оди, був радий, вийшовши iз лiкарнi, виручити якi-не-якi, а грошi за майно яке раптом втратило для нього усяку побутову вартiсть. Вiн же ж i гадки не мав, звiдки йому таке щастя присунуло, i не здогадувався, що за кiлька днiв до того Уот надибав на березi моря черевик, шкарубкий i розбухлий вiд води, але цiлком ще годящий, цiлком. Цей черевик i цей ботинок так пасували один одному за кольором i були та надiйно прикритi зверху, по-перше, штанями, а по-друге, пальтом, що здаля ?х можна було б прийняти не за, з одного боку, черевик i, з другого, ботинок, а достеменно за пару ботинок або черевикiв, якби лише ботинок не був такий тупоносий, а черевик такий гостроносий. Взуваючи цей ботинок, дванадцятого розмiру, i цей черевик, десятого, Уот, який мав ноги одинадцятого розмiру, зазнавав якщо не тортури, то принаймнi гострий бiль, i кожна з його нiг залюбки влiзла б у сусiдню взувку, щоби бодай на якусь хвильку здихатися осоружного вiдчуття. Одягаючи пiд ту взувку, яка йому тисла, не одну шкарпетку (з тi?? пари, яку вiн мав), а обидвi, а пiд ту, що телiпалася i спадала з ноги, жодно?, Уот у такий спосiб намагався, хоча й марно, виправити очевидну асиметрiю. Але логiка була на його боцi, тому хоч де i коли вiн рушав, то одягав шкарпетки саме так, а не трьома iншими можливими способами. Про Уотовi пiджак, камiзельку, сорочку, майку й кальсони теж можна було б написати багато вельми цiкавого i вагомо-можливого. Кальсони зокрема - дуже сутт?ва деталь одягу, i не з яко?сь однi??, а з кiлькох точок зору. Але всi вони - i пiджак, i камiзелька, й сорочка, i спiдня бiлизна, всi вони були надiйно прихованi вiд стороннього ока. Уот не носив нi краватки, нi комiрця. Якби на його сорочцi був комiрець, вiн би пiдiбрав би собi вiдповiдну краватку. А якби вiн, навпаки, мав краватку, то, як знати, може б, i збився на комiрець. Але позаяк вiн не мав нi краватки, нi комiрця, в нього не було нi комiрця, нi краватки. Вбраний саме так, а не iнакше, i тримаючи в кожнiй руцi по валiзi, Уот стояв посеред кухнi i обличчя його поступово набувало такого вiдсутньо-порожнього виразу, що Мiкс пiдвiвся на ноги, схопився здивованою рукою за приголомшений роззявлений рот, вiдсахнувся до стiни i стояв так, зiгнутий у баранячий рiг, мало не припадаючи до землi, притискався спиною до стiни, долоню однi?? руки притискав до сво?х широко розкритих губiв, а другою тиснув на iнший бiк першо?. Хоча може щось iнше спонукало Мiкса вiдсахнутися до само? стiни, зiгнутися в три погибелi i схопитися руками за обличчя (саме так, а не iнакше), може, i не вираз Уотового обличчя, а щось iнше. Бо важко повiрити, щоб Уотове обличчя, попри всю його тодiшню бридкiсть, могло спонукати Мiкса, чоловiка тiлистого i флегматичного, вiдсахнутися до стiни, схопитися руками за обличчя, немов захищаючись вiд удару або заганяючи зойк назад у розчахнену пельку, i не те щоби зблiднути, а прямо-таки пополотнiти. Бо Уотове обличчя, попри всю свою природну бридкiсть, особливо коли воно прибирало цього виразу, навряд чи зробилося б менш бридким, якби зовсiм позбулося цi?? бридкостi. Та й Мiкс не був нi маленькою дiвчинкою, нi хлопчиком iз церковного хору, нi в якому разi, бо то був дебелий вайло, бувалий у бувальцях, який i по свiтах попо?здив, i рiзних кра?в i чудес набачився. Що ж тодi, як не Уотове обличчя, i могло так схарапудити Мiкса i так знебарвити його щоки, що з них умить щезли як кров, так i молоко? Пальто його? Капелюх? Черевик iз ботинком? Так, не i iнакше, як черевик iз ботинком, поставленi поруч, такi коричневi, такi шкарубкi, такi тупо- та гостроносi, з такими соромiцьки скошеними пiдборами, такi коричневi, такi бурi, що гай-гай. А що, як його наполохав не сам Уот, не щось в Уотi, а щось поза Уота, обабiч Уота, чи перед Уотом, чи пiд Уотом, чи над Уотом, чи бiля Уота, якась, припустимо, кимось не кинута тiнь, або непролите свiтло, або сiрувате повiтря, яке нурту? вiд переповнi непевних фiлософських ентелехiй? Але нехай рот Уота i був вiдкритий, щелепа вiльно висiла, очi безтямно блищали, немов двi склянi намистини, голова похилилася, колiна зiгнулися, спина згорбилася, але розум його бадьоро працював, метикуючи, що йому слiд зробити - зачинити дверi, з яких йому дме в саму потилицю, в самий поперек, поставити валiзи на пiдлогу i сiсти, чи зачинити дверi, поставити валiзи, але не сiдати, чи зачинити дверi, сiсти, але валiз не ставити, чи поставити валiзи, сiсти, але дверей не зачиняти, чи зачинити дверi, з яких тягне так, що видува? геть весь його поперек i всю потилицю, але валiз не ставити, чи взяти й сiсти, чи поставити валiзи, а на дверi наплювати, чи взяти й сiсти, чи сiсти, а на валiзи наплювати, чи взяти й зачинити дверi, чи нiчого не мiняти, хай собi валiзи обтяжують руки, пiдлога тисне на ноги, повiтря струменить крiзь дверi i дме на поперек i в потилицю. ? в результатi усiх сво?х мiркувань Уот дiйшов висновку, що, якби було варто робити щось одне iз того, про що вiн метикував, то варто було б робити й усе iнше, але, оскiльки нiчого не варто було робити, ну геть зовсiм нiчого, то i загалом за все без винятку краще було не братися. Бо вiн однаково не матиме часу на те, щоб до пуття вiдпочити i зiгрiтися. Бо не встигнеш сiсти, як треба знову вставати, тiльки поставиш вантаж, як надходить час пiднiмати iнший, тiльки-но зачиниш дверi, як треба вiдчиняти iншi, не встиг видихнути, як на часi вдихати знову, що попередн? не вiдгуло, як суне наступне, яке, скорiше за все, теж. колись виявиться тяжкою надсадою, а не вiдпочинком. А ще вiн сказав, немов роблячи висновок з усього вищемовленого, що, навiть якби вiн мав у сво?му розпорядженнi усю нiч, щоби як слiд вiдпочити i зiгрiтися на стiльцi посеред кухнi, то i тодi це був би неспокiйний вiдпочинок i холодне зiгрiвання, порiвняно з тим вiдпочинком i тi?ю теплотою, якi вiн ще пам'ятав i на якi так чекав, кепський вiдпочинок, жалюгiдне зiгрiвання, у кожному разi, не втiха, а роздратування, як тепер, так i в майбутньому. Але вiн був такий виснажений пiд кiнець усього довгого дня, так давно не спав i, вiдповiдно, так палко прагнув вiдпочинку i так пристрасно жадав зiгрiтися, що вiн добре зiгнувся для того, скорiше за все, щоб поставити валiзи на пiдлогу i зачинити дверi, i сiсти до столу, i покласти руки на стiл, i схилити на них свою голову, так, так! ? як знати, може, тут-таки, без вагань поринути з головою бентежний сон, в якому вiн обрива?ться з височенного бескида, мчить сторчголовою на гострi скелi, що хижо стирчать iз пiнисто? води, а численна публiка бачить усе це - i нiчичирк. Так от, вiн похилився, але не дуже низько, бо ледве вiн почав згинатися, як одразу ж спинився, i ледве розпочав свiй запланований вiдпочинок, тяжкий вiдпочинок, як зразу ж скасував його i закляк у цiй загостренiй напiвстоячiй поставi, поставi настiльки, до прикростi, незручнiй, що вiн сам не зрозумiв, i, либонь, посмiхнувся б, якби вiн не був такий вкрай виснажений, а то й засмiявся б на все горло, якби десь позичив хоч трошки снаги. Але небавом вiн на щось вiдволiкся, i душа його бiльше не переймалася нiяким клопотом, але вона, певна рiч, була б ще безтурботнiшою, якби вiн мав силу, щоб усмiхнутися, або здорове горло, щоб реготати. Покинувши будинок, але ще не дiйшовши до дороги, Уот пригадав, що вiн же ж не попрощався з Мiксом i почав картати себе. Ну чому було на прощання не сказати кiлька простих слiв, якi так багато важать для того, хто лиша?ться, i для того, хто йде, елементарна, здавалося б, чемнiсть, нi, пiшов, i нi пари з вуст. Вiн зупинився, охоплений наглим бажанням вернутися i виправити свою похибку. Втiм стояв вiн не довго i вже через якусь хвильку був бiля ворiт, а тодi й зовсiм вийшов на дорогу. ? добре вчинив, бо Мiкс вийшов з кухнi ще ранiше, нiж Уот. Але Уот же ж не вiдав того, що Мiкс вийшов з кухнi ще ранiше за нього, i збагнув це набагато пiзнiше, у свинячий, можна сказати, голос, тому, плентаючись до ворiт i виходячи на дорогу, вiн щиро картався i шкодував, що як слiд не попрощався з Мiксом, хоча й переймався цим каяттям не занадто довго. Нiч тодi видалась напрочуд гарна. Мiсяць, хоча i не вповнi, мав ось-ось повнiстю округлитися, десь за день-два, не бiльше, щоб потiм податись у зворотний бiк i, гублячи сво? сяйне тiло, зменшитися до розмiрiв молодика, якого дехто з письменникiв полюбля? порiвнювати то з серпом, то з пiвмiсяцем. Решта небесних тiл, хоч як далеко вони розкиданi одне вiд одного, у свою чергу, теж обливали Уота i всi довколишнi городньо-садовi принади, якi вiн проминав, охоплений гризотами i каяттям за свою неуважнiсть до Мiкса, таким потужним, таким чистим, таким невпинно-бiлим свiтлом, що весь Уотiв рух, хай болiсний i непевний, виявився не таким уже й болючим i набагато певнiшим, нiж вiн собi з жахом уявляв, вирушаючи в путь. Уоту завжди щастило з погодою. Чимчикуючи, вiн вибирав такi мiсця, де обабiч дороги росла трава, бо не любив, коли пiд ногами трiщала жорства, а от коли квiти чи стебла трави, чи гiлочки кущiв, чи дерев чiплялися за холошi, це все було йому аж нiяк не непри?мно, а навпаки. Зонтикоподiбна гiлка, сучок чи якась iнша висячо- стирчача парость хвицьнула по верху його капелюха так нiжно, так дружньо, що Уот аж затремтiв вiд задоволення. Не пройшовши й десяти крокiв, вiн розвернувся, повернувся на те саме мiсце, зупинився пiд тi?ю ж гiлкою, зробив кiлька крокiв узад-вперед, так, щоб верх капелюха мiг знову потертися об гiлку, а сам слухав i слухав, милуючись дивними звуками. Вiн помiтив, що вiтру не було зовсiм, нi подиху, нi подмуху. Але, стоячи на кухнi, йому добре шпувало холодним протягом у потилицю й поперек. Коли вiн чимчикував дорогою, його наздогнала й охопила митт?ва слабкiсть. Але вона швидко минулася, i вiн тюпав собi далi у бiк залiзнично? станцi?. ?шов вiн посеред дороги, тому що стежка була щiльно вкрита фруктовими кiсточками. На сво?му шляху вiн не зустрiв жодно? людини. Якийсь приблудний вiслюк, чи то цап, що лежав у канавi, не освiтлений нi зiрками, нi мiсяцем, почувши його кроки, пiдвiв морду. Уот не побачив вiслюка, чи то цапа, а цап, вiн же вiслюк, Уота побачив. ? не зводив iз нього очей, доки вiн крок за кроком щез з його поля зору. Може, вiн гадав, що у валiзах у того було щось поживне. Коли ж валiз не стало, вiн знову похнюпив голову i голова його одразу зникла у заростях кропиви. Коли Уот дiйшов до станцi?, то побачив, що дверi зачинено. Вони були зачиненi не щойно, не перед самим його приходом, але коли вiн дiстався до станцi?, вони все ще не вiдчинилися. Бо було десь мiж першою i другою ночi, i останнiй нiчний по?зд вирушив звiдси мiж одинадцятою i опiвнiччю, а наступний мусив прибути десь мiж п'ятою i шостою ранку. Отже ця залiзнична станцiя зачинялася не пiзнiше дванадцято? ночi i вiдчинялася не ранiше п'ято? ранку. А позаяк зараз було десь мiж першою i другою годинами ночi, залiзнична станцiя стояла зачинена. Уот видряпався кам'яними сходинками до хвiртки, припав до грат i почав роздивлятися. Вiн не мiг вiдiрвати зачарованих очей вiд спокiйно?, рiвно? лiнi? обрiю, що стелилася в мiсячному та зоряному сяйвi по обидва боки вiд нього, скiльки сягало око, Уотове око, якби воно було по той бiк хвiртки, всерединi залiзнично? станцi?. Вiн також замрiяно споглядав, як долина стрiмко запада? в улоговину, на протилежному боцi вiльно, без витребеньок та витiвок пiдноситься вгору i сама ста? горами, котрi виблискують, переливаються темно-коричневими барвами. Озираючи виднокруг, який здiймався все вище та вище, вiн утупився в небо, яке вiдбивало те, що лежало долi i блимало усiма сво?ми чорно-синiми голомозинами й не до кiнця окресленими сузiр'ями, i нарештi зiткнувся з iншим поглядом, який був немов твердь посеред води, хоч iнколи i затьмарювався повiтряними брижами, все ж зорив на Уота пильно й незмигно. Нарештi вiн перевiв очi на хвiртку. Уот перелiз через хвiртку i опинився на платформi разом зi сво?ми валiзами. Бо перш, нiж дряпатися через хвiртку, вiн, прозираючи у майбутн?, задумав перетягнути через ту саму перешкоду сво? валiзи i дати ?м змогу впасти на землю, але вже по той бiк. Перехопившися через хвiртку, не клятий, не м'ятий, та ще й зi сво?ми валiзами, теж не подряпаними i не заплямленими, Уот першим дiлом обернувся й подивився через грати, туди, звiдки щойно прийшов. З багатьох зворушливих картин, якi вiдкрилися його зору, жодна не зворушила його глибше, нiж вид дороги, яка зараз здавалася ще бiлiшою, нiж удень, а мiж живоплотом i баюрою взагалi, нiби хто ?? пофарбував у бiлий колiр. Дорога ця досить довго тяглася прямо й рiвно, а тодi раптом стрiмко пiрнала вниз i губилася серед рослинностi, яка безладно пнулася вгору i псувала весь пейзаж. Димарiв будинку мiстера Нота не було видно, попри те, що повiтря було прозоре i видимiсть була на диво чудова. За гарно? днини ?х можна було помiтити аж iз станцi?. А от за гарно? ночi, виявля?ться, нi. Бо Уотовi очi, коли вiн напружувався i як слiд ?х вилуплював, були не менш видючими, нiж у будь-кого, навiть за тако? пiзньо? години, а зараз нiч була напрочуд гарною, навiть, як для цього краю, i без того вславленого сво?ми напрочуд гарними ночами. З погодою Уоту завжди щастило. Уоту уже трохи набридло совати очима вздовж шляху, коли його приспану увагу привернула i пожвавила фiгура, очевидячки людського походження, що рухалася гребенем дороги в його бiк. Уот перш за все вирiшив, що ця iстота або пiдвелася з-пiд землi, або впала з неба. По-друге, через п'ятнадцять, а то й двадцять хвилин вiн вирiшив, що проява ця перш нiж вигулькнути певно десь ховалась за огорожею чи в баюрi. Уот не мав певностi вiдносно того, чоловiк це чи жiнка, священик чи черниця. Розмiрами сво?ми, як здавалося Уоту, фiгура ця не скидалася нi на хлопчика, нi на дiвчинку. Але визначити, чоловiк це був, жiнка, священик чи черниця вiн не мав нiяко? спромоги, скiльки б не напружував сво? очi. Якщо ж то був хлопчик або черниця, то та черниця була жiнка надзвичайно дебела, навiть як для цi?? мiсцевостi, вславлено? сво?ми дебелими жiнками, а особливо черницями. Але Уот добре знався на тому, яких розмiрiв можуть набувати деякi жiнки i певнi черницi, тому, подивившися на цю постать нiчного подорожнього, зробив висновки, що то не ? нi жiнка, нi черниця, а достеменно або чоловiк якийсь, або священик. Що стосу?ться одягу цi?? прояви, то при такому освiтленнi i на такiй вiдстанi не було ясно, склада?ться вiн iз простирадла, мiшка, ковдри чи хламиди, отже одяг також не додавав нiяко? певностi. Бо вбрання подорожнього, наскiльки мiг бачити Уот, а його очi, навiть посеред ночi, були не гiршi нiж у будь-кого iншого, треба було тiльки зосередити ?х на чомусь одному, починалося бiля голови i кiнчалося бiля п'ят, в той час зверху громадилося щось капелюхоподiбне, непевно? статi, що скидалося, на, м'яко кажучи, пожовклий вiд довгого вжитку, перегорнутий догори дном нiчний горщик. Якщо ж то була таки жiнка або надзвичайно дебела черниця, то та жiнка або черниця, попри свою дебелiсть, вирiзнялася ще й неабиякою незграбнiстю. А жiнки-велети, як знав Уот iз власного досвiду, часто-густо виявлялися нетiпахами, i велетенськi черницi також. ?хнi руки не кiнчалися пальцями десь бiля стегна, а тяглися незбагненним для Уота чином до само? землi. Ноги рвучко мотилялися одна за одною, права - у правий бiк, лiва -у лiвий, не стiльки вперед, скiльки в рiзнi боки, i в результатi iз трьох футiв подоланих за кожним кроком, тiлу вдалося просунутися вперед лише на один Це надавало всiй ходi сво?рiдно? кайданно? вишуканостi, споглядати яку було дуже болiсно. Уоту здалося, нiби раптом у темряву випурхнули, спалахнули i розлетiлися назад у морок слова: ?динi лiки - дi?та. Уот нетерпляче чекав, поки цей чоловiк, якщо це був чоловiк, чи жiнка, якщо то була жiнка, чи священик, якщо то був саме вiн, чи черниця, якщо це була черниця, наблизяться i дадуть його головi чистий спокiй. Вiн не жадав нi розмови, нi гарного товариства, нi втiхи, нi задоволення сво?? хiтi, де там! вiн лише прагнув позбутися цi?? непевностi i бiльше нiчого. Вiн не розумiв, чому йому раптом закортiло дiзнатися, що то таке суне шляхом. Вiн не тямив, добра iстота iде до нього чи зла. Йому здавалося, що, вiдкинувши геть почуття суму чи задоволення, треба лише шкодувати про те, що вiн цим так перейма?ться, що йому не байдуже, що то за проява суне шляхом, шкодувати i шкодувати. Вiн збагнув, що йому не до вподоби те, що ця постать наближа?ться до нього, ой не до вподоби, вiн вважав, що вона мусить наблизитися зовсiм близько, майже впритул до нього. Бо якщо вона просто наблизиться до нього, але не так, щоб зовсiм близько, не майже впритул, то як же вiн тодi дiзна?ться, чоловiк то чи жiнка, священик або черниця, вбрана немов чоловiк? А, з iншого боку, якщо то ? жiнка, то як вiн тодi дiзна?ться, що то не чоловiк, не священик або не черниця, вбрана немов жiнка? Або, якщо то ? священик, як йому тодi упевнитися, що то не ? чоловiк, або жiнка, або черниця, вбрана немов священик? Або, якщо то ? черниця, як же вiн тодi побачить, що то не чоловiк, не жiнка i не священик, вбраний немов черниця? Тому Уот стояв i напружено чекав, коли постать наблизиться зовсiм близько до нього. ? тут, чекаючи, щоби постать наблизилася зовсiм близько до нього, Уот збагнув, що зовсiм не обов'язково, щоб постать наблизилася зовсiм близько до нього, нi в якому разi, що певно?, не дуже далеко?, але й не занадто близько? вiдстанi буде достатньо. Бо зрештою Уота цiкавила, i його зацiкавленiсть була цiлком щирою, не сама постать, тобто, яка вона була насправдi, а лише ?? зовнiшнiй вигляд, яким вiн насправдi здавався. Бо вiдколи це Уот став цiкавитися справжньою суттю речей? Отак вiн знов укотре вже припустився сво?? одвiчно? помилки, старо? i непозбувно?, яка полягала в тому, що, гнаний сво?ю невситимою цiкавiстю, вiн мiг дiстатися до само? сутностi, а тодi через якусь дрiбницю впасти у смуток i спотикнутися. Все це Уота вельми засмучувало i ображало. Тому вiн стояв i чекав, нетерпляче визирав, коли вже та постать, нарештi, наблизиться. Вiн чекав i чекав, обхопивши пальцями залiзнi прути хвiртки, так що нiгтi врiзалися в долонi, спирався ногами на сво? валiзи, пильно зорив крiзь грати на те незрозумiле опудало, мучився i страждав, вiдчуваючи, що терпець його ма? ось-ось урватися. Нарештi його збудження перелилося через край i вiн заходився щосили трясти хвiртку. Що ж так розбурхало Уота? А те, що за тi десять хвилин, ба навiть пiвгодини, якi минули звiдколи вiн помiтив фiгуру, що чимчикувала шляхом убiк станцi?, фiгура ця не стала нi вищою, нi ширшою, нi чiткiше окресленою. Невпинно просуваючись все ближче i ближче до станцi?, нi на мить не збавляючи сво?? кульгаво? ходи, ця постать, мiж тим, подiбно, скажiмо, до млинового колеса, що крутиться, не зрушила з мiсця нi на крок. Уот саме мiркував над природою цього явища, коли постать, не спиняючись i не гальмуючи свого руху, стала втрачати сво? обриси, поки, нарештi, зникла з очей. Невiдомо, з яко? саме вкрито? мороком причини Уот саме цiй галюцинацi? надав особливого значення, але що було, те було. Уот пiдняв сво? валiзи i, зайшовши за край будинку, опинився на платформi. Всерединi сигнально? будки блимав вогник. Стрiлочник, лiтнiй вже чоловiк на ймення Кейс, як i завжди сидiв у сво?й будцi, вiн це робив щоночi, крiм, як це не дивно, ночi з недiлi на понедiлок, i чекав, поки експрес з гуркотом i без пригод промчить через станцiю. Потiм вiн мав встановити вiдповiднi сигнали, рушити додому до сво?? самотньо? жiнки i залишити зовсiм порожню станцiю. Щоб якось згаяти час i, разом з тим, збагатитися розумово, мiстер Кейс читав книжку "Веди нас, пiсне", написану Джорджем Расселом (А. Е.). Мiстер Кейс вiдкинув назад голову, випростав руку з книжкою i поринув у читання. А як на стрiлочника, то мiстер Кейс пречудово знався на письменствi. Мiстер Кейс читав: ? Важкi моржовi вуса мiстера Кейса, немов вiрна, слухняна жiнка, що робить, як ?? чоловiк, повторювали кожен рух його губiв, якi то витягалися вперед, то вiдкочувалися назад, вiдтворюючи всю звукову лiпоту, яка мiстилася у надрукованих словах. Нiс його теж не лишався осторонь, допомагав як мiг i нiздрями, й масним кiнчиком. Люлька його гасала то вниз, то вгору, а з рота, з самого куточка необачно виповзла й випала на вельветову камiзельку дебела крапля слини. Уот зайшов у примiщення i стояв у тiй самiй поставi, що й перед тим на кухнi, тримався за валiзи, безтямно дивився перед собою, а дверей не зачинив. Мiстер Кейс колись бачив його, через вiконце сво?? будки, того вечора, коли Уот прибув на станцiю. Отже Уотова зовнiшнiсть була йому добре вiдома. ? це йому тепер стало в пригодi. Ви не могли б сказати менi, котра зараз година, сказав Уот. Так вiн i думав, цього й боявся. Це ж треба, в таку рань припхатися! Ви не могли б пустити мене до зали чекання, сказав Уот. Оце то заковика. Бо мiстер Кейс не мав права залишати свою будку доти, аж доки вiн залишить ??, щоб iти додому, до сво?? нетерплячо? дружини. Та й не мiг вiн отак витягти з низки ключiв один, передати його Уотовi i сказати: Ось вам, сер, ключ вiд зали чекання, як iтиму додому, заскочу й вiзьму його у вас. Бо з зали чекання можна було пробратися до каси, а щоб дiстатися до зали Чекання треба було пройти через касу. А ключ вiд дверей зали чекання не пiдходив до дверей каси. Та й не мiг вiн отак взяти й зняти два ключа з в'язки, вiддати ?х Уоту й сказати: Ось вам, сер, ключ вiд вашо? зали вiдпочинку, а осьо-сьо вiд каси. Як iтиму додому, заскочу й вiзьму ?х у вас. Нi. Бо каса таким чином сполучалася з кабiнетом самого начальника станцi?, що потрапити до кабiнету начальника станцi? можна було лише перетнувши касу. А ключ вiд дверей каси вiдчиняв дверi кабiнету начальника станцi? у такий спосiб, що цi дво? дверей були представленi на кожнiй iз низок станцiйних ключiв - на низцi начальника станцi?, мiстера Гормана, на низцi стрiлочника, мiстера Кейса, i на низцi носiя, мiстера Нолана,- не двома ключами, а лише одним. Таким робом ?м удалося заощадити не менше, як три ключi, i саме мiстер Горман, начальник станцi?, здогадався ще зменшити кiлькiсть станцiйних ключiв, приладнавши найближчим же часом за рахунок компанi? до дверей зали чекання замок, подiбний до вже подiбних мiж собою замкiв на дверях каси та його особистого кабiнету. Про цей свiй задум вiн повiдав пiд час останньо? наради як мiстеровi Кейсу, так i мiстеровi Нолану, i нi мiстер Кейс, нi мiстер Нолан не висловили жодного заперечення. Але нi мiстеровi Кейсу, нi мiстеровi Нолану вiн не зiзнався в тому, що вирiшив якомога скорiше потихеньку-помаленьку, за рахунок компанi? приладнати до хвiртки, до дверей будки стрiлочника, до носi?вого ванкiрчика, до камери схову, до чоловiчо? та жiночо? вбиралень замки, якi б вiдмикалися просто i легко, без будь-яких зусиль i труднощiв, так само, як i дверi каси, i дверi кабiнету начальника станцi?, без будь-яких труднощiв i зусиль, так само, як i дверi зали чекання, як i всi iншi дверi по черзi однi за iншими, коли прийде вiдповiдний час. Таким робом у пенсiйну годину, якщо вiн до того не помре, або в момент смертi, якщо вiн до того не пiде на пенсiю, вiн залишить станцiю в унiкальному, бодай у цьому вiдношеннi, а може, й ще у якомусь, станi, зробить ?? винятковою з-помiж усiх iнших станцiй цi?? гiлки. Ключi ж вiд станцiйно? каси, якi зберiгалися в окремiй шухлядi, тобто тi ключi, що ?х мiстер Горман тримав на одному з годинникових ланцюжкiв, щоб вони, бува, не провалилися крiзь ними ж протерту дiрочку у кишенi його штанiв на те вони й кишенi, а також зовсiм незначнi ключики, котрi можна десь, не помiтивши, висипати разом iз дрiбняками, не кажучи уже про те, що можна загубити й сам ланцюжок або його можуть поцупити прямо з кишенi штанiв, так оцi всi ключi мiстер Горман навiть не вважав станцiйними. Та й дiйсно, хiба ж ключi вiд станцiйно? каси можна вважати станцiйними в повному значеннi цього слова. Бо станцiйна каса, на вiдмiну вiд станцiйних дверей, перебувала на територi? станцi? не цiлоденно й не цiлонiчна, а залишала ?? разом з мiстером Гарманом, коли ввечерi вiн iшов додому, i поверталася туди лише наступного ранку, коли мiстер Горман повертався на роботу. Мiстер Кейс усе це обмiзкував, все, що здавалося йому сутт?вим i слушним, не гарячкуючи, зважив усi "за" i "проти". А тодi дiйшов висновку, що на бiжучий мент вiн нiчого не ладен iз цим вдiяти. От якби експрес промчав нарештi повз станцiю i вiн звiльнився б, i мiг би пiти додому, до сво?? нетерплячо? жiнки, от тодi б вiн мiг чимось допомогти Уотовi, пустити його до зали чекання i там залишити. Але тiльки-но вiн дiйшов того висновку, що мiг би й зробити Уоту таку ласку, як збагнув, що не зможе цього зробити, не замкнувши за собою дверi каси. Бо вiн не мiг пiти додому й залишити дверi каси порожньо? й сплячо? залiзнично? станцi? вiдчиненими. Але якби Уот погодився, щоб мiстер Кейс замкнув його в касi, от тодi б мiстер Кейс мiг би вчинити Уоту таку ласку, попередньо дочекавшись, поки експрес промине станцiю. Але ледве вiн вирiшив, що за тако? умови мiг би вчинити Уотовi ласку, як усвiдомив, що навiть за цi?? умови не зможе вчинити Уотовi ласку, якщо той не погодиться, щоб його замкнули не тiльки в касi, але i в залi чекання. Бо не могло бути й мови про те, щоб Уоту вiльно було усю нiч вештатися порожньою сплячою станцi?ю i заходити до передпокою кабiнету самого начальника станцi?. От якби Уот був не проти того, щоб його замкнули до ранку не тiльки у касi, але й у залi чекання, тодi б пан Кейс не мав нiчого проти того, щоби всю залу чекання вiддати у розпорядження Уота, тiльки-но експрес з усiма його пасажирами i цiнним вантажем без пригоди промине станцiю. Мiстер Кейс розповiв Уоту про сво? рiшення вiдносно Уотового прохання пустити його до громадсько? зали чекання. Вiдносно причин саме такого, а нiяк не iншого рiшення мiстер Кейс делiкатно змовчав, щоб не завдавати Уоту жалю бо навряд чи щоб вiн вiд того зрадiв. А зранку, сказав мiстер Кейс, прийде Мiстер Горман або мiстер Нолан, випустять вас i ви пiдете на всi чотири, де схочете. Уот сказав, що нетерпiнням спокiйно чекатиме усю нiч до тi?? митi, коли вранцi його звiльнять мiстер Горман або мiстер Нолан i вiн матиме змогу податися деiнде. Але, сказав мiстер Кейс, якщо вам бiльше до вподоби моя будка, то будь ласка, заходьте, зачинiть дверi, сiдайте на стiлець, я буду радий такому гостю. Уот вiдповiв, що краще вiн перебуде цей час назовнi, на платформi прогулюючись туди-сюди або примостившися десь на лавi. Уот лiг на лаву горiлиць, пiдклавши валiзи пiд голову i накривши обличчя капелюхом. Так вiн до певно? мiри змiг нейтралiзувати мiсяць, низку iнших менш мальовничих красот природи цi?? розкiшно? ночi. Зорову проблему, на Уотову думку, можна було вирiшити тiльки в один спосiб: витрiщивши очi i вдивляючись у пiтьму. Якщо ж сидiти з заплющеними очима, то, як йому здавалося не все можна було побачити. Перш за все Уот обмiзкував питання про експрес, який мав невдовзi на повнiй швидкостi прогуркотiти повз сонну станцiю Мiркував вiн над цим ретельно, неквапно i зосереджено. А тодi так само зненацька як був поринув у розмисли, Уот узяв i виринув з них. Вiн лежав на лавi, без думок i без почуттiв, крiм хiба що холоду, який начебто вiдчувала одна з його нiг. У головi його перешiптувалися голоси, якi поспiшали одгомонiти свою щоденну вiдправу; неначе мишi, що снують у запiчку, шкребуть стiни, гребуться лапками в попелi. Хоча це також, власне кажучи, можна занести до категорi? почуттiв. Мiстер Кейс був змушений пояснити причину сво?? наполегливостi. Але йому не довелося довго розводитися, кiлькох слiв було досить. Кiлька слiв мiстера Кейса, i Уот усе пригадав. У руцi мiстер Кейс тримав важкий лiхтар. У лiхтарi блимав немiчний жовтявий вогник. Мiстер Кейс з професiйною пихою розводився про нiчний по?зд. Вiн вирушив, згiдно з розкладом, вчасно нас промине i прибуде у пункт призначення теж, як нiчого нiде його не затрима?, згiдно з розкладом. Вiн так захопився цим поясненням, що не на жарт розхвилювався. А Уот мiж тим уже двi цiлiсiнькi години, як не ходив до вiтру. ? потреби, хоч як це дивно, нiяко? не вiдчував, ну зовсiм нiяко?. Анi краплi, анi крапелиночки не вичавив би, мiзкував вiн так вiдсторонено, наче йшлося зовсiм не про нього, навiть якби менi за це заплатили. ? це вiн, котрий щогодини, бувало, бiгав до вiтру i з насолодою позбувався зайво? вологи. Оце остання мiцна мотузочка, яка зв'язувала його з навколишнiм свiтом (вiн мав на увазi лише речi цiлком регулярнi, до яких не заносив нi сво? потужнi випорожнення, нi нiчнi видiлення, що вiдбувалися з ним двiчi на рiк, саме на рiвнодення), вiн як наперед бачив, невдовзi вона ще бiльше попустить, а там i зовсiм урветься. Таке передбачення додало йому суму й радостi, що якусь хвильку з шаленою швидкiстю змiняли одне одне, аж поки у призначений на те час потьмарилися, замулилися, зблiдли i остаточно не знати де щезли. Уот мiцно, немов на каменi, стояв на пiдлозi, тримаючи в руках валiзи, i його вiрне тiло не падало, його чiпке, хапке й непослабне тiло не гнулося раптом у колiнах, не падало на куприк, а тодi лицем до пiдлоги, не завалювалося на спину, нi, воно тримало рiвновагу, так, як колись його вчила мати i як було закрiплено юнацьким досвiдом. Кроки все даленiли й даленiли, i ось якщо якiсь дуже виразнi звуки i долинали крiзь осиротiле повiтря до Уотового вуха, то, як йому видавалось, жоден з них не нагадував нiчи? кроки. Така музика припала йому особливо до серця i нагадала слугу, що безгучно зачиня? дверi пiсля того, як кроки та всi iншi шерехи, стуки та рипи одзвучали сво?. Але ось мiстер Кейс вийшов з протилежного боку станцiйного будинку, i його кроки, чотири-п'ять, не бiльше, неначе зачулися знову, немов залишений злодi?м ланцюжок, i досягли Уотових вух, якi розлого стовбурчилися по обидва боки його голови. Скоро цi кроки почу? i мiсiс Кейс, вуха яко? давно вже стомилися слухати рiзнi позбавленi крокiв шерехи. Потiм цi звуки стануть ще голоснiшими, ще дужчими i нарештi досягнуть морiжка. Мало якi звуки давали мiсiс Кейс бiльшу втiху, нiж цi. Мабуть, що нiякi. То була дивна жiнка. На частину зали чекання падало тьмяне свiтло знадвору. Рiзниця мiж освiтленою i неосвiтленою частинами залу була такою разючою, що Уот, який оце щойно покинув слухати, нiколи б не повiрив, що таке може бути, якби на власнi очi цього не побачив. У залi чекання, як здалося Уоту, не було нi меблiв, нi будь-яких iнших речей. Хiба що поза його спиною. могло щось стояти. Це не здалося йому дивним, хоча й чимось звичайним це йому теж не здалося. Бо, коли вiн зiгнувся в дугу посеред зали чекання, то пересвiдчився, що ця зала - iз тих, про якi не можна з певнiстю сказати, дивна вона, звичайна, чи ще якась. ? тут вiн почув шепiт, якийсь рот, жiночi, тонкi, рухливi губи повiдали йому, що примiщення цi, коли вони порожнi, то здатнi вмiстити бiльш людей, нiж коли ?х захаращено крiслами та канапами, i як безглуздо сiдати чи лягати тут, якщо надворi нi дощу, нi сльоти, нi снiгу з вiтром або без вiтру, нi сонця, як прямого, так i навскiсного. Жiнку цю звали колись Прайз i вона була така худа, як скибка i оце вже тридцять п'ять рокiв, як вона успiшно долала всi загати, якi зводив на ?? шляху клiмакс. Уоту при?мно було знову почути ?? голос i знову побачити непозбувнi шмарклi пiд ?? старечим носом. Але ще бiльшу при?мнiсть вiн вiдчув, коли цей голос зник. Зала чекання була не така вже й порожня, як Уоту спершу здалося, бо вже за два кроки вiд його носа, i на таку ж вiдстань по праву руку перебував, як йому здавалося, якийсь вельми сутт?вий предмет. Уот не мiг розiбрати, що саме то було, i добре перехнябився у той бiк. Загадковий предмет не був нi частиною стелi, нi частиною стiни, хоча й мав певне вiдношення до пiдлоги, ось мабуть i все, що Уот мiг би з певнiстю сказати про цей предмет, та й то не беззастережно, а з певними пересторогами. Але й цього було достатньо, самого припущення того, що тут, у цiй будi, може перебувати якесь сторонн? тiло. Чийсь чи якийсь нестерпно гидкий i разом з тим неначе знайомий сморiд наштовхнув Уота на думку, чи не лежить десь тут, помiж дошками, пiд його ногами напiврозкладена туша якогось дрiбного звiрка - собачки, кiшки, пацюка або мишi. Бо пiдлога, хоча вона й здалася Уоту суцiльною каменюкою, насправдi складалася iз щiльно пiдiгнаних плиток. Дух цей був такий злий та ядушний, що Уот змушений був поставити долi сво? валiзи i видобути з кишенi носовичок, а, точнiше, жмуток туалетного паперу. Бо Уот, щоб не обтяжувати себе зайвим пранням i аби вбити двох зайцiв, якщо й висякав носа, то робив це здебiльшого напряму, за допомогою пальцiв, а якщо ж обставини не сприяли такiй простотi, то послуговувався, досить скупенько, виключно туалетним папером, кожен клаптик якого, коли вiн просякувався рiдиною, ретельно скатувався у маленьку кульку й викидався де подалi, а пальцi занурювалися у чуприну, вiд чого та робилася лискучою i масною, або ж терлися об пальцi iншо? руки до повного лиску. Сморiд, однак, виявля?ться, мав зовсiм iнше походження, не те, яке йому приписував Уот, бо дедалi слабшав, а там i зовсiм випарувався, чого не могло бути, якби Уотова перша здогадка пiдтвердилася. Але дуже швидко той самий сморiд знову поширився по залi, але потiм, як ранiше, розвiявся. Так вiн i циркулював ще кiлька годин. ? було в тому смородi щось таке, що було Уоту дуже до вподоби, але коли цей дух зникав, вiн анiтрохи не шкодував про те. Поступово темрява в залi чекання все густiшала. Уже не було помiтно рiзницi мiж його дуже темною i просто темною частинами, нi, нинi усе стало темно-чорним i деякий час нiчого не мiнялося. Ця вiдчутна змiна настала не раптово, а немов маленькими непомiтними порцiями. Коли ж зала чекання зовсiм поринула в морок i побула у мороцi деякий час, пiсля цього темрява стала поступово слабнути, непомiтно для ока, весь час набираючи оберти, аж доки в блiдому свiтлi проступили образи кожного закутку, кожно? речi, яка була в кiмнатi. Тепер Уот побачив, що поруч iз ним весь цей час перебував стiлець. Вiн стояв спинкою до Уота. Мало-помалу, в мiру того, як розвиднювалося, вiн роздивився стiлець i так добре, що пiд кiнець знав про нього бiльше, нiж про будь-який iнший стiлець, на якому йому доводилося сидiти або стояти, щоб дотягнутися до чогось високо розташованого, або зав'язувати шнурiвку на черевицi, або обрiзати нiгтi на ногах, або ложкою знiмати павутиння. То був високий, вузький, чорний, дерев'яний стiлець з бильцями для рук i з колiщатками на нiжках. Одна з його нiжок крiпилася до пiдлоги болтами за допомогою скоби. Всi iншi нiжки, тобто всi, а не котрась одна, мали на кiнцi таку саму залiзяку. Але всi болти, що колись безумовно припинали цi нiжки до пiдлоги, хтось люб'язно повикручував. У просвiток мiж стрункими вертикальними гратами на спинцi стiльця Уот побачив окремi частини камiна, в якому громадилася купа вуглин та попiл шляхетно сiрого кольору. Цей стiлець, який був з Уотом весь час, коли той перебував у залi чекання, весь перiод тьмяного освiтлення, у годину повно? вiдсутностi свiтла i в цю мить м'якого свiтанку, все ще не покидав його. Бо можна було б влаштувати так, щоб винести його звiдси i поставити в iншому мiсцi або продати на аукцiонi, або комусь подарувати, або десь викинути, та й по всьому. Та й що таке, власне, ця зала, думав Уот, оглядаючи примiщення, як не стiни, пiдлога та стеля. Далi на стiнi, не кваплячись, проступили обриси великого кольорового естампа, на якому було зображено коня Джосса, у профiль, посеред поля. Уот розгледiв спочатку поле, далi просто коня, а тодi вже, завдяки пiдпису видатного художника (пiдпис нерозбiрливо), коня Джосса. Цей кiнь мiцно спирався на землю чотирма сво?ми копитами, похилив голову i, здавалося, байдуже й пересичено втупився у траву. Уот добре перехилився, щоб роздивитися, кiнь це, кобила чи мерин. Але вся ця цiкава iнформацiя ховалась вiд допитливого глядача, була йому неприступна, затулялася недоречно виставленою ногою та хвостом, довжина якого була зумовлена не так породою, як пристойнiстю. На картинi або сутенiло, або насувалася буря зi зливою й блискавками, або i те i те. Трава не могла похвалитися нi щiльнiстю, нi соковитiстю, i, як помiтив Уот, потерпала вiд навали куколю i мiтлицi. Кiнь, здавалося, ледве стояв на ногах i неодмiнно гепнувся б, якби зважився десь побiгти. Естамп цей також не завжди тут висiв i не завжди, очевидно, висiтиме. Мухи, худi та зморенi, вiдчувши наближення чергового свiтанку, заворушилися, з новим завзяттям вiдiрвалися вiд звичних стiн, стелi, та й навiть пiдлоги, збилися у згра? i повалували до вiкна. Тут, побившися об скло, пробитися крiзь яке ?м так i не судилося, вони будуть насолоджуватися свiтлом i теплотою довго? лiтньо? днини. Тут звiдкiльсь iздалека долинув веселий свист, i чим ближче вiн чувся, тим веселiшим ставав. Бо мiстер Нолан, коли вiн зранку пiдходив до станцi?, завжди вiдчував приплив високих почуттiв. Припливали вони i надвечiр, коли вiн по роботi йшов додому. Таким робом мiстер Нолан був забезпечений двiчi на день високими почуттями. ? коли цi чуття припливали до нього, то вiн був не в змозi не свистiти, весело й безтурботно, як жайворонок, що, злiтаючи в небо, не може не спiвати. Мiстер Нолан мав звичку, розчахнувши усi станцiйнi дверi так, наче вiн пiсля запеклого штурму увiрвався, нарештi, до казематiв, усамiтнюватися у сво?му ванкiрчику, вихиляти першу пляшечку пива, на почин трудового дня, i заглиблюватися у вчорашню вечiрню газету. Читати вечiрню газету мiстер Нолан любив, полюбляв таке дiло. Вiн читав ?? п'ять разiв, за ча?м, за вечерею, за снiданком, вранцi, за пивком, i в обiд. У час робочого дня, а мiстер Нолан був галантним кавалером, вiн заносив цю газету до жiночо? вбиральнi i клав десь на виднотi. Мало яка дрiбниця приносила людям таку втiху й розраду, як Ноланова вечiрня газета. Вiдчинивши хвiртку та дверi каси i добре хряснувши ?х об одвiрок, вiн наблизився до зали вiдпочинку. Якби вiн свистiв не так пронизливо й, рухаючись, менше гупав i грюкав, то почув би, як хтось за дверима щось тривожно пiвголосом бубонить, нiби сам собi щось дикту?, i просувався б обережнiше. Але де там, вiн повернув ключ у замочнiй щiлинi i спересердя так хвацько приклався носаком до дверей, що тi здригнулися, вiдскочили вiд ноги i на шаленiй швидкостi розчахнулися. Звуковi хвилi, утворенi цим потужним i блискавичним копняком, не завершилися, як це бувало щоранку до того, глухим ударом, який мiстер Нолан так полюбляв, нi, мiж дверима й стiною, об яку вони мали гупнутися, опинився Уот, що стояв собi, хилитався i щось мугикав. Мiстер Нолан знайшов мiстера Гормана на ганку, коли той прощався зi сво?ю матiр'ю. От я й звiльнився, подумав Уот, i можу тепер податися, куди схочу Усi фрiзи сходилися до чотирьох кутiв, чотирьох добре освiтлених кутiв. Уот бачив стелю чiтко i ясно. Стеля була така бiла, що вiн дивився i не йняв вiри очам. От якби хтось йому про це сказав, тодi б вiн повiрив. Пiсля стiни то був вiдпочинок для очей. ? пiсля пiдлоги, теж вiдпочинок. Такий вiдпочинок пiсля стiни i пiсля пiдлоги, i пiсля стiльця, i пiсля коня, i пiсля мух, що Уотовi очi заплющились, чого з ним вдень нiколи не бувало, крiм хiба що випадкiв, коли це робилося несамохiть, щоб не пересохнути. Бiдолаха, сказав мiстер Горман, може, зателефону?мо до полiцi?. Мiстер Нолан всiляко пiдтримав цю iдею. Допоможи йому пiдвестися, сказав мiстер Горман, як знати, може, у нього перелом кiстки. Але зробити це мiстер Нолан був зовсiм неспроможний. Його мов зацiпило посеред каси. Ти ж не дума?ш, що я його сам подужаю пiдняти, сказав мiстер Горман. Мiстер Нолан цього не думав. Давай гуртом якось поставимо його на ноги, сказав мiстер Горман. А тодi вже, як буде потреба, ти зателефону?ш i викличемо полiцейського. Телефонувати мiстер Нолан любив, це правда. Хоча щастя таке випадало йому досить рiдко. Але вже у дверях зали чекання вiн раптом зупинився i сказав, що не зможе цього зробити. Що вiн вибача?ться, але не зможе. А ти, мабуть, ма?ш рацiю, сказав мiстер Горман. . . . Але ж ми не можемо залишити його тут, сказав мiстер Горман. О п'ятiй п'ятдесят п'ять прибува? по?зд, тобто - вiн подивився на годинник - через тридцять сiм i..., а за ним другий, о шостiй нуль чотири. Думка про по?зд, який прибува? о шостiй нуль чотири, чомусь особливо його стурбувала. Вiн виструнчився, вiдкинув назад голову, опустив руку з годинником до самого кiнчика генiталiй (мiстер Горман мав довгу руку), iншу поклав собi на скроню i засiк час. Потiм вiн рвучко зiгнув колiна, згорбився, скулився, притиснув годинника до вуха i став схожим на хлопчика, який зiщулився i тремтить, передчуваючи що його ось-ось вдарять. Саме цього вiн i боявся, знову не вклався у хвилину. Ану мотнися, принеси вiдро води, сказав вiн, обiлл?мо його як слiд, то, може, вiн сам пiдведеться. Тодi вже краще шлангом, сказав мiстер Нолан. А я тобi кажу вiдром, сказав мiстер Горман, iди набери з крана. А яким саме вiдром, сказав мiстер Нолан. Яким! Яким! Що за питання, ?й-богу! гаркнув мiстер Горман, хоча на нездержливiсть вiн, як правило, не слабував. Ото брудне, помийне вiдро, розтвою... Вiн зробив паузу. Сьогоднi наче субота. Розтвою нетямущiсть, сказав вiн. Уоту здалося, нiби хтось каже: . . . von Klippe zu Klippe geworfen Endlos ins . . . hinab[10]. Мiстер Горман i мiстер Нолан разом наблизились i нахилилися, ?х роздiляло лише вiдро, вщерть повне яко?сь каламутно? рiдини. Сестро, сестро... бережися вовкуватого мовчазного п'яницю... вiчно щось мудру?... нiколи не дума?... Ти обережно, сказав мiстер Горман. У саму пику? сказав мiстер Нолан. Помалу, кажу ж тобi, помалу, сказав мiстер Горман. Мiцно трима?ш? Секундочку, сказав мiстер Нолан. Нi в якому разi не випускай його, сказав мiстер Горман. Що це в нього на штанях, неначе дiрка? сказав мiстер Нолан. Яке тобi дiло, що б воно не було, сказав мiстер Горман. Готовий? Потримайте ручку, сказав мiстер Нолан. На бiса менi твоя ручка, сказав мiстер Горман. Перехиляй вiдро, коли я кажу тобi. Чим його перехиляти? сказав мiстер Нолан. Може, хвостом? Мiстер Горман iз серцем харкнув у вiдро, хоча за звичайних обставин нiколи нiде не плював, ну хiба що вряди-годи, дуже охайно i в носовичок. Постав вiдро, сказав мiстер Горман. Вони поставили вiдро. Мiстер Горман, як i ранiше, зиркнув на годинник. За десять хвилин ледi Маккан буде тут, сказав мiстер Горман. Ледi Маккан була та сама жiнка, яка щодня вирушала звiдси першим ранiшнiм по?здом, а поверталася сюди останнiм, уже поночi. Причина цих подорожей була вкрита туманом безвiсти. По недiлях вона довго не пiдводилася з лiжка, а там же ж сприймала службу Божу, приймала ?жу та гостей. Трясця ?? маму, сказав мiстер Горман. Доброго ранку, мiстере Горман, який гарний ранок сьогоднi, мiстере Горман. Не ранок, а розкiш. ? товстозадий Кокс, сказав мiстер Нолан. ? смердюх Уоллер. сказав мiстер Горман. ? криворотий Мiллер, сказав мiстер Нолан. ? скупердяйка Пен, сказав мiстер Горман. То вiдома цяця, сказав мiстер Нолан. А зна?ш, що вона менi нещодавно бовкнула? сказав мiстер Горман. Що? сказав мiстер Нолан. У мо?му кабiнетi, сказав мiстер Горман. Вiн притиснув великi вказiвнi пальцi до щоки i закрутив вгору свiй довгий сiро-жовтий вус. Тiльки-но об одинадцятiй двадцять чотири вiдiйшов по?зд, сказав вiн. Мiстере Горман, каже вона менi, мо? волосся, може, й узялося зимовою памороззю, але отут у мене ще квiтне й набуха? весна. ? вона менi показала, ти стежиш за мною? . . . Права рука отут на обiдок, сказав мiстер Горман, а пальцi лiво?, довкола... Я вас слухаю, сказав мiстер Нолан. Вони нахилились. Бiс його зна?, навiщо менi весь цей клопiт, сказав мiстер Горман. Перехиляй, коли я подам знак. Вiдро повiльно здiйнялося над землею. Не все одразу, сказав мiстер Горман. Так ми тiльки пiдлогу залл?мо. Мiстер Нолан розтулив пальцi i вiдпустив вiдро, мiстер Горман, не бажаючи замастити сво? брюки, змушений був вчинити так само. Обидва вони за кiлька стрибкiв щасливо, без перешкод, добулися до дверей. Клянуся, воно саме з рук випорснуло, немов ящiрка, от ?й-богу, сказав мiстер Нолан. Якщо вже й це не поставить його на ноги, сказав мiстер Горман, нiщо йому тодi не допоможе. Поверх поми?в проступили яскравi бризки кровi. Мiстера Гормана й мiстера Нолана це не злякало. Пошкодження не могло зачепити якогось бiльш-менш житт?во важливого органа. Прийшов мiстер Кейс. Нiч, яка щойно минула, не надала йому свiжостi, все ж вiн був у прекрасному гуморi. В однiй руцi вiн тримав термос iз ча?м, у другiй книжку "Веди нас, пiсне", яку через несприятливi нiчнi подi? забув залишити на полицi у сво?й будцi, як це робив щоночi. Вiн побажав доброго ранку й щиро i приязно потиснув руку спочатку мiстеровi Горману, тодi мiстеровi Нолану, якi, в свою чергу, у такiй самiй послiдовностi побажали йому дуже доброго ранку i сердечно потисли його руку. ? тут мiстер Горман i мiстер Нолан пригадали, що за всi?ю цi?ю ранковою колотнечею вони забули побажати один одному доброго ранку i потиснути один одному руку, тому вони, не гаючи нi хвилини, чемно i радiсно виправили свiй недогляд. Як мiстера Гормана, так i мiстера Нолана вельми зацiкавила розповiдь мiстера Кейса, бо вона й справдi проливала свiтло на те, що досi для них було оповито суцiльним мороком. У тiм багато чого ще потребувало iстотних пояснень. А ви певнi, що це той самий? сказав мiстер Горман. Мiстер Кейс пробрався до того мiсця, де лежав Уот. Вiдтак нахилився i книжкою зiшкрябав якусь гидь, що прилипла до Уотового, обличчя. Обережно, ви ж так зiпсу?те свою гарну книжку, вигукнув мiстер Горман. Одяг, наче, той самий, сказав мiстер Кейс. Вiн пiдiйшов до вiкна i черевиком перегорнув капелюха. ? капелюх пiзнаю, сказав вiн. Потiм подався до дверей i став поруч iз мiстером Горманом i мiстером Ноланом. ? валiзи, зда?ться, тi самi, сказав вiн, от обличчя щось не дуже пригадую. Якщо це той самий, то я його бачив двiчi лише, i обидва рази у тьмяному свiтлi, так, важко було щось розгледiти. ?, разом з тим, як правило, лиця я запам'ятовую назавжди. Особливо таке лице, сказав мiстер Нолан. ? дупи, додав мiстер Кейс, подумавши. Якщо я бодай одного разу як слiд роздивлюся якусь дупу, то я вже ?? не сплутаю нi з якою iншою, хай ?х там хоч мiльйон буде. Мiстер Нолан щось пошепки сказав керiвниковi. Ну це ти занадто, сказав мiстер Горман. А от усе iнше моя голова нiяк не трима?, сказав мiстер Кейс, не трима?, i квит, можете в жiнки мо?? спитати. До чоловiкiв при?дналася ледi Маккан. Всi обмiнялися з нею вiтаннями, доброзичливими побажаннями. Мiстер Горман ввiв ?? в курс подiй. Що це, кров, сказала ледi Маккан. Нi, це так, невеличка цiвочка, сказав мiстер Кейс, з носа витiкла або, скорiше за все, з вуха. Товстозадий Кокс i смердюк Уоллер прийшли разом. Пiсля обов'язкових для тако? ситуацi? комплiментiв i рухiв головою та руками ледi Маккан розповiла ?м про те, що тут вiдбулося. Треба щось робити, сказав мiстер Кокс. ? негайно, сказав мiстер Уоллер. З'явився геть захеканий хлопчик. Вiн сказав, що прибiг вiд мiстера Коула. Мiстера Коула? сказала ледi Маккан. Вiн стрiлочником на пере?здi робить, сказав мiстер Кейс. Мiстер Коул прагнув дiзнатись, чому стрiлка мiстера Кейса перекривала шлях по?зду, який мав прибути о п'ятiй п'ятдесят сiм i вже щодуху мчав з пiвденного сходу у бiк станцi?. Боже праведний, сказав мiстер Кейс, про що я тодi думав. Але не встиг вiн дiйти до дверей, як мiстер Горман, якого весь час смикав хлопчик, наказав стрiлочнику спинитися. Мiстер Коул, сказав хлопчик, дуже хотiв би також знати, навiщо мiстер Кейс перекрив шлях по?зду, який мав проминути пере?зд мiстера Коула о шостiй нуль шiсть i зараз поспiша? з пiвнiчного заходу в бiк пере?зду. Вертайся, мiй юний друже, сказала ледi Маккан, до того, хто послав тебе, i скажи йому, що тут вiдбулися жахливi подi?, але зараз усе вляглося. Повторюй за мною. Вiдбувалися... жахливi... жахливi... подi?... але зараз... усе вляглося... Ну от i чудово. Ось тобi пеннi. Пiдiйшов криворотий Мiллер. Криворотий Мiллер зроду-вiку нi з ким не вiтався, нi усно нi у який iнший спосiб, i мало хто вiтав криворотого Мiллера. Вiн став навколiшки перед Уотом i пiдклав йому пiд голову свою руку. У такiй зворушливiй поставi вiн провiв деякий час. Потiм пiдвiвся i вийшов геть. Вiн стояв на платформi спиною до залiзнично? колi?, обличчям до хвiртки. Сонце ще не встало з-за моря. Поки вiн дивився, воно встало й сво?м вранiшнiм свiтлом осяяло його обличчя. Уот також узяв i пiдвiвся, чим неабияк розважив добродi?в Гормана, Нолана, Кокса i Уоллера. Ледi Маккан особливо? радостi не виявила. Хто ти в бiса такий, сказав мiстер Горман, i що тобi, сучому сину, треба? Уот знайшов свiй капелюх i одягнув його. Мiстер Горман повторив сво? питання. Уот знайшов сво? валiзи, спочатку одну, тодi другу i взяв ?х у руки так, щоб не дуже муляли. Коли вiн рушив до каси, всi розступилися i дали йому вийти. Хто вiн такий? сказав Кокс. ? що йому треба? сказав Уоллер. Вiдповiдайте, сказала ледi Маккан. Уот зупинився перед касою i постукав у вiконце. Пiди подивися, що йому треба, сказав мiстер Горман. Коли Уот побачив обличчя по той бiк вiкна, вiн сказав: дайте менi, будь ласка, квиток. Йому потрiбен квиток, закричав мiстер Нолан. Квиток до куди? спитав мiстер Горман. До куди вам? спитав мiстер Нолан. До кiнця лiнi?, сказав Уот. Вiн хоче квиток до кiнця лiнi?, закричав мiстер Нолан. Вiн бiла людина? сказала ледi Маккан. До якого кiнця? сказав мiстер Горман. До якого? сказав мiстер Нолан. Уот не вiдповiв. До круглого чи до квадратного? сказав мiстер Нолан. Уот замислився трохи довше. Потiм вiдповiв: До ближчого кiнця. Йому до найближчого кiнця, закричав мiстер Нолан. Навiщо так галасувати, сказав мiстер Кокс. Голос у нього низький, але чистий, сказав мiстер Уоллер. Але що за дивна й незвична вимова, сказала ледi Маккан. Пробачте, сказав Уот, я хотiв сказати до дальшого кiнця. То може, вам про?зний на всi напрямки видати? сказав мiстер Нолан. Дай йому один в загальному вагонi до... сказав мiстер Горман, i годi про це. Один шилiнг три пенси, сказав мiстер Нолан. Уот виколупав iз яруг та урвищ сво?? широко? долонi один шилiнг, два шестипенсовика, три трьохпенсовика i чотири монетки по одному пеннi. Що то таке? сказав мiстер Нолан. Три шилiнги i один пенс, сказав Уот. Один шилiнг i три пенси, заревiв мiстер Нолан. Уот поклав зайвi монети до кишенi. По?зд, вигукнула ледi Маккан. Хутенько менi, сказав мiстер Кокс, два туди й назад. Мiстер Кокс i мiстер Уоллер завели моду, хоча вони ?здили щодня по цiй лiнi?, до мiста й назад, квитки на сьогоднi купувати кожного ранку. Сьогоднi, скажiмо, ?х брав мiстер Кокс, за двох, а завтра - мiстер Уоллер. Чому вони розподiляли обов'язки саме так - невiдомо. Через не дуже багато хвилин по?зд, який мав прибути о шостiй нуль чотири, з'явився на станцi?. Нiхто на нього не сiв, позаяк мiсiс Пiн не було. Зате з по?зда передали велосипед для яко?сь мiс Уокер. Мiстер Кейс, виконавши сво? обов'язки, вийшов iз будки i при?днався до мiстера Гормана i мiстера Нолана, що стояли бiля хвiртки. На ту пору сонце вже високо здiйнялось над обрi?м i добре його освiтило. Мiстер Горман, мiстер Кейс i мiстер Нолан повернули сво? обличчя назустрiч сонцю, як роблять це на свiтанку, не криючись, вiддано i беззастережно. Дорога о цiй порi ще не вийшла з зацiпенiння й лежала порожня, оторочена живоплотом, облямована ровом, досипляючи останнi свинцевi сни. З однi?? iз баюр вистромився цапок i потягнув за собою ланцюг iз кiлком. Посеред дороги цап завагався i звернув убiк. У нерухомому повiтрi дзенькiт його ланцюга даленiв, даленiв, доки кiлок зник з поля зору за пагорбом, i зовсiм розтанув. Безмежне море тремтiло так любо i зграйно, що вiдбирало очi. Листя дрижало або дуже спритно удавало дрижаки, i трави також, обваженi краплями чи намистинами безтурботно зникаючо? роси. Довга лiтня днина розпочалася на диво розкiшно. Якщо вона й далi протрима?ться на такому рiвнi, то варто буде прийти й подивитися на фiнальну частину. Ех, сказав мiстер Горман, що не кажiть, а життя не завжди до нас задом поверта?ться. Вiн високо пiдняв руки i випростав ?х з переповнi палко? побожностi. Потiм вiн поклав ?х до кишень сво?х штанiв. Не дивлячись нi на що, сказав вiн. Видно, Райлi вже очi продер, сказав мiстер Нолан, менi вже сюди смердить. А кажуть Бога нема?, сказав мiстер Кейс. Усi втрьох зайшлись реготом вiд такого безглуздя. Мiстер Горман зиркнув на годинник. До роботи, сказав вiн. Вони розiйшлися. Мiстер Горман подався в один бiк, мiстер Кейс в iнший, мiстер Нолан у третiй. Але не встигли вони далеко зайти, як мiстера Кейса огорнув сумнiв, вiн ще трохи пройшов, знов засумнiвався, спинився, обернувся i закричав: А як там наш друг? Мiстер Горман i мiстер Нолан зупинилися i розвернулися. Друг? сказав мiстер Горман. Мiстер Горман перебував мiж мiстером Кейсом i мiстером Ноланом, отож йому не треба було напружувати голос. Ви ма?те на увазi того довготелесого сновиду з капелюхом i валiзами? закричав мiстер Нолан. Мiстер Нолан подивився на мiстера Кейса, мiстер Кейс на мiстера Нолана, мiстер Горман на мiстера Кейса, мiстер Горман на мiстера Нолана, мiстер Нолан на мiстера Гормана, мiстер Кейс на мiстера Гормана, мiстер Горман знов на мiстера Кейса, знову на мiстера Нолана, а тодi нi на щось чи когось конкретно, а просто перед собою. Так вони й стояли деякий час, мiстер Кейс i мiстер Нолан дивилися на мiстера Гормана, в мiстер Горман зорив нi на щось чи когось конкретно, а просто перед собою, хоча небо так чепурно спадало на пагорби, пагорби - на долину, i все це так прегарно осявалося свiтанковими променями, що хоч цiлий день шукай, а нiчого лiпшого ие побачиш. Додаток[11] все ?? подружн? життя немов суцiльне довге простирадло . . . Ган Дон О'Донерi, на прiзвисько Чорний оксамит, вихований у кращих традицiях велико? щиро нацiонально? традицi?. . . . Майстер Леопардстаунсько? портретно? школи . . . Перекаже най хто зна? Всi старечi теревенi. Зважить те, чого нема?, Промiнь захова? в жменi. Вимiря? непомiрне, Цiнне кине у смiття, Й на дозвiллi непомiтно Вичерпа? небуття. . . . Прищi та чиряки розсудливого Гукера . . . аж до того, що частина дорiвню? цiлому . . . мертва тиша тодi шепiт, чи?сь iм'я, пошепки мовлене, з сумнiвом, з острахом, з любов'ю, з острахом, з сумнiвом, подув зими серед чорних гiлок, тихе, студене море бiля берега ста? бiлим i зiтха?, нишком крадеться, квапиться, набуха?, котиться геть, помира?, вийшло з нiчого, в нiщо поверта?ться . . . Дай нам сили i знаття Перебути шмат життя, ?, як юнiсть одшумить Хай душа у рай летить. . . . Уот навчився сприймати i т.д. Цей уривок поясню? бiднiсть, описану в третiй частинi. Уот не може розповiсти про те, що вiдбувалося на першому поверсi, бо здебiльшого там не вiдбувалося нiчого такого, що б не викликало його обурення. . . . звернiть увагу, як не одразу, а поступово Уот усвiдомлював Арсенову заяву . . . якось серед ночi Уот лiзе на горище. . . . Уот висяка? носа. . . . ?жа. Кожного дня полумисок мiстера Нота - на новому мiсцi. Уот робить позначки крейдою. . . . оскаженiлий лауреат . . . темна вона, мов рядно, вiялом розходяться примхливi брижi, зацiпенiлi береги рiчки, нiщо не руха?ться . . . хоч би раз народився як слiд . . . i во чревi матерi тiло вже ма? душу (Канджiамiлла "Священна ембрiологiя" Папа Бенедикт XIV "До синода Дiонiсiйського", книга 7, роздiл 4, пункт 6). . . . семигодиннi сутiнки . . . вiн так часто залишав ?рландiю i так добре йому вiд того робилося, що мiг би, зрештою, там i лишатися . . . круглий дерев'яний стiл, на якому можна багато чого розмiстити, спира?ться на мiцний зрiзаний конус, сто?ть посерединi кiмнати, займа? весь простiр. . . . Zitto! Zitto! Das nur das Publikum nichts Merke![12] . . . пiд небом, посеред пустирища, яке Уот назива? буттям, одна частина якого ? нагорi, друга - долi, перебува? Уот. Те, що ? перед ним, позад нього та обабiч, не ? нi небом, нi пустирищем, i всього того вiн не вiдчува?. В який би бiк вiн не повернувся, скрiзь бачив, як iснування безмежним темним потоком лине геть вiд нього, немов ось-ось зiлл?ться десь трохи далi, але перед його очима. Хоча то все був лиш мiраж. Небо було темного кольору, на якому, слiд зауважити, не було жодного свiтила. Так, не було. Порожнеча також, це i так ясно, була темного кольору. Власне, i небо, i порожнеча були однаково темного кольору, що аж нiяк не дивно. Уот також набув того самого темного кольору. Колiр цей був настiльки темний, що, хтозна, як його ще можна визначити. ?нколи вiн здавався темним безколiр'ям, темною сумiшшю всiх кольорiв, якимось таким дуже темним бiлим кольором. Але Уоту не подобалися такi слова, як "темний бiлий", тому вiн продовжував називати свою темряву звичайним темним кольором, чим вона, якщо бути до кiнця об'?ктивними, не була, хоча б тому, що ця темнiсть була такою надзвичайно темною, що не пiдлягала нi пiд якi класифiкацi?. . . . Крiм того, душа ця, тобто мiсцина, вiдзначалася ось чим: Температура була тепла. Пiд Уотом здiймалося i спадало пустирище. Не було чути нi звуку. Над Уотом здiймалося i спадало небо. Уот прирiс до цього мiсця. . . . Нi на йоту По спустошенiй землi Нi на крок Не вiдступиться Не вiдступиться Вiд полум'я, яке Наш Уот Вiтри гонять чорним шляхом Вiн замислено ? награвшись, задува? Прийде, трохи поживе Вiд порожнього свого В мiстера Нота i гайда Серця i вiд рук порожнiх З оселi мiстера Нота Вiд утоми й шкутильгання ? гайда По спустошенiй землi Сво?м шляхом Од усього цього Довго йтиме Уот нi на крок Ледь побуде Нi на ковток- ? додому почвала? ? нi на штришок ? з порожнiм серцем Не вiдступиться. ? з порожнiми руками Нi нi Стомлений вiд мандрiв . . . die Merde hat wich wieder[13]. . . . pereant qui ante nos nostra dixerunt. . . . На другiй картинi в Ерскiновiй кiмнатi був зображений чоловiк, який сидiв за пiанiно, правим боком до глядачiв, голий, якщо не вважати нотнi аркушi, якi прикривали його пах. Правою рукою вiн узяв акорд, в якому Уот легко впiзнав До мажор, а лiву приклав до вуха так, нiби ховав його вiд дощу. Його права нога, посилена зверху сво?ю лiвою колегою, завзято тисла на педаль. Набухлi м'язи його дужо? ши? ручиськ, гратоподiбного черевного преса, поперека, стегна та литок були виписанi паном О'Коннорi з фотографiчною, ?зу?тською прискiпливiстю. Краплини рясного поту, вiдтворенi так вправно, що пiд ними не посоромився б пiдписатися навiть неперевершений Геен, виблискували на груднiй, паховiй та черевнiй поверхнi тiла пiанiста. Правий сосок, iз якого стирчала самотня довга та руда волосина, набряк, опух i був виписаний з дивовижною майстернiстю. Чоловiк низько схилився над клавiатурою, i обличчя його, напiвобернене до глядача, мало такий вираз, нiби вiн ось-ось пiсля довгих днiв i ночей невблаганного шлункового запертя мав нарештi здобути полегкiсть, тобто одна з його брiв здiйнялася високо вгору над щiльно заплющеними очима, нiздрi надулися, немов сурми, губи розтулилися, щелепа обвисла й розверзлася ротова порожнеча. Яке дивовижно точне вiдтворення цiло? гами почуттiв, а саме: болю, зосередження, напруження, приховано? насолоди i самозречення. Яка точна iлюстрацiя того примхливого стану, який вiдчува?ш, коли згаса? акорд, але у вусi все ще бринять, переходячи в какофонiю, його драглистi обертони. Вмiння пана О'Коннорi передати щось вельми сутт?ве чи дрiбну деталь знайшло свiй вираз у тому як вiн виписав нiгтi на пальцях пiанiста, нiгтi вилискували на сонцi, але зверху були отороченi чимось на зразок бруду. Ноги теж йому не завадило б вимити, бо навiть здаля вони не вражали нi чистотою нi свiжiстю, а задньо? частини тiла також давно не торкалися нi мило, нi хоча б просто вода, на бруднi груди було гидко дивитися, шия скидалася на чобiт, а вуха бiли вкритi цятками i вугрями, якi нагадували насiння, яке от-от проросте i пусте пагони. Пильний огляд, однак, виявляв, що певнi бiльш-менш помiтнi дiлянки обличчуса (латинське слово, яке означа? "обличчя"), протиралися нещодавно вологою ганчiркою. (Далi йде латинський вираз) Вуса рудуватого кольору, за винятком дiлянок, знебарвлених тютюном, похилим вiком, нервовим покусуванням, родинними чварами, носовим слизом та слиною, яка, попри всi загати й перешкоди, текла по масних рожевих губах, по маснiй рожевiй щелепi i далi, масним рожевим волом до того мiсця, де суцiльний потiк розгалужувався i розтiкався рудуватим пiдлiском, який неминучо мав стати кущастою рудою бородою. . . . немов невiдома науцi дика квiтка . . . Даусiв комплекс, вiд якого так потерпав Уот (патологiчний острах перед сфiнксами) . . . якось серед ночi Артур зайшов до Уотово? кiмнати. Вiн був збуджений. Йому здалося, нiби його прийняли за мiстера Нота. Вiн нiяк не мiг добрати, пиша?ться вiн цим, чи навпаки. ?дучи садом, вiн казав собi, ось я йду садом, яко?сь особливо? насолоди при цьому, правду кажучи, не вiдчуваю, але разом з тим, крок за кроком iду, просуваюся садом. ? опустив очi долi, i стежив, як вони пiд ним рухалися туди-сюди, взад-вперед. Спочатку я стою на однiй нозi, казав вiн, а тодi - на iншiй, i таким робом рухаюся вперед. Зверни увагу, казав вiн, як ти, не думаючи, обмина?ш стокротки. Яка чутлива натура. Коли вiн спинявся, то розглядав траву пiд ногами. Цей вкритий росою морiжок, казав вiн, тобi не належить. Вiн притиснув руки до грудей. Вiн пiдвiв ?х угору, у бiк того, хто все це створив, до того, хто дав це, створив i дав усе це, i його самого створив, i стокротки, й траву. Дякую тобi, господарю, сказав вiн. Вiн постояв трохи з легким серцем i пiшов. Кажуть, що це добре для здоров'я, сказав вiн. Минуло трохи часу, вiдколи пролунав цей афоризм, коли Артур зайшовся смiхом, таким щирим i сердечним, що змушений був опертися на чагар, а може, й кущ, який рiс поблизу i радо затрясся разом з Артуром. Коли ж вiн перестав здригатися, то обернувся i став розглядати кущ, а може, й чагар. Нi, вирiшив вiн, це не комиш, i не рогiз, але бiльше нiчого визначити не змiг ? тут вiн побачив, що у його бiк по травi руха?ться жива маса непевно? форми. Через якусь мить ця маса виявилася вбраним у дрантя стариганом. Цiкаво, хто це такий, сказав Артур. Подайте пеннi бiднiй старiй людинi, сказав стариган. Артур дав йому пеннi. Благослови вас Господь, сказав стариган. Амiнь сказав Артур. Бувайте здоровi. Я пам'ятаю вас iще хлопчиком, сказав стариган. Я i сам тодi був пацаном. Виходить ми з тобою провели спiльне дитинство, сказав Артур. Ви були таким гарним хлопчиком, сказав стариган, i я теж. А зараз, сказав Артур, подивися на нас зараз. Ви завжди мочилися у сво? штанцi, сказав стариган. Я i досi в них мочуся, сказав Артур. Я чистив черевики, сказав стариган. Не ти, так хтось iнший, сказав Артур, чистив би черевики. Татко ваш так добре до мене ставився. Як батько так i син, сказав Артур. Бувай здоровий. Я допомагав розбивати цей садочок, сказав стариган. В такому разi, сказав Артур, ти, певно, зна?ш, як зветься ця дивовижна рослина. Ми назива?мо ?? чаплинською чарле?ю, сказав стариган. Артур повернув до будинку i занотував у щоденнику: Завернув у садок. Подякував Господу за маленьку радiсть, якою вiн обдарував мене, зрадiв, побачивши чарлею чаплинську. Подав убогому старигану, який ранiше працював на родину Нотiв. Але цього було недостатньо. Тому вiн побiг до Уота. Так Уот вперше почув про те, що iсну? цiла родина Нотiв. Ця звiстка колись, ранiше, певно, потiшила б Уота i наштовхнула б на радiсну думку про те, що й мiстер Нот - то не ? щось винятково-унiкальне, а один з продуктiв розмноження, як, скажiмо, черви, але зараз ця новина його нiяк не зачепила. Бо Уот уже був старою й досвiдченою трояндою, i його нiяк не обходило, що то був за садiвник i що вiн кому там повiдав. . . . Уот сидiв i почувався, нiби курс призначених йому iн'?кцiй стерильного гною ось-ось закiнчиться . . . das fruchtbare Bathos der Erfahrung[14] faede hunc mundum intravi, anxius vixi, perturbatus egredior, causa causarum miserere mei[15] . . . Позамiняти геть усi iмена . . . Пiсня, яку Уот почув, iдучи на станцiю (IV) Psnq qku Uot pouw, dui na stanc (?) Сопрано. Дихай серцем головою хоч i усмiх згас i пiсня У пiтьмi ковтай повiтря заслання ? бреди самотиною навмання до рання Альт. Дихай серцем дихай серцем i бреди у заслання навмання Тенор. Дихай серцем дихай серцем в заслання Бас. Дихай заслання . . . parole no ci appvicro[16] . . . Сопрано спiвало: . . . Плач, який Уот почув у канавi, коли йшов до станцi?: ---------------------------------------------------- Примiтки: 1. В цiй роботi з метою заощадити мiсце автор геть вiдмовля?ться вiд повнокровного зворотнього займенника пiсля слова "казати". 2. Зад не вправо, а влiво (лат.) 3. Що ж то була, можете запитати ви, за похоронна пiсня така? Яка в не? музика? Чи, принаймнi, про що там, цiкаво, спiвало сопрано? 4. Уот, на вiдмiну вiд Арсена, нiколи не вважав, що будинок мiстера Нота буде його останнiм притулком. Чи був цей будинок його першим притулком? У певному значеннi так, але не настiльки, щоб бути при цьому останнiм. Звичайно, пiд кiнець його перебування тут йому впливло в голову, що так воно може б i сталося , що вiн мiг би перетворити цю свою тимчасову зупинку на кiнцеву, якби вiн був ворушкiшим i не таким стомленим. Але пiд кiнець свого перебування пiд дахом мiстера Нота вiн став помiтно кохатися у рiзних фантазiях i химерних мрiях. Та й Арсен серед ночi, перш нiж пiти геть, теревенив тодi на цю тему, вiдносно того, що могло б статися, очевидячки, не без впливу подiбних химер. Бо iнакше, як мiг чоловiк, гiдний вiри у всiх вiдношеннях i з Арсеновим багатющим досвiдом, припустити чи наперед якось розрахувати, що саме ця конкретна зупинка ма? бути його останньою. 5. Гемофiлiя, як i запалення передмiхурово? залози, ? хворобою суто чоловiчою. Але не в цiй книжцi. 6. Наведенi цифри не вiдповiдають реальностi. Тому всi подальшi розрахунки будуть удвiчi хибними. 7. У цей час Уоту подобалося сонце, принаймнi, воно його не дратувало. Невiдомо, чому вiн так раптом змiнив свою думку, йому, зда?ться, подобалося те, що руха?ться не тiльки вiн, а й усi тiнi. 8. Латинський вираз: я теж. 9. Уважний читач не зможе, либонь, позбутися щирого здивування з приводу того, як пiсля стiлькох роздягань i одягань Уот так i не сподобився дiзнатися, який же насправдi був мiстер Нот. Вважа?мо за свiй обов'язок пояснити для такого читача, що вiдносно одягання нiчно? сорочки мiстер Нот не додержувався загальноприйнятого звичаю. На вiдмiну вiд бiльшостi чоловiкiв i жiнок, якi перш нiж лягати спати, скидають свiй денний одяг, а вранцi, перш нiж зважитися одягнути денний одяг, ретельно i обережно скидають сво? замащене нiчне вбрання, вiн лягав спати у нiчному одязi поверх денного, а коли пiдводився, то на ньому пiд нiчним одягом уже був денний. 10. ?з скелi на скелю кинутий... безконечно на... вниз (нiм.) 11. Нижче пода?мо вельми цiкавий матерiал, який пролива? свiтло на весь твiр i потребу? вдумливого осмислення та усвiдомлення. Тiльки втома i почуття невимовно? огиди не дали змогу його використати. 12. Швидко! Швидко! Аби лише публiка нiчого не помiтила! (Нiм.) 13. Знову це падло лiзе до мене (нiм.) 14. Родючий Бахус пiзнання (нiм.) 15. Я прийшов на цей свiт укритий ганьбою, все життя прожив у душевнiй тривозi i вiдходжу у вiчнiсть, терзаючись сум'яттям. Боже великий, зглянься надi мною (лат.) 16. Всiм красний свiт був за сьома замками. (Данте. "Божественна комедiя". Пекло. VII. 60. Пер. П. Карманського та М. Рильського.)