Семюел Беккет. Уот
------------------------------------------------------------
Samuel Beckett. Watt
© Copyright Володимир Дiброва (переклад з англiйсько?, 1991)
© журнал "Всесвiт", 1991
OCR Павло Молодчик (trupoduru(at)pisem.net, 2006)
------------------------------------------------------------
I
Мiстер Геккет звернув за рiг i побачив у сутiнках неподалiк свою
лавочку. Там хтось сидiв. Лава ця, що була, скорiше за все, власнiстю
мунiципалiтету або яко?сь громадсько? установи, йому, мiстеру Геккету,
звiсна рiч, не належала, все ж вiн вважав ?? сво?ю. Так вiн ставився до
усяко? дещицi, що була йому до вподоби. Вiн розумiв, що вона не ? його
власнiстю, але вважав ?? чимось на зразок свого законного майна. Розумiв, що
це йому не належить, а сам тiшився думкою що воно все його, Геккетове.
Розумiв, що воно не його, а чи?сь, бо дуже вже йому сподобалося.
Вiн зупинився, аби як слiд обдивитися лаву. Так, вона була зайнята.
Мiстер Геккет, коли вiн стояв нерухомо, бачив усе трохи чiткiше й виразнiше.
Його ходу аж нiяк не можна було вважати спокiйною.
Тепер пан Геккет стояв i вагався, iти йому вперед чи вертатися. Нiхто
не заважав йому звернути праворуч або лiворуч, але вiн знав, що нiколи цього
не зробить. А ще вiн знав, що довго стовбичити тут, на жаль, не зможе, через
свою природну хирлявiсть. Одне слово, перед ним постала на диво проста
дилема: рушати вперед, або йти назад, повернувши за той самий рiг, звiдки
вiн щойно вийшов. Тобто, йти йому зразу ж додому, чи трохи погуляти?
Вiн випростав лiву руку i схопився за поручень. Вiдчувши опору,
постукав палицею по хiднику. Гумовий набалдашник завiбрував у долонi, й на
деякий час пан Геккет вiдчув деяку полегкiсть.
Але не встиг вiн здобутися до рогу, як розвернувся знову i рушив до
лави так шпарко, як дозволяли йому ноги. Коли вiн пiдiйшов так близько до
лави, що мiг би торкнутися ?? палицею, то закляк iще раз i видивився на тих,
хто сидiв там. Маю, гадав вiн, повне право стояти й чекати на свiй трамвай.
Вони теж, либонь, чекали на той чи iнший трамвай, бо тут на вимогу спинялися
рiзнi трамва? на той випадок, якщо комусь забагнеться сiсти або вийти.
Хвильку помiзкувавши, мiстер Геккет вирiшив: якщо вони i чекають на
трамвай, то займаються цим уже довгенько. Бо жiнка тримала чоловiка за вуха,
рука чоловiка лежала на ?? стегнi, а жiнчин язик перебував у його ротi.
Ждали, ждали того трамвая, стомилися, сказав[1] мiстер Геккет, i завели
знайомство. В цю мить жiнка видобула язика з чоловiчого рота, а вiн,
натомiсть, поклав свого у ?? рот. Це ж треба, сказав пан Геккет. Вiн
наблизився на один крок, щоб дiзнатися, що ж робить друга рука чоловiка, i
не на жарт обурився, як дiзнався, що вона гойда?ться по той бiк лави, а мiж
?? пальцiв стирчить недопалок, чверть цигарки -- не бiльше.
Нiяко? непристойностi я тут не бачу, сказав полiцейський.
Ми забарилися, сказав мiстер Геккет. Ну що тут поробиш.
Тiльки не треба робити з мене дурня, сказав полiцейський.
Мiстер Геккет вiдступив на один крок, рвучко задер голову, так що його
горло мало не луснуло, i розгледiв нарештi десь мiж землею i небом
перехняблену бурякову пику розлюченого полiцейського.
Пане полiцейський, закричав вiн, Бог -- свiдок, що руку свою вiн поклав
саме туди.
Бог для нас не свiдок.
Якщо я вiдволiк вас вiд важливих справ, сказав мiстер Геккет, то
даруйте великодушно. Я зробив це з метою, щоб краще було, задля вас, задля
себе, заради загального добра.
Полiцейський не забарився з вiдповiддю.
Якщо ви гада?те, що я не бачу вашого номера, сказав мiстер Геккет, то
ви помиля?тесь. Хай я людина й недужа, проте маю гострий зiр. Мiстер Геккет
сiв на лаву, яка ще не охолола вiд любощiв. Доброго вам вечора i щиро дякую
сказав мiстер Геккет.
То була стара лава, низенька i заяложена. Мiстер Геккет спирався
потилицею на ?дину дошку, яка ще лишилася вiд спинки, з-пiд не?
стирчав-випинався його горб, а ноги сягали майже до само? землi. Пальцi
широко розпростертих рук стискали бильця лави i перекинутий через шию цiпок
звисав мiж колiн.
Отак, сидячи в затiнку, вiн стежив за тим, як гуркочуть останнi, та де!
ще не зовсiм останнi трамва?, що мчать повз застиглий канал у жовто-зеленому
ся?вi лiтнього надвечiр'я.
Але тут його угледiв один пан, що прогулювався пiд ручку з панi?ю.
Ти ба, сказав вiн, а осьо й Геккет.
Геккет, сказала панi, який Геккет? ? де?
Ну Геккет, сказав пан. Той самий що я тобi часто про нього розповiдав.
Горбатий Геккет. Оно на лавi.
Панi пильно подивилася на Геккета.
Так це i ? Геккет, сказала вона.
Авжеж, сказав пан.
Бiдолаха, сказала вона.
То, може, сказав пан, зупинимося, ти ж не проти, i побажа?мо йому
доброго вечора. ? вигукуючи, "Мiй любий друже, мiй любий друже, як ви ся
ма?те?" вiн рушив вперед.
Мiстер Геккет вiдiрвав погляд вiд умирущого дня i пiдвiв очi.
Моя дружина, скрикнув пан. Познайомтеся. Моя дружина. Мiстер Геккет.
Я стiльки про вас чула, сказала жiнка, а от нарештi ми й зустрiлися.
Ах, мiстере Геккет!
Я не пiдводжуся, бо не маю сили, сказав пан Геккет.
Нi в якому разi не робiть цього, сказала панi. Вона схилилася над ним,
ущерть повна трепетно? дбайливостi. Я вас просто благаю, сказала вона.
Мiстеровi Геккету здалося, нiби вона збира?ться погладити його голову,
а як нi, то помацати хоча б горб. Вiн склав сво? руки i парочка сiла обабiч,
з одного боку -- жiнка, з iншого -- чоловiк. Таким чином мiстер Геккет
опинився мiж ними. Його голова сягала як раз ?м до пахов. ?хнi руки знайшли
одна одну на спинцi лави саме над його горбом. Самi ж вони нiжно схилилися
над калiкою.
Ви Грехена пам'ята?те? сказав мiстер Геккет.
Отруйника, сказав чоловiк.
Адвоката, сказав мiстер Геккет.
Знав я його колись, сказав чоловiк. Шiсть рокiв, якщо не помиляюся.
Сiм, сказав мiстер Геккет. Шiсть зараз рiдко кому дають.
Я б йому дав усi десять, сказав чоловiк.
А то й двадцять сказав мiстер Геккет.
А що вiн нако?в? сказала жiнка.
Трохи перевищив сво? повноваження, сказав чоловiк.
Сьогоднi зранку я одержав вiд нього листа, сказав мiстер Геккет.
Он як, сказав чоловiк. Я не знав, що ?м дозволено спiлкуватися з
зовнiшнiм свiтом.
Вiн адвокат, сказав мiстер Геккет. ? зразу ж додав, та й я вам не
зовнiшнiй свiт.
Нi в якому разi, сказав чоловiк.
Крий Боже, сказала жiнка.
У листi тому був додаток, сказав мiстер Геккет, частину якого, зважаючи
на вашу любов до красного слова, я мiг би тут оголосити, зробивши йому
сво?рiдну прем'?ру, або ж дебют, якщо зовсiм не споночi?.
Де -- що? сказала жiнка.
Дебют, сказав мiстер Геккет.
А я маю запальничку, сказав чоловiк.
Мiстер Геккет витяг з кишенi аркуш паперу, а чоловiк викресав вогню.
Мiстер Геккет прочитав:
ДО НЕЛЛ?
До Неллi, сказала жiнка.
До Неллi, сказав мiстер Геккет.
Запала мовчанка.
Можна продовжувати? сказав мiстер Геккет.
Мою маму звали Неллi, сказала жiнка.
?м'я це ? досить поширене, сказав мiстер Геккет, навiть я знавав
кiлькох Неллi.
Читайте, читайте, мiй любий друже, сказав чоловiк.
Мiстер Геккет прочитав:
ДО НЕЛЛ?
До тебе, Нел, щоночi мчить
Плиг-скок, шасть-шусть!
Аж пил курить
Безецних дум мо?х юрба.
Невже iз кимсь гуля вона?
?з Бiрном, як колись, чи з Гайдом, тайкома?
А мозок зле шепоче: з обома.
? це в той час, коли я тут
Гай-гай, ну й ну!
Тягну хомут.
Натура -- грiзна рiч. Нехай
Потрошку вiзьмуть Бiрн i Гайд.
Нехай, але ховай вiд них
Те, що Господь створив мiж нiг.
??! Загату для грiха!
Вай-вай, о до-
ленько лиха!
Тому, коли з тюрми прийду,
Я мушу певнiсть мать тверду,
Що хам не перетнув кордон
? не зiрвав любвi бутон.
Що бахур хижий i бридкий
Фу! Тьху! Не влiз
У храм, який
Аж iзнемiг, ждучи кiнця
Чернечого життя й вiнця,
Щоб вилить у законний шлюб
Нестримний шал вологих губ.
Але -
Достатньо, сказала жiнка.
Повз них пройшла завинена у шаль жiнка. В густих сутiнках годi було
роздивитися ?? розбухлий, мов аеростат, живiт.
Я ж нiколи такою не була, правда, любий, сказала панi.
Якщо й була, то не зi мною, серденько, сказав пан.
А пам'ята?ш ту нiч, коли народився Леррi, сказала панi.
Певна рiч, сказав пан.
А скiльки вже Леррi рокiв? сказав мiстер Геккет.
Люба, скiльки Леррi рокiв? сказав пан.
Скiльки Леррi рокiв, сказала панi. Леррi буде сорок наступного березня,
слава Богу, тьху-тьху.
Навiщо ж плювати на Бога, сказав мiстер Геккет.
А хто тут плю? на Бога, сказав пан.
А хочете, мiстере Геккет, сказала панi, я розкажу вам про ту нiч, коли
народився Леррi?
О, розкажи, розкажи йому, люба, сказав пан.
Так от, сказала панi, того ранку, якраз за снiданком Гофф оберта?ться й
каже менi, Теттi, вiн каже, Теттi, кицюню, я дуже хотiв би сьогоднi
запросити до нас Томпсона, Крiма та Колкгуна, щоб вони пiдсобили нам з'?сти
качечку, якщо, звичайно, ти не проти. Та Боже ж мiй, кажу, серденько,
почуваюся я пречудово, ну чого б це я була проти. Скажи, саме так я сказала
тодi тобi чи нi?
Саме так i сказала, зда?ться, сказав Гофф.
Ну i от, сказала Теттi, коли Томпсон заходить до нашо?, значить,
вiтальнi, а Крiм i Беррi -- слiдом (Колкгуна тодi, пригадую, не було, пiшов
десь у справах), то я вже сидiла собi за столом. ? в тому нiчого дивного не
було, бо стiльки чоловiкiв i одна лише дама. Тобi ж це тодi не здалося
дивним, скажи, зайчику?
Певно, що нi, сказав Гофф, усе в нормi.
? ледве я встигла губами торкнутися качки, сказала Теттi, й вiдправити
в рот перший шмат, аж тут саме Леррi узявся гоцати в мо?й матцi.
У вашiй майцi, сказав мiстер Геккет, чи манцi?
У матцi, сказала Теттi.
В ??, сказав Гофф, матцi.
Це ж треба, сказав мiстер Геккет, щоб так недоречно.
Але поки Леррi, сказала Теттi, вистрибував там, мов щупак, я
продовжувала собi ?сти, пити й невимушено розмовляти.
Мало кому випада? зазнати подiбне, сказав мiстер Геккет.
В окремi моменти, вiрите, я була певна, ще мить -- i вiн вивалиться на
пiдлогу менi пiд ноги.
Боже праведний, вам здавалося, нiби вiн вiзьме й вислизне з вас, сказав
мiстер Геккет.
Але на мо?му обличчi жодна рисочка не здригнулася, сказала Теттi.
Скажи, любий.
Жодна рисочка, сказав Гофф.
? почуття гумору я не втратила. От так пудинг, сказав, пригадую, мiстер
Беррi, обернувся, всмiхнувся, який, каже, дивовижно смачний пудинг, сам у
ротi тане. Хiба ж тiльки в ротi, сер, вiдповiдаю йому, не вагаючись анi
митi, хiба ж тiльки в ротi, шановний сер. Тут головне, я скажу вам, щоб не
перецукерити його.
Не пере -- що? сказав мiстер Геккет.
Не перецукерити, сказав Гофф, ну, щоб цукру не забагато було.
А коли дiйшла черга до кави й лiкерiв, то, що вам сказати, такi
пологовi перейми пiшли, мiстере Геккет, пiд нашим бенкетним столом, клянуся
вам.
Так, це були вони, пологи, сказав Гофф.
Але ж ви знали, що вона вагiтна, сказав мiстер Геккет.
Як вам сказати, сказав Гофф, розумi?те, я, власне, тобто...
Теттi замахнулася i по-свiйському ляснула мiстера Геккета по стегну.
Вiн дума?, що я соромлюся, вигукнула вона, Ха-ха-ха-ха. Ха-ха. Ха.
Ха-ха, сказав мiстер Геккет.
Я не на жарт тодi занепоко?вся, це правда, сказав Гофф.
Потiм усi пiшли геть, сказала Теттi, правда, було таке?
Так, було, сказав Гофф, ми гуртом подалися до бiльярдно?, щоб зiграти у
пiрамiдку.
Ну а я подерлася вгору, чiплялася де руками, а де колiньми за сходинки,
всi килимки пообдирала.
Отак було боляче, сказав мiстер Геккет.
А через три хвилини я стала матiр'ю.
Без нiяко? допомоги, сказав Гофф.
Усе сво?ми руками робила, сказала Теттi, усе геть.
А пуповину зубами перегризла, сказав Гофф, бо не було пiд рукою ножиць.
Що ви на це скажете?
А могла б якби треба було, колiном притиснути i розiрвати, сказала
Теттi.
Я часто собi мiркую, сказав мiстер Геккет, от як почува? себе людина з
вiдрiзаною пуповиною
Мати, сказав Гофф, чи дитина?
Мати, сказав мiстер Геккет. Мене ж, як-не-як, не в капустi знайшли,
сподiваюся.
Мати, сказала Теттi, вiдчува? полегкiсть, неймовiрне полегшення, так,
наче гостi подалися, нарештi, додому. А всi мо? наступнi пуповини перерiзав
професор Купер, але почувалася я завжди однаково, так наче скинула
велетенський тягар.
А потiм ви перевдяглися й спустилися долi, сказав мiстер Геккет
пiдтримуючи немовля за ручку.
Ми чули крики, сказав Гофф.
Уявля?те як вони здивувалися, сказала Теттi.
Крiму тодi, пригадую, вдавалися дивовижнi удари, неперевершенi, сказав
Гофф. Я нi до нi пiсля того не бачив нiчого подiбного. А якою дуплети вiн
зафугував тодi в дальню лузу! Шансiв -- нiяких, здавалося б, але вiн
пiдходить, довго-довго мантачить кiнець кия крейдою, а тодi -- бемць! Ми всi
отетерiли.
Ризикований хлопець, сказав мiстер Геккет.
Фiлiгранний, повiрте, удар, сказав Гофф. Примiрявся вiн, примiрявся, аж
тут крик. Я не наважуся повторити той вираз яким вiн тодi прохопився.
Бiдний Леррiк, сказала Теттi, хiба ж то його провина.
Ой, не кажiть, сказав мiстер Геккет, що тут казати.
З небом на пiвнiчному заходi, коли сонце сiда?, сказав Гофф, робиться
щось незбагненне.
Так, небеса у нас любостраснi, сказала Теттi. Все начебто вже
скiнчилося, коли -- бемць! вони знову спалахують i сяють iще бучнiше, нiж до
того.
Так, сказав мiстер Геккет, протуберанцi не сплять.
Бiдний мiстер Геккет, сказала Теттi, бiдний наш любий мiстер Геккет.
Так, сказав мiстер Геккет.
А гленкулленськi Геккети вам, часом, не родичi? сказала Теттi.
Саме там я впав iз драбини, сказав мiстер Геккет.
А скiльки вам рокiв було тодi? сказала Теттi.
Рiк, сказав мiстер Геккет.
А ваша матуся де ж тодi була? сказала Теттi.
Десь, певно, повiялася, сказав мiстер Геккет.
А татко? сказала Теттi.
Татко тодi довбав скелю на каторзi у зразковiй копальнi iменi принца
Вiльяма, сказав мiстер Геккет.
? бiля вас нiкого не було, сказала Теттi.
Коза була, кажуть, сказав мiстер Геккет.
Вiн вiдволiкся на мить вiд драбини, що впала колись поночi на подвiр'?,
i погляд його полетiв у поля, над трухлявою i хисткою стiною, понад
струмком, пiд гору, до стрiмчака, вже оповитого нiчним мороком, тодi ще
вище, в безодню лiтнього неба. Вiдтак погляд шугнув долi, на освiтленi
вечiрнiм сонцем поля, подряпався вiд пiднiжжя на саму макiвку чорно? кручi,
звiдки до мiстера Геккета прилинуло гупання далеких молоткiв.
? вона залишила вас самого на тому подвiр'?, сказала Теттi, з козою.
Була розкiшна лiтня днина, сказав мiстер Геккет.
? де це ?? чорти потягли? сказав Гофф.
Про це я ?? не питав, сказав мiстер Геккет. До корчми чи до церкви, або
i туди, i туди.
Бiдолашна, прости ?? Господи, сказала Теттi.
Не варто його турбувати такими дрiбницями, сказав мiстер Геккет.
Сутенi? так швидко, сказав Гофф, ще трохи, i нiч западе.
? ми розiйдемося по домiвках, сказав мiстер Геккет.
По той бiк вулицi, якраз напроти них зупинився трамвай. Вiн не простояв
i пiвхвилини, як звiдти почулися крики кондуктора. Потiм трамвай рушив,
залишивши позад себе, на хiднику, якесь нерухоме тiло, що в темрявi,
внаслiдок зменшення сонячно? активностi, наполегливо i хутко зливалося з
муром. Теттi нiяк не могла вирiшити, чоловiк це чи жiнка. Мiстер Геккет
вагався, може, то ? пакунок, килим, примiром, чи парусина, загорнена у
поштовий папiр i перев'язана посерединi мотузом. Гофф мовчки пiдвiвся й
поквапився на той бiк вулицi. Теттi та мiстер Геккет бачили, як енергiйно
здiймаються рукава його свiтлого пiджака, й чули, як вiн щось комусь
докоряв. Але як вони не вдивлялися, Уот бiльше не рухався, а лежав, немов
кам'яна брила, i, якщо й промовляв щось, то так тихо, що вони нiчого не
чули.
Мiстер Геккет усе мiркував, чи потерпав вiн колись од цiкавостi бiльше,
нiж зараз, сидiв, мiркував, напружувався i нiяк не мiг пригадати. ? водночас
не мiг зрозумiти, що ж саме так його зацiкавило. Що саме так мене
зацiкавило, казав вiн, мене, котрого й найнадзвичайнiше, й надприродне
цiкавить лише вряди-годи i в обмеженiй кiлькостi. Та й надзвичайного я тут
нiчого не бачу, проте палаю з цiкавостi i мене пече здивування. У почуттi
цьому, мушу зiзнатися, негативного мало, i все ж я не зможу терпiти таке
бiльше хвилин двадцяти -- максимум тридцяти.
Панi теж стежила за подiями з неабияким iнтересом.
Повернувся Гофф, вкрай розлючений. Я його вмить упiзнав, сказав вiн. ?
вжив щодо Уота вираз, який ми тут не наважимося вiдтворити.
Вже сiм рокiв, сказав вiн, вiн винен менi п'ять шилiнгiв, тобто тепер
уже шiсть шилiнгiв i дев'ять пенсiв.
Лежить i не руха?ться, сказала Теттi.
Вiдмовля?ться повертати, сказав мiстер Геккет.
Нi, не вiдмовля?ться, сказав Гофф. Вiн може дати лише п'ять шилiнгiв i
чотири пенси. Це все, що вiн ма?.
То залишиться два шилiнги i три пенси, сказав пан Геккет.
Але ж я не можу покинути його з порожнiми кишенями, сказав Гофф.
А чому б i нi? сказав мiстер Геккет.
Вiн вируша? у подорож, сказав Гофф. Якщо я прийму його грошi, вiн
змушений буде вернутися.
А, може, це ? для нього найкращий вихiд, сказав мiстер Геккет. Якось,
хто зна, коли нас уже всiх не буде, озираючись на минуле, вiн скаже, от якби
ж тодi мiстер Несбiт узяв був у мене.
Нiксон, сказав Гофф, мо? прiзвище -- Нiксон.
От, якби ж тодi мiстер Нiксон узяв був у мене чотири шилiнги i чотири
пенси, то я повернув би назад, замiсть рушати вперед.
А я гадаю, що вiн усе бреше, сказала мiсiс Нiксон.
Нi, нi, сказав мiстер Нiксон, то ? кришталево чесна людина, абсолютно,
на мою думку, нездатна казати неправду.
Ви, одначе, могли б узяти хоч шилiнг, а то й пiвтора.
Оно вiн, сказала мiсiс Нiксон, на мосту.
Вiн стояв спиною до них, нiг не було видно, а все, вище поперека, ледь
окреслювалося на тлi гаснучого неба.
Ви не сказали нам, як його звати, сказав мiстер Геккет.
Уот, сказав мiстер Нiксон.
Ти нiколи нiчого менi не казав про нього, сказала мiсiс Нiксон.
Хiба, сказав мiстер Нiксон.
Давно його зна?те? сказав мiстер Геккет.
Та я його, власне, й не знаю, сказав мiстер Нiксон.
Вiн наче з каналiзацi? виповз, сказала мiсiс Нiксон А де ж його руки?
А вiдколи вам почало здаватися, що ви його не зна?те? сказав мiстер
Геккет.
Шановний друже, сказав мiстер Нiксон, чому це вас раптом так
зацiкавило?
Як не хочете, сказав пан Геккет, не вiдповiдайте.
Важко сказати, сказав пан Нiксон. Зда?ться, я знав його все сво? життя,
хоча десь колись мусив бути перiод, коли я його i не знав.
Як же це так, сказав мiстер Геккет.
Вiн значно молодший за мене, сказав мiстер Нiксон.
? ви нiколи не згадували про нього, сказав мiстер Геккет.
Хiба нi, сказав мiстер Нiксон, я мiг його згадувати, хто сказав, що не
мiг.
Звичайно. Вiн змовк. Вiн просто не приверта? уваги, сказав вiн, ? такi
люди.
На вiдмiну вiд мене, сказав мiстер Геккет.
Вiн пiшов, сказала мiсiс Нiксон.
Он як, сказав мiстер Нiксон. А зна?те, що цiкаво, мiй любий друже,
зiзнаюся вам цiлком щиро, що коли я його бачу або думаю про нього, то одразу
ж думаю i про вас, а коли бачу вас або думаю про вас, то й про нього думаю.
? чому воно так виходить, не знаю.
Отако?, сказав мiстер Геккет.
Зараз вiн iде до зупинки, сказав мiстер Нiксон. ? навiщо було йому тут
виходити.
Бо на одне пеннi далi не про?деш, сказала мiсiс Нiксон.
Значить вiн сiв на кiнцевiй, сказав мiстер Геккет.
Але хiба за те ж саме пеннi не можна до?хати, сказав мiстер Нiксон, до
нормально? зупинки? Трамвай тут спиня?ться, коли ? охочi. А за пеннi вiн вас
довезе до само? зупинки.
Ви ма?те рацiю, сказав мiстер Геккет.
Чому ж тодi вiн тут зiйшов? сказав мiстер Нiксон.
Свiжим повiтрям, мабуть, подихати закортiло, сказав мiстер Геккет, перш
нiж труситися далi.
Навряд чи, сказав мiстер Нiксон. Ви ж бачите, який вiн виснажений.
Може, вiн переплутав зупинку, сказала мiсiс Нiксон.
Але ж це не зовсiм зупинка, сказав мiстер Нiксон, у повному значеннi
цього слова. Трамвай тут спиня?ться тiльки на вимогу. А, позаяк бiльш нiхто
не виходив i не заходив, то, значить вимога походила вiд Уота.
Пiсля цих слiв запала мовчанка, яку порушила мiсiс Нiксон.
Не розумiю тебе, Гоффе. Чому б йому й не попроситися вийти, якщо вже
так хочеться?
Нiщо, моя люба, сказав мiстер Нiксон, нiщо на свiтi йому б не завадило
попроситися вийти, як до речi й сталося. ? вже той факт, що вiн попросився
вийти, доводить, що зупинку вiн не переплутав, усупереч тво?му твердженню.
Бо якби вiн ?? переплутав i вирiшив, що вже дiстався до залiзнично? станцi?,
вiн би не вимагав зупинити трамвай. Через те що трамвай там i так завжди
зупиня?ться.
А що, як вiн на голову тицьнутий, сказав мiстер Геккет.
Так, часом на нього находить, сказав мiстер Нiксон, але мандрiвник вiн
дуже досвiдчений.
Тодi, може, сказав мiстер Геккет, маючи вiльну хвильку, вiн вирiшив ??
провести не в задусi залiзнично? станцi?, а на свiжому, запашному,
надвечiрньому повiтрi.
Але ж вiн прогавить по?зд, сказав мiстер Геккет, а це вже на сьогоднi
останнiй, якщо не рвоне туди щодуху.
А що, як вiн просто, сказала мiсiс Нiксон, вирiшив подрочити кондуктора
чи водiя?
Але свiт ще не знав м'якiшо? та беззахиснiшо? людини, сказав мiстер
Нiксон. Я певен, що вiн би радше пiдставив iншу щоку, якби мав на це сили.
Тодi припустимо, сказав мiстер Геккет, що вiн зненацька роздумав ?хати
геть iз мiста. Мiж кiнцевою i цi?ю зупинкою вiн мав змогу i час усе
обмiркувати. Вiдтак, розваживши, що саме зараз йому краще лишитися в мiстi,
вiн зупиня? трамвай i виходить, бо ?хати далi -- безглуздо.
Але ж вiн подався далi, сказав мiстер Нiксон, вiн же не пiшов туди,
звiдки взявся, а рушив у бiк залiзнично? станцi?.
Може, вiн верта?ться додому якимось складним обхiдним шляхом, сказала
мiсiс Нiксон.
А де вiн живе? сказав мiстер Геккет.
Я не чув, щоб вiн мав постiйне помешкання, сказав мiстер Нiксон.
Тодi те, що вiн рушив у бiк вокзалу, нiчого не означа?, сказала мiсiс
Нiксон. Зараз вiн, може, вже мiцно спить у готелi "Квiнз".
За чотири шилiнги i чотири пенси, сказав мiстер Геккет.
Тодi десь на лавi, сказала мiсiс Нiксон. У парку або на футбольному
полi. Чи там, де у крикет грають. Або у кеглi.
Або на тенiсних кортах, сказав мiстер Нiксон.
Навряд, сказав мiстер Геккет. Ось вiн виходить з трамвая, вирiшивши,
нарештi, не ви?жджати з мiста. Але хiд подальших думок приводить його до
усвiдомлення безглуздя подiбного намiру. Цим i поясню?ться його поведiнка
пiсля того, як трамвай рушив далi без нього.
Безглуздя якого намiру? сказав мiстер Нiксон.
А такого, що вiн передумав, сказав мiстер Геккет, ледве почавши
подорож.
А ви роздивилися його спорядження? сказала мiсiс Нiксон. Що в нього
було на головi?
Капелюх, сказав мiстер Нiксон.
Йому пекла думка про те, що треба ?хати геть iз мiста, сказав мiстер
Геккет, але думка про те, що ?хати з мiста не треба, пекла йому ще дужче. ?
от вiн вируша? на станцiю, сподiваючись тайкома, що запiзниться на останнiй
по?зд.
А що, цiлком слушна думка, сказав мiстер Нiксон.
Охоплений страхом, не здатний завдати на сво? рамена важкий тягар
рiшенця, сказав мiстер Геккет, вiн переклада? його на бездушну машинерiю
часо-просторових стосункiв.
Блискуча здогадка, сказав мiстер Нiксон.
? що ж його, на вашу думку, так раптом перелякало? сказала мiсiс
Нiксон.
Не думаю, що це була перспектива подорожi, сказав мiстер Геккет, бо ви
кажете, що вiн дуже досвiдчений мандрiвник.
Пiсля цих слiв запала мовчанка.
Тепер, коли я вам усе пояснив, сказав мiстер Геккет, чому б вам не
розказати про свого друга детальнiше.
Та я нiчого не знаю, сказав мiстер Нiксон.
Такого не може бути, сказав мiстер Геккет. Безтiлесним примарам п'ять
шилiнгiв не позичають. Яка в нього нацiональнiсть, родина, мiсце народження,
вiросповiдання, чим займа?ться, скiльки заробля?, особливi прикмети -- не
знати всього цього ви не можете.
Нiчого не вiдаю, сказав мiстер Нiксон.
Але ж не серед голих скель вiн вродився i жив, сказав мiстер Геккет.
Убийте, зiрвався на крик пан Нiксон, але нiчого не знаю.
Пiсля таких сердитих слiв настала мовчанка. Мiстер Геккет сидiв i
ображався, мiстер Нiксон сидiв i розкаювався.
Вiн ма? великий такий червоний нiс, сказав мiстер Нiксон невдоволено.
Мiстер Геккет ретельно зважував цi слова.
Ти там не спиш, люба, сказав мiстер Нiксон.
Очi злипаються, сказала мiсiс Нiксон.
Ось вам людина, яку ви буцiмто зна?те все життя, сказав мiстер Геккет,
яка вже сiм рокiв винна вам п'ять шилiнгiв, а все, що ви здатнi про не?
сказати, так це те, що ма? вона велетенського червоного носяру i постiйно
нiде не живе. Вiн помовчав i додав: i те, що вiн дуже досвiдчений
мандрiвник. Вiн помовчав i додав. ? те, що вiн значно молодший за вас. Це
мене аж нiяк не диву?. Вiн помовчав i додав. ? те, що вiн -- чоловiк м'який,
чесний i не без дивацтв. Вiн лихо зиркнув в обличчя мiстера Нiксона. Але
мiстер Нiксон не побачив цього лихого погляду бо дивився на щось iнше.
Ну то що, може пiдемо вже, серденько, сказав вiн, ге?
Ще мить -- i тьма поглине останнi квiти, сказала мiсiс Нiксон.
Мiстер Нiксон пiдвiвся.
Ось вам людина, яку ви зна?те бозна-вiдколи, сказав мiстер Геккет, якiй
вiсiм рокiв тому позичили п'ять шилiнгiв i яку ви одразу впiзнали здалека та
ще й у темрявi. ? ви твердите, нiби нiчого не зна?те про його минуле. Що ж,
мушу повiрити вам.
Не хочете -- не вiрте, сказав мiстер Нiксон.
? все ж я повiрю вам, сказав мiстер Геккет. ? в те, що ви не здатнi
визначити, чого саме ви не зна?те. Цьому я також охоче повiрю. Хто на це не
слабу?.
Теттi, сказав мiстер Нiксон.
Але дещо ви мусите знати, сказав мiстер Геккет.
Наприклад, сказав мiстер Нiксон.
Як ви з ним познайомилися, сказав мiстер Геккет. Чим вiн вас так
зворушив. Де його можна побачити.
А яке це ма? значення, хто вiн такий? сказала мiсiс Нiксон. Вона
пiдвелася.
Бери мою руку, люба, сказав мiстер Нiксон.
? що вiн робить, сказала мiсiс Нiксон. ? як вiн живе. ? звiдки вiн. ?
куди ?де. ? який iз себе. Яке нам до всього цього дiло?
? я теж собi ставлю це саме питання, сказав мiстер Геккет.
Як ми познайомилися, сказав мiстер Нiксон. Нi, не пригадую, так само як
не пригадую, де i як я познайомився зi сво?м батьком.
Боже праведний, сказав мiстер Геккет.
Чим вiн мене зворушив, сказав мiстер Нiксон. Якось я зустрiв його на
вулицi. Одна нога в нього була боса. Забув, яка саме. Вiн потягнув мене
вбiк, i сказав, що йому потрiбнi п'ять шилiнгiв, щоб купити собi черевик. Я
не змiг йому вiдмовити.
Але хiба можна купити один черевик, вигукнув мiстер Геккет.
А, може, вiн знав таке мiсце, де замовляють непарне взуття, сказала
мiсiс Нiксон.
Я про це нiчого не знаю, сказав мiстер Нiксон. Що ж до того, де його
можна зустрiти, то я вам скажу -- на вулицях, вiн там прогулю?ться. Але це
трапля?ться рiдко.
Вiн, звичайно, людина унiверситетська, сказала мiсiс Нiксон.
Я теж схиляюся до тако? думки, сказав мiстер Нiксон.
Мiстер та мiсiс Нiксон взялися за руки i подалися геть. Але не встигли
вони як слiд вiдiйти, коли раптом вернулися. Мiстер Нiксон схилився i
зашепотiв щось на вухо мiстеру Геккету. Вiн терпiти не мiг, коли помiж
приятелями лишалася бодай тiнь вiдчуження.
Алкоголь, сказав мiстер Геккет.
Боронь Боже, сказав мiстер Нiксон, крiм молока вiн не п'? нiчого.
Молока, вигукнув мiстер Геккет.
Навiть воду в рот не бере, сказав мiстер Нiксон.
Що ж, сказав мiстер Геккет стомлено, щиро вам дякую за таку iнформацiю.
Мiстер та мiсiс Нiксон взялися за руки i подалися геть. Але не встигли
вони як слiд вiдiйти, як почули чийсь крик. Вони зупинилися i прислухалися.
То серед ночi кричав мiстер Геккет. Радий був з вами познайомитися, мiсiс
Нiзбет. Мiсiс Нiксон ще мiцнiше стиснула руку мiстера Нiксона i собi
закричала: менi також дуже при?мно, мiстере Геккет.
Що таке? закричав мiстер Геккет.
Вона каже, що ?й дуже при?мно також, закричав мiстер Нiксон.
Мiстер Геккет розкинув руки i стиснув бильця лави. Потiм рвучко подався
вперед, завалився на спинку, i так, погойдуючись, у кiлька заходiв усмак
почухав вiстря свого горба об спинку лави. Вiдтак пiдвiв очi на обрiй, для
споглядання якого вiн, власне, вирушив на прогулянку, хоч i не встиг ним як
слiд намилуватися. Все поглинула нiч. Так, небо тепер що на заходi, що на
сходi, що на пiвднi, що на пiвночi було однакове.
Уот налетiв на вантажника, який котив бiдон з молоком на вiзку. Уот
упав, його торби i капелюх порозлiталися в рiзнi боки. Вантажник не впав,
хоча й випустив з рук бiдон, який гупнувся об асфальт сво?м гострим ребром,
тодi низом, вiдтак похитався трохи i став. ? це добре, бо якби вiн, ущерть
заповнений скорiше за все молоком, та й перекинувся, то молоко потекло б по
платформi, звичайно вилилося б на рейки, пiд по?зд та й уже.
Уот пiдвiвся, як нi в чому не бувало.
А щоб тобi горб там вирiс сказав вантажник. Це був гарний з лиця, але
брудний чолов'яга. При ?хнiй роботi вокзальним вантажникам важко лишатися
чистими й ввiчливими.
Тобi що, повилазило? сказав вiн.
Уот не поспiшав вiдповiсти на це риторичне питання котре сформувалося,
нiде правди дiти, у розпалi гнiву. Вiн нахилився, щоб пiдняти свiй капелюх i
торби, але випростався, не зробивши цього. Вiн вiдчув що не ма? повного
права робити це, доки вантажник як слiд не вила?ться.
Мало, що слiпий, так iще й нiмий, сказав вантажник.
Уот усмiхнувся, стиснув долонi, пiдняв ?х i притис до грудей. Уот
бачив, як усмiхаються iншi люди, й гадав, що вiн теж зна?, як це робиться.
Що ж, Уотова усмiшка, коли вiн усмiхався, й справдi, бiльше скидалася на
усмiшку, нiж на глузливу посмiшку, чи, скажiмо, на позiхання. Втiм, ?й
чогось-таки бракувало, яко?сь, здавалося б, дрiбнички, i тих, хто бачив цю
усмiшку вперше, а бiльшiсть iз них бачили ?? вперше, iнколи посiдав сумнiв,
вiдносно того, який саме вираз збирався надати ?й Уот. Багато хто з них
гадав, що Уот просто смокче зуби.
Уот використовував цю свою усмiшку дуже ощадно.
На вантажника ця усмiшка справила таке сильне враження, що вiн роззявив
рота i ладен був випустити звiдти цiлу ватагу мiцних слiв та виразiв, що
давно вже нудилися без дiла. Але Уот ?х не почув, бо вантажник раптом
пiдхопив свiй бiдон i з гуркотом покотив його геть. До них наближався
начальник станцi?, такий собi пан Лоурi.
Пригода ця була настiльки буденною, що не могла викликати загального
iнтересу. Проте серед присутнiх знайшлися знавцi, якi не проминули
вiдзначити винятковi Уотовi якостi, що знайшли вияв у тому, як вiн тут
появився, як падав, пiдводився, що й як робив потiм. Знавцi були задоволенi.
Був серед них i кiоскер, що торгував пресою. Зi свого кубельця,
заставленого перiодикою та книжками, вiн бачив усе. ? от тепер, коли
найцiкавiше було позаду, вiн вийшов з кiоску, щоб зачинити його на нiч.
Кiоскер опустив гофрований козирок, ще й прихопив його скобою. Вiн здавався
людиною рiзкою й жорстокою, що потерпа? вiд нестерпного розумового,
душевного, а може й фiзичного болю. Перш за все в око впадав його кашкет,
через те, мабуть що з-пiд нього завжди стирчали чорнi, просякнутi потом
кучерi, якi липли до бiлого, немов крейда, чола. Потiм глядач помiчав скутий
судомою сердитий рот, а вiдтак i все iнше. Вуса його, прекраснi, здавалося
б, вуса iз невiдомих причин лишалися поза увагою. Про такого хотiлося
думати: ось чоловiк, що, не кажучи вже про все iнше, нiколи не скида?
кашкета, такого собi кашкетика iз дешевого синього полотна з бомбончиком
нагорi. А все через те, що з защiпками велосипедними вiн також не
розлучався, i обидвi його холошi стирчали по рiзнi боки немов ?х розтягували
потужнi пружини. Це був коротун, який немилосердно накульгував, Варто було
йому зрушити з мiсця, як його починало смикати, нiби вiн був намiрився
впасти, мов стiй, на колiна, а тодi раптом роздумав. ? так за кожним кроком.
Вiн пiдняв капелюх Уота, подав йому i сказав сер, ваш капелюх, якщо не
помиляюся.
Уот подивився на капелюх. Чи вiрно те, що це справдi його капелюх.
Вiн нап'яв його на голову.
Там, де кiнча?ться платформа, з дверей вийшов кiоскер зi сво?м
велосипедом. Зараз вiн знесе його по стрiмких кам'яних сходинках i по?де
додому. Там вiн розiгра? гросмейстерську партiю в шахи з пiдручника
Стонтона. А завтра вранцi вiн знов занесе велосипед по цих сходах.
Першокласний велосипед, через те й важкий. Простiше було б залишати його
долi, пiд сходами, але чоловiк волiв, щоби той був поруч. Його звали Еванс.
Уот пiдняв сво? валiзи i сiв у по?зд. Купе вiн не вибирав. Перше, в яке
вiн зайшов виявилося порожнiм.
А на платформi вантажник ганяв свiй вiзок з бiдонами спершу туди, потiм
назад. На одному кiнцi платформи громадилась купа бiдонiв, на iншому -
друга. Вантажник ретельно вибирав з однi?? купи якийсь бiдон i тягнув його
до друго?. Там вiн так само ретельно вибирав iнший бiдон i плуганив на iншу
купу. Вiн сорту? бiдони, сказав Уот. Або вiдбува? покару за непослух чи за
службовий огрiх.
Уот сiв спиною до локомотива, який здригнувся i, попихкуючи, потягнув
зi станцi? довгу валку вагонiв. Уот полюбляв, щоб спина була обернута в той
бiк, куди ти iдеш.
Але не встиг вiн далеко за?хати, як вiдчув на собi чийсь погляд, пiдвiв
очi й побачив кремезного пана, що сидiв у протилежному кутку купе. Ноги сво?
пан поклав на сидiння напроти, а руки сховав у кишенi пальта. Отже купе було
не таким вже й порожнiм, як спершу здалося Уоту.
Мене звати Спiро, сказав пан.
А от нарештi й розумна людина. Вiн почав iз сутт?вого, щоб, розвиваючи
тему, перейти до речей менш значущих, спершу те, потiм це, усе по порядку.
Уот усмiхнувся.
Не подумайте тiльки нiчого такого, сказав пан Спiро.
Уотова усмiшка вiдрiзнялася й тим, що вона не була одноразовою. Слiдом
за нею, пiсля коротко? паузи з'являлась iнша, хоча, чесно кажучи, й не така
виразна. У цьому вона нагадувала пердiння. А бували випадки, коли виникала
потреба й у третiй, слабкiй та швидкоплиннiй усмiшцi, перш нiж лице
прибирало свого звичного виразу. Але таке траплялося дуже рiдко. ? довго ще
треба було чекати його наступно? усмiшки, якщо тiльки не ско?ться щось
несподiване, що не на жарт засмутить його.
Друзi мене називають Дун, сказав пан Спiро, за розум i за веселу вдачу.
Д-У-Н. А якщо навпаки читати, то буде Нуд.
Пан Спiро перехиляв час вiд часу пляшечку, але норму свою знав.
Я видаю "Хрест", сказав пан Спiро, популярний щомiсячний часопис для
католикiв. Гонорарiв нашим авторам ми не сплачу?мо, але вони теж мають
певний зиск. У нас неперевершений рекламний вiддiл. Трима?мося на поверхнi,
бо швидко руха?мося. А якi у нас грошовi конкурси! Нинi такi часи, що куди
не плюнь, скрiзь сутужно. ?, я вам скажу, що з побожностi теж можна мед
зiбрати. Наприклад: "Переставте чотирнадцять лiтер, з яких складаються iмена
членiв Свято? родини, так, щоб утворити з них харчовий продукт i страву з
нього" Вiрна вiдповiдь "Сира соя i мiй суп". Або: "Що ви зна?те про
ад'юрацiю, екскомунiкацiю, маледикцiю та скоротечну анафематизацiю комських
вугрiв, боннських кабанiв, лiонських пацюкiв, маконських слимакiв,
лозаннських п'явок та валенсiйсько? гусенi?"
У примарному свiтлi повз вiкна потяга мчали поля, огорожi й канави, або
так лише здавалося, а насправдi рухався лише по?зд, а земля лежала пiд ним i
не рухалася.
Хоча наша вiра тверда й непохитна, сказав пан Спiро, ми -- за широту
поглядiв. Я, особисто, ? прихильником нео-iоанно-томiзму й нiскiльки цього
не соромлюся. Разом з тим, я нiколи не пiду на те, щоб дозволити сво?м
переконанням кидати тiнь на мою ж духовну полiгамiю. Podex non destra sed
sinistra[2], - не будемо скупердяями. Ми нада?мо слово людям рiзних поглядiв
i переконань, а в нашому мартиролозi можна знайти багато iмен вiльнодумцiв.
Мо?м особистим внеском i, так би мовити, додатковою епiтимi?ю ? рубрика
"Духовний шприц, або ж клiзма побожностi". Вона в нас настiльки гнучка й
еластична, що навiть пресвiтерiанець буде читати ?? i не скривиться. Але
чому я кажу все це вам, людинi менi не знайомiй. А тому що сьогоднi я мушу
поспiлкуватися зi сво?м подорожнiм братом. ? куди це ви, сер, верста?те
дорогу?
Уот вiдповiв.
Прошу? сказав пан Спiро.
Уот повторив.
Тодi не будемо гаяти дорогоцiнний час, сказав пан Спiро.
Вiн видобув iз кишенi аркуш i зачитав:
Лурд,
Нижнi Пiрене?,
Францiя
Сер, пацюк чи якась iнша дрiбна тварина вiдгризла шматок свячено?
проскури.
1) Причастився вiн (пацюк) до Тiла Господня чи нi?
2) Якщо нi, то що сталося з тим шматком?
3) Якщо так, то як тепер ставитися до того пацюка?
Щиро Ваш,
Мартiн ?гнацiус Маккензi (кореспондент суботнього додатка до
профспiлково? газети "Чесний бухгалтер")
? от пан Спiро заходився вiдповiдати на цi питання, тобто вiн вiдповiв
на перше з них, а вiдтак -- на трет?. Не шкодуючи часу, розлого i щедро вiн
цитував святого Бонавентуру, Петра Ломбардського, Олександра Галльського,
Санчеса, Суареса, Генно, Сото, Дiану, Кончiну та Дензiв, бо вiн мав широку
натуру. Але нiчого цього Уот не почув, бо йому заважали iншi голоси, що
спiвали кричали, стверджували i шептали щось незрозумiле в саме його вухо.
Вiн не знав, що то були за голоси, хоча, з iншого боку, не можна було й
сказати, що так уже геть зовсiм не знав. Тому вiн надмiру й не полошився.
Тепер цi голоси часом лише спiвали, а iнколи тiльки кричали, iнколи тiльки
стверджували, а iнколи тiльки шептали, iнколи спiвали й кричали, а iнколи
спiвали й стверджували, iнколи спiвали й шептали, а iнколи кричали i
стверджували, iнколи кричали й шептали, а iнколи стверджували й шептали,
iнколи спiвали, кричали й стверджували, iнколи спiвали, кричали й шептали,
iнколи кричали, стверджували й шептали, а iнколи спiвали, кричали,
стверджували й шептали водночас, i в один голос, як от зараз, i це, якщо
згадувати лише цi чотири голоси, бо там були й iншi. Часом Уот розумiв усе,
часом дуже багато, часом -- мало, а часом -- зовсiм нiчого, як оце зараз.
? тут по?знi лiхтарi на мить вирвали з темряви iподром, огороджений
чепурним бiлим парканом, i тим самим попередили Уота, що на наступнiй
зупинцi вiн ма? виходити
. . .
? от вiн пiдсунув валiзи ближче i приготувався вийти, тiльки-но по?зд
зупиниться.
Колись уже так було, що вiн проскочив станцiю i опинився на наступнiй,
бо вчасно не приготувався i не зiйшов на зупинцi.
Гiлка ця була малолюдною, особливо о такiй порi, коли i машинiст, i
кочегар, i кондуктор, i станцiйнi робiтники по всiх станцiях, хтиво
попихкуючи, чимчикують до сво?х жiнок пiсля довгих годин змушено? аскези.
Тому й по?зд, ледве пiд'?хавши до платформи, пружно рве з мiсця i скаче
далi.
А я от брав би таких i карав би немилосердно, сказав пан Спiро, все
перед тим перевiривши, звiсна рiч, згiдно букви i духу церковних законiв.
Вiн зняв ноги з сидiння. Вiн вистромив голову у вiкно. ? папських декретiв,
закричав вiн. Вiтер вдарив йому в обличчя i вiн поспiшив сховатися. Вiн
сидiв сам-один, розтинаючи нiч, летiв далi. Зiйшов мiсяць Не з неба на
землю, поки що тiльки на небо. Вiн був непри?мно жовтявого кольору. Не те,
щоб уповнi, скорiше на ущербi, ще й на очах щербатився. Коли Уот мав
рухатися, скажiмо на схiд, вiн спрямовував тулуб якомога ближче до пiвночi i
водночас вiдкидав праву ногу якомога ближче до пiвдня, вiдтак розвертав
тулуб якомога ближче до пiвдня i водночас вiдкидав лiву ногу якомога ближче
до пiвночi, тодi знову спрямовував тулуб якомога ближче до пiвночi, вiдкидав
праву ногу якомога ближче до пiвдня, вiдтак знову спрямовував тулуб якомога
ближче до пiвдня i вiдкидав лiву ногу якомога ближче до пiвночi, i так далi,
знову i знову, безлiч разiв, доки не дiставався до мети подорожi, щоб хоч
трохи посидiти. Отаким робом, стоячи спершу на однiй нозi, а тодi на другiй,
повiльно, але головою вперед вiн пересувався уздовж прямо? лiнi?. Колiна
його при цьому не гнулися. А могли б. Але не гнулися. 3 погляду гнучкостi
кращих колiн, нiж у Уота, годi шукати, бо вони, що б там кому не ввижалося,
вмiли, коли треба, згинатися на всi боки. Але у процесi ходiння вони з
невiдомих причин не гнулися. Разом з тим ноги його виписували дивовижнi
тра?кторi?, пласко, всiма пiдошвами i з неприхованою огидою то ступали на
землю, то залишали ??. Руки ж його радiли з того, що ?м дали спокiй, i
телiпалися на всi боки.
Ледi Мак Кен, яка йшла слiдом за ним, вирiшила, що вона нiколи не
бачила на про?жджiй частинi дороги подiбних рухiв, а з усього жiноцтва мало
хто знався на дорогах лiпше за ледi Мак Кен. Цей дивак, судячи з
регулярностi i наполегливостi його рухiв, не був алкоголiком. Нi, перед нею
був линвохода. Але бiльш, нiж ногами, ледi Мак Кен була вражена Уотовою
головою. Бо таке ногодригання могло бути зумовлене кiлькома причинами. ?,
замислившись над тим, чим же саме зумовленi цi рухи, вона пригадала старий
анекдот ще часiв ?? дiвування, старий анекдот про студентiв-медикiв та
добродiя, котрий цибав попереду них, не згинаючи колiн та широко
розставляючи сво? на позiр дерев'янi ноги. Даруйте, сер, звернувся до нього
один iз студентiв, коли вони порiвнялися, i здiйняв свiй кашкет, даруйте,
але мiй друг твердить, що це -- геморой, а я гадаю, що гонорея. Виходить, ми
всi помилялися, вiдповiв добродiй, бо я ж був певен, що це все у мене вiд
газiв.
Отже ледi Мак Кен здивували не стiльки ноги, як голова, мiцно посаджена
на тверду шию й прикрита твердим капелюхом, що при кожному кроцi оберталась
не менш, як на дев'яносто градусiв. ? де це вона читала, що ведмедi отак iз
боку на бiк мордою крутять, коли ?х цькують собаками? Не iнакше, як у
мiстера Уолпола.
Ледi Мак Кен не була прудконогою, а все, либонь, через давню звичку
робити будь-що неквапливо, i через ноги, не менш давнi й недужi, але зараз
вона з кожним кроком бачила всi цi рухи дедалi яснiше. Бо як ледi Мак Кен,
так i Уот рухалися в один бiк.
Ледi Мак Кен, вiрна дочка сво?х войовничих католицьких предкiв, була не
з лякливих, але вона обачно спинилася i, опершися на парасольку, чекала,
поки вiдстань мiж ними збiльшиться. ? отак, то зупиняючись, то просуваючись
уперед, вона йшла на безпечнiй вiдстанi вiд цього дивного, цибатого опудала,
поки не дiйшла до ворiт свого дому. Тут, вiрна духовi сво?х давнiх предкiв
лицарiв, вона пiдняла каменюку i з усi?? сили, яка у хвилини гнiву ставала
безмежною, пожбурила ?? в Уота. Очевидно, Господь що завжди був поблажливий
до мiсцевих Мак Кенiв, i зараз водив ?? рукою, бо камiнь таки поцiлив у
капелюх Уота i, перш нiж упав на землю, завдав йому неабияко? шкоди. Тут,
безумовно, не обiйшлося без провидiння, бо варто було каменюцi влучити в
його вухо або у потилицю (це зовсiм близько), тодi б вiн мав вiдкриту рану,
яка нiколи-нiколи б не закрилася, бо Уотова шкiра зле загоювалася через
нестачу якихось речовин у кровi. Минуло п'ять-шiсть рокiв, а з його правого
боку все ще виднiлася гно?вка травматичного походження, дарма що вiн день i
нiч бинтував ?? перед люстром.
Якщо не рахувати того, що вiн зразу ж поставив сво? валiзи на землю,
пiдняв капелюх, нап'яв його собi на голову взявся знов за валiзи i пiсля
кiлькох фальстартiв пошкандибав далi, Уот, вiрний сво?м принципам, сприйняв
цей вияв агресi? так, наче то було стихiйне лихо. Ото найлiпше, упевнився
вiн, якщо вже таке дiло, непомiтно витерти кров червоним носовичком, який
вiн завжди мав у кишенi, пiдняти те, що випало, i якомога скорiше чесати
далi дорогою або потягом. З ким, мовляв, не бува?. Але вихвалятися тут нема
чим. Бо подiбний пiдхiд вiд постiйного вжитку став частиною його натури i
геть витiснив з не? почуття образи, тому, примiром, коли йому плювали в очi,
то вiн обурювався не бiльше, нiж якби луснула лiва пiдтяжка або якби
фугасний снаряд влучив Йому у заднiй прохiд.
Але не встиг вiн одiйти далеко, як, вiдчувши слабкiсть, зiйшов зi шляху
i сiв на бiчну стежку, яка вела на горб, що рясно порiс бур'яном. При цьому
вiн знав, що пiдвестися буде ой як нелегко, хоча й необхiдно, щоби йти далi,
що теж украй необхiдно. Але кволiсть, що так допiру його виссала, все не
спадала, i вiн, не маючи змоги ?й опиратися, кинув валiзи, вмостився край
стежки, пiдiбгав колiна, поклав на них руки, поверх рук -- голову, а капелюх
тим часом з'?хав на саме вухо. В такi моменти рiзнi частини тiла раптом
добрiшають одна до одно?. Втiм, ця постава в умовах нiчно? свiжостi не була
здатна довго його задовольняти, i вiн незабаром простягнувся так, що одна
його половина перебувала на стежцi, а друга сягала дороги. Сво?ю потилицею i
аж бозна-де розкинутими долонями вiн вiдчував прохолоду вологого
придорожнього зiлля. Так вiн лежав деякий час, прислухався до нiчних звукiв,
що линули з живоплоту позад нього та з iншого, ще дальшого живоплоту, i
тiшився з цих та подiбних ?м звукiв. Цi звуки серед ясно? ночi утворювали
собаки, напинаючи сво? цепи, видобували ?х кажани сво?ми крильцятами, i
дебеле денне птаство, умощуючись на ночiвлю, i листя, що так i не зна?
спокою, доки його не зiрве вiтер i не пожбурить на холодну землю гнити, i
всяке дихання, котре не зна? спокою взагалi. Але й цю поставу Уот через
деякий час мусив таки змiнити, через те, зокрема, що вiдчув, як мiсяць став
лити на нього сво? блiде свiтло, немов то був не Уот, а бур'яни якiсь. Рiч у
тiм, що iз двох речей, якi Уот недолюблював, першою був мiсяць, а другою --
сонце. ? от, насунувши на самi вуха свого капелюха, вiн потягнувся за
валiзами, але скотився в баюру, розлiгся там долiлиць i щез там серед
гiнких, самосiйних трав -- наперстянок, iсопа, красунi-кропиви, цибатого i
сердитого болиголова та iнших квiтучих приканавних бур'янiв. ? саме до
нього, отак розпростертого по землi, раптом ясно й чисто прилинули здалека,
десь iззовнi, так, не iнакше, як саме iззовнi, рiвно-дзвiнкi голоси ?диного
мiшаного хору[3].
Пiсля цi?? пiснi почулася iнша:
Об каток чи об цiпок
Обламався мiй зубок,
Обламався мiй зубок,
З печi випав пирiжок,
Жовтобокий пирiжок,
Для чоловiка пирiжок,
Для його жiнки пирiжок,
Для його батька пирiжок,
? для доньки пирiжок,
Опецюнчик-пирiжок,
Всiм дiстанеться шматок,
Обламався мiй зубок,
Обламався мiй зубок,
Хай лиш прийде ?хнiй строк,
Кожен матиме куток,
Хрест, могилу i вiнок
Потiм пiсня скiнчилася.
З цих двох вiршiв Уот подумав i вибрав перший. "Пирiжок" - таке сумне
слово, правда ж? А "чоловiк" чим краще?
Але Уоту на той час уже набридла баюра, i вiн би ?? давно покинув, якби
його не затримали голоси. А однi?ю з причин того, що йому набридла баюра,
була, скорiше за все, земля, справжнi обриси яко? i особливий запах були
попервах непомiтнi i невiдчутнi серед рясно? рослинностi, але зараз, як слiд
принюхавшись, вiн добре вiдчув важкий дух, який валував вiд землi, вiд цi??
голо?, темно? та смердючо? землi. А iз двох речей, якi Уот ненавидiв, першою
була земля, а другою -- небо. Отже вiн виповз iз канави, не забувши
прихопити сво? валiзи, i продовжив мандрiвку з почуттям неабияко?
полегкостi, де й подiлися труднощi, яких вiн так боявся, коли змушений був
зупинитися внаслiдок повно? кволостi. Кволiсть ця вийшла з Уота разом iз
вечерею -- козячим молоком та кепсько засмаженою трiскою -- i залишилася у
баюрi. Тепер вiн упевнено крокував серединою дороги, впевнено i водночас iз
трепетом, бо, нарештi, у свiтлi мiсяця забовванiли димарi на будинку мiстера
Нота.
Свiтла всерединi не було.
Пересвiдчившися, що головнi вхiднi дверi зачиненi, Уот подався до
заднiх. Вiн не мiг як слiд нi подзвонити, нi постукати, бо свiтла всерединi
не було. Пересвiдчившися, що й заднi дверi зачиненi, Уот повернувся до
головного входу.
Пересвiдчившися, що й головнi дверi все ще зачиненi, Уот повернувся до
заднiх.
Пересвiдчившися, що на цей раз дверi вiдчиненi, не те, щоб навстiж, а,
так би мовити, на клямку, Уот одержав змогу зайти до будинку.
Уот здивувався, побачивши щойно зачиненi заднi дверi вiдчиненими. ?
йому на думку прийшло два пояснення. Перше полягало в тому, що його знання
про зачиненi дверi, знання перевiренi й майже вичерпнi, у цьому випадку дали
пробо?ну, i заднi дверi, якi, як засвiдчила перевiрка, буцiмто були
зачиненi, насправдi були вiдчиненi. Друге ж, навпаки, полягало в тому, що
заднi дверi, у той момент, коли вiн ?х перевiряв, таки були зачиненими, але
згодом ?х вiдчинили, зсередини чи знадвору, хтось пiдiйшов i зробив це, поки
Уот вештався туди-сюди вiд заднiх дверей до головного входу i вiд головного
входу до заднiх дверей.
?з цих двох пояснень Уот, розмiркувавши, вибрав останн?, як
симпатичнiше. Бо, якщо хтось вiдчинив дверi, зсередини чи знадвору, то невже
б Уот не побачив свiтла або не почув звуку? Чи, може, дверi вiдчинив хтось
iзсередини, в темрявi, хтось добре обiзнаний з будинком, взутий у м'якi
пантофлi або у панчохи? Чи то пiдiйшов хтось знадвору, якийсь спортсмен, що
ма? добре тренованi ноги i вмi? ступати беззвучно? А що, як i звук був, i
свiтло на мить спалахнуло, але Уот так нiчого й не вчув i не вгледiв?
У результатi Уот так нiколи й не дiзнався, як вiн потрапив до будинку
мiстера Нота. Вiн знав, що зайшов туди через заднi дверi, але вiн нiколи не
дiзнався, нiколи, нiколи не дiзнався, як i чому заднi дверi виявилися
вiдчиненими. А якби заднi дверi не вiдчинилися, а так i лишалися зачиненими,
то хто зна?, може, Уот не потрапив би до будинку мiстера Нота, а розвернувся
й пiшов би назад до станцi? i першим же по?здом подався б до мiста. Або
залiз би всередину через вiкно. Як тiльки Уот перетнув порiг будинку, вiн
побачив, що там було не так уже й темно, бо в кухнi горiв вогонь.
Уот пiдiйшов до вогню i сiв на стiльцi. Вiн поставив валiзи додолу на
чудову червону пiдлогу, зняв капелюха, позаяк вiн уже досяг сво?? мети,
почухав свою рiденьку руду чупринку i поклав капелюх на стiл. Вийшов
прегарний натюрморт -- Уотова лисина, де-не-де поросла сiро-рудими кущиками,
i яскрава, блискуча пiдлога пiд ним.
Уот побачив у камiнi за гратами купу сiрого попелу. Але варто було йому
затулити лампу капелюхом, як попiл на очах рожевiв, а камiн майже зникав у
темрявi, майже, але не повнiстю. Зi споду з тихим органним гудiнням у бiк
димаря здiймалися сухi билинки та iскри i весело пурхали вгору, до димаря.
Уот деякий час займався тим, що то насовував на лампу свiй капелюх, то
знiмав, то трохи бiльше, то ледь менше i стежив, як у камiнi попiл сiрiша?,
червонi?, сiрiша?, червонi?, попiл, камiнний попiл.
Уот так захопився сованням капелюха уздовж лампи, що не чув i не бачив
як вiдчинилися дверi й до кухнi зайшов якийсь чоловiк. Отже його здивуванню,
коли вiн покинув гратися i пiдвiв очi, не було меж. Тим бiльше, що то була
лише гра, невинна забавка з метою згаяти час.
У цьому було щось таке, чого Уотовi, знову ж таки, не збагнути нiколи,
якби вiн пильно не стежив за тим, що робиться довкола нього. ? рiч не в тiм,
що подiбне знання могло стати йому у пригодi або зашкодити, або втiшити, або
боляче вразити, нiчого подiбного. Все ж йому робилося нiяково, коли вiн
мiзкував про всi цi маленькi змiни у декорацiях, про дрiбнi набутки i
втрати, про те, що з'явилося i що зникло, про свiтло, яке то дають, то
забирають, про всi цi марнi й короткочаснi дари, нiяково й дуже дивно
мiркувати про всю ту дрiбноту, яка супроводжу? всякi людськi появи,
перебування, виходи, дивно i нiяково, та й проживи вiн хоч двiстi рокiв, все
'дно не збагнув би нi крихти з того, що воно все таке ?сть-означа?, як i
коли з'явля?ться, що вiд того мiня?ться, скiльки воно трива?, як поводиться,
як вигляда? порiвняно з iншими, як i коли тi iншi з'явилися, як виглядали
порiвняно з тим, що було до того, до того, як усi вони прийшли до того, як
усi вони пiшли.
На чоловiковi був гарно пошитий довгий фартух зеленого сукна. Уоту
здалося, що вiн зроду не бачив гарнiшого фартуха. Спереду була глибока
кишеня, в якiй чоловiк ховав сво? руки. Уот бачив, як там щось рухалося,
набухало, випиналося i западало, у тих, очевидно, мiсцях, де сiпалися
вказiвний i великий палець, котрi стискалися, мов кусачки.
Чоловiк ретельно обдивився Уота i вийшов, нiчого не пояснивши. Тодi
Уот, щоб не сидiти без дiла, повернувся до сво?? забавки з лампою. Але зразу
ж покинув цю гру. Тому, очевидно, що всi жаринки, якi були в камiнi, згасли
i не червонiли, не жеврiли навiть у темрявi.
Залишившись на самотi i без певного дiла, Уот полiз пальцем у нiс
спочатку в одну нiздрю, тодi в другу. Але цi?? ночi вiн не знайшов там
нiчого.
Невдовзi знову зайшов той чоловiк i став перед Уотом. Вiн був одягнений
так, наче зiбрався в дорогу, i тримав палицю. На головi його, разом з тим не
було капелюха, а в руцi не було валiзи. '
Перш, нiж пiти, вiн виголосив таку маленьку промову:
Е-ге-ге! Пригадую, як же, усе пригадую. Той самий погляд! В очах --
порожнеча, пiдозра, втома! Новенький прибув! Скiнчилася нiчна подорож,
перейшла усередину, довгий шлях у пiтьмi, тепер весь вiн -- у його головi,
там, де поперек, там, де руки й ноги, поки вiн тут сидить у червоному
свiтлi, у носi длуба?ться, на свiтанок чека?. Свiтанок! Сонце! Свiтло!
Е-ге-ге! Довгi блакитнi днi для його голови, його попереку, i маленькi
стежки для його нiг, i все свiтло свiту, ось воно, тут, торкайся, збирай.
Порослi мохом стежки розтинають траву, на них, мов кiстки, валяються висохлi
корiнцi, пагони пнуться у стовбур, тягнуться вгору квiти, плоди звисають,
весь Божий день бiлi виснаженi метелики i пташки сновигають, щомитi мiняючи
тра?кторiю, поспiшають до сво?х схованок. ? всi цi звуки, якi нiчого не
означають. Потiм нiчний вiдпочинок у затишнiй хатi, нi дорiг тобi, нi
вулиць, лежиш, розчахнув вiкно i дивишся, це -- твiй притулок, тихi звуки
сюди долiтають, але вони не вимагають нiчого й нiчого не визначають, нiчого
не пояснюють, не пропонують нiчого, i нiч, така коротенька, але необхiдна,
невдовзi кiнча?ться, небо знову блакитнiша? над усiма потайними мiсцинками,
де нiхто не ходить, потайними мiсцинками, що на очах мiняються але завше
лишаються дуже простими й байдужими, так собi, мiсця, як мiсця, де щось
вiдбува?ться, незалежно вiд того, ? ми там чи нас там нема?, а воно там собi
вiдбува?ться, ?, iсну?, щось настiльки легке, свiтло-прозоре та вiльне, що
зда?ться, нiби його нема? Але я вiдчуваю його знову i знову, хоча стiльки
часу минуло, тут i отут, в руках мо?х, у мо?х очах, наче хтось пiдвiв
обличчя й дару? його тобi, щира довiра, невиннiсть, одвертiсть, i, разом з
тим, офiру? тобi i землю стару твою, острахи й немiч, для тою щоб зняти ?х з
тебе i все простити. Е-ге-ге! А ранiше хiба я цього не вiдчував? Так, але на
пiдставi чого? Мене вже нiчого не здиву?. Все простили i все заго?лося.
Назавжди. Але ось мина? секунда. Надходить завтра. ? ще шiсть, п'ять, чотири
години, i знову та сама стара темрява, старий вантаж, який легша?, легша?. ?
ось уже вiн прийшов, щоб залишитися. Е-ге-ге! Все до цього вело, усi давнi
шляхи, всi цi старi крученi сходи, де ти спотикався на кожному поворотi,
хапався за перила, рахував сходинки, гарячково шукав, де б зрiзати кут, щоб
проскочити небо, яке накрило тебе сво?ми повiками, потiм блукання по
байраках, де поруч з тобою мертвяки крадуться, шурхiт чорно? гальки,
обертання i ще один, прощальний погляд на мiстечко, вiдбутi побачення i
побачення, на якi не прийшов, при?мне рiзноманiття мiських та сiльських
кра?видiв, усi цi виходи i повернення, все воно зачинилося i скiнчилося. Все
до цього вело, до цього присмерку, серед якого сидить, трясе сво?м
хавальником чоловiк середнього вiку, що визира?, коли вже займеться перший
його свiтанок. Бо вiн, безумовно, ще не дослiдив примiщення. Вiн сидить,
диву?ться й довго ще дивуватиметься, що от як же це так вiн узяв i знайшов
потрiбну мiсцевiсть i потрiбнi ворота, а знайшовши ворота, знайшов i дверi,
а знайшовши дверi, узяв i зайшов у них. Все 'дно вiн задоволений. Нi. Не
будемо перебiльшувати. Йому досить при?мно. Бо вiн зна?, зна?, нарештi, що
це й ? те саме мiсце. Крiм того, вiн зна?, нарештi, що i ? тим самим
чоловiком. В iншому мiсцi вiн не був би тим самим чоловiком, i для iншого
чоловiка, авжеж, для iншого чоловiка це мiсце було б чужим. Але позаяк саме
вiн став тим самим чоловiком i мiсце це стало тим самим мiсцем, то все,
значить, збiглося достеменно. ? вiн це зна?. Нi. Не будемо гарячкувати. Вiн
вiдчува? це. Перед нами -- неспростовнi ознаки передчуття гармонi?, яка
ось-ось гуркне-торохне, розверзнеться, i все, що iсну? поза ним, стане
часткою його самого, довколишнi квiти зацвiтуть у ньому самому, небо над ним
пересунеться усередину, всi земнi стежки-дороги стануть часткою ?диного
шляху до себе, а всi звуки -- музикою. Тобто тодi вiн опиниться, так би
мовити, усерединi, пiсля стiлькох рокiв тупцяння десь на задвiр'?. Цi першi
враження далися йому нелегко, але якими солодкими вони були! Яке вiдчуття
безпеки! Та й хто б не повiрив цим враженням, хiба природа не диву? нас
сво?ю безмежною лагiднiстю? А людина, чим вона гiрша за природу? Нiчим. А як
у новому, яскравому свiтлi iстини перед нами вилискують нашi колишнi грiхи
та страждання i ми почина?мо розумiти, що то все були необхiднi, перехiднi
етапи, без яких нам не вiдкрилася б уся правда! Е-ге-ге! За все заплачено,
навiть з лишком. Бо осьо вiн прийшов. Вiн навiть позбувся лихих передчуттiв,
наважився скинути капелюха й поставити на пiдлогу валiзи. Уявiть собi!
Знiма? свiй капелюх, забува? про лихi передчуття, розстiба? гудзики пiджака
i весь розкрива?ться, щоб щиросердно, довго й радiсно бути самим собою,
немов тазок, який пiдсовують до п'яницi дбайливi руки. ? все це не задля
того, звичайно, щоб байдикувати. Роботи тут вистача?. У тому. то й вся
пiкантнiсть Протинявшися весь свiй вiк i зазнавши як муки тепленького
байдикування, так i тягар пiд'яремно? працi, вiн, нарештi опиня?ться в
ситуацi?, коли повне неробство вважа?ться справою вельми моральною i
важливою. Ну то й що ж вiдбува?ться? Вперше, вiдколи вiн з мукою i огидою
ссав свою мати, йому даються конкретнi, простi й розумнi завдання. Чого ще
бажати? Все 'дно нi обурення анi смуток нiколи не гнiтять його бiльше
трьох-чотирьох мiсяцiв. Чому воно так? Тому, що цього вимага? характер
роботи, яку вiн ма? виконати, роботи на диво безплiдно? й марно?, i тому, що
тепер йому ясно: вiн тут працю? не особисто на пана Нота чи на його
господарство, а разом з тим, i в першу чергу, на себе самого i може ще довго
тут перебувати, незважаючи на обставини, так само, як i обставини можуть на
нього нiяк не зважати, як воно i ? насправдi. Його затвердiлий смуток,
безпорадний перед такими аргументами, зрештою, почав танути i м'яко зiйшов
нанiвець, ставши черговим доказом славнозвiсно? аксiоми, згiдно з якою добре
все, що десь робиться, або, принаймнi, все воно робиться на краще. Те ж саме
вiдбува?ться i з його обуренням, i от уже, задоволений та спокiйний, вiн
чесно пора?ться на кухнi, спокiйно i задоволено чистить картоплю, вичища?
нiчний горщик, задоволено i спокiйно позира? на все, i на нього всi
позирають. До певного часу. Бо ось наста? такий день, коли вiн каже, а може,
я трохи якийсь не такий сьогоднi? Рiч не в тiм, що вiн себе почува? якось не
так, навпаки, вiн проти звичайного почува?ться винятково нормально. Е-ге-ге!
Вiн почува? себе нормальнiше нiж будь-коли, i пита? себе, чи бува, вiн трохи
не занедужав? Дурило! Але ж день який жахливий (якщо озирнутися на минуле)
той самий день, коли чорна тiнь вiд того, що ско?лося штовха? його до
люстра, примушу? висолоплювати язика вдивлятися у його рожеву поверхню,
принюхуватися до власного запашного дихання. Сталося це у вiвторок, удень, у
жовтнi мiсяцi, посеред гарно? жовтнево? днини. Я був надворi, сидiв на
ганку, дивився на стiну, освiтлену сонцем. Сидiв я тодi на осоннi i стiна
була на осоннi. ? я (хiба це не ясно) теж був сонцем стiною, ганком,
подвiр'ям i осiнню, й дниною, попри все iнше, звичайно. Сидiти отак, сам по
собi, сам у собi, коли всi обставини збiглися так сприятливо, це, я гадаю,
багато хто зi мною погодиться, ? не найгiрший, а, може й кращий спосiб
згаяти час. Отак попихкуючи сво?ю широкою i пласкою носогрiйкою-я вiдчував
як мо? груди набухають, а сам я роздуваюся, мов пелiкан. Вiд радостi? Ба нi,
не обов'язково. Вiд перемiни, про яку мови тут ще не було. Вiн, той предмет,
який мав от-от змiнитися, був, лежав, не клятий, не м'ятий, немов дiвоча
перетинка, десь посерединi мiж мною i призабутими жахами радостi. Але годi
про мо? груди. Подивiться на них зараз -- ет! розтрисучi гудзики! не
пiддаються! -- пласкi -- ну, нарештi! -- пласкi та порожнi, мов бубон.
Бачили? Чули? Нi? Не ма? значення. Так про що це я? Змiна. В чому ж вона
полягала? Так одразу не визначиш. Щось наче зрушило. От я був собi, теплий,
яскравий, палив люльку, дивився на теплу, яскраву стiну, аж раптом десь щось
таке маленьке, таке манiпусеньке -- шасть! -- i зрушило. Ш -- Ш -- ШУСТЬ --
i край! Я ясно висловлююся? Уявiть собi височенну гору пiску, сто метрiв
заввишки, яка бовванi? мiж соснами i океаном, тепер уявiть собi теплу, темну
нiч, i нiхто не дивиться, нiхто не слуха?, а маленькi мiшечки по два-три
мiльйони пiщинок у кожному вирушають гуртом, мабуть, вервечками, тодi стоп!
-- зупиняються, всi гуртом, без жодного винятку, от i все на цю нiч, а,
може, й назавжди, бо зранку, як вийде сонце, з моря повi? вiтрець, розкида?
?х у рiзнi боки, а то й перехожий, який рознесе ?х ногами, хоча це
малоймовiрно. Подiбне зрушення я й вiдчув серед бiлого дня, того вiвторка,
коли мiльйони дрiбних речовинок знялися гуртом зi свого старого мiсця i
перебралися на нове, поруч, нишком, наче ?м було не вiльно робити таке. ? я
абсолютно певен, що, крiм мене, жодна жива душа про тi речовинки i гадки не
ма?. Але робити з того висновок, що вся ця подiя мала походження суто
внутрiшн?, я гадаю, не можна. Бо моя, так би мовити, персональна система
була на той час такою безмежною, що провести межу мiж свiтом внутрiшнiм i
свiтом зовнiшнiм дуже й дуже складно. Все, що там вiдбувалося, вiдбувалося
усерединi i, водночас, назовнi. Я ясно висловлююся? Я, гадаю це й так
зрозумiло, не бачив того, що вiдбувалося, i не чув, а сприймав усе за
допомогою вiдчуття настiльки естетично-витонченого, що порiвняно з ним те,
що зазнав чоловiк пiд час вiкопомного лiсабонського землетрусу, коли його
завалило живцем пiд уламками, здасться нам грубою, штучною i недолугою
схемою пiзнання дiйсностi. Сонце, яке свiтило на стiну, бо в ту мить я
дивився саме на освiтлену сонцем стiну, зазнало митт?во? i, не побоюся цього
слова, радикально? змiни. Це були те саме сонце i та сама стiна, але не
настiльки, щоб не можна було ту рiзницю вiдкинути i, разом з тим ?х наче хто
пiдмiнив, через що я й вiдчув, нiби мене якось непомiтно турнули на якесь
iнше подвiр'я, у iншу пору року, до невiдомого краю. У той самий час моя
добра стара люлька, бо не банан же я смоктав, раптом здалася менi шматком
яко?сь бридоти, i я витягнув ?? з рота, щоб перевiрити, чи не термометр це,
бува, чи не кляп гамiвний для епiлептика. А мо? груди, з яких мало що не
пiр'я росло, не гiрше, нiж у тих, що лiтають, груди мо? запали й угнулися,
i, якби ?х побачив мiй любий географ, то вiн порiвняв би ?х iз западиною у
Кресi. Рiч у тiм, що моя грудина завжди торкалася хребта. Але в чому саме
полягала та змiна? Що змiнилося i яким чином? А те, якщо я не помиляюся, що
виникло вiдчуття змiни, змiни аж нiяк не кiлькiсно?. Йшлося про саме
iснування драбини: Не лiсь по трапинi, Айфоре, я саправ ??. Вiдбулася, i я
радий про це сповiстити, зворотна метаморфоза. Лавр перетворився на Дафну.
Звiдки взялося, туди й повернулося. Так само, як i чоловiк, що знайшов те,
чого прагнув (шукав жiнку, примiром, або друга), втрача? ?х або усвiдомлю?
вартiсть свого надбання. ? все ж безглуздо не прагнути, не шукати, бо, коли
припиняються пошуки, починаються знахiдки, а коли мерхне бажання, життя
почина? натоптувати вас сво?ми дарами, доки вас не знудить, потiм блювотою,
доки ви ?? не виблю?те, а тодi й щойно виблюваним, аж поки ви все це та й
возлюбите. Ненажера без шеляга у кишенi, п'яниця, закинутий до пустелi,
бахур, що скнi? в тюрмi -- ?м усiм пощастило. Вперед за голодом, спрагою,
хiттю, знову i знову, щодня, i завжди даремно, навздогiн за недоспожитою
жрачкою, недопитим бухлом, недоцiлованими хвойдами -- ось вам, ма?те, а
ближче цього нам не пiдступитися нi до щастя, нi до входу у iнше життя, нi
до саду. ? це ? натяк, тепер ви зна?те, чого воно все варто. Але звiдки
взялося вiдчуття того, що змiна ця ? аж нiяк не кiлькiсною? З чим, iз якою
реальнiстю все це пов'язано? ? якi такi сили спричинили цю змiну? Ось вам
питання, вiдштовхуючись од яких, розважливий розум зможе перейти до
наступних i таким робом, то спускаючись долi, то пiднiмаючись вгору, зi
щабля на щабель, ми зможемо перебути цю нiч. На жаль, перш нiж податися
геть, я маю повiдати вам i дещо суто практичне, зробити кiлька речей,
наприклад, сплатити борг або порахуватися де з ким. Отже я просто засвiдчу,
не прискiпуючись, звiдки воно взялося i де подiлося, лише засвiдчу, що, на
мою думку, присутнiсть того, чого не було, а саме мою присутнiсть назовнi,
всерединi i помiж ними, не можна вважати iлюзi?ю, хоча хай мене трахнуть,
якщо я уявляю, як воно могло бути iнакше. Але все це, разом з усiм iншим,
е-ге-ге! з усiм iншим доведеться вирiшувати вам самим, коли прийде час,
хоча, скорiше за все, ви махнете на це рукою. Так менi вида?ться, коли я на
вас дивлюся. Бо ви ж, я гадаю, не дума?те, що я от зараз вiзьмуся вас
научати i оголошу те, що зi мною сталося i вiдбува?ться зараз, те саме буде
i з вами, або навпаки те, що з вами ко?ться або ско?ться, зазнав i я.
Навiть, якщо це все так i ?, я ж однаково не зiзнаюся Якщо хочете знати
правду, то подiбнi речi трапляються з усiма, хто бував у таких ситуацiях.
Треба лише не затуляти очi, а чесно це визнати.
Що там високо та мляво,
Низом стрiмко, вкупi й соло
Цiлий день горить яскраво,
Хоч давно вже охололо?
А, так це ж ?ндуська качка,
Стародавня Бiгун-Качка
Розляглась на килимку
Дуже волохатому,
Вельми стародавньому,
Тьмяна ясносяйна качка.
З ?ндустану и Гiндукушу
Линуть зойки, а назустрiч
Хащi криком сповiщають
Про небачене майбутн?,
Про пiсок та про звитяги
? вовкiв нiчнi ватаги
Палаючи вiд нетерпiння, вона, ця маленька негiдниця, заповзла i сiла на
килимок. Подивiться, як вона клаца? сво?м оранжевим дзьобом, точнiсiнько, як
i ?? хазя?н. А як виграють ?? чорнi очi на жовто-коричневiм тлi. Але Ви
Нiчого Не Чули, крякче вона сво?ю качиною мовою, ми вже ма?мо йти. Як i
Земляна Груша, вона походить iз Ньютаун-Маунт Кеннедi, ледве пересува?ться,
але ? справжньою Бiгун-Качкою. Вона ? вiнцем селекцiйно? думки i живиться
тiльки свинними недо?дками, горохом, вареними волячими легенями, вареними
овечими потрошками, маленькими порцiями пiску та жорстви, добре
пропастеризованими вкупi з вишкварками вишкребками i кишками. Гадаю що всi
цi риси характеру вона успадкувала у сво?? бабусi. Жив я тодi, якщо не
помиляюся, у мiстечку Кiнець-Свiту. ? нi на мить не розлучався зi сво?ю
Бiгун-Качкою. Де я -- туди i вона, я десь iду -- i вона слiдом. Кожен iз нас
несе щось з собою. Ти тягнеш сво? валiзи, я -- качечку. Головне -- щоб не з
порожнiми руками. Рiдна Нуала! Ну який чоловiк може мрiяти про кращу
дружину! Щонедiлi на снiданок вона зносить менi я?чко. Довге зелене яйце ? я
його трiскаю. Але я куди гiрший за пана Еша, з яким я колись, бувало,
вiтався. Одного вечора я зiткнувся з ним на Вестмiнстерському мостi. Було
дуже вiтряно. ? хмарою валив снiг. Я розмахнувся i дуже низько кивнув йому
головою. Не бачить. Аж тут вiн вхопився за мене однi?ю рукою, зубами стягнув
з друго? двi рукавички, одна поверх друго?, розмотав свiй товстий вовняний
шарф, замашним рухом вiдкинув края свого сiрого пальта, розстiбнув пiджак,
двi камiзельки, сорочку, теплу бiлизну, бавовняну майку, видобув з замшового
капшука, що висiв на ши? разом iз розп'яттям, важкого сталевого годинника,
натиснув на кнопку так, що вона аж пiдскочила, притулив годинник до ока
(сутенiло), повторив у зворотному напрямку всi попереднi рухи, сказав: рiвно
сiмнадцять хвилин по шостiй, Господь тому свiдок, передавайте вiтання сво?й
дружинi (а я ж нiколи не був одружений), вiдпустив мою руку, пiдняв капелюха
i подибав собi геть. Через мить Бiг Бен (чи як воно там зветься) пробив
шосту. ? це, запевняю вас, типовий випадок. Тому, якщо вам потрiбен камiнь
-- просiть пирiжок, а якщо пирiжка закортiло -- просiть пудинг з родзинками.
Цей Еш був тим що й тепер зветься Адмiралтейським Канцеляристом другого
класу, iстотою без плями i докору. Такi покидьки скрiзь водяться. Через
тиждень пiсля того вiн помер вiд передчасного виснаження, встиг
причаститися, був помазаний i заповiв свiй сталевий годинник знайомому
водопровiднику. Я особисто шкодую за всiм, нема? такого слова, дiла, думки,
потреби, смутку, радостi, дiвчини, хлопця, сумнiву, довiри, зневаги,
хтивостi, надi?, остраху, усмiшки, сльози, iменi, обличчя, часу i мiсця, за
якими б я не шкодував, i досить щиро. Все -- лайно, од початку до кiнця. Але
от коли я сидiв i готувався до вступу у наукову спiлку, то якби не та чирка
на заду... а все iнше -- лайно, гнiй i послiд. У вiвторок злоба, у середу
гнiв, у четвер лайка, у п'ятницю виття, у суботу хропiння, у недiлю
позiхання, у понедiлок смуток. Бiйки, завивання, зойки, верещання,
шмаганина, виски, чубанина, лайки, штрикання, молитви, брикання, бритви,
вихиляси й помордаси. ? бiдна стара шолудива земля. Моя земля й батькова, й
материна, й батька мого батька, матерi мо?? матерi, й батьково? матерi, й
материного батька, i батька матерi мого батька, i матерi батька мо?? матерi,
й батька матерi мо?? матерi, й матерi батька мого батька, й батька батька
мо?? матерi, й матерi матерi мого батька, й батька батька мого батька, i
матерi матерi мо?? матерi, батькiв i матерiв iнших людей, i батькiв iнших
батькiв, i матерiв iнших матерiв, i батькiв iнших матерiв, i матерiв ?хнiх
батькiв, i батькiв матерiв ?хнiх батькiв, i матерiв матерiв ?хнiх батькiв, i
батькiв матерiв матерiв, матерiв батькiв ?хнiх батькiв, i батькiв батькiв
?хнiх матерiв, i матерiв матерiв ?хнiх батькiв, i батькiв батькiв ?хнiх
батькiв, i матерiв матерiв ?хнiх матерiв. Все -- екскременти. Пролiски i
фiалки, якi зеленiють щороку ранiше за всi iншi квiти, i пасовиська, вкритi
червоною овечою плацентою, i довгi лiтнi днi, i щойно скошене сiно, i
горлиця на свiтанку, i зозуля вдень, i деркач на заходi, i оси довкола
варення, i запах дроку, i сам дрок, i стиглi яблука, й дiтлахи, якi граються
серед куп жовтого листя, i фiалки, що в'януть першими, i падiння каштанiв, i
завивання вiтру, i море, коли воно б'?ться об пiрс, i першi вогнi на обрi?,
i слiди копит на дорозi, i хворий на сухоти поштар, що висвисту? на ходу
популярний мотив, i гасова лампа-торшер, i, звичайно, снiг, i свята,
безумовно, i ви подивiться, лишень, грязючка, i на високоснi роки скресання
рiчок у лютому, i нескiнченнi квiтневi дощi, i пролiски, а тодi знову та
сама пiсня з самого початку. Срань. ? якби я мiг розпочати все знов, знаючи
те, що я вже знаю, то результат був би той самий. ? якби я i втрет? мiг
розпочати все, знаючи ще бiльш, то i тодi результат був той самий, i якби
мiг розпочати все всоте, знаючи кожен раз бiльше, нiж у попереднi рази, то
результат був би той самий, соте життя немов перше i всi сто життiв, мов
одне життя. Котяче гiвенце. Якщо так пiде i далi, то ми тут пробудемо усю
нiч.
Ми тут пробудемо усю нiч.
Тут усю нiч ми пробудемо.
Всю ми пробудемо нiч тут.
Пробудемо ми нiч тут усю.
Одну тьму тишу и одне зiтхання,
Нiч тут ми тут ми нiч,
Одна гонитва у бiк спокою,
Спокiй один пiд час перельоту.
Еге-ге! Чули? Прекрасно. Еге-ге! Бiс iз ним! Еге-ге! Так от Еге-ге!
Еге-ге! Еге-ге! Мiй смiх, мiстере ..? Я перепрошую. Подоба?ться? Еге-ге! Мiй
смiх, мiстере Уот. ?м'я забув. Так. 3 усiх типiв смiху, котрi, якщо
роздивитися, не ? смiхом, а лише способами завивання, лише три, на мою
думку, вартi нашо? уваги. Я маю на увазi гiркий смiх, нещирий та смiх
безрадiсний. Такий розподiл вiдповiда? етапам послiдовного, так би мовити,
послiдовного... Послi...довного розлущення людського усвiдомлення того чи
iншого явища, i перехiд вiд одного типу смiху до iншого ?, по сутi переходом
вiд меншого до бiльшого, вiд нижчого до вищого, вiд зовнiшнього до
внутрiшнього, вiд необробленого до витонченого, вiд субстанцi? до форми.
Смiх, який нинi зветься безрадiсним, був колись нещирим, а ще до того --
гiрким. А гiркий смiх чим був? Сльозами, мiстере Уот, сльозами. Але годi про
це, мiстере Уот, не будемо гаяти наш час. Не будемо. Так про що ми..?
Гiркий, нещирий i цей -- еге-ге! Еге-ге! -- безрадiсний. Гiркий смiх
смi?ться з того, що не ? добрим, то ? смiх етичний. Нещирий смiх смi?ться з
того, що не ? правдивим, то ? смiх iнтелектуальний. Недобре! Неправдиве!
Ну-ну. А безрадiсний смiх то ? смiх дiаноетичний,, з замахом i в саму пику
-- еге- ге - отак. То усiм смiхам смiх, смiх, що смi?ться зi смiху, акт
споглядання i визнання жарту найвищого гатунку, одне слово, смiх, що
смi?ться - всi чують? -- з людського нещастя. Я особисто шкодую за всiм.
Геть за всiм на свiтi. Нема? такого слова чи... Але я вже, зда?ться, про це
казав. Казав чи нi? Тодi дозвольте розповiсти вам про сво? теперiшн?
почуття, що так близько нагаду? почуття суму, так близько, що я ?х не
розрiзняю. Не розрiзняю. Варто менi подумати, що от i прийшла моя остання
земна година в будинку мiстера Нота, де я провiв так багато годин, так
багато щасливих годин, так багато нещасних годин i -- що найголовнiше -- так
багато годин, якi не були нi щасливими, нi нещасливими i що, перше нiж
пiвень запi? або не пiзнiше, як вiн запi? i змовкне, мо? стомленi нiжки
мусять напружитися i понести мене, мiй добряче стомлений тулуб i неймовiрно
стомлену, виснажену до знемоги голову геть, далеко вiд цi?? держави, цi??
мiсцевостi, де так довго буяли мо? сподiвання, понести притьмом, якомога
швидше мiй пухкенький задик i гладеньке черевце, мо? запалi груди, мою
маленьку, лисувату, м'ясисту голiвку, яка телiпа?ться, неначе ось-ось
вiдiрветься, все хутчiш i хутчiш розтинаючи сiре повiтря, асе далi та далi у
будь-якому з трьохсот шiстдесяти напрямкiв, якими може податися будь-який
вiдчайдушний, не дуже спритний, але ще при здоров'? чоловiк, от у таку
хвилину я обертаюся, а сльози ллються з очей, еге-ге! Хоча на кар'?ру це не
вплива? (нiчого не да?ться нам легко), скорiше за все, я палаю бажанням
перетворитися на кам'яний стовп чи на постамент, який височить посеред поля
або на горi на радiсть усiм прийдешнiм поколiнням, для того, щоб конi,
корови, вiвцi та кози могли пiдiйти i почухатися, щоб собакам i людям було
де вилити трошки зайво? рiдини, щоб розумники мали про що мiркувати, щоб
невдахам було де шкрябати полiтичнi гасла i нецензурнi слова, щоб закоханi
викарбовували там серця i сво? iмена, i дату, i щоб вряди-годи чоловiк
самотнiй, такий як я, прийшов би сюди, посидiв, оперся спиною на постамент i
закуняв на осоннi, якщо тодi буде сонячно. Ось через що я й вiдчуваю щось
вельми схоже на смуток, на тугу за тим, що було, ? i буде зi мною, бо дрiбнi
клопоти i халепи iнших людей у даний промiжок часу не турбують мою голову,
котра чу?ться так, нiби ось-ось впаде i покотиться, а людина iнтелектуальна,
тобто мого -- еге-ге! -- замiсу сприйма? подiбне чуття дуже болiсно, так
само, як i сибарит, коли йому зда?ться, нiби його генiталi? падають i десь
котяться, i так далi, для рiзних типiв чоловiкiв знайдуться рiзнi приклади.
Так сукупнiсть подiбних моментiв змiню? час, так, сукупнiсть ваших моментiв
i мо?х моментiв мiня? настiльки, що ми, колишнi, тих часiв, коли цi моменти
лише -- тiк-так! Тiк-так! Починалися, i нинiшнi, то ? зовсiм рiзнi люди. Все
це ми усвiдомлю?мо, як i те, в чому саме поляга? рiзниця, в тому, що ви
помудрiшали, але не посмутнiшали, а от я посмутнiшав, але не помудрiшав, бо
мудрiсть iде вкупi з сутт?вою особистою скрутою, ну а смуток це ? те, що
впродовж усього життя крапа? i накопичу?ться в тобi, мов поштовi марки в
альбомi колекцiонера, що ?м не роби, хiба ж нi? ? коли якийсь чоловiк ста?
замiсть iншого, то цьому, новенькому, очевидно годилося б знати дещо про
того, кого вiн збира?ться замiнити, хоча водночас не виклика? сумнiву i те,
що, з iншого боку, всесвiт не обов'язково ? чимось правдивим, чи вiрним, чи
справедливим, я натякаю на те, що тому, старенькому, чи? мiсце займа?
новенький, скорiше за все байдуже, хто буде пiсля нього. Це цiкаве
спiввiдношення, на превеликий жаль, витiка? iз попередньо? загальновизнано?
домовленостi. Вiзьмемо, для прикладу, випадок iз заповзаючими та витуреними
хатнiми поко?вками (я тут згадую хатнiх поко?вок, але ж ви, я гадаю,
розумi?те, на що я натякаю), одну iз яких витурили, перш нiж друга встигла
заповзти, для того, щоб вони не мали нiяко? змоги здибатися нi в транспортi,
нi на шляху до чи вiд трамвайно? чи автобусно? зупинки, залiзнично? станцi?,
зупинки таксi, в барi або вздовж каналу. Припустимо, першу iз цих двох жiнок
звали Мерi, а другу -- Енн, або ще краще, першу -- Енн, другу - Мерi, i хай
там буде третя особа, хазяйка або хазя?н, бо без яко?сь вищо? iстоти сам
факт iснування хатньо? поко?вки по дорозi до хати чи до поко?в або по дорозi
з поко?в чи з хати, або ?? нерухоме перебування посеред хати, альбо поко?в,
просто не вклада?ться в голову. ? оця третя особа, вiд iснування яко?
залежить iснування Енн та Мерi, i чи? iснування, у свою чергу, у певному
значеннi, якщо хочете знати, теж залежить вiд iснування Енн та Мерi,
зверта?ться до Мерi, нi, зверта?ться до Енн, бо на цей час Мерi вже ? десь
далеко, в трамва?, автобусi, по?здi, таксi, барi або на каналi, зверта?ться
до Енн i каже, Джейн, зранку, коли Мерi впоралася iз цi?ю справою, немов
хтось колись бачив, щоб Мерi iз чимось упоралася, та розпочала iншу, а саме
прибрала зранку напiввертикальну поставу, вмостилася так, що порозкладала
перед собою роботу i тихо й спокiйно заходилася ?сти цибулю та м'ятнi
льодяники, все по порядку, себто спершу iде цибулина, тодi льодяники, тодi
знов цибулина, i знов льодяник, ще одна цибулина, ще один льодяник, ще одна
цибулина, ще один льодяник, ще одна цибулина, ще один льодяник, ще одна
цибулина, ще один льодяник, ще одна цибулина, ще один льодяник, ще одна
цибулина, ще один льодяник, ще одна цибулина, ще один м'ятний льодяник i так
далi, доки мета ?? перебування у цiй господi не вислизнула з й голови, а
слiдом за метою на свiтанку подалися i всi ?? пiдсвiдомi вигадки, мрi? та
порухи, так, разом iз ганчiркою, яку вона так мужньо тримала весь час, доки
та не випала з ?? пальцiв у пил, так, поринули, набули нудно-сiрого кольору,
вкрилися порохом i зникли з очей до весни. Наша Мерi губила таким робом десь
вiд двадцяти шести до двадцяти семи гарно оздоблених вовняних ганчiрок на
мiсяць, i це лише за останнiй рiк ?? служби в цьому занедбаному будинку. ?
який же це штиб, дозвольте спитати, на не? найшов, що вона вже не тямила, де
вона ? i що вона ко?ть? Мри про бiльшу платню i легшу роботу? Еротичнi
жадання? Дитячi спогади? Клiмактеричнi нервовi розладнання? Туга за мертвим
коханцем або коханцем, який подався у невiдомому напрямку? Втiлення в зоровi
дальтонiчнi образи програми перегонiв? Душеспасеннi молитви? Вона нiкому про
це не казала. Гадаю, я не помилюся, якщо скажу, що вона була, в принципi,
проти всяких розмов. Днями, а то й тижнями вона мовчала i якщо й розверзала
уста, то для того лише, щоб запхати туди свою п'ятiрню з надiйно затиснутим
в нiй шматочком iжи бо до ложки, ножа, ба й навiть виделки, цих вiрних
помiчникiв процесу травлення, вона так i не призвича?лася, хоча й мала
чудовi рекомендацi?. А з iншого боку, вона завжди мала неабиякий апетит. ?
рiч не в тiм, що харчi, якi Мерi спожила за певний промiжок часу, були
бiльшi за сво?ю масою чи бiльш насиченi вiтамiнами, нiж харчi, з'?денi
нормальною здоровою людиною у той самий перiод. Нi Але ?? апетит не мав собi
рiвних, бо вiн нiколи не зменшувався. Людина звичайна по?сть, тодi
вiдпочива? вiд ?жi, щоб звiльнити мiсце для ново? порцi?, тодi знову ?сть,
тодi знову вiдпочива?, тодi знову ?сть, тодi знову вiдпочива?, тодi знову
?сть, тодi знову вiдпочива?, тодi знову ?сть, тодi знову вiдпочива?, тодi
знову ?сть, тодi знову вiдпочива?, тодi знову ?сть, тодi знову вiдпочива?, i
у такий спосiб, то поглинаючи ?жу, то вiдпочиваючи вiд не?, вона вирiшу? не
просту проблему голоду i спраги (гадаю, що й теж можна сюди додати),
мобiлiзуючи всi сво? здiбностi i матерiальнi ресурси. Так хай вона буде
?дцем нiкудишнiм, чи не гiршим за iнших, жеруном, вегетарiанцем,
натуралiстом, людожером, хай вона аж тремтить, передчуваючи близьке
застiлля, з огидою згаду? про нього, або i те i те, нехай вона
випорожню?ться, граючи або з натугою, хай вiдригу?, пуска? вiтри, блю?, або,
як ?й заманеться натяка? на наслiдки кепсько засво?но? ?жi, органiчного
розладнання або брак виховання у юнi роки, хай вона,-- Джейн, ти чу?ш? --
пiдпада? пiд якусь iз зазначених категорiй, пiд кiлька з них, пiд усi з них
та iншi, або, навпаки, хай не пiдпада? пiд жодну з них, а пiд якусь iншу, як
наприклад, якщо вона нiчого не ?сть у процесi голодною страйку, або в не?
ступор, або вона змушена за порадою лiкарiв постiйно вдаватися до клiзми,
все це не ма? значення, i факт лиша?ться фактом, спростувати який не
вдасться нiкому, i факт цей поляга? в тому, що життя ?? плине вiд однi?? ?жi
до iншо?, бажа? вона цього чи нi, спожива? а з насолодою чи з огидою,
успiшно чи нi, через рот, нiс пори, катетер чи парентерально, все це не ма?
нiякого значення, а мiж актами харчування, без яких життя, i це вже не
секрет нi для кого, померхло б i бiльше не чмихало б, трапляються паузи для
вiдпочинку, пiд час яких харчi не поступають до органiзму, за винятком хiба
що закуски вряди-годи, чарочки-друго?, невеличкого бутерброда, якi хоча i не
? обов'язковими, але полiпшують непередбачене прискорення обмiну речовин,
зумовленого низкою рiзних обставин, таких, як пiдтримка товариша, котрий
ускочив у халепу, народження дитини, виплата боргу вiдшкодування позики,
докiр сумлiння та iншi глобальнi зрушення позитивного характеру, якi значно
просувають добре подрiбнену, перетерту кашку з кишечнику нижче, у бiк землi,
всю цю напiвперетравлену кашку, що була колись духмяним вишневим вином,
супом, пивом, рибою, портером, м'ясом, пивом, овочами, десертом, фруктами,
сиром, портером, анчоусами, пивом, кавою або бенедиктином, влитим у себе пiд
час розмови якихось пару годин до того пiд акомпанемент, скорiше за все,
пiанiно, а то й чи не вiолончелi. Оскiльки Мерi поглинала ?жу цiлий день,
себто зi сходу сонця або, точнiше, як тiльки прокинеться, бо, судячи з тi??
години, коли вона вставала i тупцяла переходами i закапелками цього
нещасного будинку, свiтанок давно уже минув, i до пiзньо? ночi, коли рiвно о
восьмiй вона вкладалася спати, покинувши брудний посуд i залишивши вечерю на
столi i зразу ж вгрузалася у мiцний сон, який супроводжувався, хiба я
неодноразово не пiдкреслював унiкальний характер цього явища?
супроводжувався здоровим та щирим, хоча i надприродним хропiнням, я кажу
"надприродним" з оглядом на його всенощну тривалiсть, з чого я роблю
висновок: Мерi, подiбно до iнших численних жiнок, спала горичерева, що, на
мою думку, ? дуже шкiдливою i огидною звичкою, правда, на жаль, бувають
випадки, коли всяка iнша позицiя виявля?ться як на практицi, так i в теорi?
неможливою. Так от! Коли я кажу, що Мерi поглинала ?жу цiлий день, з того
часу, коли вона з ранку розплющувала сво? очi i до тi?? митi, коли,
засинаючи, вона ?х щiльно склеплювала, то це означа?, що упродовж всього
цього часу не було анi митi, коли б ?? рот гуляв порожняком, бо вiн весь час
був лише напiвпорожнiм або, якщо хочете, напiвповним i все через те, що
Мерi, попри всi сво? позитивнi рекомендацi?, так i не навчилася
завантажувати повну порцiю тiльки пiсля повного обмолоту i всмоктування
попередньо?. Так от, коли я кажу, що пiд час робочо? днини не було тако?
митi, коли б ?? рот не був напiвпорожнiм, сирiч напiвповним, я зовсiм не
стверджую, нiби так було завжди, бо, як засвiдчив ретельний, ба й навiть
побiжний огляд, у дев'яти з десяти випадкiв вiн був напхом напханий, чим,
гадаю, i поясню?ться ?? байдужiсть до задушевно? дружньо? бесiди. Щойно,
говорячи про рот Мерi, я вжив вираз "напхом напханий", але, використовуючи
його, я мав на думцi не те, що у дев'яти випадках з десяти вiн був ущерть
переповнений, так, що ще трохи, i з нього усе потекло б назовнi, нi, не
боячись впасти у протирiччя, я стверджую, що в дев'яти випадках iз десяти
вiн був настiльки напхом напханий, що з нього все витiкало i щедро
заляпувало весь i без того замащений iнтер'?р, i слiди цього бенкетування у
виглядi не до кiнця пережованих шматочкiв м'яса, фруктiв, хлiба, овочiв,
горiхiв та тiстечок я нерiдко знаходив по рiзноманiтних, як за мiсцем, так i
за призначенням, закапелках, куточках та iзольованих примiщеннях, зокрема
бiля купи вугiлля, в оранжере?, довкола бару, в капличцi, в пивницi, на
горищi, у молочарнi i, сором сказати, у вбиральнi для слуг, де Мерi
проводила бiльшу частину робочого дня, що й не дивно з огляду на терпимий
або навiть задовiльний стан ?? апарату травлення, хоча можемо припустити, що
вона там усамiтнювалася, аби трохи подихати свiжим повiтрям, хвильку
перепочити у затишку, бо бiльшо? шанувальницi тишi та спокою, i нехай мене
грiм поб'?, якщо я перебiльшую, я не знав, не бачив, не чув i не уявляю. Але
на чому ми зупинилися? Так от, я наче бачу ?? перед собою, вона заклякла i
сто?ть, опира?ться на одну з тисячi тутешнiх стiн, що пiдпирають цю
жалюгiдну споруду, ?? довгi, сiрi, перекрученi сальнi коси, немов
засмальцьований каптур, огортають обличчя, на поверхнi якого панують
блiдiсть, апатiя, голод, кургани прищiв, свiжий бруд, позасвiтська туга та
зайве волосся, i нiяк не вирiшать, хто ж iз них дужчий. Довкола немитого
вуха лущиться золотушна шкiра. Пiд обшульганим ситцевим платтям, яке немов
струпом вкрите рель?фними горбами та затвердiлими патьоками, проступають двi
западини, позначаючи мiсце, де мусять бути груди, а конiчна опуклiсть
познача? дiлянку черева. Серед бганок ?? подерто? сукнi хова?ться простора
торба, або ж пiдсумок, з харчами що допомагають ?й перебути паузу мiж
снiданком i обiдом, з iншого боку зя? ?? рот, а мiж ними туди-сюди
сновигають руки, якi я маю всi пiдстави прирiвнювати до шатунiв. У той
момент, коли одна рука просову? усi?ю долонею мiж невтомних щелеп холодну
картоплину, цибулину, тiстечко чи бутерброд, друга лiзе у торбу, де
безпомилково намацу? i тягне до рота бутерброд, цибулину, тiстечко чи
холодну (знову ж таки) картоплину. Вiдтак перша рука поспiша? за черговою
пайкою, i у точцi, рiвно вiддаленiй вiд обох крайнiх пунктiв, зустрiча?ться
з другою, котра пiдноситься, щоб звiльнитися вiд вантажу. ? нiщо, окрiм
пурхаючих ручиськ, плямкаючого рота й горлянки, яка раз у раз ковта? здобич,
жодна риска Мерi?вого мрiйливого виду не здрига?ться, от хочеш вiр менi,
Джейн, хочеш -- нi, як це не дивно, але я не вигадав нi пiвслова. Тепер
вiдносно кiнцiвок Мерi, кахи-кахи, про якi, якщо не помиляюся, я ще не
згадував нi взимку, нi влiтку... Взимку чи влiтку... ? так далi. Лiто! Коли
я конатиму, пане Уот, лежачи за червоною ширмою, то, розумi?те, може, саме
це слово тодi лунатиме, лiто, i всякi iншi лiтнi слова. Справа не в тiм, що
вони менi так уже до вподоби. Але дехто кличе священика, iншi -- згадують
про довгi днi, коли сонце пече немилосердно. Я тут з'явився влiтку. Ще трохи
i я замовкну, i ви не почу?те бiльше мого голосу, хiба що ми з вами
здиба?мося деiнде, що з огляду на ваше мiцне здоров'я ? малоймовiрним. Отже
я пiдведуся, хоча я й так не сиджу, i подамся, нiчого не беручи з собою,
вбраний у те саме, в чому я зараз стою, хоча хiба це можна назвати стоянням,
прихопивши лише зубну щiтку, щоб чистити зуби зранку i проти ночi, та,
кинувши шеляг у гаманець, щоб купити собi булочку у спекотливий полудень,
пiду без надi?, без друга, без плану, без мети i без капелюха, щоб зняти
його з голови, вiтаючи гречних панiв та панiй, подамся, розпрямивши рамена,
стежкою до ворiт, востанн?, коли небо на сходi сiрiтиме, пiду, схиливши
голову по битому шляху, тодi битою стежкою, далi, карбуючи крок ударною
ногою, дряпаючи щоку об на?жаченi шпичаки i так далi, i так далi,
розпалюючись та слабнучи, доки хтось мене не пожалi? або сам пан Бог надi
мною змилостивиться, а ще краще -- i той i той, а як нi, то я занепаду, i
мене, рясно вкритого мухами, пiдбере полiцейський, i повезе далеко, а вас
замiсть мене залишить, i перед вами буде все те, що в мене давно уже позаду,
i те, що лежить нинi передi мною, еге-ге, усе, що лежить нинi передi мною.
Було це влiтку. Вдома були три чоловiки: хазя?н, якого, як ви зна?те, ми
звемо паном Нотом, управитель на iм'я, зда?ться, Вiнсент, i слуга молодший,
у тому лише значеннi, що вiн прибився до нас нещодавно, якого звали, якщо не
помиляюся, Вальтер. Перший з них ? тут, якщо не лежить у сво?му лiжку, то
сидить у кiмнатi. А другого, себто Вiнсента, вже тут нема?, з тi?? причини,
що як тiльки я прийшов, вiн подався геть. А третього, Вальтера, теж тут
нема?, з тi?? причини, що як тiльки Ерскiн прийшов, вiн подався геть, так
само як i Вiнсент, коли я прийшов. Ну а мене, себто Арсена, також уже тут
нема?, з тi?? причини, що як тiльки ви прийшли, я подався геть, так само як
i Вiнсент, який геть подався, коли я прийшов, так само, як Вальтер, який
подався геть, коли Ерскiн прийшов. Але Ерскiн, той що прийшов другим з кiнця
i мусив наступного року пiти, так от Ерскiн все iще тут, спить i мрi?, що то
несе йому день прийдешнiй, просування по службi, якесь нове обличчя чи
близький кiнець. Але прийде новий вечiр, i свiтло згасне на небi, i земля
знебарвиться --
Божий день скiнчився
Запада? нi-iч
Сутiнковий морок
Лине навсiбiч
Еге-ге! Занизько почав, i дверi вiдчиняться назустрiч вiтру чи дощу, чи
сльотi, чи граду, чи снiгу, чи мжичцi, чи бурi, чи все ще теплим лiтнiм
випарам, чи непорушнiй кризi, чи землi, коли та прокида?ться, чи шелесту
збiжжя, чи листю, що пада? в темрявi з рiзно? висоти, i не бува? такого, щоб
два листочки водночас землi торкалися, потiм вони якусь мить, червонi,
коричневi, жовтi та сiрi, мчать обертом так крiзь темряву, якусь мить, тодi
збиваються в купи, ось купа i там оно купа, i так пересуваються, поки ?х не
розкидають ногами щасливi дiвчатка й хлопчики по дорозi зi школи у
передчуттi свята всiх святих, дня негiдника Гая Фокса, Рiздва i Нового року,
еге-ге! Так, щасливi хлопчики i дiвчатка, якi зачекалися нового щастя,
Нового року, а потiм злиденнi прибиральники зсипають ?х у рипучi вiзки,
зсипають у вигрiбнi ями, щоб на наступну весну з них був свiжий гнiй, i
хтось новий прийде, гупне дверима, а Ерскiн пiде. А тодi й ще одна нiч, i ще
хтось новий заходить, i Уот ще геть, той самий Уот, який щойно прибув, бо
кожна поява несе на собi печатку зникнення й кожне зникнення ма? печатку
появи, ось що мене драту?. А ?, iсну? особа, котра не з'явля?ться i не
зника?. Йдеться про, я гадаю, ви вже здогадались, про мого колишнього
роботодавця, який завжди, на бiжучий час, принаймнi, перебува? на сво?му
мiсцi, немов дуб чи в'яз, береза чи ясен (я називаю тут саме дуб, в'яз,
березу та ясен, бо саме цi дерева першими прийшли на думку), а ми лиш на
деякий час звива?мо собi кубельця в його розлогих гiлляках. Але колись,
одного разу i вiн теж з'явився, iнакше б звiдки вiн тут вродився, i мусить,
гадаю, рано чи пiзно пiти геть, хоча по ньому цього не скажеш. Але
зовнiшнiсть часто обманю?, як, бувало, казала, зiтхаючи, моя бiдна стара
матуся мо?му бiдному старому татусевi (бо хiба ж я байстрюк), хоч я й був
десь поруч (вони не приховували вiд мене нiчого). У вiдповiдь мiй бiдний
старий татусь, а слова його й досi бринять у мо?х вухах, зiтхав i
погоджувався, кажучи,-- на все воля Божа,-- пiсля чого моя бiдна стара
матуся тоном, що й досi часто менi вчува?ться, схвально зiтхала й цiдила
крiзь зуби: амiнь. Бо хiба будь-яка поява, зникнення чи печатка не ? появою
кудись, зникненням звiдкiлясь, печаткою певно? мети, ознакою певного задуму?
Та й що таке ? печатка зникнення, пiд час якого ми з'явля?мось, печатка
появи, пiд час яко? ми зника?мо, печатка появи i зникнення, пiд час яких ми
чека?мо, як на печатку задуму, того задуму, котрий сушить бруньки, сушняк
обкида? масними бруньками, i раз по раз вибуха? вислим але соковитим цвiтом?
Як вам цi мiркування? Непогано, правда, зважаючи на мо? обставини? Та й хiба
ця поява не була нашою появою, хiба це буття не ? нашим буттям, це зникнення
чи не буде воно й нашим зникненням, себто появою, зникненням i буттям у
суцiльному обеззадум'?? ? хоча, на перший погляд, я зараз зникаю, охоплений
обеззадум'ям, разом з тим, коли я з'явився, обеззадум'я було не меншим, одне
слово, задум мiй зараз, коли я зникаю, й тодi, коли я з явився, лиша?ться
той самий, без змiн, той самий, а рiзниця поляга? в тому, що тодi вiн був ще
живий, а зараз вiн мертвий, або як кажуть англiйцi, що раз батька в лоб, що
сiм -- рiзниця невелика. Чи, може, так i казати не вiльно? Чи то ? суто
iрландське прислiв'я? Але повернемося до Вiнсента та Вальтера, якi були десь
iз вас заввишки й завгрубшки -- дебелi такi, кощавi, затурканi, пошарпанi,
виснаженi доходяги з гнилими iклами й вiчно червоними шнобелями -- наслiдок,
як вони вважали, надмiрно? самотностi -- так само, як i я скидаюся на
Ерскiна, а Ерскiн -- на мене, чоловiка маленького, опецькуватого, добре
пошарпаного, соковитого або масного, улесливого, кривоногого i з гладеньким
задком спереду i гладеньким черевцем iззаду, бо хiба iсну? гладенький задок
попереду без гладенького черевця ззаду? ?сну? думка, що Ноту нiхто
непотрiбен, нi помiчники, нi прислуга, однак через те що вiн мусить мати
помiчникiв i прислугу, бо сам за собою доглядати не здатен, то подейкують,
що вiн волi? мати обмежену кiлькiсть маленьких, гладеньких, пошарпаних
виснажених, соковитих, череватих товстозадих службовцiв, аби тi йому
допомагали й прислужували а як нi, то буквально кiлькох дебелих, кощавих,
затурканих, добре пошарпаних напiвживих гнилозубих, червононосих служникiв,
якi б дбали про нього, хоча при цьому ходять чутки, нiби вiн за браком як
тих, так , тих мiг би задовольнитися обслуговуючим персоналом iншого типу
заквасу i замку, iнших параметрiв, таких рiзноманiтних як, з одного боку
Вiнсент та Вальтер, а з iншого - Ерскiн та я, хоча це не вклада?ться в
голову щоб вони поралися бiля нього i, головне, щоб вони були i пошарпанi, i
затурканi, i щоб було ?х мало, бо вiн полюбля? пошарпанiсть, i затурканiсть,
i мализну, якщо взагалi про нього можна сказати, що вiн щось полюбля?, хоча
менi й доводилося iз джерел гiдних вiри чути, нiби якби вiн раптом лишився
без цi?? пошарпаностi, мализни i затурканостi, то залюбки б обiйшовся й без
них i сам собi дав би раду, ще й пишався б цим. Але факт лиша?ться фактом:
вiн завжди мав, з одного боку, дебелих, кощавих, затурканих, добре
пошарпаних виснажених доходяг з гнилими зубами й червоними шнобелями, таких,
як ви, а з iншого -- маленьких, опецькуватих, пошарпаних, соковитих або
масних, улесливих, кривоногих, гладкозадих череванiв, таких, як я, щоб
завжди були напохватi. А якщо воно колись i було iнакше, то усяка згадка про
це вже давно зотлiла, розмаяла на вiтру i зникла. Бо нi Вiнсент, нi Вальтер
не були першими, та де! Перед ними були Вiнсент i ще один, чи? iм'я я забув,
тодi ще один, потiм другий, чи? iмена я також забув, перед ним -- ще один, я
забув i його iм'я, тодi iнший, iменi його я зроду не знав, перед ним був ще
один, теж я зроду не знав його iменi, перед ним був такий собi, чи? iм'я
Вальтер не мiг пригадати, перед ним ще один, чи? iм'я Вальтер не мiг
пригадати, i ще один, чи? iм'я Вальтер також не змiг пригадати, i ще один,
чи? iм'я Вальтер також не мiг пригадати, а перед ним той, чи? iм'я Вальтер
нiколи не знав, тодi iнший, чи? iм'я Вальтер нiколи не знав, тодi iнший, чи?
iм'я навiть Вiнсент не змiг пригадати, перед ним iнший, чи? iм'я навiть
Вальтер не змiг пригадати, i ще один, чи? iм'я навiть Вальтер знову не змiг
пригадати, до нього був той, чи? iм'я Вiнсент також не змiг пригадати, i ще
один, iм'я якого Вiнсент зроду-вiку не знав, i так далi, доки через
обмеженiсть людсько? пам'ятi остання згадка не щезла. Так хтось когось
завжди витiсняв, хоча "витiсняти", може, й не зовсiм доречне слово, у
кожному разi, так як ви мене витiсня?те, так i Ерскiн -- Вальтера, я --
Вiнсента, Вальтер -- того, що я iменi його не пам'ятаю, Вiнсент -- того, чи?
iм'я я також забув, i того, чи? iм'я я знову ж таки забув, i того, що я
зроду не знав його iменi, i того, чи? iм'я я також забув, i того, чи? iм'я
Вальтер не мiг згадати, i iншого, чи? iм'я я нiколи не знав, того, чи? iм'я
Вальтер теж не пригаду?, i той, iнший, чи? iм'я Вальтер не пригаду? i чи?
iм'я зроду не знав, i той, iм'я котрого Вальтер також не мiг пригадати, той,
чи? iм'я забув навiть Вiнсент, i той, чи? iм'я Вальтер зроду не знав, той,
чи? iм'я Вiнсент i той не згадав, i той, чи? iм'я навiть Вiнсент не
пригадав, бо зроду-вiку не знав його, i так далi, доки остання згадка не
щезла внаслiдок марностi людських бажань. Але, якщо покладатися на усну
традицiю, яка переда?ться ротом за допомогою слiв вiд одного поколiння до
наступного або, як це частiше трапля?ться, через одне поколiння, то не
виклика? сумнiву, що всi служники, пам'ять про яких ще не повнiстю зникла,
хоча iмена ?х вже нiхто не пам'ята?, були або дебелими, кощавими,
затурканими, виснаженими, гнилозубими, червонопикими доходягами, або
маленькими, опецькуватими, пошарпаними, масними, кривоногими, засаленими,
товстозадими череванями. Все це, якщо тiльки, звичайно, раптом не буде
доведено, що серед тих, про кого не лишилося жодно? згадки, були не такi, як
ми, свiдчить на користь iснуючо? гiпотези, за якою пан Нот несе в собi щось
таке, що приверта? до нього людей, яким хочеться бути поруч i дбати про
нього, а саме людей двох типiв, i тiльки ?х, тобто, з одного боку, дебелих,
кощавих, затурканих, виснажених, пошарпаних, покалiчених, з хворими зубами i
великими червоними шнобелями, а з iншого -- маленьких, опецькуватих,
затурканих, пошарпаних, масних або соковитих