- по очах бачу. I за мене переживав. А як не переживати?.. Мене, молоду, красиву, уб'ють. I планета стане бiднiшою. Зникне гарна людина - i земля бiднiша?. Хто так станцю?, як я? Нiхто. Може, краще, може, гiрше, але не так, як я. Хто заспiва? так? Нiхто. (вiдiйшла до Кравцова)._ Посунься... Кравцов пiдвiвся, вiдiйшов, примостився на вiкнi. _ (Шпурнула хустку на сiно, прилягла. Вже iншим тоном). _До села можна пробратися яром, а там городами. Село невеличке, а фашистiв - як пацюкiв у коморi. Бiгають, ситi - аж вилискують, а люди принишкли, по хатах сидять. Пауза. На вигонi тро? повiшених гойдаються. Пауза. К р а в ц о в. З сiльськими нi з ким не говорила? А з а. Я ж циганка - ворожила, розпитувала... (Посмiхнулась)._ Ворожити зараз так легко, у всiх важке горе на серцi та надiя в душi - отак, горе i надiя тiльки i ? в людей зараз. Пауза. У першу хату, що за селом бiля тополi, можна зайти. Коли що - перечекати. Там жiнка самотня живе. К р а в ц о в. ?й вiрити можна? А з а. Сина убито на фронтi. К р а в ц о в. Де комендатура? А з а. Бiля церкви. К р а в ц о в. Дорога до складiв? А з а. Я домовилася з господинею. Завтра корову поведу пасти i роздивлюся. К р а в ц о в. На свiтанку пiдеш? А з а. А зна?ш, що таке свiтанок? Це коли нiч проща?ться з землею. Глянеш на небо, свiта?... а нiч до землi припада, мов бо?ться, що бiльше не побачить ??. К р а в ц о в. Поспи. А з а. (розстеля? фуфайку, ляга?. Пауза)._ А що, коли останнi два метри життя проспиш? Шкода буде. К р а в ц о в. Як це? А з а. А так. На свiтанку пiду i не повернуся... i пошкоду?ш, що примусив мене спати! Довга пауза. Ти хотiв знати, чи я циганка? (Схопилася)._ Затанцюю тобi, Кравцов... (Почина? танцювати пiд музику безслiвно? пiснi, зупинилась, заспiвала)._ Iди до мене, iди до мене, Iди до мене... Смаглi нiжки - стежку вкажуть, Груди бiлi - нiч засвiтять, Губи нiжнi - втому вип'ють, Руки теплi заколишуть. Iди до мене, iди до мене! Iди до мене... Знов танок - незвичайний, дедалi стрiмкiший, вона наче лiта?. Розстебнулася блуза - забiлiли груди, коса розплелася. Аза то зупиня?ться, не зводячи очей з Кравцова, то знову кида?ться у вихор танцю. Кравцов сто?ть чи то вражений, чи то розгублений. Тьмянi? свiтло, i вже в темрявi повторю?ться пiсня. Довга пауза. Сцена освiтлю?ться. Аза вдяга? фуфайку, запина?ться. Кравцов сто?ть бiля вiкна, нiби теж зiбрався в дорогу. А з а. Нас було чотири сестри: двi бiлi, як ранок, а двi - чорнi, як вечiр... Я в драмгуртку циганку Азу грала, Кармен розучувала. (Ступила кiлька крокiв до Кравцова, нiби хотiла побачити, що в його очах)._ Вiдпочинь, Кравцов, роботи завтра багато. (Виходить, у дверях повернулась). _Кравцов, коли б ти сю нiч... прийшов до мене, убила б... Ось i нiж приготувала. (Вiдвернула полу фуфайки. Пауза. Знову вiдiйшла до дверей, зупинилася)._ Менi тепер легше жити. Вiрю - ? велике кохання! Думала, це казка, а воно насправдi. А так убила б, як зрадника, i рука б не здригнулася! Спасибi, Кравцов, що ти ?, що я зустрiла такого! (Хоче йти)._ К р а в ц о в. Зачекай... За звича?м нашого загону я хотiв Iлонку поховати i вiнок зробив. (Виходить i поверта?ться з вiнком, сплетеним з калини, жита i дубового листя). _Вона, Iлонка, Роксолана... загинула мужньо, як бо?ць... Я вибрав мiсце, затишно ?й буде. А то не повернусь - хто ?? похова?? Аза сто?ть, вражена болем i жалем... Сцена темнi?. Три залпи з двох пiстолетiв, голоси вже в темрявi. К р а в ц о в. Нiби живу поховав... Пауза. А що, коли вона жива? Пауза. З вогню живим не вийдеш... А з а. Менi вже треба йти, Кравцов. Перемiна свiтла. На авансценi сто?ть Тамара. Задумалась. Входить Дiд з погаслою люлькою в руках... Д i д. Що з тобою, Тамаро, не прихворiла? Т а м а р а (прокинулась вiд думок)._ Пробачте, не помiтила... Д i д. I я бiля тебе постою, воно хоч трошки сонце глянуло, а теплить. Чи не простудилась? Погода ж нiкудишня... Т а м а р а. Я тепло вдягнена. Д i д. Он пiдошва в чоботi вiдiрвалась, треба пiдбити. Т а м а р а. Як там нашi? Д i д. Поки не чутно. Т а м а р а. Товаришу командир!.. Д i д. Хочеш пiти дiзнатись? Т а м а р а. Так. Д i д. Не треба йти в той бiк. Не треба привертати увагу. Може, нiмцi мають у лiсi сво? очi, сво? вуха. Т а м а р а. Я кружним шляхом. Д i д. Почека?мо. Т а м а р а. Кравцов... Д i д. Не певна за нього? Т а м а р а. Ще рани не позагоювалися як слiд. Д i д. Тихо. На перемiну погоди. Пауза. Т а м а р а. Дозвольте, я розвiдаю. Д i д. Я вже сказав. Т а м а р а. А коли без дозволу пiду?.. Д i д (розпалю? люльку, наче нехотя. З нотками вибачення)._ Такий час! Берегти дисциплiну треба!.. Без дозволу пiдеш - розстрiляю! Перемiна свiтла. Хата лiсника. Кравцов сто?ть бiля вiкна. Задумався. Входить Аза. В нiй нiби щось змiнилося, нiби кроки стали чiткiшi, зразу й не помiтив, що триматись ?й на ногах i навiть говорити надзвичайно важко, а вона нiби ще й усмiха?ться. К р а в ц о в. (з полегшенням)._ Ледве дочекався. А з а. Слухай! Повторювати не буду... До сховища треба пробиратися повз церкву вузенькою вуличкою, порослою резедою. А далi - чисте поле, затемна повзтимеш. А там - огорожа дротом. Вартовi проходять уздовж дроту кожнi двадцять хвилин. Ось план. (Да? папiр). _ Кравцов пiдiйшов, узяв папiр. Iди зараз, тепер вечiр у нiч переходить. Очi найгiрше бачать у такiй темрявi. Бо вона схожа на величезну тiнь. Ти теж, як тiнь, будеш, i вартовi ще не настороженi... Iди, Кравцов. (Хитнулась)._ К р а в ц о в. Що таке? А з а. Поранена. (Вона б упала, якби Кравиов не пiдхопив ??, пiдвiв до сiна, обережно поклав)._ К р а в ц о в. Як же я тебе залишу? А з а. Тебе послали пiдривати сховище, а не оберiгати поранену циганку. К р а в ц о в. Азо! А з а. Iди, Кравцов, я дочекаюсь тебе. Сцена темнi?. В темрявi спалахують рiзнокольоровим свiтлом шматки дороги, якою, очевидно, проходила Аза... Лiс, кущi, дерева, колючий дрiт, химернi переплетiння гiлок. Сцена висвiтлю?ться. Кравцов сто?ть бiля вiкна. Аза пiдвелася, сiла. ?й неймовiрно важко робити кожен рух, але бiль хоче приховати усмiшкою... а воно й усмiшка болюча. К р а в ц о в. Як себе почува?ш? А з а. А ти - справжнiй, ти... живий? К р а в ц о в. Який же я ще можу бути? А з а. Сон, марення менi напоказували всього... Скажи ще раз... Ти - Кравцов?! К р а в ц о в. Я, Азо! Все зробив. Тiльки, коли з села виходив, чиркнула куля - дрiбницi... А з а. I я не почула вибуху? К р а в ц о в. Ще почу?ш через десять хвилин. А з а. Десять хвилин це багато... К р а в ц о в. Вже дев'ять залишилося. А з а. А коли мiна не спрацю?? К р а в ц о в. Вiдлежуся, як недобитий пес, i знову повзтиму туди. А з а. А зна?ш, жито - то вiчна пам'ять про тих, хто пiшов, пам'ять серед живих... Калина - то краса, яка пiсля них житиме. Дубове листя - то труд тих, що пiшли, труд, що лишили живим... Кравцов! Хороша традицiя в нашому загонi! Пауза. А вiнок з Флонки прийми i могилу розрiвняй... Для людей ?? нема?, а для тебе вона лишилась жити... ?? кохають, вона жива... К р а в ц о в. Ти вгадала, циганко. Я й вiнок прийняв, i могилу розрiвняв... Живе Iлонка... В менi живе. Вiддалений вибух, як удар грому, ввiрвався у хату. А з а. (спочатку тихо, а потiм все голоснiше смi?ться). _Ми ?х... Ми сильнiшi! К р а в ц о в. (тепер уже помiтно, що вiн поранений. Йому вже важко стояти. Вiн трима?ться за пiдвiконня)._ Сильнiшi... Довга пауза. Аза. Кравцов! (Пода? папiр)._ Читай! Кравцов пiдiйшов, йому важко, але стара?ться не показувати, взяв папiр. Читай голосно! К р а в ц о в. (чита? повiльно, чiтко)._ "Я, Кононенко Марiя Дмитрiвна, в загонi прозвана Азою, знаю Миколу Кравцова сорок вiсiм годин. Були разом на завданнi. Микола Кравцов - чесний, мужнiй, вiдданий Вiтчизнi. Ще я знаю: вiн, Кравцов, умi? кохати i вмi? бути вiрним у коханнi. Пауза. Вищезазначене да? йому право бути комунiстом. Приймiть його в партiю. Безпартiйна Марiя Кононенко". Пауза. Кравцов таму? бiль, а може, й сльози. А з а. (?й дуже важко говорити)._ Кравцов, добуду?ш хату пiсля вiйни... коли час буде... К р а в ц о в. Добудую. Для тебе добудую. А з а. Кравцов, у тебе залишилась ще крапелька сили? Пiдведи мене... Кравцов тiльки неймовiрним зусиллям волi трима?ться на ногах. Пiдiйшов, обережно пiдвiв Азу. Подай хустку. Кравцов пода? хустку, розгорта? ?? й кладе на плечi дiвчинi. _ (Взяла хустку за кiнцi, розкинула над собою, як крила). _Хтось казав, що найкраще (голос усе тихiша?)_ прощатися з цим свiтом у танцi... Хочу востанн? станцювати... А сама ледве трима?ться, голову схилила на плече Кравцову. Чути стукiт каблукiв пiд безсловесну пiсню Ази. Стукiт переходить у дрiб. Трохи погасло свiтло. Вони обо? ледве стоять у великому колi танцюючих тiней. Як легко танцювати, i землi не чую пiд собою... (Опустилась на колiна, потiм упала, розкинула хустку, як крила). _ Кравцов захитався, вiн теж не може втриматися на ногах. Стукiт каблукiв затиха? - коло з тiнями зупиня?ться... Темрява. Коли освiтлю?ться сцена, ми бачимо: Аза лежить уже накрита циганською хусткою. Кравцов розпластаний серед хати. Тамара сто?ть бiля них, вражена побаченим. Т а м а р а. (пiдiйшла, трохи пiдняла край хустки рукою, наче закрила очi Азi. Пiдiйшла до Кравцова, опустилась на колiно, прихилилась, слуха? серце i тихо)._ Виживи, Кравцов! А вiдповiда? луна голосом не Тамари, а Оленки: "Виживи, Кравцевi Виживи, Кравцовi Виживи, Кравцовi" ДIЯ ДРУГА КАРТИНА ТРЕТЯ Нiч. Закуток товарно? станцi?. В колi свiтла, що пада? вiд лiхтаря, дво? вантажникiв. Навiть ?хнi пози свiдчать про крайню перевтому. Чутно то вiддаленi, то близькi гудки паровозiв. Долинають голоси станцiйно? обслуги. Довга пауза. К о н о п л i ц ь к и й. Глянувши на нас збоку - хто б догадався, що мiнiстр i академiк розвантажують вагони з вугiллям? Нiкому б i в голову не прийшла така божевiльна думка! Вугiлля, та ще вночi, та ще на голодний шлунок! Пауза. Я так зголоднiв, що хотiв сунути в рот шматок антрациту, але зуби пожалiв. К р а в ц о в. Чи вправимося до ранку? Пауза. К о н о п л i ц ь к и й. Чому ти завжди набусурманений? Тебе за це й дiвчата не люблять. А до Коноплiцького (жест, мовляв, до мене)_ липнуть, як оси до варення. Вони липнуть, а менi байдуже! У них завжди усмiшечка напоготовi. Оченята нiби хотять повистрибувати - всi вони на один копил. Пауза. Не мовчи, розмовляй, бо засну, i вже не розбудиш. Розкажи щось. К р а в ц о в. Що розказати? К о н о п л i ц ь к и й. Дитинство, кохання, мрi?. Або, наприклад, як ти бачиш свою дорiжку в життi? К р а в ц о в. Закiнчу iнститут, одержу призначення i працюватиму. К о н о п л i ц ь к и й. Куди пошлють, туди й пiдеш, - теля... К р а в ц о в. А як же ще? К о н о п л i ц ь к и й. Постав мету i йди до не?, як ось я. Я обов'язково стану мiнiстром! Мiнiстр Коноплiцький! Звучить? Отож-то! Стою в трамва?, а за спиною - "мiнiстр!", "мiнiстр!". При?ду додому - буду матерi покрiвлю перекривати - люди питатимуть: хто то. А потiм дiзнаються та аж роти пороззявляють... Мiнiстр на хату вилiз! Пауза. Так ?сти хочеться, що, якби зараз побачив ситого чоловiка, убив би iз заздрощiв. Пауза. Взагалi передчуваю, що з мене буде щось велике... Хочеш факти? К р а в ц о в. Давай! К о н о п л i ц ь к и й. На фронт я пiшов рядовим... Вiд Чорного до Бiлого моря рядовiшого, нiж я, не можна було знайти. А ким закiнчив вiйну? ?фрейтором! Вiд рядового до ?фрейтора! Стрибок? Стрибок. Перший курс iнституту - рядовий студент! Четвертий курс - староста кiмнати! Стрибок? Стрибок. Дiйду i до мiнiстра... А ти - до академiка. Не витрача?ш часу на балачки, цiннi думки запису?ш у вахтжурнал. Пауза. Коли голодний - таке вiдчуття, наче у ротi хто кропивою пожалив. К р а в ц о в. Не думай про ?жу. К о н о п л i ц ь к и й. Я не думаю, а нутрощi думають та ще вголос. К р а в ц о в. Досить вiдпочивати. К о н о п л i ц ь к и й. Ще п'ять хвилин. (Видно, чимось збентежений)._ А можна збожеволiти вiд голоду? К р а в ц о в. Мабуть... К о н о п л i ц ь к и й. (прислуха?ться, принюху?ться). _Я вже божеволiю! Вчува?ться запах ковбаси, та не яко?сь там лiверно? (з натхненням),_ а домашньо?! К р а в ц о в. На, з'?ж, а то справдi збожеволi?ш. (Пода? йому окрайчик)._ К о н о п л i ц ь к и й. Як ти економиш? Я, поки принесуть суп, хлiб з'?даю протягом трьох секунд. К р а в ц о в. Ти свiй пайок вiддав технiчцi i добре зробив. В не? - дiти... К о н о п л i ц ь к и й. (вже з'?в хлiб)._ А ковбаса пахне... Це або новий вид галюцинацiй, або... К р а в ц о в. Або... К о н о п л i ц ь к и й. Почина?ться. (Жест, мовляв, божеволiю, потiм знову принюху?ться)._ Далi терпiти не можу - пiду на запах... (Вста?, виходить)._ К р а в ц о в. Дивак! (Розмовля? про себе)._ Розвантажувати вугiлля - тяжка робота, але менi чомусь зда?ться, чим тяжча робота, тим бiльший перепочинок душi. Пауза. Коноплiцький хоче стати мiнiстром, а я? Через рiк призначення. Куди?.. Пауза. Однаково... Заходить Коноплiцький. К о н о п л i ц ь к и й. Пiймав! По запаху вислiдив. За вагоном знайшов - до нас, видно, приглядалась. К р а в ц о в. Ковбаса? К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, чого бо?шся, ми не урки... К р а в ц о в. Нiчого не розумiю... К о н о п л i ц ь к и й. (тихiше)._ Пiшов по запаху, як по стежцi, глядь - за вагоном тiнь... Я ж колись "язика" брав - знаю. Пiдкрався i за руку - хап! А вона - "вiдпусти"! I так глянула... В темрявi побачив ?? очi, а вони в не? злi, як у пуми, i рука моя сама опустилась. К р а в ц о в. Де ж та пума? К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, мара, - ми чеснi люди, вантажники. Iди ближче, на свiтло. Тамара виходить на свiтло. Т а м а р а. Не скажете, де тут студенти вугiлля розвантажують? К о н о п л i ц ь к и й. О другiй годинi ночi, на колiях товарно? станцi? шукати студентiв? Тамара пiдiйшла на кiлька крокiв, вдивля?ться в Кравцова. Той уже пiзнав Тамару, але ще не вiрить сво?м очам. Т а м а р а. Кравцов? К р а в ц о в. Тамара? Коли при?хала? Т а м а р а. Сьогоднi пiзно ввечерi. Знайшла ваш гуртожиток, а там сказали, що вугiлля вантажите. Хотiла до свiтанку на вокзалi перебути, але не спиться. Я i пiшла навмання... Бач, i знайшла. Пауза. Який ти замурзаний - ледве впiзнала. К р а в ц о в. Хоч би написала, що при?деш. Т а м а р а. Не збиралася ?хати... К о н о п л i ц ь к и й (кида? пiдкреслено зацiкавлений_ погляд то на Кравцова, то на Тамару)._ Якщо давно не бачилися - розцiлуйтеся. К р а в ц о в. (пiдiйшов до Тамари)._ Здрастуй! (Поцiлував)._ Т а м а р а. (вiдвела погляд вiд Кравцова)._ Не збиралася ?хати, а воно якось в один день найшло на мене i... Пауза. Влаштуюсь десь на роботу, а якщо вийде - i в iнститут на той рiк. Допоможеш, порадиш? К р а в ц о в. Подума?мо. К о н о п л i ц ь к и й. Дрiбницi, i роботу, й iнститут я беру на себе. Роботи - хоч греблю гати, а в iнститут? Декана десь у темному куточку попрошу, вiн фронтовикiв любить i бо?ться. Та ще для користi справи пiдкинеш, що й ти була на фронтi. Т а м а р а. Я серйозно. К о н о п л i ц ь к и й. А хто ж серед ночi жарту?? К р а в ц о в. (жест у бiк Коноплiцького)._ Мiй товариш, однокурсник. К о н о п л i ц ь к и й. (з поклоном)._ Друг i соратник Кравцова - Петро Коноплiцький. Мiнiстр. Без портфеля поки що... Т а м а р а. (пода? руку). Тамара._ К о н о п л i ц ь к и й. "Прекрасна, как ангел небесный, как демон, коварна и зла". К р а в ц о в. Ми через пару годин вже закiнчимо роботу. Т а м а р а. Може, по?сте? Я з дому взяла дещо - ковбаса домашня i хлiб... К о н о п л i ц ь к и й. Нi! Нi! Коли я працюю - ?сти не хочеться. Примушували б - i шматочка не взяв... Поговорiть, а я пiду. Вiдпочивати для мене теж шкiдливо. (Виходить). _ Кравцов i Тамара стоять у напруженiй мовчанцi. Розмова мiж ними або навiть кiлька слiв, якими вони можуть обмiнятись, i визначать ?хнi стосунки зараз, а може, i на все життя. Пауза. Т а м а р а. Могла б i ближче вiд дому влаштуватися, а я... (Не пiдiбрала слiв)._ Ти тут, i я теж сюди... К р а в ц о в. З роботою i в iнститут влаштуватися, думаю, можна. Пауза. Т а м а р а. А не думав, що аж сюди при?ду? К р а в ц о в. (теж наче хотiв знайти iншi слова, але не змiг)._ Нi. Заходить Коноплiцький. К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Оце розсудив: не можна вам iти самiй - ковбаса бандитiв приманить. Вона ж пахне на три кiлометри, i пограбують. Т а м а р а. (посмiхнулася)._ Не вiддам, для вас прибережу. Чекатиму на вокзалi. (Виходить)._ К о н о п л i ц ь к и й. Гарненьке, нiжненьке дiвча. Влашту?мо ?? на роботу. Що вона вмi?? К р а в ц о в. Стрiля? без промаху. К о н о п л i ц ь к и й. (здивовано)._ Що?! К р а в ц о в. Розвiдницею була в нашому загонi. К о н о п л i ц ь к и й. В не? в очах ? щось вiд зарядженого револьвера. К р а в ц о в. Безстрашна. К о н о п л i ц ь к и й. Ти закоханий в не?? Нi? То я почну облогу, а потiм штурм цi?? фортецi. Що за лихо? Глянув - сподобалася! Глянув-втоми як не було! Глянув - ?сти перехотiлося! З такою можна одружитися. Помiтив, яка вона горда? А в загонi в не? не було об'?кта, як би сказати, спостереження? К р а в ц о в. Не було. К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, цей нiчний метелик залетiв менi в душу. Я вiдчиню вiконечко i скажу йому: лети звiдси. Коноплiцький - людина, яка не любить кайданiв, навiть золотих. КАРТИНА ЧЕТВЕРТА Лавочка десь у саду. На лавочцi сидить Кравцов, бiля нього розкладенi книжки, конспекти. Вiн чита?, занотову?. К р а в ц о в. (видно, давно вже працю?. Встав, зробив кiлька фiзичних вправ, як людина, що засидiлась. Говорить, наче вмовля? себе)._ А чого, власне, я тут, наче мене хто прив'язав? Бiжи, Кравцов. Куди? В кiно. Не хочу. Просто пройдись... Як це - просто пройтись? А так, по вулицi. Теж не хочу. Ну, тодi сиди, гризи гранiт науки... Ну й що, буду гризти. (Сiда?, продовжу? працювати). _ Заходить Коноплiцький, зодягнений, як на свято. Все на ньому випрасуване, хоч, видно, ношене-переношене, та ще й з чужого плеча. К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, ти ма?ш нагоду лицезрiти найелегантнiшого мужчину. (Поволi поверта?ться на всi боки)._ Ну?! Зацiпило... Це все Тамара. Якось вона сказала, що хоче бачити мене в цивiльному. Я намотав собi на вус i оце... Галстук - з четверто? кiмнати, сорочка - з восьмо?, пiджак - з двадцято?, штани - з першо?, черевики - з дев'ятнадцято?. Всi кiмнати гуртожитку перетрусив. (Жест). _Красень! К р а в ц о в. Нiчого! К о н о п л i ц ь к и й. Але пiсля вiйськово? форми, зда?ться, нiби голий, i потiм все ледве трима?ться. Боюся крок широкий зробити, боюся рукою махнути, але раз Тамара хоче, я можу для не? i кольчугу вдягти. К р а в ц о в. Куди зiбрався? К о н о п л i ц ь к и й. Хiба я знаю? Тамара зна?: куди менi йти; що я буду робити; чи треба менi дихати, чи не треба; як Тамара скаже - так i роблю. Рiк минув з того часу, як на товарнiй станцi? я ?? побачив. Рiк, а вже нема? Коноплiцького - ? раб! Ох i Тамарочка! К р а в ц о в. Чого в тебе одна щока червонiша? К о н о п л i ц ь к и й. Це теж ?? робота. Вона вихову? в менi високi моральнi якостi... Взагалi нема в свiтi нiчого прекраснiшого, нiж жiнки, i загадковiшого нема?. Як швидко вони переходять вiд гнiву до ласки. Заходить Тамара, вдягнена в гарненьку сукню, проста, але до лиця, зачiска. Т а м а р а. Ходiмо, запiзню?мося. Коноплiцький. Встигнемо. Кравцов. Куди? К о н о п л i ц ь к и й. В кiно. К р а в ц о в. А чого Тамара не вiта?ться? Т а м а р а. Ми ж ранком вiталися. Забув? К р а в ц о в. Пам'ять щось пiдводить. Т а м а р а. Вона в тебе й була слабенька. К о н о п л i ц ь к и й. Ходiмо, Тамаро. Тiльки за мене братись не можна - все, як павутинка, розлiзеться. Т а м а р а. (оглянула)._ "Как денди лондонский одет". К о н о п л i ц ь к и й. Красивий чоловiк! Як тобi пофортунило, Тамаро! Зустрiти мене, покохати... Чого так дивишся?.. Пожартувати не можна? Т а м а р а. Ходiмо з нами, Кравцов. К р а в ц о в. Попрацюю. К о н о п л i ц ь к и й. Ох, який я гарний! Хоч на виставку. КАРТИНА П'ЯТА Кабiнет директора заводу. За столом сидить Васильков, йому за тридцять, впевнений у собi. Ця впевненiсть вiдчутна i в голосi, i в манерi розмовляти, i в жестах. Вiн вiдкинувся на спинку крiсла, нiби задумався. Заходить Кравцов, пiдходить до столу, сiда?. В а с и л ь к о в. Ось тепер поговоримо. Почитав анкету, характеристики, хоч вони часто й необ'?ктивнi, але знати ?х треба. (Посмiхнувся)._ Ми з тобою з одного гнiзда... Один iнститут закiнчували. Я - до вiйни, а ти - пiсля. Хороший iнститут. Мiж iншим, я просив мiнiстерство, щоб саме з цього iнституту прислали менi iнженера. Рвався в Сибiр чи за призначенням? К р а в ц о в. За призначенням. В а с и л ь к о в. (посмiхувся)._ А мiг би сказати - рвався. Про завод наш ма?ш уявлення? К р а в ц о в. Можна сказати - нi. В а с и л ь к о в. Яку б ти роботу хотiв? К р а в ц о в. Не знаю. В а с и л ь к о в. I я не знаю. (Пройшовся кабiнетом, усмiхнувся)._ Менi хорошi iнженери дуже потрiбнi i навiть посереднi, на жаль, теж потрiбнi. Де тебе притулити? К р а в ц о в. Ви мене не тулiть, а призначте, i я буду працювати. В а с и л ь к о в. (наче вивча? поглядом)._ Ти сердитий чи така вдача? К р а в ц о в. Вдача. В а с и л ь к о в. Одружений? В анкетi щось не запам'ятав цю графу. Пауза. К р а в ц о в. Це стосу?ться роботи? В а с и л ь к о в. Так. К р а в ц о в. ...Одружений. В а с и л ь к о в. Ваш характер ма? значення для дружини, а менi потрiбна лише ваша робота. До речi, дружина з вами при?хала? К р а в ц о в. Нi... Я не знаю, де вона зараз. В а с и л ь к о в. Заре?строванi, чи подруга? К р а в ц о в. Давайте про дiло. В а с и л ь к о в. Це теж дiло. Я зобов'язаний знати все про керiвний склад заводу. К р а в ц о в. Про керiвний, а я при чому? В а с и л ь к о в. Тобi б попрацювати помiчником майстра, майстром кiльканадцять рокiв, а потiм уже до цеху, а так людей нема?, i я змушений призначити тебе виконуючим обов'язки начальника цеху... Збагнув? В. о. начальника цеху. К р а в ц о в. Збагнув. В а с и л ь к о в. Ну й що? К р а в ц о в. Нiчого. В а с и л ь к о в. Чому не вiдмовля?шся? З студентсько? лави - до начальника цеху? К р а в ц о в. Ви ж кажете, людей нема?. В а с и л ь к о в. (розсмiявся)._ Чогось менi зда?ться, що ти або простий i хороший хлопець, або кар'?рист чисто? води. Не гнiвайся - це думки вголос. Хочу тобi сказати ще одне: у вiйну я не покидав заводу нi вдень нi вночi. В мирний час чотирнадцять-п'ятнадцять годин на роботi. (Пiдвiвся)._ Пауза. Звикай, Кравцов, до заводу, до свого заводу, вивчай його пульс, вiдчувай подих. Щоб вiн став тво?м життям. К р а в ц о в. А бiльш конкретно? В а с и л ь к о в. (його почина? трохи дратувати манера розмови Кравцова)._ Три днi походи вiльним екскурсантом, а потiм - у дев'ятий цех. I запам'ятай: тво? знання, вмiння, характер, здiбностi - все визнача?ться тiльки двома показниками: план i якiсть. К р а в ц о в. Можна йти? В а с и л ь к о в. Зачекай, я ще на тебе подивлюся, може, помилився... Щось ти "чувств никаких не изведал", одержавши призначення. Чи не забагато я тобi даю... К р а в ц о в. Давайте менше. В а с и л ь к о в. Гаразд, iди. Моя iнту?цiя мене ще не пiдводила. Заглянь до заступника по госпчастинi. Кравцов виходить. _ (Бере трубку)._ До тебе зайде iнженер Кравцов, з випускникiв. Ти звик, щоб тебе просили, а цей не буде, тому сам запропонуй. Талони на черевики, пальто, шапку, подумай, де йому жити... (Про себе)._ Кравцов! Я чув це прiзвище чи здалося?.. КАРТИНА ШОСТА Квартира Кравцова. Простора кiмната, тро? дверей. Тi, що ведуть до кабiнету, - прямо на глядача. Меблi в кiмнатi не новi i не комплектнi. На стiнi - жито, калина, дубове листя. Кравцов сидить у крiслi, видно, не вiдпочива?, про щось дума?. Блiдий. Погустiшала сивина. Пiсля паузи пiдвiвся, пройшовся по кiмнатi, опустився в крiсло. Дiстав вахтжурнал, щось записав. Телефонний дзвiнок. К р а в ц о в. (бере трубку)._ Слухаю, так пiзно? Вже перша година... Будь ласка, буду радий. (Кладе трубку). _Чим же вгостити?.. А нiчим - хай подише свiжим повiтрям. (Пiдiйшов, вiдчинив вiкно, прислуха?ться)._ Диха? завод. Пауза. диха?, але не на повнi груди... Заходить Васильков. В а с и л ь к о в. ?ду додому, - глядь, у тебе свiтло горить, от i завiтав. К р а в ц о в. Дякую, сiдайте. В а с и л ь к о в. (окинув поглядом кiмнату)._ Так i живеш. Я ж тобi казав - купи хорошi меблi, а то заходиш, як у пустку. Ввiмкни свiтло, не люблю темряви. Кравцов вмика? свiтло. Що ти зараз робиш? К р а в ц о в. Збирався лягати спати. В а с и л ь к о в. I тобi спиться? К р а в ц о в. Снотворного не вживаю. В а с и л ь к о в. А я вживаю, i все одно не спиться. К р а в ц о в. Лiкуватися треба. В а с и л ь к о в. Кравцов, ти прийшов на наш завод прямо з студентсько? лави, я поставив тебе в. о., а потiм начальником цеху. Щорiчно премi?, орденом нагороджений... Не тому, звичайно, що я до тебе добре ставлюсь, а тому, що цех твiй один з кращих. Я рiдко в людях помиляюсь, як i не помилився в тобi. Пиво ?? К р а в ц о в. Нема?. Коньяк ?! В а с и л ь к о в. Навiть не знав, що ти вжива?ш спиртне... К р а в ц о в. Зрiдка. В а с и л ь к о в. По п'ятдесят грамiв коньяку до розмови... К р а в ц о в. (дiстав чарки, розлива? коньяк)._ Досить лимона чи ковбаси нарiзати? В а с и л ь к о в. Обiйдемось. (Бере чарку, випива?)._ Ти, Кравцов, прекрасний працiвник. Менi стало легше, як ти з'явився на заводi... К р а в ц о в. (випив чарку)._ Ви мене так розхвалю?те, товаришу Васильков, нiби збира?теся звiльнити з роботи. В а с и л ь к о в. (трохи розгубився). Я_ просто висловлюю сво? думки. На чому ми зупинились? К р а в ц о в. Коли я з'явився на заводi - вам стало легше працювати. В а с и л ь к о в. Так, стало легше працювати. Незамiнний ти iнженер, серйозний, роботящий. Ось тiльки я став помiчати - подався ти трохи, змарнiв. Здоров'я, видно, почало здавати. Ти скiльки рокiв не був у вiдпустцi? К р а в ц о в. Сiм. В а с и л ь к о в. Сiм рокiв вiдмовлявся, а зараз я наполягаю - ?дь вiдпочинь. Навiть наш лiкар жалiвся, що ти не слуха?ш його, не хочеш пiдремонтуватись. I потiм, як бачиш, завод наш почав потроху вiдступати на лiвий фланг. Нам доведеться попрацювати до ломоти в кiстках. Тож набирайся сил. К р а в ц о в. Це так несподiвано. В а с и л ь к о в. ? путiвка в Ялту. К р а в ц о в. Не хочу в Ялту. В а с и л ь к о в. Тодi просто на море, але щоб завтра я тебе на заводi не бачив. Повернешся - продовжимо розмову про заводськi справи. Пауза. Ти якийсь завжди захмарений, Кравцов. К р а в ц о в. Коли ж менi ?хати у вiдпустку? В а с и л ь к о в. Iз завтрашнього дня. К р а в ц о в. Подумаю. В а с и л ь к о в. Виконуй розпорядження. Спасибi за частування, бувай. До зустрiчi пiсля вiдпустки. (Виходить). _ Кравцов залиша?ться сам, мiря? кiмнату з кутка в куток. К р а в ц о в. (про себе)._ Завтра - так завтра! Але куди? (Зупиня?ться посеред кiмнати, задумався)._ Довга пауза. Потiм йому почулися далекi три залпи з пiстолетiв. КАРТИНА СЬОМА Хата лiсника. Зда?ться, в нiй нiчого не змiнилося, навiть облинялий пiджак висить на стiнi. На чемоданi сидить Кравцов, обхопивши голову руками. По довгiй паузi чути вiддаленi три пострiли з двох пiстолетiв, як у попереднiй картинi. Вони нiби повертають його до дiйсностi. Пiдвiв голову, оглянув кiмнату, пiдiйшов, торкнувся пiджака. З пiдвiконня змахнув порохняву. К р а в ц о в. Зупинився час! У цiй хатi час сто?ть на мiсцi! Навiть тривога вiйни мов прита?лась, диха? десь у кутку... (Посмiхнувся)._ Може, я вiдвик вiд лiсу, i менi страшно? (Пiдiйшов, взяв, потримав фуганок в руках, потiм сокиру, попробував, чи гостре лезо)._ Мабуть, з того часу тут нiхто й не був. Не диво - глушина. Аза мрiяла пiсля вiйни тут вiдпочивати i слухати, як iде час. Мрiяла, просила добудувати хату, а я забув? Нi! Не забув! Того й при?хав. При?хав добудувати хату!.. Затемнення. Якась дивна музика. В нiй i тишина лiсу, i вiдгомiн вiйни, i радiсть, i туга. Сцена освiтлю?ться. Та ж хата, впадають в очi новi вiкна, дверi, свiже сiно в кутку... I калина, жито, дубове листя на стiнi. К р а в ц о в. Два днi сиджу у цiй хатi, слухаю, а час не йде, вiн поверта?ться, пливе назад у вiйну. Пауза. Стук у вiкно. Що це? Почулося? Знову стук. (Вiдчиня? дверi). _ Заходить Дiд. Зда?ться, вiн i не змiнився, хiба що зсутулився та бiлi пасма в бородi... I для нього, i для Кравцова ця зустрiч несподiвана. Стоять на вiддалi, уже й упiзнали один одного, але ще мовчать. Це ви, товаришу командир?.. Д i д. Я, Кравцов. (Пiдходить, пода? руку. Оглянув хату)._ Прочув, що хтось у лiсi хату добудову?. Хто б це, думаю? (Оглянув)._ Сам? К р а в ц о в. Сам. Роботи небагато, а митарств чимало: дошки, скло, цвяхи... Д i д. Сказав собi: пiду погляну хто. Господар повернувся чи так хто? К р а в ц о в. А чому серед ночi? Д i д (засмiявся, не розтуляючи вуст)._ Вдень у лiсi боюся... Вдень i заблудитись у ньому можу. А вночi лiс для мене - як сво? дворище. Вночi вiн менi звичайний. К р а в ц о в. Як ви? Д i д. Нiчого. А ти? К р а в ц о в. Теж нiчого. Д i д (обiйшов, подивився на дверi, вiкна попробував руками)._ Добряче зробив. А чого це надумав? К р а в ц о в. Колись тодi... Аза просила мене, коли господар не повернеться, то щоб добудували. Збиралась тут жити. Д i д. Довго думав. К р а в ц о в. Ранiше не випадало. Д i д. З наших кого зустрiчав? К р а в ц о в. Тамару. Пауза. Д i д. Вона тебе двiчi вiд смертi врятувала. Прямо-таки врукопашну зi смертю билась за тебе... В цiй хатi тодi вона знайшла Азу вже... а ти ще дихав. Сама принесла в загiн. Вона в землянку для тебе яко?сь трави м яко? наносила. А лiкiв треба було, так нiмецьку санiтарну машину пiдiрвала... Згорiло все: i машина, i нiмцi, i таблетки. Пауза. Повз землянку, де ти лежав, ходили навшпиньки, бо Тамара, як тигриця, берегла тебе. Вона ладна була вiтер зупинити, аби тобi було тихо. Тепер ви побралися, мабуть. К р а в ц о в. Нi. Пауза. Д i д. I таке бува?. А ти ж як? Столяру?ш? К р а в ц о в. Нi, на заводi. Д i д. Нiчого живеш? К р а в ц о в. Нiчого. Д i д. А я один. Ось бачиш, i лiтом, i зимою в Мишковiй шапцi. (Обережно зняв з голови, погладив)._ Сам. I хата хороша, i пенсiя персональна, i шана, а в душi - протяг, холод... I дружина, i Мишко пiшли... Пiшли i не зачинили дверей у мо?й душi - так холод i находить. Думав, час затаму?, а воно - нi. Якiсь звуки музики, наче спогади. Довга пауза. Тi, що пiшли, вимагають, аби ми по совiстi жили. По чистiй совiстi. Наче його хто запиту?. Це так! Совiстi нема? сiро?, рябо?, в крапочку. Совiсть або чиста, або не чиста. Пауза. Дивись, Кравцов, щоб i ти (по паузi)..._ по совiстi. К р а в ц о в. Нiч яка темна. Д i д. Гроза буде - хмара аж на землю ляга?. Довга пауза. Затемнення. Лишилося тiльки свiтлове коло на Дiдовi, на Кравцевi. З'являються ще свiтло-голубi кола, а в них - Мишко, Аза, Оленка. Нiма сцена. Спалахнула блискавка, вдарив грiм, погасив голубi кола. К р а в ц о в. Завтра по?ду. Д i д. А я, мабуть, сюди переберусь, ближче до... Лiсником уже пропонували. Погоджусь. Довга пауза. Знову випливають у свiтлi Дiд i Кравцов. А в голубих колах - Мишко без шапки. Аза, Оленка. I здалеку ледве чутнi три залпи. КАРТИНА ВОСЬМА Кабiнет Василькова. Обстановка та ж, але впада? в око крiсло, на якому сидить директор. Оббите шкiрою, просторе: в ньому, зда?ться, i спати можна. Васильков щось пише, коли заходить Кравцов, вiн на мить вiдiрвався вiд роботи, жестом запросив сiсти. В а с и л ь к о в. (дописав аркуш, переглянув, узяв телефонну трубку)._ Я в себе. Чекаю Москву. (Поклав трубку, пiдвiвся, подав руку Кравцову)._ Привiт вiдпускникам! Засмаг, схуд - це непогано, але чому не добув, при?хав ранiше? За заводом скучив? К р а в ц о в. Скучив. В а с и л ь к о в. Отак я за останнi роки жодно? вiдпустки не добув до кiнця. Тягне на завод. Усе зда?ться, нiби там щось трапилось. Повiриш, заходжу на завод, наче в свою хату, - огорта? якимсь теплом. Пауза Що нового? К р а в ц о в. У мене нiчого, а у вас? В а с и л ь к о в. По-старому. Остання декада - штурму?мо. Нового? (Посмiхнувся)._ Ось крiсло поставили менi нове. Люблю зручнiсть. Та й проводжу я в ньому пiвжиття. До пенсi? п'ятнадцять рокiв, якраз його й вистачить. Шкiра добряча, не протреться. (Спохватився)._ Кравцов, чому ти так пiзно зайшов? (Глянув на годинника)._ Зараз же дванадцята ночi. Мiг би i завтра. К р а в ц о в. Справи... В а с и л ь к о в. По очах бачу - iнiцiативу принiс. Викладай! Економiя буде? План буде? Основнi показники iнiцiативи? К р а в ц о в. Важко сказати. " В а с и л ь к о в. Про що ж говорити, коли не продумав? К р а в ц о в. Продумав. В а с и л ь к о в. Слухаю. Люблю новi думки. Чаю хочеш? К р а в ц о в. Дякую. В а с и л ь к о в. Людина може придумати таке, що потiм слуха?ш i диву?шся. (Вiдкинувся на спинку крiсла)._ Цiкаво, що ти за вiдпустку надумав? К р а в ц о в. Ви, товаришу Васильков... В а с и л ь к о в. (жест)._ Зна?ш, Кравцов, я не так уже й набагато старший за тебе, а на вигляд, пробач, нiби ровесник. Давай на "ти", зручнiше. К р а в ц о в. Давай на "ти". Пауза. Вислухай мене уважно, Васильков. В а с и л ь к о в. В неуважностi мене ще нiхто нiколи не звинувачував, тим паче, коли йдеться про iнiцiативу, подавай ?? коротше. К р а в ц о в. Можу коротко! (В голосi повна переконанiсть)._ Тобi треба вiдмовитись вiд посади директора заводу, товаришу Васильков! Пауза. Васильков аж вiдкинувся на спинку крiсла, на обличчi якась непевна посмiшка. Такими безглуздими здалися слова Кравцова. В а с и л ь к о в. Ти... (Не знайшов слiв, але йому ще зда?ться, що це жарт)._ К р а в ц о в. Ми з тобою комунiсти... А комунiст, якщо перекласти на просту, звичайнiсiньку мову, це той, хто добровiльно взяв на себе клятву служити людям! Робити добро людям! ?хнi iнтереси ставити вище сво?х власних iнтересiв. Пауза. Обидва мовчать. Васильков уже збагнув, що Кравцов не жарту?. Вiн якось глибше втиснувся в крiсло. (Кравцов пройшовся кабiнетом i знову зупинився перед Васильковим)._ А недавно одна у вищiй мiрi шановна людина нагадала менi вiдому iстину, що совiсть не може бути сiрою, чи рябою, чи в крапочку - совiсть може бути або чистою, або не чистою. Отже, поговоримо з позицiй чисто? совiстi - з позицiй комунiстiв! В а с и л ь к о в. Хто тебе уповноважив на цю розмову? К р а в ц о в. Я ж тiльки-но пояснив! Пауза. Не тобi розповiдати про значення нашого пiдпри?мства. В а с и л ь к о в (уже з нотками злостi)._ Скорочуйся. Кравцов. Коли завод був меншим, продукцiя простiшою, ти, Васильков, справлявся з роботою. В а с и л ь к о в. А тепер розлiнився, зазнався... К р а в ц о в. Залишився чесним, вiдданим роботi, але... В а с и л ь к о в. Коли почав, то не заникуйся! К р а в ц о в. Але тепер завод вирiс, i керувати ним тобi просто не пiд силу. Ти це сам вiдчува?ш. Вiдчува?ш свою, пробач на словi, безпомiчнiсть... Вiд цього на заводi i зайва су?та, штурмiвщина, безлiч летючок, нарад... Пауза. В а с и л ь к о в. (з нотками зла)._ Став балакучим! (Вийшов з-за столу, ходить по кабiнету. Видно, намага?ться заспоко?тись, i це йому нiби вда?ться. Нараз вiн пiдходить дiста? телеграму, пода? Кравцову)._ Мiнiстр дяку?, а ти знiма?ш з роботи! К р а в ц о в. Мiнiстр менше зна? тебе, нiж я. I потiм, це подяка заводу. В а с и л ь к о в. Може, вже й кандидатуру пiдiбрав на директора заводу? (Зупинився, чека? вiдповiдi)._ Пауза. К р а в ц о в. Товаришу Васильков, те, що я сказав, ти сам десь розумi?ш i вiдчува?ш, але бо?шся собi признатися. Для цього треба бути мужнiм. Пауза. (Знову пройшовся по кабiнету)._ А щодо призначення... Це справа мiнiстерства. Пауза. В а с и л ь к о в. Може, тебе рекомендувати директором? К р а в ц о в. Рекомендуй. Я, певен, справу повiв би краще. В а с и л ь к о в. (на його обличчi розгубленiсть, здивованiсть, врештi вiн щиро смi?ться)._ Я всього чекав, тiльки не цього... До того неприкритий кар'?ризм, безсоромнiсть, нескромнiсть! Кравцов, вас треба лiкувати довго й серйозно. К р а в ц о в. (залиша?ться спокiйним)._ Повторюю, для справ заводу це було б краще! В а с и л ь к о в. (сiда? в сво? крiсло i вже з якоюсь цiкавiстю в голосi)._ Я можу припустити, хоч це для мене несподiвано боляче, але я можу припустити, що у вас, так би мовити, у перебiльшенiй формi кар'?ризм, але щоб не приховувати, а так напоказ... Це вперше. К р а в ц о в. Того, хто на фронтi пропонував себе, щоб його послали на смертельно небезпечнi завдання, нiхто не звинувачував у кар'?ризмi, безсоромностi, нескромностi. Коли вибував зi строю комбат, - пiдводився комроти i вiв батальйон в атаку, його не звинувачували в кар'?ризмi, безсоромностi. В а с и л ь к о в. Закони вiйни перенести хочеш... К р а в ц о в. Закони найвищо? мужностi, чесностi, вiдданостi Вiтчизнi, народу - цi закони iснували у вiйну, i ?х не треба забувати i сьогоднi. Васильков вийшов з-за столу, став навпроти Кравцова. В нього згаса? неприязнь. Нiма сцена. Чу?ться голос Кравцова, наче чита? запис: "Вахту прийняв Кравцов!" Темнi? свiтло. Знову музика, як спогади вiйни, як роздуми, як пiсня мужностi. Поступово свiтло розгора?ться. Кабiнет директора заводу. Впадають в очi на однiй iз стiн жито, калина i дубове листя. Заходить Кравцов, знiма? плащ, сiда? за стiл. Дiста? якiсь папери. Потiм знiма? трубку. К р а в ц о в. До дев'ято? мене по можливостi не турбуйте. В цей час заходить Скирда, у вiйськовiй вицвiлiй одежi, без погон. С к и р д а. А я потурбую... Кравцов здивований: хто так рано мiг зайти. Скористався, що секретарка ще не прийшла, робота почина?ться о дев'ятiй, а зараз вiсiм. К р а в ц о в. (виходить з-за столу, наблизився до Скирди. Ще деякий час дивиться мовчки, нiби хоче переконатись, Що не помилився)._ Товариш капiтан?! Скирда? Здрастуйте! (Потиснув руку)._ Яким вiтром? С к и р д а. А я вже й без вiтру, як перекотиполе. I тихо, а воно котиться. К р а в ц о в. Сiдай. Аж не вiриться! С к и р д а. Не вiриться... I менi не вiриться. Кравцов - директор такого заводу! Виходить, хлопець ти не дурний. Правда, рiзне говорять люди. К р а в ц о в. Звiдки начувся? С к и р д а. Я на тво?му заводi служу. К р а в цо в (здивовано)._ Ти служиш? С к и р д а. На прохiднiй, охоронником. К р а в ц о в. А я i не знав. С к и р д а. Комкор солдатiв усiх не зна? i не бачить. Так, кажу, говорять рiзне. Бiльше хвалять: дiловий, штурмiвщини менше. Видно, ? в тебе струнка. К р а в ц о в. На завод до нас випадково? С к и р д а. Обличчя тво? в газетi побачив - те, дев'ятнадцятирiчне згадалося, впiзнав тебе - i при?хав... К р а в ц о в. Спасибi. С к и р д а. Обiрвала мене вiйна, обкарнала, обпалила. Один - нi родича, нi пiвродича, нi чвертi родича на всiй землi. Мiльярди людей, а в мене нiкого - тiльки ти один, Кравцов. Пауза. Колись хотiв розстрiляти тебе, а тепер у родичi набиваюся. Ось так. Люблю чи не люблю я тебе, Кравцов, а житиму поруч... I хочу попросити - iнколи, як дозволиш, до тебе додому зайду, ти ж один. Вечорами заходитиму - вони для мене такi довгi, а ночi ще довшi... К р а в ц о в. А ми родичi з тобою - кров порiднила нас. Пауза. I самотнiсть... С к и р д а. Кравцов, ти плакав коли-небудь пiсля вiйни?.. Нi!.. I я теж. Слiз нема?, а так iнколи хочеться заплакати, коли тяжко, щоб легше стало... Подумав якось гнiздо собi злiпити. Нi. Те, перше, зруйноване, з очей не сходить... i гнiздо, i пташенята. Так дозволь заходити до тебе... Ти ж один. (Iде, потiм зупинився)._ Те, що мiж нами було... (Потоптався на мiсцi, слова потрiбного не знайшов. Виходить). _ Кравцов сiв за стiл. Схилив голову на руки. Довга пауза. I в кабiнетi з'явля?ться Оленка. Боса. В довгiй бiлiй сорочцi, по якiй розкиданi квiти. Квiти на широких спадаючих рукавах. Сорочка розстебнута, волосся розсипалося по плечах. Оленка дивиться на Кравцова i голосом тихим i чутним: "Ти нi в чому не винуватий, i я - у нас кохання велике, велике..." Пiдняла, розкинула руки, наче хотiла показати, яке велике, безмежне кохання. Розстебнутi рукава сорочки опали. Сцена темнi?. Лиша?ться свiтло тiльки на закритому руками обличчi Кравцова та на розкинутих руках Оленки. Перемiна свiтла. Кабiнет у квартирi Кравцова. Вся стiна, що перед глядачем, розмальована - точне повторення малюнкiв Оленки на коминi в ?? "палацi". Навiть яскравiше. Саморобний столик-трикутник, табуретки. Бiля столика сто?ть Кравцов у важкiй задумi. Одягнутий по-святковому. На столi лежить калина, два наповненi червоним вином келихи. Пауза. В абсолютнiй тишi голос Оленки: "Справдi, сьогоднi твiй день народження?" К р а в ц о в. (мовби вiдповiда? ?й)._ Летять роки! Довга пауза. Телефонний дзвiнок (Виходить з кабiнету, пiднiма? трубку)._ Слухаю!.. Проведете без мене! Нi-нi, я зайнятий! (I вже iншим голосом)._ Сьогоднi мiй день народження! В мене повно гостей, як же я ?х залишу? (Кладе трубку. Нiби про себе)._ Раз у рiк я маю право на святий вечiр? На зустрiч з Iлонкою. (Пiдiйшов, сiв бiля столика. Взяв келих, не випив - трима? в руках). _Летять роки... I ти вже не дiвча. Не дiвча, Iлонко... Мiня?ться колiр освiтлення. Заходить Оленка. Не дiвча - красива молода жiнка в чорнiй оксамитовiй сукнi. Ступила кiлька крокiв до Кравцова, зупинилася. Пауза. О л е н к а. Тобi нелегко, Кравцов, чекати мене? Чекати, знаючи, що я не прийду? К р а в ц о в. Дуже важко. Наче хто увiгнав у груди нiж i не вийняв... Ось так усi роки! О л е н к а. А ти ж зна?ш - не прийду. I не чекай... Чого самотнiм жити? На роботi ще нiчого, а вдома - як у камерi. К р а в ц о в. Так. О л е н к а. Багато гарних жiнок. К р а в ц о в. Багато... О л е н к а. Одружуйся i живи, як усi... Життя ? життя... Не його пристосовуй до себе, а себе до нього. К р а в ц о в. Так. О л е н к а. Ще не пiзно i сiм'ю мати. К р а в ц о в. Не пiзно... О л е н к а. Iя швидко забудусь. К р а в ц о в. (наче прокинувся)._ Що? I це говориш менi ти, Iлонка? Пауза. О л е н к а. Нi, це я проказала тво? думки. К р а в ц о в. Так, вони iнодi прокрадаються до мене... Прокрадаються i тiкають, нашого кохання вони бояться. Iлонко, як давно ти запалила свiчку в мо?му серцi... А той вогонь i досi - i теплить, i грi?, i палить мене!.. Люди мене не зрозумiють?!! Пауза. Хай тут передi мною буде сто, тисяча чоловiк, я скажу ?м: прислухайтесь до себе! В кожного з вас або жеврi? вогник того першого, чистого, справжнього кохання, або ви чека?те, коли вiн спалахне... Пауза. А може, хто сам погасив його, той кара?ться все життя. Пауза. Кравцов! А коли з то? тисячi вийдуть кiльканадцять i скажуть тобi: кохання справжнього нема?! Кохання - то рожеве марево! Пауза. Я ?х запитаю: як же ви живете серед людей? Забирайтесь на iншi планети! На Землi вам мiсця нема?!!! (Пiдiйшов, опустився на табуретку. Дивиться на голубi оленi)._ Ви не видуманi! Ви ?! Мо? голубi оленi! Повiльно темнi?. Народжу?ться музика. Сцена в смугах свiтла i темряви. Кравцов i Оленка танцюють вальс. Перемiна свiтла. Кравцов сидить у крiслi - заснув. Чути дзвiнок. Кравцов прокинувся. Швидко зачинив дверi до кабiнету, впуска? гостей. Заходять Коноплiцький i Тамара, ?х змiнили роки, але вони обо? ще молодi на вигляд. К р а в ц о в. Ви?.. К о н о п л i ц ь к и й. Ми... (Вiта?ться з Кравцовим)._ К р а в ц о в. (цiлу? руку Тамарi)._ Молодцi, що згадали. Правда, щороку телеграми поздоровчi одержую, а щоб просто - то нi. К о н о п л i ц ь к и й. На весiлля запрошували листом. Пам'ятаю, я ще i план нашо? квартири намалював. К р а в ц о в. Це було давно. Т а м а р а. Раннiй ранок, а ти вже наче зiбрався кудись iти. На роботу? Сьогоднi ж вихiдний... К р а в ц о в. У нас менше вихiдних. (До Коноплiцького). _Ростеш, Коноплiцький! Чув, уже член-кореспондент! К о н о п л i ц ь к и й. Не думав, не гадав - само прийшло! К р а в ц о в. Зада?шся. Я читав тво? роботи. Вартi уваги. Т а м а р а. Як здоров'я? К р а в ц о в. Вiдмiнно. Т а м а р а. Змарнiв. К р а в ц о в. Роки. Сiдайте в мо?й хатi - я пригощу шампанським, коньяком, консервами i ковбасою, Т а м а р а. Холостяку?ш? К р а в ц о в. А чим погано? К о н о п л i ц ь к и й. Ми так i думали... К р а в ц о в. Будемо снiдати? К о н о п л i ц ь к и й. Я людина долi, та спершу про справи. К р а в ц о в. Будь ласка. Якщо так термiново. К о н о п л i ц ь к и й. Чим почати розмову, давайте сядемо. Щоб було чинно, благородно. Пауза. А ти трохи подався, мiй дорогий Миколко. Видно, працю?ш як каторжний. I товариш хороший, i люблю я тебе... К р а в ц о в. Оце та дiлова розмова? К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Почнемо, Тамарочко? Т а м а р а. (по нiй видно - чимось занепоко?лась)._ Може, Кравцов кудись поспiша?? К р а в ц о в. Я до ваших послуг. К о н о п л i ц ь к и й. Починаю! (Схопився. Ходить по кiмнатi)._ Дуже важко, майже неможливо жити з жiнкою, яка говорить правду! К р а в ц о в. Сумнiвна iстина. К о н о п л i ц ь к и й. А ти ?? постарайся засво?ти. Я вже збиваюся з послiдовностi. Пауза. (Зупинився)._ Я привiз свою дружину тобi. Знак оклику, пауза. Повторюю - свою дружину - тобi! Все почалося з правди, яка мала такий вигляд: "Дорогий мiй друже Коноплiцький, ти найпрекраснiший чоловiк. Я була певна, що жити будемо добре i навiть покохаю тебе, але з цього нiчого не вийшло. Я кохаю iншого. Пауза. Кохаю Кравцова... Бiльше критися перед тобою не можу". Ось основний змiст промов, якi вона почала все частiше проголошувати. Пауза. I по?хала до тебе... Я теж при?хав, аби ти не подумав, що вона втекла. Ми - по-доброму. За бравадою слiв вiдчутно гiркоту i жаль, що так сталось. Запала напружена мовчанка. Кожний по-сво?му пережива? почуте. I ще додам: знай, Кравцов, як там ви домовитесь - не знаю, але для Тамари в мене завжди серце (посмiхнувся) _вiдкрите. Пауза. Я пройдусь, мiсто ваше подивлюся. (Швидко виходить). _ Кравцов устав, ходить по хатi, видно, не зна?, як почати розмову з Та марою. Та й про що? Мовчанка затягнулась. Т а м а р а. Кравцов, не сердься. Може, не так треба було сказати, як це зробив Коноплiцький, але суть вiрна. Я роками готувалась до цi?? розмови. До розмови з тобою, а тепер не стало слiв. Пауза. (Вiдiйшла в протилежний бiк кiмнати)._ Так, мабуть, з того, певно, з того почалося... коли я тебе винесла... Коли ти напiвживий марив нею, Iлонкою, марив, i шукав, i вiрив, i побивався за нею... Я ще тодi наче напилася чужого кохання, напилася i сп'янiла... Гадала - пройде, а воно нi. Пауза. Кравцов, тобi важко жити самому? Все думаю, якi в тебе рани! Болять i досi? Я ж кожну твою... Я не хочу, не думай, наче прошу вдячностi, нi, Кравцов! Довга пауза. К р а в ц о в. Ти врятувала менi життя. I я не забув - забути грiх. Т а м а р а. Але я не для цього кажу. Згадаю тво? рани - в само? бiль народжу?ться. Вiдчула: без тебе, Кравцов, життя мо? пощерблене. Пауза. Iлонку не забув? Нi! Я знала, ти не з тих, хто забува?. Дозволь десь бiля тебе жити! Хоч на заводi у вас працюватиму. Вечорами буду заходити, чай готувати... Ми ж друзi, Кравцов! Так менi легше буде. Пауза. (Зовсiм тихо про себе)._ А може, з часом... _ Довга мовчанка. Заходить Скирда, вже в цивiльному. С к и р д а. Чого це в тебе, Кравцов, дверi розпанаханi? (Пабачив Тамару, здивований погляд). _ К р а в ц о в. Знайомтесь, друзi мо?... Тамара й Скирда, перш нiж подати руку, обмiнялись вивчаючим поглядом. Перемiна свiтла. Мiський скверик. На лавочцi сидить зiщулившись Оленка. В руках, опущених на колiна, газета. Поруч сто?ть невеличка валiзка. Оленка заслухалась, задивилась у сво? скаламученi думки. Пауза. О л е н к а (знов погляд на газету, на портрет)._ Посивiлий, немовби змарнiв. Пауза. Все про тебе написали, Кравцов: i дiловий, i органiзатор, i план викону?... А взяли б та й написали: "...Iлонку шука?". Пауза. Не ти, я тебе знайшла, Кравцов! Випадково? Нi! Мабуть, пiвсвiту знало, що я тебе шукаю. (Ледь торкнулась уст гiрка посмiшка)._ I газету, бач, з тво?м портретом прислали. А ти не знайшов мене - бо не шукав! Пауза. А може, шукав, але як знайти? Вiйна начисто слiди замела... Хоч би й побував у мо?х краях - села нема?. В одну нiч фашисти i село спалили, i людей до одного вигубили!.. Нiхто ж не вiдав, що я напередоднi то? ночi втекла на фронт... Пауза. У сотий раз я звинувачую себе, i в сотий раз виправдовую... Днi, мiсяцi, роки - для мене були не плином часу, а бiлим полотном чекання... I ось тепер ти так близько вiд мене, он у тому будинку. Всього кiлька хвилин, щоб до тебе дiйти... Роками iшла до цих хвилин i зупинилась... Боюся... Я жила коханням, дихала ним... А коли ти, Кравцов, забув мене, а коли... Тодi все... все в прiрву!.. (?? наче пронизав гострий бiль, аж серце притисла рукою)._ Виходить Тамара. Пройшла мимо, потiм повернулась, зупинилась. Т а м а р а. (до Оленки)._ Пробачте, вам зле? О л е н к а (тiльки тепер помiтила Тамару)._ Нi, це так... Зустрiлись поглядом. Пауза. Т а м а р а. Може, зайдемо до мене, перепочинете. Я тут поруч живу. О л е н к а. Дуже вдячна, але я почуваю себе добре. Т а м а р а. Видно, при?хали у вiдрядження? На наш завод? О л е н к а. У приватних справах. Чекаю автобуса на станцiю. Через годину мiй по?зд. Т а м а р а. Ви з Укра?ни? О л е н к а. Так. Т а м а р а. По вимовi вiдчула. З яких мiсць? О л е н к а. З Полiсся. Т а м а р а. Та ми земляки, навiть близькi. I я з Полiсся. Це ж треба - в такiй далечинi зустрiтися. Там у вас iще купаються, а тут уже холодом диха?. Як наше мiсто, сподобалось? О л е н к а. Недовго була. Як слiд не роздивилася. Зовсiм нове, нiби трохи суворе, черстве... Пауза. Т а м а р а. Хочете, я дам вам свою адресу! Iншим разом при?дете - гостею будете. (Шука?, на чому б написати адресу)._ О л е н к а. Дякую. Сюди я бiльше не при?ду. А он автобус мiй ?де. Т а м а р а. Щасливо? дороги. Привiт Полiссю. Скучила за ним. О л е н к а. Повертайтеся на Полiсся. Т а м а р а. Не можу! (Посмiхнулась: i гiркота, i щастя в тiй посмiшцi)._ Тут моя доля. Коротка пауза. (Обмiнялись поглядом)._ Щасливо? дороги. (Виходить, ще раз озирнулась)._ О л е н к а. (дивиться ?й вслiд)._ Вродлива жiнка! I вона може бути дружиною Кравцова... (Пiдняла газету, знову вдивля?ться в портрет)._ Не треба нам зустрiчатися, Кравцов! Не будемо руйнувати мого, а може, й твого щастя. (Пiдвелася, взяла валiзку)._ Роками iшла, а на останнi кiлька хвилин не вистачило мужностi... (Поглянула на його будинок)._ Прощай, Кравцов! Пауза. Моя доля... (Затиснула вуста рукою, наче злякалася, що вирветься з грудей плач. Повiльно виходить). _ Квартира Кравцова. Кравцов сидить на сво?му улюбленому мiсцi, у крiслi. Тамара - на канапi, горта? iлюстрований журнал. Скирда сто?ть посеред кiмнати, наче роздуму?, що йому треба зробити. Налив келих вина, випив. Тамара кра?м ока спостерiга? за ним. С к и р д а. Кравцов, не зда?ться тобi, що ти директор так нiби (жест)_ i нiчого, але з плямочками? К р а в ц о в. Менi зда?ться iнше - що ти, Скирда, захоплю?шся вишукуванням плямочок. С к и р д а. Не подоба?ться? К р а в ц о в. Як бачиш - терплю. С к и р д а. Кравцов, ну, хай уже ти, як то кажуть, i дню?ш, i ночу?ш на заводi. Для тебе на заводi свiт почина?ться i кiнча?ться. А люди? Людям потрiбен вiдпочинок. А куди вони пiдуть? Клуб малий, кiнотеатр один-однiсiнький, розваги в парку - нi гу-гу. I стадiончик би теж... К р а в ц о в. Якiсь у тебе побажання, я б сказав, цiлеспрямованi. С к и р д а. (жест, мовляв, ось хто я)._ Фабзавком, культ-сектор - вiдпочинок трудящих. К р а в ц о в. Пробач, забув. Т а м а р а. Скирда ма? рацiю. Сьогоднi одна жiнка в розмовi назвала наше мiсто навiть трохи суворим. С к и р д а. (жест)._ Дякую за пiдтримку. Т а м а р а. (до Кравцова)._ А коли ти береш вiдпустку, Кравцов? К р а в ц о в. (не вiдриваючись вiд газет)._ Попросив дозволу. С к и р д а. План не пустить i командарм... К р а в ц о в. подивився в його бiк: що, мовляв, за командарм? На тво?му заводi людей до корпусу, виходить, - ти комкор, а над тобою - командарм... Пауза. К р а в ц о в. (тiльки посмiхнувся)._ А менi пiсля фронту всi роки здаються вiдпусткою. Дзвiнок. Скирда i Тамара перезирнулися, кому йти вiдчиняти. Кравцов пiдвiвся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе ?? на стiл. К р а в ц о в. (посмiхнувся)._ Вiдпочив!.. Скирда пiдiйшов, взяв телеграму, прочитав. С к и р д а. У Москву викликають? Це - перед наступом, Кравцов. Т а м а р а. Можна i я з тобою? На роботi мене вiдпустять. С к и р д а. (про себе)._ Ад'ютант. Знову дзвiнок. (Виходить). _ Т а м а р а. поправля? зачiску. Поверта?ться Скирда, за ним - Оленка з валiзкою в руках. Зупинилася. Хвилювання наче заморозило ??. Глянула на Тамару, на Скирду i зупинилася поглядом на Кравцовi. Скирда вдивля?ться в Оленку. Тамара в якомусь недоброму передчуттi пiдвелася з канапи. Кравцов поволi опустив газету, дивиться на Оленку, ?хнi погляди зустрiлися. Валiзка випала з рук Оленки. Кравцов, не вiдриваючи вiд не? погляду, пiдвiвся. Стоять одне проти одного... Завiса ** ФАРАОНИ ** ДIЙОВI ОСОБИ: Т а р а н - завiдуючий механiзацi?ю. О д а р к а - його дружина. О н и с ь к о - бригадир. У л я н а - його дружина. А р и с т а р х - бухгалтер. Г а н н а - його дружина. О в е р к о - завiдуючий птахофермою. К о р н i й - колгоспний сторож. Г р и ц ь к о - облiковець. К а т е р и н а - доярка. О л е н а У с т и м i в н а - дружина голови колгоспу. П а в л и к - виконавець. ДIЯ ПЕРША КАРТИНА ПЕРША Нiч. На сценi напiвтемне. Подвiр'я Т а р а н а. Мiж двома деревами прив'язано гамак, застелений рядном, зверху подушка. Чути пiсню - спiвають чоловiки рiзними голосами, невлад: Гей, наливайте повнi? чари, Щоб через вiнця лилося, Щоб наша доля нас не цуралась, Щоб краще в свiтi жилося. На сцену виходять Т а р а н, О н и с ь к о, А р и с т а р х, О в е р к о. Всi напiдпитку. Зупиняються бiля подвiр'я Т а р а н а. Т а р а н - огрядний чоловiк у хорошому костюмi, вишитiй сорочцi. Кашкет зсунувся набiк. Рухи повiльнi, лiнивi. О н и с ь к о вдягнений простiше, але теж добре. Без кашкета, чуб скуйовджений. Пiд час розмови жестикулю?, нiби ловить долонями власнi слова. А р и с т а р х - товстелезний, з великим животом, у солом'яному капелюсi. Комiр сорочки розстебнутий, пiджак трима? на руцi. О в е р к о - щуплий, рухливий, кожне слово супроводжу? вiдповiдним жестом. А р и с т а р х. Що не кажiть, а нас таки доля, хлопцi, не цура?ться. О н и с ь к о. Не цура?ться, прямо пiд ручки з нами ходить. Живемо в достатку! А р и с т а р х. Живемо в достатку! О н и с ь к о. В достатку! О в е р к о. Як отi вареники - iз сметани та в масло... А р и с т а р х. В керiвництвi ходимо! О н и с ь к о. Ходимо. О в е р к о. На велоролерах ?здимо. Т а р а н. На моторолерах! А р и с т а р х. Люди нас шанують! В с i. Шанують. О в е р к о. I начальство поважа?! А р и с т а р х. А тут - тр-р-р! Т а р а н. Чого ж тр-р-р? А р и с т а р х. Кажуть, "собiвартiсть" у нас наче "висока", з механiзацi?ю "слабкувато"... Вчора нашому головi дуже рiзко сказали в районi: "Якщо так i надалi буде, то..." (жест), мовляв, усiх нас чека? колiно... (Жест). Т а р а н. Що ж, по-?хньому, нашi трактори за горобцями ганяються? О н и с ь к о. Працюють же! О в е р к о. Працюють! Постоять-постоять - i знову... Др-р-р... (Уявля? себе за кермом). Т а р а н. Не все ж i на технiку покладати. А живi люди нащо? Ентузiазм? Де неуправка буде (хихикнув), на жiнок пiднажмемо. О н и с ь к о. Жiнки будь-яку механiку замiнять. Смiх. Т а р а н. Ще й як замiнять! Жiнки - така технiка, що нi тобi амортизацi?, нi запасних частин, нi капiтального ремонту... О в е р к о. Добiрне товариство! Я так розумiю: переключимо жiнок на пiдвищенi швидкостi! I собiвартiсть знизимо. Всi зайшлися смiхом. А р и с т а р х. Мудру голову носиш на плечах, сусiде! О н и с ь к о. Давайте, хлопцi, на радощах "Рушника" втнемо. (Затягу?). "Рiдна мати моя..." (Фальшивить). Затягуй, Аристарше! А р и с т а р х. Не можу. В сон кида?. Покотимо, Оверку, додому! О в е р к о. Покотимо! На добранiч! Дасть бог день... А р и с т а р х. Дасть бог i чарку... Пiшли. О н и с ь к о. I ми по хатах, чи що? Т а р а н. Добре тобi, Ониську! Прийдеш додому, вицiдиш глечик квасу для прохолоди, простягнешся пiд яблунею, жiнка мовчки чоботи з тебе знiме, подушку пiдiб'? - i спи собi на здоров'я! А тут... (Безнадiйно махнув рукою). О н и с ь к о. На себе ремствуй! Учить жiнку треба!.. Моя теж така була, а тепер хоч до рани прикладай. А ти - лiберал! Т а р а н. Я лiберал! (Б'? себе в груди). Я лiберал?! Нi, брат! Я вже твердо вирiшив - досить!.. (Та?мниче). Кину я свою Одарку! Кину - i край!.. Не до пари вона менi. Дiвкою ще наче личила, а тепер занехаялась, постарiла, теплого слова не почу?ш вiд не?. Тiльки гир та гир. I по господарству порядку нема?, i на роботу нiколи не вийде. Р-р-розведусь!.. О н и с ь к о. Розiйтись - не штука. Тiльки ж мороки до дiдька, та й витрати неабиякi... Т а р а н. Яка морока? Ти газети чита?ш? О н и с ь к о. Само собою... Т а р а н. Чита?ш, мабуть, з п'ятого на десяте. В кожнiй же газетi пишеться, що хтось "порушу? справу про...". (Жест). Та це ж по району... А в областi? А в республiцi? А в Союзi?.. А на планетi?.. Мiльйон мiльйонiв - i нiчого... Да... О н и с ь к о. Воно так, звичайно, тiльки чужого собака куса? - тобi не боляче, а на самого комар сяде - вже i руками маха?ш. Т а р а н. Нi-чо-го!.. Треба, так i я помахаю. О н и с ь к о (подумавши). Я чув, i голова наш не мириться з жiнкою i теж помишля? про... (Жест). Т а р а н (радiсно). От бачиш! Хто ранiше, хто пiзнiше - всi, брат, до цього дiйдемо! Це тобi не старий режим!.. О н и с ь к о. Мо', й таке буде... Т а р а н. Аби жилось погано, то й гиркай собi на здоров'я. А то ж нi. Хату поставив, як дзвiн, - три кiмнати. Хлiб - ще позаторiшнiй лежить. I сало, i до сала... Електрика цiлу нiч свiтить. (Махнув у бiк стовпа). Iз областi по знайомству цiлого радiокомбайна припер, хоч так грай, хоч пластинки став. Живи пiд музику та чоловiка голуб, так нi... (Голосно гикнув). Хвилька нiчого не пiдсипа? в горiлку? Щось менi той... (Жест). О н и с ь к о. Грiх наговорювати! Дванадцятий рiк беру в не? - i кращого самогону для здоров'я не пам ятаю... Т а р а н. Це, мабуть, у мене нервове. Так що я хотiв тобi сказати? Ага, згадав. Добре жилось ?гипетським фараонам... Я десь чув, що жiнки кожного ранку ноги ?м цiлували... О н и с ь к о. Ще й як цiлували! Фараони, брат, умiли сво?х жiнок у руках тримати. Т а р а н. Молодцi фараони! О н и с ь к о. Щось i менi, той, цинком вiдганя?... Мабуть, Хвилька новi труби поставила... Цс-с!.. Наче хтось iде... Захова?мось? Т а р а н. Хiба хочеш - треба... Вiдходять, присiдають за тином. По дорозi йде сумна Катерина, з протилежного боку - Гриць. К а т е р и н а (злякано). Ой!.. Хто це?! Г р и ц ь к о. Не лякайся, Катю. Це я, Грицько. (Хоче взяти ?? за руки). К а т е р и н а. Бродиш ночами, як привид. Пусти! Г р и ц ь к о. Зачекай сваритися, Катю! Послухай краще... Сьогоднi такий день, найбiльше свято на землi!.. К а т е р и н а. Яке свято? Он люди вже давно сплять. Г р и ц ь к о (урочисто). Сьогоднi мина? рiвно два роки, три мiсяцi й одинадцять днiв, як ми почали стрiчатись... К а т е р и н а. Ой помру! (Чмихнула). Стрiчатись!.. Та я тебе бачу кожного дня ось уже вiсiмнадцять рокiв. Г р и ц ь к о. Я маю на увазi той день, коли вперше вiдчув, що... (Раптом). Загину без тебе! Пам'ята?ш, пiсля випуску ми всiм класом пiшли на берег Вербички, i там я дiстав тобi лiлi?? Ти ще кричала: "Грицю! Не пливи - там прiрва, глибоко! Вернись, рудий бiсе, потонеш!" А я таки дiстав, хоч плавав поганенько, бо чув, як ти дiвчатам говорила, що любиш лiлi? над усi квiти. Не пам'ята?ш? К а т е р и н а (зiтха?). Пам'ятаю. Але де тебе сьогоднi носило? Я так чекала.. Може, прийдеш... Г р и ц ь к о. Я принiс тобi... Ось!.. (Пода? Катеринi пучок бiлих лiлiй). К а т е р и н а (вражена, бере лiлi?. Не вiрячи очам). Звiдки? Г р и ц ь к о. На Вербичцi нарвав. К а т е р и н а. На Вербичцi? Так далеко? (Пригорта? лiлi? до грудей, поривчасто цiлу? Грицька). Спасибi. Г р и ц ь к о (йому перехопило подих). Катю! Хiба дванадцять кiлометрiв так далеко? Катю! Поцiлуй ще раз - i я до свiтанку позбираю лiлi? вздовж усi?? рiчки!.. К а т е р и н а (схиля? голову до квiтiв). Помовч! (Пауза). Гриць цiлу? ??. (Хилиться йому на груди). Бiлi лiлi?... Я так давно не милувалася ними при мiсяцi! (Пауза). Поглянь, Грицю, вони аж посмiхаються до нас... Гриць ствердно хита? головою. Вони завмерли в довгому поцiлунку. За тином почувся Таранiв стогiн. Ходiмо!.. Пора! Г р и ц ь к о. Катю! Ну, чого ти поспiша?ш! Ходiмо в поле... В полi тихо так та гарно: пахнуть хлiба, спiва? перепел, а небо... Ходiмо!.. К а т е р и н а. Руда моя бухгалтерiя, вже другi пiвнi давно вiдспiвали... Г р и ц ь к о. Пройдемо росою аж до Заячого лiсу. Люди ранком побачать стежки i скажуть: "Тут ходили закоханi?" Навiть у старих залоскоче серце згадкою про юнiсть. К а т е р и н а. I чого ти пiшов у конторники?! Г р и ц ь к о. Кепку?! А може, пiд оцi?ю рудою чуприною така фантазiя палахкотить, що й письменникам не снилася... К а т е р и н а. Милий мiй Грицю! Добре тобi пiсля конторсько? задухи та в поле ринути, а менi в п'ять годин треба на фермi бути. За день так накрутишся, що ждеш того вечора, як свята. Кидай бухгалтерiю та йди до нас, тодi не тако? заспiва?ш. Кинеш? Г р и ц ь к о. I кину. К а т е р и н а. I перейдеш? Г р и ц ь к о. I перейду. К а т е р и н а. Слово? Г р и ц ь к о. Слово. Ферми механiзу?мо, електродо?лки встановимо. К а т е р и н а. В людей давно вже ?, а в нас, може, тiльки при комунiзмi встановлять. Он твiй дядько Таран третiй рiк обiця?. Я б такого i дня не тримала завiдуючим механiзацi?ю... Г р и ц ь к о. Тихше, ми ж бiля його хати! К а т е р и н а. Не почу?. Це барило, мабуть, насмокталося та спить, а може, десь швендя? - чарку шука?. Г р и ц ь к о. Та кинь про нього... Пiдемо в поле... К а т е р и н а. Нi, я - додому. Вiдпочити треба, та й мати сердяться, коли я пiзно приходжу. Повiльно пiшли вулицею. Таран i Онисько вилазять iз схованки, дивляться ?м услiд. Т а р а н. Ти не впiзнав, чия то мудра така? О н и с ь к о. Катерина Чипчина. Т а р а н. Я ?й покажу - "барило". Бач, переробилася - електродо?лку ?й подавай! Грамотна! "При комунiзмi встановлять..." Ониську, я так вважаю. Оце кажуть, поступово переходимо до комунiзму. Поступово - значить, не всi разом? Спочатку чоловiки, а потiм жiнки. I то не всi, а поодинцi пускати будемо. О н и с ь к о. Якби нас на воротях поставили, через якi в комунiзм проходитимуть, ми б маху не дали - не пустили б жодно?. Т а р а н. Не зна?ш ти мо?? Одарки. Попiд носом, а проскочить!.. О н и с ь к о. Клята вона в тебе. Т а р а н. Клята, проклятющаi По?дом ?сть, навiть якщо вип'?ш iнколи. А ми ж без причини не п'?мо? Нi! От сьогоднi випили. Чому? О н и с ь к о. А чому? Т а р а н. А чому? Трактора вiдремонтували! То не працював, а тепер працюватиме. На радощах i випили. Не сво? шкурнi iнтереси нас хвилюють, а державнi! А жiнки цього не розумiють! О н и с ь к о. Вiдсталий елемент - що з них вiзьмеш? Ще якусь бенерю несе. Може, знову той... (Жест). Т а р а н. Не хочу. На щось колюче сiв, коли отi цiлувались... Бач, яка жiнка в мене, нема того, щоб пiд тином прибрати. Входить Корнiй, широкоплечий, здоровенний дядюга.В руках величезний дрючок, пiд пахвою згорнутий лантух. Говорить крiзь зуби, ходить трохи нагнувшись, наче когось пiдстерiга?. Корнiй! О н и с ь к о. Заховаймось! К о р н i й. Хто тут, признавайсь! Що я вам, мальчик?! О н и с ь к о. Ти що? К о р н i й. Добро? ночi... Т а р а н. Здоров! На варту йдеш? К о р н i й. А куди ж - на вечорницi?! О н и с ь к о. Може, там вiд комори тiльки дух лишився, а ти сунеш так пiзно. К о р н i й. Чужi не прийдуть, а сво? багато не вiзьмуть! Т а р а н. Воно так. Ти теж, бачу, мiшечка прихватив? К о р н i й (спiдлоба блимнув очима). Тво? трактори в мiшок не повкидаю, не бiйся! Бувайте!.. (Пiшов нагнувшись). О н и с ь к о. Корнiй - страшенно? сили чоловiк. Позаминулого року спав пiд скиртою. Мабуть, теж сторожував. Коли це пiдiйшов бичок-бузiвок i наступив йому на спину. Корнiй як схопиться, як свисне бузiвка у вухо, так бiдолашна скотина i впала з усiх чотирьох. Т а р а н. Ото сила! О н и с ь к о. Ледве вiдходили. I досi в бика контузiя. То нi з того нi з сього почне головою мотати, нiби його гедзi кусають, то стане серед дороги i реве мов навiжений. А побаче Корнiя - в лiс тiка?, сердега. Т а р а н. I не дивно, що в Корнiя здоров'я, - шостий рiк сторожу?. Вночi на роботi спить, а вдень - дома. Правда, й заробiтки такi... О н и с ь к о. В нього жiнка ланкова. Щороку трудоднiв по шiстсот виганя. Т а р а н. Коли жiнка хороша - можна бути при здоров'?! (Позiха?). Бувай!.. В сон кида?... О н и с ь к о. А мо', заспiва?мо? На пiсню тягне. Т а р а н. Менi ще дома доведеться спiвати, бодай не дiждати вороговi тако? пiснi. О н и с ь к о. Бувай. Жаль менi тебе, до слiз жаль! Але сам винуватий - лiберал!.. (Виходить). Т а р а н. Тьху! I видере ж таке противне слово - "лiберал"! Чортзна-що! (Вiдчиня? хвiртку). В цей час чути голосне: "Ку-ку-рi-куi" А здох би ти, проклятющий, розкричався!.. З хати виходить Одарка, легко одягнена, коса впала на плече. О д а р к а. Знову лементу?ш серед ночi? Т а р а н (обурено). I коли ти того пiвня зарiжеш? Скiльки разiв треба наказувать?! О д а р к а. Причепився до пiвня! Поперек горла вiн тобi став?! Т а р а н. Це не пiвень, а диявол з кнопкою. Тiльки вiдчиниш хвiртку, вже й горланить. О д а р к а. Пiвнiч, то й горланить. Т а р а н. Чого ж сусiдський мовчить? О д а р к а. У сусiдiв нема? пiвня. Т а р а н. I нам вiн нi до чого! Далеко на селi чути пiвнячий переспiв. О д а р к а. Чу?ш, скрiзь спiвають. Т а р а н. Менi до чужих пiвнiв дiла нема?, а сво?му я господар! Сказав зарiж - i крапка! О д а р к а. Вгамуйся, люди почують. Т а р а н. Хай чують, яка в мене жiнка. На роботi не була? О д а р к а. Нi. Т а р а н. Соромиш мене перед людьми! О д а р к а. Дома тi?? роботи зiбралось - на трьох стане. Хлiб пекла, бiлизну попрала, Наталочцi плаття пошила, хату пiдмазала, поприбирала... Т а р а н (перебива?). Та-та-та! Заторохтiла! Переробилася! Знаю - в холодочку вилежувалася! В гамаку гойдалася?! Купив я його, дурень, на свою голову! Сама хоч би причепурилася... О д а р к а. Покрутився б, як я, та спробував чепурним та охайним в холодочку вилежуватися! Побачила б я, на кого ти був би схожий... коли б був на мо?му мiсцi. Т а р а н (смi?ться). На тво?му мiсцi? Оце налякала! Та якби я був на тво?му мiсцi, у мене б усе (жест)... кипiло, а я лежав би та посвистував. (Смi?ться). Придумала, що сказати. (Iде до гамака, знiма? пiджак, кида? його на гiлку дерева, ляга?). Оце так втнула - "на мо?му мiсцi". (Смi?ться). Одарка виносить з хати ковдру, кида? в гамак. О д а р к а. Вкрийся, пiд ранок холодно буде. Т а р а н. Кажеш, якби побув... хе-хе-хе... (Вже крiзь сон). На... тво...?му... мiс...цi... Гм-м-м!.. Затемнення КАРТИНА ДРУГА Пiзнiй ранок. Таран сидить на ослiнчику бiля столика. Ще не проспався, нiяк не второпа?, що йому каже Онисько. О н и с ь к о. Миколо! Миколо! Миколо! Та прокинься ти, голова - два вуха. (Трясе його за плечi). Т а р а н. Не буркай мене. Вчора обiйшов технiку - все в ажурi... О н и с ь к о. Ти можеш розплющити очi i вислухати мою трагiчну звiстку? Т а р а н. Не можу. Голова! (Жест). А в головi - трибки крутяться нахолосту, свiчки замокли, зажиганi? не працю? - потрiбен капiтальний ремонт. (Хапа? пляшку зi столу). Онисько (вирива? пляшку з рук Тарана). Вгамуйся, зараз не до цього... (Понюхав). I потiм - це олiя! Т а р а н. Так що сталося? О н и с ь к о. Повний переворот!.. Т а р а н. Який переворот? О н и с ь к о. Чи хтось написав, чи наговорив на нас. Словом - бiда. Скликають сьогоднi чуть свiт правлiння, представник з району при?хав, i почалось... Т а р а н. Переворот, бiда, представник... Нiчого не второпаю. Кажи толком. О н и с ь к о. Сказали так: чоловiки стають тепер жiнками, а жiнки - чоловiками. От! Т а р а н (очманiло дивиться на Ониська, трохи вiдсову?ться вiд нього, потiм вста?, знiма? рушник, який лежав на перильцях ганку, вмочу? у вiдро, кладе Ониськовi на голову). Бiла гарячка, брат, дiло погане. Та не журись, пройде! О н и с ь к о (намага?ться зiрвати рушника). На бiса менi тво? компреси? Дiло говори, що робити ма?мо? Т а р а н (трима? його за руки). Заспокойся! Менi теж таке було пiсля звiтно-виборних, пам'ята?ш? Ми тодi критику замочили добренько. Прийшов я додому, лiг, дивлюсь - в усiх закапелках сидять чортенята i лущать насiння. От де страху набрався, ледве не вив. Так що сиди тихо - повинно пройти. О н и с ь к о. Та не здурiв я, хочеш - перевiр; у мене в бригадi сiмсот п'ятдесят гектарiв землi, сто тридцять працездатних, чотири трактори, в двох поплавились пiдшипники... Т а р а н (здивовано). Говориш нiби нормально. Але як же це, що ми будемо жiнками? О н и с ь к о. Та не жiнками, а просто: де були ми - там стають вони, де були вони - там ста?мо ми. Т а р а н. Хто "вони"? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Жiнки? Як? О н и с ь к о. А ось так: головиха вже стала головою. Т а р а н. А вiн? О н и с ь к о. Дома сидiтиме. Т а р а н. Чим же йому погано? О н и с ь к о. Йому - нi. А iншим? Корнiй, примiром, буде ланковим, а Корнi?ха - сторожем. Т а р а н (зайшовся смiхом). Здорово! Давно б так! О н и с ь к о. Зачекай смiятися, я не про всiх сказав. Бухгалтером буде Аристархова жiнка, а його - на свиноферму. Т а р а н (ще бiльше смi?ться). Аристарха?.. На свиноферму?.. Туди к бiсовому батьковi - вiн же не зможе нагнутися! З його фiгурою вiн усiх свиней попереляку?. О н и с ь к о. Свирид-облiковець пiшов на iнкубатор. Т а р а н. Чекай, чекай! Облiковцi? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Сторожi? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Актив? Керiвний склад? Командування колгоспу? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н (смi?ться). Жарту?ш. О н и с ь к о (сердито). Гиготиш, а менi не до жартiв. Дума?ш, легко буде оцими руками вим'я коровам викручувать? Т а р а н. Замiсть Уляни? О н и с ь к о. Ну да! Уляна - бригадиром тепер. Т а р а н. От смiхота! Одарко, а йди-но сюди, послухай, що Онисько розповiда?. Одарко!! О н и с ь к о. Кричи дужче! Т а р а н (кричить). Одар-ко-о! Де ти там запропастилася? От клята жiнка, мабуть, спить?! О н и с ь к о. Вона вже давно ходить по колгоспу гоголем. Як-не-як - завмеханiзацi?ю! Т а р а н. Моя Одарка? О н и с ь к о. Та твоя ж... Т а р а н. А я?.. О н и с ь к о. Ти будеш на рiзних роботах - старшим куди пошлють. Бери, чоловiче, сапу - i в поле! Т а р а н. Я? О н и с ь к о. Ти! Т а р а н. Сапу? О н и с ь к о. Сапу! Т а р а н (зрива? з Ониськово? голови рушника, обмоту? собi голову). Хи-хи-хиI А ти часом не той... Не з похмiлля? Поклянись! Онисько робить виразний жест клятви. (Схоплю?ться, бiжить до хати, виносить у тремтячiй руцi папiрець). Читай-но, що вона пише. О н и с ь к о (бере папiрця, чита?). "Микольцю..." (До Тарана). Ач яка ласкава стала. (Чита? далi). "На снiданок звари кулiш, на обiд - борщ. Зарiж зозулясту курку, вона не несеться. Кашу молочну звари. Та не забудь нагодувати порося. Для корови нарви трави в лузi. Курям намни кукурудзи, каченятам змiшай сир з вареною картоплею. Вранiшн? молоко не забудь поставити в погрiб. Поки Наталочка спить, город прополи, а то забур'янився. Коли Наталочку у дитсадок вестимеш, умий, причеши, кiсники випрасуй. Та гляди, щоб на роботу не запiзнився..." Т а р а н (поки Онисько чита?, загина? пальцi, перерахову?, що треба зробити, потiм сердито). Та що вона?.. О н и с ь к о. Ах, патлате плем'я! Слухай, що далi пише: "Збiгай до Ониська, розбуди! То ж таке ледащо, що до пiвдня спатиме i на ферму запiзниться". Т а р а н. А скiльки воно зараз? О н и с ь к о. Пiв на десяту. Т а р а н ( хапа?ться за голову). Що ж його робить? Реве корова. О н и с ь к о. Корову до?ти пора. Т а р а н Кажеш, до?ти треба? (На хвилинку замислю?ться, потiм рiшуче). Добре, Одарочко, подивимось, яко? ти ввечерi заспiва?ш! Побачимо, чия зверху буде!.. А менi... До?ти так до?ти! ( Хапа? вiдро, хоче бiгти). О н и с ь к о (бере його пiд руку). Стривай! Т а р а н. Чого? О н и с ь к о. Дихни! Т а р а н (диха?). Ну? О н и с ь к о (морщиться, вiдверта? голову). I не думай отак до корови йти. (Нахиля? голову). Помацай! Т а р а н (маца?). Гуля! Звiдки? О н и с ь к о. Теж пробував до?ти. Пiшов на ферму замiсть жiнки. Думаю - не святi горшки лiплять. Пiдходжу до рябо?. Може, зна?ш, рекордистка наша? Т а р а н. Ну? О н и с ь к о. Тiльки присiв бiля не?, а вона поверта? свою мордяку, дивиться... Я ?й по-свiйському: "Чого витрiщилась?" А вона як дригне та ратицею по головi! Вiриш, аж каганцi в очах засвiтилися. Очуняв трохи - до друго?. I та мене почастувала, до третьо? - те ж саме. "Чого вони показились?" - думаю. Коли це Лукерка роз'яснила: "Скотина перегару не терпить!" Зрозумiв? Тобi, голубе, i близько до корови пiдходити не можна, вiд тебе... Т а р а н (затуля? долонею рота, диха?). Справдi. Що ж робити? Ага! (Бiжить до хати, поверта?ться з пляшечкою одеколону). Зараз заб'?мо вражий дух! (Надпива?). Пахне погано, а на смак нiчого. О н и с ь к о. Дай попробую. "Шипр". (П'?). Гу-у-у! Неважне! Т а р а н (плямка? губами). Ще трохи вип'ю, у корови нiздрi великi - почу?. (П'?, кривиться менше). О н и с ь к о. При?мно, коли вiд чоловiка пахне! (П'?). Т а р а н. Годi! (Вiдбира? пляшку). Його тут лишилося на днi! (Подумав). Однак висохне! (Допива?). О н и с ь к о. Виходить, "Шипр" можна i всередину приймать?! Т а р а н. Тiльки дугйе маленькi пляшечки роблять. Воно-то... О н и с ь к о. Що? Т а р а н. На спирту. (Повеселiшав). До?ть так до?ть. Вбiга? Павлик. П а в л и к (захекавшись). Дядьку Ониську! Ху-у-у! Бiгом на ферму, бо вас там уже лають. Кажуть: i штраф буде, i в газетi пропечатають! О н и с ь к о. Лечу!.. П а в л и к (до Тарана). А ваша Наталочка сидить на вигонi бiля калюжi, очей не видно - пирiжки з мулу робить. Т а р а н. Горе менi! П а в л и к. Сьогоднi всi чоловiки сердитi i всi кричать: "Горе нам!" Я побiг! Швидше, дядьку, запiзнитесь!.. (Вибiга?). Входить Корнiй з сапою в руках. К о р н i й. Дай боже здоров'я i два коропи в ятiр. Т а р а н i О н и с ь к о. Здоров, Корнiю! К о р н i й (до Тарана). В тебе терпуга нема??! Т а р а н (знайшов терпуг, пода? Корнi?вi). Вiзьми! К о р н i й. Пiдгострити треба, бо тупа, як валянок. Т а р а н. Що воно буде? К о р н i й. Нiчого! Подума?ш, злякали. Я вiсiм пудiв на плечi скину, а з сапою не вправлюсь? Дурницi! (Люто гострить сапу). Ми ще ?м покажемо! О н и с ь к о (приклада? козирком долоню до лоба). Хто то пiшов, чи не Аристарх? К о р н i й. I пузатому черга прийшла? Т а р а н. Пузатi, по-тво?му, не люди? Входить Аристарх - у халатi, з вилами. А р и с т а р х (вiддиху?ться). Ну й жарище... Мо? вам! Т а р а н. Хай живе! К о р н i й (хихикнув, крiзь зуби). Хвiстiваль! Здоров! Т а р а н. Куди зiбрався? А р и с т а р х (люто). На свиноферму! О н и с ь к о. Ну й халат у тебе... (Встав, обiйшов Аристарха). Т а р а н. Просили ж колись дiвчата з свиноферми, щоб ?м по другому халату справили, а ти кричав: "Витрати!" А р и с т а р х. Якби ж то знаття... К о р н i й. Спохватився цуцик, як хвоста врубали. Входить Оверко. О в е р к о (весело). Добiрному товариству мо? шануваннячко! А р и с т а р х. Чого ся?ш, як великодн? яйце? О в е р к о. З магазину бiжу. На плаття дiвчаткам набрав! Жiнка догосподарювалась до того, що дiти старченятами ходять. О н и с ь к о. Поши? хто? О в е р к о. Сам. Не таке це вже мудре дiло. Т а р а н. I то правда. А р и с т а р х. Важкувато нам буде!.. Т а р а н. Нiчого, хлопцi! Через три днi на колiнах проситимуть, щоб знову помiнятись... А дзуськи!.. О н и с ь к о. А проситимуть? Т а р а н. Побачиш. Але провчити ?х треба. Договiр, товариство, такий: не згоджуватись нi на що, наче не до нас мова! Марку тримать! Ясно? О в е р к о. Щоб не кортiло на наше мiсце! О н и с ь к о. А якщо не попросяться? Т а р а н. Дурний ти, Ониську, хоч об дорогу вдар! Корову кожен видо?ть, а бригадиром тепер з головою треба бути. А р и с т а р х. Так-то воно так, тiльки ж... (Крутить головою). Там дух дуже далекий вiд конторського... (Жест). К о р н i й. Вiд цього духу габарити меншають. А р и с т а р х. "Меншають"! Побачимо, як ти вiдвикатимеш спати по двадцять годин на добу. Т а р а н. Товариство, нам не сваритись треба, а гурту держатися - допомагати один одному. А р и с т а р х. Спробу?мо... О в е р к о. I кожну роботу починати з пiснi! Щоб у жiнок вiд заздростi в носi перчило! А р и с т а р х. А яко? ж пiснi спiвати? О н и с ь к о. "Рiдна мати..." О в е р к о. Нi! Нi! Найбадьорiшо?! Щоб радiсть було видно! (Спiва?). Т а р а н. Корнiю, давай ти! К о р н i й. "Если бы парни всей земли..." Всi пiдтягують. Т а р а н. Коли вони почують пiсню i попросяться на сво? мiсця, прикинемось, що не чу?мо... О в е р к о. Поглухли. Т а р а н. Попросяться вдруге, а ми ще голоснiше. О в е р к о. I коли вже втрет? умовлятимуть... Т а р а н. Навколiшках! О в е р к о. Тодi згодимось. К о р н i й. Але скажемо: сидiть i не рипайтесь бiльше! О н и с ь к о. А коли й вони вдарять по голосах? Т а р а н. Не вдарять! Побачиш! Ну, браття, закочуйте рукава! Побачимо, чий козир буде старший! За мною! Виходять. Затемнення КАРТИНА ТРЕТЯ Подвiр'я Тарана. У всьому помiтна невмiла чоловiча рука: сушиться дитяча бiлизна, простирадло, посеред двору - вiник, порожн? вiдро, перевернутi ночви. Таран у фартусi, рукава сорочки закоченi, голова пов'язана рушником. Вiн оскаженiло мiсить тiсто в дiжi, яка сто?ть на ослiнчику. По радiо чути бадьорий марш. Т а р а н (не виймаючи рук з дiжi, важко дихаючи). Господи, за якi грiхи отака мука?! (Вiддиху?ться). Чи воно борошно погане, чи вчинив не так?.. Входить Онисько. На головi у нього хустка. О н и с ь к о (весело). Видно, що Гапка млинцi пекла, бо ворота в тiстi. Т а р а н. Невже в тiстi? Будь другом - витри! О н и с ь к о. Навiщо? Собаки злижуть. Я вчора теж замiсив. Таке було, i не кажи: i на воротях, i на порозi, i на перелазi. А сьогоднi вже й слiду не лишилось: то кури поклювали, то пси поласували. Т а р а н. Вiриш, двi години оце мучусь, а толку нiякого. То було рiдке, пiдсипав борошна, стало таке, що рук не вирву. А чого це ти хустку нап'яв?.. О н и с ь к о. Щоб корови не лякались, думатимуть, що Уляна. Т а р а н. Он воно що! Тодi вiзьми он Одарчину та й мене запни. О н и с ь к о. Тебе як: на потилицю зав'язати чи пiд бороду? Т а р а н. Давай пiд бороду: мухи кусають, а одганяти нiяк. О н и с ь к о (зав'язу? Тара новi хустку). Та в тебе, голубе, й вуса в тiстi! Т а р а н. От морока! Вiдрiж ?х! На бiса вони менi! Онисько. Здурiв, чи що? Ти ж сам говорив колись, що вся краса мужчини в вусах! Т а р а н. А на дiдька вона менi тепер - ота краса? Свiт не милий. Рiж - i крапка! О н и с ь к о (важко зiтхнувши, одрiзу? вуса). Чи думав я коли, що доведеться тобi таку операцiю робить?! Т а р а н (глибоко зiтхнувши). Поганi нашi справи... О н и с ь к о. Води пiдлий! Т а р а н. Нiкуди. О н и с ь к о. То мiси жвавiше! Т а р а н. Руки потерпли. (Насилу вирива? руки з дiжi, витира? об фартух). Будь другом, скрути менi цигарку, бо вже вуха попухли. О н и с ь к о. Сам би радий закурить, та не можу. Т а р а н. Чому? О н и с ь к о. Пальцiв не зведу докупи. П'ятнадцять корiв по чотири дiйки - це шiстдесят?! I кожну треба видо?ти. Повiриш, вночi снилося вим'я таке, як клуня, а дiйки, - як голоблi, а я маленький, наче комар, причепився на дiйцi та й гойдаюсь. Прокинувся вiд жiнчиних стусанiв. Кричить на мене: "Не щипайся, дурню!" Я змовчав. Що скажеш? Т а р а н. Поганi нашi справи! О н и с ь к о. Ой не кажи. Прийшов до тебе просити, чи не позичиш менi хоч паляничку, коли спечеш? Т а р а н. Ти ж учора пiк! О н и с ь к о (махнув безнадiйно рукою). Пiк, та не допiк... Взяв муки... Словом, нiякого хлiба не вийшло. Т а р а н (показу? на дiжу). Думаю пирогiв спекти. Забажалося Одарцi гостей привести. А хлiб у мене в печi, зараз виймати буду. О н и с ь к о. То виймай, мо', якраз вдався? Т а р а н. Постiй тут, щоб, бува, горобцi не пожартували над тiстом, а я зараз... (Iде в хату). О н и с ь к о (загляда? в дiжу, вийма? звiдти щось, розгляда?). Збрехав, iдол! Курив же, ось i недокурок. (Придивля?ться уважнiше). "Прима". Отак i довiряй людинi! (Дивиться в каструлю, що сто?ть на столi). Манку варив. Треба й собi таку страву практикувати. Проста рiч: насипав крупи в молоко, i хай кипить. Входить Таран. В руках трима? не то паляницю, не то корж. Т а р а н. Що воно таке? (Простяга? Ониськовi паляницю). О н и с ь к о (бере, роздивля?ться). Паляниця не паляниця, i корж не корж... А що ти хотiв пекти? Т а р а н. Кажу тобi - хлiб! О н и с ь к о (нюхае). Наче хлiбом пахтить... (Подумавши). Не журись! Подаватимеш на стiл, нарiж маленькими скибочками. Вони й не розберуть, яка в нього була форма. Т а р а н. Спасибi, друже, виручив! О н и с ь к о. Винахiдливiсть у нашому положеннi - перше дiло. Зварив я вчора борщ. Подивився на нього, а вiн якийсь пришелепуватий: бiлий, кислий i горiлим тхне. А тут жiнка на обiд ма? прийти. Що його робити? Недовго думавши, перекидаю в борщ глечик сметани, зверху склянку цукру, перемiшав - подаю на стiл. Жiнка пита?: "Це що?" - "Борщ", - кажу. "Який же це борщ?" - "Загряничний". Я, мовляв, усяку страву готувати вмiю. Т а р а н (заздрiсна хита? головою). I що ж - ?ла? О н и с ь к о. Аж за вухами лящало. Т а р а н. I нiчого? О н и с ь к о. Обiйшлося. Правда, не без... Чути шалений рев корiв. Це за мною!.. (Наче вiдповiдаючи). Бiжу-у! Т а р а н. Чортiв син, вiн скрiзь викрутиться. А тут що скажеш, по-турецькому хлiб спечено? А ще ж борщ варити та курку зозулясту рiзати, що не несеться. А як ти ?? взна?ш, коли вони всi зозулястi. (Виходить). Спочатку тихо, а потiм несамовито закудкудакали кури. Входить Оверко. В руках метр, пiд пахвою жмут ситцю. Огляда? подвiр'я. О в е р к о (до себе впiвголоса). I хата навстiж, i господаря нема?... (Гука?). Миколо! Агов! Т а р а н (виходить, весь у пiр'?). Чого репету?ш?! О в е р к о. Люди на лiто овець стрижуть, а ти курей скубеш? Т а р а н. Виздихали б вони, щоб я ?х скуб! Слухай, Оверку, порадь менi, як узнати, яка курка з яйцем, яка нi? О в е р к о. Пустяк дiло! Якщо знеслась, значить, у цей момент без яйця, i навпаки... Т а р а н. Як же то взнати? Вони в нас, проклятi, всi в одне гнiздо несуться. О в е р к о. М-гу! Тодi залиша?ться пощупать. Т а р а н. Три днi щупаю, а толку нiякого. Будь другом, пощупай! Все ж - завптахофермою був! О в е р к о. Дума?ш, я там курей щупав? Здiйснював загальне керiвництво. А ти не роздумуй - рiж, яку впiймав! Т а р а н. Одарка велiла, щоб тiльки ту, яка не несеться. О в е р к о. А квочка у вас ?? Т а р а н. Нема?. О в е р к о. Тодi рiж пiвня! Вiн точно не несеться. Т а р а н. Не вийде, голубе. В мене пiвень учений. Як пiзно Одарка прийде, тiльки вiдчинить хвiртку - вiн одразу менi сигнал пода?. Потiм подума?, що я не почув, i ще... Краще корову зарiжу, нiж пiвня. О в е р к о. Ну, як зна?ш, - ти хазя?н. Я за порадою до тебе. Покро?в дiвчатам плаття, а рукава не виходять. Що його тепер придумать? Т а р а н (змучено). ? вихiд! Зараз лiто, тепло... Поший ?м сарафани - i модно, i зручно. О в е р к о. Золота голова! (Згорта? ситець). Бiжу!.. Т а р а н. Що тобi ще? О в е р к о. Слухай, твоя Одарка (робить характерний жест) той... Т а р а н. Майже щовечора з Ониськовою Уляною. О в е р к о. Моя теж. Що з ними робити? Як ?х вiдучити вiд цього питва? Т а р а н. Вiдучиш... О в е р к о. Чув я вiд людей, нiби настiй полину помага?. Напо?ти тричi - i як рукою знiма?. Т а р а н. Вони таке п'ють, що тiльки полином i закусювати. О в е р к о. Твоя ще не просилася, щоб знову на сво? мiсце? Т а р а н. Куди там. Неначе споконвiку в начальствi ходить. О в е р к о. Моя теж. Вбiга? Павлик. Павлик (до Тарана). Дядьку Таран! Тiтка голова востанн? сказали, щоб ви йшли цеглу робити. Т а р а н. Та що вона, божевiльна? Менi треба один день дома побути - роботи набралось до бiса. П а в л и к. Iдiть, бо дуже круто сказали... Т а р а н. А що саме? П а в л и к. Звелiли передать так: "Якщо цей ледацюга..." Т а р а н. Хто ледацюга? Я? П а в л и к. Не перебивайте, бо забуду, як далi. "Якщо цей..." Т а р а н. Ну?.. П а в л и к. Перебива?те, от i забув! (Дума?). Не згадаю, що далi, але щось дуже категоричне. Т а р а н. Що? П а в л и к. До "ледацюги" запам'ятав, а далi забув. Т а р а н. Забув би ти, куди ложку нести! Мотай звiдси! П а в л и к. Пiду узнаю, що пiсля "ледацюги", i повернусь! (Швидко вибiга?). О в е р к о. А мене не чiпають. Довiдку вiд лiкаря взяв, що "не в здоров'?"... Т а р а н. Як ти ухитрився? О в е р к о. Прищик у мене вискочив... Таке собi чиренятко. Я до лiкаря. Так, мовляв, i так - чиряк у мене. Вiн придивився i каже: "У вас хурункул". А я йому: "Чиряк". Вiн довго гортав якусь книжку й знову до мене: "Хурункул". А я йому: "Нi, чиряк". Думав вiн, думав i написав менi бюлетеня на три днi, поки вияснить, що воно за хвороба - чиряк. Т а р а н. Видно, дуже молодого лiкаря до нас прислали? О в е р к о. Не в тому рiч. Хлоп'я воно непогане. Але виросло в мiстi, зразу пiсля школи в iнститут - так живого чиряка i не бачило. Т а р а н. А в мене i знаку нiде на прищик нема?. О в е р к о. Посидь на чомусь холодному. Т а р а н. Де ти знайдеш холодне мiсце в таку спеку? О в е р к о. Бiля колодязя - на цямринi, там же цемент. Посидь з годину!.. Т а р а н. Годину? Тут хвилини вiльно? нема?. От життя - чиряка i то нiколи нажить! Будь здоров! Менi ще роботи по вуха! О в е р к о. Менi теж треба сарафани шити. Бувай здоров! А чому ти не спiва?ш, як домовились? Жiнки ще подумають, що нам тяжко, i почнуть смiятись... Т а р а н. Куди там спiвати! Ридма ридати хочеться! О в е р к о. А як же з маркою? Т а р а н. Не дражни мене, Оверку, бо розсерджусь i скажу, як... О в е р к о. Ясно. (Навшпиньках виходить). Згодом заходить Аристарх, змучений, насилу переставля? ноги. А р и с т а р х (простогнав). Боже поможи! Т а р а н. Тебе ще не вистачало... Тут цiлiсiнький день наче мужеська консультацiя: не той, то iнший вешта?ться - працювати нiколи. А р и с т а р х. Сам винен! Збудував хату на роздорiжжi - от нiхто й не мина?, хоч би й хотiв. Перепочити можна? Т а р а н. Кажи швидше, чого прийшов? Бачиш, чоловiк пироги збира?ться пекти? А р и с т а р х (хоче пiдiйти до дiжi). Пироги... Т а р а н. Не пiдходь!.. Ти ж увесь той... пропитаний... А р и с т а р х. Не троянди вирощую, а свиней. Не лише пахну - скоро хрюкати почну. А сiсти можна? Т а р а н. Сiдай, тiльки подалi... А р и с т а р х. Свинарник збудували цегляний, навiки! А на бiса вiн такий потрiбний, коли в ньому нi дихати, нi повернутись нiде? Т а р а н. А хто будував? А р и с т а р х. Ми з тобою... Думалось, як краще... Кiношники, кореспонденти при?здили... Всiм було добре, а свиням, виявилось, погано. Т а р а н. Сам же на правлiннi виступав. "Треба, - кричав, - так будувати, щоб по всiх газетах луна пiшла!" А р и с т а р х. Каюсь, виступав... Т а р а н. Тепер мовчи та диш на батькiв книш. Проси технiку, щоб конвей?ром все подавалось... А р и с т а р х. Куди там технiку, тачкою насилу про?деш... Ось... За тиждень спересердя кiлограмiв двадцять скинув. А це прийшов просити: чи нема? в тебе якихось стареньких пiдтяжок, бо ще день - i штани в зубах носитиму. Т а р а н. Я сам шосту дiрку в поясi проколюю, не допомага?. Застiбаю петлю штанiв на гудзик сорочки. (Показу?). Ось так... Помага?... А р и с т а р х. Спасибi на добрiм словi! Так, кажеш, пироги... Т а р а н. Давай, давай! Проходь! А р и с т а р х. Гiрка наша доля чоловiча, така гiрка, що... (Повiльно пiшов похнюпившись). Т а р а н (продовжу? мiсити тiсто. Глянувши на вулицю). Знову когось чорт несе! Ну, не дадуть спокiйно дiла зробити - хоч гвалт кричи! От напасть! Чи хату перенести, чи вовкодава злющого придбати. Заховаюсь! Подивиться, що нема? нiкого, i пiде. (Витира? руки об фартух i хова?ться). Входить Катерина, рум'яна вiд роботи i сонця, чимось схвильована. К а т е р и н а. Нема? нiкого, чи що? Агов, дядьку!.. Чи, може, тепер треба називати дядиною? Дядьку-дядино, де ви там?.. (Загляда? в дiжу). Ой помру, тiсто замiсив, значить дома. Треба зачекати, а то покинув дiжу напризволяще i пiшов... (Накрива? дiжу рушником). На ганок виходить Таран. Т а р а н. Ти що ж дума?ш - у мене прохiдний двiр? К а т е р и н а. Здрастуйте, я до вас у справi. Т а р а н. Яка тепер до мене може бути справа! Кажи, чого прийшла, часу нема?! К а т е р и н а. На вашого племiнника скаржитись. Т а р а н. Нако?в щось? К а т е р и н а. Та нi. Отож перейшла я працювати в контору замiсть нього, а його на свиноферму послали... Т а р а н (гiрко). Не на нього одного така напасть... К а т е р и н а. Не в тому рiч! Менi обридло в конторi сидiти, над рахiвницею куняти. Хочу до дiла, а Грицько вперся i слухати не хоче про бухгалтерiю. Т а р а н. Не хоче? К а т е р и н а. Не хоче. Каже, сподобалось йому на фермi. Вирiшив викликати на змагання дядька Аристарха i показати йому, як треба працювати. I в контору, мовляв, нi за якi грошi не повернеться! Т а р а н. Здурiв парубок. К а т е р и н а. Умовте його, дядечку, повернутись назад! А то крутиться так з ранку до ночi, свiту бiлого не бачить за тими свиньми. Т а р а н. Я з нього дурощi вижену! К а т е р и н а. Спасибi вам! Повiк не забуду! Т а р а н. Нема? за що. На весiллi першу чарку пiднесеш. Чи, може, не буде весiлля? К а т е р и н а (засоромившись). Та... Я не знаю... Т а р а н. Так я знаю. Грицькова мати вже хату до заручин прибира?... А там, дивись, i... К а т е р и н а. Дядечку, рiдний мiй, якби ви знали, що ви менi... Спасибi вам. (Гаряче цiлу? Тарана в щоку i вибiга?). Т а р а н. Що то воно - молодiсть... (Торкнувшись пальцями щоки). Як то при?мно, коли молода дiвчина цiлу?... Таке почуття, нiби з келиха пахучого меду пригубиш... Та й ми ще козаки (Виструнчу?ться i раптом скрику?). Ой! Поперек! Наче качалкою хто оперезав... Вбiга? Павлик. П а в л и к. Дядьку Таран! Вас кличуть в контору на збори ледацюг! (Вибiга?). Т а р а н. Пропали мо? пирiжки! Та що пирiжки - гордiсть чоловiча гине! "На збори ледацюг!" Дожився. Завiса ДIЯ ДРУГА КАРТИНА ЧЕТВЕРТА Вечiр. Таранове подвiр'я. Святково одягнена Одарка лежить у гамаку, наспiву?. На нiй барвиста сукня, туфлi на високих каблуках, на головi вiнком викладена коса. Таран, довго примiряючись, накрива? на стiл: ставить оселедець, редиску, голландський сир, домашню ковбасу. Т а р а н. Багато вас буде? На скiльки накривать? О д а р к а. Прийдуть - пораху?ш! Дiстав? Т а р а н. Чого? О д а р к а. "Чого, чого". Т а р а н. "Три гички"? Та дiстав. У Хвильки... З яко? це нагоди, хотiв би я знати, п'янку затiва?те?! О д а р к а. Не твого чоловiчого розуму дiло! (Пiдходить до Тарана, зневажливо дивиться на нього). Ходиш, як опудало: згорбився, неодягнений - дивитись гидко! Т а р а н (благальна). Хiба ти не бачиш, я за цiлий день i не присiв: встав до схiд сонця, ?сти наварив, город прополов, а потiм цiлiсiнький день цеглу робив. Кручусь, як муха в окропi. Ти прийшла з роботи - та в гамак, а в мене в поперецi аж гуде! Думав, увечерi вiдпочину, так ти знову затiяла... О д а р к а. "Так ти, так ти..." Вже заторохтiв! Переробився! Iди переодягнись!.. Осточортiв сво?ми розмовами! Таран, зiтхаючи, iде в хату. (Оглядаючи стiл). Огiрки малосольнi де?.. Зроби вже одне дiло, потiм за друге берись! Т а р а н (виносить миску з малосольними огiрками, пляшку, ставить на стiл). Сама ж наказала менi переодягтись. О д а р к а. Цибулi покриши до оселедця! Т а р а н. Зараз покришу! (Кришить цибулю, витираючи сльози). О д а р к а. Коли ти вже навчишся на стiл накривати?.. Принеси сметани! Т а р а н. Пiди вiзьми в погребi! О д а р к а. Не вистачало, щоб я в погрiб лазила. Ти скоро й борщ заставиш мене варити? Чого зiгнувся, як дiд столiтнiй? Т а р а н. Поперек болить. О д а р к а. Киснеш завжди, все в тебе щось болить! Придурки - ось твоя хвороба! Он люди скоро прийдуть! Таран iде в хату. З'явля?ться Уляна, одягнена, як i Одарка, по-святковому. У л я н а (пишно). Здрастуйте на вашiм щасливiм подвiр'?. О д а р к а. Здрастуй! А де ж бухгалтер наш? У л я н а. Зараз буде. Чула я, проходячи, як вона свого Аристарха чистила... О д а р к а. ?м тiльки попусти... Розгнуздались, розледачiли, далi нiкуди. У л я н а. Строгостi з нашого боку не вiдчувають. О д а р к а. Роботи багато. Нiколи ?м гайки позакручувать! У л я н а. А слiд би вже закрутить, а то ми потура?мо, а вони скоро на голову нам сядуть. (П'? квас). От спасибi. О д а р к а. Пий на здоров'я. У л я н а. Треба пiдскочити за Ганною, бо буде до пiвночi з Аристархом дискусiю розводити. О д а р к а. Ходiмо разом! Виходять. З погреба вилазить Таран, ставить на стiл сметану, квашенi помiдори, великий глек квасу, пляшку. Т а р а н. Пийте! Щоб воно вам поперек горла стало! Входить Оверко, весело наспiвуючи. О в е р к о. Добрий вечiр! Гостей чека?ш? Т а р а н. Якi там гостi, - обнаковенна п'янка! Приходь через годину - побачиш. О в е р к о. А ти не пробував настою полину давати? Т а р а н. ?й хоч дьогтю дай - однак питиме! Бачиш - "Три гички"?! О в е р к о. Така наша доля: жiнкам пить, чоловiкам сльози лить! Прийшов я знову до тебе за порадою... Т а р а н. Щось задумав шити? О в е р к о. Та отож кро?в на дво? платтiв - не вийшло... Перекро?в на сарафани - виходять короткi... Що порадиш? Т а р а н. Оборочку пусти внизу. I не помiтять, що доточив. О в е р к о. От пень! Чого ж я ранiше... Спасибi, друже. (Мнеться, щось хоче сказати). Не хотiв я тобi говорити, а совiсть мучить... Т а р а н. Що там ще? О в е р к о. А не скажеш нiкому, що вiд мене пiшло? Т а р а н (закрив долонею рота). М-м-м! О в е р к о (та?мниче). Люди говорять, що твоя Одарка... бiля Свирида. (Пройшовся пiвнем навколо Тарана). Т а р а н (вражений). Невже це правда?! О в е р к о. Чоловiки дарма не говоритимуть нiкогда! Т а р а н. А я думаю: чого-то Свирида назад в контору забрали? Спасибi, друже. О в е р к о (крiзь зуби). Ти пiди йому вiкна побий!.. Хай зна?, як чужих жiнок переманювати!.. Мовчи ж, ради бога, що вiд мене почув, бо за?дять! (Швидко виходить). Т а р а н (страждальна). До Свирида... Значить, кращого знайшла?.. (Витира? фартухом очi). Входять Одарка й Уляна. За ними - Ганна, одягнена помiському, з гiтарою через плече. Ганна тихо заходить Тарану за спину, закрива? долонями йому очi. Таран сердито вирива?ться. Г а н н а. Здоров, кавалер! Т а р а н (люто). Здрастуй! Тобi пустощi в головi!.. (Пiшов). Г а н н а (до Одарки). Чого вiн, як з цепу зiрвався? О д а р к а. Хiба ?х розбереш, чоловiкiв. Не iнакше, як якийсь гедзь укусив. Прошу сiдати до столу - за чаркою розберемо, що й до чого. Сiдають до столу. (Налива? чарки). Гульнемо, подруженьки, чоловiкам на заздрiсть, вип'?мо та заспiва?мо, щоб у них аж зашпори у п'яти позаходили! У л я н а (крiзь смiх). Хай полюбуються! Ти ж тiльки не передай кутi меду, щоб не зняли гвалту... Входить Таран. Г а н н а. Налл?мо i хазя?ну? Таран стрепенувся, ожив. О д а р к а (з натяками. Тарану). Вiн у мене не-пи-ту-щий! Таран одразу знидiв, облизав губи, пiщов до хати. Г а н н а. Мiй теж i в рот не бере. У л я н а. Так за що ж вип'?мо, подруженьки, роси оцi?? перчено?? (Пiдморгнула Ганнi та Одарцi). О д а р к а. За вiчне благополуччя на роботi i дома! Г а н н а. Iменно! За вiчне i безповоротне! В с i. Будьмо! У л я н а. Будьмо! Всi п'ють. (Навмисне смаку?). Ну й прекрасна рiдина, скажу я вам! О д а р к а. Iсторична! Запорожцi перед походом iншо? не вживали. У л я н а. Для здоров'я кращого нектару i не придумати. Г а н н а. Кажуть, молодiсть дiвочу поверта?. Входить Онисько. О н и с ь к о (лагiдно). Вечiр добрий! Г а н н а. Здоров, здоров, парубче! О н и с ь к о. Смачного вам! Г а н н а. Дяку?мо! Онисько криво посмiха?ться, але, помiтивши суворий погляд Уляни, одразу принишк. У л я н а. Тебе ще тут не вистачало... Чого прийшов?.. О н и с ь к о (солодко). Соди позичити. У л я н а. Зна?мо, яка сода! За мною стежиш?! О н и с ь к о. Бог з тобою, Улясю, чого б я стежив? (Миттю шмигнув до хати). О д а р к а. Вiн у тебе смирний. У л я н а. Виховала! А спочатку був такий, що пальця в рот не клади. Г а н н а. Кажуть, вiн на фермi непогано працю?? У л я н а. Призвича?вся. Тiльки вночi тiпа?ться i мене всякими коров'ячими iменами назива?. О д а р к а. Може, хоч з нього люди будуть. На подвiр'я, ввiбравши голову в плечi, навшпиньки заходить Аристарх. Дивись-но, Ганно, i твоя любов навшпиньках пробира?ться... Г а н н а (встала, зупинила сердитий погляд на Аристарховi, який, махаючи руками, обходить стiл стороною). Чого? А р и с т а р х (вибачаючись). Я на хвилинку... Позичу лаврового листочка - i додому... (Шмигнув до хати). У л я н а. Ну, тепер, коли нареченi в зборi, грянемо пiсню. Хай ?м у носi поперчить. Спiвають. Вбiга? Павлик. З хат