ерсток? Б р а г i н с ь к а (палко). Нi. Мiй рицар вiддав би цей наперсток тiльки разом iз життям. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, обмiрковуйте вашi слова. Багато золотих мрiй ро?ться в дiвочому серцi, але грубе й жорстоке життя, i не так, як у мрiях, складаються його шляхи. Пам'ятайте, що вашi слова кидають смертну тiнь на iншу людину. Б р а г i н с ь к а (гордо). Я знаю, що кажу. Д у б р о в с ь к и й (суворо). Графиня Брагiнська, чому ви такi певнi, що тiльки рицарем мiг бути ваш збавитель? Темно? ночi, смертельно злякана, майже непритомна, бачили ви цього чоловiка. Хiба не мiг це бути один з гайдамакiв? Знов нагадую вам - не змiшуйте дiвочих мрiй з грубим, але правдивим життям. Б р а г i н с ь к а (обурена, гордо). Я не хочу навiть вiдповiдати на цю образу. Д у б р о в с ь к и й (усмiхнувшись). Це ваше право. Пане возний, введiть злочинця. V Брагiнська залиша?ться стояти бiля стола, трохи вiдступивши, поклавши руки на спинку крiсла. Знов вiдчиняються середнi дверi, увiходить Iлько. Брагiнська скрику? i робить невiльний рух до Iлька. I л ь к о. Гельця! На обличчi графинi тяжка, болiсна боротьба. Радiсть змiню?ться жахом, розчаруванням i нарештi огидою. Не витримавши, вона закрива? лице руками. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, зна?те ви цього чоловiка? Б р а г i н с ь к а (ступа? крок до Iлька, очi ?? широко розкритi, руки стискують серце. Вона шепче, мов непритомна). Хлоп... Гайдамака... (Голосно, рiшуче). Нi! Нi! Я не знаю цього чоловiка! Вона сто?ть скам'янiла, вхопившись за спинку крiсла. Д у б р о в с ь к и й (до Iлька). Лук'ян Iлько, чим вiддячила тобi панночка, крiм цього наперстка? Р у ж и н с ь к и й (пiдводиться, обурений). Я протестую проти цього запитання! Це глум з шляхетно? панни! Д у б р о в с ь к и й (суворо). Граф Ружинський, ви не ма?те тут нiякого голосу! Я примушу вас шанувати суд. Лук'ян Iлько, вiдповiдай. I л ь к о. Вона... вона... (Вага?ться). Вона поцiлувала мене. Загальний рух. Б р а г i н с ь к а (вiдразу почервонiла, кричить iстерично). Хлопа! Нi... Нi... Не його, не його, нi! (Пада? в крiсло i здрига?ться вiд iстеричних ридань). Який глум... який сором, роздягли, намучили... перед всiма. Р у ж и н с ь к и й пiдходить до не?, да? ?й склянку води, заспокою? i щось шепче. Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, ще останн? питання. Ще раз обдумайте вашi слова, чи зна?те ви цього чоловiка? Я не можу примусити вас присягнути, але не забувайте, що коли вiн дiйсно врятував вас у ту нiч, то це ?дине, що може дарувати йому горло, бо, вказуючи на вас, вiн бере на себе вину за всi ексцеси i злочинства тi?? ночi. Л а б е н ц ь к и й. Я протестую проти цього запитання. Це натиск на сумлiння свiдка. Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, рiшуче). Нi. Я не знаю цього чоловiка. (Пада? в крiсло). I л ь к о. Спасибi вам, пане суддя, ви бажали менi добра. Але тричi зреклася хлопа вельможна панна, бо нiколи не простить панянка, що хлоповi завдячу? життям, що забив вошивий гайдамака золотого рицаря, якого берегла вона в сво?й шляхетськiй душi. Брагiнська пiдводиться, схвильована, i знову сiда?. Д у б р о в с ь к и й (бере вiд Лабенцького заготовлений аркуш i тихо кiлька хвилин радиться з Виверським). Пане возний, введiть перших двох злочинцiв. VI Вартовi вводять Скрягу i Шенчика, якi становляться рядом з Iльком. Напружене мовчання. Дубровський надiва? шапку, обидва пiдсудки роблять те саме. Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Пане возний! Одчинiть дверi, щоб усi вислухали смертний декрет. Брагiнська скрику?. Загальний рух. В о з н и й (пiдходить до середнiх дверей i тричi вiдчиня? i зачиня? ?х з гуркотом, залишивши востанн? одчиненими). Silentium* (* Мовчання (лат.).), панове! Втихомиртесь для вислухання декрету смертного. (Гучно повторю? тричi цi слова). Д у б р о в с ь к и й (чита?). "Iменем його королiвсько? милостi i найяснiшо? республiки, я, Дубровський, суддя Житомирський, з пiдсудками Виверським i Лабенцьким, обмiркувавши фортельнi вчинки i гайдамацькi ексцеси нижчеменованих лотрiв i людей свавiльних перед судом нинiшнiм очевисто ставших: музик Прокопа Скряги, Мусiя Шенчика i Лук'яна Iлька, вирозумiвши i зауваживши вини кожного, а меновите* (* Поiменно (лат.).): Прокопа Скрягу, яко бунтiвника i бродягу, що наводив донських козакiв на пана Спендовського i сам його бив i грабував, i, яко сам признався, iнших шляхетних панiв окрутне забив i грабував; Лук'яна Iлька, як бродягу i лотра, що вкупi з iншими гайдамаками замок пана Калиновича в Яблунцях розграбив, великi? шкоди, гвалт i душогубство вчинив, не дбаючи нiчого на боязнь божую i на право посполите, - суд нинiшнiй за такови? ?х виступи i вини горлови? вищеменованих Прокопа Скрягу i Лук'яна Iлька на стинання ши? декрету? i на екзекуцiю до регiментаря Стемпковського в Кодню надсила?. Мусiя Шенчика, що його участь в гайдамацьких ексцесах не доказано, залишити аd resolutionem* (* До вирiшення (лат.).). Пане возний, виведiть злочинцiв. Брагiнська скрику? i пiдводиться. С к р я г а (Iльковi). Не помiг тобi панянський поцiлунок, Iлько. I л ь к о (до Брагiнсько? з презирством). Прощавай, ясновельможна графине. (Зараз же нiжно). Прощай i ти, Гельцю, дiвчино з золотим наперстком, що пригорнулася в однiй льолi в мене на грудях в ту чудову нiч... Вартовi виводять усiх трьох. Б р а г i н с ь к а ревно плаче. Ружинський ?? виводить. Пан Мишка виходить за ними. VII Сутенi?. Гайдук запалю? канделябри на столi. Д у б р о в с ь к и й. Пане возний, введiть Василя Хмарного. Возний вiддав розпорядження. Ружинський поверта?ться в залу i сiда? на перше сво? мiсце. Д у б р о в с ь к и й (дивиться на свiй годинник.) Пане Лабенцький, чи повiдомили ви княгиню Вiлькомiрську про скiнчення вiдстрочки? Л а б е н ц ь к и й. Так, вельможний пане. Р у ж и н с ь к и й (пiдходить i кида? на стiл папiр). Ось лист вiд княгинi Вiлькомiрсько?, що уповноважу? мене зректися викупу з огляду на скiнчення строку. Д у б р о в с ь к й й. Занадто вже зрiкаються сьогоднi шляхетнi панi. За яким дияволом було заводити цю собачу комедiю? (Кида? папiр). Р у ж и н с ь к и й (спалахнувши i хапаючись за шаблю). Занадто ви дозволя?те собi, пане Дубровський! Д у б р о в с ь к и й (у страшнiм гнiвi). Графе Ружинський! Я звелю зняти вам голову за те, що ви осмiлю?тесь хапатись за шаблю перед судом! Не досить того, що ви клопочетесь, мов стара баба, щоб не випустили звiра, якого ви роздратували! (Ружинський вiдходить на сво? мiсце, зiгнувшись i злiсно стискуючи кулаки). Але ви допнетесь лише того, що я помилую його власним мо?м правом. Л а б е н ц ь к и й. Але цього не можна зробити, пане суддя. Декрет уже пiдписано всi?ю колегi?ю. Ж о в н i р (увiходить i пода? листа Дубровському). Вельможному пану Дубровському вiд регiментаря Стемпковського. (Поверта?ться i виходить). Д у б р о в с ь к и й (розпечату? листа, чита?). Загнано звiра з усiх бокiв. Зда?тся, що не втекти вже йому. Чути, як дзвенять залiза за дверима. Вартовi вводять Хмарного. Д у б р о в с ь к и й (ставить перед собою пiсочний годинник). Василь Хмарний! Строк мо?? лiцензi?* (* Тут: дозвiл.) кiнча?ться. Викуп за тебе нiхто не внiс, алмазного жорна не знайдено. Пiсок пересипа?ться, i тiльки десять хвилин залиша?ться в склянцi. За тобою вже прислано варту з Коднi. Тобi належить останн? слово. Х м а р н и й. Не просив я у вас цього викупу, пане суддя, i не ждав милостi вiд панського суду. Жаль тiльки Стесi, що витерпiла даремно стiльки мук за брехливу панську принаду. Нiколи не буде спiльного мiж паном i хлопом. Ви заморду?те тисячi нас, але сотнi тисяч виростуть нам на змiну, i знову повстануть цi тисячi, щоб довершити ту справу, що нам не вдалася сьогоднi. I не вряту? вас тодi й цариця, бо й на царицю прийде козацький мороз. Бо недаремно пролили ми кров, а щоб скинути ваше ярмо, щоб визволити з панського гнiту вiльний народ укра?нський. I хоч не швидко мелють нашi млини, та завзято. I прийде день, коли жорна, твердi, як алмаз, розтрощать i царськi корони, i вашу могутнiсть, i силу, i живi будуть хлопи на власнiй укра?нськiй землi. А ти (до Ружинського), ти ще згада?ш мене, тхорева душеI Не я, так iнший козак вiдплатить тобi i за мене, i за Стесю, якути загубив, проклятий. Бо була б вона жива, то з залiз, з неволi, з постелi смертельно? доповзла б, добiгла сюди, щоб бути бiля мене в смертну мою годину! Д у б р о в с ь к и й (пiдпису? папiр i пiдiйма? пiсочний годинник). Пересипався твiй пiсок, Василь Хмарний, i тепер я повинен вiдiслати тебе до регiментаря Стемпков-ського. Пане возний... Х м а р н и й. Прощавайте, пане суддя. Прошу вас" узнайте про Стесю. Д у б р о в с ь к и й (не дивлячись на нього). Я зроблю все, що можна. Хмарного виводять в середнi дверi. Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Прощавайте, панове! (Швидко виходить у дверi праворуч). VIII Зараз же обидва пiдсудки пiдводяться з сво?х мiсць. Ружинський пiдходить до них, i почина?ться шумна розмова. Р у ж и н с ь к и й. Це нечувана образа, наруга над шляхетством! Вiн збожеволiв! Я завтра ж писатиму до короля. Л а б е н ц ь к и й. Вiн одверто захища? бунтiвникiв. Якби не ми i не Стемпковський, вiн би його помилував. Р у ж и н с ь к и й. Образа, наруга, глум! В цю хвилину з правих дверей з криком вбiга? Стеся i кида?ться до стола. С т е с я (в страшному зворушеннi). Стривайте, спинiться, вельможнi суддi! Ради бога, вернiть, вернiть його, скорiше! Я знайшла камiнь, я знайшла камiнь княгинi! Де суддя Дубровський? (До Лабенцького). Ви ж чули, ви ж бачили, як я приносила його. (Бачить Ружинського). А, й ти тут, проклятий злодiю! То слухайте ж усi, тут, перед судом, перед цим розп'яттям! Вiн, граф Ружинський, схопив мене сво?ми гайдуками, коли я везла алмаз до княгинi... одняли алмаз, кинули в льох i заперли; я поранила всi руки, поки зламала грати. Я присягаюсь у цьому, я вимагаю правди, я обволаю на нього перед судом! Р у ж и н с ь к и й. Вона божевiльна! Накажiть, щоб ?? забрали. Л а б е н ц ь к и й (з усмiшкою). Ти трохи спiзнилася, дiвчино. Суд закiнчився, i твого нареченого вiдведено в Кодню на страту. Р у ж и н с ь к и й. I коли б ти мала навiть десять алмазiв, то не приставиш уже голови тво?му Василевi. Регiт. Стеся з жахом хапа?ться за голову, потiм бiжить до дверей, але зараз же пада? непритомна на помiст. В ту ж хвилину з середнiх дверей входить Дубровський. Побачивши Стесю, вiн окидае оком присутнiх i, одразу зрозумiвши, що тут ско?лося, пiдходить рiшуче до стола. Наста? глибоке мовчання. Лабенцький мимоволi пiдводиться. Д у б р о в с ь к и й. Що тут ско?лося? Чого хотiла ця дiвчина i що ви ?й сказали? Л а б е н ц ь к и й. Я не знаю... вона... вона... Д у б р о в с ь к и й (гнiвно). Пане Лабенцький! Л а б е н ц ь к и й (озираючись i побачивши, що були свiдки). Вона казала, що знайшла алмаз... але нiбито в не? його одняли... нiбито заперли в льох... якiсь байки... Д у б р о в с ь к и й (швидко пiдходить до Стесi, становиться бiля не? i бере ?? руки). А, байки, ?? руки в кровi... одежа розiрвана. (Швидко пiдводиться. До гайдука). Зараз же привезти лiкаря. (Знов пiдходить до стола). Вона вирвалася з гвалту, з неволi, вона прибiгла сюди, вона запитала вас, а ви пiдняли ?? на глум! Я чув регiт, коли йшов сюди. (В страшному гнiвi). Як! Вам, суддям його королiвсько? милостi, об'являють перед цим розп'яттям i за цим столом, що ско?лося злочинство, а ви регочете i глузу?те, як лаке? на кухнi! Ганьба! Я завтра ж напишу королю, щоб менi дали других пiдсудкiв. Пане возний! Зараз же вчинiть очевисте сознання про гвалт, що зроблено цiй дiвчинi, як тiльки вона прийде до пам'ятi. Ви вiдповiда?те менi за ?? життя. (До гайдукiв). Негайно осiдлати менi коня, - я ?ду в Кодню до регiментаря Стемпковського. Дубровський швидко виходить у правi дверi, гайдуки кидаються з усi?? сили перед нього. Возний схилився над Стесею, Ружинський i обидва пiдсудки стоять остовпiвши. Завiса. ДIЯ П'ЯТА Досить широке мiсце перед брамою, що веде на Кафедральний плац у Житомирi. За широкою брамою з архiтектурними оздобами i статуями над просвiтом видно плац, католицький собор i народ, що сновигав по плацу. Обiк просвiту брами двi лучковi нiшi, що правлять за примiщення для варти. Там на порозi на табуретках сидить кiлька жовнiрiв у мундирах i бiлих гамашах з люльками в зубах. Лiворуч бiля само? брами - шинок пiд вивiскою "Золотий млин" з 2- З столиками коло входу. Трохи далi одкрива?ться широкий кра?вид на поля i далекi га?. Праворуч - ряд крамниць, зараз зачинених. Коло крайньо? крамницi на землi навалено кiлька чималих млинових жорен, одно на одному, а найбiльше сто?ть притуленим до стiни. I Весь час проходять купки святочно одягнених городян i городянок. Травневий ранок. Раз у раз чути музику. П е р ш а к у п к а. Казали, що при?хав сам великий гетьман Бранiцький, у костьолi буде врочисте набоженство. I не тiльки в костьолi, а навiть у синагозi. Хiба ж пан не чув, що ?вре? пiднесли Бранiцькому алмазну шаблю? - Ще б пак не пiднести! Знали б вони, коли б не Бранiцький! - Коли б не Дубровський. Ось хто оборонив Житомир вiд гайдамакiв. Проходять. Д р у г а к у п к а. При?хало три бiскупи* (* Бiскуп - вищий духовний сан у католикiв.), двадцять ксьондзiв. - Що бiскупи! З Варшави при?хав якийсь славетний капуцин, буде казання говорити на плацу перед костьолом. Проходять. Чути музику. П е р ш а к у п к а. Ходiмо скорiше. Чу?те музику? Певно, це вiтають великого гетьмана. Боже мiй, яка юрба! Нi, це, мабуть, казання. Кажуть, що при?хав капуцин з Варшави, ходiм скорiше. П а у ш а. Е, що там казання! А ви чули, що в Бернардинському кляшторi влаштовано дарове частування для шляхти i мiщан? Пан не чув? Це вам краще за капуцина. (Сiда? на купу жорен бiля крамницi, кiлька чоловiк зупиняються i слухають). Самого пива сто двадцять бочок, сорок бочок венгжини* (* Венгжина - сорт вина.), вiсiмдесят волiв, дванадцять возiв кракiвсько? ковбаси, двадцять чотири вози бiлого хлiба - кожну булку несли тро? кухарчат, чотири бочки риби, дванадцять кругiв швейцарського сиру, кожний по три пуди вагою, - ось точнiсiнько як цi жорна. (Ляска? рукою по жорнах, на яких сидить). Кожне жорно просто котили по вулицi, неначе колеса. Самих кухарiв чотирнадцять, а кухарчат - так нiхто й не лiчив. Щоб тiльки зробити лавки для обiду, сорок столярiв працювали цiлу нiч. А коли розвели вогнища, щоб смажити тих волiв, то дим пiшов аж до неба i зупинився на хмарi. А як почали кришити цибулю та товкти перець, то на всiй Чуднiвськiй вулицi од Бернардина до рибного ринку всi панянки плакали, а всi добродi? чхали пiвтори години! Так ось яке частування, це вам не голомозий капуцин! Ш л я х т и ч (до другого). Чи пан чув? А нум, пане, найкоротшою дорогою через стару круподерню. (Регiт). Б а б у с я - м i щ а н к а (що слухала весь час, притуливши руку до вуха; до старенького дiда). Чи пан чув! Бернардинський кляштор згорiв. ?зус, Марiя! (Хреститься). Сорок чоловiк гасило цiлу нiч, дим iшов аж до неба... всi плакали. Мабуть, знов гайдамаки. Боже мiй, боже! Дiдок кива? головою, обо? виходять. Регiт. Увiходить пак Пшепюрковський, як i завжди в доброму настро?. Жовнiри вiддають йому шану. Вiн зараз же сво?м звича?м розкида?ться за столиком коло шинку. П ш е п ю р к о в с ь к и й, Гей, кубок венгжини! Тiльки справжнiй кубок, а не наперсток. Дехто й собi сiда?. П а у ш а (пiдводиться). Га! Кого я бачу! Пане коменданте! П ш е п ю р к о в с ь к и й. А, пане чеснику... Прошу, сiдайте, будь ласка. (Шинкар пода? кубок). Ще кубок для пана чесника. Ну, то як ся ма?те, пане чеснику? П а у ш а. Та нiчого, хвалити пана бога. Адже ж у мене нема? тако? важко? служби, як у пана товариша. Проходить суддя Дубровський у пишному вбраннi чорного оксамиту, з золотим ланцюжком на грудях i з цiпком з золотою головкою. Гайдук несе за ним шаблю. Д е х т о з ю р б и. Вiват, суддя Дубровський! Вiн навiть не оберта?ться. П ш е п ю р к о в с ь к и й (ухвально). О, цей зна?, як завдати гарту, нiкого без прочуханки не випустить. (Чеше потилицю). Жоден гайдамака не вийшов вiд нього цiлий. Що й казати - натоптана голова. П а у ш а. А отже ж i вийшов. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Хто ж це такий? П а у ш а. А той гайдамака, як його... що княгиня Вiлькомiрська обiцяла викуп за його життя. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ну, так то ж, пане, iнша рiч. Тут цiла iсторiя. Хiба ж пан не зна?? (Стишуючи голос). Коли минув термiн вiдстрочки, що просила княгиня, i нiхто не принiс алмаза, Дубровський удекретував козака на смерть i вiдрядив у Кодню. Аж ось через якусь хвилину прибiга? та дiвчина i каже, що знайшла алмаз, але в не? цей алмаз нiбито гвалтовно вiдiбрав граф Ружинський. Розумi?те, який скандал, пане. Дубровський, що давно вже ненавидiв графа, зараз же помчав у Кодню, припинив страту i домiгся того, що гайдамаку помилували i заслали у Величку, коло Кракова, копати сiль. Тiльки дiвчина, як почула, що осавула вiдряджено в Кодню, так i бебехнулась на землю без пам'ятi та й пролежала так цiлий мiсяць. А як вона отямилась i хотiли допитати ??, хто ж це вiдiбрав у не? алмаз, то виявилося, що в не? щось там зiскочило у головi, i вона збожеволiла. П а у ш а. От так оказiя! Ну, а алмаз - так i пропав? П ш е п ю р к о в с ь к и й (вихиля? кубок). Це вже ви спитайте у графа. Кажуть, що вiн продав його княгинi за майорат графинi Брагiнсько?, з якою тепер одружився, - цiлий Овруцький ключ, пане, десять мiльйонiв злотих. Тiльки й княгинi не дав щастя цей алмаз - син ??, князь Вiлькомiрський, дiстав кулю в лоб десь у Парижi, побившись з якимось пройдисвiтом у кав'ярнi, - нема для кого, значить, i берегти цей славетний алмаз. П а у ш а. То, може, його i не було нiколи? П ш е п ю р к о в с ь к и й. Розумiйте як хочете, тiльки Дубровський цього дiла не кинув i, побачите, таки докопа?ться до графа. О, то голова натоптана! Вiн кожного наскрiзь бачить. Гей, шинкарю, ще два кубки вина! Пан чесник пам'ята?, як я ловив тих музик-гайдамакiв бiля кордону. Не жалiючи живота для блага короля i Речi Посполито?. То що ж пан дума?? Як тiльки побачив Дубровський на судi мою зав'язану голову i взнав, вiдкiля в мене тi рани, вiн пiдвiвся з свого мiсця, пiдiйшов до мене, зняв iз себе оцей золотий ланцюжок (показу? ланцюжок на собi) i надiв менi при всiх на шию... За такi, каже, шляхетнi рани мушу, каже, вiддячити пановi чим можу. Так-то, пане чеснику. (Вихиля? кубок). Чути музику. Д е х т о з н а р о д у. При?хав! При?хав гетьман Бранiцький! Юрба порива?ться на плац. Пшепюрковський i Пауша теж пiдводяться. Пшепюрковський платить грошi корчмаревi. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ну, то що ж, пiдемо i ми, пане чеснику? (Виходять за браму). Злiва увiходять Хмарний i Шенчик. Хмарний одягнений у чорний шляхетський жупан, але без шаблi. Шенчик - у мiщанському вбраннi. Ш е н ч и к (затриму? Хмарного за руку). Як собi хочеш, а далi йти небезпечно. Бачиш, яка юрба? Якраз хто-небудь пiзна?. Х м а р н и й. А то менi однаково. Тiльки б Стесю побачити, а там хоч i вмерти... Ш е н ч и к. Ну, то сядьмо, хоч i тут, на цих жорнах. Звiдси ми все побачимо. (Сiдають). Ну й шалена ж у тебе голова, Василю! Ледве з-пiд сокири втiк - i знову лiзеш. Х м а р н и й. Ну, то скажи ж мерщiй про Стесю, ти ?? бачив? Невже ж це правда, що вона збожеволiла? Та й що тут дивного? - хiба можна було витерпiти все, що дiсталося ?й на долю! Все сво? життя, всю любов, весь запал сво?? душi вiддала вона справi, яку вважала святою, - визволенню рiдно? людини... О, якби ми мали стiльки сили, скiльки жило в цiй бiднiй дiвчинi, не загинула б наша справа! I подумати, що вона божевiльна... День у день блука? вона по полях i по мiсту... сама, нещасна, недужа, убога... I невже ж нiхто не догляда? ??? Нiхто не дасть ?й напитися, нiхто не зогрi? бiдних ?? нiжок? Господи, то де ж твоя правда... де? Ш е н ч и к. Вона сама не хоче. Старий Цвiкловiц кiлька разiв брав ?? до себе, суддя Дубровський купував ?й сукнi i черевики, а вона знов порозда? все убогим, а сама ходить по полях i по мiсту... все шука? дороги в Кодню... Х м а р н и й (стиску? голову). I подумати, що той, хто довiв ?? до цього, - живий i не покараний! Нi! Не для того ж я визволився з-пiд сокири Стемпковського, не для того втiк iз Велички, щоб тiшився та розкошував мiй лютий ворог, мiй проклятий кривдник! Недарма ж вiн так тремтiв, боячись, щоб не вирвався з клiтки шалений звiр. Нехай же тепер побачить! Ш е н ч и к (хапа? його за руку). Та що ти надумав, безумний! Та ну тебе в болото, а з мене вже буде i однi?? лезоруцi?, добре, що хоч як-небудь голову до плiч пришили, i вона поки що держиться. (Хоче йти). Х м а р н и й (теж пiдводиться). Не бiйся, тебе в це дiло не вплутаю. Та й чим я його вб'ю? Ти ж сам забрав у мене шаблю i нiж. Ходiм краще шукати Стесю... Тiльки б знайти ?? живою, тiльки б пригорнути до себе ?? бiдне, смутне личко, зогрiти ?? худенькi ручки, заглянути в ?? бiднi, нерозумнi, наляканi очi... Потерпи ще трошки, моя бiдна дитино, я верну тобi розум, я вiдплачу тим, хто скривдив тебе так люто. (Iде за браму. Шенчик за ним). II З лiвого боку ввiходить Цвiкловiц i Лiя, вилiкувана Цвiкловiцем вiд ?? слiпоти i пишно одягнена в оксамитну сукню, в золотих оздобах i самоцвiтах: Лiя, немов дитина, порива?ться до всього, що бачить сво?ми прозрiлими очима. Вони зупиняються коло брами, дивлячись на далекий простiр, що одкрива?ться злiва. Л i я (притулившись до руки Цвiкловiца). О мiй тату! Яке велике щастя бачити сво?ми очима цей прекрасний свiт... Що за розкiш цi зеленi поля, i темний гай, що синi? далеко-далеко... i цей плац, весь залитий сонцем... i ошатна юрба, що сновига? навкруги... i цi самоцвiти, яких я нiколи не бачила... i найкраще тво? чудове обличчя, срiбна борода i прекраснi очi, що в них стiльки мудростi i ласки. I це все щастя дав менi ти, великий, мудрий, коханий! (Вона палко цiлу? його руку). Чи ? ж бiльше чудо на свiтi, як розкрити слiпi очi людинi! Ц в i к л о в i ц (усмiха?ться). О, якби я справдi мiг розкривати слiпi очi людям, - це б було дiйсно чудом. Нема? чуда, що я вилiкував тво? очi, якi не бачили тiльки тому, що був замутився твiй розум. А скiльки людей залиша?ться слiпими, хоч i бачать ?хнi очi, i горе тому, хто розкрива? ?хню слiпоту. Хiба ж можу я сказати цим жовнiрам, що не гайдамаки ?хнi вороги, а пани, якi навмисно тримають ?х самих у темрявi, крiпацтвi та злиднях. Але слiпi й самi пани, що змагаються в конфедерацiях з королем та промiж себе i не бачать, що хижi сусiди давно вже полiчили днi ?хньо? вiльно? i безладно? республiки, тiльки чекаючи часу, щоб подiлити ?? мiж собою... I гайдамаки слiпi, бо повiрили в ласку царицi, що продасть весь народ укра?нський, щоб тiльки держався ?? трон i не луснули стародавнi ланцюги, якими посковуванi хлопи по всiй землi - од Москви i до Мадрiда... Бо добре зна? цариця, що кожний удар по цих ланцюгах буде чути скрiзь, де тiльки працю? на панiв безправний пригноблений народ... Але бiльш за всiх слiпi ?вре?, що цiлують панську руку, яка ще вчора ?х била... Ось поглянь, це ж нашi ?вре?... Вони несуть алмазну шаблю, щоб якшанобливiше пiднести ?? великому гетьмановi Бранiцькому (з глибоким сарказмом) за те, що вiн врятував народ ?врейський вiд нового Амана* (* Аман - наближений перського царя Артаксеркса, що домiгся в царя указу про винищення iуде?в (бiблшн.).) i персiв... З правого боку виходить депутацiя ?вре?в, що несе на червоних оксамитних подушках золоту, всипану алмазами шаблю i сувiй тори. Попереду два раввi, за ними кiлька заможних, пишно вдягнутих ?вре?в. Вони сваряться i сперечаються промiж себе, кому йти першому, кому держати промову тощо. Ц в i к л о в i ц. О, я б хотiв послухати, як вони будуть рiвняти ясновельможного гетьмана з Мордоха?м, Самсоном i Давидом... Iдiть, слiпi безумцi, шануйте тих, хто зiпсував вашу совiсть, хто ма? право кинути завтра в свинячий хлiв вас i ваших дiтей за невиплату оренди, рiзати пейси або цькувати собаками за першою сво?ю примхою... Депутацiя проходить за браму. З правого боку виходить молодий ?врей, убогий, по-жебрацькому вдягнений у лахмання, кульгавий, iз милицею пiд рукою. Л i я (пригорнувшись до Цвiкловiца). О мiй тату... я знов спом'янула те, що твоя ласка примусила мене забути... Ц в i к л о в i ц (дивиться на не? допитливим оком). О, нi, не примушував я тебе зрiкатись старих спогадiв, старого горя, моя доню... Слухай, Лi?, чи хотiла б ти побачити кого-небудь з тво?х рiдних... з тих, кого так кохало тво? серце? Л i я (стенувшись). Нащо... нащо ти жарту?ш так жорстоко! Вони ж загинули... загинули всi... i тато, i мама... i Лейзер... Ц в i к л о в i ц. Я не жартую, Лi?... Хотiла б ти побачити свого нареченого? Л i я (схвильовано). Лейзера? Нi... нi! Нащо ти мучиш мене! Ц в i к л о в i ц (пiдзива? рукою убогого ?врея). Пiдiйди сюди, юначе. (Убогий наближа?ться). Чи пiзна?ш ти цю дiвчину? У б о г и й. Нi, шановний пане, я не знаю цi?? вельможно? панi. Л i я (що придивля?ться iз страхом i надi?ю до убогого, притуливши, руку до серця, скрику?). Лейзер! Лейзер! Мiй коханий! У б о г и й (випуска? свою милицю й пада? на одне колiно, притуливши руки до вискiв, дивиться на Лiю, як на привид). Нi... нi! Цього не може... цього не може бути... Л i я (кида?ться до нього, обiйма? його голову руками й хоче пiдняти, смi?ться i плаче разом). Лейзер, Лейзер, мiй любий, коханий, рiдний! Бiдний, убогий, нещасний. Як ти намучився, який ти блiдий, худий! Ходiм же, ходiм скорiше до тво?? Лi?, я змию тобi голiвоньку, я вимию тво? бiднi пораненi нiжки, я поцiлую тебе так нiжно, моя любов, моя радiсть безмiрна! Ц в i к л о в i ц (пiднiма? разом iз Лi?ю убогого й веде його праворуч). Тепер я бачу, що недаремно розкрив тобi очi, моя Лi?. Бо i в щастi не зреклася ти любовi, бо не зрадили тво? очi того, кого кохала твоя душа. Виходять усi тро?. Раптом чути музику, що наближа?ться. III Д е х т о з г о р о д я н. Цехи! Цеховики йдуть! З музиками, з корогвами! З лiвого боку виходить провiд цехiв з корогвами i музикою. На кожнiй корогвi - герб iз символом ремесла - черевиком, човником (ткацьким), жорном, ножицями, бджолою i т. iн. Спереду кожного цеху - цехмiстри з довгими цiпками iз срiбними головками. Всi цехи проходять пiд музику за браму на плац. Останнiм iде кравецький цех, який зупиня?ться. В цьому цеху, крiм цехмiстра i лавника - статечних гладких мiщан - шiсть кравцiв, худорлявих, довгоногих, в однаковому рудуватому вбраннi з ножицями на поясi замiсть кинджалiв, i шiсть кравчих, гарненьких i дженджуристих, в оздобленому мiщанському вбраннi, в лiфах i коротеньких спiдничках (балет). Цех доповнюють ще двi особи: пiдскарбiй - надзвичайно худорлява постать iз довгим носом i великим шкiряним капшуком на поясi, i "новак" - новий член цеху - молодий, гладкий i незграбний хлопець з довгим жовтим волоссям. Цехмiстер i лавники сiдають за столик коло шинку, решта стоять мальовничим пiвколом; "новак" i пiдскарбiй-посерединi спереду. Ц е х м i с т е р (сiдаючи за столик). А що, панове лавники, чи не пора б нам запити вхiдчини новака, пана Круп'янки, на честь, гм, шановних цехових персон (погладжу? себе по череву) i во славу славетного нашого цеху? Л а в н и к и. Такi Так! Давно пора! Ц е х м i с т е р. Пане пiдскарбiй, що належить з пана Круп'янки в братерську карбону* (* Карбона - посудина для збирання пожертвувань у костьолi. Тут - цехова складчина, скарбниця.) за вхiдчини в славетний кравецький цех доброго мiста Житомира? П i д с к а р б i й (з поклоном). Три кварти горiлки, п'ять кварт вина, кошик пирогiв, чотири ковбаси, один марципан i два фунти свентоянського бобу, кхе, кхе, кхе, кхе, пане цехмiстре. (Кашля?). Ц е х м i с т е р (поважно). Чу?ш, пане Круп'янко? Н о в а к. Залюбки, вельможний пане. (Да? пiдскарбiю грошi). Ц е х м i с т е р. О, зда?ться, ти добрий новак, будеш добрим братом. Пане пiдскарбiю, влаштуйте частування. Пам'ятай же, брате Круп'янко (пiдiйма? пальця), мудрi регули славетного кравецького цеху: поважай старших, навощуй нитку перш нiж шити, не гуляй з непутящими жiнками, не крой камiзельку попереду штанiв, не позичай грошей i не сунь голови, куди не влiзе. Коли будеш це все робити, то будеш сам добрим кравцем, навiть цехмiстром. Подають вино i страву, всi п'ють. Кравчихи гризуть "свентоянськi" стручки. Ц е х м i с т е р. За нового брата нашого славетного цеху, пана Круп'янку, щоб був вiн добрим кравцем i товаришем! Л а в н и к и. Аксiос, аксiос, аксiос!.. * (* Достойний.) Ц е х м i с т е р. А що ж, панове кравчикове, давно вже ми танцювали обертаса, щось i в мене ноги сверблять! К р а в ч и х и (плещучи в долонi). Обертаса! Обертаса! Балет. б кравчих, 6 кравцiв, пан пiдскарбiй i пан Круп'янка танцюють польку i обертаса, пориваючи при кiнцi танка товстенного пана цехмiстра. Х о р (спiва?). Замовляла раз в Краковi Гречна панна кравчиковi: Сукню зший менi й кошулю, Щоб нiде корсет не мулив. Кравчик хлопець був охочий, Примiряв корсет щоночi, Так i сяк панянку тулив, Щоб нiде корсет не мулив. А панянцi все не досить. Ще кравця до себе просить, Ах, попала, мабуть, голка В серце панни вiд пахолка. Зшив кравець нарештi вбрання, Та не вийшло без догани, Бо не сходиться на станi Нi корсет, нi сукня панни. Пiсля закiнчення танка кравчихи з реготом поривають пана Круп'янку i товстого цехмiстра на плац. Цех виходить туди ж таким самим порядком. IV З лiвого боку ввiходить граф Ружинський i Гельця - тепер його дружина. Ружинська змарнiла, на лицi сум i мука. Ружинська зупиня?ться. Р у ж и н с ь к и й (грубо). Ходiм же! Чого це ти знов стала? I так спiзнилась. Р у ж и н с ь к а (береться за голову). Я не можу йти на плац, де натовп... менi там робиться страшно... Благаю тебе, йди сам... я по?ду додому. Р у ж и н с ь к и й (гнiвно). Цього ще не ставало! З того часу, як я одружився з тобою, нема кiнця безглуздому вередуванню. День у день сльози, зiтхання, охкання, хвороби. Дай менi хоч на вулицi здихатись тво?х дурувань. Р у ж и н с ь к а (лагiдно). Я знаю, що я заслужила сво? лихо i мушу терпiти... Благаю тебе, йди сам, я не можу йти в юрбу, я не можу йти туди, де всi дивитимуться на мою муку... Що я робитиму там iз сво?ю журбою... серед весело? гомiнко? юрби... Самотня, темно? ночi, крадькома можу я плакати та молити прощення за тяжкий мiй грiх, за те, що зреклася свого збавителя, за те, що оддала катам того, хто врятував життя мо? i честь. Р у ж и н с ь к и й (хапа? ?? за руку i шипить розлючений). Ходiм! Ти ганьбиш мiй рiд... Хлопська графиня! Р у ж и н с ь к а (з гордiстю, що прокинулась в нiй пiд впливом образи). Геть! (Вирива?ться й одступа?). Не тобi б казати про ганьбу... злодiй... Ще на початку цi?? сцени з лiвого боку ввiйшла Стеся, блiда, змучена, в розiрванiй сiрiй сукнi-сорочцi, з яко? видно голi плечi i босi ноги. Вона робить кiлька крокiв, озираючись безумними очима, потiм пiдходить до жовнiрiв. Вигляд ?? лагiдний i сумний, в рухах нема? колишньо? енергi?. С т е с я (до жовнiрiв). Скажiть, будь ласка, добрi люди, де дорога в Кодню? 1-й ж о в н i р (регоче). Спитай, дiвчино, в суддi Дубровського. 2-й ж о в н i р. У Кодню ? дорога, тiльки назад нема?. С т е с я (стенувшись). Так... я знаю... назад нема?, назад нема?... Р у ж и н с ь к а (з жахом i жалем дивиться на Стесю, пригорнувшись мимоволi до чоловiка). Дивись... це та сама дiвчина, що просила тодi за свого нареченого в той самий вечiр, коли... (Вона стена?ться). Вона збожеволiла... бiдна дiвчина... Р у ж и н с ь к и й. Та ходiм же нарештi! (Грубо хапа? ?? за руку, боязко озираючись на Стесю i пориваючись до брами). С т е с я (пiдходить до Ружинсько? i бере ?? за руку). Бiдна, як поколотi голкою тво? нiжнi пальчики... бачиш, вони всi в кровi... Чому ж ти шила без наперстка... (Ружинська стена?ться). Де твiй наперсток? Чому ж ти шила без наперстка... саван для свого чоловiка... Стривай, я подарую тобi наперсток. Гельця з жахом вирива? свою руку i закрива? обличчя руками. Р у ж и н с ь к и й (грубо сiпа? ??). Ось тво? безглуздi вередування! Кiнчилось тим, що зiбрала юрбу коло себе. I дiйсно, кiлька прохожих зупинилось, дивлячись на цю сцену. V Iз-за брами виходить суддя Дубровський з сво?м гайдуком i секретарем i теж зупиня?ться, хмуро дивлячись на те, що чиниться. С т е с я (що пiзнала Ружинського). А, це ти! Це ти вкрав мiй алмаз, мо? алмазне жорно! (На якусь мить розум ?? неначе прояснився). Ти! Ти! Схопив мене i кинув у льох i вiдiбрав алмаз, що я купила цiною кровi, цiною кровi мо??! Я обволаю на тебе! Я обволаю на тебе, як на злодiя i гвалтiвника! Рух i гомiн серед народу. Р у ж и н с ь к и й. Проклята божевiльна! (Злiсно, зiгнувшись, порива?ться до брами, але вiдступа? перед Дубровським, що робить крок уперед i навмисно заступа? йому дорогу). А, проклятий диявол... Д у б р о в с ь к и й (грiзно й поважно). Стiйте, графе Ружинський! Нарештi-таки прояснився розум цi?? бiдно? дiвчини, i вона прямо й очевисто назвала, хто ?? кривдник i гвалтiвник. Iменем найяснiшо? республiки викликаю вас завтра на суд, графе Ружинський! А всiх, хто чув, що казала ця дiвчина, викликаю, яко свiдкiв перед судом. Пане секретарю, запишiть зараз же всiх, хто був тут присутнiй. Р у ж и н с ь к и й (злiсно смi?ться). Ви помилились, пане Дубровський! Ви не суддя бiльше в Житомирi. Вас вже знято з посади - щоб не захищали бунтiвникiв i хлопiв! Д у б р о в с ь к и й (вражений). Ви брешете! Р у ж и н с ь к и й (вийма? з кишенi пергамент з печаткою). Ось декрет його королiвсько? милостi - завтра я пришлю його до вас. (Хапа? за руку дружину i виходить за браму. Дубровський сто?ть якусь мить приголомшений, тодi пiдiйма? гордо голову i так само спокiйно й поважно iде лiворуч. Юрба шанобливо розступа?ться перед ним). VI Народ хвилю?ться. В и г у к и з ю р б и. Так ось якi цi графи! А Дубровського - чули - таки з'?ли! Злодi?, гвалтiвники! - Добра панська правда! - А що вiн зробив? - Хiба ж ти не чув? - А хто ця дiвчина? - Та це ж Стеся Бражнюк... Геть з панами! - Тихше, дурний, жовнiри! - Ходiм на плац.- Бити всiх панiв! - Що ти сказав, хаме? Ану, пане, покличте того жовнiра! С т е с я. Що казав той великий пан?.. Зда?ться, щось добре... Де я його бачила? Чи не зна?те ви, добрi люди, де я бачила цього пана з золотим ланцюжком на ши?... (Тре чоло). То хiба ж ланцюжки бувають золотi?.. залiзнi... тiльки... залiзнi... Але чого це менi здалося, що й в нього руки в кровi? Хiба вiн теж був у Коднi? (Озира?ться навколо себе). Я питала диких гусей, чи не бачили вони, що дi?ться зараз у Коднi... вони довго не хотiли сказати менi правди. (Спiва?). Ой дикi? гуси, вам вiльно лiтать Високо в небеснiй безоднi, Скажiть менi правду, чи бачили ви, Що дi?ться зараз у Коднi. "Ми бачили зверху, як гай шелестить, Зеленi? сосни кивають, А десь у долинi сокира дзвенить - То, мабуть, хтось дрова руба?". О, нi, не руба? сокира дубiв, I сосни стоять непохитнi... Скажiть менi правду, що бачили ви, О гуси, мандрiвцi всесвiтнi. "Ми бачили зверху, як рiчка гурчить По темних ярах та долинах..." О, нi, то неправда, там рiчки нема, О гуси, не мучте дiвчини. "Так ось тобi правда, кати гайдамак Сокирою люто стинають, Кривавая рiчка тече крiзь байрак, А голови в яму кидають. А пан регiментар при ямi сидить I голови лiчить козачi. - Стинайте, - вiн каже, - ще мало голiв - Не вся Укра?на ще плаче". Юрба вдивля?ться на Стесю, глухо хвилюючись С т е с я (побачивши жорна коло крамницi, пiдбiга? до них). Жорна... Жорна... Боже мiй... Як защемiло враз мо? серце... (Вона хита?ться, схопившись за серце, i сiда?, зблiднувши, на жорна). Боже мiй, що це зi мною... (Схоплю?ться i пiдходить до людей). Ради бога... ради бога... пiднiмiть, пiднiмiть ?х скорiше. (Хапа? когось за руку i тягне до жорен). Пiднiмiть цi жорна, бо вони придавили мо? серце... воно там сочиться кров'ю... Ви подумайте тiльки, як боляче серцю, коли на ньому лежить такий камiнь. (Вона засову? пальцi пiд жорно i хоче його пiдняти. На лицi ?? передсмертна мука). Ю р б а (смi?ться). От нерозумна! Три чоловiки не пiднiмуть його. От дурна! С т е с я (плаче, сидячи бiля жорен i схопившись за серце). Я не можу... давить, гнiтить... серце болить... Знiмiть. (Кричить). Знiмiть жорно з мого серця! (Зрива?ться на ноги). Знiмiть, а то воно... (Враз пада? навзнак, схопившись за серце). Юрба кида?ться вбiк. Хтось iз народу нахиля?ться над Стесею. Умерла... Народ хреститься, знявши шапки. Глухий гомiн. В цю хвилину з-за брами виходить Хмарний i ззаду через юрбу протовплю?ться наперед. Х м а р н и й (ще здаля, через голови побачивши Стесю, кричить). Стесю! Стесю!.. (Народ розступа?ться, вiн кида?ться до не? з риданням). Стесю, Стесю, голубко! (Пiдводить ?? плечi, цiлу?, але вона нерухома). Мовчить... Замовкла навiки... Пiзно ж ми зустрiлися з тобою, моя ластiвко бiдна, бiдна дiвчинко... Скiльки блукала ти, вбога, нещасна, заплакана, по гострому камiнню сво?ми босими нiжками, шукаючи правди, шукаючи твого милого. Не дiждалась, не дiждалась ти його... Цiлу? ?? руки й гiрко плаче, похиливши голову. Народ глухо хвилю?ться. В цю хвилину ввiходить граф Ружинський. Юрба мовчки розступа?ться. Ружинський пiдходить, здивований. Р у ж и н с ь к и й (побачивши Стесю i не впiзнавши Хмарного, що схилився на руки Стесi). А, це та божевiльна дiвчина. (Глузливо). Ну, що ж, зда?ться, вона таки знайшла сво? жорно. Х м а р н и й (що при перших словах графа пiдвiв голову, зрива?ться). А, це ти! Так i ти знайшов сво? жорно! (З цими словами вiн хапа? з нелюдською силою верхн? жорно i, високо пiднявши над головою, кида? його на голову Ружинського, який даремно кинувся був тiкати, - юрба не пустила його, i вiн пада? з розбитим черепом). Крик, рух. Хмарний ще раз нiжно цiлу? Стесю i зника?. Завiса. 1930