? Зрiкся родинного стану... Гiсть подивився на годинника, махнув рукою й побiг. Л ю б у н я - Папонька любий! Ви не дивiться, що я така, що я в таких нарядах... М а л а х i й - Зрiкся родинного стану, кажу. - Простiть мене, папонько! Це я не навсправжки. Це я, щоб одшукати вас, копiйку заробляла... А г а п i я - Простiть ?? за блуд, i Бог вам ще не такi грiхи вiдпустить... Оля не спускала з Малахiя очей. Л ю б у н я - Зараз при?де Ванько, ми сядемо, папонько, i до вокзалу... У мене ? грошi, аж п'ятдесят три рублi. Квитки я куплю з плацкартами, ситра в дорогу, пома-ранчiв. Ви ляжете, папонько, спочинете, любий мiй, а вже сивенький... М а л а х i й (одiйшовши) - Кажу, нема папоньки!.. I кума нема! ? народний М а л а х i й нарком! Нармахнар! П е р ш и й! Л ю б у н я - Що ж менi тепер? О л я (до Малахiя) - Що ж вона тепер робитиме, гей лихо ви, пеня народна! М а л а х i й - Запалюйте огнища унiверсального кохання на вулицях ваших городiв, грiйте потомлених: в голубих мо?х кра?нах вам за це спорудять пам'ятники... Л ю б у н я - Як же менi тепер? О л я - Попросимо, щоб вiн iще одну голубу брехеньку розказав, i зна?ш про кого?.. Про милих, що вернуться до нас зимою вночi. Ха-ха-ха. Скiльки ?х, милих, вже зо мною спало, що ж як доведеться приймати та грiти з походу, то ще задавлять... Музико! Колечко! Любуня, як хвора, поточилася в чуланчик. Дiвчата й гостi пiдхопили Олю: - Браво! Браво! - Колечко! - Оля колечко спiва. О л я (в супроводi музики заспiвала) Потеряла я колечко, потеряла я любов, через ето? колечко буду плакать день i ночь. Мiл у?хал, меня бросiл, ще й малютку на руках, як згляну я на малютку, так сльозами i заллюсь - через тебя, моя малютка, пойду в море утоплюсь. М а л а х i й (зiйшов на схiдцi) - Алло, алло!.. Перекажiть радiом всiм, всiм, всiм на Укра?нi сущим - людям, тополям, вербам нашим, степам, i ярам, i зорям на небi. О л я Довго русою косою Трепетала по волн?, Правой рученькой махала: Прощай, миленький, прощай! М а л а х i й (самотньо) - Перекажiть, що народний М а л а х i й вже суму?, i срiбна сльоза повзе з сивого уса та й капа в голубе море. Як це трагiчно: на голубих мрiях суму?... Його оточили дiвчата i гостi. Смiялися. Танцювали. I от в цей момент крикнула А г а п i я:_ - Любина завiсилась! А п о л i н а р а - Завiсилась! Д i в ч а т а (заглянули в чуланчик) - Завiсилась! - Завiсилась!.. Мирка!.. ?й-богу! Знялась тривога. Гостi, дiвчата кинулись врозтiч. схiдцями в дверi. А г а п i я (до Малахiя) - Ваша донечка завiсилась! М а л а х i й - Не тривожтесь, вiрноподанко, вона не завiсилась, а потонула в морi... Бiльш точно - в голубому морi... 9_ Оля (вийшла з чуланчика) - Зняла... Вона вже мертва... (До Малахiя). Чу?те? Це ж ви ?? довели... до смертi! М а л а х i й - Он краще ловiть молодика, бо вiн мочиться у море. О л я - Вiн остаточно збожеволiв... Куди ж тепер, пiсля голубих мрiй? (Сама собi одповiла переконливо). Чого ж iще дума?ш!.. Туди!.. Назад. На службу! (Дов'язалось хусткою й пiшла, твердо ступаючи_). 10_ Ускочила А п о л i н а р а_ з невеличкою скринькою, в яку запихала намисто, золотi обручки, шматок шовку тощо._ А п о л i н а р а - Я вже яка, але ж не така, як оцей... (плюнула на Малахiя й побiгла). М а л а х i й - I плювали, i били його по ланитах. Тому вiн, узявши сурму золотую, подув у ню... (вийняв дудку) i заграв всесвiтньо? голубо? симфонi? (заграв на дудку). Я - всесвiтнiй пастух. Пасу череди мо?. Пасу, пасу та й заграю... А г а п i я засвiтил свiчечку. М а л а х i й грав. Йому здавалося, що вiн справдi творить якусь прекрасну голубу симфонiю, не вважаючи на те, що дудка гугнявила i лунала диким дисонансом. Завiса ** ПАТЕТИЧНА СОНАТА ** ДРАМА Микола Кулiш довго виношував задум написати роман про нещасне кохання поета до панночки Марини. За тло мали правити грандiознi подi? першо? свiтово? вiйни й революцi?. Та реалiзувати задум письменниковi вдалося в формi п'?си. Iз спогадiв мого романтичного нинi покiйного друга й поета Iлька Юги на Жовтневих роковинах у клубi ЛКСМУ про свiй незавидний, як сказав вiн, проте повчальний революцiйний маршрут. I_ 1_ -_ Уявiть собi, друзi, - так почав вiн, - перше - вулицю старого провiнцiйного мiста; друге - двоповерховий будинок з табличкою: "Дiм генерал-майора Пероцького"; трет? - революцiйну весну; четверте - Великодню нiч. Початок дi?: я пишу. Напiвгорище в будинку. Квадратове вiконце запнуте зоряним небом. Свiтить гасова лампочка. В кутку мiдяним удавом виблиску? гелiкон. _ 2__ Поруч за дерев'яним простiнком живе безробiтна модистка З i н ь к а. Вона чеше косу. Пiд дверима г о с т i. П е р ш и й г i с т ь (чита? напис крейдою на дверях)._ "З нагоди Великодня вiзитерiв не приймаю". (Пауза. З досадою)._ Хе-хе! Оригiнально! Д р у г и й г i с т ь (ревниво, баса)._ Чого ж ви стали? П е р ш и й г i с т ь. А куди менi тепер iти? Д р у г и й г i с т ь. На Великдень у кожно? господинi дверi гостям одчинено. П е р ш и й г i с т ь. То я пiду до вашо?. Добре? _ З__ З i н ь к а смi?ться. Гостi, ощирившись, розходяться. Я пишу. Пiдо мною в генераловiй квартирi дзвонять куранти, немов з далечi вiкiв: мiрно, журно, елегiйно. А ще нижче, на першому поверсi, живе вона. Немов зараз бачу: одчинене вiкно, вiтрилом напнулась серпанкова завiса. Пiд нею немов пливе освiтлений кут кiмнати: пiанiно, погруддя Шевченкове й квiти. Вона вивча? Бетховенову "Патетичну сонату". Гра? в повторю? вступ, оте повне зоряного пафосу, глибоке й могутн? вгауе. (Тодi я не знав ще нi назви, нi автора). 4__ До мене в дверi стукотить 3 i н ь к а:_ - Можна? (Увiходить)._ Скажiть, сусiдо, вiдгадайте, коли до дiвчини ходить удостач мужчин, а ?й раптом хочеться бiгти од них до мужчини ж, то що це значить? Я. Не знаю. З i н ь к а. А коли всi збираються розговлятися, а ?й хочеться заговiти, то ви теж не зна?те, що воно значить? Я. Теж не скажу. З i н ь к а. Невже не зна?те? I не вгада?те? Та ну-бо! Це ж така зрозумiла рiч. Це значить, що прийшла... Дума?те, любов? Великодня нiчi I все. А вам подумалось? Я одхитую головою._ Прийшла Великодня нiч, а за нею в гостi мадам журба преться. Слухайте, сусiдо. Я голубе платтячко, бачте, надiла дiвоцьке, косу по-скромному заплела - заговiла, а ви такий бiдний та самiтний, що й сьогоднi не розговi?теся. То, може, пiшли б удвох, га?.. Я (одхитую головою)._ Бачте... З i н ь к а. Ха-ха! До церкви, наприклад. А вам подумалось?.. (Пiдморгнула)._ Не бiйтесь! Ви не поскоромитесь од мене. Я. Я й не боюсь. Я, бачте, не маю часу. Я пишу листа. З i н ь к а. Ви пишете. Вибачте, пишiть. Я б оце сама написала листа абощо. Написала б: року двадцять третього життя, числа в календарi червоного, у серцi ж - чорного. Ой казали менi люди, що як прийде свобода, то вона, як мама: не журися, мовляв, дiвко, - вискочиш iз ями... Буде свiт тодi, як цвiт, ще й милий, як сонечко. Свобода прийшла. То оце я й пишу: дорогий мiй, милий! Хоч кажуть, я така, що й за п'ятака, а проте не все ще спродала, зоставила дещо про милого, що прийде ж, думалось, до мене хоч на день, на мiй Великдень. Свiчку засвiтила, платтячко надiла голубе, дiвоцьке, а вiн щось не iде... Пишiть! На добранiч. Грошей часом нема у вас позичити - сiм карбованцiв? За квартирю, бачте, вимагають. Я оддам. Одержу за свою (пiдморгнула)_ квартирку - i оддам. Нема? Пишiть, пишiть. __ 5_ З першого поверху кам'янi приступцi униз, у темний пiдвальний закут. Дво? сортують лiтературу. Осторонь ж i н к а прасу? бiлизну. Iз стелi зрiдка, але методично вперто й дзвiнко капа? у вiдро вода. Л i т н i й (одкладаючи листiвки)._ На Вадонiв завод. Тепер портовим майстерням: брошурок "Коли скiнчиться вiйна" - одна, двi, три, чотири, п'ять (крапля: дзень! Обернувся, глянув на стелю, на вiдро i знов),_ сiм, вiсiм, дев'ять, десять (крапля: дзень! Нахмурився)._ Отак у вас завжди капа? зi стелi? Ж i н к а. Третiй рiк. Ще як брали на вiйну Оврама, мужа мого, - почало. З того часу жду й рахую. Сорочку перу я за сiмдесят крапель, прасую за десять. А за цiлий день, зна?те, скiльки ?х випада?? Аж чотириста тридцять два по сто. Скiльки це, по-вашому? Л i т н i й. Сорок три тисячi двiстi. Ж i н к а. Жду й рахую. Голова - як решето. Все життя - як решето: все подовбали цi краплi. Пам'ятаю, почала щитати, як вернулась з проводiв. (Рахуючи краплi)._ Одна, двi. Проводжаючи, питала: ти ж котляр, Овраме, на заводi став глухий, недочува?ш, а тебе беруть. А вiн менi... Три. "Через те нас i беруть, що глухi ми i слiпi ще". Та й пiшов. Туман стояв, ворiт було не видно. Я за ним: Овраме! Вiн не обернувсь... Чотири... Коли ж тебе тепер ждати? Не обернувся. Але бiля заводу став. Добiгла. Саме тодi... П'ять... Iшло на шосту, i заревли гудки. Нiколи не плакав, а то дивлюсь - слуха? й плаче... Шiсть. А скажiть, яке найбiльше число в свiтi? Л i т н i й. Квадрильйон, зда?ться. Ж i н к а. Квадрильйон. Якби менi хто сказав, що, як упаде квадрильйонна крапля, тодi вийде вiйнi кiнець, тодi вернеться мiй Оврам, я б перещитала. Я б кожну крапельку обчислила, не пропустила б! (Жагуче, пристрасно, аж сльози проступили)._ Як намистечко б, зiбрала та на пам'ять нанизувала крапельку до краплi. Отак. (Ставши. як на молитву, раху? краплi)._ Сiм. Вiсiм. Дев'ять. П а р у б о к. Сестро, ти знову... Ж i н к а. Вiсiм. Дев'ять. Десять... П а р у б о к. Ну от... (До лiтнього)._ Що робити? Л i т н i й (суворо)._ Що? Нести лiтературу! Органiзовувати! Агiтувати! Треба увесь свiт пiдпалити нашими лозунгами: вимага?мо зробити з тайних договорiв плакати - раз, iз вiйни негайний мир народам - два, iз дванадцяти годин роботи вiсiм - три, ма?мо чотири руки - чотири, а пакункiв п'ять - п'ять, що робити з п'ятим - шiсть. П а р у б о к. У мене ? тут товариш один. Покликати? Л i т н i й. Хто? П а р у б о к. Студент. Л i т н i й (мiна)._ Хм... П а р у б о к. Та не справжнiй, iз селян. З унiверситету на дому. Екстерн. Прибивсь у город iз села вчитися. Батько десь за пастуха. Хлопець трошки мрiйний, проте певний, свiй... Л i т н i й. Сiм! Клич! _ 6__ I приходить до мене мiй перший друг, мiй побратим Л у к а: - Iлько, здрастуй! Ти що робиш? Я (патетично)._ Пишу до не? листа! Л у к а. Це сто тридцять першого? Я. Не смiйся. Луко! Л у к а. Скоро порвеш? Я. Не смiйся! Ти чу?ш, який у мене настрiй? (Я чую знизу акорди grave)._ Високий, зоряний, як небо! Перше (жест на гелiкон),_ бачиш цю штуку? Гелiкон зветься. Коли взяти forte,_ можна загасити лампу. Але я навчуся грати так, що зорi на небi гаситиму. Л у к а (iронiчно)._ Навiщо? Я. Щоб... щоб мати роботу. Л у к а. Роботу, бачу, матимеш, а от заробiток?.. Я. I заробiток теж. Це ж гелiкон з оркестру, що гра? влiтку на бульварах, восени на весiллях, узимку на похоронах - з оркестру гуманiзму. ? гелiконiсти, що добиваються од цього удава тако?, що вiн не просто гра?, а дзвонить, як срiбний дзвiн. Отак: бом, бом... Пiдо мною немов нарочито дзвонять куранти. I я навчусь! Обов'язково! Трет?, i це головне, я пишу до не? листа. (Знизу я чую, як услiд за уаие наплива?_ перша хвиля свiтло-ярого _allegro_ _molto_ _e_ _con_ _brio_)._ Слухай! (Читаю й фантазую),_ "Можливо, що й цього порву, але пишу й писатиму, бо вiрю в Петрарку i в вiчну любов. У вiчну любов. Мiж iншим, од золотих фiгур в iсторi? чорнi тiнi, од чернечо? ж Петрарчино? золота й ясна - свiтiнь вiчно? любовi. Вiрю i пишу. Ви гра?те сьогоднi щось нове, що саме - не знаю, але ця музика, напевно ж, про юнака, що мчить конем степами, шука? кра?ни вiчного кохання. Там, у голубих вiкнах, дiвчина самiтна: лiву брову трошки ломить, як усмiхнеться, очi голубi. Скажiть, вiтри, або ви, зорi, чи вийде дiвчина йому назустрiч, чи одчине дверi, прекраснi ворiтця в кра?ну вiчного кохання!" (Крiзь сльози й посмiх)._ Ану, вгадай. Луко... Л у к а. На те у дiвчат i ворiтця, щоб ?х одчиняти. Я. Та нi! Пошлю от я цього листа чи нi? Л у к а. Як сто тридцять попереднiх. Я (тодi врочисто, категорично)._ Сьогоднi. Сам однесу! Л у к а. Сьогоднi треба нести лiтературу, i ти мусиш помогти. Ходiмо! Я. Завтра однесем. Л у к а. Ти хочеш справу соцiально? революцi? одкласти на завтра! Я. Анi подобини! Але знай. Луко: над свiтом полощеться в кровi прапор боротьби. Для чого? Щоб завтра замаяв над нами прапор вiльного труда. Та тiльки тодi, як над свiтом зама? прапор вiчно? любовi... Л у к а. К чорту твою вiчну любов! Сьогоднi нам на цехових зборах петроградський товариш сказав: "Мусимо, - каже, - припустити по?зд революцi? повним гоном до соцiалiзму". А ти його хочеш спинити на станцi?... (Передражнив)._ Вiчна любов! Я (з досади й образи, вслiд йому)._ Тiльки тодi, як Петраркою стане той, хто сьогоднi б'? жiнку, - наступить всесвiтня соцiальна весна. А ти ?? к чорту! Цiлу проблему! 7_ Я майже iду услiд за Лукою. Несу листа. Так. За iншо? ситуацi? я б його порвав, як порвав сто тридцять попереднiх. Але ж тепер я змушений його однести. I я несу. Сходами, вниз, де живе вона. Але як його передати? Iду далi вниз. Бачу, як з пiдвальчика виходить лiтнiй робiтник, обважений пакунками лiтератури. На ним Л у к а. Н а с т я суне йому кусок паски, крашанки. Шепотить: - Нате. У дорогу. Л у к а. Ну от... (До лiтнього, жест на крашанки). Брати, товаришу Гамар? Релiгiю? Л i т н i й (сердито). Бери! Все одно з'?мо! Щоб не здибатися з Лукою, я повертаю нагору. Бiля дверей Пероцького чую - дзвонять куранти. По тому дзвiнок електричний. Г о л о с П е р о ц ь к о г о (до економки). Телеграма од А н д р е з фронту: "Здобув вiдпустку. Першого при?ду, номером шостим". За пiвгодини вiн буде. Ванну i постiль, Анет. А менi, будь ласка, сьогоднiшнi витрати. Не ображайтесь, Анет. Я вам вiрив i вiритиму, але коли йде революцiя, треба щохвилини писати рахунки. Спасибi, Анет. (Чита?). "За три замки до дверей одинадцять карбованцiв сiмдесят три копiйки". А за розбиту росiйську корону, Анет! Запишiть. На карб революцiонерам. I за страйк на мо?му млинi - робiтникам. "За бром". Кому? Нам чи ?м? Не смiйте купувати! Де пахне бром, там скоро смердiтимуть трупи. Не смiйте!.. Прибутки!.. Вiд Ступай-Ступаненка за квартиру десять карбованцiв п'ятдесят копiйок. I все? А за мезонiн? За пiдвал?.. Виселити! Я не боюся ?хньо? революцi?. Одного лише боюся, щоб не розпаляли фундаменту, на якому стояла Росiя, - ?дностi й неподiльностi ??. А не розваляють Ступай-Ступаненки - Росiя висто?ть i пересто?ть яку завгодно революцiю. Росiя! Земля руськая! Русь! Де це так прекрасно грають? Анет, люба моя! Дiстаньте з гардероба мою унiформу. Я пiду до церкви, Анет! Пам'ята?те Великоднiй ранок тисяча дев'ятсот тринадцятого року, Анет, берiзку за вiкном i зорю? Тодi Росiя пахла, Анет, а нинi!.. Смирно! Це я на сво? мислi, Анет!.. Який хаос! Зменшiть витрати, Анет!.. Церемонiальним маршем! Мо? мислi! Повзводно! Тихо. Певно, пiшов, бо чую другий голос. Син Пероцького - Ж о р ж и к: - Анет, дорогая! Ну? А н е т. Жорже! Папа приказав зменшити витрати. Ж о р ж. Я оддам! Слово майбутнього офiцера, оддам! А н е т. Жорже, зрозумiйте, грошей нема. Ж о р ж. Слово честi, оддам! Знайте: за мiсяць-два нас, старший клас кадетiв, попрямують у прапорщики. Ух, пiду я на вiйну! На бiльшовикiв! Вдарю, вдарю чобiтками, брязну, дзенькну острогами, гляну в дзеркало, а там (зафантазував)_ молоденький офiцерик, у погончиках блискучих, чорнi вусики... А н е т. Мiй хлопчику-мрiйнику! Ж о р ж. Хлопчику?.. (Навмисне брутально i все ж стаки на?вно). Молоденький офiцерик, п'ять кондонiв у кишенi; ахм, - красуню! А н е т. (певно, очi великi, аж зблiдла). Жорже! Ж о р ж. Еntre nous soit dit! Ви, Анет, як Богоматiр, будете страждати, виряджаючи вашого хлопчика на вiйну. Розстебнете менi кiтель, начепите дукатика золотого i заплачете, як колись покiйна мамочка. А н е т, очевидячки, зворушена й розстiба ридикюля. За вiкном буде вечiр, як чернець смутний, i зоря, яко лампадник. Папа покличе. Знявши з носа окУ л яри, скаже вiн: "Ну, Жорже, будь слуга царевi щирий..." - I не мовить бiльше слова. А н е т, очевидно, вийма? асигнацiю. До вокзалу рисаком. Ви зо мною. Папа ззаду. У салон-вагон ввiйду я, аж там жiнка незнайома, молода, прекрасна, ну як ви, Анет. (Цiлу?). Лiктi в не? круглi, бiлi, груди, як у вас, Анет! Буде нiч, буде дорога, i розмови, i пригоди. (Ярливо цiлу?, як жiнку). А н е т. (очевидно, жах i задоволення). Жорже!.. Я папу покличу! Ж о р ж (одсапавшись). Тяжко зiтхне паровоз у ту сторону, де вiйна. Свисне: на вiйну - вiйну-ну!.. Iмператор - Росiя - ура! Я по?хав на вiйну! _ 8__ Вихором пробiга? повз мене. До Зiньки. Стукотить. З i н ь к а. Хто? Ж о р ж. Це я! Можна до тебе? З i н ь к а (виглянувши). До "тебе"? Ж о р ж. До вас. З i н ь к а. Чого? Ж о р ж. Я прийшов... Хiба ти... Хiба ви не зна?те? З i н ь к а. Мами шука?ш чи, може, заблудив? Ж о р ж. Я прийшов... Папа мене прислав! Грошi одiбрати! Тi, що за квартиру нам. Папа сказав - виселить тебе, якщо не заплатиш сьогоднi. З i н ь к а (перемоглася). Ну що ж... Заходь, хазя?не. _ 9__ Сливе навшпиньках пiдходжу до заповiтних дверей. Стою. Перша хвиля свiтло-ярого а_lltgro_ _molto_ _e_ _con_ _brio_ спада?. Вона гра? далi - свiтлий роздум бунтарного духу, вiчний спiв кохання. Раптом переста?:_ - А-а, мiй таток: пощипанi укра?нськi вуса, сивенький чубок! Б а т ь к о (врочисто чита?). "Учителя малювання та чистописання, укра?нця запорозько? кровi Iвана Степановича Ступай-Ступаненка лi-то-пис". В о н а (з гумором). Ой! Б а т ь к о. "Березня сьомого, року на Укра?нi тисяча дев'ятсот сiмнадцятого. Мiсяць тому вночi не спалось - думалось: нiч така велика, як Росiя, а Росiя, як нiч, - не видно й не чути нашо? Укра?ни. А нинi читаю вiдозву нашо? Центрально? ради: народе укра?нський, народе селян, робiтникiв, трудящого люду... мiсяць минув, а яка одмiна! Благословляю революцiю!" В о н а. I я! (В тон). Благословляю! Б а т ь к о. "Березня двадцять сьомого. Читав, як у недiлю в Ки?вi вiдбулось велике .укра?нське вiче. Сотнi, тисячi, десятки тисяч укра?нцiв заприсяглися образом Шевченка не складати рук, аж доки не вiдбудована буде вiльна наша Укра?на. Присягаюсь i я! В о н а. I я! Не тiльки Шевченком, - тобою, тво?ми вусами, тво?м сивеньким, таток, чубком. Б а т ь к о. "Тридцятого. Приснився пресвiтло? пам'ятi гетьман всi?? Укра?ни Iван Степанович Мазепа". В о н а. I менi! Немов ?хав автомобiлем, так? А за ним запорожцiв сила та все на велосипедах. Б а т ь к о. "Тридцять першого. Бiльшовики пишуть, що державних меж взагалi не треба. Вони за Iнтернацiонал. Це значить, i Укра?на без меж? Та як ?м не соромно!" В о н а. Ой як ?м не соромно! Б а т ь к о. Р. S. Треба розтлумачити ?м, в чiм справа i що таке Укра?на. (Допису?). Обов'язково! (Чита?). "Першого. Завтра Великдень. Думаю, чи потрiбен тепер Укра?нi Бог? Думаю, що коли й потрiбен, то тiльки свiй, укра?нський. Iнакший зрадить або обдурить. Маринка гра? цiлий вечiр якусь прекрасну рiч. Певно, укра?нську, бо менi вчува?ться: сивоусi лицарi-запорожцi мчать кiньми вiчним степом по щастя-долю для сво?? Укра?ни". Особливо, де ти, Маринко, гра?ш скоро, да отак (наспiву?): цоки-цоки-цок-цок! Тру-ту-ту? (Цiлу? ??). От заграй! Вона гра?. Знову здiйма?ться вгору з бунтарних глибин до зоряних просторiв хвиля свiтло-ярливого пафосу. За нею, зда?ться, пливе пiд напнутим вiтрилом завiси освiтлений покут кiмнати: погруддя Шевченкове, квiти, вона над клавiром, батько з лiтописом i я за дверима. Ми пливемо над життям на кораблi "Арго" до вiчно прекрасних кра?н, кожний по сво? золоте руно. Б а т ь к о. Соната? М а р и н а . Патетична. Б а т ь к о. Як автора на прiзвище? М а р и н а . Бетховен. Б а т ь к о. Невже не укра?нець? М а р и н а . Нiмець. Б а т ь к о. Значить, мати була укра?нка. М а р и н а . Тату, ти комiк. Вiн скоро сто лiт тому, як помер, i на Укра?нi нiколи не жив. Б а т ь к о. Хм... Чув десь нашу музику! Украв! Соната укра?нська. Он росiяни - цiлого Глинку у нас украли та й кажуть, що ?хнiй Глiнка! Та який вiн Глiнка, коли вiн Глинка! Прiзвище укра?нське! Укра?нець! Ну, та тепер не дамо! Не дамо, Маринко, не дамо! Нi пiвглинки, нi вуглинки! Ось пiду я зараз вулицями, пiд церкви пiду, де тiльки ? люди, агiтувати й проповiдувати за вiльну нашу Укра?ну. Бо кожний тепер укра?нець мусить, лягаючи, в голови класти клунок думок про Укра?ну, вкриватися мусить думками про Укра?ну i вставати разом з сонцем з клопотами про Укра?ну. Вiдбуду?мо - тодi за Iнтернацiонал, Ось як, а не так, як ви пишете, товаришi бiльшовики! Бо хiба ж може бути Iнтернацiонал без Укра?ни, без бандури?! М а р и н а. Тату, ти комiк. (Цiлу? його)._ Б а т ь к о. Iду! Я всовую листа мiж одвiрки й дверi i мчу до себе нагору. Виглядаю._ _ 10_ С т у п а й - С т у п а н е н к о (одчинивши дверi)._ О! Лист! Це тобi, Маринко. М а р и н а. Без марки й штампа? С т у п а й. Певно, той, що з неба пада укра?нкам, - золотий. (Iде)._ М а р и н а (сама)._ Не золотий, а голий. (Чита?, деякi слова повторю? вголос)._ "...Ця музика, певно ж, про юнака, що мчить конем степами, шука? кра?ни вiчного коханая..." (З теплим, гумором)._ Ма?ш! Iще один комiк... Ну!.. (Чита?)._ "Там, у голубих вiкнах, дiвчина, самiтна..." Хм! (Усмiха?ться, лiву брову справдi трошки ломить)._ "Скажiть, вiтри, або ви, зорi, чи вийде дiвчина йому назустрiч?.." (Очi мрiйнi, голубi. Пауза)._ Скажiть, monsenieur, вiтри, шепнiть, madame зорi, як вiдповiсти цьому ще милому комiковi - нашому вiдлюдниковi?.. (Сiда?. Нотний столик. Олiвець. Лiва рука на клавiшах. Права за думками_ - пише). _"Дiвчина самiтна. Так. I жде. Кого! Не знаю, але вже давно жде! У снах, у мрiях, десь нiби в голубих вiкнах, когось iз-за Днiпра, чи то вiд трьох могил, од Жовтих Вод, чи з Сiчi ждала й жде. Кого? (Торкнувшись клавiшiв)._ Можливо, вас, поете милий. Напевно, вас, якщо ви на конi. Так, тiльки вас, якщо ви на конi й при збро?". Нi!.. Цього не напишу, бо це вже од програми. Хай буде од душi. (Перебира? клавiшi)._ "Жде вас, поете милий. Самiтна дiвчина. В кра?нi, де на дверях два замки iржавi висять, московський i польський, жде i мрi?, що тому оддасть i душу, й тiло, хто замки тi позбива?..." Нi, хай буде од душi!.. 11_ М а р и н а гра?. Менi зда?ться, ще одна хвилина, ще один дотик руки - i хвиля свiтло-ярливого пафосу досягне неба, задзвенить об зорi, i тодi небо - зоряний рояль, мiсяць - срiбний рiг заграють вiчну над землею патетичну симфонiю. Менi неможливо ясно в очах, я бачу далекi зорянi простори, я нiби чую музику зiр, одного.не бачу - як до мене йде з листом М а р и н а . На сходах обганя ?? вiйськовий. Офiцер. Огляда?ться. Збiга захоплений до не?:_ - Моn Diеu! Це ви, Маrinе? Здрастуйте! Впiзна?те вашого колишнього гiмназiального chevalier d'amour А н д р е? Три роки не бачились! Бiльше! Пам'ята?те, я написав вам секретку на танцвечорi, сам принiс, сам познайомивсь! А як ми танцювали вальс-менует? А ви тепер ще краща стали. М а р и н а . Ви з фронту? А н д р е. Допiру. Страшенно радий. Уявiть темряву, ями, окопи, все в глинi, в багнюцi, навiть небо - i отак день за днем, мiсяцi, i сам ти нiби з глини, без женщини, себто без душi, одна лише темна хiть до не?, важка, як чорне? живе срiбло. I от контрасти: я ?ду по?здом, огнi i укра?нськi зорi... М а р и н а . Ви самi ж росiянин? А н д р е. Але люблю, бо вони мо?... ?ду по?здом, огнi i зорi, вокзал, i от я вiзником на гумових шинах. Чорт! А тут ще дзвони. I раптом ви, Магiпе, та ргетiеге iепаге88е. Я не можу бiльш... (Руки простяг), _Ну, Христос воскрес! М а р и н а (одступила)._ Воiстину... А н д р е. Ну що ж... Я поцiлую вашу тiнь! (Цiлу?). _За цей момент, за зустрiч цю я радий зараз повернуть назад, на фронт i битись там за вас без вiдпустки цiлий вiк. За вас!.. М а р и н а . I за укра?нськi зорi? А н д р е. З цiлим свiтом! М а р и н а. Спасибi. Але ви перед цим загляньте до сво?х, обмийте глину, вiдпочиньте... Це вам такий наказ. А н д р е. Маrinе! М а р и н а . I завiтайте завтра! Корнет, цiлуючи ?? очима, бiжить додому. М а р и н а йде до мене. Затриму? поступ. Крок вперед, крок назад._ Поет, можливо, завою? твою душу, цiлий свiт, але жодного кiлометра територi?, моя Жанно д'Арк... (Верта?ться)._ _ 12_ Чую втрете "Патетичну". I раптом супровiд до allegro - стоголоса мiдь Великоднiх дзвонiв. Дивлюся у вiконце. Дзвiницi, як бiлi тополi. З найближчо? пливе спiв хорний: "Христос воскрес". Кометами здiймаються ракети, червонi, голубi, зеленi. Танцю? свiт. Патетичний концерт. I тiльки низько над обрi?м висить блiдий, пощерблений серп мiсяця - розп'ятий мiфiчний Христос._ _ 13_ Вернувся Ступай, зворушений, пiднесений, аж чубок подерся угору._ - Грай, Маринко, "Патетичну", - Укра?на воскреса?! Тiльки що загiтував, залучив до нашо? "Просвiти" аж три нових члени: учителя слобiдсько? народно? школи, сусiдського тесляра i нiчного сторожа. Грай! Так! Отак! Гех, сучо? ти мами святая Русь, гарбуз тобi тепер у твiй товстий державний зад! Слухай, як дзвонить i гра Укра?на! Устають з могил сивоусi запорожцi, сiдають на коней. Цоки-цоки!., Чу?ш, мчать? Сивоусi лицарi... М а р и н а (гра?)._ Покiйними не ввою?ш. Гей, якби повстанцi! Молодi, тату! С т у п а й. Мчать по долю золоту вiчними степами Укра?ни. Гульк - зоря. Стали над вiками, блиснули списами. Гей! М а р и н а. Гармат би нам та кулеметiв замiсть мрiй, тату. С т у п а й. Що? М а р и н а. Нiчого. Ти, татусику, поет, кажу. Ступа й. Я - укра?нець. Стривай, Маринонько, я зараз буду з ними христосуватися. (Дзвонить в телефон),_ Будь ласка, двадцять три нуль сiм... Директор гiмназi?? З вами хоче похристосуватись укра?нець Iван Степанович С т у п а й-Ступаненко. Укра?на воскресла! А ви одмовляйте: воiстину воскресла! Ха-ха! Грай, Маринко, "Патетичну"! (Дзвонить). Будь ласка, сiмнадцять два нулi. Од iнфантерi? генерал-майор П е р о ц ь к и й. 14_ П е р о ц ь к и й бiля телефону, в унiформi:_ - З ким маю честь? С т у п а й. З вами волить похристосуватися на сво?й землi укра?нець Iван Степанович С т у п а й-Ступаненко. Укра?на воскресла, ваш-дит-ство! П е р о ц ь к и й (переждем, поки йому врiвноважилось серце)._ Атвечаю. Смiр-но! Равн?нi? на едiную-н?д?лiмую, гаспада укра?нци! С т у п а й. По-вкра?нському не так. Струнко, ваш-дит-ство! Церемонiальним маршем, на одного генерала дистанцiя, з Укра?ни кроком геть!.. Маринко, грай "Патетичну"! _ 16_ З i н ь к а, Ж о р ж. З i н ь к а (чита?)._ "Даю цю посвiдку колишнiй нашiй поко?вцi Зiна?дi Масюковiй на певнiсть того, що я з доручення мого папи, генерала Пероцького, одержав вiд не? сiм карбованцiв комiрного i з доручення ж папиного заплатив цi грошi за перший мiй вiзит до не? i сiм додатково за папу, що не заплатив ?й за перший вiзит свiй ще року тисяча дев'ятсот тринадцятого, теж на Великдень. Вихованець енського кадетського корпусу Ж о р ж П е р о ц ь к и й". Так. Тепер ти, Жоржику, ходи додому. Ж о р ж (навколiшках)._ Ну, порви... Прошу вас, порвiть. Ну хоч не показуйте. Не покажете? Нi? З i н ь к а (виводить його, зачиня? дверi. Сама)._ Ой Боже ж, як важко. (Бере гiтару, гра? i молиться)._ "Ой Боженьку, Боже" Чом ти не поможеш? Чи, може, безплатно помогти не хочеш? Чи, може, й ти, Боже, вже хочеш того же?" Так приходь! 16_ У пiдвальчику, як статуя, Настя. Скаменiла - в дверi лiзе безногий солдат з георг, хрестом:_ - Чи впiзна?ш, Насте, чоловiка?.. Здрастуй! Бач, вкоротили мене трошки, зробили нижчим за всiх. Ну, нiчого! Пiду до сво?х на завод, може, пiднiмуть. Зда?ться, сказав "пiду" - полiзу! Другий же мiсяць, як лiзу. До тебе. Чого ж стала, Насте! Приймай ув об'ятiя героя, половину чоловiка твого! (Долiз до середини пiдвальчика i заплакав)._ _ II_ 1_ День. Сонячне" виблиску? гелiкон. Я безсонний i невтомний крокую по кiмнатцi. Пiдо мною все тi ж перiодично б'ють куранти. М а р и н а гра? тую ж "Патетичну сонату", але сьогоднi вже не зоряне grave я чую i не свiтло-ярливе allegro molto brio, а сонячно-квiтчане adagio cantabile. Ну, а менi, звичайно ж, увижа?ться: безмежний степ, над ним пливе в човнi "Арго" вона, звичайно, лiву брову трошки ломить, очi голубi, на веслах квiти i роса. I ось удруге приходить до мене мiй неромантичний друг Л у к а: - До?хав? Я нiби не розумiю. Мовчу. (Ущипливо)._ До ?? ворiтець? Я мовчу. Ну, листа, звичайно, ти порвав? Я (патетично)._ Однiс, Луко! ?й-бо, однiс!.. Л у к а (вражений)._ Ну й що? Як? Я. Одгадай: яка це дорога, що нею свiт iде тисячолiття i не зна? втоми? Л у к а (зрозумiвши безнадiйнiсть мого любовного становища, рiшуче)._ Дорога революцi?! Я. Дорога кохання, Луко! Одгадай: без яко? дороги свiт давно б уже ?внухом старим бродив по пустинi життя? Л у к а. Без дороги революцi?, як оце ти зараз ?внухом тут ходиш. Слухай, Iлько! Сьогоднi манiфестацiя об одинадцятiй. Органiзатори - всi тi, хто революцiю оберта на оперетку або лiтургiю, а класову боротьбу на паради й цiлування, сказав нам петроградський товариш. I я кажу. До них пристануть, мабуть, i вашi укра?нцi, - в рушничках уже, посватались! Бiльшовики органiзовують контрдемонстрацiю. Розумi?ш? Нашi заводськi хлоп'ята всi за бiльшовикiв. Менi доручили роздавати лiтературу на нашiй вулицi й агiтувати проти вiйни, за восьмигодинний робочий день, за передплату "Правди". Ходiмо, га?.. На вулицю!.. Поможеш роздавати лiтературу. А то й так. Просто. Щоб нашого брата було бiльше. Я. Я пiду... але я трошки згодом. Л у к а. Чому? Я. Я... я зараз iду до не?. Не вiриш? Я вже б давно пiшов, та стерегли мене, не пускали. Луко, двi дикi звiрихи: соромливiсть i вовкуватiсть. А сьогоднi, всю нiч виходивши, я нарештi ?х втомив, проклятих, i приспав. Сплять. I я пiду! Зараз! Я вже й першi слова наготовив про наше побачення: "Ви не здивуйте, що я непрошений, - скажу, - непрошено зайшли до мене ви у серце!" Нi, не так. Скажу просто: "Здрастуйте!" I не так: "Вдома?" - "Вдома..." Нi: "Я не спитавшись увiйшов, це привiлей старцiв i закоханих". Л у к а. Нi, ти вже краще так: "Вдома?" - "Вдома". Тодi ти: "Простiть, але в мене не всi дома, i я прийшов, щоб ви побачили iдiота з iконкою вiчно? любовi, з дiвчачим фартушком замiсть червоного прапора. Та якби ж iдiота! - Паскудника! Зрадника!" От!.. I знай, Iльку, востанн? до тебе прийшов я, востанн? й кажу просто; вiршi ми з тобою писали, арифметики навчив мене, географi?, книжки читали, товаришували, але коли ти зразу не вийдеш на вулицю, себто на дорогу революцi?, то я тобi не товариш i ти менi не товариш. Раз! Два! Три! (Пiшов)._ Я (услiд йому)._ Адже ж сам ти почува?ш. Луко, що легше, мабуть, вчинити аж три революцi? зразу, нiж, скажiм, вiдкритися дiвчинi вперше, що любиш... Га, Луко? Так дивись, я йду! 2_ I я справдi йду. Сходами вниз. Знову одна течiя несе мене до П дверей, друга односить i гонить униз._ 3_ Непочута розмова._ М а р и н а (перегравши)._ Буде! А н д р е. Маrinon! Ще i ще!.. М а р и н а . Невже i вам подоба?ться? А н д р е (ревниво)._ "Невже i вам"! А ще кому? М а р и н а . Угадайте. А н д р е. Ну, звичайно, кому ж. Йому! М а р и н а . Угадали. Сьогоднi навiть уночi розбудив: У А н д р е очi рогом. "Заграй, дочко, "Патетично?", бо вже щось не спиться". А н д р е. I я б вас розбудив, коли б було дозволено. М а р и н а. Йому все якiсь запорозькi лицарi з цi?? музики бредуться в голову, вiчнi степи, Укра?на, а скажiть, що вам? А н д р е. Менi?.. Угадайте! М а р и н а . Росiя? А н д р е. Честь оддаю, але нi. М а р и н а . Революцiя? А н д р е. Вiтаю, але нi. М а р и н а . Ну, не Укра?на ж? А н д р е. Укра?нськi зорi, дзвони й сходи. Я iду. Раптом зустрiч. Я цiлую чиюсь тiнь. Тiнь краси! Шедевр! Менi хочеться узять ?? на руки i нести, нести... М а р и н а . Ви сказали - вiта?те революцiю? За що? А н д р е. Нам потрiбнiший тепер трикутний капелюх, нiж Мономахова шапка. М а Р и н а. А вгадайте, що менi ввижа?ться од музики? А н д р е. Таток? М а р и н а . Щось чудне i незрозумiле. Привид, сон, реальнiсть, усе разом. Нiби темна й дика ? кра?на i така ж пригноблена, що забула навiть про сво? учора i не зна, що буде з нею завтра. Сон. Два замки iржавi висять, печатi з орлами - бiлим, двоголовим. Замкнуто минуле, замкнуто прийдешн?. В тiй кра?нi дiвчина самiтна. Мрi? й жде. I зна?те кого? А н д р е. Кого? М а р и н а . Лицаря, що любить укра?нськi зорi. А н д р е. Так? М а р и н а . День у день, нiч у нiч, щоб замки тi позбивав i дверi одчинив... А н д р е. Дiвчинi? М а р и н а . Дiвчинi й кра?нi. (Зiрвала кiлька акордiв з фортепiано. Пiднесла ?х у долонях, нiби квiти)._ Мо? любощi це - сон, може, мрiя - дiвчина стрiча? лицаря. Отак (уда? з себе сповнену любощами дiвчину, зустрiч)._ "Любий мiй, давно бажаний, милий!.. - I поведе, як гетьмана, у свою свiтлицю. Скаже: - Ой дзвонiть, софiйськi дзвони, щоб люди не чули, як я милого цiлую..." А н д р е. Маrinе! Скажiть! Це лише мрiя, чи ? до цього практичний шлях, реальна програма?.. М а р и н а . Це лише мрiя, музичний привид химерно? дiвчини. А втiм - замiсть трикутного капелюха може ж бути гетьманська булава? Тодi це програма. На Укра?нi. Ви заздалегiдь форму?те загони вiльного козацтва, я - органiзацiю. Це практичний шлях. Щось чудне й не зрозумiле - правда? А н д р е. Хай дiвчина жде лицаря! М а р и н а . Так? А н д р е. Лицар буде! Вiн уже на порозi. _ 4_ Одчинивши тихо дверi, я:_ - Простiть!.. Я не спитавшись увiйшов, - це привiлей старцiв i закоханих... Я бачу корнетову спину. Вiн навколiшках, цiлу? ?? кiнчик сукнi. "Лицар прийшов. Вiн просить посвяти. Маriпоп! Мила!" - чую я i, непомiтний, iду геть._ _ 5_ Я повертаюсь до себе на горище. Менi неймовiрно важко. Я не впiзнаю речей. Все змiнилося, померкло, посiрiло. Навiть сонце на небi вже не сонце, а якийсь жовтогарячий пластир на ранi. Скрiзь запалення i бiль. Шепочу: - Ну що ж... Ще хлопчиком колись гнався ти за мрiями на паличцi верхи i з розгону, пам'ята?ш, босою ногою на розбите гостре скло - до костi, до серця?.. Як упав ти з палички-коня на смiття якесь, пам'ята?ш? Ну от! тепер з розгону з примрiйного коня... Який смiтник кругом! Невже ж весь свiт лише смiтник, а мрi? - випари iз його!.. Так, Луко, всi дороги в свiтi - це лише орбiти: якою б не пiшов, все одно повернешся туди, звiдки вийшов, - в яму. Рiзниця лише та, що коли народжу?шся - випада?ш з ями; вмира?ш, то попада?ш в яму. От i все. Чого ж iти! Куди iти? Кружляти по орбiтi?.. (Пiдходжу до вiконця)._ Кинутися вниз, чи що?.. (Дивлюся)._ _ III_ 1 Уявiть собi, друзi, вулицю старого губернiального мiста, со-| нячний рiг будинку, хмарку над золотобанним собором, далеку "Марсель?зу". Сидить чистiй. Спiва?: В суботу i в недiленьку, Сказать би раз у раз, По вулицi гулялисi В штиблетах господа-с. А як прийшла свободонька, Вже вулиця не та-с: Нема, нема роботоньки З суботи й до суботоньки, да-да-с. 2_ Пiдходить другий. Сiда?:_ - Браво! Бiс! Ви спiва?те, як опера, що горить. П е р ш и й. А ти квитка купив, що сiв на це? мiсце? Марш! Д р у г и й. Ви не подумайте, що тут вам справдi опера, а ви бiлетер. П е р ш и й. Це мо? мiсце. Д р у г и й. Тепер свобода слова, совiстi i мiсця. П е р ш и й. Пишуть: "Пролетарi всiх кра?н, ?днайтесь", - а ти що!.. Д р у г и й. Яй прийшов ?днатися, ну! П е р ш и й (заспiвав i затарабанив щiтками)._ Ой чистю, чистю, чистю - Штиблети, як сонце... Д р у г и й. (ще голоснiше). А я й сонце вам почистю, Не то що штиблети... П е р ш и й. Дак ти справдi конкуренцiю прийшов робити? Марш, кажу! Д р у г и й. Ша! Он де конкурент... (Показу? на Оврама)._ _ 3_ Лiзе О в р а м з ящиком i щiтками._ Д р у г и й. Дотепная ? во?нна приказка: де два б'ються, третiй не лiзь. Правду я кажу, громадянине солдат? О в р а м. Я вже пiсля бою - от i лiзу. Д р у г и й.. Ви лiзете туди, де всi?? роботи не бiльше, як самому собi почистити ботинки. О в р а м. Гей, якби ж я мав таку роботу, то я б сюди нiколи не прилiз!.. _ 4__ Я бачу, як люднi? вулиця, голоснiша?, ближча? "Марсель?за". За нею нiби пливе угорi хмарка од собору. На балкон виходять старий П е р о ц ь к и й. Нижче на ганку М а р и н а й А н д р е. М а р и н а . Подивiться, який день! Отакий дiвчина замовить у бога день, як вийде зустрiчати лицаря (спинивши рух А н д р е до себе)._ Цс-с-с!.. Дивiться, таток он - вийшов агiтувати. Даваймо послуха?мо! Начепив жовтоблакитну квiтку - от комiк!.. П е р ш и й (навстрiч Ступаевi)._ Ой чистю, чистю, чистю, Вакса, як свобода!.. Д р у г и й. Сонце, бачите, блищить, як То моя робота!.. С т у п а й (виставивши ногу першому)._ Будь ласка!.. Та ба! Стривайте! Ви хто? П е р ш и й. Як хто? Чистiй. Збира?ться натовп. С т у п а й. Та нi! Яко? нацi?? П е р ш и й. Рас?йсько? держави, звичайно-с! П е р о ц ь к и й(з балкона)._ Браво! С т у п а й (знявши ногу, до другого)._ Ви яко?? Д р у г й й. А вам яко? треба? С т у п а й (до Оврама)._ А ви?.. (Впiзнавши)._ А-а! Сусiда знизу! Оврам-котляр! Свiй! Укра?нець! Будь ласка!.. (Виставля? ботинки)._ М а р и н а (на ганку до А н д р е)._ Ну, не комiк? А н д р е. Це приклад нам!.. Хвалю! Д р у г и й (до першого)._ Ви бачили такого малахольного? П е р ш и й. Чого вiн хоче? Д р у г и й. Вiн хоче, щоб йому вже нацiя ботинки чистила._ С т у п а й. Ми, С т у п а й-Ступаненки, хочемо, щоб нацiя наша чужих чобiт не чистила! Пора! Вiльними стати пора! Мусимо сiсти на конi й мчати по наших козацьких степах разом з орлами й вiтрами!.. (Йому аж почувся той тупiт в супроводi патетичного allegro molto e con brio)._ Цоки-цоки, цок-цок! М а р и н а . Браво, таток! Браво! А н д р е. Браво! О в р а м. Ви, може, й сядете, та нас куди посадите? С т у п а й. Кого це вас? О в р а м. Ну, мене от... безногого пролетарiя вкра?нського? (Показав на чистив)._ ?х ось... З i н ь к а (вийшла з натовпу п'яненька)._ А мене?.. Знову, мабуть, за пiдсiдельню, за перинку, га?.. (До натовпу)._ Казали, як прийде свобода, то вона - як мама: не журися, мовляв, дiвко, - вискочиш iз ями. Буде свiт тодi, як цвiт, ще й милий, як сонечко. То оце я й кличу: дорогий мiй, милий!.. Г о л о с з н а т о в п у. Хто? З i н ь к а. Та хто обiзветься!.. Смiх. Хоч, кажуть, я така, що й за п'ятака, а проте не все ще спродала, зоставила дещо про милого, що прийде ж" думалось, до мене хоч на день - на мiй Великдень. Смiх i голос. Обiзветься мiльйон! З i н ь к а. Вас мiльйон, а його нема?. Свiчку засвiтила, платтячко надiла голубе, дiвоцьке, а вiн щось не йде. То пiду, подумала, до сусiди, вiн теж безталанний. Прийшла до сусiди, а вiн листи пише. То пiду я на вулицю, крикну, погукаю: милий, дорогий! Дорогий мiй, милий!.. П е р о ц ь к и й (з балкона)._ От вам, панове, свобода слова! I взагалi свобода! Суть свободи! Символ! (Iде з балкона)._ Л у к а. Так! Це суть буржуазно? свободи! Символ! Людина кричить... (_Д_о натовпу)._ Товаришi! А н д р е (перебива?)._ Громадяни! С т у п а й (очнувшись i собi)._ Брати укра?нцi! Я бачу, як у натовпi виру? три течi?. Кожен хоче стати поближче до свого оратора. А н д р е влаштовують овацiю. Тому вiн почина? перший: - Хто не бачив, хто не зна кра?ни нашо? учора? Кра?на наша... С т у п а й. Укра?на! Л у к а. Трудящий люд, пролетарiат!.. А н д р е. Вся Росiя - це нерухомий був, гнiтючий монумент: трон, до його сходи - приступцi рабства i на приступцях ми, раби, рабом був комiр золотий, сенатор, камергер у палатах... Л у к а. Брехня, товаришi! Рабами ми жили й жи?м - робiтники, солдати, i росiяни, й iншi! С т у п а й. Злиденнiших нема рабiв у свiтi, як ми, братове укра?нцi! А н д р е. Рабом, звичайно, був мужик i укра?нцi. Громадяни! Кра?ну рабства i неволi... С т у п а й. Укра?ну! А в д р е. Край несвiдомостi i прози... Л у к а. Хрестiв i шибениць... А н д р е. Не мiг я бачить сам крiзь сльози (патетично}. А нинi? Патетична пауза i десь звичайний, дiловий голос чистi?в: - Почистить треба, громадянине! А н д р е. А нинi, бачим ми, далеко нам пахне вiльная дорога. Горить зоря свободи. Сiяють горизонти. Так! Нам треба сiсти на коней! I помчати на захiд i на схiд. Щоб несла кра?ну нашу вже не тройка, а мiльйон мiдносталевих коней, щоб, як блискавки, блищали золотi? булави, щоби прахом розпадались перед нами всякi Дарданелли, i не тiльки розступались всi народи i держави, а щоб упали нам у нозi навiть вiтри i вклонились горизонти! Оплески. Вигуки "слава" i гомiн. П а н н о ч к а (захоплено до матроса)._ Матросику! Тепер ви проб'?те Дарданелли, так? М а т р о с (вибите око, рябий, голос, як зiпсований клапан гармонi?). Вашi, панночко, хоч i зараз, а турецькi которi - хай вони он (на А н д р е) пробивають. Д а м а (затрясла войовниче пером)._ Ми на наших зборах, ми, слабкi жiнки, одкинули пропозицiю бiльшовикiв про припинення вiйни. Ми сказали: ми вою?мо не з вiйськом нiмецького народу, а з вiйськом Вiльгельмовим. Вперед! На фронт! М а т р о с (да? дорогу. Ручкою)._ Будь ласка! Пiдноситься голос Луки. Трошки запина?ться: - Горить зоря свободи i свiтить поки що кому? У вiкна буржуазi?, бо в наших пiдвалах i вiкон нема. Далi скажу: коли буржуазiя хоче сiсти на конi, то це значить що? Що всi шляхи до всiх у свiтi Дарданелл буде вкрито нашим трупом. На сяйних ?хнiх горизонтах ждуть нас хрести i кладовище. Вiтри впадуть ?м у нозi, - це значить що? Це значить, нас вони гойдатимуть на шибеницях. Товаришi! Виходьте на iнтернацiональнi дороги, засипайте мiж собою ями, окопи, - братайсь! А всi фронти, скажу я вам, повертай на буржуазiю! Iще скажу: замiсть золото? хай блискавкою б'? на нашiй Укра?нi булава робочо? диктатури! М а т р о с. А буржуазiю, котьолки i юнкерню у трюм землi! На дно свободи! А н д р е. Наш девiз - свобода, рiвнiсть i братерство! П а н н о ч к а (?й Оврам цим часом чистить черевик). Свобода! Рiвнiсть! Братерство! (Од захоплення затупала нiжкою). О в р а м (одкинувши раптом коробку). Десять рокiв робив я на заводi, три воював. За це, бачте, дали менi хрестика. Тепер дають свободу - свободу лiзти з хрестиком до гробу. Свобода? Я без хлiба. Рiвнiсть? Я нижчий од усiх, без нiг! Братерство? Я чистю вашi ноги!.. Дак нате вам ваш хрестик, вернiть менi мо? ноги! (Зрива? й кида? геть георг. хреста). Л у к а. Наш девiз: вся влада Радам! Свiтова революцiя! Соцiалiзм. На даху будинку Ж о р ж и к з нацпрапором. Без кашкета. Захоплений кричить: - Мiй девiз - Росiя! Iмператорi Ура-а-а-а!.. (Стрiля? вниз). Я бачу, як похитнувся Л у к а. Я (кричу)._ Луко! I щосили бiжу вниз. Вибiгши, я бачу, як натовп подався урозтiч. Вулиця порожнi?. Посерединi ранений в руку Л у к а. З i н ь к а перев'язу? рану. Оврам. Далi матрос. Вiн на когось свариться: - Пождiть, пождiть!.. Прийде на вас судьба! _ IV_ 1_ Уявiть собi, друзi, тую ж таки вулицю й мiсто, запiзнене в Жовтень. Вдалинi гарматний стугiн. Вiтер. Нiч. Я на тайнiй вартi бiля тайного повстанпункту, що прита?вся в Оврама в пiдвалi. _ 2__ У пiдвалi запнуто вiконце. Свiтить каганець. Капа? вода. Г а м а р пише. Вiв у шапцi. Бiля його посланець теж у шапцi, напружено жде. У кутку на полику О в р а м, бiля його тiнню Настя. Г а м а р. Ревштабовi... (Подумавши, рве написане). _Нi, ти краще перекажи. Дислокацiя: партизани на станцi?, настрiй нiби бiльшовицький, наш. Бiлi по цей бiк залягли. Пiд боком у мене ?хнiй резерв - кулемети, пiхоти сот зо три. Злi. Вiшають. Молебень справляють. Нас буде так: по три, по п'ять у квартирах. Чоловiк iз сiмдесят робiтникiв. Нашi всi напоготовi. Збро? мало? На рушницю три патрони, зате настрiй вартий стам. Ентузiазм! Проте думаю, що, не зговорившись з партизанами, починати повстання небезпечно. На зговори я послав Луку. Жду на нього. Коли ж не вернеться, умовились, до сходу мiсяця самi почнем. I все. Точка. Н а с т я. Зда?ться, хтось iде... О в р а м (ло паузi)._ Вiтер! Г а м а р (думаючи про сво?)._ Що? О в р а м. Вiтер! Гамар зиркнув на годинника. Н а с т я. Сiмсот п'ята, впала, як пiшов. Шоста. Сьома, восьма... О в р а м. Цс-с... Посланець iде._ _ З_ Тим часом нагорi._ М а р и н а (пише)._ "Штаб. Пероцькому. А н д р е!.." (Рве написане)._ Нi, ти краще (батьковi)_ так перекажи. С т у п а й. Може б, телефоном?.. М а р и н а . Комiк! Таких речей у телефон не кажуть. Перекажи, що комiтет... С т у п а й. Який це комiтет, Маринко?.. М а р и н а . Вiн зна?... Зараз допомоги не може дати. Але вiн вда?ться, i зробить це негайно, до сiльських сво?х вiддiлiв. Перекажи: ще день - i допомога буде. Ну, ще що?.. Що пiдвали неспокiйнi, це вiн зна?. Але перекажи: можливе повстання робiтникiв - треба берегтись удару з тилу. Перекажи, таток! А головне: бiжи, мiй любий, i дiзнайсь про все: як на фронтi, що у штабi, який настрiй?.. Ну, i все. (Цiлу? батька)._ С т у п а й. Знов бiжи! Я вже не знаю, чи я укра?нець запорозько? кровi, чи я просто кiнь. I нiчого не знаю. Якийсь комiтет. Кiш ма? бути, рада! - у них комiтет... Та хiба так воювали колись запорожцi!.. (Бiжить)._ 4__ Я подаю сигнал сво?м - "небезпека". Ховаюсь за примурок. Вулицею проходить ворожий патруль. Дво? курять з рукава - червонiють вусики, миготить кокарда. Один спотика?ться: - Ч-чорт!.. (Впiвголоса)._ Закопали, а ноги од колiн стирчать. Д р у г и й. Вам жаль, чи що? Бiльшовицькi ж! П е р ш й й. Не жаль, заважатимуть тiкати! Т р е т i й (видно, п'яний, спинившись перед закопаним)._ Безподобно! Оригiнально! Мiй антипод! Вiн головою туди, я - сюди. Коли у нас день, у нього нiч, i навпаки. Хай живе географiя, i нумо мочиться на нього!.. 5_ Iнодi менi вчува?ться, що десь грають. Ах, це, певно, з напруження галюцину? мо? вухо. А коли не вухо, то це вiтер в дротах. Iнакше i бути не може. Бо ж хто iнший наважиться грати в таку нiч. Тiльки вiтер. Та ще, може, п'яна З i н ь к а на гiтарi - цiлий день гуляла з офiцерами i зараз. А що, як не вiтер, не З i н ь к а, а хтось iнший? Наприклад - вона. Он ?? покут, наприклад. Вiкно завiшене килимом. Горить, мабуть, свiчечка. Глухо, як у каютi. Глуха десь канонада. Вона неспокiйна. Дослуха?ться. Тихо ходить. Ще тихше пробу? грати (фрагменти з патетичного гопао). Так. Вона гра?. Хай же пливе ?? човен, музики повен, серед цi?? тривожно?, вiтром збурено?, вiтром розорано?, чорно? ночi!_ _ 6_ Менi чудно: я на вартi, а навколо музика. Десь блимнуло жовтлявою смужечкою свiтло._ М а р и н а одслоня? крайок килима у вiкнi, майнуло ясно-голубим. Його загасило вiтром i музикою з "Патетично?"._ Одходить i гра? grave._ За акордами басiв неспокiйний тупiт, цокання копит. Хтось креше вогонь. Темним степом кiнь бiжить. Ах, то ж ямчу, конем в кра?ну вiчного кохання! За чорним обрi?м край голубого вiкна жде вона. Он-он вигляда?. М а р и н а знов одслоня? вiкно. Дивиться. Йде сходами вниз. Назустрiч виходить. Простягла до мене руки - лiву брову трошки ломить, очi усмiхаються. М а р и н а дивиться на мене сонного._ Нас оповива? музика з гопгiо. Мелодiя, як срiбний серпантин. Разом з цим я чую вiтер, бачу нiч. "Сонце не любить! так землi сво??, як люблю я вас", - хочу сказати я Маринi - не можу. Вона нiби одходить, одплива?. Серпантин рветься i згаслий летить за вiтром. Вона нiби на човнi. Бачу, щогла, гра? парус, струнами напнулись шкот i брас, замiсть гошiо знов чую grave._ М а р и н а ста? пiд парус._ "Це "Арго"?" - питаю я. "Це старий козацький човен, запорозький", - каже вона._ "На козацьких човнах вiтрил не було", - згадую я._ "А хiба це вiтрило?"_ Я вдивляюсь i бачу прапор - вiн жовто-блакитний. одплива?мо. Назустрiч нам Л у к а. Вiн, зiгнувшись, несе плечах червоного прапора. Прапор чомусь круглий, я" мiсяць. Я згадую, що я кинув варту, що я зрадник. Мене охоплю? сором, неспокiй, тривога._ "Луко!" - кричу я._ "Цс-с-с", - свариться Л у к а._ _ 7_ I справдi - це пригнувшись перебiга? з того боку вулицi Л у к а. Над обрi?м мiсяць. Вiн густо-червоний i од вiтру неси кiйний. Вiн справдi похожий на прапор._ Я (рух до Луки}._ Ну? Л у к а (задихана)._ Мiсяць!.. Скорiше!.. Гамар? Я. Тут! На схiдцях нас зустрiча? Гамар. Л у к а (запалено)._ Проскочив за кладовищем, де ярок (до мене)._ Пам'ята?ш - гуляли весною, де ти вiршi вчив мене писати. Ху-х!.. Кадети не помiтили, а повстанцi трохи не вбили - думали, шпигун. Нарештi ?хнiй отаман. Ху-х!.. Провiрив, розпитався, скiльки у нас сили й хто. Кажу - робiтники, браку? збро?, про все, про все сказав, ху-х!.. Переказали так: як тiльки зiйде мiсяць, щоб ми ударили, тодi й вони пiдуть в атаку, а ми щоб ударили в тил, обов'язково, ху-х!.. Це не од страху, бо бiг я що ? сили, бо мiсяць уже сходить (до мене),_ ще й вiтер, ой же вiтер, ху-х!.. Г а м а р (пiднесено)._ Наш мiсяць. I вiтер наш! Пождiть же трошки - буде наш весь свiт. Хай ставлять шибеницi, хрести... Н а с т я (прислухаючись)._ Спiвають "Отче наш"... Г а м а р. Справляють хай молебнi, спiвають "Отче наш", - свiт, друзi, буде наш! Iз шибениць ми зробимо арки. Хрести разом з капiталiзмом пронесем i похова?мо на старих кладовищах на зорi соцiалiзму. А самi рушимо вперед!.. (До мене)._ Вам у ревштаб! Скажiть, що почина?м (насовуючи тугiше шапку)._ Наш буде свiт!.. Перекажiть привiтi (До Луки). А_ тобi пiд час бою показувати дорогу партизанам. Ну!.. (Завагався, чи прощатися)._ Н а с т я. Може б, годилося сiсти. О в р а м. Менi б оце добре було встати. Ну що ж!.. Перекажiть привiт од мене всiм нашим, заводським. Всьому пролетарiатовi! (Поривна, крiзь сльози)._ Та шануйте, братця, ноги! Ноги! (Отямившись)._ А втiм (усмiха?ться),_ аби в чоловiка обидвi голови цiлi були, а про ноги... (Помiтив, що в Луки розлiзлись ботинки. До Настi)._ Дiстань йому мо? чоботи, Насте! Хай хоч вони пiдуть тепер атакою на справжнього ворога. Н а с т я (зайшла за пiчку й скинула, щоб нiхто не бачив. Винесла Луцi)._ Л у к а (бере)._ В дорозi перезуюсь. Ми мовчки виходимо по схiдцях. У дверях зустрiча? вас вiтер. Над обрi?м мiсяць. Перед тим, як розiйтись, ми з Лукою романтично тиснем один одному руки. Я (патетично)._ Свiт, Луко, буде наш!.. Л у к а. Обов'язково! (Коли я пiшов, вiн до себе)._ От тiльки брати чоботи чи нi?.. Калюжi по дорозi, так але ж i Н а с т я без чобiт... Та ще й з убитого знiмуть. Ну ?х (на чоботи. Ставить пiд дверима i бiжить)._ Н а с т я (по_ паузi)._ Пiшли. Чи ж до ранку вернуться, Овраме? Оврам мовчить. Крапля - дзень! _ (За звичкою, машинально)._ Одна. Двi. Три... _ 8_ Верта?ться С т у п а й. Бiля закопаного вiн спиня?ться, хиi головою i бiжить до себе._ М а р и н а (назустрiч батьковi. Неспокiйно)._ Переказав? С т у п а й. Так. М а р и н а . Ну як там? Що? С т у п а й. Мiсяць сходить. М а р и н а . Боже! Вiн менi про мiсяць... С т у п а й. А вiтер, Маринко, вiтер! Чу?ш? М а р и н а (iронiчно)._ Пiвденний чи який? С т у п а й. Пiвнiчний! М а р и н а . Жаль! Нам тепер потрiбен захiдний. Зорi свiтять? С т у п а й (вiдчувши iронiю)._ Прямо з фронту вiтер! Од партизанiв! (Мало не з захопленням)._ Кажуть, що помiж них чимало укра?нцiв. (Помiтивши у Марини щиру до цього скруху)._ Сливе усi там укра?нцi, кажуть!.. М а р и н а . А самi вони знають, що вони укра?нцi? С т у п а й. Гм... (По паузi)._ Коли ж мiж цими зовсiм мало укра?нцiв. У штабi жодного укра?нського слова. Та й народ проти. Та й з п'яти повiшених, довiдався, - чотири укра?нцi. Закопаний теж - по матерi укра?нець. Мiж iншим, вже одного чобота знято. А про Укра?ну нi слова. Хай уже краще червоний зама?! Га, Маринко? М а р и н а . Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане. С т у п а й зiтхнув. Ти, крiм мiсяця, ще кого бачив? С т у п а й. Бачив. М а р и н а . А крiм вiтру, що-небудь ще чув? С т у п а й. Чув. М а р и н а . Ну? С т у п а й (по паузi)._ Похоже на те, що не встоять. Беруться вже тiкати. М а р и н а . Так? (Схвильована. Телефону?)._ Штаб? Попросiть, будь ласка, корнета Пероцького!.. Раптом гасне електрика. _ 9__ П е р о ц ь к и й (бiля телефону)._ А н е т держить свiчечку. Штаб? Корнета Пероцького!.. Андрiйку - ти? Чого погасла електрика? Крiм цього, Жоржик утiк з дому. Певно, на фронт. Попросив Анет начепити дукатика, що з Божою Матiр'ю, розумi?ш? I карабiна взяв. Бога ради, знайди та нажени додому! Бога ради!.. Як на фронтi? Я не хвилююсь, але... менi приснився сон: немов Росiя - голе поле, снiг, посерединi нiч i Христос у повстяниках. Приходить С т у п а й i сiда? на пiч. Ти розумi?ш, до чого нахабство дiйшло! (Хвилю?ться)._ Безобразi?! Ти чу?ш, Андрiйку? Андрiю! А н д р е! Гарматний вистрiл, Анет упуска? свiчечку. П е р о ц ь к и й в темрявi. Штаб! Штаб!.. Телефона одiрвано. Анет одслоня? вiкно. Б'? червоним мiсяць. Червоний одсвiт у свiчадi. П е р о ц ь к и й голосно. Заслонiть вiкно! _ 10_ Н а с т я (це до вистрiлу)._ Десята. Одинадцята. Дванадцята. Вистрiл. О в р а м (голосно)._ Остання!.. Одчиняй дверi! Н а с т я. Кому? О в р а м (збуджено)._ Кому? Соцiальнiй революцi?! _ 11_ С т у п а й (хоче одслонити вiкна)._ Вийду навстрiч ?м! М а р и н а . Тебе заб'ють. С т у п а й. Я маю зброю. М а р и н а . Яку? С т у п а й. Укра?нське слово. М а р и н а . Кожне слово перекону? тодi, коли за ним дзвенить зброя! С т у п а й. Вийду навстрiч i скажу, нагадаю святi й соцiальнi слова: обнiмiте, брати мо?, найменшого брата!.. М а р и н а . Кому? Бiльшовикам? Бандитам? Видловi, що реве од кровi i трощить нашi найкращi iде?? (Заслоня? вiкно)._ 12__ Вулицею тiкають бiлi, купками й поодинцi. Хтось знову спотика?ться об ноги закопаного. Ла?ться. I все ж таки вулиця ляка? порожнечею. Анi огника у вiкнах, нi голосу. Десь далеко стрiлянина. Мiсяць. Вiтер. 13 Од тiнi до тiнi, огинаючись, перебiга? тро? партизанiв, о д и н - м а т р о с, д р у г и й - в кошлатiй шапцi, з червоним бантом, т р е т i й в кожушку. Побачивши ноги закопаного, пiдходять i роздивляються. М а т р о с (слiпий_ на одне око, голос, як з попсованого клапана гармонi?)._ По ногах видать, що жертвою впав вiн в борьбе роковой. (По паузi)._ Ну раз вбив уже - закопай, хочеш одкровенно - не закопуй. Але ж чоловiк не недокурок, щоб його втикати отак в землю! Не можу дивитись на таку цивiлiзацiю! Мировая досада шкребе! (Дивиться на будинок)._ А як так, то пропоную зробити з цього дому труну! Хто "за" - iди за мною! Iдуть, тримаючи рушницi напоготовi._ 14 Iз пiдвальчика лiзе О в р а м. Повстанцi аж одступились. Одноокий матрос пита?ться в Оврама, у голосi хмурий гумор:_ - То часом не тво? ноги, браток? О в р а м. Мо? пiшли в землю. Iмперiалiзма загнала. О д н о о к и й. Ну, а цих, видать, що буржуазiя? О в р а м. Так. О д н о о к и й. Виходить, що мiж ними рiзницi нема. О в р а м (пiдлазить до нiг, обдивля?ться чобота)._ На один лише номерок... (Никне головою i так застига?)._ О д н о о к и й (по паузi затряс рушницею)._ Пощади не давать. I всю буржуазiю в трюм землi! Iдуть утрьох по сходах._ 15 Пiдходять до Ступа?вих дверей. О д н о о к и й пробу? - не запертi. Одчиня? навстiж:_ - Збирайся на смерть. М а р и н а (спокiйно)._ А тато зiбрався зустрiчати вас. О д н о о к и й (обдивля?ться)._ Хто такий... тато? С т у п а й. Укра?нець. О д н о о к и й. Це по формi. А в душi хто? С т у п а й. Укра?нець... М а р и н а (спокiйно)._ Душею учитель. О д н о о к и й (похмурий виходить. До кошлато? шапки)._ Iнтелiгенцiя. Дверi були незапертi. Крикни по цепi, щоб не займали! Ш а п к а (на весь голос, щоб почули на сходах i на вулицi)._ Перекажи там по цепi - iнтелiгенцi? пок?да не займай! 16 Iдуть по сходах вище. О д н о о к и й чита? на дверях Пероцьких мiдяну табличку. Чита? тихо, по складах. Раптом до Шапки й Кожушка:_ - Стiй! Замри!.. (Пошепки)._ Генерал-майор Пероцький. Генеральний враг, братишки, га! (Припада? ухом до дверей)._ По диханiю чути - дво?. (Тихо стукотить)._ А н е т (одними губами)._ Не ходiть, Мате! П е р о ц ь к и й (тихо)._ А може, це Жоржик? Може, А н д р е?.. (Чуйно прислуха?ться. Затуля? годинничка на руцi в Анет)._ Хто? О д н о о к и й. Судьба! Ш а п к а (не витримав, на весь голос)._ Судьба-кокетка! Одчиняй! О д н о о к и й цитька? на нього. А н е т. Зараз! Ось ключа знайду... (Губами до Пероцького). Тiкаймо! П е р о ц ь к и й. Куди? А н е т. В Росiю. П е р о ц ь к и й. В Росiю iз Росi?... Значить, Росi? нема! (Iде за Анет у затильнi дверi). Трошки згодом партизани вибивають дверi. О д н о о к и й. Невже ж, братишки, од Судьби утiк? (Обшуку? квартиру)._ _ 17_ Квартира Ступа?в._ С т у п а й. Нi, я, мабуть, буду за соцiалiзм. М а р и н а (не розумiючи)._ Себто? С т у п а й. Принаймнi по-укра?нському звернувся: "Збирайся на смерть", а не "Готовься к смерти". Матрос! А генерал П е р о ц ь к и й скорiш сам собi смерть заподi?, нiж промовить слово укра?нське. Нi, найкращий спiльник той, хто мову нашу розумi? i по-вкра?нському говорить. М а р и н а . Найкращий спiльник той, у кого зброя по-вкра?нському говорить. С т у п а й. Одним словом, я за соцiалiзм! М а р и н а . Милий ти мiй комiк! С т у п а й. За соцiалiзм, за вiтри, нехай i пiвнiчнi, аби тiльки вони видули, аби тiльки вивiяли з наших козацьких степiв... М а р и н а . Ну, кого, наприклад? С т у п а й. Пероцьких, наприклад! Сам буду дути, вiтровi помагати, отак, отак. (Дме ротом). 18_ П е р о ц ь к и й на порозi: - Вибачте, але мене шукають повстанцi. Я тiкаю. Можна? С т у п а й (сердито). Тiкайте! Давно пора! П е р о ц ь к и й. До вас. С т у п а й. До мене? Десь вдарились дверi. Брязнуло рушницею. Г о л о с О д н о о к о г о. Невже ж утiк? Генеральний ваш ворог? Шукай! На небо лiзь, пiд землю - шукай! Г о л о с Ш а п ч и н. Постав на всiх дверях до самого моря сторожу! П е р о ц ь к и й. Од смертi, од судьби можна? С т у п а й (повагавшись)._ Будь ласка. М а р и н а (до Пероцького)._ Де А н д р е? П е р о ц ь к и й. Не знаю! Все пропало! М а р и н а збира?ться йти. Напина?ться простенькою хусткою. Дивиться в люстро._ _ 19_ Бiля входу в будинок Пероцького становиться сторожа. Розкладають вогнище. Дво? пiдводять А н д р е. Вiн без шапки._ К о н в о й. Тут товариш Судьба? Сторожа. Тут. А що? Конвой. Таж пардона привели. Сторожа. Прибийте до стiнки! Конвой. Каже, що втiк од бiлих i ма? секрет. Сторожа (оглянувши А н д р е)._ Гляди, громадянчику, бо Судьби не обманеш! А н д р е ведуть._ _ 20_ Грюкають у дверi до Ступа?в. Виходить М а р и н а ._ К о н в о й. Тут десь Судьба... Командуючий! М а р и н а . Вiн там, нагорi. У генераловiй квартирi. Та ось я вас доведу! (I веде). Командуючий шука? генерала. Генерал утiк. А ви не зна?те часом, товаришi, товариша Юги? К о н в о й. Нi! Такого щось не чули. М а р и н а . Як же! Вiн теж за бiльшовикiв. Жаль! Ну та я його розшукаю i пришлю до вас. _ 21_ Я пiдходжу до сторожi:_ - Може, ви скажете, де командир переднього партизанського загону... Сторожа мовчки i пiдозрiло огляда? мене. Де можна знайти Судьбу? С т о р о ж а. Дуже любопитний. Ти хто такий? Я. Я посланець од ревштабу, вiд Г а м а ря. (Показую пакетика). _ Менi показують нагору. _ 22_ Поминаю варту. Iду сходами. Раптом чую;_ - Вибачте! Оглядаюсь - вона. Близько. Навiть одступаюсь - так близько. Чую, як у кровi вибуха? музика (з "Патетично?"), колихають заграви-акорди. Стихло. Голубiють очi. Вона. Де б з квiтами назустрiч, а я, бачте, з просьбою. Можна? Я вслухаюсь в ?? голос. Мовчу. Покласти на вашу трiумфальну путь? Мою просьбу? Я вже по-дурному мовчу. Вона вас не запинить. Обминете - то пiдете, потопчете - _теж пiдете. Я. А як я пiднiму ??? В о н а. Однесiть до поета, що писав менi листа. Вiн ще живий? Я. Живий? В о н а. Скажiть, i мчить конем степами? Дороги у вiтрiв пита?? Про дiвчину не забув? Я. Не забув i не забуду. Але вiн мчав на паличцi. Жив мрiями. Жив у минулому. Тепер вiн хоче жити днем прийдешнiм. Пересiда? на коня. В о н а. На якого? Я. На якого?.. На огняногривого? У революцi? ?х багато. В о н а. Перекажiть, що на його ждала i жде бiля укра?нсько? криницi самiтна укра?нська дiвчина. Вiн зверне до не? хоч на годину з дороги? При?де? Я. Так! В о н а. Перекажiть, що дiвчина самiтна жде, але не сама. З нею вигляда? стара рiдна ненька. Вигляда? синiв сво?х iз солдатiв на вороних, на козацьких конях... Я. Цi конi вже в музе?. В о н а (спалахнула)._ Цi нашi конi у когось на припонi! Прикутi!. За чужим замком! Iржуть! Дороги просять!.. Невже не чу?те? Невже, скажiте, вам чужа найрiднiша i свята iдея нацiонального визволення? Я. Я "за", але... В о н а. Без "але"! Невже для вас зотлiла свячена корогва Богдана, Дорошенка, Мазепи, Калниша i Гонти? Пауза._ _ 23_ Повз нас проходять дво?. Один хвалиться:_ - Я за Iнтернацiонал, Микешо! I щоб ти знав, за всi мови! Бо всi мови хочу знати i вже трошки знаю. М и к е ш а. Ану? П е р ш и й. Що ну? Гранд-отель, це тобi що? Орi?нбанк, скажи? Аргарний? А нацiоналiзацея?.. Прескурант, це тобi що? Гарнiтур? Бомонд?.. А рекви-зицея? Пролетарьят, це й ти зна?ш - клас, ну а нацея? М и к е ш а. Це й буде нацея. П е р ш и й. Ну, нацея - це, правда, нацея. А панацея тодi що? Прогрес? Чи, скажiм, антракт? М и к е ш а.Ацеж що? П е р ш и й. Що?.. Крути революцiю без антракту, от що! 24__ В о н а. Скажiть, ви теж за цей Iнтернацiонал? Я. Так. Я за цю iдею. Ви?.. В о н а. Я?.. Не проти. Але я знаю, що того лише iде? переможуть, хто з ними вийде на ешафот i смертi в вiчi скаже. А вашi цi? Я (тихо)._ Вийдуть! В о н а. Покидьки i потолоч оця? Удар, поразка - i вони пiдуть урозтiч, iдею кинуть на дорогу разом з брудним сво?м солдатським картузом i самi ж розтопчуть!.. От iнша рiч вбивати безоружних, робити ешафот у кожнiм домi, - на це у них нема антракту. Я. Проте живих у землю не закопують, - вiджитих i мертвих. В о н а. Однак, простiть, я не про це збиралась вам сказати. Ах, не про це! Нi, нi!.. Не про полiтику, про зовсiм iнше. Про щось бiльше, людське, тепле i просте. Ми всi на свiт iз вiкон датських виглядали i мрiяли, що вiн буде нам такий ясний i теплий. Як Господнiй день, такий простий i зрозумiлий, як наш дитинячий буквар. Над трупком замерзло? пташинки плакали, а тепер? Через людськi трупи переступаючи, хто холоднiший, трупи чи ми - не зна?мо, не вiдчува?мо. Любовi Де ти, любове, подiлась у свiтi? Чи гостя ти Великодня, чи просто мрiя?.. (По паузi). Скажiть, поет ще й досi вiрить у Петрарку i в вiчну любов?.. Я. Так. Як у свою мрiю. А ви? В о н а. Я?.. Я за дiвчину скажу. Вона в поета вiрила i вiрить, i перекажiть, що береже йому свою любов. Я (звичайно, музика, акорди до небес, i зорi, i голубi зiрницi). Боже! Це така просьба! Це ж радiсть! За все життя! В о н а. Ах, це не просьба! Вона не радiсна! Вона така важка - для мене, для вас!.. В о н а. Нам треба визволити Пероцького А н д р е! Темно. Тихо. Одхитуюсь. Мовчу. Я знаю. Важко. Але зрозумiйте, що на вашу дорогу впаде цей труп. I на мою до вас. Нi я, нi ви цього, звичайно, не хотiли, щоб вiн прийшов i став мiж нами. Але так вийшло. Тут правила програма. Тепер Судьба. I я не можу, я не можу, щоб вiн ще лiг мiж нами трупом. Вiн мусить одiйти од нас живий. Невже ви зможете? Я. Що? В о н а. Переступити через труп до мене? Я (хрипко). Я спробую... В о н а. Що?.. Я. Урятувати цього трупа. _ 25_ Я йду до Пероцьких. Дверi стоять навстiж. Свiжо течуть з коридоре й вулицi струменi вiтру, рвуть i крутять пломенем трьох свiчок (одна на пiдвiконнi). Бачу спини, шапки, червонi стрiчки, рушницi й дим. Судять А н д р е. Вiн без кашкета. Обличчя спокiйно-блiде i разом кричить нiмим смертним криком. О д н о о к и й. Як звати? А н д р е. Андрiй. О д н о о к и й. На прiзвище? А н д р е. Енен. О д н о о к и й. Офiцерський ранг? А н д р е. Прапорщик запасу. О д н о о к и й. Питай далi, хлопцi, бо чую, що бреше. Не можу! Ш а п к а. Чого пiшов у кадети? А н д р е. Мобiлiзували. Ш а п к а. I я не можу! К о ж у ш о к. Шинеля своя, чи дали? А н д р е (зважуючи вiдповiдь)._ Дали. К о ж у ш о к. А чоботи? А н д р е. I чоботи, К о ж у ш о к. Хiба такi дають казьоннi? Не можу й я - так бреше. М и к е ш и н д р у г. Пардон! Де ж подiв погони? А н д р е. Без погонiв ходив. М и к е ш и н д р у г. По-дурному така конспирацея. Це якби ти був у погонах, то, може, й повiрили б, що ти прапорщик. А без них яка тобi вiра? А може, ти й капи-тан в душi або вищий який ранг контрреволюцiйний, А що, хлопцi, ма?м з ним робити, то кажи на совiсть!., О д н о о к и й, Я скажу! (До А н д р е),_ Так кажеш - Андрiй? Прапорщик запасу? Силою мобiлiзували? Кажеш, що утiк? Так! А чого ти не прийшов, як писалися прикази од мамочки нашо? революцi?, а до неньки так прибiг? Чом, наприклад, Ваня Маха не пiшов на приказ контрреволюцi?, а коли впiймали, то бiдняжечка сказав: "Мiрте мене найвищою мiркою i кладiть у гроб, а я не пiду!" I його поклали! Не можу далi говорити. У серцi шторм i сльояи. Хто хоче ще сказати, то кажи! Ш а п к а. Я скажу! О д н о о к и й, Кажи! Ш а п к а. Пропоную поставити його пiд тую ж мiрку, пiд яку вони Ваню Маху поставили, пiд найвищую! М и к е ш а (до А н д р е). Покаж руки! (Подивившись). Без музолика. Присо?диняюсь. К о ж у ш о к (обмацавши сукно на шинелi)._ Присо?диняюсь. М и к е ш и н д р у г. А я за те, щоб демобiлiзувати. (Виждавши ефекту)._ Шинель зняти, чоботи скинути, йому ж припечатати червону печать - без антракту? (Наводить рушницю)._ Повстанцi розступаються. О д н о о к и й. Ще не руш! Це Судьба iграет з етiм челов?ком, себто - голосую: хто за смерть йому? (Раху?)._ Хто за жизнь? Нi одного! А н д р е. Постривайте! Товаришi! Я пiшов до них, щоб робити шкоду. У в е с ь с у д. Го-го-го! Ну просто Макс Лiндер. А н д р е. Мене послано було до них. С у д ь б а. Од кого? _ А н д р е вага?ться. Ш а п к а. Од Бога? А н д р е. Вiд однi?? тайно? групи революцiонерiв. Судьба. Од яко?? Хто може посвiдчити? А н д р е знов завагався. Я (виступаю наперед). _Я можу посвiдчити... Я свiдчу, що його було мобiлiзовано i послано од нас у штаб до кадетiв. Вiн мав нас повiдомляти, якi в них плани, скiльки збро? тощо... С у д ь б а. Од кого од вас було послано?.. Я. Од мiсцевого та?много ревштабу. С у д ь б а. А ти хто? Я подаю йому пакетика. (Чита?)._ "Товаришу Судьба... Посилаю до вас для зв'язку товариша Югу. Робiтничi загони, вибивши ворога з позицiй, гонять його i зараз вийшли на лiнiю... Г а м а р". (До сво?х)._ Пустiть! _ 26_ Я й А н д р е виходимо в коридор. Бiля Марининмх дверей я обертаюсь до нього:_ - Будь ласка, зайдiть сюди! _ 27_ А н д р е входить. Його зустрiча? М а р и н а :_ - Звiльнили? А н д р е. Цей порятунок - чудо! Нi! Цураюсь минулого, рубаю шаблею колишн? i починаю нове життя. Нове життя! М а р и н а . Цс-с-с... (Iронiчно)._ Не так голосно починайте. Нiма зустрiч А н д р е з батьком. _ 28_ Я йду сходами вниз. Менi ста? холодно. Бiля вогнища спиняюсь. Сторожа грi?ться. Простягаю руки й я._ О д и н. Вiрите, аж дивно. Така революцiя i бiй, а блохи без унiманiя. Д р у г и й. Нiч - от i гризуть. Т р е т i й. Пiвнi спiвають. П е р ш и й (недовiрливо)._ Це у городi?.. Т р е т i й. Чу?те? Я дослухаюсь. Справдi, десь за муром чути досвiтн? legato захриплого пiвня. Зловiсне legato, потрiйне. Менi згаду?ться ?вангельський мiф про апостола Петра, коли вiн зрадив i тричi одмовився вiд Христа. Я здригаюсь i йду геть._ _ 29_ Бiжить без шапки Ж о р ж и к. З розгону наскочив на сторожу._ С т о р о ж а. Стiй! Ж о р ж и к завмира?. Вiн - як статуя жаху. Ти куди? Ж о р ж и к. Т-туди. С т о р о ж а. Ти хто? Ж о р ж и к. Я?.. Ж о р жик я! С т о р о ж а. Ти тут живеш? Ж о р ж и к. Нi! ?й-богу, нi!.. Тут моя сестра живе! С т о р о ж а. А сестра хто? Ж о р ж и к. Вона?.. З i н ь к а! Живе отам на горищi. С т о р о ж а. Хто вона? Ж о р ж и к. Вона проститутка! Вiн iде по сходах. Один iз сторожi слiду? за ним до самих Зiньчиних дверей._ _ 30_ Ж о р ж й к (стукотить)_ Зiньо! З i н ь к а. Хто? (Одчиня? дверi). _ Ж о р ж и к. Це я! Ж о р ж и к ! (Входить). _ З i н ь к а. Знов папа прислав? Геть! Ж о р ж и к. Нi, я сам! На хвилиночку! Я тiльки на хвилиночку! Ху-х! От був напоровся, Зiнько! На цiлий полк сторожi! Насилу одбрехавсь. Але я ?х не злякався, ?й-богу. Не вiриш? Я сьогоднi убив одного. I ти зна?ш, Зiяько, як це вийшло? Зовсiм не так, як я думав, проте я не злякавсь, ?й-богу! Вiн вибiг iз-за рогу i просто на мене, у мене вистрелив карабiн. Я дивлюся - мiсяць пiдскочив, а вiн упав. У вас нема шоколаду? Хоч трошки. Мiж iншим, з цукернi Регоде вивiску зiрвано. Вiтром. А потiм вiтер стих, - це як з карабiна вистрелило. Чого ви на мене так дивитесь? З i й ь к а. Чого ти прибiг? Ховатися? Ж о р ж и к. Я? Нi! Пхе! Стану я ховатися! Ти тiльки, Зiнько, не кажи, що я тут. Мiж iншим, я сказав, що ти моя сестра. З i н ь к а. У вас таких сестер не бува?. Ж о р ж и к. Так це ж я не всерйоз сказав, а так. Хоча, зна?те, в мене ж сестри ще нiколи не було. Ху, от знову мiсяць вискочив, як там. Мiж iншим, кровi я не бачив. Якось чудно все це вийшло й непри?мно. Якби це була жива мамочка. Я помолюся Боговi. Можна? З i н ь к а. Помолись. Ж о р ж и к. Боже i ти, мамочко! Зробiть тепер так, щоб З i н ь к а на мене не виказала. (Рвучко поверта?ться}._ Ти не викажеш? Стукiт у дверi. Любая, не треба! Я прошу! Благаю! (Сiда? навколiшки перед Зiнькою)._ Я вже не буду воювати! ?й-богу! Страшно i дуже погано. З i н ь к а. Аз даху будеш стрiляти? Ж о р ж й к. Ну, то зовсiм iнша рiч. З i н ь к а йде одчиняти. Ж о р ж и к, учепивсь за сукню. Ви Богородиця! Ви тепер менi як мамочка! Не треба! З i н ь к а (вражена словом "мамочка")._ Ану, ще скажи це слово! Ж о р ж и к. Мамочка. З i н ь к а. "Мамочка". Дитя ти мо?. Не плач. Хочеш, я цицi дам?,Нi!.. Не вийде вже з мене мамочка! (Злiсно)" Цить! (Одчиня? дверi}._ 31 С у д ь б а (мовчки обдивився всю кiмнату, навiть у вiконце подивився}._ Зараз видю, де я. З i н ь к а. А де? С у д ь б а. Кажуть, вi?шся з буржуазним класом? З i н ь к а. А що менi твiй пролетарський дасть? Спускатиме штани, як i той. С у д ь б а. Не в штанях тут дiло. З i н ь к а. То чого й прийшов? С у д ь б а. Бачила ноги? Видала? Нашого брата уткнули в землю, як недокурок якийсь! I от на - упiймав генерала, а вiн утiк. Генеральний ворог утiк. (Сiда?_ i досаду?)._ З i н ь к а (да? Ж о р ж и к о в i плитку шоколаду)._ Ти просив шоколаду? С у д ь б а. Головне ж - од Судьби утiк. З i н ь к а. На, бери сина! О д н о о к и й (рух, обдивився)._ Юной ще. Де твiй батько? Ж о р ж и к. Не знаю. О д н о о к и й. А батько зна, де ти? Ж о р ж и к. Не зна?. О д н о о к и й. Теж скажу вам - воспiтанi? ще й поведенi?! А менi клопiт: придумай тепер дисциплiнарне покарання... (Замислю?ться)._ _ 32_ Окремо кожний. С т у п а й i П е р о ц ь к и й ходять по кiмнатцi. З дверей друго? кiмнати впала тiнь. М а р и н а сидить. Тiнь А н д р е неспокiйно ходить. Ходять сливе навшпиньках. _ С т у п а й i старий П е р о ц ь к и й поволi зближаються. Шепiт:_ - От що наробила ваша австрiйська iдея яко?сь автономно? Укра?ни. - Це наслiдок вашо? ?дино?!.. - Самостiйно?!.. - Неподiльно?!.. Зiйшлись. От-от зчепляться. Але десь брязкiт збро? (то Судьба веде Ж о р ж и к а), i вони з пальцями на губах: "Цс-с-с", - розходяться. Знов сходяться i знов розходяться. Тодi П е р о ц ь к и й безсило пiдходить до вiкна, одслоня? трохи килим i раптом, немов поранений холодним виблиском мiсячних шабель, глухо кричить: - Ж о р ж и к а кудись повiв той... Судьба!.. Боже мiй! А н д р е!.. Ну?.. Тодi я побiжу!.. (Бiжить по сходах вниз, машинально команду?)._ На месте!.. Стой!.. А н д р е пiдходить до вiкна i раптом затуля? долонею очi. Вiдходить. Пiдходить М а р и н а . Дивиться. До А н д р е: - Рубайте шаблею колишн?. Цим разом вас зарубають, як колишн?. Вас i нас. Помилка була, що ви на Укра?нi робили "русько? двiженi?", ?? треба виправити! А н д р е. Що там?.. За вiкном? М а р и н а . Бiльшовицька революцiя. Треба виправити! Негайно ?дьте на околишнi хутори. Там люди ? i зброя. Я зараз напишу листа... А н д р е. Що з ними? М а р и н а . З ними? (Глянувши у вiкно, ста? як укопана. Сто?ть як статуя, що в страшному напруженнi жде смертельного удару)._ Заклякнув А н д р е. Ждуть на залп. (Нарештi М а р и н а здригнулась)._ Рушницю до ноги! Повiв далi... (Пише)._ "Маршрут: Чорноярськi хутори - братам Закрутенкам, Буга?вка - Дмитровi Копицi. З доручення комiтету золото? булави посилаю корнета Пероцького..." А н д р е. Киньмо краще цю булаву, Маrinе! Киньмо все i справдi на хутiр десь удвох, у зелений затишок... М а р и н а (пише)._ "...корнета Пероцького. Допоможiть негайно зiбрати повстанськi загони, оружно i кiнно..." А н д р е. Чи не ? все це моя любовна помилка? М а р и н а (допису?)._ "Член комiтету Чайка". (До А н д р е)._ Гасло: "Люльку запалено". Все. Iдiть! _ V__ 1_ Iще уявiть, мо? друзi: повна вулиця цвiту акацiй. Не проглянеш. На ганку в Пероцьких прапор ревкому паруском червоним повис. Сонце. Штиль. Н а с т я вишива? золотом прапора._ Поряд спiва? З i н ь к а:_ На берегу сiдiт д?вiца, Она шолками шйот платок. До них збiга? Л у к а: - Ну, як ваш прапор? Н а с т я. Подивися. (Розгорта?)._ Л у к а. Та вiн уже готовий? Н а с т я. Ще трошки. За годину скiнчу. Л у к а (любу?ться, чита?)._ "Пролетарi усiх кра?н, ?днайтесяi" Серп та молот, як вилитi. "УвСеРеР" - Укра?нська Соцiалiстична Радянська Республiка. (Захоплено)._ Га? Вибороли! Вийшло! Гапту?моi.. (Аж пiшов у танець)._ Гоп чуки-чуки-чуки, Подивiться, буржуйчики!.. Подивися, увесь свiте, i май на увазi, що всього тебе вигапту?мо отакими республiками. Жаль, нема Iлька тепер, щоб теж подивився, як пiд "Пролетарiями всiх кра?н, ?днайтеся!" виходить "УеСеРеР"! А то вiн теж був плутався мiж якоюсь любов'ю та мрi?ю. (До Зiньки)._ Ну, як вам живеться, товаришко Зiно? З i н ь к а. Дали б ви менi якусь роботу. Л у к а. Дамо! Тепер робота буде. То й не було за першого етапу революцi?, коли йшли бо? та руйнування! А от за другого буде! Наприклад, тепер: коли буду?ться нове життя, то я думаю, що й про любов можна буде подумати.". Бо любов - це не розвага та й не мрiя, як це в Iлька, а теж функцiя, от! (Показав рукою, аж_ м'язи випнулися)._ Функцiя!.. (Раптом рука розгина?ться)._ Стривайте! Зараз засiдання ревкому, i менi треба доповiсти про новий розподiл функцiй у мо?х пiдсекцiях... Так сказати, що прапор за годину буде?.. Я забiжу, i тодi вже що?.. За годину я буду. (Бiжить)._ З i н ь к а. Заждiть на хвилиночку!.. Ви сказали, що в Iлька любов - як мрiя. Яка це мрiя? Л у к а. Тiльки й того, що гра? на пiянiнах, а вiн зробив з не? мрiю. З i н ь к а. Так це та, що гра?? Ви ?? бачили зблизу коли? Л у к а. Нi! Я ще забiжу! (Бiжить)._ З i н ь к а. Треба буде подивитися на цю мрiю... На берегу сiдiт д?вiца... _ 2_ М а р и н а припала до вiкна. С т у п а й нишком од не? ворожить на ?вангелi?._ М а р и н а (схвильовано)._ На хвилинку, таток! Сюди! До вiкна! По той бiк пройшов мужчина, зда?ться, з люлькою. Ти постiй i подивись, чи не повернеться вiн? А я побiжу до вiкна в столову. Там краще видно... (Вибiгла)._ С т у п а й (постоявши трохи бiля вiкна, одiйшов). _Вигадала гратись у Нат Пiнкертона... Ну, а я поворожу ще раз, тепер уже востанн?. На ?вангелiю. Нi! Коли вже востанн?, то на "Кобзарi". Що буде, те й буде. Востанн?, Iване! (Дiставши "Кобзаря", вийма? всi стрiчки-закладки, блакитнi все та жовтi. Кладе книжку на стiл. Тодi врочистий i суворий, кладе на книжку три пальцi. Пита?)._ Буде чи не буде Укра?на? М а р и н а (вигулькнула з дверей)._ Ти дивишся, татку? С т у п а й. Дивлюся! (По паузi, сам собi)._ Перший стовбик, тридцять третiй рядок. (Розгорта? книжку, одшуку? мiсце)._ "Не вернуться запорожцi, не встануть гетьмани, не покриють Укра?ну червонi жупани..." (Гiрко хитаючи головою)._ Цоки-цоки, цок-цок. Невже ж помилився? Невже й справдi трюхи-трюхи - тiкають старенькi з козачого степу, за обрiй на безвiк заходять? Похилили списи, як хрести? Нi! Ще раз - i тепер востанн?! Другий стовбик, сьомий рядок. М а р и н а . Дивися, татку! Зда?ться, вiн?.. С т у п а й. А не заважай менi, Маринко! (Розгорта? й вичиту?)._ "Згинеш, згинеш, Укра?но, не стане й знаку на землi..." (Мiстичний жах)._ Дак втрет? ж - i тепер уже востанн?. Буде чи не буде?.. _ З__ М а р и н а (з порога друго? кiмнати. Збуджено). _Буде! С т у п а й (сердиться)._ Не жартуй! М а р и н а . Буде, мiй сивенький ворожбите! С т у п а й.А ти що - в Пiфiю обернулась, чи що? М а р и н а . Коли хочеш, то так. Старi автори переказують, що спочатку Пiфiя - це була прекрасна молода дiвчина. Вона вiщувала в церквi на каменi Омфалос, що значить - центр землi. На брамi був напис: "Пiзнай себе". I я зараз буду вiщувати. Омфалос! Укра?нцю, спiзнай самого себе! Буде! (?? справдi охоплю? якесь незвичайне пiднесення. До батька)._ Пiдiйди до вiкна i стань! Тiльки так стань, щоб з вулицi було непомiтно. С т у п а й. Навiщо все це? М а р и н а (удаючи з себе Пiфiю)._ Перше, що ти побачиш, скаже тобi - буде чи не буде... По той бiк, дивися, сто?ть бiля тумби мужчина. С т у п а й (з гумором)._ Ну й вибрала! М а р и н а . Дивися!.. (Гра? що ? сили кiлька акордiв з "Патетично?")._ С т у п а й. Запалив люльку й пiшов. Капелюха на потилицю насунув - яка зневага! I це такий герой роману? М а р и н а . Це од героя! Наше гасло; "Люльку запалено!" Люльку контрповстання. Сьогоднi! (Бурхливо гра? кiлька фрагментiв з " Патетично?")._ Цоки-цоки, цок-цок. Чу?ш, таток? Мо? вуса, чу?те? Сивенький чубок? Як мчать нашi лицарi з околишнiх хуторiв?.. Ми напоготовi. (Вста? ще в бiльшому екстазi)._ Омфалос! Омфалос! Люльку запалено? (Аж закружляла)._ Дми тепер, пiвнiчний, - не згасиш. Ще бiльше роздмуха?ш - дуй. Щоб iскри летiли! (Ударила по клавiшах)._ Омфалос! Запалюйте ж вашi люльки, щоб дим iшов через усi степи вихором до неба! Курiте, аж поки все небо закурите, аж поки не пошле до вас Бог ангола спитати, як у тiй казцi: "Чого ти хочеш, роде козацький, що куриш i куриш". Сво?? держави я хочу (розбiглися коси по спинi)_ пiд прапором ось!.. (Винесла захованого прапора. Розгорнула в руках)._ Пiд цим!.. С т у п а й (захоплений од прапора)._ Коли це ти вишила? Стукiт у дверi. М а р и н а (склада? прапора. Спокiйно)._ Можна! _ 4__ З i н ь к а з прапором: - Вибачте! Чи нема? у вас часом тако? заполочi? Не вистачило трошечки - на останню букву. (Розгорта? прапора)._ Якщо ?, то допоможiть, позичте чи дайте! (Огляда? Марину)._ С т у п а й. Гм... Написано по-укра?нському. (Чита?)._ "Пролетарi усiх кра?н, ?днайтеся!" Серп i молоток. "УСРР". Що таке "УСРР"?.. З i н ь к а. Укра?нська Соцiалiстична Радянська Республiка. Це, кажуть, наш такий новий державний герб... С т у п а й. Гм... Кому прапор? З i н ь к а. Ревкомовi. За годину мушу скiнчити. С т у п а й (ще раз чита?)._ Гм... Без жодно? помилки. (Ще раз прочитав, подививсь на Марину)._ М а р и н а . Нема. З i н ь к а (огляда? Марину)._ Я думала, у вас очi сенi, аж вони блакитнi! Вам, певно, жовте до лиця? М а р и н а. А у вас, я думала, карi, аж вони чогось червонi! З i н ь к а. Третю нiч не сплю, от i зачервонiли. Третя нiч, як вишиваю. А може, це од прапора, од червоного, як i в вас он од блакитного. (Виходить)._ С т у п а й (по паузi)._ А може, ?? М а р и н а . Що? С т у п а й. Та такая заполоч у нас? М а р и н а . Ти комiк, тату. По?хав би ти на хутiр, нiж тут плутатися. (Йде в другу кiмнату)._ _ 5_ На сходах я (iду в ревком). Повз мене проходить 3 i н ь к а. Iз дверей виходить М а р и н а . На одну мить ми спиня?мось, скида?мось очима i розходимося._ З i н ь к а. Мрiя? Я думала яка? А вона в панталонах i в юбцi, як i всяка. Добридень, сусiде! Я (не розумiючи Зiньчиного вислову)._ Добридень! _ 6_ С т у п а й сам:_ - I це прапор (на Маринин),_ та й то ж прапорi Я вже думаю, чи не запропонувати таке: на жовто-блакитному - "Хай живе радянська", хай уже буде й соцiалiстична, аби тiльки укра?нська республiка. Або ж так: на червоному двi стьожечки вшити: жовту й блакитну... (Дума?)._ _ 7_ Уявiть i ревком у квартирi Пероцьких. В залi немов бiвуак: люди в шинелях, з рушницями й без, якийсь ч е р в о н о г в а р д i ? ц ь спить. Тут же черга просителiв. На сходах невпинний рух рiзноманiтного люду. Прийма? черговий член ревкому Г а м а р. Вiн бiля телефону._ Бiля його я й Л у к а занотову?мо директиви._ Позад його на драбинi робiтник проводить телефон. За простiнком бiля комутатора на табуретi О в р а м._ Г а м а р (у телефон)._ Зараз! Iду! (До Луки)._ Щось чудно. Мене негайно виклика? Слобiдський ревком. Чого - не каже. Якась нагальна справа. Телефоном, каже, не можна.,. Ти провадь прийом за мене, а я по?ду... (На ходу, збираючись)._ Волревкомам директивну телеграму: "Перше - це як можна бiльш посiяти пшеницi". (Широким рухом)._ Степ! Л у к а. Насiння? О в р а м i в г о л о с. Комутатор ревкому... Г а м а р. По хуторах у ямах. (Колупнув рукою i вибiг)._ Г о л о с з д в е р е й. Скажiть, будь ласка, де тут бiльшовицьке движенi? помiща?ться? О в р а м (комусь у телефон)._ Тут. Ви в якiй справi? Г о л о с и (думаючи, що то до них, теж пiдносять тон)._ Та в якiй же!.. Ходимо по землi, а самi без землi. О в р а м i в г о л о с. Сполучаю! Л у к а (голосом аж до дверей)._ Виходьте наперед, хто там без землi? (До мене)._ Напиши: "Друге - зорганiзувати бiдноту. Кулакам сказати, що ?хнi хати та дворища на ямах довго не вистоять. Трет?..." (До робiтника)._ Папашо! Не там i не так. Криво ведеш провiд! (До мене)._ "Трет?: по той бiк Днiпра ? поклади торфу..." Хто там хропить? Г о л о с и. Товаришу, чу?ш? Революцiю проспиш. Л у к а (вже на столi)._ Товаришi! Ревком - це що? Ревком - це не спальня i навiть не станцiя, де можна куняти. Ревком - це паровоз, помни! I коли ми... Н о в i г о л о с и з д в е р е й. Товаришу Л у к а! Витрусили зброю: сiм рушниць i три нагани. Куди ?х? Л у к а. У во?нкомат! Г о л о с. Килими, бiлизну одкопали... Л у к а. У соцзап! Г о л о с. Десять штук корсетiв. Л у к а. Закопайте! (До мене)._ Тобi треба школи оглянути. Мета - ремонт... (На робiтника)._ Та не так, папашо! Ось дай-но я! (Вилазить на драбину, звично й акуратно кiнча? проводку)._ О в р а м i в г о л о с. Комутатор. Що?.. Яка кавалерiя? То ви спите i по вас плигають блохи... Л у к а (злазить. До мене)._ "Друге - це букварiв укра?нських надрукувати. З букваря почнем". (Щось собi ноту?)._ Хто там по землю? (Ноту?. До мене)._ Ба i ще про вчителiв... (До дверей)._ Пiдходьте. (Ноту? й дивиться на годинника разом)._ О в р а м (зовсiм iншим голосом)._ В нашивках?.. Хвилинку!.. Л у к а (до мене)._ "Треба зiбрати вiдомостi, скiльки учителiв, що знають укра?нську мову..." (До черги)._ Хто П е р ш и й на черзi? Раптом тривожний, запалений г о л о с у дверях: - Товаришi! На город наскочила якась банда! Кавалерiя! В нашивках!.. I немов на доказ цьому десь розложисте б'? гармата. Трiщить телефон. Пауза i тиша. Л у к а. Першою не черзi знов стала хто? Зда?ться, буржуазiя. Г о л о с О в р а м i в. Сполучаю. Трiщить телефон. Л у к а (бере трубку)._ Г а м а р я нема. Ви ж його викликали. Як не кликали?.. (Аж хитнувся)._ Не вдавайтесь у панiку! Що?.. У монастирi дзвонять?.. Що?.. Кавалерiя? Спинiть! Зараз висилаю з ревкому загiн! (До дверей)._ Одкопану зброю однесли чи ще? Г о л о с. Ще. Л у к а. Занось сюди! (Вилазить на стiл. До черги, до всiх)._ Товаришi! Як чу?те, що? Першою на черзi стала буржуазiя. Вона силою вдерлася. Вона хоче що?.. Ще раз заступити нам дорогу до соцiалiзму. Хто хоче боронити сво? мiсце в черзi по землю, по хлiб, по машини, по букварi, по культуру - становись у чергу по що?.. По зброю! Хто перший - пiдходь! Хтось пiдходить перший. За ним хочу стати я, але мене одтиску? якась шинеля. Я даю ?й мiсце, потiм другому, третьому. Нарештi, пiсля п'ятого, я хапаюсь за рушницю - дехто ста? неохоче. Дехто тiка?, одверто або крадькома. Л у к а. Становись! Ми шику?мось. О в р а м. Становись, хто ма? ноги, хто ж не ма? - лiзь! Л у к а. Телефон? О в р а м. Не працю?. Л у к а. Значить, бiля його хтось працю?. Товаришi! Май на увазi що? Наш фронт на всi чотири сторони. Ворог на класових позицiях, себто де? Скрiзь. Напрямок наш - соцiалiзм, вiзьми втямки! Революцiйним кроком... Ми йдем за Лукою, сходами, на вулицю. 8_ С т у п а й сам: - Дак втрет? ж i тепер востанн?. Чу?ш, Т а р а се? Востанн?i Яка ж вона буде? Д р у г и й гарматний вистрiл. (С т у п а й у розпачi). От не дадуть, не дадуть доворожити. (Розгорта? книжку, чита?). "Поховайте та вставайте?" (Бiжить без шапки, пiднявши щитом книжку). 9_ Став С т у п а й на перехрестi. Вага?ться:_ - Ну от... Добре тобi було писати - "повстаньте", а | як менi повстати? Куди йти, на чию руч стати - ?й-1 богу, не знаю! (Дума?)._ Оце справдi - нi сюди, Микито, нi туди, Микито. Iшли ляхи на три шляхи, а козаки на три поля. Пiти на червоне, хоча нi. "У запорожцiв на бiлих корогвах тiлько червонi хрести", - писав Кулiш. Пiти пiд жовто-голубий - знов-таки у запорожцiв не було. А запропонувати червоний i стьожечки. Хiба ж зараз послухають!.. Пострiл. Пада? збитий кулею цвiт. С т у п а й пiднiма? його. ' Що ви робите? Отак i на мойому хуторi, ?й-богу, позбивають увесь цвiт. Кулями поклюють землю, пшеницю, повибивають соняшники. Пострiл. Ще вб'ють. Пiду краще на трет? поле, як наказувала М а р и н а . До себе на хутiр. Сховаюся i пересиджу цю революцiю, а там видно буде, до кого кристати. (Тiка?). 10__ О в р а м (повзе). От менi б тепер ноги... Пробiга? кiлька червоногвардiйцiв. Один кричить; "Хтось у тил нам б'?! Тiкай!"_ Далi смертi не втечеш! Стiйте! Набiгають контрповстанцi. Оврам сидить. Бiля нього спиня?ться А н д р е. А н д р е (гука?). Заберiть! (Показу? на Оврама). Контрповстанець (на Оврама). Ану, ти! Вставай! О в р а м. Не дiждете, щоб я встав... 11 З ганку Пероцьких тихо пада? додолу червоний прапор. Хто його скинув - не видно. Натомiсть звиса? жовто-блакитний. Хто його чiпля? - не видно._ 12 Назустрiч А н д р е виходить М а р и н а з букетом квiтiв. Почувши дзвона:_ - Нiби Великдень. Кажуть, що коли вас зустрiв монастир, ви там виголосили: "Хай живе Iванова дзвiниця, а над нею Пiвнiчна зоря". Це значить Росiя? А н д р е (серйозно i твердо)._ Так. М а р и н а . Ну, а за Укра?ну чом лицар промовчав? А н д р е. Обминемо! М а р и н а (iде i гостро, допитливо дивиться йому в очi - жарту? чи нi)._ Укра?ну?.. 13 З ганку Пероцьких пада? додолу жовто-блакитний. Хто його скинув - не видно. Натомiсть ма? трикольоровий. Хто його чiпля? - не видно._ _ VI_ 1_ На вулицi Пероцьких рух. Бiля дому збира?ться публiка. Святочний гомiн, вiтання - найбiльше дами. Цвiтуть парасольки. Од церков пливуть урочистi дзвони._ Д а м а. Варваро Михайлiвно! Здрастуйте, милая! Друга. Не здрастуйте, а Христос воскрес! Перша. Аж тепер я зрозумiла, як вiн, бiдненький, зрадiв, коли воскрес! Ч о л о в i к д р у г о ? (Зiньчин гiсть)._ I все ж таки, рiвняючи до бiльшовикiв, його мучили люди! П е р ш а. Ах, не кажiть! Я сама була цi три днi немов у домовинi. Д р у г а. Милаяi Я була труп! Ч о л о в i к п е р ш о ? (теж Зiньчин гiсть)._ Так! Вони загнали нас у льохи, вони хотiли зробити з нас трупи, а з наших домiв - домовини, але дуже дивно, що ?х за це думають судити, як людей! Д р у г а. Хiба ще мають судити? З i н ь ч и н г i с т ь. Уявiть собi - перед тим, як розстрiляти, думають iще судити. П р о ф е с о р. Знов лiбералiзм! Знов реформи! _ 2_ Четверо несуть на носилках О в р а м а. Побачивши натовп, вiн команду? на носi?в:_ - Ножку, носi?! Мене зустрiчають парадом. Ать-два! Л?вой! Запевай п?сню!.. Не хочете? Ну так я сам... (Спiва? приспiв з вiдомо? солдатсько? пiснi)._ Ой люлi, ой люлi да - Я вам пес?нку спою. Смир-но! Одвiчай, як пролетарiатовi! Здорово, буржуазiя! Дякую за царську зустрiч! В и г у к и. Який цинiзм! Яке нахабство! О в р а м. А тепер виносьте мене на престолi В и г у к и. Як вiн смi?! - Заткнiть йому рота! Одна дама хоче штрикнути його в очi парасолькою. Не попада?. О в р а м. Ах ти ж... Как?тка! Друга намага?ться. Киш, чорне вороння! Я ще не труп. Складiть вашi парасольки. Чи, може, дума?те ревбурю пiд ними перестояти? _ З _ Несуть його в зал. Там жде на нього суд. _ Голова каже до публiки промову. _ - Панове! Сьогоднi ми судимо тайного чекiста. Вiн нас судив по пiдвалах, здебiльшого вночi, без свiдкiв, ми його виносимо на денне свiтло i на вашi очi. Цей суд ми робимо публiчним, навiть широко народним. Бiльше - ми, позвавши сьогоднi на суд бiльшовизм, да?мо йому можливiсть захищати сво? кривавi доктрини публiчно. Ще бiльше - ми да?мо кожному в цiм залi право сказати сво? слово за чи проти злочинця. Статую Фемiди, символ загальнолюдського суду, що ?? закопав був бiльшовизм, ми знову одкопу?мо i ставимо на цей стiл. (До Оврама)._ Пiдсудний! Ваше iм'я? О в р а м. Оврам чи Якiв - не все одно? Вам же не iм'я розстрiлювати! О в р а м. Ваша професiя до ЧК? Оврам. Лазив по тiй землi, по якiй ви ?здили. Голова.Ав ЧК? Оврам. Та, яку ви визначите. Голова. Скiльки вам рокiв? Оврам. Вiд народження тридцять, до смертi - ви краще зна?те, хоча й я не гiрше знаю. Голова. Ви бiльшовик? Оврам. Половина. Голова. Себто? О в р а м показу? на себе. Ноги не мають значення. Ви бiльшовик. Тепер скажiть, чому ви не вiдступили разом з бiльшовиками, а залишились тут? О в р а м. Раз ноги не мають значення, то й питання не ма? значення. Г о л о в а. Ви хочете скласти провину на ноги! О в р а м. Навiщо, коли виннi вашi голови. Г о л о в а (шляхетно розводить руками)._ Ми? О в р а м. Якби не заварили вiйни, де одбито менi ноги, я б оце одступив з бiльшовиками. Г о м i н. Яке нахабство! - Цинiзмi Г о л о в а. А от нам вiдомо, що ви зостались тут на тайнi вивiдки, за шпигуна. Що ви на це скажете? О в р а м. А яку ще можна найти роботу за вашого панування? Не стану ж я вiшати або вiшатися! Г о л о в а. Але ви не вiд того, щоб вiшати нас... (Виклика?)._ Свiдок генерал П е р о ц ь к и й! П е р о ц ь к и й вста?. Ваше превосходительство, ви ма?те слово. П е р о ц ь к и й. От у це вiкно я побачив, як прийшов той - О д н о о к и й i ще дво?, - один у кудлатiй шапцi. Цей безногий стирчав бiля нiг, - i показав, де я живу i де, певно, заховався Ж о р ж и к. Потiм я стояв бiля чужого вiкна i бачив, як О д н о о к и й вiв Ж о р ж и к а. Мiй хлопчик, панове, плакав. Ловив у нього руку, щоб поцiлувати, а вiн Ж о р ж и к а одштовхнув. Я не мiг бiльш бути в iнкогнiто. Я скомандував: на м?ст?!.. Мерзавець, стой! Вiн нацiлився в мене. Ви розумi?те?.. Але набiгли другi, не дали й повели мене в ?хнiй штаб. Г о л о в а. Що ви бачили в ?хньому штабi? П е р о ц ь к и й. Кошмар! Уночi до мене в камеру всадили монаха, i вiн цiлу нiч молився. По-вкра?нському. Ви розумi?те, панове! Вiн не давав менi спати. Мiж iншим, цей монах менi сказав, що безногий iнквiзитор забива? гвiздки в погони i за це бере великi грошi. Вiн себе на все життя забезпечив. Г о л о в а. Ти забивав гвiздки в погони? О в р а м. Нащо в погони, коли краще в такi лоби забивати! П е р о ц ь к и й. Вiн себе забезпечив! О в р а м. Так точно. Я себе забезпечив так, що скоро вже не буду безногим жити. Мене до самiсiнько? смертi на руках нестимуть. Г о л о в а. Ви виказали на Жоржика? Як це вийшло? Десь з публiки виткнулась 3 i н ь к а: - Я скажу! Я можу посвiдчити - можна? (Показавши на Оврама). _Я буду проти нього свiдчити, ?й-богу! Дозвольте? Ще суд не похватився, як вона вже почала. Боже! Виказати на Ж о р жика, на неповинного анголика - це злочин, якому мiри нема! Як тiльки (на Оврама)_ мiг вiн це зробити! Жоржика, милого хлопчика, що любив шоколадки. Богу молитися, голубiв стрiляти, навiть мене любив... Пам'ята?те, вiн пiд час манiфестацi? з даху вистрелив? То вiн у голуба стрiляв, та випадково попав у чоловiка. В залi похвальний гомiн. Анголик у голубка вцiляв. Я знаю про це так, як i про те, як на нього виказано... Г о л о в а Будь ласка, пiдiйдiть ближче до столу. _ З i н ь к а. З фронту Ж о р ж прибiг до мене, сердешненький хлопчик. Вiн убив одного бiльшовика, то за ним гналися, панове. Вiн так просив, щоб я казала повстанцям, що вiн мiй братик або ж мо? дитя, га? У мене серце плакало, ?й-богу! Вiн попросив у мене шоколадку, але прийшов той, що О д н о о к и й. Вiн шукав ?х превосходительство i дуже журився, що вони втекли. Тодi я дала Жоржиковi шоколадку i сказала одноокому: бери сина! Спочатку вiн не повiрив, що Жоржик син... Г о л о в а. Чий син? З i н ь к а. Але я прочитала от цюю посвiдку. (Чита?)._ "Даю цю посвiдку колишнiй нашiй покоiвцi Зiна?дi Масюковiii на певнiсть того, що я з доручення мого папи генерала Пероцького..." (Чита?/сю посвiдку)._ Коли кiнча?, в залi буря. Голова да? знак сторожi, щоб вона забрала Зiньку, по тому зверта?ться до Оврама: - Тобi ми дару?м, якщо ти викажеш бiльшовика, що лишились у городi. Скажеш?.. Оврам мовчить. Нi?.. Однесiть i розстрiляйте! На сходах Оврам раптом спиня? конво?рiв: - Стiйте! Я скажу... щось. (Коли конвой спиня?ться, дода?)._ Але перед тим, як сказати, я хочу покурити. За папiросу скажу... Йому дають папiросу. Вiн затягу?ться димом. Натяга? картузик_ - Несiть! _ 4_ Тим часом в подвальчику Н а с т я. Сто?ть. Жде. Раху? краплi, ?й уже зда?ткя, що це намистини i вона ?х ниже на нитку: _ - Сiмсота... Сiмсот перша... Сiмсот третя... _ VII_ 1_ Знов у Пероцьких. Нiч. Л у к а телефону?:_ - Штаб? Покличте до телефону комгрупи. Товариш Г а м а р? Говорить начавангарду Л у к а. Банду розбито. Мiсто наше. Я в ревкомi. Здобув цiкавi документи: рейд-авантюра Пероцького, очевидно, пiдтримана якоюсь мiсцевою тайною органiзацi?ю. Скiльки жертв? Чимало. Слухаю... Так... Розумiю... _ 2_ У цей час вертаюсь з фронту я. Iду до Луки. Рух радостi. Пiднесення. Воiстину патетична зустрiч._ Л у к а. Здрастуй, брате! Я. Брате, здрастуй! Л у к а. Ти де ж подiвся? Пiсля бою? Гасив десь, мабуть, зорi? Я. Гасив старi. Засвiдчую тепер новi, червонi, брате! Л у к а. З перемогою? А зна?ш, хто зорганiзував цей рейд, хто в йому вiв перед?.. П е р о ц ь к и й, брате! Пiдскочила свiчка, i зсунулись речi. У вбитого гайдамаки знайдено листа. Цiкавий документ. Ось вiн. (Чита?)._ "Маршрут: Чорноярськi хутори - братам Закрутенкам, Буга?вка - Дмитровi Копицi i т. д. З доручення комiтету золото? булави посилаю до вас корнета Пероцького. Допоможiть оружно i кiнно", - цiла iнструкцiя, брате? Пiдпис: "член комiтету Чайка". Тепер зрозумiло, чому стiльки жертв. Мiж iншим, сусiдку твою, Зiньку, закатовано. Оврама вивезли за город i в глинищах - розстрiляли, де падло i рiзний непотрiб. Кажуть, коли посадили - над ямою, вiн... На мене пливе щось беззвучне i темне. Свiчка тане. Голос Лучин десь далеко нiби смертний менi, напiвмертвому, присуд вичиту?. - Луко, зажди! (Хапаюсь я). Л у к а. А що? Я. Свiчку треба поправити... Л у к а. Свiчку? Я. Нагорiла ж, чи що... Л у к а. Вiн нiби сказав: "Спасибi за похорон! Дав би на чай, та нiчого не маю. Та не лайтесь, - каже, - вам за це заплатить пролетарський клас..." А Н а с т я, брате, сестра - збожеволiла... Та ти що? Вже йдеш? Я. Я?.. Нi!.. Хоча так. Я йду. Я пiду... Л у к а. До себе? Я. Так. Я пiду до себе... _ 3_ Я на сходах. Iду несвiдомо. Iду машинально. Куди?.. Та ба! Я маю йти до себе. Так. Я пiду до себе. Я пiду тепер сам до себе, щоб допитати себе про все це. Ма? бути розмова iз самим собою. Так! Мусить бути ще раз розмова людини з самим собою про зраду i про смерть. Перша - про зраду... Стою. Перебираю Луки iнформацiю, пригадую подробицi зради. Раптом бачу, що я бiля Ступа?вих дверей. Вони прочиненi. Чую хропiння. Заглядаю. Захриплий голос:_ -Хто? Я. Скажiть, будь ласка, тут жили С т у п а й-Ступаненки?.. Г о л о с. Це панночка? Виселено в пiдвал. А тут тепер зв'язкова команда. _ 4_ I нарештi, мо? друзi, фiнал. Я пiд дверима в пiдвальчик Прислухаюсь. Мiй слух тепер такий прозоро-напружений, що я можу чути й чую, як течуть у просторах час i зорi. Я чую, як за дверима в пiдвальчику капнула крапля. _ Але ? ? не чути. Спить?.. Стукаю. Дверi одчиняються. Свiчечка. В о н а:_ - Ви? Я. Я... В о н а. Я по стукоту вiдчула, що прийшов хтось iнший, хтось не такий, як (жест угору)_ тi, хтось тихий, свiйс.с Я. Так. Прийшов iменно, що хтось. Хтось, на жаль, не такий, як тi, не ваш i сам не свiй... В о н а. Прийшов поет, милий, щирий. Я така рада. Адже ж я ждала вас! Простiть, що не вийшла назустрiч, не одчинила дверей (жест нагору)_ в мою кра?ну, але, як бачите, провина не моя. Мою кра?ну в мене одiбрали. Я. Нiчого. Ми з вами скоро дiйдемо до 'дного краю. В о н а. Це, звичайно, натяк на ваше поетичне горище? (Лiву брову зломила)._ Спасибi. Але я й тут ось (жест навколо),_ на вас ждучи, вже виростила цiлий сад кохання. Дивiться! Ось мармуровi схiдцi. Правда, чудовi? Ось (жест на краплi й патьоки)_ фонтан i водяний годинник разом. Тут, коли перебудеш нiч, то враження таке, нiби вiчнiсть вибива? такт... Я. Тут, кажуть, жив недавно робiтник i жiнка. Був на вiйнi. Жiнка ждала. Рахувала оцi краплi не одну нiч i не двi... В о н а (неспокiйно)._ Так, так... Ось (жест на_ ослончик)_ садовая лавочка. (Вiдблиск гумору)._ Спецiально для поетiв. Сiдайте, гостю милий! Ви, певно, втомились? Нi? Тодi чим менi ще вас вiтати? Я б оце заграла вам, якби не розлучили мене з мо?м пiанiно. Навiщо воно ?м? Хто з них умi? грати? Скажiть, хто гратиме? Я. Не турбуйтесь ними! Заграють! В о н а. I "Патетично?"? Я. З цього й почнуть... В о н а. Так? (З сумом)._ Ой якби я оце заграла! Сонату про юнака, що мчить конем степами, дороги у вiтрiв пита?ться. Пам'ята?те? Великодню нiч? (Навiть руками повела, нiби по клавiрi)._ Я тодi листа вам писала. Хочете, покажу? Зберегла! Ждала. Я довго ждала вас! Давно! (Лiва рука нiби на клавiшах. Права за думками нiби пише)._ У снах. У мрiях. Десь нiби в голубих вiках лiтала й виглядала. Я справдi чую музику. (Rondo). Що це? Розстрiл? Галюцинацiя? Гiпноз?... Треба кiнчати! Пора!.. - Скажiть (питаю),_ ви й тодi чайкою лiтали? Вона (руки впали. Зiбгалась. Як дiвчинка, що палась на шкодi i не стямиться, що сказати)._ Нi! Нi!.. Я так лiтала. Я просто лiтала... Я. Мошкою? В о н а (iнстинктом жiночим вiдчувши, що справила хирне враження, раптом випросталась)._ Нi!.. Нi!.. (Визивно)._ Так!.. Я чайкою лiтала!.. (Перемоглася. Проникливе)._ Скажiть... а ви тепер прийшли оспiвати ?? чи забрати? Я