i на Iндiю во?ни Олександра Македонського серед iнших див зустрiчають людей з собачими головами. В деяких варiантах легенди - цiлий народ за грiхи перевернутий богом в песиголовцiв. 14. Голландцi квакають в багнi - оскiльки Голландiя розташована на низинах, типовою для не? була болотиста мiсцевiсть. Чухонцi лазять мурав'ями - в просторiччi чухонцями називали фiннiв i взагалi племена карельського походження, якi жили поблизу Петербурга. Пiзна?ш жида там в свинi - слово жид у тi часи та й значно пiзнiше не сприймалося як лайливе слово чи прозвище ?вре?в. Гишпанець - iспанець. 16. Мовби Еней по поштi ллив - тобто ?хав по поштовому тракту, де на кожнiй станцi? мiняли коней (на перекладних), ?хати на перекладних - найбiльш швидкий у давнi часи, до появи залiзниць, спосiб сполучення. Крiм сухопутного поштового сполучення, була також пошта рiчкова i морська (див. коментар: IV, 59). 17. Роменський тютюнець курив - мiсто Ромни (зараз Сумсько? областi) здавна славилося сво?м тютюном. Шабас, шабаш - кiнець; тут у значеннi: кiнець мандрам. 18. Троянцi нашi чуприндирi - чуприндирi - тi, що носили довгий чуб, оселедцi. Були неодмiнною прикметою запорiзького козацтва. Зникли пiсля лiквiдацi? Запорiзько? Сiчi у 1775 р. разом з останнiми представниками низового козацтва. Ташоватись, ташуватись - розташовуватися, розмiщатися. 19. Троянцi прибули на призначене богами мiсце для заснування Риму в одну з областей Середньо? Iталi? - Лацiю, володiння царя Латина, сина бога поля Фавна i нiмфи Марiки (в Котляревського - Мерика). Носили латанi галанцi - галанцi - штани з голландського сукна, якi звичайно носили слуги укра?нського панства, зокрема козачки; вузькi панталони (К.). А в кiтьки крашанками грали - йдеться про поширений звичай грати на Великдень у крашанки. Грали навбитки, тобто стукалися крашанками з гострого кiнця. Той, чи? яйце лишиться цiлим, забира? надбите яйце партнера собi. Гра навбитки - сво?рiдне мистецтво. Треба було вмiти взяти яйце так, щоб удар прийшовся якраз по центру, де шкаралущу найважче розбити, добре стиснути його в руцi, але щоб не роздавити, бити з рiвною силою з того й другого боку - хто б'? по нерухомiй крашанцi, ма? бiльше шансiв виграти. Багато важило умiння вибрати для гри яйце з мiцною шкаралущею. Бувало, йшли на хитрощi: робили з обох кiнцiв яйця - гострого i тупого - непомiтнi проколи голкою, видували бiлок i жовток, а потiм заливали всередину розтоплений вiск. Таке яйце звалося вощанкою, його звичайне яйце розбити не могло. Тому грати вощанкою вважали недозволеним прийомом. А взагалi в такiй грi в межах правил йшли на всiлякi хитрощi, iнколи найнесподiванiшi. В кiтьки - варiацiя гри крашанками: котити по землi. Оскiльки саме вона названа в Котляревського, ? пiдстава вважати, що в тi часи була популярнiшою вiд гри навбитки. Тут цей вислiв вжито у значеннi: хитрили один перед другим, щоб сво? тiльки показати i з рук не випустити, а - чуже забрати. 20. Фавн (у римлян) - бог лiсiв, полiв i лук, покровитель стад i пастухiв. 21. Дочка була зальотна птиця - тут у значеннi: незвичайна, виняткових досто?нств. В образi Лависi змальований народний iдеал дiвчини. Першими названi найголовнiшi з народного погляду досто?нства: чепуруха, проворна, тобто роботяща, а вже потiм - гарна. Далi йде повнiше змалювання зовнiшностi i вдачi. Бурлескне обiгрування тут вiдсутн? зовсiм. Лавися в 21 - 22-й строфах дуже нагаду? Наталку Полтавку з однойменно? п'?си I. Котляревського. Приступна, добра, не спесива - порiвняй у п'?сi "Наталка Полтавка": Ой, я дiвчина Полтавка, А зовуть мене Наталка: Дiвка проста, не красива, З добрим серцем, не спесива. Порiвняй також з образом укра?нсько? молодицi Дiдони (I, 21). 22. Що вашi гречеськi ковбаси! - йдеться про ковбаси, що ?х виготовляли греки, якi жили колонiями на Укра?нi. Особливо вiдома була колонiя в Нiжинi, в добу Котляревського вона ще зберiгала етнiчну вiдокремленiсть. Грецькi ковбаси не круглi, а плескуватi, виготовлялися особливим способом. Вiд грекiв укра?нцi перейняли вмiння коптити ковбаси. Що ваш первак грушевий квас! - квас, на виготовлення якого йшли грушiдички. Завiйниця од не? вхопить - завiйниця - гострий, пекучий бiль у животi. Що не доспиш петрiвськой ночi - Петрiвка - середина лiта, коли ночi найкоротшi. Тягнулася Петрiвка з дев'ятого тижня пiсля пасхи до 29 червня (за ст. ст.). Те по собi я знаю сам - ?дине мiсце в поемi, де I. Котляревський прямо говорить про сво? особисте, iнтимне. В молодi роки вiн був дуже закоханий у дiвчину, аде одружитися з нею не змiг. Так i прожив усе життя неодруженим. 24. Один був Турн, царьок нешпетний - нешпетний (пол.) - непоганий. У Вергiлiя Турн - цар iталiйського племенi рутулiв, пiдкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лацiум; столиця Ардея. Турн - небiж царицi Амати, дружини Латина. 26. Вся строфа побудована на прислiв'ях одного змiсту: "Не кажи "гоп!", поки не перескочиш". Одна житейська мудрiсть, вивiрена досвiдом поколiнь, пода?ться нiби пiд рiзними кутами зору, варiю?ться - з якого боку не глянь, а правда таки лиша?ться правдою. Придивившись ближче, можна вгадати в складi строфи кiлька прислiв'?в безсумнiвно народного походження: "Нiхто не зна?, що його чека?", "Не розгледiвши броду, не лiзь у воду", "Поспiшиш - людей насмiшиш", "Коли чого в руках не ма?ш, то не хвалися, що тво?", "Перше в волок подивися, тодi i рибою хвалися". Однак з прислiв'ями та приказками в "Ене?дi" справа сто?ть так, як з пiснями в "Наталцi Полтавцi", - в рядi випадкiв не можна певно сказати, де пiсня народна, а де - автора п'?си. 27. I ждали тiлько четверга - тобто чекати слушного дня для тако? важливо? справи, як сватання. Такими днями вважали вiвторок, четвер, суботу. Понедiлок, середа, п'ятниця - важкi днi. Олександр Потебня, згадуючи пiсню "Я в середу родилася, горе менi, горе", пише: "...Але четвер, зда?ться, легкий день: "Не тепер, так в четвер"; в багатьох мiсцях сватання починають в четвер або в суботу" (Потебня А. А. О доле и сроднь?х с нею существах. - Харьков, 1914. - С. 193.). 29. Капуста шаткована - на вiдмiну вiд сiчено? звичайним ножем, рiжеться на тонкi довгi смужки спецiально для цього пристосованим ножем. М'ясопуст - днi, коли за приписами церкви дозволялося ?сти м'ясо. Троянцi, поки добралися до царства Латина, настiльки вибилися iз запасiв, що мусили тамувати голод немудрими та малопоживними пiсними на?дками, поширеними серед посполитих - бiднякiв та козацько? сiроми. Серед цих на?дкiв: Рябко - страва з гречаного борошна i пшона, в назвi вгаду?ться iронiчний пiдтекст - для Рябка, мовляв. Тетеря - страва з розведеного борошна або товчених сухарiв. Саламаха - страва з рiдкого гречаного тiста, в пiст на олi?, а то й просто не засмажена. В складеному Миколою Гоголем словничку до "Ене?ди" Котляревського чита?мо: "Саламаха - борошно житн? або пшеничне, киплячою водою розведене з додаванням солi i варене доти, поки увариться подiбно до густого киселю" (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - М., 1952. - Т. 9. - С. 499). 30. Носатка - старовинна череп'яна посудина з ручкою i довгим носиком-жолобком. Щось подiбне до нинiшнього кофейника. Служила також мiрою для рiдини. Бували носатки мiсткiстю до трьох вiдер i бiльше (на зразок античних амфор). Що деякий i хвiст надув - тут у значеннi: помер. 33. Пiярська граматка - найпоширенiша шкiльна граматика латинсько? мови в Польщi друго? половини XVIII - першо? половини XIX ст. Мала також значне поширення на Укра?нi та Бiлорусi?. Для цих регiонiв друкувалася в Бердичевi при католицькому монастирi. Назва "пiярська" походить вiд католицького чернечного ордену пiарiв, члени якого, крiм звичайних для ченцiв обiтниць, зобов'язувалися безплатно навчати молодь, звичайно ж, у сво?му католицькому дусi. Орден мав сво? школи як в Польщi, так i на зайнятих Польщею укра?нських землях. Полуставець - молитовник з мiсяцесловом, святцi (календарний список християнських "святих" та свят на ?хню честь), обов'язкова приналежнiсть тогочасних шкiл. Назва походить вiд одного з типiв старовинного письма - пiвуставу. Окто?х (восьмигласник) - книга, в якiй мiстилися церковнi спiви на весь тиждень, розписанi на вiсiм голосiв (лат. осtavа - вiсiм). 34. Тройчатка - нагай на три кiнцi. Субiтки - в суботу звичайно школярi повторювали перед дяком-бакаляром все, що вони вивчили протягом тижня. Хто не все знав чи не твердо вiдповiдав, того карали рiзками. А то й всiм пiдряд давали "пам'ятного". Жила традицiя "суботнього дня" довго, мало не до кiнця XIX ст. У 33 - 34-й строфах кiлькома штрихами дано яскравий малюнок дякiвсько? школи, яка протягом столiть iснувала на укра?нських землях. Дяк - головна фiгура в церковному богослужiннi пiсля священика. Таким вiн залишався i в школi. Читання було тiсно пов'язане з церковним спiвом, що вiдбилося i в "Ене?дi": поряд з граматикою - окто?х. Уже в першiй з точно датованих церковних книг - Остромировому ?вангелi? 1057 р. зустрiча?мо так званi "знаки возглашенiя", якi свiдчать, що текст призначався для наспiвного читання. 38. Клечання - наламане та нарубане з дерев гiлля з листям, яким на зеленi свята прикрашають хату та двiр. Шпалери - були поширенi на Укра?нi уже в XVII ст. Становили собою килими з рiзних тканин, якими оббивали стiни житла. На шпалери часто наносили сюжетнi чи пейзажнi малюнки. Шпалери, на полотно яких наносився малюнок фарбами, називали ще колтринами. У XVIII ст. появилися близькi до нинiшнiх друкованi паперовi шпалери. 39. Богомаз - iконописець i взагалi живописець, маляр. Слово в народi само по собi не мало негативного забарвлення. В "Салдацькому патретi" Григорiя Квiтки-Основ'яненка чита?мо: "...А у тiй слободi щонайлуччi богомази..." (Квiтка-Основ'яненко Г. Твори: В 2 т. - К., 1978. - Т. 1. - С. 24). Ренське (рейнське) - сорт привозного вина. Курдимон (кардамон) - пiвденна рослина з сiмейства iмбирних. Насiння з нього служило пряною приправою. Спуст - мiра горiлки: тро? вiдер. Запуст - заговiни, пущення, останнiй день перед постом, коли готували особливо багатий обiд з скоромних (м'ясних або молочних) страв. З старосвiтського хутора до мiста ?здять не часто. Тому по?здку "за мальованням" використовують i для закупки "розного припаса", до якого входить всього-навсього рейнське й пиво, - напоказ. Всi iншi "заморськi вина", якi питимуть гостi Латина, - домашнього виробу. Тут i в подальших строфах щедрим джерелом гумору служать претензi? скупого та провiнцiально вiдсталого хуторянина Латина на царський, великопанський блиск i пишнiсть. 40 - 41. "Мальовання" - те саме, що росiйськi "лубочнi картинки", "лубок" (назва - вiд корзин iз лубу: кори липового дерева, в яких мандрiвнi крамарi розносили свою продукцiю). Латин прийма? лубок (тодiшнiй мистецький ширпотреб) за "роботи первiйших майстрiв". У панських будинках дорогi картини на полотнi i шкiрах крiпили до стiн на спецiальних дерев'яних пiдрамниках, а не "лiпили", як малювання в свiтлицi Латина. Уже цей штрих, крiм типових лубочних сюжетiв, яскраво свiдчить, про яку продукцiю йдеться. У перелiку "всяких всячин", якими прикрасили стiни Латинового палацу, I. Котляревський дотриму?ться iсторико-хронологiчно? послiдовностi: вiд прадавнiх легендарних часiв (укра?нська примовка: "За царя Гороха, як людей було трохи"; росiйська: "Давно, когда царь Горох с грибами воевал" - Даль. - С. ЗО) до реальних iсторичних постатей друго? половини XVIII ст. Як Александр царевi Пору Давав iз вiйськом добру хльору - картина зображу? битву царя Олександра Македонського з iндiйським царем Пором. Чернець Мамая як побив - йдеться про по?динок ченця Пересв?та з татарином перед Куликовською битвою (1380). Про Куликовську битву (Мама?в? побо?ще) iснувало багато лубочних сюжетiв. Як Муромець Iлля гуля?, як б'? половцiв, проганя? - як Переяслiв боронив - про Iллю Муромця, його подвиги, перемогу над Солов'?м-розбiйником теж вiдомо багато лубочних сюжетiв. Бова з Полканом як водився. Один другого як вихрив - сюжет про Бову-королевича походить з Францi?, там вiдомий уже в добу розквiту рицарського роману (XI - XII ст.). У нас Бова з'явився десь у кiнцi XVI - на початку XVII ст. як герой повiстi. Мав широку популярнiсть, з лiтератури перейшов у народну творчiсть, перейнявши риси героя казок. Серед подвигiв Бови-королевича - перемога над страховиськом, напiвлюдиною-напiвсобакою Полканом. Майже через сто рокiв пiсля виходу "Ене?ди" у ки?вському лубочному виданнi 1896 р. Бова на iлюстрацi? зображений у типовому одязi запорiзького козака. Тут образ Бови злився з образом козака-нетяги Голоти. На славному рицаревi Опанча рогозовая, Поясина хмелевая, А на ногах сап'янцi, Що видно п'яти i пальцi. А ще на Бовi бiдному шапка бирка, Зверху дiрка, Хутро голе, Околиця - чисте поле, Вона травою пошита, Дрiбним дощем прикрита (див.: Кузьмина В. Д. Рыцарский роман на Руси: Бова. Петр Златых Ключей. - М., 1964. - С. 99). Продовжу? жити Бова i в сучасному укра?нському фольклорi (див.: Укра?нськi народнi казки, легенди, анекдоти. - К., 1958. - С. 51 - 61). Як Соловей-харциз женився - Соловей-харциз (розбiйник) - персонаж, вiдомий з росiйських билин, менше - з укра?нських казок. Нiбито жив у лiсах поблизу Чернiгова i свистом убивав подорожнiх, якi йшли до Ки?ва. Перемiг Солов'я-розбiйника богатир Iлля Муромець. Як в Польщi Желiзняк ходив - Залiзняк Максим (народився на початку 40-х рокiв XVIII ст. - рiк смертi невiдомий) - запорiзький козак, керiвник народного повстання на Правобережнiй Укра?нi проти польсько? шляхти у 1768 р. (Колi?вщина). Повстання розгорнулося на Правобережнiй Укра?нi, на територi? теперiшнiх Черкасько? i Ки?всько? областей, що входили тодi до складу Польщi. Залiзняк прийшов в район повстання з невеликим загоном козацько? сiроми iз Запорiзько? Сiчi, яка була тодi в нижнiй течi? Днiпра. Звiдси - вираз "Як в Польщi Желiзняк ходив". Портрет реального Максима Залiзняка до нас не дiйшов. Мабуть, його й не було. Сучасний дослiдник укра?нського живопису XVIII ст. П. Жолтковський пише: "Народнi художники... створили сво?рiдну галерею образiв ватажкiв гайдамацького руху. Напевне, iснували ще й iншi, не збереженi до нашого часу народнi полотна на цю тему. Можливо, на такий твiр вказу? згадка I. Котляревського про картину в свiтлицi царя Латина - "Як в Польщi Желiзняк ходив" (Жолтковський П. М. Укра?нський живопис XVII - XVIII ст. - К., 1978. - С. 312). Але дослiдник не звернув належно? уваги на ту обставину, що Котляревський пише не про живопис, а про лубок, де про портретну схожiсть з оригiналом не дбали. Патрет був француза Картуша - Картуш (Лу? Домiнiк, 1693 - 1721) - вiдомий французький розбiйник. Тривалий час очолював ватагу, яка дiяла в Парижi та його околицях. Пригоди Картуша (дiйснi й вигаданi) знайшли широке вiдображення в лiтературi, народних переказах, лубочних картинках. Против його стояв Гаркуша - популярний ватажок гайдамацьких загонiв, запорожець Гаркуша Семен (народився близько 1739 - рiк смертi невiдомий). I пiсля придушення Колi?вщини очолював селянськi повстанськi загони на Лiвобережжi. Про нього складено багато народних оповiдань i пiсень. А Ванька-ка?н впередi - Ванька-ка?н (справжн? прiзвище Iван Осипов, 1718 - рiк смертi невiдомий) був знаменитим московським злодi?м середини XVIII ст. Один час - ватажок московського злочинного свiту, спiвробiтничав з карним розшуком, видаючи незначних злочинцiв i оберiгаючи тих, з якими був у змовi. Засуджений до смертно? кари, яку замiнили карою батогами i каторгою. У другiй половинi XVIII - першiй половинi XIX ст. поряд з Картушем виступав геро?м росiйсько? лубочно? лiтератури та лубочних картинок. До картинок додавалися бродяжницькi та розбiйницькi пiснi, якi в народi iнколи називали Ка?новими. Йому легенда приписувала росiйську народну пiсню "Не шуми, мати, зеленая дубравушка". 42. Перед нами поста? комедiйна, карикатурна картина вбрання вiдсталого хуторянина, що хоче з'явитися перед гостями великим вельможею. На урочистий прийом Латин одяга? плащ з клейонки, який в той час брали з собою пани в дорогу на випадок дощу, при юму застебнутий циновим, тобто олов'яним, найнижчого гатунку гудзиком. Такi гудзики були на мундирах солдат та чиновникiв нижчого рангу ("братi? з циновими гудзиками"). На голову Латин надiв капелюх, тобто теплий шерстяний головний убiр. Капелюхом називали також теплу зимову шапку-вушанку, можливо, саме ?? мав на увазi Котляревський. На ноги Латин надiв киндi, тобто повстянi калошi, призначенi, як вiдомо, для виходу на вулицю в дощову погоду. Обмежений хуторянин вважав ?х, певне, панським взуттям. В однiй з росiйських билин, записаних у XIX ст., великий ки?вський князь Володимир "одел галоши да на босую ногу". Обiгранi й рукавички, якi були неодмiнним атрибутом великопанського туалету. Знали безлiч видiв чоловiчих i жiночих рукавичок на всi випадки життя. Аристократи мiняли рукавички кiлька разiв на день (звiдси прислiв'я: "Мiня?, мов рукавички"). Рукавички були статтею iмпорту iз Захiдно? ?вропи. Замiсть таких елегантних рукавичок Латин надiва? шкаповi рукавицi, тобто пошитi з особливо оброблено? кiнсько? шкiри. Така шкiра йшла на виготовлення чобiт кращого гатунку, але на рукавички аж нiяк не годилася. Замiсть рукавички - рукавиця. Карикатурний, сатирично загострений образ. 43. ?димашка, адамашка - дорога схiдна тканина, з вiзерунками того ж кольору, що й тканина. Шушон - жiночий верхнiй одяг. Вид капота (К.). 44. В нiмецькiм фуркальцi була - тобто, в платтячку; фуркальце - вiд фуркало - дзига. Волове, кiнне i пiхотне - тут в один ряд з кiннотою i пiхотою поставленi воли, якi тодi були тягловою силою в обозах. I ввесь був зiбраний повiт - повiти введенi на Укра?нi пiсля скасування полкового устрою у 1782 р. Приблизно вiдповiдали сотнi, а як на сучасний адмiнiстративно-територiальний подiл, - приблизно районовi. 45. Пирiг завдовжки iз аршин - аршин - давня мiра, дорiвню? 0,711 метра. I соли кримки i бахмутки - див. коментар: I, ЗО. 46 - 47. Рацiя (вiтальна промова) троянського посла близька до тарабарщини, до яко? вда?ться Сiвiлла, прощаючись з Ене?м (IV, 1 - 2). Але у ?? мовi - сильний елемент народного просторiччя (це ж сiльська баба), а у посла, який щойно вчився латинсько? мови, - макаронiчна мiшанина укра?нсько? мови з латиною. Ось промова посла в дослiвному перекладi латинських слiв i виразiв: Еней наш великий пан I славний троянцiв князь, Шмигляв по морю, як циган, До тебе о царю! прислав тепер нас. Просимо, пане Латине, Нехай наша голова не загине, Дозволь жить в землi сво?й, Хоть за грошi, хоть задарма, Ми дякувати будем досить Милостi тво?й. О царю! будь нашим меценатом, I ласку твою покажи, Ене?вi зробися братом, О найкращий! не одкажи; Еней вождь ?сть моторний, Вродливий, гарний i проворний. Побачиш сам особисто! Вели прийняти подарки З ласкавим видом i без сварки, Що присланi через мене... ...Будь нашим меценатом - Меценат (кiнець I ст. до н. е.) - багатий римський аристократ, покровительствував митцям, сам займався лiтературою. Утворив гурток при сво?му дворi, до якого входили Вергiлiй i Горацiй. Звiдси меценат - багатий, впливовий покровитель. 48. Макаронiзмами пересипана тiльки офiцiйна, "протокольна" частина промови посла (строфи 46 - 47) - урочисте представлення свого пана i церемонiальне пошанування друго? високо? сторони. Переходячи до перелiку й роздачi подарункiв сiмейству царя, посол залиша? латинь. За Хмеля виткався царя - походить вiд народно? примовки: "За царя Хмеля, як людей була жменя", тобто дуже давно. 49. Ось скатерть шльонськая нешпетна - тобто з Шльонська, Сiлезi? (див. коментар: II, 60). ?? у Липську добули - Липськ - Лейпцiг, на той час великий торговий центр ?вропейського значення. З Укра?ни на знаменитi лейпцiгськi ярмарки вiдправлялися чумацькi валки з пшеницею, iншими товарами, а звiдти привозили тканини, металевi вироби, предмети розкошi. 50. Либонь, достались од пендосiв - пендоси (вiд новогрец. - п'ять) - лайливе прозвище грекiв. Троянськi посли розподiляють мiж членами царсько? родини три подарунки, якi звичайно дару? добрий чарiвник казковому геро?вi; килим-самольот, скатерть-самобранку, сап'янцi-скороходи або самоходи. Не випадково - першiй Лависi, яка незабаром стане причиною великих незгод i вiйни. Натяк посла на майбутн? замiжжя Лависi пiдхопить у сво?й вiдповiдi Латин ( "...може i в рiдню вступлю"). 52. Хазяйка добра, пряха, швачка - вища оцiнка батьками, рiдними, близькими дiвчини на виданнi. Похвала "хазяйка добра" недарма далi конкретизу?ться словами "пряха, швачка". Швачка включа? в себе також поняття "добра вишивальниця" (в народнiй поезi? "шити-вишивати" - синонiмiчна пара; напр.: "Одна дала нитки, друга полотенця, Третя шила, шила-вишивала, Для козака-серця"). В умовах патрiархального укладу з натуральними формами господарювання бiльшiсть речей домашнього вжитку здебiльшого виготовлялися господарем та його сiм'?ю. Майже в кожнiй хатi ткали полотно i шили з нього одяг. А вишивка була найпоширенiшим способом прикрасити тканину. Вишиванням на Укра?нi займалися майже виключно жiнки. Для цi?? роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвiтки та вечорницi, на якi дiвчата збиралися довгими осiннiми та зимовими вечорами, i години вiдпочинку вiд польових робiт - навеснi та взимку. Готуючись вийти замiж, кожна дiвчина, як правило, повинна була мати багато рiзних вишиванок. 53. Шпундрi з буряками - свиняча грудинка, в iнших рецептах - порiбрина (частина тушi, що приляга? до ребер), пiдсмажена з цибулею на сковородi, а потiм зварена в буряковому квасi разом з нарiзаними буряками i заправлена борошном. Потрух в юшцi - страва. Спосiб приготування: "Гусячi лапки, крила, печiнку, нирки, пупки скласти в каструлю i варити; коли закипить два рази, очистити, покласти цибулi, зернистих ячних крупiв i подавати" (Маркевич. - С. 159). Каплуни - вiдгодованi на зарiз вихолощенi пiвнi. З отрiбки баба, шарпанина - тобто бабка з нутрощiв тварини чи птицi, приготовлених в макiтрi особливим способом з вiдповiдними для цього спецiями. Шарпанина - в "Лексиконе малороссийском" М. Гоголя чита?мо: "Шарпанина - приправлена сушена риба" (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - М., 1952. - Т. 9. - С. 501). Iнше i бiльш широке пояснення да? М. Маркевич: "Шарпанина. Вiдварити тарань або чабак, вийняти з бульйону, вибрати кiстки, нарiзати шматочками, покласти цi шматочки на сковороду, розвести рiдко пшеничне тiсто в тому ж бульйонi, покласти в тiсто пiджарено? на олi? цибулi, полити цим шматочки риби, посипати перцем, потiм поставити в духову пiч i коли буде готове - подавати" (Маркевич. - С. 151). Крохналь - крохмаль, тут у значеннi: кисiль. 54. "Заморськi вина" на обiдi Латина - звичайнi домашнi настойки, одначе приготовленi на привозних пiвденних фруктах. Сикизка - настойка на сикизi, тобто iнжирi. Сушений iнжир, фиги - поширений на Укра?нi в давнi часи привозний продукт, ласощi; один з предметiв чумацького промислу. Деренiвка - настойка на деренi, iнакше - кизилi. Ягiдне дерево, росте на пiвднi Укра?ни. Айвовка - настойка на айвi. Першою названа настойка на бiльш цiннiй ягодi, далi - дешевшi. На вiват - з мущирiв стрiляли. - мужчир (мортира) - гармата з коротким дулом, з не? вели навiсний вогонь, як з нинiшнього мiномета. Мужчири також служили для салютiв пiд час урочистостей. Мужчирi малого калiбру служили в господарствi ступами (див. коментар: III, 71). Трьома заключними рядками, трьома штрихами переда? автор "музику" свята в панському будинку, де кожний тост супроводжувався салютом з гармат, iнколи з фей?рверком, тушами оркестрiв, заздравними хорами-кантами "многая лета". 55. Лубенського шмат короваю - "Коровай - весiльний хлiб. Робиться як звичайна хлiбина, тiльки бiльша за розмiром; потiм на не? накладаються вилiпленi з цього ж таки тiста та випеченi як i хлiбина шишечки, голуби, вензелi та iн. Знаменитi корова? лубенськi" (Маркевич. - С. 156). Як у першому подарунку троянцiв, так i в першому подарунку Латина - натяк на бажанiсть шлюбу Енея та Лависi. Корито опiшнянських слив - Опiшня нинi - селище мiського типу Зiнкiвського району Полтавсько? областi. Полтавських пундикiв пряжених - спосiб приготування пряжених пундикiв: "Взяти пшеничного кислого тiста, розкачати коржиками, пiджарити цибулю на олi?, перекласти коржики цi?ю цибулею шарiв у п'ятнадцять чи двадцять, поставити в пiч, коли готовi - вийняти, змазати олi?ю i подавать" (Маркевич. - С. 158). Далi називаються села поблизу Полтави (Лип'янка, Будянка, Решетилiвка) та чим кожне з них славиться. 58. Ого! провчу я висi каку - висi кака - тут у значеннi: вискочка, нахаба. 59. I на! через штафет... - тобто в листi, посланому естафетою, через гiнцiв, якi передають листа з рук в руки. Щоб фурiю вiн Тезифону - у римськiй мiфологi? фурi? - богинi помсти, якi переслiдували людей за провини. Берлин - карета для далеких подорожей. Дормез - (франц. dormiг - спати) - м'яка карета, пристосована для спання в дорозi. Ридван - велика карета для далеких подорожей, запряжена 6 - 12-ма кiньми. Портшез (франц. рогtег - носити i сhaisе - стiлець) - легке переносне крiсло, в якому можна сидiти напiвлежачи. Перекладнi - на державних (казенних) дорогах екiпажi, в якi на кожнiй станцi? (приблизно через десять - п'ятнадцять кiлометрiв) впрягали свiжих коней i мiняли вiзника. Плату брали i за кiлькiсть прогонiв, i за швидкiсть. То б заплатив на три прогони - тобто оплатити дорожнi витрати у потрiйному розмiрi, щоб на кожнiй станцi? обслуговували в першу чергу, давали кращих коней i везли якомога швидше. 60. Лепорт - рапорт. Гайдуки - слуги в ма?тках великих магнатiв, також придворна охорона. 64. Як йшла черiдка вечерочком - увечерi, коли пастухи женуть череду з поля i люди розбирають корiв по дворах, пiднiма?ться шум, гам, сто?ть страшенна пилюка, тому легше проскочити до когось непомiченим. 66. Турн, по во?нному звичаю, 3 горiлкою напившись чаю - в образi Турна втiлено окремi характернi риси армiйського офiцера тi?? доби. Нагада?мо, що четверту частину "Ене?ди" I. Котляревський написав, перебуваючи на армiйськiй службi. 71. На кiл Амату пасажу - посадити на кiл (на палю) - смертна кара особливо принизлива, призначена для найнижчого стану, "бидла". А тут - особа царсько? кровi, та ще й жiнка. У добу феодалiзму самому способовi смертно? кари надавали неабиякого престижного значення. Смертна кара через повiшення для провiдних органiзаторiв повстання декабристiв 1825 р. сприймалася тодiшнiм суспiльством i самими засудженими дворянськими революцiонерами як приниження ?хньо? гiдностi, образа. До того ж, було прийнято виконувати вирок публiчно. До смертно? кари через посадження на палю особливо часто вдавалася польська шляхта пiд час розправи над захопленими повстанцями - запорожцями, гайдамаками. 72. Турн виклика? на по?динок Енея i царя Латина, щоб захистити свою честь. Такого мотиву - виклику на по?динок - у Вергiлiя нема? i не могло бути, оскiльки, згiдно з поглядами стародавнiх грекiв i римлян, честь у громадянина могла вiдняти держава, громада, а не приватна особа. Сучасник Вергiлiя, римський фiлософ Сенека говорив: "Образа не досяга? мудреця". Еней з Турном сходяться на по?динок в кiнцi "Ене?ди" для того, щоб уникнути зайвого пролиття кровi воюючих сторiн. Це зовсiм не те, що по?динок честi. Подiбнi по?динки на полi битви були звичайним явищем, причому втеча вiд сильнiшого ворога з метою порятунку не вважалася безчестям (див. VI, 67 - 70). По?динки честi з'явилися, мабуть, у рицарськi часи. Особливого поширення набули у XVIII - початку XIX ст. у дворянському та офiцерському середовищi. Турн виклика? на дуель Енея i Латина згiдно з добре вiдомим у ту пору ритуалом. Вiн пише листи, де пропону? вибрати зброю, погодити iншi деталi по?динку, вiдправля? ?х, як було прийнято, спецiальними гiнцями. Але тут же автор поеми бурлескне обiгру? прийнятий серед людей "благородного званiя" ритуал. Достойна зброя для дворянського по?динку - пiстолети, шпаги, шаблi. А князь Турн пропону? князевi Енею битися "хоть на ки?, хоть кулаками". Пригадаймо борцiв Дареса i Ентелла з друго? частини "Ене?ди". Драгоман - у первiсному значеннi: перекладач при посольствi, дипломатичнiй мiсi?, також гiнець у дипломатичних справах; потiм - просто гiнець, посильний. 74. Но "горе грiшниковi сущу..." - початок поширеного духовного вiрша. Тут ма?мо вказiвку на те, що вiн був у репертуарi мандрованих дякiв, студентiв Ки?во-Могилянсько? академi?. Крiм "Ене?ди", I. Котляревський використав ще раз цей духовний вiрш у водевiлi "Москаль-чарiвник" (написаний 1818 - 1819). У заключнiй сценi водевiля викритий i присоромлений невдаха-залицяльник, "городський писар" Финтик, каючись, спiва?: О, горе мне, грешнику сущу! Ко оправданню ответа не имущу, Како й чем могу вас ублажити? Ей, от сего часа буду честно жити! 75. Чинш - податок, плата хазя?новi за користування його землею. 76. Лавинi? к Петру мандрик - "...коржi з сиру з мукою та яйцями... називаються "мандрики" (Маркевич. - С. 15). Три хунти воску на ставних - фунт - давня, ще з часiв Ки?всько? Русi мiра ваги у схiдних слов'ян, дорiвню? 409,5 грама. Ставних - пiдсвiчник у церквi, так називали i свiчки для церковного пiдсвiчника. Льняно? пряжi три пiвмiтки - щоб уяснити, що таке пiвмiток, треба мати уявлення, як вели рахунок пряжi. Готовi до виробництва, намотанi з шпульки на мотовило нитки пряжi рахували в таких одиницях: чисниця - 3 нитки, пасмо - 10 чисниць, пiвмiток - 20 - ЗО пасом. Серпанкiв вiсiм на намiтки - з серпанку - легко? прозоро? тканини (подiбно? до нинiшньо? марлi) - готували намiтки, якими пов'язували поверх очiпка голову замiжнi жiнки. Кiнцi намiтки, покриваючи фiгуру жiнки з спини, спускалися мало не до землi. I двiстi валяних гнотiв - гноти для свiчок, каганцiв, ламп. Дослiдник творчостi I. Котляревського П. Волинський про коментовану строфу писав: "Цi?ю "статистичною довiдкою" поет вiдтворю? характерну картину економiчних вiдносин крiпосницького часу. Чинш складають в основному вироби натурального господарства, але з обов'язковою наявнiстю певно? кiлькостi грошей, яких особливо потребувало панське господарство кiнця XVIII - початку XIX ст., коли все бiльше розвивались товарно-грошовi вiдносини" (Волинський П. К. Iван Котляревський: Життя i творчiсть. - К., 1969. - С. 143). Треба тiльки пам'ятати, що економiчна реальнiсть доби тут бурлескне обiграна, поста? в гумористичному освiтленнi. Поряд з пряжею i воском (у неспiврозмiрно малiй кiлькостi) фiгурують розрахованi на комiчний ефект мандрики "к Петру" Лависi, а плата грошима за хутiр, де "ставок був, гребля i садок", смiхотворно мала - в тиждень по алтину, тобто по три копiйки. 77. Муцик - мопс, взагалi маленька собачка. Поноска - ошийник. Тiмениця - кiрка з вiдмерлих часточок шкiри i бруду на довго немитому тiм'? мало? дитини, а то й дорослого. 78. Стременний - тут: слуга, який на полюваннi пильну? собак; у потрiбний момент вiн спуска? ?х з поводкiв на звiра. Пiд час ви?зду на полювання мусив постiйно бути бiля свого пана, при стременi, звiдки й походить назва. 80. Асафета, або ще асафетида ("вонюча камедь") - лiкувальний екстракт,куди входив сiк рослин з домiшкою смоли, сiрки, фосфору, рiзних солей.Рекомендувалася асафета при рiзних захворюваннях, у тому числi при розладах нервово? системи. Сервета - салфетка. Iще клiстир з ромну дали - клiстир - клiзма. Ромен (Маtricariа discoideае) - ще народнi назви: ромашка пахуча, ромашка дика, маточна трава, ромашка без'язикова, романець - лiкувальна трава; настiй з не? вживають як потогiнний та протизапальний засiб. 82. Чаплiя - кухарське знаряддя, з допомогою якого переносять гарячу сковороду, залiзний гачок з дерев'яним держалном. Рубель - дерев'яний валик з ручкою i поперечними зарубками, яким розкачували намотану на качалку бiлизну. Ричка - керiвниця (К.); доярка. Гуменний - токовий, старший, що органiзовував роботу на току. Зображена звичайна для феодально-крiпосницько? епохи сцена сутички мiж ворогуючими сусiдами-помiщиками. Як правило, у таких сутичках брала участь двiрська челядь, а то й усi пiдданi. 84. Як умивалося мазкой - мазка - кров з розбитого обличчя, носа. 86. Коли пан возний позов дасть - возний - службовець при судi в часи чинностi Литовського статуту (див. коментар: III, 97). В обов'язки возного входило подавати позов до суду, свiдчити наявнiсть збиткiв у потерпiло? сторони, вводити у власнiсть та iн. 89. Кiвната, кiмната - у панських будинках i взагалi у великих хатах - поко?, жилi примiщення, на вiдмiну вiд свiтлицi - парадно? кiмнати для прийому гостей. Пор. у народнiй пiснi: У вдовицi двi свiтлицi, Ще й третя кiмната, А у тебе одна хата, Та й та не прибрата. Тут хата - жиле примiщення, яке служить i свiтлицею, i кiмнатою, i кухнею. 91. I як вiйну вести без збру? - збруя - вся во?нська зброя, обладунок, у кiннотi сюди входило також спорядження для коня. Провiянтмейстер - у росiйськiй армi? генерал, який вiдав постачанням (вiдповiда? сучаснiй iнтендантськiй службi). Посада введена Петром I у 1718 р., скасована у 1864 р. Кригсцальм?йстер - чиновник при вiйську, що вiв фiнансовi справи, здiйснював контроль, займався також постачанням армi?. 93. Покиньте ж се дурне юнацтво - юнацтво - тут у значеннi: нерозважлива молодеча хоробрiсть, завзяття. 95. Щоб некрут зараз набирать - тобто оголосити примусовий набiр у армiю рекрутiв-новобранцiв. Боярськi грошi шафовать - шафовать - витрачати, використовувати. 96. Таким обрiзають нiс i уха - в кiнцi XVIII - на початку XIX ст. тiлеснi покарання з вiдрiзанням носа, вух, iнших частин тiла ще мали мiсце в багатьох кра?нах, в тому числi й Росi?. Законодавством передбачалося вiдрiзати вуха або нiс за бунт проти влади. Iснував також звичай перед стратою через повiшення вiдрiзати нiс та вуха i прибивати ?х до шибеницi. До вiдрiзання вух офiцiнно перестали вдаватися у першiй половинi XVIII ст., вiдрiзання носа, як засiб покарання, затрималося довше, особливого розмаху набуло, поряд з вiдрубуванням руки, ?iальцiв, язика, пiд час розправи над учасниками селянсько? вiйни пiд проводом Пугачова. Для вельмож подiбна кара була особливо принизливою, бо тiлесним покаранням пiдлягав тiльки простий люд. 97. О музо, панночко парнаська!.. - у перших чотирьох рядках строфи обiгране узвича?не в поезi? доби класицизму звертання до муз, покровительок мистецтва i науки, дочок Зевса й богинi пам'ятi Мнемозiни. Муз було дев'ять; тут, з огляду на жанр "Ене?ди", звертання до Каллiопи - музи епiчно? поезi?. Слiд вiдзначити явний перегук цього мiсця з вступом до поезi? Т. Шевченка "Царi", де поет визнача? сво? художн? завдання ("штилем високим розмалюю помазаних") i водночас пародiю? тогочасну запобiгливу цареславну поезiю. 98. В описi приготувань латинського i троянського во?нства до вiйни, екiпiровки, забезпечення продовольством, бо?припасами i т. iн., безумовно, вiдбилося добре знання I. Котляревським як укра?нського козацького вiйськового устрою, що порiвняно недавно (у 80-х роках XVIII ст.) був лiквiдований, так i армi? свого часу, вiйськово? справи взагалi. Адже вiн майже тринадцять рокiв (з квiтня 1796 р. по сiчень 1808 р.) перебував на вiйськовiй службi. А ус в пiвлокоть би тирчав - вислiв походить вiд старо? мiри довжини "лiкоть" - вiддаль вiд кiнця витягнутих пальцiв руки до лiктя. 100. Названi окремi команднi посади в козацькому вiйську. Хорунжий - у первiсному значеннi цього слова - "пiдпрапорний", оскiльки перебував при полковому прапорi (хоругвi) i пiдлягав безпосередньо полковниковi. Середнiй чин у козацькому вiйську. Асаул, осавул - виборна старшинська посада за вiйськово-територiального устрою. Були звання генерального, полкового, сотенного, артилерiйського осавула. Урядник. - молодший чин у козацькому вiйську. Отаман - виборний або призначений ватажок у козацькому вiйську. Курiнний отаман очолював козакiв з одного села, мiсцевостi, наказний отаман - тимчасово виконував обов'язки курiнного, iнших виборних командирiв аж до самого гетьмана. 101. У нас в Гетьманщинi колись - Гетьманщина - напiвофiцiйна назва земель Лiвобережно? Укра?ни, якi разом з Ки?вом були закрiпленi за Росiйською державою згiдно з пiдписаним ЗО сiчня 1667 р. Андрусiвським договором мiж Росi?ю i Польщею. Правобережжя вiдходило до Польщi. В Гетьманщинi певною мiрою зберiгався уклад, який сформувався в добу визвольно? вiйни пiд проводом Хмельницького: гетьманський уряд, подiл на полки, свiй суд, фiнанси, самоврядування ряду мiст. Пiд тиском самодержавно? полiтики автономiя Гетьманщини дедалi бiльше занепадала i з введенням загально-державного адмiнiстративного устрою в 1782 р. була лiквiдована не тiльки фактично, а й формально. Не знавши: стiй, не шевелись - укра?нське козацьке вiйсько, так само як i московське стрiлецьке, не знало стройово? пiдготовки, а значить i рiзних стройових команд, у тому числi команди "струнко!". Така пiдготовка почалася при Петрi I, одначе стройових команд у формi, прийнятiй в нашi днi, довго ще не знали. Во?нний статут Петра I залишався без змiн протягом усього XVIII ст., аж до того часу, коли 6 лютого 1796 р. Павло I через три тижнi пiсля вступу на росiйський престол видав новий. Фанатичний прихильник палочно? муштри i пруссько? шагiстики, вiн вiдбив у статутi сво? вимоги. Необхiдну в розумних межах армiйську дисциплiну вiн прагнув замiнити отупляючою муштрою. "Стiй, не ворушись!" - можна було б поставити епiграфом до того статуту. Команди "Стой! фрунт", "Стоять, не шевелясь!", "Стоять смирно!" зустрiчаються тут раз по раз. I. Котляревський не з чужих слiв знав, що таке муштра в армi? найбiльшого солдафона на росiйському престолi. Адже вiн почав армiйську службу за якихось сiм мiсяцiв до смертi Катерини II i вступу на iмператорський трон Павла I. Лубенський, Гадяцький, Полтавський - коли додати сюди ще й Миргородський, з усiх бокiв оточений землями названих полкiв, то це будуть всi чотири з десяти полкiв Гетьманщини, землi яких склали основну територiю утворено? 1802 р. Полтавсько? губернi?. 102. Волонтцрi, волонтери - добровiльцi, нерегулярне вiйсько; в той час - запорожцi в росiйськiй дiючiй армi?. З них формувалася переважно розвiдка, iншi частини особливого призначення, яким доручалися пов'язанi з риском завдання. Зокрема, в численних росiйсько-турецьких вiйнах XVIII ст. запорожцi, виконуючи роль розвiдникiв, "становили основну силу авангардних частин, вiдзначаючись мужнiстю i вiйськовою майстернiстю. Окремi запорiзькi загони по кiлька разiв на день самостiйно вiдправлялися "в пiд'?зд" - вперед i вiд флангiв, - вступаючи в сутички з ворогом..." (Апанович О. М. Збройнi сили Укра?ни першо? половини XVIII ст. - К., 1969. - С. 154). Асмодей - злий дух, чорт. Чи вкрасти що, язик достати - "найулюбленiшим методом у запорiзьких козакiв була розвiдка бо?м. Запорiзькi розвiдувальнi партi? не тiльки захоплювали язикiв, з'ясовували обстановку, а й несподiвано атакували окремi татарськi загони, захоплювали трофе?, знищували живу силу ворога. Досвiд вiйни 1735 - 1739 рокiв показав, що запорожцi були кращими розвiдниками в росiйськiй армi?" (Апанович О. М. Збройнi сили Укра?ни першо? половини XVIII ст. - С. 122). А при нагодi i вкрасти що, особливо в потенцiальних ворогiв - татар та польських панiв, - теж умiли. 103. Мушкет - давня ручна вогнепальна зброя до восьми-десяти кiлограмiв вагою, стрiляли з сошок - пiдпори; стрiлець для пом'якшення вiддачi мав на правому плечi шкiряну подушку. В XVI - XVII ст. мушкети були на озбро?ннi в козацькому вiйську, одначе уже в кiнцi XVI ст. ?х почали замiнювати легшими i зручнiшими рушницями. У XVIII ст. мушкети стали старим, вiджилим видом збро?, хоч саме слово "мушкет" жило на означення рушницi взагалi. Оружжина, оружина - так iнколи називали рушницю. Гамазея - склад. Гвинтiвка - вiдома ще з XVI ст. рушниця з нарiзами в стволi для надання кулi обертового руху, що збiльшувало дальнiсть i точнiсть стрiльби. Заряджалася з дула. Кругла куля обгорталася змащеною жиром тканиною i заганялася в рушницю шомполом з допомогою молотка. Взагалi гвинтiвка була мисливською збро?ю. Через повiльнiсть заряджання вона на озбро?ння вiйська не бралася. В Росi? гвинтiвки в сучасному розумiннi, що заряджалися патронами з казенно? частини, з'явилися пiзнiше, з середини XIX ст. Фузiя, фузея - рушниця з ударно-кремiнним замком. Прийнята на озбро?ння росiйсько? армi? при Петрi I замiсть мушкета. Мала тригранний багнет. Булдимка - коротка запорiзька рушниця. Вона була зручною для ближнього бою пiд час розвiдки, iз засiдки, з козацьких чайок; там, де вирiшальне значення мала особиста iнiцiатива й кмiтливiсть во?на. Флинта - власне така ж рушниця, як i фузiя, тiльки мала iншу конструкцiю кремiнного замка. Яничарка - турецька рушниця з кремiнним замком. Фузiя, флинта, яничарка - рушницi з довгим дулом, менш придатнi для iндивiдуального бою, розрахованi на регулярнi вiйська феодальних кра?н, для солдатiв, якi йшли в бiй зiмкнутим стро?м пiд командою i наглядом офiцерiв. Гакiвниця - довга, важка рушниця, пiд час стрiляння прикрiплювалася до землi гаком. Була на озбро?ннi козацького вiйська ще з XV ст. У XVIII ст. - уже застарiлий вид збро?. Гакiвницi використовувались iнколи тiльки при оборонi фортець. Iронiя захована уже в самому строкатому перелiку збро? латинського вiйська. Зброя кожно? армi? мусить бути унiфiкованою, на рiвнi сучасних вимог. А тут? I арха?чна на той час ручна зброя самопального типу (мушкети, гакiвницi), i прийнятi в тогочаснiй армi? фузi? (але без головно? частини спускового механiзму - пружини), i запорозькi булдимки, i тульськi флiнти, i турецькi яничарки. I вишикуванi в одному рядку списи, пiки, ратища для людини того часу - не те саме. Певне, не тiльки назвою рiзнилися козацький спис i пiка утворених на початку 80-х рокiв XVIII ст. пiкiнерських полкiв. Ратище - дерев'яне держално списа i власне спис у народнiй мовi тих часiв. 104. Жлукто - видовбаний з цiлого стовбура дерева бочонок у формi цилiндра. Жлукто призначалося для золiння бiлизни перед пранням. Форму жлукта мали вулики для бджiл, тiльки вiдповiдно обладнанi всерединi, з льотком, дном знизу i кришкою зверху. Голити - поспiшати, квапитися. Днище - знаряддя для прядiння, спецiально вистругана дошка; на одному кiнцi ?? сидить пряха, на другому мiститься видовбаний отвiр для гребеня з мичкою. Оснiвниця, або снувачка - у ткацькiй справi - дощечка з двома отворами, крiзь якi проходять нитки основи. Використову?ться при снуваннi основи. Витушка - ткацький прилад для змотування знято? з мотовила пряжi в клубки. Квач - прикрiплена до держална куделя з конопель чи iншого матерiалу для змазування чого-небудь. Помело - мiтла, також ганчiрка на довгому держаку, щоб трусити сажу з димарiв. Макогiн - товкач для розтирання в макiтрi пшона, маку та iн. Бендюги - вiз з розпуском для перевезення колод та iнших довгих предметiв. Кари - водовозка. Мари - збитi з дерев'яних жердин носилки для перенесення труни з тiлом покiйника. Депо пушкарське? (франц. depot) - склад, мiсце стоянки та спорядження гармат. 105. Готування войовничих пiдданих царя Латина до бою з троянцями зображене в дусi гумористичних народних казок, приповiдок, пiсеньок. 106. У них, бач, Тули не було - десь з початку XVII ст. Тула стала одним з центрiв виготовлення холодно? i вогнепально? збро?. У XVIII - XIX ст. - важливий постачальник збро? для росiйсько? армi?. Тут також виготовляли зброю на замовлення укра?нських козакiв. 107. Амуниця, амунiцiя (франц. аmunitionnement - укомплектування бойовими припасами) - термiн вживався в росiйськiй регулярнiй армi?, частиною яко? у XVIII ст. було укра?нське козацьке вiйсько. Подимне - податок вiд диму (димаря), вiд двору. Виборнi, пiдсусiдки - у 1735 р. укра?нська старшина i росiйський уряд законодавчим актом закрiпили уже наявний подiл лiвобережного козацтва на двi групи, залежно вiд характеру ?хньо? участi у вiдбуваннi вiйськово? служби. Заможний прошарок, який мiг забезпечити себе необхiдним спорядженням на випадок вiйни, стали називати "виборними козаками". За бiднiшим прошарком козакiв закрiпилася назва "пiдпомiчники". Вони допомагали виборним забезпечити себе провiантом, збро?ю, кiньми, одягом, траплялося, обробляли ?хнi землi, коли виборнi ходили в походи чи вiдбували форпостну службу на неспокiйному кордонi з Туреччиною. З пiдпомiчникiв брали погоничiв для обозу, формували внутрiшню охорону та iн. Пiдсусiдки - тiсно пов'язанi з пiдпомiчниками, бiднiшi козаки та селяни, якi не мали власного господарства i землi, жили по чужих дворах: у старшини, козакiв, мiщан, селян. За мешкання та утримання платили грiшми або натурою, вiдробiтком. Пiдсусiдки не вiдбували вiйськово? повинностi, але пiд час во?нно? кампанi?, як i пiдпомiчники, утримували господарство вiдсутнього козака. Отже, "пiдсусiдкiв розписали" по дворах виборних козакiв. Тяглi - козаки, що складали вiйськовий обоз козачого вiйська та росiйсько? армi?. На заклик до походу мусили з'явитися на збiр зi сво?м тяглом (волами) i возом. Кiннi - козаки на конях з вiдповiдним спорядженням, пiшi - теж зi спорядженням, збро?ю, харчами. За себе хто, хто на пiдставу - з поступовим занепадом вiйськовотериторiального укладу i виснаженням козацького вiйська у численних во?нних кампанiях XVIII ст. набула поширення практика посилати за себе ("на пiдставу") в похiд iншого. Багатий козак посилав за певну винагороду бiднiшого. 108. Мушкетний артикул - прийоми з рушницею. Ушкварить як на калавур - тобто взяти рушницю "на караул". Коли пiшком - то марш шульгою, Коли верхом - гляди ж, правою - пiхота в строю почина? рух з лiво? ноги (шуйця, шульга), конi пiд вершниками - з право?. Таке? ратне? фиглярство - тобто блазнювання, штукарство, кривляння. Для сучасникiв I. Котляревського "ратне? фиглярство" ототожнювалося iз засиллям муштри при iмператорi Павловi I, потiм - при Аракче?ву, який у вiйськовiй справi над усе ставив "красоту фронту, яка доходить до акробатства". 109. Посполите? рушення - у Польщi - загальна мобiлiзацiя всього народу. 114. Нагада?мо, що четверта частина "Ене?ди" писалася в роки перебування I. Котляревського на вiйськовiй службi та безперервних наполеонiвських во?н, зенiту слави французького полководця, ровесника, навiть однолiтка Котляревського (обидва народилися 1769), виходу армiй Бонапарта до кордонiв Росi?. Так само, як ранiше на службу в канцелярiю, а потiм на вельми нелегкий хлiб домашнього учителя помiщицьких дiтей, I. Котляревський пiшов на вiйськову службу тому, що не було лiпшого виходу. За сво?ю вдачею вiн був глибоко мирною людиною, органiчно не сприймав духу мiлiтаризму. Останнi чотири рядки строфи - кращий тому доказ. Тут зовсiм вiдсутнiй елемент травестi? та бурлеску. Натомiсть звучить не знана досi у письменника гнiвна саркастична нота. В цих рядках вчуваються iнтонацi?, повторенi на iсторично вищому iдейно-естетичному рiвнi через чотири десятки рокiв у "Кавказi" (1845) Т. Шевченка. Пригадаймо: Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а кровi? Напо?ть Всiх iмператорiв би стало З дiтьми i внуками... 115. Для Януса, сердита бога - у стародавнiх римлян Янус - бог часу, всякого початку i кiнця, покровитель дверей i ворiт, рiзних "входiв" i "виходiв". Зображувався у виглядi фiгури з двома обличчями, зверненими в протилежнi боки: старим - назад, в минуле; молодим - вперед, у майбутн?. В мирний час дверi храму Януса в Римi були закритi, а пiд час вiйни вiдкривалися навстiж. 118. Були злати? днi Астре? - у стародавнiх грекiв Астрея (мала ще iм'я Дiке) - богиня справедливостi, дочка Зевса i фемiди. Жила на землi мiж людьми в "золотий вiк", а коли настав "залiзний вiк" - покинула землю i стала зiркою на небi. Фигляр - театральний блазень. Обтекар - аптекар. Гевальдигер - у росiйськiй армi? офiцер, що виконував полiцейськi функцi?. Посада запроваджена Петром I, скасована пiсля реформи 1861 р. Шпигон - шпигун. 122. Ардея - столичне рутульське мiсто. 123. Мезентiй тирренський - легендарний володар етруського мiста Цере (Агiлли). Тирренцi - етруски. За жорстокiсть був вигнаний сво?ми спiвгромадянами. Було полковник так Лубенський - Лубенський полк на чолi з А. Маркевичем перед Полтавською битвою вчасно пiдiйшов на допомогу вiйськам Петра I. Пропав i вал... - йдеться про вали фортецi, в якiй гарнiзон Полтави витримував облогу ворога до переможного завершення Полтавсько? битви. Фортеця достояла до часiв I. Котляревського. Коли у 1787 р. Катерина II про?здом вiдвiдала Полтаву, ?й урочисто вручили ключi вiд цi?? фортецi. На початку XIX ст. фортеця була лiквiдована, а осiлi вiд часу землянi вали перетворенi на бульвари. У I. Котляревського "булевари" - на той час порiвняно нове слово, вживалося ще в первiсному його значеннi (франц. boulevard: вал, насип). Пiзнiше так називали обладнанi на мiському валу мiсця для прогулянок, звичайно обсадженi деревами. Нар.: Пропав, як швед пiд Полтавою. 124. Байстрюк Авентiй-попадич - союзник Турна Авентiй народжений вiд нешлюбного зв'язку героя античних мiфiв Геркулеса i жрицi Ре?. Оскiльки батько Геркулеса сам громовержець Зевс, то Авентiй "знакомого... пана внучок". У Вергiлiя Авентiй (Авентiн) вируша? в похiд на бойовiй колiсницi у вояцькому обладунку Геркулеса. 125. Ручче? - хвацьке, проворне. Тут - травестiйна дво?стiсть, змiшування стародавнiх i сучасних I. Котляревському грекiв, що жили на Укра?нi. На укра?нських землях ще з XV ст., пiсля завоювання Грецi? турками-османами, виник ряд колонiй грекiв-емiгрантiв. Близько 1656 р. значна грецька колонiя виникла в Нiжинi (див. також коментар: VI, 3). Займалися греки торгiвлею i пiсля заснування колонi? одержали вiд гетьмана Богдана Хмельницького право на вiльну торгiвлю як в Нiжинi, так i по всiй Укра?нi. Трималися вони сво?ю громадою досить довго, мали в певних межах самоврядування, свiй магiстрат. Зберiгала свою окремiшнiсть грецька колонiя i в'часи I. Котляревського. В "Ене?дi" сучаснi письменниковi укра?нськi греки немов накладаються на стародавнiх грекiв Вергiлiя. Ма?мо навiть не дво?сту, а тро?сту травестiю. Прiзвища перелицьовуються на укра?нський i тут же на новогрецький лад. Замiсть Покотило (вiд iменi героя Катiлла - у Вергiлiя) - Покотиллос, замiсть Карась (вiд iменi Караса - у Вергiлiя) - Караспуло. Се гречеськi? проскiноси - тут: гра слiв. Проскiноси: 1) тi, що несуть, прапороносцi, передовi частини; 2) тi, що несуть, злодi?. Iз Бiломор'я все пендоси - Бiломор'я, власне заснований у XV ст. монастир на Соловецькому островi, служило мiсцем ув'язнення й заслання противникiв самодержавства та офiцiйно? православно? церкви, iнколи - також небезпечних кримiнальних злочинцiв. У довгому списку засланих у рiзнi часи на Соловки немало грецьких iмен. Наприклад, у XVII ст. на Соловки був засланий видатний церковний дiяч грек Арсенiй, звинувачений у ?ресi. В даному контекстi Бiломор'я - мiсце ув'язнення. Мореа - пiвденна частина Балканського пiвострова. Дельта - пiвострiв поблизу Босфора. Кефалос, або Кефалонiя - острiв коло Грецi?. Оливу, мило, риж, маслини - тут: олива - олiя з плодiв дерева тако? само? назви, риж - рис, маслини - плоди. I капама, кебаб колос - калама - вид тiстечка (з грец. - К.); кебаб - печеня (з грец. - (К.). Калос - хороший. Тобто: капама, кебаб - хорошi. 126. Цекул - син бога вогню i ковальського мистецтва Вулкана (тому коваленко), засновник мiста Пренести недалеко вiд Риму (тепер Палестрiни). Тут - травестiя на мотив укра?нсько? народно? пiснi "Гей на горi та женцi жнуть" (див. коментар: III, 3). Во?нство Цекула уподiбнене козацькому вiйську Сагайдачного i Дорошенка. 127. Мезап (у Вергiлiя - Мессап) - глава кiлькох етруських племен. 128. Галес - вождь iталiйських племен аврункiв i оскiв, нащадок грецького царя Агамемнона, одного з головних персонажiв циклу легенд про Троянську вiйну та "Iлiади" Гомера. Аврунцi, аврунки - плем'я, яке заселяло пiвденний Лацiй, область у середнiй Iталi?. Сидицяне, точнiше сiдiцiни - народ у Кампанi? (область на Пiвднi Iталi?). Калесцi - жителi мiста на пiвднi Кампанi? (нинi м. Кальвi). Ситикуляне - жителi мiста Сатиккул в Кампанi?. 129. Iпполит (Iпполiт) - син афiнського царя Тесея i царицi амазонок Iпполiти. 130. Сiканцi (сiкули) - сiцiлiйцi. Аргавцi (аргейцi, аргосцi) - жителi грецького мiста Арголiди на пiвночi Пелепонесу; взагалi - греки. Лабцки - iталiйське плем'я, жителi мiста Лабики в Лацi?. Сакранцi (сакрани) - плем'я в Лацi?. 131. Камилла - iталiйська амазонка, ватажок загону вольськiв (народнiсть у стародавнiй Iталi?). Загинула вiд руки соратника Енея Аррунта. ЧАСТИНА П'ЯТА 1. Нар.: Напасть не по дереву ходить, а по тих людях (Номис. - С. 37). 5. Пред ним сто?ть старий дiдище - бог рiчки Тiбр. За вiруваннями стародавнiх грекiв та римлян, у кожнiй рiчцi жив однойменний з нею бог. Вiн був собi ковтуноватий - ковтун - жмут збитого волосся. Пелехатий - старий, запущений. 7. Iул постро?ть Альбу-град - згiдно з легендою, мiсто Альба Лонга засноване Iулом (друге iм'я Асканiй), сином Енея. Альба Лонга - попередниця Рима, перша твердиня нащадкiв Енея на iталiйськiй землi. Наступником Iула став його молодший брат Сiльвiй. З роду Сiльвiя вийшли Ромул i Рем, якi через триста рокiв пiсля виникнення Альби ("Як тридесят промчаться годи") заснували мiсто Рим. З аркадянами побратайся - тобто побрататися з грецьким плем'ям, яке пiд проводом свого царя Евандра переселилося з Аркадi? на Апеннiнський пiвострiв i осiло в Лацiумi, недалеко вiд того мiсця, де пiзнiше був збудований Рим. Евандр заснував грецьку колонiю Паллантей (пiзнiша назва Палатин) i навчив мiсцевих жителiв грамоти. 9. У вiщуваннi бога рiчки Тiбра - Тiберiна (аналогiя в укра?нському фольклорi - "очеретяний дiд", водяний) особливе, ритуальне значення ма? двiчi побачена Ене?м (у снi i наяву) - бiла свиня з поросятами. У стародавнiх грекiв i римлян принесена в жертву бiла тварина найбiльш бажана богам. Три, тридцять - магiчне число. Тут Котляревський iде за Вергiлi?м: Знайдеш ти льоху велику пiд дубом, на березi рiчки, Буде лежати вона, поросят породивши аж тридцять, Бiла сама, й поросята у не? при вименi бiлi (Вергiлiй. - Кн. 8. - Ряд. 43 - 45). 10. Евандр - аркадський цар. Лiси, вода, пiски зумились - зумились - здивувалися. 13. I в його приязнь засталявся - довiрявся, здавався на його ласку. Де гардовав Евандр з попами - гордувати - гуляти. Але дане тлумачення вида?ться неточним. Слово походить вiд гард - перегородка на водi для ловлi риби, звiдси "займище для рибно? ловлi з житлом для рибалок" ("Словарь" Бiлецького-Носенка). Означа? також: узгоджений подiл чогось, умова. У народнiй пiснi: Було тобi, пане Саво, Гард не руйнувати, Коли хотiв запорожцiв В куми собi брати (Афанасьев-Чужбинский А. С. Собр. соч. - С-Пб, 1892. - Т. 9. - С. 356). Отже, "гардувати" тут у значеннi: скрiпляти угоду. Узгоджу?ться з характером Евандра, як розсудливого, тямущого господаря, який влаштову? гуляння не просто для пиятики чи з панського гонору, а по завершеннi яко?сь справи. 14. Хогь ти i грек, та цар правдивий - Евандр - виходець з Грецi?, а греки зруйнували Трою - батькiвщину Енея. Тепер тебе я суплiкую - прошу. 16. Гак лучше в сажiвцi втоплюся i лучше очкуром вдавлюся - сажiвка, сажавка - копанка, криниця на низу, де близько до поверхнi пiдходять грунтовi води. В сажiвцi до води можна рукою дiстати. Також ще - невелика викопана водойма бiля берега рiчки, озера, в якiй тримають живу рибу. Очкур - шнур, яким стягують у поясi штани або шаровари для пiдтримання ?х. 17. Турбацi? не заживайте - не турбуйтеся (К.). 19. Подаються бiльш вишуканi на?дки, нiж тi, якi троянцi вживали до цього. Да? обiд аркадський цар Евандр, зображений великим i щедрим паном. I тут страви названi в тому порядку, в якому ?х подавали на стiл. Просiлне з ушками. з грiнками - просiлне - з засолом (К.). Ушки - невеликi вареники з м'ясним фаршем, пельменi. Грiнки - тут у значеннi: сухарики, суп з сухариками. Хляки - шлунок корови, теляти. Телячий, лизень - язик. Ягни - печеня. Вид на?дку (з грец. - К.). Софорок - соус до курки, приготовлений на тому бульйонi, в якому варилася курка. Три гури - три гори (пол.), дуже багато. 21. Евандр точив гостям розкази - Евандр розповiда? про один з подвигiв легендарного героя Геракла (Iракла), який був здiйснений на iталiйськiй землi. На крайньому заходi античного свiту серед океану був острiв Ерiф, яким володiв Герiон, потвора з трьома тулубами. Пiсля довго? мадрiвки Геракл добрався до цього острова i викрав корiв Герiона. На зворотному шляху на тому самому мiсцi, де пiзнiше був заснований Рим, частину корiв Геракла викрав велетень Как. Пiсля жорстокого бою велетень був убитий Гераклом. За звiльнення кра?ни вiд злого Кака мiсцевi жителi установили в себе культ Геракла ("Евандр i празник учредив"). Потiм цей культ перейняли римляни. На задвiрку хропти уклався - задвiрок - частина двору позад будинку, хати. 23. К Вулкану пiдтюпцем iшла - у стародавнiх грекiв Вулкан - бог вогню i ковальсько? майстерностi (у римлян - Гефест), син Зевса i Гери. В античних мiфах фiгуру? кривим, незграбним, закуреним димом кузнi. В "Одiссе?" Гомера та "Ене?дi" Вергiлiя вiн виступа? чоловiком Венери (Афродiти). 27. Киприда, Кiпрiда - iм'я Венери, походить вiд назви острова Кiпр, на березi якого, за одним iз мiфiв, вона народилася з морсько? пiни. 28. Шишак - тут ма?ться на увазi бойовий шолом, з вiстрям зверху, на кiнцi якого була невеличка кулька (шишка). Кабатирка - табакерка. Насiчка з черню - висiчений на металi малюнок, орнамент, покритий зверху емаллю (черню) - спецiальним сплавом темно-сiрого кольору для прикраси i збереження вiд корозi?. Образки i кунштики - картинки, якими майстри прикрашали вояцький обладунок. Робили також рiзнi написи: родовi та вояцькi титули во?на, власне iм'я меча, щита, рога, бойовi девiзи та iн. Тут бачимо травестiйне обiгрування, змiшування прикрас на стародавнiй, середньовiчнiй та тогочаснiй збро?. На завершення - ще й брязкальця та дзвiнки, доречнi на кiнськiй збру?, дитячих iграшках, але не на спорядженнi во?на. ЗО. Махнула в Пафос оддихать - йдеться про мiсто Пафос на островi Кiпрi, де був славнозвiсний храм Афродiти (Венери), осередок культу богинi. 32. Уже онагри захрючали - онагр - кабан (К.).У словниках в такому значеннi слово "онагр" бiльше нiде не зафiксоване. Вжива?ться у значеннi: дикий осел. 35. А доки в пацi будеш грати? - пацi (рос. бабки) - дуже давня гра: розставляються рiзними способами фiгурки з кiсток тварин. По них влучають спецiальною кiсткою - битою (iнколи ?? заливають свинцем). Вiдомо багато рiзновидiв гри. Грають дво? або й бiльше. 36. В опрiчне? попав число - тобто в число особливих, видатних (див. також коментар: V, 74). Еней мiй сват... - нiхто з роду Евандра не був одружений з кимось iз роду Енея, отже, вони нiби нiякi не свати. Проте в народi сватами iнодi називали людей, з якими уклали якусь угоду, яким щось продали з свого господарства чи купили у них щось. Купив, продав - породичався. З глибоко? давнини iде поняття "сват", адресоване людинi, з якою взагалi мав якусь справу, навiть сходився, як з противником, у бою. В "Словi о полку Iгоревiм", порiвнюючи битву з бенкетом, автор говорить: "Ту пир докончаша храбрiи русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую". 37. Умi? i склади читать - у старiй дякiвськiй школi довго (рiк, а може, й бiльше) зубрили окремi лiтери й склади i тiльки потiм складали ?х у слова та речення. 38. Зайдiть к лидiйському народу - у стародавнi часи Лiдiя - держава на заходi Мало? Азi?. Згiдно з легендою, етруски, якi жили на Апеннiнському пiвостровi до римлян, прийшли сюди з Лiдi?. У поемi Вергiлiя розповiда?ться, що на час прибуття Енея до Iталi? етруски терпiли гнiт тирана Мезентiя. Чинш - податок, плата за користування землею. За крiпосного права "пускати на чинш" значило замiнити панщину податком, дати селянам землю в аренду. Хто жiнку мав, сестру, ятровку - слово ятрiвка повсюдно вжива?ться у значеннi "дружина чоловiкового брата". Отже, ятрiвку можуть мати тiльки жiнки. В такому значеннi це слово уже ранiше вжите в "Ене?дi" (див. коментар: III, 46), зафiксоване у словниках. Однак тут дане слово вжите у значеннi, яке уже в добу I. Котляревського було глибоким арха?змом, - ятровкою звуть чоловiки жiнку свого брата, братову. В такому значеннi зустрiча?мо це слово в "Галицько-волинському лiтопису" (XIII ст.), переклад якого зробив Л. Махновець: "По смертi Романовiи зустрiчався був король угорський Андрiй з ятрiвкою сво?ю Анною у городi Сяноцi"; "Коли ж настала зима, прийшов король у Галич i привiв ятрiвку свою, велику княгиню Романову" (Жовтень. - 1982. - N 7. - С. 14, 18). Тут Роман - князь галицький, Анна - його дружина, Андрiй - король угорський, троюрiдний брат Романа. Згаданi в лiтопису родиннi зв'язки ? вiдгуком доби родово? сiм'?, коли взятi братами жiнки з чужих родiв ставали в певних рамках власнiстю всього роду, i якщо виникала необхiднiсть, один брат переймав обов'язки глави сiм'? другого брата. Клейноди, животи, обнови - клейноди - коштовностi, також атрибути влади гетьмана, полковника та iн. Животи - життя. 43. Амбре (франц. аmbrе) - парфуми, духи. Власне "амбра" - застосовувана в парфюмерi? речовина з при?мним муксусним запахом, яку добувають з кишечника китiв-кашалотiв. Презент (франц. ргеsent) - подарунок. 44 - 45. Порядок зображених на щитi Енея казкових персонажiв загалом вiдповiда? ?хнiй популярностi. Першою в цьому ряду - казка про Iвасика-Телесика. Тут же зображена казкова змiя-чудовисько Жеретiя. Вокруг же щита на заломах - залом - вигин, крива, поверхня сфери. На заломах - на верхнiй випуклiй частинi щита. Котигорох. Котигорошок - персонаж укра?нсько? народно? казки. Iван-царевич, Кощiй (Кащей), баба-яга - персонажi, що фiгурують у багатьох укра?нських, росiйських, бiлоруських народних казках. Кухарчич, Сучич i Налетич - казковi персонажi, зараз менше вiдомi. Услужливий Кузьма-Дем'ян - казковий персонаж, фiгурував то як одна, то як двi особи. У I. Котляревського йдеться про одну, що пiдтверджу? i коментоване мiсце, - "услужливий" вжите в однинi. Подвiйне iм'я зумовлене, зокрема, тим, що в кузнi кують звичайно два ковалi. Кузьма-Дем'ян - коваль, також цiлитель, знахар. Зв'язок мiж ковалем i цiлителем-знахарем для сучасного читача може бути неясним. Але цей зв'язок стане зрозумiлим, коли згада?мо про культ вогню, вiру в його магiчну силу. У фольклорнiй образнiй символiцi вогонь - життя, рух, любов. У церковному календарi записанi два брати Косма i Дамiан, якi нiбито жили у другiй половинi III ст. недалеко вiд Риму i прославилися чудодiйним зцiленням хворих, за яке не брали нiяко? винагороди, тiльки просили вiрити в сина божого Iсуса Христа. Прийняли мученицьку смерть вiд заздрiсного лiкаря-язичника. Канонiзованi церквою брати-лiкарi мають мало спiльного з сво?м фольклорним прототипом. Дурень з ступою - персонаж народно? казки. Нар.: Носиться, як дурень з ступою (Номис. - С. 52). I славний лицар Марципан - Марципан - герой рицарського роману чи повiстi, вiдомих на Укра?нi та в Росi? у XVIII ст. 47. Вiн дожидавсь тогдi вертепа - вертеп - укра?нський ляльковий театр. Власне лялькову гру знали на Укра?нi, як i iнших краях, з давнiх-давен. Але вертеп виник у зв'язку з розвитком шкiльно? драми десь у XVII ст. Тексти вертепних драм дiйшли до нас лише з друго? половини XVIII ст. I. Котляревському, певне, доводилося бачити вертепнi театральнi дiйства. Свiдченням тому ? згадка про вертеп в "Ене?дi", п'?си "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарiвник", де письменник розвинув реалiстичнi традицi? вертепно? драми. 51. А на зикратого сам сiвши - тут зикратий - масть коня. Починаючи з першого повного видання "Ене?ди" (1842), в коментаторiв нема? одностайностi в поясненнi цього слова. У словнику, доданому до першого повного видання "Ене?ди", сказано: зикратий - рiзноокий кiнь. У наступних авторитетнiших виданнях - "бiлоокий, а сам iншо? мастi", "бiлобокий", "з бiлими боками". В одному з словникiв укра?нсько? мови зазначено: зикра - очi/див.: К. с. - 1889. - Кн. 9. - С. 705). Польське zirkaty - зiркатий, людина з блискучими чи то витрiщеними очима. Але коли йдеться про масть, то, певне, справа не в очах, а в плямах iншо?, звичайно бiло? мастi навкруги очей. Коли для знавцiв може й грають якусь роль вiдмiнностi в кольорi кiнських очей, то для визначення мастi вони не мають значення. Тут годиться тiльки те, що видно на значнiй вiддалi. Таким чином, у даному разi зикратий - з плямою iншо? мастi бiля ока з одного чи з обох бокiв. Отже, Турн ?здив на рiзномасному конi. В минулому значення коня, так само як i вола, в господарствi та вiйськовiй справi просто неможливо переоцiнити. Звичайно, люди дуже добре зналися i на тiй, i на другiй тягловiй силi. В характеристицi, оцiнцi коней та волiв неабияке значення мала масть та iншi похiднi ознаки. Так, у спецiальному дослiдженнi на сторiнках журналу "Киевская старина" повiдомлялося, що тiльки на Брацлавщинi (примiрно теперiшня Вiнниччина) розрiзняли двадцять вiдтiнкiв мастi волiв та ще плюс вiсiмнадцять рiзновидiв за формою рiг. I всi цi вiдтiнки та рiзновиди мали свою назвукличку. Звичайно, аж нiяк не менше iснувало вiдтiнкiв у мастi та iнших нiби несутт?вих зовнiшнiх ознаках, коли йшлося про коней. Пiд час купiвлi-продажу коней грали роль не тiльки вiдомi нам з приказки зуби (визначали вiк), а й маса iнших ознак, у тому числi масть. Воронi конi вважалися витривалiшими вiд свiтлiших мастей (буланих, бiлих, в яблуках та iн.). Рябi конi саме через масть поцiновувалися нижче i мали не дуже добру славу. Отож, "зикратий" Турна, який далi зустрiнеться ще не раз, ма? на собi недобру прикмету, несе рутульського вождя до його поразки i загибелi. У Вергiлiя про коня Турна чита?мо: "Кiнь фракiйський пiд ним вигра?, весь у яблуках бiлих" (книга дев'ята, 49). У стародавнiх римлян конi з Фракi? (теперiшня Болгарiя) славилися швидким бiгом. 54. Набалдашник - тут у значеннi: накриття переважно з дорого? тканини з оздобами. Нар.: Жiночий празник (любитель жiночого товариства, жiночий угодник). 56. Кабак - нiс. 58. Турн ?м iзволив тимфи дати - тимфа, пимфа - варварський бурсацький жарт. Бурсак Антось в романi А. Свидницького "Люборацькi" (написаний у 1861 - 1862 роках) розповiда? про нього так: "Пинфа от що: вiзьме паперу та бавовни i скрутить папiр в дудочку i в один кiнець, в тонший, завине ту бавовну, запалить, розду?. Як добре курить, то запаленим кiнцем вiзьме в рот осторожно i подме. То так сапне. Диму, як голова завбiльшки, висунеться пiд нiс. Ще й кожухом накриють, як на кроватi спиш. Так закашля?шся, що ну! Бухика?ш та й бухика?ш... I сльози котяться, наче били" (Свидницький А. Люборацькi. - К., 1971. - С. 25). 59. Цибелла (Кiбелла) - велика мати богiв i всього живого на землi, богиня родючостi й вiдроджувано? природи. 63. Сатурнович, змилосердися - за мiфологi?ю, Сатурн - батько Зевса, до нього правив людьми i богами. 68. Реб'ятушки - в царськiй армi? узвича?не звертання во?начальникiв до солдатiв. Пройшлось сказать Енею: пас - тут пас вжива?ться у значеннi: вiдступаю, пасую. Термiн походить з картярсько? гри - вiдмова вiд участi в даному розиграшi до наступно? роздачi карт. 71. Ходили рунди по валах - рунда - команда, що перевiряла вартовi пости. 74. Мiй батько був сердюк опрiчний - сердюки - гетьманська гвардiя, утворена на Лiвобережнiй Укра?нi в 60-х роках XVII ст. Сердюцькi полки порiвняно з територiальними полками, або, як ?х ще тодi називали, городовими, були невеликi, до п'ятисот козакiв. Вони охороняли резиденцiю гетьмана, вiйськову артилерiю, склади продовольства i бо?припасiв, виконували полiцейськi функцi?. Перебували на повному утриманнi гетьмансько? казни, були лiквiдованi у 1726 р. Опрiчний - особливий, вiдмiнний вiд iнших, тут: видний, видатний. 78. Iноси! - згода, хай буде так. 79. Дорожку знаю я окромну - тобто окрему, потайну. 80. I красовулю пiднесли - кросовуля - велика чарка (К.). 81. Землi, овець i дать по плугу - тут у значеннi: дати по плугу волiв - по двi пари. В чиновнi вивесть обiщав - тобто в чиновники, що займали якусь посаду в урядових установах. Чиновники належали до привiлейованого стану, мали звичайно потомствене або особисте дворянство. 82. Козак природi покоривсь - тобто пiдкоритися сво?й козацькiй вдачi. 83. Ви сами мали панiматку - мати Iула, перша дружина Енея - Креуза, загинула пiд час утечi з Тро?. 84. Тво?м буть братом не стижуся - перед нами епiзод, що воскреша? характерний для крзацтва звичай i показу?, наскiльки сильною була серед нього традицiя побратимства. Во?начальник, що сто?ть на вищих шаблях суспiльно? i?рархi?, урочисто перед громадою назива? сво?м братом простого во?на, що добровiльно йде на подвиг, клянеться заступити його матерi рiдного сина. I тут же - бурлескна гра: поняття з побуту росiйсько? регулярно? армi? - "пайок", "кватира" - поставленi в один ряд з речами патрiархального козацького та селянського побуту. Все назване змiшувалось i в реальному життi Укра?ни кiнця XVIII - початку XIX ст., проте "пайок" i "кватира" не були властивi побуту старо? селянки. 86. Пiкет - передовий сторожовий пост, застава. 87. У Вергiлiя про Рамента (Рамнета) чита?мо: Сам вiн був цар i вiщун, i Турну-царевi був милий; Та вiщуванням загину вiд себе не мiг вiдвернути (Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 327 - 328). Тестамент - заповiт, духiвниця. 88. Потиснув, мов Хому Ярема - маються на увазi комiчнi персонажi в фольклорi укра?нського, росiйського та бiлоруського народiв. Хома i Ярема фiгурують у жартiвливих пiснях, анекдотах, лубочних картинках (малювань). В однiй з пiсень зустрiча?мо слова, що нагадують коментований рядок "Ене?ди": ...Ходiмо у церкву Богу молиться. Хома надiв ризи, А Ярема взяв книги. Де не взявся пiп та дяк - Хома вискочив у дверi, А Ярема у вiкно. Як затис та й затис - Та й Хому притис... (Укра?нськi народнi пiснi в записах Осипа та Федора Бодянських. - Кё 1978. - С. 269). 91. Пальонка - вид горiлки. I приколов його, як квiтку, Що баби колють на намiтку - намiтка - святкове вбрання одружено? жiнки; довге, мало не до землi, покривало, яким зав'язували поверх очiпка голову. Прийнято було покiйницю в домовинi покривати зверху намiткою. Iнколи до намiтки пришпилювали воскову квiтку. 93. Агапiй Шамрай так коменту? це мiсце: "Слимаки - монастирськi служки... I знову в цiй строфi - яскрава картина з побуту школярiв старих часiв ("курохватiв"), якi добували собi прожиток не завжди достойними способами. Цiкаво вiдзначити, що для них господарi, у яких вони крали, то "вороже плем'я" - Гевали i Амалики. За бiблi?ю, Амалик - родоначальник племенi амаликiтян, що ворогувало з ?вреями, а Гевал - назва народу арабського походження - гевалiтян, - що так само ворогував з Iзра?лем. Звiдси в бiблi?, а потiм пiзнiше i в мовi духiвництва цi назви стали загалом означати людей "чужих", "ворожих". Причому назву "гевал" вживали в зневажливому значеннi - простак, грубiян та iн. Це зневажливе ставлення до мiщанства i селянства з боку школярiв типове для тих часiв, коли навчальнi заклади були iзольованi, користувалися самоврядуванням, i школярi, або "спуде?", розвивали в собi професiональну замкненiсть i деяку погорду до iнших "неосвiчених" станiв. (Так само, як, наприклад, для нiмецьких студентiв середньовiчних унiверситетiв, всi, хто не належали до "ученого стану", називались звисока "фiлiстiмлянами", або скорочено - "фiлiстерами". Знов-таки бiблiйна термiнологiя - фiлiстiмляни - народ, що ворогував з ?вреями)" (Котляревський I.П. Повне зiбр. творiв: У 2 т. - К., 1952. - Т. 1. - С. 525 - 526). Що роблять часто i дяки - мандрованi дяки, бурсаки. 95. Дали рутульцям накарпас - дали прочуханки. Кал - грязь. По сам пас (пол.) - по пояс. 96. Волсент - проводир кiнноти латинян. 101. Уже знайома нам бурсацька макаронiчна мова (див. коментар: IV, 46 - 47). Переклавши латинськi слова, слiд читати: Грiх робиш, брате милий, Невинному смерть зада?ш: Я дурень, розбiйник, розбишака, Найбiльший негiдник! гайдамака; Постiй! невинную кров лл?ш. На що ж розраховував Низ, звертаючись до Волсента на бурсацькому арго? Щоб збити з пантелику, виграти час, затримати пiднесений над головою друга палаш. А ще мав надiю, що Волсент хоч на якийсь момент прийме його за людину з свого табору, адже зрозумiле тiльки бурсакам арго служило свого роду паролем. 111 - 112. Цi строфи написанi в дусi народних голосiнь матерi за сином-одинаком. 115. Що мов на його сап напав - тут сап - утруднене, свистяче дихання через закладений нiс. 116. ...Брат брата в батька луплять - лаються. Гак в мiднi клекотить гарячiй - мiдня - пiдпри?мство, де плавлять мiдь. Гак в кабацi кричить пiддячий - кабак (рос.) - шинок. У старi часи було прийнято рiзнi урядовi укази та розпорядження читати в людних мiсцях: на ярмарках, площах, у шинках тощо. Звичайно, пiддячому особливо доводилося пiдвищувати голос у шинках, щоб перекричати п'яний гамiр. 118. Парнас - гора в Грецi?, де, за мiфологi?ю, перебував покровитель мистецтв Аполлон i музи. Пегас - у грецькiй мiфологi? - крилатий кiнь. На вершинi гори Гелiкон вибив копитом джерело, з якого пили воду музи i яке давало натхнення поетам. 120. Якраз i тарани вродились - тарани застосовувалися пiд час штурмiв фортець. Тяжку, оббиту металом колоду пiдвiшували на канатах чи ланцюгах на поставлених на колеса поперечках. Таран пiдкочували до крiпосно? стiни чи то брами i, розгойдуючи, били в не? колодою. Оббитому металом чи цiлком металiчному передньому кiнцевi колоди iнколи надавали форму баранячо? голови. За аналогiчним принципом працювали тарани - дерев'янi довбнi - в олiйницях. Пiдвiшеними до стелi таранами пiдбивали клини, якi притискали прес, що вичавлював з вiдповiдно пiдготовленого насiння олiю. Застосовувалися тарани i для пресування воску на воскобiйнях. Тут продовжу?ться розпочате у четвертiй частинi "Ене?ди" травестiйне обiгрування, комiчне зниження збро?, бойового обладунку двох воюючих армiй, ототожнення ?х з предметами господарського вжитку. До того ж, всi давнiшi види збро? беруть свiй початок вiд предметiв господарського вжитку (тi ж тарани, вся холодна або ще говорили - бiла зброя, певною мiрою i вогнепальна). Замiсть бойових таранiв рутульцi використовують довбнi з олiйниць, якими проти фортечних укрiплень нiчого не вдi?ш. Тимчасом у наступнiй строфi з ?х допомогою вiйсько Турна валить браму. 123. Геленор - троянський во?н, син лiдiйського царя i рабинi Лiкiмнi? (Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 544 - 549). Лик - у Вергiлiя Лiкос (Вергiлiй. - Кн. 9. - Ряд. 556 - 566). Верлань - крикун. Кундель - вiвчарка степово? породи. I, мов на поступки, хотiлось Рутульцям перегону дать - змагаючись у бiгах наввипередки чи що iнше, бува?, iдуть на поступки, скажiмо: "починай бiгти першим". Як у шахматах, починаючи гру з явно слабiшим противником, iнколи дають фору - знiмають з дошки якусь фiгуру. 124. Пробралися подуть тичок - тобто помiрятися силою в по?динку, бою. У народних казках геро? iнколи, перш нiж почати по?динок, а то й перериваючи його, дмуть тiчок (мiсце по?динку), щоб в такий спосiб виявити, хто з них сильнiший. 129. Лигагь латинськi? потали! - потапцi - особливо злиденна страва: хлiб, накришений у посолену воду. Нар.: Лигай потапцi, впустивши в юшку (Номис. - С. 235). 131. По-сербськи величали вiру - тобто лаялися нецензурними словами. 132. Голiаф - бiблiйний велетень i силач. Один дражнився Битiасом - травестiйне обiгрування iменi троянця Бiтiй у Вергiлiя. Iз Кочубейським вiн Тарасом - ма?ться на увазi слуга великих магнатiв, князiв Кочубе?в, якi мали ма?тки в Диканьцi, самiй Полтавi, iнших мiсцях. Котляревський добре знав Кочубе?в i ?хн? оточення. Одному з них, Семеновi Михайловичу Кочубею (1778 - 1835) присвятив власноручно пiдготовлене видання "Ене?ди" (1809). 137. Стратилат - во?начальник, ватажок вiйська. 139. Келебердянськая верства - локальна приказка. Матвiй Номис до приказки "Випросталась, як семисотна верства" да? таку примiтку: "Семисотнi верстви були за царицi Катерини. По старих шляхах вони ще й тепер (середина XIX ст. - О. С.) iнодi ?: дубовi, високi. Пирятинська верства теж семисотна, - себто верства, що вони стоять по старому шляху з Переяслава у Лубни" (Номис. - С. 288). Келеберда - мiстечко Полтавського полку. Попав богиню камнем в лад - тобто в лоно. Тут: лоно - низ живота. 142. Генеральний обозний - одна з вищих посад у гетьманському урядi на Укра?нi. У його вiданнi була органiзацiя i постачання вiйська, артилерiя. Генеральний обозний також брав участь у зносинах з iншими державами, переговорах з iноземними послами, засiдав у генеральному судi. Були також полковi обознi. ЧАСТИНА ШОСТА 1. Бiжать в олимпську карвасар - йдеться про одну з давнiх форм народного судочинства, щось близьке до третейського суду чи суду честi (вiдповiдно в росiйського народу - "на миру"). Обранi громадою авторитетнi люди вислуховували обидвi сторони i тут же виносили сво? рiшення. Слово "карвасар", як i сама iнституцiя суду на ярмарку, давн?, уже в часи Котляревського можливо сприймалося як арха?зм. 3. Як грек на нiжинськi ковбаси - це вже друга згадка про грекiв-колонiстiв на Укра?нi (див. коментар: IV, 125). Нар.: Ласий, як до ковбас. Ласий на ковбаси (Номис. - С. 98). Я намочу вас в шевський, квас - шевський квас - розчин дубильно? речовини для вичинювання шкур. 4. Запру в смирительних домах - такi будинки були введенi при Петрi I для ув'язнення за порiвняно незначнi злочини. Коли перед судом поставала особа з привiлейованих станiв (а богинi ж сюди належать), вона по можливостi вiдбувала покарання в такому будинку, а не в тюрмi. Як мiсця ув'язнення цi будинки припинили iснування у 1884 р. Жiнок там на тютюн мiняють - ще один, уже третiй (див. коментар: III, 3; IV, 126) вiдгук у поемi пiснi "Гей на горi та женцi жнуть". Тут ремiнiсценцiя рядкiв: А позаду Сагайдачний, Що промiняв жiнку На тютюн та люльку, Необачний. 6. В античнiй мiфологi? Венера традицiйно прихильна до Марса - бога вiйни. Тому природно, що тут вона виступа? ще й в образi маркiтанки. Останнi супроводжували армiю в походах, торгували рiзними продуктами, напоями, предметами солдатського вжитку. I бите з ними м'ясо ?ла - тобто м'ясо настрiляно? дичини. 7. Лiтературознавець Юрiй Iвакiн слушно вказу? на перегук епiзодiв iз побуту небожителiв у шостiй частинi "Ене?ди" з творами Шевченка останнiх рокiв життя: "Юродивий" (1857), "Муза" (1858), "Слава" (1858), "Гiмн черничий" (1860). Коментуючи рядки вiрша "Слава": А ти, задрипанко, шинкарко, Перекупко п'яна! Де ти в ката забарилась... Моя крале мальована, зазнача?: "Говорячи про стилiстичну залежнiсть Шевченкового твору вiд бурлескно? традицi?, ма?мо на увазi передусiм "Ене?ду" Котляревського. Вже лайливе звернення до слави в перших рядках вiрша сво?м комiчним нагромадженням лайливих визначень нагаду? славнозвiсну "художню лайку" персонажiв "Ене?ди". Шевченкова "краля мальована" дещо схожа на таку ж легковажну Венеру з "Ене?ди", що "все з во?нними жила" (Iвакiн Ю. О. Коментар до "Кобзаря" Шевченка: Поезi? 1847 - 1861 рр. - К., 1968. - С. 243). 9. фригiйське плем'я не проклято - тут i далi фрiгiйцi - троянцi. Фрiгi?ю називали область Мало? Азi?, в межах яко? була Троя. 10. Прометей (у грецькiй мiфологi?) - добрий титан, оборонець людей. Допомiг Зевсовi перемогти злих титанiв i здобути владу над свiтом; викрав з Олiмпа вогонь i принiс людям. За це Зевс звелiв прикувати Прометея до скелi на Кавказi i прирiк на вiчнi муки: щодень орел розкльовував йому печiнку, а на другий день вона виростала знову. Так прикутий Прометей мучився протягом тисячолiть, поки його не визволив Геракл. "Прометей, - за словами К. Маркса, - найблагороднiший святий i мученик у фiлософському календарi" (Маркс К., Енгельс Ф.3 раннiх творiв. - К., 1973. - С. 22). Образ Прометея - мужнього захисника людини, поборника добра i справедливостi - один з найважливiших в ряду вiчних образiв свiтово? лiтератури. Появившись в "Ене?дi" I. Котляревського, так само як i iншi образи поеми, в травестiйно-гумористичному контекстi, Прометей продовжив сво? життя в укра?нськiй лiтературi. 12. Як дам! очiпок iзлетить... - збити очiпок жiнцi (дiвчата очiпка не носили) - означало завдати ?й сорому. Тадей Рильський у статтi "До вивчення укра?нського народного свiтогляду" писав: "Я пам'ятаю випадок, коли семилiтнiй хлопчина, граючись, скинув очiпок замiжнiй жiнцi в товариствi. Жiнка розплакалася вiд образи, що вiн змусив ??, чесну молодицю "свiтити волоссям". Я пам'ятаю, наскiльки безуспiшними були якось мо? спроби утiшити гнiв однi?? молодицi на iншу, головним чином задля того, що остання ?? "розчiпчила". 13. ...Наш олимпський предводитель - дворяни губернi? та повiту на спецiальних зiбраннях обирали з-помiж себе на певний строк предводителя дворянства з числа найбiльш знатних та авторитетних. Так, з утворенням Полтавсько? губернi? 1802 р. першим предводителем (маршалком) був обраний князь С. М. Кочубей, що вiдiграв певну роль i в життi автора "Ене?ди". В шостiй частинi поеми - помiтнiше уподiбнення небожителiв великопанськiй дворянськiй верхiвцi, а земних владик - середньому та нижчому прошарковi дворянства з прикметами ?хнього побуту. Зводниця цитерська - походить вiд назви острова Цiтера (Кiфера), де був особливо поширений культ Венери i знаходився ?? храм. Цiтера - одне з iмен Венери. 14. У восьмiй пiснi Гомерово? "Одiссе?" розповiда?ться, як Афродiта (Венера) зраджувала свого чоловiка Гефеста (Вулкана) з богом вiйни Аресом (Марсом). Розлючений Вулкан у сво?му домi потай прилаштував над ложем сiтi ("Мов павутиння легке, нiхто ?х побачить не мiг би..."), якими Марс i Венера в момент ?хнього побачення були накритi, а потiм прив'язанi до ложа. Вулкан скликав подивитися на спiйманих усiх богiв Олiмпа. У Котляревського кара ревнивого чоловiка зображена в дусi давнiх народних звича?в - Вулкан пiдрiзав зрадницi пелену. У такому виглядi викритих розпутниць виводили на люди. Ретязьок - поводок, прив'язь. 15. То верб'я золоте росло - верба, що росте, квiту?, - символ родючостi, достатку, житт?во? сили, тодi як суха - осiдок злого духу, всього ворожого життю. До примовки "Золоте верб'? за ним росте" Iван Франко да? пояснення: "Говорять про щасливого, всiма любленого чоловiка, що ширить довкола себе радiсть i задоволення" (Франко. Приповiдки. - Т. 2. - С. 209). Чи не частiше ця примовка фiгуру? в iронiчному значеннi, вiд супротивного, приклада?ться в насмiшку до нiкчемно?, осоружно? людини, як у даному випадку. Нар.: Куди не повернеться - золоте верб'я росте. (Iнодi так хвалять, а iнодi ганять. - Номис. - С. 62). 16. Набро?ти - натворити, нако?ти. Мов тiлько вилiзла з води - за одним з мiфiв, Венера народилася з морсько? пiни бiля скелi на березi острова Крiт. Невиннича?ть, мов Сусанна - ма?ться на увазi бiблiйний персонаж Сусанна (Старий завiт, книга Данi?ла, глава 13). ?? переслiдували два похiтливi дiди i, не добившись свого, оббрехали, звинувативши у зрадi чоловiковi. Сусанну виправдав i врятував вiд смертно? кари юнак-пророк Данi?л. У сучасному канонiчному текстi бiблi? епiзод з Сусанною вiдсутнiй. Вважають, що вiн не ма? iсторично? основи i вставлений у старозавiтний текст пiзнiше, десь у I ст. до н. е. Не дiждеш з бабкою сво?ю - за мiфологi?ю, богиня Венера бабусi, так само як i матерi, не ма?. Проте тут згадка про бабусю на мiсцi. Адже Юнона в запалi лайки докоря? Венерi, що та вида? себе за цнотливу старосвiтську хуторянську панночку. А панночки в патрiархальних помiщицьких сiм'ях звичайно виростали пiд опiкою бабусь. 17. ...На угори слаби - iдiоматичний вираз; застосову?ться з фривольним iнколи вiдтiнком, до невитриманих людей. Утори - вирiз, жолобок на краю бочки, в який вставляють дно. 18. По п'ятах виб'ю чубуками - знову зустрiча?мо тут рису дворянського побуту. Чубуки - довгi, не менше метра палицi, лозини, або мундштуки для люльки, прийнятi у дворянському середовищi тi?? доби. "По п'ятах чубуками" - специфiчна кара для осiб "благородного стану". Справа в тому, що фiзичне покарання дорослих дворян заборонялося законом. У пiдписанiй Катериною II "Грамотi на права, вiльностi й переваги росiйського дворянства" (1785) зазначалося: "Тiлесне покарання хай не дiткнеться благородного" (Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. - Спб., 1830. - Т. 20. - С. 347). На недовгий час це положення було скасоване iмператором Павлом I, а пiсля його смертi знову вiдновлене. Палицею чи то чубуком по п'ятах - i боляче, i слiду нема?, i на ноги якийсь час не стане, щоб побiгти скаржитись. А коли й рушить, скажiмо, дружина до предводителя дворянства, то хай докаже, що ?? побито, коли слiди вiдсутнi. 20. I стать на Шведськую могилу - це значить на братську могилу, в якiй похованi росiйськi та укра?нськi во?ни, що загинули пiд час Полтавсько? битви. Могила сто?ть на полi битви, близько шести кiлометрiв вiд Полтави. 22. Язик його тож не клесачка - клесачка - шевське знаряддя, мiцна коротенька палиця, якою розгладжують (виклесують) шви. 23. Див. коментар: IV,. 97. 24. Iз Стехiвки то шинкаренко - Стехiвка - село за 12 - 15 кiлометрiв на пiвнiч вiд Полтави. Склада?ться враження, що Тигренко реальна особа, як Вернигора Мусiй серед троянцiв, зустрiнутих Ене?м у пiдземному царствi (III, 107). Одначе таких вiдомостей нема?. Треба думати, прiзвище Тигренко походить вiд назви корабля, на якому у Вергiлiя плив Массик зi сво?м вiйськом ("Перший Массiк, що на мiдному "Тiгрi" прорiзу? хвилi; Тисяча хлопцiв у нього..." - Вергiлi й. - Кн. 10. - Ряд. 166 - 167). 25. Сей лежнем в винницях служив - тут гра слiв: 1) лежень - лежебока, ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землi i служить опорою для чого-небудь. Примiром, на лежнях, частiше кажуть - лежаках, стоять чани з брагою на винокурнях. Недавно з кошельком ходив - тобто терпiв нестатки, жив бiдно. Про того, хто не мав свого господарства, жив тiльки з того, що десь дiстане або заробить, в народi говорили: "Тягнеться з грошика та з кошика". Зробила паном iз чупруна - чупрун - простолюдин. 27. Корея, кирея - верхнiй довгий з грубого сукна одяг з вiдлогою. Го родом з Глухова iриста - Глухiв - старовинне укра?нське мiсто. Було резиденцi?ю останнього гетьмана Кирила Розумовського у 1750 - 1764 роках, адмiнiстративним центром Лiвобережно? Укра?ни. Зараз Глухiв - мiсто Сумсько? областi, районний центр. 29. По пальцям тож не розлiчу - названо всi народнi способи лiчби та облiку в минулому. На пальцях - ясно. Карбiж - зарубки, позначки на чому-небудь, звичайно на палицi. Часто при позичках, рiзних господарських облiково-торгових операцiях така палиця служила юридичним документом. Звiдси пiшла укра?нська назва основно? грошово? одиницi - карбованець (карбувати). Названий i порiвняно новiший спосiб лiчби - "на щотах" (рахiвницi). ЗО. Волосожар - народна назва сузiр'я Плеяд; етимологiю цього слова пов'язують з вогненно-бiлявим, нiби палаючим, волоссям людини. Вiз - народна назва сузiр'я Велико? Ведмедицi. А хто прудився у кабиць - даний рядок, а вiдтак i вся змальована тут картина нiчного козацького табору, е вiддаленою ремiнiсценцi?ю укра?нсько? народно? картини "Козак Мамай", зокрема одного з ?? численних варiантiв, пiдписуваного: Козак - душа правдивая, сорочки не ма?, Коли не п'?, то вошi б'?, а все не гуля?. У п'?сi "Наталка Полтавка" I. Котляревського цей крилатий гумористичний вираз уже прямо сплива? в текстi, одначе дещо змiнений вiдповiдно до поетично-молодечо? вдачi сироти "без роду, без племенi" Миколи. Збираючись iти шукати долi на Чорноморiю, куди переселилася частина запорожцiв, Микола говорить: "Люблю я козакiв за ?х обичай! Вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють... Я з чорноморцями буду тетерю ?сти, горiлку пити, люльку курити i черкес бити" (дiя друга, ява перша). Прудитися - виганяти блiх з одягу на вогнi. Також бити вошi. Кабиця - тут у значеннi: похiдне польове вогнище. Зараз на пiвднi Укра?ни кабицею називають лiтню пiч надворi. 44. Дутеля з'?сти - померти. Дутель - порожнiй горiх. 47. Хто не сусiль, тому кабаки - сусiль - те саме, що "шасть", "шмиг", тобто втекти. Кабаки дати, втерти - покарати. Отже: хто не втече, тому погибель. I коси на траву найшли - всупереч приказцi "Найшла коса на камiнь" аркадяни косять рутульцiв, мов траву. 52. Комлицькой буркою прикрили - тобто калмицькою. 57. I в тарадайцi напирають - тут у травестi? вжива?ться слово "тарадайка", так само як ранiше бендюги, замiсть того, щоб сказати "бойова колiсниця". 64. Юнона в котика з ним грала - дитяча гра "в котика й мишки": мишка втiка?, котик ?? доганя?. 66. В кереi бiдного Сихея - тобто в кире? чоловiка Дiдони, убитого ?? братом Пiгмалiоном. Лише один раз I. Котляревський назива? покiйного чоловiка Дiдони по iменi. 67. Не гречi - нечемно, не гречно. 70. Таку Юнона зливши кулю - злити кулю - вчинити несподiванку, фокус, хвацько обернутися. Перевернувшi?ся в зозулю - зозуля, поряд з павою, вважалася священним птахом Юнони. 71. У Вергiлiя названi тут Оре, Парфен, Пальм не рутульцi, а троянцi (Вергiлiй. - Кн. 10. - Ряд. 750 - 832), отже, ?х Еней убити не мiг. Пальма убив етруський цар Мезентiй; Оре i Парфен загинули вiд руки мезентiйського во?на Рапона. Лутаг i Лавз - во?ни з рутульського стану. Витерти ворсу - тут у значеннi: дати прочуханки, побити. 74. Варяниця, варениця - виготовлений для вареникiв, розкачаний на коржик шматочок тiста, зварений без начинки разом з варениками i разом з ними поданий на стiл. 77. Пiдкоморий - дворецький, наглядач i розпорядник при королiвському дворi у Польщi. Любистком мухи обганяв - на Укра?нi любисток - перше зiлля, яким обкладають покiйника. Гайстер - айстра. 78. Запхнули за щоку п'ятак - у статтi невiдомого автора про укра?нськi похороннi обряди i повiр'я в журналi "Киевская старина" чита?мо: "Що стосу?ться монети, то iнколи ?? вкладають в рот покiйниковi за лiву щоку, а iнколи зав'язують в платок i кладуть за пазуху, теж з лiвого боку. Вiдносно мети цього обряду я там чув (у селi Краснопiлля в десяти верстах вiд Коропа. - О. С.), мiж iншим вiд людини грамотно?, буквальне повторення класичного вiрування, що вона потрiбна для плати за пере?зд через рiчку на паромi" (К. с. - 1890. - Т. ЗО. - Кн. 8. - С. 332 - 333). 79. Тогдi якийсь ?х филозоп - тобто бурсак, студент вищого, останнього, класу (з дворiчним, iнколи трирiчним строком навчання) в духовних школах. Iван франко до примовки "фiльозоф: обутий, а слiди босi за ним" да? таку примiтку: "В давнiх школах студенти двох найвищих клас... Такi фiлософи дуже часто не кiнчали науки, пускалися на мандрiвку, робилися дяками або писарями, бували iнодi душею корчемних компанiй, якi забавлялися сво?ми фiглями, але при тiм бували також предметом насмiху для багатших господарiв" (Франко. Приповiдки. - Т. 3. - С. 250). Образ такого дяка Галушкинського, пiд явним впливом "Ене?ди", та пародiю на його надгробне слово да? Григорiй Квiтка-Основ'яненко в повiстi "Пан Халявський" (1840). 80. Паллантей. - столиця царя Евандра. 82. I всi асесорського чина - тобто згiдно з "Табелем про ранги", введеного Петром I для всiх, хто перебував на державнiй цивiльнiй i во?ннiй службi, чину колежського асесора. "Табель про ранги" подiляв усiх чиновникiв на чотирнадцять класiв, вiд найнижчого (колежського регiстратора) до найвищого (у цивiльнiй службi - канцлера, у во?ннiй - генерал-фельдмаршала). Колежський асесор, рахуючи вiд найвищого, - восьмий клас, у армi? йому вiдповiдав чин капiтана. Для основно? маси служилого люду, який, згiдно з положенням того ж "Табеля", починав службу з найнижчого щабля, чин колежського асесора був вершиною кар'?ри. Вище пiднiмалися одиницi. Це були якраз тi винятки, що пiдтверджують правило. Пiднявшись до восьмого класу, одержували потомствене дворянство (було ще особисте дворянство). Драгоман - перекладач при дипломатичнiй мiсi?, посольствi. 83. Не ворог, хто уже дублений - тобто мертвий, задубiлий. 84 - 85. Ще один зразок макаронiчно? мови на бурсацький лад. Пода?мо пiдрядковий переклад промови Енея перед латинськими послами: Латин цар ?сть невгомонний, А Турн найгiрший дурак. I навiщо воювать вам зi мною? Латина вважаю за слiпого, А вас, сенатори, без ума; Латину рад мир дати, Дозволю мертвих поховати, I злостi на вас нема. Один ?сть Турн ворог мiй, Сам, отже, повинен воювать; Велить так доля, щоб Еней Вам був цар, Аматi зять. Щоб привести до кiнця вiйну, Ми зробим з Турном по?динок, Про що всiм кров проливать? Чи Турн буде, чи Еней Латинським скiпетром управлять - Укажеть меч або бог. 86. Дрансес - у Вергiлiя Драк, рутулець, вороже настро?ний проти Турна. 90. Трахон - у Вергiлiя Гархон, во?начальник етруських загонiв, що виступали на боцi Енея. Разом з Ене?м пiдiйшов на допомогу оточеним у фортецi троянцям. 91 - 92. У стародавнiх римлян iснував звичай спалювати трупи на вогнищi. При цьому прийнято було кидати у вогонь рiзнi речi, якi могли згодитися небiжчиковi у загробному життi. Чим цiннiшу рiч кидали у вогнище, тим бiльшу шану вiддавали покiйному. Келеп - бойова палиця з булавою або металевим тягарем яко?сь iншо? форми. Трохи, тороки - ременi коло задньо? луки (вигину) сiдла для закрiплення сумок, одягу, збро? та iн. Волоки - мотузки чи ремiнцi, якими зав'язують постоли та обв'язують онучi на нозi. 93, Лаврент - мiсто в Лацi?, столиця царя Латина. Було розташовано серед лаврових лiсiв. Поспульство, поспiльство - народ. 95. Брехун, юриста, крюк, пiдтяга - пiти в юристи у феодально-крiпосницькiй Росiйськiй iмперi? означало пiти, за виразом самого I. Котляревського, в "п'явки людськi?". Серед усiх змальованих в "Ене?дi" суспiльних станiв не було такого, про якого б поет вiдгукувався з таким сарказмом i гнiвом, як про юристiв. Слiд звернути увагу, в якому ряду тут сто?ть "юриста", Пiдтяга - злодiй (вiд "тягнути", "пiдтягати"). Пор. також строфу про "злиднiв" бiля входу до пекла (III, 47), про чиновну братiю в самому пеклi (III, 73), характеристику Возного в "Наталцi Полтавцi" устами Миколи: "Юриста завзятий i хапун такий, що iз рiдного батька злупить!" (дiя 2, ява 4). 96. Дiомид - у Вергiлiя Дiомед, уславлений грецький герой. Силою i хоробрiстю поступався тiльки перед Ахiллом. Брав участь у Троянськiй вiйнi на боцi грекiв. У битвi пiд Тро?ю поранив богиню Венеру i самого бога вiйни Марса. Пiсля падiння Тро? оселився в Iталi? i заснував там кiлька мiст. У критичний момент вiйни з троянцями латиняни i рутульцi послали послiв до Дiомида з проханням виступити на ?хнiй сторонi. Дiомид вiдмовив ?м i порадив шукати шляхiв до миру з Ене?м. 97. Венул - латинянин, родом з грецького мiста Аргоса, де царював Дiомид ще до того, як вирушити на вiйну проти Тро?. Очолював послiв латинян до Дiомида. 98. Коли греки здобули Трою, Еней самовiддано кинувся рятувати пенати (богiв-охоронцiв домашнього вогнища) та свою родину. На плечах винiс старого батька Анхiза iз палаючо? Тро?, а потiм разом з ним поплив, виконуючи волю богiв, до берегiв Iталi?. По дорозi в Iталiю Анхiз помер. 100. Дошцi - панове. 102. Землi шматок ?сть не пiд нужду - тобто дiлянка землi, без яко? можна обiйтися, в якiй нема? велико? потреби. 103. Шалевий пояс - пояс, вив'язаний, мов шаль, iз шерстi. Люстрина - дорога шовкова тканина з глянцем. Сап'янцi - чоботи з спецiально оброблено?, високого гатунку шкiри. Торжок - мiсто, нинi районний центр Калiнiнсько? областi РРФСР. Славилося виробництвом взуття, також золотошвейними промислами. Потибеньки - шкiрянi лопатi з обох бокiв сiдла, iнколи з карманами. Звiдси пiшло прiзвище - Потебня. 118. Коли б пан Феб од перепою Заранше в воду не залiз - Феб, або Аполлон - бог сонця. 120. Навiсна - дiвка, яку нав'язують багатьом женихам. 122. Тут названi села, розташованi навколо Полтави. Iвашки - кiлометрiв вiсiм на пiвнiч вiд Полтави. Мильцi - пiвденна околиця Полтави. Пушкарiвка - село стояло теж на пiвдень вiд Полтави, зараз злилося з мiстом. Будища - на пiвнiч вiд Полтави ? Великi i Малi Будища. Спiвробiтники Полтавського лiтературно-меморiального музею Iвана Котляревського вважають, що згаданi саме Малi Будища - село, давнiше вiд Великих Будищ. Горбанiвка - село на пiвнiч вiд Полтави. Зараз злилося з мiстом. 127. Кликнула мавку вод Ютурну - Юнона покликала нiмфу, сестру Турна. Нiмфи - нижчi божества, що жили, за вiруванням стародавнiх римлян, у морях, рiчках, полях, луках, лiсах тощо як втiлення вiдповiдних сил природи. 129. Камерта вид на себе взявши - союзника Турна, одного з проводирiв латинського вiйська. 130. Розмир - тут у значеннi: перемир'я. Тулумнiй к битвi пiдтруняв - йдеться про рутульського вiщуна Тулумнiя, гарячого прихильника Турна. Щоб зiрвати перемир'я мiж воюючими сторонами i не допустити по?динку Енея з Турном, вiн метнув свого списа в ряди противника i вбив одного з дев'яти синiв грека з Аркади Гiллiпа. I знову розгорiвся бiй. 132. Спотиньга - несподiвано. 135. Япид, цилюрик лазаретний - у Вергiлiя - Япiг, троянський вiщун i знахар. Щоб продовжити вiку сво?му батьковi, Iасовi, вiн вивчив цiлющi трави i глибоко опанував лiкарське мистецтво. Цирульник (цилюрик) - в часи I. Котляревського в росiйськiй армi? так звали лiкаря. Одночасно вiн виконував також обов'язки перукаря. 136. I шевську смолу приклада? - у народнiй медицинi шевська смола використовувалася для залiплювання поранених мiсць. 137. Гарлемпськi каплi - назва походить вiд мiста Гарлема в Голландi?. Лiки вживалися при захворюваннi сечогiнних каналiв. 142. Султан - оздоба у виглядi пучка пiр'я або кiнського волосу на головному уборi. Троянськi во?ни i греки носили кiнський волос звичайно на бойовому шоломi. 147. Зборнi iзби - збiрнi - примiщення, в яких збирався сход. 151. Жердка - дерев'яна палиця, горизонтально пiдвiшена до сволокiв у хатi або хижцi. На жердцi вiшають одяг. 153. Верзун - шкiряний постiл, лапоть. 155. Такий, як був Нечоса-князь - Потьомкiн Григорiй Олександрович (1739 - 1791), найвпливовiший з фаворитiв Катерини II, був генерал-губернатором Новоросi?