посол! - смокчучи люльку, озвався Гуня. - На яких умовах польний гетьман гада? почати з нами переговори? - На умовах сеймово? Ординацi? це значить... - Шiсть тисяч ре?стру, - закiнчив за нього Гуни - Гетьман i старшина iз шляхти. Козаки стають хлопами у панства. Про волю й балакати нема чого. Чи було коли таке в дiдiвщину? - Не було! - загули козаки. - Нi в дiдiвщину, нi в батькiвщину! Ми нащадки вольних козакiв! - I нашо? вотчини панству не вiддамо! - Горбатого до стiни не притулиш, а козака до пана! - Пани села нашi вирiзають, жiнок та дiтей мордують, а ми ?м у нiжки будемо кланятись? - Ось вам, пане посол, вiдповiдь козакiв, - закiнчив Гуня. Пан Кемеровський, не стримавшись, iз злiстю кинув: - Я колись Павлюка вмовляв у Чигиринi... Не послухав мене i скiнчив сво? гетьманування на пласi у Варшавi! Не забувайте про це, пане гетьмане! - Нiколи не забудемо, пане! - гнiвно вiдповiв Гуня. - I ми, i дiти нашi, i нащадки!.. Поляки мовчали цiлий день, лише зрiдка ?хнi гармати обстрiлювали повстанський табiр, але мляво, неохоче, нiби заздалегiдь знаючи, що толку з того не буде нiякого. Гуня, спершись на вал, оглядав ворожий табiр, смоктав люльку - бурульку i обмiрковував, як далi битися. Помiч, на яку вiн було розраховував, не надходила Бiльше того, селяни на волостях самi виглядають допомоги. Жовнiри лютують по селах, одна надiя на козакiв. Чутки про битву в гирлi Старця розлетiлися по всiй Укра?нi, але пiдмога, на яку сподiвався Гуня, не йшла Надi о мiцно ?х обаранили ляхи. Але й про мир з панством не може бути мови. Треба вириватися з оточення i йти на волостi, знищувати каральнi загони, гуртувати навколо себе селян, накопичувати сили. - Кров наша, як i порох, - не безмiрна! - казав Гуня на козацькiй радi. - Одначе ми можемо ще довго вiдбиватися. Але давайте подума?мо, як нам далi бути. - Правильно! - крикнув Козир. - Яка там в дiдька битва, як ми пiдплива?мо у власнiй кровi! Бiля Козиря стояв уже гурт старшин i козакiв, серед яких видiлялися ре?стровцi Роман Пешта, Iван Боярин та Василь Сакун. Слухаючи Козиря, вони схвально кивали головами, уникаючи дивитися на Гуню. "Козир уже вербу? собi прибiчникiв", - додумав Гуня i запитав: - То що пропону? пан старшина? - Прийняти польську пропозицiю! - мовив Козир. - Панове старшини! Панове козаки! Як нам задурно класти голови, то чи не лiпше помиритися з ляхами? Ляхи радi будуть нас спекатись, i ми, пiдписавши угоду, розiйдемося по хатах. Козаки мовчали, покручуючи вуса, лише купка, що стояла бiля Козиря, впiвголоса пiддакувала. - Ми будемо вигрiвати боки в теплих хатах, а карателi хай лютують по волостях? - запитав Гуня. - Я пропоную вам те, що колись пропонували дiди i батьки нашi славнi: священну боротьбу! - Тодi ляхи переб'ють нас! - вигукнув Козир. - На що ми сподiва?мось? На чудо? У нас лише вiсiм гармат i жменя пороху. У нас i тисячi козакiв не набереться, а в них? У п'ять тисяч не вбереш. - Зате наш козак вартий п'ятьох лядських! - вiдповiв Гуня. - Правильно те, що в нас вiсiм гармат i мало пороху, а в ляхiв ?х сотнi! - От бачите! - аж пiдскочив Козир. - Нарештi до нього дiйшло! - Почекай, не спiши з козами на торг! - спинив його Гуня. - Хай у нас мало збро?, але здаватися на милiсть панську ми не будемо. Наша честь лицарська не дозволить нам гнути хребта перед паном. Бо для чого ж ми тодi й затiвали цю веремiю? Поскуби кiшку, вереску та нявкання буде доволi, а шерстi чортма! Не те я хочу вам запропонувати, товариство. Чим довше ми будемо оборонятися й бити панство, чим бiльше будемо спустошувати його вiйсько, тим зговiрливiшими будуть пани. Ми примусимо ?х збiльшити ре?стр, доб'?мося, що старшина в нас буде не з шляхти, а з козакiв значних. Зрештою ми вирвемо у панiв хоч якiсь вольностi й полегкостi люду. - А тодi що? - крикнув Козир. - А тодi прорвемо облогу i вирвемося на волостi! - Дiдька лисого ми прорвемо облогу} - вигукнув сотник Ворожбит. - Пани мiцно нас затиснули. - Як буде серед нас мир i злагода, то не вiзьмуть нас пани! - твердо мовив Гуня. - А коли чвари та роздари помiж нами спалахнуть, коли брат з братом на прю стане - не чекайте тодi воли Пани тiльки й ждуть, об" хтось свiй мiж нами клинцi вбивав. - Це камiнець у мiй город? - почервонiв Козир. - Не спiши, пане старшино, бо нагадаю тобi примовку про злодiя, у якого шайка горить, - насмiшкувато мовив Гуня. - Козаки засмiялися, Козир, насунувши на лоба соболеву шапку, шмигнув у гурт сво?х прибiчникiв. - Сьогоднi зробимо вилазку, - сказав Гуня насамкiнець. - Я сам вас поведу. Але вiдчув, що не всi козаки й тим паче старшини пiдтримують його... "Звiдси й почнеться наша поразка", - подумав з гiркотою. Вночi, коли польський табiр оповила тиша й пiтьма, козаки один за одним переповзали через гребiнь валу, аби ?хнiх постатей не було видно на тлi неба, i зникала в пiтьмi. На польському валу маячила варта. Гуня шепотом велiв козакам залягти, а вперед послав "в'юнiв". Тi нечутно зникли, невдовзi почувся глухий шум i падiння тiл. Вартiвники зникли з валу. Блиснув крихiтний вогник. - Вперед, козаки! - звiвся Гуня. Козаки хутко вихопилися на польський вал, зсунулись i опинилися бiля першо? лiнi? шанцiв. У ворожому таборi, як i перше, було тихо, лише на далекому обрi? миготiли, спалахуючи, блискавицi. Гуня стрибнув прямо в шанець i вiч-на-вiч стрiвся з переляканим жовнiром, що лупив заспанi очi й бойкотiв: - Цо то ?, проше пана?.. Цо то... - То ? твоя смерть! - Гуня шаблею пришпилив жовнiра до стiнки шанця. - Спати треба поменше, коли зiбрався з козаками воювати! Увiрвавшись в першу лiнiю шанцiв, козаки беззвучно кололи жовнiрiв, сiкли ?х шаблями, i по якiйсь хвилi перша лiнiя польсько? оборони була спустошена... Та ледве заскочили в другу лiнiю i почали штрикати жовнiрiв, як тиша на цьому й скiнчилася. Зненацька хтось закричав не сво?м голосом, загримiли пострiли i зайшовся сполошеним бемканням сигнальний дзвiн. В польському таборi зчинився шарварок. Пальба й крики сполошили нiч, табiр загудiв, як величезне гнiздо потривожених ос. Першими на козакiв напали нiмецькi пiхотинцi, зав'язалась сiча. Гуня з розгону увiрвався в колотнечу i сiк нiмецьких пiхотинцiв, як капусту. Шабля-дамаска тiльки свистiла в його жилавiй мiцнiй руцi. Закусивши кiнець вуса, Гуня злiва й справа наносив смертельнi удари. Шаблю тримав ледь навскiс, пiд певним кутом, щоб не вибило ?? з рук при ударi. Рiзкий, рвучкий удар - i шабля з тупим свистом м'яко входила в тiло ворога, трощила костi та хрящi, i ворог, розрубаний навпiл, беззвучно( валився пiд ноги... Та ось на помiч нiмецьким пiхотинцям, половина яких уже була зрубана, кинулись жовнiри, з бокiв напали кварцянi хоругви, забрязкотiли панцерники - гусари... - Братчики, вiдходимо! - крикнув Гуня. - Дали чосу панам - на сьогоднi досить! Коли Гуня повернувся з козаками в свiй табiр, першим його стрiв старшина Козир. - Вкусив, пане гетьмане, ляшкiв? - ?хидно запитав старшина. - Чи, може, ?хню оборону прорвав? - Батогом обуха не переб'?ш, - загомонiла бiля Козиря старшина. - Як лобом у мур трахкатись з надi?ю дiрку пробити, то лiпше прийняти панськi умови. Гуня зрозумiв, що серед старшин назрiвають чвари. Розiзлившись за нiчний напад, Микола Потоцький нi свiт нi зоря кинув на повстанцiв свою кiнноту. Сам з горба спостерiгав за панцерниками. Вершники вишикувались в довгий ряд, взяли списи напереваги. Польний гетьман замилувався гусарами. Славнi вояки, один в один! Що не вершник - то ясновельможний дворянин, то шляхтич, кiнь пiд ним турецький, за велике злото куплений, цiни не ма?. Кожен дворянин ма? щонайменше п'ять коней в запасi та десяток слуг... А як вони в сiдлах тримаються! Гордо, велично. На довгих списах двоколiрнi значки трiпочуть на вiтрi, пiдбадьорюючи во?нство. Гусари закутi в кiраси, наручники, поножi, на головi - шоломи з пiр'ям. Пiд правою рукою довгий та широкий меч (ним зручно приколювати пораненого ворога), пiд лiвою - шабля i палаш. А ще бойовi сокири з довгим рукiв'ям. Хоч кому голову розтрощать! Сила! Мiць! Краса i гордiсть шляхетського вiйська! Вперед!.. З гиком i свистом понеслася важка панцерна кiннота на табiр повстанцiв, i чути, як двигтiла земля пiд копитами сотень i сотень коней. Козаки мовчали, жодного пострiлу! Зненацька переднi конi почали падати, хоч з козацького табору, як i перше, не пролунало жодного пострiлу. А конi падали десятками, гусари летiли ?м через голови, брязкались сво?м залiзяччям об землю... Iржали конi, кричали гусари пiд копитами кiнноти. Iншi хоругви, вгледiвши таке, хутко повернули назад... А повстанцi, як i досi, зберiгали мовчанку, лише на валах сидiли козаки та смалили люльки. Волосся на головi в польного гетьмана заворушилося. Що за причина? Чому без пострiлiв падають конi? А гусари, ясновельможнi шляхтичi, його краса й надiя, трюхикають пiшкадьором назад. Та й то не всi... Бо решта позаклякала на мiсцi. Не диявольською ж силою поклали козаки гусарських коней? Та ось примчав ротмiстр. - Вашмосць!.. Там ямки!.. - Якi в дябла ямки? - витрiщився Потоцький. - Вузькi й глибокi, проше пана, - белькотiв ротмiстр. - Козаки надовбали до безлiку ямок перед сво?м валом. Та ще й густо... Нашi конi ламають ноги, а гусари, падаючи на всьому скаку, не всi приходять до тями. Матка Боска! Що придумали хлопи! Без жодного пострiлу покласти скiльки коней, а гусарам яка ганьба! - Наступати неможливо, вашмосць... Конi ламають ноги... - Станiславе! - круто повернувся польний гетьман до свого брата. - Гусарiв вiдведи, а на козакiв кидай жовнiрiв! Кров з носа, а захопiть табiр! Пора вже з лотрами розквитатися! Але й жовнiрська атака не вдалася. Козаки й тут перехитрили. Спершу все йшло нiби добре для полякiв. Жовнiри натовпом посунули у видолинок, де, конаючи, iржали гусарськi конi. Зненацька наче з-пiд землi вирнули козаки. Жовнiри спинилися, не розумiючи, звiдки вони взялися. Спершу ?х сприйняли за повстанцiв, як зненацька козаки повернулися до них спинами i, розмахуючи шаблями, посунули на повстанський табiр. - То ре?стровi сотнi штурмують лотрiв! - крикнув ротмiстр. - Вперед, вояки!.. Та ледве жовнiри наздогнали козакiв, як тi рвучко всi як один повернулися i зрубали шаблями перших жовнiрiв. Все вiдбулося так несподiвано i швидко, що жовнiри в першу мить навiть не противились, падаючи пiд козацькими шаблями. Решта хоругов, боячись потрапити в засiдку, втекла у свiй табiр. - Що, пани ляшки, схопили облизня? - кричали козаки. - Втерли вам ворсу! Ще й круг пальця вас обвели. Так закiнчилися двi атаки того ранку. Польний гетьман був злий, як нiколи. Як нахабно й безкарно провели його козаки! Злiсть кипiла й не знаходила виходу. Гримав на ротмiстрiв та поручникiв, обзивав ?х телепнями, макухами i зрештою, велiвши короннiй артилерi? зiгнати злiсть на козаках, подався у свiй намет. Слуги вже приготували снiданок, але Потоцький вiд ?жi вiдмовився, лише випив натщесерце два келихи вина i сидiв, набурмосившись, наче сич... Радiти не було вiд чого. Маючи вiйсько, котре в багато разiв переважа? повстанське сво?ю кiлькiстю, маючи таку сильну артилерiю, кiнноту, вiн ось уже який тиждень топчеться на мiсцi, не в змозi викурити жменьку - другу розбишак з-за валу. Ганьба! Не оголошувати ж посполите рушення, аби витурити Гуню з гирла Старця! Польний гетьман спорожнив уже третiй келих, як у намет заглянув ротмiстр. - Вашмосць! Гусари спiймали двох кобзарiв. До Гунi хотiли прошмигнути! - Кобзарi? - скривився Потоцький. - Якраз тiльки музики не вистачало!.. Чого сто?ш, телепню? Тягни ?х сюди!.. Ротмiстр хутко обернувся й заштовхав до намету двох дядькiв. Один був низькорослий, сивовусий, з гiрким виразом обличчя. Замiсть очей в нього були двi рожевi ямки. Його товариш був зрячим - високий, худий, вуса мав рудi, брови кущуватi, що супились над гострими очима. В обох висiли через плечi худi торбинки. Високий мав кобзу, а слiпий - лiру. Вiн тримався за рукав зрячого i дивився прямо поперед себе, мiцно стиснувши сухi запалi вуста. - Ви хто такi? - запитав Потоцький. - Музики, - вiдповiв високий i по хвилi додав: - Я - Самiйло Голосистий, кобзар, а це мiй товариш i побратим Ничипiр Бiда, лiрник. Вдвох по Укра?нi мандру?мо та людям гра?мо. - До бунтiв чернь заклика?те? - Заклика?мо до волi! - визивно мовив Самiйло Голосистий. - Козацька кобза ще нiколи не грала пiд панську дудку. - Ви в мене погра?те! - зашипiв Потоцький. - Ви ще потанцю?те пiд мою дудку, пся крев! - А ти ж хто такий? - глухо поспитав слiпий лiрник. - Худоба! - Ротмiстр навiдлiг вдарив рукою слiпого лiрника - Бидло! Як ти смi?ш так казати ?гомосцi польному гетьману?! - Бити слiпого дiда не вельми велика честь, - з гiднiстю вiдповiв слiпий лiрник i повернув лице на голос Потоцького. - То це ти сам Потоцький? - Сам, - криво посмiхнувся польний гетьман. - Чули про тебе, катюго, чули! - гнiвно сказав лiрник. - Села випалю?ш, звiре прелютий! Груди жiнкам вирiзу?ш, немовлят знищу?ш! Нi людей, нi Бога не бо?шся! - Не боюсь, хлопе. Проти вашого люду в мене вiйсько ?, а Бога... З Богом мiй капелан побесiду?... - Стережись, звiрюко! - вигукнув кобзар Голосистий. - Вiдiллються вовковi овечi сльози! Ротмiстр вихопив меча, Потоцький спинив його. - Чекай, ще встигнемо. Хай спершу скажуть цi музики, куди вони йшли. I за чим? - Туди, де воля б'?ться, - сказав кобзар. - До Гунi та його побратимiв, - уточнив лiрник. - Ану грайте! - наказав Потоцький. - Кому? - здивувався кобзар i навiть оглянувся. - Я не бачу тут людей. - Менi, пся крев! Н-ну!.. - Ми катюгам не гра?мо, - з гiднiстю мовив високий кобзар. - I кобзи не будемо оскверняти. - Хай тобi лiпше дiдько рогатий на поминках на сковородi загра?! - вiдказав слiпий лiрник. - Ай-ай!.. Якi вiдважнi! Лицарi! - насмiшкувато похитав головою Потоцький. - Ось я зараз подивлюся, чи справдi ви хоробрi, чи тiльки машкару на себе натягли. Ви хотiли бунтарям пограти? Я вам допоможу. Одного з вас вiдпускаю. Музики мовчали... - Що, жижки затремтiли? - зареготав Потоцький. - Ха-ха!.. Теж менi побратими. Чого ж ви сто?те? Один з вас нехай iде до Гунi i гра?. Але другий лиша?ться тут. Тiльки перший перейде козацький вал, другому я велю зрубати голову. То як, побратими? Хто з вас лишиться тут, а хто пiде бунтарям дух пiднiмати? Рiшайте самi! Слiпий лiрник взяв за руку свого товариша кобзаря i тихо мовив: - Йди ти, брате i товаришу мiй. А я тут лишуся, щоб катюгу сво?ю головою потiшити. Куди менi, слiпому, йти, ще ляхи кепкуватимуть з мене, як я зослiпу тикатимусь. А ти, брате-товаришу, йди та козаченькам заграй... Про волю i ?хню долю. - Спасибi, товаришу мiй! - сказав кобзар i потиснув лiрнику руку. - Пiду... Заграю ?м про волю i долю... Побратими вклонилися один одному. - Прощай, брате! - Прощай, товаришу! Вiзьми мою лiру, не хочу, щоб вона в поганських руках лишилася. - Ничипiр Бiда поцiлував лiру i вiддав ?? Голосистому. - Загра?ш на нiй i в Днiпро кинеш! - Повернув незряче лице до Потоцького: - Де ти там сто?ш, катюго? Я лишуся тут i зложу свою голову, а товариша мого вiдпусти. - Хай iде! - буркнув Потоцький. Роздiл шiстнадцятий Ледве Самiйло Голосистий пiднявся з кобзою та лiрою на козацький вал, як його побратиму ударом меча стяли сиву слiпу голову, настромили на спис i виставили на валу. - Прощай, побратиме! - вклонився Самiйло тiй головi на списi. - Чимало ми стоптали з тобою дорiг по Укра?нi, а ще бiльше пiсень виспiвали... Ти вiдспiвав уже сво?, а я - доспiвую... Козаки пiдхопили кобзаря пiд руки, звели з валу, оточили його тiсною гурбою. - Здоровi були, товаришi й брати! - знявши солом'яного бриля, вклонився кобзар. - До вас я йшов з побратимом сво?м, та доводиться одному кланятись i земним поклоном вiтати вас, славнi пани - братчики. А за товариша мого - лiра вам кланя?ться. Ще раз низько вклонився з лiрою в руках, випростався, обережно закрутив ручку лiри, тихо перебирав струни, i сумна та журна мелодiя виповнила повстанський табiр. Самiйло грав, не зводячи очей з побратимово? голови на списi, i з очей його покотилася самiтна сльоза... Козаки стояли, звiсивши голови. Та ось Самiйло стрепенувся, пiдбiг до кручi i, розмахнувшись, пожбурив лiру в Днiпро. - Пливи, козацька лiро, пливи за водою, хай наш батько Славута на тобi гра? та люд наш до помсти заклика?! Прощай, товаришу мiй! - Повернувся до козакiв, зняв з плiч кобзу. - Дозвольте вам, панiбратчики, пограти та про славу вашу лицарську поспiвати. - Просимо! Просимо, батьку! - загомонiли козаки. I лиця ?хнi, хвилину тому зажуренi, враз посвiтлiли. - Спасибi, що прийшов до нас, бо нам без музики, як i без пороху, - тяжко. Гуня послав чатникiв на вали, а решта козакiв розмiстилася просто на пооранiй ядрами землi. У коло посадили кобзаря... Повiв вiн рукою по струнах забринiла, зарокотала стара кобза... Принишкли козаки, тiльки очi ?хнi заблищали вологою. Пiсля стiлькох битв, смертей та кровi як солодко, до болю, до щему в серцi солодко було слухати рiдну кобзу... I на душi легше ставало, i на серцi свiтлiло... Злетiла пiсня: Вi? вiтер, вi? буйний, Аж дуб похилився. Скажи, скажи, козаченьку, Куди ти пустився. Чи ти ?деш в Туреччину Братiв визволяти? Чи ти ?деш на Вкра?ну Слави добувати? Ледве заспiвав кобзар, як козаки, зголоднiвши за пiснею, дружно пiдхопили, i злетiла над табором тисячоголоса пiсня про козака, котрий вiд могили до могили соколом линув i обiцявся розказати "батькам нашим всю тяженну недолю". Дружно спiвали козаки, оточенi ворогом, i вкра?нська пiсня наповнювала ?хнi серця звитягою, як криницю джерело з живлющою водою, ...Потоцький, вчувши пiсню в козацькому таборi, велiв негайно кинути жовнiрiв на приступ. - Щоб навiки зацiпило тим спiвакам! Але повстанцi, пiдпустивши ворога до валу, висипали з таким завзяттям навстрiч i з такою люттю запрацювали шаблями, що жовнiри кинулись тiкати. Разом з козаками бився i кобзар Самiйло Голосистий. З шаблею в однiй руцi та кобзою в другiй вiн мчав у першiй лавi, женучи ворога, i його винесло аж на польський вал. Зняв вiн iз списа голову свого побратима i впав, поцiлений кулею в груди... Кiнчався липень. Другий мiсяць переважаючi сили ворогiв не могли здолати повстанський табiр. Полки вже почали втрачати надiю на вiкторiю. Все покладали на важкi облоговi гармати. Шляхта ?х стрiла криками "Вiват!". - Але ж i закукурiкають тепер хлопи! - Ха-ха! Пiсля таких гармат, проше пана, i робити тут вже нiц! - Вiват!.. Вiват!.. Радий був i Микола Потоцький, адже на облоговi гармати вiн покладав великi надi?. Якщо не останнi. "Коли вже й вони не викурять повстанцiв, то я вже тодi не вiдаю, що робити", - думав польний гетьман. Аби не тратити зайвого часу, велiв спiшно спорудити попереду табору високий редут, поверх нього блокгауз - земляне укрiплення з бiйницями... З високого редуту козацький табiр було видно як на долонi. Стрiляй не цiлячись. Польний гетьман з нетерпiнням очiкував, доки жовнiри впораються iз земляними роботами. Вiдразу ж, коли гармати встановили, дав команду: - Залп!! Гахнули потужнi гармати, i здавалось, що земля репнула навпiл. - Але ж б'?!.. Але ж б'?!.. - галасувала оглушена шляхта. - Аж до самого Ки?ва чути, як ми лотрам чосу да?мо! Га-а-ах!!! У козацькому таборi тут i там виростали величезнi кущi пiднято? вгору землi. Великi ядра шматували повстанцiв. - Ховайтеся в шанцях! - кричав охриплий Гуня, носячись по табору. - Лiзьте у схови, у всi зашкалубини! Дозорцi - на вал! Решта по норах! Не втрачайте дарма голiв! Козаки поховалися. Лише на валах лежали чатники, аби жовнiри пiд гул гармат не увiрвалися в табiр. Та, незважаючи на шанцi й схови, повстанцiв лягло чимало. Табiр був засипаний землею, що повiльно осiдала пiсля обстрiлу. Гармати зрештою вмовкли. Почувся пронизливий стогiн, що переростав у дикий зойк, i зi схову, блiдий та переляканий, вилiз старшина Козир з розпанаханою кире?ю i закричав не сво?м голосом: - Братчики! Товаришочки!Гинемо! Вiн бiгав по табору i вив: - А-а, а-а... - I не зацiпить йому! - озвався хтось з козакiв. - Як вовк, завив. На вiйнi iнодi й стрiляють. - Але ми загинемо! - почувся iнший голос. - Облоговi гармати змiсять нас iз землею. - Товаришочки! Братчики! - волав Козир. - Чого ж ви сто?те? Як той вiл, обуха чека?те? Ми пропали! Рятуйтеся! Гуня веде нас на вiрну смерть. Нiхто з нас не вибереться живим... А-а-а... - Бажа?мо iншого гетьмана! - вигукнув сотник Ворожбит. - Не хочемо задарма гинути. - Воно-то так, - гомонiли козаки. - Але ж Гуня не заради сво?? вигоди б'?ться з ляхами. - I лядськi гармати стрiляють не тiльки по нас, а й по ньому. - Спробу?мо вчинити так, аби вони по нас бiльше не стрiляли, - мовив, пiдходячи, Гуня. - Хто смiливий, хто не бо?ться опряги*[11] i не хоче ляшкам в ноги кланяться - за мною! Це була остання спроба Дмитра Гунi. В нiч на двадцять друге липня гетьман вiдрядив кiлькох "в'юнiв" у польський табiр. Тi спритно заповзли в шанцi i схопили там жовнiра - дозорця. Ним виявився один з укра?нських селян, насильно забраних у вiйсько Потоцького. - От спасибi вам, пани козаки, що взяли мене. Давно рихтувався до вас перебiгти, бо не лях я, а укра?нець, та духу бракувало. Боявся, шо ляшки менi в спину пальнуть. А з вами ладен хоч куди йти. - Ти нам скажи, як до облогових гармат проникнути? - О, то ? нелегка справа, - почухався жовнiр. - На чатах бiля редуту найпильнiша варта. Без та?много слова й близько не пустять. - Та?мне слово? - перепитали "в'юни". - А яке воно? Ти зна?ш? - Знаю. "Вiсла" те слово. - Тодi гайда до гетьмана! "В'юни" хутко повернулися в табiр. - Пане гетьмане! Ось жовнiра привели. З наших вiн. Каже, що та?мне слово бiля редуту - "Вiсла". За валом бiля гетьмана уже лежав загiн, готовий до нападу. - "Вiсла"? - перепитав Гуня. - Ну що ж... Хай буде "Вiсла". Вперед! ...Козаки з двох бокiв почали пiдповзати до редуту, бiля якого маячiла варта. Потiм залягли, а десяток козакiв пiднялися на повний зрiст. - Стiй! Хто? - миттю закричали дозорцi. - Сво?, чого кричиш! - вiдповiв Гуня. - Ре?стровцi ми. - Пароль! - зажадали дозорцi. - Вiсла! - Проходь! Козаки, порiвнявшись з редутом, блискавично зiм'яли варту, i увесь загiн безшумно проник до редуту. - Скидайте гармати! - подав команду Гуня. Козаки облiпили гармати, як жуки, силкуючись витягти ?х з укрiплення i скинути з редуту. Але вони були надзвичайно важкi. Як козаки не бралися, гармати нi з мiсця. Тодi, щоб не розпорошувати сил, козаки обступили одну гармату, з трудом висмикнули ?? з гнiзда, перекинули й турнули вниз. Падаючи, гармата здiйняла такий гуркiт, що в одну мить схопився на ноги увесь табiр... Гуня скреготнув зубами. - Ех, пороху сюди!.. Двi бочки пороху - i редут злетiв би вгору! У таборi вже зчинилася стрiлянина, поляки, на ходу ведучи вогонь, посунули до редуту. Скинути решту важких гармат вже не було коли, i козаки мусили вiдiйти у свiй табiр, попутно прихопивши кiлька малих гармат та прорiдивши жовнiрiв у шанцях. Поляки так були нажаханi нiчним нападом, що до самого ранку простояли з рушницями в руках. ...Ледве Гуня спустився з валу, як старшина Козир зловтiшно протягнув: - А що?.. Вкусив ляшкiв? Не я казав, що з цi?? затi? нiчого не вийде?! - Стукнiть того крикуна в тiм'я! - обурився хтось з козакiв. - Горлопанити вiн тямить, а сам з-за валу й носа не виткне! Але старшина заступилася за Козиря. - Стукнути не штука. Ви лiпше послухайте, що вiн радить. - Я ж про вас, козаки, пiклуюся! - надривав горло Козир. - Про ши? вашi i голови. Хiба ви слiпцi? Хiба не бачите, що ми на краю прiрви? Крiм загибелi, нас нiчого не чека?. З таким упертим гетьманом ми всi опинимося на тiм свiтi. Вiн сам гине i нас в домовину тягне. Пропоную негайно вiдрядити делегацiю до Потоцького. - Правильно! - загудiла старшина. - Волi?мо переговори! - Ну й цiлуйте ляхiв у сiдницi! - кричали козаки. - Ми не для того взялися за шаблi, щоб з панотою мириться! - Волi?мо нового гетьмана! - крикнув Ворожбит. - Чи ж не Козиря, бува? Ха-ха-ха! - 3 Козиря такий гетьман, як iз шила лемiш! - Як з квача притика! - Хай Гуня говорить! - Панове братчики! - заговорив Гуня, як гамiр трохи влiгся. - Колись я чув вiд одного попа: коли царство роздiлиться у собi, не усто?ть те царство! Наш табiр роздiлився, бо його навпiл перебiгла чорна кiшка. - Не вiрте йому, козаки! - загаласував Козир. - Я не чорна кiшка! Гуня веде вас до загибелi, а я хочу вашi голови порятувати! - Ряту?ш нашi ши?, аби пани мали на що ярма надiвати? - запитав Гуня, i Козир осiкся. - Нi, пане Козирю. На вiльних козакiв панство до скону вiку не надiне ярма. Бо ми тодi будемо не козаками, а волами. Бидлом! Коли ми й загинемо, пане Козирю, то лицарями, а не бидлом! Де ви бачили орла, котрий сам собi обламував би крила? Де ви бачили рiку, котра б сама собi загачувала путь? Воля - ось нашi крила i наша путь! - Чи ти ба! - вигукнув Козир. - Мовби ви злиня?те, коли помиритеся з ляхами? Лiпше бидлом жити, анiж лицарем у землi гнити! - Оце вже ти все сказав! - вигукнув Гуня. - Всю свою душу вивернув. - Не слухайте Гунi! - затявся Козир. - Не велемовнiсть нас вряту?, а розум. Востанн? вас закликаю: отямтеся! Облоговi гармати знесуть вас з землi! - Волi?мо переговори! - кричала старшина. - Вдосвiта посилаймо послiв до Потоцького. - Що ж, - сказав Гуня, - якщо в нашому таборi нема? ?дностi - ворог його здола?. Без ?дностi нема? сили. - Повернувся до Козиря та його прибiчникiв: - Хочете, панове, лiзти в панськi ярма - лiзьте! А хто хоче бути лицарем - приставайте до мене! Я не обiцяю вам життя, але честi нашо? козацько? ми не втратимо, не запляму?мо ?? угодництвом з панами. Хто хоче жити бидлом - приставайте до Козиря, хто хоче вiдiйти на Сiч, аби й далi боротися, - приставайте до мене! Вночi ми спустимось до Днiпра, роздобудемо човни i попливемо за пороги! - I пливiть! - кричав Козир. - А ми розiйдемося по хатах. - О нi, - сказав Гуня, - вiрити панськiй ласцi - все одно що з гадюкою цiлуватися i думати, що не вкусить. Опiвночi Гуня востанн? обiйшов табiр, потiм довго стояв на кручi. Далеко внизу бiлiв Днiпро i глухо шумiв, несучи сво? прудкi води на Низ, за пороги... "Коли наш табiр роздiлився навпiл, ?дностi вже не буде. А отже, й перемоги. Треба йти на Сiч, - думав Гуня. - Це ?диний вихiд. Мiцнiти, збирати новi сили для майбутнiх битв. Нi за яких умов козацька шабля не схилиться перед панською пугою". Коли повернувся з кручi, табiр вже роздiлився на два загони. Ре?стровi старшини Роман Пешта, Iван Боярин та Василь Сакун вимагали негайно йти на переговори до Потоцького. Другий, бiльший, загiн стояв за Гуню: йти на Сiч i гуртувати новi сили. - Братове! - тихо мовив Гуня. - Швидше менi зiтнуть голову, анiж я пiду на поклон до катюг мого народу. Я козак i взявся за шаблю не для того, аби панству оселедцем кланятись. Ми вiдiйдемо. Але це не поразка. Дух наш гордий i незламний. Ми зробили, що могли, але в нас виявилося ще замало сил. Мусимо ?х збирати. Для нових битв за волю i щастя нашого пiдневiльного люду. Подивiться, товаришi, на кручу. Внизу шумить наш славний Днiпро. I хоч круча крута, але ми спустимось до Днiпра. На Сiч, братове, в лицарське гнiздо! Вдосвiта козаки, котрi не пристали на угоду з панами, на чолi з Гунею спустилися по стрiмкiй кручi до Днiпра i зникли в туманi... Вранцi Потоцький прийняв купку ре?стрових старшин, прихильникiв угоди. Вiн не приховував сво?? радостi, коли старшина покiрно кланялась йому, знявши шапки... - Ваша милiсть, ласкавий мосьпане польний гетьмане! - квапно заторохтiв Козир. - Гетьман Гуня зi сво?ми прибiчниками вночi залишив табiр. Ми не пристали до нього, а б'?мо чолом вашiй ясновельможнiй милостi з сподiванками на ласку i прощення всiх наших вольних i невольних грiхiв. Вiрною службою на користь Речi Посполитiй ми спокуту?мо сво? грiхи. Страшний грiшник не той, хто грiшить, а той, хто не ка?ться! Потоцький кивнув. Козир полегшено перевiв подих. - Ми згоднi пiдписати з вашою милiстю договiр i розiйтися по хатах, - покiрно схилив голову Козир. - Нарештi! - не втримавшись, вигукнув Потоцький. - Давно б так. А ще б лiпше, якби ви взагалi хвостiв не задирали! - Ка?мось, вашмосць! - забубонiли делегати, - Постара?мось бути у покорi, послужимо вашiй милостi ясновельможнiй. - Вiтаю вас, панове! - звернувся Потоцький до свого брата Станiслава та князя Вишневецького. - Повстання 1637 - 1638 рокiв скiнчилося! Перемiг шляхетський меч! - Вiват! - вигукнув князь. - Славна вiкторiя вiншу? нашу зброю! Станiслав Потоцький похмуро буркнув: - Але хай тi лотри, котрi втекли на Сiч, не чекають милостей. Шляхетський меч дiстане ?х i за порогами. - Ми невдовзi вiдбуду?мо Кодацьку фортецю i мiцною оружною рукою станемо на Днiпрi! - мовив польний гетьман. - 3 Кодака почнемо наступ на Сiч. А зараз будемо пити за нашу довгождану вiкторiю, панове! За золотий спокiй у Речi Посполитiй. 3 повстанням ми покiнчили, а руський тлум на волостях вогнем випалимо! - Проше пана... Ясновельможний... - несмiло озвався Козир i ковтнув слину, позираючи на вино. - Дозвольте вставити покiрне слово. Повстання почалось лише тому, що великопольська шляхта почала урiзати нашi вольностi, дарованi нам сеймом i ?гомосцю королем. Хлопи хлопами, але панство почало глумитися з укра?нсько? старшини. - Пане Козирю, - весело мовив Потоцький, - найближчий сейм у Варшавi неодмiнно розгляне вашi претензi?. I певний, дасть вам тi вольностi, на якi ви заслужили. - Премного вам вдячнi, ласкавий пане, - поклонилися старшини. - Ладнi служити вашiй милостi. - Дозволяю служити, - милостиво кивнув Потоцький, - але так служити, щоб ваша чернь бiльше не бунтувала проти нас! - Постара?мось, вельможний пане. - Тодi, панове старшини, йдiть з сво?ми людьми на всi чотири боки! - сказав ?м Потоцький i звiвся. - Вiльному - воля. Шляхетський меч не сiче повинних голiв. Обiцяю вам недоторканнiсть. Спокiйно повертайтеся в сво? ма?тки, нiхто вас i пальцем не зачепить. Даю слово шляхтича! Козир повiрив. Того ж дня в похiднiй церквi Потоцький слухав обiдню в честь вiкторi? над повстанцями. - Вашмосць дума? вiдпустити лотрiв з миром? - шепнув Потоцькому князь Вишневецький. - Чи не забагато ?м честi? - Я дав ?м слово, - вiдповiв польний гетьман. - Але князь Вишневецький цього слова ?м не давав! Старшина Козир з кiлькома сотнями сво?х прибiчникiв не дiйшов навiть до Ки?ва. Дорогою, бiля села Борщiвки, його загiн негадано потрапив у пастку, влаштовану гусарами князя Вишневецького. Все вiдбулося блискавично. Гусари вилетiли з засiдки так зненацька, що багато повстанцiв навiть не встигли вихопити шаблi, як були порубанi на мiсцi. Дарма старшина Козир розпачливо кричав: - Схаменiться, пани, що ви чините?! ?гомосць польний гетьман обiцяв нам недоторканнiсть!.. Нападники не слухали того крику: кололи й рубали козакiв, не даючи ?м отямитись, i лiсова дорога почала пiдпливати кров'ю... Гусарський кiнь збив Козиря з нiг, старшина тицьнувся носом у закривавлену землю й, обхопивши голову руками, завив, качаючись по землi... Вiн вив, затикаючи пальцями вуха, заплющивши очi, аби не бачити й не чути того, що творилося на лiсовiй дорозi... Повстанцi, якi пiшли з Козирем, були винищенi до ноги. Доколюючи довгими мечами поранених, гусари наткнулися на Козиря, котрий все ще качався... - Цього лишiть, - розпорядився ротмiстр. - Повеземо в дарунок. Козиря примусили звестися, зв'язали йому руки, накинули аркан на шию i погнали дорогою. Козир боязко йшов, переступаючи через трупи, уникаючи на них дивитися, аби не стрiтися з мертвими очима... Тодi ще Козир не знав, що Потоцький вiдпустив повстанцiв про людське око... Влаштованi по всiх дорогах засiдки винищили повстанцiв до одного... Рiдко кому з них пощастило дiстатися свого села. Зв'язаного Козиря гусари пригнали на арканi в село Борщiвку, де лютував князь Вишневецький. Те, що побачив Козир, онiмило йому вуста. Село конало у вогнi. Вулицями сновигали жовнiри з награбованим збiжжям, хапали селян i гнали ?х на майдан до церкви, де гусари рубали ?х мечами й кололи списами... На майданi вже було повно трупiв. Козиря гнали через тi трупи до того мiсця, де на конi сидiв Вишневецький. - А-а, це ти, старшино, обижений великопольською шляхтою? - розтягнув князь тонкi губи в подобi посмiшки. - Додому, кажеш, зiбрався? - Ва... вашмосць... - Козирю бракувало повiтря. - ?гомосць пан польний гетьман обiцяв нам волю... I недоторканнiсть... Я про-протестую, вашмосць... Це по - помилка... Ми добровiльно здалися... На ласку... - А ми вам i виявля?мо ласку, - зареготав князь, погойдуючись вiд смiху в сiдлi. - Чи ти хотiв, щоб ми за участь у повстаннi гладили вас по голiвках i встеляли вам дороги килимами? - ?гомосць... слово шляхетне давав... - хрипiв Козир. - Обiцянка-цяцянка, та дурень ?й радий! - ошкiрився князь. - Може, ?гомосць i давав вам слово, але я не давав нiякого слова! Тим часом жовнiри, нав'юченi селянським майном, пригнали на майдан новий гурт жiнок, дiтей та чоловiкiв. - Рубайте ?х! Колiть!! - звiвшись в сiдлi, наказав Вишневецький. - Ми вiдучимо ?х вiд бунтiв! Житиме лише той, хто повзатиме коло наших нiг! - На колiна! На колiна! - кричали жовнiри. Нiхто на колiна не став. Вишневецький махнув рукою. Гусари оточили жiнок, зривали з них сорочки, ударами шабель вiдсiкали ?м груди i кидали закривавленi шматки чоловiкам, котрi лежали на землi пов'язанi... I ще Козир побачив, як драгуни кололи списами дiтей i гордовито хвастались, коли кому з них вдавалося проштрикнути списом одразу кiлькох малюкiв... - Хлопчикiв знищуйте, щоб не росли з них Сулими та Павлюки, Остряницi та Гунi! - волав Вишневецький. - Ми таки викоренимо бунтiвну Русь! Укра?на вiднинi стане ра?м для вельможного панства! Здоровенний гусар, глянувши на Козиря, почав витягувати шаблю з пiхов... - Я протестую!.. - пополотнiв Козир. - Розв'яжить менi руки... Я буду скаржитись... Що ви чините, це свавiлля... Я вам не хлоп... Я старшина... - Для мене ти таке бидло, як i всi, - Вишневецький махнув рукою. - Згинь з мо?х очей! Гусар перехилився в сiдлi, хвацьке махнув шаблею. Козир якусь мить стояв, наче закам'янiлий, з подивом на бiлому, вже без кровинки лицi, а тодi впав, розрубаний навпiл... Для довiдки. "Угода була укладена 29 липня. М. Потоцький, за словами бiскупа Пясецького, особисто запевняв повстанцiв, що на найближчому сеймi ?м повернуть давнi вольностi. Повстанцям обiцялася особиста недоторканнiсть. Коли ж вони почали невеликими групами розходитися по домiвках, панськi й жовнiрськi загони ?х нещадно винищували". Iсторiя Укра?нсько? РСР. Т. 1, с. 267. ЕПIЛОГ Уклавши бiля Старця угоду з ре?стровою старшиною, котра забагла миру, Потоцький прибув у Ки?в i ЗО серпня 1638 року зiбрав там "загальну раду" козакiв, на якiй зовсiм по-iншому з ними заговорив. А втiм, вона тiльки називалася загальною радою, адже право взяти в нiй участь мали, крiм старшин, лише по кiлька козакiв вiд кожного з шести полкiв. З переможеними нiхто й не збирався радитись, бодай про людське око. ?м просто зачитали "Ординацiю вiйська Запорозького ре?стрового", що була ухвалена сеймом у березнi 1638 року. Ре?стровцi, похнюпивши голови, слухали Ординацiю, яка скасувала "на вiчнi часи всi пiльги, прибутки, право на самосуд (козацькi суди) i вибори старшини". Виборна посада гетьмана ре?стру також скасовувалась. Главою ре?стру призначався комiсар. Його вiднинi обирали не самi козаки, а - за рекомендацi?ю коронних гетьманiв - сейм. Комiсар мав бути неодмiнно з осiб шляхетського походження. Трахтемирiв вибирався резиденцi?ю комiсара, йому ж вiддавалася вся вiйськова i судова влада в ре?стрi, вiн же вiднинi зобов'язувався рiшуче придушувати будь-яке "свавiлля козацьке". Вiйськовi осавули й полковники ре?стру, котрий мав складатися з шести полкiв по тисячi козакiв у кожному, призначалися лише польською владою - "з шляхтичiв, досвiдчених у вiйськовiй справi i вiдомих непохитною вiдданiстю". Ре?стровцi вiднинi могли оселятися лише в Черкаському, Канiвському й Корсунському староствах та "iнших пограничних мiстах". Дiсталося в Ординацi? й Запорозькiй Сiчi, на землях яко? поселялася ре?строва залога, котра мусила розганяти "самовiльнi зборища на островах i рiчках". Населенню (як, мiж iншим, i самим ре?стровцям) пiд загрозою смертно? кари вiднинi заборонялося самовiльно (без спецiального письмового дозволу) з'являтися за порогами. Отож шляхта хотiла знекровити i обезлюднити Запорозьку Сiч. Такi "вольностi" здобули ре?стровцi, помирившись з панами. Але й це ще не все. Через два з чимось мiсяцi пiсля "загально? ради" у Ки?вi, 24 листопада в урочищi Маслiв Став вiдбулася "остаточна комiсiя з козаками". Шляхетне панство на чолi з М. Потоцьким оголосило нову ухвалу, в якiй i було сказано, що козаки "покiрно приймають заслужене ярмо на сво? ши?" - дожилися, докозакувалися, домирилися з панами! Ре?стровцi, прихильники угоди з панами, i справдi "покiрно прийняли на сво? ши? заслужене ярмо": комiсаром ре?стру панство призначило шляхтича П.Комаровського, а вiйськовими осавулами I.Кара?мовича та Л.Бубновського. Отримали угодовцi тих, кого й заслужили. А втiм, маючи на ши? "заслужене ярмо", - вибирати не будеш. Iляшко Кара?мович уцiлiв i пiд Голтвою. Очунявши вiд поранення, вибрався по трупах з тванюки, дiстався до польських панiв, вiдбився вiд костомахи з косою - живучий i неймовiрно везучий! Панство i, зокрема, польний гетьман належно оцiнили вiрнiсть Кара?мовича. Звичайно, вiйськовий осавул - це не гетьман, посади якого домагався Iляшко, але втiшив себе тим, що нiхто з укра?нсько? старшини не перебiг йому дороги i не став на чолi ре?стру. А коли так, то вiн, перший в ре?стрi вiйськовий осавул, досяг чималого - став майже заступником гетьмана. I коли тiльки шляхта дозволить укра?нцям за походженням (от уже на що не поталанило Кара?мовичу, так це з походженням - треба ж було народитися укра?нцем!), то вiн перший кандидат на гетьмана. Козакам же дозволили обирати лише полкових осавулiв та сотникiв. ?м ще й поталанило при тiй бiдi, бо одним iз сво?х сотникiв вони вибрали в урочищi Маслiв Став Богдана Хмельницького! I почалося по всiй Укра?нi послушенство, яке на пiзнiшiй мовi зватиметься терором. Придушивши повстання 1637 - 1638 рокiв, панство народною кров'ю гасило "дух своевольства". Творилося досi небачене i нечуване на многостраждальнiй Укра?нi, сини яко?, маючи все, не мали ?дностi: злочинства чинилися такi, вiд яких i через вiки кров холоне в жилах. Вдамося до свiдчень очевидцiв тих лихих часiв. Iз свiдчення очевидця, рiк 1638-й: "Их крестьянскую веру нарушают, и церкви Божии разрушают, и их побивают, и жен их, и детей, збирая в хоромы, пожигают, и пищальное зелье (порох), насыпав им в пазуху, зажигают, и сосцы у жен их резали, и дворы их и всякое строение разоряли и пограбили". Не уникли пансько? "ласки" й самi ре?стровцi, котрих, за свiдченням Самовидця, як i селян, приневолювали "панщину робити", "чистити панських коней", "в дворах грубу, то есть печи, палити, псов хандожити, двори замiтати i до инших незносных дiл приставляли". Тi, хто не був вписаний в шеститисячний ре?стр, козацькими правами не користувалися. Навiть сини ре?стровцiв, як свiдчить той же Самовидець, "тую ж панщину мусiли робити й плату давати". I так тривало роки i роки. У 1648 роцi Богдан Хмельницький писатиме в листi до польського короля Владислава IV, що королiвськi старости й володарi "старинныя поля и выробленыя нивы, отчизны, гумна, мельницы и все козацкое, що есть в уподобаню, видирают, отбирают быдло; одесятствуют пчелы; конi послiднiи, которыми в войску служили, отыймуют, а скаржитися не годиться: прозба за гордыню, жалобы й слезы за бунты имiют. Полны козаков темницы. Иные явные терпят узы на тiлi". Але й король, мабуть, коли б i захотiв, уже нiчого не мiг вдiяти, бо в Речi Посполитiй феодальна анархiя взяла гору над законами, i можнi магнати утискували не лише "хлопiв i бидло", а й самих шляхтичiв (дрiбнiших), вiдбирали у них володiння, як чинив те, не боячись нi короля, нi Бога, нi законiв Речi Посполито?, Ярема Вишневецький. Особливо лютував один з найжорстокiших катiв укра?нського люду (хоча катiв добрих i не бува?), коронний стражник Саму?л Лащ, котрий з найманими загонами - "драгунами на крадених конях" - роками й роками нападав на села й мiстечка, грабував i мордував не лише простий люд, а й навiть дрiбних шляхтичiв та урядовцiв - вiдбирав у них ма?тки та вольностi. Як свiдчить пан ?рлiч, "брали гвалтом панн i (панських) удiв". Свавiлля Лаща (але тiльки те, що чинилося над дрiбною шляхтою) доходило й до польсько? влади i викликало у не? не лише осуд, а й дi?: за грабiж та мордування люду Лаща 236 разiв засуджували на баннiцiю (вигнання) i 37 разiв до iнфамi? - позбавлення честi. Але, маючи покровителем С.Кон?цпольського, Лащ до само? сво?? смертi уникав покарання. Бiльше того. Лащ якось з'явився при королiвському дворi в одежi, обшитiй оголошеними йому судовими вироками, - i горде шляхетне панство, забувши про власний гонор, стерпiло й цей вибрик пана, тридцять сiм разiв позбавленого судом честi! Десятилiття (1638 - 1648) магнатського терору на Укра?нi шляхта називала "золотим споко?м". Та хоча всi попереднi повстання закiнчувалися кров'ю для одних i "заслуженими ярмами" для iнших, нова буря все вiдчутнiше й вiдчутнiше визрiвала в залитiй кров'ю Укра?нi часiв "золотого спокою". Обкарнавши Ординацi?ю не лише ре?стровцiв, а й Запорозьку Сiч, магнатство наказало негайно вiдбудувати Кодак згiдно з усiма правилами голландсько? фортифiкацiйно? технiки i втро? збiльшити залогу цi?? фортецi, щоб вiднинi й навiчно перерiзати шлях укра?нським селянам на Запорiжжя. Влiтку 1639 року до Кодацько? фортецi в супроводi численного почту й вiйськ прибув сам коронний гетьман Станiслав Кон?цпольський. Розкiшно вбраний, увесь в золотих позументах та золотих гудзиках, коронний гарцював на конi попереду почту i вiд задоволення погладжував чорну з сивиною бороду. - Вiтаю вас, панове! 3 повстанням хлопiв таки покiнчено! Ре?стровцi натягли на сво? ши? заслуженi ярма, а ми, як законнi господарi цих кра?в поверта?мося у свою твердиню над Днiпром! - Вiват! - кричало панство з почту. - Н?х жи? славна вiкторiя великопольського меча в державнiй руцi пана коронного гетьмана! За милю вiд фортецi коронного гетьмана врочисто зустрiв губернатор Кодака - шляхтич Ян Жолтовський та комендант Адам Кон?цпольський, небiж коронного гетьмана. Тiльки-но вони пiд'?хали, як на фортечних мурах спалахнули бiлi дими й лунко гахнули гармати. - Вашмосць! - мовив губернатор в розкiшнiм жупанi з золотим поясом. - Кодацька фортеця гулом сво?х гармат вiта? вашу милiсть на берегах Днiпра в незламнiй твердинi нашо? ойчизни. Н?х жи? моць Речi Посполито? на берегах Днiпра! Знову лунко бахнули гармати. - Ах, яка чарiвна музика! - вигукнув коронний. - При?мно слухати, як гармати Посполито? грiзним гулом знову заявляють про свою присутнiсть на Днiпрi. Що не кажiть, а це найпри?мнiша музика для мо?х вух! - I для наших, вашмосць! - заволала шляхта. - Це справдi незрiвнянна симфонiя нашо? вiкторi? над вгамованим хлопством! - Вiват! - вигукнув губернатор. - Н?х жи? славний переможець, мудрий муж i блискучий полководець пан Станiслав Кон?цпольський! - Вiват! Вiват! - галасувало панство. - Спасибi, спасибi, - дякував коронний. - Панове, раджу вам уважно подивитися на нашу твердиню. Перед вами на скелястому березi хлопсько? рiки сто?ть грiзна фортеця Корони. Два роки тому ?? було захопив запорозький ватаг Iван Сулима. Звiдси почалося повстання Павлюка, Остряницi i Гунi. А що ми зараз ма?мо? Сулиму та Павлюка скарано у Варшавi, Остряницю та Гуню з ?хнiми прибiчниками розiгнано. Польський меч щедро напився хлопсько? кровi! Твердиня на Днiпрi знову наша! Бiльше того, вона стала ще мiцнiшою, нiж була! Розкажiть про це, пане губернаторе. - Охоче, вашмосць! - зрадiв губернатор. - Пiсля Сулими фортецю заново вiдбудовано i вкрiплено. Ви бачите, панове, на високих валах потужнi гармати. Вали будуть щороку пiдсипатися вгору на один лiкоть. Щоночi фортечнi вали обходить дозор з офiцером. Неподалiк фортецi збудовано сторожову вежу, бiля яко? день i нiч чату? загiн жовнiрiв. Iншi загони чатують дороги, об'?жджають всi околицi, пильно стережуть степ. Жоден птах не пролетить на пiвдень, не помiчений нами! Двохтисячна залога фортецi завжди напохватi! Шлях на Сiч на мiцному замку! - При?мно чути таке, при?мно, - погладжував бороду Кон?цпольський. - Вiднинi хлопи i думати забудуть про Сiч, Вiднинi Кодак - то ? неприступна твердиня на Днiпрi! Зненацька з гетьманського почту почулася латинь: - Manus facta - manus destruo! ("Рукою створене - рукою ж i руйну?ться!") Тi вiщi, пророчi слова мовив тодi чигиринський сотник Богдан Хмельницький. До Велико? Визвольно? вiйни Укра?ни проти польських гнобителiв лишалося всього лише десять лiт. У 1648 роцi з наказу гетьмана повстало? Укра?ни Богдана Хмельницького Кодацьку фортецю штурмом вiзьме нiжинський полковник Прокiп Шумейко, i запорозька залога назавжди стане на Борисфенi, рiчцi, званiй в народi Нiпром, чи Днiпром. 1969 - 1971 рр., 1988 р. [1] Iсторiя Укра?нсько? РСР. Т. 1, с. 255. [2] Iсторiя Укра?нсько? РСР. Т. 1, с. 258. [3] Справжнiй унiверсал гетьмана В.Томиленка. [4] Справжнiй унiверсал Павлюка. [5] Справжнiй унiверсал Скидана. [6] Коло - зiбрання вiйськових делегатiв конфедерацi?, котрим доруча?ться передати вимоги конфедератiв. [7] Справжнiй унiверсал Павлюка. [8] Справжнiй унiверсал Владислава IV. [9] Район теперiшнього м.Крюкова на Днiпрi. [10] Мiсцезнаходження цього Старця (?х багато на Днiпрi) невiдоме; ймовiрно, вiя був за 15 - 20 кiлометрiв на пiвдень вiд гирла Сули, вабливу с. Градизька. [11] Смертi.