Михайло Коцюбинский. Ц?пов'яз
---------------------------------------------------------------
OCR: Олег Волков
Source: Повно Собранi? Творiв, Наукова Думка, 1974
Origin: http://lib.ru/SU/UKRAINA/KOCUBINSKI/
---------------------------------------------------------------
Тихою ходою, ледве ступаючи натомленими ногами по св?ж?й р?лл?, йшов за
плугом парубок Семен Ворон. Сив? круторог? воли, помахуючи рогатими
головами, посп?шались з гори в долину на спочинок, бо Семен нин? трохи
прип?знився, доорюючи панський лан. Справд?, було нерано. Ос?нн? сонце давно
вже сховалось за горою, забрало з собою й пром?ння; лиш холодне небо кидало
на чорну землю блакитне сяйво, дихало холодом й вогк?стю.
Сумна та неприв?тна картина була перед очима в Семена: справа ? зл?ва,
ск?льки оком захопиш, чорн?ли св?жою р?ллею зоран? на зяблю гори, а в ярах
та видолинках було ще чорн?ше, ще сумн?ше... Десь далеко, край небосхилу,
зд?ймалась сива ?мла, виповняла пов?тря... Чорними ярами покотився б?лий
туман, одежа вкрилась др?бненькою росою... Вогкий холод зц?плював кров у
жилах, доймав до костей... Вгор? - темне, неприв?тне небо, дол? - холодна,
мокра земля ? б?льш н?чого...
? втома в?д ц?лоденно? важко? прац?, ? холод, ? ся сумна картина
мимох?ть насували мр?ю про теплу хату, гарячу страву, суху пост?ль, а
Семенов? якраз треба було ночувати в пол?, укуп? з н?чл?жанами, такими ж
наймитами, як ? в?н, бо до економ?? було далеко. Так пан звел?в, щоб парубки
не згаяли часом яко? годинки... Семен важко з?тхнув, згадавши про се, ?
посп?шився за волами, що саме зб?гали з гори в долину, де табором
розташувались на н?ч парубки.
Семен розпряг вол?в, пустив ?х на пашу, а сам примостився б?лля
парубк?в. Н?чл?жани вечеряли, чим хто мав. Страви не варили, багаття не
розкладали, бо л?су не було поблизу. Семен витяг з торбинки хл?ба, к?лька
яблук ? намацав наспод? шматок сала, котрого в?н не клав туди. "Домна!" -
промайнуло в голов? його, ? в?н почув, що якийсь пром?нь загр?в його серце,
осяяв п?тьму, що оповила дитину, розв?яв густий туман... Так, се його Домна
п?клу?ться про його, сирота, наймичка, що служить разом з ним у двор?; його
люба Домна, що незабаром стане його в?рною дружиною. Б?дна д?вчина! Ск?льки
вона горя прийняла в?д тих самих пан?в, на котрих робить! Ск?льки наруги! ?
чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хл?ба, той г?ркий та солоний
шматок, коли панночка, дочка д?дича, живе в розкош?, н?чого не роблячи? Чому
вона родилась б?дною мужичкою, чом не панночкою3 Чого в них така неоднакова
доля?..
Семен стривожився. В?н пом?тив, що з ним почина? д?ятись те, чого в?н
так боявся. "Дурн? думки", як в?н називав ?х, "дурн? питання", на як? в?н не
вм?? дати в?дпов?д?, починають мучити його, заколочувати спок?й, гнобити
серце й мозок.
- Хай йому цур! - сплюнув Семен ? р?шивсь в?дкараскатись в?д дурних
думок. В?н глянув на зоране поле ? сливе силом?ць напрямив сво? думи на
щоденну роботу. "Ск?льки-то ще доведеться виорать панського лану? Чи всп??мо
за два дн??.. Де там, де там! Ще того поля - безм?р! ? ск?льки ж то лан?в,
ск?льки то? земл? в одного чолов?ка? Чому се так, що пан ма? необмежен?
грунта, а мен? не дав бог ? клаптика земл??" - непом?тно для себе звернув
Семен на тую ж стежку. "От тепер, - марив Семен, - пан сидить десь б?ля
стола в гарн?й тепл?й хат?, а Домна подав на ст?л вечерю, гаряч?, смачн?
страви, а я, напрацювавшись за ц?лий день на пол?, натомившись, що й ногами
не здвигну, мушу, мов пес той, мерзнути на мокр?й земл?? Де ж правда?..
Боже! - схаменувся Семен.- Чого мене так? думки морочать? Адже розумн?
письменн? люди (хоч би й брат м?й Роман - нащо письменний, нав?ть за писаря
в сел? служить) кажуть, що так воно мусить бути, що ?накше не буде... А
пани? Адже вони дивляться у письмо, знають, що гр?х, як на св?т? треба жити
по правд?, не те, що я - темний - дивлюсь ? не бачу, мов той за?ць, що
лежить, витр?щивши оч? а н?чого не бачить... Т?льки.. т?льки... Чого ж се
бог сотворив одного чолов?ка, а не двох: пана й мужика? Чого се так?
Чого?.."
Семен лежав гор?лиць, звертаючись з сво?ми питаннями до неба, а воно,
холодне та темне, байдужно блимало з?рочками у в?дпов?дь на т? гаряч?
питання б?дного наймита.
? враз ?згадались Семенов? його л?та дитяч?. Ясно, виразно, мов перед
очима, встала в його пам'ят? одна под?я, що розбуркала в десятил?тньому
хлопцев? мозок, вкинула в серце зерно нових, не д?точих бажань.
Се було л?том, саме в жнива, Семен пас худобу. Воли та телята
розбрелись по толоц?, а в?н, лежачи в холодку п?д полук?пками, вигравав на
соп?лц? якусь сумовиту думку. Думка об?рвалась на тихому жал?бному тон?,
соп?лка вислизнулась з рук, ? Семен заплющив оч?, заколисаний тою чудовою
тишею, що бува? виповнена усякими згуками: ? дзв?нкою п?снею жайворонка, ?
дзижчанням польових мух, ? тихим мелод?йним шелест?нням стиглого жита,
п?др?заного серпами.
Враз за полук?пками, в жит?, почулась розмова. Семен розплющив оч?,
п?дв?вся ? насторошив вуха.
- Нема там, доню, хоч шматочка хл?ба? - виразно почувся старечий голос,
- Нема, мамо... Таже вчора по?ли... - розтявся дзв?нкий, але
сумний-пресумний голос.
Затихло.
- Н?, я так не можу... сили не ста?... Ск?льки ж то день морились
голодом... а сьогодн? й р?сочки в рот? не було, аж мене коло серця пече, аж
мен? млосно... А тут жни... Господи! Чи тому богов? хл?ба шматка жалко для
нас, б?дних, чи що?.. От життя!.. ?... де... та смерть... моя...
запод?ялася?.. - Чутно стало голосне хлипання, чутно було б?ль, муки голоду
в тому плачу...
- Цить, доню, цить... не сварися з богом... перетерп?мо...
Семена зняла ц?кав?сть, ? разом якийсь острах обгорнув його. В?н
потихеньку об?йшов полук?пок, наблизився до жита ? заглянув, що робиться на
нив?. Картина, яку в?н побачив, дуже вразила його. На стерн?, п?д
полук?пком, сид?ли дв? ж?нки. Молодиця, з бл?дим, змарн?лим обличчям, з
нервовим посп?хом витирала рукавом сво? заплакан? оч?; стара сид?ла
непорушно, схиливши поб?денну голову, ? рясн? сльози зрошали ?? старечий
вид.
Семен почув, що його стиснуло щось коло серця. В?н н?коли не бачив, щоб
доросл? плакали в голоду, ? якось зразу, дитячим чутливим серцем збагнув
весь траг?зм сцени. Рука його мимох?ть опустилась на торбинку з хл?бом, що
вис?ла через плече. Та торбинка заважала йому, в?н се якось зразу почув,
Йому стало прикро, нав?ть соромно мати хл?б... Сквапно, хапаючись, скинув
в?н торбинку в хл?бом ?, весь червоний, засоромлений, наближавсь до ж?нок.
- Т?тко!.. не плачте, т?тко... ось хл?б.
Семенов? здалося, що то хтось другий проказав т?? слова, - таким
чудним, не сво?м голосом були вони сказан?.
Молодиця здивовано глянула на Семена червоними в?д сл?з очима ? н?чого
не в?дпов?ла. Стара ще дужче заплакала. Семен стояв н? в сих, н? в тих,
тримаючи в руках торбинку, не знаючи, чи залишитися тут, чи т?кати... Кров
прилинула йому до голови, в ушах зашум?ло... Семен впустив на землю
торбинку, а сам метнувсь назад... В?н б?г стернею, наче т?кав в?д кого, ?
чув, що йому чогось соромно, що в серц? зд?йма?ться зл?сть, а проти кого
зл?сть - в?н ? сам не знав. Йому хот?лось з?гнати ту зл?сть на ч?м-небудь, ?
в?н пожбурнув ц?пком у корову, що паслась на меж?.
- А-а, ти, б?сова худоба, бодай тебе вовки ?з'?ли!.. А куди?..
Ц?пок засвист?в у пов?тр?, корова стрибнула ? поб?гла дал?, а Семен й
не бачив сього: в?н прожогом вб?г на межу пом?ж жита ? прича?вся у високому
жит?. Спершу в?н т?льки чув, як калатало його серце, а дал?, трохи
заспоко?вшись, почав пригадувати соб? сцену, що перед хвилиною бачив.
Надаремне дитячий мозок працював над питанням. чого се одн? мають що ?сти, а
друг? плачуть з голоду? В?дпов?д? не було н?яко?. Незабаром думи перейшли в
мр??...
"От якби я був паном, - марив Семен, - я б мав багато-багато грошей,
хл?ба, усього... Я б конче д?знававсь, хто голоду?, та давав би йому хл?ба,
страви, одеж?, щоб не було в сел? голодних та б?дних... Та х?ба то так важко
паном зробитись3 Треба т?льки таку книжку вивчити. От Романко наш вчить тую
книжку, каже, що хоче паном бути. "?здитиму, - каже, - в так?й хатин? на
колесах, з здоровими шибками, як часом наш пан ?здить!.." Он в?н який,
Романко наш!.. Нев?дм?нно вчитимусь. Попрохаю Романка, в?в мен? прокаже..."
? так притьмом забаглося Семенов? вчитися, що б?дний хлопець не м?г
дочекати, аж сонечко закотиться за обр?й, ? погнав товар з поля ран?ше, н?ж
звичайно.
Романко зареготавсь зразу, почувши бажання Семенове вчитись, але, трохи
подумавши, згодився,
- А що мен? даси за науку? - поспитав в?н брата.
- Та що ж тоб? дати?
- Соп?лку даси?
- Дам! - р?шив Семен, хоч йому дуже жаль було соп?лки.
- А пл?т? на бриль даси? Ти ж соб? налагодив!..
- Дам! - згодивсь Семен ? на се.
Романко налапав на полиц? стару, заяложену граматку, ? хлопц? подались
у стодолу. Почалось вчиття. Поважно, з острахом, наче до першо? спов?д?,
приступивсь Семен до граматки ? силкувався таким самим, як в Романка,
голосом проказувати за ним: аз, буки, в?ди... Вчиття ск?нчилось, але в
голов? Семенов?й усе лунали чудн? слова, яких в?н не розум?в. Нав?ть уноч?
приснились йому т? карлючки, хрестики, бублики, що прозиваються л?терами, ?
Семен краще вивчив ?х ув? сн?, н?ж ув?ч. На другий день Семен знав ц?лу
азбуку. Почались склади. Бра, вра, мра п?шло трудн?ше. Семен н?як не м?г
скласти докупи л?тер, а дванадцятил?тнього вчителя брала нетерплячка - ? в?н
скуб учня за чуприну, крутив вухо. Семен усе терп?в та все перекручував,
намагаючись скласти як треба. "Осе, - думав в?н, наморившись по лекц??, -
поки станеш паном - треба балакати по-пташиному. Кра-кра! - згадав в?н
склади. - Се зовс?м, як ворона. Або ку-ку! - наче зозуля ку?". Йому нав?ть
почулось, що над головою заскреготала сорока: че-че-че!.. зацв?р?нькав.
горобець: цв?р?нь! цв?р?нь!.. "Невже й це було нин? в книжц??.. Н?, не було,
се, мабуть, завтра буде..." - думав сонний хлопець, засипаючи на лав?.
Вчиття посувалося повол?, а все ж посувалося. Однак, невважаючи на те,
що Семен поборов перш? труднац?? синтезу ? м?г вже абияк читати друковане, в
йому, непом?тно для його самого, зростала нех?ть до вчиття, до книжки. Семен
не розум?в того, що стояло в книжц?, а Романко чи не тямив сам, чи не хот?в
розпов?сти до ладу, лиш за кожним разом з презирством здвигав плечима,
лаявсь "мудьом солоним" та "нерозчовпою", а то й ц?лком покидав лекц?ю. Дал?
Семен не раз пом?чав, як д?вчата та парубки глузують з тих, що, повернувши з
москал?в, намагаються балакати "по-панськи", ? як в?н не раз й сам
реготавсь, почувши яке кумедне нер?дне слово. Йому часом чудно було слухати,
як Романко хвалився хлопцям сво?ю панською мовою та плескав таке, що й купи
не держиться. ? Семен соромився вихопитись з яким ?спанським" словом, бо
йому здавалось, що воно ще поган?ше брин?тиме, н?ж з уст Романкових.
Романко ходив до школи, приносив як?сь книжки в?д вчителя та
часто-густо голосно марив про те, що то буде, як в?н вивчиться та зробиться
великим паном. А буде от що. Насамперед поставить в?н соб? "дв?р", такий
високий, як дзв?ниця, або й вищий, а сам сид?тиме в к?мнат? на ст?льчику та
дивитиметься кр?зь в?кно, як "мужики", проходячи повз дв?р, зд?йматимуть
шапку та кланятимуться панов?... ? то здалеку, бо в?н не звелить слугам
пускати ?х у дв?р, щоб йому й не тхнуло в горницях "мудьом солоним". Потому
купить дв? пари баских коней та в?зок з шибками, по?де в м?стечко й закупить
в жида крамницю з усяким добром... Н?, краще. в?н одурить жида, скаже йому:
"Прийди завтра за гр?зними", а як жид прийде, то зацьку? його собаками ?
грошей не дасть... А щоб грошей не меншало, то в?н в?зьме мужик?в "у шори".
Що то таке - "взяти мужик?в у шори" - Романко й сам не знав. В?н чув сей
вираз в?д батька, колишнього економа панського, ? чванився ним, мов добром
яким.
Семенов? непоганим видалось мати "дв?р" високий, мов дзв?ницю, та
?здити впротяж баскими к?ньми, але в?в плекав ?нш? мр?? в дитячому серц? ?
якось несм?ливо зв?рився Романков?, що хоче бути багатим паном, аби
запомагати б?дних.
Романко зареготавсь спершу, потому вилаяв його "мудьом" ? в?дтяв
впевнено, що таких дурних пан?в нема? й не може бути... Семен мав брата за
дуже розумного ? хоча не поняв йому ц?лком в?ри, однак над?я на панство
трохи побл?дла, а охота, до вчиття й геть-то зменшилась. Оден випадок поклав
к?нець вчиттю.
Семен дуже любив свою неньку - стару Наумиху, як ?? прозивали на сел?.
В?н знав, що не хто, як мати, заступиться за його перед батьком, що вона
справедлива й н?коли не гримне на безвинного, хоч н?коли й не подару? вини.
Не так, як батько, якого Семен не любив, а боявся: батько все тягне за
Романком - сво?м пестунчиком. Тому-то Семен звик б?льш в?рити неньц?, н?ж
батьков?, б?льш шанувати ??, н?ж батька.
Наумиху звано старосв?тською ж?нкою. ? справд?, вона була тяжким
ворогом того, хто кал?чив р?дну мову, ламав прад?д?вськ? звича? або пнувся в
пани, намагаючись стати вищим за селянина. Наумиха вс?х таких називала
"адеськими шарлатанами" ? гр?зно махала рукою, проклинаючи зрадник?в
старосв?тщини. Бол?ло в не? серце дивитись, як ?? Романко ходить до школи,
чути, як в?н горду? р?дною мовою, в?дбива?ться в?д хл?боробства, - ? стара
не раз сварилася з чолов?ком, що р?шив довести д?ло до краю - вивести сина
"в люди", себто в писар? при волост? або в прикажчики при економ??.
Бачила Наумиха, що н?чого не зробить з чолов?ком, ? заприсяглась не
попустити хоч Семена до загуби, не дати його на поталу чудним батьковим
забаганкам. Дос? Наумиха не знала, що Семен вчиться грамоти, бо хлопц?, щоб
не заважати в хат?, вчились або в клун?, або в садку чи де?нде. Але одного
разу надвор? було холодно, ? вони розташувалися з книжками в хат?. Наумиха
аж скип?ла, почувши як ?? Семенко слебезував з нав?сно? книжки.
- А се що? - скрикнула вона на всю хату, аж хлопц? жахнулись з
неспод?ванки.- А се що за вигадки? Ще я не д?ждалася, щоб ти, запан?вши,
гордував мат?р'ю-мужичкою?! Так ти ж не д?ждеш, сякий-не-такий сину!.. - ?
Наумиха, як оком мигнути, вхопила граматку та вкинула ?? у п?ч. Нещасна
граматка почорн?ла, задимилась, а дал? спахнула ясним полум'ям, аж в хат!
стало видн?ше.
Хлопц? перелякано дивились то на палаючу книжку, то на гр?зну постать
сердито? матер? й не знали, що ?м чинити. А Наумиха хвилювалась.
Все той старий виробля?... 3 глузду з'?хав на стар?сть, чи який хр?н...
Бач, яке вигадав: д?тей вчити, в пани виводити!.. Ще вона мало натерп?лася
в?д тих пан?в, ще вони мало залляли ?й сала за шкуру за час?в панщизняних?!
А тепер щоб власн? д?ти ?? зростали на сльози людськ?й?.. Та зроду-зв?ку
сього не буде!..
Довго ще гримала Наумиха на чолов?ка та совала горщики в п?ч так
енерг?чно, що не раз борщ, хлюпнувши на вогонь, бухав та сичав, мов гадина,
гн?ваючись на незручн?сть господинину.
А по голов? Семенов?й шибали думки: "Невже пани так? поган?, як оце про
них ус? кажуть - ? мати, ? Романко? Невже я мусив би в?дцуратись р?дно?
неньки, ставши паном, через те, що вона мужичка?.. Та бог в ними, з тими
панами! Бог з ним, з тим панством та з книжками! Не хочу вчитися. Однак
настирилось мен? те вчиття..."
? Семен вважився залишити назавжди книжку, хоч чув, що в?н наче загубив
щось, що в його чогось не стало.
А Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика; вона покликала
увечер? Семена, приголубила його та довго пот?шала, опов?даючи чудову казку
про "Правду та кривду", аж поки Семен не поснув у не? на кол?нах, забувши
ув? сн? сво? турботи дитяч?...
Настала ос?нь. Почали загадувати до школи. Наум гадав в?ддати Семена,
але Наумиха стала руба ? затялась, що не пустить. Наум не Дуже налягав,
вдовольняючись одним Романком, проте покликав Семена, щоб в?д самого
д?знатись, чи ма? в?н охоту до вчиття,
- Ну, сину, як ма?ш охоту, то я тебе в школу в?ддам.
Семен мовчав, спустивши оч? додолу, а дал? наважився:
- Н?, не хочу...
- Чому ж ти не хочеш?
- Так, не хочу...
- О, це ще... ц?пов'яз! Родивсь мудьом - мудьом ? вмреш! - сказав Наум,
махнувши рукою,
3 того часу й прозвали Семена ц?пов'язом.
А Наум хвалився людям:
- Двох син?в маю, та... з одного дерева ? хрест ? лопата, мовляли ви...
Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. ? грамоту добре зна?,
письменний... От - малий ще, а куди хочете "прошен??" напише... ? його тих
прошен?й ? в волост?, ? в мирового, ? де хочете... Одно аж у. "Крестьянско?
присутств??" подав! ? приняли! Аякже!.. Я ще виведу його в люди, як дасть
бог прожити... Ну, а молодший, Семен - той отак: за плугом ходити, с?но
косити, цшом махати... Сказано - ц?- пов'яз!
Росли брати, вростали, та не були друзями, Семен це добре пам'ятав.
Неоднакову вдачу мали. Щирий та щедрий Семен н?як не м?г погодитися з
лукавим та заздрим на чуже добро Романком. Чого б не попрохав, про що б не
поспитав Семен у старшого брата - на все одна в?дпов?дь: "А що даси?" Не раз
лучалося, що Романко обдурював Семена, звичайно, в др?бничках. Видурить що в
його та ще й регоче, коли той обурю?ться на брата за хитрощ?.
Все це в?дпихало Семена в?д брата, ? в?н жив самотньо, не маючи й межи
хлопцями приятел?в. Соп?лка та думи були йому приятел? й побратими. А думи
носились по його голов? одна за другою, як хмари по неб?, коли ?х жене
в?льний в?тер. "Чому?", "Нав?що?", "Чого?" не давали йому супокою, ? лиш
одна буйна фантаз?я хлопця давала дивоглядн? часом в?дпов?д? на т?
питання... Романка в?ддали в економ?ю за писарчука, ? в?н дуже чванився
новим прозвищем та новою жилеткою, яку батько вперше справив йому. Семен
лишився на господарств? помагати батьков?.
Зб?гло к?лька рок?в, Семен починав уже двадцятий р?к, коли старий
помер, лишивши грунт - ш?сть шнур?в - синам. Романа теж проженено тод? з
економ??, де в?н був за прикажчика; в?н одружився, взяв половину батьк?вщини
- три шнури поля - та поставив соб? хату край села, де саме починалась його
нива. Других три шнури взяла Наумиха.
Семен мусив йти у найми, бо на батьк?вщин? н?чого було робити.
Найми! В?н знав, що то найми... "Босий дох?д, а голодна харч; зрання
води, в полудне пити, а ввечер? бити", - як каже жарт?влива приказка. Та
багато сумно? правди в тих жартах.
Одно т?льки скрашало його життя невеселе: над?я на краще, що жевр?ла в
його серц?. За чотири роки служби в економ?? склав в?н сто п'ятдесят
карбованц?в; на ц? грош? купить в?н соб? грунт, що за три сотн? продав пан
Янковський таки в ?х сел? (катеринку, може, позичить Роман, а п'ятдесят пан
почекав), одружиться з Домною ? якось, дасть бог милосердний, стане на
ноги!.. Ця думка так п?дбадьорила Семена, що в?н з?рвався на р?зн? ноги й
прокинувсь з задуми.
Навкруги чорн?ло зоране поле, а згори, в?д повного м?сяця, лилось
блакитне холодне сяйво, обгортало мокру землю, переливалось на змочених
росою плугах, блищало по лемешах та мокрих рогах вол?в, що, лежачи оддал?к,
тихо румигали. Т?льки яри та провалля, повн? п?тьми, туману й холоду, гр?зно
чорн?ли геть навкруги, бо м?сяць, мабуть, жахався послати сво? паруси в ц?
та?мнич? закутки...
Семен помолився до неба, загорнувся у свиту ? заснув твердим сном
натрудженого роб?тника.
Першо? нед?л? п?сля цього в?дпрохався Семен у пана на часинку до брата.
В?н застав у Романа гостей: старосту та дяка, що любо бес?дували за чаркою.
В?дколи поставлено Романа с?льським писарем, в?н ще б?льше почав цуратись
"мужицько?" компан??, а водився а дяком, фершалом та прикажчиками в
економ??. Скоро гост? вийшли, Роман обернувся до Семена, поглядаючи на нього
хитрими очима. Ц? оч? та погордлива рисочка коло уст якось прикро вражали,
псували довол? гарне, чепурне Романове обличчя а русявим волоссям на голов?,
п?дстриженим "п?д польку".
- Що там, оборались?..- байдужно об?звався Роман до Семена.
- Та н? ще... ще буде на деякий час... А я оце до тебе, Романе, за
порадою...
- А що там таке? - скинув догори бровами Роман.
- Та то бачиш... склав я соб? на служб? трохи грошенят... маю сто ?
п'ятдесят... Не в?кувати ж мен?, думаю соб?, у наймах, треба б уже хоч
клаптик свого поля мати... А тут луча?ться купити; панок отой, Янковський,
прода? три морги, тих...
- Що сум?жн? в мо?м полем? - скрикнув Роман.
- Еге!..
Роман вже не слухав. Як! Цих три морги родючо? земл?, що наче зумисне
притулен? до його ниви, мають бути не його власн?стю, хоч в?н, складаючи
грош? на цю землю, два роки плекав у серц? над?ю купити ???.. ? хто ж? Отой
ц?пов'яз мав видерти в нього а-п?д носа ту землю?.. Н?коли! Краще в?н соб?
зуба вирве, н?ж попустить кому ?ншому купити ??!
Думи колесом закрутилися в голов? Романов?й; в?н почув, що ним починав
т?пати пропасниця.
- Ну, та що? - нервово скрикнув Роман, обертаючись до брата,
- А я, бач, й прийшов попрохати, чи не позичив би ти мен? катеринку?..
Я тоб? дурно не схочу... П'ятдесят пан об?цяв почекати: на р?к, може,
спроможуся в?ддати...
- Не дам!.. не маю!.. Чи я тоб? жид, чи я тоб? банок який, що йдеш до
мене по грош?? - кричав роздратований Роман, а усяк? думки так ? л?тали по
його голов?, попереджаючи слова.
- Та чого кричиш?.. Схаменись, чолов?че!.. Не даси, то й об?йдеться без
свяченого на р?здво!.. Жиди позичать!..
- Найкраще... йди до жид?в, йди... най позичають!.. Семен лихий та
збентежений вийшов з хати.
А Роман гукнув на ж?нку, щоб виймала з бодн? грош?... Та вс?, як?
?сть!.. Катеринка... десятка... друга... третя... сто тридцять! Мало!.. А
проте - треба щось радити! Роман мало що не прожогом кинувся до пана
Янковського. Так чи ?нак, а земля мусить бути його власн?стю!
За к?лька хвилин Роман опинився у пана Янковського. Але там стр?ла його
неспод?ванка. Панок затявся, що не продасть земл? н?кому, опр?ч Семена, бо
Семен умовився та дав завдаток, а пани Янковськ? не звикли ламати слова.
Надаремне Роман давав б?льшу ц?ну, надаремне упевняв пана, що Семен не мав
грошей, що в?н крут?й ? т. ?н. Пан не похитнувсь. Роман, лютий та скажений,
проклинаючи брата, виб?г в?д пана Янковського ? не пом?тив, як сам? ноги
занесли його на ниву, що, мов здорового зуба, виривав ?? в нього Семен.
"От ? купив, от тоб? й нива! - думав Роман, ходячи вздовж та поперек
поля. - ? як це могла лучитися мен? така пригода?! Мен?, що вм?? кожного
обдурити, кожного п?двести... ? це я з мо?м розумом ловив гави, коли таке,
що не вм?в штирьох докупи скласти - ц?пов'яз, - з зуб?в видер мен? ниву!.."
? раптом уявля?ться йому, що Семен оре на ц?й нив?; його плуг блискучим
лемешем р?же поле скибу за скибою. "Н?, в?н не землю кра?, в?н серце мо?
кра?", - думав Роман. ? йому одну мить зда?ться, що в?н почув би тод? в
руках таку м?ць, що одною рукою вхопив би ? плуг, ? коней, ? Семена та
шпурнув би ними далеко-далеко, геть за чуж? р?зи!.. А то перед очима його
став друга картина. Його нива й панська - то одна Романова нива; а на т?й
нив? росте-зроста?, як рута зелена, буйна пшениця ? хвилю?ться на в?тр?
молодим колосом по розлогому полю... А серце в Романа росте угору в?д над??,
а в кишен? немов бряжчать уже грошики люб?... "Н?, не моя нива! не моя! а
того... бодай йому все зле та лихе!.. Хай купу?, хай купу?!.. - скажен??
Роман. - Хай!.. ? грош? дам!.. аякже, дам!.." А тим часом по голов? снуються
як?сь думи, що то збирають на чол? зморшки, то розгортають ?х... "Хай
купу?!.."
Роман ходить по полю ? не знав, чи то ноги носять його, чи думки, що
л?тають по голов?, сво?ми крильцями допомагають йому. Врешт?, в?н ста?,
р?шуче б'? себе по кишен? ? каже, якось непевно осм?хаючись: "Дам!.."
Роман зараз-таки поб?г до Наумихи. В?н застав ще Семена. Наумиха
поралась б?ля печ?, готуючи вечерю.
Роман трохи заспоко?вся вже ? хитрими очима поглядав то на мат?р, то на
брата. Видко було, що в?н ма? якусь думку, яко1 ие хоче виявити. Семен та
Наумиха здивувались трохи, вздр?вши Романа по так?й гостр?й в?дпов?д?
братов?. Але Роман казав, що в?н пом?ркувався, порадився з ж?нкою ? оце
прийшов д?знатися, чи справд? Семен купу? землю, а якщо купу?, то ск?льки
потребу? грошей. Семен зрад?в та прохав брата с?дати, але Наумиха чогось
була лиха ? совала б?дними горщиками так, що вони аж сичали.
Роман побавився довгим ср?бним ланцюжком в?д годинника, пол?в у кишеню
? витяг зв?дти шк?ряний пулярес.
- Грош? ?сть, - сказав в?н, зараз же ховаючи пулярес, - та от лихо, що
з кишен? вони горобцем випурхнуть, а назад ?х й волом не затягнеш!.. Тепер
так: зроби кому вигоду, а соб? клоп?т... Тепер, якщо потр?бн? тоб? грош?,
поб?га?ш не день, не два, висолопивши язика, заким позичиш у жид?в... А
процент дай, та ще такий процент, що аж пальц? знати, що аж в голов?
засвербить в?д того процентна... Я... чому? Я для брата р?дного й пучки,
мовляли ви, вр?зав би... Я грош? дам, та нв дурно, бо й мене шкода... Тепер
такий св?т, що й на волосинку нема дурниц?... Тепер комерц?я!..
- Св?т такий! - сердито об?звалась Наумиха в?д печ?. Св?т усе
однаковий, то йно люди так? настали... Що брат, що жид - одна ц?на!..
- Цитьте, мамо!.. В?н таки правду каже, що без процента н?де не
позичиш, Краще ж мен? йому заплатити, н?ж жидов?... Та, може, в?н й спустить
мен? дещо, Кажи, Романе, по-божому, що в?зьмеш на р?к в?д сотн?? - обернувсь
Семен до брата.
- А що тоб? казати?.. Тепер усе дешеве, т?льки грош? дорог?. Так, не
для тебе, в?зьму за сто - сто двадцять...
- А я ж не казала?! - сердито буркнула Наумиха, сунувши горщиком в п?ч.
Семен чухав потилицю. Багато! Сильно багато! А в?н же гадав соб?, що
брат не заправить такого жид?вського процента...
- Про мене, позичайте грош? в жида, я не бороню! Може, жид й дурно
позичить!
Роман п?дв?вся з лави ? зробив такий рух, наче в?н глибше запхнув грош?
в кишеню. Х?ба в?н набива?ться з гр?шми?.. Не хотять - ? не тройка! Баба з
воза - коням легше... Ого! Грош? такий крам, що куди не поткнись, скр?зь до
?х ласих повно! А то й полежати можуть: н? ?сти, н? пити не просять... Ет,
хот?лося зробити вигоду братов?, за спасиб? б?льш, як кажуть... А тут - на
тоб?: процент великий!.. Гляд?ть меншого!..
Роман налапав шапку ? наважився т?кати. Семен жахнувся: ще справд? брат
розгн?ва?ться та не позичить грошей, а в жид?в ? за такий процент не
знайдеш! В?н кинувся до брата.
- Та год? ж бо, год?! Нав?що гн?ватися? - укоськував в?н Романа. - Я
йно казав: коби менше; а як не кожна, най буде, як хочеш! Куди там мен? по
жидах б?гати!.. Роман втихомирився.
- Я йно для тебе, Семене, це роблю, бажаючи тоб? пожитку з того грунту,
що купу?ш, - казав Роман, дивлячись вб?к хитрими очима, в котрих мигнула
якась пота?мна думка. - Я другому зроду-в?ку не позичив би!..
Закликали св?дк?в, принесли могорич; коло столу знялась бес?да. Т?льки
стара Наумиха стояла невесела б?ля печ?, не обзиваючись й словом. Чогось ?й
було сумно, чогось було журно. Наче в?щувало серце якесь лихо неспод?ване.
"Справд? св?т ?нший наста?, - думала стара, - бо брат в брата
дурн?сенько грош? цупить, не соромлячись н? людей, н? бога. Коли б ще Семен
не зашморгнувся тою позичкою, як налигачем за шию... Щось мен? тая
катеринка, як жарина, пучки пече, - думала вона, загортаючи в хустину грош?,
що дав Семен до сховку. - Не моя це дитина, не моя! - казала стара соб?,
стежачи очима за Романом, що, непевно осм?хаючись, виходив у двер?. - Не йму
я йому в?ри, не правдою в?н дише".
А Роман йшов ? розважав щось; думки снувалися по його голов?, як човник
пом?ж основою. В?н ставав на дороз?, щось мимрив п?д носом, щось м?ркував...
"А земля таки мусить бути мо?ю!" - зак?нчив в?н р?шуче ? п?шов дал?.
Семен радий був, що все ск?нчилось до ладу. За два тижн? в?н одружився
з Домною, кинув службу в економ?? ?, оселившись в батьков?й хат? вкуп? з
Наумихою, не раз з вдячн?стю згадував Романа, що не т?льки допом?г купити
грунт, але й на вес?лля позичив тридцять карбованц?в.
В хат? тепло: в?д печ? йде дух, розходиться по вс?х закутках. Каганець,
потр?скуючи, мляво блима? на прип?чку, нер?вно осява? хатину. Гарно та мило
в такому нап?всв?тл?, примостившись ближче до печ?, вести любу розмову
довгим зимовим вечором. Згадки сам? зринають в пам'ят?, слова сам? ?ллються.
Отож ? Наумиха з нев?сткою, сидячи за кужелем, зв?рялися одна одн?й з свого
колишнього... Чорний к?т солодко спав на прип?чку б?ля каганця йому було
байдуже, що холодна зима зазирала кр?зь в?кна б?лим морозом. Тиша та спок?й
гостювали в хат?. ? чому той спок?й, тиша тая не ув?ллються в серце
Семенове? Чому те серце не хоче вдовольнитись сво?м близьким щастям, чого
воно скор?ше б'?ться в?д одно? мр?? про щастя других, чужих людей, щастя,
що, може, й не доведеться Семенов? побачити його?.. А х?ба в?н зна?, чого се
так?!
На якийсь час п?сля того, як в?н одружився з Домною, "дурн? думки", що
ще змалечку мучили його, почезли. Заколисаний родинним щастям з любою
дружиною, Семен забув на сво? колишн? турботи. Та от тепер, бог зна зв?дки,
знов з'явились т? думки, обс?ли його, намагались в?дпов?д?.
"Мен? ще добре, - думав Семен, сидячи на лав? в кутку, - мен? ще добре:
маю хату, маю поле, та й небагато на нас дво? треба... А ск?льки ж то, боже
м?й, бачив я таких, що в них ?но скибочка того поля, а с?м'я велика... А що
мен? до того?.. Що мен? чужа б?да?.. Як-то що? То йяо тому котов?, ще лежить
на прип?чку, до всього байдуже... А я людина... ? дивн? т? люди: б?ду?,
горю?, гине в голоду, а н?чого не радить соб?, не запоб?гав лихов?... А що ж
робити? Як робити?.. Та х?ба ж я знаю? Е, коби-то я знав, я б, вда?ться, на
видиму смерть п?шов, я б, зда?ться, видер, вигриз би ту землю, бо без земл?
лихо людям на земл?, сумно жити-скн?ти, сумно б?дувати без над?? на краще!..
А мен? що? Аби мен? добре, а там - про мене!.. Це знов обс?ли мене дурн?
думки... ? що мен? робити з ними, нав?що вони мен??.."
Семен узяв шапку ? вийшов надв?р, бажаючи розв?яти сво? думи десь поза
цею душною хатою.
Пожадливо, повними грудьми втягаючи в себе морозне пов?тря, подавсь
Семен дорогою ген за село. Твердий сн?г рипить п?д ногами в Семена, легко
дихати йому на цьому холодному роздолл?. Ось поминув в?н останню хату, ось
розкинулось, аж до самого небосхилу розляглося засипане сн?гом поле ? спить
п?д поблискуючою тисячами ?скорок одежею, чекаючи, поки не збудить його
весна... Широке, розлоге поле, та не людське воно, а панське. Люди не мають
лан?в, у них усе р?зи. Нащо одному такого поля? Х?ба для розкош?в, бо цього
поля стало б на сто чолов?ка... Оден розкошу?, другий сльози ковтав... Де ж
та правда в св?т? божому?.. Теч?я думок Семенових знов попливла в той б?к,
куди звичайно зверталась, скоро в?н починав думати про поле. "Чи я
божев?льний? - спинивсь урешт? Семен. - Тьфу, в?дкаснись, сатано! На що не
гляну, про що не помислю - усе зведу на одно... Коли б уже та весна швидше
приходила, може б за працею не л?зла в голову всяка н?сен?тниця!" - казав
Семен, повертаючись додому.
Весна не забарилась. Пригр?ло сонечко, обсохла земля, потягло орача в
поле. Подавсь ? Семен з плугом на ниву. Поб?ч з ним, на сво?й р?з?, орав
Роман. Семенов? було гарно. Чорна р?лля р?вно клалась скиба за скибою в-п?д
нового плуга, молод? волики тягли щиро, не л?нуючись. Семен обчищав ?стиком
лем?ш та, щиро налягаючи, йшов за плугом. В?н упивався весняним пов?трям ?
тими пахощами чорно? вогко? земл?, що були йому найкращими над ус? пахощ?.
В?н любив землю, як пташка пов?тря, риба - воду. Та й що варт селянин без
земл?? Усе одно, що пташка без пов?тря, риба без води. А земл? з кожним
роком усе меншав та меншав. Не те, щоб менше ставало ?? на св?т?, а д?лять
?? межи собою мало не на грядки, бо на св?т? дедал? ста? людн?ше... ? що
воно буде, як люди отак пошматують землю, з чого вони хл?б ?стимуть тод??
Погана справа. Треба земл? ? то конче треба. Де ж ?? узяти?.. А ц? розлоги,
що розкинулись ген-ген горами та долинами, ск?льки оком захопиш!.. Адже то
панське!.. Х?ба що? Х?ба та земля, де орю я, Роман, ус? люди, не була колись
панською? Була панська, а тепер людська. Знайшовся такий, що дав волю, дав ?
землю... Та як же так? Прийти - в?ддай землю, що ма?ш, бо мен? мало! Так не
можна, не по правд?. А це по правд?, що оден ма? такого земл?, що й за день
не об'?деш, а другий - на яму лиш на кладовищ??.. Дурно не треба, можна на
виплат, як ? ту землю, що тепер ма?мо... Хай панам грош?, а нам земля. Земля
для того, хто коло не? ходить... ? це можна зробити!.. Можна!..
Семен упр?в в?д цих думок. В?н обтер мокре чоло рукавом свитки ? глянув
на небо, де ключем пролет?ли журавл?, курлюкаючи в блакитн?й високост?,
- Гей, соб, сивий, соб, моругий! соб! - п?дбадьорив в?н волик?в,
налягаючи щиро на плуга.
"Це можна зробити... Громада - великий чолов?к... великий, та мов той
?ван, що великий, а дурний... Чому дос? н?чого не роблять, чом не п?клуються
про д?тей власних?.. А що ж зможе мужик? Куди його пустять?.. Та що! Хоч я й
мужик, хоча я й неписьменний, темний, а п?шов би бог зна куди, до само?
столиц?, впав би навкол?шки й сказав би: царю м?й ясний! так ? так, поля в
нас обмаль, випасу нема, без л?су б?ду?мо... Якщо не хочеш, щоб ми погинули,
дай нам земл?... Ми не хочемо н?чи?? кривди, ми не хочемо дурно, виплатимо
що до коп?йки... Рятуй, бо гинемо... А там - най хоч голову мен? стинають!
Послужив би я громад?, коли н?хто не хоче!.. Дурний, дурний, що се я
вигадав?.. Тьфу!.."
- Гей! соб, сив?, соб, бодай ви скрутилися!.. Тпру!
Семен д?йшов до обн?жка. В?н витяг плуга ? перекинув його наб?к.
- Х-ху!..- сказав Семен, зд?ймаючи шапку та витираючи впр?лого лоба.
Його г?рше змордували "дурн? думки", н?ж орання. Весь мокрий, тремтячий та
лихий на себе, с?в в?н на обн?жок, думаючи в одно:
"Боже, який я дурний та чудний соб? вдався!.."
А навкруги його гарно, як бува напровесн? в пол?. Сонце гра? пром?нням,
весняний лег?т жене по небесн?й блакит?, як пух, легеньк? б?л? хмаринки, в
пов?тр? бринять мухи, цв?р?нькають горобц?, пахне св?жою р?ллею, травицею,
ф?алками, пахне весною! Серце розкрива? об?йми ? тим розлогим нивам, що,
порвавши кайдани, збудились до нового життя, ? тим д?тям пов?тря - в?льним
птахам, що з далеких кра?в прилет?ли до нас у гост?, ? тому кущиков? ф?алок,
що, захистившись межи травицею, тихо процв?та?, в?ддаючи сво? пахощ? чудовим
пахощам весни!..
А тим часом Роман, орючи свою нивку, скоса погляда? на брата лихим
оком. Йому теж щось муля? серце. Муля? йому серце ота нивка ц?пов'яза. Гарна
нивка, та чужа. Його обража? згадка про те, що молодший брат, котрого в?н не
мав ? за боже пошиття, внищив ус? його зам?ри, два роки плекан? в серц?, як
найкращ? мр??!.. ? хто ж кого п?дв?в? Семен - його, розумного, хитрого,
досв?дченого!.. Та дарма, дарма!.. На в?ку, як на довг?й нив?: усього
бува?... Бува?, наприклад, ? так, що хтось позичить кому грош?, а той не ма?
заплатити чим на реченець, от ? продають землю... ? та земля переходить
таким робом до того, хто позичав... Бува? й так... Тепер такий св?т: дурний
впустив з рук - розумний п?дняв; дурний да? - розумний бере... Тепер т?льки
розумний та хитрий здола? жити, а дурн? мусять геть до крихти вигинути... ?
чому б, наприклад, тому Семенов? не послужити ще який р?к в економ??, чого
замолоду пхатися в хазя??.. А!! Г?рко дивитися на ту ниву, що оре Семен; так
вона прийшлася до його, Романово? ниви, так пристала, наче столяр
припасував... Та н?чого, можна почекати: дурний впустить, розумний
п?д?йме...
Загегали дик? гуси, простуючи кудись високо п?д необмежним небом,
засп?вав над нивою жайворонок, зашум?в в?тер, проб?гаючи син?м л?сом, а
Романов? в ус?х тих весняних згуках причулось одно: "дурний впустить,
розумний п?д?йме..."
Семен ходив сумний, замислений. Наумиха пом?тила це; Домна падала коло
чолов?ка, розпитувалась;
- Що тоб?, Семене? Чого суму?ш? Не тайся з лихом перед мною!
- Н?чого мен?... ? Голова трохи болить...
Домна була певна, що Семена наврочено, а Семен м?ркував, як би йому
зв?ритись громад? з сво?х думок, як би п?дбити громаду, щоб вона щось
робила, не чекала, згорнувши руки, лихо? години...
Незабаром мала з?братись рада. Семен, насилу дочекавшись того дня,
подався на майдан, де вже купчились громадяни. Д?дугани з довгими сивими
бородами, заклавши руки на ц?пки, сидять на призьб? п?д розправою ? щось
гомонять. Молодш? стоять купками, розмовляють, кричать, вимахують руками. Он
якийсь доброд?й, п?дживляючи свою мову енерг?чними рухами, то пересову?
високу шапку з л?вого вуха на праве, то насову? ?? аж на оч?, то знов
в?дкида? назад, на потилицю, так що шапка ледве-ледве трима?ться на мак?вц?
й не пада? на землю. Очевидячки, та шапка в повн?й згод? зо вс?ма почуттями
його рухливо? вдач? ?, мов вражливий барометр, показу? вс? сут?н?
доброд??вого настрою... Ось ? староста, почепивши на груди медаль, сперся на
довгу карлючку ? кива? головою до Романа, с?льського писаря.
Семен зразу не може зважитись зняти бес?ду про те, що його так кортить
виявити, але, дослухавшись, як хтось жал??ться, що нема куди товар вигнати,
бо нема? пасовиська, кида? в громаду:
- Кажете: "нема пасовиська", ? не будете його мати! Дехто зверта?ться
до його. Ну, зв?сно, з пальця його не виколупа?ш!
- ? поля не матимете!..
- Оце вигадав! Х?ба його хто в?дбира?? ? так того поля мало...
- Мало! А тод? буде б?льше, як под?лите межи д?ти на грядочки? Тод? ж
що будеш?.. А грош? тягни з себе, мов жили: подать дай, мирське дай, сюди
дай, туди дай, а поля в ?ншого скибка, а в ?ншого й н?чого, випасу нема, л?с
дорогий!.. Тод? хоч лягай та вмирай ? "проб?" не кричи!
- Це таки правда!.. Це таки так!.. - зашум?ла громада, мов злива. - Ой,
потерпа? шкура, як подума?ш соб?, до чого воно йдеться... Вже й тепер
сутужно, вже й нин? трудно, як з кам?ння...
- Грунт можна роздобути!.. Були ми панськ? - тепер в?льн?....Дали нам
волю, дали й землю... Мало тепер земл? - дадуть ще! - говорив Семен,
запаляючись.
- Ой, коби-то дав господь милосердний, коби-то дав!.. А таки чутно м?ж
людьми, що будуть в?дбирати панськ? грунти та давати людям... Коби-то!
- Еге, "коби-то"! Казати "коби-то" не трудно... Тут треба щось робити,
а не теревен?-вен? правити... Тут треба подати "прошен??", та до самого
царя! Так ? так, написати, об?дно нам, кривда, пропада?мо, земл? нам треба й
д?тям нашим!.. Та щоб до того "прошен?я" вс? поприкладали руку, геть ус?,
ц?ла громада, бо громада - великий чолов?к, сила... Або ще краще. вибрати з
громади чолов?ка або двох, хай йдуть аж у столицю, до самого царя, хай
розкажуть йому всю нашу б?ду, вс? наш? потреби...
Люди, потовпились до Семена, оточили його. Зробилось сум'яття. Одн?
кричали, поривались щось говорити, друг? зацитькували: цитьте, цитьте, най
каже!..
- Я сам, - провадив дал? Семен, а оч? й лиця палали йому, - я сам п?ду,
аби ваша згода! Я н?чого не боюсь!.. Я п?ду, куди треба, я впаду навкол?шки,
я виблагаю ? принесу вам землю!..
Громада загуд?ла, як р?й! Кожний мав щось казати, щось вигукувати.
Роман стояв оддал?к ? м?нився на обличч?. В?н якось чудно осм?хнувсь
п?д вусом, слухаючи палку бес?ду Семенову. Але, почувши про мандр?вку в
столицю в?д громади, Роман раптом стрепенувся, очунявся. Перед його очима
промайнули грош?, нав?ть зашелест?ли п?д пучками.
"А в?н не такий дурний, як я гадав соб?, - подумав в?н. - То землю
купив, а тепер, бач, хоче мандрувати на громадськ? грош?! Зна?мо ми т?
мандри з чужими гр?шми!.. ?й-богу, Семен розумн?ший, н?ж я мислив!.. Але
н?чого з сього не буде. Куди такому мудьов? та до такого д?ла! Вже як йти в
столицю, то кому ж, як не с?льському писарев?, людин?, що ? грамоту знав, ?
обдурити кожного потрапить!.. Чекай-но, братику, не туди тоб? н?с
стирчить...в
Роман протовпився межи громаду.
- Чекайте, люди добр?! - гукнув в?н. - Це д?ло непевне! Ходили за ним
трохи б?льш? голови, н?ж Семенова, та й то повернули н? з чим!.. Та ж би
там, у столиц?, побачивши таке диво, зараз би нагнали ?к лих?й матер?: "Ачу,
невмиване, на село до ц?па!.." Нема кого вибрати, та ц?пов'яза!..
- А що ж, тебе п?слати? - крикнув хтось з юрми.
- Х?ба я кажу, що мене?.. Х?ба нема кого вибрати?.. О, якби я п?шов, я
б уже знав, як там обернутися, я б там знав, що, куди ? до чого!.. А то -
ц?пов'яз!.. Ха-ха-ха!..
Семен хот?в щось казати, але громада так заметушилась, що н?хто н?чого
не чув, н?хто н?кого не слухав. До молодших пристали д?ди й зашамкали.
Воно добре було б так зробити, як радить Семен, та це справа не така,
як з гор?хом: розкусив та й вилужив зернятко... Тут ще треба пом?ркувати,
розумом розкинути... Чи буде що з не?, з то? справи, чи н?, а грош? дай...
Грош? дай! Еге! Так-то тепер легко за грош?; вийняв та й на!..
Громада погомон?ла, погомон?ла та й роз?йшлась.
Семен, лихий та сердитий, швидко посп?шав з майдану. Зл?сть поняла
його.
"Турма... отара, - думав в?н, - а не громада. Се?-те?, те?-се?, а як
д?йде до д?ла, то й розточуться, розповзуться, як тая купа червак?в на
сонц?... Тьху!.. Та дарма! Я сам зроблю д?ло, сам! Не треба мен? н?кого!..
Об?йдеться!.."
На жид?вському за?зд?, в маленьк?й к?мнатц?, осяян? блимаючим св?тлом
шабас?вки, близько сидять оден коло одного Семен ? жид-адвокат.
Витр?шкуватий лисий жид, п?дсунувши на чоло здоров? окуляри ? заткнувши перо
за вухо, любенько нахилився до Семена ? поспитав:
- То вам "прошен??" написати в суд, пане хазя?н? Можна... Певно,
побились з ким у корчм??.. Ну, чому не побитися: на те дав бог свято й
гор?лку".
- Та н?!..
- А може до мирового: певно, судитесь з ким зи землю...
- Та н?!.. Напиши мен?, Мордку, до самого царя...
Мордко з жахом в?дкинувся назад, п?дсунув окуляри аж на лисину ?
вирячив витр?шкуват? баньки на Семена.
- Чи ви не п'ян? часом, пане хазя?н, бодай ви здоров? були? - поспитав
в?н з непевн?стю в голос?.
- Н?, не п'яний... Напишеш, що скажу... Т?льки кажи, що тоб? дати за
"прошен??"? А не заправ, як за р?дного батька!
Мордко, склавши руки на черев?, пустив млинка великими пальцями ?
п?дв?в вирлоок? баньки на стелю. В?н щось думав.
- Так, пане хазя?н, - озвався, врешт? жид, - як я пишу в суд, то беру
карбованця, як пишу до мирового, то дев'ять злотих, а як до царя, то х?ба
багато буде - синю?
- Гм... а менше не буде?
- Н?!
- Ей, б?йся бога, спусти хоч трохи...
- Не можу!
- Ну, то пиши...
Мордко швидким рухом скинув на н?с окуляри, поплював на пальц?,
об'яснив шабас?вку ? налагодивсь писати.
- Пиши так, - почав Семен, присунувшись ближче до жида, - пиши так:
"Ясний наш царю й батьку! Ми вс? тво? д?ти - ? пани, ? мужики. Мужик дав
рекрута, мужик платить подать..."
- Ай-ай-ай, пане хазя?н! Б?йтеся бога, чи ж я можу писати до царя
по-мужицьки? - скрикнув здивований жид.
- Пиши так, як кажу. Адже не дурно пишеш.
Мордко здвигнув плечима, осм?хнувся сам до себе ? взявся до писання, а
Семен почав проказувати. Його думки, що зродились у серц?, а зростали в
голов?, пливли в?льно, як прозора теч?я в зелених берегах, ? клались рядками
на папер?. Ще н?яка супл?ка в св?т? не була написана в так?й щир?й,
нештучн?й форм?, ?, може, н? в одну не було вкладено такого незарного
почуття, тако? глибоко? в?ри в свою правду, тако? над?? на перемогу над ус?м
то? правди!
Лойова шабас?вка ст?кала на л?хтар розтопленим ло?м, тр?щала ? чад?ла
чорним гнотом, а Семен розжевр?лими очима стежив за Мордком, що виводив на
папер? рядок за рядком, осм?хаючись ?нколи непом?тно над сво?ю роботою.
Скоро Семен зан?с на пошту та послав сво? "прошен?е" - йому легше стало
на серц?, немов в?н скинув якусь вагу з його. Тепер усе буде гаразд, тепер
доля не за горами! Подякують колись йому за п?клування. Не батьки, то д?ти
подякують. В?н буде старий, немощний, то любо буде чути, як зв?дусюди
дякуватимуть йому: "Спасиб?, д?ду, спасиб?, що порятували". Гарно було
Семенов?, та в?н чекав ще кращого.
Минув м?сяць ? другий, а з столиц? в?дпов?д? щось не присилають. Та
байдуже, незабаром мусять над?слати. Поминули й жнива. Семен спродав трохи
хл?ба й заплатив пану Янковському п'ятдесят карбованц?в довгу. Романов? н? з
чого було виплатити хоч би й частини, ? це трохи гризло Семена, бо вже брат
натякав йому за довг.
Настала й ос?нь, а з столиц? - н?чичирк. "Що за дивом Чого там
рахаються так довго? Та х?ба ж так одна справа, там, мабуть, сила роботи!" -
заспокоював себе Семен, хоч чув, що йому чогось мулько на серц?. Так щось
часом точить серце, мов червак... Через кого пришлють в?дпов?дь? Чи через
пошту на Семена, чи через волость, чи через станового? Ця думка турбувала
Семена; його серце починало голосн?ше калатати, скоро до вуха дол?тало
теленькання дзвоника або коли в?н стр?чався з соцьким. Семен частенько
нав?дувався на пошту, розпитував, чи нема? до його листа з столиц?.
В?дпов?дь не прибувала, хоч час линув, несучи земл? сн?гов? шати...
Семен чекав, не тратив над??. Але дедал? невпок?й опанонував Семеном.
В?н зробився уразливим, нетерплячим. Його дратувало кожне жал?сливе слово
б?дно? Домни, котра не знала, що д??ться з чолов?ком, кожне материне
запитання, В?н тремт?в та схоплювався з лави, як хто вв?ходив до хати. Часом
ув? сн? вбачалося йому, що соцький прин?с так довго оч?кувану бомагу, - ?
Семен з?скакував з полу, виб?гав на подв?р'я. А то видасться йому, що
незабаром, або й зараз-таки, мають покликати його до станового. В?н с?дав
тод? на лав? ? чекав. ? досить на той час стукнути кому-небудь с?нешн?ми
дверима, щоб серце Семенове зупинилось в грудях, перестало битись, а
змарн?ле обличчя вмить пополотн?ло. Семена жерла гарячка, в?н був сливе
недужий. Хрестини сина, що породила Домна восени, не здолали розважити
засмученого Семена, не розпорошили його г?рких думок, його гризоти...
Минуло р?здво, в?дсвяткували й водохреще, а ?з столиц? н? чутки,
"Не пустили, - думав Семен про сво? "прошен??", - не д?йшло...в
Ця думка трохи заспоко?ла Семена. Не д?йшло - значить, н?чого
спод?ватись в?дпов?д?. Але мара безземелля в будучност?, що була зникла на
якийсь час, знов з'явилась ? стала перед ним у гр?зн?й постат?. Колишн?
думки знов турбують Семена, знов точать його, мов шаш?ль дерево; в?н не ма?
вже сили спекатись непроханих гостей. Думка за думкою, мр?я за мр??ю
котяться в б?дн?й голов? ц?пов'язов?й, як хвил? на безкрайому рездолл? моря,
котрим год? змагатися з невпинним, могутн?м в?тром.
Розпалена уява Семенова переносить його в пришл? часи, в т?? часи, коли
людям стане т?сно на сво?х грунтах, коли, зубож?л?, голодн?, вони враз з
ус?х грудей скрикнуть: "Смерт? нам або поля!.." Але поля нема, смерть не
приходить, ? голодн?, зворохоблен? лави, повн? розпуки й знев?р'я, ринуть на
багатих, на тих, що то мають грунта необмежен?, що не знали дос? голоду й
холоду. Лама?ться всяка правда, розлива?ться море кров? людсько?... ? не
спинити тод? то? колотнеч?, як не спинити хуртовини, не спинити зливи, що
затоплю? землю, клекоче бурчаками, руйну? гребл? й все, що на дороз?...
Семенов? ста? моторошно. Чи в?н не хорий, бува?? Що се йому верзеться,
що се привиджу?ться?.. ? в?н силку?ться оту н?сен?тну уяву розпорошити
здоровими думками. Чи може так бути, як йому уявилося? Що земля под?ля?ться
на шматочки, що людей все б?льша?, а земл? не прибува?, що вже й тепер
чимало бурлак?в, а дал? й б?льше буде - це кожний бачить й зна?. Дал?.
Голодний вовк серед дня, не боячись смерт?, хапа? в?вцю з отари, а голодна
людина не багато краща за вовка. ? це очевидячки. Ну, а коли так... а коли
так, то все це може справдитися... Семен чу?, що його уява зроста? в ?дею, в
яку в?в в?рить ? яко? заразом жаха?ться... "Але як це може бути, щоб до
таких простих речей не дом?ркувались дос?? - тремтячи, як у пропасниц?,
дума? Семен. - Невже до цього н?хто ще не д?йшов розумом? Мабуть, що н?, бо
не запоб?гають лихов?... Се вже мен? десь так бог дав, зняв б?льма з очей,
щоб я других, розумн?ших та сильн?ших за себе, нав?в на стежку... ? я
виявлю, я мушу виявити свою думку, та одному лиш царев? ? б?льш н?кому... Не
посилатиму "прошен?я", однаково не пустять... Треба конче самому, на
словах...в Семен згаду?, що на мандр?вку в столицю потр?бн? грош?, а в нього
поки що сам? йно довги, але згодом заспокою?ться: байдуже! Як не тепер, то в
четвер, аби д?п'яти свого...
Над?я знов загр?ва? болюче серце Семенове, ц?пов'яз знов ма? чим жити.
? Роман ма? ?дею, ще й гарну ?дею, але то таку гарну, що нав?ть на саму
згадку про не? усм?шка осява? його обличчя. Роман дом?ркувався, що т? три
морги земл?, як? недавно купив Семен ? як? наче сам бог притулив до його,
Романово?, ниви, не потр?бн? Семенов?. Авжеж не потр?бн?, бо в?н не вм??
шанувати ?х. Брат не матиме пожитку з того грунту, бо в?н марну? свою працю,
розс?вав ?? на дурницю. Ось недавно Мордко хвалився, що взяв в?д нього п'ять
карбованц?в за якесь там "прошен??"... ? що з того "прошен?яв3 Якби користь
яка, а то - халепи ще не бачив!.. Ну, з'?в би за т? грош? ласо, пропив би ?х
- усе б була признака, а то по жидах-дерисв?тах розс?вати!.. Н?, не потр?бна
такому земля, однаково змарну?... А це гр?х. Адже й батюшка в церкв? каже:
"Всякому маючому дасться, а в?д немаючого й що ма? - в?дбереться..." А кому
ж в?д?брати ??? Роман н?кому не дасть в?д?брати, в?н сам в?дбере землю...
Т?льки як же це зробити? Правити через суд довг з Семена - так мало ще
напозичив... ще не час... Питання це забило клин у т?м'я Романов?, але в?н в
к?нц? заспоко?в себе: "Якось вона буде! Не кабак же в мене на плечах, а
голова, та ще й неабияка!"
Промайнула метеликом весна, зб?гало, мов день оден, й л?то. Почали люди
серпи гострити, лаштуючись до жнив. Семенове жито зародило на диво. Густе,
високе, воно гнуло додолу важкий колос, наче згиналось до Романового, що
зараз-таки на сум?жному пол? стирчало догори, р?дке та м?зерне. Ця картина
несказанно дратувала Романа.
- Скажусь, збожевол?ю, як не в?дберу цього поля! - казав в?н,
затискаючи зуби. - Я його п?дпалю... Б?гме, п?дпалю... Хай пропадав... Та не
пропаде, ледащо: дам грошей на хату, ще раз позичу, а поле таки буде мо?м...
Вже як сказав, що буде, то буде...
? Роман гр?зно поглядав на молодшого брата, що почав уже жати стигле
жито край поля. А Семен не знав, не в?дав й не причував нав?ть свого ворога.
В?н жав, заклопотаний власною думкою. П?шла чутка, що до Межибожа, де
з?бралась сила в?йська, мав незабаром прибути хтось з царсько? родини. Ця
новина дуже була на руку Семенов?. До Межибожа не так-то далеко, можна туди
по?хати, от коли б т?льки обжатись та звезти хл?б. Вже в?н конче подасть
"прошен??", виблагав дозволу й грошей на порогу, при?де в столицю й виявить
свою та?мницю царев?...
Люди обжались. Заскрип?ли вози, замотали головами круторог?, здержуючи
з гори висок?, мов хати, хури, наладнован? золотими снопами. Почалась
возовиця. Семен зв?з св?й хл?б ран?ше в?д других ? склав у стодолу. В?н
квапився вирушити в дорогу.
Був чудовий серпневий ранок. Сонце встало ясне, веселе, умите ?
зараз-таки почало гратись в золотими ст?жками жита й пшениц?, що стояли,
пишаючись, на кожному об?йст?. Горобц? цв?р?нькали та чубились коло ст?жк?в,
де було чимало витрушеного зерна. Т?льки людям було загайно, бо вони ще не
пок?нчили ц?лком у пол?. В сел? було пусто й тихо. Двер? в хатах були всюди
зачинен?, В Наумишин?й хат? теж не було н?кого, бо Семен, маючи увечер?
?хати до Межибожа, хот?в налагодити ж?нц? дров ? подавсь у л?с, а ж?нки
копали в пол? бараболю.
Роман йшов улицею, йому треба було до тестя. В?н ще здалеку наглянув
братов? ст?жки й стодолу, що стояла повна сноп?в край дороги. Романа так ?
шпигнуло щось у серце.
"Якого хл?ба навозив!.. - подумав в?н з заздр?стю, мало не з ненавистю
до брата. - Оце попродасть ? принесе мен? довг... хоч не ввесь, частину...
та не бачити мен? його поля, мов свого носа... Мав в?н хл?ба... ма?!.. а
якби те?...- Роман поправив вогонь у люльц?. - взяло б ся вогнем - ? нема...
? лиш купа попелу лежить зам?сть хл?ба... Не взяв би його кат, позичив би я
йому на хату... Зате б ? ниву мав1.. 1 чого, дурний, налякався? - казав
Роман, цокаючи зубами, мову пропасниц?, та озираючись навкруги. - Й духа
живого нема?... не побачать... От взяти так...- Роман вийняв губку 3 кишен?,
- зробити так...- в?н запалив шматок губки з люльки...- а дал? так... ?
год?...в Роман кинув тл?ючу губку на ожеред соломи, що лежав коло стодоли, ?
поваживсь т?кати... Але - ой леле!.. Що ж се таке? Ноги Романов? мов
прикип?ли до м?сця, сили десь раптом щезли, ? в?н не може порушитись,
заразом тямлячи, до болю 'в мозков? тямлячи, що й стояти не можна... А проте
в?н сто?ть ? чу?, як уся кров його вб?глась до серця, ? не може в?двести
широко розплющених очей в?д губки, що жарить на солом? проти в?тру...
Роман натужу? вс? сво? сили, усю волю ?, зрошений холодним потом,
непевним кроком сливе б?жить дал?...
А над тихим мертвим селом вже понеслось в?д дзв?ниц? тривожне: бов,
бов, бов... То хтось, побачивши стовп чорного диму, що звився аж п?д небо,
дзвонить на пожежу. Хто був лиш на сел? - складав ст?жки або копавсь на
город? - ус? висипали на улицю, озираючись навкруги, шукаючи того
невблаганного ворога с?льського в л?тню посуху... Хто горить!.. Де?...
Либонь ?ван Галузка... Н?, Як?в Коваль... Наумишина хата!.. "Наумиха
горить!.." - кричить хтось з? стр?хи, куди вил?з роздивитись краще... ? вс?
ринуть туди, де хмарою в'?ться чорний дим, попереджаючи хвил? полум'я...
Ось чутно, як лопотить хтось босими ногами по улиц?. То десятник, без
шапки, розхристаний, придержуючи груди руками, кричить, важко в?дсапуючи:
- Поже-жа!.. ххе!.. ххе!.. ххе!.. Поже-жа! ххе..! ххе!.. Десятник уже
зник, його поклик "поже-жа" тих?ше лунав з-за хат, але те лопотання босих
н?г, те в?дсапування розхвильованих грудей, невгаваюче бовкання дзвона, чад
з диму, що розноситься в?тром, сповняють пов?тря несказанною тривогою, ?
тривога обхоплю? вс?х, хто в?ддихав лиш тим пов?трям...
Ось б?жать з поля сполохан? люди, прямуючи на чорну хмару диму.
- Ой, мат?нко, наче наша хата... ой!.. ой!..
- Та не ж на наш?м кутку! Десь коло Наумихи!..
Курява звива?ться з-п?д прудких в?д жаху н?г, вузьк? п?дтички ж?нок
лопотять, черкаючись об халяви.
Б?ля Наумишино? хати - содома, Вогонь обхопив стодолу, старики,
перекинувся на хату. На подв?р'? спека, як у пекл?. 3 розпеченими обличчями,
об?ллян? потом, замазан? болотом, метушаться люди коло вогню, намагаючись
вгасити його.
- Хл?б рятуйте! хл?б! Розривайте стодолу!..
- Не розривайте, не треба! Гас?ть так!..
- Розривайте, кажу!..
Палаюч? крокви рухнули п?д одностайним натиском, стр?ливши догори
ясними ?скрами, а з середини стодоли вихопилось раптом полум'я й загогот?ло,
- Води!!
К?лька в?дер води бухнуло на вогонь; огонь засичав, прича?вся, дихнув
чадом ? чорним димом, а дал? вискочив й сам, ще потужн?ший, ще могутн?ший,
як незвитяжний переможець...
- Тягн?ть снопи!.. Гас?ть снопи!..
Але ця робота мало на що придалася: колосся вже обсмалилось, придим?ло,
? сн?пки лиш чад?ли, облит? водою...
3 хати виносили одежу, вс?лякий др?б'язок ? складали все на купу. Люди
скупчились б?ля хати, бажаючи обрятувати хоч ??. Але надаремне: вогонь
бурхав, скажен?в, мов лютий зв?р, кидався на все, що могло гор?ти,
вихоплювавсь там, де його й не спод?вались. В?н наче глузував ?з свойого
ворога - води, - що не м?г дати соб? з ним ради.
Вже хата сливе догорала, коли приб?гли з поля Наумиха з Домною. Як
уздр?ла Наумиха, що д??ться, так руки й заломила.
- Ой, праця ж моя, праця надбаная!..
Вона кинулась до хати, але там жар?ли лишень головешки та стрибало
де-не-де полум'я. Наумиха метнулась до ст?жк?в, а вони стояли то чорн? й
спопел?л?, то жевр?ли тце, як жар у печ?... Наумиха зняла руки до бога.
- Боже м?й, боже!.. Що з нами сталося!.. Люди добр?, - благала Наумиха,
простягаючи до людей руки, - рятуйте мо? добро, рятуйте!..
Та н?чого було рятувать уже.
Домна ревно плакала, притискаючи дитину до лона, мало не омл?вала.
- Сину м?й, сину, побила нас лиха година... Пропали ми, б?долашн?,
загинули...
Молодиц? обступили Домну, зацитькували, гомон?ли.
- Бог зна, зв?дки й з чого занялося... Може, де д?ти вогнем бавились, а
може, жар у печ? лишили, бува?...
Аж ось верхи прискакав Семен ?з л?су. В?н як зл?з з коня, як став,
мовчазний, згорнувши руки, на пожарищ?, так ? захолов. В?н сам не знав, що з
?м робиться. Так, наче дурний кам?нь, в?д?рвавшись од високо?-превисоко?
гори, впав йому на голову.
Роман теж з'явився на пожежу. На обличч? його малювався неспок?й, але
що ж, - на те в?н брат, щоб його бол?ло братове лихо. В?н усе розпитувавсь
м?ж людьми: зв?дки почалось гор?ти - з хати чи з стодоли - ? яка б могла
бути причина пожеж?: чи п?дпалено, чи, може, сам? необережними були з огнем?
Але н?хто н?чого не знав, кожний мав свою догадку.
Роман п?д?йшов до матер? й почав вмовляти стару, дивлячись кудись уб?к
неспок?йними очима.
Год? журитися... Так уже десь мало бути... Якось-то воно буде: в?н,
Роман, не дасть ?м загинути, п?дпоможе ? л?су купити, ? хату поставити...
Ось в?н побалака? з Семеном, може, щось удвох й поворожать...
Наумиха слухала ? лиш хитала безнад?йно головою. Вона, мов той слимак у
свою шкаралущу, сховалась у власне горе й не спод?валась вже кращо? днини...
Семен ледве очумався. В?н п?дходив до обгор?лих сноп?в, що лежали
скр?зь по подв?р'ю й дим?лись, перевертав ?х, оглядав. Ось лежить його
праця, його кривавиця, його над?я: чорна, мокра, чадна... Ось дивиться на
його чорна, обсмалена ру?на хати, жужмом лежить на позаливан?й земл? усяке
добро, лама? руки дружина, як смерть, ходить мати...
Але чудна р?ч: Семен дивиться на все це, як на чуже, в його серц? нема?
того острого болю, того жалю, який повинен би бути. Семен це сам пом?ча?, ?
йому нав?ть дивно... В?н чу?, що ноги сам?, без його вол?, носять його по
подв?р'ю, руки самох?ть п?д?ймають усяке манаття, складають у пов?тку, що
мав чудом яким заховалась в?д вогню... Йому наче байдуже до всього. Чи то
справд? кам?нь який. впавши на голову, пригн?тив мозок, що там не ворушиться
н?чого, таки н?чог?с?нько?..
Пожежу вгасили, люди роз?йшлись. Т?льки три постат? хазя?в сновигали по
пожарищ?, мов т?н?. Так захопила ?х н?ч. Н?хто й не мислив спати; про вечерю
теж не було гадки, Вс? вони скупчились п?д хатою в садку. Наумиха, напнута
чорною хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись на р?г
безверхо? хати, ? гр?ла бос? ноги на тепл?й ще земл?. Домна з запухлим в?д
сл?з видом, сидячи на призьб?, годувала дитину. Семен теж притулився оддал?к
п?д осмаленим деревом. Вони мовчали, а думи ?х круком чорним л?тали по
пожарин?, розбивались м?ж чорними ст?нами.
"П?шло мо? добро, - думала Наумиха, - шумом зб?гло та вже не
вернеться... Не одну я н?чку не спала, не оден день г?рко працювала,
здоров'ям накладала, а тепер де воно? Попелом узялося... В ц?й хат? зросла
я, зв?кувала, зазнала добра й лиха... Я ж ?? сама й мастила, й вигладжувала,
пилочок обдмухувала, як дитину доглядала... Умру, мислила я соб?, у сво?й
хат?, де кожний закапелочок бачив мою долю й недолю... Та не довелось... Що
ж, з богом не сваритися, на все його воля й змога..."
Дитина закоришмалась на руках в Домни, запхикала чогось, прокинувшись,
а Домна так ? роз?ллялась сл?зьми.
- Не плач, доню, - об?звалась Наумиха, - не поможеться з плачу... Б?льш
на св?т? земл? горовито?, н?ж р?вно?, б?льш чолов?к мусить горя прийняти,
н?ж радост?...
Наумиха не плакала. Горе посухою впало на ?? оч?, висушило сльози. А
Семен сид?в ? без думки дивився на зоряний обр?й, що св?тивсь межи деревами.
Себто, в його голов? мигт?ли як?сь шматки думок, просувалися як?сь неясн?
образи, та в?н н?як не м?г вп?ймати ?х, зв'язати докупи. Врешт?, в?н почув,
що по т?л? його мов комашня залазила. Семен загорнувсь у свиту, але його
взяли дрижаки. В?н наваживсь знятись з м?сця, обернувсь до хати ? глянув на
чорн?, пошарпан? ст?ни. ? враз ясно, виразно вдарила йому в голову думка:
"Згор?ла хата, згор?в хл?б..." Семен почув, що серце його раптом об?рвалось,
впало... у грудях щось стиснуло, в голов? закрутились думки колесом,
колесом... Дал? колесо п?шло в?льн?ше, тих?ше ? за кожним рухом одкривало
д?йсн?сть... Мозок Семен?в почав вбирати в себе ус? найдр?бн?ш? подробиц?
то? д?йсност?, ? з тих подробиць складалась невесела картина його стану,
малювалась безрад?сна пришл?сть...
Семен знявся з м?сця ? почав ходити вздовж обсмалених ст?н.
- Сину, - об?звалась Наумиха, - не сумуй, не гризись... 3 богом не
битись... Треба щось радити, а не сумувати...
- Знаю, що треба...- наблизився Семен, - та що мен? д?яти, за що руки
зачепити?
- 3давться мен?, що Роман, як був на пожеж?, казав, що поможе... Л?су,
казав, куплю, чи що... От вже не згадаю... П?шов би ти до його, порадився...
- Добре, мамо, п?ду...
- В?н-бо, той Роман, не такий вже й поганий, як я гадала...- казала
наче до себе Наумиха, та Семен ?? не слухав; в?н м?ркував, що почати...
А на сход? вже порожев?ло. Подихнув пустовливий в?трець, той в?щун
св?тання, побудив пташки, дерева, збудив ? н?чну тишу в?д солодко? др?моти
та виповнив ?? передран?шн?ми голосами.
Почули й кон? Семенов?, що мав на св?т благословитись, й за?ржали,
голодн?, в пов?тц?.
Семен стрепенувся: те ?ржання нагадало йому, що в?н збирався вчора в
дорогу. "А я й забув! - осм?хнувся прикро Семен, - Невже оце мен? й не
?хати1.. Як? Щоб я випустив з рук таку оказ?ю?.. Н?коли! По?ду,
сьогодн?-таки по?ду, та й год?!.."
Ця думка п?дбадьорила Семена, ? в?н нав?ть заснув на хвилинку,
примостившись на трав? п?д деревом.
Вранц? п?шов Семен до Романа. Роман позичив грошей на хату, ще й об?цяв
дати хуру до л?су п?д матер?ал. Семен заспоко?вся трохи. В?н зважився конче
?хати нин? до Межибожа, щоб не оп?знитися. Сказавши ж?нц? й матер?, що в?н
по?де по л?сах оглядати, де кращий матер?ал, та забариться, мабуть, зо два
дн?, Семен подався в свою мандр?вку з налагодженим заздалег?дь "прошен??м".
3 заспоко?ним серцем, повним над?? на щасне ск?нчення справи сво??,
повертав Семен з Межибожа додому. Правда, не все так склалося, як
жадалося... 3 царсько? родини н?кого не було в лагерях, ? Семен подав сво?
"прошен??" найстаршому генералов?, що весь так ? сяв в?д хрест?в та
золота... Генерал, спасиб? йому, людяний такий, н? кришечки не сердитий,
узяв "прошен??", в?ддав сховати... Уже ж в?н, певно, в?рний царський слуга,
уже б в?н не повинен змикитити...
Жваво, з юнацькою енерг??ю, заходився Семен ставити хату. В?н зв?з
матер?ал, полагодив обсмален? ст?ни, зв?в дах. Баби мастили ст?ни, Семен
поширю покр?влю - робота кип?ла, гор?ла в руках. Не оглянулись, як стала
хата ще вища та р?вн?ша за стару. Обрятован? в?д огню сн?пки вимолотили,
з?брали трохи зерна, присмаленого, правда, але, зм?шавши з позиченим в
гамазе?, можна було ?сти. Просо стояло ще на пол?, кукурудзу Наумиха теж не
виломила ще - тож була над?я на приварок. Е, якось воно буде... Зимою можна
хурманкою заробити якого карбованця, баби в?зьмуть у пана на буряки на
в?дроб?ток, теличку можна продати.. Тра якось ворожити... Що ж, живий
чолов?к живе й гадав...
За клопотами, за працею Семен й забув про сво? "прошен??". Але так коло
чесного хреста приб?г соцький тикати Семена до станового. У Семена так ?
тьохнуло серце.
"Це, мабуть, в?дпов?дь ?з столиц? прийшла", - подумав в?н, посп?шаючи
до станового. йому було ? рад?сно, ? боязко заразом, тривога зд?ймалась у
серц?, усяк? здогадки снувались по голов?. Семен, мало не скрутився з
нетерплячки, чекаючи, поки становий пооб?да?. Врешт? його покликано в
канцеляр?ю. Становий стояв серед канцеляр?? з папером у руках.
- Ти подавав "прошен??" на царське ймення? - поспитав в?н у Семена.
- Я.
Становий поклав пап?р на ст?л ? глянув на Семена.
- А тепер скажи мен?, що ти ма?ш казати царев??
- Сього я н?кому не виявлю, ваше благород??, опр?ч царя самого.
- ? мен? не скажеш?
- Н?!
- А як я тоб? звелю?
- ? тод? не скажу...
Становий здивованим поглядом зм?рив Семена в?д голови до п'ят, наче не
спод?вався тако? упертост?.
- Тут прийшла в?дпов?дь на тво? "прошен??", - сказав в?н врешт?,
схилившись над столом ? роздивляючись в паперах.
Семенов? затамувало дух у грудях. В голов? ро?м заметушились р?знородн?
думки, випереджаючи зм?ст в?дпов?д?, оч? неспок?йно стежили за рухом пальц?в
станового, що шелест?ли паперами... В шелест?нн? тому причувалося Семенов?:
при?зди, розкажи свою та?мницю... Страх обгорнув Семена. Семен чув, що не
витрима? довго натуги, в як?й були його нерви...
А становий, як на те, повагом перекидав листки паперу, нахилившись над
столом, наче забув на Семена.
- Прийшла в?дпов?дь...- об?звався, врешт?, становий. - Велено мен?
об'явити тоб?, що "прошен??" тво? "оставлено без посл?дств?я".
- Як се... "без посл?дств?я"? - не зрозум?в Семен.
- А так... признали, значить, що воно не слушне, не варте уваги, ?
казали мен? опов?стити тебе про це".
- Так ? сто?ть у тому папер??
- Так ? сто?ть, - усм?хнувся становий. - Ну, чого ще чека?ш? Д?знався
та й йди соб? з богом! - додав в?н.
Але Семен не поворухнувся та лиш дивився на станового широко
розплющеними очима, повними остраху, жалю, розпуки.
- Соцький! - гукнув становий, стривожений непевним Семеновим поглядом.
Вб?г соцький.
- Ти зна?ш сього чолов?ка?
- Знаю, ваше благород??... Адже це Семен Ворон, з нашого-таки села...
- Як в?н там у вас?.. Чи в його вс? вдома? - покрутив пальцем становий
коло чола. - Зайця, часом, в голов? нема??.. Га?
- Н?, ваше благород??, не пом?чали... Людина спок?йна...
- Ну, то йд?ть соб? з богом...
- Ход?м! - торкнув соцький Семена, в?дчиняючи двер?.
Семен вийшов з канцеляр?? ? нер?вною ходою, з шапкою в руках, сливе
непритомний, подався дорогою... В?н йшов, не пом?чаючи, що йде не додому, а
кудись навмання... В ушах його лунали слова: "без посл?дств?я"... "без
посл?дств?я"... ? мов довбешкою стукали по голов?... В?н чув, що його шось
пече глибоко... там... п?д серцем... Семен зупинивсь,
- Та й т?льки? - сказав в?н наголос. - Та й т?льки з мого заходу?! - ?
сльози стали йому в очах. - А! Бий його лиха година! - скрикнув з розпукою
Семен ? вдарив шапкою об землю, В?н с?в дол? ? закрив обличчя руками. Ще
н?коли не було йому так важко, так г?рко, ще н?коли не щем?ло так серце...
Чого в?н чекав, чого спод?вався? То був дим, ?мла, що розв?ялись од подиху
д?йсност?... ? разом з тим, як та ?мла розс?валася, в голов? йому немов
св?тало, а на серце налягала вага безнад?йност?... ? ця безнад?йн?сть бол?ла
Семена г?рше, н?ж найтрудн?ш? рани в св?т?. Вже смерком опам'ятався Семен ?,
розбитий, знев?рений, подався додому.
А дома чекало його нове лихо. Наумиха стр?ла його з опов?сткою з суду,
що прин?с десятник. Роман позивав Семена за позичен? грош?. Семен так ?
вдарився рухами об поли.
- От тоб? ма?ш! Що ж це за диво?..
В?н поб?г до брата.
"Розб?йник!.. Людожер!.. В?н хоче мо?? загуби!.. - хвилювався дорогою
Семен. - П?ду ? задушу його, як гадину!.."
Але душити було н?кого. Семен не застав брата дома, в?н кудись по?хав у
дорогу.
Не було його на другий й на трет?й день. Нав?ть на суд Роман не
ставився, а п?слав зам?сть себе лисого Мордка.
Грош?, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити,
то продали три морги родючо? земл?, куплено? в?д пана Янковського. Нехто ж,
як брат р?дний, й купив тую землю. "Дурний впустить, розумний п?д?йме", - як
каже Роман.
? знов перед Семеном чорне, пооране поле з ярами та видолинками, ще
чорн?шими, ще сумн?шими. ? знов Семен - наймит, орючи панську ниву, погуку?
на чуж? воли. Ос?нн? сонце с?да? за горою, на обр?? ста? червоно, як у
горн?, б?лий туман котиться ярами та видолинками... Семенов? байдуже, що
с?да? сонце, що з яр?в виступа? н?ч, несучи спочинок ус?м трудящим. В?н, як
? зрання, щиро налягав на плуга, р?вно крав чорну землю скибу за скибою...
- Не журись, Семене, - гукав на його погонич, - бач, як сонечко тягне
за наймитом, посп?шаючись на спочинок... О, ще вершечок жевр??... ще
скалочка... ще одна мить - ? край робот?...
Популярность: 11, Last-modified: Fri, 28 May 1999 11:45:40 GMT