Ендрю Томас. Шамбала, оаза св?тла
Уславленому Мор'?, мудрецев? Шамбали
Це художн? досл?дження базу?ться переважно на т?бетських
будд?йських текстах -- найб?льш в?рог?дних джерелах щодо
Шамбали, хоча для паралелей залучалося й чимало ?нших книг.
Природно, що найперше запитання, яке поста?, стосу?ться
само? назви Шамбала-- що вона значить ? коли виникла. Слово шам
у санскрит? означа? "спок?й", "мир", тож ц?лком можливо, що
саме в?д нього й походить назва Шамбала. Л?тература пуран
згаду? остр?в Шамбалу з благословенними гаями, розташований
посеред нектарного озера. ?нд?йськ? пурани датуються приблизно
тим самим часом, коли складався ? Новий Зав?т.
Назва Шамбала часто згаду?ться на стор?нках т?бетських
будд?йських книг. Нав?ть до появи буддизму в Т?бет? (VII ст. до
н.е.) кра?на Шамбала позначена на географ?чн?й карт? в
т?бетськ?й книз? рел?г?? Бон, що нал?чу? понад два тисячол?ття.
Багатотомн? "Ганжур" ? "Данжур", "Б?ла Вайдур'я",
"Блакитн? аннали", "Шлях до Шамбали", "Сфера Шамбали" й чимало
?нших т?бетських трактат?в м?стять достатньо матер?алу для
стисло? характеристики Шамбали.
У буддистськ?й систем? махаяна Шамбала розгляда?ться як
чудесна земля, под?бна до т???, яку ми подибу?мо в "Утоп??"
Томаса Мора, "Нов?й Атлантид?" Френс?са Бекона та "М?ст? Сонця"
Томмазо Кампанелли, де доброчесн?сть ? мудр?сть творять
?деальне сусп?льство.
Писати про Шамбалу без вивчення вищезгаданих т?бетських
текст?в (а це незначна частка т?бетсько? рел?г?йно?
л?тератури)-- все одно що множити прикр? непорозум?ння й
помилки. Тривале життя на Далекому Сход? дозволило авторов? цих
рядк?в уникнути хибних висновк?в, властивих представникам
Заходу, а тому й допомогло в?дчути суть вчення Шамбали.
На Заход? навряд чи знали щось певне про Шамбалу до
публ?кац?? О. П. Блаватсько?, яка в?дкрила стародавню мудр?сть
Сходу не п?дготовленому належно ?вропейському та американському
читачев? у в?ктор?анську епоху. Вт?м, першими з ?вропейц?в у
нов? часи розпов?ли про Шамбалу дво? католицьких
м?с?онер?в--Стефан Каселла й Джон Кабрал ще триста п'ятдесят
рок?в тому. Можливо, Шамбалу знади в ?вроп? й трохи ран?ше, але
п?д ?ншою назвою, оск?льки ? вагом? п?дстави пов'язувати сх?дну
традиц?ю з середньов?чними легендами про Святий Грааль ?
пресв?тера ?оанна.
Зг?дно з традиц??ю, встановленою ш?сть стор?ч тому главою
т?бетського буддизму Цзонкабою, з Шамбали на початку останньо?
чверт? кожного стол?ття луна? заклик до миру й терпимост?. Отож
ц??ю книжкою мен? хот?лося б зробити св?й скромний внесок до
цього гуманного послання у XX стол?тт?.
Незвичайна тема потребу? ? нетрадиц?йного п?дходу до не?,
тобто, як казав П?фагор, "ступити на неходжен? стежки". Новий
задум, хоч в?н ? незвичний, мусить усе ж використати вс?
накопичен? дос? знання. В?н повинен п?дтверджуватися фактами, а
не витати в царин? спекулятивних розм?рковувань. Та й, кр?м
усього, в?н мусить мати ? якесь практичне значення, ?накше вся
праця виявиться марною.
За час?в Кр?шни мудрець Нарада застер?гав в?д поквапних
висновк?в щодо св?жих думок: "Н?коли не кажи "я цього не знаю,
а тому це -- неправда". Треба вивчати, щоб знати, знати, щоб
розум?ти, розум?ти, щоб судити". Нетерпим?сть у сучасн?й науц?
св?дчить, якими хибними ? заперечення нових концепц?й ?
невипробуваних п?дход?в.
В атмосфер? розумово? обмеженост? й пересл?дувань за час?в
Кромвеля прогресивн? вчен? Англ?? заснували Невидимий Коледж,
що вир?с у найвищу наукову ?нституц?ю -- Корол?вське
Товариство. Та майже н?чого нев?домо про ?нше "невидиме"
наукове та ф?лософське товариство, що провадить досл?дження у
величн?й самотин? Г?мала?в. А воно отримало в?дпов?д? на
найб?льш складн? науков? питання.
Сл?ди цього ф?лантроп?чного й ф?лософського братства
знаходимо в ?сторичних записах в?д найдавн?ших час?в ? дотепер.
Численн? св?дчення п?дтверджують, що справд? ?снували видатн?
постат? як у минулому, так ? сьогодн?, хоч ?нформац?я про те,
де вони жили, неоднозначна.
Скептицизм д??, як двос?чний меч. З одного боку, в?н
руйну? н?кчемн? теор??, а з ?ншого -- губить розумн?, але
передчасн? г?потези. ? цей меч сл?д заносити обачно, аби не
згубити такого п?дходу, яким через певний час можна
скористатися. ?стор?я науки рясн?? такими траг?чними
прикладами.
1838 року один паризький л?кар переконував свою пац??нтку,
що хоб? ?? чолов?ка -- ловити т?н? людей на м?дну пластинку --
певна ознака божев?лля. Л?кар наст?йливо радив ц?й ж?нц? на
пр?звище Дагерр прим?стити мось? Дагерра в паризьку божев?льню.
На щастя для Лу? Дагерра, Французька академ?я наук уберегла
винах?дника в?д ц??? сумно? дол?, визнавши його в?дкриття
фотограф??.
Що таке реальн?сть? Скаж?мо, пов?тря -- воно реальне чи
просто н?що? Але ж коли цим "н?що" напомпувати шину, вона ста?
твердою, як дерево. У д?тей, що граються -- одна реальн?сть, а
зовс?м ?нша -- в дорослих; одна -- у ядерного ф?зика, що ма?
справу з безмежно малим св?том атома, ? зовс?м ?нша -- у
нефах?вця, що стика?ться з чималими предметами; одна -- в
астронома, що вивча? г?гантськ? зорян? св?ти, а ?нша -- у
звичайно? людини, що спостер?га? "мал? з?рочки" на неб?; одна
-- в ?сторика, що бачить переб?г под?й ? розвиток сусп?льства
упродовж стол?ть, ? ?нша -- у перес?чно? людини, що живе
тепер?шн?м днем ? не здатна уявити життя людства загалом. У наш
релятив?стський в?к реальн?сть залежить в?д спостер?гача. ? ця
книга ма? справу з предметом, який можна означити, як
"неординарна реальн?сть".
Що правда для одного, те неправда для ?ншого. А оск?льки в
цьому велетенському св?т? багато правд, нам треба вм?ти слухати
один одного, щоб мати користь в?д обм?ну ?деями нав?ть тод?,
коли вони видаються вкрай химерними.
Ця книга проводить думку, що на земл? ?сну? оаза косм?чно?
культури, представники яко?, немов пров?дна з?рка, стол?ттями
ведуть людство до вищого ступеню розум?ння, вищо? морал? ?
повн?шого вт?лення ?де? про братерство людей. Майбутн? покаже,
чи зум?? сучасне сусп?льство нашо? критично? епохи п?ти за ц??ю
пров?дною з?ркою.
? два р?зновиди людей: одн? розп?знають правду в?дразу, а
?нш? лише в останню чергу. Саме перш? ? пров?дниками передово?
культури й цив?л?зац??, як це нам засв?дчу? ?стор?я науки,
мистецтва й ф?лософ??. Не зажили слави т?, хто заперечував
кулясту форму Земл?, в?дкидав теор?ю в?дносност?, не в?рив у
пароплави, аероплани чи косм?чн? корабл?, а творцям см?ливих
?дей стоять пам'ятники. ? нехай теза про закрите братство
довершених людей, що сприяють розвитков? людства, належить поки
до сфери припущень -- вона все ж варта уваги. Адже висм?ювала
ж, до запуску першого супутника, б?льш?сть людей саму ?дею про
п?дкорення космосу! А вона виявилася правдивою. Отож нехай
читач прочита? ц? стор?нки ? спробу? збагнути те, про що на них
мовиться.
На Далекому Сход? ?сну? давня ? досить поширена в?ра в
?снування плеяди видатних ум?в, що живуть в?длюдно в нев?дом?й
област? Аз??. Про це писали ?сторики й ф?лософи Стародавньо?
Грец?? та Риму. Вважа?ться, що великий П?фагор в?дв?дав ?нд?ю.
Ф?лострат опису? подорож Аполлон?я Т?анського в
Трансг?малайський рег?он, що може бути лише Т?бетом.
Добре в?домо, що П?фагор ? Аполлон?й були знайом? з дуже
давньою системою посвячення, в?домою як Велик? м?стер??. В той
час, як Мал? м?стер?? являли здеб?льшого народн? культи. Велик?
м?стер?? призначалися для обмеженого кола осв?чених людей,
здатних п?днятися над посередн?стю мас.
Цельс у II стол?тт? писав про допуск до цих м?стер?й:
"Нехай у них в?зьме участь той, чи? руки чист?, а слова мудр?".
Запис античного автора про вта?мничених мовить, що вони були
здатн? розум?ти значення загадки ?снування, осягаючи його мету
? меж?, як то визначиш Зевс". Ц? слова -- хороший ключ до
ф?лософсько? сут? Великих м?стер?й.
Дев'ятнадцять в?к?в тому Ф?лон Александр?йський написав
про Велик? м?стер?? так? знаменн? рядки: "О ви, вта?мничен?,
чи? вуха очищен?, прийм?ть це в сво? душ?, як та?мницю, щоб
н?коли ?? не втратити! Не в?дкривайте ?? профанов?! Обер?гайте
?? в соб?, як нетл?нний скарб -- не як золото чи ср?бло, а як
щось куди ц?нн?ше, куди варт?сн?ше в?д будь-яко? реч?, бо це --
знання Велико? Причини, Природи ? того, що вони обо? зродили".
У ?гипт?, Грец??, Вав?лон? й ?нд?? вта?мничен?
розм?рковували про безмежне зоряними ночами, чекаючи на
одкровення. Так П?фагор в?дкрив с?м нот у музиц? ? "музику
сфер", ф?лософський сенс чисел ? кулясту форму Земл?. Так само
й Платон установив, що абстрактн? ?де? творять св?й власний
невидимий св?т. Одв?чну природу всесв?ту в?дкрив Геракл?т
Понт?йський. Б?льша частина грецько? ф?лософ?? бере початок з
?гипетських м?стер?й. П?фагор ? Платон навчалися у верховних
жерц?в кра?ни на Н?л?.
? видатний ?сторик античност?, Геродот, говорив про
м?стер?? з видимою повагою: "Я збер?гаю глибоке мовчання про ц?
м?стер??, з б?льш?стю яких я познайомився".
М?стер?? завжди користувалися зашифрованою мовою, щоб
зберегти та?мн? знання. Цей дивний звичай п?дтверджу? Платон у
лист? до Д?он?с?я Молодшого: "Я мушу писати тоб? загадками,
щоб, коли мо? послання буде перехоплене на земл? чи на мор?,
його не зрозум?в той, хто його прочита?". Потайна символ?ка
Великих м?стер?й робила ?хн? вчення "незрозум?лим для дурн?в",
як казали вта?мничен?. Упродовж ?стор?? ц? вищ? люди багато
слухали, мало говорили й активно д?яли.
"З найдавн?ших час?в ?сну? та?мний м?жнародний код
символ?в, яким користуються вта?мничен?, що мають ключ до цих
окультних доктрин. Ц? знання дос? ретельно обер?гають рел?г?йн?
братства в ?нд??, Т?бет?, Кита?, Монгол?? та Япон??" (В. 1.
Еванс-Вентц. Т?бетська книга смерт?.--Оксфорд, 1927).
Схоже, ?снував пост?йний обм?н знаннями м?ж групами
вта?мничених Аз?? та Середземноморського басейну, попри велик?
в?дстан?, що ?х розд?ляли. Це поясню?, чому вчення про
переродження раптово з'явля?ться в п?фагор?йц?в Кротони
(?тал?я). Хоча його знали ? в ?гипт?, не виключено, що його
прив?з з ?нд?? саме П?фагор.
За Ц?цероном ? Верг?л??м, м?стер?? виходили з доктрини
переродження ? вчили, що нещастя й лиха цього життя ? спокутою
за вчинки й гр?хи минулого життя. Ця ?дея могла бути запозичена
в ?нд??, з якою Стародавня Грец?я та Рим п?дтримували культурн?
й торговельн? зв'язки.
Допуск до Великих м?стер?й вимагав складних процедур, що
називалися ?н?ц?ац??. З праць класичних автор?в в?домо, що п?д
час цих ритуал?в мали м?сце незвичайн? явища. У "Федр?" Платон
так опису? сво? враження: "Ми стали св?дками ц?л?сних, простих,
незм?нних ? благословенних вид?нь, що складалися з чистого
св?тла". Прокл (V ст.) дода?, що "боги прибирали р?зноман?тних
форм, постаючи в р?зних подобах, а ?нколи нав?ть у вигляд?
безформного сяйва".
Сократ н?бито мусив визнати, що "т?, хто встановив
м?стер??, були людьми винятково ген?альними". Найосв?чен?ш? уми
давнини -- П?ндар, Платон, Плутарх, Евр?п?д, Ар?стофан,
Ц?церон, Еп?ктет, Марк Аврел?й ? багато ?нших -- дали найвищу
оц?нку м?стер?ям. Твори цих великих мислител?в засв?дчують ?хню
глибоку повагу до м?стер?й. ?сторична ?стина поляга? в тому, що
велика наука, глибок? знання ? висока ф?лософ?я шк?л
?гипетських м?стер?й надихали найвидатн?ших представник?в
класично? епохи.
Найпоширен?шими з м?стер?й були м?стер?? ?з?ди, Орфея,
Д?он?са, Елевса, Церери й М?три. ?н?ц?ац?? в?дбувалися вноч?,
переважно в печерах, лаб?ринтах чи п?рам?дах. Виразно прозира?
косм?чний характер ? зм?ст Великих м?стер?й, що випливають з
основно? засади: Земля для людини лише м?сце вигнання, а
справжня ?? оселя -- зоряний прост?р.
Цю всесв?тню асоц?ац?ю мудрец?в було створено на св?танку
цив?л?зац??, ? вона усп?шно зберегла давню мудр?сть упродовж
тисячол?ть. ?снував т?сний зв'язок м?ж наукою, особливо
астроном??ю, ? Великими м?стер?ями -- такий висновок
напрошу?ться з астроном?чно? символ?ки, вживано? в м?стер?ях.
Людство пост?йно стика?ться з примарою фанатизму й
забобон?в. Ц? примари видаються г?дними уваги лише для тих, чий
погляд прикутий до них, ? для кого вони -- частка
психолог?чного багажу. Та для ум?в, що зводяться неад
посередн?стю мас, ц? страх?ття неспроможн? приховати сво??
справжньо? личини. Так вважають адепти ? ?хн? посл?довники.
Вважалося неможливим допускати нав?ть до Малих м?стер?й
ос?б сумн?вно? вдач?. Так, попри всю свою владу, ?мператор
Нерон не зм?г бути присутн?м на елевсинських м?стер?ях п?сля
того, як стратив власну мат?р. ?мператор Константин мусив
в?дмовитись в?д участ? в таких самих м?стер?ях п?сля вбивства
одного сина Кр?спа, а тод? й дружини Фаусти. А проте нав?ть
грецька церква виявилася менш нетерпимою, канон?зувавши його
п?сля смерт?! Ц? ?сторичн? факти св?дчать, що учасник м?стер?й
мусив мати незаплямовану репутац?ю.
Вкрай важлив? св?дчення наводять перш? В?тц? церкви.
Клемент Александр?йський (II ст.) писав, що вчення Великих
м?стер?й стосу?ться переважно Природи й Усесв?ту. "Тут
к?нчаються вс?ляк? вказ?вки,-- пояснював в?н.-- Природа й ус?
явища стають видимими й зрозум?лими". М?стер?? були ближчими до
науки й ф?лософ??, ан?ж визнана рел?г?я, яка призначалася для
тих, чий ?нтелект ? моральн?сть не досягли достатнього р?вня.
Вта?мниченому в?дкривалися знання, часто у вигляд?
символ?в чи криптограм, до яких прост? смертн? не мали ключа.
Через секретн?сть упродовж в?к?в год? в?дтворити картину цих
давн?х ?н?ц?ац?й. Ось що т?льки каже Луц?й Апулей (II ст.): "Не
сумн?ваюсь, допитливий читачу, що ти хочеш д?знатися, що ж
сталося, коли я ув?йшов. Якби мен? було дозволено сказати тоб?
про це, а тоб? дозволено вислухати, то ти д?знався б про все;
але тод? язик м?й постраждав би в?д надм?рно? балакучост?, а
тво? вуха -- в?д надм?рно? ц?кавост?".
Ц? недомовки ?нтригують, але не б?льше. Ф?лон
Александр?йський (I ст.) усе ж пов?домля? нам, що "м?стер??
розкривали та?мниц? Природи".
З давн?х ?сторичних пов?домлень виплива?, що школи
м?стер?й не лише в?дкривали оч? на найвище "Я" ? п?дносили
людину до р?вня косм?чно? св?домост?, а й давали ?й науков?
вказ?вки й дан? про нев?дому ?стор?ю людства. Доказ цього
знаходимо в "Т?ме?" Платона, де Солон заявля?, що ?гипетськ?
жерц? розпов?ли йому про хронолог?ю, започатковану в дев'ятому
тисячол?тт? до його епохи. Це дозволя? припустити, що в
Давньому ?гипт? ?снували арх?ви, що охоплювали значн? пер?оди
?стор??.
Так зван? маги, або Мудрец? Сходу, поза сумн?вом, входили
до всесв?тньо? школи м?стер?й. Святий Жером (IV ст.) визнача?
?х як "Учител?в, що розм?рковують про Всесв?т" ? припису? ?м
глибоке знання астролог??. Питання про маг?в було в теолог??
досить лоск?тливим ? суперечливим. Найпершими знали про
пришестя Христа ангельськ? в?сники, як? з'явилися перед Йосифом
? Д?вою Мар??ю. Цих трьох (чи й б?льше) Мудрец?в хтось
попередив про майбутн? народження ?суса, ?накше вони б не
залишили сво?? далеко? кра?ни за к?лька м?сяц?в до оч?кувано?
под??. Нав?ть кращ? тогочасн? астрологи не могли передбачити
точно, де й коли у св?т прийде мес?я. Лише дар передбачення м?г
привести маг?в до Палестини. Теологи вважають спекуляц?ями
вс?ляк? розумування про природу Зор? В?фле?мсько?. Якщо вважати
в?рог?дним розпов?дь про святого Матв?я, то зоря та не могла
бути планетою, з?ркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася
по небу. З ?ншого боку, той рух був надто пов?льним як для
метеорита. То чи не був то апарат, створений давньою наукою,
якою волод?ли маги?
Цю та?мницю може прояснити давня легенда, що вочевидь ?де
в?д маг?в: "Що ж то за з?рка вела маг?в? Безумовно, то було
вел?ння Братства: прив?тати ?суса, вберегти нужденну с?м'ю ?
принести ?й якийсь прожиток. Ми йшли по Земл?, не знаючи
достеменного м?сця. Вказ?вки Тераф?ма направляли ? вели нас
день у день. Коли ми чули: "Вже близько", ми не бачили жодного
сл?ду житла. Чи м?г хто-небудь отримати чудо такого небаченого
попередження серед посл?ду верблюд?в ? рев?ння в?слюк?в?"
Мудрец? мусили бути пров?щен? про народження ?суса, якщо
вирушили в тривалу подорож, коли Мар?я була ваг?тна. То зв?дки
ж прийшли маги? Хто послав ?х? ? куди вони п?шли пот?м? Ц?
питання, схоже, залишаються без в?дпов?д?, та принаймн?
знаменний факт, що вони знали про грядущу под?ю, ?хн? знання
про зор?, ?хн? волод?ння паранормальними зд?бностями, як?
проявилися в попередженн?, що явилося ув? сн?, п?дтверджу?
Новий Зав?т.
?врейський ?сторик Ф?лон Александр?йський (30 р. до н.
е.-- 10 р. н.е.), можливо, краще за ?нших визначив слово "маг",
бо був сучасником ?суса: "Маги були святими людьми, що
тримались осторонь усього земного, споглядали божественн?
доброчесност? ? розум?лися на сутност? бог?в та дух?в. Вони усе
життя п?дтримували пост?йний зв'язок ?з цими невидимими
?стотами, а також посвячували ?нших у сво? та?мниц?".
Це пояснення, певно ж, куди ц?нн?ше, н?ж ус? церковн?
тлумачення слова "маг", бо його да? вчений епохи ?суса. За
Ф?лоном, маги були не лише прийшлими з Перс?? астрологами, про
що мовлять теолог?чн? джерела, а й великими вта?мниченими. До
всього, це ?сторичне св?дчення да? зрозум?ти, що маги належали
до м?стичного Братства.
Якими ж були ?деали й засади цього давнього братства та
його посл?довник?в, що ? сьогодн? провадять Велик? м?стер??? На
це запитання досить ч?тко в?дпов?да? англ?йський автор Уолтер
Оуен: "Члени Братства н? всемогутн?, н? деспотичн?. В?льна
воля, ця суть особистост? людини -- недоторканна. Вони лише
впливають, спонукують, переконують, стримують. ?хн? знаряддя --
закони природи, а матер?ал, з яким вони працюють,-- це бажання,
себелюбство, над??, страхи, сумн?ви, пристраст?, антипат?? ?
ненависть, як? ще залишаються ?деалами Театру, Барлогу, Ринку й
Племен?, воля яких -- це "брутальний ?мпульс" патолог?чних
схильностей, що в духовному розум?нн? не набагато перевищують
спонуки мисливц?в за мамутами. Люди, св?дом?сть яких в?дкрита,
сп?впрацюють ?з ними, але ?х вкрай обмаль. Вони випускники
Ун?верситету Людяност?".
В ?нд?? ще збереглася традиц?я ос?б, що зак?нчили
Ун?верситет Людяност?; ?х там називають р?ш?. Давн?й трактат
"Аватаншака-сутра" св?дчить, що з початку цив?л?зац?? людство
зм?шало ?стину й брехню. Тод? була створена вища система знань
алая-в?джняна. Але хто волод?? цими знаннями? Давн? тексти
в?дпов?дають: "Велик? Вчител? Г?мала?в". Доктор Еванс-Вентц,
в?домий сходознавець, так визнача? ?хн? ц?л? й д?яльн?сть:
"Невидим? для звичайних людей, ц? ?стоти видим? для пророк?в ?
чистим серцем можуть сп?лкуватися з ними. Як мовчазна сторожа
вони з божественним сп?вчуттям споглядатимуть з Г?малайських
в?дрог?в на Землю, поки н?ч кал?юги завершить свою довгу путь й
настане День Пробудження над ус?ма народами".
Зг?дно з "Веданта-сарою", ?стинним учителем, або гуру, ?
людина, уславлена чеснотами, яка мечем мудрост? обтяла г?лки й
корен? дерева зла, яка св?тлом розуму розв?яла щ?льну темряву
неуцтва, в яку поринуло людство.
М?стики Заходу також знали про ?снування цих маг?в. Один
?з них, Карл фон Еккартсхаузен (1752--1813), так писав у сво?х
"Викриттях маг??": "Вони живуть у р?зних м?сцях Земл?. Хто в
?вроп?, хто в Африц?, але ?х пов'язу? гармон?я душ, тому вони
-- одне ц?ле. Вони розум?ють один одного, хоч ? розмовляють
р?зними мовами, бо мова мудрец?в -- духовне сприйняття". В
?нш?й книз? цей самий автор каже, що ця "Школа Мудрост?"
схована в?д св?ту ? п?дляга? лише божественному урядуванню.
Нема н?чого неймов?рного в припущенн?, що в минулому
мудрец? й провидц? об'?дналися в пост?йне сп?втовариство, аби
протид?яти нев?гластву й посередност?, властивих масам, та ще
нетерпимост? ?снуючих культ?в. Думати не так, як б?льш?сть --
завжди вкрай ризиковано, бо служител? ?дол?в зла завжди
нетерпим? до см?ливц?в, що здатн? виявляти б?льшу мудр?сть,
ан?ж вони сам?. Ось чому в давн? часи осв?чен? люди
об'?днувалися в групи, щоб займатися ф?лософськими й науковими
розробками й уникнути протид?? зовн?шн?х сил. ?нод? в сво?х
кра?нах вони опинялися в лон? пан?вно? рел?г??, належали до ??
ел?ти. ?нод? д?яли поза цими межами, зовс?м нев?дом? для
невта?мничених.
Школи м?стер?й ?гипту, ?нд??, Грец??, Китаю та ?нших кра?н
античност? можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як
пов?домляють класичн? ?сторики й письменники, давн? тексти --
учасники Великих м?стер?й були людьми широких погляд?в, високо?
морал? ? глибоко? св?домост?. Вони вивчали не лише людину, а й
усесв?т, де людина склада? лише м?зерну частку. М?ж ус?ма
центрами св?ту ?снував зв'язок, ? коли якась цив?л?зац?я мала
отримати поштовх, то ?нш? г?лки цього всесв?тнього Братства
в?дразу сприяли цьому. Цим поясню?ться швидке, неспод?ване
виникнення нових ?дей за певних ?сторичних пер?од?в ? докор?нн?
зм?ни, як? вони викликали.
Поява християнства -- приклад ц??? вражаючо? роботи
м?стер?й, що ведеться у св?т? за певним планом. Йому не змогли
завадити зусилля ессен?в, що вчили християнству до
християнства, або, навпаки, зводили його до догматично? рел?г??
й оволод?ння сучасною наукою. ? нав?ть якщо деяк? з нам?р?в
Мудрец?в випадково зазнавали невдач?, бо не було узгодженост?
мас, навряд чи варто сумн?ватися, що сам? ц? задуми були
чудов?, бо похопили в?д тих хто волод?в глибокою мудр?стю,
збереженою у в?ках ? тисячол?ттях. Легендарн? махатми Г?мала?в
- це не усам?тнен? посвятники, а члени Братства за духовне
в?дродження людства. Зрештою, саме в цьому ? поляга? суть в?ри
народ?в ?нд?? й Т?бету.
Стало вже звичним вважати м?ф гарним, але неправдивим
уявленням перв?сних народ?в про походження св?ту й людини. Це
слушно лише до певно? м?ри. Однак ? м?фи, як? розпов?дають про
легендарн? м?ста й легендарних геро?в. Але усна й писемна
традиц?я зна? чимало випадк?в, коли ц? м?фи виявлялися правдою.
Коли Генр?х Шл?ман заявив, що в?рить Гомеров?й "?л?ад?" ?
вируша? на пошуки легендарно? Тро?, вчен? кола п?дняли його
насм?х, бо Троя вважалася лише гарною казкою. А Шл?ман в?дкрив
не одну, а ц?лих дев'ять Трой -- одна на одн?й, поглинутих
землею! В?н знайшов ?нкрустован? слоновою к?сткою шкатулки,
повн? золотих браслет?в, чаш, сережок -- щедра винагорода за
його першопрох?дництво в археолог??!
Згодом Шл?ман вир?шив повторити шлях Агамемнона, переможця
Тро?, назад до Грец??. Досл?дник прагнув знайти т? в?йськов?
трофе?, що ?х греки захопили в переможеному м?ст?. Отак Шл?ман
потрапив до М?кен, де й в?дкопав ц?л? скарби золотих ? ср?бних
речей. ? хоча вони належали не Агамемнону, а ?ншому царев?,
Шл?ман дов?в реальн?сть стародавньо? легенди про Трою. Його
досл?дження остаточно революц?он?зували ?стор?ю й археолог?ю.
Артур Еванс ? соб? допустив рац?ональне зерно в легенд?
про кр?тського М?нотавра. Його розкопки в?дкрили св?тов?
велетенський палац царя М?носа, з яким тепер захоплено
знайомляться тисяч? турист?в, що при?здять на Кр?т.
Вав?лонськ? таблички й п?зн?ш? тексти Б?бл?? опов?дають
про Вав?лонську вежу. 1898 року Роберт Кольдевей в?дкопав м?сто
в Месопотам?? ? в?дкрив там давн?й з?ккурат. ? ще один м?ф
став, ?сторичним фактом.
Вчен? й хрон?сти Стародавнього Китаю з винятковою точн?стю
ф?ксували астроном?чн? явища, так? як сонячн? плями, нов?
з?рки, комети тощо. Така ж точн?сть властива ? ?хн?м ?сторичним
записам, нав?ть коли зда?ться, що в них просто неймов?рн?
факти. Згадаймо, що 547 р. до н. е. один китайський ?сторик
в?дмовився всупереч ?стин? прославляти свого ?мператора ? за це
був страчений.
Зг?дно з найдавн?шими китайськими текстами, Ну ? Куа,
аз?атськ? прототипи Адама та ?ви, народилися в горах Куньлуня в
пустельному район? Центрально? Аз??. Важко збагнути, чому
китайський Едем розташувався в такому малопридатному м?сц?. А
проте ? дан?, що в далек? часи пустеля Гоб?, можливо, була
внутр?шньою водоймою серед родючих земель. Тод? ц?лком
правом?рно, що китайц? мусили оселити перших людей на Земл? в
пров?нц?? Шаньдун чи в долин? р?ки Янцзи. Це пов?р'я ма?
глибоке кор?ння й пост?йно повторю?ться в хрон?ках ? текстах
П?днебесно? ?мпер??.
Величний Куньлунь, вершини якого вкривають л?д ? сн?г, у
китайськ?й м?фолог?? вважався оселею Безсмертних. Аз?атським
Ол?мпом правила С?-ван-му, Мати-володарка Заходу. Китайськ?
вчен? не можуть пояснити, чому ?хн?й Ол?мп знаходиться так
далеко в?д власне Китаю. До недавнього часу мало який кита?ць
наважувався на подорож у цю в?ддалену малонаселену пров?нц?ю,
де жили вороже настро?н? до них т?бетц? й монголи. Чи можна
в?рог?дно пояснити цю легенду?
Дев'ятиповерховий палац С?-ван-му, за описами, був з
чистого нефриту. Його оточував прекрасний сад, де росло
персикове дерево Безсмертя. Воно цв?те й родить лише раз на
ш?сть тисяч рок?в. Т?льки найрозумн?ш? та найморальн?ш?
чолов?ки й ж?нки могли споживати ц? чудесн? фрукти, що
обер?гають в?д смерт? ? дають в?чну молод?сть. Чар?вна музика
повнила палац, а його мешканц? пили ел?ксир молодост? з
водограю в?чного життя. Так запевняють китайськ? опов?дач?.
У цьому г?рському масив?, зг?дно з легендою, лежить
прекрасна долина, захищена в?д стужних в?тр?в. Для того, хто
добувався долини, колесо перероджень зупиня?ться, ? вони
досягають н?рвани -- кажуть п?вн?чн? буддисти. С?-ван-му ма? ще
?нше ?м'я -- ?? називають Гуань?нь, або богинею милосердя. У
Кита? та Япон?? ?? часто зображають тисячорукою ? тисячоокою,
що ма? символ?зувати ?? прагнення допомогти людству. Гуань?нь
?нод? називають "Та, що дослуха?ться до крику Св?ту", "Богиня,
що зверта? погляд на Св?т", "Милосердна захисниця". Для
буддист?в вона -- подруга Авалок?тешвари, саме вона дала
людству молитву серця "Ом ман? падме хум ("О ти, скарбе в
лотос?)". У Т?бет? й Непал? ?? часто називають Б?лою Тарою, або
Долмою.
Китайц? кажуть, що пом?чники С?-ван-му довершен? ?стоти,
як? не стар?ють ? не вмирають. Вони сповнен? мудрост? й м?ц?,
допомагають Золот?й Матер? в ?? гуманн?й д?яльност?.
Вважа?ться, що Безсмертн? здатн? мандрувати сво?ю волею по
Всесв?ту, з одного св?ту в ?нший ? нав?ть жити на в?ддалених
з?рках. Досить дивна концепц?я як для давнини, бо вона, по
сут?, в?дтворю? сучасну ?дею косм?чних мандр?в. З ?ншого боку,
якщо ця концепц?я -- проекц?я розуму на далеку косм?чну
систему, то не менш дивно, що стародавн? китайц? взагал? могли
уявити соб? таку можлив?сть, оск?льки в ?хню епоху н?що не
св?дчило про безконечн?сть космосу.
Стародавн? книги П?днебесно? описують легендарну епоху
Син?в Неба, що з'явились як зичлив? нос?? культури в третьому
тисячол?тт? до ново? ери. Саме тод? мали м?сце дивн?
астроном?чн? явища, як, скаж?мо, пад?ння велико? з?рки на
Остр?в Кв?т?в, що його радянський ф?лолог 1. Лисевич розм?щу? в
пустел? Гоб? ("Азия й Африка сегодня", 1974, No 11).
Радянський учений вважа?, що цей м?ф в?дбива? д?йсний
спуск на св?танку ?стор?? косм?чного корабля з ?нопланетними
посланцями в Центральн?й Аз??. Ця легенда з? старовинного
китайського тексту ста? ще б?льш значущою, коли ми взна?мо про
Б?лий Остр?в, де перебували безсмертн? йоги, про яких згадують
?нд?йськ? джерела.
Легенда про обитель Безсмертних досить дивна. Ще великий
мудрець Лао-цзи, який народився близько 604 р. до н.е. ?
написав класичну книгу "Дао де цз?н", основу даосизму, як
вважають, наприк?нц? свого довгого життя полишив Центральний
Китай ? подався в кра?ну С?-ван-му. ? сьогодн? ?сну? безл?ч
статуеток великого мудреця, що на спин? буйвола вируша? у
легендарну кра?ну на Заход?. Можливо, це поясню?, чому жоден
китайський ?сторик не зна?, де ? коли помер цей уславлений
мудрець.
З ?сторичних запис?в виплива?, що не лише Лао-цзи вирушав
у подорож до далекого Куньлуня через Гоб?. Зг?дно з
давньокитайськими джерелами, ?мператор Му з династ?? Чжоу
(1001--946 рр. до н. е) прославився тим, що
удосто?вся ауд??нц?? в богин? С?-вань-му на берез?
Яшмового озера в горах Куньлуня. ?нша хрон?ка опов?да? про
раптову появу богин? Заходу в палац? ?мператора Ву-Т? з
династ?? Хань (140--86 рр. до н.е.).
Ко Юань, або Цю Янь, вчений даосист III стор?ччя, пише про
власн? ф?лософськ? в?дкриття. В?н п?дкреслю?, що та?мне знання
н?коли не було доступним для просто ц?кавих з-посеред осв?чених
людей цього гр?шного св?ту, ? каже, що потр?бно знестися над
Землею, аби зрозум?ти це вчення. Кр?м того, в?н знав, де
знаходиться джерело даосизму -- воно, на його думку, прийшло з
царства божественно? володарки Заходу.
Протягом стол?ть легенду про землю Матер?-володарки
Заходу, де перебувають велети духу, пост?йно повторюють
китайськ? автори. А чи не алегор?я це ?зольовано? м?сцини в
Центральн?й Аз??, де живуть досконал? люди? Вивчення ?стор?? ?
л?тератури Китаю справд? допуска? таку можлив?сть.
Арх?ви Ват?кану збер?гають чимало донесень католицьких
м?с?онер?в про та?мнич? депутац?? за останн? п?втори сотн?
рок?в, що ?х в?дправляли китайськ? ?мператори до Дух?в г?р.
Вважалося, що ц? загадков? ?стоти мешкають у Наньшан? або горах
Куньлунь. ?х описують як таких, що мають щ?льне видиме т?ло,
проте без плот? та кров?. Чи не ? вони штучними надлюдьми з
кристал?зовано? матер??, ?накше кажучи -- богами, породженими
духом? ?нд?йськ? тексти також говорять про можливост?, що ними
волод?ють божественн? ?стоти,-- ставати важчими й щ?льн?шими,
чи, навпаки, легшими й еф?рн?шими.
Про цю загадку пов?домля? ? ?пископ Делаплас у сво?х
"Анналах поширення в?ри", опубл?кованих понад сто рок?в тому.
Депутац?? виряджалися з Пек?на ?мператором, як правило, в
кризов? роки, коли в?н вагався прийняти остаточне р?шення.
Хрон?ки, що описують ц? посольства мандарин?в ? священик?в
двору ?мператора П?днебесно? до Ген??в г?р, читаються б?льш н?ж
дивно. Кого спод?валися зустр?ти посланц? ?мператора на
сн?гових вершинах Куньлуня? Навряд, щоб вони гналися за
недосяжним. Частка правди, певно, схована м?ж рядк?в цих
?сторичних документ?в. Якщо це так, то фантастичн?, поетично
прикрашен? описи палацу С?-ван-му в кра?н? Безсмертних можуть
виявитися такою ж реальн?стю, як ? описи Палацу Неба в Пек?н?.
В III ? II ст. до н. е. китайськ? ?мператори посилали
велик?, добре споряджен? експедиц?? углиб Центрально? Аз?? --
шукати схованих в?д св?ту Безсмертних ? Царицю-Мат?р Заходу.
Щоб зрозум?ти в?дрегульован?сть державно? машини Давнього Китаю
? точн?сть запис?в ?? чиновник?в, наведемо такий приклад з
життя П?днебесно?: за переписом 1--II вв. н. е., в Кита? жило
59 594 978 громадян. ? якщо записи про ?мператорськ? депутац??
в Долину Безсмертних удв?ч? переб?льшен?, усе ж вони
заслуговують на пильну увагу.
Китайський пантеон мав ч?тку ??рарх?ю бог?в, нап?вбог?в ?
смертних. Скаж?мо, Ц?нь-жень був чолов?ком, що випив ел?ксир
безсмертя й п?шов у гори. Саме ?м'я Ц?нь-жень означа? "горець".
Зах?дний Рай, що називався С? Т??н, був м?сцем, де осяян?
душ? уникали колеса перероджень. Це кра?на розкош?в ?
блаженства. У м?сцевих в?руваннях С?-ван-му, Цариця-Мати
Заходу, часто ототожню?ться з Гуань?нь, богинею милосердя, а
також з Авалок?тешварою Милосердним. Попри р?зн? ?мена й
атрибути цих божеств, Зах?дний Китай з його високими горами
вважа?ться м?сцем Добра ? Мудрост?.
Даосисти в?рять в ?снування кра?ни Тебу, найпрекрасн?шо? в
св?т?, заховано? м?ж Сичуанем ? Т?бетом, де сн?гов? хребти
оточують вузьк? долини з стр?мкими потоками й водоспадами. В
святому м?сц? Безсмертних ф?зичний св?т стика?ться з невидимою
реальн?стю бог?в, ? т?, кому випало щастя потрапити туди,
живуть одночасно в двох св?тах -- матер?альному ? духовному.
Вони мають довершен? т?ла ? найчист?ш?, найблагородн?ш? душ?.
Окрем? детал? цих китайських легенд вражають конкретн?стю.
Це вта?мничене м?сце населяють ?стоти, доти звичайн? чолов?ки й
ж?нки. Вони досягли священно? кра?ни завдяки сво?му духовному
злету. Б?льше того, туди й сьогодн? може попасти г?дний щукач
правди, якщо в?н подола? в соб? его?стичн? нахили.
Так вигляда? ця в?кова традиц?я Китаю, що виклика?
благогов?ння у його великих ф?лософ?в. Ця давня в?ра в
?снування Долини Безсмертних повинна мати реальний грунт, який,
зв?сно, численн? покол?ння прикрасили вс?лякими подробицями.
Якщо мудрец? об'?днались ? створили в давн? часи центр в
пустельн?й частин? Аз??, тод? м?ф про Безсмертних ста?
зрозум?лим, ?хня доктрина може бути спадком яко?сь зникло?
цив?л?зац??. ? хоча самих мудрец?в може бути зовс?м небагато,
важлив?сть ?х Давнього Знання важко переоц?нити.
Реальн?сть ц??? обител? охоронц?в давньо? традиц?? стане
ще в?дчутн?шою, коли уважно ознайомитися з ?сторичними
хрон?ками ? пов?домленнями досл?дник?в Аз??.
Народи ?нд??, як ? Китаю, в?рять, що ?сну? обитель
досконалих людей, яку вони називають Калапа, або Катапа.
"Бгагавата-пурана" й санскритська енциклопед?я "Вачаспатья"
розм?щують цю обитель на п?вн?чних схилах Г?мала?в, тобто в
Т?бет?. Легендарна земля Ар'яварша, зв?дки ?ндуси чекають появи
майбутнього спасителя Кальк?, м?ститься на п?вн?ч в?д гори
Кайласа в Зах?дному Т?бет?. Вважа?ться, що Долина посвячення
Будди розташована саме там.
Зг?дно з "Курма-пураноюо, колись у п?вн?чному мор? ?снував
остр?в Шветадв?па, або Б?лий остр?в, де жили велик? Йоги.
Вважа?ться, що пустеля Гоб?-- дно цього давнього моря, а остр?в
сьогодн? -- масив високих г?р, пор?заних глибокими долинами.
Ц?лком ?мов?рно, що Мудр? Йоги ще живуть у цьому район?,
захованому серед г?рських лаб?ринт?в Аз??.
Пуран?чна л?тература змальову? остр?в Шамбалу,
розташований посеред нектарного озера, з палацами ? розк?шною
зеленню. Потрапити на цей остр?в можна лише тод?, коли "золотий
птах" перенесе вас туди на сво?х крилах.
У т?бетських рукописах цей та?мничий центр назива?ться ще
"Шамбала", або "Дежюнг". Отець Каселла, португальський
?зу?т-м?с?онер, п?дтверджу? ?снування ц??? "знаменито? кра?ни"
в сво?х зв?тах. Певно, в нього вистачало часу, аби переконатись
у цьому, бо двадцять три роки в?н прожив у Ш?гадзе, де й помер
1650 року. Лами так поважали цього священика, що нав?ть
запропонували провести його в це пота?мне м?сце -- П?вн?чну
Шамбалу. Оск?льки на п?вн?ч в?д Бенаресу в ?нд?? ? м?сто п?д
назвою Шамбала, то м?сцезнаходження Просв?тлених за Г?малаями
називають П?вн?чною, або Чанг-Шамбалою.
Колега Каселли Кабрал писав 1625 року: "Шамбала, на мою
думку, не Катхей (старовинна назва Китаю), а те, що на наших
картах назива?ться Великою Тартар??ю". Ц? два м?с?онери першими
з ?вропейц?в подали документован? пов?домлення про Шамбалу.
Княз?вство Шамбала позначено й на карт? XVII стол?ття,
видан?й католицькими властями в Антверпен?. Угорський ф?лолог
Ксома де Корос, що пров?в чотири роки в будд?йському монастир?
в Т?бет? (1827--1830 рр.), географ?чно розташову? Шамбалу м?ж
45° ? 50° п?вн?чно? широти за Сирдар'?ю.
У 60-? роки т?бетськ? ем?гранти в ?нд?? переклали й видали
чимало книг з давньо? т?бетсько? рел?г?? Бон. Одна ?з цих
священних книг м?стить карту, де позначено багато стародавн?х
кра?н, таких як Перс?я, Бактр?я, Вав?лон, ?удея та ?гипет.
Виходячи з цього, карта може датуватися 1 ст. н.е. ("Байкал",
1969, No 3). ? серед кра?н, вказаних на ц?й карт?, ? Шамбала, з
позначкою, що тут зародилася рел?г?я Бон. Таким чином, давн?сть
ц??? географ?чно? карти п?дтверджу? давн?й переказ, пов'язаний
?з Шамбалою.
Близько п?встол?ття тому н?мецький ф?лолог А. X. Франке не
сумн?вався, коли вказував саме цей район у сво?х публ?кац?ях.
В?н нав?ть писав, що реальн?сть Шамбали наст?льки жива в його
пров?дник?в, що п?д час мандр?в по Аз?? вони ?нод? в?дмовлялись
?ти маршрутом, нам?ченим його експедиц??ю. А йшли ?ншим, щоб не
порушити священних кордон?в заборонено? територ??.
Под?бн? випадки понад сто рок?в тому описував ? рос?йський
мандр?вник М. М. Пржевальський. Ось як в?н пише щодо Шамбали:
"?нша дуже й дуже ц?кава легенда стосу?ться Шамбал?нга --
острова в далекому п?вн?чному мор?. Там багато золота, а
пшениця неймов?рно? висоти. В т?й кра?н? не знають злидн?в;
справд?, молоко й мед течуть у Шамбал?нгу".
Р?дк?сн? т?бетськ? прапори, як ? зображений у ц?й книз?,
в?дтворюють м?сто Шамбалу. На них воно в центр? оази, оточено?
к?льцями г?р з? сн?говими вершинами. Води р?ки чи озера
омивають священну землю. Цим поясню?ться одна з назв царства
бог?в -- Остр?в Шамбала.
Внасл?док систематичних досл?джень ?тал?йський т?бетолог
Джузеппе Тучч? розм?щу? кра?ну Шамбалу в басейн? р?ки Тарим, що
бере початок у г?рському масив? Алтин Таг (Д. Тучч?. Т?бетськ?
кольоров? суво?. --Т. 1.-- Рим, 1949). Вивчаючи т?бетськ?
манускрипти, професор Тучч? виявив, що з незапам'ятних час?в
династ?я мудрих правител?в небесного походження правила
царством Шамбала, ? саме в?д них започаткувалася калачакра --
м?стична наука езотеричного буддизму.
"Ганжур" (книга VII) мовить про цю кра?ну Шамбалу на
П?вноч?. ? справд?, одна з книг "Ганжура" м?стить нав?ть текст,
що вважа?ться коп??ю рукопису, отриманого безпосередньо з
Шамбали. Санскритська назва цього тексту неймов?рно довга:
"Бгагаван-вайдхара-пан?-губ'я-бг?дешатантрараджа".
"Данжур" (Калапар-югпа) окреслю? меж? шляху, що веде в
Шамбалу, тод? як "Блакитн? Аннали" згадують про "духовний палац
П?вн?чно? Шамбали". З?бран? докупи, як частини моза?ки, ц?
стор?нки дають опис обител?, що вважалася просто м?фом. Але не
забуваймо про Трою, в?дкриту Шл?маном! ? Шамбала може виявитися
другою Тро?ю.
Сл?д зазначити, що доктрина Шамбали т?сно пов'язана з
монастирем Таш? Лхунпо, заснованим 1447 року неподал?к в?д
Ш?гадзе. До захоплення мао?стами Т?бету цей лама?стський
монастир м?стив храми, учбов? класи й прим?щення для чотирьох
тисяч ченц?в, що св?дчить про його значн? розм?ри.
1923 року шостий Панчен, або Таш? Лама (Панчен --
скорочення в?д Панд?т Чен-по, "Великий вчений"), глава
т?бетського езотеричного буддизму, що доти перебував у величн?й
монастирськ?й цитадел? Тат? Лхунпо, мусив з пол?тичних мотив?в
ем?грувати в Китай. Його мали за ?диного верховного ламу в
Т?бет?, що мав право "давати перепустку" до Шамбали
найдостойн?шим ламам. Цей Панчен-лама був видатною особою; це
про нього сер Чарлз Белл, експерт з т?бетських питань, якось
висловився: "Добре, що. в Т?бет? ? така людина". Його
об?знан?сть в окультних науках була загальнов?домою, а про його
чудеса ходили легенди. Скаж?мо, коли 1915 року в?н заклав храм
для велетенсько? стату? Майтрей?, грядущого Будди, у вс?й
долин? Цзангпо з?брали небувалий врожай. ? навпаки, коли 1923
року Панчен-лама полишив Т?бет, страх?тлив? сн?гопади
обрушилися на кра?ну, вигублюючи народ.
Коли Панчен-лама в?дв?дував ?нд?ю, в нього поц?кавились,
чи правда, н?бито в т?бетських лам винятков? псих?чн?
можливост?. Його свят?йшество лише мовчки посм?хнувся на це, а
тод? зненацька мов розтанув. Ус? спроби знайти його виявилися
марними. Лише одного гостя, що прийшов п?зн?ше, вразило
незвичайне видовище: Панчен-лама сид?в у садку п?д деревом, тим
часом як ?нд?йськ? господар? ходили довкола нього й не бачили.
У сво?й книз? "Тварини, люди й боги" доктор Ферд?нанд
Оссендовський посила?ться на монгольського Тушегун-ламу, який
розпов?в йому про чудеса, що ?х творив Панчен-лама, коли лампи
й св?чки в храмах сам? по соб? запалювались, а зображення на
танках (рел?г?йних стягах) промовляли й в?щували.
П?сля прибуття Панчен-лами в Китай у багатьох м?стах були
орган?зован? вражаюч? процес??. П?дл?тком я бачив його
свят?йшество на одн?й з урочистостей ? дос? пам'ятаю монотонний
сп?в ченц?в ? дзеленчання дзв?ночк?в на тл? автомоб?л?в, рикш
та велосипед?в. Мо? тривале життя на Далекому Сход? неабияк
допомогло мен? збагнути дух Сходу. А без цього досв?ду я ? не
брався б за цю книгу.
Професор Микола Рер?х, якого я вважав сво?м учителем,
в?дколи зустр?в його в Шанха? 1935 року, пише в "Серц? Аз??":
"Якщо ви хочете збагнути Аз?ю ? щоб вас у н?й прийняли як
бажаного гостя -- вимовте господарям найсвященн?ше слово:
Шамбала!" Олександра Дев?д-Н?л, що прожила багато рок?в у
Т?бет?, й соб? згаду? Шамбалу у книз? "Надлюдське життя Гесера
з Л?нга".
Торкаючися теми, що перебува? на меж? ?стор?? та легенди,
в?дчутного на дотик ? нев?дчутного, ?стотно уточнити джерела,
на як? я посилаюсь. Як зазначилося в передмову це досл?дження
переважно грунту?ться на буддистських книгах махаяни. Проте
досл?дження не обмежу?ться т?бетським буддизмом, виявляючи
паралельн? традиц?? не лише в аз?атських, таких як ?нд?я та
Китай, а й у ?вропейських кра?нах.
На книгах ? картинах Миколи Рер?ха я перев?ряв
правильн?сть сво?х висновк?в. Прац? його сина Юр?я Рер?ха,
сходознавця, що ск?нчив Гарвард ? Сорбонну, допомогли мен?
з'ясувати чимало сумн?вних питань. Твори й листи Олени Рер?х,
учениц? г?малайських учител?в, також неабияк прислужилися мен?.
Родина Рер?х?в жила в г?малайськ?й долин? Кулу, б?ля кордону
Зах?дного Т?бету. ? я певний час мешкав у ц?й долин?.
Саме тут, де колись було створено "Махабгарату", Рер?хи
служили посередниками Мудрецю Сходу, в?домому як махатма Мор'я,
якого за сотню рок?в до того вперше згадувала О. П. Блаватська.
Цей Г?малайський Учитель створив сер?ю книг з "Агн?йоги",
Йоги вогню. Одна з книг ма? поетичну к?нц?вку, яка розкрива?,
де перебува? цей пров?сник Давньо? Мудрост?: "Дано в долин?
Брахмапутри, яка бере св?й початок з Озера Великих Наг?в".
Санскритський текст цих книг не становив жодних труднощ?в для
ф?лолога Юр?я Рер?ха.
Так зван? "Листи Махатм" до А. П. С?ннетта, писан?
наприк?нц? минулого стол?ття, ? ще одним першоджерелом, що
прямо виходить ?з замкнутого кола Мудрец?в Сходу.
Образ загадкового царства Шамбали дещо прояснюють послання
махатм В одному з лист? С?ннетту 1881 року, великий махатма
Мор'я так опису? та?мний край: "У певн?й м?сцевост?, про яку не
кажуть абикому, ? ущелина з легким м?стком через не?, сплетеним
?з рослинних волокон. Внизу виру? бурхливий пот?к. Найсм?лив?ш?
ваш? альп?н?сти навряд чи наважаться перейти по тому м?стку --
в?н вида?ться ветхим ? нем?цним, як павутина. Проте насправд?
це не так, ? той, хто наважиться, потрапить у долину небачено?
краси, в одне з наших м?сць, до к?лькох ?з нас, про кого н?чого
не в?дають ?вропейськ? географи. На в?дстан? кидка каменю в?д
старого лама?стського монастиря сто?ть стародавня башта, надра
яко? породили не одне покол?ння бод?сатв".
У "Дороз? до Шамбали", р?дк?сн?й т?бетськ?й книз? XVIII
стол?ття, трет?й Панчен-лама пише, що царство Шамбала
розташоване в г?рському район?, захищеному з ус?х бок?в
могутн?ми засн?женими масивами. Цього Панчен-ламу глибоко
поважав Джордж Богль ?з Ост-?ндсько? компан??; в?н був першим
британцем, що проник у Т?бет. Книга, перекладена на н?мецьку
професором А. Грюнведелем, м?стить довгий перел?к географ?чних
м?сць ? назв лама?стських монастир?в, умисне так переплутаних,
що лише вкрай ерудован? т?бетськ? вчен?, добр? знавц? давн?х ?
сучасних назв м?сцевостей, здатн? розв'язати цю шараду й
означити на сво?х картах шлях до Шамбали. Але закон залиша?ться
той самий: "Небажаний не д?йде!" Лише той, хто чув клич
"Калаг?я?", посланий "в?тром" чи телепатично Великими
Учителями, може спод?ватися, що усп?шно досягне Долини
Наймудр?ших на земл?.
Микола Рер?х розпов?да? про одного сиб?рського ламу, що
мусив повзти вузькою п?дземною галере?ю, аби втрапити в
священну м?сцину. В?н пише також про т?бетськ? надгробки, що
вказували меж? заборонено? земл?.
"Ламо! У Турфан? й Туркестан? нам показували печери з
довгими недосл?дженими переходами. Чи можна д?йти до ашрам?в
(святилищ) Шамбали цими дорогами?" -- спитав Рер?х п?д час
сво?? експедиц??. Лами пояснили йому, що свят? люди не бажають,
аби ?х турбували досл?дники чи просто ?аволови, тому ?хня
територ?я вс?ляко захищена. На перешкод? нав?ть ста? ст?на
отруйних газ?в, що струменить ?з тр?щин у земл?. В?домо, що
тварини й люди, наблизившись до певних м?сць, починають
труситися, мовби ?х б'ють невидим? промен?.
Мешканц? цих комун ? сам? п?дтверджують, що н?хто не
пройде до них без дозволу: "Ви вже чули в?д мандр?вник?в,
вартих дов?ри, як ?нод? пров?дники в?дмовляються вести ?х у
певному напрямку. Вони вол?ють краще вмерти, ан?ж. провести вас
дал?. Це справд? так. Пров?дники перебувають п?д нашим
психолог?чним впливом. Та коли все ж якийсь необачний
мандр?вник ступить на цей заборонений шлях, то тод? перед ним
загримлять обвали. Подолати й цю перешкоду йому не вдасться, бо
град кам?ння остаточно зупинить його. Небажаний не досягне
сво?? мети".
Цей захисний кордон став можливим завдяки г?гантським
г?рським пасмам, льодовикам ? безмежним пустелям Аз??. Проте,
Махатми запевняли С?ннетта, що "т?, кого вони хочуть бачити,
знайдуть нас на самому пограничч?".
Величезн? в?дстан? розд?ляють ц? общини вта?мничених: вони
тягнуться в?д хребта Каракорум до Калгана поблизу Пек?на ? в?д
озера Манасаровар у Т?бет? до озера Лобнор у пустел? Гоб?. Саме
На ц?й територ?? трапляються дивн? випадки, як? св?дчать при
присутн?сть вищих ?стот.
Останн? чверть стол?ття Китай систематично досл?джувався.
Колись безлюдна пров?нц?я Ц?нхай тепер ус?яна тисячами нафтових
вишок. На озер? Лобнор провадилися китайськ? атомн?
випробування. Обидв? ц? м?сцевост? входять у територ?ю Шамбали.
Проте найперш? вчен? св?ту зум?ли захиститися в?д цих небезпек,
в?дступивши в сво? г?рськ? катакомби.
Досл?дники Аз??, як-от Микола Рер?х, писали про нев?дом?
долини, загублен? серед велетенських засн?жених г?р Т?бетського
плато. Його експедиц?я бачила гаряч? джерела, що живили буйну
рослинн?сть у цих нев?домих долинах, довкола яких тяглися лише
скел? й л?д.
Атож, нелегко знайти в ц?й розлог?й г?рськ?й кра?н?
Обитель Братства. Один прочанин може вирушити в пустелю Гоб? до
комуни Вартових Людяност?, тод? як ?нший з т??ю ж метою
видиратиметься на величн? Г?мала?. Вони зречуться всього, аби
отримати соб? св?т. Хоч ? б?дно вдягнен?, вони багатш? й
благородн?ш? за ?нд?йських радж. Серце такого подвижника пала?
сп?вчуттям до людства. Його розум осява? невидиме св?тло, що
лине з косм?чних глибин. Холодний розум, гаряче серце,
полум'яна воля -- ось пропуск до Шамбали, до волод?нь Гуань?нь,
богин? всезагального милосердя.
З незапам'ятних час?в аз?атськ? народи в?рили, що
заборонена територ?я ретельно охороня?ться. Багато десятил?ть
тому ?нд?йська газета "Стейтсмен" вм?стила кореспонденц?ю про
випадок з одним британським майором, що пом?тив високу, легко
вдягнену людину з довгим волоссям. Спираючись на великий лук,
в?н озирав долину. Пом?тивши майора, незнайомець з?стрибнув ?з
вертикально? ст?ни ? зник. "Сах?б бачив одного ?з сн?гових
людей, що стережуть Священну землю",-- спок?йно пояснили
м?сцев? жител?. На одн?й ?з сво?х картин Микола Рер?х зобразив
"сн?гову д?вчину" на тл? сн?гу та скель: вона також трима? лук.
Попри сн?г ? л?д навкруги, вона майже гола, немов якась тепла
аура захища? ?? в?д холоду.
Тут доречно зважити, що ц? осередки вищо? культури мусять
мати ? свою технолог?ю. Бо лог?чно припустити, що т?, хто
б?льшу частину свого життя присвятив науц?, рано чи п?зно
мусять винайти вс?ляк? техн?чн? засоби.
? чимало п?дстав гадати, що Братство використову? широку
мережу галерей, печер ? катакомб. Ось думка про це Миколи
Рер?ха: "На г?малайських схилах ? безл?ч печер, ?, кажуть, що
в?д цих печер розгалужен? п?дземн? ходи ведуть глибоко п?д
Канченджангу. Дехто бачив нав?ть кам'ян? двер?, як? н?коли не
в?дкривалися, бо ще не настав час. Ц? п?дземн? ходи ведуть у
чар?вну долину". Як видно з? сл?в великого досл?дника Аз??,
"чар?вна долина" -- то Долина Безсмертних, або Шамбала.
Доктор Оссендовський пов?домля? ц?кав? випадки п?д час
його важко? подорож? по Центральн?й Аз??. Монгольський лама
розпов?в йому не лише про ц?лу мережу тунел?в, а й про
дивовижн? машини, що рухаються в них. Лише опанувавши високу
технолог?ю з могутн?м джерелом енерг??, можна спорудити мережу
тунел?в, що, за деякими даними, тягнуться на сотн? к?лометр?в.
Що ж до апарат?в, як? рухаються п?д землею з великою швидк?стю,
то можна припустити ?снування технолог?? надзвичайно високого
р?вня.
У статт?, написан?й 1935 року в Центральн?й Аз??, Рер?х
мовить про численн? зустр?ч? з м?сцевими жителями, як? й
розпов?ли йому про Вартових: "Коли вони з'являються серед
пустел?, то кожен в?дразу дума?: а зв?дки ж вони прийшли у цей
в?ддалений безводний район ? як вони це зробили? Але дивн?,
довг? печери без к?нця знайдено". Без таких тунел?в поява
Вартових у серц? Гоб? справд? була б загадкою.
Що ж до апарат?в, як? мчать в п?дземних галереях п?д
пустелями й горами, то це схоже на наукову фантастику. Це тим
дивн?ше, що традиц?я в?дносить так? розпов?д? до час?в, коли ще
Зах?д взагал? не знав н?яких машин; видаються неймов?рними й
пов?домлення про пов?трян? корабл?, бачен? ?нод? в район?
Шамбали. Коли експедиц?я Рер?ха п?д?йшла до Каракорумських г?р
у 1926 роц?, учасники побачили якось у чистому ранковому неб?
диск, що сяяв над цим засушливим районом. Його пол?т
спостер?гали за допомогою трьох сильних б?нокл?в. Зненацька
апарат зм?нив курс з п?вдня на п?вденний зах?д ? зник за
сн?говими вершинами хребта Гумбольдта. Жоден л?так, жодна
пов?тряна куля не могли 1926 року л?тати над ц??ю ?зольованою
частиною Зах?дного Китаю. Лише л?тальн? машини нев?домого типу
могли виконати т? пов?трян? маневри, що ?х опису? Рер?х.
Побачивши в неб? той диск, лами, учасники експедиц??,
вигукнули: "Це знак Шамбали!"
1933 року англ?йський альп?н?ст Френк См?т бачив под?бне
на гор? Еверест: два темних об'?кти лет?ли в неб? на висот?
9000 м. Один ?з них мав коротк? крила, ?нший -- щось схоже на
дзьоб. Ц? два пов?тряних чи косм?чних корабл? оточувало
пульсуюче сяйво. Альп?н?ст був украй здивований побаченим,
особливо коли ототожнив п?ки й льодовики довкола -- в?н
упевнився, що це не галюцинац?я. Чи були л?таюч? об'?кти, як?
бачили Рер?х ? См?т, пов?тряними чи косм?чними кораблями з
Шамбали? Принаймн? таке пояснення я свого часу дав у Шанха?
1935 року, ? сьогодн? воно слушне за браком ?ншого, б?льш
задов?льного. Под?бний диск, що крутився ? був схожий на той,
що його спостер?гав Микола Рер?х, бачили б?ля Ш?ллонга в Ассам?
1967 року. Лет?в в?н на висот? лише двохсот метр?в над землею,
а тод? зненацька п?рнув у р?чку, викликавши великий водоворот,
супроводжуваний страшенним гуркотом. Пот?м в?н п?днявся й
зигзагом полет?в над джунглями, швидко розтаючи в пов?тр? ("За
рубежом", Москва, 29.12.1967 р.).
Легенда про Долину Безсмертних ? Остр?в Шамбалу набува?
житт?вост? п?сля опис?в ?х географ?чних характеристик ? нав?ть
ознак високо? технолог??. Та все ж вир?шального значення
набувають розпов?д? тих, хто побував у цьому казковому М?ст?
Знання. Наприклад, Микола Рер?х у "Серц? Аз??" згаду? подорож,
що ?? зд?йснив китайський в?йськовий л?кар ? непальський йог у
Долину Шамбали:
"Не так давно в "Шанхай тайме", а тод? й у багатьох ?нших
газетах з'явилася велика стаття за п?дписом доктора Лао Цз?ня,
який розпов?в про свою подорож у Долину Шамбали. Жвавою мовою
доктор пов?ду? багато ц?кавих подробиць про сво? важк? мандри з
непальським йогом через монгольськ? пустел? й сувор? наг?р'я до
Долини, де вони виявили обитель численних йог?в, що осягали
Вищу Мудр?сть. Його опис лаборатор?й, храм?в, а також
знаменито? башти надзвичайно зб?га?ться з описами цього
незвичайного м?сця в ?нших джерелах. Автор розпов?да? про
безл?ч наукових чудес ? складн? досл?ди на псих?чному р?вн? й
телепат?ю на надзвичайно велик? в?дстан?".
Концепц?ю про замкнуту общину ?деал?ст?в в Аз?? використав
Джеймс Х?лтон у сво?му бестселер? "Втрачений горизонт", за яким
було створено й к?носценар?й. Сл?д в?ддати належне авторов?, що
в?н зум?в надати ц?й колони ф?лантроп?в в?дчутно? реальност?,
хоча ? його Шангр?-Ла мало схожа на Шамбалу, бо в?н не
заглибився у стародавн? перекази Аз??. Сучасн?ш? джерела, як-от
книги Оссендовського ? Рер?ха, м?стять вражаюч? подробиц? щодо
особливостей ц??? в?дособлено? общини. Оссендовський наводить
розмову з осв?ченим монгольським ламою, за яким багато хто
побував у забороненому царств? Агхарта1. Але н?хто з них не
обмовився, що ж в?н там побачив, бо обо? були пов'язан?
об?тницею мовчання.
Польський досл?дник розпов?да? про одного мисливця, який
проник у закурену печеру, а зв?дти потрапив до п?дземних
прим?щень. П?сля повернення в?н почав розпов?дати, що в?н там
бачив, але лами негайно в?дтяли йому язика, щоб в?н не
розголосив та?мницю та?мниць. Цей мисливець, безумовно, збер?г
незабутн? враження про сво? в?дв?дини, бо на стар?сть
повернувся до ц??? печери, зник у н?й ? б?льше його н?хто не
бачив.
У Монгол?? вта?мничен? лами запевняли Ферд?нанда
Оссендовського, що в Атлантиц? й Тихому океан? геолог?чн?
катакл?зми знищили ц?л? континенти. Його неабияк вразила
зв?стка, що частина мешканц?в тих нев?домих цив?л?зац?й
врятувалася у заздалег?дь споруджених п?дземних сховищах
велико? м?сткост? ? з яскравим штучним осв?тленням. Ц?лком
можливо, що в кельтськ?й легенд? про "божеств у порожнистих
горах" в?дбилася народна пам'ять про народ, що врятувався в?д
катастрофи в Атлантиц?.
"У п?дземних печерах особливе св?тло дозволя? вирощувати
злаки й овоч?, забезпечу? людям довге життя без недуг",-- пише
Ф. Оссендовський п?сля виснажливо? подорож? до Центрально?
Аз??, де в?н зустр?чав багатьох вчених лам. Вони твердили, що
управител? цих п?дземних колон?й, як ? Сини Сонця в ?гипт? чи
П?вденн?й Америц?, збер?гають в?рн?сть Учителям Шамбали.
В?ра в ?снування наг?в, р?зновиду зм?й, як? живуть у
казкових печерах, осв?тлених коштовним кам?нням, надзвичайно
ст?йка у народ?в ?нд??. Вони мають людськ? обличчя неймов?рно?
краси, здатн? л?тати в неб?, коли з'являються з Патали,
нижнього св?ту, ? славляться винятковою муАр?стю. Наги й наг?н?
одружуються з людьми, переважно з великими царями, царицями й
мудрецями, проте, як вважають, не схильн? сп?лкуватися з людьми
низько? духовност?.
Столиця Кра?ни Наг?в -- Бхогават?, де руб?ни, смарагди,
д?аманти сяють повсюди й осв?тлюють катакомби. Вважа?ться, що
царевич Арджуна, учень Кр?шни, в?дв?дав Паталу.
Будд?йська "Праджняпарам?та-сутра" ("Думки Гаутами Будди")
збер?галася у Палац? Зм?й доти, доки великий панд?т Нагарджуна,
засновник махаяни (помер бл. 194 р. н.е.), не спустився в
Царство Наг?в, щоб узяти й опубл?кувати будд?йськ? тексти.
Багато ?нд?йц?в та т?бетц?в мали нагоду побувати у
велетенських печерах наг?в, з'?днаних галереями ? схожих на
мурашник; вони тягнуться на сотн? к?лометр?в п?д г?рськими
кряжами. Озеро Манасаровар у зах?дн?й частин? долини Цангпо
в?доме ще як Озеро Великих Наг?в. Це найвище пр?сноводне озеро
в св?т?, розташоване на висот? приблизно 4700 м над р?внем
моря.
Жител? цих пустельних м?сць розпов?дають про велик? лотоси
на поверхн? цього вкрай холодного озера ? про раптову появу на
цих кв?тах постатей, що сидять, обрамлен? сяйвом. Марево?
Можливо, проте т?бетц? схильн? вважати, що то свят? з Кра?ни
Наг?в.
В?ра в та?мне Царство Мудрец?в ?сну? в Аз?? споконв?ку.
Причому ? докази, за яких ц? химерн? легенди стають реальним
фактом.
Аз?атськ? общини вта?мничених, куди входили ? ?вропейц?,
не були численними, й ?нод? вони використовували сво? стар?
катакомби з кондиц?йованим пов?трям, зведен? ще в часи до
катакл?зму. Братство Шамбали очолю? невеличка ??рарх?я вищих
?стот, яких часто пор?внюють з махатмами, що на санскрит?
означа? "Велик? Душ?". Ц? надлюдськ? ?стоти волод?ють
надприродною силою; вони завершили свою еволюц?ю на ц?й
планет?, але лишилися з людством, щоб сприяти його духовному
поступу. Будд?йська ф?лософ?я ч?тко визнача? ц? велик? душ?,
яких вона назива? архатами по-санскритськи або лохань
по-китайськи. Архат -- це людина, що впродовж сво?? довго?
планетарно? еволюц?? зв?льнилася в?д ус?х земних пристрастей ?
в?д ус?х борг?в карми. Ця еволюц?я ма? чотири фази: "Шротапат?"
-- "Той, хто входить в Пот?к"; "Шакрдгам?н" -- "Той, хто
народжу?ться один раз"; "Анагам?н" -- "Той, хто не
поверта?ться" ? "Архат" -- "Осяяний" (ж?ноча ?постась--Тара).
Зг?дно з будд?йськими текстами, дв? запов?д? архата -- це
пошуки бодги (або осяяння) ? вдосконалення людини. Коли архат
входить у пот?к, що веде до н?рвани -- океану косм?чно?
св?домост?,-- в?н отриму? трансцендентальн? зд?бност?, завдяки
яким може зробити сво? т?ло легшим або важчим, меншим або
б?льшим. В?н ста? володарем матер??, часу й простору ? може
з'являтися будь-коли в будь-якому м?сц?. Архат зна? про вс?
явища ? збер?га? згадки про вс? попередн? життя. В?н завершив
земний цикл розвитку й не в?дроджу?ться б?льше на Земл?.
Архат, що вир?шив залишитися на Земл?, посвячу? себе на
благо людства, автоматично стаючи бод?сатвою, спасителем, який,
будучи видимим чи невидимим, допомага? людству в його духовному
сходженн?. Силою кр?яшакт? (вол?) бод?сатва здатен створити
соб? видиму оболонку з елементарно? атомарно? речовини, яка
може здаватися щ?льною ? реальною, але може залишатись
невидимою ? при?днатися до "народу Вогненного Туману".
Цих над?стот насправд? бачили, нав?ть ?вропейц?. Сер Х'ю
Райс Ренк?н, шотландський баронет, що навчався в Харроу ?
служив оф?цером Корол?вських драгун?в, став буддистом ? багато
рок?в спов?дував махаяну. Ось що в?н казав 1959 року: "Ми
зна?мо, що п'ять бод?сатв (досконалих людей) контролюють долю
св?ту. Раз на р?к вони зустр?чаються в г?малайськ?й печер?, щоб
прийняти р?шення. Один ?з них пост?йно живе у Високих Г?малаях,
другий -- у шотландських горах Кайрнгормс. Ми з дружиною
виразно бачили цього бод?сатву близько десяти рок?в тому, коли
перетинали перевал Лар?г Гру".
Деяк? з архат?в перевт?люються в людину для того, щоб мати
т?сн? вза?мини з земною людн?стю, але ця група надто
нечисленна. ?хн? т?ла ?снують майже безмежно, бо Колесо
перероджень для них зупинилось.
Братство комун Шамбали складають сотн? посвячених -- в?д
"того, що входить у Пот?к" ? до архата. ?х можна вважати за
пост?йних мешканц?в, тод? як незначна к?льк?сть пом?чник?в ?з
зовн?шнього св?ту приходять отримати вказ?вки, плани
ф?лантроп?чно? д?яльност? чи повчитися в арха?чних музеях;
вони, отже, тимчасов? гост?.
Причина будд?йсько? терм?нолог??, що вжива?ться щодо
Шамбали, вкрай проста: географ?чна близьк?сть Т?бету до общини
маг?в ? давн? зв'язки святих лам ?з цим центром. Зовн?шн?
сп?вроб?тники Шамбали, учн? сх?дних ? зах?дних шк?л Б?лих
м?стер?й, що теж здатн? по?днувати свою св?дом?сть з?
св?дом?стю Великих Косм?чних Учител?в, пор?вняно нечисленн?,
хоч ? можуть обчислюватися тисячами.
Ф?лологи й сходознавц? спроможн? з?брати ц?нн? дан? про
фольклор Шамбали. У сво?му досл?дженн?, виданому Й?льським
ун?верситетом, "Стежки в глибинну Аз?ю" Юр?й Рер?х оц?ню?
достов?рн?сть переказ?в про Шамбалу: "Шамбала розгляда?ться не
лише як будд?йський центр окультних знань. Це -- пров?дна
засада кальпи, майбутньо? косм?чно? ери. Вважа?ться, що вчен?
ченц? й медитуюч? лами перебувають у пост?йному зв'язку з цим
м?стичним братством, що керу? долею будд?йського св?ту.
Зах?дний споглядач схильний применшувати значення цього
означення чи в?дносити розлогу л?тературу про Шамбалу, ? ще
розлог?шу усну фольклорну чи м?фолог?чну традиц?ю, але кожен,
хто вивчав л?тературний ? народний буддизм, зна, яку велику
силу ма? воно у численних буддист?в г?рсько? Ази".
В ?нш?й науков?й прац?, опубл?кован?й у Радянському Союз?
п?д ег?дою Академ?? наук, Юр?й Рер?х згаду? текст "Ганжура",
рукопис якого, вважа?ться, походить ?з само? Шамбали ? в якому
сказано, що упродовж в?к?в т?бетськ? свят? прагнули до
духовного ?днання з Главою Шамбали. Ц? панд?ти склали тексти, в
яких вони стверджують, що к?лька видатних лам "в?дправлялись у
Шамбалу в пошуках знань бод?сатв", попри винятково важкий шлях.
Аби зрозум?ти глибину почутт?в лам щодо Шамбали, сл?д
вдатися до ?ншого авторитетного джерела: книги "Т?бет" Тхубтен
Дж?гме Норбу, старшого брата нин?шнього Далай-лами. Ця ц?кава
праця, видана К. Торнбуллем, базу?ться на давн?х т?бетських
рукописах про кра?ну Шамбалу, розташовану серед засн?жених г?р
десь п?вн?чн?ше Лхаси. Ця давня традиц?я поширилася аж до
Монгол??. У сво?й "Нов?тн?й ?стор?? Монгол??" К. Р. Бавден
мовить про народну в?ру в ?снування Шамбали, яку в?н виявив у
ц?й кра?н?.
Обитель Мудрец?в ста? ще менш легендарною, коли знайомишся
?з св?дченнями про ?? реальне ?снування, як? наводять тамтешн?
знавц?. Махатма Мор'я змальову? життя одн??? тако? общини: "Наш
друг, х?м?к В., бажа? займатися новим досл?дженням промен?в --
н?хто йому не заважа?. Наш друг К. прагне вдосконалити рад?о за
рахунок нових хвиль -- н?хто йому не перешкоджа?. Наша сестра
П. займа?ться соц?альною проблемою сус?дньо? кра?ни -- вона не
осуджу?ться. Наша сестра У. ц?кавиться с?льським господарством
? пропону? чимало пристосувань -- н?хто ?й не чинить перепон. У
сестри О. лежить душа до л?карських рослин ? осв?тн?х проблем
-- будь ласка. Брат X. винайшов ц?кавий станок, а також працю?
над реорган?зац??ю общин. Брат М. займа?ться ?сторичними
досл?дженнями. А наш швець пише чудов? ф?лософськ? статт?".
Ця ?дн?сть у розма?тт? -- р?вновага м?ж ?ндив?дуальною
волею ? колектив?змом -- склада? утоп?ю, в?дтворити яку ми
можемо х?ба в мр?ях. В ?нш?й книз? махатма визнача? мету сво??
общини ? назива? ?? "М?стом науки". "Можна т?льки уявити, як?
в?дкриття чекають при сп?льн?й координац?? ус?х галузей
науки!",-- каже в?н. Так що розпов?д? про швидк?сн? транспортн?
засоби й л?таюч? апарати в Шамбал? ц?лком можуть бути правдою.
Махатма Мор'я з ледь в?дчутною ?рон??ю, властивою йому,
пише: "Географ може бути спок?йним -- ми займа?мо на земл?
ц?лком певне м?сце. Змовники можуть не хвилюватись: у р?зних
частинах св?ту ми ма?мо достатньо сп?вучасник?в". З того ж
джерела д?зна?мося про ?ншу важливу деталь: "У наш?й общин?
можна зустр?ти багато нац?ональностей ? р?зноман?тн? профес??".
Мудрець да? зрозум?ти, що в ?хн?х сховищах ? надзвичайно
давн? споруди й б?бл?отеки. Вони розташован? п?д землею в
недоступних людям печерах, щоб уберегти художн? скарби не лише
в?д граб?жник?в, а й в?д геолог?чних зрушень. Не зайве
нагадати, що Зах?д почав споруджувати велик? б?бл?отеки всього
три стол?ття тому. Наск?льки ж повинен випереджати нас цей
крих?тний центр цив?л?зац?? з? сво?ми тисячол?тн?ми
б?бл?отеками!
Якщо спадщина затонуло? Атлантиди збер?галась у колон?ях
п?д орудою Шамбали, то навряд чи можна сумн?ватись у тому, що
безперервний поступ тривав в цих закритих общинах, захищених
велетенськими г?рськими пасмами Ази й Америки. Тож закид
махатми Кут Хум?в лист? до С?ннетта, мовляв, "ви -- варвари з?
вс??ю вашою пихатою цив?л?зац??ю" може бути ц?лком слушним. Ми
ма?мо перед собою ц?каве поле досл?джень. Воно стосу?ться
?деологи ц??? загадково? сп?льноти, яка може прояснити ??
мотиви й ц?л? -- "Кожен д?амант, кожен кристал, кожна росяна ?
кожна з?рка, як ? кожна людина чи тварина, ма? свою
?ндив?дуальну душу",-- пише Махатма Кут Хум? в ?ншому лист. Це
твердження дуже близьке до д?алектично? ф?лософ??, яка ма?
матер?ю за основу життя ? св?домост?. Допускаючи ?снування в
безконечному космос? безл?ч? вищих зоряних ? планетарних
над?стот, шанований махатма ще в одному лист? р?шуче заперечу?
?снування антропоморфного бога. Не сл?д забувати, що м?льйони
буддист?в й соб? не визнають Творця чи персональне божество, а
в ?нду?зм? парабрахман ? безмежним Абсолютом. "Ми зна?мо, що
матер?я в?чна,-- каже Мудр?сть Сходу,-- бо матер?я -- це сама
природа". Деяк? з цих постулат?в сп?впадають з д?алектичним
матер?ал?змом, але розходяться з ним у питанн? про
незнищенн?сть св?домост?.
Мудрец? стверджують, що головна мета Братства -- зв?льнити
людство в?д кошмару забобон?в, прищепити любов до доброчесност?
заради доброчесност?, а не заради винагороди. "Листи Махатм"
наголошують, що вони не ате?сти чи агностики, а панте?сти в
найширшому розум?нн? слова. Сл?д зазначити, що й нин? чимало
вчених ? мислител?в доходять под?бних висновк?в перед лицем
безконечного Всесв?ту. Етичн? ?деали Вта?мничених п?дсумову?
один ?з ?хн?х адепт?в: "Терм?н "Всесв?тн? Братство" -- не пуста
фраза,-- це ?дина над?йна засада св?тово? моральност?".
Забобони, его?зм ? жорсток?сть -- страх?тлив? монстри, що
тягнуть людство у безодню духовного забуття. Вс? вони породжен?
незнанням ?дност? життя. Коли це стане загальновизнаним, людина
перестане бути руйн?вником. Мудрец? Г?мала?в в?дкриють тод?
свою концепц?ю найвищо? людяност?, "коли вс? стануть
сп?втрударями природи". Людина зараз чинить жахливий злочин,
оскверняючи ? руйнуючи планету Земля. Коли ж вона нарешт? стане
другом Природи?
Концепц?я косм?чно? еволюц?? -- основа Та?мно? Доктрини.
Не дивно, що ?дея переродження -- лише частина ф?лософ??
Страж?в Людства. Вивчення ц??? ?де? було включено в давн?
м?стер??. Цей принцип сприйняли видатн? ф?лософи -- П?фагор,
Емпедокл, Платон ? Плот?н. Перш? дво? нав?ть запевняли, що
пам'ятали сво? попередн? життя. Як ? Аполлон?й Т?анський. Перш?
В?тц? церкви, як-от Ор?ген чи Климент Александр?йський, зробили
в це ? св?й внесок.
У нас час найп?днесен?ше сформулював цю концепц?ю
переродження Бенджам?н Франкл?н. В?н склав таку еп?таф?ю для
свого надгробка в Ф?ладельф??: "Тут спочива? пожива для черв?в
-- т?ло Б. Франкл?на, друкаря, наче обкладинка ветхо? книги з
вирваними стор?нками. Та праця не буде марною, бо вона, як в?н
в?рить, з'явиться знову у новому, елегантн?шому виданн?,
вичитана й виправлена Автором".
Християнство в?ру в переродження оголосило ?рессю лише в
VI ст., а доти ?? визнавали нав?ть В?тц? церкви. Зате в Аз??,
нехай то Б?рма, ?нд?я чи Япон?я, в?ра в переродження --
нев?д'?мна частка нац?онально? св?домост?.
Ф?лософ?я косм?чно? еволюц?? -- безперервного поступу
?нтелекту й св?домост? в безмежному Всесв?т? -- в?дтворю?
картину ??рарх?чно? драбини надлюдських форм життя, ?? вт?лення
включа? почуття в?дпов?дальност? за нижч? форми життя. З
фундаментального вчення про ?дн?сть косм?чного життя виплива?
Доктрина Серця з ?? запов?ддю всеосяжно? любов? до природи.
Зайве казати, що ця засада вкрай далека в?д антропо- ?
егоцентрично? повед?нки людини на наш?й планет?.
Психолог?я наших Старших Брат?в незм?рне р?зноб?чн?ша, н?ж
наша власна. ?нтереси людини спрямован? лише на себе. Архати ж
розглядають людину лише як ланку в безконечн?й косм?чн?й
еволюц??, де сп?в?снують як нижч?, так ? вищ? форми. М?льйони
рок?в наша планета ?снувала без жодного "гомо сап??нса", та для
б?льшост? людей, не над?лених цим баченням всесв?тнього життя,
жахлива сама думка, що Земля може ?снувати без них.
Важко уявити соб? той величезний труд, що його взяло на
сво? плеч? Братство Шамбали. Його архати б?льше схож? на
солдат?в у битв? проти нев?гластва, забобон?в та его?зму, ан?ж
на сп?вц?в священних г?мн?в. Перед ними -- ?нертна маса
людства, яку треба позбавити замш?лост? ? надати довершено?
форми за законами еволюц??. Архати використовують позитивний
п?дх?д через впровадження ?деал?в у вс? види творчост?:
мистецтво, науку, рел?г?ю, музику й соц?олог?ю.
Ус? значн? культурн? й науков? здобутки людства -- з
прагненням загального добра в серц? -- надихав або п?дтримував
Косм?чний Розум. Однак легше дати благородн? ?деали людству,
ан?ж позбутися зац?пен?ння апатично? св?домост?, поганого смаку
чи фальшивих ц?нностей. Найважча з ус?х проблем -- прояснити
св?дом?сть, затьмарену забобонами й хибними уявленнями.
У Планетних Страж?в ? певна програма, аби д?йти мети на
цьому конкретному витку еволюц??. Певно, мав слушн?сть
н?мецький ф?лософ Н?цше, коли казав: "Вдалин? в?д правител?в,
в?льн? в?д ус?ляких пут, живуть найвищ? люди, а правител? -- це
?хн? знаряддя".
Проблеми ??рарх?? Св?тла куди складн?ш?, ан?ж т?, що
постають перед будь-яким сучасним урядом св?ту. Серед ?хн?х
титан?чних завдань -- нагляд ? часткова нейтрал?зац?я (через
нев?дом? науц? коливання) ментально? негативно? аури Земл?, що
м?стить випром?нювання шк?дливих думок, накопичен? споконв?ку.
Год? й казати, наск?льки ц? випром?нювання значн?. У цьому
силовому пол? лунають зойки розпачу, прокльони поранених ?
конаючих у вс?х жорстоких в?йнах, як? знало людство2. В?брац?й
високо? духовно? природи замало, аби протистояти цим негативним
хвилям. А пам'ять нашо? Матер?-Природи, яку стародавн?
?нд?йськ? книги називають акаша, ф?ксу? все, що в?дбува?ться в
св?т?, ? н?що з не? не стира?ться. Ця шк?длива оболонка над
планетою жаха?. Лише людство може нейтрал?зувати чорн? хмари
ментальних в?брац?й, як? саме створило. Страж? Земл? благають
нас бодай не додавати б?льше бруду й кров? й так украй недуж?й
планет?.
Той, хто вважа? ц? висновки сп?рними, може познайомитись
?з останн?ми науковими досл?дженнями чутливост? рослин до
людських думок. Якщо кв?тка може зав'янути в?д гн?ву людини, то
х?ба не може п?дкосити всю планету ненависть, випром?нювана в
глобальних масштабах?
Езотерична наука Сходу мовить про з?ткнення п?дземного
вогню Камадуро з Вогнем Косм?чним, яке спричиню? спустошлив?
геолог?чн? катакл?зми, якщо ц? два вогн? не вр?вноважаться.
Рер?хи на власн? оч? бачили в одн?й з лаборатор?й Шамбали
прилади для вим?рювання тиску цих обох вогн?в. Саме псих?чна
енерг?я може й повинна очистити ауру Земл?, забруднену хмарами
цих випар?в ненавист?, его?зму, жад?бност? ? пристрастей.
Архати вважають, що людство може п?д?рвати планету нав?ть
без ланцюгово? ядерно? реакц??. Лише нейтрал?зувавши потоки
негативних думок глобальним випром?нюванням миру й любов?,
можна покращити стан хворо? Земл?. Якби людство щодня вд?ляло
к?лька хвилин для синхронно? медитац?? про мир ? братерство,
воно б запоб?гло катастроф?, яка насува?ться.
Численних сп?втруд?вник?в архат?в б?льше обходить
ц?л?сн?сть планети, ан?ж виживання людсько? раси, бо для
Матер?-Природи потр?бно було п'ять м?льярд?в рок?в, щоб
сформувати Землю, ? лише к?лька м?льйон?в рок?в, щоб створити
людину. Серед цих сп?втруд?вник?в ? ? Брахма Джйот? з Дел?;
вона перебува? у пост?йному контакт? з над?стотами Г?мала?в,
як? контролюють св?т могутньою силою сво?? думки. Ця ж?нка
вважа?: колективна карма людства наст?льки кепська, що лише
загибель половини землян може очистити пов?тря в?д отруйних
в?брац?й ? захистити планету. ?нд?йц?, а особливо
вчен?-брахмани, непохитно в?рять в ?снування Великих Р?ш?,
мудрих захисник?в людства, що, мов т? громов?дводи, беруть на
себе левову частку гн?ву, який мав би впасти на людство; однак,
? ?хн? можливост? не безмежн?. За тепер?шньо? кал?юги, в як?й
живемо, сили зла особливо розкошують у столичних м?стах, де
вкрай усп?шно зводять людину до р?вня тварини. Саме вони
спричиняють розумове отру?ння атмосфери, про яке кажуть
?нд?йськ? м?стики. ?з сказаного виплива?, що проблеми, яким
протистоять адепти, мають планетарний характер.
Можна зрозум?ти скептицизм осв?ченого читача, викликаний
тим, що таке давн? братство вчених ? ф?лантроп?в чомусь
залишилося поза увагою досл?дник?в. Але сл?д мати на уваз?, що
н?який досл?дник н?коли не виявить цього замкнутого братства,
якщо сам не буде заодно з його великими умами ? не усв?домить
?хньо? безкорисливо? д?яльност?.
З ?ншого боку, ?сторик ма? безл?ч даних, з якими може
працювати, ? ця книга теж наводить достатньо доказ?в
достов?рност? ц??? сп?льност?. Коли будуть в?дкрит? -- а це
станеться ще до к?нця нашого стол?ття -- надзвичайно давн?
тайники з науковими артефактами п?д Сф?нксом ? п?рам?дами Г?зи,
постане питання: хто ж ?х заховав? ? тод? буде доведено, що в
до?сторичну епоху ?снували вчен?, а думка про ?х безперервне
?снування в та?мних центрах почне сприйматися всерйоз.
Перекази про схован? скарби дуже живуч? в Аз??. Засновник
т?бетського буддизму Падмасамбгава об?цяв: "Схован? скарби
стануть знаходити один за одним, коли цього потребуватиме
поступ людства". Давня сага про Гесерхана каже: "У мене багато
скарб?в, та лише у визначений день я роздам ?х мо?му народу --
справжн? багатство прийде лише з людьми П?вн?чно? Шамбали".
У XIX стол?тт? в?домий архат Джвал Кул подарував
Блаватськ?й малюнок пензлем одного ашраму (святилища) Вчител?в
у П?вденному Т?бет?, де зображено входи до п?дземного музею, в
якому з?бран? експонати про розвиток людства на земл? за
м?льйони рок?в. Л?воруч на малюнку зображено махатму Мор'я
верхи на кон?, а сам махатма Джвал Кул сто?ть у р?чковому
потоц?. Поки що год? спод?ватися, що наших учених допустять в
цей незвичайний музей, який зараз допомага? учням з? Сходу й
Заходу осягати та?мну науку. Проте вчених допустять у
?гипетськ? п?дземн? сховища, ? того, що вони там побачать,
вистачить, аби збити ?х з пантелику.
Зауваження, з якими звернувся професор Микола Рер?х до
т?бетського лами, засв?дчують його безпосередн? знайомство з
Шамбалою: "Нам в?домо, що деяк? верховн? лами побували в
Шамбал? ? що на сво?му шляху туди вони спостер?гали незвичайн?
явища. Б?льше того, ми сам? бачили б?лий прикордонний стовп,
один ?з трьох стовп?в Шамбали". Х?ба таке зауваження не може
стосуватися легендарного м?сця? П?д час експедиц?? в Центральну
Аз?ю один учений лама розпов?в Рер?ху ? його сину Юр?ю, що у
Лхас? п?д Паталою (фортецею-резиденц??ю Далай-лами) ? потайн?
галере?, а п?д головним храмом -- печера ?з стовпом, доступна
лише для найвищих вта?мничених лам. Ус? ц? та?мн? м?сця
пов'язан? з загадкою Шамбали. ?ншого разу в?домий лама з
монастиря Кумбум зустр?в Миколу Рер?ха в П?вн?чному Т?бет? ?
в?тав його знаком Шамбали. Кумбум -- це м?сце, куди прийшов
Цзонкаба реформувати буддизм у Т?бет? ? спорудити велетенський
лама?стський храм Таш? Лхунпо, твердиню т?бетсько? йоги.
А ще якось Микола Рер?х бачив т?бетську книгу, видану
Панчен-ламою, яку складали молитви до Шамбали. Аз?я упродовж
стол?ть глибоко в?рила в ?снування П?вн?чно? Шамбали. "Бог
Шамбали живе й диха? у серц? сонця",-- писав один г?малайський
махатма. Якщо звести докупи вс? уривки ?нформац?? щодо Шамбали,
то поста? виразна картина реального ?снування ц??? обител?
вищих ?стот, для яких час ? прост?р не становлять перепон. На
жаль, окрем? натяки неч?тк?, хоча мають вони неабияку вагу. Ця
неясн?сть ? спричиню? труднощ?, з якими стика?ться кожен, хто
прагне знати всю правду про Шамбалу -- м?сто бод?сатв. Ця
неясн?сть зб?льшу?ться ? тим, що лама?стськ? мудрец? вол?ють
замовчувати цю та?мницю, найсвященн?шу в езотеричному буддизм?.
1920 року в Урз? (нин? Улан-Батор, Монгол?я) можна було
чути, як монгольськ? вершники сп?вають в?йськову п?сню про
в?йну П?вн?чно? Шамбали. Коли Рер?х подарував свою картину
"Р?гден Джапо, Правитель Шамбали" урядов? Монгол??, ?? прийняли
з глибокою пошаною, ? було нав?ть вир?шено збудувати для не?
спец?альний храм. ? хоча в?домо, що м?фи впливають на народ, чи
не дода? сказане дечого до поширено? в Аз?? в?ри? Колись
Далай-лама ?хав ?з Лхаси в Монгол?ю. В одному м?сц? люди й
тварини почали труситися без видимо? причини. Далай-лама
пояснив це тим, що експедиц?я зайшла в заборонену зону Шамбали,
псих?чн? в?брац?? яко? занадто сильн? для мандр?вник?в.
? думка, що нав?ть деяк? ?вропейц? досягали Шамбали. У
1860 роц? один учений ? член Нац?онального географ?чного
товариства в?дв?дав ?нд?ю. Повернувшись у ?вропу, в?н був
присутн?м на придворн?й церемон??, а тод? знову подався на
Сх?д, де й зник. Чи не отримав в?н перепустку в Шамбалу в?д
Панчен-лами з монастиря Таш? Лхунпо поблизу Ш?гадзе? Вс? ц?
пов?домлення недостатньо переконлив?, аби робити з них
однозначн? висновки. Але вони, звичайно, додають певно?
виразност? територ??, реальн?сть яко? в?дома х?ба вта?мниченим
Сходу ? Заходу. В?домо, що настоятель монастиря Фу-Тайшань у
Кита? написав книгу "Червоний шлях до Шамбали", перекладу яко?
на жодну мову нема?. Найб?льш осв?чен? лами з монастиря
Морул?нг у Лхас? час в?д часу в?дв?дують в?ддалене м?сце в
Г?малаях, зв?дки вже не повертаються.
Наведен? факти щодо Шамбали стосуються р?зних народ?в ?
кра?н: Монгол??, Т?бету, ?нд?? та Китаю. Поза сумн?вом, сфера
впливу Шамбали величезна, а ?? в?к украй давн?й. Вже цього
досить, аби надати конкретност? цьому переказу.
Наступн? розд?ли книги подадуть ?сторичн? факти, як? ще
ч?тк?ше окреслять реальн?сть М?ста Мудрост?.
Вивчення записок мандр?вник?в дозволя? досить певно
окреслити контури Обител? Мудрец?в. У вересн? 1935 року мен?
пощастило зустр?чати Миколу Рер?ха в Шанха?, коли в?н
повертався з експедиц?? в Центральну Аз?ю. В?н розпов?дав мен?
про Гоб?. Море чорного грав?ю тягнеться за обр?й. Нестерпна
спекота сл?пучого сонця вдень, ?н?й на земл? вноч?. Те схоже на
мандр?вку по М?сяцю. В ?мл? над ними видн?в Молочний Шлях. З
настанням ноч? зор? сяяли як лампи на темному неб?, таке сухе й
прозоре було пов?тря. Та бували дн?, коли зд?ймалася ст?на пилу
й укривала св?т, наче ковдрою. Через цю запону сонце видавалося
червоною кулею. Коли зд?ймалася п?щана буря, тварин ? людей
охоплювало сум'яття.
Мандр?вник подолав тисяч? к?лометр?в ? нарешт? завершив
свою досл?дницьку працю. В?н повернувся до цив?л?зац?? ?
розпов?в про сво? враження недов?рливому слухачев?. Повед?нка
його якоюсь м?рою зрозум?ла: опов?дач прибув ?з зовс?м ?ншого
св?ту, а все нове, дивне й незвичне завжди сприйма?ться з
сумн?вом.
Скаж?мо, раптова поява витончених пахощ?в, мовби якогось
ф?м?аму, але не в храм?, а в серц? Гоб?, в кам'ян?й пустел?, що
простяглася на сотн? к?лометр?в навс?б?ч. Н?де й сл?ду храму чи
житла, проте вс? учасники експедиц?? одночасно в?дчувають ц?
пахощ?. Рер?х розпов?дав, що таке траплялося к?лька раз?в ? що
год? це якось пояснити.
В?дома ор??нтал?стка Олександра Дев?д-Н?л ? соб? згаду?
пам'ятний випадок, що стався в м?ст? Дзекундо (Сх?дний Т?бет),
у пустельн?й м?сцевост?. Там вона зустр?ла одного барда, про
якого подейкували, н?би в?н час в?д часу зника? у засн?жених
горах, де нема? н?яких с?л ? легко загинути в?д голоду й
холоду. Коли той чолов?к так само знову неспод?вано з'являвся,
то на вс? розпитування в?дпов?дав, що в горах в?н бачився з
"богами". Якось шановна Дев?д-Н?л нап?вжартома попрохала його
передати Вчителев? г?р скромний дарунок -- букетик китайських
паперових кв?т?в.
П?сля чергових в?дв?дин правителя загадково? м?сцевост?
т?бетець прин?с французьк?й досл?дниц? чудову блакитну кв?тку
-- так? розкв?тають у липн? на п?вдн? Т?бету. То був подарунок
у в?дпов?дь в?д Вартового г?р. А в Дзекундо тод? якраз стояли
двадцятиградусн? морози, р?ку вкривав шестифутовий л?д, а земля
наскр?зь промерзла. "Де в?н роздобув ту кв?тку?" -- запиту?
Дев?д-Н?л. Так що справд? можуть у ц?й м?сцевост? з арктичним
кл?матом ?снувати ?зольован? тепл? долини, одна з таких долин ?
прихистила колон?ю маг?в.
Досл?дники Пржевальський ? Франке в?дзначають у сво?х
дорожн?х щоденниках дивну повед?нку туб?льц?в, як? нав?др?з
в?дмовлялися ?ти в певн? райони. Один рос?йський учасник
експедиц?? Рер?ха розпов?дав мен?, що ?хн?й караван зустр?вся з
таким самим явищем у глибинах Аз??, коли без видимо? на те
причини т?бетц?, монголи й китайц? в?дмовлялися перетинати
деяк? м?сця в П?вн?чному Т?бет?. В?н з?знавався, що нев?дь-чому
й сам не в?дчував особливого бажання ?ти дал? -- те було вкрай
дивно й незрозум?ле.
Сам Микола Рер?х подався в ту м?сцев?сть верхи на пон?.
Його не було к?лька дн?в, а коли в?н повернувся, аз?йц?
попадали перед ним на кол?на, вигукуючи, що в?н -- бог. Мовляв,
н?хто не може проникнути в Шамбалу без божественного дозволу. ?
це лише одна з дивовижних ?стор?й, почута мною в Кита?. На
початку 30-х рок?в тут тралився випадок, нев?домий на Заход?.
Одного американського чиновника, що мав певне урядове
доручення, вкрай тепло приймали лами в Монгол??. Благородна
душа й щирий ?нтерес до цього вчення Аз?? дали йому змогу
побувати в царств? Гуань?нь. Але малоймов?рно, щоб в?н бодай
словом прохопився в сво?му зв?т? для Ваш?нгтона про набутий тут
духовний досв?д.
Через неозор? обшири Аз??, через ?? пустел? й гори
тягнуться прочани до Фонтану мудрост?. Хто визначить, ск?льки
?х, чи назве ?хн? ?мена? Сам? ж вони не розпов?дають про сво?
мандри ? про зустр?ч? з мудрецями Сходу. Рер?х теж зд?йснив
таку прощу. У С?нцзян?, п?вн?чн?ше Каракорумського хребта, в?н
почув, що "за цими горами живуть свят? люди, як? рятують
людство сво?ю мудр?стю: багато хто прагнув побачити ?х, та
марно: хто зум?в подолати хребет, збивався з дороги". М?сцевий
пров?дник розпов?дав Рер?хов? на Каракорумському перевал?, що в
горах ? величезн? печери, де збер?гаються скарби з
першопочатк?в ?стор??. А ще зазначав, н?би там час в?д часу
з'являються висок? б?л? люди, як? пот?м зникають у п?дземних
галереях п?д скелями.
У Турфан? (С?нцзян) експедиц?я Рер?ха чула розпов?д? про
високу чорношк?ру ж?нку з напрочуд виразним обличчям, яка
виходила з глибоких печер, аби допомогти тим, хто втрапив у
б?ду -- вона викликала шанобливе благогов?ння нав?ть у
чолов?к?в цього мусульманського м?ста Китаю. Саме там
розпов?дали й про вершник?в, як? з? смолоскипами в руках
зникають у п?дземних катакомбах.
"Справд?, справд? люди Шамбали час в?д часу приходять на
св?т,-- дов?рчо казав лама Рер?хов?. -- Вони зустр?чають земних
сп?втруд?вник?в Шамбали й задля блага людства роздають коштовн?
подарунки, винятков? рел?кв??". Рер?хов? розпов?дали також про
раптову появу в певних монастирях самого правителя Шамбали --
Р?гден Джапо. Щойно в?н з'явля?ться у храм?, як св?чки
запалюються сам? собою. Таке сталося, наприклад, у монастир?
Нарабанч? Кур'?н у Зах?дн?й Монгол?? 1890 року. Зимово? ноч? на
монастирське подв?р'я в'?хало к?лька вершник?в ? звел?ли ламам
з?братися в храм?. Пот?м на трон настоятеля п?днявся
незнайомець ? в?дкинув з голови каптура -- лами побачили осяйне
обличчя самого володаря Шамбали. В?н сотворив молитву,
благословив ченц?в, пот?м прор?к гр?зне в?щування ? зник разом
?з сво?ми супутниками.
1920 року в цьому ж монастир? сталася дивовижна пригода з
Ф. Оссендовським. П?д час розмови з верховним ламою Хутукту той
мовив йому: "У мене таке в?дчуття, н?би ви тривожитеся за тих,
кого любите: я хочу помолитися за них". Польський учений, що
мусив ем?грувати з Рос??, справд? залишив там с?м'ю ? дуже
переживав за ?? долю. "Погляньте на темний прост?р за стату?ю
Будди, ? ви побачите сво?х р?дних",-- мовив настоятель. Ф.
Оссендовський та його супутники побачили спершу пасма диму в?д
курив, що звивалися в пов?тр?, а тод? в т?й ?мл? стали
прозиратися люди й предмети. Оссендовський раптом побачив свою
дружину, причому наст?льки виразно, що розр?зняв нав?ть детал?
?? одягу. Побачив в?н ? ?нших член?в сво?? родини, як? натод?
переховувалися у далекому м?ст?.
"Ламо, скажи мены, чи бачив ти особисто Рыгдена Джапо?" --
поцыкавився якось Микола Рер?х. "Н?, вт?леного Вчителя я не
бачив,-- в?дпов?в той. -- Але чув його голос. ? глибоко? зими,
коли гори вкривав сн?г, в?н прислав мен? у дарунок троянду --
кв?тку з далеко? долини".
Одн??? темно? ноч? Микола Рер?х бачив спалахи й св?тлян?
стовпи в неб?. У Трансг?малаях ясно? зоряно? ноч? то не могло
бути н? полярним сяйвом, н? електричними розрядами. Що ж то
було? "Це променить Башта Шамбали",--- в?дпов?ли лами й
пояснили: то св?тло в?д каменя на башт?, що ся?, мов д?амант.
Варто трохи зупинитися на легенд? про цей кам?нь, що
утвердилася в лама?зм?. У санскрит? в?н зветься Ч?нтаман?, а
по-т?бетському -- Норбу Р?нпоч. Б?льша частина його м?ститься в
Башт? Шамбали. Найб?льш вража? в легенд? те, що цей кам?нь
н?бито доставив на Землю косм?чний посланець. У Т?бет? в?рять,
що за правл?ння Тхо-тхо-р? Няньцяна 331 року з неба впала
скринька з чотирма священними предметами в н?й, серед них ?
кам?нь Ч?нтаман?. В легенд? згаду?ться ? крилатий к?нь Лунг-та,
що прин?с на сво?й спин? цей скарб. Художники ув?чнили цю
легенду про Пегаса з коштовним каменем. Через багато рок?в по
тому, як упала скринька, перед царем раптом постало п'ятеро
?ноземц?в ? пояснили, нав?що вс? т? предмети. П?сля чого
чужинц? зникли. Чи не з Шамбали вони приходили?
У Т?бет? впродовж в?к?в побутують усн? перекази про далек?
польоти т?бетських цар?в ? святих на крилатому кон? Лунг-та.
К?нь цей вважа?ться посланцем бог?в ? в?н н?бито ма? здатн?сть
обл?тати Всесв?т. Чи не алегор?я косм?чного корабля цей к?нь?
?нше пов?домлення ще фантастичн?ше. З верс??, яку я почув
в?д професора Рер?ха, виходить, що кам?нь Ч?нтаман? доставив на
Землю косм?чний посланець. Це м?нерал з ?ншого св?ту, >
можливо, ?з зоряних систем у суз?р'? Ор?он, хоча б ?з того ж
С?р?уса, в?ддаленого в?д нас на дев'ять св?тлових рок?в. Не
дивно, що у фольклор? в?н вважа?ться скарбом св?ту. Фантаз?я?
Можливо. Але уяв?мо на мить, що ядерна в?йна знищила нашу
цив?л?зац?ю. Чи в?ритимуть у цьому випадку наш? далек? нащадки,
що зразки кам?ння з М?сяця доставили на Землю американськ?
космонавти? Очевидно, що цей факт в?д?б'?ться лише у м?фах.
Вважа?ться, що "внутр?шн? серце", або випром?нювання каменя
Ч?нтаман?, "сильн?ше рад?ю", але д?? назовс?м ?нших частотах. А
коли точн?ше, то якраз на тих, що в?дпов?дають ментальним
в?брац?ям людини. Стародавн? хрон?ки Аз?? пов?домляють, що
божественний посланець небес дав уламок цього каменю Тазлаву,
?мператоров? Атлантиди. За незапам'ятних час?в великий шматок
каменю пом?стили в Башту Шамбали, а невеличк? осколки час в?д
часу надсилаються в ту чи ?ншу частину Земл?, де наста? нова
ера або зароджу?ться нова цив?л?зац?я. Однак ц? маленьк?
шматочки Ч?нтаман? п?дтримують пост?йний зв'язок з основним
каменем, що перебува? в Аз??.
Один ?з таких осколк?в опису?ться як шматочок розм?ром у
м?зинець, ма? форму якогось плоду чи нав?ть серця,
св?тло-с?руватого кольору, з незрозум?лим ??рогл?фом,
викарбуваним на ньому. Кажуть, що коли кам?нь темн?ша?, то
збираються хмари, коли важча?, то лл?ться кров, коли потр?ску?,
то наближа?ться ворог. Коли кам?нь займа?ться вогнем, св?т
спостигають небачен? потряс?ння. Та коли над каменем ся? з?рка,
настають мир ? благополуччя.
Богдо-геген, лама?стський першосвященик в Урз?, якому на
початку 20-х рок?в п?длягало щонайменше ш?стдесят тисяч лам,
зачитав Ф. Оссендовському такий уривок з давньо? хрон?ки:
"Коли Гуш?хан, правитель олет?в ? калмик?в, завершив в?йну
проти "червоних шапок" у Т?бет?, то вив?з зв?дти загадковий
"чорний кам?нь", що його свого часу над?слав Далай-лам? Володар
св?ту". За цим пов?домленням, кам?нь певний час переховувався в
Урз?, ? то був напрочуд сприятливий для Монгол?? час, поки
кам?нь не щез. Лами розпов?дали, що жерц?-правител? Монгол??,
переважно т?бетц?, могли передбачити майбутн? завдяки каменю
Норбу Р?нпоч, бо ?нод? на його поверхн? проступали знаки й
л?тери, що ?х розум?ли верховн? лами. ? ц? пророцтва могли
стосуватися ц?лих народ?в. Окультн? перекази Аз?? говорять, що
чимало цар?в ? правител?в у минул? ?сторичн? епохи волод?ли цим
каменем -- серед них згадуються Акбар у ?нд??, Соломон в ?уде?
? один з ?мператор?в Китаю.
Невеличкий шматочок косм?чного каменю було над?слано ? в
?вропу, аби посприяти утвердженню Л?ги Нац?й. ? хоча ця спроба
ск?нчилася невдачею, вона все ж украй показова п?сля страх?ть
першо? св?тово? в?йни.
?з ?вропи кам?нь той повернув до Шамбали саме Микола Рер?х
-- наприк?нц? 20-х рок?в. "Ми усв?домлю?мо пров?щену долю
каменю, що поверта?ться в р?дну оселю",-- мовиться в одн?й
сх?дн?й легенд?. В?рш Миколи Рер?ха присвячено поверненню
Ч?нтаман? в Шамбалу п?д час його виснажливо? експедиц?? через
Центральну Аз?ю; у в?рш? нав?ть згадуються ?мена китайських та
т?бетських нос??в:
Фу, Ло, Хо, Кам?нь нес?те.
Воздайте сильним,
В?ддайте в?рним.
?нно, Гуйо, Дья -- Прямо ?д?ть!
Т? з небагатьох, кому пощастило в?дчути випром?нювання
цього каменю, св?дчать, що в?н спричиню? могутн?й приплив
косм?чно? енерг?? ? зм?ню? св?дом?сть.
Картина Рер?ха "Ч?нтаман?" зобража? пон?, який везе на
спин? скриньку, оточену ореолом. Саме у ц?й скриньц? й везли
кам?нь у Башту Шамбали через глибоку ущелину, серед
велетенських скель, що стрим?ли обаб?ч. Охоронцям експедиц??
було наказано якнайпильн?ше охороняти саме цю безц?нну поклажу.
? попри напади бандит?в та лют? холоди, що косили в'ючних
тварин, кам?нь усе ж було благополучно доставлено до його
витоку. "Немов д?амант, ся? св?тло на башт? правителя
Шамбали",-- мовить сх?дна книга. ?стор?я каменю, доставленого
на Землю з далеких св?т?в, справд? вида?ться фантастичною. Але
саме так говорять т?бетськ? й монгольськ? перекази про ?стот з
в?ддалених з?рок. А перекази ц? виникли задовго до нашого
косм?чного в?ку.
Ф. Оссендовський пише в сво?й книз?, як учител?-лами
вводили учн?в у летарг?чний стан, пот?м занурювали у в?двар ?з
спец?альних трав, через що тканини т?ла твердли, не руйнуючись.
?х сповивали, наче ?гипетськ? мум??, п?сля чого
псевдозакам'ян?л? молод? лами п?д д??ю псих?чно? енерг??
вта?мниченого ставали невагомими й з величезною швидк?стю
зл?тали в небо. У такому стан? учн? не в?дчували холоду, вони
не потребували кисню, а проте мали здатн?сть запам'ятовувати
все, що бачили. Молод? лами подорожували до ?нших планет, а
коли через к?лька рок?в поверталися, ?х оживляли ? вони
розпов?дали про бачене в ?нших св?тах.
Олександра Дев?д-Н?л побачила свого першого "л?таючого
ламу" на плато Чантан у Т?бет?. Вона певний час спостер?гала за
ченцем, що робив велетенськ? стрибки, в?дштовхуючися в?д земл?,
як м'яч. Його широко розплющен? оч? немов прикип?ли до яко?сь
неймов?рно в?ддалено? точки в небесному простор? -- на гурт
французьких досл?дник?в в?н не звернув ан?найменшо? уваги.
Досл?дниця також згаду? про лам, як? могли ставати невидимими
або, навпаки, раптово з'являтися нев?домо зв?дки.
Одна з картин Миколи Рер?ха явля? собою криптограму.
Назива?ться картина "Р?гден Джапо, Правитель Шамбали", а
зображено на н?й п?щанисту долину, довкола яко? зводяться
стр?мк? скел? -- типовий кра?вид у Цайдам?. В печер? зображено
вогненну буддопод?бну постать, що в?дда? наказ к?нним г?нцям
перед собою. Якщо покласти картину на правий б?к, то в ??
верхньому л?вому кутку можна розр?знити бородатий проф?ль
Рер?ха серед обрис?в г?р. А серед нагромадження скель у центр?
композиц?? вгаду?ться контур ракети чи фюзеляж
Т?бетський прапор, нев?домий на Заход?. На ньому зображено
Володаря Шамбали в сво?й столиц? серед засн?жених г?р. Ж?ноче й
чолов?че божества допомагають його завданню трансформувати
людину в надлюдину; вони тримають численн? дарунки для
майбутнього людства. Внизу лег?они Св?тла атакують орди
Темряви: це -- т?бетська верс?я б?бл?йного Армагеддона.
Чита?ться ця криптограма так: "Рер?х л?тав на цьому
апарат?"?
Таке припущення п?дтверджують слова махатми Мор'? у
п?слямов? до "Агн?-Йоги": "Струмен? цього вогню обпалювали
Кам?нь у його великому польот? перед лицем Сонця". Якщо ц?
слова стосуються каменю Ч?нтаман?, то чи не сл?д це сприймати
так, що Микола Рер?х зд?йснив косм?чну подорож до внутр?шн?х
планет ? Сонця? Чи не мчав його в м?жпланетну подорож Лунг-та,
т?бетський Пегас?
Оск?льки ми розгляда?мо артефакти з ?нших св?т?в, варто
мати на уваз? ще одну чудову т?бетську легенду. Т?бетц? в?рять,
що в прадавн? часи поблизу монастиря Сера у Лхас? з неба впав
жезл. Цей золотий жезл, або дорж?, збер?га?ться вже в монастир?
к?лька в?к?в. Б?льше того. Далай-лама ма? титул Володаря
Блискавки, бо дорж?, вважа?ться, здатен вивергати блискавки.
Кажуть, що п?д час деяких рел?г?йних в?дправ жезл той
випром?ню? сл?пуче св?тло. Дорж? ма? коротке рук?в'я, з обох
к?нц?в якого розташовуються округл? бутони лотоса. Ср?бн?,
бронзов? або зал?зн? коп?? цього жезла можна бачити в б?льшост?
т?бетських монастир?в. Хоча можна й подумати, що дорж? --
специфичний елекричний пристр?й, сферичн? к?нц? якого слугують
катодом ? анодом, верховн? лами в?дкидають таке припущення. В?н
може д?яти п?д впливом нев?домо? сили, п?дконтрольно?
тренованому буд?йському йогов?.
Деяк? джерела натякають, що наймогутн?ший на земл? дорж?
ма? правитель Шамбали. Його описують, як металевий ск?петр ?з
двома д?амантовими кулями на к?нцях. Як ? Ч?нтаман?, цей
Великий дорж? здатен фокусувати могутн? косм?чн? сили й
керувати ними.
Хоча час великих одкровень стародавньо? науки й реально?
появи Учител?в Сходу ще не настав, ц?каво було б узнати
детальн?ше про появу ?х у монастир? Таш? Лхунпо безпосередньо
перед китайською окупац??ю Т?бету. Доктор Сейке Вада, що був
св?дком ц??? под??, виклав сво? враження в американському
журнал? "Косм?чна з?рка":
"Учител? не мають якогось певного розкладу, коли вони
повинн? з'являтися. ?нод? вони постають перед сво?ми учнями,
щоб проголосити пропов?дь, ?нод? прид?ляють увагу к?льком
обраним чи й нав?ть одному. З Учител?в, яких найб?льше знають
зах?дн? учн?, посл?довники окультизму, доктор Вада бачив Кут
Хум?, Мор'ю та Джвалу Кула. Час, проведений ним б?ля ст?п
Учител?в, був осяяний св?тлом високо? духовност?".
Сл?д зазначити, щодо 30-х рок?в гурти лам, званих
кутхум-пас, нер?дко збиралися в долин? Цангпо. То були
лами-учн? архата Кут Хум?.
Висок?сть та?мно? доктрини стане очевидною, коли адепти
дадуть переконлив? докази нев?домо? ?стор?? людства, ?хн?
велетенськ? п?дземн? б?бл?отеки й музе? добре убезпечен?, а
входи до них ретельно замаскован?. Стол?ття тому Олена
Блаватська казала, що нема? п?дстав побоюватися, що ?х знайдуть
нав?ть тод?, коли "ц?л? арм?? вторгнуться в ц? п?щан?
простори". ? справд?, тисяч? солдат ? роб?тник?в уже проникли
на територ?ю Шамбали, щоб добувати нафту в Цайдам?. Та таке
було давно передбачено.
У чому ж секрет цього осередку косм?чно? культури?
Доброта, вза?моповага, здоровий спос?б життя, ретельно
продумане планування, ??рарх?чна дисципл?на, безкорислив?сть ?
прагнення сп?впрацювати з мат?р'ю-природою. ?нтереси цього
ерудованого Братства охоплюють науку, ф?лософ?ю, рел?г?ю,
мистецтво й музику в найширшому розум?нн?. Це зовс?м не рай для
л?нивих ? байдужих, не сонливий Шангр?-Ла. Це -- серце людства,
яке упродовж в?к?в самов?ддано бореться з нев?глаством,
жертвуючи заради цього сво?ми найблагородн?шими членами. Але
справжньо? ?стор?? цих мученик?в за правду ще не написано.
У ц?й сп?льнот?, що грунту?ться на засадах
сп?вроб?тництва, дисципл?ни, братерсько? любов? й ф?лософського
?деал?зму, якщо ? бувають як?сь розходження в поглядах, то
н?коли не бува? розбрату ? чвар, бо Шамбала -- це синон?м
гармон??.
На завершення цього розд?лу не зайве згадати й такий
?стотний факт, як останн? злиття общин Шамбали; воно мало м?сце
в Т?бет? у XIV стол?тт?, а очолив його Цонкаба. В?н зд?йснив
св?й задум ?з монастиря Таш? Лхунпо поблизу Ш?гадзе. А. П.
С?ннетт так опису? цю визначну под?ю:
"З незапам'ятних час?в у Т?бет? ?сну? певний засекречений
район, дос? зовс?м нев?домий, досяжний х?ба що для
вта?мничених, але неприступний для звичайних мешканц?в як ц???
кра?ни, так ? ?нших. У цьому та?мничому район? живуть адепти.
За минулих час?в махатм було значно б?льше, розс?яних по всьому
св?ту. Поступ цив?л?зац?? спричинився до магнетизму, до якого
вони прагнули, проте в епоху, про яку мовиться, тобто в XIV
стол?тт?, вже почався загальний рух до Т?бету частини
окультист?в, доти розсипаних по вс?х усюдах".
У той час, коли лише к?лька т?бетських лам знають про
?снування П?вн?чно? Шамбали й про зв'язок сво?х найвищих
панд?т?в ?з ц??ю оазою бод?сатв, найдоброчесн?ш? й
найосв?чен?ш? з них збер?гають та?мну науку, що ?, безперечно,
спадком само? Шамбали. Наука ця -- калачакра, або Колесо часу.
Про не? ? п?де мова в наступному розд?л?.
5. КАЛАЧАКРА, НАУКА БОД?САТВ
Хоча на сьогодн? жодного предмета з Шамбали в наших музеях
не виявлено, т?бетськ? книги "Ганжур" ? "Данжур" м?стять
тексти, н?бито скоп?йован? з манускрипт?в Шамбали. Кр?м того,
упродовж ?стор?? посланц? з м?с?ями в зовн?шн?й св?т
споряджалися П?вн?чною Шамбалою. Ц? два факти п?дтверджують
достов?рн?сть культурного й наукового центра, схованого у
в?дособленому куточку земно? кул?.
Ц? т?бетськ? тексти мовлять ? про науку калачакру,
завуальовану символами й алегор?ями, яких год? зрозум?ти
будь-кому, окр?м вта?мничених лам. Т?бетський буддизм вважа?,
що знання калачакри в?дкрива? двер? до сприйняття та?много
вчення бод?сатв -- ?стот, як? завершили свою земну еволюц?ю ?
присвятили себе людству.
До запровадження соц?ал?зму в Кита? у монастирях Таш?
Лхунпо поблизу Ш?гадзе й Кум-бум у П?вн?чно-Сх?дному Т?бет?
д?яли спец?альн? школи, де вивчали калачакру. Багато монастир?в
у Т?бет? й Монгол?? мали вчител?в з цього предмета. Щоб
потрапити в школу калачакри, лама мусив провести к?лька рок?в у
монастир? ? заслужити репутац?ю суворого аскета. П?сля цього
настоятель монастиря м?г рекомендувати його в цю школу. Лише
найзд?бн?ш?, найрозумн?ш? й найдоброчесн?ш? лами ставали учнями
таких та?мних шк?л.
Хоча б?льш?сть кандидат?в складають жовто-шапков? лами3,
прихильники реформованого буддизму Цзонкаби, який загалом
заперечу? тантричну маг?ю4, калачакра зажила неабияко? слави
саме завдяки цим ламам. ?стор?я св?дчить, що й сам Цзонкаба був
учителем калачакри.
Вивчення калачакри почина?ться з астроном??, астролог?? та
санскриту. Аби зберегти вмисне ускладнений символами письмовий
виклад ц??? системи, ключ до яко? знають лише адепти, ?стинне
вчення калачакри н?коли не ставало набутком громадськост? й не
перекладалося на ?вропейськ? мови нав?ть у криптограф?чн?й
форм?. Та все ж деяк? факти щодо цього вчення в Т?бет? та
Монгол?? можна з'ясувати з такого джерела, як "Блакитн? аннали,
або Коментар? до калачакри", написан? Бу-стон Р?нчен-грубом у
Таш? Лхунпо 1322 року. ?снують ? ран?ш? роботи Ра-лоцави з XI
стол?ття (перекладен? доктором Е. Оберм?ллером у Гейдельберз?
1931 року).
Ми зупиня?мося на вченн? калачакри переважно тому, що воно
щ?льно пов'язане з Шамба-лою, зв?дки ця система традиц?йно
виводиться.
Фах?вець з т?бетських текст?в Юр?й Рер?х в одн?й ?з сво?х
роб?т робить ?стотне зауваження щодо зв'язку калачакри та
Шамбали:
"Питання калачакри найт?сн?шим чином пов'язане з проблемою
Шамбали, загадковою м?сцев?стю, зв?дки ця система в друг?й
половин? Х стол?ття прийшла в ?нд?ю, та ще з проблемою
походження т?бетського ш?стдесятир?чного циклу".
На думку Юр?я Рер?ха, пошуки Шамбали й духовного зв'язку з
?? Правителем ? ? к?нцевою метою посл?довник?в калачакри.
Осяян? ченц? склали описи ц?лячу до Шамбали, де географ?чн?
вказ?вки чергуються з ?нструкц?ями щодо духовно? п?дготовки
тих, хто прагне вв?йти в сферу Шамбали.
Т?бетська священна л?тература м?стить вдосталь даних про
походження калачакри. Вс? верс?? згодн?, що калачакра вперше
з?йшла на Будду п?д час його осяяння б?ля велико? ступи
(культова споруда кон?чно? форми) Шр? Дганьякатака в пров?нц??
Мадрас. Саме тод? неспод?вано з'явився Сучандра, цар Шамбали, в
супровод? безл?ч? божественних ?стот.
Давн? т?бетськ? тексти (скаж?мо, Ра-лоцави, що жив дев'ять
стол?ть тому) приливають св?тло на ц?л? й ?стор?ю вчення Колеса
часу ? на його походження. Витяг ?з одного його манускрипту
полегшить зрозум?ти природу шамбальсько? традиц??. "Адепти
калачакри, уславлен? в науц? бод?сатв, жили в ?нд??. Тод? в
Ор?сс? народився панд?т Ц?лу, великий учитель, що глибоко
п?знав ус? л?таки (комп?ляц??). Т?, хто спод?ва?ться досягти
стану Будди за одне життя, повинн? вивчити мантраяну (знання
вс?х окультних сл?в влади), а надто науку бод?сатв (калачакру).
Учитель Ц?лу взнав, що ця наука збереглася в Шамбал?. Ц?лу,
неквапом подорожуючи, досяг вершини гори й зустр?в там
незнайомця. "Куди ти просту?ш?"-- запитав його той. Ц?лу
в?дпов?в: "У Шамбалу, п?знати вчення бод?сатв". "Шлях туди
винятково важкий,-- зазначив незнайомець.-- Та якщо ти так
прагнеш цього знання, то можеш отримати його тут". Тод? панд?т
Ц?лу вп?знав у незнайомц? вт?леного Манджушр? (бод?сатву)5 ?
впав перед ним, запропонувавши йому мандалу (кругову д?аграму).
Незнайомець пояснив йому вс? та?мн? вказ?вки коментар?в до
"Книги влади". П?сля цього Ц?лу вирушив у Сх?дну ?нд?ю ? навчив
калачакр? панд?та Ачар'ядеву, що народився в Барендр? ?
зр?внявся знаннями з? сво?ми попередниками ? повн?стю
дисципл?нував св?й розум. Дехто стверджував, що в нього були
вид?ння богин? Тари, ? все, що в?н бажав, йому гарантувалося.
Навчений Б?лою Тарою, в?н вирушив до Шамбали".
Цей текст XI стол?ття св?дчить, що в?ра в Шамбалу жила
серед т?бетц?в упродовж багатьох в?к?в.
Соманатха, кашм?рський брахман, прин?с калачакру в Т?бет
1026 року. Йому ж приписують ? впровадження в Т?бет?
ш?стдесятир?чно? календарно? системи з дванадцяти тварин ?
п'яти елемент?в (у ц?й систем? кожен р?к ма? назву таких
тварин: миша, бик, тигр, за?ць, дракон, зм?я, к?нь, в?вця,
мавпа, птах, собака ? свиня; у по?днанн? з деревом, погнем,
землею, зал?зом ? водою вони утворюють ш?стдесятир?чний цикл.
Так, 1977 р?к був Роком вогненно? зм??. Т?бетський р?к
почина?ться з молодого м?сяця в лютому). Особливе зац?кавлення
виклика? те, що т?бетсько-китайськ? дванадцятир?чн? цикли
науково виходять з тривалост? пер?оду обертання Юп?тера навколо
Сонця, що склада? 11,86 рок?в. Украй ?стотно, що т?бетський
календар почина?ться з року впровадження у Т?бет? калачакри
(1026), який в?дкрив так звану еру Рабджйон?. Тому. скаж?мо,
1975 р?к ? 949-м роком т?бетсько? хронолог??, що п?дкреслю?
виняткове значення калачакри для т?бетсько? культури.
Десята книга "Блакитних аннал?в", складена Гос Лоцаба
Гзоннудпалом м?ж 1476-78 рр., ц?лком присвячена поширенню
калачакри в Т?бет?. Про саме вчення в?домо обмаль через його
езотеричний характер, але так? ?сторичн? прац?, як "Блакитн?
аннали", м?стять натяки на Принципи калачакри. Перша книга
"Блакитних аннал?в" вказу? висок? ц?л? для будд?йських
посвятник?в: "Я в?таю ?нту?тивне, трансцендентальне, неосяжне,
що ? джерелом радост? для мудрец?в, що поширю?ться серед
блискучого з?брання, що уособлю? спок?й, що вказало декому
Колесо Вчення Найвищого Осяяння, що зрозум?ле для йог?в,
над?лених найвищим споко?м, що важке для сприйняття, важке для
досл?дження, всепроникне, безпричинне".
Десята книга "Блакитних аннал?в" наводить так? вказ?вки
учителя калачакри сво?му учнев?: "Тепер ти прийми таку позу, як
? я, ? зв?льни св?й мозок в?д думок". Давн?й текст згаду? два
стани медитац??: ясн?сть ? пост?йн?сть. В?н мовить про
рза?мозв'язок м?ж Сонцем, М?сяцем, з?рками й нервовими центрами
т?ла, або чакрами. В ?ншому параграф? сказано, що "мудр?сть
п?зна? той, хто ум?? контролювати сво? дихання", ? натяка?ться
на "д?м кундали, запалено? внутр?шн?м вогнем", або на кундал?н?
при основ? хребта. "Тод? мо? ?люзорне т?ло, поглинуте сяючим
полум'ям, я скидаю, як зм?я скида? шк?ру",-- каже текст. Це,
безумовно, означа? псих?чну проекц?ю або в?дд?лення св?домост?
в?д т?ла.
Розпов?даючи про одного вчителя калачакри, рукопис
зазнача?, що "в?н займався медитац??ю ? досяг здатност?
складати нов? мантри. В?н навчав калачакри ? мав багато учн?в;
помер в?н в?с?мдесятир?чним у Р?к дерев'яного коня (1282)". В
?ншому м?сц? опису?ться учень йоги: "В?н медитував три роки,
три п?вм?сяц? ? три дн? за методом йоги, як це радить
калачакра. За цей час орган?зм, вважа?ться, зазна? ц?лковито?
зм?ни". Текст згаду? ? так? окультн? прийоми, як використання
учнями дзеркал, щоб отримати вид?ння ? досягти косм?чно?
св?домост?. Описуються ? численн? прояви окультних сил великими
адептами калачакри.
У житт? ченця Грагс-па Сен-ге був випадок, коли вогонь
породив коштовн? камен?. В?н помер в?с?мдесяти дев'яти рок?в
(1343 року). П?д час кремац?? його останки дивовижним чином
перетворилися на будд?йськ? рел?кв??.
У житт? Ванаратхи ставалися вс?ляк? надприродн? феномени,
як-от злива з кв?т?в, струмен? б?ло? води з? стел? ? нав?ть
райдуги в його осел?. Помер в?н 1468 року доброх?ть, коли сид?в
випростаним на килим? в йог?чн?й поз?; п?д час його кремац??
увесь Непал осяяло дивовижне покривало райдуг у неб?.
?нший адепт калачакри, Бон-дон Р?нпоче в?домий тим, що
сотворив у XII стол?тт? чудо, коли п?д час церемон?? посвячення
полум'я св?чок перетворилося в вогнян? малюнки й символи.
Розпов?дь про його життя зак?нчу?ться значуще: "У в?ц?
п'ятдесят одного року в?н вирушив до Шамбали".
У "Блакитних анналах" можна виявити р?зн? прояви ф?зичних
? телепатичних контакт?в окремих вчител?в калачакри з Шамбалою.
Скаж?мо, один ?з них розпов?да? про випадок з пустельником
Калачакрападою: "В?н знався на п'яти галузях науки, його
благословила сама Тара,-- в?н ?? виразно бачив. Якось
Достославна мовила йому: "У П?вн?чн?й Шамбал? ?сну? багато
тантр (формул вта?мничення) ? коментар?в, як? склав ? пров?стив
Будда,-- приходь за ними ? слухай ?х!" В?н вир?шив вирушити
туди. Дехто казав, що коли в?н став готуватися до подорож? в
Шамбалу, то перед цим побував там у вид?нн? й отримав доктрини
Ар'я Авалок?тешвари. Останн? твердження сл?д допустити".
Ц? згадки про Тару й калйчакру матимуть ?стотне значення в
контекст? розд?лу "Храмов? д?алоги".
Микола Рер?х був св?дком незвичайного феномена, що,
безперечно, демонстрував калачакру. Якось на початку 20-х рок?в
в?н ?з к?лькома компаньйонами подорожував в автомоб?л? м?ж
Дардж?л?нгом ? Гхумом у Г?малаях. Я теж про?здив т??ю г?рською
дорогою. Рер?х пише, що вод?й автомоб?ля раптом пригальмував,
коли на дороз? з'явився паланк?н, який несли четверо чолов?к?в.
Коли автомоб?ль зупинився, аби пропустити його, пасажири
побачили в паланк?н? ламу. В?н був у червон?й з жовтим одеж?,
на голов? мав корону, волосся довге й чорне, коротку чорну
бороду, нечасту для лам. Той незвичайний лама посм?хнувся ?
к?лька раз?в кивнув головою гуртов? Рер?ха. Автомоб?ль
продовжив путь, але пасажири його ще не раз озиралися на
дивного ламу в паланк?н?. Коли Рер?х почав розпитувати про
цього загадкового ламу, йому в?дпов?ли, що в паланк?нах носять
лише Далай-ламу ? Панчен-ламу, а корону надягають т?льки п?д
час храмових церемон?й. "Ви, певно, бачили ламу з Шамбали!" --
висловили здогад ченц? в Гхум?.
Дощ, викликаний оракулом Лхаси, теж можна вважати виявом
калачакри. Це диво опису? Генр?х Гаррер у книз? "С?м рок?в у
Т?бет?". Лама впав у транс ? почав пронизливо вигукувати
заклинання. Як пише Гаррер, "можна в?рити в чудеса або шукати
?нше пояснення, але факт залиша?ться фактом: в?дразу п?сля його
заклинань п?шов дощ".
Зак?нчити цей розд?л я хот?в би ще одн??ю згадкою про його
свят?йшество Панчен-ламу, якого я бачив замолоду п?д час
процес?? в Кита?. Коли 1916 року новозбудований храм Будди
Майтре? в монастир? Таш? Лхунпо готувався прийняти велетенську
статую, Панчен-лама попрохав свого старого вчителя, пустельника
Кйонгбу-р?нпоче, керувати церемон??ю установки стату?.
Перестар?лий чернець в?дмовився, мовляв, здоров'я його надто
слабке ? смерть близько. Та все ж погодився освятити новий
храм.
Через к?лька м?сяц?в Панчен-лама послав паланк?н ? почет
за Кйонгбу-р?нпоче, щоб доправити його в монастир Таш? Лхунпо
на церемон?ю. Бачили, як в?н с?в у паланк?н, коли прибули
нос??. Але на церемон?? освячення Панчен-лама та ?нш? лами,
зайнят? богослуж?нням, були просто вражен?, побачивши, що в?н
п?дходить до монастиря самотою ? п?шки. На очах людей в?длюдник
п?днявся сходами, ув?йшов у храм, об?йняв статую Майтре?,
незбагненним чином злився з нею ? зник. Коли згодом прибув
паланк?н, в?н виявився порожн?м. Очевидно, Кйонгбу-р?нпоче
виконав свою об?цянку Панчен-лам? з допомогою калачакри.
Зв?сно, не всяку маг?ю сл?д в?дносити до калачакри, а лише
т? феномени, що залежать в?д високо? духовност? ?х виконавц?в,
що вдаються до ун?версально? сили, сховано? у ядр? атома -- нею
адепти оволод?вають через ?днання з мат?р'ю-природою. У цьому
секрет калачакри. Певн?сть, що Шамбала ? джерелом ц??? високо?
окультно? науки, отже, ста? зрозум?лою.
Сл?д п?дкреслити й такий ?стотний факт. Пров?дна секта
т?бетського буддизму гелукпа, представлена Далай-ламою ?
Панчен-р?нпоче, засуджу? демонстрування вс?ляких зорових ?
слухових псих?чних феномен?в, оск?льки прагне зм?цнити дов?ру
людини до орган?в зору й слуху, тод? як буддизм прагне
пробудити внутр?шн? духовне сприйняття. Заняття калачакрою лише
складова частина навчання посвячених, але вона допустима лише в
виняткових випадках, коли незвичайн? прояви доц?льн?. Перекази
про Шамбалу не обмежуються Т?бетом та Монгол??ю, а побутують ?
в ?нших кра?нах, скаж?мо, в Рос??; там вони дещо р?зняться
деталями й в?дом? п?д ?ншою назвою: "Кра?на Б?лих Вод".
Серед рос?йських старов?р?в ?сну? дивне пов?р'я: той, хто
п?де зворотним шляхом татар-завойовник?в до Монгол??, знайде
Б?ловоддя, де на в?длюдд?, вдалин? в?д гр?шного св?ту живуть
свят? люди.
У санскритському переказ? В?чна земля, яку нездатн?
зруйнувати н? вогонь, н? вода, названа Б?лим островом. Це тим
показов?ше, що об?тована земля рос?йських прочан зоветься
Б?ловоддям.
Як виплива? з рос?йського фольклору, фантомне царство Аз??
ма? багато потайних печер ? над?йно захищене велетенськими
г?рськими кряжами з? сн?говими вершинами. Легенда стверджу?, що
б?ля волод?нь мудрец?в лежить озеро Лопон. ? без ?рунтовних
географ?чних знань зрозум?ло, що загадкове озеро Лопон -- це
озеро Лобнор у Гоб?, коло хребт?в Алтин Тага й Куньлуня, про
як? ст?льки мовиться в давн?х китайських рукописах. Б?льше
того, поверхню цього озера частково вкрива? б?ла пл?вка
кристал?чно? сол?. Саме воно може бути одним ?з б?лих озер
Б?ловоддя.
В опов?данн? "Червон? замети" рос?йський письменник В.
Шишков згаду? Б?ловоддя: "? на св?т? така дивовижна кра?на,
назива?ться вона Б?ловоддя. ? в п?снях про не? сп?вають, ? в
казках розпов?дають. У Сиб?ру вона, за Сиб?ром, а чи й де?нде.
Кр?зь треба пройти степи, гори, в?кову тайгу, все на сх?д, до
сонця, путь свою правити, ?, коли щастя в?д народження тоб?
дароване, побачиш Б?ловоддя самов?ч. ? ця кра?на н?кому не
належить, у н?й вся воля, вся правда споконв?ку живе, ця кра?на
-- дивовижна".
Фольклор ? л?тература Давньо? Рус? дають численн?
св?дчення, що за вс?ма цими фантастичними опов?дями може
приховуватися правда. Легенда про Б?ловоддя ма? багато
сп?льного з легендою про п?дземне м?сто К?теж, куди потрапля?
лише праведна людина. Це м?сто святих людей до певного часу
невидиме, каже легенда. В?руюч? в Рос?? колись прикладалися
вухом до земл?, силкуючись почути, як дзвонять церкви в цьому
п?дземному м?ст?. Напучування, як? давали старики тим, хто
збирався в К?теж, полягали в тому, що ц??? обител? правди
досягне той, у кого сильна воля. Хто зважиться на таке, не
повинен пов?ряти сво?х задум?в н? родичам, н? друзям, т?льки
молитись ? роздумувати, поки перед його зором не постане
виразний образ священного м?ста. Як ? м?ф про Б?ловоддя, цей
переказ ? соб? згаду? про шлях монгольських завойовник?в; ним
треба пройти у зворотному напрямку, щоб знайти священне м?сто в
Аз??.
Це пов?р'я схоже на середньов?чну легенду про Святий
Грааль тим, що шукач мусив мати ст?йку душу, аби подолати
безл?ч важких випробувань. Та якщо рос?йський прочанин на шляху
до свято? земл? духовно п?дготовлений, то страж? святого м?сця
вийдуть йому назустр?ч, коли в?н до нього наблизиться. Така
певн?сть пронизу? ? м?ф про Б?ловоддя.
Протягом в?к?в прочани не раз намагалися знайти легендарне
Б?ловоддя десь у Центральн?й Аз??. Багато шукач?в повернулися
н? з чим, якщо взагал? повернулися. Вважалося, що вони наклали
життям, намагаючись перетнути Гоб? чи Т?бет. Однак це не
зупиняло ?нших, ? побутували чутки, що дехто таки д?стався т???
загадково? кра?ни.
Близько ш?стдесяти рок?в тому в Костром? помер один старий
чернець. Хоч ? знали, що в?н побував у ?нд??, все ж украй дивно
було бачити серед папер?в цього християнського ортодокса
щоденник, який засв?дчував його близьке знайомство з доктриною
г?малайських махатм.
До тих же народних переказ?в можна в?днести й рос?йську
легенду про Чудь, або Кра?ну Чудес. Вона мовить про втечу в
п?дземне м?сто гурту людей, що рятувалися в?д утиск?в царату.
Щойно вони потрапили туди, як проходи, що вели в п?дземелля,
затулили кам'ян? брили. Вт?кач? об?цяли повернутись ? принести
нов? знання, коли настане час. У цьому переказ? багато
сп?льного з розпов?дями про Шамбалу в Монгол??.
Як пов?ду? легенда про Б?ловоддя, за Б?лоозером серед
найвищих г?р лежить чудова долина, обитель святих людей.
Географ?чн? ознаки вказують на озеро Лобнор ? хребет Алтин Таг,
в?дгалуження Куньлуня. А саме там, за лаоськими джерелами --
обитель Золото? Матер? Заходу ? ?? Безсмертних.
Маршрут прочан до Б?ловоддя неважко нанести на карту.
Найчаст?ше в?н починався в?д р?ки ?ртиш у Сиб?ру, п?сля чого
мандр?вники перетинали гори Тянь-Шань ? досягали солоних озер
Гоб?, б?ля п?дн?жжя Т?бетського плато.
Микола Рер?х пише про бес?ди з алтайськими старов?рами
б?ля кордону з Монгол??ю; це св?дчення досить ц?нне, бо в ньому
наведен? конкретн? м?сця, як? проминали прочани на шляху до
Б?ловоддя: "П?сля виснажливо? подорож?, якщо не з?б'?теся з
пут?, то добудетеся солоних озер. Цей перех?д украй
небезпечний. Пот?м ви пройдете до г?р Богогорж. Зв?дси
почина?ться ще небезпечн?ша дорога до Коку-ш?. А тод? треба йти
над самим Ергором, поки не досягнеш Кра?ни Сн?г?в".
Рер?х поясню?, що солон? озера -- це озера в Цайдам? з
його небезпечними переходами. Богогорж в?н ототожню? з г?рським
масивом Бурхан Будда. Кокуш? -- це, безумовно, г?рський хребет
Кукуш?л?, а високе наг?р'я Ергор -- це засн?жений Чантанг.
Один старий розпов?в Рер?ху про двох сво?х д?д?в, що
вир?шили знайти Б?ловоддя. ?х не було три роки, а коли
повернулися, то розпов?дали с?м'ям про велик? дива, як? бачили
в обител? мудрец?в. Ця розпов?дь в?домого досл?дника Аз??
заслугову? серйозно? уваги, бо показу?, що дехто таки досягав
Б?ловоддя, або Шамбали. Так що легенда про Б?ловоддя, як ?
легенда про Шамбалу, може бути народною згадкою про давню
обитель досконалих людей, як? в?д першопочатк?в ?стор?? вели
людство стезею вдосконалення.
У цих блуканнях глибинною Аз??ю багато прочан загинуло, та
дехто все ж досяг мети й залишив описи див, бачених у незнан?й
земл?. З цих опис?в видно, що прочани розпов?ли б куди б?льше
про досягнення мешканц?в того та?много м?сця, якби не поклялися
до смерт? збер?гати та?мницю.
Под?бна розпов?дь, що походить з монастирського джерела,
була записана у Вишенсько-Успенськ?й обител? б?ля Шацька
Тамбовсько? губерн?? 1893 року. На основ? давн?х запис?в ?
усних розпов?дей, в?домих лише найосв?чен?шим ченцям Рос??,
настоятель Володимир переказав цю ?стор?ю юнаков?, який п?сля
революц?? ем?грував за кордон. П?сля друго? св?тово? в?йни ??
опубл?кувала рос?йська ем?грантська газета "Новая Заря"
(Сан-Франц?ско, 24 кв?тня 1949 р.). Коли професор Юр?й
Гребенщиков з П?вденного коледжу (Лейкленд, Флор?да) досл?див
хрон?ку, то д?йшов висновку, що вона -- переконлива верс?я
одн??? з багатьох прощ у Кра?ну Б?лих Вод -- можливо, нав?ть
одна з найб?льш ранн?х, як? зна? рос?йська ?стор?я.
Сага про Б?ловоддя походить з монастиря Афон у Грец??,
в?домого сво?ю стародавньою б?бл?отекою ? суворою дисципл?ною
схильних до м?стицизму ченц?в, що живуть на в?дособлен?й гор?.
Саме тут молодий слов'янський чернець Серг?й пров?в к?лька
рок?в перед поверненням з В?зант??, в перш? роки п?сля введення
християнства на Рус?. Повернувшись у Ки?в, отець Серг?й, якому
тод? було не б?льше тридцяти рок?в, розпов?в князев? Володимиру
легенду про загадкову кра?ну на Сход? -- Царство Б?лих Вод, де
панують доброчесн?сть ? справедлив?сть. То був час, коли
руський князь споряджав посл?в до В?зант?? та Риму, прагнучи
прилучити Русь до християнсько? цив?л?зац??.
Володимира наст?льки захопила розпов?дь про легендарну
кра?ну, що 987 року в?н спорядив ? послав велику експедиц?ю на
чол? з Серг??м на пошуки ц??? аз?атсько? кра?ни. В?н виходив з
того, що м?с?я може завершитися приблизно за три роки. Проте
минули роки й десятил?ття, а н?яких зв?сток в?д посольства не
було, ? ?? сумна доля стала очевидною.
1043 року в Ки?в? з'явився старезний чолов?к ? заявив, що
в?н ? ? чернець Серг?й, якого Володимир послав шукати Кра?ну
Чудес в Аз??. Враженим ченцям в?н пов?дав дивовижну ?стор?ю,
яка, очевидно, була в?дпов?дно записана й збереглася серед
християнських м?стик?в у рос?йських монастирях.
Отець Серг?й розпов?в, що наприк?нц? другого року ?хньо?
виснажливо? подорож? на Сх?д вони вже втратили багато людей ?
тварин. У пустельн?й м?сцевост?, яка може бути Казахстаном,
караванов? тралилася безл?ч к?стяк?в людей, коней, верблюд?в ?
мул?в. Ус?х так налякало побачене, що вони нав?др?з в?дмовилися
йти дал?; лише дво? погодилися супроводжувати Серг?я. Але ? цих
двох супутник?в довелося залишити в одному сел? наприк?нц?
третього року, бо вкрай пог?ршилося ?хн? здоров'я. Сам отець
Серг?й украй виснажився, проте вир?шив або продовжити путь, або
вмерти.
Чутки серед м?сцевих жител?в у районах, як? в?н проминав,
св?дчили, що загадкова кра?на насправд? ?сну?. Один пров?дник,
певно, монгол, запевняв його, що зна? дорогу в священне
царство, яке ще називали Запов?дною Землею, Землею б?лих вод ?
високих г?р. Землею осяяних душ, Землею живого вогню. Землею
живих бог?в ? Землею чудес.
Ще через три м?сяц? отець Серг?й досяг кордон?в Б?ловоддя
-- б?лого озера, вкритого шаром сол?. Його останн?й пров?дник
в?дмовився ?ти дал?, боячись невидимих страж?в сн?гових г?р
Руський чернець залишився один, не боячися смерт? ? в?рячи в
?снування святах людей. Та й надто в?н був виснажений, аби
повернутися назад.
Через к?лька дн?в дороги перед ним раптом постало дво?
незнайомц?в. В?н ?х розум?в, хоча вони розмовляли незнайомою
мовою. Пот?м Серг?я в?двели в село, де п?сля в?дпочинку йому
дали роботу. Незабаром його переправили в ?нше селище, де його
прийняли, як брата.
Минали м?сяц? й роки. Слов'янський чернець оволод?вав усе
новими й новими знаннями. В?н був безмежно щасливий, що нарешт?
знайшов терплячих, сп?вчутливих, всевидющих мудрец?в, що
трудилися на благо людства. Сам? невидим?, вони знали все, що
робиться в зовн?шньому св?т?.
Отець Серг?й казав, що багато людей з р?зних кра?н марно
намагались д?статися сюди. Тут ?снував закон, за яким лише
семеро ос?б за стол?ття могли в?дв?дати це м?сце. Шестеро з них
мусили повернутися в мирський св?т, отримавши та?мн? знання. А
один залишався, ? в?н не стар?в, бо час для нього зупинявся.
Ця сага перегуку?ться з опов?ддю про царство пресв?тера
?оанна, яку я розпов?м дал?. Запов?дна земля, або Земля живих
бог?в може бути лише Т?бетом, який ма? так? назви й сьогодн?.
Отже, фольклор Давньо? Рус? засв?дчу? реальн?сть общини
натхненних людей в серц? Аз??, що зоветься Кра?ною Б?лих Вод.
Поза сумн?вом, це -- ?нша верс?я переказ?в про Шамбалу.
У попередн?х розд?лах описувалася загублена оаза високо?
духовно? культури. Тепер варто розглянути ?ншу ц?каву
можлив?сть, а саме, що цей центр направляв великих
реформатор?в, аби п?днести людство на вищий щабель св?домост?.
В ?нд?? таких божественних посланц?в, що з'являлися певно?
епохи, називають аватарами. Ц? надлюдськ? ?стоти переродилися,
жертвуючи собою задля спас?ння людства. Оск?льки вс?х мес?й тут
розглянути год?, коротко проанал?зу?мо лише м?с?? Кр?шни,
Гаутами Будди й ?суса Христа. А також простежимо ?хн? зв'язки з
обителлю маг?в.
? й ?нш? посланц? -- пророки. ? ?хн? д?? скеровують
безпосередньо махатми ? в певн? ?сторичн? в?дтинки стосуються
окремих частин св?ту. Ми вибрали двох пророк?в -- Мойсея й
Магомета, аби про?люструвати пост?йну допомогу оази косм?чно?
культури. Спасител? й пророки -- нев?д'?мна частка ?деолог??
минулих в?к?в. Заснування нового св?ту соц?ал?зму ? роль Лен?на
буде розглянуто окремо.
Ус? соц?альн? чи рел?г?йн? рухи, ?деал яких -- сп?льне
благо й мир на земл?, завжди п?дтримувались ??рарх??ю Св?тла.
Може здатися дивним, що ц?лковито р?зн? ?деолог?? походять з
одного ? того самого джерела, але це так. Р?ч у тому, що кожна
доктрина призначена для певно? епохи. Коли вчення
спотворю?ться, воно щеза?, аби поступитися м?сцем динам?чн?ш?й
? сучасн?ш?й ?деолог??. Ця ?стина повинна виховувати в нас
терпим?сть, бо правда ма? багато облич.
Ми розпочнемо це обговорення з життя Кр?шни -- одн??? з
найдавн?ших в?домих аватар. Його вчення ? нин? надиха? м?льйони
?ндус?в ? керу? ?хн?м життям. Кр?шна народився в?д цнотливо?
д?вчини Девак? в пастуш?й хижц? в прекрасн?й г?малайськ?й
долин? б?ля п?дн?жжя гори Меру, що ? ?ншою назвою Калапи, або
Шамбали.
В?н любив ус?х, нав?ть хижих зв?р?в, ? часто бавився з
тигренятами. Коли ж п?др?с, мудрец? почали навчати його, аби
пробудити мудр?сть, яка др?мала в ньому. ? от Кр?шна отримав
посвячення б?ля н?г великого вчителя Г?мала?в ? наказ знищити
зло на св?т?. В?н вирушив на береги Гангу й Джамни вчити людей,
граючи на флейт?, щоб пробудити ?х в?д зац?пен?ння у ф?зичному
св?т? май?, або ?люз??. Те, чому вчив Кр?шна, в?дбито в його
д?алогах з во?ном Арджуною у "Бгагавадг?т?": "Душа н?коли не
народжувалась, Душа н?коли не переста? ?снувати". Кр?шна
вважа?, що людина розвива?ться через переродження:
"Багато хто в?дновився в мо?му народженн? Арджуно! ? в
тво?му також! Але я знаю сво? попередн? життя, а ти н?". Тисяч?
рок?в тому ц? слова сказав Кр?шна в долин? Гангу, аби
просв?тити народи ?нд??. Проте, як ? дерева, рел?г?? теж
усихають ? в'януть, коли ?х переповнюють забобони. Це
передбачив Кр?шна:
"Людство помиля?ться через нестямн?, затемнен? знання".
Кр?шна напрочуд добре висловив закон аватари:
"Щоразу, коли закон порушу?ться ? зроста? беззаконня,
Я народжуюсь у новому т?л?,
Щоб захистити праведних, щоб знищити злих,
Щоб в?дновити закон, я час в?д часу народжуюсь".
Як ? в Кр?шни, народження Гаутами Будди теж пов'язане з
ашрамами архат?в у Г?малаях. Коли в п?дн?жж? засн?жених г?р
м?ст? Кап?лавасту в царя Шудгодани ? цариц? Май? народився син,
до палацу прийшли семеро мудрец?в, аби прив?тати дитину
С?ддгартху. ?нд?йськ? тексти мовлять, що ц? мудрец? прибули з
кра?ни в Г?малаях. Ш?стнадцяти рок?в С?ддгартха Гаутама
одружився, ? в нього народився син. А ще через тринадцять рок?в
С?ддгартха залишив с?м'ю й палац ? став бродячим ченцем, бо не
м?г довше жити в розкошах, коли довкола розкинувся океан
нещастя.
Велика м?с?я С?ддгартхи Гаутами полягала в тому, щоб
боротися проти несправедливо? кастово? системи в ?нд?? ?
водночас дати св?тов? косм?чну ф?лософ?ю, першу в ?стор??. Як ?
вс? ?нш? аватари. в?н був революц?онером, бо кинув виклик
пан?вн?й влад? й поставив п?д сумн?в ?? застар?л? поняття.
"Добро породжу? добро, а зло породжу? зло",-- казав царевич,
зр?кшися трону, щоб шукати осяяння ? обдарувати людство
духовним св?тлом.
Коли С?ддгартха Гаутама, сидячи п?д дикою смоквою, отримав
косм?чне просв?тлення ? став Буддою, або Просв?тленим, в?н
повн?стю ототожнив себе з безк?нечним ? в?чним Всесв?том. А щоб
учн? його в майбутньому могли п?ти його шляхом, в?н склав для
них в?с?м правил життя, так звану восьмеричну путь: правильна
в?ра, правильне р?шення, правильна мова, правильна повед?нка,
правильне заняття, правильне зусилля правильне споглядання ?
правильне зосередження. Зв?льнена в?д бажань людина може
уникнути колеса перероджень ? досягти н?рвани, обител? миру --
вчив Будда.
? легенда, що допуска? подорож Гаутами Будди до Шамбали. В
н?й мовиться, що в?н залишив р?внини ?нд?? ? два тижн? ?хав
верхи до Г?мала?в. Там в?н знайшов стежку, якою ?хав с?м дн?в,
поки досяг мисливсько? хиж?, де старий мисливець мовби чекав на
нього. Наступного ранку, коли сонце осяяло сн?ги Г?мала?в,
Гаутама випив меду ? до полудня продовжував подорож у супровод?
старого, поки обо? опинилися б?ля р?чки. Мисливець напнув
тятиву лука й послав через р?чку стр?лу, обо? мовчки чекали
Пот?м Вчитель зняв ?з себе коштовност? й в?ддав старому. Той
зробив порух, н?би хот?в кинути ?х у р?чку. Раптом в?д
протилежного берега п?дплив на човн? високий чолов?к в одяз?,
обшитому хутром, ? попросив Гаутаму ?хати з ним. На тому берез?
вони с?ли на коней ? почали п?дн?матися на засн?жений хребет.
Удосв?та вони спустилися до обител? махатм.
Як ? Кр?шна, Гаутама Будда каже про сво? переродження: "Я
пост?йно прибираю р?зних форм ? вдаюся до численних метод?в,
аби порятувати нещасних". Будд?йськ? тексти твердять, що час
в?д часу Будда, учитель бог?в ? людей, народжу?ться, вт?лений у
мудрост? й доброт?. Сам Будда передбачив пришестя майбутнього
Будди на ?м'я Майтрея.
Поява ?суса -- ?нший вияв закону божественного
перевт?лення, щоб духовно пробудити людство. У час його
народження тро?, а то й б?льше маг?в прийшли з? Сходу прив?тати
його. ?х вела пров?дна з?рка, що рухалася в неб?. Поява ?суса
вочевидь оч?кувалася мудрецями. Чи ?снував зв'язок м?ж тими
магами ? Шамбалою? Це може п?дтвердити такий факт. В?домо, що
маги дали сво?х м?тра?чних ? мазде?чних бог?в жерцям давньо?
т?бетсько? рел?г?? Бон; т?, в свою чергу, заявили, що отримали
свою в?ру в?д святих Шамбали (див. "Байкал", 1969, No 3).
У чому полягала м?с?я ?суса? Встановити космопол?тичний
лад у св?т?, базований на братерськ?й любов? й терпимост?, коли
"нема н? елл?на, н? ?удея, н? обр?зання, н? необр?зання, н?
варвара, н? ск?фа, н? раба, н? в?льного" ("Послання Павла до
колосян", 3, 11). Його динам?чне вчення дало над?ю знедоленим
величезно? Римсько? ?мпер??, що простяглася в?д Середнього
Сходу до Англ??. М?льйони раб?в ? плебе?в в?дгукнулися на той
заклик ? заснували широкий рух, що розхитав могутн?сть Римсько?
?мпер??. Та це вчення не знайшло в?дгуку серед патриц??в, що
мали свою ф?лософську й наукову культуру, запозичену в грек?в.
Християнство сприяло в?дм?н? рабства.
Ф?лон Александр?йський у трактат? "Чому кожен добрий --
в?льний?" стверджу?, що ессени, як? спов?дували м?стер??, були
натхненниками боротьби за визволення перших християн: "Ессени
бачили в рабств? наругу над законом природи, яка створила вс?х
людей в?льними". На початков?й стад?? християнство виступало
революц?йною силою. Християни мали та?мну мережу центр?в, як?
допомагали один одному. ?хн? вчення про р?вн?сть вс?х перед
богом ? братерство людей п?дривало аристократичну й
нац?онал?стичну структуру Римсько? ?мпер??.
Та коли безпринципний Константин п?дняв меча й зробив
християнство державним культом, аби вдовольнити римський плебс,
учення Христа про милосердя й мир було втрачено назавжди.
Християнська церква сама стала пан?вним класом. Вогнища
?нкв?зиц?? ? кров Тридцятил?тньо? в?йни, що й дос? даються
взнаки в П?вн?чн?й ?рланд??, показали, як мало лишилося в?д
цього вчення братерсько? любов? й терпимост?. ?вре?в, у яких
зах?дн? нац?? запозичили частину сво?? рел?г??, грабували
корол? й п?ддавала тортурам ?нкв?зиц?я, вони зазнавали тисяч
акт?в ?сторично? невдячност?.
Було б хибно вважати, що зусилля великих маг?в були
марними. Аватари сходять, щоб допомогти людству, а не зробити
себе об'?ктом обожнювання. Вони прагнуть, аби маси
користувалися ?хн?м св?тлом ? не створювалися застигл? системи,
що душать живу думку.
Чи був ?сус замолоду в ?нд??? Теологи таку можлив?сть
в?дкидають. А тим часом католицьк? м?с?онери Франц?ско де
Азведо й ?ппол?то Дез?дер? над?слали з Т?бету (в?дпов?дно 1631
? 1715 рок?в) значим? пов?домлення, як? й нин? збер?гаються в
б?бл?отец? Ват?кану.
Нав?ть сьогодн? туристам, що в?дв?дують Шр?нагар у
Кашм?р?, показують так звану "Гробницю ?суса" в ц?й
нехристиянськ?й частин? св?ту. Б?ля ц??? гробниц? ?сси н?бито
мають м?сце чудесн? зц?лення, а дивн? пахощ? сповнюють пов?тря
б?ля споруди гробниц?.
1887 року Микола Нотович, рос?йський журнал?ст, в?дв?дав
Ладакх, т?бетську пров?нц?ю ?нд??, ? зупинився в монастир?
Мульбек. Його настоятель, людина осв?чена, показав йому
напрочуд давню книгу, яку вважав описом життя молодого ?суса,
званого в текст? ?сса. Журнал?ста неабияк зац?кавила ця давня
т?бетська книга, ? при допомоз? перекладача з монастиря Х?м?с
переклав ?? французькою мовою. Повернувшись у ?вропу, в?н
опубл?кував ?? в Париж?, а згодом ? в Лондон? п?д назвою
"Нев?доме життя Христа".
Знаменно, що паризький кардинал Ротелл? шалено протид?яв
ц?й публ?кац??. У Рим? ?нший кардинал пропонував Нотовичу суму,
яка з лихвою перекривала його витрати на подорож до ?нд??, аби
той не публ?кував книги. Ки?вський арх??пископ наст?йливо радив
йому не друкувати книги. Останн? попередження було куди
серйозн?шим, н?ж попередн?, бо п?зн?ше, коли повернувся в
Рос?ю, М. Нотович зазнав пересл?дувань з боку Синоду
православно? церкви ? за його рекомендац??ю був висланий
царською жандармер??ю до Сиб?ру.
Те, що в?домий письменник поставив на карту не лише свою
кар'?ру, а й життя, вочевидь св?дчить про переконан?сть ц???
людини, яка видала в ?вроп? т?бетську книгу.
Переклад Нотовича ч?тко окреслю?, як? област? ?нд??
в?дв?дав ?сус: "В?дтак в?н полишив Непал ? Г?малайськ? гори,
спустився в долину Раджпутани ? продовжив путь на зах?д,
пропов?дуючи р?зним народам про вищу досконал?сть людини". Ця
хрон?ка св?дчить, що ?сус побував не лише в ?нд??, а й у
Г?малаях, обител? маг?в.
Певн?сть, що ?сус подорожував по ?нд??, висловлю? ? така
поважна особа, як британський резидент у Кашм?р? (1911 р.) сер
Френс?с Янгхазбенд. Ось що в?н пише в книз? "Кашм?р": "У
Кашм?р? близько 1900 рок?в тому жив святий на ?м'я Йус Асаф, що
пропов?дував притчами ? при цьому вживав багато тих притч,
якими користувався ? Христос -- скаж?мо, притчу про с?яча. Його
гробниця знаходиться в Шр?нагар? ?, за переказом, засновник
секти квад?ан? Йус Асаф ? ?сус -- одна й та сама особа".
Перший прем'?р-м?н?стр ?нд?? Джавахарлал Неру в книз?
"Погляд на св?тову ?стор?ю" й соб? згаду? цей переказ: "Повсюди
в Центральн?й Аз?^- в Кашм?р?, Ладакху, Т?бет? ? нав?ть дал? на
п?вн?ч ?сну? тверде переконання в тому, що ?сус, або ?сса
"подорожував у цих краях".
У книз? М. Рер?ха "Ворота в майбутн?" (Рига, 1936)
наводяться ц?кав? подробиц? про навчання ?суса замолоду: "Ми
чули й ?ншу легенду, як Христос ще молодим прибув до ?нд?? з
караваном купц?в ? як в?н вивчав вищу мудр?сть у Г?малаях.
К?лька верс?й ц??? легенди ми чули в Ладакху, С?нцзян? й
Монгол??, проте вс? вони сходяться в одному: Христос певний час
перебував у ?нд?? та Аз??".
1967 року т?бетськ? ем?гранти опубл?кували в ?нд??
"Т?бетсько-шаншунський словник", де вм?щено тексти ?з
старовинних книг рел?г?? Бон. Один ?з параграф?в надзвичайно
ц?кавий: "Чудотворець Ессес прийшов тод? до кра?ни Шаншун-Мар
(П?вн?чний Т?бет)". В ?ншому уривку опису?ться, як цей учитель
Ессес (або Еша) пропов?дував у Перс?? в першому стол?тт? нашо?
ери.
Ессес в?дноситься до найвищих божеств рел?г?? Бон.
Священна танка (прапор) посл?довник?в рел?г?? Бон зобража?
Ад?-Будду (або його екв?валент Бон) у центр?, з майбутн?м
мес??ю л?воруч ? Ессес праворуч. Ось що каже радянський учений
Брон?слав Кузн?цов ("Байкал", 1969, No 3): "Я вважаю, ?
п?дстави допускати, що Ессес -- це ?сус. Проте, погодьтеся, що
пов?рити в його подорож до Т?бету можна лише тод?, коли ми
знайдемо досить переконлив? св?дчення цього". Це досл?дження
робить значний внесок у г?потезу про подорож ?суса до Аз??, хоч
? належить воно б?льше науковцю, ан?ж теологу чи теософу.
Та?мне вчення Сходу стверджу?, н?би саме в братств?
ессен?в постало християнство ? н?би сам ?сус був ессеном, як ?
?оан Хреститель. Питання про те, чи були ессени або терапевти
(?врейськ? ченц?) зв'язан? з першими християнами, було вир?шено
церковним ?сториком III стол?ття ?пископом ?всеб??м, який
заявив, що "стародавн? терапевти були християнами, а ?хн?
писання були нашими ?вангел?ями ? посланнями".
Датування життя ?суса може виявитися хибним. ?вангел?я ж
бо були написан? через стол?ття, а то й два п?сля смерт? ?суса
Христа, а це -- надто довгий в?дтинок для ?сторичного
пов?домлення. Дивно, що Йосиф Флав?й, ?сторик 1 стол?ття з
Палестини, взагал? не згаду? ?суса й християн, хоч ? досить
детально опису? р?зн? тод?шн? секти в Палестин?. Римський
патриц?й Пл?н?й Старший, автор "Природничо? ?стор??", описуючи
Гудею близько 70-го року ново? ери, згаду? невелик? поселення
ессен?в на узбережж? Мертвого моря, але обходить ц?лковитою
мовчанкою християн, хоч ?х натод? мало бути куди б?льше, н?ж
ессен?в. Ф?лон Александр?йський вважав, що ессен?в у вс?й
Палестин? нал?чувалося ледве чотири тисяч?. Ф?лон, сучасник
?суса й хороший вчений, також не згаду? християнського руху в
сво?х творах. Талмуд теж не згаду? ?суса до третього стол?ття,
а нав?ть коли це робить, посила?ться лише на зовн?шн?, не
равинськ? джерела.
А тепер спробу?мо стисло проанал?зувати д?яння пророк?в.
Головною м?с??ю пророка Мойсея було створити в?ру в
ун?версальне божество, не вт?лене н? в людськ?й, н? в
тваринн?й, н? в астроном?чн?й подоб?, як це було з кам?нними
богами колишн?х час?в. Це прагнення абстракц?? в епоху
?долопоклонництва було для рел?г?? р?шучим кроком вперед.
Упродовж ?стор?? концепц?ю Мойсея про ?диного бога сприйняли
?нш? народи; вона сприяла загальному поступу цив?л?зац??.
Десять запов?дей являють собою чудовий етичний кодекс для
цив?л?зованого сусп?льства. Це ще один внесок Мойсея не лише на
благо ?зра?лю, а й усього людства. Сл?д додати, що в?ра в
прих?д мес?? -- складова частина ?удейсько? рел?г??.
Коли мандр?вний купець Магомет побачив у печер? архангела
Гаври?ла (на гор? Х?ра), а пот?м ? на скел?, коли перебував у
ц?лковитому розпач?, почалась ?стор?я ?сламу. Ця багата людина
жила просто, майже по-спартанськи. Над?лений блискучим
практичним розумом, в?н був здатний ? до абстрактних роздум?в.
На нього з?йшло одкровення, що божественна воля обумовлю? все
творення, тому люди повинн? п?дкорятися ?й. Як ? Мойсей, в?н
повалив ?дол?в ? проголосив ?диного бога -- аллаха, а себе --
його пророком. Магомет дав волю сво?м рабам, став жити серед
б?дних та упосл?джених ? сво?ми закликами об'?днав усю Арав?ю.
Переможеним пропонувався виб?р: коран з його братством,
р?вн?стю ? милосердям або шабля пророка. Саме в такий спос?б
мусульмани, "нос?? божественно? вол?", п?дкорили земл? в?д
Арав?? до ?спан??. Араби почасти врятували спадок класично?
епохи; вони переклали сво?ю мовою багато грецьких ? латинських
трактат?в, а тод? передали Зах?дн?й ?вроп?. Свого часу ?мпер?я
мавр?в була ?диною цив?л?зованою державою св?ту з чудовими
ун?верситетами, де безл?ч студент?в вивчали медицину,
астроном?ю, математику й ?нш? науки. ?диним св?тлом, що сяяло в
мороц? середньов?ччя, було св?тло, що промен?ло в землях
?сламу.
Як ? ?уда?зм, ?слам вчить, що Мунтазар, або Махд?,
майбутн?й мес?я, прийде в?дкрити еру божественно?
справедливост?. Список пророк?в насправд? значно довший. Сл?д
згадати б Зороастра, Лао Цзи, Конфуц?я, Махав?ру, Гуру Нанака й
?нших. Досить сказати, що вс? вчення, як? грунтуються на
братерств? людей, прямо чи опосередковано походять з обител?
Великих маг?в.
?стотно, що попри велику р?зницю в деталях, ус? ц?
доктрини призначалися для певно? частини св?ту ? адресувалися
ц?лком певн?й епос?. Вони не мають абсолютно? вартост?, бо ж
?стина в?дносна. Рел?г?йн? установки спричинилися до
незл?ченних в?йн ? жорстоких пересл?дувань людей. Цього б не
сталось, якби народи зрозум?ли, що рел?г?? творилися для
поступу людства. Рел?г?? творилися для народу, а не навпаки.
Пол?тичн? системи виникають для людства, ? люди не повинн?
ставати ?хньою жертвою.
Коли Солона запитали, чи дав в?н грекам найкращ? закони,
в?н в?дпов?в: "Найкращ? з тих, як? вони здатн? прийняти".
??рарх?я Шамбали приносить людству закони ? вчення, як? можуть
прислужитися людин? на певному в?дтинку часу. В наступних
розд?лах буде розглянуто пер?одичн? появи посланц?в Шамбали, а
також спроби мудрец?в запоб?гти насильству й кровопролиттю
упродовж ?стор??.
Християнська церква зробила все можливе, аби представити
Аполлон?я Т?анського як м?ф чи, принаймн?, породження сатани.
Чудеса Аполлон?я бентежили перших отц?в церкви, в чому
переконують слова Юст?на Мартира: "Чим пояснити, що тал?смани
Аполлон?я могли протид?яти сил? хвиль, послаблювати в?три й
зупиняти напади хижих зв?р?в; тод? як чудеса Господа нашого
збереглися лише в переказах, чудеса Аполлон?я куди численн?ш? й
усп?шно проявляються у фактах наст?льки конкретних, що збивають
з пантелику в?руючих".
?сторичн? св?доцтва п?дтверджують реальн?сть Аполлон?я.
?стор?я Риму св?дчить, що ?мператор Каракалла збудував храм на
його честь, а Алек-сандр Север установив статую Аполлон?я у
власному храм?.' Кап?тол?йський музей у Рим? й до сьогодн? ма?
бюст Аполлон?я Т?анського.
?мператриця Юл?я Домна, друга дружина Септим?я Севера,
наст?льки захопилася життям Аполлон?я, що в двохсотому роц?
ново? ери доручила Флав?ю Ф?лострату створити його житт?пис.
Хоч аполлон?й ? був сучасником ?суса, завдання Ф?лострата було
прост?шим, ан?ж у чотирьох ?вангел?ст?в, бо ?мператриця
передала йому дев'яносто с?м лист?в Аполлон?я, книги Морагена й
щоденник Дам?са. Виходить, книга Флав?я Ф?лострата базувалася
на поважних документах, хоч в?н ? пише про начебто казков?
под??.
Аполлон?й Т?анський народився в Каппадок?? (сьогодн? --
Центральна Туреччина) в 4 р. до н. е., саме того року, коли, як
вважають, народився ?сус. В?н був високим, гарним ? вкрай
розумним. Коли йому сповнилося чотирнадцять рок?в, вчител?
в?дмовилися вчити його, бо в?н знав б?льше, н?ж вони.
Ш?стнадцяти рок?в в?н п?шов служити в храм Ескулапа й прийняв
п?фагор?йськ? об?тниц?. Провадячи аскетичне життя, в?н невдовз?
надзвичайно розвинув сво? зд?бност? ясновидця ? ц?лителя. ?
водночас см?ливо в?дстоював ?де? соц?ально? справедливост?,
викриваючи визискувач?в. Ф?лострат опису? випадок ?з
спекуляц??ю зерном, через що воно стало недоступним для
б?дняк?в. Молодий Аполлон?й гн?вно зверта?ться до торговц?в
зерном: "Земля -- мати для вс?х, вона справедлива, а ви
несправедлив?, бо заз?ха?те на те, що вона мати лише вам! Якщо
не пока?теся, я не дам вам життя на н?й!" Погроза под?яла й
зупинила безсоромних спекулянт?в.
Злам у житт? молодого неоп?фагор?йця настав тод?, коли
жрець храму Аполлона Дафн?йського, виконуючи волю бог?в,
передав йому к?лька металевих пластинок з вир?зьбленими
д?аграмами. То була карта подорож? П?фагора через пустел?, р?ки
й гори, ?з слонами та ?ншими символами, як? вказували на шлях
ф?лософа саме до ?нд??. аполлон?й вир?шив пройти тим самим
маршрутом ? почав готуватися до тривало? мандр?вки.
У Вав?лон? його чудернацька повед?нка так привабила царя,
що той запропонував Аполлон?ю побути довше в його кра?н?. У
Н?нев?? аполлон?й зустр?в асс?р?йця Дам?са, який став його
пров?дником, в?дданим товаришем ? учнем. Саме Дам?су ми
завдячу?мо в?домостями про ?хн? мандри в ?нд?? та Т?бет?.
П?сля тривало? ? виснажливо? подорож? аполлон?й ? Дам?с
перетнули ?нд ? продовжили шлях до Гангу. Десь у долин? Гангу
вони звернули на п?вн?ч до Г?мала?в ? в?с?мнадцять дн?в п?шки
п?дн?малися в гори. Цей шлях мав привести ?х у П?вн?чний Непал
або Т?бет. аполлон?й мав карту, тож достеменно знав, де шукати
обитель мудрец?в.
Попри цю впевнен?сть Аполлон?я, з ними почало д?ятися щось
дивне, особливо коли вони наблизилися до мети сво?? подорож?. У
них склалося враження, н?би шлях, яким вони йшли, розтавав за
ними. Вони опинилися в м?сц?, яке здавалося нереальним --
пейзаж пост?йно м?нявся ? перем?щувався, ? подорожн? не могли
запам'ятати жодно? певно? м?тки. Про таке саме розпов?дали й
через стол?ття ?нш? досл?дники, яких пров?дники в?дмовлялися
вести у "м?сцев?сть, заборонену богами". Це п?дтверджують
дивовижн? пригоди, згадуван? Ф?лостратом.
Зненацька перед Аполлон??м ? Дам?сом постав темношк?рий
юнак ? звернувся до ф?лософа по-грецькому, так, н?би вже чекав
його: "Ваш? супутники мусять лишитися тут, а ви рушайте за
мною. Так звел?ли вчител?". Слово "вчител?" пролунало у вухах
Аполлон?я п?фагор?йським дзв?ночком, в?н радо полишив нос??в ?
поклажу, взявши з собою лише в?дданого Дам?са.
Коли Аполлон?я представили правителю мудрец?в на ?м'я ?арх
чи Х?арх (святий правитель), в?н був вражений тим, що зм?ст
листа, якого в?н збирався передати правителю, уже в?домий тому.
Знав той подробиц? про його с?м'ю ? про вс? пригоди тривало?
подорож?, починаючи з Каппадок??.
Аполлон?й перебував у трансг?малайському район? к?лька
м?сяц?в. За цей час вони з Дам?сом бачили неймов?рн? реч?: як
?з криниць, скаж?мо, били стовпи блакитного св?тла. Ц?
"пантарбе", або "св?тн? камен?", св?тили так яскраво, що н?ч
перетворювалася на день. Так? ж чудесн? лампи бачив у Т?бет?
отець Хак у XIX стол?тт?.
За Дам?сом, жител? цього м?ста використовували енерг?ю
сонця. Мудрец? волод?ли лев?тац??ю, зд?ймалися на три фути над
землею. ? нав?ть ширяли в пов?тр?. Аполлон?й бачив церемон?ю,
на як?й мудрец? вдаряли об землю сво?ми посохами й зносилися в
пов?тря. Про так? сам? феномени спов?ща? у XX стол?тт?
досл?дниця Дев?д-Н?л, що посилю? ц?нн?сть Ф?лостратово?
розпов?д?.
Науков? й ?нтелектуальн? досягнення в цьому незнаному
м?сц? так вразили Аполлон?я, що в?н лише зг?дливе кивнув
головою, коли Х?арх мовив йому: "Ти прийшов до людей, як?
знають усе".
Дам?с зазнача?, що ?хн? г?малайськ? господар? "жили на
земл? ? водночас не на н?й". Чи не означа? цей загадковий
висл?в, що мудрец? були здатн? жити в двох св?тах --
матер?альному й духовному? Або чи не мають вони зв'язку з
?ншими планетами? ?хня соц?альна система, очевидно, була
общинною, бо, як сказав Аполлон?й, "вони не мали н?чого ?
водночас волод?ли вс?ма багатствами св?ту". Що ж до ?хньо?
?деолог??, то правитель Х?арх спов?дував косм?чну ф?лософ?ю, за
якою "Всесв?т -- жива ?стота".
Коли настав час прощатися, Аполлон?й мовив мудрецям г?р:
"Я прибув до вас сушею, а ви в?дкрили мен? сво?ю мудр?стю шлях
не лише морем, а й небом. Все, чого ви мене навчили. я передам
грекам, ? якщо я не даремно пив з чаш? Тантала, то розмовлятиму
з вами так, н?би ви поруч". Чи не виразне це св?дчення, що
йдеться про телепатичний зв'язок?
Аполлон?й Т?анський отримав доручення в?д духовних
вчител?в св?ту. По-перше, в?н мусив закопати як?сь тал?смани чи
магн?ти в м?сцях, як? повинн? були мати в майбутньому важливе
?сторичне значення. Чи не були то осколки загадкового Ч?нтаман?
з башти Шамбали? По-друге, ф?лософ мусив розхитати тиран?ю Риму
? ослабити режим, що грунтувався на рабств?. Обо? спустилися на
р?внини ?нд?? ? пустилися в довгу зворотну путь. Нарешт? вони
досягли Смирни, де, зг?дно з вказ?вкою Х?арха, Аполлон?й
знайшов статую свого останнього переродження як Паламеда. Дам?с
п?дкреслю?, що Аполлон?й без найменших зусиль знайшов м?сце,
вказане мудрим правителем.
Коли пророк прибув у ?тал?ю, римськ? власт? влаштували
йому допит. На запитання "Що ви дума?те про Нерона, Аполлон?ю?"
грецький мудрець в?дпов?в: "Ви вважа?те, що в?н прославив себе
сп?вом, а я гадаю, в?н би б?льше прославився, якби мовчав".
Сказати таке в той час, коли римський уряд проводив чистку
ф?лософ?в, було вкрай ризиковано. Невдовз? Аполлон?й Т?анський
постав перед римським трибуналом, де сталася незвичайна под?я.
Коли прозекутор (обвинувач) розгорнув згорток ?з звинуваченнями
проти Аполлон?я, л?тери й слова почали розпливатись ? зникати
на очах враженого прозекутора! Зам?сть обвинувачувального акту
в руках трибуналу лишився чистий сув?й, ? судд? хоч-не-хоч
мусили в?дпустити Аполлон?я.
Однак за Веспас?ана мудр?сть Аполлон?я було оц?нено так
високо, що в?н став радником римського ?мператора. Коли трон
пос?в син Веспас?ана Т?т, Аполлон?й порадив йому правити
пом?рковане. Новий ?мператор в?дпов?в: "В?д себе ? в?д сво??
кра?ни я висловлюю тоб? подяку ? запам'ятаю тво? поради".
У лист? до орган?затор?в Ол?мп?йських ?гор, на як? його
запросили почесним гостем, Аполлон?й натяка? на мету сво??
м?с??: "Ви запрошу?те мене на ?гри Ол?мп?? й послали до мене
нав?ть посл?в. Я б охоче подивився ваш? ф?зичн? змагання, якби
це не в?двол?кало мене в?д куди б?льшо? арени морально?
боротьби".
?мператор Т?т правив усього два роки; п?сля нього на трон
з?йшов його брат Дом?ц?ан, людина надто жорстока й розбещена,
аби дослухатися до порад пророка. Сх?дна зовн?шн?сть Аполлон?я,
його борода й довге волосся дратували Дом?ц?ана, ?
в?с?мдесятип'ятир?чного мудреця було звинувачено в святотатств?
й консп?рац??, тобто в "антиримськ?й" д?яльност?. Високий
величний ф?лософ, який знав Дом?ц?ана ще дитиною, не приховував
презирства до нього. Патриц?? тривожилися, бо пам'ятали
загадков? под?? п?д час суду над Аполлон??м за Нерона. Щоб
уберегтися в?д публ?чного провалу, Дом?ц?ан ? трибунал
запропонували мудрецю зняти деяк? звинувачення, якщо той визна?
себе винним.
Аполлон?й, що стояв перед ?мператором загорнувшись у плащ,
мовив: "Ти можеш ув'язнити мо? т?ло, але не душу. Ут?м, нав?ть
т?ло ти ув'язнити неспроможний". ? зненацька мов розчинився в
спалахов? св?тла на очах тисяч ошелешених римських громадян, що
заповнили глядацьк? галере?. П?сля цього римський уряд
розважливо вир?шив дати мудрецев? спок?й, аби не викликати
невдоволення серед його численних прихильник?в.
Виступаючи з промовою в Ефес? 96 року н. е., Аполлон?й
Т?анський, якому натод? вже виповнилося сто рок?в, раптом
умовк, втупився моторошним поглядом у землю, пот?м ступив три
кроки вперед ? згукнув: "Бийте тирана, бийте!" Жител? Ефеса
були вражен? ? збентежен? -- б?льш?сть ?х слухала його виступ.
Аполлон?й знову вигукнув: "Дякувати Аф?н?, тирана щойно вбито?"
За тих час?в пошта й новини з Риму йшли не один день. Та коли
врешт? прибув поштовий гонець, то прив?з зв?стку, що в Рим?
вбито ?мператора Дом?ц?ана. Б?льше того, це сталося якраз тод?,
коли Аполлон?й виступав з? сво?ю знаменною промовою. Дата
смерт? ф?лософа ? м?сце його поховання нев?дом?. Чи м?г
Аполлон?й прожити понад сто рок?в, що ?х в?н, як в?домо, досяг?
Чи не повернувся в?н, бува, в трансг?малайську обитель
учител?в?
М?с?ю Аполлон?я можна вважати усп?шною, оск?льки в?н
започаткував епоху п'яти добрих ?мператор?в, щасливу еру Нерви,
Траяна, Андр?ана, Антон?я П?я ? Марка Аврел?я. Останн? дво?
були великими ?деал?стами й мислителями. Марк Аврел?й був
ф?лософом ? посл?довником Платона; другий вважав, що поки цар?
не стануть ф?лософами, людство не знатиме золотого в?ку.
Те, що мудрий Аполлон?й Т?анський в?дкрив шлях п'яти
добрим ?мператорам Риму, св?дчить про хибн?сть думки, н?би маги
н?чого не робили для людства. Очевидно, все лихо в тому, що
саме людство пост?йно опира?ться спробам сво?х страж?в
привнести в людськ? стосунки закони доктрини Серця.
9. ЦАРСТВО ПРЕСВ?ТЕРА ?ОАННА
На деяких середньов?чних картах позначено загадкову кра?ну
в Аз??, що ма? назву "Царство пресв?тера ?оанна". Географ?чне
воно займа? м?сце в?д Туркестану до Т?бету й в?д Г?мала?в до
пустел? Гоб?. Ця кра?на явля? собою ц?каву аналог?ю волод?нням
Х?арха, святого правителя, що його описав Ф?лострат у б?ограф??
Аполлон?я Т?анського.
1145 року ?сторик Отто з Фрейз?нга написав про пресв?тера
?оанна, царя-жерця, який "жив за В?рмен??ю ? Перс??ю на
Далекому Сход?". Автор вважав, що мова йде про нащадка
стародавн?х маг?в, яких згаду? ?вангел??, У хрон?ц? Альбер?ка
де Труа-Фонтена мовиться, що 1165 року над?йшов лист в?д цього
сх?дного володаря до Мануеля 1 Комн?на, в?зант?йського
?мператора. Фр?др?х. 1 Барбаросса, ?мператор священно? Римсько?
?мпер??, та ?нш? корол? й соб? отримували послання в?д
пресв?тера ?оанна. Багато чого з ц??? дипломатично? переписки
збер?га?ться в арх?вах Ват?кану; б?льш?сть текст?в ще н?коли не
публ?кувалися.
27 вересня 1177 року папа Александр III послав з Венец??
листа "видатному й великому царю ?нд?й". Як слушно п?дкреслю?
Католицька енциклопед?я, "судячи з подробиць у лист?, видно, що
адресат не був м?ф?чним персонажем". Надсилаючи сво?
апостольське благословення "знаменитому ? високому царю
?нд?йц?в", папа пише, що "чув про нього в?д багатьох ? читав
допов?дн?, зокрема маг?стра Ф?л?ппа, нашого друга й л?каря, що
розмовляв з великими ? достойними мужами Вашого царства".
Доктор Ф?л?пп пов?з того листа в Аз?ю. На жаль, нев?домо,
чим ск?нчилася м?с?я цього папського легата. Можливо, в?н
загинув п?д час сво?? подорож? або ж залишився у царств?
пресв?тера ?оанна.
У ц?й далек?й кра?н? було багато див. Загадковий цар
правив сво?м царством за допомогою смарагдового ск?петра. Перед
його палацом стояло маг?чне дзеркало, в якому цар м?г бачити
все, що в?дбувалося не лише в його волод?ннях, а й у сус?дн?х
кра?нах. Л?таюч? дракони швидко переносили людей на велик?
в?дстан?. "Ел?ксир правди" очищав кожного, хто його пив, ?
сприяв розкриттю його справжньо? сут?. Через що "нечистий дух"
не м?г привласнити чуже добро ? царство не потребувало
Певно, найб?льш вража? у ц?й кра?н? фонтан в?чно?
молодост?. Коли г?дн? чолов?ки й ж?нки хот?ли стати молодими,
то витримували п?ст, а тод? випивали три ковтки води з того
фонтану. П?сля цього зникали недуги й в?дступала стар?сть, ?
вони знову ставали тридцятил?тн?ми. Казали, що сам пресв?тер
?оанн продовжив у такий спос?б сво? життя до 562 рок?в.
"Орлин? камен?" не лише в?дновлювали гостроту зору, а й
робили невидимими тих, хто носив ?х у перснях. ?нш? маг?чн?
камен? могли нагр?вати чи охолоджувати будь-що й осв?тлювати
околиц? на в?с?м к?лометр?в або ж огортати м?сцев?сть
ц?лковитою темрявою. Вх?д до святилища з маг?чним каменем
охороняли дво? старих, що пропускали лише достойних. Велика
тринадцятиповерхова башта зводилася над м?стом пресв?тера
?оанна. Це царство не знало б?дних, в ньому панувала
справедлив?сть, а про злочини й пороки не чули.
Розпов?д? про могутнього аз?атського володаря, безумовно,
християнина, викликали сенсац?ю в ?вроп?. То була важка пора
хрестових поход?в, коли будь-який союз з? Сходом був украй
бажаним. Цим ? поясню?ться зац?кавлення держав ? церкви
царем-священиком ?нд??.
Хоч у розпов?дях про пресв?тера ?оанна чимало вигадок,
реальн?сть ос?б, як? вели листування,-- корол?в, пап ? самого
загадкового пресв?тера ?оанна,-- не виклика? сумн?в?в.
Знаменно, що царство пресв?тера ?оанна ма? багато сп?льного з
царством Х?арха, що його описав Ф?лострат за тисячол?ття до
того. Географ?чн? характеристики обох кра?н вказують на Т?бет.
Мудрец? обох царств ум?ли контролювати бачення, створювати
штучне св?тло й л?тати в пов?тр?.
Один з уривк?в найб?льш в?домого листа пресв?тера ?оанна
мовить про п?щане море в його царств?, що може бути пустелею
Гоб?. Якщо це так, то я ц?лком згоден з висновками
американського вченого Менл? Холла: "М?сцезнаходженням ?мпер??
пресв?тера ?оанна ? район пустел? Гоб?, де серед г?р сто?ть
його зачарований палац. Якщо ви попросите сх?дних посвятник?в
описати п?вн?чний рай, званий Дежунгом, або Шамбалою,
загадковим м?стом адепт?в, вони скажуть вам, що в?н у серц?
пустел? Гоб?. В предков?чних п?сках Шамо, стародавньо? матер?,
сто?ть храм невидимого уряду св?ту".
Вивчаючи ?стор?ю XII стол?ття, коли ширилася слава про
пресв?тера ?оанна, пом?ча?ш ц?кав? зб?ги. Орден храмовник?в
було засновано 1118 року. 1184 року трубадур ? рицар-тампл??р
Вольфрам фон Ешенбах склав поему "Т?турель", в як?й зв?в ус?
легенди про святий Грааль. В?н вважав, що ?сну? зв'язок святого
Граалю з Аз??ю ? опису? його, як кам?нь ("? кам?нь цей зветься
Граалем"). Чи не мав в?н на уваз? Шамбалу ? кам?нь Ч?нтаман??
Сп?вець Ешенбах стверджу?, що Т?турель прожив п'ятсот рок?в.
Разюча паралель ?з життям пресв?тера ?оанна, що тривало п'ятсот
ш?стдесят два роки, чи не так? Справд?, Ешенбах пов'язу?
легенду про святий Грааль з розпов?дями про пресв?тера ?оанна.
Його Парс?фаль приносить священну чашу чи кам?нь в Аз?ю. "Отже,
бачимо, що та?мн? ордени ?вропи брали учать в ув?чненн? ц?каво?
легенди про аз?атського Вчителя вчител?в",-- пише Менл? Холл.
Вкрай промовисте й те, що Вольфрам фон Ешенбах був рицарем
ордену тампл??р?в, завдяки чому зм?г познайомитися з та?мними
вченнями тампл??р?в; про них мова у наступному розд?л?.
10. БРАТСТВА РЕФОРМАЦ?? СВ?ТУ
У сво?й науков?й прац? про т?бетську йогу доктор В. 1.
Еванс-Вентц так визнача? методи передач? давн?х та?мних
доктрин: "?нколи вони ц?лковито телепатичн?, ?нколи вкрай
засимвол?зован?, часто лише усн? й н?коли не користуються лише
писемними документами". Т?бетська школа м?ларепа користувалася
"переда-чею через наш?птування" при поширенн? сво?х йог?чних
метод?в тренування розуму для очищення душ?.
У III ст. до н. е. ?нд?йський ?мператор Ашока заснував
одне з найта?мн?ших товариств у св?т?, щоб зберегти й розвинути
давню науку. Воно називалося Братством дев'яти; ця група, як
вважають, д?? в ?нд?? ? сьогодн?. У XIX стол?тт? роман?ст Лу?
Жакол?о, що тривалий час жив у Калькутт?, почув в?д одного
панд?та, що посвячен? ?нд?? вивчали розумов? й ф?зичн? сили
впродовж двадцяти тисяч рок?в. Тож не дивно, сказав цей ?ндус,
що ?хн? досягнення в ц?й галуз? видаються ?пропейцям
дивовижними. Зауважимо, що пам'ять про Ашоку ув?чнено прем??ю
Кал?нги, яку щороку присуджу? ЮНЕСКО за популяризац?ю науки.
Кал?нга -- царство, що його захопив ?мператор Ашока п?сля
криваво? в?йни; п?сля не? в?н поклявся н?коли вже не воювати, а
в?ддати вс? сили духовному й культурному розвитков? людей.
Хто так? адепти? А. П. С?ннетт, британський журнал?ст в
?нд??, що удосто?вся чест? побувати в г?малайському братств?
високих йог?в, означу? його як та?мну общину в Т?бет?.
Санскритська "Веданта-сара" визнача? його головну мету так:
"розв?ювання густого мороку нев?дання, у який поринуло
людство". Велик? мудрец? Аз?? не лише мудр?, а й украй могутн?,
бо "сила за тим, хто зна?", стверджу? Агручада Пар?кчай.
За давнини люди науки трудилися та?мно, з покол?ння в
покол?ння передаючи знання найдостойн?шим учням через
посвячення. Так збер?галась ? розвивалася мудр?сть, зам?сть
того щоб руйнуватися чи збочуватися нев?глаством.
"Чому ж адепти, якщо вони так? мудр?, не залишили жодного
сл?ду в ?стор???"-- спитали якось у г?малайського махатми. "А
чому ви вважа?те, що вони не залишили сл?д?в? -- спитав в?н у
в?дпов?дь.-- Як може ваш св?т з?брати докази д?яльност? цих
людей, якщо вони ретельно приховують ??, щоб жоден ц?кавий не
м?г за ними простежити?"
Не важко переконатися, що з найдавн?ших час?в правляч?
кола ревниво обер?гали св?й авторитет ? наполягали на тому, щоб
народ поклонявся лише ?долам сво?? епохи; виготовлен? вони з
каменю, золота, паперу чи пов?тря. Община П?фагора з Кротони
вивчала астроном?ю, математику й ф?лософ?ю. П?фагору ми
завдячу?мо с?мома нотами музично? гами. Проте цю общину мирних
учених-вегетар?анц?в брутально роз?гнали, а багато кого з
п?фагор?йц?в убили лише за ?хн?й незвичний триб життя та ?де?.
Кумранський монастир ессен?в, де було написано "Битву
Д?тей Св?тла проти Д?тей Темряви" ? скоп?йовано рукописи,
в?дом? сьогодн? як "Суво? Мертвого моря", п?ддали гон?нням
римськ? загарбники ?зра?лю. Як видно з цих двох приклад?в,
п?дстав для засекречування шк?л м?стер?й було б?льш н?ж
достатньо. Цих ф?лантроп?чних ?деал?ст?в звинуватили в
консп?рац??, оск?льки все, чого б?льш?сть неспроможна осягнути,
як правило, виклика? п?дозру й вороже ставлення, а отже, й
пересл?дування.
?стор?я зна? багато орган?зац?й ? окремих ос?б, що
передавали спец?альн? послання ??рарх?? Св?тла на користь
людства. ?х ус? год? перерахувати. У нашому досл?дженн? ми
вибрали к?лька таких товариств, щоб висв?тлити головну ?дею
зовн?шнього кола Б?лого братства.
?стор?я св?дчить, що так? орган?зац?? раптово з'являлись ?
так само раптово зникали, сповнивши свою м?с?ю. Це стосу?ться
як зах?дних орден?в посвячених, так ? братств Сходу. Найб?льш
осв?чен? лами Т?бету ? раджа-йоги ?нд?? завжди були в?дданими
служителями небесних учител?в.
Сх?дн? братства суф??в, друз?в ? дерв?ш?в заснували
адепти. Кер?вники ?хн?х внутр?шн?х груп продовжують
сп?лкуватися з великими магами.
Орден тампл??р?в було засновано в Палестин? 1118 року
французькими рицарями Гуго де Пейном, Жофруа де Сен-Омером та
?ншими. Святий Бернар де Клерво визначив його закони й
регламент. Його дядько Андре де Монтбар згодом став великим
маг?стром. Одягнут? в б?л? плащ? з червоними хрестами,
рицар?-тампл??ри провадили аскетичне життя. Все сво? майно й
статки вони в?ддавали ордену, завдяки чому в?н надзвичайно
розбагат?в, хоча сам? його члени були б?дн?. Орден мав, тисяч?
прилучених служител?в з неаристократичних верств. ??рарх?ю
ордену складали рицар?, сержанти, капелани й слуги. Рицар?, що
складали менш?сть, походили з аристократ??.
Ц?лком ?мов?рно, що рицар?-тампл??ри, багато з яких
вивчили арабську мову за час тривалого перебування на
Середньому Сход?, могли сприйняти дещо ?з сх?дно? практики ?
нав?ть бути посвяченими в та?мн? вчення гностик?в.
За сво? двов?кове ?снування орден тампл??р?в став
найб?льшою банк?вською орган?зац??ю св?ту. Прочани, що йшли до
Свято? земл?, могли з будь-якого значного ?вропейського м?ста
просто й безпечно перерахувати грош? в ?русалим каналами
ордену. Б?льш?сть рицар?в та ?х служител?в аж н?як не були
святими, проте ? чимало св?дчень того, що кер?вники ордену були
мудрими й добрими людьми ? волод?ли певною часткою та?мних
знань Сходу.
З точки зору розпорядник?в цив?л?зац??, злиття
?вропейсько? ? арабсько? культур було вкрай бажане, оск?льки
?вропейцям тод? бракувало тих давн?х наукових знань, що ?х
засво?ли араби. Арабський вплив неабияк збагатив ?вропу.
Запровадження арабських цифр сприяло розвитков? математики, яка
доти користувалася малопридатними для цього римськими цифрами.
Запозичення арабсько? медицини, х?м?? ? технолог?? також
сприяло ?вропейському поступу.
? думка, що тампл??ри запозичили доктрини
християн-йоганн?т?в, як? твердили, що саме ?гипет ? джерелом
мудрост? ?суса. Йоганн?ти вважалися хранителями к?лькох
надзвичайно давн?х документ?в, а головною метою ?х було
об'?днати людство в одн?й ун?версальн?й рел?г?? миру.
В?д початку свого ?снування орден тампл??р?в мав дв?
доктрини: одну для вузького, внутр?шнього кола сво?х
високородних кер?вник?в, про яких мало що в?домо, а ?ншу --
римсько-католицьку -- для зовн?шнього кола.
Прагнучи заволод?ти багатствами ордену тампл??р?в ? звести
нан?вець його вплив, король Франц?? Ф?л?пп Красивий ? папа
Клемент V наказали ?З жовтня 1307 року схопити вс?х
рицар?в-тампл??р?в. Великого маг?стра ордену та його рицар?в,
людей високо? культури, звинуватили в жахливих злочинах --
людожерств? й ?долопоклонств?. Тисяч? тампл??р?в було
закатовано у Франц??. Проте в ?спан??, Португал?? та Англ??
л?кв?дац?я ордену пройшла без тако? жорстокост?, як у Франц??.
П?сля п'яти з половиною рок?в ув'язнення ? нелюдських
тортур великого маг?стра ордену тампл??р?в Жака де Моле було
спалено 18 березня 1314 року на остров? С?те в Париж? поблизу
Понт-Нефу. Його останн?ми словами, як пише хрон?ст, були:
"Франц?я згада? нашу останню мить. Ми вмира?мо безневинно.
Декрет, що згубив нас,-- несправедливий. Та на небесах ?
праведний суд, що н?коли не залишить без уваги благання
невинного. ? на цей суд я через сорок дн?в закличу тебе,
первосвященику Риму! О Ф?л?ппе, м?й королю, я даремно прощаю
тебе, бо ? ти засуджений Божим судом. Через р?к я чекаю тебе".
Папа Клемент V помер в?д нев?домо? хвороби через тридцять
один день. Ф?л?пп Красивий помер у невимовних стражданнях
наприк?нц? 1314 року. Б?льш?сть тих, хто пересл?дував орден,
померли передчасною ? насильницькою смертю. Ц?каво навести
думку Британсько? енциклопед?? про процес над
рицарями-тампл??рами: "Насправд? б?льш?сть ?сторик?в вважають
тампл??р?в невинними в тих звинуваченнях, як? було проти них
висунуто".
Чи справд? кер?вники ордену мали доступ до та?мних знань?
У Франц?? провели сол?дн? досл?дження, як? встановили
?нтригуючу символ?ку в церквах та соборах, збудованих орденом
тампл??р?в.
Мо? власн? досл?дження ? в?дкриття зв'язку м?ж тампл??рами
? гральними картами таро, де зашифровано ун?кальн? пророкування
на багато в?к?в, п?дтверджують здогад, що внутр?шн? коло ордену
волод?ло езотеричним вченням (Е. Томас. По той б?к бар'?ру
часу.--Лондон, 1973).
Знаменно, що один ?з засновник?в ордену тампл??р?в, святий
Бернард де Клерво, був близьким другом святому Малачч? де
Армага, якому ми зобов'язан? знаменитими передбаченнями пап, де
вказуються особистост? пап на прийшл? в?ки. Ц? передбачення ?,
безперечно, проявом та?мно? науки чи мистецтва, якими волод?ють
лише найб?льш посвячен? люди. Я ц?лком пристаю на думку Менл?
Холла: "Орден храму походив ?з та?мних шк?л ? був прямим
джерелом п?зн?ших езотеричних братств".
Через три стол?ття п?сля знищення ордену тампл??р?в у
?вроп? виникло ?нше братство, що закликало до реформац?? св?ту.
Ось як абат Монтфакон де В?ллар характеризу? його вчення: "Вони
вважають, що стародавн? ф?лософи ?гипту, Халде?, маги Перс?? та
г?мнософ?сти ?нд?? вчили того самого, чого вчать ? вони".
У мо? нам?ри не входить детально подавати ?стор?ю цього
та?много товариства, яке називалося братством розенкрейцер?в; я
лише в?дзначу його високу мету ? зв'язки з ??рарх??ю махатм.
1614 року в Н?меччин? з'явилися перш? ман?фести
розенкрейцер?в -- "Св?това реформа", "Слава ? спов?дь братства
Трояндового хреста". "Спов?дь" зверталася безпосередньо до
"осв?чено? ?вропи"; та була перша под?бна декларац?я в ?стор??,
що йшла не в?д короля чи церкви, а в?д конклаву анон?мних ос?б.
Автори цих ман?фест?в сам? заявляють, що мусять приховувати
?мена, бо власт? пересл?дують ?х.
Вивчення "Спов?д?" розенкрейцер?в виявля? ?? революц?йну
суть. В епоху феодал?зму розенкрейцери пропонують сво? вчення
"як принцам, так ? селянам". У п'ятому розд?л? вони заявляють,
що будуть "реформувати уряди ?вропи" ? що "владарювання
облудно? теолог?? буде скасовано". Стосовно ж власних
ф?лософських ц?лей, то вони об?цяють, що "суперечност? науки й
теолог?? буде узгоджено" ? що "двер? мудрост? знову в?дкрит?
св?тов?".
Знаменно, що п?сля цих розенкрейцерських ман?фест?в 1614
року в розвитку науки розпочалися п?дйоми й стрибки, як?
досягли кульм?нац?? в нин?шню косм?чну еру. Те ж можна сказати
й про заклик розенкрейцер?в до демократ??, коли на одну дошку
ставились княз? й селяни, проголошувалася необх?дн?сть осв?ти,
внутр?шньо? культури, бо осв?та зв?льня? в?д нев?гластва й
забобон?в.
З моменту утворення братство набуло м?жнародного
характеру, поширивши св?й вплив за меж? Н?меччини. 1622 року в
Париж? з'явилась аф?ша, яка здивувала ? простого перехожого, ?
священика, ? аристократа: "Ми, спрямован? нашою колег??ю, ??
главою ? братами-розенкрейцерами, заснову?мо нашу видиму й
невидиму обитель у цьому м?ст? найвищою ласкою, до яко?
спрямован? серця праведник?в. Ми вчимо без книг ? нот,
розмовля?мо мовою кра?ни, де перебува?мо, аби вберегти людей,
под?бних до нас, в?д смертельно? помилки".
?сторики не змогли з'ясувати, чи ?снували розенкрейцери в
XVII стол?тт?, коли вперше з'явилися ?хн? ман?фести. Причина
проста -- адепти сам? та?мно добирали кандидат?в у це
товариство. Тому год? вступити в братство, якщо вас туди не
запросили. Можна допустити, що добра половина ?вропейських
учених отримала так? запрошення, проте вони не признавалися, що
причетн? до нього. Якщо такий висновок хибний, то як тод?
пояснити, що наука ракетою злет?ла вгору, щойно були
опубл?кован? ман?фести на початку XVII стол?ття? Програма
св?тово? реформац?? виявилась усп?шною. Справд?, адепти
Трояндового хреста знали все наперед! Ось чому й заявляли в
"Спов?д?": "Нас, в?дпов?дальних за ц? зм?ни, н?хто не знатиме".
Св?тову реформац?ю започаткували вчител? Сходу. Зв'язки ордену
розенкрейцер?в з Аз??ю проглядаються в латинському памфлет?,
опубл?кованому 1618 року Генр?хом Неухуз?усом, через чотири
роки п?сля ман?фест?в розенкрейцер?в. У цьому памфлет? автор
недвозначно вказу?, що п?сля завершення сво?? роботи адепти
повернуться в ?нд?ю.
1775 року в рукопис? С?мсона, члена рос?йсько? лож? обряду
Сен-Мартена, стверджу?ться, що "справжн? масонство прийшло в
Рос?ю з Т?бету". То була приголомшуюча заява, бо для людей
XVIII стол?ття Т?бет був таким само далеким, як ? М?сяць
сьогодн?. Цей документ св?дчить про зв'язки ?вропейських
масонських лож ?з т?бетською твердинею мудрец?в.
1710 року З?гмунд Р?хтер (С?нцерус Ренатус) опубл?кував
закони братства п?д назвою "Досконале й ?стинне виготовлення
ф?лософського каменю золотим братством Троянди й Хреста". Серед
закон?в ? ? клятва не розголошувати та?мниць м?стер?й.
Прийнятий у братство розенкрейцер?в отримував порц?ю
ф?лософського каменю, достатню, щоб забезпечити довгу молод?сть
? життя протягом принаймн? ш?стдесяти рок?в п?сля того, як його
прийняли в братство. П?сля омолодження брат мусив зм?нити ?м'я
? м?сце проживання, щоб не привертати до себе зайво? уваги.
Н?хто з член?в братства не мав права виготовляти алх?м?чним
методом перл?в чи коштовних камен?в надм?рно? величини, аби не
зажити лихо? слави. Член братства розенкрейцер?в давай об?тницю
не одружуватися без особливого на те дозволу. В?н завжди
виконував розпорядження маг?стра ордену, а посвячення в члени
братства мусило в?дбуватися лише в Дом? розенкрейцер?в.
Ц? правила св?дчать про нев?дом? науц? методи омолодження
? штучного виробництва коштовних камен?в. Ф?лософський кам?нь
розенкрейцер?в нагаду? кам?нь Ч?нтаман?, а методи омолодження
нагадують под?бну практику в царств? пресв?тера ?оанна,
згадуване в попередньому розд?л?.
Франкмасони, хоч вони й мали менш екзотичн? ц?л?, н?ж
орден розенкрейцер?в, пов'язувалися з цим орденом задовго до
заснування Велико? лож? Англ??, яке мало м?сце 1717 року. В?рш
Генр? Адамсона з поеми "Музи надгробного плачу", що побачила
св?т у Перт? (Шотланд?я) 1638 року, п?дтверджу? це: "Оск?льки
ми -- брати-розенкрейцери, То ма?мо слово "масон" ? ма?мо
бачення друге".
Ц? рядки доводять ? те, що розенкрейцери активно д?яли в,
Шотланд?? через чверть стол?ття п?сля публ?кац?? в Н?меччин?
"Слави братства".
Про зв'язок франкмасон?в з тампл??рами здогадувалися
масонськ? ?сторики. Справд?, не хто ?нший, як Альберт П?к, що
отримав вищий ступ?нь масонства, вважав, що ?н?ц?али останнього
маг?стра ордену тампл??р?в м?стять пароль трьох основних
ступен?в.
Всесв?тню боротьбу розенкрейцер?в ? масон?в за демократ?ю
та ?нтернац?онал?зм ч?тко виклав шотландець Ендрю Майкл,
кавалер Рамсей, коли виступав перед Великою ложею Франц?? у
1737 роц?: "Св?т -- це не що ?нше, як величезна республ?ка, де
кожна нац?я -- родина, а кожен ?ндив?д -- дитина". Наприк?нц?
в?н проголосив, що ?дина мета ордену масон?в -- "створити за
в?ки духовну ?мпер?ю, де без скасування обов'язк?в, ?снуючих у
р?зних державах, створився б новий народ, який склали б р?зн?
нац?ональност?, зцементован? во?дино доброчесн?стю ? наукою".
Безперечно, людство сьогодн? мислить б?льш
?нтернац?ональне, н?ж дв?ст? рок?в тому, хоча стар? чудовиська
нац?онал?зму й сектантства ще живуть. У цьому розум?нн?
програму франкмасонства виконано усп?шно.
Ми коротко виклали деяк? дан? про д?яльн?сть зовн?шнього
кола Страж?в людства. В сво?х гуман?тарних задумах духовн?
вчител? Земл? не цурались ? церковних канал?в. Численн? велик?
душ? надихалися магами Сходу як у католицьк?й, так ? в
протестантськ?й церквах. А в православних монастирях, як-от
Афонський, серед ченц?в теж було чимало посвячених.
Серед учених минулого, що зд?йснювали м?с?ю. Шамбали, сл?д
згадати Парацельса (1493--1541). В?н запровадив нов? методи в
медицин? й першим у ?вроп? застосував для л?кування ртуть ?
оп?й. В?н визнавав телепат?ю, вдавався до псих?чного впливу й
провадив досл?ди з штучного вирощування людини, так званого
"гомункулуса". Парацельс мандрував по Аз?? в 1513--1524 роках;
вважа?ться, що саме тод? в?н ? в?дв?дав т?бетський лама?стський
монастир братства маг?в.
?ншим ?сторичним персонажем, що, як вважають, ?нсценував
сво? смерть ? похорон, а сам подався до Центрально? Аз?? в XIV
стол?тт?, був Н?кола Фламель. В?н ум?в добувати золото
алх?м?чним способом. Однак жив з профес?? нотар?уса, а сво?
значн? статки, нажит? алх?м??ю, витрачав на буд?вництво
л?карень ? гуртожитк?в для б?дняк?в у Париж? та ?нших м?стах
Франц??. Надгробок Н?коли Фламеля ? його дружини Пернель
?снував у паризьк?й церкв? Невинних ще в XVI стол?тт?. Разом ?з
секретом отримання золота Фламель ? його дружина в?дкрили й
ел?ксир молодост?, навчилися подовжувати соб? життя. Б?льш н?ж
в?рог?дно, що в могилах Фламел?в похован? ?нш? люди, померл? на
час ?хньо? гадано? смерт?.
У XVIII стол?тт? абат В?лен писав, що Фламель в?дв?дав
французького посла в Туреччин? Дезалью -- майже через чотири
стол?ття п?сля його н?бито смерт?! ? це не ?дине таке
пов?домлення. У сво?й "?стор?? француз?в р?зних стан?в" Аман
Алекс?с Монтей мовить про якогось службовця Марселя, що теж
зустр?чав Фламеля ? розмовляв з ним через к?лька стол?ть п?сля
його гадано? кончини в XIV стол?тт?.
Поль Люка, якого Людов?к XIV послав збирати старожитност?
в Грец??, ?гипт? й на Середньому Сход?, видав 1714 року книгу
"Мандр?вка пана Поля Люка з вел?ння короля", в як?й розпов?в
про чотирьох дерв?ш?в, що зустр?лися йому в Бруссе (Туреччина).
Один ?з них розмовляв багатьма мовами, серед них ? французькою.
Цей дерв?ш заявив, що прийшов з в?ддалено? обител? мудрец?в.
Здавалося, йому рок?в тридцять, але час, що його в?н мав би
затратити на сво? тривал? мандр?вки, мусив складати щонайменше
стол?ття. На згадку про ?м'я Фламеля, дерв?ш запитав: "Ви
справд? в?рите, що Фламель помер? Н?, н?, друже, не обманюйте
себе, Фламель усе ще живий; н? в?н, н? його дружина ще не
зустр?ли смерт?. Уже рок?в три як я залишив його в ?нд??. В?н
-- один з мо?х найкращих друз?в". Цей дерв?ш, видимо, був
посланцем аз?атського Ол?мпу й виконував якесь ?хн? доручення.
Ось що почув Микола Рер?х в?д учених лам в серц? Аз??: "Хто
сп?впрацю? з Шамбалою, не живе самотиною, в?н мандру? повсюди".
Серед сп?втруд?вник?в ??рарх?? Св?тла не можна не згадати Олени
Блаватсько?, що багато рок?в навчалася в махатм у в?ддаленому
Т?бет?, а тод?, як ?хн?й посланець, вирушила до ?вропи й
Америки.
За старовинним звича?м архат?в, заведеним Цзонкабою,
великим реформатором буддизму ? послом Шамбали, посланц?
вирушають наприк?нц? кожного стол?ття, аби просв?тити чи
застерегти людство. Майже достеменно, що Блаватська виконувала
под?бну м?с?ю, коли 1875 року за вказ?вкою махатм заснувала
теософське товариство. Метою його була робота для всесв?тнього
братства людей, що само по соб? було революц?йною програмою за
в?ктор?ансько? епохи нац?онал?зму й колон?ал?зму. Вивчення
давньо? мудрост? Сходу було ?ншим, не менш важливим завданням
цього братства. Довге перебування Блаватсько? в ?нд?? та ??
ненависть до расово? ? класово? дискрим?нац??, викликало
п?дозру до не? британського уряду в ?нд??. Хоча через чверть
стол?ття п?сля заснування теософського товариства вчител?
Т?бету урвали безпосередн?й зв'язок ?з ним, воно й дал? викону?
важливе завдання, привертаючи зах?дн? уми до духовно? спадщини
Аз??.
Наприк?нц? минулого стол?ття князь М. Т. Лор?с-Мел?ков,
виконуючи наказ архат?в, запропонував царев? Олександру II
проект л?беральних реформ, щоб усунути деспотичний режим мирним
шляхом. Те робилося в?д ?мен? ф?лантроп?чного братства,
зв'язаного з радою адепт?в. Цар надто пов?льно розглядав
проект, а невдовз? загинув в?д бомби революц?онер?в. Коли його
спроба л?берал?зац?? Рос?? зазнала невдач?, Лор?с-Мел?ков
ви?хав до Франц??, де й помер 1888 року. Знаменно, що Олена
Блаватська знала князя замолоду ?, можливо, знала й про його
зв'язки з братами Св?тла.
Можна виснувати, що програма п?днесення духовност? й
?нтелектуальност? людства д?? упродовж стол?ть. Певного часу
вс? братства виконували завдання ??рарх??; ?нтим часом окрем?
особи несли нов? революц?йн? ?де?, щоб покращити соц?альн?
умови чи розвинути науку й ф?лософ?ю. Основний лейтмотив цього
великого задуму -- "Св?тло здола? темряву".
На Брестському пам'ятнику в п?вн?чно-зах?дн?й частин?
площ? Згоди в Париж?, на боц?, зверненому до саду Тю?льр?,
в?дм?чено м?сце, де стояла г?льйотина, що стинала голови
"ворогам Республ?ки" п?д час Терору. За хвилину до сво?? страти
мадам Ролан кинула тут осатан?лому натовпу безсмертн? слова:
"Свободо! Ск?льки злочин?в ко?ться в ?м'я тво?!"
Запоб?гти цьому спалахов? насильства й жорстокост?, не
порушуючи природного ходу соц?ального розвитку, намагався
великий адепт, що неспод?вано з'явився на французьк?й сцен?
1743 року; в?н прибув ?з Аз??, де, як прочанин, пров?в певний
час у в?ддалених г?рських монастирях, а згодом був гостем щаха
Перс??.
Цього посланця звали граф Сен-Жермен. Середнього зросту,
але м?цно? статури, в?н розмовляв з аристократами, не зважаючи
на ?хн? ранги й титули. Зате з простолюдом був душевним ?
добрим. Граф не раз сид?в за столом з королями та принцами,
проте н? ?ж?, н? вина не торкався; вдома об?д йому зам?нювала
миска р?дко? каш?, схожо? на звичайну т?бетську страву з
ячменю.
Оск?льки метою його м?с?? було зблизитися з королями та
аристократ??ю, аби схилити пан?вн? кола до пом?ркованост? й
реформ (що ран?ше намагався зробити Аполлон?й Т?анський),
Сен-Жермен ? д?яв, щоб привернути ?хню увагу до себе -- одяг
його прикрашали велик? д?аманти.
Доб?рне братство, до якого в?н належав, чудово бачило
загрозливу ситуац?ю у Франц?? XVIII стол?ття, що до не?
призвели честолюбн? в?йни Людов?ка XIV ? його непом?рна
пристрасть до зведення розк?шних палац?в.
Граф Сен-Жермен з'явився у Франц?? за Людов?ка XV, людини
культурно?, але досить себелюбно?. Графа прив?з ?з Прусс?? 1743
року маршал де Бель?ль, а представила його Людов?ку XV
корол?вська фаворитка марк?за де Помпадур, ж?нка осв?чена й
витончена. ? недарма пересторога щодо майбутнього Франц??
призначалася саме цьому правителю, котрий якось недбало кинув:
"П?сля нас хоч потоп". Саме цей кривавий потоп ? прагнув
в?двернути посланець Шамбали.
Цей р?зновид посланц?в можна розп?знати за деякими
властивими ?м рисами. Перш за все вони пациф?сти й апостоли
вчення Серця; по-друге, вони, як правило, пов'язан? з Аз??ю. ?,
по-трет?, волод?ють нев?домими силами, як? можна в?днести до
окультних. Сен-Жерменов? якраз ? були властив? вс? ц? риси
посланця м?ста Безсмертних.
Про науков? досягнення графа, який ум?в вирощувати штучн?
перли, отримувати велик? д?аманти з др?бних ? виготовляти не
в?дом? доти фарби, розпов?дала одна з мо?х попередн?х книг --
"Ми -- не перш?" (укра?нський переклад див. "Всесв?т" No
11--12, 1988). Сен-Жермен в?льно волод?в багатьма мовами--
французькою, н?мецькою, ?тал?йською, англ?йською, рос?йською,
португальською, ?спанською, грецькою, латиною, санскритом,
арабською ? китайською. Цей л?нгв?стичний рекорд, такий
незвичний для XVIII стол?ття, не знайшов задов?льного
пояснення. Чи не вдалося графов? справд? подовжити життя на
сотн? рок?в, як у це в?рили його прихильники?
Мадам де Хуссе, фрейл?на марк?зи де Помпадур, так опису?
його зд?бност?: "Досконале знання мов, як давн?х, так ?
сучасних, дивовижна пам'ять; ерудиц?я, спалахи яко? вловлю?ш
п?д час його примхливо? розмови; в?н об'?здив увесь св?т, ?
король охоче слухав розпов?д? про його мандри в Аз?ю та Африку.
Як ? розпов?д? про придворне життя в Рос??, Туреччин? та
Австр??. Здавалося, для нього б?льше важать та?мниц? кожного
царського двора, ан?ж бути дов?реною особою короля".
Саме виняткова компетенц?я в дипломат?? ? його миротворч?
зусилля викликали п?дозру до нього шеф?в та?мно? пол?ц?? у
Франц??, англ?? та деяких ?нших кра?нах. У Франц?? Шуазель
зап?дозрив його в шпигунств? на користь Прусс??, з якою Франц?я
тод? була в стан? в?йни. В Англ?? П?тт вважав його рос?йським
шпигуном. Вс? ц? п?дозри, як видно, не мали п?д собою грунту,
але те, що Сен-Жермен близький до Людов?ка XV та до ?нших
?вропейських монарх?в, викликало заздрощ? державних м?н?стр?в.
1746 року його нав?ть затримали в Лондон?, чому передували
досить ?нтригуюч? под??. ?мпозантна зовн?шн?сть Сен-Жермена
спричинилася до того, що одна англ?йська лед? стала виявляти до
графа посилену ц?кав?сть. Це викликало спалах ревнощ?в у ??
молодого залицяльника, який ? п?дкинув до кишен? Сен-Жермена
компрометуючого листа. Власт?, яких було пов?домлено про той
лист, негайно заарештували графа. Та невдовз? було доведено, що
це брудна фальшивка, ? прямо з в'язниц? Сен-Жермена було
запрошено на прийом до лорда Холдернесса. 1760 року цей самий
лорд писав М?тчеллу, британському послу в Прусс??: "Перев?рка
його (Сен-Жермена) н?яких результат?в не дала".
Того року Франц?я провадила з Прусс??ю програшну в?йну.
Король ? мадам Помпадур прагнули миру, як, ут?м, ? весь народ
Франц??. При сприянн? в?йськового м?н?стра маршала Бель?ля,
особистого друга Сен-Жермена, було запропоновано послати графа
в Голланд?ю; там в?н мав укласти сепаратну угоду з Прусс??ю,
причому в ц?й справ? йому мав посприяти герцог Лу? де Брунсв?к,
на прихильне ставлення якого Сен-Жермен м?г розраховувати. Це
сприяло б тому, що Австр?я, союзниця Франц??, кап?тулювала б ?
настав би к?нець в?йн?.
Коли герцог Шуазель, м?н?стр закордонних справ, д?знався
про планован? без його в?дома мирн? переговори, то заявив
Людов?ку XV р?шучий протест, ? король мусив облишити св?й
задум. В?н сп?шно послав спец?ального г?нця до Сен-Жермена, аби
попередити свого друга: Шуазель вимага? видач? його, щоб
запроторити в Баст?л?ю.
Сен-Жермен не став гаятися -- в?н перетнув Ла-Манш ? зник
в Англ??. Його друг, граф де ла Вату, за тих ускладнень писав
йому в лист? з Амстердама 1760 року: "Я знаю, що ви -- один ?з
найвидатн?ших людей Земл?, ? засмучений, що ц? н?кчеми турбують
вас ? снують ?нтриги проти ваших миротворчих зусиль". Це лише
один випадок ?з життя Сен-Жермена, якого розум?ли далеко не вс?
його сучасники.
1762 року в?н неспод?вано з'явля?ться у Санкт-Петербурз?,
де якраз померла ?мператриця ?лизавета й коронувався цар Петро
III. Дружина царя, уроджена принцеса Ангальт-Цербська,
доводилася донькою одному з друз?в Сен-Жермена. С?мнадцять
рок?в Катерина терп?ла пияцтво й дебош? свого чолов?ка. Так?
звички робили з нього людину, найменше здатну правити
величезною ?мпер??ю, як Рос?я, чому брати Орлови й зд?йснили
державний переворот на користь Катерини. Ось так вона стала
?мператрицею Катериною II ? правила Рос??ю двадцять дев'ять
рок?в як один ?з ?? найвидатн?ших монарх?в. Вона розширила
кордони ?мпер??, була покровителькою мистецтва й науки, сприяла
поширенню в кра?н? ?вропейських звича?в.
За рос?йсько-турецько? в?йни, коли рос?йський флот стояв в
?тал?йському порту Л?ворно, Сен-Жермен з'явився на борту
фрегата у форм? рос?йського генерала. Граф Григор?й Орлов
представив Сен-Жермена герцогу д'Анспагу 1771 року такими
словами: "Ось людина, що в?д?грала таку видатну роль у наш?й
революц??".
Сфера впливу графа Сен-Жермена не обмежувалася Франц??ю та
Рос??ю. Не менш важливою для нього була ? Прусс?я. Його друг,
посл?довник ? учень принц Карл фон Гессе-Кассель, допомагав
адептов? заснувати так зване Масонство високого ступеня. То був
сплав доктрин ? закон?в розенкрейцер?в та тампл??р?в з
умоглядним масонством; л?берал?зм цього братства вплинув на
?нтел?генц?ю ?вропи. Справд?, ? в Рос?? на початку XIX стол?ття
був л?тературний пер?од, в?домий, як "масонський". Однак
поразка повстання декабрист?в 1825 року поклала край цьому
потягов? до демократ??.
Закони Масонства високого ступеня, розроблен? Сен-Жерменом
? принцем Карлом, згодом поширилися в Америц?, де шотландський
закон виступив за в?докремлення церкви в?д держави.
Американську демократ?ю було започатковано в паризьких
салонах, де Жан-Жак Руссо опубл?кував свою "Сусп?льну угоду".
Не зайве нагадати, що Сен-Жермен, Лафай?т ? Франкл?н входили до
масонсько? лож? "Дев'ять сестер" у Франц??; до не? незадовго до
кончини вступив ? Вольтер. Руссо, пророк тогочасно? демократ??,
об'?днався з Сен-Жерменом у "Лож? сусп?льно? угоди" в Париж?.
Можна ще згадати слова графа, як? в?дбивають осуд ним класового
гноблення в ?вроп?: "У вас злидн? й соц?альна
несправедлив?сть". Проте в?н покладав над?? на реформи й
поступове перетворення соц?альних систем, а не на насильницьке
повстання. На жаль, французька аристократ?я не прислухалася до
його застережень, ? революц?йна буря змела п.
Яскраву картину д?яльност? Сен-Жермена в ц? знаменн? роки
ми знаходимо в "Спогадах про Мар?ю Антуанетту" графин?
д'Адемар, авторство яких приписують барону Еть?ну Леону де
Ламот-Лангону (1786--1864). Хоча ц? мемуари насправд? писан? не
рукою придворно? дами Мар??-Антуанетти, текст мусить бути вкрай
близький ?сторичн?й правд?, тим б?льше що Ламот-Лангон, судячи
з усього, знав графиню д'Адемар, яка прожила довге життя ?
померла 1822 року. Окр?м того, на час п?дготовки тексту до
друку його французький автор мусив ознайомитися з численними
документами про Сен-Жермена, як? натод? були в Париж?. П?зн?ше,
коли Наполеон III виявив жваве зац?кавлення до д?яльност? графа
у Франц??, ц? документи з?брали в б?бл?отец? пол?ц?йно?
префектури _ тут в окрем?й зал? збер?галися лише т? папери й
листи, як? стосувалися Сен-Жермена. На жаль, усе те згор?ло п?д
час Паризько? комуни 1871 року. Нев?домо, наск?льки и,? тисяч?
документ?в були доступн? барону Ламот-Лангону, коли в?н писав
сво? "Спогади" у Франц?? 1830-х рок?в, але ? п?дстави гадати,
що в?н таки користувався ними. На початку нашого стол?ття один
?з нащадк?в мадам д'Адемар заявив, що в родинному арх?в?
збереглися деяк? папери щодо Сен-Жермена.
Як виплива? з? "Спогад?в", граф Сен-Жермен робив спробу
попередити Людов?ка XVI напередодн? Французько? революц??.
Проте ауд??нц?? в короля не отримав, а потрапив лише в
апартаменти королеви. Граф в?дверто розмовляв з
Мар??ю-Антуанеттою в присутност? мадам д'Адемар, пров?щуючи
пад?ння монарх?? у Франц??, якщо не встановити соц?ально?
справедливост?. Сл?д зазначити, що Людов?к XVI досить прихильно
ставився до л?беральних ?дей франкмасон?в, проте аристократ?я ?
багата буржуаз?я так тиснули на нього, що його слабка воля не
могла ?м протистояти.
Застереження, вручене королев? Сен-Жерменом, п?зн?ше
скоп?ювали мадам д'Адемар:
"Невдовз? настане пора, коли необачна Франц?я Буде
ввергнута в лихол?ття, якого могла б уникнути:
? стане немовби пеклом, змальованим Данте. Пов?р, моя
королево, що день цей близький, Ми побачимо, як упадуть
ск?петри ? кадильниц?, Захитаються башти й гербов? щити, нав?ть
б?лий прапор,
Потоки кров? потечуть у кожному м?ст?. Я чую ридання ?
бачу вигнанц?в". Коли цей в?рш утрапив до рук Морепа,
всесильного м?н?стра внутр?шн?х справ, в?н знесамовит?в ?
наказав заарештувати графа Сен-Жермена, ув'язнити його в
Баст?л??. Графиня д'Адемар спробувала заступитися за графа, але
Морепа ?й заявив: "Я знаю нег?дника краще, н?ж ви! Його буде
викрито -- у наших пол?цейських властей в?рний нюх". Ц???
хвилини двер? каб?нету в?дчинилися, ? мадам д'Адемар в?д
неспод?ванки зойкнула. А обличчя м?н?стра пересмикнулося: перед
ними стояв Сен-Жермен. В?н кинув м?н?стров? так? пророч? слова:
"Король покликав мене, аби я дав йому добру пораду. Та ви
завадили мен? зустр?тися з ним, бо дба?те лише про св?й
авторитет. Ви руйну?те монарх?ю, а в мене для Франц?? обмежений
час. ? коли в?н спливе, я муситиму зникнути -- мене побачать
тут лише через три покол?ння. ? мене не будуть звинувачувати,
коли анарх?я з ус?ма ?? жах?ттями спустошить Франц?ю. Сам? ви
не побачите цього лихол?ття, але того, що ви мостили до нього
дорогу, вистачить, щоб покрити ганьбою ваше ?м'я".
Мовивши це, Сен-Жермен ступив до дверей, в?дчинив ?х ?
вийшов. М?н?стр Морепа зд?йняв тривогу й звел?в сво?м
костоломам схопити графа. Але той безсл?дно зник.
Пророцтво адепта збулося: Морепа не дожив до Революц??,
померши 1781 року.
Поза сумн?вом, граф Сен-Жермен був посланцем Шамбали й
захисником доктрини Серця. Про його зв'язки з Аз??ю стали
здогадуватися п?сля його сл?в, що ?х наводить Франц Греффер у
сво?х "Малих в?денських мемуарах": "Я зникну з ?вропи й
повернуся до Г?мала?в. Щоб в?дпочити, бо мушу в?дпочити. Р?вно
через в?с?мдесят п'ять рок?в люди знову побачать мене". Отож
бачимо, що адепт збирався повернутися до ?вропи в р?к Архат?в,
тобто 1875 року.
Чи мав Сен-Жермен доручення в?д сво?х високих кер?вник?в у
Аз??? В?дпов?дь на це запитання дають слова самого графа: "Мо?
руки зв'язав сильн?ший за мене". Чи не був тим "кимось"
легендарний учитель П?вн?чно? Шамбали?
Ходили чутки, н?бито Сен-Жермен мав та?мний притулок
поблизу Екса (Прованс, Франц?й), де в?н сид?в на п?двищенн? в
поз? Будди, поринувши в глибок? роздуми.
Н?мецький принц Карл фон Гессе-Кассель, який допомагав
графов? в його масонськ?й та розенкрейцерськ?й д?яльност?, так
пише про свого навчителя в "Спогадах мого часу": "Сен-Жермен,
певно, був одним ?з найвидатн?ших ф?лософ?в, яких будь-коли
знав св?т. Друг людства, що завжди роздавав сво? грош?
нужденним, друг тварин. Його серце завжди прагнуло давати щастя
?ншим".
Саме на цього дворянина з Н?меччини посила?ться махатма
Кут Хум? в лист? до С?ннетта, датованому 5 серпня 1881 року, як
на "в?рного друга й покровителя, прихильного н?мецького принца,
з дому якого ? при якому в?н (Сен-Жермен) востанн? вирушив
Додому". З? сл?в махатми ясно, що Д?м, куди вирушив адепт, десь
за засн?женими Г?малаями.
Махатма Мор'я так опису? труднощ? м?с?? свого "брата" у
Франц??: "Якось один знатний француз сказав Сен-Жермену: "Я не
можу второпати вс?х тих н?сен?тниць, що ?х ви верзете". На що
Сен-Жермен в?дпов?в: "Не важко було б уторопати мо?
"н?сен?тниц?", якби ви прид?ляли ?м таку саму увагу, яку
вд?ля?те сво?м власним н?сен?тницям, якби ви читали мо?
допов?д? з такою самою увагою, з якою студ?ю?те списки
придворних танц?вниць. Та все лихо в тому, що правила менуету
для вас важлив?ш?, ан?ж безпека Земл?".
Хоч цей посол ? не зм?г в?двернути кровопролиття
Французько? революц??, в?н зробив усе, аби попередити правляч?
кола про майбутн? насл?дки ?хньо? его?стично? пол?тики.
Противники монарх?? мусили б спершу вивчити факти й цифри, а
тод? виносити вердикт, хто жорсток?ший -- король чи трет?й
стан. 14 липня 1789 року Баст?л?ю взяли штурмом революц?йн?
маси. Зам?сть спод?ваних там сотень в'язн?в у кайданах виявили
лише чотирьох фальшивомонетник?в, двох божев?льних ? одного
дворянина. Та й то цього аристократа запроторили туди на
прохання родини, бо мав надто небезпечн? нахили; жив в?н у
Баст?л??, як ? личить його титулов?,-- з? сво?ми власними
слугами.
Ц? непол?тичн? в'язн?, зв?льнен? з Баст?л?? ?сторичного
дня, який сьогодн? в?дзначають як нац?ональне свято, крапля
пор?вняно з тим безмежним морем десятк?в тисяч жертв,
в?дправлених на г?льйотину п?д час Терору. Саме ц?й трагед?? ?
намагався запоб?гти посланець маг?в Аз??.
Ран?ше вже мовилося, що серед та?мних запов?дей Цзонкаби,
представника Шамбали в Т?бет? XIV стол?ття, була й така, що
зобов'язувала архат?в надсилати людству послання в останню
чверть кожного стол?ття. Поява аватар, або божественних
перевт?лень, ма? м?сце через тривал? пром?жки часу, оск?льки
пов'язана з прецес??ю р?внодень.
Хоча б?льш?сть м?с?й архат?в не мали усп?ху, здеб?льшого
через спротив мас, але деяк? з них усе ж досягли мети.
Незалежно в?д того, дали ц? м?с?? як?сь насл?дки чи н?, ця
традиц?я звертатися до людей через кожн? сто рок?в незм?нне
виконувалась упродовж св?тово? ?стор??. Ось що пише махатма
Мор'я про ??рарх?ю Св?тла: "М?жнародний уряд н?коли не
приховував свого ?снування. В?н заявляв про себе не
ман?фестами, а д?ями, як? ще не заф?ксувала св?това ?стор?я.
Уряд не прихову? ? ?снування сво?х посланц?в у р?зних кра?нах.
Природно, що ц? посланц?, обер?гаючи честь м?жнародного уряду,
н?коли не д?яли та?мно. Навпаки, вони в?дкрито сп?лкувалися з
р?зними урядами й були в?дом? багатьом. Л?тература збер?га?
?хн? ?мена й оточу? фантастичним ореолом".
Справедлив?сть цих сл?в п?дтверджу? д?яльн?сть Аполлон?я
Т?анського й графа Сен-Жермена. В минул? в?ки траплялися дивн?
випадки, як? можна пояснити, як акти дружн?х втручань у
критичн? моменти. Один такий еп?зод мав м?сце, коли
зароджувалася велика сучасна нац?я -- Сполучен? Штати Америки.
А саме, коли розроблявся проект прапора для Американських
Колон?й 1775 року ? коли п?дписувалася Декларац?я про
незалежн?сть 1776 року -- вони не об?йшлися без п?дтримки цих
загадкових сил.
П?сля майже тисячол?тньо? епохи феодал?зму настала важлива
мить становлення демократ??. Створення майбутнього оплоту
нового ладу -- Сполучених Штат?в -- мало бути ефективним з
огляду на виняткове значення ц??? под?? для св?тово? ?стор??.
Тож нема? н?чого дивного, що в ц? знаменн? роки ставалися
незвичайн? под??, як? засв?дчували втручання зовн?шн?х сил.
1775 року, коли батьки грядущо? республ?ки обговорювали
новий прапор, на пол?тичн?й сцен? з'явився дивний чолов?к, що
в?дразу завоював авторитет ? подружився з Бенджам?ном
Франкл?ном та Джорджем Ваш?нгтоном. Цьому джентльмену, якого
мемуаристи називають просто Професором, можна було дати
с?мдесят рок?в, хоча в?н мав пряму й м?цну поставу, високий
зр?ст ? вкрай благородну зовн?шн?сть, що викликала повагу.
Харчувався цей чолов?к незвично: не споживав н? м'яса, н?
домашньо? птиц?, н? риби, не пив н? вина, н? пива, а
дотримувався так звано? д??ти здоров'я: хл?б, гор?хи, фрукти й
мед. Як ? Сен-Жермен, Професор часто розпов?дав про ?сторичн?
под?? з такими подробицями, наче був ?х учасником.
Осв?чен?сть ? вишукан? манери Професора справляли враження
на вс?х. В?н багато писав ? читав, проте книги й рукописи
н?кому не показував. В?н збер?гав ?х у важк?й дубов?й скрин?,
ключа в?д яко? н?кому не давав. Чи не тримав в?н, як свого часу
Нострадамус, у цьому сховку стар? окультн? рукописи?
Коли 1775 року в одному з приватних будинк?в на попередн?й
нарад? почалось обговорення американського прапора, сталася
под?я, яку так опису? один ?з сучасник?в: "Франкл?н сказав, що
зам?сть вчинити так, як пропону? генерал Ваш?нгтон, в?н хоче
попросити його й ?нших присутн?х вислухати свого нового ?
високошановного друга Професора, який люб'язно погодився
повторити для вс?х цього вечора те, що говорив удень щодо
нового прапора для Колон?й".
Цей текст св?дчить про важливу роль у ц?й справ?
незнайомця. На вказаному зас?данн? Професор зак?нчив свою
промову значущим висновком: "Незабаром ми станемо
самовизначеною незалежною нац??ю".
Можна допустити, що генерал Ваш?нгтон, франкмасон, ?
Бенджам?н Франкл?н, масон ? розенкрейцер, уп?знали в
Професоров? спец?ального посланця Ради Мудрец?в, що бореться за
прогрес людства з самого св?танку цив?л?зац??.
4 липня 1776 року сталася пам'ятна под?я. У старому
Державному дом? в Ф?ладельф?? спалахнули дебати м?ж
засновниками ново? республ?ки. Вони стосувались остаточного
р?шення, яке сл?д було прийняти, а саме: чи остаточно розривати
зв'язки колон?й з Англ??ю, чи зберегти ?х на певних умовах?
У цей критичний момент п?дв?вся високий Професор ?
виголосив полум'яну промову. Б?льш?сть учасник?в асамбле? його
не знала, проте вс? слухали з величезною увагою ? нав?ть деяким
благогов?нням. Коли промовець ск?нчив св?й виступ вигуком: "Бог
дару? Америц? свободу!", те було сприйнято захоплено, ? один за
другим посипалися п?дписи п?д Декларац??ю незалежност?. То була
мить, коли вершилась ?стор?я.
Коли загальне збудження спало й делегати захот?ли взнати,
хто ж такий цей Професор ? подякувати йому, виявилося, що в?н
зник. Н?хто б?льше його н?коли не бачив. Очевидно, посланець
виконав м?с?ю Високого братства, ? його присутн?сть була вже не
потр?бна.
Чи надсилалися посланц? т??? ж Всепланетно? влади в наше
важливе стол?ття? В?дпов?дь напрошу?ться ствердна. Знову сл?д
згадати Миколу Рер?ха ? його м?с?? до двох велетн?в пол?тично?
арени -- Сполучених Штат?в ? Радянського Союзу. Достов?рних
св?дчень про ц? м?с?? вкрай обмаль.
Микола Рер?х, художник, що народився в Рос??, але мав
сканд?навських предк?в, ви?хав з Рос?? до Ф?нлянд?? напередодн?
революц??. Довг? роки в?н пров?в у ?вроп? та Америц?, пот?м
оселився в долин? Кулу в Г?малаях, де й помер 1947 року. Його
картини прикрашають художн? галере? Сполучених Штат?в,
Радянського Союзу, Франц?? та ?нших кра?н.
Як представник Ради архат?в, Рер?х в?дв?дав обидв?
наддержави, СРСР ? США, в 1926 ? 1935 роках в?дпов?дно.
Хронолог?чно його м?с?я до Рос?? була першою.
Експедиц?я Рер?ха до Центрально? Аз?? вирушила з Кашм?ру в
серпн? 1925 року. У вересн? експедиц?я перетнула важкодоступний
хребет Каракорум на висот? 5575 м, де ?? учасники потерпали в?д
нестач? кисню ? сн?гово? сл?поти. За хребтом простягалася
п?щана пустеля Такла-Макан. У Хотан? група провела чотири
м?сяц?--до к?нця с?чня 1926 року, п?сля чого рушила до Урумч? в
Монгол?? ? нарешт? досягла озера Зайсан на
китайсько-радянському кордон? в травн? 1926 року.
При сприянн? радянського консула в Монгол?? Рер?х отримав
в?зу на подорож до СРСР, хоч ? мав статус ем?гранта. 29 травня
1926 року Микола Рер?х, його дружина Олена й син Юр?й перетнули
радянський кордон, а ?З червня 1926 року прибули в Москву.
Народний ком?сар закордонних справ Г. В. Чичер?н ?
народний ком?сар осв?ти А. В. Луначарський виявили бажання
зустр?тися з Рер?хом, що його в Рос?? пам'ятали як видатного
художника.
Радянська республ?ка переживала тод? критичний пер?од.
Лен?н помер двома роками ран?ше, ? м?ж Троцьким та Стал?ним
розгор?лася боротьба за владу. Вони стояли на д?аметральне
протилежних позиц?ях. "Запалимо на вс?й земл? пожежу
революц??!" -- закликав Троцький. "Побуду?мо соц?ал?зм спершу в
одн?й кра?н? -- Рос??!" -- твердив Стал?н. ? перем?г.
Саме в цей напружений момент у Москв? й з'явився Рер?х ?з
спец?альним дорученням махатм. В?н вручив народним ком?сарам
Чичер?ну ? Луначарському свою картину "Майтрея -- переможець",
що в?дтод? експону?ться в Музе? мистецтв ?мен? Горького. В?н
прив?з ? шкатулку ? Землею Г?мала?в з написом: "На могилу брата
нашого махатми Лен?на". Слово махатма означа? "велика душа".
Коли архати когось називають "великою душею", то п?дкреслюють
цим його значення для ?стор??. Це значення легше визначити
нин?, ан?ж 1926 року, бо соц?ал?зм досяг в?дтод? значного
розвитку.
Кр?м того, Рер?х прив?з у новостворену радянську
республ?ку послання в?д махатм Г?мала?в, яке збер?га?ться
сьогодн? в державних арх?вах СРСР. Зм?ст послання вкрай
ц?кавий: "На Г?малаях ми зна?мо, що Ви звершу?те. Ви скасували
церкву, що стала розсадником брехн? й марнов?рства. Ви знищили
м?щанство, що стало пров?дником забобон?в. Ви зруйнували тюрму
школи. Ви знищили с?м'ю лицем?рства. Ви спалили в?йсько раб?в.
Ви розчавили павук?в наживи. Ви закрили ворота н?чних кубел. Ви
врятували землю в?д зрадник?в грошових. Ви визнали, що рел?г?я
? вчення всеосяжно? матер??. Ви визнали н?кчемн?сть приватно?
власност?. Ви вгадали еволюц?ю общини. Ви вказали на значення
п?знання. Ви схилилися перед красою. Ви принесли д?тям усю м?ць
космосу. Ви в?дкрили в?кна палац?в".
У заключн?й частин? послання мовиться: "Ми зупинили
повстання в ?нд??, бо воно було передчасним, але ми визнали й
сво?часн?сть Вашого руху. Прив?т Вам, шукач? сп?льного блага!"
Чи сл?д дивуватися, що наймудр?ш? люди планети висловили
свою симпат?ю систем?, яка, закривши бордел?, знищивши
спекуляц?ю, засудивши колон?ал?зм, встановивши загальну осв?ту
й в?дм?нивши приватну власн?сть, здавалася тод? вз?рцем
соц?ального ладу?
Те, що в?тали мудрец? Сходу, було лише ?деальною
доктриною, яку проголосив Лен?н. Проте доктрина -- одне, а
практика -- ?нше. Як небо й земля в?др?зня?ться християнське
вчення, пропов?дуване в катакомбах Стародавнього Риму, в?д
зд?йсненого Торквемадою в ?спан??. Коли вчення ста? часткою
оф?ц?йно? ?деолог??, влада може використати його для свого
зм?цнення. Ми знаходимо багато сп?льного м?ж Торквемадою ?
Стал?ним -- хоч ?хн? доктрини й р?зн?, методи були т? сам?. В
лист? до Олени
Рер?х 1950 року махатма Мор'я засуджу? жорстокост?, що
творились у сиб?рських концентрац?йних таборах ? водночас
висловлю? спод?вання побачити л?берал?зац?ю ? гуман?зац?ю
радянсько? соц?ально? системи. Зг?дно з т?бетською наукою про
цикли, глибок? зм?ни в соц?ал?стичному св?т? оч?куються в Р?к
вогненно? зм?? (1977) ? по цьому.
Доречно навести тут слова графа Лор?с-Мел?кова, якого ми
згадували в попередньому розд?л?. В?н вважав, що рос?йський
уряд, на жаль, не зм?нився з минулого стол?ття:
"Б?долашна Батьк?вщино! Чи настане так довгооч?куваний
час, коли Рос?я, як ? ?нш? кра?ни, висловлюватиме сво? погляди
й переконання публ?чно й в?льно, говорити про сво? думки без
ризику бути внесеним у список затятих революц?онер?в або
руйнач?в основ держави?" (Лор?с-Мел?ков. Конституц?я. --
Лондон, 1893).
Багато хто на Заход?, зда?ться, не усв?домлю? того, що
сьогодн? в св?т? ?снують не комун?стичн? держави, а лише
соц?ал?стичн? республ?ки. При соц?ал?зм? кожен отриму? за
сво?ми заслугами, а при комун?зм? кожен отримуватиме за сво?ми
потребами. Однак люди муситимуть працювати безкоштовно. Хорош?
християнськ? й будд?йськ? монастир? можуть бути прототипом
такого сусп?льства. Проте комун?зм залишатиметься утоп??ю, поки
людська природа радикально не зм?ниться в?д его?зму до
альтру?зму. Н?яка та?мна пол?ц?я неспроможна створити
комун?стичного сусп?льства ? зам?нити "я" на "ми" -- це мусить
зд?йснити сама людина.
Безумовно, що трудящ? Заходу неабияк виграли в?д появи
Лен?на, нав?ть живучи при кап?тал?зм?. Страх перед III
?нтернац?оналом п?сля Жовтнево? революц?? змусив б?льш?сть
кап?тал?стичних уряд?в ввести р?зн? соц?альн? прив?ле? для
трудящих клас?в, починаючи з грошово? допомоги по безроб?ттю ?
безплатного медичного обслуговування пенс?онер?в до безплатного
молока для школяр?в.
Святенники не можуть збагнути, чому т? сам мудрец?, що
в?тали народження ?суса, над?слали прив?тання Радянськ?й
республ?ц?. З цього приводу сл?д зазначити, що велик? мудрец?
Сходу ц?лковито безпристрасн? й надають видиму чи невидиму
п?дтримку т?й систем?, що здатна певного часу п?днести
моральний ? ?нтелектуальний р?вень людства. Вони добре
усв?домлюють, що новий д?м не можна звести на ветхих
п?двалинах.
Сл?д наголосити ще раз, що потр?бно брати до уваги лише
хорош? положення теор??, а не ?? саму загалом. Може бути хороша
форма демократ??, як ? прийнятна модель соц?ал?зму. ?стор?я
зна? прийнятн? форми монарх??. Системи й доктрини мають
?снувати для народу, ? народ не повинен приноситись ?м у
жертву. Цей в?дступ необх?дний, аби краще збагнути послання
махатм.
У вересн? 1926 року Рер?хи повернулись у Монгол?ю. Шлях,
яким пройшла експедиц?я, пролягав в?д Улан-Батора через Гоб? до
хребта Нань-Шань, а пот?м через Т?бет до ?нд??. Туди експедиц?я
потрапила лише в травн? 1928 року через пост?йну протид?ю
китайських властей. На висот? 4575 м над р?внем моря члени
експедиц?? прожили в наметах п'ять м?сяц?в при температур?
?нод? --40°С. На цьому етап? подорож? загинуло п'ять учасник?в
експедиц?? -- т?бетц?в ? монгол?в, а також дев'яносто в'ючних
тварин.
Таке ж житт?во важливе значення мала м?с?я Рер?ха до
Сполучених Штат?в, про яку зараз розпов?мо. Пакт Миру Рер?ха й
Прапор Миру -- б?ле полотнище з трьома червоними крапками в
червоному круз? -- Рер?х задумав ще перед першою св?товою
в?йною. Цю емблему було справедливо названо Червоним Хрестом
Культури, оск?льки вона мала захищати пам'ятники культури п?д
час в?йни.
Лише 1930 року Пакт було прийнято всесв?тньою орган?зац??ю
--Л?гою Нац?й. 1933 року у Ваш?нгтон? в?дбулася III М?жнародна
конвенц?я Пакту, в як?й взяло участь тридцять п'ять кра?н. Ще
через два роки Пакт Миру Рер?ха п?дписали в Б?лому дом?
представники двадцяти латиноамериканських республ?к. На
церемон?? п?дписання президент Франкл?н Делано Рузвельт
зазначив, що цей "догов?р ма? куди б?льше духовне значення,
ан?ж сам його текст".
Державний секретар Корделл Хелл ? м?н?стр с?льського
господарства Генр? Уоллес в?д?грали значну спонсорську роль у
розробц? цього гуман?тарного проекту. В цей час Генр? Уоллес,
який згодом став в?це-президентом Сполучених Штат?в, виявив
неабиякий ?нтерес до ?нтелектуально? спадщини Аз?? ? м?стичних
учень Учител?в Мудрост?. Схоже, що певн? вказ?вки йому дав сам
Микола Рер?х ? що були зроблен? кроки, аби безпосередньо
зв'язати його з великими архатами.
Однак реакц?йн? сили Америки, що п?зн?ше породили
маккартизм, використали цю обставину, щоб перешкодити Уоллесу
стати президентом США. 1947 року було перехоплено й
опубл?ковано в американськ?й прес? деяк? його листи. Вони
зародили сумн?в в умах вразливих американських виборц?в ?
зруйнували його шанси на президентство.
Якби Генр? Уоллеса обрали президентом США сьогодн?шня
американська пол?тика примирення з Кита?м та СРСР
започаткувалася б на чверть стол?ття ран?ше! А це зберегло б
життя тисячам американц?в у Коре? та В'?тнам?. Однак Америка,
на свою б?ду, обрала холодну в?йну й даллес?вську дипломат?ю
"балансування на гран? в?йни". Спроби сил Св?тла встановити
мирне сп?в?снування виявилися марними. Прикро згадувати, до
якого абсурду призв?в маккартизм.
1947 р. пол?тичн? супротивники Гарр? Уолеса опубл?кували
частину його лист?в до Рер?ха. В?н зверта?ться до Рер?ха в ц?й
переписц? "Гуру", тобто "Вчитель". Безглуздо шукати тут як?сь
докази небезпечно? "комун?стично? тенденц??":
"Пошуки чи то втраченого пароля масонства, чи то Свято?
Чаш?, чи то потенц?йних можливостей прийдешн?х в?к?в -- це мета
величезного значення. Це -- карм?чний обов'язок. Безумовно,
кожен з нас -- потенц?йний Галахад. Так що кожен ?з нас мусить
боротися за Чашу з полум'ям над нею".
Так натхненно писав Генр? Уоллес в одному з? сво?х лист?в.
Я здогадуюся, що сказав би розенкрейцер Бенджам?н Франкл?н або
франкмасон Джордж Ваш?нгтон щодо пересл?дувань посвяченого
в?це-президента, який шукав Святий Грааль под?бно до сера
Галахада? В одному з лист?в Уоллес писав: "Ми повинн? бути
в?дкритими для осяйно? слави Великого". Державний д?яч, що так
поважав маг?в Сходу, м?г би повести Америку до сходження, але
натом?сть його вороги спрямували ?? до десятил?ть сорому. ?нша
думка цього посл?довника Гуру св?дчить, як глибоко в?н розум?в
соц?альн? недуги Америки: "Коли я бачу жахливий его?зм
орган?зованого б?знесу, орган?зовано? фабрично? прац? й
орган?зованого с?льського господарства, а також забобони
неорган?зованих споживач?в, я ладен заявити, що для Америки
було б краще поринути в безодню очищувального вогню". Чи зум??
Америка очиститися таким вогнем ? чи навчиться чогось п?сля
цього?
Вплив ?дей Миколи Рер?ха про загальний мир на Генр?
Уоллеса й Корделла Хелла (державного секретаря при Рузвельт?)
мала украй сприятливу ? довготривалу д?ю. Справд?, Корделл Хелл
вважа?ться батьком ООН. Д?яльн?сть Миколи Рер?ха, натхнену
охоронцями Планети, можна п?дсумувати так: його Пакт Миру,
п?дписаний Всеамериканським Союзом, ? його непрямий вплив на
створення ООН -- це важливий внесок.
Цей розд?л буде неповним без згадки про ще один еп?зод --
втручання посланця маг?в, причому не на нац?ональному, а на
?нтернац?ональному р?вн?. Зг?дно з дещо скороченим зв?том,
п?дготовленим Лейком Саксессом, у програм?, яка передавалася
компан??ю Ей-б?-с? р?здвяного вечора 1950 року, незадовго перед
цим на спец?альн?й сес?? Пол?тичного ком?тету ООН стався дивний
випадок.
На закритому зас?данн? Ради Безпеки б?льш?сть держав
представляли глави ?хн?х делегац?й. Це стосу?ться ? Сполучених,
Штат?в, як? представляв Ост?н; поруч ?з ним сид?в ? Даллес.
Великобритан?ю представляв Джебб, заступник Юнгера, Радянський
Союз -- Вишинський. Ця неспод?вана сес?я мала наст?льки
закритий характер, що кр?сла дал? шостого ряду в зал? зас?дань
12-го ком?тету були порожн?.
Сюди не допустили нав?ть фоторепортер?в. Деяк? члени
Секретар?ату сид?ли в скляних каб?нах перекладач?в, куди можна
попасти лише по сходах ?з сус?дньо? зали. Вс? двер? в залу з
дев'яти годин ранку до сьомо? дванадцяти вечора було зачинено.
Н?хто не м?г пройти в двер? 12-го ком?тету без пред'явлення
посв?дчення. Перед зачиненими дверима зали стояли охоронц?. За
?хн?ми словами, н?кого з? сторонн?х вони не бачили. Та коли
головуючий оголосив зас?дання в?дкритим (спочатку англ?йською,
пот?м французькою мовою), з одного ?з кр?сел
За овальним столом запала тиша, а секретар сера Бенегала
Рау, головуючого, легенько п?дштовхнув його л?ктем, подумавши,
що вс? дивляться на нього. Обернувшися туди, куди вс? здивовано
дивилися, Рау побачив за сво?ю спиною незнайомця. Першою думкою
головуючого було гукнути охорону --це ж бо закрита сес?я
ком?тету, склад учасник?в суворо обумовлений заздалег?дь.
Рау звернувся до цього чолов?ка: "Сер! З яко? ви
делегац???"
Чолов?к був худий, у сандалях, бородатий, у сх?дному
одяз?, якого Лейк Саксесс н?коли доти не бачив. Незнайомець
ворухнув губами, ? в зал? запала тиша. Лаг?дним, проникливим
голосом, що, здавалося, заповнив прим?щення, хоча чолов?к ?
говорив без м?крофона, в?н сказав:
"Я маю багато чого сказати вам. Я в?дкрию те, що трималося
в та?мниц? в?д сотвор?ння св?ту. Ви повинн? взнати правду".
Запала така тиша, що чулося астматичне дихання повнот?лого
чолов?ка в ?ншому к?нц? цього прим?щення без в?кон. "Хто ви?"
-- перепитав Рау. "? зло, яке я бачу п?д сонцем, ? воно
притаманне людям, ?хн? язики кажуть неправду. Отрута гадюки на
?хн?х вустах. ? вони не знають пут? Миру. Хто творить зло,
ненавидить Св?тло. Вони очищають зовн?шню сторону чаш? ? блюда,
а всередин? ?х повно здирства ? зловживань. Так? дерева сл?д
вирубати п?д кор?нь.
Вишинський, непроникний ? похмурий, щось проц?див кр?зь
зуби; незабаром над?йшов переклад: "Радянська делегац?я не
бажа? слухати маячню цього пал?я в?йни. Це вторгнення --
безумовно, старанно п?дготовлена, але незграбна спроба змови,
мета яко? представити Радянський Союз агресором у в?йн?, в як?й
не бере участ?! Чи ж дивно, що комун?зм у Коре? протисто?ть цим
?мпер?ал?стам?"
В?н з?рвав з носа окуляри ? тицьнув ними в б?к делегац??
Сполучених Штат?в. Мова незнайомця стала р?зк?шою: "Безглузд? й
пуст? закиди я в?дм?таю, бо знаю, що вони лише р?зновид
пол?тично? боротьби. Коли хтось бореться за владу, в?н не
переможе, якщо боротиметься незаконними методами".
"Пробачте,-- урвав його головуючий. -- Ви н?чого не
сказали щодо теми нашого зас?дання. Яка ваша думка щодо Коре??
Де ми помиля?мося в цьому питанн??"
"Якщо господар зна?, коли прийде злод?й, в?н приготу?ться
й не допустить, щоб його д?м об?крали. Та якщо в?н проспить, то
його недруг прийде й витопче його пшеницю",-- була в?дпов?дь.
Джебб, глава делегац?? Великобритан??, сказав: "Гадаю, вс?
ми найб?льш бо?мось, аби хтось ?з нас не став наступною
жертвою".
Продовжуючи стояти, незнайомець проказав: "Якщо сильна,
озбро?на людина охоронятиме св?й д?м, добро його не
постражда?".
Ост?н змахнув прапорцем, що позначав його м?сце, просячи
слова:
"У Сполучених Штатах ми ма?мо ворог?в у власному дом?. Це
агенти ?ншого уряду, як? прикидаються лояльними до нас".
Чолов?к чемно п?дняв руку, щоб скоротити зауваження:
"Н?хто не може служити двом хазяям одразу, бо в?н буде або
зневажати одного й любити ?ншого, або, навпаки, служитиме
одному ? мати за н?що ?ншого. Всяке под?лене царство приречене
на загибель". Ост?н докинув: "Вони кажуть, що лише намагаються
зм?нити наш уряд мирним шляхом... Покращити нашу економ?чну
систему..."
В?дв?дувач урвав його дещо нетерпляче: "Здоровому л?кар не
потр?бен, в?н потр?бен лише хворому!" (Ц?каво, що лист махатми
Кум Хум?, написаний у лютому 1882 року, м?стить саме цю
малов?дому фразу).
Непроханий промовець обернувся до Ост?на й Даллеса:
"Серед вас нема? н?кого справедливого. Я знаю ц? слова --
вони не гаряч? й не холодн?. Бо ви кажете: "Я багатий, мо?
майно зроста?, мен? н?чого не потр?бно". А того не зна?те, як?
ви нещасн?!"
Рау п?дв?вся з? свого кр?сла ? промовив: "Ми з?бралися
тут, аби розв?яти нашу тривогу, а ви визначили кожному з нас
його долю. То як же бути дал?? Облишити наш? спроби в пошуках
миру?" На що чолов?к в?дпов?в:
"Д?йте достойно й посл?довно. Будьте розважлив? й
ретельн?. Уникайте зла ? твор?ть добро. Шукайте миру, прагн?ть
його. ? плекайте вашу в?ру. В?ра злаг?дню? царства, дода?
справедливост?, сповню? обов'язки й закрива? пащеки левам!"
"Вам усе вида?ться вкрай простим",-- сказав Рау.
"Багато хто ?з справедливих вол?ли б почути те, що ви
слуха?те, але не чу?те",-- в?дпов?в незнайомець. Рау
посм?хнувся:
"Для нас незвично чути мудр?сть, яка ув?йшла до нас
?ззовн?!"
"Тож не в?дмовляйтеся приймати сторонн?х, бо можете
проглед?ти в?зит ангела!" -- мовив чолов?к.
Сер Бенегал Рау повернувся до зали: "Продовжувати
зас?дання зайве. Ми почули в?дпов?д? на вс? наш? запитання. Що
ж до Вас, сер, то ми вам вдячн?... Якби Ви лише могли написати
про все, про що тут говорили, якби Ви в?дтворили цю мудр?сть у
книз?, яку кожен м?г би прочитати"... Оч? в?дв?дувача гн?вно
спалахнули: "Така книга ?! Це ваша свята Б?бл?я!" Його гн?в
пригас, погляд знову став спок?йним ? сумовитим. В?н рушив до
дверей, як? розчахнулись перед ним. ? н?хто за дверима не
пом?тив, як в?н вийшов.
З цього ?сторичного еп?зоду видно, що посланц? мудрец?в
Сходу невпинно борються за Мир, Св?тло й Культуру. Важко уявити
т? г?гантськ? проблеми, з якими стикаються адепти Сходу. Щоб
краще зрозум?ти ?хн? завдання ? ?стинний стан речей у св?т?
сьогодн?, пропону?мо ваш?й уваз? "Д?алоги в храм?". Вони
базуються на особистому досв?д? автора й мають про?люструвати
основну тезу ц??? книги -- ?снування оази вищо? культури
косм?чного походження на наш?й планет?, яка прагне п?днести
людство на вищий щабель мислення.
Льодовики блищали у вран?шньому сонц?, як д?амантов?.
Хмари на схилах г?р ? туман в ущелинах пов?льно розв?ювались.
Арка з рододендрон?в розк?шне облямовувала цю панораму могутн?х
Г?мала?в.
У мене на кол?нах лежала книга з т?бетського буддизму, та
я не розкривав ??, зачарований неповторним кра?видом. Нарешт? я
почав чи-тати розд?л з лама?стсько? йоги, питаючи себе, чи
пощастить насправд? зустр?ти осв?ченого ламу в ц?й частин?
П?вн?чно? ?нд??. Коли я напередодн? гуляв г?рською стежиною,
мою увагу привернула вив?ска "Т?бетська школа". Я подумав, що
м?г би зустр?тися з ?? директором ? розпитати про панд?т?в --
б?женц?в з Т?бету, що живуть у район? Дардж?л?нга.
Директор про них н?чого не знав, проте один з учител?в, що
знав англ?йську, люб'язно допом?г мен?: "У маленькому монастир?
по той б?к долини живе вчений лама з Лхаси. Ви д?станетеся туди
за чотири години, якщо пощастить с?сти в автомоб?ль, що йде до
села неподал?к храму. ? не забудьте попередити дардж?л?нзьку
пол?ц?ю про свою подорож".
У б?нокль я розр?знив крих?тну цятку поб?ля сн?гового
громаддя г?р на п?вноч?. То був лама?стський монастир. Маючи в
сво?му розпорядженн? тиждень, я вир?шив наступного дня
нав?датися туди. Я здогадався прихопити з собою дв? реч?:
записку на х?нд? в?д учителя з детальним описом шляху до
монастиря ? ?менем лами, а також м?шок рису з лавки в
Дардж?л?нгу, який я купив по ц?н? чорного ринку, вважаючи, що
в?н може стати в пригод? б?дним ламам. Я пам'ятав ? примовку
горц?в: "Чим вище в гори, тим холодн?ше" й одягнув теплу
куртку.
Невдовз? по тому, як розвидн?ло ? г?малайськ? сн?ги
зарожев?ли й зазолотились, я вже стояв на дороз?, що вела в
С?кк?м. Десь за п?вгодини мен? пощастило зупинити автомоб?ль,
де виявилося в?льне м?сце, ? домовитися з власником щодо
платн?. Вод?й запевнив мене, що про?здитиме через село, яке
мен? потр?бно. Вибо?ста г?рська дорога робила подорож досить
виснажливою, ? я рад?в, коли нарешт? добувся мети. Старий
фордик зник удалин?, а я залишився один серед засн?жених г?р ?
долин, огорнутих туманом. Я потупцяв до найб?льшого дому в сел?
й попрохав пустити на ноч?влю. Господар запропонував свою
власну к?мнату й нав?ть дав овечу шкуру, якщо раптом
температура в дом? понизиться до точки замерзання.
Маленький, огорнутий хмарами храм, що його я бачив у
б?нокль, баштою височ?в на стр?мк?й круч?. Я гадав, що доберуся
туди за годину, та мо? над?? не справдились. Вузька стежина
сп?раллю зд?ймалася все вище й губилася серед кам?ння та сн?гу.
Коли я опинився перед монастирськими вор?тьми в куртц? з
п?днятим в?д в?тру ком?ром ? гукнув, дво? молодих т?бетських
ченц?в, побачивши мене, певно, вир?шили, що це якийсь злий дух.
Проте я впевнено п?д?йшов ? поклав ?м до н?г м?шок з рисом,
виказуючи сво? дружн? нам?ри. А тод? простягнув одному з них
записку з ?менем панд?та; лама в?дразу ж метнувся в храм.
Невдовз? в?н повернувся ? в?дчинив мен?
П?сля сл?пучого сонця, посиленого блиском сн?г?в я спершу
н?чого не бачив у темному храм?. Та поступово звик до сут?н? й
розр?знив двох ченц?в перед стату?ю Будди. Старший, з поораним
зморшками монгольським обличчям, читав уголос текст п?д
ритм?чне дзенькання маленького дзв?ночка. Другий лама був
високим чолов?ком середнього в?ку з голеною головою. Його
обличчя, н?би вир?зьблено? ?з слоново? к?стки, було типово
тибетським, ?з пронизливими маленькими очима; його р?т ?
п?дбор?ддя св?дчили про вольову вдачу. Я стояв ? чекав, поки
старий лама ск?нчить читати.
Високий панд?т-лама прив?тав мене складеними долонями й
запитав чистою англ?йською: "Що привело вас в Обитель Сн?г?в до
нашого б?дного храму, сер?"
"Насамперед,-- мовив я,-- це одне з найчар?вн?ших м?сць у
св?т?. Кр?м того, я шукаю вченого ламу, який би пояснив мен?
суть т?бетсько? дгарми (вчення Будди)".
Лама пронизав мене сво?м ?нкв?зиторським поглядом:
"Зв?дки ви взяли, що я вчений лама?" "Мен? сказали, що ви
отримали вчений ступ?нь у Лхас? й зна?те т?бетську йогу... Та
ще й отримали англ?йську осв?ту в С?кк?м?".
"Чутки про людину можуть виявитися неправдивими",--
докинув лама.
"Воно так, проте ? дещо невловиме, що усува? помилки. Це
?нту?ц?я",-- несм?ливо заперечив я. Моя в?дпов?дь, очевидно,
задовольнила т?бетця, бо крига в?дчуження зламалася. В?н
зичливо спитав мене:
"Що ж ви хочете взнати про наш буддизм?" "Я завжди в?рив,
що велик? архати, бод?сатви, спасител? людства, яких в ?нд??
звуть махатмами,-- це реальн? ?стоти. Чи не в?домо вам чогось
про ?хн? м?сцеперебування?" -- боязко поц?кавився я.
"Буддизм ?рунту?ться на в?р? у вищих людей, як?, подолавши
шлях з восьми поворот?в, досягли н?рвани. ? ми в?римо, що на
п?вноч? ? царство, де живуть так? велик? душ?. Ми назива?мо
його Шамбалою",-- в?дпов?в лама.
"Чи правда, що ц? св?тл? душ? створили невидиме братство,
яке присвятило себе духовному поступов? людства?"
"У нас в Т?бет? справд? ? таке братство, проте нема?
п?дстав вважати, що воно охоплю? сво?м впливом лише Аз?ю",--
в?дпов?в лама.
"Я вважаю, що тренування ? випробування для допуску в це
братство мусять бути тривалими ? вкрай складними. Я усв?домлюю
свою неп?дготовлен?сть до цього ? знаю, що мен? потр?бно
пережити багато перевт?лень, аби досягти прийнятих вами високих
стандарт?в, проте завжди спод?вався на це ? хочу запитати вас
-- чи можу я, попри св?й низький р?вень, якось допомогти вашим
архатам ? прислужитися ваш?й робот? в просв?тленн? людства?"
"Шлях служ?ння важкий ? вимага? неабияко? самопожертви.
Але забувши про себе, можна п?днестися над землею ? розчинитись
у безконечност?. Якщо ви не заперечу?те, ми можемо виконати
йог?чну психолог?чну вправу, аби ви зрозум?ли наш спос?б
мислення",-- запропонував лама.
"О так, це мене надзвичайно ц?кавить!" -- вигукнув я.
Лама пояснив мен?, як прийняти йог?чну позу перед Буддою ?
поринути в медитац?ю, а сам с?в поруч.
"Уяв?ть, що ваш? недол?ки в прав?й руц?, а ваш? чесноти --
в л?в?й. Тепер поклад?ть ваш? невидим? гр?хи на кам'яну
дол?вку, так само поклад?ть ? ваш? чесноти. Ваше обличчя
вкрива? маска -- наша особист?сть, що включа? в себе ваш в?к,
стать, нац?ональн?сть, фах тощо. Деяк? маски потворн?, глинян?,
?нш? гарн?, мармуров?. Деяк? золот?, ?нш? зал?зн?... Та якою б
не була ваша маска, поклад?ть ?? ненадовго на дол?вку перед
собою",-- казав мен? лама.
В?дчуття порожнеч?, втрата ор??нтац?? охопили мене, коли я
позбувся свого ?мен?, в?ку, стат?, нац?ональност?, фаху -- вс?х
мо?х особистих характеристик. Здалося, що я нав?ть почув, як
стукнула об п?длогу та моя маска.
"Тепер ви ? розумово, ? духовно оголен?, ви -- просто
центр св?домост? без н?чого. Ви лише язичок полум'я в океан?
вогню. Духовно ми з вами далеко за межами Земл? й зм?шу?мо наш?
вогн? з вогнями далеких з?рок Велико? Пустоти",-- шепот?в лама.
Дивне й збудливе розширення св?домост? охопило мене
природно ? без будь-яких мо?х зусиль. Розумовий вплив лами
мусив бути напрочуд сильним, щоб зробити ц? в?дчуття такими
яскравими.
"Ми вже п?днялися до меж? в?дсутност? часу, де все ?сну?
одночасно, де нема н? минулого, н? сучасного, н?
майбутнього",-- мовив лама.
Я в?дчув ц?лковиту порожнечу, н?би час зупинився назавжди.
Б?льше не було н? До, н? П?сля, н? Низу, н? Верху, н? Тут, н?
Там. То було в?дчуття ц?лковитого злиття з простором,
позбавленим часу.
"Тепер ми спуска?мося з нашо? високо? меж?... нижче...
нижче... П?дн?м?ть вашу стару маску, в?зьм?ть з п?длоги ваш?
гр?хи й чесноти. Верн?ться в свою шкаралупу, в як?й
перебуватимете до остаточного вив?льнення",-- п?дсумував лама.
"Це ви й назива?те н?рваною?" -- спитав я п?сля глибоко?
мовчанки.
"Ви в?дчули лише проблиск Велико? Пустоти, почули лише
в?длуння Великого Мовчання. Тепер ви здатн? збагнути нашу
св?дом?сть, яка дозволя? нам виснувати, що ми -- лише гост?
планети Земля".
"Я хот?в би якось допомогти ваш?й велик?й прац?",-- сказав
я.
"Похвально, що ви бажа?те працювати на бод?сатв, проте
мушу пояснити вам наш? завдання, ? тод? ви, ц?лком можливо, й
зм?ните св?й нам?р",-- застер?г лама.
В?н п?дв?вся з? сво?? циновки, гукнув двох молодих лам ?з
сус?дньо? кел?? й вказав ?м на масивну книжкову шафу з
в?дд?леннями, де стояло багато довгастих книг. Юнаки в?дсунули
шафу, ? на кам'ян?й п?длоз? я побачив люк з к?льцем. Люк
п?дняли, ? стало видно кам'ян? сходи, що вели вниз. Старий лама
взяв довгу запалену св?чку ? кивнув мен?, щоб я йшов за ним.
Через к?лька сх?дц?в я зрозум?в, що сходи ведуть до високо?
печери з сталактитами ? сталагм?тами; вона нагадала мен?
середньов?чну церкву з н?шами й високим в?кном, кр?зь яке
с??ться денне св?тло. Насправд? то було не в?кно, а щ?лина в
п?вденн?й частин? печери, яку штучно розширили, щоб мати б?льше
св?тла. Хоча загалом у печер? було сухо, краплини скапували з?
сталактит?в, живлячи крих?тн? струмочки, як? в?дразу щезали в
щ?линах п?длоги.
Закапелки печери скидалися на церковн? н?ш?. В найб?льш?й,
на п?вн?чному боц?, стояла велика бронзова статуя. Лама запалив
ряд червоних св?чок ? курильних паличок перед нею. ? в?дразу з
нап?втемряви з'явилась у вс?й сво?й крас? Тара, богиня планети
Венерн. На н?й була т?ара, велик? сережки, браслети, око на
лоб? й оч? на долонях рук ? ступнях н?г, що символ?зу? ??
всюдисущ?сть. Тара -- це мадонна Т?бету, Непалу й б?льшо?
частини Аз??, де ?? знають ? п?д ?м'ям Гуань ?нь, богин?
милосердя, ?? права рука була простягнута в порухов? сп?вчуття
й допомоги, л?вий великий ? середн?й пальц? творили к?льце --
знак, що вказу? на божественне вчення в його вищ?й лог?ц?.
Коли кам'яна плита за нами опустилась, мен? спало на
думку, що я опинився в ?ншому св?т?, зовс?м в?дм?нному в?д
того, який знав дос?. Лама п?дв?в мене до богин?. Я пом?тив
перед нею заглиблення, видовбане водою, що капала з сталактит?в
упродовж тисячол?ть. Цей овальний резервуар був повний по
в?нця, а надлишок води ст?кав у щ?лину. Крапл?, що зривалися з?
стел? печери, зроджували концетричн? кола на дзеркальн?й
поверхн? води.
"Це -- сльози Тари, що оплаку? пад?ння людини з ??
колишнього божественного становища,-- пояснив лама ? продовжив:
-- Чи чули ви про озеро Лхама Ламцо в Т?бет?, де з'являються
вид?ння, коли лама?стськ? священики ворожать про м?сце
народження майбутнього Далай-лами?"
"Пригадую, я щось читав про це..." "Водойма, на яку ви
дивитеся, схожа на священне озеро тим, що ? в н?й з'являються
украй значущ? зображення".
Я зац?кавлено дивився на воду, що в?ддзеркалювала св?тло
св?чок, постать Тари в темн?й н?ш?; проте н?чого ?ншого я не
бачив.
"Див?ться глибше... Ще глибше... ОМ МАН? ПАДМЕ ХУМ!" --
речитативом згукнув лама, ? голос його в?длунив п?д стелею
печери. Св?чки осв?тлювали Тару калейдоскоп?чним ореолом барв,
дим в?д курильних паличок линув угору, ? все те в?дбивалось у
водойм?, час в?д часу сколиснуте впалою краплею. Зненацька
зображення зникло, а воду вкрив н?би туман. Я побачив нов?
зображення, наст?льки ч?тк?, наче на екран? кольорового
телев?зора. Лама стояв поруч ? соб? дивився на воду.
Перше зображало нашу планету в космос? з ?? океанами,
континентами й скупченнями хмар, як на зн?мках НАСА. За
хвилину-другу вигляд земно? кул? почав невп?знанне зм?нюватись.
Важк? с?р?, чорн?, руд? й червон? хмари окрили найб?льш
заселен? частини Земл?. Час в?д часу ?х прор?зали
вогненно-червон? спалахи, н?би вибухи. Вряди-годи блакитн?,
рожев? й золотав? промен? й з?рки виростали з темряви,
осв?тлюючи ??. Але всю планету огортала величезна аура жахаючо?
темно? забарви.
"Ви спостер?га?те ментальн? й емоц?ональн? в?брац??, як?
випром?ню? людство. Як бачите, ?хня як?сть низька -- зверн?ть
увагу на с?рий туман его?зму. Блакитн? ?скри -- то духовн?
устремл?ння меншост?, але ?х поглинають потоки пристрастей,
ненавист? й жадоби, що творять цю г?гантську ауру довкола
планети впродовж тисячол?ть. Це нагаду? ?он?зован? шари навколо
Земл?, що в?дбивають рад?охвил?",-- пояснив лама.
То було приголомшливе видовище -- перед? мною розгортався
весь обшир ментального панцира, що оточу? Землю.
"Наша планета тяжко хвора, бо люди хибно мислять",--
прошепот?в я.
Час в?д часу темн? пасма тяглися далеко в Космос, наче
щупальц? восьминога. Той чорний восьмин?г, що витав у
м?жпланетному простор?, мав страшний вигляд, ? в?д в?дчуття, що
я живу на його спин?, мене пересмикнуло. ? ц??? мит? блакитн?,
рожев? й сн?жно-б?л? промен? блискавками пронизали темне
чудовисько.
"Це позитивн? ментальн? випром?нювання людей?" -- спитав я
у свого г?да.
"Так, ? ви бачите, що темна аура Земл? може очиститися,
якщо людина прагнутиме випром?нювати сво? думки й емоц?? на ц?й
довжин? хвиль. Це люди повинн? робити систематично ? синхронно,
аби планета випром?нювала лише позитивн? духовн? в?брац??",--
коментував лама. Пот?м продовжив: "Тара довго плакала,
мати-природа може якось струснути ц? негативн? думки, що
створюють навколо Земл? жахливий панцир. Людство мусить
очистити й дезинф?кувати св?й планетний д?м. Архати роблять усе
можливе, аби нейтрал?зувати зло, проте сьогодн? важлив?ше
зупинити нов? негативн? випром?нювання, ? лише сама людина
здатна це зробити".
Поки т?бетський лама розм?рковував уголос, я дивився на
водойму перед Тарою ? на дивовижн? зображення, як? з'являлися
там. Помалу вони стали розтавати, ? невдовз? я вже бачив т?льки
гладку поверхню, порушувану краплями, що падали згори.
"Год? й казати, як мене вразило побачене. проте зараз я ще
б?льше хочу допомогти, попри нав?ть те, що це робота титан?в, а
ним я не ?",-- мовив я щиросерде, не приховуючи розпачу.
"Це добре, що ви хочете допомагати бод?сатвам. Кожен може
допомогти в м?ру сво?х зд?бностей".
"А чим я можу допомогти?" -- запитав я. Лама трохи
помовчав. В?н заплющив оч?, чи щоб обдумати в?дпов?дь, чи щоб
прийняти нечутне послання в?д високих ?стот, що складають
т?бетський пантеон.
"У Р?к архат?в, у Р?к попередження будьте готов? допомогти
?м",-- нарешт? проказав лама, розплющивши оч?.
"Те станеться через 10 рок?в, у Р?к вогненного дракона
(1976)?"--спитав я.
"Так. Але я мушу розпов?сти вам одну легенду -- стару, як
Г?мала?. Нав?ть якщо ви ризику?те п?дхопити нежить у ц?й
печер?, я розпов?м ?? вам саме перед нашою богинею Тарою,
оск?льки скоро розпочнеться ?? епоха". ? лама почав опов?дь.
"За нашим усним ученням, яке пропов?ду? монастир Таш? Лхунпо,
м?льйони рок?в тому к?лька над?стот з ?ншого високорозвинутого
св?ту з?йшли на Землю, щоб прискорити еволюц?ю планети ? ??
майбутнього людства. Вони були "народжен? духом", тобто штучно
створен? з перв?сно? матер??. ? могли ставати важкими, як ядро
Земл?, або легкими й вогнистими, як сонячне св?тло. Зовн?шн?стю
ц? велетн? нагадували бог?в. Серед цих посланц?в, чи ангел?в,
був Мара, якого ви назива?те Люцифером, або Сатаною. В?н мав
розвинути предметне мислення й ?ндив?дуальн?сть людини. За в?ки
в?н досяг ц??? мети, та коли п?зн?ше з'явилися бод?сатви й
Тара, аби виховати серце людини, в?н не захот?в в?ддати ?м
людину. То було повстання Мари проти Вчител?в Косм?чних Цикл?в.
В?дтод? його вже не називають Нос??м Св?тла, або Люцифером, в?н
став Володарем П?тьми.
В?дтод? на бод?сатв упало подв?йне завдання: боротися
проти намагань Мари прив'язати людину до земл? й зробити ??
себелюбною, безпринципною ? агресивною, ? водночас працювати
над духовним зростанням людства, як велить закон цикл?в. Ось
чому в цей св?т було послано Будду й архат?в.
В?дмова Хазя?на Земл? сп?впрацювати з Богом Сонця ? Духами
Планет викликала косм?чну кризу. Людство зараз мусить вир?шити,
куди рухатися -- до Св?тла чи Темряви, ? цим пожне плоди сво??
карми. Ус? народи мусять зробити виб?р м?ж старими шляхами
боротьби й новим ладом всесв?тнього братерства.
Найвищ? ?стоти Сонця ? ?нших св?т?в кажуть Сатан?: нехай
твоя лампада св?тить, але не заважай ?ншим, славетн?шим
св?тилам у зоряному простор?! Розвали ст?ну навколо Земл?, бо
лдство духовно вже задиха?ться п?д цим панцирем. Косм?чний
годинник указу?, що скоро настане Духовний в?к. Ти не зможеш
зупинити його, хоч ? прагнеш це зробити, бо джан чохани
незабаром принесуть ?з космосу т?ло, яке дос? ще н?хто не бачив
-- простий вихор сил. Коли в?н спалахне, його полум'я спопелить
усю твою працю.
В?к по в?ку, тисячол?ття по тисячол?ттю ми надсилали
людству послання, призначен? окремим народам. Ус? вони
закликали до ?дност? ? загального братерства. На жаль, небагато
з них розбудили людство. Ось чому в цей критичний час так
необх?дно передати послання з останн?м попередженням. Це наш
Всепланетний ультиматум: людство повинно прийняти Владарювання
Серця, ?накше воно самознищиться. Порушуючи карм?чний закон
ун?версальност? життя сво?ю руйн?вною повед?нкою, людина буде
осуджена й покарана природою. Ц?л? м?ста зануряться в океани,
величезн? континенти розколють вулкан?чн? катакл?зми. П?сля
Року архат?в ус?м людям Земл? буде поставлено Всепланетний
ультиматум. В?н повинен передатися з добротою ? сп?вчуттям, хоч
? твердо, бо це -- останн? попередження, його передають лише з
добрими нам?рами. Людина п?сля цього муситиме зробити
остаточний виб?р -- Св?тло чи П?тьму, Мир чи В?йну, Серце чи
Кулак, Мудр?сть чи Нев?гластво.
Тепер вам зрозум?ло, що людство -- поле битви небесних
сил. Це -- вкрай давн? вчення, воно входить у вс? рел?г??.
В?йна Св?т?в зараз у розпал?, ? будемо спод?ватися, що людина
не стане до сил Темряви, бо ?накше сили карми з?труть ?? з
Земл?".
"Стародавн? легенди засв?дчують под?бну планетарну кризу в
останн? дн? Атлантиди",-- докинув я, вражений словами лами.
"Це так, проте наша сучасна криза б?льш гостра через
чисельн?сть населення ? б?льшим ступенем духовного занепаду
людини".
"То як же нам тод? бути?" -- вихопилось у мене.
"В останню чверть стол?ття пролуна? заклик заснувати
Доктрину Серця, бо лише вона спроможна врятувати планету",--
в?дпов?в лама.
"Чи захоче хто ?? почути..." -- урвав я його. "Це
не?стотно. Наш Всепланетний ультиматум треба донести вс?м людям
Земл?! На нин?шньому перехрест? дор?г людство мусить або
вибрати шлях, що веде в безодню морально? деградац??, або
?нший, що зносить до з?рок. Це визначальна пора для дол?
землян. Якщо попередженням знехтують ? людство дал? йтиме за
Володарем П?тьми, тод? косм?чна ??рарх?я прийме виклик ?
знищить зло на ц?й планет?".
"Ви гада?те, що я зум?ю донести ц? легенди ? пророцтва до
широкого загалу й зберегти репутац?ю людини в сво?й
св?домост??" -- спитав я.
"У цьому стол?тт? народи св?ту пережили дв? св?тов? в?йни
й можуть ввергнутися в третю наприк?нц? стол?ття. То вони при
здоровому глузд?? Ви зробите це, до вашого голосу при?днаються
?нш?, бо цього разу ставки величезн?. Йдеться не про долю
людства, яке в?дновилося б через к?лька м?льйон?в рок?в, а про
?снування ц?ло? планети, для створення ? розвитку яко? потр?бна
манвантара часу (надзвичайно довгий косм?чний цикл; зг?дно з
даними науки, в?к Земл? склада? п'ять м?льярд?в ро-к?в)" --
в?дпов?в т?бебець.
"Всяке морал?зування чи заклик до реформ зустр?ча? грубий
оп?р мас",-- зауважив я.
"Народи Земл? повинн? зрозум?ти, що час розп'ять ?
пророк?в, як? виступали перед екзальтованими натовпами,
минувся. Зараз архати розмовлятимуть блискавками, громами й
падаючими з?рками! Наста? епоха Шамбали!" В?н трохи помовчав, а
тод? продовжив: "Зважте, я не пророкую, а розкриваю вам
стратег?чн? д?? небесних арм?й, як? розпочинають битву з
незл?ченними силами П?тьми. Готу?ться В?йна Св?т?в, вищ?
косм?чн? понадлюдськ? системи борються з силами зла на Земл?,
що отруюють космос ? вшкоджують всю Сонячну систему. В?рить
людина чи н? в цю косм?чну битву, вона в?дпов?да? за сво?
вчинки й пожне врожай сво?? карми. Однак ? зас?б, що дозволить
почути могутн?х володар?в карми ? нас, ?хн?х слуг. Охоронц?
культурного спадку загиблих цив?л?зац?й, ми в?дкри?мо та?мн?
сховища в ?гипт? й продемонстру?мо ?снування високо? науки ?
технолог?? у далекому минулому. На сво?х телев?з?йних екранах
люди побачать здобутки минулих час?в. Мораль цього в?дкриття
стане зрозум?лою: те, що сталося з т??ю цив?л?зац??ю, може
статись ? з вашою. ? ви можете стати безживною цив?л?зац??ю,
легендою, в яку н?хто не в?ритиме через десять тисяч рок?в. То
буде найважлив?ше послання -- не бер?ть за приклад Атлантиду!"
Уперше за час нашо? бес?ди я в?дчув хвилювання в голос?
лами. "Таке в?дкриття, безумовно, буде революц?йним",--
зазначив я.
"Воно стане сенсац??ю ? приверне увагу народ?в. ? ось так
вони почують Всепланетний ультиматум".
"? яко? ж ви оч?ку?те повед?нки людства?" -- поц?кавився
я.
"Вчення Тари, Доктрина Серця повинн? скласти основу ново?
соц?олог??. Можуть виникати суперечки м?ж системами, але без
в?йни. Ми мусимо зрозум?ти, що вс? ми -- члени одн??? велико?
всепланетно? родини",-- лаг?дно промовив лама.
"Чи можемо ми вир?шити наш? проблеми без тих
апокал?птичних потряс?нь, як? ви згадували?" -- запитав я.
"Можемо й повинн?, та от чи захочемо? Чи захоче б?льш?сть
людей зректися шляху жадоби, его?зму, обмеженого нац?онал?зму ?
культу хтивост? заради культу духовност?? Людям не обов'язково
вс?м поголовно ставати ченцями й аскетами, але вони,
безперечно, можуть жити й думати як ?стоти, г?дн? цього
найменування (людина розумна). Чому люди стають братовбивцями й
руйнують мат?р-природу? Карма, або косм?чне правосуддя,
нев?дворотне й жахливе. То нав?що його провокувати?" --
вигукнув лама.
"А кому адресуватиметься це попередження -- Всепланетний
ультиматум -- лише урядам чи нац?ям?" -- поспитав я.
"? тим, ? тим. Уряд не може ?снувати без п?дтримки народу,
а народ може виражати свою волю лише через сво?х
представник?в".
"Чи пов'язу?ться цей ультиматум з епохою Шамбали, про яку
мовлять ваш? давн? тексти?" -- спитав я.
"Чи в?дкри? двер? в кращу еру, в цикл Тари. Прийм?ть ??
емблему, Знак Серця, нехай вона об'?дну? людство, оск?льки
кожна добра рел?г?я та ?деолог?я базу?ться на гуман?зм?",--
в?дпов?в лама. В?н п?дв?в мене ще ближче до Тари, осв?тлено?
св?чками. Без попередження поклав мою л?ву руку на ?? праву,
простягнуту в порухов? сп?вчуття людству.
"Знак Серця -- то емблема майбутньо? епохи,-- мовив
лама,-- епохи Майтре?. Так каже калачакра, наука про цикли".
Коли я зняв свою руку з руки Тари, то виявив дивовижу: на
долон? мо?? л?во? руки виразно в?дбилося зображення серця. То
не був в?дбиток символа, вир?заного на руц? Тари у вигляд? ока,
а якийсь феномен, пов'язаний з кровооб?гом, бо щоразу, коли я
натискав на пляму-серце, вона бл?дла. Ламу неабияк вт?шило те,
що сталося.
"Це добре, ви отримали знак Тари. Хоча в?н ? зникне з руки
через к?лька дн?в, та все ж залишиться невидимим на ваш?й
руц?",-- сказав в?н.
Я так розхвилювався, що не м?г вимовити бодай слова. Лише
думав про велике знання, яке мен? в?дкрилося в святилищ? Тари.
Ми п?днялися сходами до люка, ? головний лама постукав у нього.
Невдовз? ми знову були в головному храм?.
"Продовжимо завтра",-- п?дсумував лама. П?сля легко?
вечер?, подано? ламою, якого я ран?ше не бачив, я залишив
монастир у супровод? молодого лами з л?хтарем. В?н попередив
мене, що трохи доведеться йти в темряв?. ? справд?, через
п?вгодини стало темно, ? ол?йний л?хтар неабияк прислужився
нам.
Наступного ранку я знову залишив ущелину й подерся до
монастиря. Там головний лама прив?тав мене ? пригостив
дардж?л?нзьким ча?м, що було вкрай доречно п?сля мо??
прогулянки на мороз?. Пот?м в?н показав мен? к?лька т?бетських
книг, пояснюючи, про що вони. На ст?нах храму вис?ло багато
прапор?в, яких я в сут?нках ран?ше не пом?тив. Лама взяв довгу
св?чку й запросив мене оглянути ц? прапори-танки.
"Це -- танка Майтре?, прийдешнього Будди. Бачите, в?н
посм?ха?ться. Це означа?, що його м?с?я сприятлива, а поява
неспод?вана".
"Прихильники багатьох рел?г?й в?рять у мес?ю, або
аватару,-- зауважив я. -- Та чи принесе майбутн?й Майтрея мир
людству?"
"Ваше запитання нагадало мен? урок, який мен? дали в
юност? тро? великих архат?в. Вони сказали: "Ваш св?т котиться
до нещастя. Людство може врятувати Землю лише на шляху до
духовного в?дродження". ? коли я нахабно спитав: "Але чи зможе
майбутн?й Майтрея, новий Будда, врятувати його?" -- один з
учител?в в?дпов?в: "Майтрея лише вкаже шлях, а людство саме
муситиме пройти його".
"Я бачу, як нерозважливо чинить людина, йдучи проти
косм?чного закону в?чного сходження",-- мовив я.
"Коли зло досягне критично? позначки й шкала ц?нностей
р?зко впаде п?д тягарем ненавист?, неуцтва й аморальност?,
Шамбала звелить джан чоханам (косм?чним над?стотам) наблизити
астроном?чне т?ло, що перебува? за Юп?тером. Його
випром?нювання зм?нить усе живе на ц?й планет?",-- запевнив
лама. "? коли оч?ку?ться ця велика косм?чна под?я?" "Нове
св?тило стане видимим наприк?нц? стол?ття, проте наближатися
воно буде ще багато рок?в",-- була в?дпов?дь.
Ми стояли перед танкою Майтре?, ? я вир?шив запитати ще
про одне: "А коли настане пришестя Майтре??"
"В останню чверть XX стол?ття людство повинно бути готовим
до пришестя архат?в.
Можливо, в цей критичний пер?од св?тово? ?стор?? з'явиться
? сам Майтрея. Правл?ння Серця пошириться серед ус?х народ?в.
Тож коли сф?нкс у Г?з? виступить ?з попередженням, готуйтеся до
великих под?й".
"Отже, Всепланетний ультиматум адресуватиметься вс?м
народам. ?ндив?дуально чи колективно, через Орган?зац?ю
Об'?днаних Нац?й, ус? вони мають отримати це ?сторичне
послання",-- п?дсумував я розмову.
"В?н дасть ус?м на ц?й планет? шанс проявити свою волю у
вибор? Св?тла чи Темряви, Братерства чи Его?зму",-- в?дпов?в
лама.
Я м?г висловити свою повагу до цих одкровень одним:
з'?днати долон? рук ? вклонитися за сх?дним звича?м. Лама взяв
мою л?ву руку, подивився на червоний знак серця на долон? й
зг?дливе кивнув головою.
"Чи можу я спод?ватися на ще одну зустр?ч з вами?" --
поспитав я.
"Коли ураган минеться, приходьте в Таш? Лхунпо, ? ми
продовжимо наш д?алог",-- в?дпов?в лама.
Украй схвильований, глянувши востанн? на мовчазного Будду,
танки Майтре? ? Вчителя Шамбали, я залишив монастир.
Надвор? в сл?пучому сонц? сяяли в ус?й сво?й чистот? сн?ги
й льодовики Г?мала?в. Та я знав: гори випром?нюють невидиме
св?тло, св?тло знання, яке прийшло з ?ншого св?ту ? страж?в
якого зна? лише купка людей.
Ц? величн? ?стоти, архати, волод?ють не лише винятковою
мудр?стю ? владою, що ма? косм?чне, позаземне походження, а й
могутн?ми силами життя й смерт?, що я вир?шив -- м?й обов'язок
пов?домити про Всепланетний ультиматум, нехай нав?ть це ?
викличе насм?шки та недов?ру читач?в.
14. ЗА СВЯЩЕННИМ ПИСАННЯМ
Пророки й провидц?, що сп?лкувалися з надлюдськими
?стотами й отримали одкровення про майбутн? часи, аби описати
св?й досв?д ? полегшити розум?ння неможливого, вдавалися до
символ?в та алегор?й.
Щоб обгрунтувати попередн?й розд?л, де йшлося про особист?
враження, годилося б навести уривки з Писань ? виявити
под?бн?сть м?ж пророцтвами. Проте насамперед сл?д в?дпов?сти на
запитання: чи можливо взагал? д?знатися про майбутн?? В наше
ейнштейн?вське стол?ття вже н?хто не сумн?ва?ться, що коли
сучасн?сть реальна, то вона й мусить походити з реальност?, бо
ж реальне не може випливати з нереального. А це означа?, що
минуле таке ж реальне, як ? майбутн?. Якщо сьогодення в?дчутне,
то таким повинно бути й майбутн?, хоча наша оц?нка того, що ма?
статися, ? може виявитися неточною. В нашому календар? 365
дн?в, ? частини цих дн?в чи м?сяц?в ще не було, проте й вони
присутн? в календар?. Точн?с?нько так ус? роки, що залишились
до 2000 року, входять у XX стол?ття. Якщо в?рно запрограмований
комп'ютер да? точн? прогнози, то нема? п?дстав вважати, що
людський мозок не здатен на те саме. Засв?дчують це достов?рн?
випадки пророцтв, що справдилися -- наприклад, Нострадамусових.
Ясно, що в царин? пророцтв, як ? в будь-як?й ?нш?й царин?
д?яльност?, одн? особи б?льш компетентн?, н?ж ?нш?.
Не треба бути пророком, аби бачити, що сьогодн? перед
людством лише два шляхи: ?днання св?ту й мир чи продовження
конфл?кт?в, в?йн ? духовне виродження. Ц?каво б знати, що ж
говорили провидц? про наше сьогодення. Як у попередньому
розд?л?, де йшлося про легенди Аз??, ? в цьому розд?л? перевагу
буде надано Т?бету та ?нд??.
Проте ? Б?бл?я ма? численн? рядки, що описують
астроном?чн? явища в "нов?тн? часи". Пророк ?сайя, наприклад,
мовить про "нов? небеса й нову землю (66,22)". У Новому зав?т?
святий Лука пише про "знаки на Сонц?, М?сяц? й зорях" (21,11)".
Армагеддон "Апокал?псису" ма? синон?м в аз?атських текстах, де
його називають "Битвою Шамбали".
Зг?дно з т?бетськими текстами, коли зло з його ненавистю,
в?йною ? моральним занепадом охопить усе людство, Шамбала ?дина
збереже вчення Будди. Вчен? лами в?рять, що епоха ця вже
настала ? що остання битва м?ж силами Св?тла ? силами П?тьми
вже точиться. Вони кажуть, що коли ворог з'явиться б?ля царства
Шамбали, ?? володар збере сво? лег?они священних ?стот ? атаку?
орди зла. "Шамбала Смонлам" так опису? цю битву:
"Безстрашний серед сво?? арм?? бог?в,
З? сво?ми дванадцятьма лег?онами,
Ти скачеш на кон?,
Встромля?ш спис у груди Хануманди --
Ватажка злих сил, що п?днялися
Проти Шамбали, ? так буде знищене зло".
Т?бетськ? тексти стверджують, що ця ера покари триватиме
триста рок?в ? очистить св?т в?д зла. У цей пер?од нав?ть
Трансг?малайське плато покри? вода, можливо, хвил? потопу.
Супроводжуваний вулкан?чними виверженнями й ураганами, цей
катакл?зм буде таким нищ?вним, що мало хто вц?л??. Але ?стинне
вчення збережеться ? народиться новий св?т, де просв?тлен?
сяятимуть, як "зор? в неб?".
Тхубтен Дж?гме Норбу, верховний лама, видатний знавець
давн?х будд?йських текст?в Т?бету, написав в ?нд?? так? рядки:
"Майбутн? для нас значною м?рою нев?доме, проте, очевидно, воно
не буде для св?ту легким, якщо в?рити легенд? про Шамбалу ?
зважати на дедал? зростаюч? руйн?вн? д?? людини".
Огляд т?бетського фольклору був би неповним без згадки
епосу про Гесер-хана, що не входить до списку основних
будд?йських твор?в. Цей великий епос, в?домий в?д Т?бету до
Монгол?? та Ладакху, опов?да? про Гесера з Л?на, майбутнього
визволителя Аз??. Епос походить, очевидно, з п?вн?чно-сх?дного
Т?бету. Питання, чи пов'язаний в?н ?з давн?м т?бетським культом
Бонпо, сходознавцями не вир?шено. Та як би там не було, епос
?стотно вплинув на буддист?в Аз??.
Найвища вершина сн?гового хребта Амне-Мач?н, сх?дного
в?дгалуження Куньлуня, у племен? голек назива?ться
?есер-пхо-бран, тобто Палац Гесера. Вважа?ться, що резиденц?я
цього легендарного царя розташована десь м?ж Дже-кундо й
Канцзе. Александра Дев?д-Н?л, яка одв?дала княз?вство Л?н
п?встол?ття тому, написала книгу "Надлюдське життя Гесера з
Л?на". Можна вважати, що ц?й легенд? щонайменше тисяча рок?в,
хоча деяк? вчен? й наполягають, що ?й передувала якась б?льш
рання верс?я.
У минул? в?ки зображення Гесер-хана наносилися на танки,
що в?дтворюють образ великого будд?йського реформатора XIV
стол?ття Цзонкаби, засновника монастиря Таш? Лхунпо поблизу
Ш?гадзе. Це -- центр т?бетського езотеризму, де культиву?ться ?
вивча?ться наука Шамбали -- калачакра.
П'ятдесят рок?в тому т?бетськ? лами-м?стики запевняли, що
Гесер та його пом?чники справд? живуть у Т?бет?, що народилися
вони в Шамбал?. Тож пророцтва володаря Шамбали напрочуд схож?
на пророцтва Гесера з Л?на, як це засв?дчу? уривок з "Вел?нь
Гесер-хана":
"Коли на п'ятому роц? з'являться в?сники П?вн?чно?
Шамбали, не забудьте зустр?ти ?х".
У цьому текст? нема? згадки про тварин чи елементи,
нев?дд?льн? в?д т?бетсько? календарно? системи, отож год?
з'ясувати, що означа? тут "п'ятий р?к". Проте згадка, що мають
з'явитися посланц? Шамбали, сама по соб? знаменна.
Лами, що знають калачакру, п?дкреслюють критичний характер
нашого стол?ття, ?х передбачення щодо ?сторичних под?й на диво
точн?. Скаж?мо, коли вибухнула перша св?това в?йна, лхаський
оракул заявив, що Н?меччина -- це "слон, якого неодм?нно
повалять".
У XIX стол?тт? цей оракул попередив, що в друг?й половин?
Року дерев'яного дракона (1904) на Лхасу нападуть зовн?шн?
вороги. Британський експедиц?йний корпус виступив проти Т?бету
1903 року, а 1904 року Лхасу було окуповано. П?дполковник Л. А.
Уедделл, що брав участь у ц?й кампан?? як головний х?рург
британсько? арм??, п?зн?ше написав таке в книз? "Лхаса ? ??
та?мниц? (1905)":
"Вража?, як змогли астрологи Т?бету завбачити спустошливу
бурю, що готувалась проти ?хньо? кра?ни, задовго до ?? початку,
? як вони точно визначили р?к, коли вона розпочнеться"^
Полковник Янгхазбенд ? сер Чарлз Белл ? соб? пишуть, що
особисто читали це давн? пророцтво в Лхас?. Не менш вража?
надруковане пров?щення Китайсько? революц?? 1911 року, що
з'явилося в Т?бет? задовго до пад?ння П?днебесно?.
Близько 1920 року монастир Тендж?л?нг обнародував дивне
пророцтво про те, що тринадцятий далай-лама, який правив тод?,
буде останн?м. Перед сво?ю смертю в 1933 роц? далай-лама
Тхубтен Г'яцо зробив схожу заяву про те, що в Т?бет? наста?
к?нець лама?зму, ? застер?г про необх?дн?сть готуватися до
великих зм?н у найближчому майбутньому. З? встановленням
соц?ал?стичного ладу в Кита? ? вигнанням чотирнадцятого
далай-лами в ?нд?ю, в?кова будд?йська традиц?я в Т?бет? майже
зникла. Найкращ? пророки -- т?, хто пров?щу? неможливе.
Тринадцятий далай-лама, певно, саме ? був таким провидцем.
П?д час сво?? центрально-аз?атсько? експедиц?? наприк?нц?
20-х рок?в ? Микола Рер?х чув пророцтва про "останнього
далай-ламу" й про те, що м?сто Лхаса "порине в морок ?
знелюдн??".
В одн?й ?з давн?х т?бетських книг ? ц?кавий розд?л з
описом нав?ть зовн?шност? правител?в, за яких Т?бет занепаде.
Проте цей текст ? стверджу?, що згодом Кра?на Сн?г?в в?дновить
свою незалежн?сть.
Писемн? й усн? традиц?? Т?бету щодо епохи Майтре?
п?дсумував Микола Рер?х: "Передбачено, що появу Майтре? сл?д
оч?кувати п?сля в?йн. Але остання в?йна вестиметься за ?стинне
Вчення. Кожен, хто п?дн?меться проти Шамбали, буде подоланий у
вс?х його д?ях, ? хвил? знесуть ?хн? житла".
Рер?х. циту? ? почуте в?д одного осв?ченого ? лами: "З?рки
вказують на нову еру. Зараз косм?чний вогонь наближа?ться до
Земл?. Людство буде п?ддане випробуванням, аби побачити, чи
достатньо розвинувся його дух".
З одного т?бетського джерела виплива?, що ми вступа?мо в
нову епоху величезного значення, критер??м якого буде духовне
зростання. Пер?од, в якому ми зараз живемо, ма?
матер?ал?стичний характер, тож перех?д в?д суто
матер?ал?стично? цив?л?зац?? до культури духа буде бол?сним.
Священн? писання ?нд?? теж указують на к?нець темно? ери
Кал?-юги ? початок Сатья-юни -- ери Св?тла. "В?шну-пурана" так
опису? к?нець нашого циклу: "В еру Кал?-юги триватиме занепад,
поки р?д людський не наблизиться до критично? меж? свого
самознищення. Коли настане к?нець Кал?-юги, на Землю спуститься
Кальк? на б?лому кон? -- божественна сутн?сть, що ма? духовний
вигляд ? в?с?м надлюдських якостей. В?н в?дновить на Земл?
справедлив?сть. Коли Сонце, М?сяць, Т?ш'я ? Юп?тер стануть в
одному Дом? (ма?ться на уваз? Д?м Зод?ака), почнеться епоха
Кр?та -- або Сатья-юги".
На думку сходознавц?в, Т?ш'я -- це одна ?з з?рок у суз?р'?
Рака. Початок ново? ери, отже, наступить, коли ця з?рка
з?йдеться з Сонцем, М?сяцем ? Юп?тером. Т?ш'я -- це й ?м'я
одного з минулих Будд, як? були на Земл? до С?ддгартхи Гаутами.
Це може бути випадков?стю, проте сл?д у зв'язку з? сказаним
зазначити, що Т?-ша в давн?й китайсько-т?бетськ?й астролог?? --
назва одн??? з с?мдесяти двох "шк?дливих" з?рок, як? мають
значущу назву "Мучител? Земл?". Таке тлумачення санскритологи
можуть поставити п?д сумн?в, проте одне безперечно: Т?ш'я -- це
або з?рка, або комета.
?нд?йськ? мудрец? благають, аби з'явився Кальк?, якому
судиться знищити руйнач?в. "В?шну-пурана" заявля?, що в?н
"в?дновить на Земл? справедлив?сть, ? дух тих, що живуть
наприк?нц? Кал?-юги, пробудиться, стане чистим, як кристал, ?
започатку? нову расу, що виконуватиме закони Кр?та-юги, або
Чистоти".
В ?нд?? Кальк? зображають як вершника на б?лому кон? з
кометопод?бним мечем у руц?. Б?лий к?нь зображено з п?днятою
правою ногою -- коли в?н ударить нею об землю, вона задвигтить,
ус? злочинц? на Земл? загинуть ? зло буде знищено.
"Кальк?-пурана" так опису? прих?д Кальк?: "Я народжуся в
обител? Шамбали. Я поверну на Землю двох правител?в: Мору й
Девап?. Я встановлю Сатья-югу ?, коли знищу зм?я Кал?,
повернуся в свою обитель".
Видатний ф?лолог Макс Мюллер ?м'я Мору ототожню? з
?нд?йською династ??ю Маур'я. Махатма Мор' я, якому присвячено
цю книгу, теж належить до ц??? царсько? династ??. Нащадок
Сонячно? династ?? в?дновить ??. Девап?, або Девак?, мати Кр?шни
й прототип д?ви Мар??, уособлю? ж?ночий принцип ? добре
передв?стя дол? ж?нок.
Чи ма? кометопод?бний меч Кальк? або з?рка Т?ш'я якусь
причетн?сть до того небесного т?ла, що повинне спалахнути в
Сонячн?й систем?? Сучасна астроном?я н?чого не зна? про таку
невидиму з?рку, якщо т?льки це не так звана "чорна д?рка", що
не випром?ню? ? не в?дбива? св?тла, але ма? напрочуд могутн?
поле тяж?ння, попри малий розм?р свого ядра. Вчен? ще надто
мало знають про так? г?потетичн? з?рки.
Шановний махатма Мор'я писав у лист? до С?ннетта (1882)
про "Раджу-сонце" за Юп?тером. Це може пролити св?тло на
загадку "астроном?чного т?ла", про яке йшлося в попередньому
розд?л?. Жоден астроном не може сказати чогось певного про це
небесне т?ло, бо воно ще не втрапило в об'?ктиви ?хн?х
телескоп?в. Тим часом наведемо уривок з листа махатми:
"За Юп?тером знаходиться цар-з?рка (Раджа-сонце), яку не
побачить око жодного смертного в цьому цикл?. Якби ?? можна
було побачити в надпотужний десятитисячократний телескоп, то й
у цьому випадку вона була б крих?тною цяткою, яку забивав би
блиск будь-яко? планети; проте це св?тило тисячократ б?льше за
Юп?тер. Сильн? збурення в атмосфер? Юп?тера й нав?ть його
Червона Пляма, що так ?нтригу? вчених сьогодн?, пояснюються: 1)
рухом ? 2) впливом ц??? Раджа-з?рки. Хоча сьогодн? ця з?рка й
наст?льки далеко в космос?, що ми ?? не бачимо, метал?чна
субстанц?я, з яко? вона склада?ться, розширю?ться ? поступово
перетворю?ться в газопод?бн? потоки".
У 30-х роках махатма Мор'я знову натяка? на це
астроном?чне т?ло: "Я вже давно говорив, що наближа?ться нове
св?тило, але воно ще невидиме для спостер?гач?в".
Одна з легенд, що ?х з?брала на Сход? Олена Рер?х, яскраво
опису? в?йну на небесах, про яку мовлять численн? священн?
тексти:
Вогненний зверта?ться до Володаря П?тьми:
"Ти отру?в пов?тря.
Ти осквернив води.
Ти спустошив Землю.
Вогнев? ти не дав ради,
? тоб? вогонь не кориться.
В?н тебе спопелить,
Як св?тло розганя? темряву.
З космосу я закличу Новий Вогонь,
Що висушить тво? твор?ння.
Володарю П?тьми, бережися вогню!"
Хот?лося б знати, чи не ? той новий вогонь новою з?ркою,
що ма? з'явитись у неб? в цьому стол?тт?, як про те мовлять
дан?, наведен? в "Д?алогах у храм?"? Вража?, що р?зн? джерела
одностайно п?дкреслюють виняткову важлив?сть нин?шн?х рок?в,
коли людство мусить обрати правильний шлях. Ц? передбачення
сл?д розглядати лише як застереження, спрямован? на те, аби
людина мудро розв'язала планетарну кризу ? не вважала ??
фатальною. Х?ба в?льна воля людини не ?? прив?лей? Треба лише
д?яти в?рно й розважливо.
15. НА ПОРОЗ? КОСМ?ЧНО? ЕРИ
Поста? природне запитання: "Що можемо ми зробити, аби
упередити або полегшити покару св?товою кармою"? Судячи з того,
що я д?знався за час свого перебування на Далекому Сход? про
планетарну кризу, найголовн?ша мета -- це нейтрал?зувати
жахливу ауру Земл?, що ?? створили накопичення ницих ?нстинкт?в
людства. Вони супроводжують ус? злочини, ско?н? упродовж
?стор??. Одночасн? медитац?? про Мир ? Братерство бодай на
к?лька хвилин у певн? дн? можуть творити чудеса, якщо
проводитимуться на вс?й земн?й кул?. Це завдання вже частково
виконують езотеричн? й рел?г?йн? орган?зац??, проте кожен, хто
бажа? миру й злагоди на Земл?, може при?днатися до цих
благородних зусиль. Духовна праця заради очистки земно? аури
взагал? не вимага? приналежност? до яко?сь рел?г??. Б?льш?сть
жител?в Заходу в?рять, що рел?г?я -- це служ?ння Богу в церквах
п?д орудою священик?в. Це хибне уявлення. У буддист?в нема?
н?якого бога. У конфуц?анц?в нема священик?в, а стародавн?
перси поклонялися священному вогню на в?дкритому пов?тр? без
храм?в.
Пов?тря й космос -- велетенська б?бл?отека, в книгах яко?
закарбоване все, що людина будь-коли сказала чи нав?ть
прошепот?ла. Зойки поранених, стогони катованих виповнюють
космос. Земля, пов?тря, океан, уся планета взагал? -- в?чн?
св?дки вчинк?в людства.
Заразн? еп?дем?? можуть бути ф?зичними (такими, що
руйнують т?ло) ? моральними, як? вбивають душу. Ми усп?шно
боремося з багатьма недугами, та вкрай мало робимо, щоб знищити
лиха, як? н?вечать людську душу. Справд?, так? болячки, як
наркоман?я чи статев? збочення, поширен? сьогодн? б?льше, н?ж
будь-коли. А нац?ю, хвору ф?зично чи духовно, закон еволюц??
неодм?нно прир?ка? на зникнення.
Оск?льки загрозлива темна аура, що отрую? планету, на як?й
ми живемо, нависла над ус?м людством, ми повинн? якось уберегти
себе в?д гн?ву розбурханих елемент?в. Це п?дказу? нам здоровий
глузд.
Мун? Садту, йог польського походження, що пройшов навчання
в ?нд??, в?дбиваючи погляди вчених раджа-йог?в, вважа?, що ми
зараз опинилися на перехрест? дор?г. Одна з них веде до
духовного сходження ? ново? ери культури, ?нша -- до деградац??
? занепаду ? це може нав?ть призвести до розпаду вс??? планети,
оск?льки порушу?ться ?? еволюц?я.
Можна запропонувати ?нше, конкретн?ше вир?шення проблеми.
Потр?бно наст?льки зм?нити наш? соц?альн? структури, щоб
унеможливити почуття нац?онально? зверхност? чи замкнутост?,
як? призводять до конфл?кт?в ? во?н; тод? аура планети
перестала б пог?ршуватися так катастроф?чно швидко. Сл?д
зазначити, що за та?мною наукою Сходу духовне отру?ння св?ту
безконечно небезпечн?ше, н?ж рад?оактивне чи х?м?чне
забруднення.
Ця програма могла б започаткувати перегляд ус?х пол?тичних
? економ?чних структур для встановлення Всепланетно? держави,
де м?жнац?ональн? конфл?кти стали б лише жахливим спогадом про
минуле. Лише Всесв?тн?й уряд здатен усунути причини збройних
конфл?кт?в ? д?яти, як безпристрасний суддя, маючи метою лише
благо людства.
Я висловлюю тут власн? м?ркування про об'?днання св?ту ?
загальне роззбро?ння. У чомусь я можу помилятися, проте як
досягнути ц??? мети, не так ? важливо.
До створення Всесв?тнього уряду важливу роль може
в?д?гравати ЮНЕСКО. Ця орган?зац?я могла б досл?дити
нац?ональн?, расов?, економ?чн?, рел?г?йн? й ?деолог?чн?
причини, що викликають в?йни, ? скласти програму викор?нення
?х. Без Усепланетного уряду ? сильних ?нтернац?ональних
пол?цейських сил год? досягти загального роззбро?ння.
Сл?д ч?тко усв?домити: як звичайну, так ? ядерну зброю
виготовлено, аби колись пустити ?? в д?ю, а це -- жахлива
перспектива. ? нав?ть у найкращому випадку, коли до не? не
вдадуться, все одно вона забира? колосальн? людськ? ресурси й
кошти, як? можна було б пустити на загоювання виразок сучасного
сусп?льства.
Схоже, ?сну? лише один шлях до створення Всесв?тнього
уряду -- об'?днати вс? планетн? природн? ресурси, засоби
виробництва, творч? досягнення ? науков? знання. "Одна планета
-- одна с?м'я народ?в", "Всепланетний уряд для косм?чного в?ку"
-- такими мають стати гасла цього уряду.
Справедливий розпод?л земних багатств сл?д доручити
всесв?тн?й влад?, створен?й не з демагог?в, а з учених р?зних
галузей науки й ф?лософ?в, бо наука по сво?й сут?
?нтернац?ональна, тод? як пол?тика нац?онал?стична, а рел?г?я
-- сектантська. Атож, несправедливо вимагати в?д працелюбних
народ?в зректися сво?х прибутк?в на користь менш д?яльних,
проте найб?льш розвинут? кра?ни могли б, як це вони почасти й
роблять сьогодн?, допомогти кра?нам, що розвиваються, п?двищити
?хн?й виробничий р?вень ? добробут.
Загальне роззбро?ння -- не утоп?я, державн? д?яч? вже
сьогодн? працюють над обмеженням озбро?нь. Що ж до
Всепланетного уряду, то ядро його можна створити на баз? ООН.
Найб?льш прийнятною орган?зац??ю, яка визначала б причини
виникнення в?йн, може бути ЮНЕСКО. Людству сл?д го?ти сво?
болячки, а не дурманити себе наркотиками. Лише об'?днання
?сторик?в, антрополог?в ? соц?олог?в здатне забезпечити
ун?версальне л?кування, звичайно, якщо сам? ц? л?кар? в?зьмуть
за основу соб? Доктрину Серця.
?сну? величезне поле д?яльност?, щоб усунути нездорову
ситуац?ю на наш?й Земл?, ? кожен може взяти участь в ц?й
благородн?й прац?. Чи ? щось важлив?ше за об'?днання нашо?
планети? Ц?лком ймов?рно, що б?льш?сть людей замкнуться в
сво?му самовдоволенн? й нехтуватимуть пересторогою. Саме ?м
призначаються слова з "Одкровення"; "Змести тих, хто нищить
Землю".
Як т?льки людина збагне, що псих?чне забруднення Земл? --
злочин, ? прагнутиме жити в злагод? з мат?р'ю-природою, вона
ув?йде в косм?чну еру й стане до лав ?нших зоряних цив?л?зац?й,
що ?х на наш?й планет? представля? Шамбала.
Геоцентрична й антропоцентрична психолог?я землянина, що
т?шиться ?люз??ю сво?? винятковост?, вида?ться см?хотворною на
тл? сяючих в неб? численних св?т?в. Коли народи збагнуть св?й
реальний зв'язок ?з безконечним космосом, тод? з'явиться ?
почуття в?дпов?дальност? перед мат?р'ю-природою. ? для людини
настане пора гармон?йного життя в св?т?, до якого належить.
Лише тод? чорн? хмари, що загрожують усьому живому на Земл?,
розв?ються.
Думка про ?снування стародавньо? общини Страж?в Людства
десь у Т?бет?, як уявна Шангр?-Ла, безумовно, надто неймов?рна
для рац?онально мислячого зах?дного читача. Проте вивчення
?сторичних даних у кра?нах, розташованих далеко одна в?д одно?,
засв?дчу? сутт?ву под?бн?сть пов?домлень ? хрон?к, що
розпов?дають про такий центр ? про мудрец?в, як? упродовж
довгих стол?ть розвивають сво?р?дну культуру й науку в захисн?й
?золяц?? засн?жених г?рських хребт?в Аз??.
Земля Безсмертних, куди колись вирушив великий Лао-Цзи,
могла бути т??ю самою колон??ю видатних ф?лософ?в. ?сторичн?
аннали Китаю згадують про делегац??, в?дправлен? правителями
П?днебесно? до Дух?в Г?р. В?домо к?лька китайських ?мператор?в,
що справд? зустр?чалися з цими вищими ?стотами й отримували в?д
них поради тод?, коли державн? справи вимагали важливих р?шень.
?снування Калапи, або гори Меру на п?вноч? ?нд??, не
виклика? сумн?в?в у брахман?в. Жоден осв?чений ?ндус не
сумн?ва?ться, що в Г?малаях живуть мудрец?-р?ш?.
Реальн?сть царства П?вн?чно? Шамбали п?дтверджу?ться
вченими ламами Т?бету й Монгол??. Ця кра?на згаду?ться в
щоденниках перших ?зу?тських м?с?онер?в у Т?бет?, таких як
Каселла й Кабрал. Сучасн? досл?дники, як-от Пржевальський,
Оссендовський, Дев?д-Н?л ? Рер?х писали про ст?йку традиц?ю
щодо Шамбали, з якою вони стикалися в Аз??. Вс? ц? пов?домлення
вказують, що в серц? Аз?? прихову?ться добре орган?зована
община мудрец?в.
Заслугову? на увагу, що м?сцем призначення Аполлон?я
Т?анського був Т?бет, де в?н зустр?в людей, як? "знали все".
Загадков? листи пресв?тера ?оанна папам ? королям ?вропи й соб?
мають зворотну адресу -- "Центральна Аз?я".
Новий зав?т розпов?да? про маг?в, що прийшли у В?фле?м з
кра?ни на Сход?. Ц? астрологи й провидц? мусили бути вчителями
та?мно? науки, яка дозволила ?м визначити м?сце народження
?суса ? точний час ц??? под??. Куди вони п?шли, коли виконали
свою м?с?ю?
Очевидно й те, що б?льш?сть нос??в Св?тла пов'язувалася з
Шамбалою, царством маг?в, традиц?? яких стол?ттями збер?галися
в давн?х м?стер?ях, священних писаннях ? та?мних братствах
Сходу й Заходу.
?нтригуюч? послання до народ?в св?дчать про об?знан?сть
?хн?х автор?в з ?сторичним процесом. Цей ?нтерес до людства
спонука? Братство мудрец?в втручатися щоразу, коли ситуац?я
ста? критичною.
Поста? природне запитання: чому з одного й того ж джерела
виходять посланц? до людства з ц?лковито р?зними дорученнями?
Але треба мати на уваз?, що ц? "астронавти духу" мають справу з
людським океаном загалом. Вони знають, яка саме ?нтелектуальна
спонука потр?бна в певний час ? в певному м?сц?. ?де? та
?деолог?? служать, аби допомогти людин? в ?? еволюц?йному
поступ?. Коли ц? доктрини досягають сво?? мети, вони
в?дкидаються, як порожня шкаралупа.
У наш? важлив? часи архати пропонують авангардов? людства
сп?впрацю з ними в геркулесових зусиллях об'?днати людство, яке
пережива? розбрат.
Витяги з письмових ? усних вчень калачакри про Шамбалу для
ц??? книги п?дготував Хамтул Джаянг Тхондуп, заступник
секретаря Ради в справах рел?г?? ? культ?в його свят?йшества
далай-лами. З т?бетсько? на англ?йську переклали Шерпа Тулку ?
Олександр Берз?н з Б?бл?отеки т?бетських книг ? рукопис?в у
Дгарамшал?, ?нд?я.
Кра?на Шамбала ? ?? правител?
Як виплива? з опису Шамбали, ?? вигляд залежить в?д
духовного стану спостер?гача. Скаж?мо, одна й та сама р?чки для
бог?в наповнена нектаром, а для людей -- водою, для зголодн?лих
демон?в -- гно?м ? кров'ю, а для деяких ?стот -- це м?сце, де
вони живуть. Через це Шамбалу нелегко точно визначити. Проте з?
вчення калачакри виплива? саме такий опис ??.
У центр? абсолютно? порожнеч? м?стяться атоми п'яти
елемент?в: земл?, води, вогню пов?тря ? еф?ру з ?х можливостями
(це загадкове твердження св?дчить, що Шамбала ма?
суперструктуру тонко? матер??).
Щодо ?? м?сцезнаходження. Центральний континент п?вдня
склада?ться з шести район?в (з п?вноч? на п?вдень): 1) Кра?на
сн?г?в, 2) Шамбала, 3) Китай, 4) Хотан, 5) Т?бет ? 6) ?нд?я.
(Шамбала на п?вноч? межу? з Сиб?ром __ кра?ною сн?г?в, на
п?вдн? -- з Т?бетом та ?нд??ю, на сход? з Кита?м ? на заход? --
з Хотаном. Це значить, що вона розташована десь у пустел?
Гоб?.)
Зовн? Шамбала округла, ?? оточують засн?жен? гори.
Всередин? вона ма? вигляд кв?тки лотоса з дев'ятьма пелюстками.
В центр? зводиться висока засн?жена гора, як маточка кв?тки. В
п?вн?чн?й частин? розташований палац, резиденц?я Святих
правител?в, або Держател?в стан?в (Держатель стан?в -- той, хто
об'?дну? вс? верстви народу. Це один ?з титул?в правителя
Шамбали в т?бетських текстах).
Цей палац б?льший за палац ?ндри, ма? квадратну форму ?
четверо дверей. Зовн? його ст?ни прикрашають вир?зьблен? з
коралу зображення танцюючих богинь. Буд?вля дев'ятиповерхова,
на н?й майорить прапор з емблемою колеса дгарми, справа ? зл?ва
в?д якого стоять олень ? олениця. Три к?льця окреслюють палац,
п?дсилюючи його красу. Черепична покр?вля палацу ?з золота,
орнаментована перлами й д?амантами. Верх?в'я ст?н ?ззовн?
прикрашен? орнаментом ?з ср?бла й карнизом з б?рюзи.
В?кна палацу лазуритов?, двер? й перемички прикрашають
смарагди й сапф?ри. Нав?си дверей золот?, на ст?нах корогви,
стеля в коштовному кам?нн? й кристалах, що виробляють тепло,
тод? як на п?длоз? ?нш? кристали виробляють холод (певно,
йдеться про техн?чне кондиц?ювання пов?тря). Колони й балки
мармуров?, прикрашен? коралами, перлами тощо. В палац? багато
вс?ляких див, як-от вази, що невтомно дають скарби, "корова, що
викону? бажання", урожай, який збира?ться без пос?ву, ? дерево
бажань.
У трьох зонах навколо палацу знаходяться в?с?м бог?в,
десять охоронц?в стор?н св?ту, дев'ять великих руйнач?в, в?с?м
великих планет, двадцять дев'ять суз?р'?в тощо. Все це
окреслене численними символами.
Посеред цього велетенського палацу на восьми левах сто?ть
золотий трон. З нього правлять двадцять п'ять бог?в-цар?в, що
уособлюють силу Всезагально? ?дност?. Повсюди атрибути бог?в,
маг?в та людей, а також вс?ляк? скарби. Тут ? р?зн? предмети
повсякденного вжитку. При потреб? ?х можна легко створити
(об'?кти, ?снуюч? в паралельному св?т?, матер?ал?зуються за
допомогою супернауки).
Нин? з золотого трону на левах править двадцять перший
володар Шамбали Магагпа. В?н правитиме сорок дев'ять рок?в до.
Року вогненного дракона (1976). Ще через п'ятдесят один р?к, за
Вогненно? в?вц? 17-го циклу (2027), на трон з?йде на наступн?
сто рок?в двадцять другий Держатель стан?в М?-? Сенг-ге.
Що ж до походження назви, Шамбала, то ? давня легенда, що
н?бито колись цим районом ним стала називатися ця м?сцев?сть.
Слово "Шамбала" по-т?бетськи означа? "Володар джерела щастя".
Минуле ? майбутн? людства
Невдовз? п?сля творення св?ту в його верхн?й ? нижн?й
сферах поступово з'явилися р?зн? ?стоти. Тод? ж шляхом
перетворень з'явилися люди. Все, що бажали, вони мали. Вони не
залежали в?д св?тла Сонця чи М?сяця, бо мали власн? джерела
св?тла. Вони жили надзвичайно довго ? не знали, що таке недуга,
в?йна чи голод. Вони були щасливими, як боги. Той час був
Досконалим в?ком.
Люди користувалися природним паливом ? плодами, як? не
треба було вирощувати. Та з часом вчинки й думки людей
пог?ршали. Вони почали тягтися один до одного, посм?хатися,
обн?матися, в?дчуваючи в?д цього чутт?ве задоволення. У них
почали розвиватися чолов?ч? й ж?ноч? статев? органи. З с?м'я
започаткувалося народження людини з лона матер?. Пот?м людська
вдача ще б?льш з?псувалася. Виникла р?зниця м?ж "мо?м" ?
"тво?м", спалахнула боротьба за житт?в? блага. Житт?в? умови
пог?ршились, ? настав В?к сутичок.
Коли в?к людини складав 60 000 рок?в (а вс? священн?
писання св?дчать про мафуса?ловий в?к наших предк?в), з'явився
Будда Кракучханда, син царя Варади. Коли його вчення з?йшло з?
сцени, прийшов Будда Канакамун?, син царя Чандри. Тод? в?к
людини вже складав 40 000 рок?в. Коли в?н зменшився до 20 000
рок?в, з'явився Будда Каш'япа, син царя Крк?. П?сля того, як
людина стала жити не б?льше ста рок?в, з'явився Будда
Шак'ямун?, четвертий ?з Будд, син царя Шуддгодани. В?н зд?йснив
дванадцять вчинк?в Будди: 1) з?шестя з небес Туш?ти; 2)
зачаття; 3) народження; 4) навчання ? оволод?ння мистецтвами;
5) одруження; 6) зречення; 7) пошуки просв?тлення; 8) аскетизм;
9) п?дкорення злих сил; 10) просв?тлення; II) поворот колеса
дгарми; 12) пар?н?рвана. Цими дванадцятьма вчинками в?н прин?с
безмежну користь людям.
Але небуддисти прийняли рел?г?ю ла-ло й знищили безл?ч
буддистських монастир?в. Цим поясню?ться те, що в?ра ла-ло
трива? 1800 рок?в. Багато хто з посл?довник?в ла-ло, як ? ?нш?
небуддисти, не в?рять в медитац?ю та ф?лософськ? ?де?, а
мислять як малоосв?чен? люди й нав?ть практикують поклон?ння
злу. В?рування ла-ло з'явилося в багатьох р?зновидах. У
майбутньому вони об'?днаються, ця в?ра стане могутньою ?
правитиме половиною св?ту.
Двадцять п'ятий Держатель стан?в, Драг-по К'ор-лохан,
з?йде на золотий трон з левами в Р?к вогненно? в?вц? 22-го
циклу (ХХV стол?ття) й поширюватиме Вчення дгарми. В?н буде
в?домий, як вт?лення Манджушр?. Правителя Шамбали взагал? можна
пор?вняти з архангелом Миха?лом з Б?бл??, тод? як Битва Шамбали
в махаян? ? аналогом Армагеддону.
Ватажок безбожних сил цар Ла-ло збере сво? лег?они на
заход? ?нд??, в м?сц? Тр?-л?. Його м?н?стри д?йдуть висновку,
що в св?т? нема? сильн?шого за ?хнього царя, ? тому виголосять
чимало хвальковитих заяв. Пот?м м?н?стри проведуть пов?трян?
спостереження. Коли вони побачать вражаюч? ознаки великого
благополуччя ? щастя в кра?н? Шамбал? на п?вноч?, то через
чорн? заздрощ? звелять сво?м лег?онам напасти на не?. Це
трапиться у Р?к водяно? в?вц? 22-го циклу (2425 р?к).
Правитель Шамбали зад?? сили дванадцяти великих божеств --
небесн? корабл?, що л?тають швидше звуку, ек?паж?, що рухаються
за допомогою вогню ? пари, озбро?н? кол?сниц?, а також р?зн?
види атомно? збро?. (Знаменно, що це писалося за багато стол?ть
до в?дкриття парових двигун?в, ав?ац??, ядерно? ф?зики ?
астронавтики.) ? зл? сили змете м?ць оцих дванадцяти божеств.
П?сля цього дгарма перейде п?д пряме кер?вництво Будди.
Правитель Шамбали перем?нить свою резиденц?ю, ? Досконалий в?к
в?дновиться.
1 Ця назва нев?дома аз?атським переказам. Певно, доктор
Оссендовський використав назву, придуману Сент-?вом д'Олвейдром
у його твор? "Агарттха". (Прим. авт.)
2 За п?драхунками вчених, за останн? 6000 рок?в людство
пережило 145 000 великих ? малих в?йн, у полум'? яких згор?ло
3,5 м?льярди чолов?к.
3 Жовточ?апков? лами дають об?тницю не вступати в шлюб, на
в?дм?ну в?д червоношапкових, як? можуть одружуватись. Проте ?
серед других е пустельники й свят?.
4 В?ра в невидим? сили Всесв?ту, сприятлив? або
несприятлив?, творч? або руйн?вн?, що контролюють життя ?
смерть, але вплив яких можна подолати маг?чними ритуалами.
5 Манджушр?, або Вень Шу, жив у Футайшан? (Китай), де й
сьогодн? ? присвячений йому монастир.
Популярность: 7, Last-modified: Tue, 07 Jul 1998 11:14:00 GMT