буде! I свята будуть урочистi, i хати багатi, i одежа наймоднiша... Пiдходять трптопки з комсомольцями пiд прапорами._ Пасiчний_. Машини пiдходять! Левко Цар_. Розтiка?мось, бачу. Спустошi?тi.ся село. Скидан_. Хто вам сказав? I що ми зна?м з вами? (До Пасiчного)._ Давай, Трохиме... Пасiчний_. Шановне товариство! Сьогоднi надзвичайний день. Такi днi доля посила? людям пе часто. Бува?, що цiлi поколiння живуть i вмирають, по лнаточи ?х. I ось вони приходять, днi, i тодi нiби якась пелена повсякденностi спада? з очей, i, немовби оглядаючись далеко навколо, бачить людино сво? призначення. Що ж це за до?ть? I чим вiн знаменитий? А тим знаменитий, що ми сьогоднi комсомольцiв шлем на Днiпрельстап. Ми клас робочий поповня?м од класу свого, од тiла i кровi сво??! Нема нiчого вiчного на свiтi. Все йде, все мина? у змiпi часу. Та е щось у життi таке, що хочеться назвати вiчним i завiщати майбутньому, як нетлiнний знак доблестi, як дар свiй народам. Ми завiша?мо майбутньому цвiт нашо? юностi. (До комсомольцiв, що вже на машинах)._ Готовi? Комсомольцi. _Готовi. Пасiчний. _Попрощайтесь з батьками. Всi прощались? Комсомольцi. _Прощались. Пасiчний_. Скажiть ?м дорогi слова. Комсомольцi. _Сказали. Пасiчний. _Обiцяйте повернутись на землю, як прийде час! Комсомольцi. _Не зна?м i самi! Олена_. Вернiтесь! Вернетесь? Комсомольцi. _Не зна?м. Не питайте, мамо. Лариси_. Василю!.. Вже ?деш! Радчук_. А ти, Ларисю? Уляна_. Донечко! Ларися_. Остаюся... Мати плаче. Уляна_. Не кинеш? Радчук_. Нiколи!.. Товаришi! Давайте ?хать... Ну, неможливо... "Ре-ве та стог-не Днi-iпр широкий!" Пiдхоплюють хором._ Пасiчний_. Годi ревти i стогнати! Простогнав двадцять мiльйонiв рокiв - пора. Всьому свiй час. Не буде вже нi шуму, анi реву. Все потоне: камнi, верби i га?. Все перетвориться в нашу силу! Скидан_. Щасливо? дороги! Мають прапори. Оркестр. Рушають машини. Тужать матерi й дiвчата. Лiтнi запорожцi дивляться вслiд знаменам в глибокiм роздумi. Завiса_ ДIЯ IV КАРТИНА ШОСТА Райок у правлiннi колгоспу. Почува?ться осiнь у фарбах, в прозорiм повiтрi. За вiкнами далеко десь мрi?-синi? Днiпро i степ - шiгрокий без краю. Десь пiд кiнець дi? люди вийдуть усi па майдан, i тодi далекi обрi? одкриються перед нами у всiй красi._ Вигура_. Який жахливий сон менi приснився цi?? ночi. Неначе я й не я. I чийсь неначе голос кличе: "Вставай i ?ж свiй хлiб, iнакше..." Фу ти, чорт!.. Один я ночував у школi, при?хавши вночi. Не пам'ятаю, як заснув. I раптом - хто це? Я... Сплю? Нi... I що роблю? ?м хлiб i сало у пiтьмi. Навiщо?.. От пригода... Гуляють нерви, прах би його взяв... Входять Пасiчний i Гусак._ П_асi_чний_. Умер Захарко Тихий... Добрий день! Вигура_. Привiт... Який? Гусак_. Це той будьоннiвець, що з усього смiявся. Пасiчний_. Помер. Вигура_. Ну й що? Пасiчний_. Нiчого. Напевно, я втомився. Я мусив би ухати на цiлий свiт. А я мовчу й не плачу, бо склалось дак, що навiть гнiв i жаль - i тi перемiнились. Вигура_. Без психологi? не можна? Один день! Чи будемо тут розводить смуток? Як з транспортом дiла? Пасiчний_. Я кажу-Тихий помер. Гусак_. Годi! Входить_ Скидан._ Скидан_. Захарко Тихий... Чули? Вигура_. Да! Гусак_. Тебе покличуть. Пiдожди. Скидан_. Мiй друг Захарко Тихий. Вигура_. Хлiб готуй... Мiй друг... Пасiчний_. Я вас просив сто раз i вам доказував, що план наш хлiбоздачi нереальний. Вигура_. А ти не доказуй. Сьогоднi я перед тобою не iнструктор. Я уповноважений центру по хлiбозаготiвлi. Гусак_. А я районний... Ось! (Показу? мандат)._ Скидан_. Буде хлiб, не буде чого ?сти. Пасiчний_. От парадокс! Вигура_. Ну, кончено. Не будем гратися в слова. У мене область... Пасiчний_. Ми просимо вас ще раз. Скидан_. Заберете - останемось з самим насiнням. Гусак_. Брехня. Не вiрте. Брешуть. Пасiчний_. Клянусь! Народ занепаде, зневажить хлiборобство, слухайте!.. Вигура_. Залиште народницький тон. Ти хто тут - адвокат? Чи секретар парткому? Народ хлiба недосiяв. I зрадив землю i державу... А я буду ламать собi щию! (До Гусака i Скидана)._ Прошу залишити нас удвох. Гусак i_ Скидан виходять._ Бери негайно Скидана за карк, i щоб до вечора все... Чув?.. Ти що мовчиш? Пасiчний_. Ви пита?те мене, як лицемiр. Вигура_. А ти вiдповiда?ш, як подлець. Пасiчний_. Я страждаю. Вигура_. Ти нiкчемний. Пасiчний_. Ви жорстокий. Вигура_. Я на посту!.. На посту!.. Пасiчний_. А я де? Вигура_. ...I, може, теж счюгиу в подушку i скрегочу зубами. Ти дума?ш, один лише ти стражда?ш? I я твiй антипод? А скiльки вас таких щодня терза? мою душу? Я дзеркало твое! Пасiчний_. Не бачу в дзеркалi себе я. Темно! Вигура_. Як? Мовчи менi!.. Пасiчний_. Нi, ти помовч, поки нас тут лише дво?. Ти дума?ш, не знаю я, иа що нас партiя поставила сьогоднi? I що таке вона для людства й для Радянсько? держави? I хлiб оцей, що одрива?м ми од свого рота, щоб обернуть його в метал i посадить державу на колеса, щоб вилiзти з лихого бездорiжжя однiй шостiй частиш свiту i пiднестись в небо па моторах, аби не згинути навiк в неволi, бо вороги кругом? Вигура_. Ти повторив мо? слова. Пасiчний_. Не тво?, а нашi. Захарко Тихий вмер, i я... Вигура_. Ти потонув у скорботi побутовiй i одвернувсь од великого. Пасiчний_. Ти одвернувсь од малого. Вигура_. Зате не втратив перспективи, i совiсть моя чиста. Пасiчний_. Бачу. Чиста, правильна i мертва, як дистильована вода. Вигура_. Он як! У дверях появля?ться Скидан._ Вигура (до Скидана)._ Хто тебе звав? Скидан_. Не буде хлiба. Все, що можна було, здано. Гусак_. Бреше! Пасiчний_. Заспокойсь, Петре! Петре! Спокiйно? Вигура_. Не пряди очима... План пiдписував? Скидан_. Не жди... Я... Я кишки вирiжу з себе i кину тобi в очi! Вигура_. Ти що?.. Гукать? Пасiчний_. Петре, спокiйно! Вигура_. Гукать на мене?.. Партбiлет на стiл!!! Пасiчний_. Петро! Скидан_. Бiлет?.. Я душу положу-хай партiя звелить. Але не ти. Вигура_. Он як! Скидан_. I тiльки так. Вигура_. Вважай, що ти вже сiв. Я придививсь до тебе добре. В тобi, селюк проклятий, двi душi. Скидан_. Двi тисячi! I всi менi гукають: в тобi, Вигуро, жодно? нема. Вигура_. Дарма. Зате я не забув, в iм'я чого мене поставлено на цей обов'язок вiдповiдальний. Скидан_. Поставлено i мо? обидвi душi. I щоб одна була сита, друга - нi. Одна зимою мерзла в хатi, друга купалася в теплi. Холодно ж обом! Одна радiла з смертi Тихого... Сумують же обидвi... (До Пасiчного)._ Трохиме, як Тихий помирав, коли б ти бачив! Хлопчика покликав: "Синку, помираю. Прийми на спадок ордени, не маю бiльш нiчою. I ще прийми мiй заповiт: учися день i нiч". Потiм поник без тями. Потiм прокинувсь: "Нiкому не прости мене..." i знов поник. Потiм в останнiй раз так нiжно й глибоко, i разом з тим неначе здалека на хлопця глянув.' "...нi, синку, пiднiмись над злом. Лiтай високо-високо, хай раду?ться свiт". Потiм... Пасiчний_. ..."Прощай..." Скидан_. ...i вмер... От велетень! Один за мiльйон сказав... Ордени блищать над серцем... Пасiчний_. Ордени... барель?фи епохи... Мене теж усе питав: "Скажи, оправда?ться?" - "Да", - говорю. "Все?" - "Все!" - "I я?" - "I ти!" - кажу. "Клянись!" I я поклявся Ленiним. От велетень! Скидан_. Давай вип'?м за його... пам'ять... . Пасiчний. Давай. Скидан_. За Тихого! За вiрнiсть, i дружбу, й за такт... Сюльки такту в людинi!.. Вигура_. Залиште мертвого. I майте мужнiсть повернутись до живих. Державу пiдвели обидва. Скидан_. Пiдвiв державу я. Коли Гусак на зборах одним лиш вигуком зламав наш план, пiднявши його вдво?, i ви, пам'ята?те, плескали йому... Вигура_. Я? А народ не плескав? Скидан_. Плескав i народ вiд бажання добра сво?и державi. Письменник плескав... Як я ненавиджу себе, що не заперечив тодi зразу поверх ваших оплескiв i не злетiв тодi... Гусак_. Тепер злетиш. I далеко. Скидан_. Псина... (До Вигури)._ Не про себе дбаю, народ розбредеться з колгоспу. Гусак_. Народ! А хто його пiдбива? на втьоки? Га? Втекла твоя жiнка, як криса з корабля!.. Вже десять днiв... I ти мовчиш! Дiтей покинула... "Хай, - каже, - пропадають з вашим колгоспом..." Скидан_. Кому вона сказала? Гусак_. Казала!.. Вигура_. Годi! Приступимо до дiла. Пасiчний_. Iще раз прошу вас як людина людину... Вигура_. Яку людину? Що за людина? У мене область вiдста?! Буду я слухать тут бабськi розмови. Входить У_ляна._ Уляна_. Он як! Гусак_. Прошу вийти! Сiю минуту, нуi Уляна_. Куди! (Пiдходить до Вигури)._ Не бiйся... чого одступа?ш? Вйтуро, Вигуро! Чому нема щастя в нашому колгоспi, кажи? Вигура_. Спитай у Скидана. Уляна_. Питала. Скидан каже - нема щастя i не буде, доки ми душу не однесем у колгосп. Так от ми й дупii однесли. А де воно? Розкрий секрет, Вигуро. Земля прекрасна, небо син?, роса вечiрня, ранiшня роса. I сонце, й цвiт, i плiд, i пахощi насiння. Чому ж дочка вже хоче кидати нас, батькiв старих? Донечко моя... Вигура_. Годi поезi?! Роса вечiрня... У мене область... Гусак! Гаркавий!.. Де Гаркавий!? Уляна_. Гаркавий? Мiлiцiю вже кличеш? (До Вигури), _Де твоя совiсть? В портфелику захована. Вигура_. Я по?хав... (До Скидана)._ Все ясно... До вечора весь хлiб на станцiю по плану! А вечором ми взагалi тебе провiримо. (Виходить)._ Уляна (до Гусака)._ Районний Гусак! Тепер ти в вас хлiб забира?ш... Гусак_. А ти думала... Уляна_. Який нечуваний, нелюдський сором... Як ж^ це ми допустилися, люди робочi? Отак охляти па землi багатiй i родючiй. Забур'янити ??, не виорати. Створити план не по врожаю... Хто заморочив нам розум у великому чистому дiлi? Якi безбатченки?! Гусак (до Уляни)._ Пiдводи готуй! Скидан_. Приготу?мо. А тебе, Гусак, я все одно знищу. Гусак_. Спiзнивсь. Скидан_. При людях кажу. Ось члени партi?. Сам загину, але... тебе приборкаю. Уляна_. Ка?н! Скидан_. Законспiрована куркульська нечисть тебе, роздосянка незгод i наклепiв, за нiс водила, сукиного сина. "Харко Гузак! Який розумний!" - i ти вже набиндючився. "Харитон Гусак! Який державний!" - i ти задрав носа. "Товариш Гусак, красавець!" - i ти в свою красу повiрив, чгордяка репана! Гусак_. Причiм тут зовнiшнiсть? Скидан._ Я про путро тво? кажу ледаче. З партi? вилетиш. Гусак_. Не вилечу. Скидан_. Вилетиш! Гусак_. Жарту?ш! Я одмежуюсь од сво?х помилок. Я вже одмежувався. Понятно? Транспорт готуй! Входить Верещака._ Верещака_. Як радiсно транспорт готувати! Бойовому колективу привiт! Входить Нечитайло._ Пасiчний_. Товаришi, по конях i машинах!.. Час!.. Пасiчний, Гусак i Уляна виходять._ Нечитайло_. Петре, щось у мене в очах пливе. Скидан_. А ви посидьте трохи... Писатель, здрастуйте... Верещ_ака_. Мо? вам шанування, вже сказав. Скидан_. Ви часом не зустрiчали Мар'яни?.. Де вона?.. Верещака_. Чому я мушу знати, де Мар'яна? Я тiльки що прибув. Скидан_. Як довго... Ай-ай-ай!.. (До Верещаки)._ Слухайте, що ви про нас написали в газетi? Верещака_. А що? Скидан_. "Свято хлiбоздачi в колгоспi "Пам'ять Ленiна"". (Показу? газету)._ Для чого цi рожевi фарби? Кому потрiбнi вашi патетичнi вигадки про стан речей у нашому колгоспi?.. Читав народу - смiялися. Не_читай_ло. _Не всi. Жiнки кляли. Верещака. За що? Скидан_. Не впiзнали себе у вашiм дзеркалi. (До Нечитайла)._ Догодив якомусь сатапюзi. (До Верещаки)._ Чи ж ми такi? Нащо ви вигадали нас? Верещака_. Хто? Я вас вигадав? Я вас не вигадав! Я узагальнив ваш образ з любов'ю i написав про вас високу пiднесену правду, до яко? всi повиннi прямувати в перспективi. Нечитайло_. Нащо ж iак високо иравду пiдносить, що вже й землi не торка?ться? Написав би по нашому росту, що означа?, наприклад, коли хлiба обмаль? Лихо народне чи наклеп на високiсть? Верещака (до Скидана)._ Що це за настро?? Ранiше я тут чув подiбне щось хiба у Тихого Захарка... Скидан_. Помер. Верещака_. Тихий?.. Вiд чого? Скидан_. Не сказав. Нечитайло_. Все жалiв, що писати не може. А тут ще письменником його продражнили. Так ото вiн балакав, поки й не той... Ну, припустiм, каже, ворог народу мене спантеличив, i я не посiяв. А те, що посiяв, оддав в порядку перевиконання. Частично, знов же, каже, припускаю, що хтось з великих начальникiв... ой-ой-ой!.. Великi дiла! (До Верещаки)._ Ну, ви ж серед нас живете!!! Хто вам ману наводить на очi?! Скидан_. Подумали хоч раз у всесоюзному масштабi, в яку цiну влетить Держплану ваша висока i дуже зручна делiкатнiсть, що йде в обхiд турбот, страждань i небезпек? Верещака_. Ви мелете дурницi! Нечитайло_. Мовчи, Петре! Скидан_. Нема!.. Чу?те! Верещака_. Чого? Скидан_. Не зна?те? Який гнiтючий сором!.. Верещака_. Соромитись, товаришу, тут нiчого. Скидан_. Соромитись, товаришу, тут ? чого! Верещака_. Цiкава думка. Запишу. Цiкава й вельми пiдозрiла. Скидан_. Не лякайте. Записуйте всi слова, якi невiрно вимовляв, як матюкався з ланковим i Гусаком сьогоднi i морди пiдкуркульникам - ох, жалiю! - не побив оцим от кулаком. Нечитайло_. Та не волнуйся, Петро. Годi! Скидан_. Горiлки б менi чи самогону, чорт би ?х побрав!.. Може б, я виспався хоч раз за тиждень... Чи я вже сплю, i все це сон?.. Товаришу, у вас нема горiлки? Хоча письменники, я чув, не п'ють... Верещака_. Не п'ю. Нiколи. Чарки в рот не брав. Як комунiст... Нечитайло_. ...Тверезий. Бачу. А ми, хоча i теж партiйнi, - п'?мо. Скидан_. Що я наробив! Що ж я наробив, товаришi?.. (До Верещаки)._ Чого ви мовчите? Порадьте. Ви ж у Москвi були. Звольте доложить урядовi про все, що я тут натворив. Чи напишiть... Верещака_. Як написати? Це неможливо. Скидан_. Ой товаришi... Неправильно. Може порушиг?ись гармонiя робочих i селян. А хто винен? Чи саботажники i пiдкуркульники самi? Чи обласнi очковтирателi? Чи районнi перевиконавцi? Чи, може, я, що дiю тут? Га? Може, винен я, що не зумiв гаразд того, чого нiколи ще нiхто й нiде не вчив?.. За що люди працювали? Не покладали рук! На восходi восходили, на заходi заходили... Верещака_. Ну, зна?те, в умовах даного уривка часу суть не завжди в тiм, що ?сть, а головним чином в аспектi певно? спрямованостi. Нечитайло_. Глупостi! Скидан_. Он як! Верещака_. I я, я теж уповноважений, зрештою, навiть не маю права... Скидан_. Серця!.. Верещака_. Без афектацiй. ?сть же директива... Скидан_. Ну, викона?мо, викона?мо, годi! Обставини мiняються, могли б i директиви змiнитись... Ой!.. Верещака_. Товаришу Скидан, я дуже вас шаную. Ви вiрите, я преклоняюсь перед вами. Скидан_. Спасибi. Верещака_. Але ви можете злетiти з посади. Попереджаю. Скидан_. Куди? Летiти можуть зави чи наркоми. Нам а вами нiкуди летiти. Письменнику i бiографе мiй, посад у нас нема. Я хлiб творитиму державi все життя, ви - твори. Шаную все, що потрiбне державi, i розумiю посади, ранги i пости. Тiльки я говорю, ви чу?те мене: заготовителi також приходять i уходять, а ми тут вiчно. Тому ?м план i хлiб, нам - спiр... Як голова болить i серце... I десь Мар'яна... Ой досада... Ви дивитесь на нас звисока, знаю. Верещака_. Неправда! Несправедливо! Скидан_. Можливо, не те слово вжив. Для многих з вас ми взагалi iсну?мо як булочка, я?чко, молочко. Ми хитрi, ви - одвортi. Ми "собi на умi", ви - бездоганнi... Тiльки буде так, послухайте! Хто з нас i що оддасть на комунiзм процептуально, на щастя людства кому судилось що оддати, - колись же стане ясно всiм. Усiм буде легше, всьому свiту. А зараз так чогось менi жаль... Я пiшов. (Iде. Спиня?ться в дверях, щось збагнувши)._ Да! Два слова... Хочу я, аби ви втiлили в мистецтвi мо? дiла. I не в холоднiм результатi, а в самому пеклi процесу. ? величезний смисл, ?й-богу. Щоб не пропала разом з нами нi одна краплина поту... Верещака_. Ну, що ви!.. Слухайте... Скидан_. Аби мiй запорозький рiд, мо? нащадки в комунiзмi пишалися мо?ми навiть помилками, як дiти лицарiв в старовину пишалися шрамами на темних портретах сво?х батькiв трудних - розбiйникiв i оборонцiв вiри. Верещака_. Ви збожеволiли! Я вас не чув! Скидан_. Не чув? О, мiй спiвець з голоском побутовим... Вiд меяе не чу?. Як ви смi?те мене не чути?! Верещака_. Як ха смi?те на мене кричати? Скидан_. Я не кричу. У мене дiти в хатi кричать без матерi вже другий тиждень, а я... Запишiть: лiтературний образ у складному етапi. Безодня труднощiв i перешкод, недосконале, поспiшне знання, i жаль, i ненависть до темряви й нiкчемства, i бiль народження нового, i муки творчостi не в кабiнетi, не в уявi, а на иотому всесвiтньому полi... Хлiба не вистачить, чув?! Постарався Вигура! Верещака_. Так... Ну, добре... Он як... Слухайте, невже не?.. Цього бути не може!.. Скидан_. Не повжнно бути. Верещака_. Я... я мушу щось зробити... (Виходить)._ Пауза._ Скидан_. Написав листа. Провiр мене. (Чита?)._ "Шановний товаришу Сталiн. В дорученiм менi колгоспi дiла тугуватi. Кругом несправедливостi чимало, плям капiталiзму i дурниць. I трохи забагато вже розносникiв суворих директив з портфелями попiд руками. Через незгоду i невмiння вибилися з сил i почали потроху ненавидiти одне одного. Пришлiть негайно в допомогу розумного бiльшовика, да не штрафного, ми, бачте, село, а з вищою освiтою марксизму-ленiнiзму i з добрим серцем, iнакше можем пострiлять один одного до суду. Сiяти почнем нормально, через тиждень. Насiння ма?м. Ваш Скидан". (До Нвчитайла)._ Як? Нечитайло_. Треба сiять. Державу мусим годувати. Лист добрий. Скидан_. Послав з Мар'яною. I ось - нi Мар'яни, нi одвiту. Входить Тягн_ибiда. За ним Уляна. _ Скидан. _О! Степане! При?мно... Ти що?.. Тягнибiда_. Мовчу. Скидан_. Так... Понятно. Ма?ш? Тягн_ибiд_а_. Да... Прошу всiх вийти. Скидан_. Нащо?.. Роби при людях. . Уляна_. Це що таке?.. Ой!.. Скидан_. Хвилиночку... Робота Гусакова? Тягнибiда_. Да. Пригаду?ш розмову?.. Сьогоднi я мiг би сказати, як менi жаль. Але тут люди... Виконую обов'язок сумний. Уляна_. Ой! Скидан_. Без зайвих слiв. Виконуй. Тягн_ибiда_. Громадянине Скидан, ви арештованi. Уляна_. Не дам!.. Рятуйте!.. Мино!.. Левку! Входять Цар,_ Трубенко, Бiднина, кiлька жiнон._ Цар_. Що сталося? Уляна_. Петра арештували! Левко Цар_. Петра? Хто смiв?! Нечитайло_. Он як! (До Тягнибiди)._ Бери вже й нас! Арештовуй разом з нами всю "Пам'ять Ленiна". Левко Цар_. Не йди, Петре. Нема за що тягти тебе до кримiналу! Скидан_. Спокiйно. Не будемо вчиняти бунту. (До Уляни)._ Прошу не плакати. (До Тягнибiди)._ Три слова колективу на прощання. Тягнибiда_. Можна. Входить Гусак._ Гусак_. Товаришу прокурор, ви пе ма?те права вчиняти мiтинги злочинцiв. Тягнибiда_. Не маю. (До Скидана)._ Говори. Скидан_. Прощайте, товариство. Простiть, що не вистачило в мене знання i розуму розкрити вам ясну картину свiту... Що був я часом косноязикий перед вами i що не повiрили ви напочатку мо?м домашнiм аргументам. Але, товаришi, з того часу, повiрте менi на прощання, з того Великого часу, як розчахнувся свiт i Ленiн став на сторонi людського, не покладав я рук. Прощайте. Всi. _Прощай. Левко Цар_. I ти прости, Петре, що не повiрили тобi до кiнця. Бо ти такий же, як i ми, та ще й з нашого села. Що не хотiлось нам вважать тебе за вчителя життя. Скидан (до Гусака)._ Прощай i ти... переможець... Презираю. Гусак_. А що менi твое презирство вже. Нiщо! Тягнибiда сидить за столом, обнявши щiльно голову руками. Раптом пiдводиться._ Тягнибiда_. Нiщо?.. Хто сказав? З яких це пiр презирство Скидана до ворогiв звелося па нiщо? (До Гусака). _А коли я порву (рве ордер)_ i плюну на це паперове шмаття? Гусак_. Он як! Ти кинув пiд ноги свою долю. Тягнибiда_. Чорт з нею. Скидан_. Ой дивись, Степане... Тягнибiда_. Петре, поки я прокурор, я сам розслiдую сьогоднi... Гусак_. Кого? Ти ма?ш наказ товариша Вигури! Його розслiду?ш? Зволь дiяти негайно! Тягнибiда_. Я буду дiяти, як велить закон - ?диний для всiх! I моя совiсть... Входить Мар'яна. Вся ?? постать-страх, тривога i торжество._ Мар'яна_. Петре!.. Що це тут? Нечитайло_. Розбiй!.. Арештувати хотiли! Левко Цар_. Вже забрати прийшли Петра. Скидан_. Уже мене Вигура прикончив, Марисю! Мар'яна_. Хто... Нiхто тебе... Нiхто вже не посмi?... (Iде назустрiч)._ В сусiднiй кiмнатi шум i галас. Вiдчиняються дверi. Чорнота двiчi стрiля? в Мар'яну з нагана, але не влуча?. Мар'яна падав в обiйми Скидана. Луна? третiй пострiл. Чорнота нада?. Його вастрiлив_ Сторчак. Загальне збентеження._ Сторчак_. О господи! Безневинну людину... Що ж це таке?.. До чого дожили. Тягнибiда_. Несогласована стрiльба. Врозбрiд пiшла. Гусак_. Зброю! (Кида?ться на Сторчака)._ Сторчак впустив наган на пiдлогу. Гусак хутко його пiднiма?._ Сторчак_. Я... Я смерть хотiв одвести... Клянусь... (До Гусака)._ Ви пам'ята?те, я казав вам: не стрiляти ж... Гусак_. Хто казав?.. Кому?.. (До Тягнибiди)._ От вилазка!.. Три роки панькались!.. Скiльки раз я говорив - знищити гадiв. Тягнибiда_. Знищим... до одного... Входить секретар обкому партi?_ Орацький._ Орацький_. Що за шум? Здрастуйте... Хто i кого тут вбира?ться нищити? Нечитайло. _Скидана забирати хочуть! Уляна_. I вже стрiляли Мар'яну, трохи не вбили! Орацький_. Мар'яну? Хто? Хутко входить Вигура._ Вигура_. Товаришу секретар!.. Уповноважений по заготiвлi... хлiбообластi... Вигура! Орацький_. Бачу. Видно Вигуру по фiгурi. Що ви тут нако?ли? Як це розумiти? Вигура_. Я... проявляв твердiсть. (Тихо),_ Пропав. Орацький. Твердiсть? Яку твердiсть?.. Дубову. Так я i ЦК повiдомлю. Вигура_. Я... Хотiв сказати... Орацький_. Менi вже сказали Мар'яна й Орися в дорозi. Все i всiх уже знаю... Навiть в обличчя; товариш Нечитайло, Гусак, товариш Цар Левко? Левко Цар_. Я, вашiй милостi. Орацький_. Будьмо знайомi. Я - новий секретар обкому партi? Орацький. Як живете? Левко Цар_. Не питайте. Погано. Орацький_. Чому? Левко Цар_. По сукупностi многих причин i обставин. Орацький_. Що ви кажете! Левко Цар_. Молекули не утряслися - раз. Тепер - письменники аналiз учинили: страждання, кажуть, не те - спрямоване не на головнi предмети. Навiть сумнiви, повiрите, i тi вже не годяться. Верещака_. Вiн одноосiбник. Орацький_. Ну i що ж? Сьогоднi одноосiбник, завтра - колгоспник, i не абиякий, а член правлiння, а там, може, й голова колгоспу, якщо ми Скидана порекоменду?м в iнструктори замiсть Вигури. Як ви, товаришу Цар? Левко Цар_. Премного вдячний. Згоден на все добре. Ну, скажу наперед, щоб ви знали, - дiло наше навряд чи вийде. Орацький_. Вийде. Вже вийшло. Весь свiт схвильований. Левко Цар_. Що ви кажете? Орацький_. ?й-богу! Левко Цар_. А я, признатись, думав, що таких людей, як ми, на свiтi нема?. Що не дружнi, а не любезнi... Орацький_. Хто? Найдружнiшi. Левко Цар_. Хлiбом не годуй, - дай обсудити щось сво?, огудити... Орацький_. Ну... Позвольте... Ви ж самi й осуджу?те... Левко Цар_. I я ж такий, хiба який. I сини були якiсь, хто ?х зiiа?, неслухнянi. Повиростали - подалися з дому. Ну, правда, роботящi були i великi любителi бiйки. Орацький_. А де во'нiт? Левко Цар_. Десь па вiйлi повбивано. Скидан_. Сини були геро?. Коли ми втратили ?х пiд IIовоградом, тужив, повiрте, весь Богунський полк. Ораць_кий_. А де ?х пам'ятник? Що названо ?х iменем в селi? Лiкарня, школа, вулиця? Нiчого! Все iменем Лассаля, Рози Люксембург! Нечитайло_. Клари Цеткiн. Орацький_. Де ?х портрети? У вад нема художника в колгоспi? Уляна_. Професор. Ось! Безверхий_. Безверхий. Уляна_. Будяки все малю? та горщики на тину. А зараз взявся за корiв. Безверхий_. Не за перiв, а за колгоспну череду. Орацький_. Наскiльки пам'ятаю вашi твори, ранiше цих корiв ви просто чередою називали.. Безверхий_. Да. Нет. Позвольте. Зачем? Я ось тут намiтив собi цiлу п'ятилiтку. Думаю бабахнуть ось так вот (перелiчу? на пальцях):_ взятi? Зимнього дворця, взятi? Ки?ва, взятi? Перекопа - шiсть на три. Потiм рiшив засмалить зас?данi? етого, как его... А корови й будяки - ето пустячки, так сказать, для душi, а вообще мiй жанр: взятiя, вступлепiя, заседанiя i портрети видатних дiячiв. Орацький_. Так. А ви напишiть портрет Тарасика чи його батька - Скидана, та так, щоб навiть дiт через п'ятсот, милуючися вашим твором, народ казав: "Якi красивi були люди велико? революцiйно? доби". В_игура_ (пiдходить)._ Товаришу секретар, дозвольте... Орацький_. Ну?.. Вигура_. Пiсля того, як ви розкритикували й викрили мене з такою яснiстю i генiальною прозорливiстю, я глибоко зрозумiв, що я... людина не наша. Орацький_. Чого там - не наша. Наша. Ви непоганий ворог ворогiв, але друг друзiв ви нiкчемний. Нiкчемний! I це велике наше лихо. (До колгоспникiв)._ Оцi Вигури, Гусаки, па жаль, все пашi люди. У_ляна_. Самi наплодили! Ото як вийде на трибуну, поверх людей як гляне, та так розумно й гарно промовля?, та довго так, що плачеш i не зна?ш - па небi ти чи на землi., Злiзе додолу - хмара. Голос мiня?ться. I хоч би тобi раз усмiхнувся! Усмiхнiться, прошу вас, хоч разочок) Як трудiвниця! "Нiколи всмiхатись. Менi треба соцiалiзм будувати!" Орацький_. всть i такi. А зачепи його - па партiю обижа?ться. Не зрозумiла його партiя. (До Вигури)._ Нi, зрозумiла. Вiйну об'явили вигурiвщинi, вiйну! Бездушнiсть, лиху, холодну байдужiсть, казенщину, дурiсть - усе, щ6 обража? "Пам'ять Ленiна" i гiднiсть народу". Уляна_. ...виметемо залiзною мiтлою! Орацький_. Так, Удяно. Кальоним залiзом. Все в наших силах. Нема перепон добру! Левко Цар_. А скажiть, отепер лак, коли все, казав той, уже наше i нема нiгде нiчого там такого, так от теперечки, коли людина, скажiм, умира?, то як от ?? трактувать: спису?ться вона з бригади в яму, як безполезний iнвентар, чи можна думати, що е щось зараз таке... Орацький_. Великий Ленiн буде вiчно жити. Левко Цар_. Ленiн - зрозумiло. А ми - простi, звичайнi люди, отi, що по церквах колись копiйчанi свiчки перед образами палили, вимолюючи крлхiтку безсмертя... Орацький_. Безсмертне .людство, товаришу мiй. I в ньому людина знаходить безсмертя через сво? дiла. Якiсть содiяного i буде його мiрою в_ комунiзмi. Iнше? мiри життя я не знаю. Бездоганна ленiнська мiра, безсмертного Ленiна. (До Скидана)._ Спасибi за мужнiсть, Скидане. Податок зменшу?мо до ваших пропозицiй. I всiм спасибi! Всi. _Спасибi й вам! Орацький_. Все. Пауза._ (Поволi поверта?ться в бiк Гусака i Вигури i, ледве стримуючи гнiв)._ Громадянине Вигура, громадянине Гусак, вийдiть вперед. Народ вас хоче розглядiти. Гусак i Вигура виходять, спустошенi, на авансцену. _ Завiса_