Ендрю Томас. Шамбала, оаза св?тла Уславленому Мор'?, мудрецев? Шамбали ПЕРЕДН? СЛОВО Це художн? досл?дження базу?ться переважно на т?бетських будд?йських текстах -- найб?льш в?рог?дних джерелах щодо Шамбали, хоча для паралелей залучалося й чимало ?нших книг. Природно, що найперше запитання, яке поста?, стосу?ться само? назви Шамбала-- що вона значить ? коли виникла. Слово шам у санскрит? означа? "спок?й", "мир", тож ц?лком можливо, що саме в?д нього й походить назва Шамбала. Л?тература пуран згаду? остр?в Шамбалу з благословенними гаями, розташований посеред нектарного озера. ?нд?йськ? пурани датуються приблизно тим самим часом, коли складався ? Новий Зав?т. Назва Шамбала часто згаду?ться на стор?нках т?бетських будд?йських книг. Нав?ть до появи буддизму в Т?бет? (VII ст. до н.е.) кра?на Шамбала позначена на географ?чн?й карт? в т?бетськ?й книз? рел?г?? Бон, що нал?чу? понад два тисячол?ття. Багатотомн? "Ганжур" ? "Данжур", "Б?ла Вайдур'я", "Блакитн? аннали", "Шлях до Шамбали", "Сфера Шамбали" й чимало ?нших т?бетських трактат?в м?стять достатньо матер?алу для стисло? характеристики Шамбали. У буддистськ?й систем? махаяна Шамбала розгляда?ться як чудесна земля, под?бна до т???, яку ми подибу?мо в "Утоп??" Томаса Мора, "Нов?й Атлантид?" Френс?са Бекона та "М?ст? Сонця" Томмазо Кампанелли, де доброчесн?сть ? мудр?сть творять ?деальне сусп?льство. Писати про Шамбалу без вивчення вищезгаданих т?бетських текст?в (а це незначна частка т?бетсько? рел?г?йно? л?тератури)-- все одно що множити прикр? непорозум?ння й помилки. Тривале життя на Далекому Сход? дозволило авторов? цих рядк?в уникнути хибних висновк?в, властивих представникам Заходу, а тому й допомогло в?дчути суть вчення Шамбали. На Заход? навряд чи знали щось певне про Шамбалу до публ?кац?? О. П. Блаватсько?, яка в?дкрила стародавню мудр?сть Сходу не п?дготовленому належно ?вропейському та американському читачев? у в?ктор?анську епоху. Вт?м, першими з ?вропейц?в у нов? часи розпов?ли про Шамбалу дво? католицьких м?с?онер?в--Стефан Каселла й Джон Кабрал ще триста п'ятдесят рок?в тому. Можливо, Шамбалу знади в ?вроп? й трохи ран?ше, але п?д ?ншою назвою, оск?льки ? вагом? п?дстави пов'язувати сх?дну традиц?ю з середньов?чними легендами про Святий Грааль ? пресв?тера ?оанна. Зг?дно з традиц??ю, встановленою ш?сть стор?ч тому главою т?бетського буддизму Цзонкабою, з Шамбали на початку останньо? чверт? кожного стол?ття луна? заклик до миру й терпимост?. Отож ц??ю книжкою мен? хот?лося б зробити св?й скромний внесок до цього гуманного послання у XX стол?тт?. ВСТУП Незвичайна тема потребу? ? нетрадиц?йного п?дходу до не?, тобто, як казав П?фагор, "ступити на неходжен? стежки". Новий задум, хоч в?н ? незвичний, мусить усе ж використати вс? накопичен? дос? знання. В?н повинен п?дтверджуватися фактами, а не витати в царин? спекулятивних розм?рковувань. Та й, кр?м усього, в?н мусить мати ? якесь практичне значення, ?накше вся праця виявиться марною. За час?в Кр?шни мудрець Нарада застер?гав в?д поквапних висновк?в щодо св?жих думок: "Н?коли не кажи "я цього не знаю, а тому це -- неправда". Треба вивчати, щоб знати, знати, щоб розум?ти, розум?ти, щоб судити". Нетерпим?сть у сучасн?й науц? св?дчить, якими хибними ? заперечення нових концепц?й ? невипробуваних п?дход?в. В атмосфер? розумово? обмеженост? й пересл?дувань за час?в Кромвеля прогресивн? вчен? Англ?? заснували Невидимий Коледж, що вир?с у найвищу наукову ?нституц?ю -- Корол?вське Товариство. Та майже н?чого нев?домо про ?нше "невидиме" наукове та ф?лософське товариство, що провадить досл?дження у величн?й самотин? Г?мала?в. А воно отримало в?дпов?д? на найб?льш складн? науков? питання. Сл?ди цього ф?лантроп?чного й ф?лософського братства знаходимо в ?сторичних записах в?д найдавн?ших час?в ? дотепер. Численн? св?дчення п?дтверджують, що справд? ?снували видатн? постат? як у минулому, так ? сьогодн?, хоч ?нформац?я про те, де вони жили, неоднозначна. Скептицизм д??, як двос?чний меч. З одного боку, в?н руйну? н?кчемн? теор??, а з ?ншого -- губить розумн?, але передчасн? г?потези. ? цей меч сл?д заносити обачно, аби не згубити такого п?дходу, яким через певний час можна скористатися. ?стор?я науки рясн?? такими траг?чними прикладами. 1838 року один паризький л?кар переконував свою пац??нтку, що хоб? ?? чолов?ка -- ловити т?н? людей на м?дну пластинку -- певна ознака божев?лля. Л?кар наст?йливо радив ц?й ж?нц? на пр?звище Дагерр прим?стити мось? Дагерра в паризьку божев?льню. На щастя для Лу? Дагерра, Французька академ?я наук уберегла винах?дника в?д ц??? сумно? дол?, визнавши його в?дкриття фотограф??. Що таке реальн?сть? Скаж?мо, пов?тря -- воно реальне чи просто н?що? Але ж коли цим "н?що" напомпувати шину, вона ста? твердою, як дерево. У д?тей, що граються -- одна реальн?сть, а зовс?м ?нша -- в дорослих; одна -- у ядерного ф?зика, що ма? справу з безмежно малим св?том атома, ? зовс?м ?нша -- у нефах?вця, що стика?ться з чималими предметами; одна -- в астронома, що вивча? г?гантськ? зорян? св?ти, а ?нша -- у звичайно? людини, що спостер?га? "мал? з?рочки" на неб?; одна -- в ?сторика, що бачить переб?г под?й ? розвиток сусп?льства упродовж стол?ть, ? ?нша -- у перес?чно? людини, що живе тепер?шн?м днем ? не здатна уявити життя людства загалом. У наш релятив?стський в?к реальн?сть залежить в?д спостер?гача. ? ця книга ма? справу з предметом, який можна означити, як "неординарна реальн?сть". Що правда для одного, те неправда для ?ншого. А оск?льки в цьому велетенському св?т? багато правд, нам треба вм?ти слухати один одного, щоб мати користь в?д обм?ну ?деями нав?ть тод?, коли вони видаються вкрай химерними. Ця книга проводить думку, що на земл? ?сну? оаза косм?чно? культури, представники яко?, немов пров?дна з?рка, стол?ттями ведуть людство до вищого ступеню розум?ння, вищо? морал? ? повн?шого вт?лення ?де? про братерство людей. Майбутн? покаже, чи зум?? сучасне сусп?льство нашо? критично? епохи п?ти за ц??ю пров?дною з?ркою. ? два р?зновиди людей: одн? розп?знають правду в?дразу, а ?нш? лише в останню чергу. Саме перш? ? пров?дниками передово? культури й цив?л?зац??, як це нам засв?дчу? ?стор?я науки, мистецтва й ф?лософ??. Не зажили слави т?, хто заперечував кулясту форму Земл?, в?дкидав теор?ю в?дносност?, не в?рив у пароплави, аероплани чи косм?чн? корабл?, а творцям см?ливих ?дей стоять пам'ятники. ? нехай теза про закрите братство довершених людей, що сприяють розвитков? людства, належить поки до сфери припущень -- вона все ж варта уваги. Адже висм?ювала ж, до запуску першого супутника, б?льш?сть людей саму ?дею про п?дкорення космосу! А вона виявилася правдивою. Отож нехай читач прочита? ц? стор?нки ? спробу? збагнути те, про що на них мовиться. 1. ДАВН? М?СТЕР?? На Далекому Сход? ?сну? давня ? досить поширена в?ра в ?снування плеяди видатних ум?в, що живуть в?длюдно в нев?дом?й област? Аз??. Про це писали ?сторики й ф?лософи Стародавньо? Грец?? та Риму. Вважа?ться, що великий П?фагор в?дв?дав ?нд?ю. Ф?лострат опису? подорож Аполлон?я Т?анського в Трансг?малайський рег?он, що може бути лише Т?бетом. Добре в?домо, що П?фагор ? Аполлон?й були знайом? з дуже давньою системою посвячення, в?домою як Велик? м?стер??. В той час, як Мал? м?стер?? являли здеб?льшого народн? культи. Велик? м?стер?? призначалися для обмеженого кола осв?чених людей, здатних п?днятися над посередн?стю мас. Цельс у II стол?тт? писав про допуск до цих м?стер?й: "Нехай у них в?зьме участь той, чи? руки чист?, а слова мудр?". Запис античного автора про вта?мничених мовить, що вони були здатн? розум?ти значення загадки ?снування, осягаючи його мету ? меж?, як то визначиш Зевс". Ц? слова -- хороший ключ до ф?лософсько? сут? Великих м?стер?й. Дев'ятнадцять в?к?в тому Ф?лон Александр?йський написав про Велик? м?стер?? так? знаменн? рядки: "О ви, вта?мничен?, чи? вуха очищен?, прийм?ть це в сво? душ?, як та?мницю, щоб н?коли ?? не втратити! Не в?дкривайте ?? профанов?! Обер?гайте ?? в соб?, як нетл?нний скарб -- не як золото чи ср?бло, а як щось куди ц?нн?ше, куди варт?сн?ше в?д будь-яко? реч?, бо це -- знання Велико? Причини, Природи ? того, що вони обо? зродили". У ?гипт?, Грец??, Вав?лон? й ?нд?? вта?мничен? розм?рковували про безмежне зоряними ночами, чекаючи на одкровення. Так П?фагор в?дкрив с?м нот у музиц? ? "музику сфер", ф?лософський сенс чисел ? кулясту форму Земл?. Так само й Платон установив, що абстрактн? ?де? творять св?й власний невидимий св?т. Одв?чну природу всесв?ту в?дкрив Геракл?т Понт?йський. Б?льша частина грецько? ф?лософ?? бере початок з ?гипетських м?стер?й. П?фагор ? Платон навчалися у верховних жерц?в кра?ни на Н?л?. ? видатний ?сторик античност?, Геродот, говорив про м?стер?? з видимою повагою: "Я збер?гаю глибоке мовчання про ц? м?стер??, з б?льш?стю яких я познайомився". М?стер?? завжди користувалися зашифрованою мовою, щоб зберегти та?мн? знання. Цей дивний звичай п?дтверджу? Платон у лист? до Д?он?с?я Молодшого: "Я мушу писати тоб? загадками, щоб, коли мо? послання буде перехоплене на земл? чи на мор?, його не зрозум?в той, хто його прочита?". Потайна символ?ка Великих м?стер?й робила ?хн? вчення "незрозум?лим для дурн?в", як казали вта?мничен?. Упродовж ?стор?? ц? вищ? люди багато слухали, мало говорили й активно д?яли. "З найдавн?ших час?в ?сну? та?мний м?жнародний код символ?в, яким користуються вта?мничен?, що мають ключ до цих окультних доктрин. Ц? знання дос? ретельно обер?гають рел?г?йн? братства в ?нд??, Т?бет?, Кита?, Монгол?? та Япон??" (В. 1. Еванс-Вентц. Т?бетська книга смерт?.--Оксфорд, 1927). Схоже, ?снував пост?йний обм?н знаннями м?ж групами вта?мничених Аз?? та Середземноморського басейну, попри велик? в?дстан?, що ?х розд?ляли. Це поясню?, чому вчення про переродження раптово з'явля?ться в п?фагор?йц?в Кротони (?тал?я). Хоча його знали ? в ?гипт?, не виключено, що його прив?з з ?нд?? саме П?фагор. За Ц?цероном ? Верг?л??м, м?стер?? виходили з доктрини переродження ? вчили, що нещастя й лиха цього життя ? спокутою за вчинки й гр?хи минулого життя. Ця ?дея могла бути запозичена в ?нд??, з якою Стародавня Грец?я та Рим п?дтримували культурн? й торговельн? зв'язки. Допуск до Великих м?стер?й вимагав складних процедур, що називалися ?н?ц?ац??. З праць класичних автор?в в?домо, що п?д час цих ритуал?в мали м?сце незвичайн? явища. У "Федр?" Платон так опису? сво? враження: "Ми стали св?дками ц?л?сних, простих, незм?нних ? благословенних вид?нь, що складалися з чистого св?тла". Прокл (V ст.) дода?, що "боги прибирали р?зноман?тних форм, постаючи в р?зних подобах, а ?нколи нав?ть у вигляд? безформного сяйва". Сократ н?бито мусив визнати, що "т?, хто встановив м?стер??, були людьми винятково ген?альними". Найосв?чен?ш? уми давнини -- П?ндар, Платон, Плутарх, Евр?п?д, Ар?стофан, Ц?церон, Еп?ктет, Марк Аврел?й ? багато ?нших -- дали найвищу оц?нку м?стер?ям. Твори цих великих мислител?в засв?дчують ?хню глибоку повагу до м?стер?й. ?сторична ?стина поляга? в тому, що велика наука, глибок? знання ? висока ф?лософ?я шк?л ?гипетських м?стер?й надихали найвидатн?ших представник?в класично? епохи. Найпоширен?шими з м?стер?й були м?стер?? ?з?ди, Орфея, Д?он?са, Елевса, Церери й М?три. ?н?ц?ац?? в?дбувалися вноч?, переважно в печерах, лаб?ринтах чи п?рам?дах. Виразно прозира? косм?чний характер ? зм?ст Великих м?стер?й, що випливають з основно? засади: Земля для людини лише м?сце вигнання, а справжня ?? оселя -- зоряний прост?р. Цю всесв?тню асоц?ац?ю мудрец?в було створено на св?танку цив?л?зац??, ? вона усп?шно зберегла давню мудр?сть упродовж тисячол?ть. ?снував т?сний зв'язок м?ж наукою, особливо астроном??ю, ? Великими м?стер?ями -- такий висновок напрошу?ться з астроном?чно? символ?ки, вживано? в м?стер?ях. Людство пост?йно стика?ться з примарою фанатизму й забобон?в. Ц? примари видаються г?дними уваги лише для тих, чий погляд прикутий до них, ? для кого вони -- частка психолог?чного багажу. Та для ум?в, що зводяться неад посередн?стю мас, ц? страх?ття неспроможн? приховати сво?? справжньо? личини. Так вважають адепти ? ?хн? посл?довники. Вважалося неможливим допускати нав?ть до Малих м?стер?й ос?б сумн?вно? вдач?. Так, попри всю свою владу, ?мператор Нерон не зм?г бути присутн?м на елевсинських м?стер?ях п?сля того, як стратив власну мат?р. ?мператор Константин мусив в?дмовитись в?д участ? в таких самих м?стер?ях п?сля вбивства одного сина Кр?спа, а тод? й дружини Фаусти. А проте нав?ть грецька церква виявилася менш нетерпимою, канон?зувавши його п?сля смерт?! Ц? ?сторичн? факти св?дчать, що учасник м?стер?й мусив мати незаплямовану репутац?ю. Вкрай важлив? св?дчення наводять перш? В?тц? церкви. Клемент Александр?йський (II ст.) писав, що вчення Великих м?стер?й стосу?ться переважно Природи й Усесв?ту. "Тут к?нчаються вс?ляк? вказ?вки,-- пояснював в?н.-- Природа й ус? явища стають видимими й зрозум?лими". М?стер?? були ближчими до науки й ф?лософ??, ан?ж визнана рел?г?я, яка призначалася для тих, чий ?нтелект ? моральн?сть не досягли достатнього р?вня. Вта?мниченому в?дкривалися знання, часто у вигляд? символ?в чи криптограм, до яких прост? смертн? не мали ключа. Через секретн?сть упродовж в?к?в год? в?дтворити картину цих давн?х ?н?ц?ац?й. Ось що т?льки каже Луц?й Апулей (II ст.): "Не сумн?ваюсь, допитливий читачу, що ти хочеш д?знатися, що ж сталося, коли я ув?йшов. Якби мен? було дозволено сказати тоб? про це, а тоб? дозволено вислухати, то ти д?знався б про все; але тод? язик м?й постраждав би в?д надм?рно? балакучост?, а тво? вуха -- в?д надм?рно? ц?кавост?". Ц? недомовки ?нтригують, але не б?льше. Ф?лон Александр?йський (I ст.) усе ж пов?домля? нам, що "м?стер?? розкривали та?мниц? Природи". З давн?х ?сторичних пов?домлень виплива?, що школи м?стер?й не лише в?дкривали оч? на найвище "Я" ? п?дносили людину до р?вня косм?чно? св?домост?, а й давали ?й науков? вказ?вки й дан? про нев?дому ?стор?ю людства. Доказ цього знаходимо в "Т?ме?" Платона, де Солон заявля?, що ?гипетськ? жерц? розпов?ли йому про хронолог?ю, започатковану в дев'ятому тисячол?тт? до його епохи. Це дозволя? припустити, що в Давньому ?гипт? ?снували арх?ви, що охоплювали значн? пер?оди ?стор??. Так зван? маги, або Мудрец? Сходу, поза сумн?вом, входили до всесв?тньо? школи м?стер?й. Святий Жером (IV ст.) визнача? ?х як "Учител?в, що розм?рковують про Всесв?т" ? припису? ?м глибоке знання астролог??. Питання про маг?в було в теолог?? досить лоск?тливим ? суперечливим. Найпершими знали про пришестя Христа ангельськ? в?сники, як? з'явилися перед Йосифом ? Д?вою Мар??ю. Цих трьох (чи й б?льше) Мудрец?в хтось попередив про майбутн? народження ?суса, ?накше вони б не залишили сво?? далеко? кра?ни за к?лька м?сяц?в до оч?кувано? под??. Нав?ть кращ? тогочасн? астрологи не могли передбачити точно, де й коли у св?т прийде мес?я. Лише дар передбачення м?г привести маг?в до Палестини. Теологи вважають спекуляц?ями вс?ляк? розумування про природу Зор? В?фле?мсько?. Якщо вважати в?рог?дним розпов?дь про святого Матв?я, то зоря та не могла бути планетою, з?ркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася по небу. З ?ншого боку, той рух був надто пов?льним як для метеорита. То чи не був то апарат, створений давньою наукою, якою волод?ли маги? Цю та?мницю може прояснити давня легенда, що вочевидь ?де в?д маг?в: "Що ж то за з?рка вела маг?в? Безумовно, то було вел?ння Братства: прив?тати ?суса, вберегти нужденну с?м'ю ? принести ?й якийсь прожиток. Ми йшли по Земл?, не знаючи достеменного м?сця. Вказ?вки Тераф?ма направляли ? вели нас день у день. Коли ми чули: "Вже близько", ми не бачили жодного сл?ду житла. Чи м?г хто-небудь отримати чудо такого небаченого попередження серед посл?ду верблюд?в ? рев?ння в?слюк?в?" Мудрец? мусили бути пров?щен? про народження ?суса, якщо вирушили в тривалу подорож, коли Мар?я була ваг?тна. То зв?дки ж прийшли маги? Хто послав ?х? ? куди вони п?шли пот?м? Ц? питання, схоже, залишаються без в?дпов?д?, та принаймн? знаменний факт, що вони знали про грядущу под?ю, ?хн? знання про зор?, ?хн? волод?ння паранормальними зд?бностями, як? проявилися в попередженн?, що явилося ув? сн?, п?дтверджу? Новий Зав?т. ?врейський ?сторик Ф?лон Александр?йський (30 р. до н. е.-- 10 р. н.е.), можливо, краще за ?нших визначив слово "маг", бо був сучасником ?суса: "Маги були святими людьми, що тримались осторонь усього земного, споглядали божественн? доброчесност? ? розум?лися на сутност? бог?в та дух?в. Вони усе життя п?дтримували пост?йний зв'язок ?з цими невидимими ?стотами, а також посвячували ?нших у сво? та?мниц?". Це пояснення, певно ж, куди ц?нн?ше, н?ж ус? церковн? тлумачення слова "маг", бо його да? вчений епохи ?суса. За Ф?лоном, маги були не лише прийшлими з Перс?? астрологами, про що мовлять теолог?чн? джерела, а й великими вта?мниченими. До всього, це ?сторичне св?дчення да? зрозум?ти, що маги належали до м?стичного Братства. Якими ж були ?деали й засади цього давнього братства та його посл?довник?в, що ? сьогодн? провадять Велик? м?стер??? На це запитання досить ч?тко в?дпов?да? англ?йський автор Уолтер Оуен: "Члени Братства н? всемогутн?, н? деспотичн?. В?льна воля, ця суть особистост? людини -- недоторканна. Вони лише впливають, спонукують, переконують, стримують. ?хн? знаряддя -- закони природи, а матер?ал, з яким вони працюють,-- це бажання, себелюбство, над??, страхи, сумн?ви, пристраст?, антипат?? ? ненависть, як? ще залишаються ?деалами Театру, Барлогу, Ринку й Племен?, воля яких -- це "брутальний ?мпульс" патолог?чних схильностей, що в духовному розум?нн? не набагато перевищують спонуки мисливц?в за мамутами. Люди, св?дом?сть яких в?дкрита, сп?впрацюють ?з ними, але ?х вкрай обмаль. Вони випускники Ун?верситету Людяност?". В ?нд?? ще збереглася традиц?я ос?б, що зак?нчили Ун?верситет Людяност?; ?х там називають р?ш?. Давн?й трактат "Аватаншака-сутра" св?дчить, що з початку цив?л?зац?? людство зм?шало ?стину й брехню. Тод? була створена вища система знань алая-в?джняна. Але хто волод?? цими знаннями? Давн? тексти в?дпов?дають: "Велик? Вчител? Г?мала?в". Доктор Еванс-Вентц, в?домий сходознавець, так визнача? ?хн? ц?л? й д?яльн?сть: "Невидим? для звичайних людей, ц? ?стоти видим? для пророк?в ? чистим серцем можуть сп?лкуватися з ними. Як мовчазна сторожа вони з божественним сп?вчуттям споглядатимуть з Г?малайських в?дрог?в на Землю, поки н?ч кал?юги завершить свою довгу путь й настане День Пробудження над ус?ма народами". Зг?дно з "Веданта-сарою", ?стинним учителем, або гуру, ? людина, уславлена чеснотами, яка мечем мудрост? обтяла г?лки й корен? дерева зла, яка св?тлом розуму розв?яла щ?льну темряву неуцтва, в яку поринуло людство. М?стики Заходу також знали про ?снування цих маг?в. Один ?з них, Карл фон Еккартсхаузен (1752--1813), так писав у сво?х "Викриттях маг??": "Вони живуть у р?зних м?сцях Земл?. Хто в ?вроп?, хто в Африц?, але ?х пов'язу? гармон?я душ, тому вони -- одне ц?ле. Вони розум?ють один одного, хоч ? розмовляють р?зними мовами, бо мова мудрец?в -- духовне сприйняття". В ?нш?й книз? цей самий автор каже, що ця "Школа Мудрост?" схована в?д св?ту ? п?дляга? лише божественному урядуванню. Нема н?чого неймов?рного в припущенн?, що в минулому мудрец? й провидц? об'?дналися в пост?йне сп?втовариство, аби протид?яти нев?гластву й посередност?, властивих масам, та ще нетерпимост? ?снуючих культ?в. Думати не так, як б?льш?сть -- завжди вкрай ризиковано, бо служител? ?дол?в зла завжди нетерпим? до см?ливц?в, що здатн? виявляти б?льшу мудр?сть, ан?ж вони сам?. Ось чому в давн? часи осв?чен? люди об'?днувалися в групи, щоб займатися ф?лософськими й науковими розробками й уникнути протид?? зовн?шн?х сил. ?нод? в сво?х кра?нах вони опинялися в лон? пан?вно? рел?г??, належали до ?? ел?ти. ?нод? д?яли поза цими межами, зовс?м нев?дом? для невта?мничених. Школи м?стер?й ?гипту, ?нд??, Грец??, Китаю та ?нших кра?н античност? можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як пов?домляють класичн? ?сторики й письменники, давн? тексти -- учасники Великих м?стер?й були людьми широких погляд?в, високо? морал? ? глибоко? св?домост?. Вони вивчали не лише людину, а й усесв?т, де людина склада? лише м?зерну частку. М?ж ус?ма центрами св?ту ?снував зв'язок, ? коли якась цив?л?зац?я мала отримати поштовх, то ?нш? г?лки цього всесв?тнього Братства в?дразу сприяли цьому. Цим поясню?ться швидке, неспод?ване виникнення нових ?дей за певних ?сторичних пер?од?в ? докор?нн? зм?ни, як? вони викликали. Поява християнства -- приклад ц??? вражаючо? роботи м?стер?й, що ведеться у св?т? за певним планом. Йому не змогли завадити зусилля ессен?в, що вчили християнству до християнства, або, навпаки, зводили його до догматично? рел?г?? й оволод?ння сучасною наукою. ? нав?ть якщо деяк? з нам?р?в Мудрец?в випадково зазнавали невдач?, бо не було узгодженост? мас, навряд чи варто сумн?ватися, що сам? ц? задуми були чудов?, бо похопили в?д тих хто волод?в глибокою мудр?стю, збереженою у в?ках ? тисячол?ттях. Легендарн? махатми Г?мала?в - це не усам?тнен? посвятники, а члени Братства за духовне в?дродження людства. Зрештою, саме в цьому ? поляга? суть в?ри народ?в ?нд?? й Т?бету. 2. ДОЛИНА БЕЗСМЕРТНИХ Стало вже звичним вважати м?ф гарним, але неправдивим уявленням перв?сних народ?в про походження св?ту й людини. Це слушно лише до певно? м?ри. Однак ? м?фи, як? розпов?дають про легендарн? м?ста й легендарних геро?в. Але усна й писемна традиц?я зна? чимало випадк?в, коли ц? м?фи виявлялися правдою. Коли Генр?х Шл?ман заявив, що в?рить Гомеров?й "?л?ад?" ? вируша? на пошуки легендарно? Тро?, вчен? кола п?дняли його насм?х, бо Троя вважалася лише гарною казкою. А Шл?ман в?дкрив не одну, а ц?лих дев'ять Трой -- одна на одн?й, поглинутих землею! В?н знайшов ?нкрустован? слоновою к?сткою шкатулки, повн? золотих браслет?в, чаш, сережок -- щедра винагорода за його першопрох?дництво в археолог??! Згодом Шл?ман вир?шив повторити шлях Агамемнона, переможця Тро?, назад до Грец??. Досл?дник прагнув знайти т? в?йськов? трофе?, що ?х греки захопили в переможеному м?ст?. Отак Шл?ман потрапив до М?кен, де й в?дкопав ц?л? скарби золотих ? ср?бних речей. ? хоча вони належали не Агамемнону, а ?ншому царев?, Шл?ман дов?в реальн?сть стародавньо? легенди про Трою. Його досл?дження остаточно революц?он?зували ?стор?ю й археолог?ю. Артур Еванс ? соб? допустив рац?ональне зерно в легенд? про кр?тського М?нотавра. Його розкопки в?дкрили св?тов? велетенський палац царя М?носа, з яким тепер захоплено знайомляться тисяч? турист?в, що при?здять на Кр?т. Вав?лонськ? таблички й п?зн?ш? тексти Б?бл?? опов?дають про Вав?лонську вежу. 1898 року Роберт Кольдевей в?дкопав м?сто в Месопотам?? ? в?дкрив там давн?й з?ккурат. ? ще один м?ф став, ?сторичним фактом. Вчен? й хрон?сти Стародавнього Китаю з винятковою точн?стю ф?ксували астроном?чн? явища, так? як сонячн? плями, нов? з?рки, комети тощо. Така ж точн?сть властива ? ?хн?м ?сторичним записам, нав?ть коли зда?ться, що в них просто неймов?рн? факти. Згадаймо, що 547 р. до н. е. один китайський ?сторик в?дмовився всупереч ?стин? прославляти свого ?мператора ? за це був страчений. Зг?дно з найдавн?шими китайськими текстами, Ну ? Куа, аз?атськ? прототипи Адама та ?ви, народилися в горах Куньлуня в пустельному район? Центрально? Аз??. Важко збагнути, чому китайський Едем розташувався в такому малопридатному м?сц?. А проте ? дан?, що в далек? часи пустеля Гоб?, можливо, була внутр?шньою водоймою серед родючих земель. Тод? ц?лком правом?рно, що китайц? мусили оселити перших людей на Земл? в пров?нц?? Шаньдун чи в долин? р?ки Янцзи. Це пов?р'я ма? глибоке кор?ння й пост?йно повторю?ться в хрон?ках ? текстах П?днебесно? ?мпер??. Величний Куньлунь, вершини якого вкривають л?д ? сн?г, у китайськ?й м?фолог?? вважався оселею Безсмертних. Аз?атським Ол?мпом правила С?-ван-му, Мати-володарка Заходу. Китайськ? вчен? не можуть пояснити, чому ?хн?й Ол?мп знаходиться так далеко в?д власне Китаю. До недавнього часу мало який кита?ць наважувався на подорож у цю в?ддалену малонаселену пров?нц?ю, де жили вороже настро?н? до них т?бетц? й монголи. Чи можна в?рог?дно пояснити цю легенду? Дев'ятиповерховий палац С?-ван-му, за описами, був з чистого нефриту. Його оточував прекрасний сад, де росло персикове дерево Безсмертя. Воно цв?те й родить лише раз на ш?сть тисяч рок?в. Т?льки найрозумн?ш? та найморальн?ш? чолов?ки й ж?нки могли споживати ц? чудесн? фрукти, що обер?гають в?д смерт? ? дають в?чну молод?сть. Чар?вна музика повнила палац, а його мешканц? пили ел?ксир молодост? з водограю в?чного життя. Так запевняють китайськ? опов?дач?. У цьому г?рському масив?, зг?дно з легендою, лежить прекрасна долина, захищена в?д стужних в?тр?в. Для того, хто добувався долини, колесо перероджень зупиня?ться, ? вони досягають н?рвани -- кажуть п?вн?чн? буддисти. С?-ван-му ма? ще ?нше ?м'я -- ?? називають Гуань?нь, або богинею милосердя. У Кита? та Япон?? ?? часто зображають тисячорукою ? тисячоокою, що ма? символ?зувати ?? прагнення допомогти людству. Гуань?нь ?нод? називають "Та, що дослуха?ться до крику Св?ту", "Богиня, що зверта? погляд на Св?т", "Милосердна захисниця". Для буддист?в вона -- подруга Авалок?тешвари, саме вона дала людству молитву серця "Ом ман? падме хум ("О ти, скарбе в лотос?)". У Т?бет? й Непал? ?? часто називають Б?лою Тарою, або Долмою. Китайц? кажуть, що пом?чники С?-ван-му довершен? ?стоти, як? не стар?ють ? не вмирають. Вони сповнен? мудрост? й м?ц?, допомагають Золот?й Матер? в ?? гуманн?й д?яльност?. Вважа?ться, що Безсмертн? здатн? мандрувати сво?ю волею по Всесв?ту, з одного св?ту в ?нший ? нав?ть жити на в?ддалених з?рках. Досить дивна концепц?я як для давнини, бо вона, по сут?, в?дтворю? сучасну ?дею косм?чних мандр?в. З ?ншого боку, якщо ця концепц?я -- проекц?я розуму на далеку косм?чну систему, то не менш дивно, що стародавн? китайц? взагал? могли уявити соб? таку можлив?сть, оск?льки в ?хню епоху н?що не св?дчило про безконечн?сть космосу. Стародавн? книги П?днебесно? описують легендарну епоху Син?в Неба, що з'явились як зичлив? нос?? культури в третьому тисячол?тт? до ново? ери. Саме тод? мали м?сце дивн? астроном?чн? явища, як, скаж?мо, пад?ння велико? з?рки на Остр?в Кв?т?в, що його радянський ф?лолог 1. Лисевич розм?щу? в пустел? Гоб? ("Азия й Африка сегодня", 1974, No 11). Радянський учений вважа?, що цей м?ф в?дбива? д?йсний спуск на св?танку ?стор?? косм?чного корабля з ?нопланетними посланцями в Центральн?й Аз??. Ця легенда з? старовинного китайського тексту ста? ще б?льш значущою, коли ми взна?мо про Б?лий Остр?в, де перебували безсмертн? йоги, про яких згадують ?нд?йськ? джерела. Легенда про обитель Безсмертних досить дивна. Ще великий мудрець Лао-цзи, який народився близько 604 р. до н.е. ? написав класичну книгу "Дао де цз?н", основу даосизму, як вважають, наприк?нц? свого довгого життя полишив Центральний Китай ? подався в кра?ну С?-ван-му. ? сьогодн? ?сну? безл?ч статуеток великого мудреця, що на спин? буйвола вируша? у легендарну кра?ну на Заход?. Можливо, це поясню?, чому жоден китайський ?сторик не зна?, де ? коли помер цей уславлений мудрець. З ?сторичних запис?в виплива?, що не лише Лао-цзи вирушав у подорож до далекого Куньлуня через Гоб?. Зг?дно з давньокитайськими джерелами, ?мператор Му з династ?? Чжоу (1001--946 рр. до н. е) прославився тим, що удосто?вся ауд??нц?? в богин? С?-вань-му на берез? Яшмового озера в горах Куньлуня. ?нша хрон?ка опов?да? про раптову появу богин? Заходу в палац? ?мператора Ву-Т? з династ?? Хань (140--86 рр. до н.е.). Ко Юань, або Цю Янь, вчений даосист III стор?ччя, пише про власн? ф?лософськ? в?дкриття. В?н п?дкреслю?, що та?мне знання н?коли не було доступним для просто ц?кавих з-посеред осв?чених людей цього гр?шного св?ту, ? каже, що потр?бно знестися над Землею, аби зрозум?ти це вчення. Кр?м того, в?н знав, де знаходиться джерело даосизму -- воно, на його думку, прийшло з царства божественно? володарки Заходу. Протягом стол?ть легенду про землю Матер?-володарки Заходу, де перебувають велети духу, пост?йно повторюють китайськ? автори. А чи не алегор?я це ?зольовано? м?сцини в Центральн?й Аз??, де живуть досконал? люди? Вивчення ?стор?? ? л?тератури Китаю справд? допуска? таку можлив?сть. Арх?ви Ват?кану збер?гають чимало донесень католицьких м?с?онер?в про та?мнич? депутац?? за останн? п?втори сотн? рок?в, що ?х в?дправляли китайськ? ?мператори до Дух?в г?р. Вважалося, що ц? загадков? ?стоти мешкають у Наньшан? або горах Куньлунь. ?х описують як таких, що мають щ?льне видиме т?ло, проте без плот? та кров?. Чи не ? вони штучними надлюдьми з кристал?зовано? матер??, ?накше кажучи -- богами, породженими духом? ?нд?йськ? тексти також говорять про можливост?, що ними волод?ють божественн? ?стоти,-- ставати важчими й щ?льн?шими, чи, навпаки, легшими й еф?рн?шими. Про цю загадку пов?домля? ? ?пископ Делаплас у сво?х "Анналах поширення в?ри", опубл?кованих понад сто рок?в тому. Депутац?? виряджалися з Пек?на ?мператором, як правило, в кризов? роки, коли в?н вагався прийняти остаточне р?шення. Хрон?ки, що описують ц? посольства мандарин?в ? священик?в двору ?мператора П?днебесно? до Ген??в г?р, читаються б?льш н?ж дивно. Кого спод?валися зустр?ти посланц? ?мператора на сн?гових вершинах Куньлуня? Навряд, щоб вони гналися за недосяжним. Частка правди, певно, схована м?ж рядк?в цих ?сторичних документ?в. Якщо це так, то фантастичн?, поетично прикрашен? описи палацу С?-ван-му в кра?н? Безсмертних можуть виявитися такою ж реальн?стю, як ? описи Палацу Неба в Пек?н?. В III ? II ст. до н. е. китайськ? ?мператори посилали велик?, добре споряджен? експедиц?? углиб Центрально? Аз?? -- шукати схованих в?д св?ту Безсмертних ? Царицю-Мат?р Заходу. Щоб зрозум?ти в?дрегульован?сть державно? машини Давнього Китаю ? точн?сть запис?в ?? чиновник?в, наведемо такий приклад з життя П?днебесно?: за переписом 1--II вв. н. е., в Кита? жило 59 594 978 громадян. ? якщо записи про ?мператорськ? депутац?? в Долину Безсмертних удв?ч? переб?льшен?, усе ж вони заслуговують на пильну увагу. Китайський пантеон мав ч?тку ??рарх?ю бог?в, нап?вбог?в ? смертних. Скаж?мо, Ц?нь-жень був чолов?ком, що випив ел?ксир безсмертя й п?шов у гори. Саме ?м'я Ц?нь-жень означа? "горець". Зах?дний Рай, що називався С? Т??н, був м?сцем, де осяян? душ? уникали колеса перероджень. Це кра?на розкош?в ? блаженства. У м?сцевих в?руваннях С?-ван-му, Цариця-Мати Заходу, часто ототожню?ться з Гуань?нь, богинею милосердя, а також з Авалок?тешварою Милосердним. Попри р?зн? ?мена й атрибути цих божеств, Зах?дний Китай з його високими горами вважа?ться м?сцем Добра ? Мудрост?. Даосисти в?рять в ?снування кра?ни Тебу, найпрекрасн?шо? в св?т?, заховано? м?ж Сичуанем ? Т?бетом, де сн?гов? хребти оточують вузьк? долини з стр?мкими потоками й водоспадами. В святому м?сц? Безсмертних ф?зичний св?т стика?ться з невидимою реальн?стю бог?в, ? т?, кому випало щастя потрапити туди, живуть одночасно в двох св?тах -- матер?альному ? духовному. Вони мають довершен? т?ла ? найчист?ш?, найблагородн?ш? душ?. Окрем? детал? цих китайських легенд вражають конкретн?стю. Це вта?мничене м?сце населяють ?стоти, доти звичайн? чолов?ки й ж?нки. Вони досягли священно? кра?ни завдяки сво?му духовному злету. Б?льше того, туди й сьогодн? може попасти г?дний щукач правди, якщо в?н подола? в соб? его?стичн? нахили. Так вигляда? ця в?кова традиц?я Китаю, що виклика? благогов?ння у його великих ф?лософ?в. Ця давня в?ра в ?снування Долини Безсмертних повинна мати реальний грунт, який, зв?сно, численн? покол?ння прикрасили вс?лякими подробицями. Якщо мудрец? об'?днались ? створили в давн? часи центр в пустельн?й частин? Аз??, тод? м?ф про Безсмертних ста? зрозум?лим, ?хня доктрина може бути спадком яко?сь зникло? цив?л?зац??. ? хоча самих мудрец?в може бути зовс?м небагато, важлив?сть ?х Давнього Знання важко переоц?нити. Реальн?сть ц??? обител? охоронц?в давньо? традиц?? стане ще в?дчутн?шою, коли уважно ознайомитися з ?сторичними хрон?ками ? пов?домленнями досл?дник?в Аз??. 3. ОСТР?В ШАМБАЛА Народи ?нд??, як ? Китаю, в?рять, що ?сну? обитель досконалих людей, яку вони називають Калапа, або Катапа. "Бгагавата-пурана" й санскритська енциклопед?я "Вачаспатья" розм?щують цю обитель на п?вн?чних схилах Г?мала?в, тобто в Т?бет?. Легендарна земля Ар'яварша, зв?дки ?ндуси чекають появи майбутнього спасителя Кальк?, м?ститься на п?вн?ч в?д гори Кайласа в Зах?дному Т?бет?. Вважа?ться, що Долина посвячення Будди розташована саме там. Зг?дно з "Курма-пураноюо, колись у п?вн?чному мор? ?снував остр?в Шветадв?па, або Б?лий остр?в, де жили велик? Йоги. Вважа?ться, що пустеля Гоб?-- дно цього давнього моря, а остр?в сьогодн? -- масив високих г?р, пор?заних глибокими долинами. Ц?лком ?мов?рно, що Мудр? Йоги ще живуть у цьому район?, захованому серед г?рських лаб?ринт?в Аз??. Пуран?чна л?тература змальову? остр?в Шамбалу, розташований посеред нектарного озера, з палацами ? розк?шною зеленню. Потрапити на цей остр?в можна лише тод?, коли "золотий птах" перенесе вас туди на сво?х крилах. У т?бетських рукописах цей та?мничий центр назива?ться ще "Шамбала", або "Дежюнг". Отець Каселла, португальський ?зу?т-м?с?онер, п?дтверджу? ?снування ц??? "знаменито? кра?ни" в сво?х зв?тах. Певно, в нього вистачало часу, аби переконатись у цьому, бо двадцять три роки в?н прожив у Ш?гадзе, де й помер 1650 року. Лами так поважали цього священика, що нав?ть запропонували провести його в це пота?мне м?сце -- П?вн?чну Шамбалу. Оск?льки на п?вн?ч в?д Бенаресу в ?нд?? ? м?сто п?д назвою Шамбала, то м?сцезнаходження Просв?тлених за Г?малаями називають П?вн?чною, або Чанг-Шамбалою. Колега Каселли Кабрал писав 1625 року: "Шамбала, на мою думку, не Катхей (старовинна назва Китаю), а те, що на наших картах назива?ться Великою Тартар??ю". Ц? два м?с?онери першими з ?вропейц?в подали документован? пов?домлення про Шамбалу. Княз?вство Шамбала позначено й на карт? XVII стол?ття, видан?й католицькими властями в Антверпен?. Угорський ф?лолог Ксома де Корос, що пров?в чотири роки в будд?йському монастир? в Т?бет? (1827--1830 рр.), географ?чно розташову? Шамбалу м?ж 45° ? 50° п?вн?чно? широти за Сирдар'?ю. У 60-? роки т?бетськ? ем?гранти в ?нд?? переклали й видали чимало книг з давньо? т?бетсько? рел?г?? Бон. Одна ?з цих священних книг м?стить карту, де позначено багато стародавн?х кра?н, таких як Перс?я, Бактр?я, Вав?лон, ?удея та ?гипет. Виходячи з цього, карта може датуватися 1 ст. н.е. ("Байкал", 1969, No 3). ? серед кра?н, вказаних на ц?й карт?, ? Шамбала, з позначкою, що тут зародилася рел?г?я Бон. Таким чином, давн?сть ц??? географ?чно? карти п?дтверджу? давн?й переказ, пов'язаний ?з Шамбалою. Близько п?встол?ття тому н?мецький ф?лолог А. X. Франке не сумн?вався, коли вказував саме цей район у сво?х публ?кац?ях. В?н нав?ть писав, що реальн?сть Шамбали наст?льки жива в його пров?дник?в, що п?д час мандр?в по Аз?? вони ?нод? в?дмовлялись ?ти маршрутом, нам?ченим його експедиц??ю. А йшли ?ншим, щоб не порушити священних кордон?в заборонено? територ??. Под?бн? випадки понад сто рок?в тому описував ? рос?йський мандр?вник М. М. Пржевальський. Ось як в?н пише щодо Шамбали: "?нша дуже й дуже ц?кава легенда стосу?ться Шамбал?нга -- острова в далекому п?вн?чному мор?. Там багато золота, а пшениця неймов?рно? висоти. В т?й кра?н? не знають злидн?в; справд?, молоко й мед течуть у Шамбал?нгу". Р?дк?сн? т?бетськ? прапори, як ? зображений у ц?й книз?, в?дтворюють м?сто Шамбалу. На них воно в центр? оази, оточено? к?льцями г?р з? сн?говими вершинами. Води р?ки чи озера омивають священну землю. Цим поясню?ться одна з назв царства бог?в -- Остр?в Шамбала. Внасл?док систематичних досл?джень ?тал?йський т?бетолог Джузеппе Тучч? розм?щу? кра?ну Шамбалу в басейн? р?ки Тарим, що бере початок у г?рському масив? Алтин Таг (Д. Тучч?. Т?бетськ? кольоров? суво?. --Т. 1.-- Рим, 1949). Вивчаючи т?бетськ? манускрипти, професор Тучч? виявив, що з незапам'ятних час?в династ?я мудрих правител?в небесного походження правила царством Шамбала, ? саме в?д них започаткувалася калачакра -- м?стична наука езотеричного буддизму. "Ганжур" (книга VII) мовить про цю кра?ну Шамбалу на П?вноч?. ? справд?, одна з книг "Ганжура" м?стить нав?ть текст, що вважа?ться коп??ю рукопису, отриманого безпосередньо з Шамбали. Санскритська назва цього тексту неймов?рно довга: "Бгагаван-вайдхара-пан?-губ'я-бг?дешатантрараджа". "Данжур" (Калапар-югпа) окреслю? меж? шляху, що веде в Шамбалу, тод? як "Блакитн? Аннали" згадують про "духовний палац П?вн?чно? Шамбали". З?бран? докупи, як частини моза?ки, ц? стор?нки дають опис обител?, що вважалася просто м?фом. Але не забуваймо про Трою, в?дкриту Шл?маном! ? Шамбала може виявитися другою Тро?ю. Сл?д зазначити, що доктрина Шамбали т?сно пов'язана з монастирем Таш? Лхунпо, заснованим 1447 року неподал?к в?д Ш?гадзе. До захоплення мао?стами Т?бету цей лама?стський монастир м?стив храми, учбов? класи й прим?щення для чотирьох тисяч ченц?в, що св?дчить про його значн? розм?ри. 1923 року шостий Панчен, або Таш? Лама (Панчен -- скорочення в?д Панд?т Чен-по, "Великий вчений"), глава т?бетського езотеричного буддизму, що доти перебував у величн?й монастирськ?й цитадел? Тат? Лхунпо, мусив з пол?тичних мотив?в ем?грувати в Китай. Його мали за ?диного верховного ламу в Т?бет?, що мав право "давати перепустку" до Шамбали найдостойн?шим ламам. Цей Панчен-лама був видатною особою; це про нього сер Чарлз Белл, експерт з т?бетських питань, якось висловився: "Добре, що. в Т?бет? ? така людина". Його об?знан?сть в окультних науках була загальнов?домою, а про його чудеса ходили легенди. Скаж?мо, коли 1915 року в?н заклав храм для велетенсько? стату? Майтрей?, грядущого Будди, у вс?й долин? Цзангпо з?брали небувалий врожай. ? навпаки, коли 1923 року Панчен-лама полишив Т?бет, страх?тлив? сн?гопади обрушилися на кра?ну, вигублюючи народ. Коли Панчен-лама в?дв?дував ?нд?ю, в нього поц?кавились, чи правда, н?бито в т?бетських лам винятков? псих?чн? можливост?. Його свят?йшество лише мовчки посм?хнувся на це, а тод? зненацька мов розтанув. Ус? спроби знайти його виявилися марними. Лише одного гостя, що прийшов п?зн?ше, вразило незвичайне видовище: Панчен-лама сид?в у садку п?д деревом, тим часом як ?нд?йськ? господар? ходили довкола нього й не бачили. У сво?й книз? "Тварини, люди й боги" доктор Ферд?нанд Оссендовський посила?ться на монгольського Тушегун-ламу, який розпов?в йому про чудеса, що ?х творив Панчен-лама, коли лампи й св?чки в храмах сам? по соб? запалювались, а зображення на танках (рел?г?йних стягах) промовляли й в?щували. П?сля прибуття Панчен-лами в Китай у багатьох м?стах були орган?зован? вражаюч? процес??. П?дл?тком я бачив його свят?йшество на одн?й з урочистостей ? дос? пам'ятаю монотонний сп?в ченц?в ? дзеленчання дзв?ночк?в на тл? автомоб?л?в, рикш та велосипед?в. Мо? тривале життя на Далекому Сход? неабияк допомогло мен? збагнути дух Сходу. А без цього досв?ду я ? не брався б за цю книгу. Професор Микола Рер?х, якого я вважав сво?м учителем, в?дколи зустр?в його в Шанха? 1935 року, пише в "Серц? Аз??": "Якщо ви хочете збагнути Аз?ю ? щоб вас у н?й прийняли як бажаного гостя -- вимовте господарям найсвященн?ше слово: Шамбала!" Олександра Дев?д-Н?л, що прожила багато рок?в у Т?бет?, й соб? згаду? Шамбалу у книз? "Надлюдське життя Гесера з Л?нга". Торкаючися теми, що перебува? на меж? ?стор?? та легенди, в?дчутного на дотик ? нев?дчутного, ?стотно уточнити джерела, на як? я посилаюсь. Як зазначилося в передмову це досл?дження переважно грунту?ться на буддистських книгах махаяни. Проте досл?дження не обмежу?ться т?бетським буддизмом, виявляючи паралельн? традиц?? не лише в аз?атських, таких як ?нд?я та Китай, а й у ?вропейських кра?нах. На книгах ? картинах Миколи Рер?ха я перев?ряв правильн?сть сво?х висновк?в. Прац? його сина Юр?я Рер?ха, сходознавця, що ск?нчив Гарвард ? Сорбонну, допомогли мен? з'ясувати чимало сумн?вних питань. Твори й листи Олени Рер?х, учениц? г?малайських учител?в, також неабияк прислужилися мен?. Родина Рер?х?в жила в г?малайськ?й долин? Кулу, б?ля кордону Зах?дного Т?бету. ? я певний час мешкав у ц?й долин?. Саме тут, де колись було створено "Махабгарату", Рер?хи служили посередниками Мудрецю Сходу, в?домому як махатма Мор'я, якого за сотню рок?в до того вперше згадувала О. П. Блаватська. Цей Г?малайський Учитель створив сер?ю книг з "Агн?йоги", Йоги вогню. Одна з книг ма? поетичну к?нц?вку, яка розкрива?, де перебува? цей пров?сник Давньо? Мудрост?: "Дано в долин? Брахмапутри, яка бере св?й початок з Озера Великих Наг?в". Санскритський текст цих книг не становив жодних труднощ?в для ф?лолога Юр?я Рер?ха. Так зван? "Листи Махатм" до А. П. С?ннетта, писан? наприк?нц? минулого стол?ття, ? ще одним першоджерелом, що прямо виходить ?з замкнутого кола Мудрец?в Сходу. Образ загадкового царства Шамбали дещо прояснюють послання махатм В одному з лист? С?ннетту 1881 року, великий махатма Мор'я так опису? та?мний край: "У певн?й м?сцевост?, про яку не кажуть абикому, ? ущелина з легким м?стком через не?, сплетеним ?з рослинних волокон. Внизу виру? бурхливий пот?к. Найсм?лив?ш? ваш? альп?н?сти навряд чи наважаться перейти по тому м?стку -- в?н вида?ться ветхим ? нем?цним, як павутина. Проте насправд? це не так, ? той, хто наважиться, потрапить у долину небачено? краси, в одне з наших м?сць, до к?лькох ?з нас, про кого н?чого не в?дають ?вропейськ? географи. На в?дстан? кидка каменю в?д старого лама?стського монастиря сто?ть стародавня башта, надра яко? породили не одне покол?ння бод?сатв". У "Дороз? до Шамбали", р?дк?сн?й т?бетськ?й книз? XVIII стол?ття, трет?й Панчен-лама пише, що царство Шамбала розташоване в г?рському район?, захищеному з ус?х бок?в могутн?ми засн?женими масивами. Цього Панчен-ламу глибоко поважав Джордж Богль ?з Ост-?ндсько? компан??; в?н був першим британцем, що проник у Т?бет. Книга, перекладена на н?мецьку професором А. Грюнведелем, м?стить довгий перел?к географ?чних м?сць ? назв лама?стських монастир?в, умисне так переплутаних, що лише вкрай ерудован? т?бетськ? вчен?, добр? знавц? давн?х ? сучасних назв м?сцевостей, здатн? розв'язати цю шараду й означити на сво?х картах шлях до Шамбали. Але закон залиша?ться той самий: "Небажаний не д?йде!" Лише той, хто чув клич "Калаг?я?", посланий "в?тром" чи телепатично Великими Учителями, може спод?ватися, що усп?шно досягне Долини Наймудр?ших на земл?. Микола Рер?х розпов?да? про одного сиб?рського ламу, що мусив повзти вузькою п?дземною галере?ю, аби втрапити в священну м?сцину. В?н пише також про т?бетськ? надгробки, що вказували меж? заборонено? земл?. "Ламо! У Турфан? й Туркестан? нам показували печери з довгими недосл?дженими переходами. Чи можна д?йти до ашрам?в (святилищ) Шамбали цими дорогами?" -- спитав Рер?х п?д час сво?? експедиц??. Лами пояснили йому, що свят? люди не бажають, аби ?х турбували досл?дники чи просто ?аволови, тому ?хня територ?я вс?ляко захищена. На перешкод? нав?ть ста? ст?на отруйних газ?в, що струменить ?з тр?щин у земл?. В?домо, що тварини й люди, наблизившись до певних м?сць, починають труситися, мовби ?х б'ють невидим? промен?. Мешканц? цих комун ? сам? п?дтверджують, що н?хто не пройде до них без дозволу: "Ви вже чули в?д мандр?вник?в, вартих дов?ри, як ?нод? пров?дники в?дмовляються вести ?х у певному напрямку. Вони вол?ють краще вмерти, ан?ж. провести вас дал?. Це справд? так. Пров?дники перебувають п?д нашим психолог?чним впливом. Та коли все ж якийсь необачний мандр?вник ступить на цей заборонений шлях, то тод? перед ним загримлять обвали. Подолати й цю перешкоду йому не вдасться, бо град кам?ння остаточно зупинить його. Небажаний не досягне сво?? мети". Цей захисний кордон став можливим завдяки г?гантським г?рським пасмам, льодовикам ? безмежним пустелям Аз??. Проте, Махатми запевняли С?ннетта, що "т?, кого вони хочуть бачити, знайдуть нас на самому пограничч?". Величезн? в?дстан? розд?ляють ц? общини вта?мничених: вони тягнуться в?д хребта Каракорум до Калгана поблизу Пек?на ? в?д озера Манасаровар у Т?бет? до озера Лобнор у пустел? Гоб?. Саме На ц?й територ?? трапляються дивн? випадки, як? св?дчать при присутн?сть вищих ?стот. Останн? чверть стол?ття Китай систематично досл?джувався. Колись безлюдна пров?нц?я Ц?нхай тепер ус?яна тисячами нафтових вишок. На озер? Лобнор провадилися китайськ? атомн? випробування. Обидв? ц? м?сцевост? входять у територ?ю Шамбали. Проте найперш? вчен? св?ту зум?ли захиститися в?д цих небезпек, в?дступивши в сво? г?рськ? катакомби. Досл?дники Аз??, як-от Микола Рер?х, писали про нев?дом? долини, загублен? серед велетенських засн?жених г?р Т?бетського плато. Його експедиц?я бачила гаряч? джерела, що живили буйну рослинн?сть у цих нев?домих долинах, довкола яких тяглися лише скел? й л?д. Атож, нелегко знайти в ц?й розлог?й г?рськ?й кра?н? Обитель Братства. Один прочанин може вирушити в пустелю Гоб? до комуни Вартових Людяност?, тод? як ?нший з т??ю ж метою видиратиметься на величн? Г?мала?. Вони зречуться всього, аби отримати соб? св?т. Хоч ? б?дно вдягнен?, вони багатш? й благородн?ш? за ?нд?йських радж. Серце такого подвижника пала? сп?вчуттям до людства. Його розум осява? невидиме св?тло, що лине з косм?чних глибин. Холодний розум, гаряче серце, полум'яна воля -- ось пропуск до Шамбали, до волод?нь Гуань?нь, богин? всезагального милосердя. З незапам'ятних час?в аз?атськ? народи в?рили, що заборонена територ?я ретельно охороня?ться. Багато десятил?ть тому ?нд?йська газета "Стейтсмен" вм?стила кореспонденц?ю про випадок з одним британським майором, що пом?тив високу, легко вдягнену людину з довгим волоссям. Спираючись на великий лук, в?н озирав долину. Пом?тивши майора, незнайомець з?стрибнув ?з вертикально? ст?ни ? зник. "Сах?б бачив одного ?з сн?гових людей, що стережуть Священну землю",-- спок?йно пояснили м?сцев? жител?. На одн?й ?з сво?х картин Микола Рер?х зобразив "сн?гову д?вчину" на тл? сн?гу та скель: вона також трима? лук. Попри сн?г ? л?д навкруги, вона майже гола, немов якась тепла аура захища? ?? в?д холоду. Тут доречно зважити, що ц? осередки вищо? культури мусять мати ? свою технолог?ю. Бо лог?чно припустити, що т?, хто б?льшу частину свого життя присвятив науц?, рано чи п?зно мусять винайти вс?ляк? техн?чн? засоби. ? чимало п?дстав гадати, що Братство використову? широку мережу галерей, печер ? катакомб. Ось думка про це Миколи Рер?ха: "На г?малайських схилах ? безл?ч печер, ?, кажуть, що в?д цих печер розгалужен? п?дземн? ходи ведуть глибоко п?д Канченджангу. Дехто бачив нав?ть кам'ян? двер?, як? н?коли не в?дкривалися, бо ще не настав час. Ц? п?дземн? ходи ведуть у чар?вну долину". Як видно з? сл?в великого досл?дника Аз??, "чар?вна долина" -- то Долина Безсмертних, або Шамбала. Доктор Оссендовський пов?домля? ц?кав? випадки п?д час його важко? подорож? по Центральн?й Аз??. Монгольський лама розпов?в йому не лише про ц?лу мережу тунел?в, а й про дивовижн? машини, що рухаються в них. Лише опанувавши високу технолог?ю з могутн?м джерелом енерг??, можна спорудити мережу тунел?в, що, за деякими даними, тягнуться на сотн? к?лометр?в. Що ж до апарат?в, як? рухаються п?д землею з великою швидк?стю, то можна припустити ?снування технолог?? надзвичайно високого р?вня. У статт?, написан?й 1935 року в Центральн?й Аз??, Рер?х мовить про численн? зустр?ч? з м?сцевими жителями, як? й розпов?ли йому про Вартових: "Коли вони з'являються серед пустел?, то кожен в?дразу дума?: а зв?дки ж вони прийшли у цей в?ддалений безводний район ? як вони це зробили? Але дивн?, довг? печери без к?нця знайдено". Без таких тунел?в поява Вартових у серц? Гоб? справд? була б загадкою. Що ж до апарат?в, як? мчать в п?дземних галереях п?д пустелями й горами, то це схоже на наукову фантастику. Це тим дивн?ше, що традиц?я в?дносить так? розпов?д? до час?в, коли ще Зах?д взагал? не знав н?яких машин; видаються неймов?рними й пов?домлення про пов?трян? корабл?, бачен? ?нод? в район? Шамбали. Коли експедиц?я Рер?ха п?д?йшла до Каракорумських г?р у 1926 роц?, учасники побачили якось у чистому ранковому неб? диск, що сяяв над цим засушливим районом. Його пол?т спостер?гали за допомогою трьох сильних б?нокл?в. Зненацька апарат зм?нив курс з п?вдня на п?вденний зах?д ? зник за сн?говими вершинами хребта Гумбольдта. Жоден л?так, жодна пов?тряна куля не могли 1926 року л?тати над ц??ю ?зольованою частиною Зах?дного Китаю. Лише л?тальн? машини нев?домого типу могли виконати т? пов?трян? маневри, що ?х опису? Рер?х. Побачивши в неб? той диск, лами, учасники експедиц??, вигукнули: "Це знак Шамбали!" 1933 року англ?йський альп?н?ст Френк См?т бачив под?бне на гор? Еверест: два темних об'?кти лет?ли в неб? на висот? 9000 м. Один ?з них мав коротк? крила, ?нший -- щось схоже на дзьоб. Ц? два пов?тряних чи косм?чних корабл? оточувало пульсуюче сяйво. Альп?н?ст був украй здивований побаченим, особливо коли ототожнив п?ки й льодовики довкола -- в?н упевнився, що це не галюцинац?я. Чи були л?таюч? об'?кти, як? бачили Рер?х ? См?т, пов?тряними чи косм?чними кораблями з Шамбали? Принаймн? таке пояснення я свого часу дав у Шанха? 1935 року, ? сьогодн? воно слушне за браком ?ншого, б?льш задов?льного. Под?бний диск, що крутився ? був схожий на той, що його спостер?гав Микола Рер?х, бачили б?ля Ш?ллонга в Ассам? 1967 року. Лет?в в?н на висот? лише двохсот метр?в над землею, а тод? зненацька п?рнув у р?чку, викликавши великий водоворот, супроводжуваний страшенним гуркотом. Пот?м в?н п?днявся й зигзагом полет?в над джунглями, швидко розтаючи в пов?тр? ("За рубежом", Москва, 29.12.1967 р.). Легенда про Долину Безсмертних ? Остр?в Шамбалу набува? житт?вост? п?сля опис?в ?х географ?чних характеристик ? нав?ть ознак високо? технолог??. Та все ж вир?шального значення набувають розпов?д? тих, хто побував у цьому казковому М?ст? Знання. Наприклад, Микола Рер?х у "Серц? Аз??" згаду? подорож, що ?? зд?йснив китайський в?йськовий л?кар ? непальський йог у Долину Шамбали: "Не так давно в "Шанхай тайме", а тод? й у багатьох ?нших газетах з'явилася велика стаття за п?дписом доктора Лао Цз?ня, який розпов?в про свою подорож у Долину Шамбали. Жвавою мовою доктор пов?ду? багато ц?кавих подробиць про сво? важк? мандри з непальським йогом через монгольськ? пустел? й сувор? наг?р'я до Долини, де вони виявили обитель численних йог?в, що осягали Вищу Мудр?сть. Його опис лаборатор?й, храм?в, а також знаменито? башти надзвичайно зб?га?ться з описами цього незвичайного м?сця в ?нших джерелах. Автор розпов?да? про безл?ч наукових чудес ? складн? досл?ди на псих?чному р?вн? й телепат?ю на надзвичайно велик? в?дстан?". Концепц?ю про замкнуту общину ?деал?ст?в в Аз?? використав Джеймс Х?лтон у сво?му бестселер? "Втрачений горизонт", за яким було створено й к?носценар?й. Сл?д в?ддати належне авторов?, що в?н зум?в надати ц?й колони ф?лантроп?в в?дчутно? реальност?, хоча ? його Шангр?-Ла мало схожа на Шамбалу, бо в?н не заглибився у стародавн? перекази Аз??. Сучасн?ш? джерела, як-от книги Оссендовського ? Рер?ха, м?стять вражаюч? подробиц? щодо особливостей ц??? в?дособлено? общини. Оссендовський наводить розмову з осв?ченим монгольським ламою, за яким багато хто побував у забороненому царств? Агхарта1. Але н?хто з них не обмовився, що ж в?н там побачив, бо обо? були пов'язан? об?тницею мовчання. Польський досл?дник розпов?да? про одного мисливця, який проник у закурену печеру, а зв?дти потрапив до п?дземних прим?щень. П?сля повернення в?н почав розпов?дати, що в?н там бачив, але лами негайно в?дтяли йому язика, щоб в?н не розголосив та?мницю та?мниць. Цей мисливець, безумовно, збер?г незабутн? враження про сво? в?дв?дини, бо на стар?сть повернувся до ц??? печери, зник у н?й ? б?льше його н?хто не бачив. У Монгол?? вта?мничен? лами запевняли Ферд?нанда Оссендовського, що в Атлантиц? й Тихому океан? геолог?чн? катакл?зми знищили ц?л? континенти. Його неабияк вразила зв?стка, що частина мешканц?в тих нев?домих цив?л?зац?й врятувалася у заздалег?дь споруджених п?дземних сховищах велико? м?сткост? ? з яскравим штучним осв?тленням. Ц?лком можливо, що в кельтськ?й легенд? про "божеств у порожнистих горах" в?дбилася народна пам'ять про народ, що врятувався в?д катастрофи в Атлантиц?. "У п?дземних печерах особливе св?тло дозволя? вирощувати злаки й овоч?, забезпечу? людям довге життя без недуг",-- пише Ф. Оссендовський п?сля виснажливо? подорож? до Центрально? Аз??, де в?н зустр?чав багатьох вчених лам. Вони твердили, що управител? цих п?дземних колон?й, як ? Сини Сонця в ?гипт? чи П?вденн?й Америц?, збер?гають в?рн?сть Учителям Шамбали. В?ра в ?снування наг?в, р?зновиду зм?й, як? живуть у казкових печерах, осв?тлених коштовним кам?нням, надзвичайно ст?йка у народ?в ?нд??. Вони мають людськ? обличчя неймов?рно? краси, здатн? л?тати в неб?, коли з'являються з Патали, нижнього св?ту, ? славляться винятковою муАр?стю. Наги й наг?н? одружуються з людьми, переважно з великими царями, царицями й мудрецями, проте, як вважають, не схильн? сп?лкуватися з людьми низько? духовност?. Столиця Кра?ни Наг?в -- Бхогават?, де руб?ни, смарагди, д?аманти сяють повсюди й осв?тлюють катакомби. Вважа?ться, що царевич Арджуна, учень Кр?шни, в?дв?дав Паталу. Будд?йська "Праджняпарам?та-сутра" ("Думки Гаутами Будди") збер?галася у Палац? Зм?й доти, доки великий панд?т Нагарджуна, засновник махаяни (помер бл. 194 р. н.е.), не спустився в Царство Наг?в, щоб узяти й опубл?кувати будд?йськ? тексти. Багато ?нд?йц?в та т?бетц?в мали нагоду побувати у велетенських печерах наг?в, з'?днаних галереями ? схожих на мурашник; вони тягнуться на сотн? к?лометр?в п?д г?рськими кряжами. Озеро Манасаровар у зах?дн?й частин? долини Цангпо в?доме ще як Озеро Великих Наг?в. Це найвище пр?сноводне озеро в св?т?, розташоване на висот? приблизно 4700 м над р?внем моря. Жител? цих пустельних м?сць розпов?дають про велик? лотоси на поверхн? цього вкрай холодного озера ? про раптову появу на цих кв?тах постатей, що сидять, обрамлен? сяйвом. Марево? Можливо, проте т?бетц? схильн? вважати, що то свят? з Кра?ни Наг?в. В?ра в та?мне Царство Мудрец?в ?сну? в Аз?? споконв?ку. Причому ? докази, за яких ц? химерн? легенди стають реальним фактом. Аз?атськ? общини вта?мничених, куди входили ? ?вропейц?, не були численними, й ?нод? вони використовували сво? стар? катакомби з кондиц?йованим пов?трям, зведен? ще в часи до катакл?зму. Братство Шамбали очолю? невеличка ??рарх?я вищих ?стот, яких часто пор?внюють з махатмами, що на санскрит? означа? "Велик? Душ?". Ц? надлюдськ? ?стоти волод?ють надприродною силою; вони завершили свою еволюц?ю на ц?й планет?, але лишилися з людством, щоб сприяти його духовному поступу. Будд?йська ф?лософ?я ч?тко визнача? ц? велик? душ?, яких вона назива? архатами по-санскритськи або лохань по-китайськи. Архат -- це людина, що впродовж сво?? довго? планетарно? еволюц?? зв?льнилася в?д ус?х земних пристрастей ? в?д ус?х борг?в карми. Ця еволюц?я ма? чотири фази: "Шротапат?" -- "Той, хто входить в Пот?к"; "Шакрдгам?н" -- "Той, хто народжу?ться один раз"; "Анагам?н" -- "Той, хто не поверта?ться" ? "Архат" -- "Осяяний" (ж?ноча ?постась--Тара). Зг?дно з будд?йськими текстами, дв? запов?д? архата -- це пошуки бодги (або осяяння) ? вдосконалення людини. Коли архат входить у пот?к, що веде до н?рвани -- океану косм?чно? св?домост?,-- в?н отриму? трансцендентальн? зд?бност?, завдяки яким може зробити сво? т?ло легшим або важчим, меншим або б?льшим. В?н ста? володарем матер??, часу й простору ? може з'являтися будь-коли в будь-якому м?сц?. Архат зна? про вс? явища ? збер?га? згадки про вс? попередн? життя. В?н завершив земний цикл розвитку й не в?дроджу?ться б?льше на Земл?. Архат, що вир?шив залишитися на Земл?, посвячу? себе на благо людства, автоматично стаючи бод?сатвою, спасителем, який, будучи видимим чи невидимим, допомага? людству в його духовному сходженн?. Силою кр?яшакт? (вол?) бод?сатва здатен створити соб? видиму оболонку з елементарно? атомарно? речовини, яка може здаватися щ?льною ? реальною, але може залишатись невидимою ? при?днатися до "народу Вогненного Туману". Цих над?стот насправд? бачили, нав?ть ?вропейц?. Сер Х'ю Райс Ренк?н, шотландський баронет, що навчався в Харроу ? служив оф?цером Корол?вських драгун?в, став буддистом ? багато рок?в спов?дував махаяну. Ось що в?н казав 1959 року: "Ми зна?мо, що п'ять бод?сатв (досконалих людей) контролюють долю св?ту. Раз на р?к вони зустр?чаються в г?малайськ?й печер?, щоб прийняти р?шення. Один ?з них пост?йно живе у Високих Г?малаях, другий -- у шотландських горах Кайрнгормс. Ми з дружиною виразно бачили цього бод?сатву близько десяти рок?в тому, коли перетинали перевал Лар?г Гру". Деяк? з архат?в перевт?люються в людину для того, щоб мати т?сн? вза?мини з земною людн?стю, але ця група надто нечисленна. ?хн? т?ла ?снують майже безмежно, бо Колесо перероджень для них зупинилось. Братство комун Шамбали складають сотн? посвячених -- в?д "того, що входить у Пот?к" ? до архата. ?х можна вважати за пост?йних мешканц?в, тод? як незначна к?льк?сть пом?чник?в ?з зовн?шнього св?ту приходять отримати вказ?вки, плани ф?лантроп?чно? д?яльност? чи повчитися в арха?чних музеях; вони, отже, тимчасов? гост?. Причина будд?йсько? терм?нолог??, що вжива?ться щодо Шамбали, вкрай проста: географ?чна близьк?сть Т?бету до общини маг?в ? давн? зв'язки святих лам ?з цим центром. Зовн?шн? сп?вроб?тники Шамбали, учн? сх?дних ? зах?дних шк?л Б?лих м?стер?й, що теж здатн? по?днувати свою св?дом?сть з? св?дом?стю Великих Косм?чних Учител?в, пор?вняно нечисленн?, хоч ? можуть обчислюватися тисячами. Ф?лологи й сходознавц? спроможн? з?брати ц?нн? дан? про фольклор Шамбали. У сво?му досл?дженн?, виданому Й?льським ун?верситетом, "Стежки в глибинну Аз?ю" Юр?й Рер?х оц?ню? достов?рн?сть переказ?в про Шамбалу: "Шамбала розгляда?ться не лише як будд?йський центр окультних знань. Це -- пров?дна засада кальпи, майбутньо? косм?чно? ери. Вважа?ться, що вчен? ченц? й медитуюч? лами перебувають у пост?йному зв'язку з цим м?стичним братством, що керу? долею будд?йського св?ту. Зах?дний споглядач схильний применшувати значення цього означення чи в?дносити розлогу л?тературу про Шамбалу, ? ще розлог?шу усну фольклорну чи м?фолог?чну традиц?ю, але кожен, хто вивчав л?тературний ? народний буддизм, зна, яку велику силу ма? воно у численних буддист?в г?рсько? Ази". В ?нш?й науков?й прац?, опубл?кован?й у Радянському Союз? п?д ег?дою Академ?? наук, Юр?й Рер?х згаду? текст "Ганжура", рукопис якого, вважа?ться, походить ?з само? Шамбали ? в якому сказано, що упродовж в?к?в т?бетськ? свят? прагнули до духовного ?днання з Главою Шамбали. Ц? панд?ти склали тексти, в яких вони стверджують, що к?лька видатних лам "в?дправлялись у Шамбалу в пошуках знань бод?сатв", попри винятково важкий шлях. Аби зрозум?ти глибину почутт?в лам щодо Шамбали, сл?д вдатися до ?ншого авторитетного джерела: книги "Т?бет" Тхубтен Дж?гме Норбу, старшого брата нин?шнього Далай-лами. Ця ц?кава праця, видана К. Торнбуллем, базу?ться на давн?х т?бетських рукописах про кра?ну Шамбалу, розташовану серед засн?жених г?р десь п?вн?чн?ше Лхаси. Ця давня традиц?я поширилася аж до Монгол??. У сво?й "Нов?тн?й ?стор?? Монгол??" К. Р. Бавден мовить про народну в?ру в ?снування Шамбали, яку в?н виявив у ц?й кра?н?. Обитель Мудрец?в ста? ще менш легендарною, коли знайомишся ?з св?дченнями про ?? реальне ?снування, як? наводять тамтешн? знавц?. Махатма Мор'я змальову? життя одн??? тако? общини: "Наш друг, х?м?к В., бажа? займатися новим досл?дженням промен?в -- н?хто йому не заважа?. Наш друг К. прагне вдосконалити рад?о за рахунок нових хвиль -- н?хто йому не перешкоджа?. Наша сестра П. займа?ться соц?альною проблемою сус?дньо? кра?ни -- вона не осуджу?ться. Наша сестра У. ц?кавиться с?льським господарством ? пропону? чимало пристосувань -- н?хто ?й не чинить перепон. У сестри О. лежить душа до л?карських рослин ? осв?тн?х проблем -- будь ласка. Брат X. винайшов ц?кавий станок, а також працю? над реорган?зац??ю общин. Брат М. займа?ться ?сторичними досл?дженнями. А наш швець пише чудов? ф?лософськ? статт?". Ця ?дн?сть у розма?тт? -- р?вновага м?ж ?ндив?дуальною волею ? колектив?змом -- склада? утоп?ю, в?дтворити яку ми можемо х?ба в мр?ях. В ?нш?й книз? махатма визнача? мету сво?? общини ? назива? ?? "М?стом науки". "Можна т?льки уявити, як? в?дкриття чекають при сп?льн?й координац?? ус?х галузей науки!",-- каже в?н. Так що розпов?д? про швидк?сн? транспортн? засоби й л?таюч? апарати в Шамбал? ц?лком можуть бути правдою. Махатма Мор'я з ледь в?дчутною ?рон??ю, властивою йому, пише: "Географ може бути спок?йним -- ми займа?мо на земл? ц?лком певне м?сце. Змовники можуть не хвилюватись: у р?зних частинах св?ту ми ма?мо достатньо сп?вучасник?в". З того ж джерела д?зна?мося про ?ншу важливу деталь: "У наш?й общин? можна зустр?ти багато нац?ональностей ? р?зноман?тн? профес??". Мудрець да? зрозум?ти, що в ?хн?х сховищах ? надзвичайно давн? споруди й б?бл?отеки. Вони розташован? п?д землею в недоступних людям печерах, щоб уберегти художн? скарби не лише в?д граб?жник?в, а й в?д геолог?чних зрушень. Не зайве нагадати, що Зах?д почав споруджувати велик? б?бл?отеки всього три стол?ття тому. Наск?льки ж повинен випереджати нас цей крих?тний центр цив?л?зац?? з? сво?ми тисячол?тн?ми б?бл?отеками! Якщо спадщина затонуло? Атлантиди збер?галась у колон?ях п?д орудою Шамбали, то навряд чи можна сумн?ватись у тому, що безперервний поступ тривав в цих закритих общинах, захищених велетенськими г?рськими пасмами Ази й Америки. Тож закид махатми Кут Хум?в лист? до С?ннетта, мовляв, "ви -- варвари з? вс??ю вашою пихатою цив?л?зац??ю" може бути ц?лком слушним. Ми ма?мо перед собою ц?каве поле досл?джень. Воно стосу?ться ?деологи ц??? загадково? сп?льноти, яка може прояснити ?? мотиви й ц?л? -- "Кожен д?амант, кожен кристал, кожна росяна ? кожна з?рка, як ? кожна людина чи тварина, ма? свою ?ндив?дуальну душу",-- пише Махатма Кут Хум? в ?ншому лист. Це твердження дуже близьке до д?алектично? ф?лософ??, яка ма? матер?ю за основу життя ? св?домост?. Допускаючи ?снування в безконечному космос? безл?ч? вищих зоряних ? планетарних над?стот, шанований махатма ще в одному лист? р?шуче заперечу? ?снування антропоморфного бога. Не сл?д забувати, що м?льйони буддист?в й соб? не визнають Творця чи персональне божество, а в ?нду?зм? парабрахман ? безмежним Абсолютом. "Ми зна?мо, що матер?я в?чна,-- каже Мудр?сть Сходу,-- бо матер?я -- це сама природа". Деяк? з цих постулат?в сп?впадають з д?алектичним матер?ал?змом, але розходяться з ним у питанн? про незнищенн?сть св?домост?. Мудрец? стверджують, що головна мета Братства -- зв?льнити людство в?д кошмару забобон?в, прищепити любов до доброчесност? заради доброчесност?, а не заради винагороди. "Листи Махатм" наголошують, що вони не ате?сти чи агностики, а панте?сти в найширшому розум?нн? слова. Сл?д зазначити, що й нин? чимало вчених ? мислител?в доходять под?бних висновк?в перед лицем безконечного Всесв?ту. Етичн? ?деали Вта?мничених п?дсумову? один ?з ?хн?х адепт?в: "Терм?н "Всесв?тн? Братство" -- не пуста фраза,-- це ?дина над?йна засада св?тово? моральност?". Забобони, его?зм ? жорсток?сть -- страх?тлив? монстри, що тягнуть людство у безодню духовного забуття. Вс? вони породжен? незнанням ?дност? життя. Коли це стане загальновизнаним, людина перестане бути руйн?вником. Мудрец? Г?мала?в в?дкриють тод? свою концепц?ю найвищо? людяност?, "коли вс? стануть сп?втрударями природи". Людина зараз чинить жахливий злочин, оскверняючи ? руйнуючи планету Земля. Коли ж вона нарешт? стане другом Природи? Концепц?я косм?чно? еволюц?? -- основа Та?мно? Доктрини. Не дивно, що ?дея переродження -- лише частина ф?лософ?? Страж?в Людства. Вивчення ц??? ?де? було включено в давн? м?стер??. Цей принцип сприйняли видатн? ф?лософи -- П?фагор, Емпедокл, Платон ? Плот?н. Перш? дво? нав?ть запевняли, що пам'ятали сво? попередн? життя. Як ? Аполлон?й Т?анський. Перш? В?тц? церкви, як-от Ор?ген чи Климент Александр?йський, зробили в це ? св?й внесок. У нас час найп?днесен?ше сформулював цю концепц?ю переродження Бенджам?н Франкл?н. В?н склав таку еп?таф?ю для свого надгробка в Ф?ладельф??: "Тут спочива? пожива для черв?в -- т?ло Б. Франкл?на, друкаря, наче обкладинка ветхо? книги з вирваними стор?нками. Та праця не буде марною, бо вона, як в?н в?рить, з'явиться знову у новому, елегантн?шому виданн?, вичитана й виправлена Автором". Християнство в?ру в переродження оголосило ?рессю лише в VI ст., а доти ?? визнавали нав?ть В?тц? церкви. Зате в Аз??, нехай то Б?рма, ?нд?я чи Япон?я, в?ра в переродження -- нев?д'?мна частка нац?онально? св?домост?. Ф?лософ?я косм?чно? еволюц?? -- безперервного поступу ?нтелекту й св?домост? в безмежному Всесв?т? -- в?дтворю? картину ??рарх?чно? драбини надлюдських форм життя, ?? вт?лення включа? почуття в?дпов?дальност? за нижч? форми життя. З фундаментального вчення про ?дн?сть косм?чного життя виплива? Доктрина Серця з ?? запов?ддю всеосяжно? любов? до природи. Зайве казати, що ця засада вкрай далека в?д антропо- ? егоцентрично? повед?нки людини на наш?й планет?. Психолог?я наших Старших Брат?в незм?рне р?зноб?чн?ша, н?ж наша власна. ?нтереси людини спрямован? лише на себе. Архати ж розглядають людину лише як ланку в безконечн?й косм?чн?й еволюц??, де сп?в?снують як нижч?, так ? вищ? форми. М?льйони рок?в наша планета ?снувала без жодного "гомо сап??нса", та для б?льшост? людей, не над?лених цим баченням всесв?тнього життя, жахлива сама думка, що Земля може ?снувати без них. Важко уявити соб? той величезний труд, що його взяло на сво? плеч? Братство Шамбали. Його архати б?льше схож? на солдат?в у битв? проти нев?гластва, забобон?в та его?зму, ан?ж на сп?вц?в священних г?мн?в. Перед ними -- ?нертна маса людства, яку треба позбавити замш?лост? ? надати довершено? форми за законами еволюц??. Архати використовують позитивний п?дх?д через впровадження ?деал?в у вс? види творчост?: мистецтво, науку, рел?г?ю, музику й соц?олог?ю. Ус? значн? культурн? й науков? здобутки людства -- з прагненням загального добра в серц? -- надихав або п?дтримував Косм?чний Розум. Однак легше дати благородн? ?деали людству, ан?ж позбутися зац?пен?ння апатично? св?домост?, поганого смаку чи фальшивих ц?нностей. Найважча з ус?х проблем -- прояснити св?дом?сть, затьмарену забобонами й хибними уявленнями. У Планетних Страж?в ? певна програма, аби д?йти мети на цьому конкретному витку еволюц??. Певно, мав слушн?сть н?мецький ф?лософ Н?цше, коли казав: "Вдалин? в?д правител?в, в?льн? в?д ус?ляких пут, живуть найвищ? люди, а правител? -- це ?хн? знаряддя". Проблеми ??рарх?? Св?тла куди складн?ш?, ан?ж т?, що постають перед будь-яким сучасним урядом св?ту. Серед ?хн?х титан?чних завдань -- нагляд ? часткова нейтрал?зац?я (через нев?дом? науц? коливання) ментально? негативно? аури Земл?, що м?стить випром?нювання шк?дливих думок, накопичен? споконв?ку. Год? й казати, наск?льки ц? випром?нювання значн?. У цьому силовому пол? лунають зойки розпачу, прокльони поранених ? конаючих у вс?х жорстоких в?йнах, як? знало людство2. В?брац?й високо? духовно? природи замало, аби протистояти цим негативним хвилям. А пам'ять нашо? Матер?-Природи, яку стародавн? ?нд?йськ? книги називають акаша, ф?ксу? все, що в?дбува?ться в св?т?, ? н?що з не? не стира?ться. Ця шк?длива оболонка над планетою жаха?. Лише людство може нейтрал?зувати чорн? хмари ментальних в?брац?й, як? саме створило. Страж? Земл? благають нас бодай не додавати б?льше бруду й кров? й так украй недуж?й планет?. Той, хто вважа? ц? висновки сп?рними, може познайомитись ?з останн?ми науковими досл?дженнями чутливост? рослин до людських думок. Якщо кв?тка може зав'янути в?д гн?ву людини, то х?ба не може п?дкосити всю планету ненависть, випром?нювана в глобальних масштабах? Езотерична наука Сходу мовить про з?ткнення п?дземного вогню Камадуро з Вогнем Косм?чним, яке спричиню? спустошлив? геолог?чн? катакл?зми, якщо ц? два вогн? не вр?вноважаться. Рер?хи на власн? оч? бачили в одн?й з лаборатор?й Шамбали прилади для вим?рювання тиску цих обох вогн?в. Саме псих?чна енерг?я може й повинна очистити ауру Земл?, забруднену хмарами цих випар?в ненавист?, его?зму, жад?бност? ? пристрастей. Архати вважають, що людство може п?д?рвати планету нав?ть без ланцюгово? ядерно? реакц??. Лише нейтрал?зувавши потоки негативних думок глобальним випром?нюванням миру й любов?, можна покращити стан хворо? Земл?. Якби людство щодня вд?ляло к?лька хвилин для синхронно? медитац?? про мир ? братерство, воно б запоб?гло катастроф?, яка насува?ться. Численних сп?втруд?вник?в архат?в б?льше обходить ц?л?сн?сть планети, ан?ж виживання людсько? раси, бо для Матер?-Природи потр?бно було п'ять м?льярд?в рок?в, щоб сформувати Землю, ? лише к?лька м?льйон?в рок?в, щоб створити людину. Серед цих сп?втруд?вник?в ? ? Брахма Джйот? з Дел?; вона перебува? у пост?йному контакт? з над?стотами Г?мала?в, як? контролюють св?т могутньою силою сво?? думки. Ця ж?нка вважа?: колективна карма людства наст?льки кепська, що лише загибель половини землян може очистити пов?тря в?д отруйних в?брац?й ? захистити планету. ?нд?йц?, а особливо вчен?-брахмани, непохитно в?рять в ?снування Великих Р?ш?, мудрих захисник?в людства, що, мов т? громов?дводи, беруть на себе левову частку гн?ву, який мав би впасти на людство; однак, ? ?хн? можливост? не безмежн?. За тепер?шньо? кал?юги, в як?й живемо, сили зла особливо розкошують у столичних м?стах, де вкрай усп?шно зводять людину до р?вня тварини. Саме вони спричиняють розумове отру?ння атмосфери, про яке кажуть ?нд?йськ? м?стики. ?з сказаного виплива?, що проблеми, яким протистоять адепти, мають планетарний характер. Можна зрозум?ти скептицизм осв?ченого читача, викликаний тим, що таке давн? братство вчених ? ф?лантроп?в чомусь залишилося поза увагою досл?дник?в. Але сл?д мати на уваз?, що н?який досл?дник н?коли не виявить цього замкнутого братства, якщо сам не буде заодно з його великими умами ? не усв?домить ?хньо? безкорисливо? д?яльност?. З ?ншого боку, ?сторик ма? безл?ч даних, з якими може працювати, ? ця книга теж наводить достатньо доказ?в достов?рност? ц??? сп?льност?. Коли будуть в?дкрит? -- а це станеться ще до к?нця нашого стол?ття -- надзвичайно давн? тайники з науковими артефактами п?д Сф?нксом ? п?рам?дами Г?зи, постане питання: хто ж ?х заховав? ? тод? буде доведено, що в до?сторичну епоху ?снували вчен?, а думка про ?х безперервне ?снування в та?мних центрах почне сприйматися всерйоз. Перекази про схован? скарби дуже живуч? в Аз??. Засновник т?бетського буддизму Падмасамбгава об?цяв: "Схован? скарби стануть знаходити один за одним, коли цього потребуватиме поступ людства". Давня сага про Гесерхана каже: "У мене багато скарб?в, та лише у визначений день я роздам ?х мо?му народу -- справжн? багатство прийде лише з людьми П?вн?чно? Шамбали". У XIX стол?тт? в?домий архат Джвал Кул подарував Блаватськ?й малюнок пензлем одного ашраму (святилища) Вчител?в у П?вденному Т?бет?, де зображено входи до п?дземного музею, в якому з?бран? експонати про розвиток людства на земл? за м?льйони рок?в. Л?воруч на малюнку зображено махатму Мор'я верхи на кон?, а сам махатма Джвал Кул сто?ть у р?чковому потоц?. Поки що год? спод?ватися, що наших учених допустять в цей незвичайний музей, який зараз допомага? учням з? Сходу й Заходу осягати та?мну науку. Проте вчених допустять у ?гипетськ? п?дземн? сховища, ? того, що вони там побачать, вистачить, аби збити ?х з пантелику. Зауваження, з якими звернувся професор Микола Рер?х до т?бетського лами, засв?дчують його безпосередн? знайомство з Шамбалою: "Нам в?домо, що деяк? верховн? лами побували в Шамбал? ? що на сво?му шляху туди вони спостер?гали незвичайн? явища. Б?льше того, ми сам? бачили б?лий прикордонний стовп, один ?з трьох стовп?в Шамбали". Х?ба таке зауваження не може стосуватися легендарного м?сця? П?д час експедиц?? в Центральну Аз?ю один учений лама розпов?в Рер?ху ? його сину Юр?ю, що у Лхас? п?д Паталою (фортецею-резиденц??ю Далай-лами) ? потайн? галере?, а п?д головним храмом -- печера ?з стовпом, доступна лише для найвищих вта?мничених лам. Ус? ц? та?мн? м?сця пов'язан? з загадкою Шамбали. ?ншого разу в?домий лама з монастиря Кумбум зустр?в Миколу Рер?ха в П?вн?чному Т?бет? ? в?тав його знаком Шамбали. Кумбум -- це м?сце, куди прийшов Цзонкаба реформувати буддизм у Т?бет? ? спорудити велетенський лама?стський храм Таш? Лхунпо, твердиню т?бетсько? йоги. А ще якось Микола Рер?х бачив т?бетську книгу, видану Панчен-ламою, яку складали молитви до Шамбали. Аз?я упродовж стол?ть глибоко в?рила в ?снування П?вн?чно? Шамбали. "Бог Шамбали живе й диха? у серц? сонця",-- писав один г?малайський махатма. Якщо звести докупи вс? уривки ?нформац?? щодо Шамбали, то поста? виразна картина реального ?снування ц??? обител? вищих ?стот, для яких час ? прост?р не становлять перепон. На жаль, окрем? натяки неч?тк?, хоча мають вони неабияку вагу. Ця неясн?сть ? спричиню? труднощ?, з якими стика?ться кожен, хто прагне знати всю правду про Шамбалу -- м?сто бод?сатв. Ця неясн?сть зб?льшу?ться ? тим, що лама?стськ? мудрец? вол?ють замовчувати цю та?мницю, найсвященн?шу в езотеричному буддизм?. 1920 року в Урз? (нин? Улан-Батор, Монгол?я) можна було чути, як монгольськ? вершники сп?вають в?йськову п?сню про в?йну П?вн?чно? Шамбали. Коли Рер?х подарував свою картину "Р?гден Джапо, Правитель Шамбали" урядов? Монгол??, ?? прийняли з глибокою пошаною, ? було нав?ть вир?шено збудувати для не? спец?альний храм. ? хоча в?домо, що м?фи впливають на народ, чи не дода? сказане дечого до поширено? в Аз?? в?ри? Колись Далай-лама ?хав ?з Лхаси в Монгол?ю. В одному м?сц? люди й тварини почали труситися без видимо? причини. Далай-лама пояснив це тим, що експедиц?я зайшла в заборонену зону Шамбали, псих?чн? в?брац?? яко? занадто сильн? для мандр?вник?в. ? думка, що нав?ть деяк? ?вропейц? досягали Шамбали. У 1860 роц? один учений ? член Нац?онального географ?чного товариства в?дв?дав ?нд?ю. Повернувшись у ?вропу, в?н був присутн?м на придворн?й церемон??, а тод? знову подався на Сх?д, де й зник. Чи не отримав в?н перепустку в Шамбалу в?д Панчен-лами з монастиря Таш? Лхунпо поблизу Ш?гадзе? Вс? ц? пов?домлення недостатньо переконлив?, аби робити з них однозначн? висновки. Але вони, звичайно, додають певно? виразност? територ??, реальн?сть яко? в?дома х?ба вта?мниченим Сходу ? Заходу. В?домо, що настоятель монастиря Фу-Тайшань у Кита? написав книгу "Червоний шлях до Шамбали", перекладу яко? на жодну мову нема?. Найб?льш осв?чен? лами з монастиря Морул?нг у Лхас? час в?д часу в?дв?дують в?ддалене м?сце в Г?малаях, зв?дки вже не повертаються. Наведен? факти щодо Шамбали стосуються р?зних народ?в ? кра?н: Монгол??, Т?бету, ?нд?? та Китаю. Поза сумн?вом, сфера впливу Шамбали величезна, а ?? в?к украй давн?й. Вже цього досить, аби надати конкретност? цьому переказу. Наступн? розд?ли книги подадуть ?сторичн? факти, як? ще ч?тк?ше окреслять реальн?сть М?ста Мудрост?. 4. ЧЕРЕЗ АЗ?Ю Вивчення записок мандр?вник?в дозволя? досить певно окреслити контури Обител? Мудрец?в. У вересн? 1935 року мен? пощастило зустр?чати Миколу Рер?ха в Шанха?, коли в?н повертався з експедиц?? в Центральну Аз?ю. В?н розпов?дав мен? про Гоб?. Море чорного грав?ю тягнеться за обр?й. Нестерпна спекота сл?пучого сонця вдень, ?н?й на земл? вноч?. Те схоже на мандр?вку по М?сяцю. В ?мл? над ними видн?в Молочний Шлях. З настанням ноч? зор? сяяли як лампи на темному неб?, таке сухе й прозоре було пов?тря. Та бували дн?, коли зд?ймалася ст?на пилу й укривала св?т, наче ковдрою. Через цю запону сонце видавалося червоною кулею. Коли зд?ймалася п?щана буря, тварин ? людей охоплювало сум'яття. Мандр?вник подолав тисяч? к?лометр?в ? нарешт? завершив свою досл?дницьку працю. В?н повернувся до цив?л?зац?? ? розпов?в про сво? враження недов?рливому слухачев?. Повед?нка його якоюсь м?рою зрозум?ла: опов?дач прибув ?з зовс?м ?ншого св?ту, а все нове, дивне й незвичне завжди сприйма?ться з сумн?вом. Скаж?мо, раптова поява витончених пахощ?в, мовби якогось ф?м?аму, але не в храм?, а в серц? Гоб?, в кам'ян?й пустел?, що простяглася на сотн? к?лометр?в навс?б?ч. Н?де й сл?ду храму чи житла, проте вс? учасники експедиц?? одночасно в?дчувають ц? пахощ?. Рер?х розпов?дав, що таке траплялося к?лька раз?в ? що год? це якось пояснити. В?дома ор??нтал?стка Олександра Дев?д-Н?л ? соб? згаду? пам'ятний випадок, що стався в м?ст? Дзекундо (Сх?дний Т?бет), у пустельн?й м?сцевост?. Там вона зустр?ла одного барда, про якого подейкували, н?би в?н час в?д часу зника? у засн?жених горах, де нема? н?яких с?л ? легко загинути в?д голоду й холоду. Коли той чолов?к так само знову неспод?вано з'являвся, то на вс? розпитування в?дпов?дав, що в горах в?н бачився з "богами". Якось шановна Дев?д-Н?л нап?вжартома попрохала його передати Вчителев? г?р скромний дарунок -- букетик китайських паперових кв?т?в. П?сля чергових в?дв?дин правителя загадково? м?сцевост? т?бетець прин?с французьк?й досл?дниц? чудову блакитну кв?тку -- так? розкв?тають у липн? на п?вдн? Т?бету. То був подарунок у в?дпов?дь в?д Вартового г?р. А в Дзекундо тод? якраз стояли двадцятиградусн? морози, р?ку вкривав шестифутовий л?д, а земля наскр?зь промерзла. "Де в?н роздобув ту кв?тку?" -- запиту? Дев?д-Н?л. Так що справд? можуть у ц?й м?сцевост? з арктичним кл?матом ?снувати ?зольован? тепл? долини, одна з таких долин ? прихистила колон?ю маг?в. Досл?дники Пржевальський ? Франке в?дзначають у сво?х дорожн?х щоденниках дивну повед?нку туб?льц?в, як? нав?др?з в?дмовлялися ?ти в певн? райони. Один рос?йський учасник експедиц?? Рер?ха розпов?дав мен?, що ?хн?й караван зустр?вся з таким самим явищем у глибинах Аз??, коли без видимо? на те причини т?бетц?, монголи й китайц? в?дмовлялися перетинати деяк? м?сця в П?вн?чному Т?бет?. В?н з?знавався, що нев?дь-чому й сам не в?дчував особливого бажання ?ти дал? -- те було вкрай дивно й незрозум?ле. Сам Микола Рер?х подався в ту м?сцев?сть верхи на пон?. Його не було к?лька дн?в, а коли в?н повернувся, аз?йц? попадали перед ним на кол?на, вигукуючи, що в?н -- бог. Мовляв, н?хто не може проникнути в Шамбалу без божественного дозволу. ? це лише одна з дивовижних ?стор?й, почута мною в Кита?. На початку 30-х рок?в тут тралився випадок, нев?домий на Заход?. Одного американського чиновника, що мав певне урядове доручення, вкрай тепло приймали лами в Монгол??. Благородна душа й щирий ?нтерес до цього вчення Аз?? дали йому змогу побувати в царств? Гуань?нь. Але малоймов?рно, щоб в?н бодай словом прохопився в сво?му зв?т? для Ваш?нгтона про набутий тут духовний досв?д. Через неозор? обшири Аз??, через ?? пустел? й гори тягнуться прочани до Фонтану мудрост?. Хто визначить, ск?льки ?х, чи назве ?хн? ?мена? Сам? ж вони не розпов?дають про сво? мандри ? про зустр?ч? з мудрецями Сходу. Рер?х теж зд?йснив таку прощу. У С?нцзян?, п?вн?чн?ше Каракорумського хребта, в?н почув, що "за цими горами живуть свят? люди, як? рятують людство сво?ю мудр?стю: багато хто прагнув побачити ?х, та марно: хто зум?в подолати хребет, збивався з дороги". М?сцевий пров?дник розпов?дав Рер?хов? на Каракорумському перевал?, що в горах ? величезн? печери, де збер?гаються скарби з першопочатк?в ?стор??. А ще зазначав, н?би там час в?д часу з'являються висок? б?л? люди, як? пот?м зникають у п?дземних галереях п?д скелями. У Турфан? (С?нцзян) експедиц?я Рер?ха чула розпов?д? про високу чорношк?ру ж?нку з напрочуд виразним обличчям, яка виходила з глибоких печер, аби допомогти тим, хто втрапив у б?ду -- вона викликала шанобливе благогов?ння нав?ть у чолов?к?в цього мусульманського м?ста Китаю. Саме там розпов?дали й про вершник?в, як? з? смолоскипами в руках зникають у п?дземних катакомбах. "Справд?, справд? люди Шамбали час в?д часу приходять на св?т,-- дов?рчо казав лама Рер?хов?. -- Вони зустр?чають земних сп?втруд?вник?в Шамбали й задля блага людства роздають коштовн? подарунки, винятков? рел?кв??". Рер?хов? розпов?дали також про раптову появу в певних монастирях самого правителя Шамбали -- Р?гден Джапо. Щойно в?н з'явля?ться у храм?, як св?чки запалюються сам? собою. Таке сталося, наприклад, у монастир? Нарабанч? Кур'?н у Зах?дн?й Монгол?? 1890 року. Зимово? ноч? на монастирське подв?р'я в'?хало к?лька вершник?в ? звел?ли ламам з?братися в храм?. Пот?м на трон настоятеля п?днявся незнайомець ? в?дкинув з голови каптура -- лами побачили осяйне обличчя самого володаря Шамбали. В?н сотворив молитву, благословив ченц?в, пот?м прор?к гр?зне в?щування ? зник разом ?з сво?ми супутниками. 1920 року в цьому ж монастир? сталася дивовижна пригода з Ф. Оссендовським. П?д час розмови з верховним ламою Хутукту той мовив йому: "У мене таке в?дчуття, н?би ви тривожитеся за тих, кого любите: я хочу помолитися за них". Польський учений, що мусив ем?грувати з Рос??, справд? залишив там с?м'ю ? дуже переживав за ?? долю. "Погляньте на темний прост?р за стату?ю Будди, ? ви побачите сво?х р?дних",-- мовив настоятель. Ф. Оссендовський та його супутники побачили спершу пасма диму в?д курив, що звивалися в пов?тр?, а тод? в т?й ?мл? стали прозиратися люди й предмети. Оссендовський раптом побачив свою дружину, причому наст?льки виразно, що розр?зняв нав?ть детал? ?? одягу. Побачив в?н ? ?нших член?в сво?? родини, як? натод? переховувалися у далекому м?ст?. "Ламо, скажи мены, чи бачив ти особисто Рыгдена Джапо?" -- поцыкавився якось Микола Рер?х. "Н?, вт?леного Вчителя я не бачив,-- в?дпов?в той. -- Але чув його голос. ? глибоко? зими, коли гори вкривав сн?г, в?н прислав мен? у дарунок троянду -- кв?тку з далеко? долини". Одн??? темно? ноч? Микола Рер?х бачив спалахи й св?тлян? стовпи в неб?. У Трансг?малаях ясно? зоряно? ноч? то не могло бути н? полярним сяйвом, н? електричними розрядами. Що ж то було? "Це променить Башта Шамбали",--- в?дпов?ли лами й пояснили: то св?тло в?д каменя на башт?, що ся?, мов д?амант. Варто трохи зупинитися на легенд? про цей кам?нь, що утвердилася в лама?зм?. У санскрит? в?н зветься Ч?нтаман?, а по-т?бетському -- Норбу Р?нпоч. Б?льша частина його м?ститься в Башт? Шамбали. Найб?льш вража? в легенд? те, що цей кам?нь н?бито доставив на Землю косм?чний посланець. У Т?бет? в?рять, що за правл?ння Тхо-тхо-р? Няньцяна 331 року з неба впала скринька з чотирма священними предметами в н?й, серед них ? кам?нь Ч?нтаман?. В легенд? згаду?ться ? крилатий к?нь Лунг-та, що прин?с на сво?й спин? цей скарб. Художники ув?чнили цю легенду про Пегаса з коштовним каменем. Через багато рок?в по тому, як упала скринька, перед царем раптом постало п'ятеро ?ноземц?в ? пояснили, нав?що вс? т? предмети. П?сля чого чужинц? зникли. Чи не з Шамбали вони приходили? У Т?бет? впродовж в?к?в побутують усн? перекази про далек? польоти т?бетських цар?в ? святих на крилатому кон? Лунг-та. К?нь цей вважа?ться посланцем бог?в ? в?н н?бито ма? здатн?сть обл?тати Всесв?т. Чи не алегор?я косм?чного корабля цей к?нь? ?нше пов?домлення ще фантастичн?ше. З верс??, яку я почув в?д професора Рер?ха, виходить, що кам?нь Ч?нтаман? доставив на Землю косм?чний посланець. Це м?нерал з ?ншого св?ту, > можливо, ?з зоряних систем у суз?р'? Ор?он, хоча б ?з того ж С?р?уса, в?ддаленого в?д нас на дев'ять св?тлових рок?в. Не дивно, що у фольклор? в?н вважа?ться скарбом св?ту. Фантаз?я? Можливо. Але уяв?мо на мить, що ядерна в?йна знищила нашу цив?л?зац?ю. Чи в?ритимуть у цьому випадку наш? далек? нащадки, що зразки кам?ння з М?сяця доставили на Землю американськ? космонавти? Очевидно, що цей факт в?д?б'?ться лише у м?фах. Вважа?ться, що "внутр?шн? серце", або випром?нювання каменя Ч?нтаман?, "сильн?ше рад?ю", але д?? назовс?м ?нших частотах. А коли точн?ше, то якраз на тих, що в?дпов?дають ментальним в?брац?ям людини. Стародавн? хрон?ки Аз?? пов?домляють, що божественний посланець небес дав уламок цього каменю Тазлаву, ?мператоров? Атлантиди. За незапам'ятних час?в великий шматок каменю пом?стили в Башту Шамбали, а невеличк? осколки час в?д часу надсилаються в ту чи ?ншу частину Земл?, де наста? нова ера або зароджу?ться нова цив?л?зац?я. Однак ц? маленьк? шматочки Ч?нтаман? п?дтримують пост?йний зв'язок з основним каменем, що перебува? в Аз??. Один ?з таких осколк?в опису?ться як шматочок розм?ром у м?зинець, ма? форму якогось плоду чи нав?ть серця, св?тло-с?руватого кольору, з незрозум?лим ??рогл?фом, викарбуваним на ньому. Кажуть, що коли кам?нь темн?ша?, то збираються хмари, коли важча?, то лл?ться кров, коли потр?ску?, то наближа?ться ворог. Коли кам?нь займа?ться вогнем, св?т спостигають небачен? потряс?ння. Та коли над каменем ся? з?рка, настають мир ? благополуччя. Богдо-геген, лама?стський першосвященик в Урз?, якому на початку 20-х рок?в п?длягало щонайменше ш?стдесят тисяч лам, зачитав Ф. Оссендовському такий уривок з давньо? хрон?ки: "Коли Гуш?хан, правитель олет?в ? калмик?в, завершив в?йну проти "червоних шапок" у Т?бет?, то вив?з зв?дти загадковий "чорний кам?нь", що його свого часу над?слав Далай-лам? Володар св?ту". За цим пов?домленням, кам?нь певний час переховувався в Урз?, ? то був напрочуд сприятливий для Монгол?? час, поки кам?нь не щез. Лами розпов?дали, що жерц?-правител? Монгол??, переважно т?бетц?, могли передбачити майбутн? завдяки каменю Норбу Р?нпоч, бо ?нод? на його поверхн? проступали знаки й л?тери, що ?х розум?ли верховн? лами. ? ц? пророцтва могли стосуватися ц?лих народ?в. Окультн? перекази Аз?? говорять, що чимало цар?в ? правител?в у минул? ?сторичн? епохи волод?ли цим каменем -- серед них згадуються Акбар у ?нд??, Соломон в ?уде? ? один з ?мператор?в Китаю. Невеличкий шматочок косм?чного каменю було над?слано ? в ?вропу, аби посприяти утвердженню Л?ги Нац?й. ? хоча ця спроба ск?нчилася невдачею, вона все ж украй показова п?сля страх?ть першо? св?тово? в?йни. ?з ?вропи кам?нь той повернув до Шамбали саме Микола Рер?х -- наприк?нц? 20-х рок?в. "Ми усв?домлю?мо пров?щену долю каменю, що поверта?ться в р?дну оселю",-- мовиться в одн?й сх?дн?й легенд?. В?рш Миколи Рер?ха присвячено поверненню Ч?нтаман? в Шамбалу п?д час його виснажливо? експедиц?? через Центральну Аз?ю; у в?рш? нав?ть згадуються ?мена китайських та т?бетських нос??в: Фу, Ло, Хо, Кам?нь нес?те. Воздайте сильним, В?ддайте в?рним. ?нно, Гуйо, Дья -- Прямо ?д?ть! Т? з небагатьох, кому пощастило в?дчути випром?нювання цього каменю, св?дчать, що в?н спричиню? могутн?й приплив косм?чно? енерг?? ? зм?ню? св?дом?сть. Картина Рер?ха "Ч?нтаман?" зобража? пон?, який везе на спин? скриньку, оточену ореолом. Саме у ц?й скриньц? й везли кам?нь у Башту Шамбали через глибоку ущелину, серед велетенських скель, що стрим?ли обаб?ч. Охоронцям експедиц?? було наказано якнайпильн?ше охороняти саме цю безц?нну поклажу. ? попри напади бандит?в та лют? холоди, що косили в'ючних тварин, кам?нь усе ж було благополучно доставлено до його витоку. "Немов д?амант, ся? св?тло на башт? правителя Шамбали",-- мовить сх?дна книга. ?стор?я каменю, доставленого на Землю з далеких св?т?в, справд? вида?ться фантастичною. Але саме так говорять т?бетськ? й монгольськ? перекази про ?стот з в?ддалених з?рок. А перекази ц? виникли задовго до нашого косм?чного в?ку. Ф. Оссендовський пише в сво?й книз?, як учител?-лами вводили учн?в у летарг?чний стан, пот?м занурювали у в?двар ?з спец?альних трав, через що тканини т?ла твердли, не руйнуючись. ?х сповивали, наче ?гипетськ? мум??, п?сля чого псевдозакам'ян?л? молод? лами п?д д??ю псих?чно? енерг?? вта?мниченого ставали невагомими й з величезною швидк?стю зл?тали в небо. У такому стан? учн? не в?дчували холоду, вони не потребували кисню, а проте мали здатн?сть запам'ятовувати все, що бачили. Молод? лами подорожували до ?нших планет, а коли через к?лька рок?в поверталися, ?х оживляли ? вони розпов?дали про бачене в ?нших св?тах. Олександра Дев?д-Н?л побачила свого першого "л?таючого ламу" на плато Чантан у Т?бет?. Вона певний час спостер?гала за ченцем, що робив велетенськ? стрибки, в?дштовхуючися в?д земл?, як м'яч. Його широко розплющен? оч? немов прикип?ли до яко?сь неймов?рно в?ддалено? точки в небесному простор? -- на гурт французьких досл?дник?в в?н не звернув ан?найменшо? уваги. Досл?дниця також згаду? про лам, як? могли ставати невидимими або, навпаки, раптово з'являтися нев?домо зв?дки. Одна з картин Миколи Рер?ха явля? собою криптограму. Назива?ться картина "Р?гден Джапо, Правитель Шамбали", а зображено на н?й п?щанисту долину, довкола яко? зводяться стр?мк? скел? -- типовий кра?вид у Цайдам?. В печер? зображено вогненну буддопод?бну постать, що в?дда? наказ к?нним г?нцям перед собою. Якщо покласти картину на правий б?к, то в ?? верхньому л?вому кутку можна розр?знити бородатий проф?ль Рер?ха серед обрис?в г?р. А серед нагромадження скель у центр? композиц?? вгаду?ться контур ракети чи фюзеляж Т?бетський прапор, нев?домий на Заход?. На ньому зображено Володаря Шамбали в сво?й столиц? серед засн?жених г?р. Ж?ноче й чолов?че божества допомагають його завданню трансформувати людину в надлюдину; вони тримають численн? дарунки для майбутнього людства. Внизу лег?они Св?тла атакують орди Темряви: це -- т?бетська верс?я б?бл?йного Армагеддона. Чита?ться ця криптограма так: "Рер?х л?тав на цьому апарат?"? Таке припущення п?дтверджують слова махатми Мор'? у п?слямов? до "Агн?-Йоги": "Струмен? цього вогню обпалювали Кам?нь у його великому польот? перед лицем Сонця". Якщо ц? слова стосуються каменю Ч?нтаман?, то чи не сл?д це сприймати так, що Микола Рер?х зд?йснив косм?чну подорож до внутр?шн?х планет ? Сонця? Чи не мчав його в м?жпланетну подорож Лунг-та, т?бетський Пегас? Оск?льки ми розгляда?мо артефакти з ?нших св?т?в, варто мати на уваз? ще одну чудову т?бетську легенду. Т?бетц? в?рять, що в прадавн? часи поблизу монастиря Сера у Лхас? з неба впав жезл. Цей золотий жезл, або дорж?, збер?га?ться вже в монастир? к?лька в?к?в. Б?льше того. Далай-лама ма? титул Володаря Блискавки, бо дорж?, вважа?ться, здатен вивергати блискавки. Кажуть, що п?д час деяких рел?г?йних в?дправ жезл той випром?ню? сл?пуче св?тло. Дорж? ма? коротке рук?в'я, з обох к?нц?в якого розташовуються округл? бутони лотоса. Ср?бн?, бронзов? або зал?зн? коп?? цього жезла можна бачити в б?льшост? т?бетських монастир?в. Хоча можна й подумати, що дорж? -- специфичний елекричний пристр?й, сферичн? к?нц? якого слугують катодом ? анодом, верховн? лами в?дкидають таке припущення. В?н може д?яти п?д впливом нев?домо? сили, п?дконтрольно? тренованому буд?йському йогов?. Деяк? джерела натякають, що наймогутн?ший на земл? дорж? ма? правитель Шамбали. Його описують, як металевий ск?петр ?з двома д?амантовими кулями на к?нцях. Як ? Ч?нтаман?, цей Великий дорж? здатен фокусувати могутн? косм?чн? сили й керувати ними. Хоча час великих одкровень стародавньо? науки й реально? появи Учител?в Сходу ще не настав, ц?каво було б узнати детальн?ше про появу ?х у монастир? Таш? Лхунпо безпосередньо перед китайською окупац??ю Т?бету. Доктор Сейке Вада, що був св?дком ц??? под??, виклав сво? враження в американському журнал? "Косм?чна з?рка": "Учител? не мають якогось певного розкладу, коли вони повинн? з'являтися. ?нод? вони постають перед сво?ми учнями, щоб проголосити пропов?дь, ?нод? прид?ляють увагу к?льком обраним чи й нав?ть одному. З Учител?в, яких найб?льше знають зах?дн? учн?, посл?довники окультизму, доктор Вада бачив Кут Хум?, Мор'ю та Джвалу Кула. Час, проведений ним б?ля ст?п Учител?в, був осяяний св?тлом високо? духовност?". Сл?д зазначити, щодо 30-х рок?в гурти лам, званих кутхум-пас, нер?дко збиралися в долин? Цангпо. То були лами-учн? архата Кут Хум?. Висок?сть та?мно? доктрини стане очевидною, коли адепти дадуть переконлив? докази нев?домо? ?стор?? людства, ?хн? велетенськ? п?дземн? б?бл?отеки й музе? добре убезпечен?, а входи до них ретельно замаскован?. Стол?ття тому Олена Блаватська казала, що нема? п?дстав побоюватися, що ?х знайдуть нав?ть тод?, коли "ц?л? арм?? вторгнуться в ц? п?щан? простори". ? справд?, тисяч? солдат ? роб?тник?в уже проникли на територ?ю Шамбали, щоб добувати нафту в Цайдам?. Та таке було давно передбачено. У чому ж секрет цього осередку косм?чно? культури? Доброта, вза?моповага, здоровий спос?б життя, ретельно продумане планування, ??рарх?чна дисципл?на, безкорислив?сть ? прагнення сп?впрацювати з мат?р'ю-природою. ?нтереси цього ерудованого Братства охоплюють науку, ф?лософ?ю, рел?г?ю, мистецтво й музику в найширшому розум?нн?. Це зовс?м не рай для л?нивих ? байдужих, не сонливий Шангр?-Ла. Це -- серце людства, яке упродовж в?к?в самов?ддано бореться з нев?глаством, жертвуючи заради цього сво?ми найблагородн?шими членами. Але справжньо? ?стор?? цих мученик?в за правду ще не написано. У ц?й сп?льнот?, що грунту?ться на засадах сп?вроб?тництва, дисципл?ни, братерсько? любов? й ф?лософського ?деал?зму, якщо ? бувають як?сь розходження в поглядах, то н?коли не бува? розбрату ? чвар, бо Шамбала -- це синон?м гармон??. На завершення цього розд?лу не зайве згадати й такий ?стотний факт, як останн? злиття общин Шамбали; воно мало м?сце в Т?бет? у XIV стол?тт?, а очолив його Цонкаба. В?н зд?йснив св?й задум ?з монастиря Таш? Лхунпо поблизу Ш?гадзе. А. П. С?ннетт так опису? цю визначну под?ю: "З незапам'ятних час?в у Т?бет? ?сну? певний засекречений район, дос? зовс?м нев?домий, досяжний х?ба що для вта?мничених, але неприступний для звичайних мешканц?в як ц??? кра?ни, так ? ?нших. У цьому та?мничому район? живуть адепти. За минулих час?в махатм було значно б?льше, розс?яних по всьому св?ту. Поступ цив?л?зац?? спричинився до магнетизму, до якого вони прагнули, проте в епоху, про яку мовиться, тобто в XIV стол?тт?, вже почався загальний рух до Т?бету частини окультист?в, доти розсипаних по вс?х усюдах". У той час, коли лише к?лька т?бетських лам знають про ?снування П?вн?чно? Шамбали й про зв'язок сво?х найвищих панд?т?в ?з ц??ю оазою бод?сатв, найдоброчесн?ш? й найосв?чен?ш? з них збер?гають та?мну науку, що ?, безперечно, спадком само? Шамбали. Наука ця -- калачакра, або Колесо часу. Про не? ? п?де мова в наступному розд?л?. 5. КАЛАЧАКРА, НАУКА БОД?САТВ Хоча на сьогодн? жодного предмета з Шамбали в наших музеях не виявлено, т?бетськ? книги "Ганжур" ? "Данжур" м?стять тексти, н?бито скоп?йован? з манускрипт?в Шамбали. Кр?м того, упродовж ?стор?? посланц? з м?с?ями в зовн?шн?й св?т споряджалися П?вн?чною Шамбалою. Ц? два факти п?дтверджують достов?рн?сть культурного й наукового центра, схованого у в?дособленому куточку земно? кул?. Ц? т?бетськ? тексти мовлять ? про науку калачакру, завуальовану символами й алегор?ями, яких год? зрозум?ти будь-кому, окр?м вта?мничених лам. Т?бетський буддизм вважа?, що знання калачакри в?дкрива? двер? до сприйняття та?много вчення бод?сатв -- ?стот, як? завершили свою земну еволюц?ю ? присвятили себе людству. До запровадження соц?ал?зму в Кита? у монастирях Таш? Лхунпо поблизу Ш?гадзе й Кум-бум у П?вн?чно-Сх?дному Т?бет? д?яли спец?альн? школи, де вивчали калачакру. Багато монастир?в у Т?бет? й Монгол?? мали вчител?в з цього предмета. Щоб потрапити в школу калачакри, лама мусив провести к?лька рок?в у монастир? ? заслужити репутац?ю суворого аскета. П?сля цього настоятель монастиря м?г рекомендувати його в цю школу. Лише найзд?бн?ш?, найрозумн?ш? й найдоброчесн?ш? лами ставали учнями таких та?мних шк?л. Хоча б?льш?сть кандидат?в складають жовто-шапков? лами3, прихильники реформованого буддизму Цзонкаби, який загалом заперечу? тантричну маг?ю4, калачакра зажила неабияко? слави саме завдяки цим ламам. ?стор?я св?дчить, що й сам Цзонкаба був учителем калачакри. Вивчення калачакри почина?ться з астроном??, астролог?? та санскриту. Аби зберегти вмисне ускладнений символами письмовий виклад ц??? системи, ключ до яко? знають лише адепти, ?стинне вчення калачакри н?коли не ставало набутком громадськост? й не перекладалося на ?вропейськ? мови нав?ть у криптограф?чн?й форм?. Та все ж деяк? факти щодо цього вчення в Т?бет? та Монгол?? можна з'ясувати з такого джерела, як "Блакитн? аннали, або Коментар? до калачакри", написан? Бу-стон Р?нчен-грубом у Таш? Лхунпо 1322 року. ?снують ? ран?ш? роботи Ра-лоцави з XI стол?ття (перекладен? доктором Е. Оберм?ллером у Гейдельберз? 1931 року). Ми зупиня?мося на вченн? калачакри переважно тому, що воно щ?льно пов'язане з Шамба-лою, зв?дки ця система традиц?йно виводиться. Фах?вець з т?бетських текст?в Юр?й Рер?х в одн?й ?з сво?х роб?т робить ?стотне зауваження щодо зв'язку калачакри та Шамбали: "Питання калачакри найт?сн?шим чином пов'язане з проблемою Шамбали, загадковою м?сцев?стю, зв?дки ця система в друг?й половин? Х стол?ття прийшла в ?нд?ю, та ще з проблемою походження т?бетського ш?стдесятир?чного циклу". На думку Юр?я Рер?ха, пошуки Шамбали й духовного зв'язку з ?? Правителем ? ? к?нцевою