ять! Чотири! Три! Два! Один! Я знову вiдчув навалу незримих променiв i поринув у сон без сновидiнь. Та ось з цiлковитого мороку випливли чiткi слова 4пi-ер-квадрат. - Один! Два! Три! Чотири! П'ять! Дверi шафи прочинилися, i я вистрибнув, готовий вiдчайдушне боронити свос чесне iм'я i одяг. Та у цьому не було жодноу потреби. Дубляж дав блискучi наслiдки. З протилежноу шафи вивалився не нахабний кiбер, а надзвичайно симпатичний хлопець, що без усяких претензiй репетував чудовою iншопланетною мовою: - Уа-уа-уа-уа-уа!.. Отож! Я попрямував до штанiв, однак з пiдозрою озирнувся: а що, як хитрюга прикидасться. Втiм, моу побоювання були безпiдставнi. АДАМ безтурботно длубався у носi i з непiдробною наснагою пускав з рота бульбашки... ...Коли ми з Небрехою повернулися до рiдноу коробки, я зважив на своу жахнi пригоди i мовив: - Капiтане, як на мiй погляд, нам уже час вирушати у зворотний путь, до нормальних людей. Знасте, у конструктора нема матерiалу для подальших експериментiв. Раптом вiн знову наплутас i помилково вилучить у мене ребро? А я вам виробничоу травми нiколи не вибачу! - Що ж, ти. Азимуте, масш рацiю, - спроквола озвався Небреха. - Тож готуй коробку до старту! Нiколи ще накази капiтана не викликали у мене такого задоволення! Наступного дня вирушали. Схвильований 4пi-ер-квадрат, що прибув зi своум машинним почтом нас проводжати, крутився навколо ракети, мов дзига. АДАМ проходив пiдготовчий курс лазiння по деревах. Вiн гойдався на вiтах i дегустував мезозойськi фрукти. Хвилини чекання, хвилини прощання. Останнi побажання, щирi потиски рук, дзвiнкi поцiлунки... Капiтан Небреха i незабутнiй 4пi-ер-квадрат сипали мудрими порадами, що дожили аж до нашого часу: - Мийте руки перед обiдом! - iз зволоженими очима наполягав славний капiтан Небреха. - Переходячи вулицю, подивiться лiворуч, а потiм праворуч, - розчулено нашiптував 4пi-ер 2. - Киньте кубишку, заведiть ощадкнижку! - Пийте пиво з раками! А коли ревнули двигуни i коробка, одiрвавшись вiд грунту, зависла на мить непорушно, капiтан далекого мiжзоряного плавання Небреха висунувся в iлюмiнатор i востаннс обдарував видатного конструктора справжньою перлиною мудростi: - Конструкторе, не давайте АДАМовi усти немитi плоди! Капiтан Небреха, певно, весь час нишком стежив, яке враження справляв на мене детальний звiт Азимута. Тiльки-но я перегорнув останню сторiнку пожовклого фолiанта, як вiн зауважив: - Не майте сумнiвiв. Азимут усе точно виклав, 4пi-ер-квадрат скопiював його з майстернiстю генiального художника. Пiдробка була надто досконалою, щоб уу виявив будьякий експерт. Навiть я не годен був вiдрiзнити оригiнал вiд копiу. I от iнодi менi спадас дика думка: а що, коли справжнiй Азимут зопалу переплутав шафи i я замiсть свого вiрного штурмана вивiз з мезозоя автономну довгодiючу аналiтичну машину? Адже спочатку Азимут вельми скептично ставився до мене, а згодом раптом почав буквально обожнювати! Це мимоволi наводить на певнi роздуми... Знаменитий зореплавець сумно зiтхнув, узяв люльку, та вперше не запалив, а замислено стиснув у долонях. - Авжеж, припущення не з присмних, - самокритично визнав вiн. - Але могло бути набагато гiрше. Страшно подумати, що якби я тодi забарився з навкологалактичними мандрами ще на день, конструктор, можливо, наробив би непоправних дурниць. Так, якби я вчасно з ним не зустрiвся, то зараз на мiсцi капiтана Небрехи, мабуть, сидiла б хвальковита саламандра з протезом замiсть хвоста!