Острогардом,  а  тепер,  у  його,
Гельмольда, час, називають також Гунiгардом - через ?хн? населення  гунiв.
Там умiщу? вiн i гунську столицю, яка зветься Хуе .
   За його словами, земля гунiв почина?ться вiдразу ж по  той  бiк  Ельби.
Вчений, якого  нiяк  не  назвеш  слов'янофiлом,  -  навпаки,  в  нiмецькiй
експансi? на Схiд вiн був одним з ?? iдеологiв,  -  усi  цi  землi  вiдда?
гунам. I це в той час, коли, якщо вiрити деяким iсторикам, гунiв уже давно
й на свiтi не було, а  ?хнi  рештки  хтозна-скiльки  сторiч  тому  буцiмто
засимiлювались мiж мадярами.
   Отже, слiд гадати, що так званi гуни - народ споконвiку ?вропейський  i
нiзвiдки, тим бiльше з рiвнiчного Китаю, не прийшов. Але тут  виника?  вже
щось новiше. Говорячи про Гунiгард, Гельмольд нiскiлечки не сумнiва?ться в
тому, що це кра?на суто слов'янська, й навiть у свiй час, у  серединi  XII
сторiччя, в добу найвищого розквiту Ки?всько?  Русi,  наймогутнiшо?  серед
усiх держав, назива? столицею слов'янського свiту Хуе.
   А що це справдi  Ки?в,  знаходимо  пiдтвердження  в  iнших,  ранiших  i
пiзнiших авторiв. Ф.  Гаген,  наприклад,  у  сво?х  примiтках  до  першого
нiмецького видання "Пiснi  про  Нiбелунгiв"  каже,  що  Ки?в,  той  самий,
котрого Гельмольд назива? Хуе, в  сагах  "Кiенуборг  у  Канугардi"  варяги
називали Самбатом.
   Цей Самбат не виклика? особливих заперечень. Зда?ться, всi iсторики вже
давно погодилися, що то Ки?в. Дивно тiльки, чому,  погодившись  iз  одним,
вони пропускають повз увагу iншi  твердження  того  самого  автора:  що  й
Кiенуборг, i всi до нього подiбнi назви, - то не вигадка й не химера, а  -
Ки?в.
   Шведський вчений XVII сторiччя Олай  Варелiй  у  примiтках  до  видання
"Герварсько? саги" пише, що в скандiнавському епосi Русь часто назива?ться
Кра?ною Гунiв, а його спiввiтчизники вiддавен iменують Русь Гунегардом.  I
при цьому поклика?ться на Саксона Граматика, який так само вважа? русiв  i
гунiв одним народом.
   Академiк Iмператорсько? Академi? Наук Л, Стефанi, який видав у Лейпцiгу
книгу Гельмольда  "Хронiка  слов'ян",  твердить:  Русь  колись  називалась
Гунiгардом.
   Думки, що гуни - то не самоназва й не назва якогось та?мничого  народу,
котрий  невiдомо  звiдки  взявся  й  не  знати  в  якi  тартарари   запав,
дотримували й пiзнiшi iсторики, в тому числi й слов'янськi. Й навiть  нашi
-  вiтчизнянi.  Чи  не  першим  до   цього   висновку   прийшов   видатний
iсторик-демократ  Юрiй  Гуца,  походженням  укра?нець,  який   дослiджував
iсторiю слов'ян i виступав пiд псевдонiмами  Венелович  i  Венелин.  Ще  в
першiй половинi минулого сторiччя висловив  певнiсть,  що  царство  Аттiли
було руською державою. Мав вiн i численних послiдовникiв. А ось що каже  з
цього приводу вiдомий чеський i словацький вчений Павел Йосеф Шафарик: "Не
тiльки видатнi вiзантiйськi автори словом "гуни" називали слов'ян; захiднi
письменники, починаючи вiд Беди Венерабiлiса, гунами називали теж слов'ян.
Через те й зрозумiло, чому  в  германських  народних  переказах  та  iнших
давнiх пам ятках пiд назвою "гуни" маються на увазi слов'яни... Так само i
в пiвнiчних квiдах... гунськi богатирi Jarisleifr - Ярослав i Jarizscar  -
Ярожир та iншi -  також  виявляються  слов'янами".  Бiльше  того,  Шафарик
твердить, що нащадкiв слов'ян у Швейцарi? до останнього часу звали гунами.
   Так, стародавнi, античнi iсторики,  починаючи  вiд  Геродота,  мали  за
звичай називати одним, збiрним iменем, багато племен  i  народiв,  якi  ?м
безпосередньо не загрожували. Довгий час усi пiвнiчнi народи  в  них  були
гiпербореями, тодi стали скiфами, пiзнiше - сарматами й т. д.  I  якщо  ми
вже кажемо, що гуни - аборигени ?вропи й мають власну назву  слов'яни,  то
логiчно виника? запитання:  а  хто  ж  тодi  були  скiфи?  Чи  справдi  ?х
асимiлювали сармати,  заполонивши  ?хнi  землi  пiсля  походiв  Александра
Македонського, як твердить М. М. Карамзiн услiд за Дiодором  Сiцилiйським?
I куди ж дiлися тодi самi сармати? Черговий народ-примара?
   Говорячи про стосунки грекiв з  гунами,  вiзантiйський  дипломат  Прiск
Панiйський розповiда? про те, як напучував послiв  iмператор  Феодосiй  II
перед по?здкою до Аттiли: "... Нам звелiли  переказати  гунському  царевi,
мовляв,  хай  не  вимага?,  щоб  до  нього  виряджали  послами  сановникiв
найвищого рангу, бо цього не бувало нi за його, Аттiлиних предкiв,  нi  за
давнiших правителiв Скiфсько? держави". Або ось уривок уже  з  переговорiв
iз Аттiлою. Один з членiв посольства, Вiкiла, на якусь  реплiку  гунського
царя вiдповiв, що у  Вiзантi?  вже  нема?  "жодного  перебiжчика  з  числа
скiфського народу".  Пiсля  тако?  вiдповiдi  Аттiла  спалахнув  гнiвом  i
сердито вилаяв того Вiкiлу, вважаючи, що перебiжчикiв ще багато.
   Й тут,  i  там  гунiв  називають  скiфами,  й  рiд  Аттiли  виводять  з
найдревнiших скiфських династiй, навiть сам Аттiла каже, що його  народ  -
скiфський.  Чи  не  помилка  це?  Але  гортаймо  далi  щоденник  грецького
дипломата, який особисто знав Аттiлу та його пiдданцiв. "Бачачи, що  посол
Максимiн геть занепав духом, я пiшов разом з ним до Скотти,  прихопивши  й
Рустикiя, бо вiн знав скiфську мову".
   Отже, гуни розмовляли не якоюсь, а скiфською  мовою.  Й  трохи  ближче:
"Аттiла при цьому оголосив, що коли  роме?  зволiкатимуть  або  ж  почнуть
готуватися до вiйни, то й вiн перестане стримувати скiфiв вiд нападу".
   Таким чином, i вiйсько в так званих гунiв  -  скiфське.  Та  не  тiльки
Аттiла належав до предковiчно? скiфсько? династi? - ввесь його народ, як i
тисячу рокiв до того, був державним: "Коли Епiгена було призначено послом,
вони по?хали до Уннiв. Дiсталися Марга, мiсiйського мiста в Iллiрику. Воно
розташоване на березi Iстру, навпроти фортецi  Константi?,  яку  видно  на
тому боцi. Туди ж прибули й царськi скiфи"
   Виходить, мало що змiнилося пiсля  Геродота,  й  недоцiльно  позбавляти
скiфiв етнiчно? приналежностi. Це не описка iсторика. Прiск i далi  вжива?
щодо гунiв той самий термiн: "Щоб за дотримування договору  Роме?  платили
Царським Скiфам щорiчно по сiмсот лiтр золота", "...вiн (Аттiла) подарував
новим послам коней та звiрячих смушкiв, якi правлять  за  оздобу  Царським
Скiфам".
   I все в гунiв скiфське: й одяг, i зброя, й закони, й  звича?.  Описуючи
подорож до Аттiлино? столицi, Прiск зазнача?:
   "Подолавши певну  путь  разом  з  варварами,  ми,  за  наказом  скiфiв,
приставлених до нас, ви?хали на iнший шлях, тим часом Аттiла  зупинився  в
якомусь мiстi, щоб узяти шлюб з донькою Ески,  хоча  вже  й  мав  багатьох
жiнок: скiфський закон дозволя? багатоженство"
   "На нашi крики скiфи повибiгали з хат iз запаленими жмутами  очерету...
й гостинно запросили нас до себе... Володарка селища, одна з дружин Влiда,
прислала для нас ?жу, яку внесли дуже вродливi жiнки. Це в скiфiв ? виявом
шани".
   Прiск, який подорожу? кра?ною гунiв, увесь час говорить нам про скiфiв:
"Онiгiс, пiсля царя найбагатший i наймогутнiший з-помiж скiфiв...".  I  це
тодi, коли пiсля зникнення самих скiфiв з полiтично? та географiчно? арени
свiту нiбито минуло вже  близько  восьми  сторiч,  звичайно,  якщо  вiрити
Карамзiну та Дiодоровi.
   Там, де Прiск Панiйський опису? зустрiч Аттiли  з  мешканцями  столицi,
виникають зовсiм  виразнi  асоцiацi?.  Мимоволi  почина?ш  думати:  звiдки
знайомий нам цей ритуал вiтання прибулого  шановного  мандрiвника?  Аттiлу
зустрiчав хор дiвчат,  спiваючи  йому  славу,  а  жона  першого  сановника
пiднесла царевi хлiб-сiль.  При  цьому  iсторик  зазнача?:  "Такий  звичай
вважа?ться в скiфiв знаком високо? пошани".
   Ми бiльш-менш добре уявля?мо собi придворнi й  народнi  звича?  схiдних
народiв i племен, у тому числi угрофiнських, тюркських та монгольських.  А
цей звичай вiдомий нам з пам'яток Х - XIII сторiч, i вiн  належить  нашому
народовi. Якщо виклика? сумнiв отой,  Прiском  описаний,  хор  дiвчат,  що
спiвали сво?му  царевi  скiфських  пiсень,  то  "хлiб-сiль"  промовля?  ще
виразнiше.  Цей  звичай  мiг  народитися  тiльки-тiльки  в  народу,   який
споконвiку займа?ться хлiборобством,  а  нiяк  не  в  кочових  скотарських
племен. Отже, нi гуни, нi скiфи, про яких iдеться в Прiска, не були  й  не
могли бути монголами чи якимись iншими вихiдцями з Пiвнiчного Китаю.
   Може скластися враження, нiби Прiск Панiйський взагалi  не  знав  слова
"гуни". Тодi погортаймо його нотатки ще. Прогулюючись  вулицями  Аттiлино?
столицi, вiн зустрiв чоловiка, який справив на  нього  неабияке  враження:
"Мене здивувало, що скiф  розмовля?  грецькою  мовою".  Та  незабаром  усе
з'ясувалося: "Позаяк  дружина  в  них  склада?ться  з  рiзних  варварських
народiв, то дружинники, крiм сво?? власно?  варварсько?  мови,  переймають
один вiд одного й гунську, й готську, й iталiйську мови; iталiйську -  вiд
частого спiлкування з Римом... Той, що вiтав мене, мав вигляд людини,  яка
живе в статках i навiть розкошах. На ньому було гарне вбрання,  й  волосся
мав пiдстрижене в кружечок..."
   Ще один приклад. Кажучи  про  скомороха  на  бенкетi  в  Аттiли,  Прiск
усмiха?ться: "Дивний у сво?й зовнiшностi й одяговi, в голосi та рухах, вiн
мiшав докупи латинську, гунську й готську  мови,  й  усi  аж  качались  од
смiху".
   Отож  тут  ма?мо  й  гунську   мову,   але   вона   жодного   разу   не
протиставля?ться скiфськiй, а ? ??  синонiмом,  як  i  в  цiм  уривку.  Це
стверджу? й росiйський дослiдник Прiска Панiйського -  Г.  С.  Дестунiс  у
сво?му коментаревi. Що ж до "пiдстриженого в кружечок волосся", то вiн тут
цiлком  погоджу?ться  з  Юрi?м  Венелином,  так  само,   як   i   вiдносно
"хлiба-солi" та iнших атрибутiв "гунського" побуту й  звича?в.  А  Венелин
був цiлком переконаний, що Прiсковi гуни-скiфи - народ слов'янський.
   У двох останнiх уривках Прiска навiть нема? слова  "скiфи",  але  Прiск
його  не  забув,  бо  далi  чита?мо,  що,  коли  цариця  наказала   сво?му
дворецькому Адамiсовi покликати послiв на пишний бенкет, то греки завiтали
знову ж  разом  "з  деякими  знатними  скiфами".  "Всi  гостi  за  законом
скiфсько? поштивостi,  пiдводилися  з-за  столiв,  здоровили  нас  повними
келихами й цiлували кожного".
   У цiй картинi теж неважко вгадати щедру до гостей слов'янську душу. Й у
кожному абзацi Прiскового щоденника поперемiнне подибу?мо  цi  два  слова,
якi ? синонiмом одне одного: "гуни" й  "скiфи".  Й  напрошу?ться  логiчний
висновок, що це - синонiми до третього слова - "слов'яни", й до четвертого
- "руси".
   Вже далеко за Дуна?м  писав  у  сво?х  нотатках  Прiск  Панiйський  про
пересування посольства та його побут у дорозi: "Замiсть пшеницi тепер  нам
давали просо, а замiсть вина - мед; саме так його в цих мiсцях i називали.
А тi, що нас супроводжували, одержували теж просо та  ячмiнний  напiй,  що
зветься по-варварському камос". Це - надзвичайно цiкаве свiдчення, бо  тут
зафiксовано,  що  так  звана  "скiфська"  мова   "гунiв"   складалась   iз
слов'янських слiв.
   "Мед" у даному  випадку  не  виклика?  сумнiву  щодо  походження.  Зате
навколо iншого напою - "камосу" -  точилося  чимало  дискусiй.  Цей  напiй
дехто  оголосив  не  чим  iншим,  як  кумисом:  отже,   питання   етнiчно?
приналежностi гунiв мовбито розв'язувалося, -  кочовики,  бо  лише  кочовi
народи вживали кумис.
   I хтозна-чому обминали пояснення Прiска, що той  "камос""  виготовлявся
не з кобилячого  молока,  а  з  ячменю.  А  коли  так,  то  це  був  напiй
хлiборобського народу, не кочового. Просто або ж Прiск,  вуха  якого  були
незвиклi до сприймання "варварських" слiв, не змiг написати правильно, або
ж переписувачi спогади лiтери (грецька "вета" дуже схожа на лiтеру "мi"  у
скоропису).
   Було в Прiска й iнше цiкаве слово - "страва". Навколо нього в  свiтi  й
досi  точаться  баталi?.   Автори   рiзних   нацiональностей   намагаються
уподiбнити його до якогось мало або й ще менш подiбного кореня,  й  звiдси
каскад найфантастичнiших тлумачень. На жаль, укра?нсько? мови жоден з  цих
дослiдникiв не знав, а в нас же це слово - серед найуживанiших i досi.  Це
Прiскове слово зберiг для iсторi? Йордан, переписуючи в  грецького  автора
"гунський" ритуал поминання обiдом. "Оплакавши небiжчика таким голосiнням,
на його могилi справляють страву (так це в них самих назива?ться), а пiсля
цього великий пир" '.
   Отже, виходить, що "гуни" й "скiфи" - то не  самоназви,  а  просто  два
iноземнi наймення наших предкiв.  Давньо?врейський  iсторик  Иосиф  Флавiй
(Иосиф бен Маттiт'яху) в сво?й працi "Подi? давнiх лiт" /I,  6,  I/  писав
про населення нашо? кра?ни наприкiнцi минуло? ери: "Магог царював над  тим
народом, що пiзнiше був  прозваний  -  магогами,  а  греки  називали  його
скiфами".
   I?ронiм, сучасник Аттiли,  пiдтверджу?:  "Магог  -  це  скiфи"  ("Книга
?врейська", 20, 2). "Але, -  чита?мо  в  коментарях  О.  Скржинсько?,  яка
видала твiр Иордана, - I?ронiм - письменник початку V  ст.  -  безперечно,
вкладав у поняття "скiфи" ("магог")  iнший  змiст,  анiж  Иосиф  Флавiй  -
письменник I ст. Пiд магогом-скiфами I?ронiм  мав  на  оцi  сучасних  йому
гунiв". I  вiдома  ленiнградська  дослiдниця  пiзньо?  антики  робить  цей
висновок не лише на власних спостереженнях. Вона тут-таки поклика?ться  на
незаперечний авторитет: "На початку VI ст. архi?пископ Кесарiйський Андрiй
у коментарi до Апокалiпсиса писав, що бiблiйнi племена гог i магог - тi  ж
таки скiфськi племена, "що ?х ми тепер назива?мо гунськими".  Тако?  думки
дотримували сучасники Аттiли, так само вважали й iсторики наступних часiв.
А Лев Диякон, видатний вiзантiйський iсторик  Х  сторiччя,  йде  ще  далi,
говорячи про вiйну грекiв з  князем  Святославом:  "Надавши  чин  патрицiя
мужньому й запальному Калокiровi, вiн (iмператор Никифор) послав  його  до
Тавроскiфiв, яких подеколи називають Росами" ". Й так Лев Диякон  упродовж
усi??  сво??  "Iсторi?"  назива?  росiв  скiфами,  тавроскiфами  й  навiть
таврами, зате дуже рiдко - власним iм'ям.
   Отже ж, греки,  котрi,  безперечно,  добре  знали  й  свою  iсторiю,  й
грiзного царя Аттiлу, який  завдав  ?м  стiльки  лиха,  чудово  пам'ятали:
народ, що мешкав на пiвнiч  вiд  Чорного  моря,  звався  двома  iменами  -
скiфами й гунами. Хоча вже в Х  сторiччi,  коли  скiфи-гуни  виявилися  на
новому пiднесеннi й почали знову набувати слави  наймогутнiшого  в  ?вропi
народу, греки почали ближче цiкавитися ними. Найвизначнiший  iсторик  того
часу,  вiзантiйський  iмператор  Костянтин  Багрянородний  у  творi   "Про
управлiння iмперi?ю" зазнача?: "Цей народ ми назива?мо скiфами або гунами.
Щоправда, самi себе вони звуть русами".
   Подiбними словами за тисячу п'ятсот рокiв до Багрянородного  висловився
про наших далеких пращурiв  i  Геродот  (Л.,  1972):  мовляв,  скiфами  ?х
прозвали греки, самi ж себе вони називають околотами (IV, 6).
   Та, зрештою, всiм вiдомi й слова нашого,  ки?вського  iсторика  Нестора
Лiтописця, який, перелiчивши всi руськi племена,  зауважу?:  "I  ?  городи
?хнi й донинi, й прозиванi вони греками Велика Скiфiя".
   На нашу думку, свiдчень про  те,  що  "гуни"  та  "скiфи"  синонiми,  -
досить. Але тут виника? нова проблема: чи ж тiльки скiфiв,  тобто  схiдних
слов'ян, називали на початку нашо? ери гунами?
   Найстарiшi пiснi германського епосу, найстарiшi й,  безумовно,  найменш
переiнакшенi,  -  iсландськi  квiди-казання  про  грiзного   царя   Аттiлу
"Атлаквiда" та "Атла-маль", - дають  нам  пряму  вiдповiдь  на  запитання:
гунами германцi називали й захiдних слов'ян. У всiм вiдомому  драматичному
сюжетi нiбелунги звуться бургундами. Й коли  вважати,  що  цi  бургунди  -
германцi, то й германцiв слiд називати гунами, бо ж  бургунди  в  епосi  -
родичi гунам. Тако? ж думки й П. Й. Шафарик'
   В iншому епосi, так званiй "Новiй Еддi", слово "гуналюнди", тобто народ
гуни, вважа?ться синонiмом до слiв "енети" й "венети". Це  вченi  помiтили
вже давно й висловили  сво?  ставлення  до  квiд  як  згустку  найдавнiшо?
народно? пам'ятi. В скандiнавському епосi "Хельга-квiда" слово "гуни"  ма?
те саме навантаження, що й в iсландських квiдах. В  однiй  з  примовок  до
"Хельга-квiди" сказано, що пiд словом гуни давнi шведи  розумiли  слов'ян,
пiзнiше почали  ?х  називати  вендами  й  венедами.  Звiдси  слiд  зробити
висновок, що "гуни" - загальна назва  слов'янських  народiв:  i  антiв  та
склавенiв Иордана, яких пiзнiше грецькi ж  таки  iсторики  називають  лише
скiфами, й венетiв чи венедiв. Що енети, венети, вени та венди - слов'яни,
в цьому нiхто не сумнiва?ться. ?х згаду? ще Геродот - отих  венетiв-енетiв
Пiвнiчно? Адрiатики (1, 96; V, 9). Назва походить вiд  грецького  "ене"  -
слава, хвала. Це знав i видатний чеський  iсторик  Любор  Нiдерле,  але  в
сво?й працi вiн  каже:  "Назва  "слов'янин"  -  слов'янського  походження,
одначе нам, хоч як це дивно, невiдомi  нi  його  етимологiя,  нi  первiсне
значення... Походження назви "слов'яни" ще до XIII ст. почали  пов'язувати
з поняттям "слава" й перекладати його "глорiозi" й "енети". Це  тлумачення
втрималося до XIX ст., й вiдомий слов'янський поет i  археолог  Ян  Коллар
пiдтримав  його  сво?м  авторитетом.  Iнше  тлумачення,  не  менш   давн?,
засвiдчене вже на початку  XIV  ст.,  пов'язу?  назву  слов'яни-словени  з
поняттям "слово" й переклада? як "вербозi", "сермоналес", "гомоглотти".
   Це пояснення сприйняли такi видатнi дослiдники, як Й. Добровський та П.
Шафарик. Останнiй спирався, зокрема,  на  аналогiчний  факт,  а  саме,  що
слов'яни називали сусiднiй народ, мови якого не розумiли,  "нiмцями",  вiд
сова "нiмий". Хоча ця, друга, гiпотеза мала багато прихильникiв, та все  ж
бiльшiсть сучасних лiнгвiстiв одкида? ?? на тiй пiдставi, що  слов'янський
суфiкс -?н, -енин, -янин завжди  вказу?  на  приналежнiсть  до  конкретно?
мiсцевостi й що в такому разi назва "слов'янин" повинна була бути утворена
вiд  назви  мiсцевостi  ("Слово"?),  -  назви,  яка,  на  жаль,  нiде   не
трапля?ться...
   Я. Розвадовський наводить низку назв рiчок у  Польщi  та  Росi?,  назв,
утворених вiд форми "слав" i "слов", i припуска?, що iснувала  рiчка,  яку
називали Слова, або Слава, чи бодай болотиста мiсцевiсть, називана Словом,
а народ, який жив у тiй мiсцевостi, отримав од не?  назву  "слов'яни".  Цi
назви рiчок утворенi мовбито вiд кореня, "клев",. який означав "заливати",
"поливати", "чистити". Тако? само? думки дотримував i Мiлан Будимир".
   Я недаремно навiв таку довгу цитату, що вiддзеркалю? думку одразу трьох
видатних  славiстiв  уже  новiтнього  часу.   Лише   один   iз   них,   Ян
Розвадовський,  трохи  орi?нтувався  в  укра?нськiй  мовi  та  укра?нських
науках. I  наслiдки  промовистi.  Щоразу,  коли  вченi-славiсти  iгнорують
Укра?ну та укра?нiку, вони опиняються в глухому кутi. Якби цi вченi  знали
укра?нський фольклор, вони довiдалися б що Днiпро ма? й другу,  паралельну
назву - Славута, Словута, Славутич. I не розводили б розпачливо руками, де
шукати гiдронiм, що тисячi рокiв тому дав назву слов'янським племенам. А в
Ки?вi ж, крiм Днiпра-Словути, ? ще й рiчка Клов, хоча й загнана  нинi  пiд
землю.
   Та повернiмося знову до того, як германцi називали захiдних слов'ян.  У
Саксона Граматика та Й. Меурсiя ? спiльний епiзод  про  те,  що  Ерманарiк
потрапив у полон до слов'янського князя Iсмара (певно, Iзiмира), про якого
так i сказано: "Ismarus, Slavorum rex".  В  iншому  епiзодi  Саксон  пише:
"Слов'яни пiд проводом свого князя Струнича напали на пiвострiв, яким  уже
володiв Фродо III, король готiв-датчан" (Саксон Граматик. Iсторiя Данi?. -
10, 3.). I якщо в усьому iншому цi стародавнi  iсторики  iдентичнi,  то  в
епiзодi про напад слов'ян на згаданий  пiвострiв  Йоган  Меурсiй  твердить
щось зовсiм iнше: нападники в нього названi вандалами.
   Чи не помилка знову? Виявля?ться, нi, не  помилка  й  не  випадковiсть.
Трохи нижче Й. Меурсiй оповiда?, що син Фродо III,  Фрiдлев  (од  гунсько?
царiвни) виховувавсь у... Русi! Так, у Русi: in Russia relicta.  Та  й  за
дружину собi цей "руський вихованець" узяв Юрицю, доньку Грубо, чи Грубона
(iм'я Грубо й досi побуту? серед сербiв), отже, теж  слов'янську  князiвну
котро?сь  сусiдньо?  кра?ни.  А  що  держава   Фродо   III   межувала   iз
Слов'янщиною, про це свiдчить той-таки  Саксон  Граматик:  володiння  його
ширилися вiд Рейну до  Русi  (Pusciam).  Крiм  того,  перш  нiж  назватися
королем Данi? та  Вандалi?,  Фродо  три  руськi  рiчки  наповнив  трупами.
Бургунди, найближчi родичi вандалiв, зарахованi Агафi?м  до  гунiв.  Тако?
думки дотримувало чимало iсторикiв, у тому числi й новiтнiх.
   Таким чином,  виплива?  ще  один  висновок:  вандали  та  бургунди  теж
слов'янськi народи. Й коли, скажiмо, взяти до уваги всi рiзнописання слова
"вандали" в рiзних авторiв, наприклад: вени, вiнули, вендли,  вендiли,  то
побачимо, що всi вони дуже зручно лягають в  одне  синонiмiчне  гнiздо.  Й
пiдтверджень цьому в iсторiографi?  скiльки  завгодно.  Скажiмо,  Птолемей
назива? Рифiйськi гори та гору Ерц Гебiрге, з яко? витiка?  Ельба,  горами
Вендськими, а Дiон Кассiй - горами Вандальськими. Говорячи про  завоювання
готiв-датчан, називаючи учасникiв цi?? вiйни, Й. Меурсiй каже, що  Струнич
- вандальський король. Але його колега Саксон Граматик,  в  усьому  iншому
згодний з ним, тут уточню? Меурсiя:  Струнич  -  Sclavorum  rex,  або  rex
Slaviae. Та й сам Йордан свiдчить: готи прийшли iз Скандiнавi? й пiдкорили
вандалiв.
   Нiдерле також зна? про те,  що  слов'ян  часом  несправедливо  називали
вандалами.
   Про зафiксоване iсторi?ю переселення частини  захiдних  слов'ян,  тобто
вандалiв, лужичiв, бургундiв та iнших на  пiвденний  схiд,  до  Днiпра  та
Дунаю, шведський iсторик середини XVIII столiття Олаф Далiн каже:  "В  цей
час скiфи мовби набули нових сил, коли сюди з пiвночi надiйшли ?хнi древнi
одноплемiнцi". А це ж було, найвiрогiднiше,  пiд  тиском  готiв,  а  також
неврожа?в, у VI сторiччi. I якщо О. Далiн назива? вандалiв родичами кiфiв,
то нiякими родичами германцiв вони одночасно бути не можуть.
   Але нагадаймо собi епiзод, коли пiсля вiйни готiв-датчан зi  слов'янами
син  готського  короля  Сiварда,  Йормунрек,  вiдомий  пiзнiше  пiд  iм'ям
Ерманарiка, чи Германарiха, потрапив у полон до князя Iзiмира.  Про  цього
князя й Саксон Граматик, i Й. Меурсiй кажуть: rex Slavorum.  Але  пiзнiший
французький iсторик Д. Рауль-Роше заперечу?, або ж уточню?: Iзiмир був roi
de Vandales, тобто вандальським королем 5.
   Значить, слов'яни захiднi, безпосереднi сусiди готiв-датчан,  колись  i
справдi звалися й склавенами, й венедами, й вентами, але пiзнiше  за  ними
мiцно встановлю?ться назва, яка вiдрiзня? ?х вiд слов'ян схiдних,  слов'ян
скiфiв, слов'ян гунiв. Та й чи така вже прiрва  мiж  цими  двома  назвами:
"слов'яни" й "скiфи"? Далебi, нi.
   Готською мовою Слов'янiя звалася Свiтiод (Suithiod  або  Svithiod).  Це
скорочене  слово,  складене  з  двох  рiзних  слiв:  Suava  thiuda,  тобто
Слов'янська держава (thiod означа? держава, царство, народ). А якщо  suavi
написати так, як  писало  багато  авторiв,  то  матимемо:  svivi,  scuavi,
scuifi1. Отже - скiфи. А ще дужче зближаються грецькi  "скiфи"  (в  iншому
написаннi - "скiти")  з  Тацiтовими  сiтонами:  тут  передн?  латинське  s
переходить у sc. А сiтони, судячи з Тацiтово? "Германi?",  -  слов'яни.  Й
хоча сам вiн вiдносить ?х, як i вандалiв, до германських племен, але  сюди
ж, на його думку, належать i так  званi  лугi?,  ба  навiть  венеди.  Щодо
венедiв нема? нiякого сумнiву, а Тацiтовi лугi? -  то  лужицькi  слов'яни.
Тако? думки дотриму? й О. Скржинська. На жаль, в останньому виданнi Тацiта
про венедiв сказано дуже невиразно, а лугi? тут  -  "загальна  назва  ряду
германських племен, якi жили на пiвнiч вiд Карпат, мiж Одром i Вiслою".
   Зi сказаного вище, мiж iншим, виплива? й ще одне  запитання:  хто  були
так часто згадуванi в середньовiчнiй iсторiографi? свеви? Чи належать вони
до германських племен, а чи й з них такi самi  германцi,  як,  скажiмо,  з
лугi?в?  I  тут  на  допомогу  нам  також  прийде  оте  "л",   яке   через
захiднослов'янське "I" органiчно перетворилося на "в" та "у" (й): слеви  -
slewy - suevi - svevi - свеви. Не беремося стверджувати,  чи  так  звучала
назва того племенi,  чи  тут  далася  взнаки  тенденцiя  рiзних  iноземних
авторiв на свiй нацiональний кшталт транскрибувати чужi слова,  але  що  й
отi свеви - теж  слов'яни,  ма?мо  чимало  пiдтверджень  рiзних  iсторикiв
рiзного часу. Автор "Iсторi? нiмецького народу" Г. Луден свiдчить, що всiм
вiдомi свеви - то народ слов'янський. Шведський буржуазний дослiдник  Ерiк
Густав  Гей?р  на   початку   минулого   сторiччя   писав   про   стосунки
ранньосередньовiчних народiв Швецi? -  свевонiв  та  готiв.  Цього  автора
важко звинуватити в прихильностi до  слов'ян,  його  дослiдження  вiдверто
великодержавнi.  Але  подеколи  правда  iсторична  виявля?ться  дужчою  за
тенденцiйнiсть, i тодi чита?мо: "Цi споконвiку ворожi стосунки свевонiв та
готiв доводять, що ?днiсть походження й вiри в цих двох народiв не знищила
?хньо? незалежностi й вза?мно? зненавистi".
   Хай нас не бентежить твердження  про  якусь  ?днiсть:  просто  в  цьому
абзацi виявилося палке бажання автора  довести,  нiбито  шведи  -  "чиста"
германська раса, чимось вища вiд iнших. Бо вже на  наступнiй  сторiнцi  Е.
Гей?р сам себе заперечу?: "Однак  цi  народи,  що  нинi  змiшуються,  були
довгий час рiзними. Хоча давн? теократичне правлiння зблизило ?х".
   Виходить, нащадки свеонiв i  шведських  готiв  навiть  у  XIX  сторiччi
пам'ятали про те, що вони - рiзнi народи, й  тiльки  оте  Гей?рове  "давн?
теократичне   правлiння"    "зблизило"    ?х,    тобто    колонiзаторська,
асимiляторська полiтика готiв знищила самостiйнiсть  свевонського  народу.
Таким чином, можна зробити висновок, що це  племена  кра?ни  Славонi?,  до
яко?, принагiдно скажемо, належали й давнi  новгородськi,  чи  iльменськi,
славени, й про це ще було вiдомо нашому Несторовi,  не  згадуючи  давнiших
авторiв. А нi в кого ж, зда?ться, не виклика? сумнiвiв усiм вiдомий факт з
iсторi? Риму: що iмператор Траян вигнав готiв з Данi? в Скандiнавiю.  Отже
ж, готи в Скандiнавi? не аборигени - тут вони вже застали давнiший  народ,
яким, певно, й  були  свеви.  Звiдси  зрозумiлими  стають  i  тi  численнi
топонiми, що й досi збереглись у  пiвденнiй  Швецi?  й  свого  часу  стали
приводом для рiзних норманiстських теорiй.
   Який же загальний висновок можна  зробити  з  усього,  досi  сказаного?
Висновок один. З ним можна сперечатися в деталях, можна  не  погоджуватись
чи пiддавати благородному сумнiву те або те  твердження  окремих  авторiв,
але загалом важко не погодитися, що принаймнi на початок ново? ери основне
населення пiвночi та надр ?вропи аж до Альп i Дунаю, до  Чорного  моря  та
мiнiмум Дону складали  слов'яни,  неосяжне  море  слов'янське  з  безлiччю
племен i племiнних назв, якi в силу обставин дiйшли до  нас  у  не  завжди
натуральному виглядi; це породило багато рiзночитань i плутанини.
   У  20  -  30-х  роках  серед  укра?нських  археологiв  усталилася  була
сво?рiдна "мода" - всi народи й племена, якi лишили по собi  пам'ятки  так
званого "сiроглинного гончарства", вважати "культурою  римських  упливiв".
Ця культура тягнеться вiд Надднiпрянщини широкою смугою через усю ?вропу й
дату?ться першими сторiччями ново? ери. На нашу думку, та "мода" була дуже
"зручною" -  просто  звiльняла  iсторикiв  од  важкого  клопоту  визначати
етнiчну приналежнiсть народiв i племен, якi  полишили  цi  пам'ятки.  Зате
вона принесла чимало шкоди, бо, не визначивши найголовнiшого, годi  робити
будь-якi висновки. Та й давала карт-бланш ласим до поживи слов'янофобам.
   Може, тi?? "моди" не варто було б i згадувати, коли б  вона  примхливим
бумерангом не почала потроху вертатися з забуття. Нiчого  дивного  в  тому
нема?, що археологи знаходять сiрi гончарнi вироби на такiй великiй смузi:
адже ця смуга й ? ареалом замешкання слов'ян вiд Дону до Рейну, коли й  не
ще далi на захiд.
   Бо якщо академiк М. Я. Марр знаходив наших, укра?нських  родичiв  аж  у
Шотландi?,  то  це,  мабуть,  не  означа?,   що   укра?нцi   шотландського
походження, а що, швидше, стародавнi кельти прийшли на острови Британi?  з
надр Велико? Скитi? (шотландцi й досi називають себе "скотами", а це  щось
та ма? означати; згадаймо хоча б Геродотових "сколотiв"; цiкавим вида?ться
порiвняння слiв "сколоти" й "кельти" в площинi  так  званого  повноголосся
-оро-, -оло-, -?ре-, -еле-). Адже цiлком логiчно мiркувати, що цi вза?мини
сягають ще в Геродотовi часи. А вiдомо, що одне зi скiфських племен у добу
Протагона звалося галатами.  Приблизно  так  iменували  римляни  й  давнiх
поселенцiв теперiшньо? Францi? - галлами. А чи не  можна  сказати,  що  до
цього ж кореня належить i слово "галичани"? Адже ж саме цим iм'ям  назива?
й наш Нестор Лiтописець сучасних йому французiв.
   Групи слов'янських племен були на стадi?  давно  осiлих  суспiльств  iз
глибокими хлiборобськими традицiями й високо  органiзованим  соцiальним  i
культурним укладом, що сягали в друге, якщо  не  в  трет?  тисячолiття  до
ново? ери. Займаючи на материку найкращi територi?, придатнi  для  ?хнього
основного заняття - хлiборобства, слов'яни схiднi й захiднi стали -  й  не
могли не стати - об'?ктом експансi? для iнших народiв, якi ще  не  мали  в
?вропi "постiйно? прописки" й,  отже,  прагнули  до  перерозподiлу  земель
континенту.
   Такими на той час народами були  войовничi  германцi.  Вiйна  готiв  iз
слов'янами  велася  довгi  столiття,  й  упродовж  усього   часу   фортуна
всмiхалась поперемiнне то тим, то тим. I хто зна?, як обернулися б справи,
коли б о ту пору християнство не набуло тако? моди.  Для  готiв  арiанська
?ресь цi?? релiгi? стала збро?ю,  яка  допомогла  ?м  вiдвоювати  в  чужiй
?вропi мiсце пiд сонцем.
   Якщо  досi,  крiм  усього  iншого,  слов'янам  сприяла  в  боротьбi   з
блукаючими готами власна релiгiя, тобто  iдеологiя,  за  постулатами  яко?
рабство прижитт?ве людина вiдносить i на той свiт, отже,  кожен  слов'янин
над усе цiнував свободу, хоч би чого вона коштувала,  -  з  прийняттям  же
хреста опiр не мiг не  послабитись,  особливо  в  першi  столiття  трiумфу
християнства. Володарiв тепер давав бог, а рабство  на  землi  гарантувало
страждальцям царство небесне.
   Свiдками цi?? нещадно? боротьби за житт?вий простiр ? й залишки  колись
великих народiв у надрах германцiв, i ру?ни десяткiв i  десяткiв  квiтучих
мiст, i тi позначки, якi слов'яни лишили на картi ?вропи у виглядi  сотень
тисяч топонiмiв i, зрештою, й той  слов'янський  фольклор,  який  пiзнiше,
коли слов'янське  населення  засимiлювалося,  став  германським.  Бо  якщо
грунтовно вивчити й дослiдити кожну деталь, а потiм  зiставити  мiж  собою
всi отi квiди  та  саги,  то  раптом  виявиться,  що  вони  зовсiм  нiчого
спiльного не мають нi з побутом германцiв, нi з ?хньою мiфологi?ю, а отже,
й iсторi?ю.
   На  думку  перших  видавцiв  епосу  "Вiлькiна  сага",  наприклад,   вiн
склада?ться частково iз слов'янських переказiв. А коли  так,  якщо  навiть
частково, то  тут,  звичайно,  не  обiйшлося  нi  без  вiльного  переспiву
слов'янських пiсень скальдами-професiоналами, нi без мимовiльних  помилок,
пiдлаштовувань, навiть свiдомих пiдробок.
   Фольклор - то велика й невичерпна скарбниця знань, i ми не ма?мо  права
ним нехтувати. Бо саме так, узявши путiвником пiснi та  притчi  Бiблi?,  в
яких доти вбачали все  що  завгодно,  тiльки  не  зiбрання  iнформацi?,  -
археологи  знайшли  найбiльшi  мiста  Стародавнього  Сходу.  Саме  пiшовши
слiдами еллiнського епосу часiв Троянсько? вiйни - "Iлiади" й "Одiссе?"  -
Генрiх Шлiман вiдкрив ру?ни Тро?.
   Це стосу?ться й писано? iсторi?. На перший погляд  незначна  ба  навiть
чужа в загальнiй оповiдi риса чи згадка  може  стати  тi?ю  ниточкою,  яка
розплута? безнадiйний клубок. У цьому зв'язку цiлком зрозумiлими стають  i
тi незрозумiлi слова Иордана, де вiн намага?ться ховати кiнцi в воду: "Хто
не зна? звичаю народiв запозичати один  в  одного  власнi  iмена?  Римляни
прибирають собi македонськi, греки - римськi, сармати - германськi. Готи ж
здебiльшого запозичають сво? iмена в гунiв". Хоча це було  вже  через  сто
рокiв пiсля смертi Аттiли й нiбито пiсля розпаду його держави.
   Иордана спростувати неважко. Так, вiн ма?  рацiю:  всiм  вiдомi  факти,
коли люди однi?? нацi?  прибирають  iмена  людей  нацi?  iншо?.  Це  часом
робиться дуже масово, але нiколи без  вагомих  на  те  причин:  або  через
приналежнiсть до однi??  релiгi?,  або  ж  через  нацiональну  чи  духовну
залежнiсть (при цьому брались iмена поневолювачiв).
   Iм'я людини в старовину було не  простою  формальнiстю,  а  символом  i
присвяченням тому чи  тому  боговi-покровителю.  Наприклад,  усi  чоловiчi
слов'янськi наймення  "геро?чного"  змiсту  були  присвятою  стародавньому
боговi вiйни й перемоги Юру. Це й власне Юрiй (означа? Юрiв), i цiла низка
типу Ярослав, Яромир, Яролюб, Ярожир тощо. Натомiсть  дiвчат  присвячували
богиням весни, врожаю, плодючостi й т. д.
   Щось подiбне ма?мо й у тому  випадку,  який  так  старанно  намага?ться
виправдати Йордан, придворний iсторик, що обов'язком служби був покликаний
звеличувати все готське й принижувати чуже,  не  приналежне  до  готiв.  З
доброго дива вiн би не став виправдовуватись: певно, в VI сторiччi ще всiм
було вiдомо, що бiльшiсть володарiв (а простий  люд,  мабуть,  i  поготiв)
носили чужi германському духовi ймення. Справдi-бо:  вiзьмiм  до  прикладу
найвойовничiшого з-помiж готських конунгiв,  якого  так  уславлю?  Йордан:
Германарiха. Чи не правда - як звучить? Найславетнiший король i завойовник
у германцiв - Германарiх! Тим  часом  у  Иордана  це  iм'я  трохи  iнакше:
Ерманарiк, у Саксона Граматика - Ярмерiк, у багатьох датських iсторикiв  -
Ярмар, а в квiдах, тобто в народних переказах - Йормунрекс. I коли пiти за
Йорданом i далi, зважити на його вказiвку, що Гермнарiх - iм'я гунське, то
й вийде: це просто Яромир-рекс, Яромир-король. Ми вже й не кажемо про такi
прозорi iмена, якi й  без  особливого  аналiзу  видають  свою  слов'янську
приналежнiсть: Вольдемар -  Володимир,  Ярiслайфр  -  Ярослав,  Валамер  -
Велiмир i т. д.
   Висновок тут напрошу?ться подвiйний: насамперед, готи тривалий час були
складовою того чи того слов'янського царства й на честь  сво?х  зверхникiв
давали iмена сво?м дiтям (побiжно пiдтверджу?ться й синонiмiчнiсть  понять
"слов'яни" й "гуни"). Крiм того, звiдси  виплива?,  що  так  званi  "гуни"
з'явилися в ?вропi й були сусiдами готiв ще задовго до того фатального 376
року. Коли ж подивитися на питання з iншого ракурсу, виходить,  що  багато
слов'ян,  ставши  в  пiзнiшi  часи  ?диновiрцями  готiв,  згодом  повнiстю
засимiлювались,  i  ?хнi  наймення  -  то  сво?рiднi   топонiми,   релiкти
слов'янщини в германському материку. Такi приклади ми можемо  знайти  й  у
рiднiй iсторi?, бо пiсля прийняття християнства кожен князь,  починаючи  з
Володимира  Першого,  мав  подвiйне  ймення:  русинське  й   грецьке   (чи
бiблiйне). Що, до речi, завда? чимало клопотiв при iдентифiкацi?.
   В такий спосiб нас не повиннi вiдлякувати  iмена  iсторичних  осiб,  що
звучать нiбито на германський кшталт. Цiлком можливо, що за багатьма з них
ховаються колишнi дiячi нашо? рiдно? iсторi?.
   Ми, наприклад, i досi диву?мося, чому остроготи  Видимира,  Тодомира  й
Велiмира так самовiддано воювали в Каталаунськiй битвi пiд прапорами гунiв
i жодного разу не зрадили ?х, тим часом як новонаверненi готи -  бургунди,
франки, арморiкани та алани, керованi Сангiбаном - були в  згаданiй  битвi
пiд пильним наглядом флангiв, де розташувалися римляни та вiзiготи. Чи  не
слiд в остроготах Видимира, Тодомира та Велiмира вбачати колишнiх слов'ян,
якi билися на боцi сво?х кревних родичiв?  I  чи  не  родичi  ?м  усi  отi
названi  захiдними  iсториками  (насамперед  Йорданом)  бургунди  (вони  ж
нiбелунги й за iсландськими сагами - родичi  гунам  або  й  просто  гуни),
франки, арморiкани (поморяни?) та алани (алани галльськi; чи це не лужичi,
мешканцi галльських Лугiв, поселенi там ще Цезарем?)?
   Бо й  вiдомий  французький  дослiдник  XIX  сторiччя  Ть?ррi  пише  про
Каталаунську битву: "Сангiбан,  во?вода  аланський,  якого  пiдозрювали  в
зрадi, був поставлений у центрi, щоб можна  було  стежити  за  всiма  його
дiями i, якщо зрадить, - покарати".
   Чи можна  пiсля  всього  вiрити,  що  всi  отi  народи,  яких  силомiць
примусили воювати на боцi сполучених римо-готських вiйськ, були готами?  А
чи  не  швидше  -  рабами  готiв,  якi  прийняли  вiд  останнiх   i   вiру
християнську, й перначi васалiв? Очевидно, це вiрогiднiше припущення,  так
само як i припущення про остроготiв. У  сво?й  "Хронiцi"  Фома  Архiдиякон
каже про тих остроготiв, яких 376 року "гунський" цар Велiмир переселив  у
Панонiю, що цих "далматських  слов'ян"  багато  хто  помилково  вважа?  за
готiв, тим часом як вони насправдi ? слов'яни.
   Для поясненая нагадаймо собi слова Гельмольда, якими вiн стверджу?; всi
землi, що лежать на схiд  вiд  Данi?,  називалися  спершу  Острогардом,  а
пiзнiше - Гунiгардом. Чи не тут слiд шукати розгадку остроготiв?
   Навiть сам Йордан, певно, забувши про всi вказiвки та настанови,  часом
прохоплю?ться щодо остроготiв. Говорячи про остроготiв, якi з  нетерпiнням
чекали смертi Аттiли, вiн каже: "Iнакше жодне  скiфське  плем'я  не  могло
визволитися з-пiд гунсько? влади - тiльки з  настанням  бажано?  для  всiх
узагалi племен,  а  так  само  й  для  римлян,  смертi  Аттiли...".  А  О.
Скржинська, не повiривши власним очам, вигуку? в сво?х коментарях: "Хоч як
це дивно, Йордан, сам варвар, - назвав готiв "скiфським плем'ям".
   Та це не ?диний випадок у Иордана. Говорячи про сарматiв та гунiв,  вiн
завважу?: до цього ж самого роду належали пентаполiтансккий вождь  Блiвiла
i його брат Фро?ла, "до нього ж належить i наш сучасник  патрицiй  Бесса".
Всi тро? згаданих були остроготськими сановниками, це вiдомо з  Иордана  й
це ж таки пiдтверджу?  його  сучасник  Прокопiй  .  О.  Скржинська  ж,  не
припускаючи  жодно?  спорiдненостi  остроготiв  iз  гунамн  та  сарматами,
вважа?, що це помилка Йордана.
   Не будемо зараз широко говорити про Каталаунську битву, славетну  й  не
менш та?мничу, внаслiдок яко?  нiбито  розгромлений  Аттiла  опинився  пiд
стiнами Рима й iмператор Валентинiвн мусив вислати назустрiч йому процесiю
з дарами та хоругвами, щоб якось одблагатись i вiдвернути "бич  божий"  од
"столицi всiх столиць". Хiба мiг переможений Аттiла безборонне ввiйти аж в
Iталiю? Тим часом як  мiфiчнi  "переможцi"  -  готськi  полки  та  римськi
легiони - мов у землю запалися.
   Всi вiдомостi про Каталаунську  битву  почерпнутi  з  вуст  людей,  якi
уявлення не мали в справах вiйськових. Це стверджу? й англiйський  iсторик
кiнця XVIII ст. Едуард Гiббон, й iншi пiзнiшi й ранiшi  дослiдники.  Пiсля
уявно? перемоги, яка, певно, народилася на сторiнках Йорданово?  "Гетики",
Рим Схiдний i Рим Захiдний i далi платили данину не тiльки Аттiлi, а ще  й
його синам, вiзiготи ж змушенi були повернутися туди, звiдки й вийшли.
   Такий висновок можна зробити,  навiть  не  ходячи  далеко:  з  аналiз.,
самого Йордана, бо гуни були й лишилися й надалi  жити  на  сво?х  землях,
нехай i не в ореолi колишньо? слави й величi.
   Ось що каже про них сучасник Йорданiв -  Прокопiй  Кесарiйський:  "Якщо
йти з мiста Боспора в мiсто Херсонес, то всi землi, що  лежать  мiж  ними,
належать варварам - гунським племенам".
   Але це тема ширша й заслугову? на окрему розмову. А тепер  на  хвилинку
звернiм свою увагу до  тих,  хто,  власне,  став  причиною.  Каталаунсько?
битви: мешканцiв Пiренейського пiвострова, якi посiдали всi  його  захiднi
та схiднi креси. Про "вандалiв" царя Гейзерiка ми вже говорили вище.  Але,
крiм них,  на  пiвостровi  були  ще  двi  держави,  якi  складали  з  ними
конфедерацiю: Галицiя й Лузитанiя.  З  цього  приводу  пояснення  да?  сам
Йордан. У сво?й працi вiн без жодних вагань заявля?: "Галицiю й  Лузитанiю
споконвiку населяли свави". А хто такi свави, ми вже також зна?мо.  То  чи
не слiд зробити й висновку, що Галицiю  населяли  галичi,  а  Лузитанiю  -
лужичi?  Бо  спробуймо  написати  слово  "лужичi"  латиною  -  й  одержимо
"luzici", а звiдси й "Luzitania" (до речi, оте "luzici" поляк теж прочита?
як "лужiчi"). Так само - galici, galisi. Адже народ, який  мешка?  по  той
бiк Рейну, Нестор Лiтописець називав також не iнакше, як галичани. Та й  у
Л. Нiдерле чита?мо: племена, якi вдавнину звалися лужичами, тепер  звуться
сербами. В наш час ужива?ться назва "лужицькi серби".
   Лишаються нез'ясованими алани, але й  до  них  можна  знайти  аналогiв:
улани, галани й навiть волиняни (в Птолемея вони звуться алауни й вулани),
бо ж  Волинь,  очевидно,  була  поселенням  вiйськового  стану  (сословия)
слов'ян, сво?рiдним античним козацтвом, яке охороняло кордони землi,  тому
користувалося самоуправлiнням i не пiдлягало нi податкам, нi  данинi,  анi
якимось iншим повинностям. Це стверджу?,  в  уже  цитованiй  книзi  О.  X.
Вельтман, засвiдчу? й Аммiан: "Рабству не пiдлягали цi так званi алани, бо
всi вони були благородно? кровi".
   Флавiй визнача?  ?хню  етнiчну  приналежнiсть:  "Алани  -  це  скiфське
плем'я, що живе побiля Тана?су й Меотiдського озера". Цiлком згоден з  ним
i Лукiан: "Мова й одяг - це i в аланiв, i в скiфiв однакове. Рiзне  в  них
тiльки волосся". Тобто стрижка. Скiфами назива? ?х i Птолемей.  Аммiан  же
да? не тiльки соцiальний, а й етнiчний опис; вiн  назива?  аланiв  гарними
людьми iз свiтлим волоссям, вони високi на зрiст, швидкi  й  стрiмкi,  але
мають грiзний вигляд, який ляка? iнших, бо в поглядi в  них  похмурiсть  i
затамована лють. Алани майже нiчим не вiдрiзняються вiд гунiв, може,  хiба
трохи стриманiшi.
   Традицiя "волинi" через форми всiх вiдомих "бродникiв", якi iснували  в
часи Ки?всько? Русi, передалася пiзнiше й славному нашому козацтву  (дехто
виводить це слово з тюркських мов, де воно нiбито означа? "вiльна людина".
Та хiба не могло бути навпаки: що  нашi  постiйнi  кочовi  сусiди-тюрки  -
печенiги, половцi, беренде?, чорнi клобуки та iншi - перейняли таку  назву
вiд постiйних мешканцiв краю? Бо дiйсно  правдивiшими  видаються  гiпотези
походження назви "козак" вiд нашого слова:  людина,  яка  присвятила  себе
збройному  служiнню  батькiвщинi  й  на  честь  цього  вчинила  над  собою
священний обряд постригання, лишаючи на тiм'? одну кiску, пiзнiше  названу
"оселедцем"; звiдси - косар, косак i козак). ? й iнша версiя:  козарами  й
козаками називав себе в тотемiчнi часи, в IV - III  тисячолiттi  до  ново?
ери, народ, головним божеством якого був Мiсяць, а атрибутом цього бога  -
Коза (варiанти - козуля, сарна,  лань,  олень).  Той  народ  виводив  сво?
походження вiд Священно?  Кози,  що  збереглося  до  наших  днiв  у  циклi
новорiчнорiздвяних свят. Палким прибiчником тако? гiпотези  був  нинi  вже
покiйний Олександр Павлович Знойко, чия головна праця щойно побачила свiт.
   Ну, а  для  прибiчникiв  касти  косакiв-во?нiв  одним  з  найголовнiших
доказiв буде цитата з вiзантiйського iсторика Льва Диякона, який писав у Х
сторiччi, що Великий князь ки?вський Святослав  голив  бороду  та  голову,
носив тiльки вуса й довгу косу на  тiм'?,  "а  це  було  ознакою  високого
роду". Царi та вождi в давнi часи справдi належали до касти  во?нiв  сво?х
племен. Згадаймо ?гипет, Ассiрiю тощо.
   Ми   не   випадково   пов'язали   всi   цi   слова   в   один   ланцюг:
косак-козак-гусар-улан-алан-волинянин, бо щось подiбне знаходимо й у Римi.
Чи то була стародавня традицiя, принесена в Рим i античну Iталiю тими, хто
асимiлював етрускiв, чи ж згодом слов'яни перейняли цей звичай вiд римлян.
Бо в римському суспiльствi теж був привiлейований стан вершникiв, до якого
приймали так само з урочистим ритуалом "обручання", як i в козаки. Про  це
дуже переконливо написано в  книзi  О.  Вельтмана.  Нiдерле  твердить,  що
"постриг" - давньослов'янський обряд.
   I хоча в Аммiана аланами називаються всi племена й народи,  якi  живуть
на схiд вiд Днiстра, однак Аммiан називав аланами й неврiв, i  будинiв,  i
гелонiв, i козарiв, а це щось та означа?. Тож нiчого дивного в тому  нема,
що  в  IV  столiттi  аланiв  знаходимо  в  Захiднiй  ?вропi.  Рамки  цього
дослiдження не дозволяють придiлити повнiшо? уваги таким землям, як Галлiя
або Iспанiя. А тут же безлiч  топонiмiв,  якi  свiдчать  про  довготривале
перебування в  цих  краях  слов'ян  i,  на  нашу  думку,  iсторикам  варто
звернутися до крайнього заходу континенту.
   Описуючи землi по цей бiк Ельби, Тацiт каже, що сiтони - такi самi,  як
i лужичi ("лугi?"), лише управляють ними  жiнки.  Ця  давня  iсторiя,  яка
почалася ще з Геродота, мусила йти вiд помилки  Геродотових  переписувачiв
та продовжувачiв або навiть вiд  самого  оригiналу,  де  амазони  та  ?хнi
близькi сусiди  алазони  трактуються  зовсiм  по-iншому.  На  сво?й  картi
Птолемей садовить. алазонiв уже зовсiм не там, де ми ?х бачимо в Геродота,
- тобто не бiля Днiпра, а над Волгою.  На  мiсцi  ж  Геродотових  амазонок
бачимо  амадокiв  та  амаксозi?в.  Це  дуже  цiкаво,  хоча  дехто  з-помiж
iсторикiв, серед них i М. С. Грушевський, не погоджувалися з Птолеме?м  та
його картою. Цiкаво з двох мiркувань.
   По-перше: Амадокiя розташована саме  там,  де  сто?ть  Ки?в.  Найближчi
сусiди амадокiв - амаксовi?. Коли ж заглянути до давньогрецького словника,
то знайдемо переклад: амакса, амаксея -  вiз,  хура,  а  похiдне  вiд  них
амаксеiс (амаксей) - перевiзник,  фурман.  Отже,  Птолеме?вi  амаксовi?  -
перевiзники. Ось чому варто пригадати собi слова Нестора  Лiтописця,  який
переказу? легенду, нiбито засновник Ки?ва також був перевiзником"
   Несторовi  здавалося,  що  це  принижу?   гiднiсть   монарха   -   бути
перевiзником, вiн каже, що таке могли вигадати лище  люди  необiзнанi,  бо
Кия, мовляв, дуже шанував сам вiзантiйський  iмператор.  Тим  часом  дехто
вважа? див. статтi в укра?нських часописах орi?нталiста С. I.  Наливайка),
що в ту давню давнину князь, який був одночасно й верховним  жерцем  свого
народу,  мусив  ревно  виконувати   не   тiльки   сво?   державнi,   а   й
первосвященницькi функцi?. До цих, останнiх функцiй, належав обов'язок,  а
може - право перевозити одноплемiнцiв човном на другий берег рiчки.  Отже,
роль перевiзника була найпочеснiшою прерогативою державно? влади. Згаданий
Нестором факт сам  по  собi  дуже  красномовний.  Тим  паче  що  в  деяких
дiалектах укра?нсько? мови й досi збереглися, певно, дуже  старi  дi?слова
"кийлювати", "кийляти"  й  "кияти",  якi  означають  переправлятися  через
рiчку, вiдштовхуючись  ки?м,  на  плотi  або  поромi.  Мабуть,  найстарiша
пам'ять про це стародавн? поняття збереглася в  топонiмах  принаймнi  двох
сiл на Днiпрi неподалiк вiд,  Ки?ва  та  в  мiстi  на  Дуна?,  яке  колись
називалося Ки?вець, а тепер - Килiя. Й чи не тут належить шукати  розгадку
вкра?нсько? столицi?
   Але це не заперечу? й iснування власного iменi з таким  самим  коренем.
1988 року, наприклад, вiдомий ки?вський вчений професор  Г.  К.  Василенко
сказав на сторiнках газети "Радянська Укра?на", що Аттiла й Кий - це  одне
й те саме. В сво?му романi "Меч Арея" я назвав Аттiлу Гатилом. Думаю,  мiж
словами "кий" та "гатило" можна поставити знак  рiвняння;  принаймнi  вони
належать до одного синонiмiчного гнiзда: кий, гатило, довбня тощо.
   Напевно, Кий можливiше не як iм'я, а як прiзвище чи прiзвисько, адже ?х
у давнину давали й за фах людини. Коли повернутися до карти  Птолемея,  то
його "амадоки" в перекладi з давньогрецько? означають  "колоди,  скрiпленi
докупи", тобто плiт. Припустимо, що амадоками греки  називали  людей,  якi
плавали через рiчки плотами, а це те  саме,  що  й  поромники-перевiзники,
найближчi родичi амаксовiям-фурманам - чумакам. Чумак - слово, що  виникло
в нас пiзнiше; за княжих часiв уживалося слово "товариш"  -  вiд  "товар",
тобто валка возiв. З такими валками мандрували ки?вськi купцi "у  варяги",
"в греки", "в хозари", "в булгари" тощо. Як бачимо, професiя  "амаксовi?в"
була в давнину популярна у наших краях.
   З другого боку карта Птолемея вабить нас iще й тим, що вже  тодi  разом
iз згадуваними амадоками та амаксовiями тут  мешкали  й  iншi  цiкавi  нам
племена. "Мiж бастарнами (в межирiччi Пруту - Дунаю)  та  роксоланами  (на
берегах Днiпра,  Дону  й  Азовського  моря)  живуть  хуни",  -  чита?мо  в
"Посiбнику з географi?").
   Пiзнiше це рiзночитання на картах Птолемея й  Геродота  було  ще  дужче
поглиблено Йорданом та наступними iсториками, якi послуговувалися готською
мовою. Слова kwanen, konae, chonae, що  означають  "кияни",  плуталися  за
близькими звучанням  словами  kuna,  kuena,  quena,  kwana  й  chona,  якi
означають "жiнка". Просто Йордан i його послiдовники намагалися виправдати
Геродотове твердження, нiби на Днiпрi був народ, яким управляли жiнки, й у
такий  спосiб  помилка  потроху  канонiзувалася,   перейшовши   в   норму.
Киян-град, мiсто киян-перевiзникiв, стало Куенугардом, Кiенуборгом - тобто
Мiстом жiнок або й просто Гунагардом - Мiстом гунiв.
   Або згадаймо з цього приводу слова Марцiана Гераклiйського про  те,  що
обабiч  Днiпра,  вiдразу  ж  за  аланами,  живуть  так  званi  хоани.  Всi
погоджуються з тим, що хоани - це гуни, так само як  стосовно  Птолеме?вих
хунiв.  Але  ж  коли  врахувати,  що  в  латинськiй,  а  ще  частiше  -  в
давньогрецькiй мовах "к" та "х" писались одне замiсть одного, то  ко?ни  й
хоани - це не що iнше, як кияни, тобто перевiзники.
   Отже, якщо кияни так давно вiдомi iсторикам, то й  столиця  ?хня,  отой
Метрополiс Птолемея та головне мiсто Геродотово? Басiле? - це  теж  не  що
iнше, як "мати городiв руських" - Ки?в. Любор Нiдерле також припуска?,  що
згадуваний Птолеме?м Метрополiс (III, 5, 14) був там же, де й Ки?в).
   Але пригляньмося пильнiше до  "батька  iсторi?".  Справдi-бо,  все,  що
говориться в нього  про  ту  Басiлею,  не  може  не  стосуватися  Ки?ва  й
Ки?вщини. На перехрестi таких важливих дорiг з пiвдня на пiвнiч i з заходу
на схiд мусив виникнути якийсь центр хоча б у  ролi  мiжнародно?  торгово?
перевалки, в ролi складу багатих товарiв. Та  й  стратегiчне  розташування
Ки?ва - найкраще в усiх вiдношеннях: тако? думки  дотримували  й  iсторики
вiйськово? справи.
   А тепер зiставимо всi цi вiдомостi перших столiть ново? ери та пiзнiших
часiв iз тими, якi залишив нам Геродот. Насамперед  слiд  з'ясувати,  кого
ма?  на  увазi  iсторик  пiд  словами  "царськi   скiфи",   "скiфи-орачi",
"скiфи-хлiбороби"  та  "скiфи-кочовики".  Може  скластися  враження,  нiби
панiвний народ Велико? Скiфi? мешкав у кочовищах понад Чорним морем, отi ж
"орачi" та "хлiбороби" були пiдвладними колонiями "царських скiфiв". I все
було б зрозумiло й ясно, й можна було б легко  погодитися,  що  миролюбнi,
важкi на  пiдйом  осiлi  хлiборобськi  племена  пiдпали  в  залежнiсть  од
войовничих кочовикiв, що не раз  траплялося  впродовж  iсторi?.  Хлiбороби
орють  землю  й  забезпечують  зерном  сво?х,  загарбникiв,  а  загарбники
стрижуть вайлуватих рабiв i царствують у кибитках. Та ось помира? черговий
скiфський цар, i така струнка на перший погляд теорiя почина?  хитатися  й
падати.
   Геродот у сво?й "Iсторi?" каже: "Некрополi царiв скiфських  розташованi
в Геррах..."
   Отже, царськi  некрополi-кладовища  не  в  причорноморськiй  Гiле?,  де
кочують живi царi, а зовсiм iнде, куди "40  днiв  плавання".  Де  ж  ма?мо
шукати тi Герри? Iсторик  вiдповiда?:  "В  тому  самому  мiсцi,  до  якого
Борисфен вiдомий".
   Але читаймо далi: "Коли в них помира? цар, то...  очистивши  його  тiло
вiд нутрощiв i намастивши запашними олiями..., його возом везуть у Герри".
   Де ж мусимо  шукати  ту  землю?  Геродот  каже  про  це  трохи  ранiше:
виявля?ться, в кра?нi, яка носить однойменну з рiчкою назву.
   Рiчка Герр витiка? з Борисфену там, звiдки вiн уже  вiдомий;  ця  рiчка
одержала назву вiд кра?ни, на яку  кажуть  Герри".  Далi  чита?мо,  певно,
переписувачами попсованi рядки:  Герр  витiка?  з  Борисфену  (Днiпра!)  i
впада?    в...    Гiпакiрiс    (Сiверський    Донець!).     Абсурд,     бо
днiпровсько-донецький вододiл,  як  свiдчать  топографи  й  гiдрологи,  не
дозволив би жодному рукавовi,  який  би  витiкав  з  Днiпра  "на  40  днiв
плавання вiд гирла", впадати в рiчку зовсiм iншо? системи. Отже,  Герр  не
витiкав з Днiпра, а впадав у нього в областi Герри, а  за  сорок  днiв  од
моря Днiпром можна допливти  приблизно  до  Десни  (згадаймо,  скiльки  на
Подесеннi, побiля Прип'ятi, Тетерева та Iрпеня давнiх могил-курганiв!).
   I Геродот да? уточнення - де  саме  розташована  царська  вотчина:  "За
рiчкою Герром мiститься ота сама Басiлея й живуть найхоробрiшi й  численнi
дуже скiфи, якi вважають усiх iнших скiфiв сво?ми пiдданцями".
   Таким чином, центр Геродотово? Скiфi? перемiщу?ться з  Причорноморських
степiв у землi "орачiв" та "хлiборобiв", а це вже щось iнше -  кардинально
вiдмiнне.
   А тепер пройдiмо шлях вiд Днiпрового гирла до  то?  Басiле?,  де  скiфи
ховали сво?х царiв.  Усе  нормально:  коли  вирушимо  на  веслах  або  пiд
вiтрилами з Лиману, то за сорок днiв, хоч би там що,  опинимося  в  районi
Ки?ва, долаючи  в  день  по  двадцять-тридцять  кiлометрiв.  Отже,  цiлком
вiрогiдно, що коли за часiв Геродота вже був центр "усiх скiфiв"  Басiлея,
то це там, де Птолеме?ва "мати городiв"  -  Метрополiс,  тобто  Ки?в.  Тим
бiльше вiрогiдно, коли зважити, що так званi  амаксовi?  -  вiдомi  нам  з
ки?вських лiтописiв перевiзники-кияни.
   Говорячи про землi, пiдвладнi скiфам, Геродот каже  -  головних  племен
тут чотири: скiфи царськi, скiфи-орачi, скiфи-хлiбороби  та  скiфи-скотарi
(або номади, пастухи, кочовики). Можливо, кожне плем'я по-рiзному  себе  й
називало. Але ж як? I що за самим словом "скiфи"?
   Загляньмо до словника вже згадуваного ки?вського  еллiнiста  Поспiшiля.
Там усi слова, що мають у собi  корiнь  "скiф-",  означають  дуже  близькi
поняття: "скiф-ропос" - похмурий, сердитий; "скiфрадзо" -  бути  похмурим,
сердитим, сумним; "скiфропадзо" - дивитися сердито, похмуро чи  сумно.  Та
коли  перекласти  цi  слова  грецькою   мовою   взворот,   одержимо   геть
незрозумiле. Iнший  словник,  "Русско-греческий  словарь"  Е.Чорного  (М.,
1885)  да?  одинадцять  перекладiв  слова  "похмурий":  стiгнос,  халепос,
склерос i т. д., й лише на одинадцятому мiсцi отой синонiм "скiфропос",  а
слово "похмурий" з вiдтiнком "страшний" взагалi - скiлерос.
   I коли вчита?шся в усi тi переклади й контрпереклади, раптом спада?  на
думку: а хiба слово "суворий"  не  ляга?  в  одне  синонiмiчне  гнiздо  зi
словами "похмурий", "сердитий", "страшний" i "сумний"? Ляга?,  ще  й  дуже
добре! Воно мовби якесь середн? арифметичне всiх отих понять. А коли  так,
то з ним асоцiю?ться  назва  пiвнiчних  укра?нських  племен,  якi  жили  в
суворiй лiсовiй та болотистiй землi й самi були людьми суворо? вдачi.
   Латинською мовою слово "суворi" переклада?ться "северi", корiнь iз  цих
трьох звукiв "с-в-р" на ознаку тi?? само? якостi зустрiча?ться в  багатьох
iндо?вропейських мовах, а  майже  в  усiх  слов'ян  "север"  став  ознакою
пiвночi - традицiя, що тягнеться ще з доки?всько? Русi.
   Отже, _севери, сiверяни_. Це - можлива  самоназва  скiфiв,  i  Геродот,
вiрний традицiям сво?х попередникiв  (Платон  свiдчить,  що  греки  ще  до
Солона мали звичку перекладати чужинськi власнi iмена), схоже,  переклада?
й назву цього народу: _скiфи_.
   Й тодi кожна згадка Геродотова ста? нiби зрозумiлiшою,  й  народ-привид
набува? реальнiших  рис  й  етнiчно?  конкретностi.  Царство  скiфiв  було
царством северiв, яких ми  за  правилами  сучасно?  фонетики  тепер  звемо
_сiверянами_? Сiверяни тримали сво? вiйсько на пiвденних кордонах кра?ни -
на схiд вiд гирла Днiпра, бо все лiвобережжя  було  споконвiку  сiверською
землею - аж до татарсько? навали. Це вiйсько, точнiше  -  вiйськовий  стан
(сословие) - зветься в Геродота "царськими скiфами". Коли ж  цар  помирав,
його везли на вотчину - в Подесення (чи на Прип'ять?), у так званi  Герри.
Що то - вотчина, про це  свiдчить  сам  Геродот,  а  наш  вiдомий  фiлолог
Iларiон Огоновський пiдтверджу? його свiдчення в сво?му словнику:  в  часи
Троянсько? вiйни "герас"  означало  "королiвство"  ("Словар  до  Гомерово?
Одиссе? i Iлiяди", Львiв, 1900).
   Та чи тiльки на Лiвобережжi слiд шукати наших  славетних  пращурiв?  Чи
тiльки суворi сiверяни були тим племенем, яке греки називали скiфами? Так,
ми розшукували ?х за 40 днiв плавання вiд гирла Днiпра. Так, за сорок днiв
справдi можна допливти, на веслах чи пiд вiтрилами, до Ки?ва та Десни. Але
майже навпроти деснянського гирла  впада?  в  Днiпро  вiдразу  три  значнi
притоки: Iрпiнь, Тетерiв i Прип'ять. Чи не казав Геродот  про  котрусь  iз
них? Щоправда, жодна з тих рiчок не ма? в сво?й  назвi  й  натяку  на  той
Геродотiв Герр.  А  може,  пам'ять  народна  зберегла  цю  назву  в  назвi
мiсцевостi, краю? Щось, пов'язане з поняттям "старий", "давнiй"...
   Ну, як же: ма?мо таку область - Древлянська земля!
   Нестор Лiтописець казав - тамтешнi люди живуть  "у  деревах",  тобто  в
лiсах, через те й прозвали себе древлянами, як ото поляни -  полянами,  бо
живуть у полi. Навряд чи це саме так. Видатний радянський  iсторик  В.  В.
Мавродiн запевня?, що назва "поляни" походить не  вiд  слова  "поле",  так
само, як i назва "древляни" - не вiд слова  "дерева".  Назва  _Древлянська
земля_ походить вiд слова  "_древнiй_",  "_древня_".  А  це  те  саме,  що
"_старий_", те саме, що "_Герри_".
   Але ж Геродот, говорячи про Герри, згаду? й однойменну рiчку. Що то  за
рiчка? Iрпiнь? Тетерiв? Прип'ять? А може, Здвиж або Горинь? Не  виключено,
що двi з половиною тисячi рокiв тому всi цi рiчки звались по-iншому,  хоча
гiдронiми - рiч дуже живуча. На Укра?нському Полiссi, що в давнину звалося
Древлянщиною, нинi рiчки з такою назвою справдi нема, зате лишилася згадка
про iснування там принаймнi двох рiчок з дуже цiкавими  для  нас  назвами.
Рiчка Деревна  протiкала  в  давнину  неподалiк  Житомира.  ??  згадано  в
Iпатiвському лiтописовi пiд роком 1150-м.  Друга  рiчка  дожила  майже  до
наших днiв, ?? пам'ятають ще нинi живi люди. Рiчка впадала в Уж i  звалася
Древлянка. Це задокументовано в Житомирському томi  "Iсторi?  мiст  i  сiл
Укра?ни".
   Отак поступово ми й наблизилися до вотчини не всу? згадуваних "царських
скiфiв" - панiвного племенi найстародавнiшо? праслов'янсько?  держави.  Не
даремно край ще за Ки?всько? Русi називався Древлянiя.
   Але для вточнення координат Геррiв-Древлянi? слiд урахувати й  ще  одну
важливу подробицю. Коли ми шукали рiчку Герр на Сiверянщинi, ми  проминули
найбiльшу праву притоку Десни - _Снов_. Тим часом це  дуже  цiкава  рiчка.
Давно-давно в басейнi Десни жили балто-литовськi племена - найближчi мовнi
родичi племен слов'янських. Ми не зна?мо, яким дiалектом розмовляли  тi  з
них, що селились на берегах Снову, але сучасною литовською мовою "сеновiс"
означа? "старий". Може, саме цю рiчку мав на увазi й Геродот, говорячи про
Герр?
   I ще одна дрiбничка: колись Древлянiя володiла не  тiльки  Полiссям  на
правому березi Днiпра, а й нинiшньою територi?ю Ки?ва та значною  частиною
Лiвобережжя, можливо, всiм Подесенням. У такому разi не дивуймося,  що  на
територi? нашо? найдавнiшо? держави дуже популярнi  були  рiчки  з  назвою
Древня. Адже ж ма?мо кiлька Трубежiв, кiлька Десен, кiлька Ужiв та Бугiв.
   То хто ж тодi скiфи й хто - гуни? Безперечно, лише рiзнi назви одного й
того самого народу на рiзних етапах iсторичного поступу. Чому ж  археологи
й досi не пiдтвердили цi??  гiпотези,  яка  народилася  не  сьогоднi?  Нам
зда?ться, тому, що вони не  шукали  пiдтверджень.  Якщо  вiрити  наслiдкам
розкопок, гуни просто "випарувались", пропали, яко тi та?мничi обри. Й  це
тiльки   тому,   що   усталилася   застарiла   думка,   нiбито   гуни    -
пiвнiчнокитайськi племена. Археологи й шукають на гунських шляхах монголiв
або принаймнi тюркiв,  а  коли  й  знаходять  там,  де  мали  бути  тюрки,
слов'янськi поховання, речi слов'янсько? збро? та  побуту,  це  зовсiм  не
асоцiю?ться в них iз поняттям азiйцiв i не вiдповiда? наперед загаданому.
   Iз скiфами вийшло навпаки. Знехтувавши висновки  сучасникiв-самовидцiв,
археологи шукають у Причорномор'? слiдiв кочових народiв i  знаходять  ?х,
навiть дуже часто. Розкопано вже чимало скiфських могил з багатим  умiстом
релiквiй кочовикiв.  У  них  шукачi  вбачають  пiдтвердження  теж  наперед
запрограмовано? гiпотези, забуваючи при цьому слова  Геродота,  що  "скiфи
ховали сво?х царiв у Басiле?", а не в Причорномор'?.  Знаходячи  в  деяких
могилах цiлi золотi скарби, археологи  оголошують  поховання  "царськими".
Але той дороговказ Геродота не може не тиснути на свiдомiсть, i тодi вченi
намагаються якось узгодити сво? висновки з його застереженнями: визначають
мiсце Басiле? та Геррiв за рiчкою Конкою, назвавши ??  Герром.  Але  ж  до
того Герру 40 днiв плавання, а до Конки - не бiльш як 10.
   Отже, всi знайденi на Пiвднi  Укра?ни  скарби  не  царськi,  а  якщо  й
царськi - то не скiфськi. Ми зна?мо  про  перебування  в  Причорноморських
степах численних тюркських i навiть окремих iранських племен, i  це  факт,
який не виклика? сумнiвiв. I нiчого  дивного  в  тому  нема?,  коли  ми  в
могилах "скiфського  часу"  знаходимо  поховання  ?хнiх  во?начальникiв  i
вождiв. Та й чи тiльки ?хнiх?
   Скажiмо, антропологiчний аналiз зображень скiфiв на  Куль-Обськiй  вазi
може  призвести  до  твердження,  що  то  люди  не  слов'янсько?   подоби:
характерний  профiль,  розрiз  очей,  одяг  тощо  викликають  асоцiацi?  з
аварами-обрами, i з черкесами, i з чорними клобуками, i  з  представниками
якого завгодно тюркського чи iранського  племенi,  i  навiть  iз  греками.
Натомiсть конопаси з Нiкопольського скарбу, особливо ж той,  що  приборку?
жеребця, виказу? характернi риси типового слов'янина. Й робити  скидку  на
якусь  традицiю  чи  школу  в  мистецтвi  стародавнiх  карбувальникiв   не
доводиться, бо зображення на Нiкопольськiй  вазi  свiдчать  про  портретну
правдоподiбнiсть  зображених  на  нiй  фiгур,  чого  не  скажеш  про  вазу
Куль-Обську: там усi на одне лице.
   Прислужуються нам i подальшi знахiдки археологiв. Згадаймо,  наприклад,
чудовий скарб, знайдений на розкопках "скiфського  некрополя"  поблизу  с.
Балки Запорiзько? областi, знахiдку,  яку  видобула  експедицiя  Iнституту
археологi? АН УРСР пiд керiвництвом В. I. Бiдзiлi. Багато вчених,  у  тому
числi й академiк Б. О. Рибаков, сказали, що цю знахiдку важко переоцiнити.
Але вдивiмося пильнiше в чiтку портретну характеристику зображених на вазi
скiфiв. Усi прийшли до висновку, що майстер IV вiку старо? ери  викарбував
на металi портрети конкретних осiб, а цi  особи  зовсiм  не  схожi  нi  на
iранцiв, нi на тюркiв, а на наших дядькiв, яких сотнями знайдеш  у  кожнiм
укра?нськiм селi. Не менш цiкавим вида?ться також багатющий скарб  золотих
виробiв Товсто? могили на Днiпропетровщинi, знайдений археологом i  поетом
Борисом Мозолевським 1971 року.
   Коли взяти до уваги все це, а так само й факт, що в генезi укра?нського
народу брали участь тюркськi та iншi неслов'янськi  племена,  то  мимоволi
виника? вже певною мiрою риторичне запитання: так хто ж були скiфи? Й  хоч
професор В. П. Петров не встиг дати ствердно? вiдповiдi,  але  вiн  рiшуче
заперечив: скiфи не були iранцями. Це, на його думку, був iндо?вропейський
народ, спорiднений iз балто-слов'янами.
   Згадаймо вислiв Костянтина Багрянородного про наших  предкiв,  на  яких
греки казали скiфи та гуни, хоча самi звалися русами.  За  пiвтори  тисячi
рокiв   до   цього   iмператора-iсторика   майже   тими   самими   словами
схарактеризував ?х Геродот: "Скiфи всiх  племен  звуть  себе  "cколотами",
тобто "царськими". Еллiни ж називають ?х скiфами". Отже, ма?мо й самоназву
скiфiв:   сколоти.   Цим   iменем   себе   називали    заснованi    трьома
братами-царевичами Лiпокса?м,  Гарпокса?м  та  Колакса?м  племена  авхати,
траспi?, катiари та паралати. Але ж, крiм "царських"  племен,  були  ще  й
племена скiфiв-кочовикiв, скiфiв-орачiв та скiфiв-хлiборобiв.
   Видатний радянський iсторик  Б.  В.  Рибаков  твердить:  сколоти  -  це
праслов'яни. Але хто ж тодi отi та?мничi скiфи-хлiбороби  та  скiфи-орачi?
Адже вони споконвiку жили на територi? Правобережно?  Укра?ни,  вирощували
хлiб не тiльки для себе, а й на потребу Еллади та iнших  кра?н,  розвивали
ремесла та мистецтва, про якi сучаснi ?м  греки  й  не  мрiяли.  Коли  отi
чотири   племенi   зараховано   до   слов'янських,   то   скiфи-орачi   та
скiфи-хлiбороби й поготiв були слов'яни. Ну, а  Л.  Нiдерле  зарахову?  до
слов'янських ще й скiфське плем'я будинiв . Якщо на територi? Укра?ни жило
колись iранське плем'я, то це були отi згаданi Геродотом "скiфи-кочовики".
   Геродот лишив нам неоцiненний документ  -  зафiксував  на  папiрусi  чи
пергаментi кiлька "скiфських" слiв. Пiсля старанного аналiзу далеко не всi
вони виявилися справдi скiфськими, один з небагатьох виняткiв  -  оте  вже
кiлька разiв згадуване слово "сколоти". Колись i менi  вчувалися  в  ньому
давнi еллiнськi звуки: "ско-лопс" - дерево або "сколiоо - кривий,  лукавий
тощо. Та потiм я подумав: а навiщо тут вишукувати  вiддалену  схожiсть  iз
словами iншо? мови, якщо слово звучить чисто  по-нашому?  "Сколоти"  -  це
просто сколоти, як ото  були  ще  поляни,  древляни  чи  бiлi  хорвати,  й
цiлковиту  рацiю  ма?  академiк  Б.   О.   Рибаков,   називаючи   сколотiв
праслов'янами.
   До речi, слова з  цим  коренем  i  досi  активно  поширенi  в  сучаснiй
укра?нськiй мовi. Борис Грiнченко, наприклад, переклада? слово "сколотити"
росiйською мовою так: возмутить, встревожить. У виданому  ж  1977  року  в
Москвi романi сучасного росiйського письменника  В.  В.  Лiчутiна  "Долгий
отдых",  творi  про  подi?  та  людей  початку  минулого  сторiччя,  слово
"сколотный" нинi переклада?ться як "незаконний".
   Або вiзьмiмо ще одне Геродотове слово: Пората.  Вiн  свiдчить,  що  так
"скiфи" називали сво?ю мовою рiчку Прут. Чи  можна  знайти  аналоги  цьому
слову нинi? Можна,  хоча  вже  й  небагато:  поратися,  працювати,  прати,
праник, перти... Та розгорнiмо знову роман В. Лiчутiна - й на сторiнцi  19
прочита?мо: "Девка  порато  работящая",  тобто  "Дiвка  дуже  працьовита".
Виходить, Прут (рiчка Дужа, Сильна)  за  часiв  Геродота  мав  слов'янську
назву, яку зберегли до наших днiв корiннi жителi росiйсько? Пiвночi (геро?
роману "Долгий отдых" - споконвiчнi помори, та й сам Лiчутiн - помор.
   А ось iнший приклад: Геродот назива? одне з племен, що жило  на  пiвнiч
вiд  Скiфi?:  андрофагiв.  Андрофаги  -  слово,  безперечно,   грецьке   й
переклада?ться "людо?ди". Невже  в  тi  часи  ще  iснував  канiбалiзм?  Та
погортаймо Лаврентi?вський лiтопис - розповiдь про Ки?вську  Русь,  i  пiд
роком 1096 справдi натрапимо на слово "самоядь", яке в пiзнiших документах
перетворю?ться на "само?дiв". Так з давнiх давен у  наших  краях  називали
далекi звiдси сомадiйськi племена (ненцiв та iнших),  а  Геродот  старанно
переклав це слово сво?ю мовою. Хiба й це не ще  одне  свiдчення  того,  що
скiфи - слов'яни?
   Це факт, i хай нас не бентежать отi дивнi, залишенi  нам  Геродотом  та
iншими iсториками слова, якi не мають нiчого спiльного  зi  слов'янськими.
Останнiм часом В. Аба?в та деякi iншi войовничi  iранiсти  зробили  багато
спроб довести, нiбито скiфи були людьми iранського походження. Не  дивуюся
з осетина Аба?ва - дивуюся  з  наших  укра?нцiв,  якi  силкуються  будь-що
пiдрубати й так добряче порубане iсторичне  корiння  рiдного  народу,  аби
всупереч здоровому глуздовi довести, буцiмто 2 - З тисячi рокiв тому цього
нещасного народу й на свiтi не було, бо, виходить, не було йому  мiсця  на
планетi. Ки?вський професор В. П. Петров спростував багаторiчнi силкування
В. I. Аба?ва "осетинiзувати" скiфiв, тепер уже одностайний  хор  iранiстiв
зазнав серйозного дисонансу й збою. В. П. Петров рiшуче заявив: скiфи - не
iранцi. На жаль, вiн так i не встиг довести ?хню етнiчну приналежнiсть, бо
на справжню природу таких слiв, як  "сколоти"  або  "Пората",  не  звернув
уваги, а решту  "скiфських"  лексем  намагався  розшифрувати  з  допомогою
фракiйсько? (теж, до речi, не набагато вiдомiшо?)  та  балтских  мов.  Тим
часом бiльшiсть полишених нам Геродотом "скiфських" слiв та iмен виявились
або чисто грецькими, або спотвореними грецькими. Ось кiлька грецьких слiв,
якi ми досi вважали "скiфськими":
   Люк - "Вовк" (скiфський цар).
   Савлiй - "Той, що ходить манiрно" (скiфський цар).
   Паралати - "Тi, що живуть за кочовиками" (скiфське плем'я).
   Тюрас - "Каламутний" (р. Днiстер).
   Або  -  Папей...  Скiльки  чорнила  згайновано  на   цього   "головного
скiфського бога", якого Геродот ототожнював iз Зевсом! I  всi  дослiдники,
слухняно йдучи за В. Аба?вим, в один голос твердили й про нiбито  iранську
"нацiональнiсть" того бога, й про його роль  у  пантеонi  богiв  iранських
племен та народiв, i про таке колоритне та соковите  iранське  ж  звучання
самого слова, вибудуваного за  суворими  нормами  iрансько?  морфологi?  й
фонетики. Тим часом жодному довiрливому прихильниковi Аба?ва й на думку не
спало  пiддати  творчому  сумнiву   "iранськiсть"   головного   скiфського
божества.
   Нiкому з "iранiстiв" не спадало на думку й iнше:  що  Геродот,  який  у
кожному разi  неодмiнно  пiдкреслював  мовну  спорiдненiсть  тих  або  тих
племен, жодним словом не натякнув про  бодай  вiддаленi  кревнi  чи  мовнi
зв'язки скiфiв iз  персами.  Усi  iранськi  мови  й  тепер,  через  двi  з
половиною тисячi рокiв,  дуже  схожi  одна  на  одну.  Таджицький  поет  i
мовознавець Бозор Собiр мене запевняв, що таджик, iранець, осетин, курд чи
пуштун чудово розумiють однi одних без  перекладача.  А  двi  з  половиною
тисячi рокiв тому, коли iранськi мови були ще ближчими й, напевно, взагалi
не потребували в сво?му середовищi перекладачiв! То невже ж би Геродот  не
сказав, що скiфи й  перси,  мiж  якими  спалахнула  така  жорстока  вiйна,
розмовляли близькими мовами?
   Нашим iсторикам це не спадало на думку, та ?х i звинувачувати  в  цьому
грiх, бо якась добра душа давно  колись  вирiшила,  що  радянським  ученим
цiлком досить знати росiйську мову. Ну, а  якби  комусь  раптом  спало  на
думку завагатись  у  безпомильностi  Аба?ва  й  уважнiше  прочитати  бодай
Геродота, очам вiдкрилося б невiрогiдне.
   Ось той уривок про богiв: "Скiфською мовою Гестiя зветься Табiтi,  Зевс
(i, як на мене, то цiлком правильно), - Папей". Звернiм особливу увагу  на
слова в дужках. Невже Геродот знав скiфську  мову,  що  так  само-впевнено
схвалював правильнiсть iменi чужинського  бога?  Батько  iсторi?  не  знав
жодно? мови, крiм рiдно?. Як же тодi розумiти оте його зауваження?
   Звернiмося спершу  до  словника  -  "Древнегреческо-русского  словаря",
укладеного Й. X. Дворецьким за редакцi?ю члена-кореспондента АН СРСР С. I.
Соболевського й виданого в Москвi 1958 року. Кращого видання в нас поки що
нема?.  За  браком  грецького  шрифта  в  друкарнях  пишу  грецьке   слово
латинськими лiтерами:
   Pappaios. Iз закiнчення видно, що це  -  одна  з  форм  давньогрецького
присвiйного  прикметника.  Але  чи  з  грецького  кореня   утворений   сам
прикметник? Так, iз кореня  слова  pappos,  що  означа?  "дiд",  "прадiд",
"пращур". ? й паралельна форма вiдiменних чи присвiйних  прикметникiв:  iз
закiнченням -oos. Наприклад pappoos. I pappaios, i pappoos  перекладаються
однаково: дiдiвський, прадiдiвський, установлений пращурами.
   Тепер лише ста? зрозумiлим, чому Геродот  так  схвально  поставився  до
iменi чужого, скiфського божества.  Те  вже  цитоване  речення  про  богiв
скiфських належить читати так: "Скiфською  мовою  Гестiя  зветься  Табiтi,
Зевс  (i,  як  на  мене,  цiлком  правильно)  -   Прадiдiвським".   Просто
перекладачi механiчно сприйняли грецьке слово за не  грецьке  й  не  стали
його перекладати.
   За цим принципом утворювалися всi давньогрецькi присвiйнi  прикметники:
Nilos (Нiл) - Nilaios, Niloos (Нiльський). koitos  (постiль)  -  koitaios,
koitoos (постiльний), filos (друг) -  filaios,  filoos  (дружнiй).  pappos
(дiд, прадiд, пращур)  -  pappaios,  pappoos  (дiдiвський,  прадiдiвський,
установлений пращурами).
   Поступово ста? зрозумiлiшим,  хто  були  отi  скiфи  та  по-якому  вони
розмовляли. Й хто були гуни, яких давнi й пiзнiшi  iсторики  називали  теж
скiфами. Мимоволi хочеться ще раз нагадати слова вiзантiйського iмператора
Костянтина Багрянородного про народ, який сам себе  величав  русами,  хоча
iншi народи продовжували вперто називати його скiфами та гунами.
   Й на згадку само собою спада?, що сучаснi монголи не  вiдмовляються  нi
вiд Чiнгiсхана, нi вiд Батия, нi вiд того, що колись призвело  до  розпаду
могутньо? Ки?всько? держави. Монголи були, й слiв  iз  пiснi  не  викинеш.
Нiхто нiяких полiтичних  конструкцiй  не  буду?  на  вироках  давноминулих
часiв. Монголи не претендують на землi, якi на певний час були потрапили в
залежнiсть до ?хнiх пращурiв, так само як  греки  не  збираються  вимагати
назад Константинополя,  який  п'ять  сторiч  тому  став  турецьким  мiстом
Стамбулом. I кожен народ  зокрема,  й  усi  народи  разом  свято  бережуть
пам'ять  про  сво?  минуле,  хоч  би  яким   здавалося   воно   з   висоти
сьогоднiшнього дня й сьогоднiшньо? моралi.  Бо  iсторiя,  як  сказав  один
вiдомий вчений, схожа на багатоповерхову  споруду,  в  якiй  ми  посiда?мо
найвищий поверх. Кожне поколiння буду? сво?  житло  все  вище  й  вище,  й
споруда то мiцнiша, що мiцнiшi ?? пiдвалини. Ми повиннi знати кожен камiнь
свого фундаменту й кожну цеглинку поверхiв, якi лишилися пiд нами, щоб при
зведеннi верхнього, нашого ярусу  врахувати  все  до  дрiбничок:  i  мiцну
гранiтну кладку, й зотлiлi пiдпори, не соромлячись казати  собi  правду  й
правильно оцiнювати.
   А соромитися гунiв i скiфiв нам таки й нема чого. Навпаки: коли  чуйним
скальпелем зiшкребти з полотна давнiх подiй не завжди вмiле  й  не  щоразу
чесне малювання пiзнiших епох та iсторикiв,  то  перед  очима  нам  раптом
постане яскрава панорама  геро?чних  битв  i  гiрких  поразок,  генiальних
полководцiв та мислителiв i  не  менш  генiальних  пройдисвiтiв,  панорама
величних епох злету й перiодiв незбагненного карколомного спаду. Й усе  те
наше, й усе то - ми, бо ми вспадкували  кров  наших  далеких  i  прадавнiх
пращурiв, а разом з кров'ю - й пам'ять тих  часiв,  i  ця  iстина  вже  не
потребу? жодних доказiв.
   Слова "гуни" й "вандалiзм" ми сприйняли з чужих вуст, наче  аксiому,  в
якiй мовби  не  личить  i  сумнiватись.  Тепер  це  звучить  як  осуд,  як
вособлення слiпо? лютi варварiв, що зруйнували Рим i стiльки  сала  залили
за  шкуру  готам.  Рим  був  осередком  свiтово?   культури   й   свiтово?
фiлософсько? думки, це так, це - iстина, але iстина й те, що Рим був також
i жандармом античного й ранньосередньовiчного свiту,  фортецею,  за  чи?ми
гранiтними  мурами  зiбралися  торговцi,  наглядачi  й  власники  рабiв  i
залiзними легiонами намагались накинути рабство й усiм тим народам  свiту,
котрi ще не зазнали ?хнiх  кайданiв  i  нашийникiв.  Рим  був  нездоланною
цитаделлю, яка, проте, давно вже виявилась пiдточена тотальною корупцi?ю й
давно перестала створювати матерiальнi й духовнi вартостi.
   Й треба було сили не менш потужно?  й  жорстоко?,  яка  завалила  б  ту
незрушну тисячолiтню фортецю. Й  такою  силою  стали  слов'яни  на  сходi,
слов'яни й германцi на захiдних  краях  континенту.  Що  ж,  нема  чого  й
казати, борня була жорстока - на життя чи смерть. Але згадаймо  варварськi
розправи й з боку римлян, коли вони часом брали гору над "варварами": рiки
кровi й багатомильнi "але?" розiп'ятих на хрестах, поголовний грабунок  та
знищення вогнем i мечем усього  того,  що  насмiлювалося  пiднятись  проти
Священно? Iмперi? та ?? новим богом помазаних володарiв. Згадаймо все це -
й жорстока лють "варварiв"  у  жодне  порiвняння  не  стане  з  витонченим
вандалiзмом римських просвiщенних карателiв.
   Тим часом "вандалами" й "гунами" лишились в iсторi? тi, хто ще не  вмiв
у пишних трактатах i хронiках  описати  справжнiй  хiд  подiй  i  справжню
вартiсть  вождiв  та  народiв.  Тому  ми  повиннi  з  потрiйною  пильнiстю
ставитися до кожного слова, мовленого  про  нас,  i  тому  потрiйно?  цiни
набува?  кожне  об'?ктивне   речення,   написане   iсториками   в   поривi
великодушностi чи з якихось iнших, не вiдомих нам мiркувань,  бо  тi,  хто
тримав  у  руках  перо  чи  рiзець,  не  щоразу,  далеко  не  завжди  були
великодушнi й прямi в сво?х судженнях, заполоненi шовiнiзмом або обплутанi
павутиною багатоярусно? залежностi вiд володарiв, класiв та епох;  адже  в
усi часи iдеологiя була й лиша?ться партiйною, а iсторiографiя, як жодна з
наук, - найменш об'?ктивним важелем у системi iдеологiй.
   Так, Аттiла був "варвар", якого  iсторики  ворожого  табору  намагалися
змалювати найчорнiшими фарбами, особливо, коли бралися за видимий портрет.
Але  якого,  спитаймо   себе,   великого   дiяча   давньорусько?   iсторi?
змальовувано красенем? З-пiд писала римських  та  грецьких  iсторикiв  усi
вони виходили кривими, похмурими й звiроподiбними. Та коли вiдсiяти  зерно
вiд суб'?ктивно? полови, то часом може вималюватися зовсiм iнший портрет.
   Адже сам Прiск переказу? нам слова Аттiлиних ворогiв про "царя  гунiв".
Римський сановник Ромул мовить  у  Прiскових  щоденниках:  "Нiхто  з-помiж
царiв, що володарювали в Скiфi? чи  в  будь-якiй  iншiй  кра?нi,  в  такий
короткий час не здiйснив стiльки великих справ, як Аттiла". В германському
епосi "Бiтерольф i Дiтлiб" мудрiсть Аттiли порiвнюють iз Соломоновою.  Але
Соломон, як свiдчить епос, при всiй його  величностi  не  мав  поряд  себе
стiлькох витязiв, скiльки ?х бачив Бiтерольф при дворi могутнього Аттiли.
   Та й сам Йордан каже: "Аттiла, володар  усiх  гунiв  i  можновладець  -
небачений у свiтi - племен чи не цiло? Скiфi?,  достойний  подиву  в  його
неймовiрнiй славi серед усiх  варварiв...  Любитель  вiйни,  сам  вiн  був
людиною  помiркованою  й  витриманою,  вiдзначався  свiтлим  розумом,  був
приступний для тих, що потребували допомоги, й прихильний  до  кожного,  в
кого раз повiрив".
   Людиною винятково? справедливостi змальову? його й  Прiск,  бо  простий
люд горнувся до Аттiли. Грек Адамiс, який  жив  у  столицi  гунiв,  сказав
Прiсковi - й правдивий iсторик  не  вта?в  його  висловлювання:  "Я  люблю
скiфськi звича?... Ми  часто  вою?мо,  зате  в  мирний  перiод  утiша?мося
досконалим споко?м i не бо?мося втратити свого  кревного  майна.  На  мо?й
колишнiй батькiвщинi, в Римськiй iмперi?, володарюють тирани, а  малодушнi
раби не зважуються навiть боронитися вiд них. Там нема нi  правосуддя,  нi
рiвностi в державних податках, а сильнiший душить слабшого".
   Ось якi слова про великого полководця й державного  дiяча  знаходимо  в
Прiска та Йордана: "Великий цар-великого народу, господар  досi  нечувано?
могутностi, царств Скiфi? та Германi? самодержець... тримаючи в  жаху  Рим
Схiдний  i  Рим  Захiдний...,  незлiченнi  пiдкоренi  мiста  не   пiддавав
пограбуванню, а ласкаво обкладав ?х щорiчною даниною".
   За портретом цього  "варвара",  "бича  божого"  вимальову?ться  постава
справдi мудрого, гуманного й прекрасного душею русина.  Десь-то  недаремно
навiть Карамзiн,  який  загалом  повторю?  вигадки  необ'?ктивних  ворогiв
Аттiли,  каже  пiсля  цитування  Прiска:  "Ми  звикли  зображувати   гунiв
чудиськами; певно, Аттiла  був  не  дуже  потворний,  бо  Гонорiя,  сестра
iмператора Валентинiвна, пропонувала йому руку свою". Та хiба ж  не  точно
таким самiсiньким азiатом малював i Святослава  Лев  Диякон:  голе  тiм'я,
маленькi оченята, плескатий нiс?...4
   В статтi,  благословленiй  до  друку  академiком  Б.  О.  Рибаковим  та
академiком М. Т. Рильським, яка була надрукована в ч. 1  журналу  "Народна
творчiсть  та  етнографiя"  за  1962  рiк,  говориться:  "Протягом  довго?
геро?чно? iсторi? Русь переживала перiоди розквiту, коли греки  й  римляни
запозичали в не? мiфологiю, що була важливим елементом антично?  культури,
метали, хлiборобство. Могутня Ки?вська держава IX - XIII ст.  була  тiльки
одним з пiзнiших фактiв iсторi? Русi, стародавня ж iсторiя й  культура  ??
ще чекають на широкi дослiдження".
   Й одним з таких перiодiв,  на  наше  глибоке  переконання,  був  перiод
Велiмира - Аттiли, й настав час повернутися до них  обличчям,  скинувши  з
них ганебний ярлик, пришитий готами. Що ж, готiв можна зрозумiти. Слов'яни
були тим валом на ?хньому шляху до поглинення  ?вропи,  який  вони  мусили
гризти зубами, й кожна жменя землi того  валу  давалася  ?м  з  кров'ю.  В
?хньому уявленнi гуни  -  напiвзвiрi,  бо  люто  боронили  свою  прадiдами
заповiдану землю. Але згадаймо часи готсько?  експансi?  на  ?вропейському
материку - й усi уявлення помiняються мiсцями, й кров  захолоне  в  жилах.
Конунг Вiнiтар, подолавши 376 року  одного  iз  слов'янських  володарiв  -
Буса, розiп'яв i його, i його  синiв,  i  сiмдесят  найзначнiших  бояр  на
хрестах.  Конунг  Фродо  III,   перемiгши   в   битвi   захiдних   слов'ян
(венедiв-вандалiв), прикинувшись, нiби збира?ться вести  вiйну  з  якимось
там спiльним ворогом, скликав усiх  слов'янських  князiв-васалiв  разом  з
?хнiм найдобiрнiшим вiйськом i  по-зрадницькому  перерiзав,  передавив  та
перевiшав усiх, у такий  спосiб  позбавивши  слов'ян  можливостi  опору  й
назвавшись пiсля цього конунгом датським i вандальським.
   То чи треба ж так слiпо сприймати й готське твердження про  "вандалiзм"
слов'ян? Далебi, нi, хоч похмура епоха гото-слов'янсько? боротьби  була  й
справдi жорстокою й у нiй панував основний закон "зуб  за  зуб  i  око  за
око". То бiльше, що слов'яни обороняли свою землю  й  мали  всi  права  на
жорстокiсть до зайд-асимiляторiв.
   Так, русини перших столiть ново? ери були  великим  i  висококультурним
народом, i применшення цього - то вiдрижка ще  далеко  не  вмерло?  теорi?
норманiзму. Адже така могутня  iмперiя,  як  Ки?вська  Русь,  що  протягом
пiвтисячолiття пiдтримувала статус-кво в ?вропi - та й у цiлому  свiтi,  -
не могла виникнути з надр напiвдиких племен, якi нiбито перебували мало не
на стадi? родово-общинного ладу, з примiтивною економiкою й ремеслами,  не
кажучи  вже  про  нерозвиненiсть   класового   суспiльства.   Нi,   ?вропа
розвивалася рiвномiрно в усiх сво?х ланках. На одному боцi був Рим з  його
рабовласницькою системою, на другому  боцi  -  так  званi  "варвари",  якi
протиставили  Римовi  новi,  прогресивнiшi  форми  продуктивних   сил   та
виробничих вза?мин: усi "варвари", в тому числi германцi  та  слов'яни.  Й
коли в боротьбi проти спiльного ворога вони  загалом  зберегли  мiж  собою
стан рiвноваги, то це означа?, що вони й перебували на загалом  однаковому
рiвнi  розвитку.  Рiзниця  полягала  хiба  в  тому,   що   готи   прийняли
християнство значно ранiше, але й це сталося тiльки через те, що вони жили
ближче до ще досить могутнього на той час Риму, та й  були  залежними  вiд
нього в повному розумiннi цього  слова:  пiдлеглими.  А  Русь,  могутня  й
самостiйна, ще цiлих сiм сторiч зберiгала  свою  iдеологiчну  незалежнiсть
вiд Риму Схiдного й Риму Захiдного й прийняла  християнство  тiльки  тодi,
коли воно стало загальною "модою" й мiрилом престижу. Й  прийняла  не  пiд
загрозою меча, як iншi народи  ?вропи,  а  добровiльно  й  безболiсно,  не
втративши при цьому свого  морального  суверенiтету,  не  кажучи  вже  про
територiальний.
   Культура Антично? Русi була висока, про  що  свiдчать  й  iсторичнi,  й
фольклорнi,   й   археологiчнi    вiдомостi.    Безперервнiсть    традицiй
хлiборобських народiв, якi населяли нашi землi принаймнi ще за три  тисячi
рокiв до ново? ери, давно стала аксiомою й не вимага? доведення.  Знахiдки
ж останнiх археологiчних розкопок на Укра?нi не тiльки пiдтверджують це, а
й доводять високий рiвень тодiшньо? культури й суспiльного розвитку.
   Нам досi було вiдомо, що на територi? Укра?ни  вже  п'ять  тисяч  рокiв
тому,  наприклад,  виробляли  чудовий   керамiчний   посуд,   простота   й
витонченiсть форми  якого  ставили  це  гончарне  мистецтво  на  рiвень  з
шедеврами стародавнього свiту. Не знали ми тiльки, де й хто його виробляв.
Закрадалися навiть сумнiви - може, все це вироблялося не в нашiй землi, бо
норманiсти населяли ?? примiтивними напiвдикими племенами.
   Та ось 1970 року археологiчна експедицiя Державного  iсторичного  музею
Укра?ни на чолi з Т. Г.  Мовшета  знайшла  в  басейнi  Середнього  Днiстра
унiкальнi гончарнi печi, де виготовлявся саме  цей  посуд.  Цiлий  квартал
гончарних майстерень! Цi печi належать до того типу, якими користуються  й
сучаснi гончарi. "Нашi дослiдження, - стверджу? Т. Г.  Мовша,  -  змiнюють
уявлення  про  економiку  давньохлiборобських  наших  племен  i  про  роль
гончарства  в  нiй".  Гончарнi  печi,  знайденi  бiля  села   Жванець   на
Хмельниччинi, належать до тi?? категорi?, яку  можуть  обслуговувати  лише
чоловiки, а гончарство вже тодi, п'ять тисяч рокiв тому, стало не домашнiм
заняттям для власного вжитку, а ремеслом  i  промислом.  Та  й  розмiщення
кiлькох таких двоярусних печей поряд свiдчить про те, що посуд  вироблявся
масово, отже, для ринку. Коли зважити на  високу  якiсть  керамiки  та  ??
чудове оформления, то стане  зрозумiло,  чому  належить  вважати  культуру
Антично? Русi дуже високою.
   Учитаймось лиш  пильнiше  в  рядки  Геродотово?  "Iсторi?",  й  ми  там
побачимо,  що  так,  усе  збiга?ться,  все   вiдповiда?   чiтким   законам
спiвмiрностi продуктивних сил i виробничих вза?мин: i та  чудова  гончарна
промисловiсть, i високо розвинене хлiборобство околотiв, бо ж сам  Геродот
каже - й нiхто не силував його казати саме таке:
   "Над алазонами (тобто на Середньому й  Верхньому  Днiстрi)  живуть  так
званi скiфи-хлiбороби, якi  сiють  хлiб  не  для  власного  вжитку,  а  на
продаж". А це може означати лише одне: хлiборобське суспiльство  тут  було
високо розвинене, з  товарним  виробництвом  i  ремеслами,  а  отже  ж,  i
класове.
   I це в той час, коли Еллади  ще  й  на  свiтi  не  було,  а  стародавнi
?гиптяни називали грекiв не еллiнами, а "дикими данайцями", якi  тiльки  й
умiли, що служити пращниками вiйську фараонiв найдавнiших династiй.
   Рiвень культури та соцiального розвитку Антично? Русi  пiдтверджують  i
археологiчнi розкопки в самому Ки?вi. Сотнi й сотнi  грошових  знахiдок  i
десятки грошових скарбiв II - III сторiч ново? ери можуть свiдчити  тiльки
одне: поряд з високорозвиненою промисловiстю  ремiсникiв  iснувала  широко
розгалужена система  торгiвлi.  Якщо  в  землi  знайдено  десятки  великих
грошових скарбiв, то в сто й тисячу разiв бiльше було  ?х  в  обiговi,  бо
скарби закопували в землю не для археологiв, а для того, щоб переховати на
певний час, а потiм викопати й пустити ?х знову в  обiг.  Десятки  багатих
скарбiв так i лишилися з невiдомих причин у землi, й вони взайве, й  цього
разу  беззаперечно,  засвiдчують  наявнiсть  високорозвиненого   товарного
виробництва тодiшнього суспiльства.
   Звiдси,  очевидно,  слiд  зробити  й   логiчний   висновок:   наявнiсть
численного класу купцiв передбача? iснування не якихось селищ або  горрдищ
общинно-родово?  формацi?,  а  мiст,  якi   цiлком   вiдповiдали   вимогам
пiзньорабовласницького чи ранньофеодального суспiльства.
   Таким мiстом був принаймнi в I - III сторiччях Ки?в, тобто  Гунугард  i
Гунiборг часiв Аттiли, тобто Метрополi? Птолемея, а може, й той  Ки?в,  що
був центром Геродотово? Басiле?, або Геррiв. Тепер уже нiхто не зважу?ться
"народжувати" Ки?в у VIII - IX, навiть X сторiччях, як ще було  донедавна.
Тепер Ки?ву ласкаво дозволено виникнути в  V  сторiччi.  Але  це  -  також
несправедливiсть. Чому для визначення статусу мiста  ми  мусимо  неодмiнно
втискатись у схоластичнi рамки? Невже мiсто ста? мiстом тiльки тодi,  коли
в центрi його виника? фортеця, а навколо - незахищений ремiсничий посад? А
якщо все було разом, i фортеця, й посад, як, скажiмо, в найдавнiших мiстах
планети - в Шумерi, та й пiзнiше - аж до ранньо? Вiзантi?? В деяких  таких
мiстах населення було переважно  хлiборобським,  але  ж  ми  назива?мо  ?х
мiстами!  А  який  же  статус  дати  тодi  поселенням  часiв  Трипiльсько?
культури, поселенням, у яких зводилися кiлькаповерховi будинки й  жило  до
25000 мешканцiв? Цi осередки  не  були  захищенi  фортечними  мурами  -  i
все-таки то були мiста. Кожен час у кожному регiонi диктував сво? правила.
Якщо кра?нi не загрожувало вторгнення, то для чого зводити мури?
   Та чи й могло бути таке мiсто на територi? нинiшнього Ки?ва або ж бодай
неподалiк вiд нього?
   В тiм-то й справа, що було. Коли, звичайно, не пiдходити  до  нього  зi
схоластичним аршином i не вимагати вiд античного мiста того, чого належить
вимагати  хiба  що   вiд   поселень   середнього,   ба   навiть   пiзнього
Середньовiччя. Чи була Скiфiя в часи свого найбiльшого  розквiту  класовим
суспiльством? Безперечно. Iснував панiвний клас вiйськово-племiнно? знатi,
iснував клас виробникiв - вiльних хлiборобiв, пастухiв та ремiсництва, був
також клас рабiв, про що чiтко сказано в "Iсторi?" Геродота.
   Ми раз  у  раз  вiдкрива?мо  багатющi  поховання  скiфських  вельмож  з
промовистими   доказами   класового   розшарування   й    високорозвинено?
ремiсницько? творчостi, й не менш  розвиненого  товарного  виробництва  не
тiльки хлiба, а  й  промислових  товарiв.  Надзвичайно  високого  розвитку
набуло  й  мистецтво.  Греки  досягли  колосальних   висот   у   мистецтвi
наслiдування й копiювання форм природи, але ?м було  далеко  до  скiфських
митцiв, якi першими в свiтi, випередивши тисячолiття, сягнули  i  нинi  не
перевершених еверестiв  символiзму,  стилiзацi?  та  абстрактного  бачення
свiту.
   Але повернiмося думкою до мiста, яке  все-таки  було.  Воно  виникло  в
межах нинiшньо? столицi Укра?ни не пiзнiше VI сторiччя до н. е. й iснувало
за часiв Геродота, тож вiн не мiг не чувати про нього. Так, мiсто  виросло
не точно там, де згодом  постали  палаци  Володимира  та  Ярослава,  Софiя
Ки?вська чи баня Золотих ворiт. Воно  було  трохи  далi  на  пiвдень,  мiж
ки?вськими мiкрорайонами Феофанi?ю та  Хотовим,  займало  високе,  зусiбiч
оточене глибоким ровом плато, взяте нагорi в мiцне кiльце стрiмкого  валу,
мало три брами та дерев'янi обороннi вежi.  А  площа  мiста  перевершувала
загальну площу всiх  трьох  "класичних"  ки?вських  гiр:  Старо-ки?всько?,
Щекавицi та Хоревицi: 31 гектар! I  це  на  добрих  пiвтори  тисячi  рокiв
ранiше вiд Володимира та Ярослава.
   В радянськiй iсторiографi? налiчу?ться аж три рiзнi  "дати  народження"
Ки?ва. Дехто назива? навiть... Х сторiччя! Не так  давно,  як  ми  зна?мо,
Ки?ву "дозволили" вiдзначити 1500-рiчний ювiлей. Але давно iсну?  й  третя
думка: iсторiю Ки?ва слiд починати вiд тих поселень, що з'явилися на  його
нинiшнiй територi? задовго до полянського князя Кия й навiть до ново? ери.
Тако? думки дотримували видатнi укра?нськi вченi I. М.  Самойловський,  В.
П. Петров та багато iнших iсторикiв.
   Навряд чи можна вiдшукати кращий варiант для  того,  щоб  сказати:  ось
античний Ки?в - величезне й могутн? першомiсто Ки?в-Хотiвський,  од  якого
слiд починати лiточислення Матерi мiст руських. Археологи  називають  його
"городищем", i це в ?хнiх вустах звучить зневажливо. Але ж ми  кажемо,  що
полянський князь Кий збудував "мал городок" - то  чим  же  це  вище?  Якщо
французи не так давно вiдсвяткували 2000-лiття сво?? столицi тiльки на тiй
пiдставi, що Юлiй Цезар  згадав  серед  переможених  галлiв  якесь  плем'я
паризi?нiв, а  сам  Париж  засновано  через  три  сотнi  рокiв  по  смертi
Цезаревiй, то ми мусимо взяти за дату народження нашого Ки?ва VI  сторiччя
до  н.  е.,  коли  на   пiвденних   околицях   нашо?   столицi   народився
Ки?в-Хотiвський.
   Доба Ки?ва-Хотiвського була добою розквiту таких городищ  (насправдi  -
античних мiст) на територi? всi?? Укра?ни. Згадаймо  хоча  б  Немирiвське,
Гаврилiвське,  Кам'янське  та  Бiльське  городища,   заснованi   тодi-таки
хлiборобськими "скiфськими"  племенами.  А  ще  згадаймо  Змiйовi  вали  -
могутнi фортифiкацiйнi споруди, першi з яких  виникли  теж  у  "скiфський"
час.
   Тiльки високорозвинене суспiльство спроможне на подiбнi  трудомiсткi  й
дорогi будови, й тогочасне суспiльство було таким. Хоч у  якихось  галузях
поступу племена та племiннi об'?днання Пiвнiчного Причорномор'я вiдставали
од грекiв, але в суспiльному розвитку,  як  казав  вiдомий  ленiнградський
вчений В. Ф. Гайдукевич, iшли майже в ногу з давнiми греками.
   Хiба ж не про це свiдчить iсторiя  Скiфi??  Чому  тодi  ми  намага?мося
принизити самих себе й запекло твердимо, нiби в нашiй минувшинi не було нi
блискучо? культури, нi гiдних подиву звершень, анi чудових  мiст?  Усе  це
було, був i Ки?в (може, хiба що називався Хотовим чи ще там як) за пiвтори
тисячi рокiв до Олега й Iгоря, хай i не на тих самих пагорбах, але  стояв.
Живi мiста мають властивiсть рухатися в  просторi.  Кожна  епоха  висувала
сво? закони, сво? вимоги  й  до  людей,  i  до  мiст.  Стародавнiй  Галич,
наприклад, був од Галича сучасного  за  шiсть  кiлометрiв,  але  ж  ми  не
кажемо, що це рiзнi населенi пункти. З цього  приводу  надзвичайно  цiнною
вида?ться нам знахiдка Г. М. та I. Г. Шовкоплясiв у ки?вському мiкрорайонi
Оболонь. Вони вiдкрили поселення II ст. до н.  е.  -  II  ст.  н.  е.,  що
неабияк прислужилось iсторикам, продовжуючи бiографiю Ки?ва.
   Iсторiя наша повна бiлих плям, iсторiографiя ряснi? плямами  темними  й
ще бiльше - затемненими. Й цей  справедливий  докiр,  як  казав  Олександр
Хомич Вельтман, талановитий росiйський письменник  та  iсторик,  може,  не
досить  озбро?ний  археологiчними  матерiалами,  зате  щедро   обдарований
талантом  ретроспективного  аналiтика,  -  ляга?  на   сумлiння   не   так
найдавнiших iсторикiв, як на  iсторикiв  доби  iстинно  варварсько?,  коли
стараннiсть, доброчеснiсть та прагнення об'?ктивностi, що iснувала ранiше,
почали в масовому порядку, при переписуваннi античних свiдчень та  хронiк,
замiнюватись  невiгласькими   перекручуваннями,   описками   та   свiдомим
пiдтасовуванням  для  наперед  планованого  вкорiнення   в   iсторiографi?
неiснуючих   фактiв    i    дiй,    прийшлих    династiй    та    прийшлих
народiв-завойовникiв. Та й нинi далеко не кожен iсторик може похвастатися,
що вiн очистив себе вiд скверни тих варварських традицiй.
   I  наш  святий  першообов'язок  -  вишукувати  в  половi  нещиростi   й
тенденцiйних перекручень зерна правди, хоч би як важко й на перший  погляд
безнадiйно це здавалось.

   1972-1990 pp.


   [1] Н а в - мрець.
   [2] Одна з найвищих посад у давнiй Ки?вськiй Русi.
   [3] Ч а с - мiра вiдстанi, приблизно 5 км.
   [4] Сарана.
   [5] Слово "гуни"  слов'янського  походження  i  в  багатьох  iсторичних
джерелах пишеться з одним "н" (авт.).
   [6] Борошном називали взагалi харчi.
   [7] Волгу.
   [8] Т а л ь- заложник.
   [9] ?гипетська.
   [10] В е р е к т и - молотити, звiдси вересень - мiсяць молотiння.
   [11] Тепер м. Очакiв Микола?всько? областi
   [12] Херсонес, або Корсунь, був коло теперiшнього  Севастополя,  влежав
до Вiзантi?.
   [13] Писар.
   [14] Тут i далi  цитуються  слова,  залишенi  давньогрецьким  iсториком
Прiском, який жив у V сторiччi й вiдвiдував столицю Аттiли.
   [15] Захiдна Римська iмперiя зi столицею в  Римi.  Схiдна  iмперiя,  зi
столицею в Константинополi,  теж  звалася  Римською,  хоч  насправдi  була
грецька.
   [16] Гра.
   [17] Персiя.
   [18] Чумацький Шлях.
   [19] Аргентум - срiбло (лат.). Тепер Страсбург.
   [20] Майнц.
   [21] Кельн.
   22] Мiланi.
   [23] Тепер Орлеан, мiсто на вигинi правого берега р. Луари.
   [24]  Подiбну  промову,  за  свiдченням  iсторика   Иордана,   Теодорiк
виголосив i перед бо?м з Аттiлою.
   [25] Тепер Шварцвальд у Захiднiй Нiмеччинi
   [26] Однi з найвищих посад великокняжого двору в стародавнiх русинiв.
   [27] Iталi?ць.
   [28] Флагеллум - дрюк, бич, кий.
   [29] Дослiвно переклада?ться: Божий Бич (порiвняй: Богдан Гатило).
   [30] Лев Перший (лат.).
   [31] Ходити ротi - клястися, присягатися.
   [32] Шовку.
   [33] Калiмера - Ласкаво прошу!
   [34] Радiй, пане iмператоре.
   [35] Кало - добре (грецьк.).
   [36] Життя.
   [37] Мотузка.
   [38] Бiблiотеки.
   [39] Тепер там початок вул. Володимирсько?, трохи вище вiд  iсторичного
музею.
   [40] Викуп, платня.
   [41] Тепер м. Вормс на лiвому Березi р. Рейну.
   [42] Викупу.
   [43] Луската рiзниця.
   [44] Разом з правою рукою.
   [45] Великий келих
   [46] Варягiв.
   [47] Пiзнiше його прозвали Чудським.
   [48]  "Дика  вира"  -  об'?днання  заможних  смердiв  серед   сiльсько?
общини-громади на давнiй Укра?нi