й (годi). Господи благослови! Я первий пiднiмаю руку... (Вийняв з-пiд поли обрiза, повернувся до Гирi). По одному чи всiх пiдряд будемо? Г и р я. Як хочеш... Я ж не вмiю стрiляти. Г о д о в а н и й. Доведеться по одному... там за канавою... (Гукнув на юрбу). Ану розступiться, граждани!.. Дайте дорогу... (Смикнув Л а р и в о н а). Ходiм, ти!.. (Повiв його, взявшись за кiнчик пов'язаного мотуза). Юрба загомонiла i втихла. Кожне стежило. очима, як заводив Г о д о в а н и й глухонiмого за канаву, як спинив його й наказав стати на колiна. Чулося звiдти: "Стань навколiшки! Ну?.. Чу?ш?.. Отак, дивись. Отак!.." Х т о с ь (тодi в натовпу). Навiщо вiн його навколiшки? Д р у г и й. Щоб краще вцiлити... Третiй (не одводячи очей). Цитьте! В юрбi. Цитьте!.. Цитьте!.. Юрба завмерла. Гримнув вистрiл. У Копистки впав з голови картузик. Вася заплющив очi. Юрба ожила, вибухла гомоном, криками: - Попав! - Як у серце влiпив!.. - Дивись, кров он... Х т о с ь (аж пiдскочив). Так його! Ю р б а (раптом подалася назад): - Дивись, вiн вста?! - Живий!.. - Лiзе! Д i д з ц i п к о м. Його куля не вiзьме. Дехто взявся тiкати. Ще раз бахнув вистрiл. Втiкачi спинились: - Упав! Упав! - Тепер вже капут йому!. - Нi, дивись, ще вста?... Д i д з ц i п к о м. Кажу, куля не вiзьме! Свяченим ножем дорiзати треба!.. Свяченим, щоб ти знав!.. 6 Прискочив Го д о в а н и й. - Дайте сокиру!.. Добити треба! Ю р б а пiдхопила: - Сокиру сюди! - Авжеж, сокирою треба? Подали сокиру. Г о д о в а н и й вихопив з рук. Хтось до його, нетерпляче: - Дай я! Д р у г и й. Ось я! Третiй. Я! Я! Вчепилися в сокиру. - Пусти! - Ти пусти! З ю р б и. Пустiть! Нехай один хто... - Один нехай! Х т о с ь (тоном фiлософа). Ну й народ у нас! I тут один в одного з-пiд рук вихоплю?. Г о д о в а н и й. Пустiть, я самi (Побiг за канаву). За ним посунулась сп'янiла од кровi юрба. О р и н а (безтямно). Ху, мухи... (Замахала руками). Мухи... Нiчого не видно... Одгонiте ж мух!.. Одгонiте-одгонiте!.. У Васi зацокотiли зуби. - Дядю Мусiю! Отак вони i нас... вбиватимуть. К о п и с т к а. Ось зараз, синок... Прийдуть нашi, синок... П а р а с к а ж побiгла. Та ось i вона!... Ось!.. 7 Прибiгла П а р а с к а. Хустка злiзла, от-от упаде: - Мусiю! Що ж це таке, Мусiю?! К о п и с т к а (здвигнувся, повiв головою). Ша!.. Кажи тихо!.. Покликала? П а р а с к а. Не докликалась! К о п и с т к а. Клименко Захар? П а р а с к а. Учора пiшов в поле корiнцi копати, нахилився й помер... К о п и с т к а. А Хурса?.. П а р а с к а. Хурса на печi помер... К о п и с т к а. Та ти всiх оббiгала?.. А Барили, Сирота Юхим, Золото Мойша?.. П а р а с к а. Всiх! Барили десь подалися в город. Сирота п'ятий день у хатi мертвий лежить... (Та й замовкла). К о п и с т к а (по паузi). Ти ось що, Параско Па р а с к а. Ну? К о п и с т к а. Скрути менi цигарку... Кисет отут... у правiй кишенi... i сiрнички... Взялася П а р а с к а крутити цигарку. Пальцi тремтять. - Мусiю! Зна?ш, що я надумала? К о п и с т к а. Не розсипай!.. П а р а с к а. Я з тобою стану... Нехай вбивають разом! К о п и с т к а. Ти ось що... Ти зараз катай в город!.. Ярком, понад греблею, щоб не побачили. П а р а с к а. Годi! Нiкуди я не пiду!.. К о п и с т к а. Не заводь пренiй! Звiстку даси, за свiдка на судi будеш... П а р а с к а. Мусiйчику!.. К о п и с т к а. Мерщiй крути!.. За свiдка, кажу, будеш!.. Про все розкажеш, як i що... Скажеш - протоколе порвали. З-за канави почулося: - Готовий!.. Ведiть тепер Копистку! Крикнуло кiлька голосiв: - Копистку! - Подай Копистку! К о п и с т к а (до Параски). Запали!.. Запалила П а р а с к а цигарку, потягла, дала чоловiковi,. Ну, гляди ж менi... щоб дiйшла благополучно!.. Йди! Бiжи, а то... Насунулась юрба. Повели Мусiя Копистку. Тодi В а с я немов вирiс: - Стiйте! Ось i я з ним... Стiйте, кажу! Дядю Мусiю, пiдождiть! Бо як же я без вас буду?.. (Побiг спотикаючись до Копистки). Кинулась була й П а р а с к а, та спинилась. Пiдняла з землi Мусi?вого картузика, притулила до уст, до грудей, заплакала i вже взялася бiгти, аж тут зацокотiло, загуркотiло десь недалеко возом. П а р а с к а замахала руками, крикнула: - Серього! Серього! Ось сюди, Серього!.. Хтось (злякано крикнув). С м и к вернувся! Серьога! Предсiдатель!.. Юрбу мов зацiпило. I раптом кiлька чоловiк вдарилось тiкати. Зчинилась панiка. 8 З'явився С м и к. За ним продармi?ць з рушницею. Побачивши все, кинулись за канаву. П а р а с к а попереду: - Мусiю! Ось Серьога!.. Стiй!.. Не стрiляй!.. Юрба кинулась врозтiч. I в цей час, коли все рухалось, бiгло, одна О р и н а зосталась на тiм мiсцi, де й стояла. Бурмотiла. Махала перед очима руками. 9 Повернулись од канави: С м и к, К о п и с т к а, П а р а с к а, В а с я, дехто з людей. С м и к. Учора б при?хав, та вiсь заломилась... Хлiба привезли, Мусiю!.. Не тiльки ?сти, а й сiяти буде! Ще пришлють... Та як все це вийшло? Як почалося? Мусiю, га? П а р а с к а. Пiдожди, дай йому до тями дiйти. (До чоловiка). Ось картуз, Мусiю!.. Та я сама надiну! (Надiла на Копистку картузика). Вiн приправив його, потому закурив, цвiркнув i, немов нiчого не було з ним, спитав С м и ка: - А скiльки пудiв хлiба? С м и к. Три хури!.. Дев'яносто сiм пудiв... iще дадуть, на оранку, бо дивись, вже весна... 10 Продармi?ць привiв Гирю й Годованого. Завiса ** НАРОДНИЙ МАЛАХIЙ ** ТРАГЕДIЙНЕ ПЕРША ДIЯ _1_ Заплакала, затужила у сво?му домi (на Мiщанськiй вулицi, N 37) _ мадам С т а х а н ч и х а Т а р а с о в н а:_ - Ой, хто скаже, хто ж розкаже, чи ти, доню, чи ти, пташко, а чи ти. Матiнко Божа, куди вiн, у яку сторононьку тiка? та на кого ж мене, бiдну, покида-а-??". Похнюпилась канарка в клiтцi. Посмутнiв образ Божо? Матерi. Мовчать. _ Тiльки д о ч к а с е р е ду л ь ш а бiля матерi впада:_ - Мамонько! - Не перебивай! - Випийте, люба... - Що це? - Валер'яновi краплi. - Геть, одчепися! Хiба можна таку драму в серцi та валер'янкою впинити... Дай менi отрути! - Сiли б ви краще од вiкна, абощо. - А то що? - Люди ж проходять повз вiкон... - Товченого скла дай, я втруюся!.. - Сусiди ж он бачать i чують. - Хай бачать! Хай чують! Як друзi, - хай пожалiють, а вороги, - хай iзрадiють, що драма така в нас у домi, що муж мiй законний тiка-а-?... _ 2_ Увiйшла с т а р ш а д о ч к а. С е р е д у л ь ш а до не?:_ - Покликала хрещеного? - Iдуть. Т а р а с о в н а (так i скинулась)_ - Де вiн, далеко? - Зараз увiйдуть. - Де, питаю? - Та кажу ж вам, мамонько, зараз... Заскочили в одне мiсце, заслабли на шлунок... Т а р а с о в н а (утерлась)_ - А господи, так би й сказала вiдразу. Та чи прибрано ж там? - Я мила учора. С е р е д у л ь ш а (до старшо?)_ - Ти ж сказала хрещеному, що папонька побiг вже по пашпорт? - Аякже. - А вiн що? - Сказали, що вже знають про це. Т а р а с о в н а - А басiв iз церкви покликала? - Любуня ж побiгла. - А горiлки басам? - Вона й горiлки купить. - Пiди ж, моя доню, та нарiж цибулi дрiбненько, редьки, олiйкою помасти на закуску людям. С т а р ш а (так i пирснула)_ - Все я, та я! I по хрещеного, i по басiв, i цибулю криши. А вона он сто?ть, iзгорнувши ручки... С е р е д у л ь ш а - А хто квiти полив, як не я? А хто з валер'янкою, як не я? Повилазило? Ущипнули одна одну, щоб М а т и не бачила._ - Ой! - Ой-ой! Т а р а с о в н а - Ой помру я i ще раз помру з такими доченьками, що вже темно в очах i сонце зробилося чорним, а вони ж того горя ще додають." Дайте менi карти! Ще раз кину на його... Ще раз, та й годi. (Кинула на карти, Глянула. За серце взялася) _ - Ой, знову дорога кладеться!.. Д о ч к и - Та невже ж, невже, мамонько мила? - Хiба повилазило? Червоная шiстка? А в Тарасовни жах в очах глибокий, мiстичний:_ - Ворожу, ворожу - i все оця карта... А тут iще й сон; дорога у полi й мiсяць щербатий, що вже смутний, а що блiдий... Немов би тiка, покотився за землю. А я стою при дорозi, як тiнь та самотня. Це ж батько наш, мiсяць отой, чу? душенька - втече вiн, поко-о-титься, загине в доро-о-зi... Д о ч к и - Мамонько, цитьте!.. - Сусiди йдуть. Т а р а с о в н а - Годi мовчати, бо вже ж намовчалась! I критися годi! Хай знають усi, яка в домi й у серцi драма... _ З_ Увiйшли с у с i д и, тихо й поважно, як i годиться заходити про такий случай. Стали. То д о ч к и обидвi, як тi ластiвки до матерi: - Може, вам, мамонько, компреса накласти? - Може б, ви, мамонько, лягли та спочили? С у с i д и (Зiтхнули. Покивали головами. I як годиться про такий случай, сказали фiлософiчно)_ - А вже, мабуть, спочинемо в комхоза на дачi (на кладовищi). - Отам уже виспимось вволю. - Здрастуйте, Тарасовно! Т а р а с о в н а (Ледве, через силу пiдвелась. Привiталася) - Сiдайте, сусiдоньки. Хоч i хвора я, хоч i драма в домi, а просю - сiдайте. (Дала середульшiй хусточку)._ Дай менi другу хусточку! С е р е д у л ь ш а - Мокра ж, як хлющ... Хiба ж отак можна плакати, мамонько? С у с i д и (на таке питання всмiхнулись, примовивши) - Гм... А чому й нi? - Пита?. - Сказано - молоде, зелене... Т а р а с о в н а - Не так себе жалько, як ?х, мо?х дiток; що 'дне не спить - мамо, каже, не можу, друге не спить, плаче у подушку тихо, третя, Любуня, як тiнь, бiля мене всю нiч вистою?... А батьковi байдуже: тiка-а-?... С у с i д и - Та невже М а л а х i й Минович, сказать би, вже при лiтах, та на таке дiло пустився? Просто не вiриться. Т а р а с о в н а - Вже у дорогу склався, ось: цiпочок, торбина а сухарями. С т а р ш а - Самi й сушили. Т а р а с о в н а - Потайки сушив... Оце побiг до виконкому совiцького пашпорта брати... Сьогоднi й така. С у с i д и - Та куди, хоч i не годиться закудикувати, куди, Тарасовно! - Не питайте! С т а р ш а - Не кажуть. Т а р а с о в н а - Не каже, сусiдоньки милi. Вже й кум питав, вже й на молебень давала, вже й п'яним напували - не каже... С у с i д и (ще бiльше здивувались) - Гм... Воно справдi - цiпочок. I торбина. Це так, як на прощу йдуть... А може, вiн говiти налагодився, до iкони яко?, абощо? Т а р а с о в н а - Де вже йому до iкони, коли сюрприз такий викинув, що паски заборонив був пекти... - Та що ви кажете? - Свиням... Крашанок накрасила сито, дак вiн сви-и-ням... Семий годок отак - нема в домi порадоньки, супокою, семий заступа?, а вiн ще й з дому тiка-а-?... (Та й заголосила)._ Д о ч к и - Ой, ой, мамонько, ой!.. С у с i д и - Та що ви, Тарасовно! Стямтеся! Мов по мертвому. Хiба ж так можна? Т а р а с о в н а - Не можу, сусiдоньки, до тями прийти. Лучче б йому вмерти. Щоб я його на той свiт виряджала, як оце вiн тiка не знать i куди... Бо до мертвого хоч порадитися пiдеш, на хрест той похилишся та й виплачеш горе, а як втече вiн, куди менi йти? Де його шукати? По яких свiтах, у яких дорогах... Нi мертвого, нi живого не ви-и-дно... С у с i д и (Вже й ?х пройняло. У хустки та в фартухи сякаючись) - Така ж драма, така драма, що й кiна не треба!.. (По паузi)._ Хоч скажiть, коли це сталося з ним, з чого й як? Д о ч к и (так i сипнули) - Ще з то? пори, як салдати паркан наш спалили... - Неправда! Як куля ударила в сiни... - Я розкажу! - Я! Т а р а с о в н а (впинила дочок) - Про мужа нiхто краще не розкаже, як законная жона, - тiльки я... Ластiвкою, ластiвкою, сусiдоньки, хутенько, бо сьогоднi ж будень... Ще як почалась ота революцiя, як почалась, як почалася... Д о ч к и - Салдати... - Не перебивай, iдiйотко! - ...паркан наш спалили. С у с i д и - У нас тодi свиней покололи красноголовi македони. Т а р а с о в н а й д о ч к и (наввипередки)_ - З то? пори й почалось, сусiдоньки. Попервах Маласик пив воду нишком... - У папоньки аж цокотiли... - Не перебивай, бо 'дна я бачила... Три дочки, три дiвулi в домi, а нiхто, прiч мене, не бачив, як пив воду мiй Маласик i як в його цокотiли зуби... - ...I в мене цокотiли, мамонько... - Брешеш! Ти й в революцiю спала. То Любуня сво? зубки зцiплювала, бiдна, щоб не заплакати од революцi?... - ...Ми всi зцiплювали. - Мовчи!.. А вночi перед свiтом, сусiдоньки, як уже й революцiя засинала, ми, збившись докупки, плакали, плакали й плакали... С у с i д и (розтривожились) - Ударила революцiя, всiх чисто ж вона вдарила! Т а р а с о в н а - А найдужче мене i за що? За вiщо? Д о ч к и (як горохом) - Отодi як... - Не перебивай. - ...було вбито начальника пошти... Т а р а с о в н а - Мовчи! Отодi, як було вбито начальника пошти, Маласик затрусивсь, затремтiв i замурувавсь у чуланi... С у с i д и - Га? Що? Д о ч к и - Папонька... - Замурувавсь... - ...а дверi замазали. Т а р а с о в н а - Два роки висидiв. С у с i д и (аж повставали) - Та що ви кажете! - Два роки в чуланi? Т а р а с о в н а - Тож подумайте, яка мука була мовчати... Мовчала я й вони мовчали, мов у рот води понабирали. С у с i д и (скинулись очима) - То виходить, що М а л а х i й Минович i не ?здив, як казали, на село до брата? - Нi, нi... Аж тепер одкриюсь, сусiдоньки, аж тепер усю правду скажу... - I не служив там? - Нi й ще раз нi! Тiльки Бог знав, що Маласик замурований сидить, тiльки Бог, та ще я, та ще дiвоньки, та ще кум... С у с i д и (досадно стало, що як же це вони не дiзналися про це) - Ну, хто пойме вiри!.. От драма... Тож нам чулося вночi... Та куди ж вiн, простiть на словi, до вiтру ходив? С е р е д у л ь ш а - У вiконечко. Т а р а с о в н а - Цить!.. У потайне вiконечко, в горiлочок... С у с i д и - Це в той, що полуплений? Т а р а с о в н а - У той саме... Ще як Любунею ходила, то купила. С у с i д и (звели плечима) - Хм... То ж щоранку дивишся... - Горщок на парканi... А й не туди, що то ж М а л а х i й Минович у чуланi замурований... - Сидить... Т а р а с о в н а - Вже як зайшла непа... Пам'ята?те, сусiдоньки, кумовi дозволили торгувать iконами? - Аякжеi Вперше за всю революцiю ладану купили... С е р е д у л ь ш а - Аж тодi папочка розмурувався... Т а р а с о в н а - Цить!.. I краще б вiн замурований довiку сидiв, як тепер, книжок большовицьких начитавшись, iз дому тiка-а-а... 4_ Тут убiгла Л ю б у н я, молодша дочка. Кошика додолу, руки до серця: - Ви тут плачете, ви тут тужите, а не зна?те, що вже папонька з виконкому вийшли. Йокнула Т а р а с о в н а. Мене поцiлували, а самi радi та веселi... Т а р а с о в н а - Пашпорта узяв? - Не знаю... Пiшли до начраймила. А я в церкву заскочила, мамонько, навколiшки впала, помолилася: Боже, кажу. Боже, не дай менi щастя-долi, тiльки дай, щоб папонька вдома зосталися! Пiдлогу поцiлувала (а сама плаче та показу?, як вона це робила_). Чи гаразд, що я так зробила, мамонько? Т а р а с о в н а - Гаразд, моя доню... А баси? Баси? - Зараз прийдуть. С у с i д и - Молебня найняли, чи що? Л ю б у н я - Нi, це хрещений казали покликати баса й тенора з хору, щоб папоньку спiвами впинити... Ой, я й забула!.. Мамонько! Мокiй Якович сказав, що найбiльш любить папонька не "милость мира", а "вскую мя отринув еси".ё. Т а р а с о в н а (заметушилась) - Так про це ж зараз треба хрещеному... (До старшо?_). Бiжи нагукай! С т а р ш а - Та як же ?х нагука?ш, коли вони... заскочили! _ 5_ Та й прикусила язика, бо повагом увiходив к у м. Знесилений._ Т а р а с о в н а (як до Бога)_ - Хiба ж можна так довго... коли таке горе, таке горе, куме! К у м (не пускаючи руки з живота) - Спокiйно!., На крилах прилетiв би, кумо, коли ж чу?те. (I по паузi, як всi дослухатися стали, додав). Чу?те, як булькотить?.. Ху... Так, ка?те, тiка? Т а р а с о в н а - Вже вийшов з виконкому. К у м (авторитетно) - Знаю. Л ю б у н я - Мене поцiлували, а самi радi та веселi. К у м (авторитетнiше ) - I про це знаю. Т а р а с о в н а - Подавсь до начраймила. К у м (непереможно авторитетно)_ - I це менi не секрет. Т а р а с о в н а - То за що ж, куме, така менi драма? За вiщо? К у м (глибокодумно показав угору пальцем) - Тiлько Той зна?. С у с i д и (примовились) - А правда, правда... Тiльки Той зна?, за вiщо. К у м (до сусiд) - Здоровенькi були! С у с i д и - Здрастуйте й вам! К у м - От яких мук зазна?м. Тiка од нас кум, а куди - то й сам, ма'ть, не зна. Т а р а с о в н а - Карти в одну душу - дорога. К у м - Знаю й про це i кажу: хай вже на гробки дорога йому ляже, тiльки не туди... Т а р а с о в н а, д о ч к и й с у с i д и - Господи, куди? Куди, хрещений? Куди? К у м (до клiтки. Журно похитав головою) - Здрастуй, пташонько! Суму?ш? Печалуешся й ти, що тiка твiй хазя?н? (Обернувся до сусiд)._ Не дурно ж у пiснi спiва?ться: "канаре?чка так жалiбно пойоть"... (Тодi став драматичний весь i возговорив_). Слухайте, кумо, i ви, хрещеницi, й ви, с у с i д и! Довiдався оце я, що виконком не в силах заборонити кумовi нашому тiкати... Т а р а с о в н а (хитнулась. Тодi до кума, до всiх) - Дзвенить... в ухах... тонюсiнько ж отак дзвенить... К у м (побачив, що Л ю б у н я якось чудно дивиться, не руха?ться - до не?) - А ти ще держишся, хрещенице? Л ю б у н я - Як була революцiя, хрещений, то всi пили воду й цокотiли зубами... Одна я отак стояла i всю революцiю як "страстi" вистояла. Тiльки отут (показала на щелепи_) болiло... А тепер тут болить (на щелепи_), i тут болить (взялася за серце_), i в колiнках болить, болить... К у м - I навiть начраймил сказав менi, еге... Нема, ка, в Радянсько? влади такого закону, щоб забороняв тiкати з дому, тим паче, ка, немалолiтньому вашому кумовi. Т а р а с о в н а, д о ч к и, с у с i д и - Куме! Що ж тепер робити? - Хрещений, порадьте! - Така ж драма, така драма! К у м - Спокiйно!.. От тепер ви вповнi зрозумiли, од чого живiт, нерви i все чисто в свiтi... Через кума!.. Басiв покликали? Л ю б у н я - Зараз, сказали. К у м - Слухайте ж ще раз!.. Спокiйно - себто, не плакати, тим паче в непритомi? не падати, аж поки не скажу - це раз... С у с i д и - Слухайте! Слухайте! К у м - Канарку сюди! Ближче до столу!.. Отак... Засвiтiть лампадика! Т а р а с о в н а й д о ч к и - Розiб'?, куме! - Папонька вже не вiрять у лампадик. К у м - А я кажу - засвiтiть!.. Ладан ?? Т а р а с о в н а - ?... Отам достань, доню, отам на божницi!.. К у м - Накадiть, щоб на нерви йому вдарило. То дарма, що сьогоднi вiн проти релiгi?. 27 год людина любила канарок, щоб ладаном пахло, у спiвах церковних кохалась - i щоб даром оце все минулось йому? Це - два... С у с i д и (хитали, вихитували головами) - А так, так! - Авжеж, так! К у м - От що, - которую курку найбiльш любив кум? Т а р а с о в н а - Жовтяву, золотий чубок. К у м - Убийте жовтяву! Т а р а с о в н а - Та що ви, куме! Таку курку!... К у м - Убить, кажу! I хай прибiжить котора з дiвчат... Ну, от ти, Любуню!.. Нi, ти гратимеш на фiсгармонi?... Ти, Вiруню!.. Прибiжи з куркою й кричи, що немов сусiда Тухля убив курку кийком по головi... Т а р а с о в н а - Це ж курка - нема цiни, куме. К у м - Отут-то й воно! Убить кiлком, щоб око вискочило, щоб розтривожився вiн!.. Може, бог дасть, почне позиватись за курку, як колись до вiйни позивавсь вiн три роки за пiвня... С у с i д и - А справдi - це спосiб розумний... Бiжи котора. Т а р а с о в н а - Вiрунько, бiжи! Всi (разом на Вiруню i сама вона на себе) - Бiжи, бiжи! (Побiгла_). К у м - Це - тiльки три... Чотири, спокiйно, - я оце йшов i на природу дивився... I зна?те, що я помiтив (по паузi). Помiтив, що вже й природа не та, що за старого режиму була (по паузi). А чого так?.. А того, що попсували комунiсти й природу... Отак запитаннями самими заплутаю кума - не втече... Недавно в райсельбудi центральний оратор виступав, дак я його запитаннями, немов камiннями отак... От i б а си. 6_ Тiльки х о р и с т и у дверi, а вже кожне ?м дорогу да?. _ Т е н о р, за?ка, привiтавшись, як почав:_ - Чу-чу-чув, що... Та, спасибi, б а с пiдхопив: - Тiкають М а л а х i й Минович? К у м - Не так тяжко було б, якби вiн помер добровiльно, навiть сьогоднi. Сорок сiм рокiв, подумайте, сiм'я, честь честю, i тут тобi на? - тiка. Т е н о р i б а с (здивувалися) - А ку-ку-ку... - Куди, iнтересно, тiка? К у м - Iду, каже, куме. Куди, питаюся? Послi, ка, одкриюся. Т е н о р i б а с - Чу-чу-чудно! - Чудно! К у м - Заболiло, защемiло менi серце, немов кропивою вiн ударив. Все життя приятелювали, сказать би, в серцi одне в одного ночували, i от тобi на? - тiка, i от тобi на! - сьогоднi тiка. Т е н о р - А чи-чи не краще на його подi? - ра-ра... (заспiвав). "Разбойника благоразумного во ?динiм часе..." К у м - Нi, нi Тiльки "милость мира" Дехтярьова! Милость мира найбiльш вiн вподобав. Рибу, було, ловимо, а вiн "милость мира" тихенько спiва. Сам казав - умлiваю, ка, видiння божественнi бачу, як зачую цей спiв... 7_ С т а р ш а (на дверях)_ - Папонька!.. Папонька йдуть! Знялася тривога. Зарухались всi: - Далеко? - До двору доходять. - Куме! Як же тепер? - Може, починати? (б а с). - До-соль-мi-до! (Т е н о р). До кума всi обернулись. А вiн рукою, як булавою: - Спокiйно! Я тодi знак покажу... Курку ж убийте! Кадильницю винесiть!.. 8_ Увiйшов М а л а х i й. Став на порозi. Тиша. Тiльки шелест очей. К у м - Чого, куме, став у порога?.. Хiба не впiзнав? Це ж друзi тво? посходились, зачувши, що ти сьогоднi тiка?ш. М а л а х i й (очi замрiянi, з порога зiйшов) - Не тiкаю, а йду. К у м - Це все одно - тiка?ш. М а л а х i й - Ой, як ми не втямимо, навiть ще не бачимо, - яких прав, яких прав надавала революцiя людинi! Iстинно потрiбнi оновленi очi, щоб бачити ?х. - Це ж до чого, куме, хоч i знаю я? - Хотiв заборонити менi йти у подорож... А ще начраймил. Вiн, як i ти, куме, не втямить, що право на велику подорож дала менi революцiя... - Так ти, значить, йдеш? - Iду, куме! Iду, друзi мо?! - Куди? - Куди?.. У голубую даль. С у с i д и (як очерет од вiтру - ш-ш-ш) - Куди вiн сказав? Куди? Як? К у м (ударив Малахiя очима) - Не шуткуючи скажи, куди? Т а р а с о в н а - Люди ж прийшли на проводи, хоч ?м скажи - куди? М а л а х i й (повiнь мрiйна в очах) - Ах, куме, i ви, друзi! Якби ви знали - немов музику чую i справдi бачу голубую даль. Який восторг! Iду!.. Мiж iншим, погасiть лампадик! К у м - Невже лампадик заважа тобi тiкати. М а л а х i й - Не менi, а вам заважа вiн втiкати з полону релiгiйного. Погасiть!.. Скоро вже мiсяць стане непотрiбний - електрика ж! А ви з лампадиком... К у м - Запитання! М а л а х i й I ладаном пахне... Як посмiли кадити! Одчинiть вiкно! Зворухнулась була Т а р а с о в н а, та кум ?? поглядом спинив. Помiтивши це, М а л а х i й сам одчинив вiкно, погасив лампадика._ К у м - Спокiйно! Запитання маю... М а л а х i й - Будь ласка, - Тiльки спокiйно! Ти, куме, за соцiалiзм? - Так. - I навiть за кооперацiю? - А ти за лампадик? - Спокiйно! Раз я питаю, то просю одповiсти. - Будь ласка, питай! - Як ти можеш за соцiалiзм, тим паче за кооперацiю стати, коли вся вона до останнього гудзика фальшива? - Себто? - Спокiйно! Чому я набрав в ?пi радянсько? матерi? й мiсяць не поносив, як вона полиняла, розлiзлась, i це факт, як двiчi два? С у с i д и - А правда! Голубого набереш на косинку чи там на прапор, гульк - а воно вже полиняло, аж бiле. М а л а х i й (усмiхнувся) - Далi! К у м - Чому жiнка купила радянського гребiнця, нарочито з найкращого сорту, i хоч би сама чесалася, а то ж... (повернувся до всiх, як до свiдкiв). Нiнонька, дитя неповинне, ще й волоссячко, як льон (закивали всi головами - мовляв, зна?м). То чому, я питаю, з гребiнця зразу аж три зубцi випало, i це теж факт? - Три зубцi. Далi! - Чому нитки гнилi, а панчохи на Т р е т i й день рвуться, чом у банi не так чисто, як колись було? i лiкаря не докличешся, хоч тричi помирай? - Панчохи i баня. Далi! К у м (голосом гучним, як трибун) - I чому вже Т р е т i й рiк, як весни нема, а все якесь недоумiння в природi: холодно, навiть снiг, i раптом - трах, бах, як у банi на вишнiй полицi!.. I це хiба не факт, скажеш? Б а с i Т е н о р - Факт! - Факт! С у с i д и - А факт! - Авжеж, факт. М а л а х i й - Все? К у м - Нехай буде все, хоч таких запитань маю я мiльйон. М а л а х i й (повiнь в очах) - Скажiть менi, чому я, ти, куме, всi ми до революцi? дуМ а т и боялись, а тепер я думаю про все, про все? К у м (одiйшов до канарки) - Далi! М а л а х i й - Скажи, чому я мрiяти боявся, хоч i мануло взяти торбинку, цiпок i пойти, пойти отак в далечiнь, - я гнав тi? мрi?, е тепер... вiльно беру цiпочок в руки, сухарiв у торбу i йду й.. К у м (ущипливо) - Тiка?ш. Далi! М а л а х i й - Скажи, чому я трепетав начальства, на службi, вдома навшпиньках ходив (заходив навшпиньках). - Отак, отак... Мухам дорогу давав, а тепер (глянув чудно якось на всiх) пишу листи до раднаркомiв Укра?ни i маю вiдповiдь (вийняв листа, урочисто пiднiс голос). Просю встати! (Прочитав). "УеСеРеР, Управлiння Ради Народних Комiсарiв, Харкiв, дата, нумер. На ваш: запитання канцелярiя РНК повiдомля?, що вашi проекти та листи одержано й передано до НКО та НКОЗ..." Який восторг! РНК Укра?ни, Олiмп пролетарсько? мудростi й сили, сповiща? мене, колишнього поштальйона, що мо? проекти одержано... (Трошки велично). Мо? про?ктиi От куди я йду. А на всi тво? запитання, куме, ? вiдповiдь у мо?х проектах. Як тiльки ?х буде розглянуто й ухвалено, тодi ти, куме, i всi ви, всi одержите всяку вiдповiдь негайно. Негайно, кажу, i зараз рушаю. Любуню! Дай менi в дорогу сорочку й пiдштаники! К у м - Куме! Не ходи! М а л а х i й - Невже ж ти не зрозумiв? Проекти передано на попереднiй розгляд... Невкоснительно треба поспiша-тись, боюсь-бо, що дещо в проектах наркоми не зрозумiють i потрiбнi будуть пояснення... Сорочку й пiдштаники! (Та й вийшов у другу кiмнатку). Принишкли всi. Т а р а с о в н а (зашепотiла помертвiлими губами) - Матiнко Божа! Куме! Сусiдоньки! Рятуйте!.. Просю вас - рятуйте!.. Не пускайте, благаю!.. К у м - Спокiйно!.. Одкрився... Так ось воно що! Тож вiн цiлiсiнький рiк щось писав уночi й на марки у мене позичав... Л ю б у н я (вхопилась за матiр) - Ой, мамонько! Хрещений! Страшно! Сьогоднi, у церквi молившись, вiдчула - немов духом холодним подуло на мене... Глянула - в Божих очах сум i тiнь неминущого... Тiнь неминущого. Т а р а с о в н а - Скинулось серце! Чую i я, що на смертну путь iде вiн... К у м - Спокiйно! До ВеЦеКа, до РеНеКа возноситься. Вже гордiсть у голову вдарила, а ми раби i немов дурнi... I це наш кум! Нi! Не пустюi Не я буду. Богом присягаюсь, як не поверну його назад. З дороги верну. Сам до ВеЦеКа вдарюся!.. От що: зараз, як вийде, я промову скажу, а ви, Мокiй Яковичу, почнiть "Милость мира"... Т е н о р (так i кинувся) - До-до, соль, мi, до-до. Любо Малахi?вно! На-ду-ду-ню! Ставайте до фiсгармонi?... К у м (рукою, знов як булавою) - Спокiйно! Не зразу, кажу! Порядок даю: перше - я промову скажу, далi канарка, "Милость мира", сльози i курка. Глядiть лишень не збийтесь! Я знак покажу. Кожне пошепки собi повторило: - Промова, канарка, "Милость мира", сльози i курка. 9_ Увiйшов М а л а х i й, готовий в путь. Кум заступив йому дорогу:_ - Ти справдi йдеш, куме? - Iду, куме. К у м (глянув на всiх. Тихо) - Промова. (Голосно_). Слухай, Малахi?, - не тiльки ти, а всi, хто в домi сему сущi! Гадалося нам, що доживеш ти безмалахольно свого вiку i сконання життя вчиниш на руках у нас, у друзiв, i ми за труною тво?ю пiдемо, спiваючи: "Святий Боже, Безсмертний, помилуй нас..." Дайте води! (Випив, тяжко зiтхнув). Спокiйно! Гадалося, що цю промову скажу я над труною тво?ю, або ти над мо?ю, бо це ж однаково, а вийшло не так. Не ту путь ти собi iзбрав i зрадив релiгiю, закон, жону, i дiток, i нас, друзiв та кумiв тво?х... I куди ото ти взагалi йдеш, подумай тiльки!.. Випийте води, Тарасовно! Т а р а с о в н а (випила води. Ледве вимовила) - Я ж не виживу сама, помру я, Маласику... Iще хтось хотiв випити води, та кум, строго зиркнувши, графина заткнув. К у м - Та не вiрю я, не вiрю, що пiдеш ти на темну путь, бо хто ж, як не ти, найвiрнiший християнин був i на клиросi 27 год виспiвав, а що вже свято? письмо, то до буковки зна?ш! Не йдиi Тебе просить церковна громада, обрати на голову хочуть, i це факт... Б а с, Т е н о р, с у с i д и - Фактично так, бо в недiлю й збори! К у м - Як iдеш, то оглянься, подивись, як суму? жона твоя та й доньки похилились, немов вербиноньки над ставом у степу... Ти глянь, канарка - i та засумувала! М а л а х i й (пiдiйшов до клiтки. Замисливсь. Зата?ли всi дух. Зняв клiтку) - Отак i я сидiв, отак у клiтцi життя свого найкращi роки (до вiкна та й пустив канарку_). Лети, пташко, i ти в голубую даль. (Повернувся до всiх_). Прощавайте! К у м (показавши знак Теноровi, до Малахiя) - Куме, не ходи, бо загинеш! М а л а х i й - Хай i загину! - Заради чого, куме? - Заради вищо? мети. Л ю б у н я забрала на фiсгармонiю, Т е н о р руками, як крилами, махнув i залунало: "Милость мира жертву хваленiй" (Дехтярьова). М а л а х i й спинився, хотiв щось промовити, та б а с не дав: покрив усi голоси й фiсгармонiю, аж жили на шиi набрякли - вивiв: "Iмами ко Господу"._ М а л а х i й (болiсна усмiхнувшись, до кума)_ - От i повимiтав з душi павутиння релiгi?, а не знаю, чого мене спiв цей так чудно тривожить... Хор далi: "Достойно i праведно ?сть поклонятися Отцу, i Сину, i Святому Духу, Тройце ?диносущней i нераздельней... М а л а х i й - Ще малим, пам'ятаю, на зеленi у церквi святки, як спiвали це, уздрiлось менi, немов за нашим мiстечком Бог зiйшов на землю, в царинi ходить i кадить... Такий собi дiдок сивенький у бiлiй одежi, а очi сумнi... Кадить на жито, на квiти, на всю Укра?ну. (До сусiд, до кума_). Чу?те, бринить кадило i спiвають жайворонки. К у м - У недiлю, куме, в церквi спiватимуть оце "Милость мира" хiба так! Зоставайся з нами! (Узяв Ма-лахiя за руку, налагодивсь вже торбину з нього зняти). М а л а х i й (раптом зчувся) - Пусти!.. Геть спiв цей отруйний! Замовчiть! К у м (рукою) - Спiвайте! М а л а х i й - А-а, це ти вмисне хористiв церковних накликав, Iцоб мене спiвом оцим та ладаном знов отру?ти. Так не вдасться тобi це зробити! Бо дивiться - пiдходить до старенького Бога хтось в червоному, лиця не видно i кила гранату. Хор гримнув: "Свят, свят, свят Господь Саваоф iсполнь небо i земля слави тво?яё." Чу?те грiм? Огонь i грiм на квiтчастих степах укра?нських... Кришиться, дивiться, пала розбите? небо, он сорок мученикiв сторч головою, Христос i Маго-мет, Адам i Апокалiпсис раком летять... I сузiр'я Рака й Козерога в пух i прах... (Заспiвав щосили). "Чу?ш, сурми заграли..." Сурми революцi? чую. Бачу даль голубого соцiалiзму. Iду! (До жiнки). Будь здорова i щаслива, старенька... Т а р а с о в н а (заридала) - Не йди, Маласику, бо вмру я отут!.. Прийде, прийде журба горбата та й сядеть в головах вночi... Засушить, задавить... 10_ Раптом ускочила с т а р ш а дочка з убитою куркою:_ - Мамонько! Папонько! Курку нашу вбито? Тиша нависла. К у м -Яку? - Жовтяву ось, золотий чубок. М а л а х i й (взяв курку. Обдивився) - Хто вбив? Д о ч к а - Тухля Василь Iванович. Кийком у толову влучив... К у м (до Малахiя) - Що, куме! Ще й з двору не вийшов, а вже вороги тво? дибки пiшли. То я б, тобою бувши, не подарував цього Тухлi довiку. Зараз би по мiлiцiю i на суд.. о С у с i д и - Авжеж, на суд треба! Т а р а с о в н а - Це ж золото, а не курка. Пам'ята?ш, Маласику, як ти й' ще курчатком пшоняною кашкою годував, а воно попо?сть та на плечi хур-хур. К у м (побачив, що М а л а х i й замислився)_ - Кличте мiлiцiю! Я за свiдка буду. Люди добрi! Подивiться, яке варварство! Вбито неповинну курку, i за що? М а л а х i й - Так. Це варварство. К у м - То клич мiлiцiю протокола писати! М а л а х i й - Нi, не треба... Протоколами зла не зруйну?ш i соцiалiзму не збуду?ш. Цей злочин ще раз перекону? мене, щоб я негайно поспiшив до раднаркомiв, щоб прискорити ухвалу мо?х проектiв... Бо головне ж тепер - реформа людини, i саме про це проекти я склав... Iду! К у м (уже й вiн розгубився) - Куме, не йди! Пам'ята?ш, як ще школярами крашанки ми ?ли у страсну п'ятницю. М а л а х i й картузика на голову натяг. Не йди, бо вдарю!.. Л ю б у н я впала перед батьком навколiшки. Очима самими просила. М а л а х i й - Зворушили мене розхвилювали.,,. Та не можу, доню, не можу, куме, зостатися" бо в сто крат дужче зворушений i потрясений я од революцi?. 11_ Т а р а с о в н а (тим часом примчала iз кухнi солодку бабку) - Маласику! Ось я бабку тобi улюблену спекла... Не йди, Маласику! Така вже ж вийшла пуховита, запашна I зiрка, ось глянь, п'ятикутна з озюминок... Ще тричi хитнувшись, пiшов М а л а х i й. Через силу ступав, немов видирався з болота. За порогом хода його стала вiльнiша. Випала бабка. Шдогнулись ноги в Тарасовни. Припала вона до розбито? миски. С у с i д и - I миска розбилась... Т а р а с о в н а - Не миска, сусiдоньки, - це жисть моя розбилася... Заплакала тихо i тяжко. Доньки помлiли. Любуня, мов статуя та, - скаменiла. Нум, одчинивши дверi, дивився услiд. I, як очерет той вечiрньо? пори, шелестiли с у с i д и: - От уже драма! От вже коли виплакатись можна уволю!.. ДРУГА ДIЯ Задзвонили телефони в РНК УеСеРеР - то жалiлись к о м е н д а н т и, що ?м клопiт робить М а л а х i й С т а к а н ч и к: - Черговий секретар РНК? Дзвонить Комендатура. Просимо директиви, товаришу, що ж робити з Ма-лахi?м Стаканчиком? Та з отим божевiльним, що проекти пише. Т р е т i й тиждень ходить, день у день. I нехай би сам, а то ж узявсь других водити. Кого? Та, наприклад, хтось побивсь iз жiнкою, вiн того привiв, хтось когось налаяв, вiн обох притяг, п'яний десь мочивсь в провулку, вiн i того ублагав прийти. Вимагав i негайно? на них реформи... Слухаю! Так. Так. Так. А як не послуха?ться, то що тодi? (Кинув трубку_). Оце директива! I Д р у г и й - Що сказав? П е р ш и й - "Тактовно й обережно порадьте, каже, старому, щоб вернувсь додому. До ОВК написано, щоб було дано йому посаду..." Не поможе бабi й кадило, коли бабу сказило! Д р у г и й - Ти дума?ш - вiн божевiльний? П е р ш и й - Коли вiн не божевiльний, то тодi ти або я божевiльний, iнакше не може бути. Д р у г и й - Ет... просто чудiй! П е р ш и й - А його проекти? Д р у г и й - I божевiльного мало. Я чув, казали в РНК - просто наколотив чоловiчок гороху з капустою, оливи з мухами, намiшав Бiблi? з Марксом, акафiста а "Анти-Дюрiнгом"... П е р ш и й - Ну, коли так просто, будь ласка, - тактовно й обережно порадь йому, щоб вернувся додому. Он вiн iде. Д р у г и й - Сам? П е р ш и й - Просто не сам. Зараз наколотить тобi оливи а мухами- i ти мусиш все це тактовно й обережно з'?сти. Почувся Малахi?в голос: - О люди, люди!... П е р ш и й (ухопився за голову) - Чу?ш?.. Почина?ться! 2_ Увiйшов М а л а х i й з цiпочком. За ним розгубленi, аж наляканi, протовпились: дiдок у дармовисi, з парасолькою, колишнiй во?нний в галiфе, лiтня Д а м а _ в брилику з тремтячим рожевим пером, покрашена панночка, блiда дiвчина, застарений парубок._ М а л а х i й (пропустивши ?х)_ - О люди, люди! - сказав Тарас (до к о м е н д а н т _ iв_). I це у столицi! - додам i я. Д р у г и й (пiд тон йому) - Що трапилося, скажiте? М а л а х i й - Що? Перше, - перекажiть од мене привiт на пролетарський Олiмп. Бiльш точно: наркомам i головi. Шановнi соцiальнi батьки! Ждучи на ухвалу мо?х про?ктiв (вже Т р е т i й тиждень), вiншую вас з днем мого еiнгола. Чим розважете мене ви в цей наречений i свя-тий день? Питаюсь, - чим, бо тiнь журби укра?нсько? цпала i менi на плечi: мiсяць пропав, пшениця погорiла, хазяйка вигнала з кватирi... Знявся гомiн: - Пшениця? - Яка хазяйка? - При чому ж тут ми? - За вiщо ж нас?.. - (Перебив хтось_). Навiщо нас?.. - (Разом дво?_). Приведено? М а л а х i й - А хiба я мало питань та проблем розплутав, розв'язав? Примiтка: проблеми - це пломби, що ними запечатано дверi в майбутн?. 1) Про негайну реформу Людини i в Першу чергу укра?нського роду, бо в станi дядькiв та перекладачiв на тiм свiтi зайцiв будем пасти; 2) про реформу укра?нсько? мови з погляду повного соцiалiзму, а не так, як на телеграфi, що за слово уночi Оравлять, як за двi словi - у, ночi; 3) додаток: схема перебудови Укра?ни з центром у Ки?вi, бо Харкiв зда?ться менi на контору. Соцiальнi батьки! Ще раз нагадую: поспiшiть з мо?ми проектами, найпаче з проектом негайно? реформи людини. Наочнi доводи негайностi - ось вони (показав пальцем на всiх, кого привiв). Один, два, три, чотири, п'ять, шiсть, сiм!.. Учора п'ять було, завчора три... П е р ш и й (до всiх) - Що ско?лось? За що вiн вас привiв? Знявся ще гучнiший гомiн. - Ми самi не зна?мо... - Стояли бiля церкви, гомонiли про се, про те, i раптом... (Заметушився дiдок_). - Пардон! Цiй дiвчинi млосно стало в церквi, отож я заскочила туди i вивела ?? на свiже повiтря. Самi ана?те, який на Тройцю у церквi пiкантний дух: березка, трава, квiти... (Тремтiла рожевим пером дама). Вивела ?? у холодочок, i раптом пiдходять вони (на Малахiя): "Я вас веду в Раднарком". - "Мене?" - "Вас..." - "Будь ласка, - од церкви, кажу, не одiйду, але в Раднарком, будь ласка!" - Я стояв. Прийшла оця Б а б а ... гражданка... Про щось мене спитала... I раптом; iдiть в Раднарком!". Дозвольте, - я член дiтей, авiохему, житлкоопу i мене в Раднарком? За що? (Вигукував, немов вигавкував, той, що в галiфе). За вiщо? М а л а х i й - За що?.. О лю-ди! Ще зречено було в староiндiйських книгах Рид-Вегах; не вдар женщини навiть квiткою, а ви що зробили? (На галiфе й дiдка). Ви напередоднi соцiалiзму одштовхнули женщину, вдаривши ?? зневажливим словом!.. Т о й, щ о в г а л i ф е - Я? Ударив? М а л а х i й - Ви ж (на даму й парубка) ще гiрше? вчинили, - ви бiля церкви полювали на дiвчину (показав на блiду дiвчину). О люди! Д а м а - Я? Я, навпаки... Я ж сама женщина! Т о й, щ о в г а л i ф е (розтривожено) - Дозвольте, мс'йо! Я ударив? Кого? М а л а х i й - Кого? (До баби-прочанки_). Об чiм ви, гражданко, хотiли в ?х спитати? Я бачу, ви iз села прийшли. Б а б а - Еге... Прибилась, голубе. Люди сказали, що дорогу до ?русалиму вже розгороджено... М а л а х i й - Вибачте i дозвольте перебити на словi: об чiм ви в ?х спитали? Б а б а - Чи не знають, е тепер дорога до ?русалиму, - спиталась. М а л а х i й (до дiдка й галiфе) - А ви... ви що ?й одповiли? Д i д о к - Ми? Г а л i ф е - Дозвольте - я? М а л а х i й - Такi Ви!.. Де б сказати ?й, що не до гробу тепер ?русалимського нам треба йти, а до Ленiнового Мавзолею, до нового ?русалиму плюс до ново? Мекки, - до Москви, ви сказали: проходь, проходь, матiнко, - зневажливо, прикро, - i кому, питаю? Женщииi, селянцi! Г а л i ф е - Жодного прикрого слова? Навпаки, я з дитячих лiт во?нний. Ввiчливiсть - моя стихiя! Iдеал! М а л а х i й (на дiдка) - А ви... Замiсть доказати ?й i ствердити все вищесказане, що скоро, скоро, скоро прийде час, коли всесвiт заспiва Москвi: святися, святися, новий Iеруса-лиме, слава-бо революцi? на тобi возсiя - а ви сказали: одчепись! На бiржу!.. Д i д о к - Я ж не знав, що таких на Москву треба справляти. М а л а х i й (ще з бiльшим пiднесенням) - Ага! Вiн не знав!.. Наочнi доводи кажу й показую далi (до блiдо? дiвчини). Скажiть, будь ласка, i простiть на словi, - чим надили, на яке? ремесло спокушали вас (показав на даму й панночку) вони сьогоднi там, бiля церкви? Дiвчина мовчала. Не казали вам: тринцять карбованцiв на мiсяць, харчi добрi, навiть солодке, бiлизна, вбрання? Д а м а (затремтiла рожевим пером) - Пар-дон, i як вам не соромно! (До дiвчини_). Скажiть, милонько, (до панночки_) ти, Матильдонько, скажи, що я сказала, про що говорила, як вивели ми ??, сердешную, з церкви. Дитя мо?! - сказала... Матильдо, скажи, як я сказала? П а н н о ч к а - Дитя мо?, - сказали ви, мадам Аполiнаро... (сама закурила, затяглася димом). Дитя мо?! Ви не з машинiсточок, часом? Мадам А п о л i н а р а (до дiвчини) - А ви як менi одповiли, милонько... Ну? Ну?.. (побачила, що дiвчина мовчатиме, сама одповiла_ за ню, змiнивши голос на молодий i скорботний_). Нi, санiтарка я, - сказала вона, дитя мо?. Я тяжко, важко зiтхнула i спитала... М а т ильдо, скажи, про що я спитала? П а н н о ч к а - У якiй лiкарнi? Скiльки заробiтку? - спитали ви. А п о л i н а р а (за дiвчину) - У Сабуровцi, вiсiмнадцять на мiсяць, - сказало дитя... То М а т ильдонька аж ойкнула... (До М а т и л ь д и). Скажи, як ти ойкнула? М а т и л ь д а - Ойi Та там же збожеволiти можна... А п о л i н а р а - Ойкнула Матильдонька, а я додала: сердешне? дитя мо?!.. Колись i я отак сирiткою бiдненькою, дiвонькою блiденькою служила, служила, плакала, плакала, - аж поки.. о не виплакала собi долi... (До Малахiя), Що, може, не так я сказала? Не така була ваша розмова?.. Пардон, i будь ласка! Я знаю, що я казала i що iще казатиму... М а л а х i й (пильнуючи кожного ?i слова, раптом, рукою впинив) - Бiльш точно: "Служила, служила, плакала, плакала, аж поки не плюнула отак... пху" та й пiшла до одно? мадамочки", - сказали ви. "Ось i Матильдонька так, а подивiться - ви й вона, вона й ви", - сказали, ще й показали ви, о женщино! А п о л i н а р а - Я? М а л а х i й - I надили, i спокушали велехитро, що е у вас ?сти й пити, хорошенько походити, мило духовите, гiгi?на, шоколад... А п о л i н а р а - Матильдонько, скажи, чи ж я таке казала, душенько? М а т и л ь д а - Навпаки i нiчого подiбного! П а р у б о к - Я при тому був. Нiчого такого i подiбного не говорила ця гражданка мадам... Навпаки, хоть я ?хнього соцiального походження й не знаю, проте скажу, що поводження ?хн?? було з Олею, не треба вам Восьмого березня. М а л а х i й - Проповiдують i пишуть - нема нiчого поза класами, а я кажу - ось вам, ось вам позакласова солiдарнiсть злих (до парубка). Та хто ж, як не ви перший, приступив з помаранчами до не?, як змiй-спокуситель спокушав й пiд деревом бiля церкви, щоб забула вона про Кирюшика i полюбила б вас, i хто, як не Оля, заплакавши гiрко, розсипали вашi помаранчi та й побiгла в церкву губити свiдомiсть? П а р у б о к - Виходить, я ?? призвiв до церкви? Ха-ха... Та я всю антирелiгiйну агiтацiю напам'ять знаю i навпаки весь час ?й агiтував, щоб вона кинула все i не боялася Бога... А п о л i н а р а - А я ?? з церкви вивела. П е р ш и й к о м е н д а н т (пiдiйшов до Олi - серйозно, чутливо)_ - Скажiть, будь ласка, товаришко, вас справдi вмовляли, улещували, щоб ви кинули радянську роботу i пiшли... ну... на iншу роботу, чи що? О л я (по паузi)_ -Нi. Д р у г и й к о м е н д а н т (звiв брови) - Нi?.. Так, може, хто-небудь нав'язливий був, образив вас словом, нечемно поводивсь?.. Скажiть по щиростi, не бiйтесь, за це, я запевняю, непри?мностi вам анiхто не зробить. О л я - Я й не боюся. Кажу - нi! (Заметаливсь гнiвом голос). I коли вже хочете знати, то найбiльш менi упiкся (на Малахiя) та. Цiлий ранок простежив за мною. Ну як мара та (до Малахiя, гнiвно). Скажiть, чого ви стежили за мною? Навiщо? М а л а х i й - Не стежив, а стерiг од тих, хто iменно стежив i полював на вас. О л я (зло й насмiшкувато) - Ви часом не були в божевiльнi? М а л а х i й - Двадцять сiм год. Рух. Захвилювалися всi. О л я (два кроки до Малахiя). - Що?.. Де саме? М а л а х i й - У сво?й сiм'?. О л я - А я подумала - справдi... М а л а х i й - Справдi, Олю, бо ж сучасна сiм'я - божевiльня. Перший ступiнь божевiльнi. Божевiльний куток. Скорочено - божкуток. О л я - А любов? М а л а х i й - Це - мара! Голубая мара, себто - мрiя... Бо хiба ж не вона, нездiйсненна, привела вас сьогоднi до церкви?.. Оля поникла. М а л а х i й два кроки до не?. I хiба ж не вони (на парубка й Аполiнару показав), скориставшися з вашого стану, спокушали i надили вас вийти на розпуття жiноче, щоб грати на струнах унiверсального кохання? О л я (звела голову) - Нi! (Рвучко повернулась i пiшла_). П а р у б о к (до Малахiя) - Га? А п о л i н а р а (кинулась була за Олею) - Дитя мо?? Олю! (Та Оля так глянула на не?, що А п о л i н а р а прикусила язика. Тодi обернулась та до Малахiя). Будь ласка, ведiть ?? тепер ви! Будь ласка! Я маю собi заробiток... (До комендантiв). Нарештi, я просю защити од таких i подiбних натякiв, та ще де - у Раднаркомi, Матильдо! (Демонстративно одiйшла). М а т ильда - Я теж! (Одiйшла). П а р у б о к - Це ж наклеп! Провокацiя! (Одiйшов). Д i д о к - Ну да ж... (Подибав i собi). Г а л i ф е - I за що?.. (Одiйшов). З А вже входив у комендатуру кум, небритий, суворий. За ним боязно ступала з дорожнiм клуночком Л ю б у н я. К у м - Спокiйно! Вiн тут! (Не хапаючись, мовчки дiйшов до Малахiя, став, подивився на його. поминув, повер нувся. знов пiдiйшов). П е р ш и й к о м е н д а н т - Ви в якiй справi, товаришу" прийшли? До кого? К у м (Суворо глянув на к о м е н д а н т а, одiйшов од Малахiя, постояв, пождав, чи не озоветься вiн, чи не усмiхнеться вiн, тодi втрет? пiдiйшов) - Хоч здрастуй, куме, коли мовчиш, i я мовчу! (До к о м е н д а н т i в i до всiх_). Га?.. Трохи пiд машину не попали, i за це така стрiча! Л ю б у н я (боязно наблизилась) - Папонько! Мамонька... (Затремтiли губи, не могла далi вимовитись_). К у м - Спокiйно!.. Ну що ж, куме?.. Кланялась тобi жона твоя, а моя кума... Л ю б у н я (перемоглася) проклену, Любуньо, як без папоньки - Казали вернешся... К у м - Спокiйно! Кланялась, ридала, ще й переказала, що ма? три доньки: Вiру, Надiю, Любов (до всiх), мо? хрещеницi. (До Малахiя). Вiру та Надiю вдома залиша?, а Любов до тебе посила?. М а л а х i й - Тiнi минущого, гетьте з очей! Гетьте а очей! Л ю б у н я - Папонько! (Хотiла щось сказати, та кум, води ?й подавши, перебив). К у м - Випий, Любонько? Випий, хрещенице, бо вода, хоч i холодна, проте теплiша за серце i кров твого батька... (До Аполiнари). Можна подуМ а т и, що вiн ?й рiдний папаша? А п о л i н а р а (тихо) - Я спочуваю... Скажiть, вiн за кого тут служить? У якому чинi? К у м - Вiн?.. Нiде вiн не служить. Навпаки, - хоч i повнолiтнiй, - безпризорний вiн правопорушник. Три тижнi, як iз дому втiк. А п о л i н а р а - Ага-а!.. Так он вiн хто!.. (До свсiiх). Вiн нiхто - ви розумi?те? Г а л i ф е -Як? А п о л i н а р а - Вiн з дому втiк, а дочка шука?... П а р у б о к - Ага-а... З полюбовницею? А п о л i н а р а - Тiльки так! Забрав грошi, усе чисто, а донька оце ось i догнала, ви розумi?те? Нiякого права вiн не ма?, щоб водити нас по раднаркомах, тим паче допитувати... Нiякого права, i жодно? хвилинки я тут не лишаюся. М а т ильдо! Альон додому!.. (До к о м е н д а н т а). Оревуар! (Пiшла). М а т и л ь д а - Я теж!.. (Пiшла). П а р у б о к - Я й подавно! (Пiшов). Д i д о к - Хе-хе... Я теж (i собi подибав). Г а л i ф е - За що? (I пiшов). М а л а х i й - Усе це, плюс попередн?, плюс - що втекли - ще дужче перекону? мене, як потрiбна негайна i тiльки за мо?ми проектами реформа людини... (До к о м е н д а н т i в). Де мо? проекти?.. Пiвтора року носив я ?х в головi, пiвроку писав i переписав калiграфiчне, - де вони?.. Д р у г и й к о м е н д а н т - Я вам уже сказав... М а л а х i й - Негайно подайте ?х на розгляд РНК1 Щоб сьогоднi подали! Чу?те? Нi, зараз подайте? Зараз! Чого ж ви сто?те? Хiба можна сiюгоднi стояти, коли ж ви самi бачили й чули, - отаке? з людьми робиться, дарма, що навколо у радiо грають, пасуться трамва?, б а су? авто! Д р у г и й - Ось слухайте, дорогий мiй! Ви витратили на писання двох прекрасних, скажу, надзвичайно серйозних проектiв два роки? М а л а х i й -Так. - I ви хочете, щоб такi проекти та було розглянуто й вивчено (а ?х треба серйозно й всебiчно вивчити) за якихось два тижнi? - Це ж ви до чого? - Бачте, треба бiльшого часу, щоб, примiром, держплан вивчив вашi проекти. То я б радив вам посiсти яку-небудь посаду (мiж iншим, ? директива Овиковi дати вам посаду), ждати на ухвалу проектiв, а тим часом, може, написати iще пару нових... М а л а х i й (подумав, тихо собi усмiхнувся) - Гаразд! Я згоджуюсь. К о м е н д а н т и (зрадiли) -Так? - От i чудесно! До речi, ось i доня ваша по вас при?хала... К у м - Не тiльки хрещениця, i я, його кум! Д р у г и й - I кум. От разом всi й повернетесь на вашу округу... К у м - I я тебе, куме, як вернемось, ой i поздоровлю ж з днем твого ангола! (До к о м е н д а н т i в). Це йому сьогоднi сорок сiм годочкiв вийшло. (До Любунi). А як там, подумай, вдома з приводу цього, як там сусiдам i людям, що день ангола ?, а самого чоловiка нема! М а л а х i й - Згоджуюсь - з умовою: посаду менi тут, в столицi, в РНК. Хоть за швейцара, аби тут. К о м е н д а н т - От тобi й на! Та що ви, голубчику! В РНК всi посади обсаджено, i швейцарська тоже. Звiльнити ж когось, щоб вас посадити - ви ж самi розумi?те - нiяково, живi ж люди сидять... М а л а х i й - Я стоятиму... Дайте менi посаду стояти, коли всi сидять! Iнакше Симеоном Стовпником стану отут i стоятиму, аж поки РНК не розгляне мо?х проектiв. Крiм того, просю вас не курити! Д р у г и й - Вибачте! М а л а х i й - За цей плакатик боляче, - кричить, кричить, i нiхто його не слуха?. А це ж РНК... П е р ш и й - Тiльки ви не кричiть! К у м - Спокiйно! М а л а х i й - Мiльйони дивляться з молiнням на цю свою найвищу установу, на гору цю - Преображення Укра?ни, на нову Фавор, а ви ходите тут пiд плакатом i лама?те першу найважнiшу заповiдь соцiалiзму - не кури!.. Нi, ще раз переконуюсь, що без мо?? негайно? реформи людини всi плакати - це тiльки латки на старiй одежi... Де мо? проекти? Я зараз саморучно подам ?х головi РНК. Вiн зрозумi?, бо вiн бачить i чу?, як шкодять революцi? люди, люди i люди. К у м - Наприклад, ти в першу чергу, бо куме, куме, хто ж, як не ти прийшов до товаришiв, которi спецiальнi люди, в революцi? напрактикувалися, а ти ?м заважа?ш? М а л а х i й (жодно? на це уваги) - Негайно потрiбна реформа, найнегайнiше, кажу, бо бачите, що робиться з людиною, бачите? (Показав на бабу-прочанку, що закуняла на стiльцi i тихенько хропла). Бачите? Чу?те? Тiльки що ввiйшла у свiй раднар-ком - i вже заснула? Наочний приклад до негайностi реформи - ось... Покличте сюди голову РНК1 Тiльки, будь ласка, мерщiй. Це буде цiкаве й повчающе видовище: найкращий син народу, голова РНК, розбудить у себе в комендатурi найтемнiший елемент з того ж народу, в присутностi реформатора з того ж таки народу... О друзi! Голову мерщiй! До речi, й фотографа покличте!.. (Замрiяно). Увiйде голова, торкнеться ??... Мiж iншим, скажiть, щоб не забув вiн булаву взяти, бо до голови треба й булави... Увiйде, торкнеться булавою й спита: хто ти, громадянко, що прийшла й заснула? Б а б а (прочулася) - А г а п i я Савчиха я! Пiдбилася, голубе, - йду в ?русалим. - Куди? - перепита голова. - А ?русалим або на Ахон-гору. - Темна ж ваша путь, громадянко, й непрогресивна! - скаже голова. - А темна, голубе! Така вже темна, що йдеш i не зна?ш, чи ? туди путь, чи нема - i нiхто не зна. Казали на селi у нас люди, що буцiмто совiцька вдасть у туркiв гроб Господнiй вторгувала i дорогу говiльникам розгородила, та чи так же воно?.. - О люди, люди! - скаже голова i додасть вельми ввiчливо: не до ?русалиму тепер треба йти, а до ново? мети. - До яко? ж, голубе? - До яко?? До вищезазначено?, велико?, N 666006003, голубо? мети... Тодi вернеться громадянка назад, на сво? село, i, йдучи, проповiдуватиме слово нове й благокрасне. А г а п i я - Нi, я в ?русалим обрiкалася. Хату спродала i все чисто спродала, щоб тiльки доставитись туди або на Ахон-гору, намальовану бачила - сяйво i Божую Матiр на хмароньках - та щоб ото вернулась я? М а л а х i й (напiвмрiйно) - Ой, вернися, громадянко, - скаже голова. А г а п i я - Ой, не вернуся. М а л а х i й - Ой, вернися, - додам вже я. А г а п i я - Ой, нi! М а л а х i й (гнiвливо) - Вернися! А г а п i я (теж з серцем) -Нi! М а л а х i й (з сприском) - Раба ти! А г а п i я (зрадiла) - У лаврi манахи колись так взивали; раба Божа А г а п i я М а л а х i й (одiйшовши) - Ой, раби ж!". Як поночi в сливи, так вона в той соцiалiзм дивиться. Жаль, що не маю булави... К у м - Запитання!.. М а л а х i й обернувся. Тепер вже не до тебе, куме! (До к о м е н д а н т i в). Запитання! Руба! Д р у г и й - Будь ласка! Руба! К у м - Та невже ж раднаркоми не мають сили погнати кума додому, хоча б етапним шляхом? Д р у г и й (здвигнув плечима) - Нема за що. К у м - Як, нема за що?.. Адже ж чоловiк утiк iз дому, у жiнки (у куми) удар за ударом в самiсiньке серце, д о ч к и в непритомi?. (До Любунi). Я вже думаю, хрещенице, чи не подохли там кури, бо хто ж за ними тепер нагляне, припустiм - сьогоднi, коли така спека i взагалi незручно в природi. (Втерся хусткою, до к о м е н д а н т i в). До того ж усi с у с i д и, увесь народ у мiстечку зворушився, ходить отак i сам себе пита?ться: "Яка ж це вдасть, що пiд нею батьки тiкають з дому?" Д р у г и й - Подайте на його в суд. К у м - На такi вашi бюрократичнi слова дозвольте сказати, що я невдоволений з Радянсько? влади! Д р у г и й - Що ж поробиш... К у м - Спокiйно!.. Незадоволений i маю на це юридичне право." А втiм, я не про це прийшов сказати раднар-комам. Д р у г и й - А про що? К у м - Ось писане прохання. Просю, прочитайте зараз i вголос при йому, при менi й при хрещеницi. Д р у г и й к о м е н д а н т почав читати тихо. То перший пiдiйшов i дочитав уголос:_ - "...на пiдставi програми Комунiстично? партi? про дарове державне лiкування, з одного боку, i на пiдставi немовби слабого на голову отця нашого й кума, з другого, я й хрещена донька моя колективно клопочемось у раднаркомiв, аби одiслати отця й кума нашого до божевiльного дому на пробу, i якщо хоч трошки розуму в йому вбавилось, то..." К у м - Про що далi пишеться, то дово?нний аблакат сказав, що раднаркоми не мають права одкинути не тiльки мо??, а й хрещеницi просьби. Л ю б у н я -Тiльки це не насправжки. К у м (перебив) Спокiйно! П е р ш и й (дочитав) - Гаразд! Подума?м... К у м - Подумайте?.. Тiльки просю вас недовго думайте. М а л а х i й (до кума) - Меве до божевiльного дому? Мене? Та як ви смi?те! Мене народ послав. К у м - Брешеш, куме? Всi с у с i д и, увесь народ мене сюди послав, щоб звернути тебе додому... М а л а х i й - Бiльш як сто сiл, хуторiв, мiстечок я пiшки пройшов, йдучи до Харкова, столицi УеСеРеР, на ногах мо?х ще й нинi порох степових шляхiв, iз ста криниць та колодязiв, спочивавши, пив я воду i з народом гомонiв... Я делегат! К у м - Брешешi Ти з дому втiк! М а л а х i й - Я всеукра?нський делегат, куме! К у м - Навпаки, хоч скоро вся Укра?на делегатами стане, ти ж i я - нiколи в свiтi? Отож ходiм краще додому, кажу. М а л а х i й (до к о м е н д а н т i в) - Вимагаю: вигоньте його - це разi i негайно покличте сюди голову РНК i всiх наркомiв - два. Я сам беруся, зараз отут на Агапi? покажу вам, як треба робити негайну реформу людини. Ну?.. Чого ж ви стали? К у м - I я вимагаю! Не тiльки я, хрещениця ось, кума там, а за сусiд, за народ я вже говорив, як вiн ходить i вимага... Негайно пошлiть його туди! М а л а х i й (ображено, велично) - Мене? Реформатора? (Пiдiйшов до телефону). Станцiя? Перекажiть там головi РНК i всiм наркомам, хай попричеплюють значки до петельок i йдуть в комендатуру на раду - негайно. Чу?те?.. Порядок денний: доповiдь реформатора Малахiя про негайну реформу людини з наочним показом на Агапi? - така даль голубая сьогоднi, а вона сто?ть та соняшник луска?... Не перебивайте! Хто там перебива?? П е р ш и й - Товаришу реформаторе! Прошу до порядку! Тiльки одвiв Малахiя, кум за телефон. К у м - Товаришi раднаркоми! На слухайте його! Не слухайте, кажу, бо хiба ж не бачите, що вiн несповна розуму став. Младенцi в головi... Та не перебивайте ж!.. П е р ш и й (одiбрав телефона, подзвонив)_ -Алло... Трапилась маленька трагiкомедiя... Це тi самi, що з Учорашнього прийшли... та нi, з мiстечка Вчорашнього... Нi, не п'янi... Трошки згодом все це виясниться... Увiйшов к у р' ? р П е р ш и й (до Малахiя) - Зараз дзвонили сюди з РНК, просили, щоб ви прийшли до заступника голови. М а л а х i й (зрадiв) - А що, куме!.. (Велично). Подзвонiть i перекажiть йому - iду. Нi, краще пустiть мене до телефону, я сам подзвоню. Однинi мiж мною й урядом жодного посередника. Годi! П е р ш и й - Вiн одiйшов уже од телефону. Мiж iншим, просили, щоб ви прийшли негайно. Вас ждуть на дачi РНК. М а л а х i й - Який восторг! Iду!.. Мiж iншим, збирайтесь i ви, Аташе. Я появлю вас заступниковi голови РНК як наочний довiд до мо?х проектiв... А г а п i я - Може, вiн скаже, чи ? тепер дорога до ?русалиму? П е р ш и й - Просили конфiденцiяльно. Розумi?те? М а л а х i й - Ага! То тодi ви. Аташе, зостаньтеся поки що тут... Я скоро вернуся... А куди ж iти? Куди? Перший (написавши пакета, дав його кур'?ровi) - Ось вас оцей товариш проводить... (До кур'?ра). Будь ласка, одведiть товариша реформатора на Сабурову Дачу. М а л а х i й - Дякую! (Пiшов за кур'?ром, показавши кумовi дулю_). К у м - Куди ж ви його? П е р ш и й - Як ви просили - психiатрам на освiдчення. А г а п i я (наблизилась до телефону, боязливо взяла трубку та нишком) - Товаришi! Просю ж я вас, як би менi до ?русалиму доставитись. ТРЕТЯ ДIЯ Закрякали, закружляли над Малахi?му саду в Сабуровцi грайворони дзюбатi. Загомонiли, закричали кругом його хворi: - Гей, чорнi? Помовчiть!.. Тож не встиг ще Бог свiт сотворити, як вони небо вкрили i поклювали першу золоту зорю, iз сонця решето зробили... Темно менi й холодно!.. (Сумно кричав на грайворонiв_ один i звертався до Малахiя)._ Реформуй сонце! М а л а х i й (рухом голови й рук сво?х показав) - Реформую! Д р у г и й (весь час напружено до всього прислухаючись, та?мниче шепотiв) - Тихо, благаю вас. 2_ Пiдiйшла санiтарка О л я, а за нею застарений парубок - с а н i т а р. с а н i т а р. - Олю Манойловно! О л я - Я вже сказала... - Олю! - Одчепiться! - Вiн же вас увiв у неславу, а я зовсiм другу любов маю на мислях... Прийдiть, а то я до вас прийду. О л я (одiйшла) - Я мiсцькомовi скажу... П е р ш и й х в о р и й (до Малахiя) - Це професор напустив навмисне ?х у сад, щоб вони клювали менi голову... Ось глянь, як уже поклювали... (Став навколiшки_). Вижени ?х! М а л а х i й (одним рухом) - Вижену! _ 3_ Пiдiйшов Т р е т i й. Вiн увесь час змiтав щось бiля себе. Т р е т i й - Позамiтайте крихти! Дивiться - накришили... 4_ Прибiг Ч е т в е р т и й з жовтою квiткою. Ч е т в е р т и й - Бачили Олю! Вона сьогоднi чарiвна. Вона - прекрасна. У не? така нiжна й запашна полова залоза (понюхав квiтку). Тако? я ще не бачив, хоч i мав любов... П е р ш и й - Вони й залозу поклюють! Т р е т i й - Хай клюють, аби не топтали... Д р у г и й (трепетно) - Тихо!.. Почують. Ч е т в е р т и й - Мав любов з дiвчатами, жiнками, бабами... Пригадую, де це було. Вперше у кухнi, потiм в коморцi, на кладовищi, в церковнiй оградi - росяна трава i дзвони, ще й досi дзвони, бiлий фартушок, гострий молодик з правого боку... Т р е т i й - Це на крихтах, на хлiбовi!.. Ч е т в е р т и й - Заждiть! Разом сто сiм жiнок за п'ятнадцять рокiв, чотирнадцять тисяч, п'ятсот тридцять... тридцять... П е р ш и й - Поможiть ?х розiгнати! У-у-у-... Закричавши тужно, став бiгати й пiдстрибувати. За ним побiгли другi, кожен iз сво?м рухом, вигуком або пiснею._ _ 5_ Пiдiйшов санiтар. Ч е т в е р т и й до нього:_ - Ви бачили Олю? С а н i т а р - Он туди йди! Вона там... (Показав у другий од Олi бiк_). Ч е т в е р т и й - У не? прекрасна й запашна, як троянда, полова залоза - я бачив... С а н i т а р - Де ти... бачив? - Я сидiв отам в кущах... А вона пiдiйшла... - Ну? - Рвала квiти... - Ну? - Нахилилась... - Ну-ну? - Я й побачив... На нозi, бiля колiна. А вночi вона прийшла до мене i, якби не кiшка... - Яка кiшка? - Та, що й цi?? ночi знов привела менi тро? котят... Скажiть, яке ма? право та кiшка нявкати всiм, що ко тята од мене... - Ну, вже поблудив... Отуди йди, до всiх... Ч е т в е р т и й (одiйшовши) - Що прокинусь уночi, а вона вже з кетягами i нявка?, нявка? всiм: няв-няв-няв... _ 6_ Пiдiйшла О л я, щоб заспоко?ти четвертого. С а н i т а р заступив ?й дорогу: - Iнтелiгентик оцей каже, що ви приходили до його вночi. О л я - Щодня йому гiрша?. - А може, цьому й правда? - Що?.. Боже мiй! Трохиме Йвановичу! - Я не винний, бо ще й не такий на вас поговiр може вийти. - Поговiр? - Знаю я про все, Олю, - як i де гулялося вам, i як морозивом Кирюшика годувала, та як постiль квiточками посипала, сорочечку бiлую скидала... О л я (хитнулась) - Неправда! - Неправда? Та я про любов про вашу все чисто знаю i навiть можу сказати, якого числа уночi ви прив'язали Кирюху до себе косою i такечки спали... - Як же це... ви дознались! Боже мiй! Хто вам про це сказав? - Хто, пита?те? - Скажiть!.. - А гарнесенька ви зараз. Цей сором вам дуже личить, ?й-богу. Очата, як двi небеснi планети, i так далi... О л я (самими губами) -Хто? - Про морозиво пташка розповiла, бо на деревi сидiла i все чисто бачила, про постiль та квiти нетля-метелик, ну а про косу - муха-ха-ха. Ну, ну... Я шуткую, бо що таке му-ха? Дурна комаха-ха-ха... - Що ж тепер менi робити?.. - Не що iнше, як плюнути на Кирюшика, бо все одно з другою вже крутить любов. - На любов свою хiба можна плюнути? - Як не плюнете - пiде поговiр... - Трохиме Йвановичу! Невже ж ви хочете мене перед усiм свiтом на поглум виставити, щоб згорiло в менi серце. Що я вам зробила? - Нiчого. Проте я хочу, щоб ви зробили менi любов, бо я вже знемiгся без не?... Чу?те?.. Пора вже подумати й про мене. О л я (заломила руки) - Скажiть, як ви дозналися? - Про що? - Ну... про морозиво, постiль, квiти?., - Я ж уже сказав: пташка, метелик, муха... - Трохиме Йвановичу! Скажiть! - А попросiть! - Трохиме Йвановичу... - Попроси! - Ну, милий! Скажiть! С а н i т а р ?? за руки притяг до себе. О л я - Пустiть! - Ну-ну... Не норовися! - Не давiть менi руки! 7_ Тяжко зiгнувшись та мiцно стиснувши руки, наблизивсь п' я т и й х в о р и й:_ - Поможiть! С а н i т а р (до Олi) - Оцьому ввижа?ться, немов носить вiн на плечах величезного удава, що хвiст його волочиться десь по той бiк свiту... А любов моя без вза?мностi ще гiрш за того удава, бо давить не руки, а серце... Отак! Отак! О л я (скрикнула) Не мучте! П ' я т и й - Не можу? Знемiгсяi Зараз впустю. Зараз буде катастрофа. Поможiть! С а н i т а р - Вiн сказав... Кирюха. О л я - Вiн!.. П ' я т и й (до Малахiя) - Не можу задавити... Це ж удав - всесвiтн? зло. I тiльки я впустю його - вiн задавить увесь свiт... Поможiть! М а л а х i й (рухом руки) - Поможу! О л я - Невже вiн? С а н i т а р - Ще не вiрите?.. У вас тут (показав на спину) родинка. Так? (Показав на груди}. А лiва трошки бiльша за праву... Так? А ви любите, щоб усе (зашепотiв про щось в ухо). О л я - А вiн не казав вам, що тепер у мене тут... од його дитина? С а н i т а р - Дурниця! Подвiйний аборт: Кирюху iз серця, дитину iз черева - от i вся проблема. О л я - А про свою хворобу не казав? С а н i т а р - Про яку хворобу?.. Та ви шутку?те, Олю Манойловно! О л я - Хочете пересвiдчитись? С а н i т а р - Ну-ну... Це вiн на зло менi, за тi грошi... От же паскудник, га? А ви чого зразу про це не сказали... Хiба так можна гратися!.. (Пiшов). Оля упала i тяжко заплакала. П ' я т и й - Зараз буде катастрофа! Пускаю! Поможiть! М а л а х i й (непомiтно стеживши за санiтаром та Олею, заходив, захвилювавсь, як ще нiколи) - Негайно... Негайно потрiбна реформа людини!.. Зараз, кажу, або вже нiколи! Разом з цим пересвiдчуюсь, що нiхто, опрiч мене, тако? реформи не зробить... Так. От тiльки не знаю, з чого почати... Вихор думок, голубих, зелених, жовтих, червоних. Як ?х багато? Цiла метелиця! А найбiльш голубих, i вони, по-мо?му, найкращi та иайпридатнiшi будуть на мою реформу. Треба ловити ?х... Ось одна! Ось друга! Ось третя. Немов метелики, а дивiться, що з них виходить! У хворiй його уявi з'явилися, розквiтнули дивовижнi проекти, реформи, цiлi картини. Спочатку з голубих коливань i метеликiв збiглися, закрутилися якiсь голубi кола з жовтогарячими центрами, забринiв спiв "Милость мира" Дехтярьова, перемiшаний з Iнтернацiоналом, брязкотом кадила та з трелями жайворонкiв, по тому вималювалось таке: десь у голубiй РНК голубi наркоми сидять i слухають його доповiдь про негайну реформу людини. Плещуть в долонi, схва-i люють i вiтають його, вiн далi показу? наркомам наочно, як треба реформувати людей. По черзi до нього пiдходять: дiдок у дармовисi, колишнiй во?нний в галiфе, дама, Агапiя, санiтар, божевiльнi. Вiн накрива? кожного голубим покривалом, повча?, перекону?, потiм робить магiчний рух рукою, i тодi з-пiд голубого покривала виходить оновлена людина, страшенно ввiчлива, надзвичайно добра, ангелоподiбна. Далi цi люди, багато людей i вiн на чолi ?х, з червоними маками та з жовтими нагiдками йдуть у голубу даль. По дорозi бачать - сто?ть гора Фавор, Оля несе яблука святити, люди спiвають ?й "осанна", тiльки якось по-новому. По тому в голубому маревi маячить якийсь новий ?русалим, далi голубi долини, голубi гори, знов долини, голубi дощi, зливи i нарештi голубе нiщо. 8_ Очувся М а л а х i й. Олi вже не було. Навколо ходили й кружляли хворi. М а л а х i й - Ага. На пiдставi вищепобаченого (взяв пучку землi, поплював, розтер i помазав собi лоба) помазаюся народним наркомом (гучно). Сповнилось! Слухайте всi, всi, всi!.. В iм'я голубо? революцi? я помазавсь народним наркомом... Д р у г и й - Тихо! Я бачив, у травi верблюжi вуха ростуть. М а л а х i й - Хай ростуть! - Вони ж слухають. - Прекрасно! - I переказують! - Кому? - Всiм... М а л а х i й (звiв голову) - Прекрасно! Гей, верблюжi вуха! Перекажiть всiм, всiм мiй п е р ш и й декрет. Х в о р i (помiж себе) - Всiм, всiм, всiм. М а л а х i й - З ласки велико? матерi нашо? революцi? я помазався народним наркомом. Анкета моя: цiпок i торбина сухарiв; родинного стану я зрiкся, пiшки пройшов увесь стаж попереднiй, воду я пив iз ста семи криниць; нарком без портфеля; зовнiшнi ознаки та клейноди мо?: червона лента через лiве плече, цiпочок i сурма, для укра?нцiв бриль i на великi свята корона з соняшника в руцi. Народний нарком М а л а х i й. Нi, не так... Народний Малахiв, в дужках - нарком. Скорочено - Нармах... Нi, Нармахнар. Х в о р i - Народний нарком. Нармахнар появився. Х т о с ь (став навколiна) - Виведи нас звiдси! Х т о с ь (захвилювався) - Вiн самозванець, не вiрте! Т р е т i й - Коли ти велике начальство, - прикажи, щоб хлiба святого не кришили. Хай крихти позбирають. Отож од таких i голод. Думка була весiлля справляти, коли гульк - i молода, i М а т и весiльна на баштанi посохли... А замiсть кавунiв дитячi голови посходили. Що крику, що плачу, кажуть... М а л а х i й - Прикажу! Виведу! Всi-бо вашi просьби, заяви у серце кладу. До речi - мiй другий декрет... Всiм, всiм, всiм... Негайно скасувати всi портфелi й теки. Коли ж урядовцi спитають, куди ?м складати заяви та скарги, вiдповiдь дайте: однинi всi скарги народнi, заяви i просьби носiте: 1) в головi; 2) в передсердечних сумках - нiже нi в портфелях, нi в теках. Народний М а л а х i й, нарком. Скорочено - Нармахнар. Харкiв. Вiлла Сабурова. Х в о р i - Виведи нас, Нармахнаре! М а л а х i й - Виведу й поведуi Поведу туди, де зорi? небо й голубi? земля, де за обрi?м спiвають на золотих сiдалках голубi будимирi соцiалiстичнi пiвнi... Х в о р i - Нас не пустять! - Не вiрте йому! - Сторожа не пустить. - Небеснi два сторожi й квочка не пустять. М а л а х i й - Я вам скажу таке слово, що пустять, - пароль такий, що й мур розваля... Пiдходьте по пароль! Хворi - По пароль! - По пароль! - По пароль! М а л а х i й (кожному тихо) - Голубi мрi?... Х в о р i (повторивши той пароль, кинулись до муру) - Так виводь нас! Веди! М а л а х i й - Лiзьте! Хтось з хворих - А як пiймають? М а л а х i й - Не впiймають!.. На сторожi коло вас сам нарком народний. Лiзьте, кажу! Подерлися, перелiзли хворi через мур. М а л а х i й переждав останнього, тодi поплював на руки: - В iм'я соцiально? матерi нашо? революцi? (полiз i собi). _ 9_ О л я (прибiгла) - Стiйте! Куди ви? М а л а х i й (з муру) - Не закудикуйте! Хiба ще й досi не зрозумiли? Обiйти треба кожну хату, межу i завод, щоб кожному преподати голубi? мрi?... - I вам не сором перелазити через мур! Злiзьте! - Народний нарком ма? право перелазити через всi тини на Укра?нi, через всi мури й паркани. Це моя прерогатива. - Прощу й благаю вас - злiзьте. М а л а х i й - Гм... Вона просить (злiз з муру). Коли хто-небудь з бiдних i покривджених попросить, щоб народний нарком повiсився, вiн мусить i це негайно зробити... Бачте, Олю, народний нарком уважив вашу просьбу, тепер уважте ви мою. Пустiть мене туди. - Куди? - Туди, до всiх, а перш - до гегемонiв. - Побудьте ще трошки у нас, вiдпочиньте, а тодi й пiдете собi... - Олю! Невже ви ма?те мене за божевiльного. - Ну, от ще... Та нiхто, нiхто не ма? вас за божевiльного. М а л а х i й (проникливо) - Олю! У вас очi такi чистi й прозорi, що навiть тiнь легенько? неправди я бачу на днi ?х i читаю - авжеж, божевiльний. - Та нi! То вам так зда?ться. - Щоб знали ви, Олю, - я не божевiльний. Вийшла, як це трапля?ться, малюсiнька помилка. Угадайте, яка? - Не знаю... Скажiть! - Малюлюнiчка. Провожатий помилився - де б вести мене на вiллу РНК, а вiн на Сабурову вiллу одвiв. От i все. А Оля повинна помилку цю залагодити, пустивши мене... - Нi-нi? Я не можу? Попросiть професора. Вiн розумний i добрий, вiн вас огляне... I взагалi вас скоро випустять. Я чула, вас тiльки на освiдчення прислали... Та хiба вам погано тут? Дивiться - зелено як, квiти, повiтря яке!.. - Не голубе! Ах, Олю! Од вас тепер залежить, щоб оновилася людина i земля у просторах блакитних, як лебiдь бiла на тихих ставах, музично i вiльно попливла... Десь за садом загув лунко заводський гудок. М а л а х i й так i скинувсь: - Чу?те?.. Туди, туди, - до гегемонiв!.. I божевiльним справдi буду, коли спiзнюсь i не поведу ?х за собою... О л я - Ой Боже! Гудок у заводi - дванадцять годин. Зараз на снiданок... А де ж другi... Де вони? М а л а х i й - Вони вже пiшли. О л я - Справдi? Пiшли снiдати? М а л а х i й - Так. На голубе снiдання пiшли. О л я - Так ходiмо ж i ми. Мерщiй! (Пiшла). М а л а х i й пiшов був за нею. Скоро вернувся - сам. Взявся лiзти знов на мур. Завагався:_ - Нi... Вона мене просила. 10_ О л я (повернулась) - Наркоме! М а л а х i й - Не бiйтесь! Я ж вiдступивсь i здавсь на вашу просьбу. Проте я маю вас переконати, Олю. Я мушу першiй вам преподати голубi? мрi?, тим паче, що в очах у вас вони ще не зiв'яли, бринять, а як коли, так ?х там цiла повiнь. Я з вас почну... - А я покличу санiтара. - Олю, я навколiна стану, ось... До нiг вклонюсь, молитиму, пустiть... - У вас температура, наркоме. Вам треба лягти. - Навпаки, менi треба встати. Олю, хвилинку... Ви тiльки зважте, що дадуть мо? проекти вам особисто. Бо хто-хто, а ви колишете завжди голубi? мрi?. Не пустите ж мене - доведеться, чорний очiпок надiвши, однести ?х на гробки. - Гукають. - А пустите - вiн вернеться. - Хто? - Кирюшик. - Не вернеться. - Згiдно з проектами мо?ми - вернеться. Невкоснительно. Уночi зимою... - Гм... А чом не весною? - Зимою. Ви, Олю, засвiтивши каганець самотностi, прястимете нитку жiночого смутку. А колиска рип-рип, а в колисцi дитя хлип-хлип, - Мати Оля горювальниця пiсню спiватиме, оту саму, як й'... (заспiвав): "Ой спи, дитя, без сповиття. Поки Мати з поля прийде та принесе три квiтоньки: одна буде дрiмливая, друга буде сонливая, а третя - щасливая..." (Нахилився до Олi) у Олi сльози?.. О л я (крiзь сльози) - Ну, а далi що? М а л а х i й - Зимою вночi. Метелиця буде по всiх степах, по всiх свiтах: гу-гу-у. Конi в степу тупу, тупу, - то з походу революцiйного ?хатиме вiн... - Хто? - Згiдно з проектами - Кирюшик. - Так? - Невкоснительно. У вiконця стане, тихенько постукотить: "Одчини, дружино Олю, товаришу вiрний..." (До Олi). Оля? О л я (тихо) - Одчине... М а л а х i й - Заснiжений, заметений у порога стане; - "Драстуй", - скаже. Тодi Оля у вiдповiдь (заспiвав з вiдомо? солдатсько? пiснi, одмiнивши трохи слова_). "Драстуй, драстуй, милий мiй, пожалуй у хату..." Тодi скаже милий; "Олю, оновлений пiсля реформи людини, спокутавши грiхи сво? перед тобою в походах i боях за голубосяйнi мрi?, я вернувсь до тебе, прости мене..." Оля скаже... О л я (замрiяно) - Прощаю! Прощаю! М а л а х i й - Тодi милий посадовить свою Олю коло колиски... Отак (посадив Олю на пнi). То на не? любо гляне, то на миле? дитя, то к серцю пригорне, то в очi загляне, то ноги цiлу? святi у чашечки похололi... Оля плаче? О л я - Нi... це я так, дурненька (замрiяно). Ох, як же я нагорювалася, тебе ждучи, милий! М а л а х i й - Це все вiдбудеться згiдно з мо?ми проектами... Я маю поспiшати, Олю. Я йду. О л я (замрiяно) - Iдiтьi Iдiть! М а л а х i й (вилiз на мур, сiв) - Ходiмо разом, Олю. Я появлю вас РНК яко найкращий наочний приклад мо?? негайно? реформи... Близько почувся санiтарiв голос: "Олю Манойловно!" О л я - Кличуть!.. Тiкайте! М а л ах i й - Не тiкаю, а йду! Жду вас, Олю, на свято оновлення нашого укра?нського роду, що вiдбудеться двадцятого серпня за новим стилем, по старому ж на Спаса. Подробицi: бой конфеттi, серпантин i тощо у мо?х декретах... (Скочив - i за мур, потупотiв десь_). _ 11_ С а н i т а р (прибiг) - Олю Манойловно, там прийшли по Стаканчика його родичi (подивився кругом). Та де ж вiн? О л я (заступила те мiсце, де перелiз М а л а х i й) - Не знаю. С а н i т а р (пiдозрiло) - Як так не зна?те? Та я черговому лiкарю рапорта напишу, як i хто гУ л я? з хворими в кущах, а тодi - не знаю... (Оля мовчала). Ви набрехали на Кирюху: нiяко? хвороби, каже вiн... (Оля мовчала). Де Стаканчик?.. А хворi всi де?.. Може, повтiкали? О л я (очутилась) - Хворi? Вони он... - Де? - Пiшли снiдати, i Стаканчик. - Нiчого подiбного, там ?х нема. - Та он вони, хiба не бачите, за рiг зайшли... С а н i т а р побiг. Десь близько почулися тривожнi голоси:_ "Хтось випустив хворих! Хворi втекли!" Оля перелiзла через мур._ _ 12_ Бiля канцелярi? стояли, ждали кум i Л ю б у н я. Хвилювалися._ Л ю б у н я - Аж не вiриться, що зараз папонька вийдуть, що зараз повезем його додому... Боже! Що вже находилися, що напросилися, а що наговорилися... Невже, хрещений? К у м - Спокiйно! Хоч i сам я ой хвилююсь... Ось приклади, хрещенице, руку iк серцю... - Ой! - Та нi... До мого серця. Л ю б у н я приклала руку до кумового серця. - Як? - Ой же б'?ться! - Не серце, а ступа. Чу?ш? Гуп-гуп, гуп-гуп. Сильно хвилююся я (по паузi). Ще б пак не хвилюватися, коли вже зараз бачу: верба ось, Загнибогина гребля, шу-шу - очерет... Кум сидить - i я сидю, кум вудить - i я вудю. У природi й бiля не? тихо, ясно. Коли - дз-з-з, цiм-м... Куме, комарi А кум: га-га? Ляп себе по лобi... Л ю б у н я - У папоньки завжди пiсля рибальства увесь лоб у гулях. _ 13_ Вийшов санiтар: - Це ви прийшли по хворого Стаканчика? К у м - Не тiльки ми, а й дочка його ось... С а н i т а р - Його у нас вже нема. - Як так, нема? - Вiн утiк. Кум остовпiв. Любуню спазми взяли: - Ой...ой...ой... К у м - Не кричи, бо я вже нiчого не чую (до санiтара). Скажiть, ви мене вдарили? С а н i т а р - Я?.. нiчого подiбного. К у м - А чого ж менi в головi загуло? Л ю б у н я (знов узяло ?? на спазми) - Утiк... К у м - Не кажи! - Утiк... - Не кажи цього слова! Л ю б у н я (заплакала) - Утi-i-к... К у м (до санiтара) - Запитання! - Будь ласка. - Коли утiк? - П'ятнадцять хвилин тому... Та ви не турбуйтесь: зараз подзвонили до мiлiцi?, зараз його вловлять... - Спасибi, - тепер уже не вловлять. - Ви так дума?те? - Не вловлять. Як судився за пiвня з сусiдою, то три роки, аж поки не висудив... - До чого ж тут пiвень? - А до того, молодий чоловiче, що характер у кума така. Раз уже почав тiкати - до смертi тiкатиме. Розумi?те? - Нiчого не розумiю. - Як не розумi?те! Вiн у вас тiка?, а ви не розумi?те! А як я подам у суд i навiть на раднаркомiв, що не встерегли кума, що вiн утiк i може чорзна-що наробити... Бюрократи ви всi пiсля цього!.. А втiм, ви тепер нам не потрiбний, молодий чоловiче... I взагалi лучче б ви ударили мене з дванадцятидюймово? гармти в самiсiньке мо? серце, нiж прийшли з таким повiдомленням... Iдiть, бо не можу на вас дивитися! С а н i т а р - А я кажу - мiлiцiя вловить. Навiдайтесь завтра (пiшов). К у м - Сяду тепер та посумую... Засмутюся, зажурюся за кумом. Ех, куме, куме! Любив тебе, шанував, як брата рiдненького, у серцi носив i доносивсь - до му-золiв... (По паузi). А посумувавши, скажу: шабаш! Додому, Любонько, i навiть негайно! Л ю б у н я - Без папоньки? - Не тiльки без папоньки, - без кума. - Хрещений!.. - Додому! - Хрещений!.. - Шабаш! - Хрещений! Як же ми без папоньки на очi появимось? - Прийдем уночi. - Мамонька ж прокленуть мене... А вам до церкви як, на базар? Скрiзь питатимуть, чом без кума вернувся? - Не пiду я до церкви... А втiм, чого я хвилююсь, коли я постановив: прийти, захворiти i вмерти... - Не можна без папоньки. - Можна - не можна, годi, кажу! - З ким же тепер рибу ловитимете? - Сам! - А не можна, не можна без папоньки... Хто в дамок сяде з вами, хто про полiтику? - Сам! - А з ким "сади мо? зелененькi" заспiва?те?.. А як же на Рiздво, на Великдень?.. - Сам! Сам заспiваю, сам занедужаю, сам i помру! Сам! - Хрещений! Згадайте, як на вашi йменини ви папоньку додому вели та й заблудились на сво?й же вулицi, й якби не Полкан наш, то б i не знайшли ворiт... - Не згадуй, бо хiба я кажу, що кум поганий чоловiк? Кажу я так? Кажу? - Нi. - Музолi у серцi од любовi й досади. Хто ми, кум i я? Хто? Хлопчики-пiйонерчики, що наввипередки побiгли, чи до гробу вже пiдходимо?.. (По паузi). Вiн буде по наркомосах усяких бiгати, до Вецека скакатиме, а я буду останнiх поросят продавати, щоб його завертати додому?.. Годi! Додому! - Я не по?ду, хрещений. - Що? - Я сам шукатиму. Знайду, приведу - щастя, не знайду... - Загинеш! - Не знайду - загину... Сама собi смерть заподiю. - А як твоя мамонька, а моя кума, хрещенице, та вже хвора лежить i навiть помира?... од тифу? - Мамонька, як благословляли мене в дорогу, да руки менi цiлували, сльозами поливали, просили, молили, кляли, щоб я без папоньки не верталась. - А як тво? сестри Вiруня й Надюня i собi лежать, на малярiю заслабли, нiхто води не подасть i нiкому компреса на нещасний лоб накласти? - Не можу! Тодi ще, як у церкву заскочила та молилась, тодi ще вiдчула, що доля нас розлучить. - А як там без тебе всi квiти на вiкнах посохли i в палiсаднику посохли? - Сон менi щоночi, хрещений: одна я немов, один на степу плету вiнок з василькiв та нагiдок, а вони сухi немов, сухi - як ото мертвому в голови кладуть... Доля вiщу?, ?? не обiйдеш, хрещений. - I курчата без води заливаються, а квочка не зна, що далi робити, де води шукати. -Хрещений!.. - I пiсля цього не йдеш? - Нi! - Ага! Так ти хочеш показати, що в тебе папонькина характер... Дак знай же, знай, що й я ве абищо i маю характер, твердiшую втричi за кумову й твою. Прощавай! (Одiйшов. Посварився). Одумайся! Загинеш! (Л ю б у н я мовчала. К у м насунув капелюха). Загинеш, кажу! ЧЕТВЕРТА ДIЯ _ Здивувались робiтники на заводi "Серп i молот", як побачили, що через мур до них перелазив якийсь чоловiчок у брилi. П е р ш и й - Ти дивись - перелазить хтось... Гей гражданине! Д р у г и й - Цс-с-с... Це, мабуть, шпигун або злодiй до нас хоче вдертися... П е р ш и й - Так заарештувати треба!.. Т р е т i й (поважно, спокiйно) - Путн? тепер до нас через мур не полiзе - це факт, проте не гарячiться, хлопцi... П е р ш и й мовчок та пара очок краще за язичок - отак i вивiда?мо, хто воно й яке на масть. Припали до роботи, не звертаючи на гостя особливо? уваги: лiзе, мовляв, нехай лiзе. М а л а х i й (з муру) - Вiтаю гегемонiв! (Робiтники мовчки й скупо поздоровкались. М а л а х i й це помiтив, ущипливо_). Вiтаю i разом питаю: невже i гегемонiв загороджено мурами, та ще якими? (Показав на заводськi мури). Тодi, будь ласка, скажiть, що рiзнить вас з тими, що сидять по бупрах та по божевiльнях? Там мури i тут мури... Т р е т i й - Там вони обмежують, тут вони захищають права, бо кругом ворогiв ще багато. М а л а х i й - Розгородитись пора, гегемони, зруйнувати мури оцi треба негайно, бо вона заступають дорогу до вас... Т р е т i й - Кому? М а л а х i й - Друзям вашим, о гегемони, - скажу я. Т р е т i й (до сво?х) - Для друзiв, зда?ться, у нас ? ворота i дверi... М а л а х i й - Мене не пустили в ворота. Т р е т i й - Не розпiзнали, чи як? М а л а х i й - Не розпiзнали й не визнали, дарма що я показав ознаки й клейноди сво?, що про них оповiстив у першiм декретi i що по них мене мусить впiзнати всяк сущий на Укра?нi (показав на цiпочок, на бриль, подививсь на робiтникiв)^ Невже i ви не розпiзнали? (Пов'язавсь через лiве плече червоною стрiчкою). I тепер не впiзна?те? От що виходить, коли не читають декретiв. Слухайте ще раз: з ласки велико? матерi нашо? революцi?, нас помазано народним наркомом Малахi?м... Д р у г и й - Ну й що з того? П е р ш и й (до третього) - Вiн п'яний. Т р е т i й - Нi, нi. П е р ш и й - Та як же нi? Дивись... Хай би до зеленого змiя, а то ж до наркома допився... Т р е т i й - Уважнiше слухай! М а л а х i й (тим часом злiз з муру. Пiдiйшов до робiтникiв) - Що це ви робите? Т р е т i й - Хiба не бачите?.. Форми. М а л а х i й - А я прийшов до вас робити реформи. Т р е т i й - Якi? М а л а х i й - Голубi. Бiльш точно - негайну реформу людини, бо сьогоднi, зна?те, до чого вже дiйшло? Згвалтовано двох старих бабiв - газетярi кричать, кричать... П е р ш и й - То ж охота на когось напала. М а л а х i й (не зрозумiв iронi?) - I це напередоднi соцiалiзму, в кра?нi, де про кохання народ утворив найкращу в свiтi пiсню про зелений барвiнок, про зорю з мiсяцем, червону калину, де нарештi сам народний нарком стереже вночi голубi? мрi?, - згвалтовано двох старих бабiв, о люди, люди! За муром почувся дзвiнкий, бадьорий хлопчачий голос: - Р-р-радiо! Ужасно? iзнасiлованi? двох нещасних старух, которая старшая шестьдесят с?м лет iме?т. М а л а х i й - Чу?те? П е р ш и й (iронiчно) - Поласували бабусi. М а л а х i й - Я певен, що коли б роздати увечерi на вулицях людям анкети - метелики з одним запитанням, хто про що тодi дума?, то як ви гада?те, про що здебiльшого були б думки? Т р е т i й - Не скажу. Всячина бредеться в голову людям. М а л а х i й - А я скажу. Т р е т i й - Ану? М а л а х i й - Не про голубi реформи, а про форми жiночих нiг думають i мрiють, зовсiм не звертаючи уваги на те, що внаслiдок таким мрiям любов обмежу?ться ногами, в очах не цвiте, в серцi не спiва?, - отож i згвалтовано двох старих бабiв... Нi, далi я ждати не можу. Пора починати (засурмив в кулак, немов у сурму, вiйськовий сигнал "вставай"). Тру-тру-ту-ру-ру-ту-ру-ру, тро-тро-то-то-то-то-тро-то-то-то, тру-ту. Ревуть сирени по заводах, гудуть гудки й дроти, спiва Укра?на за могилами в долинi, та сурма золота народного наркома над усе: про даль голубу та про голубi мрi? сурмить вона вам, гегемони... _ 2_ Поприходили ще робiтники: - Хто цей оратор? Од кого? Про що? - Од наркомiв до нас... - Та нi!.. Сам наркомом назвався. - По-мо?му, клоун з цирку прийшов... - Попав пальцемi.. Це артист з укра?нсько? трупи. П е р ш и й (до третього) - Бачу-таки, - помiшав горiлку з пивом. Т р е т i й - Ти дума?ш? П е р ш и й -Факт! Т р е т i й (усмiхнувся) - Уважнiше слухай, кажу! М а л а х i й - Негайну реформу людини прийшов я робити до вас, гегемони. Слухайте мене, а бiльш нiкого... Хтось свиснув. Хто там свистить на промову народного наркома. Хто заважа нам, питаю? Х т о с ь - А хто вам заважа? в роботi? М а л а х i й - I так багато свисту на Укра?нi: свистять вiтри-суховi?, свистять юнаки на дiвчат, свистить мiлiцiя внощi, на вулицях мочаться, згвалтовано бабiв... Негайну реформу людини прийшов я зробити i в першу чергу реформу укра?нського роду, бо в станi дядькiв та перекладачiв... Гомiн пiшов помiж робiтникiв: - Це божевiльний... - Прикида?ться. - До адмiнiстрацi? його? - Хай старий виголоситься. Т р е т i й (спокiйно) - Уважнiше слухайте, товаришi М а л а х i й - Слухайте мене, гегемони, i я виведу вас з цих закурених мурiв. Провулками, закавулками повз заводи й фабрики, межами та стежками, ген-ген за могили, у голубу даль поведу. Тру-ту, тру-ту! Уставайте, люди, бо несу на вас реформу, не форму, а реформуi Тру-ту, труту! Збирайтеся до ново? Фавор-гори дванадцятого серпня, по-старому - шостого, несiть мак червоний, нагiдки, а найбiльш приносьте голубеньких мрiй. Там будемо святитися, святитися - повитися... Заодно приносьте й мову укра?нську. Чи зна?те, мiж iншим, чого наша мова у порога вiки вистояла? Бог про не? забув, як мiшав язики на вавiлонськiй баштi. Крiм того, дух святий зiйшов на апостоли всiма мовами, забув тiльки про нашу укра?нську. На це РНК звернув уже свою увагу, та тiльки без мене навряд, щоб що вийшло... Т р е т i й (голосно, могутньо) - Виходить, i вийде!!! Товаришi... (Виступив наперед до Малахiя). Ви селянин? М ал а х i й -Нi. Т р е т i й (навпорно) - I не робiтник? М а л а х i й - Я народний М а л а х i й. Т р е т i й - Iз проулкiв та заулкiв, крученими стежечками, навiть через мури оцi пролазять до нас отакi? Малахi?. А хто вони? Ще добре, як просто собi меланхоли-мрiйники, бо таких чимало i помiж нашим братом, на превеликий жаль, водиться - очi, як в iсусiв, голубий дим в головi, грiхи все збирають та на тому й ?здять - добре, кажу, як ще такi iсусики на осликах... М а л а х i й - Осанна ?м! Вони чистять свiт. Т р е т i й - Хочеш чистити, пересядь з ослика... Х т о с ь (втулив збоку) - На асенiзацiйну бочку. Вибухнув смiх. Т р е т i й - А хоча б i на бочку, бо лучче бути бочкарем, нiж таким iсусиком, як цей. То добре, кажу, коли ще iсуси-ки вони, бо це ще пiвлиха. А от коли вчува?ш в ?хнiх благеньких проповiдях десь в одному, в двох словах зовсiм другу музику... М а л а х i й - Голубую музику... Т р е т i й - Не нашо? кляси музику, тодi нам треба сказати - товаришi! За голубими ?хнiми словами ховаються буржуазнi шовiнiстичнi жальця. За голубим отим туманом чигають на нас супротивники, в голубих реформах закутано ?хнi мiрочки i форми - стережiться! М а л а х i й - Негайну реформу людини виголошую я, гегемони, i беруся зробити ??. Т р е т i й (пальцем покивав) - Ой, зробив, дядя, на себе глядя - зна?мо вас... Нi, зробимо ?? краще ми, по образу й по подобiю пролетарському. М а л а х i й - Тру-ту... А реформу укра?нського роду ви зробите?.. Ген-ген сидить бiля вiконця в хатi, морщить постоли та вигляда, чи не везе йому старий бозя дощу на пшеницю, чи не видно синiв iз солдатiв, iз наймiв дочок. I день iде, i нiч iде, бозi нема - i дощ не йде, б'ють пороги, мiсяць сходить, як i перше сходив, нема Сiчi... Очерети у Днiпра питають... Вихопились голоси_ - Стара пiсня. М а л а х i й - Де-то нашi дiти дiлись, де вони гуляють? Т р е т i й - Завтра там, де б'ють пороги, вже не мiсяць зiйде. Завтра зiйдуть електричнi, можна сказать, сонця i засяють на весь степ козачий, на всю нашу Укра?ну, аж до моря... М а л а х i й - Запитання: до якого моря? Т р е т i й - Завтра там, де скиглила чайка лiтаючи, заспiвають сирени, можна сказать, морських пароплавiв, залунають гудки нових фабрик, заводiв. Вже сьогоднi Днiпрельстан розбива динамо-моторами очеретяний той сум i дике, хай воно сказиться, тужiння порогiв, бо чув я його на екскурсi?... М а л а х i й - Киньте ваш Днiпрельстан! Тут ось, чу?те, кричать - iзнасiлованi? двох старух, о гегемони! Не поможе! Т р е т i й - Поможе! Отам почина?м ми нашу реформу всього укра?нського роду, отам, i тут, i скрiзь, де тiльки е рука робiтника... _ З_ Пiдбiг р о б i т н и к , мокрий весь од поту: - Готовi форми? Робiтники напружились: - Готовi! Мокрий р о б i т н и к - Випуска?мо чавун!.. (Крикнув туди, де знiмалися заграва_). Готово!.. Дайош!.. Полилася рiвчаками та жолобами огненна рiдина, освiтила огняно-червоним, аж гарячим, свiтлом увесь цех ливарний, загравами подихнула, одсвiтилась на обличчях i в очах у кожного. Знявся рух. Перескакуючи через рiвчаки, припадаючи до форм, повели робiтники за собою лопатами огняну лаву у форми. Несли у ковшах. Гукали на Малахiя: - З дороги, старик! - Бережись там, гей! - Станьте осторонь, гей, як вас!.. М а л а х i й!.. - Та покажiть йому, куди вийти, бо ще розтопиться. А вiн в димi та в загравi метався мiж огненних рiчечок, аж поки хтось не вивiв його до дверей, сказавши: - Клопiт з такими реформаторами... Отямившись, вiн глянув на огнi, на дим, на заграви i сказав: - У них сво?, червонi мрi?. Яка трагедiяi Закрив очi й пiшов. Услiд йому гримiла симфонiя труда. П'ЯТА ДIЯ Турбувалась мадам А п о л i н а р а, щоб, бува, не накрила ?i установу мiлiцiя, а найбiльше вночi побивалась: - Гляди, Агапi?, часом наскочить мiлiцiя, кажи: це мо? онуки Оленька i Любонька, допiру при?хали... говiти абощо. А г а п i я (на все годилася) - А Господи! Так i скажу, аби тiльки подорожну ви менi до ?русалиму виклопотали... - Виклопочу! - Чи скоро ж?.. - Завжди! - Коли ж мiсяць жду... (Шепотiла). Нi грошей, нi ?русалиму. I як на зло Аполiнарi в цю нiч десь недалеко зривались тривожнi свистки. 2_ Вискочив з якогось чуланчика знервований гiсть. Г i с т ь - Свистять!.. Ах, мадам Аполiнаро, скiльки я вам радив знайти безпечнiшу квартиру, щоб подалi - далi од Радянсько? влади... (Докiрливо, сердито глянув на мадам Аполiнару i побiг по схiдцях через заднi дверi. Забув застебнути пiдтяжки). А п о л i н а р а (йому вслiд заломила руки) - Ах, знаю, що мука, та що ж поробиш - ми тепер нелегальнi! Iз того ж чуланчика вийшла Л ю б у ня: - Нудно... Хай грають. А п о л i н а р а - Не треба, Миронько! Чу?ш - свистки? Л ю б у н я - Втечу! А п о л i н а р а (до музики) - Ну, грайте! Тiльки, благаю, - пiяно, пiяно... Л ю б у н я (пiдiйшла до Агапi?) - А що, як папонька вдома? А г а п i я - То Бог святий один зна?... Л ю б у н я - Я оце подумала, i весь свiт менi почорнiв. А що, як папонька вдома, а я тут!.. (На музику). Голоснiше! 4_ Увiйшли, по схiдцях захиталися двi дiвчини з гостями й М а т и л ь д а. - Ось... Прийшли. П е р ш а - Котики, ви не пожалi?те. Г i с т ь - "Не жал?ю, не заву, не плачу, всьо пройдьот, как с белих яблонь дим..." Д р у г а - Браво! Г i с т ь - "Ув'яданья золотом охвачений..." М а д а м А п о л i н а р а (до дiвчат) - Прийшли, мо? дiтунi... А Оля ж де? М а т и л ь д а - Вина! А тодi про Олю... Д р у г а (до гостя) - Можна грушу? Г i с т ь - Будь ласка... "Я не буду больше молодим..." Чого душенька ваша хоче, те й берiть!.. Д i в ч а т а - Ой, який добренький! Г i с т ь (злякався сво?? доброти) - Тiльки з умовою. Д i в ч а т а - З якою? - На вибiр да?ться пiвхвилини (вийняв годинника). Пiвхвилини що завгодно. Пiвхвилини! Раз, два!.. Д i в ч а т а - Шоколади! Вина! Пундикiв! Г i с т ь - Яко? саме шоколади? Якого вина? Д i в ч а т а - Червоного солодкого! Нi, бiлого! Г i с т ь - Та якого ж, кажiть? Д р у г а д i в ч и н а - Цукерок! Рахат-лукуму! Г i с т ь - Що бiльш вам до смаку? Д р у г а - Цукерки! Г i с т ь - Сто грам? Двiстi грам? Триста грам? Пiвхвилини минуло. П е р ш а - Так скоро? Г i с т ь "Жiзнь моя, iль ти приснiлась мне..." П е р ш а - Я ж шоколади хотiла. Г i с т ь "Точно я весенн?й гулкой ранью проскакал на розо-вом коне..." Нi, годi (сiв на стiл). Д р у г а - Постривайте ж1 Ми вам теж скажемо: що завгодно, тiльки пiвхвилинки... Ха-ха-ха. Уявляю! Пiвхвилинки... А п о л i н а р а - Ах, Мусю, Мусю! Хiба ж так можна жартувати. Гостi й справдi подумають - пiвхвилиноньки... Розлила вино по чарках. Гостi взялись частувати дiвчат. А г а п i я (до Любунi) - От якби тобi, доню, папоньку знайти, а менi дорогу. Може, голубонько, ти знала Вакулиху?.. - Не знаю. Не з ваших кра?в я, бабуню. - Я й забула, що ти десь iз степiв... Коли ж на всю околицю одна Вакулиха була в ?русалимi... - Болить, бабуню, серце, подобно я умру... - А вона як гарно вмерла - Вакулиха! Прийшла а ?русалиму i на т р е т i й день померла... Д i в ч а т а (схопились з-за столу) - Мадам Аполiнаро! Мамочко! Гостi просять потанцювати. Можна? А п о л i н а р а - Тiльки благаю вас, дiвоньки, пiяно! Пiянiсимо! Музика заграв фокстрота. Майнули тiнi по стiнах, по стелi - гостi й дiвчата пiшли у танок._ Л ю б у н я - Ось грають, танцюють, а менi млини чогось ввижаються, що край нашого мiстечка. А що, як папонька до млинiв уже доходять, а я тут? А г а п i я - Немов заснула: лице таке ясне та бiле, ?й-бо, не брешу. А в труну ?й стружок, що од гробу Господнього принесла, пахущих поклали i кипарисовий хрестик... Дай, Боже, тобi, доню, менi й усякому так умерти, як вмерла Вакулиха. (Л ю б у н я пiшла в чуланчик. А г а п i я доказувала сво?}. Хiба прошення написати? Товаришi, отак i отак Вакулиха вмерла, то хочу й я так. Тож не повiрите, товаришi, аж сниться вже. Iду, немов пливу в повiтрi повз море тепле, i стежечка в червоних квiтах, а десь за морем сяйво до неба, як ото зоря улiтку бува... А зна?те, товаришi, як не вдасться до ?русалиму, так я вже... (Закуняла). _ 5_ О л я привела М а л а х i я. Ще з порога гукнула: - I я з гостем, та ще з яким!.. Дiвчата й гостi привiтали Олю оплесками, вигуками "ура". Музика вдарив туш._ М а л а х i й (ставши на сходах)_ - Аж ось де визнали!.. (Велично вклонився). Вiта?мо наших вiрноподаних!.. А п о л i н а р а (до Олi) - Це, зда?ться, Мирин, Любчин... О л я - Батько. А п о л i н а р а - Навiщо, Олю!.. Щоб розтривожити сердешне дитя!.. Навiщо драма! О л я - Де вона? А п о л i н а р а - Ша! ?й голова заболiла. Спить. О л я (заглянула в кабiнетик) - Миро, ти спиш?.. Спить! (Пiдiйшла до Малахiя). Що дорожче, наркоме, батько чи сон? М а л а х i й - Сон, якщо вiн по роботi. О л я (криво всмiхнулась) - Ну да ж, по роботi. Вибачте, я пiду передягнуся, а то змокла (до всiх). Дощ надворi. 6_ З розгону ввiйшов iще гiсть: - Здорово, контрреволюцi?! А п о л i н а р а (зрадiла i разом занепоко?лась) - Боже мiй! Дiвоньки! Дивiться, хто прийшов... Дiвчата (до нового гостя) - А-а! О-о!.. Наше "нiколи" прийшло. Г i с т ь (подивився на годинника) - Ото! П'ятнадцять за першу. По?зд о другiй. Ще треба телеграму вдарити... Так! Пляшку пива менi, двi пляшки вина i цукерок дiвчаткам - мерщiй! А п о л i н а р а - Може б, повечеряли б, милий... Г i с т ь - Нiколи! Нiколи! Де Мира? Д i в ч а т а - Миро! Миро! До тебе "нiколи" прийшов. А п о л i н а р а (ще гiрш занепоко?лась) - Ша! Пiяно, дiвоньки... (До гостя благально). Може б, ви сьогоднi другу собi подруженьку вибрали. Г i с т ь - Нiколи, контрреволюцi?! Я на п'ять хвилин. А п о л i н а р а - Вона хвора. - На що саме? - ?й голова болить. - Дурницi! А п о л i н а р а - Милий, драма буде... Г i с т ь - Нiколи!.. Миро! Можна? (Пiшов у чуланчик). М а л а х i й (до Аполiнари) - Хто вiн такий? А п о л i н а р а - Знакомий наш... Що веселий, а добрий... М а л а х i й - До кого пiшов? А п о л i н а р а - Я й сама не знаю... Бачте, я харчую ?х, себто - приходять ?сти, тут i спочивають, а котора, то й з гостем... Хiба вглядиш? Клопоту з ними та клопоту... Може, горiлоньки з дощу або пива? М а л а х i й - Я вам забороняю продавати любов у коробках! - Яку любов? - У коробках, кажу! Хiба не бачу - нагородили коробок на кохання, немов клозетикiв. Де мiсяць? Де зорi, питаю? Де квiти? (Вийняв з кишенi якусь саморобну дудку, задудiв). Всiм, всiм, всiм декретi Однинi забороня?мо купувати й продавати законсервовану в дерев'яних, тим паче у фанерних коробках любов... Нi, не так. Щоб не зламати принципiв нашо? економполiтики, тимчасово дозволя?мо купувати й продавати любов, тiльки не в коробках, не законсервовану, а при мiсяцю, при зорях вночi, на травi, на квiтах. Коли ж закортить кому вдень, то здебiльшого там, де дзвонить у розгонах сонце i гудуть золотi бджiлки, вдак: дз-з-з... Нармахнар. (Подумав). Перший. 7_ Убiгла Л ю б у н я._ За нею гiсть_ Г i с т ь - Куди ти? Менi ж нiколи. Мирко! Л ю б у н я - Папонькин голосi Пустiть!.. Папонька милий мiй, любий, дорогий, золотий!.. (Поцiлувала йому руки). Насилу, насилу я вас знайшла. 8_ Ускочила О л я, набiгли дiвчата, пiдiйшли. хитаючись, гостi. О л я - Це а тобi його знайшла. А г а п i я - А менi приснилось: ангол у сопiлку золотую гра?... Коли гульк - аж це Любонькин батенько. Д i в ч а т а - Справдi, батько? - Миро! Це твiй батько? М а л а х i й - Я не батько. Я народний М а л а х i й. Та невже ж не читали першого декрету