б навчилися уважнiше замовлення виконувати та менше посуд били, пiрати доморощен!... А то повиряджались папугами, а дiла з вас... - Вчимося, дiду! На помилках вчимося, - вiдповiдали "пiрати". Усе в них викликало його досаду. То з одним свариться, то законфлiкту? з другим: не вмiють бiгати, вайлуватi, неповороткi, хiба такого вiн узяв би на судно? Чи такий здатен пiд шквалистим вiтром бiлкою вгору на фок чи бiзань, як його курсанти? Весь час порiвню?, ставить ?м у приклад тих, що без сережок у вухах, зате, як блискавки, вискакують з кубрикiв на аврал. - Це вже ми чули, - незлостиво вiдбороня?ться кельнер вiд старого. - Яке судно, такi й аврали. Замiсть вiтрила флюгер якийсь поставили... Ковчег ваш по черево в пiску та в бетонi, а ви все дума?те, що кудись попливе... Удар цей для Ягнича найболючiший, а чим заперечиш? Не без пiдстав дошкуляють "пiрати", потiшаються, зуби покачують. Комедiанти для нього вони, а от решта вiдвiдувачiв ставляться до хлопцiв значно терпимiше, претензiй не чути, а що повиряджались пiратами, то це навiть цiкаво, виклика? усмiшки: жарт; розвага... Коли ж увечерi з'явиться джаз з таких самих "пiрагiв" патлатих, коли розташуються та вдарять електрогiтарами, завищать, заверещать у пiдсилювачi, аж вуха тобi трiскаються, тодi Ягнич на знак протесту й зовсiм залиша? палубу. - Ной вiдбув, - з полегкiстю сповiстить котрийсь iз "пiратiв". А Ягнич iде до моря послухати в звечорiннi iншу музику, ту, одвiчну, яка йому нiколи не набрида?. Пiде й пiде понад смужкою прибою, аж до кiнця пляжiв, спустiлих i засмiчених, iнодi зустрiне двiйко Коршакових гусей, що теж мають звичку виходити вечорами, нiби на прогулянку. Колись, малим бувши, пас i гусей: як iдуть, бувало, в шкоду, до ниви, то розмовляють мiж собою, перегелгуються скоромовкою: "Подва-на-ко-ло-сок... по-два-на-ко-ло-сок..." Тодi вiн розумiв ?хню мову, тепер не розумi?. Бiлiють у темрявi, дибають кудись, вайлуватi. Давня птиця, одвiку свiйська - потомки тих, що колись нiбито Рим врятували, гелготом розбудивши варту, коли вона задрiмала бiля ворiт Вiчного Мiста... Удосвiта, тiльки-но почне розвиднятись, Ягнич уже за роботою: впрiгшись у допотопну, що була колись кiнською, гребку, добуту в Чередниченка (вона там вважалася списана в брухт), вiн поволi скородить, борону? берег - вою? сво?ю пружинистою, гострозубою за чистоту кура?вських пляжiв. Сам зголосився, взяв таку мiсiю на себе, i гребка ця - його власна самодiяльнiсть у боротьбi за зразкову чистоту надбережжя. Обiцяють механiзувати його працю, а поки що ось так, впрiгшись у гребку, як рикша, посува?ться з насупленим виглядом, геть змiта? кубла, ошмаття паперу, пляжницькi покидьки. - Бiльше не пускатиму "диких" на пляж - кине, коли до нього привiта?ться котрийсь iз раннiх шахтарiв, що вже з рушничком розiгнався до берега. - Хiба цс люди були? Пiтекантропи, а не люди. - Мезозойцi! - вiдгукнеться шахтар жартiвливою пiдтримкою. - Сто рокiв ?м до культури! Пройдеться сталевою гребкою Ягнич, поскородить, позмiта? все, що за день накублять, не зоставить слiду пляжницьких кочовиськ. I лише де натрапить на споруди з мокрого пiску, напередоднi старанно вилiпленi дiтьми, на мiнiатюрний середньовiчний замок з дбайливо виведеним комплексом веж, мурiв та захисних ровiв або загледить пiщаний, злiплений дитячими руками кораблик (зародок "Орiона" з увiткнутим зверху вiтрильцем iз черепашки), - при зустрiчi з таким витвором Ягнич на хвилину затрима?ться, уважно огляне роботу невiдомих майстрiв дошкiльного вiку, потiм обмине, щоб не зачепити, не зруйнувати творiння дитячих рук, i, знапружившись, як рикша, потягне свою нещадну гребку далi. До судна-кафе iнтерес його тепер помiтно пiдупав, у той бiк майстер рiдко й погляда?. Краще за всiх iнших розумi? вiн недосконалiсть витвору. I хай не думають, що духу забракло, - цього вистачило б, але який-то вже вiтрильник, якщо вiн сидить на мiсцi? Вiтрильник буду?ться для руху, для лету, для молодостi - ось у чiм рiч... Стерно Ягнич поставив, ринду почепив, але де взяти оте найдорожче, що робить судно крилатим? Де вiтрила спiвучi? Пластик - вiн пластик i ?, живо? парусини це не замiнить, а справжн? парусся тут не поставиш, на пiвнеба не розiв'?ш його, оте, що по ниточцi зiткане, що не зрiвнянний звук пiд вiтром вида?, тонко бринить у вишинi або, як кажуть, спiва... Парусина б знайшлася, пошив би i озбро?в на диво, але постав тут справжн?, то перший же вiтер як налетить, виверне разом iз щоглою, iз корiнням. Для посудини, що сидить на мiсцi, парус небезпечний. Справжн?, могутн? парусся, туге та спiвуче, воно лише для судна, що руха?ться, що соколом серед просторiв летить, як твiй "Орiон"!.. Пiшов i пiшов, зсутулившись, майстер, потягнув берегом сво? нове трудове знаряддя, а за ним хiба що згодом хвиля несподiвано з моря пiдкрадеться, набiжить i одним полизком злиже тi плоди дитячо? фантазi?, вилiпленi з пiску лицарськi замки та чи?сь маленькi фрегати. I коли сонце зiйде, то вже всюди буде тут чисто, вискороджено гребкою, вимито й вигладжено морським шумовинням, - як нiби нiчого й не було. XXVIII Не сподiвався Ягнич, що хтось на свiтi згада? про день його народження, а воно, бач, знайшлися такi: першим прибув ще раннiм ранком друг-механiк з Арктично?. Просто зворушив орiонця сво?ю появою. Розшукав, добрався сушею й морем, стряснув Ягнича за плече: "А ти ж бо як думав? Що i цей тебе списав? Нi, дружба не спису?ться!" З гордiстю водив орiонець його по комплексу (щоб усi бачили: до Ягнича друг прибув!), керiвництву вiдрекомендував механiка як героя вiйни, людину великих заслуг. Це ж вiн свого часу перегнав у Лiбаву трофейний крейсер "Нюрнберг" з нiмецько? гаванi в Пiвнiчному морi. Штату морякiв на таку махину треба б тисячi пiвтори, а ?хня перегонив команда була всього шiстдесят чоловiк; окрiм того, як виявилось уже в морi, крейсер був ще й замiнований - в останнiй момент пiд час ремонту зата?нi фашисти пiдклали ?м таку цяцьку... Крейсер iде, а годинниковi механiзми, з'?днанi з мiнами, теж iдуть... Якби з ротозi?в складалась перегонна команда, то, звичайно б, вибуху не минути, але тут хлопцi виявились на висотi i цей ось механiк у критичнiй тодiшнiй ситуацi? повiвся геройськи, за що в Лiбавi, куди крейсер пригнали, йому чесний орден сам адмiрал вручив... Механiк слухав без заперечень, приблизно так воно й було, тiльки аж надто щедро друг-орiонець славить тут перед людьми його скромну особу. На Ягнича, коли вони залишились удвох, механiк раз у раз косив оком, весело й загадково пiдкидав якiсь туманнi натяки - стривай, мовляв, iмениннику, цiлком можливо, що незабаром тебе ще якась при?мна несподiванка пiдстереже... Уже по обiдi з'явились ще однi гостi - дво? курсантiв з "Орiона", дво? хлопцiв-орлiв з пакунками в руках! З ходу засипали Ягнича привiтами та поздоровленнями - вiд училища, вiд екiпажу, вiд порту. I вигляд, мовляв, у нього бравий, зовнi вида? рокiв на сорок, не бiльш, а ще ось як надiне нову парадну форму, що йому передано вiд "Орiона" в подарунок... I вже розпаковують на лiжку в вагончику, подають йому той морський парад, розкiшний, нiби адмiральський... У складi делегацi? першокурсник Шаблi?нко, родом iз сусiднього з Кура?вкою села, низькорослий, мовчкувато? вдачi кремезнячок (Ягнич його ранiше не знав), а з ним, можна сказати, друг Ягничiв, Олег Заболотний, iнтелiгентний, культурний хлопець, що вже був у рейсi, - не один вечiр прогомонiв iз ним Ягнич на "Орiонi" пiд парусами. Ягничевi спершу аж дивно було, що вiн, цей син дипломата, який серед посольських дiтей зростав, три мови зна?, маючи можливiсть пiти й самому дипломатичною стежкою, раптом виявив бажання стати моряком, пiшов шукати мудростi в класах морехiдки. Вгадай, чому людина ту, а не iншу дорогу вибира... Торт могли б хлопцi й не привозити, даремно його розмальовував вензелями училищний кок, такий гостинець бiльше пiдiйде для дiтвори з дитсадка, там краще його оцiнять, а ось форма морська - вона таки не лишила Ягнича байдужим. Примiрявши, оглянув перед дзеркальцем себе в цупкому "з крабом" кашкетi, в кiтелi з блискучими гудзиками i навiть усмiшки не втримав: усе на ньому сидить як влите, не забули, який зрiст, яка статура. Так уже й не скидав цього дня святково? флотсько? одежi. Незабаром з'явився Оксен, теж привiтав Ягнича з iменинами, подарував iнкрустований топiрець, хоч заодно й вибачився, що не вдосвiта, не першим прийшов з поздоровленням. Причина, зрештою, об'?ктивна: нiкому не було вiдомо на комплексi про Ягничеву дату. - Якби не вони, - кивнув Ягнич на друга-механiка та на посланцiв з морехiдки, - мабуть, i сам би про дату забув... Та й що, зрештою, в нiй? День як день, тiльки й того, що на рiк старшим ста?ш... Тим часом про Ягничiв хай i не круглий ювiлей дiзналися всi, хто хотiв дiзнатись. Увечерi на суднiкафе зiбралась кура?вська рiдня, прийшли дiвчата-будiвельницi з букетами квiтiв, завiтало й керiвництво комплексу i, звичайно ж, курсанти з "Орiона" та другмеханiк - усi бажанi й дорогi Ягничевi гостi. Орiонець дав собi волю в цей вечiр, розгулявся широко, таким його тут ще не бачили. - Ану лишень, хлопцi, плiз шампанiв сюди, плiз капiтанського всього, що там у ваших трюмах ?! - гука? вiн до кельнерiв, до пiратiв тих доморощених. - Може, iкру де приховали, то теж на кiн, бо ж гляньте, яке зiбралося товариство! З кельнерами Ягнич цього вечора не конфлiкту?, i вони йому нi в чому не перечать, бо сьогоднi вiн тут господар, вiн музику замовля! Хочете шампанiв - ось вам шампани. "Кровi пiратсько?" - будь ласка, плiз... I вже з'являються на столi келехи цього кура?вського коктейлю, чорного та скаженого, що спосiб його приготування не вдалося вивiдати навiть Чередниченковi, залиша?ться чортiв напiй та?мницею фiрми. Пiшли поздоровлення, зичення, тости, виконроб спробував був сво? слово навiть по папiрцю прочитати, але йому влаштували дружню обструкцiю, збили смiхом та реплiками, i вiн обмежився тим, що тiльки й сказав, рубонувши рукою повiтря: - Будьмо! Друг-механiк вдарився навiть у поезiю, заговорив про яблунi та якi вони в саду рiзнi бувають: котрась аж стогне пiд вагою плодiв, а та сто?ть ялiвкою та журиться, що нiчого не вродила: - А перед нами оце якраз та яблуня, що вродила, - вказав вiн на iменинникову лисину. - Тож честь i хвала сортовiй нашiй яблунi! Ягнич, розстебнувши гудзики кiтеля, впарений, крутов'язий сидить знову з отими блищиками в очах, повними життя. Iнна, яку орiонець, коли розташовувались, посадив навпроти, аж не впiзна? дядька: наче скинув iз себе десяток лiт. Вiдчува?ться, просто щасливий вiн зараз бачити довкола себе цей екiпаж прихильних та зичливих до нього людей, якi ради нього зiбралися тут, виказують йому шану. Щасливий вiн зараз бачити вас, хлопцi з морехiдки (що, як сини, сидять оплiч нього), i кура?вську рiдню, i дiвчат-штукатурниць, i мiцних, з вiдкритими поглядами шахтарiв, що пiднялися на палубу iз сво?м власним шампанським, щоб теж належним чином вiтати почесного моряка. - Дружба, - розчулено огляда? Ягнич товариство, - для нас, флотських, це найперше дiло. Могли б i забути мене, ще живого списати з життя, трапля?ться й таке, а зi мною, бач, сталось iнакше. Думаю собi оце: за що тобi, бурлако, така честь вiд людей? Рядовий з рядових. Чорнороб корабля. Хай би, скажiмо, на глибинах вугiлля рубав чи на жнив'яному комбайнi уславився, чи вiтамiн винайшов проти грипу, а то й рукомесло тобi життя пiдкидало все якесь аж нiби кумедне: вузли в'яжи, парусину пучками перемацуй, наладновуй та вiтер нею лови. Ну, ще чучела робити навчивсь та ртутi ленд-лiзно? хапнув, але яке ж тут геройство? Просто робота й робота... Часом навiть менi, бува?, зда?ться... - Даремно зда?ться, - з веселим протестом перебив Оксен, порушуючи звичай. - Не став би я розхвалювати майстра, аж надто осипати комплiментами, та оскiльки ми скоро розстанемось, - хлопця забирають на iншу будову, - дозволю сьогоднi без церемонiй виповiсти вам, Андроне Гурiйовичу, те, що й усi нашi хлопцi думають про вас: ви Людина з велико? лiтери! I не прибiднюйтесь тут перед нами, бо воно ж таки видно, хто ? хто... - Вiн навiть пiдвiвся, щоб засвiдчити ювiляровi свою шанобливiсть, щоб усьому товариству чутно було пiдхмелену щедрiсть його застольного слова. - Особисто про себе скажу, що наука ваша завжди пребуде зi мною: багато чого через вас вiдкрилось менi. Може, вам i не помiтно, але помудрiшав Оксен, вiдколи вас спiзнав. Вважаю так: ? робота, а ? вiдбування роботи, ? звичка лямку тягти i ? горiння, як то кажуть, артистизм працi! Це коли людина - майстер!.. Коли вона й допотопну лайбу здатна одягти в шати сво?х фантазiй, зробити твором мистецтва! Це ви, вуйку, сво?ю любов'ю до дiла, сво?м неспоко?м пiдiймали й нас, молодих, розбуркували можливостi кожного!.. Тут не заскнi?ш, не закуня?ш, коли поруч тебе цей всюдисущий вуйко-наставник, цей доскiпайло вреднющий... - Оце характеристика... Сенк'ю тобi, - вдавано прихмурився Ягнич, хоч видно було, що не полишив його байдужим цей медовий потiк iз Карпатських гiр. Вибравши момент, пiдключились i курсанти: досi, мовляв, скуча? за Ягничем-майстром ?хн? судно. - До смiшного доходить, - дивлячись на Iнну сво?ми ясними, почав розповiдати курсант Заболотний. - Найменший промах на "Орiонi" дехто з екiпажу схильний пояснювати саме вiдсутнiстю нашого ветерана. При Ягничевi, мовляв, такого б не сталося. Якщо в мертвий штиль потрапимо, обов'язково хтось шпильку пiдпустить: позв'язував дiд вузлом найкращi вiтри i забрав iз собою у свою Кура?вку... То парусина виявиться неякiсна, то ще щось. Був дух корабля i не стало... Замполiт смi?ться: давайте без мiстики, хлопцi, конкретних причин шукаймо. Може, просто ока Ягничевого на суднi не вистача?.. Так чи iнак, а почува?м його вiдсутнiсть. Хотiлось би, що вiн коли-небудь хоч погримав на нас, щоб, коли заштормить, зареве, почував ти поруч себе ходячий живий талiсман... Гадаю, ви ж, Гурiйовичу, не образитесь за таке слово? - Називай хоч i пiтекантропом! Для Ягнича чути визнання курсантське - просто як нагорода. Бо ж коли скнiв пiд нашестям сивих думок, ладен був вважати себе нiкому вже не потрiбним брухтом, волею долi вiдкинутим за борт, на поживу акулам старостi та самотностi. Вважав, що списано й з пам'ятi тебе, звiяно вiтром з житт?во? палуби так, що й слiду нiякого... А виявля?ться... А виявля?ться, спомин про тебе досi на "Орiонi" живе. Не знав, чим i вiддячити за це. Хотiв би весь перейти, перелитися в них, в молодих, всю душу, яка там уже ?, пiд вiтриллям "Орiона" лишити, щоб тiльки шкаралуща, як вiд горiха, в могилу пiшла!.. - Де ж, хлопцi, вашi смаженi бички? - весело нагаду? Ягнич кельнерам. - Ваше блюдо коронне - де? Почали з'являтися й бички. Поставлено було тарiль перед Ягничем спершу, але вiн пересунув ?? до другамеханiка. - Плiз, старий бичколове... Бачиш, який орел пода?. А подавав той самий Кандибенко, якого Ягнич за смiття та з'?дини з трiском виганяв iз судна. - Теж мiй кадр. Зверни увагу, як личить йому ця розбiйницька сережка у вусi!.. Щодалi веселiше ставало на суднi. З'явився прикордонник з акордеоном, дуже вiн був тут зараз до речi з сво?ю музикою, замiсть отих скажених джазовикiв з гуркотнявою та брязкотом (сьогоднi, на Ягничеве щастя, вони вихiднi). - Заграй, заграй що-небудь про морську даль! - гука? навстрiч друговi орiонець. Розпломенiла, щедра на усмiхи Нелька пiдхопилася з-помiж шахтарiв i, високо тримаючи пiнявий келех шампанського, теж до акордеонiста: - На ось, почастуйся, Джафаре, та пiддай вогню... Може, хоч полькою вдасться якогось шахтаря в прийми заманути! - I тiльки музика почалась, пiдхопила до танцю, вихором закрутила директора здравницi, солiдного, в окулярах, а коли вiн трохи отямився, Нелька стала щось весело щебетати до нього: може, про сина, який удалець вiн у не? вдався, - крiм зоряного глобуса, ще й атлас поверхнi Мiсяця десь роздобув... Недавно показував той атлас Ягничевi, орюнець навiть здивування висловив: - Нащо тобi, хлопче, ота пустеля, отi вирвища безжитт?вi? - А для контрасту... Щоб бiльше нашу планету любити! Так усе тут сьогоднi склада?ться доладно, така тут радiсть спiлкування пану?, нi лайки, нi бiйки, - самi собою утворюються пари, новi й новi виходять, випливають до танцю. Святку? Ягничева душа, радiють очi дивитись, як Олег Заболотний запрошу? Iнну, як чемно веде ??, високий та ставний, пiд хвилi старовинного вальсу. Iдуть у парi, нiби створенi одне для одного, ясно та чисто дивляться одне одному в вiчi, не говорять нiчого, бо, мабуть, нiяких не треба ?м зараз слiв, промовля? за них сама молодiсть. Розбурунилось радiстю, ожило все довкруг орiонця, хлопцi-пiрати так спритно ковзають з пiдносами помiж столикiв, i химернi отi Оксеновi риби, що плавко пливуть по панелi, аж нiби всмiхаються до Ягнича. Все тут уже колесом iде: однi встають, iншi, навiть мало знайомi, пiдходять з поздоровленнями, пiдхмелений Оксен порива?ться спiвати, заводить дотепних коломийок, навiть соромiцьких, та, на жаль, iншi не дуже вмiють ?х пiдтягти, навiть "Червоно? рути", крiм Тасi-штукатурницi, до пуття не зна? нiхто з присутнiх. Довкола людно та гамiрно, вiд танцiв палуба аж гуде, а знизу вже чути й гучний голос Чередниченка, що припiзнився, затримавшись на ще якiйсь iз нарад, та все ж за?хав, якимось чуттям зачув з вiдстанi, що тут вiдбува?ться. Пiдiймаючись трапом нагору, вiн уже перегуку?ться з кельнерами та куховарками, жартома допиту?ться, де тут бенкету? той морський вовк, що його дала свiтовi Кура?вка. - Зрозумiйте ви, ниткоплути: Ягнич - це наша легенда! - гука? до когось. - Як умре - бiльше такого не буде! З'явившись на палубi, Чередниченко з ходу хапа? в сво? могутнi лабети iменинника: - То як, брате, кура чи не кура? А келех з "пiратською кров'ю" вiдстороню?, бо не зна?, :t чого це чортове пiйло робиться, яка його формула, крiм того, "мотор" да? себе чути (на груди показу?), не те що коли був молодий: вийдеш у Севастополi на Графську, склянку - нахильцi, рукавом бушлата закусив i пiшов далi шпацирувати. - Та хоч пiратське ваше пiйло душа не прийма?, але списувати нас не спiшiть, - згорда каже Чередниченко до хлопцiв-кельнерiв. - I тих, що були, теж згадати не грiх!.. Не забувай минулого - воно вчитель майбутнього! - запитання ?? Пiдсiв потiм до механiка з Арктично?, i вже вони - як давнi знайомi: механiк про якiсь теплицi за Полярним колом, а Чередниченко йому про врожай, який вiн цього року гряде, та ще - як було розвелося одного лiта мишей на його найкращому з пшеничних полiв. - Пшениця - ну як очерет, а мишва йде тьмою, спершу пiдгриза? стебло, валить i тодi, вже на землi, виточу? молоде зерно... I чим боротися? Хто пiдкаже? Ось тут i з'явились орли! Сто лiт ?х перед тим не було, думав, уже зовсiм перевелися в степах, а тут раптом цiлi ?х ескадриль?, сотнi чи й тисячi попливло в небi, i вже пiкiруть, б'ють i б'ють на тому полi мишачу орду! Дочиста перебили й зникли в небi, - жодна пара не зосталась, не загнiздилась у лiсосмузi... То оце не загадка?! Оце вам не мудрiсть природи?! Вiльно тут диха?ться пiсля денно? спеки, легкий бриз дмуха? з моря, обвiва? розпашiлi обличчя, тепла нiч огорта? судно, де так добре почува?ться кожен, де Ягнич у безмежнiй щедростi погуку? знов до кельнерiв: - Ану, синочки, ще, ще сюди, плiз, чого-небудь! Хай люди повеселяться... Буде тут сьогоднi спiву та гуку допiзна, до того зенiту пiвденно? ночi, коли весь небозвiд невагомо й могутньо вигнеться над морем i степом, вiд краю до краю заяснi? величезний зоряний атлас курсантського неба, - тiльки вглядайся в нього та читай. Понад морем заплески бiлiють де-не-де, дво? iдуть узбережжям, а куди - яке це ма? значення зараз? Безлюдно та зоряно, i Чумацький Шлях свiтиться над ними, iсну? немовби для них особисто, i тiльки ?м двом сьогоднi належить ласкава ця нiч i вся загадковiсть свiтобудови... Коли йдеш уночi крiзь океан, то враження таке, нiби йдеш крiзь всесвiт, крiзь простiр вiчно? матерi?, вiчного бутгя. I нiде, як у рейсi, серед тьми, серед безмежжя вод, нiде не вiдчу?ш так свiй зв'язок з усiм безконечним i сущим... I навiть якщо ти лиш курсант морехiдки, начинений знанням приладiв, лоцiй, сузiр'?в та течiй, тобi все частiше дума?ться не про них, а про те, хто ти ?, що за один, для чого з'явився на свiт i яким ма?ш пройти свiй ?диний для тебе рейс - рейс власного свого життя. - Для екiпажу, звичайно, мав значення його досвiд, вiртуозне орудування парусницькою голкою, - повiльно ступаючи, говорив Заболотний до Iнни, - але куди важливiшим для нас був вiн сам у сво?й простiй i мудрiй людськiй сутностi: людина-основа, вузлов'яз життя. "Мо?ми словами", - дiвчина мимовiль усмiхнулась i запитала. - Мабуть, ганяв вiн вас дуже? - Йому й належало бути суворим, вимогливим. Проте вразив вiн мене якраз сво?ю делiкатнiстю, тактом, вродженою, сказати б, тонкiстю натури. Якось помiтив на "Орiонi", що я розкис, а була саме така смуга: чомусь занепав духом, знiкчемнiв так, що й згадати соромно... Мучили кризовi явища, адже порядки на суднi крутi, робота каторжна, новачок iнодi й не радий, що зв'язався з цим морем, ускочив по саме нiкуди... I Ягнич нiби в душу менi зазирнув, кличе якось: ану ходи-но сюди, хлопче. Думав, роботу яку дасть, шмарувати, дра?ти що-небудь заставить. А вiн повiв мене в кiнець палуби, посадив поруч, - був саме такий, як зараз оце, зоряний вечiр, - i: ану розкажи, що воно в тебе, звiдки... А що я розкажу, чим похвалюсь? Таке благополучне, таке удачливе було донедавна життя! Виростав за батьковою спиною, нiяких труднощiв, все гладенько та легко. Чим тобi там клопотатись, синовi дипломата, що на мангових соках виростав, до п'ятнадцяти лiт уявлення не мав, на якому деревi росте хлiб наш насущний... Не те що ось мiй друг Шаблi?нко. Його з дитинства на фермi життя гартувало, такому, звичайно, й морехiдка страшною не здалась... - А вас хiба силували вступати до морехiдного? - О нi, сам вирiшив. Книжок начитався, та ще батькiв товариш - морський аташе рiзними iсторiями про флотське життя душу збурунив. Так виникла морехiдка з туману мрiй. Уявлялась на?вно, як, мабуть, багатьом уявля?ться: корабель бiлий, дороги голубi, життя рижеве... Перший мiсяць, доки наш брат курсант помiдори в радгоспi збирав, усе терпимо було, але потiм... Справж нi випроби для курсанта починаються пiзнiше, десь тiльки згодом збагнеш, яка це справдi важка професiя. Наскiльки приваблива, настiльки й важка. А надто зараз, коли ентеер вдира?ться i в нашу сферу морську. Скажiмо, для радиста на суднi, який iз рубки не вилазить, весь час вiч-на-вiч перебува? з сво?ю апаратурою, виника? "проблема самотностi!". Захiдна статистика вiдзнача?, що майже повсюдно спада? тяга юнацтва до моря, помiчене явище загадкове, що його називають drift to the shore, чи iнакше кажучи - втеча на берег... - Однi - на берег, а ви у зворотному напрямi, вiтру епохи навстрiч? - з усмiхом зауважила дiвчина. - Виходить, що так. Хоча саме це дивацтво, може, мене й врятувало. Мiг би скотитись, на дно пiти, бо ж. за висловом Ягнича, топить не море, топить калюжа... З певного часу став помiчати, як вселя?ться в мене цинiк i легкодух, а я навiть не лякався свого раннього зачерствiння, мiг байдужим пройти мимо чужого болю, та що чужого: навiть у ставленнi до батькiв раз у раз стала з'являтись вимагацька правота, грубiсть, якась легковажна брехливiсть. - Зовсiм не схоже на вас, - тихо вигукнула Iнна. - А було, уявiть собi, - усмiхнувся вiн. - Коли вже сповiдь, так сповiдь... Одне слово, розпоганився хлопець, якщо вдатись до Ягничево? термiнологi?. Дедалi менше турбувало, що тобою невдоволенi, що поступово зника? з душi оте первiсне, ранн? i чисте, все, що, може, з колиски тобi материнським шепотом переда?ться... Мабуть, i зовсiм би розпоганивсь, якби не зустрiвся менi в найтяжчу хвилину саме Ягнич, цей психоаналiтик i ясновидець. Досi не знаю: як вiн догадався, по якiй лоцi? прочитав, що я в такiй кризi душевнiй, що тiльки й вичiкую моменту, як би кинути морехiдку i взагалi пуститись берега? Якоюсь залiзною iнту?цi?ю догадавсь i отямив мене, стримав, по сутi, перед самим падiнням. Чимось так торкнув менi душу, що я, вiд природи не дуже контактний, раптом розтанув перед ним, вiдкрився з усi?ю вiдвертiстю до кiнця, ось так, як зараз вiдкриваюся перед вами. Почув вiд нього i про юнiсть його, i про цiну випробу, i про поняття честi. Завдяки йому для мене в новому свiтлi постали батьки мо?, й морехiдка, i я сам iз сво?м майбутнiм. Так, вiн допомiг менi змiцнитися внутрiшньо... Тепер навiть смiшно: один гране психотерапi? i... Не знаю, як ви ставитесь до медикiв... - А я теж медичка. - Он як?! Тодi вам, певне, це буде цiкаво... Флотська медицина твердить, що пiсля кiлькох мiсяцiв плавби в людини настають фiзiологiчнi змiни в органiзмi й навiть у психiцi. Ну, в мене психiка витримала, на ближнiх кидатись не став, а от щодо характеру... Бачу тепер, що йшов на дно i точно пiшов би, якби не ота раптова пiдтримка... Наче добрий дельфiн звiдкись iз глибин пiдплив i не дав потонути... Тож можете уявити, ким для мене ? цей наш Ягнич... - Тяжко вiн пережива? з "Орiоном" розлуку... - На жаль, неминучiсть. - Скажiть, вiтрильники справдi вiдходять, доживають сво?? - Безпiдставнi розмови, принаймнi я так вважаю... Звичайно, епоха вiтрил - це для людства як його вiдшумiла молодiсть, поезiя молодостi... Але думка творча не спить, смiливо проекту? вже гiгантськi паруснi судна майбутнього - та й чому б ?м не бути? Через океани гнатимуть величезнi вантажi, ?днатимуть континенти, i самi паруси управлятимуться електронiкою... Бiльше того, вiрю - ще буде: сонячний вiтер, зриваючись вiд корони сонця, пожене й пожене в далекi свiти вiтрила космiчних колумбiв. Це не пустi мрi?, Iнно, думки про це вже зараз виношуються декотрими диваками, i я, признаюсь, теж належу до таких... Вiтрила, безмежжя просторiв - вони справдi здатнi заполонювати людину, чари тут ?, не iнакше. - Вiн засмiявсь. - Не так чари, як, мабуть, поезiя вiтрильного лету... - Це навiть точнiше. - Вiчна тяга кудись, у незвiдане... Напевне, це те, що споконвiку було й довiку буде в людинi... - I не тiльки в людинi. В природi багато ще загадкового, непоясненного з точки зору сучасних наук. Бiля японських берегiв час вiд часу збираються на сво? ради незлiченнi табуни медуз, i цi холоднi, без нервiв створiння, по?днавши сво? зусилля, рухаються потiм в одному напрямi, до яко?сь невiдомо? цiлi... Або африканськi антилопи, що ?х iнодi пiдхопить якийсь та?мничий поклик i до впаду жене кудись, на пошуки нового буття. Чим пояснити цi несподiванi ривки природи, вияви незрозумiлих нам устрiмлiнь? Чи гляньмо у всесвiт: скiльки, як на наш погляд, марних енергiй, вiчного вогню самоспалення - в iм'я чого? Стихiйнi спроби творення? Чи як пояснити ту щедрiсть? Не дивуюсь, що наш Ягнич i досi не знаходить собi спокою... Моряки, Iнно, народ химерний. Скажiмо, на "Орiонi" вважа?ться, що Ягнич приносив нам щастя. Йому незвично без нас, але нам ще незвичнiш без нього... Довiрюсь вам по секрету, ма?мо з Шаблi?нком завдання - приглянутись до нашого батька перед новим рейсом, може, найвiдповiдальнiшим. Так що вивча?мо його всебiчно, дiдовi й невдогад... А ще я йому вдячний, що ми з вами зустрiлись, Iнно, на цьому ось узбережжi. Могли б так i розминутись, нiде б у життi не перетнулись нашi стежини... Скажiть, - несподiвано вiн зупинився, позирнув на не? зачудовано, - ви дозволите, хоча б радiограмою... хоча б зрiдка озватись до вас? Менi важлива ваша вiдповiдь, Iнно. Дiвчина вiдчула, як i в темрявi зашарiлась. Постояла в роздумi, в радiсному хвилюваннi. Нахилилась, мовчала. - Можна сподiватись, Iнно? Сяйнувши поглядом, ствердно кивнула головою. Знову йшли цим лагiдним надбережжям, i хотiлося, щоб нiколи воно не кiнчалось, i щоб море завше так тихо й гармонiйно шумiло, як сьогоднi воно ?м шумить, i щоб дюни, джума за джумою, - усе м'яко виникали й виникали iз темряви, бо така ж це рiдкiсна нiч, така вона зоряна й тепла, i розлитi в нiй тайнощi, котрi, як i самi загадки буття, вiдкриваються раз на вiку i - тiльки закоханим та поетам. XXIX Навiть на цих благодатних землях ще, зда?ться, нiколи не родило так, як цього лiта вродило. Пшеницi найкращих сортiв - "аврори" та "кавкази" - стоять мiж лiсосмугами справдi як море золоте. Не виморозило ?х взимку, не спалило суховiями навеснi, не поклало бурями - буде великий хлiб. Колос - такого ще тут не бачили й дiди! Чередниченко вже смiливо телефону? в район: - Вгинатимуться гармани. Затопимо хлiбом усi елеватори!.. Центральне кура?вське токовище, або гарман, як уперто його iмену? Чередниченко, лежить чисто пiдметене, хоча на ньому поки що нi зернини. Знову з машинами прибули на жнива хлопцi з вiйськово? частини, не тi, що були торiк, iншi - розтаборилися з радiостанцi?ю бiля тих самих ферм. Всi ждуть у готовностi жнив'яного старту. Неба ясна блакить аж ся? над степами, ще не затяглась вона хмарами куряви на багато днiв i ночей. Усi ждуть, ждуть... I ось вiн наста?, цей день. Музикою почина?ться, спiвом. Уся Кура?вка висипала в степ на Свято першого снопа. Люди вбранi у святкове, свiтяться радiстю обвiтренi обличчя степовикiв: дiждались. Стоять пшеницi, засмаглявленi, посхилялись важким колоссям, гарячим духом сонця, духом самого життя вi? вiд них. Дiвочий хор у барвистих стрiчках сто?ть на дощатiм помостi, звернувшись лицем до хлiбiв, спiва? гiмн урожа?вi, хвалу працi людськiй. Справдi щастя творчостi зазнала Iнна Ягнич, складаючи для Кура?вського хору цю пiсню, цю свою "Думу степам". Нiхто не замовляв, само явилось, само виспiвалось, як внутрiшня воля душi, ?? поклик, ?? апофеоз. Усе, що дiвчина за цi нелегкi мiсяцi пережила разом з людьми й передумала на самотi, усе, чим тривожилась, чого сподiвалась, за один ранок розквiтло, широко й щедро озвалося до людей. "На чумацьких шляхах, на гарячах вiтрах", - чу? Ягничорiонець цю думу нову, кура?вську, i мовби проплива? перед ним усе його власне життя з голодним дитинством i з молодiстю ясночолою, коли ходив у Пiрей за завданням Комiнтерну. Як багато вмiстило життя! Ще ж вiн застав, як хлiб гарманували на токах - молотили кам'яним котком, знаряддям кам'яного вiку... А потiм, коли тiльки б жити, звалилось оте страшне лихолiття, що, замiсть святого зерна, бомби та похоронки розсiвало по цих степах... I з Вогняних сво?х рейсiв чув стогiн рiдного краю, тужiння розтерзаних цих степiв... Та ожили вони, знов ожили, i нива дзвонить на сонцi повним колосом, i красень твiй "Орiон" вже десь там у новий готу?ться рейс... Так, скоро вони мають виходити з порту приписки, на пiвнеба хлопцi розiв'ють вiтрила!.. Стоячи тут, серед хлiбiв, мов наяву бачить Ягнич причал заводський i улюблений свiй вiтрильник, що настро?всь у далекий похiд, у вiдкритi води Атлантики. Такий, здавалось би, невагомий, легкий, мов скрипочка, а як смiливо буде боротись супроти роз'ярiлого вiтру та хвиль, що, розгойдавшись, бува?, цiлими горами котять навстрiч... Ось уже прямують до "Орiона" по заводськiй територi? хлопцi-курсанти з вищо? морехiдки у сво?й завжди красивiй формi, стрiчки безкозирок майорять на ходу. Обличчя юнi й розумнi, й задумливi. Ще не бачили штормiв, ще не витрясала з них душу стихiя, йдуть гуртиками - по дво?, по тро?, з валiзами в руках, з синтетичними сумочками, той з гiтарою на плечi, той iз стосиком книжок пiд пахвою, що ?х навряд чи й буде йому коли там читати. Чистенькi, спокiйнi, ще не бачили того, що буде, але вже готовi все те прийняти з мужнiстю й вiдвагою юностi. I сам вiн, Ягнич, уже нiби входить у свою парусницьку майстерню, кладе на знайомий прискринок вiрний наперсток-гар даман, огляда? цупкi сво? парусини, виваренi, прокип'яченi в олi?, вдиха? нi з чим не зрiвнянний дух смоли, канатiв, i аж п'янить його вiд тих пахощiв, вiд терпкого солоного духу' моря, що для Ягнича зараз змiшу?ться тут з гарячим солодким духом хлiбiв... Iнна-племiнниця сто?ть поруч нього в бiлiм халатi, так гарно перетягнутiм у талi? поясочком (ви?хала сюди з медлетучкою), заглиблено слуха?, як викону? хор ?? пiсню, складену до свята, цю, мов рiка, розлогу думу-величання, що ??, зда?ться, сама душа степовика спiва? хлiбам безбережним i небу ясному, природi й людинi, ?? святiй любовi до рiдно? землi. Очi дiвчини знову, як i ранiш, налилися глибоким свiтлом, знов сяють росяно, каро... Комбайнери в комбiнезонах вишикувались вподовж лану бiля сво?х агрегатiв, серйознi, урочистi, поглинутi спiвом i задумою. I тiльки усмiшками зблиснуть тодi, коли руки дiвочi беруться надiвати ?м на шию тугi вiнки iз свiжого запахущого першого колосся. Так сьогоднi годиться, так тут у них ведеться в цей день - на Свято першого снопа. Мiж дорослими комбайнерами поруч батька всмiха?ться й Петро-штурманець; коли i йому надiли вiнок, вiн для жарту аж головою покрутив сюди-туди, мовляв, хоч i почесне, проте колеться... Спiв лл?ться, ось вiн гучнiша?, нароста?, дiвчата спiвають самозабутньо, як птахи! Нiби й не до тих спiвають, хто тут зiбрався, а до когось далекого - в небеса. У визначений час iз глибини хлiбного лану вершник вирина? (здалеку важко впiзнати в ньому агрономового сина-старшокласника), юний герой дня галопом пiдлiта? зi жмутом колосся у випростанiй над головою руцi, а величальна хору цi?? митi ще дужча?, сяга? найвищих верхiв, - хлопець, зiскакуючи з коня, трохи не впав, зачепившись за стремено, шкопиртнувся в найурочистiшу мить, але таки не впав, утримався на ногах, - блiдий вiд хвилювання, прожогом кида?ться до Чередниченка-голови i вже сто?ть перед ним, напружений, свiдомий значливостi моменту, виструнчившись у незвичних сво?х "широких, як Чорне море", шароварах, пiдперезаних червоним рясним поясом: - Пробу взято! I пода? головi жмут колосся. Чередниченко сьогоднi теж як на парадi, з Золотою Зiркою на грудях, в усiй поважностi височить серед людей його могутня статура степовика. Подвiйна в нього сьогоднi радiсть: тут поле вродило, а десь в НДР народився нарештi онук... Хлiборобський ритуал трива?, i хоч вiдбува?ться все тут наче само собою, однак то тiльки зда?ться: Чередниченко уважно стежить за перебiгом подi?, за змiною ритмiв i мiзансцен свого улюбленого свята. Розiйшлись колоски по руках агрономiв, бригадирiв, вусатих ветеранiв колгоспу, ось кожен уже вимина? неквапом зерно на долоню, прицiнливо пробу? на зуб, кива? до Чередниченка: можна, пора. I хоч бiльше тут ритуалу, народного звичаю (бо тi, кому належиться, тримали ниву пiд постiйним наглядом, вони i вчора, i ще й цього дня вранцi заглядали в колосок, вивiряли, чи добре доспiв), одначе ритуал ? ритуал, i всi до нього ставляться серйозно, люди притихли, Чередниченко з терплячiстю головного арбiтра жде оцiнки вiд кожного, кому разом з колоском нада?ться тут право випробу. Нiкого з суддiв у цi хвилини вiн не обiйде увагою, без поквапу збира? всi дозволи в снiп свого остаточного вирiшення i аж тодi гука? з виглядом урочистим: - Люди, хлiб дозрiв! Жнива почина?мо! Кому ж виявимо честь вкосити для першого снопа? Серйозний погляд його перебiга? по людях, по заслужених, найстатечнiших, i раптом зупиня?ться на низькорослiй тужавiй постатi Ягнича-орiонця. - Може, ось йому доручимо, Нептуновi морiв? Як ти, Гурiйовичу? Ще втнеш, не забув? Люд загомонiв схвалою, жартами-перемовками, залопотiв оплесками, а хор пiд орудою завiдувача Палацу культури зустрiв цей вибiр новою хвилею спiву. I вже подають Ягничевi косу, якусь доiсторичну, ледве чи не музейну, з витертим до блиску кiссям: - Ану ж не пiдведи!.. Очi Чередниченка свiтяться до товариша давнiх лiт пiдбадьорливо, заохочують, i Ягнич, беручись за кiсся, вiдчува?, як усе його ?ство затоплю? жаром хвилювання, бо це ж тобi вiд рiдно? Кура?вки така довiра i честь. З сухим шумом врiзалась коса в золоту гущавiнь пшеницi, i хоч - без навички - Ягнич почува? незграбнiсть сво?х рук, вiдвиклих вiд хлiборобства, та все ж косить чепурно, iз зворушливою стараннiстю, стеблиння ляга? колос до колоса, i з кожним порухомзмахом твоя сила мовби мiцнi?, - чи не сама ця духовита земля тобi зараз сил дода?? Он там понад яром косар жито косить... - Добрий косар, добрий, - чу?ться звiдусiль. - Не забув!.. Он яким -жагликом покоса кладе! А руки в'язальницi, огрядно? молодицi, теж вбрано? по-святковому, вже шурхають поруч, пiдбирають шелестюче колосся дбайливо, мов дитя, i в один скрут легко в'?ться перевесло, натиснуто стебла пшеницi колiном, скручено вузло-м, i ось вiн, золотий головатий снiп, туго зв'язаний, красиво в усi боки колоссям розкошланий, сторчма ста? перед Чередниченком як його зреалiзована мрiя. - Спасибi вам, люди! З першим снопом вiтаю вас, трударi! - гука? схвильовано Чередниченко i ще гучнiше зверта?ться зi словом команди до комбайнерiв: - Жниварi, гвардiйцi-механiзатори, по агрегатах! З мiсця чимдуж кидаються степовi гвардiйцi до сво?х новiсiньких, ще заводських "Нив" та "Колосiв", на бiгу скидають вiнки, i одразу кожен ста? дiловим, буденним, швидко пiдiйма?ться трапом, поспiша? до стерна комбайна. Рушили! Перший пiшов у загiнку, за ним погуркотiв другий, третiй... Новим життям почина? жити степ. Як у далеку дорогу, проводжа? Iнна задумливим поглядом батька на його узвишшi й поруч iз ним бiлоголову постать брата-штурманця, що застиг у трудовiй зосередженостi. Далi й далi вiдпливають комбайни у сво? хлiбне, що свiтиться золотавiстю, море, i одразу звива?ться довкруг агрегатiв перша курява: поки що легка, димчата, напiвпрозора, а завтра вона вже тут стане хмарами, густим потужним вiтриллям розгорнеться над цiлим степом... Кiнчилося свято, почина?ться довгий, жилавий, багатотрудний будень. Почуваючи всю його важливiсть, люди швидко роз'?жджаються, помайорiли стрiчками дiвчата у вiдкритiм кузовi машини, збира? свою апаратуру кiнохронiка, а в цей час шляхом вiд Кура?вки мчить мотоциклiст. Нельчин Сашко вiтром пiдлiта? верхи на чи?сь чортопхайцi, рiзко загальмувавши, зверта?ться просто до Ягнича: - Вам радiограма! I пода? йому квадратиком складений бланк. Ягнич узяв бланк, потримав якусь мить у тремтячiй вiд хвилювання руцi й, нiби не вiрячi, що це йому, передав Iннi: - Прочитай... Радiограмою Ягнича запрошували на "Орiон" взяти участь у престижному рейсi. Потiм знову будуть мiсячнi ночi, без розiмлiлостей лiта, коли вже й осiнь озветься, загуркоче першими штормами i десь звiдти, з розвировано? мiсячно? безвiсти, як iз глибин Всесвiту, невiдома сила гнатиме й гнатиме буруни на цей берег, де на пiщаному пагорбi, на джумi, ледь бовванi? дiвоча задумлива постать. Сто?ть у мрiйнiм чеканнi людина, а море гуркоче ("гра?" - як мовилось у пiснях), i щось нiби магiчне ? в цих його вiчних неспокоях, в нескiнченно лиснiючих пiд мiсяцем бурунах. I ось о тiй порi, коли все надбережжя вже пов'?ться снами чи слухатиме могутню музику прибою, коли тiльки мiсяць ясно й самотньо горить у небi та хмари, розкиданi де-не-де срiблясте бiлiють, наповненi свiтлом, - тодi виходять навстрiч мiсячному гуркоту моря двiйко бiлих гусей, Овiдi?вих чи, може, Коршакових, що вдень нишкнуть собi по бур'янах, а як тiльки нiч... Що ?х пiдiйма? з ситого ?хнього затишку й виводить сюди, на збезлюднiлi пiски берега? Що вони чатують? Що знаходять вони для себе в цих свiтлих розвированих ночах? Невже якась давня сила iнстинкту ?х пiдiйма?, вiддалений спогад про те, коли вони ще вмiли лiтати? Може, вони й зараз у сво?х пташиних снах спроможнi бачити себе в летi, вiдчувати напругу крила? Чи спати ?м не да? якраз оця магiя ночi, з гуркотом моря, з мiсяцем, з бурунами? Iдуть гуси парою бережком. Пристоять у тiм мiсцi, де вiтрильник защух на березi, Ягничiв ковчег, "пiратська", таверна. Людей нема, а лiхтарi горять, пiдвiшенi на бортах, лiхтарi старовинно? форми, - такi тьмавi свiтильники, певне, стерегли колись тишу портових вуличок середньовiчних мiст. Нiмфа-русалка у вечiрнiм освiтленнi ще бiльше вража?, вона мовби вилiта? пружно з грудей корабля, жива й усмiхнена, пориваючись кудись понад розбурханiсть моря, не знаючи втоми у сво?м непорушнiм вiчнiм стремлiннi... Буруни й буруни гуркочуть там, де влiтку тихо мерехтiла Овiдi?ва дорiжка. Перевальцем, поважки йдуть птахи берегом, лишаючи вiзерунки лапатих слiдiв на мокрiм пiску, - буде ?х видно вранцi. Зрiдка перегелгуються на ходу, перемовляються сво?ю, тiльки ?м зрозумiлою мовою. Пiдiйшли, зупинились - двi грудки снiгу бiлiють перед джумою. Наче питають, загледiвши постать: - Хто ти? Пристоять, перегелгнуться i знову рушать далi. Якась ? сумовита загадковiсть у цих ?хнiх щонiчних виходах iз насиджених бур'янищ пiд самi бризки та гуркоти бурунiв - бурунiв безконечностi. Щось невикорiнне ?х вабить сюди, когось нiби чатують без сну, вслухаючись у розвированi простори нiчного безмежжя. А там десь, за далеччю вiдстаней, пiд слiпучим днем у цей час iде "Орiон", на всiх вiтрилах летить над глибинами до рiдних сво?х узбереж. 1975-1976