а. - Я хочу, - вiдповiла Мальва, - щоб у цiй горi забурхало джерело, i в села побiгла холодна вода, i щоб це джерело не висихало в найлютiшу спеку. - Гарне бажання, джаним, але я питаю, чого ти хочеш для себе? - А менi нiчого не треба, - розвела Мальва руками, - в мене все ?. Тодi дiд повернувся до скелi i вдарив по нiй ки?м. Почувся трiск, голоснiший вiд грому, темною хмарою окутався Еклiзi-бурун, а коли хмара розiйшлася, дiвчата побачили, як iз ущелини падав униз гiрський потiк. Мальва стояла по колiна в холоднiй водi, вода пiдступала все вище й вище, при?мно обмивала незвично гаряче тiло, i дiвчина вперше вiдчула, що в не? ? стегна, груди... Холодна передранкова роса змочила ноги Ахметовим пiдпасичам, запiяли пiвнi в уруш-кошi [110]. Мальва схопилася - хлопцi витягувались, не квапилися вставати - i чимдуж побiгла до коша, щоб першою стати при вигонi овець. Не ласки запобiгала - хотiлося чимось добрим вiддячити Ахметовi: коли Мальва першою прибiгала, вiн щасливо усмiхався, пришпорював коня i весь день потiм носився вiтром навколо стада. То чому ж би ?й не зробити Ахметовi при?мнiсть? Хiба Мальва не бачить, як вiн пiснi ? перед п'ятницею, коли вона йде до матерi в жiночий курiнь на долину Шума?, де жiнки доять верблюдиць? - Укум-букум-джарим-барим! - проскандувала Мальва, пiдскакуючи на однiй нозi, i при?мнi ?й були цi ворожбливi слова, i хотiлося тепер бiльше, нiж будь-коли, побачити Ахмета. Яке то щастя, що вони з мамою натрапили в горах саме на Ахмета i його батька, Юсу-фа, - отамана чабанiв! Чудно було в Мальви на душi. З пам'ятi ще не зiслиз дивний сон - i як то ?й могло таке приснитися, що до весiлля залишився тiльки мiсяць, чей же нiколи про таке й думати не могла, бо ж мала ще... А воно взяло та й приснилося! Ха-ха... Укум-букум... А прозора чиста вода полоще ?й литки, стегна, вона вперше в життi вiдчула, що в не? ? тiло, таке туге, що об нього розприскуються хвилi i холодять-холодять... Мальва сповiльнила крок, наче обважнiла, знову розбiглися по тiлу незнайомi струменi тепла, забивало вiддих. Зупинилася, притулила руки до грудей, осмiхнулася i сама не могла зрозумiти, чому враз стало радiсно. Займався свiтанок. Рання зiрка Чалпан упала на голову кам'яного iдола, що увi снi сходив iз гори Демер-джi, впала i розбилася на друзки: розсипалися мiрiади iскорок по ча?рах i яйлах, i до нiг Мальвi упали - на оксамитовий дрок, у переповненi келихи крокусiв. - Танг атар! Танг атар! [111] - заспiвала Мальва i почула, що спiва? на мотив Ахметових пiсень, вона побiгла пласким вигнутим кряжем, збиваючи росу з м'якого повзучого ялiвцю, ковзаючись на слизькому дроку. Чистим був нинi вiчно забандюрений Бабуган, трави переливались перламутрове, гори на мить замлiли, чекаючи першого променя сонця, i отаман Юсуф не був сьогоднi понурий, як завжди. Вiн переганяв кобилиць iз мiсячними жеребцями до окремо? загорожi, прив'язував на мордочки лошаткам дерев'янi рогатки. - Прискакала, кiзко? Якши. Нинi залишишся зi мною, до?тимемо кобил на кумис. - Юсуф випростався i пильно приглянувся до розпалено? дiвчини. - Гм... А втiм, не тiльки нинi... Ось що: чорбу варитимеш для пастухiв, на мо? руки легше буде. Ахмет якось обiйдеться без тебе. Звiсила голову Мальва, жаль стало Ахмета i пастушо? волi. I ще соромно було: ?й здалося, що Юсуф зна? ?? сон i тому не пуска? бiльше з Ахметом на яйли. Парубок саме виганяв овець iз кошари, раз у раз поглядав на Мальву: що трапилося, чому баба затриму? пiдпасичку? - Чого сто?ш? - зиркнув на Мальву спiдлоба отаман, зникла доброта з його лиця. - Виганяй жеребцiв на пашу, хай вчаться самi добувати ?жу. Кожному на все своя пора. А потiм я навчу тебе, як до?ти кобил. Мабуть, так ма? бути, що радiсть дозрiвання йде в парi з тугою за волею. Тому потускнiв день, що почався для Мальви так чарiвно. До обiду стерпли пучки вiд втомливого циркання, i слiз накапало чимало у дiйницi. Перед вечором, пiсля другого удою, Юсуф заправляв молоко дрiжджами, ячменем, чаклував з корiнцями якихось рослин над повним казаном. Коли стемнiло, зайшов до шатра Ахмет. Вiн мовчки поклав футляр iз кораном на килимок бiля входу, скинув iз ши? вервицю з шкаралуп лiсових горiхiв - амулет вiд урокiв для худоби, але не присiв, як завжди, бiля батька. Стояв понурий, стриманий. Глянув на Мальву, що вже дрiмала на тапчанi, буркнув батьковi: - Вина чому не долива?ш у молоко? Он там глечик. - Не треба вина, - вiдповiв Юсуф, не пiдводячи голови.- - Наплакала в молоко, хмiльний будеш мати кумис. Ахмет промовчав. У сутiнках вiн не розгледiв Мальвиного обличчя, може, вона вже спала. - Кого да?ш у пiдпасичi замiсть не?? - спитав по хвилинi. - Якось даси собi раду з тими пiдпасичами, що ма?ш, - отаман був незворушний. - Де багато пастухiв, там вовк овець рiже... А ти мусиш знати, Ахмете, про три погибелi, якi чигають на чоловiка, коли вiн ста? дорослим. Треба вже тобi це знати. Якi погибелi? Коли закипа? кров у тiлi - тодi вино i жiнка. Як висохне душа, i кволим стане тiло - тодi золото. Шайтан зна?, як кому угодити, щоб потiм лiпше посмiятися. - Без золота я обiйдуся, баба, - процiдив крiзь зуби Ахмет. - Ти незабаром розбагатi?ш, мо? брати привезуть з-пiд Азова повнi мiхи. До вина мене не тягне. Ну, а про iнше ти менi не розказ! Як же ти мiг подумати про... Вона ж дитина. - Коли людина молода, очi ?? краще дивляться, нiж дума? голова, - Юсуф завзято вимiшував молоко в казанi. - Мальвi вже пора бути мiж жiнками, i ти це зна?ш. Та я поки що залишу ?? при собi, сам навчу жiночо? роботи. Завтра вона зварить нам каурму. Ну, пiдливай вина, чого сто?ш? ...А втiм, Мальвi не було так погано бiля Юсуфа, як здавалося спочатку. З Ахметом, правда, iнша рiч. Бiжать вiвцi, а ?м упину нема, i не знати, хто кого веде. Гавкають собаки, хапають за животи неслухняних баранцiв, тi хвицькають ногами в зуби незлобивих охоронцiв, буя? Ахмет на сво?му конi. Добре якось при ньому, при тому Ахметовi: вишкiрить вiн сво? бiлi зуби - i туман розпогiдню?ться, i моросичка не така вже дошкульно холодна. Вiвцi бредуть i бредуть - нiхто, мабуть, не ходив би зi сво?? охоти аж до Еклiзi-буруну, що завжди шпилем трима? найважчу хмарку. А вiвцi доведуть. За Еклiзi-буруном, о, за ним зовсiм новий свiт. Там у скелях - три великi печери, в яких зi стелi звисають бурульками льоду дiаманти. Одна назива?ться Снiговою, бо iнiй морозиться на стiнах навiть тодi, коли гори млiють вiд спеки; друга - Холодною, в нiй завжди опiвднi ховаються пастухи з вiвцями; третя печера назива?ться Бiнь-башкоба - Тисячоголова. Печера якихось тисячi голiв, якi живуть там i дихають джаханнамом [112] смертi. В не? нiхто не заходить. Чи за цим плакала Мальва, доячи кобилиць? Певно, i за цим. Але найлюбiше було з Ахметом. Вiн зiскакував з коня, коли спинялися вiвцi на попас, i пiдходив до Мальви. Кидав перед нею чотири вирiзьбленi баранячi костi i називав кожну та?мничим найменням: укум-букум-джарим-барим. - Я собi загадав. Вибирай. - Букум... - Тепер менi. - Тобi барим... - Ай, ?лдиз! [113] - скрикував Ахмет. - Вiдгадала! Вiн був тодi якийсь дивний i смiшний, схоплювався з мiсця, притьмом злiтав на коня, жорстоко бив його чариками пiд живiт, i кiнь мчав у провалля. Нiч пiзно приходила на Чатирдаг. Iз гiр можна було бачити сонце й тодi, коли в степу вже западала темрява, та вiчно похмурий Бабуган таки вкутував гори iмлою i вкладав ?х спати, як дiтей. А коли гори мiцно засинали, пiдпаски сiдали довкола Ахмета, i вiн розповiдав. Мальва добре запам'ятала його пiсню про красуню, яка жде не дiждеться .джигiта зi степу, - вiн спiвав ?х рiк тому, коли вони з мамою ?хали у Юсуфовiй кантарi, - i просила розповiсти про не?. Ой, скiльки вiн знав казок про ту дiвчину, та все рiзнi... ...Затужив молодий пастух, виганяючи корiв на пасовисько, бо побачив синьооку дочку Мангу-хана... - Чорнооку, - поправляють пiдпаски. - Нi, синьооку, - чомусь впира?ться Ахмет i дивиться на Мальву. - I бiльше не втiшали його квiти. Краса квiтiв диву?, але якби .то вони мали синi очi, усмiшку, ласку - все те, що да? смертним на землi рай пророка... - ...Дочка Мангу-хана була вродливою, як троянда. Хан же був схожий на бика з виверненим животом, але вiн усiм говорив, що Гюляш-ханим схожа на нього. Найрозумнiшi люди часто помиляються. I зустрiла Гюляш-ханим пастуха, стрункого, як тополя, смiливого, як барс. Перемiнилась дiвчина червiнцем i впала до його нiг. Але пастух чесний був. Тому вiддав червiнець у ханську скарбницю. А вночi напав на хана балаклавський князь i забрав скарбницю... - А далi, далi що? - Ахме-е-ет! Це отаман Юсуф. А далi ночi i дивнi сни... В Юсуфа Мальвi жилося непогано. Мабуть, тому, що в отамана було багато худоби i людей, вiн намагався триматися суворим, насправдi ж Юсуф мав добре серце. Коли вони залишалися удвох з Мальвою, отаман ставав зовсiм iншим. Таким його дотепер Мальва не мала нагоди бачити. Вiн усмiхався, розповiдав усiлякi билицi i вперто називав ?? гяуркою. Спочатку протестувала, а потiм звикла i навiть дивно було, коли Юсуф кликав ?? iнодi по iменi. Зате Ахмет став понурий. Приходив увечерi, скидав iз себе малахай i доломан, робив це сердито i мовчки, i не раз хотiлося Мальвi попросити його, щоб не сердився, чей не винна вона, що отаман забрав ?? вiд овець. Мальва зна?, що йому зараз тяжче доглядати отару, але зате вона готу? для нього ?жу, хоч би спасибi сказав... А що йому нудно, то i ?й не так уже й весело. Чого ж сердитись? Але вона мовчала. "Укум-букум-джарим-барим", - шепотiла часом уночi, та слова цi не мали тi?? та?мничостi, що колись. Вранцi, уникаючи ?? погляду, Ахмет сiдав на коня, пришпорював, чвалав поперед строю по вигнутiй тацi Чатирдагу, перескакував камiннi вали i зникав у проваллях. Мальва притискала руки до грудей у захватi, й тодi повертав ?? до тями суворий голос отамана: - Чого сто?ш, вогонь пора розкладати! Але суворiсть Юсуфова швидко минала. Курилось вогнище пiд казаном, а вiн весь час про щось розповiдав. Чи ?й, чи сам собi... - У степу татариновi гiрше живеться, нiж у горах. На рiвнинi оком не охопиш усi?? краси Кримського краю. А коли вийдеш на гору i поглянеш навколо, то жаль ста? людини, яка тут не була. На пiвднi небо з морем разом живе - обо? синi, одне синiше вiд другого, на пiвночi степ обнiма?ться з небосхилом. Такий Крим, що живи в ньому i вмирати не треба. Пiшов якось старий Газi Мансур у Мекку святкувати байрам. Ревно молився вiн бiля храму Кааба, i сказав йому iмам: "Якщо хочеш, залишайся в нас". Подумав Газi Мансур, згадав свiй сад, горiх, пiд яким завжди вiдпочивав, i похитав головою: "Не хочу вмирати в чужому краю". Глянув на небо i почав просити в аллаха, щоб допомiг йому вернутися в Крим. "Якщо помру по дорозi, хай хоч мо? костi вiдвезуть додому". Вiдстав Газi Мансур вiд каравану i почув, що вмира?. Молився, аби хтось надiйшов, вiн вiддасть першому стрiчному всi грошi i попросить, щоб похоронив його в Криму. А тим часом араби напали на караван, усiх перерiзали i поскакали на конях дорогою. "О слава аллаху, люди йдуть", - подумав старий. I коли до нього пiдбiг араб iз ятаганом, вiн сказав, простягаючи мiшечок з пiастрами: "Спасибi тобi, ти остання людина, яку аллах послав менi перед смертю. Як умру, вiдвези мо? костi в Крим i закопай у саду... "Пiд горiхом", - думала голова, коли скотилася додолу". Минув байрам, усi ходжi повернулися з Мекки, лише Газi Мансур не повернувся. "Певно, вмер по дорозi", - сказали сусiди. Прийшла осiнь. Один хлопчик, зриваючи горiхи з Мансурового дерева, згадав старого: добрий був чоловiк, завжди давав йому горiхiв. Коли бачить, хтось iде по саду без голови, а голову трима? пiд пахвою. Пiзнав хлопчик Газi Мансура по одежi, скрикнув i впав без тями на землю. Збiглися сусiди, дивляться - мезарташ [114] сто?ть. Таке розповiдають старi люди, коли в п'ятницю йдуть на могилу Газi Мансура бiля Чуфут-кале. Може, й правду говорять, бо коли людина любить свiй край, неодмiнно вернеться додому. Тiльки треба дуже любити, щоб аж принести свою голову пiд пахвою. А в нас був такий... - I мама в мене така, - мовила тихо Мальва. - Вона так само несла б свою голову на Укра?ну... Отаман iз болем глянув на засмучену дiвчину. - А ти... ти не хочеш у свiй край? - Я... А де вiн? У мене нема рiдного краю... - Гм... Бува? й таке - мiцно приростеш до чужого. А бува? й iнакше. Несподiвано, хто зна й звiдки, зашпига? пекуча туга, затру?ть серце, i рай тодi ста? немилий, i рiдна ворона краще спiва?, нiж чужий соловей... Колись давно потрапив молодий ногайський ханич Орак-батир у руський полон. Пошанували руси його мужнiсть i красу, дали землi й золота i найкращу дiвчину за дружину. Зачарували юного богатиря руськi лiси, i красуня, i багатство - забув вiн про рiдний край. Десять рокiв прожив Орак-батир, захмелений щастям, п'ятеро дiток народилося в нього, i доживав би вiн, певно, вiку на чужинi, якби не... Нi з того нi з сього почав прислухатися до шуму вiтру, i все йому в тому шумi вчувався знайомий шелест ковили... А потiм чув його всюди: в диханнi дiтей, в шепотi кохано?, в плюскотi рiчок. Сохнути став Орак-батир, туга висмоктувала душу, признався дружинi, що йому доляга?. Побачила жiнка, що сяк чи так не буде мати його для себе, а що розумною була, то провела його аж до степiв. Обiцяв, що вернеться, але не вернувся. Та любов була сильнiшою... Щось дивне сталося з Мальвою пiсля цi?? казки. Ходила засмучена, не по-дитячому задумана, i не мiг здогадатися Юсуф, чи то затужила, як Орак-батир, чи кара?ться вiд того, що та туга д' нiй не приходить. А одного ранку Мальва зникла. Довго ламав собi голову отаман, що могло трапитися, i вирiшив почекати до вечора. Ввечерi пошле Ахмета до Марi? - куди ж iще могла дiтися дiвчина? Мальва не йшла - бiгла знайомими стежками до Еклiзi-буруну. Всi цi днi наслуховувала, чи не шепче ?й щось вiтер, але що нашепче, коли вона не може нiчого пригадати - що там було, на тiй Укра?нi. А хотiлося затужити, заздрила матерi, Орак-батиревi, Газi Мансурову i почувалася в чомусь гiршою вiд них, в чомусь винною. Вона мусить бачити ту Укра?ну, а з Еклiзi-буруну, певно, видно весь свiт, шпиль же такий високий! I тодi прийде бажана туга... Задихаючись вiд утоми, Мальва дряпалася по крутих приступах, збивала колiна, не зупинялася. Шпиль високий, неприступний, але таки добралась до вершини. Вглядалась у далечiнь до болю в очах, та не було видно нiде нiяко? Укра?ни. Довкола - тiльки гори, i в долинi жовтий татарський степ. Нема ?? нiде, то мамина вигадка, то мамина казка. Така ж, як Юсуфова про Орак-батира. Розчарована, наче обкрадена, верталась Мальва до уруш-коша i тремтiла вiд страху перед гнiвом отамана. Обережно пiдходила, серце калатало в грудях: сидить бiля вогнища Юсуф i - слава аллаху - ще якийсь чоловiк бiля нього. Може, при чужому не сваритиме. Пiдступила i сторопiла: поруч iз отаманом сидiв той самий довгобородий чоловiк, що зустрiвся ?м у Кафi, той самий-чарiвник, який недавно приходив до не? увi снi. На Мальву нiхто не звертав увагу. - Я покидаю Крим, Юсуфе, - вiв меддах Омар. - За цей рiк я сходив його вздовж i впоперек. Благодатний твiй край, хоч i посуха нинi його мучить. Не загине вiн, якщо матиме доброго керманича. Хай розквiта? з калямом... Вертаюся в Туреччину. Вона сьогоднi вмира? з канчуком в руках. Правителi роз'?дають ??, мов плющ пишну, чинару. Та дiзнався я, що знову заворушилися кизилбашi, тож затеплилась надiя в мо?му серцi. А може, таки не пропаде мiй народ, ?х, червоноголових лицарiв, називають злодiями, проклинають у мечетях, звинувачують у змовi з персами, щоб знецiнити в очах людей, ?м нинi дають притулок тiльки вiльнi кочовi юрюки, i туди тягнуться з книгами софти, вигнанi з медресе. Дух Кара-Язиджi, Календер-оглу [115] не вмер. Я повинен бути там. Меддах Омар замовк. Довго дивився у вогнище, а Юсуф скоса глянув на Мальву i не сказав нiчого. Омар повернув голову i побачив дiвчину. А Мальвi здалося, що сон трива?, що вона може висловити ще одне бажання. Але яке, яке?.. Просвiтлiли Омаровi очi, вiн упiзнав злиденну колись дiвчинку, тепер розквiтлу, розкiшну, тiльки стурбовану чимось. - Кажу ще раз: воiстину великий аллах! Як ти тут опинилася, дитино? Я вiрив, що.ви знайдете добрих людей. А вам iз мамою пощастило. Слухай мого друга Юсуфа, вiн тебе добра навчить. - Омар пригорнув до себе Мальву i вже по-дитячому заговорив до не?: - I не ходи понад урвища i не заглядай в Бiнь-баш-кобу, бо там витають душi тих, хто прагне праведно? помсти. А праведна помста часто теж пролива? невинну кров. Такий уже свiт, дитино. - Чи? ж там душi, дiдусю? - тривожно запитала Мальва. - Хiба Юсуф не розповiдав тобi? Це сталося не так давно, нiхто ще й добрехати не встиг. Рокiв з п'ятнадцять тому козаки допомагали татарам воювати проти туркiв. Козацький гетьман Дорош вивiв на Альму шiсть тисяч степових лицарiв проти татарського зрадника Кантемира-мурзи. Та нерiвнi були сили. П'ять тисяч козакiв полягли разом iз гетьманом над рiкою, а одна тисяча вiдступила в гори i заховалася в цiй просторiй печерi. Догнав ?х тут Кантемир-мурза, оточив печеру i наказав виходити. Та не вийшли козаки. Тодi мурза сказав закласти вхiд до печери хмизом i запалити, щоб викурити ?х, як борсукiв. Але i цього не злякалися. Всi до останнього загинули, а не здалися, в неволю. Широко розплющенi синi очi Мальви палали здивуванням i захопленням. Спитала: - Вони такi вiдважнi - отi козаки? - Мужнiй той, хто зна?, за що бореться. Тiльки зрадники стають боягузами, дитино... Але ти не ходи до тi?? печери. Там гори кiсток, там страшно. Меддах Омар попрощався i подався вниз. Юсуф i Мальва мовчки посидiли за вогнищем до вечора. Минало лiто. Марiя з Мальвою заробили в Юсуфа стiльки сиру i масла, що донести його не змогли б. Ахмет нав'ючив ?хнiм добром коня, i подались вони утрьох до Мангуша. Марiя була щаслива - тепер якось перезимують. Трохи турбувала ?? Мальва. Пiдросла, змiцнiла, та надто мовчазною стала. Запримiтила теж мати гарячi очi Ахмета, якими вiн раз у раз позира? на дiвчину. Ба, отой невловимий дiвочий смуток завжди приходить тодi, коли серце вже чогось прагне, а чого - сказати не може. I Марiя благала бога, щоб допомiг швидше заробити грошi, бо вiдтак може бути пiзно. Мальвi жаль було гiр, ватрища, овечого запаху, казок i безнастанного погейкування та спiву Ахмета. I засмучувала думка, що нiколи вже, можливо, не видряпа?ться на Еклiзi-бурун, щоб виглядати тугу за тим кра?м, де народилася, нiколи бiльше не посидить бiля входу до страшно? печери, де загинуло тисячу козакiв з то? мамино? Укра?ни, бiльше не уявить собi лицарiв, якi гинуть, щоб не потрапити в неволю. Все це забудеться, як казки Юсуфа i святого старця. Над рiкою Бодраком Ахмет розв'ючив коня, подав Марi? ?? зароблене добро. - Спасибi, Ахмете, - промовила Марiя, але парубок не чув. Вiн стояв iз опущеними руками i дивився на Мальву так тужно, що, здавалося, зарида? хлопець. Мальва бентежилася вiд цього погляду, вiдступала боком до мами. Раптом Ахмет вихопив ножа, i поки встигла скрикнути перелякана мати, поки зрозумiла Мальва, що чинить парубок, жмут чорного дiвочого волосся залишився в його кулацi, Ахмет скочив на коня i закопотiв долиною, ховаючись за хмарою куряви. РОЗДIЛ ОДИНАДЦЯТИЙ Цей свiт - корабель, в якому розум - вiтрило, а думка - кермо. Схiдна приказка Шляхом вiд Бахчисарая до Ак-мечетi гнав вершник шаленим галопом. Кiнь збивав куряву некованими копитами, пiна клоччям вилiтала з-пiд вудил i хльоскала, зеленкувата, в обличчя вершниковi. Бараняча кучма зсунулася на очi, вивернутий кожух тримався петелькою за шию, прохолодний осiннiй вiтер шарпав ??, намагаючись зiрвати з петлi. Вже недалеко: попереду показалися пологi хребти, що набiгли один на одного, наче випущенi в череду бики, пiд лисими хребтами забiлiли будинки резиденцi? калги-султана. Враз гонець рiзко зупинив коня. Зсунув шапку на потилицю, вгледiвся в далину: по дорозi неквапно наближався невеликий кiнний вiддiл. Два вершники - один на буланому, другий на бiлому в яблуках арабському конi - ?хали попереду, за ними йшов слiдом загiн сейменiв. Гонець зрозумiв: калга-султан Iслам-Гiрей вирушив до столицi на засiдання дивану, не знаючи, що трапилося. Помчав назустрiч калзi. Спинив змиленого коня на краю дороги, спiшився i пiдiйшов до найвищого тепер у краю сановника. - Що скажеш? - спитав Iслам-Гiрей. Гонець пiдвiв очi, не розгинаючись. На нього дивилися дво? всевладних людей: калга з суворим поглядом чорних очей i не менш могутнiй вiд нього - вузькоокий, з приплюснутим i схованим у рiдку бороду обличчям аталик [116] Iслам-Гiрея Сефер Газi. - Хай милу? мене аллах вiд твого гнiву, високий ханський достойнику, за чорну вiсть, яку я тобi принiс. Сонце сонць, уста аллаха, могутнiй хан Бегадир-Гiрей учора вранцi в Гезлевi... Iслам-Гiрей не зрушив нi одним мускулом лиця, тiльки сiпнулася гостра з роздво?ною борода; повiки Сефера Газi звузилися, i крiзь щiлини, схожi на слiди вiд прорiзу осокою, блиснули бистрi зiницi. Вiн повiльно повернув голову до Iслама, калга-султан притиснув руку до грудей i процiдив крiзь стиснутi губи: - Могутнiй наш предок Чiнгiз на горло карав вiстунiв горя. Геть з дороги! - гукнув на переляканого гiнця i вперiщив нагайкою коня. Iслам-Гiрей намагався весь час триматися попереду Сефера Газi, не бажаючи зустрiчатися з ним поглядом. Знав, старий хитрий учитель дивиться тепер в його потилицю i вгаду? всi мислi, що рояться в головi калги, - першого претендента на бахчисарайський престол. Знав, що подiлиться сво?ми думками з аталиком як не сьогоднi, то завтра, - але тепер, коли кожна секунда важила не бiльше i не менше, як зеленоверха чалма, тепер, коли серце калатало в грудях одне тiльки: "Нарештi, нарештi, нарештi!", коли очi жарiли жадобою i тривогою, вiн не хотiв заглядати у вузькi прорiзи повiк Сефера Газi, якi завжди вiдкривалися тодi, коли Iслам потребував поради. Що - "нарештi"? Вiн чекав смертi свого старшого брата? Так, чекав. Якщо б Бегадир не помер учора, Iслам сьогоднi на банкетi сам вiдправив би його у той дивний свiт, де цвiтуть сади i течуть рiки... Бездарний слинявий вiршомаз i боягуз - скiльки лицарiв погубив марно пiд Азовом, i все лише для того, щоб нi на штрих не зрушитися з компасного кола послуху султановi. "Не зрушитися з компасного кола послуху султановi, - вистукували копита по камiннях, - не зрушитися з компасного кола послуху Iбрагiмовi, придуркуватому, юродивому. Так, так, я, Iслам-Гiрей, присягну, присягну, присягну, це добре, що в Стамбулi Iбрагiм, Iбрагiм, Iбрагiм..." Шмагав коня нагайкою, бо кожна мить - це трон, аби тiльки не спiткнувся кiнь... Сефер Газi витримав час, поки вгаму?ться буря в душi шаленого Iслама, потiм порiвнявся з ним, сказав: - Гарячий розум - виграш у бою. Холодний розум - перемога в полiтицi. Сповiльни свiй крок, Iсламе. Там, попереду, не ворожi обози i не жерла гармат. Там сну?ться павутина змов та iнтриг, там уже закишiли змi? пiдступностi й злоби. Мечем не вiзьмеш ?х, а тiльки гнучкою мислю. Сефер Газi розтулив повiки. - Що ти вирiшив робити, Iсламе? - Сьогоднi ?ду в Стамбул. - Не гоже дума?ш. Чи слiд вождевi йти попереду вiйська й першому приймати на себе ворожi стрiли? А якщо вiн прийме тебе за посланця вiд твого брата Мухаммеда, який теж нетерпляче чекав смертi хана? Сефер повернув коня влiво, i подався почет калги-султана понад Бодраком землями яшлавського бея. - Не потрiбен нам сьогоднi парадний в'?зд, - продовжував з незворушним споко?м Сефер Газi. - Ще ма?мо час. Нам краще непомiтно, ущелиною зайти в Ашлама-сарай i почекати там вiрного тобi молодшого брата нурредина Крим-Гiрея. Шли гiнця в Качу i подумай про подарунки Iбрагiмовi. За хвилину один з сейменiв скакав через бiасальськi верхи до резиденцi? нурредина, а Iслам з Сефером Газi поволi ?хали попри вапняковi скелi Бакла. - Ми на землях Яшлава, - порушив мовчанку аталик. - Приказка каже, що там, де ступить копито ханського коня, - те ханське. Та це далеко не так. Яшлавський бей, щоправда, слабкосилий. Але ? Мансури, Шiрiни. Тi сильнi. Позаду тебе ступа? сотня капику-лу - дверних рабiв тво?х, сейменiв. Хановi треба на когось опертися. Хто буде в тебе правою рукою, чи думав ти над цим, Iсламе? Iслам-Гiрей оглянувся назад. Його улюбленець - хоробрий бiлочубий Селiм, якого вiн купив у старо? циганки в Салачику, ?хав на конi в першому рядi во?нiв i не зводив вiдданих очей з калги-султана. - Зрадливi бе? не будуть мо?ю опорою, - шорстко вiдповiв Iслам. - Маю здесятковане пiд Азовом вiйсько, та його подвою, потрою, вдесятерю! Лицарi будуть мо?ми обома руками! Помовчав Сефер Газi. Йому сподобалась вiдповiдь, бо сам вiв свiй рiд з капи-кулу i ненавидiв бе?в. Але знав: без них хановi не обiйтися. Не прихилить до себе - при першiй нагодi зрадять хана. Тому промовчав. Обiгнули бiлу скелю Бакла, в'?хали в довгу ущелину Ашлама-дере, стиснуту з обох бокiв прямовисними кручами. В долинi, бiля Салачика, червонiли дахи лiтнього ханського палацу. - Ти був тут не раз, Iсламе, - заговорив Сефер Газi, - а, напевно, нiколи не придивлявся до ото? дивовижно? скелi, що височить справа. Ану приглянься добре, що бачиш? Iслам-Гiрей пiдвiв голову. Справдi, дотепер не помiчав: iз урвища звисав велетенський камiнь, обмитий вiтрами, вiн уже надколовся зверху i погрожував загородити вузький прохiд. Iслам зупинився здивований. Зi скелi дивилась на степовий Крим кам'яна подоба володаря. Груди i руки закованi латами, жорстоке монгольське обличчя владно i грiзно вип'ялося вперед, поривчастiсть, гордiсть i смiливiсть рисувалися на кам'янiй стату?. Здавалося - ось зараз простягнеться рука i тисячi сонних номадiв помчать туди, куди вкаже жест вождя. - Це ти, Iсламе, - такий, як ?. Вдоволена усмiшка пробiгла по костистому обличчi калги-султана, блиснула двома пучками свiтла в темних очах. Конi йшли, Iслам не вiдривав погляду вiд кам'яно? подоби володаря, а вона що крок, то мiняла свiй вигляд, лагiднiшала, розпливалась i, врештi, злилася з пласкою скелею. - Тепер оглянься, - мовив Сефер, коли минули скалу. - Подивися з цього боку на той самий камiнь. Що бачиш? Iслам оглянувся. Над урвище виповз велетенський тритон iз хитрою головою сфiнкса, прича?вшись перед хижим стрибком. - Це ти, Iсламе, такий, яким теж мусиш бути. Ти побачив два боки однi?? й тi?? ж сутi - влади. Смiливiсть i владнiсть у тебе ?, хитростi повинен навчитися. А коли нi, то станеш невиразним, як оця подоба, коли на не? дивитися спереду. Або ж - як твiй нефортунний брат Бегадир-хан. Тiльки пам'ятай, сфiнкс не повинен бути дужчим за лицаря, бо тодi перехитриш сам себе. - Мудрий ?си, мiй учителю, - промовив зворушено Iслам-Гiрей. - Ти ? мо?м другим обличчям, я ще не знайшов його в собi. I дай нам аллах удачi - будеш мо?м першим вiзиром. Стулились повiки розумного старця, знову його обличчя закрилося зморшками, Iслам не мiг би вгадати: радий аталик iз тако? перспективи чи в душi iронiчно насмiха?ться з недосвiдченого ханича? I тут згадалася Iсламовi красуня-циганка, яку вiн мав покликати тодi, коли почне вирiшувати сам свою долю. Покликати, щоб побажала щастя. Тепер настав той час. Нинi в лiтньому ханському палацi ?гипетська чарiвниця ощасливить його. - Селiм! - збуджено вигукнув Iслам, i синьоокий сеймен вихором прискочив до калги. - Ти не хочеш завiтати до сво?х у Салачик? Юнак звiсив голову, не вiдповiв. Нахмурився Iслам. Це вперше Селiм не виявля? бажання виконати наказ. - Ти в мене батько i родина, - сказав Селiм. - А бiльше нiкого я не знаю. - Справжнiй капи-кулу! - Iслам вдоволено плеснув Селiма по широкому плечi. - То слухай, що я тобi наказую: скачи в Салачик i знайди менi ту циганку-красуню, в яко? очi свiтяться вогнем, а стан гнучкiший вiд лози... - Калга-султан раптом замовк, вiн помiтив струнку дiвочу постать у червоному сарафанi, що вийшла з-за гори на стежку. - Постiй, може, це вона. Добрi джини самi ведуть до мене вiщунiв мого щастя. ?дь ?й назустрiч i привези сюди! Тiльки негайно! Сефер Газi поблажливо всмiхнувся. За хвилину Селiм повернувся, тримаючи в сiдлi на смерть перелякану дiвчину. Це не була циганка. Зовсiм юна красуня, ще дитина, дивилася на Iслама великими синiми очима, страх спливав з ?? обличчя, вона прикипала поглядом до лицаря в голубому кафтанi, наче впiзнавала його; в Iслама дивно, по-юнацьки, стиснулося серце - вiн ще не зустрiчав тако? свiжо? краси, i вмить забув про ?гипетську чарiвницю, з якою тiльки що бажав провести нiч. - Хто ти така, дiвчино? - тихо мовив Iслам, пiд'?жджаючи ближче. - Не бiйся, зла тобi нiхто не заподi?. Хто ти i звiдки йдеш? - Я - Мальва з Мангуша. Мама послала в Салачик за... - То й видно, що ти не циганка: очi в тебе голубi, як у мого Селiма, i сказав би я - брат iз сестрою зустрiлися, якби не тво? чорне, мов гебан, волосся. Скiльки рокiв тобi? - Дванадцятий... - Красива ти, - блиснули очi в Iслам-Гiрея. Вiд цього погляду обдало Мальву спекою, i ?й стало так гаряче, як тодi, увi снi, коли вода чарiвника обмивала ?? тiло. Мов заворожена, вона сповзла з Селiмового коня i пiдступила до Iслама. - Ти зна?ш, хто я, дiвчино? - Знаю... Ти - хан. Широко вiдкрились в Сефера Газi очi, рвучко нагнувся Iслам-Гiрей, пiдхопив рукою дiвчину за стан i поцiлував ?? в щоку. - Устами дитини глаголе правда, - сказав аталик. - Не гайся, Iсламе, вдержати ворожбу платою. Бо сказано: до котла розуму потрiбен ще й черпак щастя. - О, плата буде тобi, дiвчино, велика, якщо ти захочеш ?? колись узяти. - Iслам пiдвiв обидвi руки до неба. - Свiдком аллах, якщо я стану ханом, то ти будеш третьою, але першою дружиною Iслам-Гiрея. Я знайду тебе в Мангушi, Селiме, вiдвези ?? до самого села. В цю мить почувся густий стукiт копит в ущелинi. З Бахчисарая мчали чотири вершники, i серед них упiзнав Iслам нурредина Крим-Гiрея. Юний ханич зупинив коня, крикнув: - Мухаммед ще вчора вiдправив послання в Стамбул! - Прокляття! Заскреготали вудила по кiнських зубах, здибився рисак на заднi ноги, закричав Iслам: - В Ашлама-сарай! - I перший рвонув галопом по вузькiй стежцi ущелини. У Золотому Розi щодня розвантажувались галери. З ?вропи i Африки привозили дiвчат-полонянок для розпусного султана, купцi з рiзних кра?н постачали гарем парчею, шовками, кисеею [117], набивали золотом табiвки i верталися додому, задоволенi щедрiстю падишаха. Iбрагiм сьомий день пиячив на радощах: черкеска Тургана народила йому сина Магомета. З-пiд Азова поверталися розбитi полки. Великий вiзир Аззем-паша чекав султанського гнiву: Азов вистояв. Вiн сам не мiг збагнути, як могла втриматися невелика фортеця перед такою незлiченною турецько-татарською силою. Донецькi козаки пiд командою отамана Наума Василь?ва поклали пiд Азовом майже сiмдесят тисяч туркiв i татар. Захмелений султан не викликав вiзира, вiн почувався в безпецi: утроiв охорону палацу, тисячi найманих шпигунiв розiслав по столицi, Азов же десь надто далеко. Аззем-паша сам попросився до султана на прийом. Адже вiйну програно, треба вирiшити, що дiяти далi - воювати чи миритися. Iбрагiм блаженно посмiхався, вiн поманив до себе пальцем вiзира i показав йому списаний якимись чудернацькими кривими лiнiями пергамент. - Дивися сюди, безголовий вiзирю, - тицяв султан пальцем на малюнок. - Яке це щастя, що великий аллах послав вам мудрого падишаха. Ви рiк стояли пiд Азовом, i нi одна бараняча голова не могла додуматися, з якого боку його брати. Дивись добре: це карта Прикаспiю i Приазов'я. Бачиш - Каспiйське море. Сюди увiйде наш флот i пiде Волгою вгору аж до того мiсця, де Дон впира?ться у Волгу, наче ти ось лiктем об поруччя крiсла. Там перекопа?мо широкий рiв, через той рiв флот вийде на Дон i попливе вниз. З тилу, несподiвано, вдаримо на Азов, i з нього залишиться купа попелу. А тебе призначу адмiралом. Та це ще половина дiла. Велику битву розпочнемо тут, у Туреччинi. Я вирiжу... - Iбрагiм оскалив зуби, - вирiжу, вирiжу всiх християн... Султан п'яно зареготав i хльоснув пергаментом по лицi великого вiзира. "О аллах! - шепотiв сам до себе Аззем-паша i виривав жмутами волосся з бороди, повертаючись iз султанського прийому. - Я не хочу, я не можу бiльше жити! - Проходячи кiмнату катiв, вiн шукав очима капиджi?в, i якби вони були, просив би, щоб йому вiдтяли голову. - Я не хочу жити. Божевiльний султан, божевiльний уряд, i я, розумний блазень, виконую волю безумних злочинцiв!" Зiгнутий, пониклий, заходив великий вiзир у дверi паша-каписи [118]. Бiля входу його чекали зiгнутi в пояс татарськi посли. Вони просили благословити Iслам-Гi-рея на кримський престол. Вiзир довго придивлявся до облич посланцiв i сказав ?м таке, що вони знизали плечима, не знаючи, чи при сво?му розумi султанський достойник. - До кизляр-аги Замбула йдiть. Так, так. Вiн вiда? справами Криму, а я ж Азовом. - I пiшов, дивно посмiхаючись. Замбул насправдi вже встиг прийняти послiв вiд Мухаммед-Гiрея. Скарбниця кизляр-аги поповнилась ще одним мiшком золота, i тепер вiн чекав лише, коли прокинеться п'яний султан. Вранцi Iбрагiм довго не мiг второпати, чого хоче вiд нього Замбул. Сто?ть на колiнах i клянчить про якийсь Крим. Крим? Ну, то що? Помер хан? Помер один, другого призначимо. Iбрагiмовi хотiлося пити. Це ж так добре - випити i знову впасти в рожевий хаос марень, а потiм до самого ранку блукати по кiмнатах гарему i насичуватись, насичуватись, впоювати спраглу плоть любов'ю, несилiти вiд не? i знову пити. Чого вiн так колись боявся, що не зможе керувати державою? Ось уже третiй рiк вона iсну? при ньому, як iснувала, i вiн трима? ?? в руках. Плесне в долонi - i ? золото, i ? одалiски, i потро?на охорона палацу, i цiла армiя шпигунiв, якi за добру плату доносять, хто бунту? проти султана. А тодi тiльки голови - чах, чах, чах! - Чого ти хочеш, Замбуле? - спитав роздратовано. - Султане, до тво?? високостi прибув iз Криму ниций раб нурредин Крим-Гiрей. Вiн хоче просити в тебе, володаря слави i величностi, щоб ти затвердив його брата Iслама на кримський престол. - Я прийму його, коли бог просвiтить мiй розум непомильним рiшенням, - вiдповiв Iбрагiм улюбленою фразою i дав знак Замбуловi, що розмову закiнчено. Але кизляр-ага не пiдводився з колiн. - Воля твоя, султане, та хай буде тобi вiдомо, що Iслам-Прей ще при хановi Джанiбеку потрапив до гяурiв i сiм рокiв перебував у почесному полонi в найзапеклiшого ворога Порти - польського короля, де навчився змi?но? хитростi i лукавства. - Вiн боягуз? - О нi, вiн смiливий, як барс, це... - То хай буде Iслам-Прей ханом, - несподiвано для Замбула вирiшив султан. - Я пошлю його на Азов, коли спорядять флот, - через Каспiй, Волгу i Дон. - Азов буде тво?м i без нього, - переконував Замбул. - Твiй неосяжний розум змiша? з чорною землею гяурську фортецю. А Iслам, хай буде тобi вiдомо, готу? бунт проти тебе. Iбрагiм схопився на ноги. - Негайно, зараз запроторити в Дарданелльську фортецю Iслам-Гiрея! - крикнув Iбрагiм. - I на Крим вислати вiйсько, сто тисяч, двiстi тисяч! - Не треба вiйська, - заспокоював султана Зам-бул. - А коли повелиш призначити ханом Мухаммеда, боягузливi татари стануть смиреннiшими, нiж при Бегадировi. - Повелiваю, - рiк султан. За бiлим островом Мармара бушу? море. А в Дарданеллах тихо, тiльки сивими ребрами бiжать хвилi i тихо хлюпаються об берег. Фортеця Султанi? - над самою протокою. Бiля фортецi стоять двi поiржавiлi велетенськi гармати. Ядра, вистрiленi колись iз цих гармат, пробили вiковiчнi мури Константинополя, i крiзь пробо?ни увiйшов до мiста Магомет II Завойовник, щоб стяти голову останньому вiзантiйському iмператоровi Костянтину Палеологу i погрозити всьому свiтовi сво?м мечем. Тепер грiзнi жерла цих гармат уже не страшнi нiкому. Але вони ?. ?х ще не скинули в море, вони свiдчать про колишню войовничу могутнiсть Порти, хоч нинi стережуть тюрму. Заходить сонце. Море щедро кида? на берег червонi шалевi хустки, та враз ка?ться за свою щедрiсть i швидко хапа? ?х iз рiнi, залишаючи тiльки черленi тороки на пiску. Нiч запада? раптом, сонно диха? вода, як людина в трудному снi - поривчасто, зрiдка. I так без кiнця: тижнi, мiсяцi, роки... I тiльки, як сон, згадуються Iслам-Гiре?вi ворожба старо? циганки i дитяче пророцтво дiвчинки Мальви. Нема? нiчого... А молода сила нурту? i бiль визолю? душу. Крим. Iсламовi зрiдка приносять вiстi з батькiвщини. Iнодi запливе в затоку якась рибацька байдарка - то, гляди, вiрнi переодягненi капикулу. ...Яничарський гарнiзон роз'?хався з Кафи по пiвострову забирати татарських юнакiв у аджем-оглани. ...У Криму голод. Сарана доконала степ. Люди у вiдча? йдуть за Перекоп i не повертаються, залишаються жити на Диких полях. Все бiльше й бiльше людей купують грамоти в хана, а вiн радо да?, бо хоче бахчисарайський палац уподiбнити до стамбульського Бiюк-сарая. Крим пустi?. ...Вiд розкладених трупiв людей, якi загинули голодною смертю, шалiють пошестi. ...Турецькi мубашири забирають на ринках у татар усю здобич. Стамбульський двiр вимага? золота. Азов здався, та вiд цього султанська скарбниця не збагатiла. Росiйський цар, наляканий Iбрагiмовою погрозою вирiзати християн у Туреччинi, наказав донцям i запорожцям залишити Азов. Збратанi кiлькамiсячним азовським сидiнням росiйськi та укра?нськi козаки пiдпалили пороховi льохи i вiддали туркам купу камiння. А що робить Мухаммед? Вiн, як i Iбрагiм, не виходить iз гарему i щотижня висила? в Стамбул чауша з листом, в якому присяга?ться на вiрнiсть. Iслам-Гiрей у Дарданелльськiй фортецi - мов загнаний у клiтку лев. Сефер Газi ще не здавався. Вiн зна? всi та?мницi державного ладу Порти i вже кiлька мiсяцiв сидить у Стамбулi, сподiваючись зустрiтися з Азем-пашею. Та небагато сподiвань поклада? Iслам на старання аталика. Вiн пробу? дiяти iнакше. Пише листи, в яких заклика? скинути Мухаммед-Гiрея з трону, листи розходяться по всьому Криму. Сам готу?ться до втечi. З дня на день чека? Iслам торгово? паштарди, якою вiн пробереться через Дарданелли i Босфор у Чорне море. Заснула сторожа. Ледь-ледь хлюпочуть хвилi, та не чути, щоб хтось полохав веслами затихлi води Дарданеллiв. Чому ж не йдуть? Затримали, пронюхали? Неподалiк тихо стукнулася об берег байдарка. Хтось iде... Один... При мiсяцi срiблиться бородата голова. Сефер!.. Сефер Газi пiдiйшов близько до Iслама, плескате обличчя надималось вiд стримуваного вiддиху, повiки зiйшлися так тiсно, що не видно крiзь щiлини чорних зiниць. Аталик сердитий, Iслам бачить, як вiн насилу стриму? лють. Намага?ться вгадати, що могло трапитися. Розплющилися очi, гнiвним поглядом проштрикнув Сефер свого вихованця, схопив його, мов хлопчика, за барки, потряс. Зiв'яв старий. Опустив руки i пiшов до берега, спотикаючись об камiння. Сiв, звiсив ноги у воду. Мовчки присiв бiля нього збентежений Iслам. Знав, що гнiв аталика недаремний. Видно, все викрито. - Коли мало сили, - мовив несподiвано спокiйно Сефер Газi, - треба розв'язувати мiх iз хитрощами, Iсламе. Я колись тобi показував кам'яну подобу в Ашлама-дере, яку природа створила наче вмисне тобi для науки. Але ти не послухався... Я ще раз терпеливо роз'яснюю тобi, Iсламе: вождь повинен по?днати в собi геройство чесне з геройством хитрощiв. А якщо нi, то ти тiльки во?н - тодi iди на герць i не берися за кермо. - Що трапилося, Сефер-баба? - спитав Iслам-Гi-рей, коли аталик закiнчив сво? довге повчання. - Ти мусив би вже здогадатися, що... Коли твiй ворог навiть мурашка, то вважай ?? слоном. А Мухаммед таки хан, в його руках влада. Я довго тинявся попiд воротами сарая, багато терпiння i грошей коштувало менi, коли я добився зустрiчi зi всесильним кретином Замбулом, якого колись купили на кафському ринку за тридцять пiастрiв. I таки зустрiвся з ним, i вiн влаштував менi аудi?нцiю у великого вiзира. А тодi, коли вже мала вирiшитися твоя доля, чауш Мухаммед-Гiрея прискакав iз доносом, що ти розсила?ш бунтарськi листи по Криму. Зляканий за?ць iнодi ста? левом. Ти розкрив карти перед боягузливим Мухаммедом, i вiн тепер тебе зжере. Ти забув, що пес, який хоче вкусити, зубiв не вишкiрю?... Я пробував заперечити, але вiзир показав менi листа, писаного тво?ю рукою. Сьогоднi ти чекав не мене, а торгово? паштарди, я знаю. Вона арештована в Золотому Розi, тво?х друзiв завтра повiсять, а ми з тобою помандру?мо на острiв Родос. Немов пiдтята, впала Iсламова голова на груди. - Звiдти не поверта?ться нiхто... - Навiть тодi, коли сто?ш пiд ешафотом i холодний шнурок дотика?ться кадика, - вузькi очi Сефера Газi були бадьорi, i не тьмянiла в них безнадiя, - навiть тодi не кажи, що все пропало... Наступного дня Iслам-Гiрей i його вiрний наставник Сефер Газi пливли турецькою каторгою пiд вартою двадцяти яничарiв Егейським морем на пiвдень. РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ Розмови з мудрецями бiльш потрiбнi царям, нiж царськi милостi - мудрецям. Саадi Одно? з останнiх ночей Рамазану [119], перед свiтанком, коли правовiрнi споживали снiданок, щоб запастися на денний пiст, крайчик повного мiсяця зайшов чорним пiвкругом, темна пляма дiйшла до середини диска, а потiм поволi сповзла. "Щось трапиться у султанському дворi, когось не стане в Бiюк-сара?, - зашептали люди, вийшовши на вулицi Стамбула. - Коли темнi? сонце - то султана, а якщо мiсяць..." Бачив затемнення мiсяця i Аззем-паша. Вiн не був забобонний, але затемнення, яке вiщувало смерть великому вiзировi, надто вiдповiдало обставинам, що склалися при дворi, - всього можна було чекати. На Iбрагiма, оточеного вартою i мурами, виснаженого вином i гаремними ночами, щораз частiше находила манiя страху i пiдозрiлостi. Iнодi вiн шалiв у божевiльнiй лютi, яко? боявся навiть Замбул: султан шукав тодi жертви, i не одна голова постельничего чи кубко-держця котилася додолу тут же, у султанських спальнях. Пiсля нервових приступiв Iбрагiм впадав у меланхолiю, тодi кликав до себе великого вiзира i примушував його слухати сво? вiршi або манiачнi плани завоювання Русi, Iталi?, Угорщини. Аззем-паша кожного дня чекав безглуздого наказу, якого виконати не зможе. А тодi, звiсно, кiнець. Hyp Алi давно чека? тако? нагоди. Великий вiзир вiдчував тепер бiльше, нiж будь-коли, пекучу потребу зустрiтися з кимось розумним, кому б мiг довiрити сво? думки i сумнiви, вiд кого почув би слова поради i розради. В Бiюк-сара? тако? людини не було. Якось та?мнi агенти принесли у двiр чутку, що у Стамбулi знову появився меддах Омар: вiн розмовля? з людьми, слуха? ?хнi скарги. Що з ним чинити? Аззем-паша багато чув розповiдей про меддаха Омара ще в часи Амурата. Про мудреця, який розгадав пiд стiнами Багдада сон шаленого султана i якимсь чудом залишився живим, ходили по кра?нi легенди. Великий вiзир наказав розшукати Омара i запросити його до свого палацу на перший день байраму. Коли мосахир [120] настирливим калатанням об дерев'яну дошку сповiстив правовiрних про кiнець посту, до приймальнi вiзира прийшов меддах Омар. Хвилину стояли вони один проти одного - неймовiрно схожi, немов близнюки: однакового росту, вiку, обидва сивобородi i високочолi, рiзнив ?х хiба тiльки одяг. Вiзир - у бiлiй хутрянiй кире?, Омар - у простому, випрiлому на дощах i сонцi бурнусi. Зустрiлись наче сини однi?? матерi, яких доля розлучила ще в дитинствi i повела рiзними шляхами: одного до влади, другого до народу, одного зробила володарем, другого - мудрецем. А на схилi вiку звела ?х знову, щоб кожний з них розказав свiй досвiд, свою правду. - Ти просив мене, великий вiзирю, хай бог дасть тобi вiчне життя, щоб я прийшов до тебе, - поклонився меддах Омар. - Що ж примусило можновладця, який трима? в руках тисячi вiйськ, мiльйони народу i тугру [121], вдатися до убогого меддаха, що не ма? нiчого, крiм крихти просто? людсько? мудростi, подаровано? аллахом? - Сумнiви, - коротко вiдказав Аззем-паша. Не чекаючи запросин вiзира, меддах присiв на гаптовану срiблом подушку, напроти нього сiв i вiзир. Омар приглянувся до обличчя Аззем-пашi: не було на ньому нi пихи гордо?, нi жорстокостi тирана, нi неприступностi повелителя. Омар знав всесильних свiту цього, та зустрiчав серед них лише грубу запальнiсть, глупу пихатiсть, темну жорстокiсть. Велителя, який сумнiва?ться, ще не доводилося бачити. - Сумнiви - потрiбна рiч, - мовив вiн. - Бо хто не сумнiва?ться, той не дослiджу?, хто не дослiджу?, той не прозрiва?, хто не прозрiва?, той залиша?ться в слiпотi. Але я не знаю, як говорити з тобою, щоб мо? слова принесли тобi користь. Адже сказав ваш шейхульiслам, що слiв, якi приносять збуток вiрi i владi, не треба знати i не треба говорити; слова, що записанi в книзi пророка, треба говорити, а розумiти ?х не конче, про вади вельмож: можна знати, та говорити заборонено. Як дозволиш менi бути з тобою? - Говори правду. Бо ж мусить хоч один iз владик знати iстину. Кожна мить тепер приносить незрозумiлi загадки, яких я розгадати не в силi. Колись було iнакше. Давнiше епоха тривала десятки рокiв, i людськi уми призвичаювалися до не?, тепер же на один день десятки епох. Я розгублений, я не розумiю, де iстина, а де облуднiсть, де золото, а де сухозлiтка. Бачу якусь бездонну прiрву мiж двором i кра?ною, мiж потребами людей i тим, що ми ?м да?мо, мiж словом i дiлом. I не знаю, як переступити ??. Хто винен - султан, вiзир, кадi-аскер? Але ж сановники мiняються, а прiрва запада?ться все глибше. Двiр потребу? грошей, наклада? на пiдданих податки, i чим бiльше ?х наклада?, тим менше золота у державнiй скарбницi. Народ стогне, а iмперiя вiд цього не мiцнi?... - Це закономiрно, вiзирю. Мiж бажанням держави i бажанням людей iсну? вiчна суперечнiсть. Але при розумних, добрих i вчених правителях ця прiрва така вузька, що ?? можна завжди переступити. Що ж сталося в нас? До того часу, поки слава завоювання була спiльною метою держави i народу, народ не шкодував свого життя для слави. Потiм одна людина взяла владу в сво? руки, народ потрапив у залежнiсть вiд ?диновладця. Одна людина за всiх думати не може, вона впада? в помилки, думки мiльйонiв не можуть збiгатися з думкою однi?? людини. I звiдси почина?ться та криза, про яку ти говорив. ?диновладець прагне до розкошiв, i витрати перевищують прибутки. Вiн хоче слави для себе i завойову? чужi землi. Кожна чужа земля сповню? люд тривогою, бо тодi життя його в постiйнiй небезпецi. Народ хоче спокою, а не чужих земель, якi не дають йому нi радостi, нi хлiба. Володар примушу? пiдданих воювати, i пiдданi нерадо проливають кров за те, що ?м не потрiбне. Володар здира? податки на во?ннi витрати, людське майно перебува? пiд постiйною загрозою, люди втрачають бажання до Його придбання. А багатство держави залежить вiд особистого багатства людей. Якщо його в них нема?, - звiдки вiзьметься в держави? Коли народ пригнiчений, - скарбниця порожня... - Ти говориш страшнi речi, розумний старче, - мовив у задумi Аззем-паша. - Тво? слова доводять безвихiднiсть становища Турецько? iмперi?. Я ж думаю про ?? могутнiсть, а не про загибель, i шукаю шляхiв до змiцнення. - Те, що рветься, безконечно зшивати не можна. Ми, правда, невтомно зшива?мо, але чим? Догмами старого корана, який навiва? багато думок i поезi?, але став не придатний для управлiння державою. Тисяча рокiв минуло вiд часу його створення, а становища свiту i народiв, звича? i погляди не iснують незмiнно. З плином часу вiдбуваються постiйнi змiни, коран же залиша?ться таким, як був при халiфах пророка. Тому богослови мусять припускатися помилок, ?х же наслiдують проворнi пристосуванцi ради сво?? наживи. Народ перестав ?м вiрити. Кориться, а не вiрить. Хвалить, а не любить. Говорить одне, а дума? iнше. Правителi вiдчувають це, щораз менше довiряють сво?м власним синам i впокорюють сво?х же людей чужинцями - яничарами. Звiдси починаються внутрiшнi бунти, а бунти - це початок загибелi iмперi?. Аззем-паша пiдвiвся. - Омаре, - сказав вiн, - дай подумати менi. За тво? слова можна повести тебе на ешафот. Але вiд цього не змiцнi? Туреччина. Якщо ти ма?ш рацiю, то нi за що тебе карати, коли ж ти помиля?шся, то тво? дабiрство [122] не пiдiрве державних усто?в. Ти мислиш, а мислячi люди повиннi жити. Прийди до мене за сiм днiв. Я хочу продовжити нашу розмову. В перший день байраму до Стамбула з'?халися купцi i крамарi з усiх кiнцiв iмперi?. Як i кожного року пiсля Рамазану на Бедестанi мало вiдбутися султанське торжище. Субашi оголосив, що вiдкриватиме торги сам султан Iбрагiм. Ювелiр Хюсам зважився пiти ще раз зi сво?м незвичайним крамом на базар. Мусив продати хоч трохи товару, щоб заплатити податок. Старостi ювелiрного цеху, уста-рагiновi, донесли, що Хюсам i далi виробля? браслети, медальйони, амулети, а до цеху вступати не хоче, тож староста наклав на старого неймовiрно високий податок - аж вiсiмсот акче. Таких грошей Хюсам не мiг роздобути, хоч би спродав усе, разом зi сво?ми папучами. Правда, за один тiльки рубiновий амулет вiн мiг би взяти набагато бiльше, але хто його купить?.. Нафiса хворi?, рiдко вже й на ноги пiдводиться, а принести ?й чогось смачного нема за що. На Хюсамовому дастарханi давно вже не було нi пастирми, нi баклави [123], перебиваються обо? на паляницях i кавi. Як дожити довгий вiк, якщо бог не пошкодував ?м днiв пiд сво?м небом? Хюсам забрав добро в мiшечок i подався до Бедеста-ну, чей знайдеться для нього, нецехового, хоч трошки мiсця на долiвцi? Базарний гармидер було чути здалеку. Народ тягнувся юрбами до центру, на в'ючених мулах i верблюдах пробивалися купцi крiзь натовп, тiснячи i тратуючи пiших, викрикували гамали [124], вимагаючи вступатися з дороги. А з обох бокiв один бiля одного сидiли жебраки з к'яшкулями [125] - предтечi базару. Так багато жебракiв Хюсам ще не бачив. Кожного року ?х, видно, збiльшу?ться, а хто зна? - може, незабаром i старий ювелiр поповнить ?хнi ряди? Цiкаво, ким вони були? Хюсам понишпорив у кишенi кафтана, знайшов кiлька мiдних монет i пiдiйшов до крайнього. - Звiдки прислало тебе горе, нещасний? - Iз Анатолi?... Тiмарiотом був. Податки загнали в лихву, лихварi забрали тiмар... Хюсам кинув у к'яшкуль одну монету i пiдiйшов до другого. - Я дубильник iз Андрiанополя. Уста-рагiн зажадав за мою майстерню бакшиш. Оце й збираю на хабар. Не пошкодуй двох монет, добрий чоловiче. - ...Я ходжа, був учителем у медресе на Скутарi. Хiба я знав, що вiршi Вейсi i Нефi [126] заборонено читати софтам? Вигнали... - ...Я колишнiй хатиб. Насмiлився сказати на проповiдi, що кадiй тлумачить коран так, як йому вигiдно... - ...Я румелiйський райя... А ти чого випиту?ш усiх? Може, шука?ш товариша за сво?м фахом? Не завдавай собi клопоту. Тут усi рiвнi. Махдi прийшов до нас ранiше часу, вказаного пророком. Сiдай бiля мене, жебратимемо до спiлки. Так краще... Пiшов Хюсам. Ряди жебракiв змiнилися мiзерними крамничками пiд сiрими наметами. До головно? брами Бедестану було ще далеко, та базар починався вже тут. Власники крамниць, кравецьких майстерень, цирулень, кафедджi?в, яким, видно, не залишилось мiсця пiд склепiнням ринку, голосно вихваляли товар, звертали на себе увагу, хто чим мiг: один грав на гуслях, другий дрiбно вибивав на тамбуринi, iнший курив ладан, хто видзвонював дзвiночками. Тут були i араби в рiзнокольорових бурнусах, i крикливi греки з квiтчастими хустками на головах, i мовчазнi турки в чалмах. Продавалося все: канделябри, тацi, кремiннi рушницi i ятагани, перець, колеандра, помаранчi, парча, ?дваб, шовк. Хюсам подумав, що нема чого йому пробиватися далi, пiзно прийшов. Притулився в рядi, поставив перед собою солом'яне крiсельце, розклав на ньому свiй дорогоцiнний крам. Крiзь базарний знервований гармидер долинали уривки фраз, небавом Хюсам мiг уже вловити ?хнiй змiст: люди обурювалися, що на ринку ходять фальшивi монети, а пiастри вичеканили з нещирого золота. Напроти, бiля дверей нужденного склепу, стояв крамар у смiшнiй позi, нiби розiп'ятий, i лементував крiзь сльози: - Я нiколи не пiдвищував цiн, але погляньте, погляньте, якi менi грошi дають! Хюсам скорботно похитав головою. Цього крамаря стамбульський кадiй прибив сьогоднi за вухо до одвiрка крамницi - справедлива кара здирникам. Але ж як вiн мiг не заправити подвiйно? цiни, коли грошi наполовину втратили вартiсть? - Ось при?де султан, - не вгавав покараний, - i ми спита?мо, куди дiлося золото, чому нам платять удво? легшими пiастрами. З вiдчинено? кофейнi долетiв смiх. Якийсь софта розповiдав анекдоти. - Куди дiлося золото? Вiн пита?, куди дiлося золото! А хiба йому невiдомо, що трапилось недавно в Бiюк-сара?? Покликав наш султан дервiша Алi-бабу i запитав його, в чому суть щастя на землi. Алi-баба вiдповiв: "?сти, пити i пускати вiтри". Розсердився султан, посадив зухвалого дервiша в тюрму, аж раптом - о всевишнiй! - у султана стався запiр. Покликав знову сонцеликий Iбрагiм дервiша i простогнав: "Якщо вилiку?ш, дам за кожний спуск по мiшку золота". Помолився дервiш добрим джинам, почав султан голосно пускати вiтри, а казнадар за кожним разом кида? перед Алi-бабою по мiшку з грiшми. Тут убiгла валiде. "О сину мiй, - закричала, - що ти робиш? Адже так проду?ш усе царство!" А вiн пита?, куди дiлося золото... Регiт у кофейнi раптово змовк, кремезний чолов'яга вскочив до кофейнi, схопив софту за комiр. Той вирвався i зник у натовпi. Хюсамовi не було смiшно. Вiн iз болем поглядав на сво? вироби, яких нiхто не брав, бо хто ж вiзьме, коли грошi султан справдi проциндрив? Народ усе бiльше хвилювався, гомонiв. Чекали при?зду Iбрагiма. Бiля султанського палацу тим часом чинилася не менша веремiя, нiж на базарi. З самого ранку бiля головних ворiт злiва стояли вишикуванi кiннi спагi?, тi, що служили султановi за землi, - тiмарiоти i за?ми; справа - яничари. Очiкували ви?зду султана. Повинна була вiдбутись церемонiя цiлування султансько? мантi?. Падишах довго не появлявся. Врештi вiдчинилися ворота, але замiсть нього вийшов начальник охорони султанського плаща, перед собою на дрючку вiн нiс Iбрагiмову шубу. Здибились враз конi спагi?в, обуренi комоннi готовi були ринутися у ворота i вчинити розправу над султаном за ганьбу, але тут почулася голосна команда яничар-аги Hyp Алi: "До збро?", i спинилися спагi?. Розгублений капу-ага [127] схопив у руки шубу i пiднiс ?? для цiлування алай-беговi. Той зблiд вiд обурення i зневаги, i не знати, чим би все закiнчилось, якби не закричали яничари: - До падишаха! Хто поперед нас смi? цiлувати султанську мантiю? Зчинилась буча, вартовi капиджi? побiгли у двiр доповiсти Iбрагiмовi про небезпеку. Султан зачув пiдозрiлий крик i тремтiв усiм тiлом. Дiзнавшись про причину яничарського бунту, вiн наказав негайно стяти голову церемонiймейстру. Капу-ага був страчений прилюдно, заспоко?нi яничари юрбами подались на Бедестан вiдкривати замiсть Iбрапма султан-мезади [128]. Чорбаджi Алiм iшов попереду сво?? орти - бундючний, у дорогому кунтушi. Темним поглядом поводив на торговцiв, i вони нiтились, замовкали: на Бедестанi знали звички найближчого поплiчника яничар-аги. З того часу, як Алiма призначили чорбаджi?м, минуло кiлька рокiв. Вiн мiцно увiйшов у довiр'я Hyp Алi, грошi щедро капали у його скарбницю, яку вiн тримав у багатого ювелiра на Бедестанi. Щодень, щорiк згасала жадоба воювати - iншi перспективи всмiхалися тепер лицаревi. Знав Алiм: при першiй нагодi яничар-ага стане великим вiзирем, а вiн тодi пiде на його мiсце. Та й не було рацi? при султановi Iбрагiмовi рватися до бою. Тi часи, коли достатки i славу яничари здобували на вiйнi, пiшли в небуття. Тепер посаду i звання можна було купити, а грошi кмiтливим пливли звiдусiль: хабарi приносили во?ни, що викуплювалися вiд походiв, i родовитi турки за право вступу в яничарський корпус. Бо тут краща плата, нiж у спагi?в, i кари, i смерть не такi страшнi; комонних б'ють у п'яти, яничарiв - по спинi, комонних на кiл саджають, яничарiв топлять у Босфорi. Хабарi приносили i злочинцi, яким у яничарському корпусi узаконювалися грабунки i вбивства. А вже справжн? багатство прибувало чор-баджi?вi на документи загиблих у боях во?нiв. Яничарам дозволили одружуватися i купувати землi. Казарми порожнiли, во?ни ставали власниками. Алiм не одружувався. Вiн вдовольнявся полюбовницями i утримував ?х у розкiшному конаку бiля Ат-мейдану. Чорбаджi прямував до ворiт базару. Там, бiля головно? брами, над якою розпростер крила висiчений на каменi вiзантiйський орел, вiн стане поруч iз Hyp Алi, проголосить вiдкриття базару, а потiм вибере найкращi подарунки для коханок - дiамантовi намиста, ?дваби, шовки. Алiм не помiтив старого крамаря, що стояв за солом'яним крiсельцем, на якому розкладенi були коштовностi. Хюсам прикипiв до нього поглядом: де бачив це обличчя, чи? воно? I, напевно, вихователь i колишнiй приймак нiколи б не зустрiлися, якби якийсь яничар не помiтив майстерно вирiзьбленого амулета, в сердечку якого горiв дiамант, списаний ледь помiтною тонкою в'яззю. Яничаровi очi жадiбно блиснули, вiн глянув на стривоженого ювелiра, спитав: - Звiдки воно в тебе? - Я... Я ювелiр. Сам зробив... - Ти - ювелiр? - зареготав яничар. - Ювелiри там, на Бедестанi, а ти злодiй! Бо якби нi, то став би поруч iз сво?ми цеховими. - Я не цеховий... - То яке ти ма?ш право продавати такi коштовнi речi поза цехом? Алiм повернув голову, зупинився. - Що там? Яничар пошкодував, що привернув увагу чорбаджiя, тепер амулет дiстанеться йому. Вiн притьмом сунув за пояс коштовнiсть, i тодi закричав Хюсам: - Вiддай! О аллах, я працював над ним сорок ночей! Алiм простягнув руку, яничар слухняно вiддав чор-баджi?вi амулет. - Ти звiдки береш такi речi? - глянув Алiм спiдлоба на старого, вiн не впiзнав його, бо й годi було впiзнати: Хюсам висох, згорбився, обличчя втопилося в кудлатiй бородi, тiльки очi звiдкись були Алiмовi знайомi. Хюсам затрусився, простягнув обидвi руки, схлипнув: - А... Алi... - бiльше слiв не мiг видавити з горла: перед ним стояв той, який колись кликав його батьком. - Звiдки ти ма?ш такi речi? - придивлявся чорбад-жi до амулета. О, вiн не сподiвався аж такий дорогий подарунок принести сьогоднi вирлоокiй Зулейцi. Але звiдки в цього жебрака такi дорогоцiнностi? - Ти - злодiй, - сказав вiн спокiйно, кивнув яничаровi, i той миттю згорнув з крiсельця решту краму. Застогнав Хюсам, схопився руками за чалму: - О аллах, що роблять цi грабiжники! На ювелiра посипались удари, крамарi порозбiгалися, хапаючи свiй товар, яничари, скориставшись iз нагоди, забирали, що потрапляло пiд руки. Хюсам лежав на землi, заслоняючи обличчя руками, а коли сам Алiм штовхнув його ногою пiд ребра, неймовiрна кривда i лють додали йому сили, вiн звiвся на ноги i прохрипiв, бризкаючи слиною в обличчя чорбаджiя: - О змi? ядуча, викохана за мо?ю пазухою, о виплодку самого Iблiса, о смерте наша! Та хай тебе рiдна мати прокляне! Тепер Алiм впiзнав Хюсама. Вiн на мить остовпiв, розгубився, та довкола стояли яничари - чорбаджi не мiг прощати якомусь жебраковi тако? зневаги. Гострий ятаган проколов горло старого ювелiра. ...Дiждавшись, поки з-перед парадних ворiт Бiюк-сарая розiйдуться яничари i спагi?, до вартового пiдiйшов якийсь купець iз великим суво?м парчi. - Менi велiв кизляр-ага Замбул принести дорогоцiннi тканини для гарему, - крiзь вузькi прорiзи повiк на вартового зиркали маленькi рухливi зiницi. - Накажи провести мене до Замбула. Кизляр-ага пiдозрiло зиркнув на торговця парчею. Вiн не кликав сьогоднi нiкого. Все починало набридати старому ?внуховi: i гарем, i недолугий султан, i служба. Сьомий десяток лiг на спину, все важче було ?? згинати; колись в'юнкий i спритний плазун ставав лiнивим алiгатором, якому хотiлося без дiла лежати на сонцi, роззявивши пащу. I ма? вже через що. Багатство ?. Якби ще чистих кiлька тисяч пiастрiв, вiн купив би у капудана-башi [129] галеру, перевiз би сво? скарби до Мекки i там спокiйно доживав би вiку. - Не питай нiчого, Замбуле, - промовив тихо купець, i ахнув кизляр-ага: - Сефер Газi! - Тс-с-с... Не розпитуй, як я дiстався сюди з Родосу, i не клич прислужникiв, поки мене не вислуха?ш. Я розбагатiв, у цей сувiй парчi загорнутий мiшок iз золотом, один мiшок. А другий цiлий юк [130] лежить у найпота?м-нiшому сховку в одного татарина, що торгу? на Беде-станi. Якщо ти мене викажеш, то другий мiшок для тебе пропаде. Коли ж нинi скажеш султановi, що Му-хаммед-Гiрей готу? змову проти нього, а ?диний вiрний слуга Iбрагiма - це Iслам, ти отрима?ш його. Як тiльки мiй вихованець вийде вiд султана з позолоченим мечем, я тобi дам ярлик, з яким ти пiдеш до торговця тканинами татарина Мемета. А тепер купуй у мене цей сувiй парчi i неси його легко, мов пiр'?нку, Iбрагiмовим красуням. - Шайтан... - просичав Замбул i прийняв iз рук Сефера важкий сувiй. Iбрагiм поволi заспокоювався. Зловiсний гармидер бiля ворiт Бiюк-сарая нагадав йому, було, ту нiч, коли бенкетував увесь Стамбул, а вiн сидiв у в'язницi, проклинаючи могутнього Амурата. I раптом дверi навстiж, i натовп бiля дверей тюрми, i труп ненависного брата перед ним. А що, коли цей пiдозрiлий гармидер - то вже його, Iбрагiмова, черга? А, слава аллаху... Яничари збунтувалися за право першими цiлувати його шубу... Значить, вiрнi йому, ще довго зможе вiн нiжитися в розкошах i споко?... Iбрагiм повiльними ковтками цiдив вино, очi п'яно плавали в орбiтах, два Замбули увiйшли до султансько? опочивальнi. - Я не кликав тебе, чого хочеш, кретине? - Змова проти тебе, султане, - випалив Замбул. Випав глечик iз рук Iбрагiма, вiн схотiв схопитися на ноги, але спина прикипiла до подушки. Прохрипiв: - Де, хто?! - Мухаммед-Гiрей бунту? Крим, султане. Iбрагiм широко розплющив очi, хмiль раптово минув. Зiрвався з подушки, схопив за груди кизляр-агу i шпурнув ним, тупо вдивляючись у його вишкiрену пащу. - Хто, хто говорив менi, що Мухаммед буде вiрний Портi, хто переконував мене, що Iслам-Гiрей - зрадник? Замбул пiдвiвся на ноги, випростався. Рабська покора, з якою вiн завжди входив у царськi поко?, зникла з його обличчя. - Ти ще не бив мене, султане, i краще не роби цього. Замбул стане гнiватися. Як керуватиме сонцеликий султан великою iмперi?ю, коли не стане всезнаючого Замбула? Самотнiсть пасу? тiльки аллаху, бо вiн непомильний, великий Iбрагiм на самотi може помилитися. А тодi Hyp Алi не пожалi? тво?? голови, як не пожалiв Амуратово?. Я ж тобi даю, як завжди, щиру пораду: пошли негайно по Iслам-Гiрея на Родос, а по Мухаммеда у Крим. Iбрагiм стояв з опущеними руками, пiт горошинами стiкав по рiдких волосинках борiдки. Тепер вiн зрозумiв: ота його могутнiсть, те сплескування в долонi було самообманом. Усi цi роки ходив вiн по палатах, обдурений сво?ми ж пiдлеглими, i влада його триватиме доти, доки вони захочуть. Кара-гез! Все, що було дотепер, - це Кара-гез, а вiн, перекостюмований у султанський одяг в'язень, тiшить публiку так, як цього хоче Hyp Алi i цей потворний владика. Ось вiн, балаганщик, розправив перед актором спину, да? йому зрозумiти, що вистава мусить мати кiнець. Продовжити!.. За всяку цiну продовжити виставу. Грати так, щоб вона була цiкавою, щоб публiка просила ще i ще, не вимагала опускати завiсу... ...Гордо ступав Iслам-Гiрей до султанського селямлика. Вiн уже був упевнений в перемозi. Розумний Сефер Газi - великий друг i мудрець! Але дивне одне: чому йому не допомогли капи-кулу - сеймени, а перекопський бей, який послав на султанське торжище свого салердара-агу [131] Мемета з мiшком золота? Iсламовi згадалася розмова з аталиком у Ашлама-дере: "Хто буде тво?ю правою рукою?" Мансур-бей хоче бути нею. З Мухаммедом, видно, не вдалося. А чому? Невже брат не ласий на грошi? А може, побоявся бей давати золото в нездалi руки? I да? ?х сильнiшому, щоб купити хана для себе. Так... Але ж коли хабар заходить у дверi, правда виходить крiзь вiкно. Невже йому не вдасться чинити свою правду, бо вiн куплений хабаром ще до вступу на престол? Iбрагiм возсiдав на краю басейну, спершись лiктем на подушку. Вiн силкувався надати сво?му обличчю виразу зверхностi i владностi, та блiдiсть, змережана кров'яними жилками, робила його нiкчемним, жалюгiдним. Бiля султана стояв задуманий великий вiзир. Iслам-Гiрей, постоявши мить перед сво?ми повелителями, вклякнув на землю, i тодi побадьорiшав султан. - Бачиш, Iсламе, я призначаю тебе ханом. Подивлюся, який ти ?. Ти мусиш бути другом мого друга i ворогом мого ворога. Чи правда це, скажи, що Мухаммед готував зраду? Iслам-Гiрей глянув на великого вiзира. Аззем-паша зна?, хто посилав бунтарськi листи в Крим. Вiн зараз може про це нагадати. Але вiдступати нема куди. - Не смiю заперечити того, що ? правдою, - вiдповiв. - Правда - вище мо?? любовi до брата. Iронiчний блиск спалахнув у очах Аззем-пашi i погас. - Введiть Мухаммеда, - сказав Iбрагiм. Iслам рвучко повернув голову до дверей. Не сподiвався побачити тут брата. Виходить - ще не перемога. Мовчазний Аззем-паша влашту? зараз допит Гiреям. - Бачиш, Мухаммеде, - так само силувано повiльним i наставницьким тоном вiв далi Iбрагiм. - Ти не хотiв бути мо?м другом, то по?деш сьогоднi на Родос, i дякуй, що дарую тобi життя. Але звiдти вже не повернешся. Що ма?ш сказати? - Крiм поклону ногам тво?м, султане, нiчого нинi зробити не можу. А братовi сво?му з твого високого дозволу хочу нагадати приказку: "Коли ри?ш яму, рий по-сво?му зросту". Великий вiзир мовчав; Iсламовi вiдлягло вiд серця: - Не гоже розмовляти пiдданим у присутностi повелителя, але коли намiсник аллаха дозволив нам, ницим, отверзти уста, то скажу тобi, дост-ака [132]: яму по сво?му зросту вирив ти. Менi ж ти повинен бути вдячний. Адже тiльки три Мухаммеди правили в Криму, ти - четвертий. Всi вони померли ранiше сво?? смертно? години, i всi похованi в Ексi-юртi на околицi Бахчисарая. Ти ж на Родосi доживеш до глибоко? старостi i закiнчиш свiй шлях у мирi й споко?. - Але мене ти замiнив, - вiдповiв Мухаммед. - То звiдки така впевненiсть, що не успоко?шся замiсть мене в усипальницi мо?х тезкiв? Iбрагiм кивнув рукою, Мухаммеда вивели. Потiм змiряв поглядом Iслама, i знову боягузлива блiдiсть виповзла на його худi щоки. Вiн боявся цi?? людини, що стояла перед ним у стриманiй покорi i не усмiхалася улесливо на його слова. Але вiдмiнити свого рiшення не мав сили. Великий вiзир мовчав, Hyp Алi чомусь не прийшов, Замбул же, певне, пiдслухову? за дверима. - Скiльки тобi рокiв, Iсламе, i як ти сiда?ш на коня? - спитав султан по хвилинi. - Менi всього сорок рокiв, султане, а сiдати на коня я тiльки починаю, - вiдказав Iслам, i звелись острiшкуватi брови у великого вiзира: Аззем-паша не чекав вiд нього таких вiдточено зухвалих слiв. - Ну, йди, - промовив тихо султан i додав, як щось не потрiбне, другорядне: - А служи менi правдою. Iслам-Гiрей поклонився, пiдiйшов до Iбрагiма, поцiлував полу його кафтана i повернувся до виходу. Слуги надiли на нього соболину шубу, покриту парчею. оперезали шаблею, прикрашеною дорогоцiнним камiнням. Нового кримського хана супроводжував Аззем-паша у двiр. Iслам ждав вiд нього настанов, але великий вiзир i тепер не промовив нi слова. Тодi хан сам зупинився i сказав, дивлячись в очi старому: - Великий вiзирю, я прошу, щоб менi Порта не заважала рiзними фiрманами розпоряджатися долею Криму. Аззем-паша витримав гострий погляд Iслам-Гiрея i вперше за нинiшнiй день вимовив: - Тобi пiдвели коня в добру для тебе пору, iди, я завадити тобi не встигну. I знову зустрiлись вiч-на-вiч володар i мудрець. - Ти сказав тодi, Омаре, що кожна чужа земля сповню? наш народ тривогою. Поясни, що ти мав на увазi? Великому вiзировi недаром згадалися саме цi слова меддаха. З-перед очей не зникав образ незалежного i гордого Iслам-Гiрея, який явно обдурював Iбрагiма i повернувся у свiй Крим не для жирування. Вiйна з Кримом неминуча, але хто тепер вийде переможцем, коли туди пiшов царювати лицар i дипломат, а в Туреччинi на престолi сидить недоумкуватий султан? - Ця бiда вiзирю, почалася з фальшивого твердження, буцiмто не може бути рiзних народiв на лонi iсламу. Скiльки кровi марно пролилося во iм'я цього догмату, а що вийшло? Татари залишилися татарами, точнiше - озлобленими татарами, болгари i греки iсламу не прийняли. Мало того: в боротьбi проти нашо? iмперi? вони змiцнiли духовно, i розплата над турками неминуча. Хiба ти не був свiдком того, як з'?дналися у спiльнiй боротьбi проти нас руськi й укра?нцi пiд Азовом? А що, власне, винен турок? Чи йому краще жити вiд того, що османи розповзлися по свiту, чи потрiбна йому Сербiя або ?гипет для того, щоб вiн мав що ?сти? Але вiдповiдати змусять... - Невже нема? нiякого виходу? - Турки почали сво? iснування з завоювань. Я ж гадаю, що народ, який не поклав мiцних основ свого власного господарства, повинен бути сам iз собою. Бо коли вiн прагне розвиватися за рахунок iнших, тодi ста?ться щось зовсiм протилежне його бажанню. пiдкоренi народи мiцнiють, панiвнi ж вироджуються, живучи чужим хлiбом, розумом, мистецтвом. - Наче чорний демон, ти пророку?ш усiм нам загибель, Омаре. Як же так: пропаде наша могутнiсть, i слiду вiд не? не залишиться? - Хто це може знати? - вiдповiв Омар ухильно. - Он глянь на золотий пiастр. Золото ? змiстом монети, сама ж монета ? тiльки формою для змiсту. Хтось колись з'?днав змiст з формою з метою користi. Уяви собi, що мета раптом втрачена - пiастр не йде на ринку. Хiба пропаде змiст, якщо вiн справдi золотий? Нi, вiн потрiбний для ново? форми, для ново? мети. Тихо вiдчинилися дверi до вiзирового селямлика, на порозi став озбро?ний капиджiй. Сiпнулися вгору навислi брови Аззем-пашi. - Хто дозволив тобi заходити у мiй палац? - запитав грiзно. - Султан султанiв Iбрагiм велить тобi зараз же з'явитися перед його очi, - вiдповiв капиджiй не кланяючись. Аззем-паша перевiв погляд на Омара, меддах знервовано теребив бороду. Обидва знали: годi сподiватися добра, коли вiзира виклика? не капу-ага, а озбро?ний охоронець султанських дверей. - Скажи султановi, що я прийду, - мовив Аззем-паша. - Менi велено прийти з тобою, великий вiзирю. - Почекай мене бiля входу. Омар пiдвiвся. - Прийми ще одну мою пораду, ефендi, бо потрiбна нинi державi твоя розумна голова: коли йдеш до слiпця, заплющ одне око. - Нi, - вiдповiв вiзир, - досить я заплющував сво? очi на безумство султана. Далi не велить менi цього робити нi бог, нi совiсть. Ти ж бережи себе, Омаре. I бiльше не приходь сюди, хто б тебе не просив. Тi часи, коли цар жадав мудрого слова, минули. Коли володар доходить до самодурства i вважа? усi сво? дiла i вчинки доцiльними, тодi вчителi стають зайвими. Вони заважають, i ?м стинають голови. Аззем-паша приклав руку до грудей, прощаючись з Омаром, i вийшов iз селямлика. Небо тремтiло осiнньою синявою над притихлим Бiюк-сара?м. Три мури, один вiд одного вищий, що огороджували султанськi палаци, здавалось, пiдпирали довкола горизонт, i вiдзначив для себе вiзир, що донинi його свiт був не бiльший вiд цi?? криницi, з яко? видно невелике кружальце неба. Меддах Омар нiби вивiв його на височенний мiнарет, i Аззем-паша побачив, що дуже мало свiту вмiщу?ться в султанському вицяцькованому дворi, в Стамбулi, i що цiла iмперiя - ще не весь свiт. У бiлiй кире?, у гостроверхiй смушевiй шапцi, величний i неприступний Аззем-паша пiдiйшов до дверей султанського селямлика, i розступились перед ним капиджi?. - Яку справу ма?ш до мене, султане? - мовив рiзко Аззем-паша i глянув на Hyp Алi, що стояв у позi рисi, готово? до стрибка. - Чи не мiг би я залишитися з тобою наодинцi, як це личить великому вiзировi на аудi?нцi? у султана? Очi Iбрагiма налились червiнню, вiн скочив до Аззем-пашi, вчепився йому в бороду i завищав: - Де Замбул? Де Замбул? Аззем-паша рвучким рухом вiдвiв кiстлявi руки султана. - Замбул? Не можу знати, де вiн. Я вiдаю армi?ю i стосунками з державами, а не гаремом. - Де Замбул? - махав кулаками Iбрагiм i в iстерицi тупав ногами. - Вiн утiк цi?? ночi на во?ннiй галерi, а ти нiчого не зна?ш? Знайди зараз Замбула або вiддай свою голову! - репетував султан, i пiна котилася з його рота. Вiзир злорадно посмiхнувся. - Кожний цар, - сказав вiн, - який сп'янiв вiд сваволi, твердi? тодi, коли влада з його рук вислиза?. Замбул був тво?м першим радником, я над ним не владний. - Дозволь, султане, менi сказати слово, - повернувся до Iбрагiма Hyp Алi. - Замбул купив галеру в капудана-башi. Я арештував адмiрала, i ти матимеш змогу покарати його якою хочеш карою. Але ж не може бути, щоб такi справи творилися без вiдома командуючого вiйськами. Iбрагiм остовпiв вiд такого повiдомлення яничара-аги. Вiн був би знову заверещав, та вiд страху пропав голос i, замiсть крику, прошелестiв шепiт: - Зрада... Зрада! Тугру, тугру вiддавай! - простягнув руку до великого вiзира. Здригнувся Аззем-паша. Вiн кожен раз, приходячи на аудi?нцiю до султана, чекав цього наказу, який означа? - смерть. I все-таки приймати вирок вiд безумця здалося тепер страшним блюзнiрством. Вiн вийняв iз кишенi печатку i, повiльно ступаючи, нiс ?? султановi. - Тебе, Iбрагiме, як це годиться, називають сонцем. Так, ти заходяче сонце османсько? династi?, яке кида? на землю довгi тiнi, що сповiщають нiч... Я з радiстю умру i перед смертю оплакую тих, хто мусить жити пiд таким володарем. Вони ж бо будуть свiдками божевiльних вчинкiв юродивого султана i упадку iмперi?. Iбрагiм злякано вiдступав у глиб кiмнати: на нього насувалася могутня постать велетня, який зараз його розтопче. Султан забув у цю мить, що при входi стоять озбро?нi капиджi?, а поруч всесильний яничар-ага, який трима? у руках яничарське вiйсько i його на султанському тронi. Тугра наближалася до очей, ставала великою, як мiдь тацi, як жорнове колесо, i заступила врештi цiлий свiт: ще мить - i вона накри? його, розчавить, i вiд Iбрагiма зостанеться тiльки великий знак на мармуровiй долiвцi - пам'ять для прийдешнiх султанiв. - Берiть його! - скомандував Hyp Алi. У селямлик вбiгли капиджi?. Вони накинули на голову великого вiзира чорне полотнище i виволокли його за дверi... В цю хвилину несподiвано для Iбрагiма i Hyp Алi до султанського селямлика увiйшла валiде Кьозем. ?? висока постать неначе виринула з провалля, в якому безслiдно щез великий вiзир, валiде рiзким рухом вiдкинула чорну шаль з обличчя, i воно, непроникливе, суворе, вмить сповнилося материнсько? доброти. Hyp Алi насторожився. Чому Кьозем тут? Сьогоднi вранцi, коли вiн, яничар-ага, i анатолiйський бейлербей Муса-паша вирiшували долю великого вiзира в ?? свiтлицi, валiде не сказала, що зайде на султанську половину. Що надумала ця камiнна жiнка з очима кобри? Валiде пiдiйшла до Iбрагiма, який ще не отямився вiд смертельного переляку, i поклала йому руку на плече. - Тво?, о сину, помисли в дiло втiленi, воiстину дивують пiдданих i близьких по кровi. Ти мужньо розправля?шся з ворогами i щедрою рукою пригорта?ш до себе тобi вiдданих. - ?? губи стягнулися у вузьку смужку, вона глянула на поставного i владного яничара-агу, готового прийняти з рук Iбрагiма державну печатку, яка поки що валялась на долiвцi, i мовила: - Анатолiйський бейлербей Муса-паша тут. Вiн пада? до тво?х нiг i славить аллаха за високе довiр'я султана, який велить йому взяти тугру. Обличчя Hyp Алi осунулося, посiрiло. Бейлербей Муса, а не вiн? Але ж уранцi... Вiн повернувся до султана i заволав: - Великий падишаху, вона... Та не докiнчив. До селямлика увiйшов Муса-паша, а за ним озбро?ний почет. В Iбрагiма засiпалась нижня щелепа, вiн сам нагнувся за тугрою i тремтячою рукою подав ?? анатолiйському бейлербе?вi. I тут перевтомленi нерви здали, вiн затрусився вiд приступу божевiльно? лютi, заверещав i, вихопивши з пiхви кинджал, замахнувся ним на яничара-агу. - Замбула, Замбула дожени! Живого Замбула дайте менi, i ви побачите те, чого ще не бачили стiни Бiюк-сарая! Смерть, о, яку смерть побачите! Валiде сво?ю постаттю заступила султана вiд очей присутнiх, а вiн у приступi шалу корчився, скавучав i стискав пальцi довкола уявно? ши? ?внуха... РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ Нащо, мамо, так казала, Татарчатком називала?.. Укра?нська народна пiсня Тiльки одне лiто пролiтувала Марiя в Мангушi, а там знову подалася з Мальвою на Чатирдаг - голод виморював Крим. Стратон залишався сам, з кожним роком старiв, та все думав одне й те ж: як далi житиме без Марi?, коли вона заробить грошей на ту грамоту i помандру? з Мальвою в рiднi кра?. Звик до них, рiднi йому стали, i страшно було подумати тепер, що на старiсть залишиться один як палець. А може б, i самому?.. Ой, та чого?.. З Укра?ни нi вiтру, нi хвилi, лежить вона десь там пiд синiм небом i щулиться пiд нагайками або спить уже мертвим сном, стратована, столочена, кров'ю стечена. Гай, гай... I навiщо ?й нести туди рештки сво?х надiй, решту життя свого на сплюндрування, на погибель? Але нiщо не може переконати Марiю. Наче скупий лихвар, склада? алтин до алтина, недосипля?, ночами грошi перерахову?. В Марi? турбота ще й про Мальву. Того лiта, коли не йшли на Чатирдаг, щось трапилося з дiвчиною, нiби пiдмiнили ??. То гаморiла, пурхала, мов метелик, понад Узенчиком - годi було ?? на мiсцi втримати, а раптом стала мовчазною, не по-дитячому задуманою. Не чу?, коли ?? кличуть, водить голубими очицями по свiту, а видно: не iсну? для не? нiчого, крiм якихось сво?х думок, невiдомих матерi. Пiдозрiвала Марiя: тут виною Ахмет. Бачила, захопився парубок дiвчинкою, то, може, й вона задивилася, адже бува? це в дiтей. Не залишала бiльше Мальви в Юсуфа, жила разом iз нею в куренi бiля корiв i верблюдиць та все приглядалась, чи не зустрiчаються вони часом вечорами. Нi, не бували разом. Гасав вiн на сво?му конi по верхах, iнодi з'?жджав на ча?ри, та все здалеку бовванiв, а Мальва була холодно спокiйною. Сказала якось Марiя дочцi: - Там Ахмет при?хав. Ти не пiдеш з ним погратися? - Нi, мамо. Я вже не маленька, щоб гратися. Ще бiльше дивувалася мати: що могло трапитися з дитиною, звiдки взялася жура в не?? Чи то, може, прийшла несвiдомою в ?? душу туга за рiдним кра?м? Радiла вiд тако? догадки, сказала дочцi пота?мно: - Скоро ми в хана грамоту купимо i пiдемо назавжди на Укра?ну. - А хто тепер хан? - спитала Мальва, зовсiм байдужа до материних надiй. - Мухаммед-Гiрей... Вiн, кажуть, любить грошi i радо да? ярлики за бакшишi. - Ханом мав бути Iслам-Гiрей... - вiдповiла в задумi Мальва, i дивом пойняло Марiю: звiдки ?й знати такi речi, що це в не? за мова? - Що ти можеш вiдати про ханiв, Мальво? - з тривогою схилялася до не? мати. - Хто говорив тобi таке? - Та я... я вiд татарок чула... - похопилася дiвчина i вiдвернула голову, аби не помiтила мати рум'янцiв, що раптом червiнню впали на щоки. - Нам усе одно, дитино, хто хан, - мовила Марiя. - Аби лише не вiдмовив, аби не вiдмовив... У рiдний край пiдемо... Мальву вже не тривожили слова про Укра?ну, про днiпровськi степи. I не виглядала ?х бiльше з Еклiзi-буруну, i до тисячоголово? печери не ходила, i забулася легенда про Орак-батира. Наче в одержимо? снувалися ?? думки вузькою ущелиною Ашлама-дере до Бахчисарая i заповнювали весь свiт. А мама знову про свiй рiдний край, знову про те... - Чого нам ?хати туди, мамо? Хiба тут погано? Марiя сказала б навiщо. Та чи зможе зараз Мальва це зрозумiти? Тут вона виросла i побачила свiт свiдомими очима, чужi пiснi вперше зворушили дитячу душу, чужа вiра канула отрутою в мозок дитини... Та вже недовго. Побачить дiвчина тирсовi степи, сади в молочному цвiту, кучерявi верби, бiлостiннi хати, траву шовкову - i полюбить. Бо хiба ? десь краща земля? "Ти будеш третьою, але першою дружиною Iслам-Гiрея", - товклась заодно думка в дiвочiй пам'ятi, муляла душу i не в'яла, не крушилась серед одноманiтних днiв роботи. Гарячi очi ханича, його буйна велична постать щораз зримiше поставали перед нею, щораз чутнiше вiдчувала на сво?му плечi мiцний потиск його долонi. Де ж дiвся лицар, який назвав ?? сво?ю? Загинув у битвi, помер, убили?.. "Що це мама знову з тi?ю грамотою? Я нiкуди, нiкуди не хочу ?хати!" Аж третього лiта Ахмет перейняв Мальву, коли вона поверталася вiд корiв з бурдюком, повним молока. - Мальво! Вiн скочив iз коня i несмiливо пiдiйшов до дiвчини. Мальва, збентежена - чей не запрошувати гратись "в ашики" прийшов Ахмет, вiн дорослий, i вона вже не дитина, - соромливо заслонила хустиною пiв-обличчя i дивилася на стрункого вилицюватого юнака, змужнiлого i красивого. А поруч з ним богатирською тiнню став лицар, якого вона назвала ханом. Поруч iз пастухом. Той тримав у руцi меч, а цей - карбач, стан богатиря облягав золотом шитий кунтуш, у пастуха звисав iз плечей сiрий чекмень, з Iсламових очей била владнiсть i сила, з Ахметових - покора i несмiлива любов. Мальвi стало жаль Ахмета: адже вiн врятував ?? ще маленькою вiд смертi, вiн подарував ?й стiльки радостi отим незабутнiм "укум-букум-джарим-барим" I все ж - не такий вiн, не такий, не такий... - Мальво, - прошепотiв Ахмет, простягаючи руки. - Ти найкраща троянда серед усiх троянд на свiтi, ти найкраща квiтка на ча?рах Чатирдагу, ти свiтло очей мо?х... Я люблю тебе. Не закривай передi мною свого обличчя, не вiдвертайся вiд мене, я люблю тебе - свiдками всi ангели раю, сам аллах... Пломенiли пристрастю Ахметовi очi, вiн поривався до дiвчини всiм тiлом i насилу стримував себе. Мальва боялася такого Ахмета i заперечливо хитала головою. - Поглянь! - парубок вийняв iз кишенi чекменя жмут волосся, що його тодi так шалено стяв з Мальвино? голови, креснув кресалом, подув, i загорiлося воно. - Я приворожу тебе! Поглянь iще! - Вiн вийняв iз-за пазухи жовту пласку кiску, списану дрiбною в'яззю. - Тут виписав на тебе ворожбу найученiший ворожбит iз Бахчисарая. Ти будеш мо?ю, я люблю тебе! Мальва злякано дивилася на розшалiлого парубка i знову заперечливо похитала головою. Тодi вiн вихопив iз пiхви ножа i з розмаху встромив його вiстрям у м'якуш вище лiктя. Просякла кров крiзь рукав, Ахмет навiть не скривився. Зойкнула дiвчина i, залишивши бурдюк, прожогом помчалася галявинами до шатра. Невдовзi пiд'?хав до жiночого табору Ахмет. Вiн пошпурив бурдюком пiд ноги Марi? i, не спитавши, де Мальва, сказав: - Ахмет добрий, Ахмет не мстивий. Але Ахмет i не залiзний. А тому на друге лiто шукай iнших чабанiв i не приходь сюди бiльше! З шатра вийшла нiма Фатiма, вона дивилася на брата i розумiла його бiль. Очi ?? сповнилися зла й ненавистi, вона завила, пiдбiгла до Марi? i показала на степ, а в горлi булькотiли невисловленi прокльони. Сахнулася Марiя i зрозумiла, що чужа вона тут, що не можна ?й залишатися далi в Юсуфовому кошi - за братову кривду Фатiма жорстоко помститься. Тож певно мовчала всi цi роки тiльки тому, що бачила його любов... Вибралися у Мангуш на другий день. Крiзь гiркоту i образу, заподiяну Фатiмою, пробивалася в матерi радiсть, що так усе закiнчилось. Славний вiн хлопець, Ахмет, але ж не потурначитись до кiнця дочцi полковника Самiйла. Та й грошей уже, зда?ться, вистачить. Може, восени... Аби лиш хан не вiдмовив. А тут ще втiшна чутка донеслась до не?: казав Юсуф, коли зароблене брала, що чув вiн вiд ашугiв, буцiмто козацький сердар Хмель-ага з двома полками козакiв розбив iспанцiв у Францi?. Кажуть, сам французький король його запросив. Хмель-ага... Та це ж Хмельницький, генеральний писар ре?стрового вiйська. Той самий Богдан, що гостював колись у Самiйла. Господи, невже воскреса? козацтво?.. Дома розповiла про це Стратоновi i ще раз просила вiрного друга: - Ти ж чу?ш, пiдводять голови козаки, десь брязка? козацька зброя... Кет-худу можна пiдкупити, вiн i на тебе присвiдчить, що ти мусульманин, ?дь iз нами. Продай хату i за тi грошi... - Вiйсько, що наймиту?, то не оборона народу, Марi?, - вiдповiв Стратон, махнувши безнадiйно рукою. - Чужу правду, чужi скарби захища? за плату. То вже чужинецькi слуги, а не характерники запорозькi. Користi гречкосiям вiд них мало... - Але звiдки ти можеш знати, що те вiйсько не покине найми i не пiднесе ще раз шабель за свiй люд? - Два полки - за люд? Бридня. За народ, на якого з усiх бокiв насiли сотнi полкiв ворожих? Заворушаться, i - розiтруть ?х. Минулася козацька слава, Марi?. I не повернеться бiльше. Та ти подумай тiльки: ляхи, турки, литва, татари... Не дадуть воскреснути. А ще тепер, коли такий хан iде на престол... - Не чула про нового хана, - роздратовано перебила Стратона Марiя i замовкла: на порозi стояла Мальва, вона водила то на Стратона, то на Марiю збудженим гарячковим поглядом. - Який хан? - спитала, ступивши крок до кiмнати. - Який хан? Стратон поблажливо глянув на Мальву, яке, мовляв, ще i ?й до цього дiло, i продовжував: - Султан настановив Iслам-Гiрея. Нинi, кажуть, в'?жджати ма? в Бахчисарай. О, то не Бегадир i не Мухаммед. В цього тверда рука. В полонi польському нагострив розум, пiд Азовом - меч. А все на не?, на ту Укра?ну, гай, гай... - Вiн не буде воювати Укра?ну! - скрикнула Мальва, i сторопiли старi. Марiя кинулась до дочки, що це з нею: горять шаленою радiстю очi i таке дивне говорить, наче марить. - Стратоне, ой Стратоне, щось пороблено дитинi! Стратон дотулився долонею до Мальвиного чола, вона вiдвела його руку i повторила спокiйно: - Iслам-Прей не буде воювати Укра?ну. Ще мить стояла непорушне, потiм метнулася i вибiгла з хати. Не чула, як кликала мама. ...У вузьких бахчисарайських вулицях стовпилося народу - нiде голцi впасти. Ашлама-дере i Марiям-дере забитi натовпом, хлопчаки повилiзали на дахи, до палацу i близько не пiдпускають озбро?нi сеймени. Хан в'?жджатиме з заходу вiд Ексi-юрту. Побiгла Мальва назад, у Салачик, зiп'ялась крутими стежками попри циганськi хатки на плато i помчала туди, де менше народу. Спустилися вниз бiля невольничого базару, стала край само? дороги, i вже нiяка сила не могла ?? виштовхнути звiдси. - ?дуть, ?дуть! - прокотилося довгою вулицею, i впало серце в Мальви на саме дно грудей i там завмерло. З-за повороту ви?хав загiн кiнних во?нiв, закованих у лати, а слiдом два вершники у дорогих шатах. - Слава Iслам-Гiре?вi! Слава Сеферу Газi! - закричала юрба, тiльки Мальва мовчала i широко розплющеними очима дивилася на тих, кому вiддавали хвалу. Один - старий рiдкобородий дiд iз поморщеним байдужим обличчям i заплющеними очима - зрiдка розклеплював повiки i презирливо глипав на народ, другий... Хiба це вiн? Нi, не вiн... Зовсiм незнайома людина сидiла у рiзьбленому дерев'яному сiдлi, одягнута в голубий кафтан, в соболинiй шапцi з двома султанами. Почет наближався, i вже тодi, коли ось-ось мав пройти бiля Мальви, хан повернув голову, вийняв iз-за вишитого золотом гашника [133] жменю монет i гордо кинув людям. Тодi впiзнала: це був той самий лицар, якому вона колись напророкувала ханство, тiльки набагато старший, недоступний, суворий. Мальвi здалося, що вiн зупинив на нiй погляд, вона подалася вперед, та ?? вiдтiснили комоннi сеймени, людськi спини закрили перед нею процесiю. Довго не стихав гомiн у столицi, ховалося сонце за ротонди Ексi-юрту, верталася Мальва до Мангуша. З опущеною головою, поникла, зiв'яла. Мрi?, що плекалися й росли роками, що набиралися райдужних кольорiв, раптом зблiдли, знебарвнiли, стали такими бiдними, як ця мiдна монета, що потрапила в долоню Мальви з рук щедрого хана. Стискала ?? в кулацi, поглядала на не? i тихо опустила у вапнянисту пилюку. Вдома чекали ?? сплакана мати i похмурий Стратон. - Де ти була? - спитали разом. - Там... хана зустрiчали... - Ти бачила його? - Так, - сказала тихо i безутiшно заплакала. Марiя вклала Мальву в постiль, голова ?? горiла: не iнакше - хтось урiк дитину. Прикладала до ?? чола холодний рушник, бiдкалася. Стратон довго сидiв мовчки, не мiг угадати, що за причина Мальвино? недуги, та певен був - не вiд урокiв. Увечерi промовив: - Ось що, Марi?... Якщо ти вже твердо вирiшила вертатися на Укра?ну, то не вiдкладай. Бiда бiду знайде, поки сонце зайде... Iди до хана. Новий цар на початку свого владарювання завжди щедрiший, нiж тодi, коли оговта?ться. А мало в тебе грошей - додам. "З ким ти будеш, Iсламе?" - запитували пронизливi вузькi очi Сефера Газi молодого хана, який увiйшов у зал дивану. Iслам-Гiрей спинився напроти високого крiсла, оббитого оранжевим сукном, iз вишитим золотим пiвмiсяцем на спинцi, i чекав ритуалу коронування. До хана пiдiйшли чотири бе?, кожний тримався за рiг широкого пухкого войлока. Зверхньо i поблажливо, мов на дорослого сина, поглядав на Iслам-Гiрея найбагатший у Криму ширiнський бей Алтан, некоронований хан улусу. Запобiгливими очима пасли нового хана яшлавський i баринський бе?. Холодний, гордовитий, нiби зовсiм байдужий до всього цього, що тут вiдбува?ться, стояв володар Перекопу нога?ць Тутай-бей з Мансурових. Навiть поглядом не нагадав Iслам-Гiре?вi, що це вiн передав через свого салердара Мемета юк грошей для Сефера Газi. Iслам-Гiрей поволi i проникливе придивлявся до облич сво?х вимогливих радникiв, зупинив погляд на Туга?вi, i просвiтлiли ханськi очi. Нi, не для пiдкупу тратив золото перекопський бей. Цього во?на - саме во?на, а не бея, - вiн зна? ще з того часу, коли командував вiдбудовою Ор-капу. Подумав у цю мить Iслам: якщо йому колись стане необхiдно рахуватися з цими чотирма нарiжними стовпами ханства, то вiн шукатиме дружби не з пiдступним Ширiном, не з боягузливим Барином, не з убогим Яшлавом, а з Тугай-бе?м, з Мансурових, який вродився у сiдлi, а не на м'яких перських килимах. Хан ступив на войлок, бе? пiднесли його, взявшись за чотири рiжки, i винесли на оббите шовком крiсло, вигукуючи: - Коп! Iаша! [134] Мовчки дивилися на церемонiю ханськi збро?носцi-сеймени i ?хнiй ватажок Сефер- Газi, що стояли за троном. Бе? чекали поклону хана. Напружились мускули на Iсламовому обличчi, ще дужче випнулися вилицi i виголена борода. Вiн не пiдвiвся для поклону, оперся головою на спинку трону i простягнув назад руку до Сефера Газi. Той пiдiйшов, ма?статичним жестом подав хановi сувiй паперу, Iслам розгорнув його i повiльно - слово за словом - прочитав перший свiй ярлик: - "Великого улусу правого i лiвого крила благородним беям, муфтiям, кадiям i шейхам повiдомляю цим ярликом: од нинi я велико? орди, велико? монархi?, столицi кримсько?, незлiченних нога?в, гiрських черкесiв - великий цезар. Iслам-Гiрей, син Селямет Гiрея, Великого хана найблагороднiший радник, вповноважений i довiрений Сефер Газi-ага". Сiпнулася голова Ширiн-бея, губи стиснулися в злобi до синяви, тiнню пробiгло невдоволення по обличчях яшлавського i баринського бе?в, тiльки Тугай стояв, як i перше - гордий, мiцний i непроникливий. Iслам-Гiрей пiдвiв руку, i всi, крiм Сефера Газi, вийшли з залу дивану. Колишнiй аталик, тепер ханський вiзир, процiдив, не рухаючись iз мiсця: - Перший бiй виграно. Але це тiльки перший бiй. Несподiвано увiйшов до залу ханський збро?носець сеймен Селiм - вiн три роки вiрно чекав на свого добродiя i повелителя у свитi калги Крим-Прея - i повiдомив: - Гонець iз Стамбула! Скочили кутами угору брови Iслама, сховалися за повiками мишачi зiницi Сефера Газi. Та не пiдвiвся i тепер хан, не вийшов назустрiч. - Хай увiйде, - наказав. Високий турок у яничарському одягу злегка нахилив голову, i тут прошипiв Сефер-ага: - До нiг великому хакану! Збентежився султанський чауш, обличчя його побагровiло, вiн поклонився нижче, але на колiна не став. Промовив: - Iменем сонця свiтiв султана Iбрагiма повелiва? тобi великий вiзир Муса-паша... - Муса-паша? - схопився руками за поруччя крiсла Iслам-Гiрей. - ...повелiва? вiдправити сво? вiйська на Укра?ну чи то Московiтiю i доставити у Стамбул чотири тисячi невiльникiв для чотирьохсот каторг, якi потрiбнi для вiйни з Венецi?ю. А ще велить вислати сорок тисяч вiйська пiд високу його команду. З цим передаю тобi султанськi подарунки, - чауш поклав до нiг хана кунтуш i шаблю. Нарочито лiниво пiдвiвся Iслам, одягнув кунтуш тiльки в один рукав, а на шаблю й не поглянув. Сказано знiченому вiд тако? зневаги гiнцевi: - Нiчого не вiдаю я нi про вiйну з Венецi?ю, анi про ?? причини. Два тижнi тому благословив мене на престол богоподiбний Iбрагiм, а до ворiт Баб-i-сеадет супроводжував мене не Муса-паша, а великий вiзир Аз-зем. Доповiдай менi, що трапилось у Портi з волi аллаха. Гонець доповiдав покiрно, вражений незалежнiстю i пихатiстю хана: - Аллах бачить усе i не простить тим, якi не розумiли свого щастя. Проклятий Замбул, хай почорнi? його лице, купив з вiдома Аззем-пашi у капудана галеру i поплив на нiй до Мекки з краденим у султана добром. Бiля Родосу на галеру напали мальтiйцi, захопили ??, а потiм зупинилися на перепочинок бiля берегiв острова Кандi? [135]. Венецiанцi дали зрадниковi притулок, а султан, вiдвага i непомильнiсть якого вiдома усiм краям, виповiв вiйну Венецi?. Iслам-Гiрей слухав, сперши голову на руку. Нема? Аззем-пашi. Добре чи погано? Може, й добре. Iбрагiм ще дурнiшим i безпораднiшим стане. Вiйна з Венецi?ю. Добре це чи погано? Теж, мабуть, добре, бо кровi турецько? вилл?ться немало. Що вiдповiсти гiнцевi? Вiдмовитися виконати перший султанський наказ, коли ще кермо не прибране до рук, - ризиковане. Iти на Московiтiю, якiй ще Мухаммед дав шертну грамоту [136], невигiдно. На Укра?ну? Нi, Укра?ни чiпати зараз не треба. Тепер козацтвом зацiкавилися Англiя, Францiя, Швецiя, Голландiя. Хмельницький здобув пiд Дюнкерком блискучу перемогу над iспанцями, вiн ще може стати Кримовi в пригодi. А Ляхистан не платить упоминок, тож ? нагода самим узяти, хоч султан i не каже йти на них. А пiти треба - Крим ще не оклигав вiд голоду. - Перекажи султановi, - сказав хан пiсля довго? на-думи, - що покiрний слуга Iслам-Гiрей запевня? його у сво?й вiдданостi i ? раб i порох перед ним. Але кримськi люди в Стамбул не пiдуть - голод у нас, чим там поживляться? Пiдуть на гяурськi землi за ясиром для султана. ...Аж зимою верталося вiйсько Iслам-Гiрея Покутським шляхом, ведучи поперед себе десять тисяч польсько-укра?нського ясиру. А iз Стамбула йшли у Варшаву посли запевняти короля Владислава, що напад на Польщу вчинив Iслам-Гiрей за згодою Аззем-пашi, за що великий вiзир покараний на горло. Довгою була дорога, холоднеча косила бранцiв, ремствували мурзаки i сеймени на те, що пiсля султансько? саути не залишиться ?м нiчого. За Перекопом вiдiбрали двi тисячi сильнiших мужчин для султана, рештою почали дiлитися мiж собою. Хан послав Сефера Газi i калгу Крим-Гiрея наглядати за розподiлом. Невдовзi незрозумiлий гамiр, дзенькiт i стрiлянина долинули до ханського шатра. Стали у заснiженому степу один супроти одного два ворожi табори: мурзи на чолi з Крим-Гiре?м i сеймени - з Сефером-агою. Загримiли литаври, понеслись мурзацькi во?ни в гостроверхих чорних шапках на сейменiв, закованих у кольчуги i шоломи. Стялися алебарди i бердишi одвiчних-суперникiв за здобич. Загавкали пищалi i кремiннi пiстолi, засвистiли стрiли, задзвенiли ятагани i шаблi. Вдарив хан шпорами коня, прискакав на поле битви, та спинити не мав уже сили. Мурзи оточили сейменiв i кришили ?х шаблями. - Истер! Истер! [137] - несамовито кричав хан i, наражаючись на смерть, носився по полю. Бiй почав стихати, повернули коней мурзи i збiглися з усiх бокiв навколо хана. До Iслам-Гiрея пiд'?хав на конi ширiнський мурза, син гордовитого i владного Алтан-бея, який не забув хансько? зневаги пiд час коронування. - Хане, - сказав вiн, дихаючи клубками пари в обличчя сво?му вождевi, - ти наш володар, а ми тво? слуги. Нема володаря без слуг, пiдданi ж завжди знайдуть собi пана. Ми згоднi коритися тобi, але ж не самозванцевi, в жилах якого не тече й краплi благородно? кровi. Вели арештувати Сефера Газi, який, мов боягузливий тхiр, утiк iз поля бою. Ми знайдемо його. Ось тобi готовий наш ярлик на його арешт, прибий тамгу. Не можуть бе? терпiти, щоб головним агою вiйська татарського був ниций раб, який вирiс на грабованих сейменських харчах. Сахнувся Iслам-Гiрей: засудити до страти аталика! Вiн пiдвiв було руку, та опустилася вона - в цю мить не мав хансько? влади i повернути мiг ?? лише цiною життя Сефера. Обличчя мурз були суворi й рiшучi, очi ?хнi говорили: "Ми тебе посадили на трон, ми тебе й знiмемо з нього". I тодi хановi згадалися поради аталика: у вождя повинно бути два обличчя - лицаря i пiдступного змiя. "Так ось на кому менi доводиться здiйснювати вперше твою науку, добрий мiй вихователю!" Ширiнський мурза подав Iсламовi записаний папiр, хан зняв iз пальця перстень i тремтячою рукою приклав його до ярлика. Вiддiл бейських во?нiв полопотiв степом у напрямi Кафи в погонi за Сефером-агою. Тодi до хана пiд'?хав володар Перекопу Тугай-бей i мовив, не розпогiднюючи свого зцупленого жовнами обличчя: - Хане, я в десять разiв сильнiший за тих, яким ти сьогоднi скорився. Сильнiший я зi сво?ми ногайцями i вiд тебе. Але не личить мiжусобитись тодi, коли на ханський престол послав аллах мудрого вождя. Сефер-ага перебуде лихий для нього час в Ор-капу. Така голова не повинна злетiти з плiч. I твоя теж. Можеш розраховувати на мене, хане. Довго Марiя чекала прийому в хана. Повернувшись iз походу, вiн не впускав до себе нiкого. Аж у намазний день [138], коли сусiд сусiдовi приносить хийчагу [139] за упокiй померлих душ, а перед воротами ханського палацу роздають жебракам i циганам ?жу, Iслам-Гiрей прийняв прохачiв. З трепетом заходила Марiя до хансько? канцелярi? в супроводi мангушського кет-худи, який за добрий калим погодився посвiдчити, що Марiя i ?? дочка - правовiрнi мусульмани, що повертаються вони до гяурiв, аби проповiдувати серед них найсправедливiшу на землi вiру. Залишивши чарики на сходах, Марiя увiйшла до канцелярi? i впала ниць перед ханом. Iслам-Гiрей мовчки кивнув на казнадара, що сидiв збоку за столиком. Той велiв розповiсти свою просьбу, вислухав, глянув на хана. Хан кивнув. Марiя висипала перед казнадаром купу алтинiв, тодi писець, що сидiв поруч, почав писати. - Прочитайте, - заблагала Марiя. - Не вмiю я. Писець прогундосив: - "Жителям Мангуша Марi? i Соломi?, якi удосто?лись отримати цей красномовний хаканський ярлик, можна пройти через укрiплення Ор-капу в Ногайськi степи i далi, i нiхто з мо?х слуг хай не чинить ?м нiяких перешкод. Великий хан Кримського улусу Iслам-Гiрей" Збулося! Кiнець неволi! Та невже це правда? Марiя кланялась i плакала, вибiгла з ханського двора i щодуху помчала ущелиною до Мангуша. - Мальво! Мальво! Соломi?чко! - кликала на сво?му подвiр'?, але нiхто чомусь не одiзвався. Вiдчинилися ворота Стратонового обiйстя. - Стратоне-е! Стратон викульгав на порiг, обличчя його було брезкле i осунуте; вiн якось винувато розвiв руками. Тривога прокралась у серце матерi. - Де... де Мальва? - Я не пускав, просив, погрожував... Але вона як не при сво?му розумi... - Та що ж трапилося?! - закричала в розпачi Марiя, i закляклi руки звелися до горла, наче хотiла себе задушити. - Заспокойся, Марi?... Чей же не вмерла. При?хав сьогоднi до нас якийсь там ханський стражник i сказав, що хан велить... не велить, а просить, щоб Мальва з'явилася перед нього. Я нiчого не розумiю... Яким вiтром може вiдати хан про нашу Мальву... А вона по?хала... Казала, що вернеться i все тобi розкаже. Марi?, не бери собi того так до серця... Плачем