всього аж в очах пливло. Вiн
зцiпив зуби,  як вдягав шапочку i закручував  хустку: на  сафiнi його мацав,
мов  скотину,  жирний  Джафар,  а тепер ця  стара жаба його обдивля?ться, як
жеребчика на торжищi!
     Жiнка допомогла поставити корзину  на голову  хлопцевi, i вони рипучими
сходами пiднялись на третiй поверх.
     Жiнка  на  останнiх  сходинках  прохопилася  вперед  i  вiдкрила  важкi
рiзьбленi  дверi. ? зразу ж в очi вдарило золоте  свiтло, що випливало крiзь
решiтки вiкон сонячними  променями.  А весь об'?м кiмнати заполонив радiсний
стукiт барабана, тонкий голос очеретяно? флейти i скиглення ребаба.
     В одному кутку сидiли тро?  музик,  а пiд стiною,  спершись на подушки,
вiдпочивали дво? чоловiкiв у бiлих широких сорочках i темних плащах.
     Поки вони довго i пишно вiталися з мосульцем, Алi розклав на скатертинi
пахучi смаженi на?дки. Водночас вiн зауважив  бiля дверей  начищений тазик i
карбований глечик. Миттю подав тазик молодшому чоловiковi i плюснув водою на
його випещенi, неробочi пальцi.
     Хлопець вiдчув  на  собi  погляд мосульця i  озирнувся.  Мосулець  йому
схвально   пiдморгнув:  "Правильно,  що   першому  ти  змива?ш  руки  оцьому
молодому..."
     Поки  сiдали до  трапези, поки  смакували всякими  на?дками, все  грала
музика.
     Алi  ж  сидiв  бiля  дверей  напоготовi  з  глеком   та  рушником.  Вiн
прислухався до кожного слова приявних. Хоча йому заважала музика, та вiн все
ж  уловлював змiст розмови - мосулець торгував на великi грошi прянощi у цих
двох  просто вбраних  людей. Хлопець згадав  розповiдi бувалих багдадцiв про
басрiйських  мiняйл-скупердя?в,  що  десятками  рокiв  носять  один плащ  та
сандалi?,  змайстрованi з  одних  латок,  бо вже  все  вiд  перших  сандалiв
стерлося на порох.
     Ще  помiтив  Алi  пожадливiсть,  з якою гостi  зжирали все,  що було на
скатертинi.
     Нараз Алi почув скрип за дверима. Вiн кинувся до шпарки, але нiкого там
не  побачив.  Натис  на дверi,  вислизнув  на  сходи  - нiкого!  Вiн нечутно
повернувся на  сво?  мiсце.  ? зразу  ж почув наче глухий  скрип  за  стiною
лiворуч,  високо  аж  десь   пiд  стелею.  Хлопець  нахилився  вперед,  нiби
розправляючи  рушник,  i глянув  угору з-пiд руки  - пiд самою стелею  стiна
осiла i утворилась трiщина.  Крiзь ту  трiщину до  кiмнати зазирали блискучi
чорнi очi.
     Малий подумав, що то господиня пiдгляда?  за трапезою. Вирiшив спiймати
?? на гарячому. Але спочатку треба було перевiрити нижню кiмнату.
     Малий знов нечутно  спинився за дверима i, ступаючи навшпиньках, потиху
спустився на перший, поверх. Музика перекривала легке рипiння сходiв.
     Тому,  певно,  жiнка  й  не  почула  крокiв  хлопця. Вона  стояла  бiля
вiдхилено?  вiконно? завiси i  розглядала стрiли - корзинка зi старим дертим
одягом стояла поруч. Алi пiдступив до хазяйки упритул.
     - Господине моя матiнко! А хто сусiди цього чудового палацу?
     Жiнка здригнулась i впустила стрiлу. Обернулась, не закривши лиця. Воно
було обличчям не зморщено? баби, а обличчям жiнки рокiв тридцяти п'яти.
     Стрiла вп'ялась у долiвку, i лишень ?? оперений хвiст дрiбно затремтiв.
     Алi ж вiд  усього нiби в  окрiп опустили - виходить, вiн голий стояв не
перед старою бабою, а перед жiнкою?!
     - А ти давно служиш купцевi Абу Амару?
     - Господине моя матiнко! Хто сусiди цього старого будинку?
     - Високий дiм  мiняйла Рустема. Багач iз багачiв, але скупий, як усякий
перс!  Та  Аллах  його покарав  - всi його жiнки  народжують одних дiвчат! ?
рабинi  теж! - Вона ще  бiльше  вiдхилила запинало, i стало видно ?? воласту
шию з товстими складками i набухлостi повних грудей.
     Алi якось стало нiяково вiд голизни жiночого лиця й  тiла, та  вiн виду
не подав, а проказав досить твердо:
     -  Господине  моя матiнко!  Згорни мiй одяг  i зав'яжи  стрiли,  щоб не
розсипались! - Алi крутнувся на п'ятах i за мить був бiля дверей кiмнати, де
мосулець Амар пригощав басрiйських купцiв.
     Алi ж  сiв пiд  стiну i невтiшно всмiхнувся: "Певно, що не тiльки  перс
Рустем  скупердяй!  А й чистокровнi  нащадки беду?нiв -  кожний  битий фальс
щелепами затискають!"  Тепер вiн  сiв так,  щоб було йому видно шпарину  пiд
стелею.  ? зразу ж помiтив,  що до перших  очей ще при?днались очi. Двi пари
очей уважно дивились на Амара.
     Алi напружив з усих  сил зiр, намагаючись краще  розгледiти тi пота?мнi
цiкавi очi.
     Тепер вiн роздивився, що це були таки жiночi очi, бо он в однi?? видно,
що вони пiдведенi сурмою.
     Тут молодий купець похвалив Аллаха i пiдвiвся з-за трапези.
     Та не встиг вiн розправити  всi  сво?  суглоби, як вже Алi з водою  був
бiля нього i поливав йому на руки.
     Коли  всi змили руки, Абу  Амар повiв купцiв униз, до  виходу. Музики ж
усе грали й грали, бо Абу Амар дав ?м такий знак.
     Алi чекав, коли Абу Амар випровадить гостей.
     Тiльки гостi  зникли за зворотом складiв,  мосулець обернувся i приклав
палець до рота, малому  показуючи,  щоб вiн мовчав. Хлопець пiдняв очi вгору
на еркер. Мосулець  ствердно опустив повiки - жiнка  в  еркерi крiзь решiтку
пiдслухову? розмову.
     Мосулець та Алi пiднялися вгору, а музики ще грали.
     Абу  Амар  спинив  рукою  гру i  показав  на  скатертину  iз  залишками
пригощення. Також кивнув головою на скатертину, обернувшись до Алi:
     -  Я  пiду  до нашо?  господинi.  По?ж, проведи музик  i зайдеш  до  ??
помешкання.
     Абу  Амар вийшов  з кiмнати,  музики пiдхопились  i,  мов  голоднi пси,
кинулись до залишкiв ?жi.
     Хлопець знав, що в шпарину ще дивляться,  спокiйно пiдсiв до скатертини
i з-пiд дерев'яно? порожньо? обгортки Й?менського цукру витяг смужку сушено?
шубаркансько?  динi.  А  музики хапали недо?дки  обома  руками, запихували в
рота,  чавкали i плямкали, давилися,  намагаючись  проковтнути  лакiтки один
поперед другого i бiльше другого! Алi багато чув про сушенi динi, та й запах
?хнiй  вдихав на багдадськiм Зеленiм базарi. А зараз  мiг i покуштувати. Вiн
смакував  кожним шматочком динi, намагався запам'ятати смак - хто зна?, коли
доведеться  ще  раз  скуштувати? А  щоб  не бути голодним, Алi  взяв  товсту
пампушку.  Взяв тихо i  непомiтно, щоб нi  музики не уздрiли, нi тi,  та?мнi
глядачi...
     Колiт зачинилися  дверi  за  пожадливими  музиками,  хлопець  зайшов до
кiмнати зi складом мiдного посуду.
     Дверi були, певно, пiдмащенi гусячим жиром, бо пiд рукою юного багдадця
нечутно повернулись.
     Абу  Амар  сидiв  на циновцi, перед  ним  були розкладенi окремо рядком
золотi динари. Мосулець  тицькав пальцем  у  монету, а потiм пiдiймав пальця
вгору.
     - Приведи трьох дiвчат!  Це шiсть  динарiв. Бо ти ?х винаймеш ще вдень.
Три динари  для спiвачки.  Два динари для  музики на  аль-утi. Це  динари на
вино. Динар  на квiти. П'ять динарiв на солодощi. Це  тобi динар за клопоти.
Дiвчат приведеш  по однiй. Одних через двiр, других через дверi,  останнiх з
тi?? вулицi. Ось тобi на човняра... Де ключ вiд велико? кiмнати?
     - Я не  пам'ятаю... Кудись подiла... Вже зовсiм стара... голова  погано
працю?...- замурмотiла жiнка, мацаючи себе по боках.
     - Ще раз забудеш щось потрiбне менi - пiду геть!
     -  Мiй  господине,  ласкавий  i  милостивий!  Не гнiвайся!..  Стара  я,
забуваю...  Ось вiн - ключ...-  ?  вона  спiтнiлими пальцями подала мосульцю
великий кований ключ.
     -  Замок  змащений?  А тепер збирайся та  йди! Ти вже тут? Молодець, що
тихо ходиш.  Та  iншим  разом сповiщай  про свiй  прихiд...  Пiшли нагору  -
постелиш  менi  -  хочу  трохи  вiдпочити.  А  ти  берись  допомагати  нашiй
господинi.
     Коли вони пiднялись на другий поверх, Алi знову  збiг униз,  подивився,
чи  не вийшла  з комори  господиня, i пострибав  навшпиньках  нагору. Спинив
мосульця i показав йому, щоб нахилився.
     Пошепки, збиваючись, розповiв про шпарку пiд стелею, i про господиню, i
про мiняйла Рустема.
     -  Молодець!  -  прошепотiв  Абу  Амар,  прикладаючи  пальця  до  вуст,
розтягнутих  у посмiшцi,  а зуби  в  нього  стислись,  аж  жовна  на щелепах
заграли. - Бува?, що й гора приходить до Магомета... Пiдемо зараз у кiмнату,
то ти все роби так, нiби ми не зна?мо про щiлину. Все виконуй...
     Абу  Амар замкнув дверi важким ключем, а потiм вiдкрив запинала з вiкон
i  вiдхилив  дерев'янi  решiтки.  Сонце  сповнило  всю  кiмнату,  заграло на
штукових<sup>7 </sup>i гiпсових  оздобах,  заблищало  на рiзьбленiй деревинi
довгих скринь-тахтiв попiд стiнами.
     Молодик вiдкрив вiко одного тахта, i там виявилось рiзне вбрання.
     Вiн скинув iз себе плащ, сорочку, штани i лишився геть нагим. Тiльки на
ши? важкий срiбний ланцюг утримував маленький трикутний оберiг.
     Поворушив плечима - i м'язи заграли пiд шкiрою, нiби напруженi линви.
     -  Подай менi оте мастило в малесенькiм горщечку!  - показав пальцем, i
на мiзинцi запалав краплею кровi перстень з лалом-самоцвiтом.
     Хлопчик подав  хазя?ну  мастило,  i  той  почав  поволi вмащувати  себе
пахучою мастю.
     Мiцне,   м'язисте   тiло   засвiтилося,   заблищало    пiд    променями
пiсляобiднього золотавого сонця, наче вiдлите iз свiтло? мiдi.
     Абу Амар повернув горщечок  хлопцевi  i  наказав  добре  натерти спину.
Тонкий запах жасминового цвiту лоскотав нiздрi хлопцевi,  а пiд пальцями вiн
вiдчував пружнi, гарячi м'язи Абу Амара.
     Як вдягся Абу Амар, то на кришечку вiд горщечка вiддiлив  трохи мастi i
нiби запропонував, але хлопець вiдчув, що вiн наказу?:
     - Натрись, якщо хочеш, i ти цим мастилом. Допомага? вiд водяних випарiв
i нiчних комах.
     Алi здер iз себе одiж,  але  вiдвернувся спиною до  стiни, в  якiй була
щiлина.
     -  Негоже  повертатись  спиною  до  старшого, тим пак якщо вiн того  не
просить...- з ?хидною усмiшкою зауважив Абу Амар.
     Алi просто спiкся i  вiд слiв Абу Амара,  i  вiд того,  що  треба  себе
виставити перед невiдомими соглядатаями.
     Алi тер в шкiру запашне мастило, та вже аромат його не радував, а думав
вiн: "Для чого цей мосулець i  мене голяка перед  тими двома виставля??! Для
чого це йому потрiбно?!!"
     Не  знав, що  через  шпарку  в дверях на нього ще  й  господиня будинку
пiдгляда?.
     Взагалi йому майже все було незрозумiле  тут.  "Чому такий величезний i
добрий будинок порожнiй i  потроху руйну?ться? Чому в тiй кiмнатi внизу цiла
гора глечикiв i тазiв? Хто ця господиня? Вдова? Чи ? в не? дiти i родичi? Чи
ще хтось живе в будинку?"
     - Постели менi отут на пiдлозi! - наказав  Абу  Амар  i, коли малий все
зробив, випустив  його з кiмнати  i  закрився на  ключ.  Малий,  тiльки коли
клацнув замок, подумав, що це <b>ж,</b> певно, був будинок для пожильцiв, а  не для
родини. Бо хто в  сво?й хатi на кожнi  дверi ставить замок? А замки були i в
нижнiй схованцi-кiмнатi з мiддю!
     Малий  спустився вниз i виявив,  що господиня ще нiкуди  не пiшла. Тому
довелося брати Алi корзину i йти за нею на базар.
     А що базар вже сьогоднi кiнчався, то вони за пiвцiни накупили: фiнiкiв,
мигдалю,  халви,   iзюму,  левантiйських   <sup>8</sup>   горiхiв,  солодких
iндiйських стручкiв, й?менських  сушених фiг,  ?стiвно? землi i ще  всiляких
пундикiв з iндiйсько?  та  й?менсько?  цукрово?  тростини, солодких  медових
коржикiв та ще  всього й всякого солодкого на?дку. Корзину малий  не мiг сам
пiдняти, то вони вдвох iз  господинею тягли. З базару вони винайняли човна i
через  кiлька  каналiв  за   хвилю  дiстались   до   веселого   кварталу   -
Дар-ель-Кихабу<sup>9</sup>.
     Тут розпутницi  гуляли по вузенькiй вуличцi  цiлими  гуртами.  ? навiть
були  з  вiдкритими  лицями.  Але  у  всiх  обличчя  буди наче личини  - очi
пiдведенi, губи пiдмальованi,  пальцi рук вимазанi хною, на щоках  червонiли
яблука  рум'янiв.  Вони  верещали,  хихотiли,  деякi  навiть   чiплялися  до
поодиноких  матросiв,  що  ще задовго до ночi  залiзли  в це  кубло  грiха й
розпусти, не витерпiли до темряви.
     Алi стало страшно  вiд  тако? кiлькостi  вiдкритих облич,  вiд жiночого
лементу, якогось дикого,  зовсiм невеселого  смiху, вiд споглядання  жiночо?
голизни. Бо деякi повi? стояли напiвоголенi на  порогах сво?х комiрчин, iншi
визирали крiзь вiкна еркерiв, пiдперши руками оголенi груди, i  закликали до
себе соромiцькими словами чоловiкiв.
     Алi не раз  i  не два бачив жiноче голе тiло на рабському торжищi. ? ще
коли християнки часом купались погожого вечора  в Тiгрi. Однi були  нещаснi,
бо над ними була неволя. Другi тримались гуртом i до них нiхто з чоловiкiв i
не подумав би наблизитись.
     Цi ж кричали про себе найпота?мнiше i торгували собою.
     Деякi  розмальованi вiтались  з господинею  будинку,  хоча вона  йшла в
глухому покривалi. Видно, ?? тут добре знали.
     Одна з цих продажних гурiй ° навiть переступила шлях.
     -  Що, хазяйко всiх глечикiв,  привела свого синочка,  щоб ми  тут його
позбавили недоторканостi?! Ще  й вирядила як на свято! ?  тобi, стара гi?но,
скупердяга ти чортова, не шкода на нього такi грошi витрачати?
     - ?ди геть, лушпайко часнична, донька шакала! - огризнулась жiнка.
     Худюща висока повiя плюнула, та промахнулася,  а господиня пiшла швидше
вперед. Виявилось,  що вона здорова як мул. -  Алi тiльки тримався  за ручку
корзини, бо господиня будинку тягла ?? сама.
     Хтось iз  дiвок  дiйшов  до такого нахабства,  що  висмикнув iз корзини
кiлька  троянд. Та господиня  не  стала  здiймати галасу  -  вона поспiшала.
Спинилася перед охайним триповерховим будиночком, завширшки на два вiкна.
     Господиня вiдхилила запинало i постукала бронзовим  фiгурним  кiльцем у
рiзьбленi дверi. ?, не чекаючи, коди спитають, хто стука?, назвалася.
     -  Це  я,  моя  прекрасна  господине!  Стара  Айша!  Прийшла до тебе  в
нагальнiй справi. Вiдчини менi!
     З-за дверей почувся хрипкий дiвочий голос:
     - Заходь, стара лисице! Дверi вiдчиненi.
     Господиня Айша втягла за собою в будинок i важку корзину, i хлопця,  бо
вiн  вчепився  обома  руками  в  ручку, щоб  корзина  не  впала.  Всi  стiни
невеличко?  кiмнати   прикрашали   червонi  вiрменськi  килими,  на  пiдлозi
прослалися золотавi хорасанськi лiжники.
     Пiд стiною напiвлежала,  обпершись на шовковi подушки, маленька дiвчина
в яскравiй сукнi. Вона  повернула  широке, бiле, все в ластовиннi обличчя до
гостей.
     -  О квiтка Басри найзапашнiша! Я б нiколи не потурбувала тебе, якби не
надзвичайна справа! Один чарiвний красень,  мiй гiсть, а  до  всього великий
любитель  витончено?  гри  на  аль-утi,  влаштову?  вечiрку  для  знаменитих
купцiв...
     Айша назвала старшого i молодшого.
     -  Знаю ?х,  знаю! Два скупердя?! Старий ще й  содомiт,  а  молодий вiд
кожно? спiдницi шаленi?. Теж менi любителi музики! Твiй теж такий?
     - Мiй гiсть сказав: якщо ти не схочеш,  то  щоб ми вибачились i вiддали
тобi  оцi  троянди!  -  Айша  вийняла  з  корзини  букет троянд i поклала на
кипарисовий низенький столик.
     Маленька бiлолиця  закрила очi  i потягла повiтря гостро  вирiзьбленими
нiздрями невеличкого носика.
     Кiлька  разiв  вдихала  з  насолодою повiтря. Потiм  мовчки пiдвелася i
почала одягати на шию золоте намисто, на руки i на ноги - браслети. Зняла зi
стiни аль-ут, накинула на голову покривало, але обличчя не закрила.
     Айша та Алi витягли корзину на вулицю.
     ? тодi Айша спитала музику:
     - Кого б ти хотiла з дiвчат - Фатiму чи персiянку Нiссо?
     - Бери Нiссо, якщо ?? ще нiхто не запросив!
     Айша  покликала човняра, щоб вiн  пiдiгнав  свою  посудину до причалу i
допомiг спустити  вниз музику та  корзину. Далi  вона пiшла  до  будинку, що
еркерами нависав над вулицею i ледь не падав на протилежну будiвлю.
     Звiдти Айша вивела  в зеленiм  покривалi струнку й високу дiвчину. Вона
так обпеленала себе покривалом  по осинiй талi?, що  здавалось, переломиться
навпiл.
     Спiвачку Нiссо човняр узяв  на руки i  перенiс  з причалу в човен. Поки
вiн ?? опускав, вона боляче вщипнула його за шию.
     Човняр наморщив лоба, стис щелепи.
     - Це  тобi  за те,  що  лапав  мене!  - ?хидно  посмiхаючись, промовила
персiянка i повела довжелезними вiями сво?х мигдалевих очей.
     Здоровань потер шию i,  криво посмiхнувшись,  протяг  руки до господинi
Айшi, що поспiшала до човна.
     - Ой  боюсь, ой-ой! - гаряче  шепотiла  хазяйка будинку i аж  затискала
стегнами човняра.
     - Господине Айша! Не чiпляйся за мене, бо впадемо у воду!
     Але  господиня наче заклякла. Зрештою куфаджi вiдiрвав ??  вiд  себе  i
посадив на дно човна.
     Дiвчата вмостились на днi, малий скоцюрбився бiля корзини.
     Десь за  обрi?м, за незлiченними каналами  й пальмовими гаями  наставав
приплив  у  морi,  i вода  в  каналах  Басри починала вирувати, розкриватись
дзеркальними плесами, хлюпотiти каламутними  хвилями об зеленi  ослизлi палi
гребель  та   причалiв.  Вода  каналiв  вiдбивала  позолоченi  сонцем  стiни
будинкiв,   гострi  шпилi  мiнаретiв,  зеленi  й   блакитнi  верхи  мечетей,
порожевiле,  почервонiле вбрання незлiченних  юрмищ людей, що поспiшали чи в
домiвку, чи до мечетi на вечiрню молитву салят-аль-магрiб.
     Чутно,  як  шелестять  стрункi  пальми  сво?м  величезним  листям,   як
плюскотить хвиля  об дно  човна,  як  булька?  й лопотить  вода  межи палями
причалу.
     Поки куфаджi притримував човен бiля причалу, ?х хитало з боку на бiк, i
жiнки полохливо вчепилися  в борти.  Та ось човняр  вперся щосили жердиною у
дно i попхав човна.
     Зрушились зеленi ослизлi палi причалу, попливло у лискучо-смолянiй водi
вiдбиття квiтчастого одягу людсько? юрби, химерно зламались у струменях води
перегорнутi вiстря мiнаретiв i смарагдовi верхи мечетей.
     Вiд руху човен перестав хитатись, йшов рiвно,  i тодi музика торкнулася
худенькими пальцями струн. ?  вони зараз же вiдповiли голосним  передзвоном.
Дiвчина  пiдвела голову i кивнула  пiдборiддям  до  струнко?  персiянки.  Та
зволожила  язиком пухлi вуста, повела плечима i  почала  спiвати з високо? i
протяжно? ноти.
     О повен мiсяцю, повен мiсяцю!
     Не свiти без потреби,
     Не витрачай свого свiтла дарма!
     Менi свiтять дукачi мо?? любо?!
     Музика перебирала маленькою рукою  дзвiнкi струни, схиливши  кругловиде
бiле обличчя до коричневого опуклого боку аль-ута.
     Пiдвела  очi,  скинула  брови,  i  зразу ж  спiвачка  струсила плечима,
заляскала в долонi i в такт ляскоту повела приспiв.
     О Фатiмо, Фатiмо, Фатiмо,
     Зiрка яскрава моя!..
     Вони  пропливали  вузьким  каналом  пiд  гомiнкою  вулицею  з  безлiччю
харчевень i шинкiв. На  другiй строфi пiснi лемент  натовпу якось порушився,
стало чути лише  окремi рiзкi голоси. Та коли  спiвачка на мить замовкла, на
хiднику вже було тихо i всi повернули голови до човна.
     Коли ж двi  дiвчини затягли приспiв, хтось у юрбi не витримав i затяг з
ними, плескаючи з усiх сил:
     О Фатiмо, Фатiмо, Фатiмо,
     Зiрка яскрава моя!..
     Знов запала тиша,  i над  водою  лунко неслися слова  спiвачки та дзвiн
спiвучих  струн  аль-ута.  Нiссо  спiвала,  що  нехай  виллють  все  вино  в
басрiйськi  канали, бо закоханий хмiлi?  вiд  солонувато? басрiйсько?  води,
якщо цю воду  подала йому кохана. ?  коли спiвачка i музика затягли приспiв,
уся вулиця пританцьовувала, плескала в долонi i тягла приспiв.
     Алi вiд  переборiв дзвiнких струн, вiд  переливiв  гучного й соковитого
голосу Нiссо наче перехопило горло, наче солодкi сльози пiдкотили пiд горло.
Тiльки на мить майнула  в головi хлопчика ляклива  думка: "Чи не захворiв  я
вiд  цих  випарiв  солоно? води?"  Але  ще  мить  - i пiсня,  ?? мелодiя  та
несамовитий  приспiв стерли  всi  страхи  й  думки  i понесли  його  голосом
спiвачки в далеке син? море разом з коханим красунi Фатiми.
     Кружляла  пташка  над  вiтрильником  i  сiла  стомлено  на  вершок  ре?
перепочити.  Чи ?  ще  сили у кохано?  не  складати  крил  чекання  i  чи не
спустилася вона на чужий  корабель?! Чи ? ще сили у кохано? не скласти крил,
чекати  його  повернення з далеких кра?в, чи не  зморила ще  втома  крил  ??
терпеливо? любовi?..
     Матроси, вантажники  i рибалки  кричали з греблi, деякi навiть плакали,
деякi, пiднявши  над головою  руки, ляскали в  долонi i пританцьовували... ?
човняр так пiдпав пiд чари  пiснi, що  господинi Айшi довелося його смикнути
добре за  одяг. Тiльки тодi  вiн схаменувся i швидко направив човна в бiчний
канал.
     Музика повела iншу мелодiю на  аль-утi, а розпалена спiвачка, розкривши
вуста, важко дихала, прихилила  повiки, i ?? пальцi, вмащенi хною, рухались,
нiби це вона торсала голосистi струни.
     До  малого багдадця повернулась  здатнiсть  щось думати, i  вiн з жахом
спитав себе, чи не  хворий вiн? Адже  його тiло схопила незвична млость  i в
головi  був наче  легкий туман. Човен  спинився  пiд вузьким  пiдходом  бiля
високо? стiни. Човняр  допомiг вилiзти жiнкам, потiм виставив на  палi важку
корзину з пригощенням.
     Господиня  Айша довго  перераховувала  дрiбнi  монети  в  жменi,  доки,
зрештою,  не  вiддала перевiзнику.  Вiн  теж  не  поспiшав  розпрощатись,  а
перерахував дрiбнi, майже стертi монети i сплюнув.
     -  Бодай  на  тобi  не було благословення  Аллаха  i  на  тво?х  дiтях!
Скупердяйка  чортова!  Дякуй дiвчатам - вони ублажили пiснею душу мою  -  не
хочу нi з ким зараз сваритись...
     Айша тим часом поспiшила вхопити ручку важко? корзини, Алi  за другу, i
потягли до  невеличко? хвiртки в  цеглянiй стiнi.  Айша швиденько видобула з
глибини  свого  одягу  ключа i  вiдiмкнула грубi  дверi. Поки  вони  корзину
затягували, поки  заходили дiвчата, а господиня Айша замикала дверi хвiртки,
що скорiше  скидалась  на  стулки фортечно?  брами,  Алi  встиг  роздивитись
подвiр'я. ? йому стало страшно - посеред двору пiд засохлою пальмою лежав на
боцi  здоровенний  морський  човен  -  справжнiй корабель. Линви  - зав'язки
обшивки поперетлiвали  - гнутi дошки де-де  повiдпадали жовтою шкаралущею на
землю i човен свiтив крутими шпангоутами крiзь  дiрки, немов загниваюча риба
на  прибережнiй рiнi. Купою валялись коров'ячi  та кiнськi черепи, буйволячi
роги, верблюжi кiстки, старi сiдла й корзини, з яких визирали шматки рiзного
дрантя.  Пiд  стiною  зачинено?,  нежило?  будiвлi здоровенна  гора  шматкiв
деревини  рiзно? породи  та якостi. Були там  також  купи  битого череп'я  i
великi корзини, заповненi фiнiковими кiсточками.
     Звивистою  стежкою через  велике,  геть захаращене подвiр'я Айша повела
всiх до триповерхового старого будинку.
     ?  тiльки коли пiдiйшли до  важких  рiзьблених дверей червоного дерева,
Алi второпав,  що це  ж  той самий будинок, до якого  вiн сьогоднi  с  iншо?
вулицi вперше вступив.
     У кiмнатi  з  одними глеками  Айша витягла з корзини квiтки i  загадала
дiвчатам сплести з них вiнки.
     Корзину з на?дками заперла в комiрчину i вискочила зустрiчати повiй.
     Алi не  побачив,  як вона ?х привела  i  через якi  дверi, бо вiн добiг
нагору до Абу Амара.
     Дверi були  вже  вiдчиненi, а сам Абу Амар  сидiв пiд стiною, вбраний у
тонкий  перський  каптан,  бiлу льняну  сорочку,  перепоясаний  дорогоцiнним
срiблотканим поясом.
     Мосулець сидiв  непорушно,  стулив  повiки  i перебирав  чорнi  зернини
пацьорок.
     Алi,  не  чекаючи   наказiв,  заходився  прибирати  постiль,  пiдмiтати
пiдлогу, протирати пил з рiзьблених тахтiв.
     Потiм вiн попiдмiтав сходи.
     Внизу почулися верескливi дiвочi голоси.
     Айша  покликала  малого  вниз, i вiн  при свiтлi тьмяно?  лампи побачив
трьох дiвчат -  розмальованих  наче глечики. Вони щось шепотiли  одна однiй,
хихотiли,  кривлялися,  наче мавпи  в  клiтцi,  i з неприязню  поглядали  на
спiвачку та музику.
     Айша  сказала  однiй  повi?,  перевдягненiй  на  хлопчика,  так  званiй
гуламiйят <i><sup>2</sup></i>":
     - Понесiть нагору з хлопцем корзину. Але  та  вiдкопилила червонi пухлi
вуста, як двi вишнi, з тонким чорним пушком на верхнiй губi:
     - Я не служниця-наймичка, щоб тягати корзини.
     Довелось Айшi з Алi перти нагору корзину з пригощанням.
     Запалив  вогонь  Алi  у  чотирьох свiтильниках,  розстелив  скатертину,
розклав на нiй всякi ласощi.
     Мосулець пiдвiв  очi на  хлопця -  i  малий Алi злякався:  погляд був у
нього зовсiм чорний i холодний, а лице  таке,  як у рiзника, коли зготувався
вдарити вола ножем. Мосулець пiдвiв непомiтним рухом лiвицю i приклав пальця
до сво?х  стиснених  вуст. ? Алi добре  його зрозумiв:  "Мовчи  i не подавай
виду, що б не сталося!" ? малий теж мовчки i швидко опустив повiки: "Розумiю
i пiдкоряюсь".
        6. П'ЯНА Н?Ч
     Знизу  почувся  передзвiн  аль-ута, почав наближатись,  пiдiйматися  до
кiмнати.  Ось  розчинились  дверi, i бiля  порога стала  Айша,  загорнена  в
покривала. А попри не?  вступили в  кiмнату  малесенька музика та,  вихляючи
крутими стегнами, спiвачка.  ?  далi вже, на певнiй  вiдстанi, хихикаючи  та
штовхаючи одна одну, вступили розмальованi повi?.
     Музика  бадьоро  перебрала  струни,  i персiянка проспiвала  привiтання
мосульцю i благословення всьому дому.
     Мосулець же лагiдно поздоровив усiх прибулих i показав рукою пiд бокову
стiну - де вже Алi розклав подушки i розгорнув квiтчастий килим.
     ? ось всi розсiлися, i сам Алi притулився навпочiпки до дверей, готовий
щомитi схопитись i виконати наказ Абу Амара.
     Абу Амар пiдняв руку - i зразу ж Алi був поруч.
     - Пригости дiвчат солодощами!
     Алi нахапав на  тацю  всього потроху i  з такою  мiшаниною  пiдiйшов до
спiвачки, як до найстаршо?.
     Вона ж узяла тацю з його рук i подала музицi.
     Та   вибрала  собi  якийсь  медовий  коржик  i  обережненько  вiдхилила
пригощання.  А  спiвачка  без  поспiху  вибрала   найсмачнiшi  i  найдорожчi
солодощi. ?, не озираючись, передала трьом дiвкам решту. А тi вже заходились
над пундиками, аж плямкання було чути.
     Музика тим часом пiдтягла струни, пiдправила лади аль-ута i тонесеньким
голоском заспiвала:
     Щедрий господар -
     Взiрець для купця-багача,
     Щедро подав його слуга
     Щедрi дари землi -
     Все гостям запрошеним
     Для весело? втiхи,
     Слуга твiй хлопець меткий,
     Добрий буде iз нього
     Товариш в кривавiм бою.
     Алi вперше чув, як  складаються  вiршi, отак зразу, як ото птах щебече?
На багдадських базарах спiвцi часом складали  пiснi в присутностi захоплених
болiльникiв-слухачiв. Але то були пiснi про вiйськовi подвиги предкiв чи про
нещасне кохання, а  малого Алi  те зовсiм не  цiкавило.  Знов дивне вiдчуття
якогось  чи  то  туману,  чи то  млостi  напливло  на хлопця,  хоча  в  цi??
плосколицьо? невеличко? дiвчини не було нi сили голосу, як  у персiянки,  нi
п'янкого звучання.
     Здивувався собi Алi i навiть вщипнув себе, бо подумав,  що вiн сьогоднi
цiлий день  крутиться,  а  ?в лише в полудень.  ? чи млость у  нього не  вiд
голоду  раптом? Але й голоду  особливого вiн не вiдчував -  ?сти хотiлося як
завжди.
     Хлопець перевiв  очi на  свого тимчасового господаря.  Бо вiн знав,  що
настане  час,  коли  Аллах  поверне до  нього  обличчя  удачi.  ?  вiн,  Алi
аль-Багдадi,  попливе  за  обрiй  на  бiлобокому,  крутобокому  басрiйському
вiтрильнику.
     Побачив, що нiздрi його хазя?на роздулися, немов нiздрi ошалiлого коня.
Подумав вiн: &bdquo;Чом  я  не  манде?ць?!  Що  вона,  ця музика, проспiвала
образливого,  поганого? Коли  такi  обличчя  у  вантажникiв  на  багдадськiм
базарi-суку, вони вже не сперечаються - в ?хнiх руках блищать ножi!"
     Абу Амар же  клацнув  пальцями, i  Алi, немов стрибунець,  пiдскочив до
нього.
     Мосулець стяг з мiзинця важкий  перстень з червоним  лалом,  поклав  на
порожню тацю i прошепотiв:
     - Вiднеси  музицi Кадарi? i скажи  ?й, щоб вoна  згадала  слiди старого
бабiя Омара i пройшлася по тих слiдах сво?ми маленькими нiжками.
     Хлопець виконав побажання хазя?на.
     Запала  дивна тиша,  коли  музика  Кадарiя крутила  в  тонких пальчиках
iскристий  червоний  лал. ?? подруга  Нiссо збiлiла лицем пiд товстим  шаром
рум'ян, а нiгтями вп'ялася у власнi долонi.
     Тро?  повiй  виструнчились, витягли  ши?,  як базарнi голоднi суки бiля
брами бойнi. Музика вдягла перстень, i тепер лал спалахував за кожним злетом
руки над золотавою декою аль-ута.
     Кинули мене друзi i серце стражда?,
     Прагну стрiти кохану, зiтхаю весь час,
     ? для чого поради, i для чого люб'язнi пiдказки,
     ? на що сподiватись, як невiрна кохана?
     Хто потiшить мене? Нащо в серцi надiю плекати?
     Так i буду я жити, лише смерть менi душу розрадить.
     На очi красунi-персiянки Нiссо напливли сльози, вона до кровi прикусила
нижню губу.
     От  ?? Алi зрозумiв зразу  -  вона  не знала цi??  пiснi i  не могла ??
проспiвати  сво?м  чародiйським голосом, вiд  якого наморочиться в  головi i
млость розлива?ться в грудях.
     Зате наступну  пiсню  -  тiльки  почала  Кадарiя,  як  Нiссо  пiдхопила
ридаючим солодким голосом i вже вела всю до кiнця.
     В цей час стали в  дверях тро? - два купцi, що вже трапезували сьогоднi
вдень з мосульцем; третiй  був  у шкiрянiй куртцi-панцирi i при збро?, одязi
стражникiв.   За   поясом   Й?менська  джамбiя  <i><sup>2</sup><sup>1</sup></i>   в
дорогоцiнних пiхвах, при боцi дорога дамаська шабля<sup>2</sup>.
     Нiхто з трьох не порушив спiву пишногрудо? персiянки.  Абу  Амар теж не
ворухнувся, не  повiв  i пальцем, поки лилася пiсня i  дзвенiли  струни  пiд
тонкими  пальчиками  Кадарi?. Лише коли  вiдбринiла остання струна, Абу Амар
пiдвiвся i. пiшов до дверей вiтати гостей.
     ? що здивувало Алi: коли мосулець вiтав  озбро?ного чоловiка - очi його
свiтилися щирою радiстю, а усмiхнене лице було сповнене велико? поваги.
     Далi пiшла робота для Алi - вiн допомагав змити руки гостям, подавав ?м
солодощi, бiгав униз до господинi Айшi за глеками вина.  Обносив усiх вином,
всiм пiдливав у чашi,  дозирав  за  свiтильниками -  щоб ?ноти  не  чадiли i
полум'я не блимало.
     Лише озбро?ний робив вигляд, що перед ним не вино, а запечатаний глечик
яблучного   соку  з  лавки  торгiвця  Сахла,  того  самого,  в  якого  росли
бiло-червонi троянди.
     - Це правда яблучний сiк? Так? На вино зовсiм не схоже.
     Йому всi хором вiдповiдали;
     - Це чистий яблучний -сiк! А яблука найкращi - сiрiйськi!
     Якраз Алi пiдливав у чашу однiй повi? пахуче  солодке  вино,  i вона не
втрималась, прошепотiла:
     -  П'яниця  i  бабiй!  Ще  й  уда?  з  себе,  шакал,  чистого мухтасiба
<sup>3</sup>.
     Озбро?ний гiсть  чи не  найбiльше  випив повних чаш  "соку" i  покликав
пiсля цього Алi.
     - Принеси менi ще соку яблучного! Тiльки дивись, щоб не було  в ньому й
краплi  вина! Пророк заборонив нам уживати вино, а його заповiти  - святi! -
Вiн  пiдняв  товстого  пальця  вгору   i  похитнувся  усiм  тiлом,  ледь  не
завалившись на скатертину з пригощанням.
     Гостi-купцi  були добре  пiдпилi,  тiльки  мосулець  не  виявляв  ознак
сп'янiння, хiба що легкий пiт виступав на його засмаглому обличчi.
     Повi? та спiвачка теж добре  сп'янiли, певно, що й музика Кадарiя трохи
пiдпила, бо  вона,  це добре Алi помiтив, час  вiд часу  крутила  на  пальцi
перстень i милувалася спалахами кривавого лала.
     Мосулець  попрохав  проспiвати  вiрша  Омара  про  газелей,  i  Кадарi?
довелось i  спiвати, й грати самiй - Нiссо лише весело хихотiла i розпустила
поли свого  халату  так, що  у вирiзi сорочки були  добре виднi великi  бiлi
опуклостi грудей.
     Та стражник чомусь не зацiкавився ?? щедротами, а  тодi, коли  стомлена
Кадарiя  попросила перепочинку, покликав до  себе  дiвчину, перевдягнену  на
хлопця.
     - Я стражник i всi це знають! А тому я повинен пересвiдчитися  - чи  ти
дiвчина,  чи ти хлопець? Якщо ти хлопець,  то ти бiглий  раб Сахла. ?  я маю
тебе йому повернути. Я давно вже йду по цьому слiду.
     Мосулець напружився,  це зразу помiтив  Алi, та  крiм  нього  нiхто  на
мосульця не звернув уваги.
     Обидва купцi почали переморгуватись мiж собою i тихенько похихикувати в
бороди.
     Тим  часом  стражник  посадовив  повiю  поруч  себе  на  килим i  почав
розв'язувати  ?? пояс, здирати з не? каптанчик,  знiмати з  голови  шапку  i
залазити в пазуху.
     - Ану знiмай сорочку!  Щось я нiяк не намацаю  в тебе грудей, певно, ти
хлопець!
     ?,  не чекаючи,  поки дiвчина знiме сорочку, сам здер з не?  одежину. ?
перед  всiма бризнули ??  маленькi  тугi груди,  всi в  червоних  плямах вiд
безжальних лабет стражника.
     - Дiйсно - ти дiвчина... Хоча дуже схожа на  раба цього клятого мiняйла
Сахла. Слухай, а ти танцювати вмi?ш?
     ?, не чекаючи, що вона вiдповiсть, вiн покликав двох ?? подруг.
     - Кастань?ти взяли з собою? Добре! А бубона нема? ?? Чудово! А ну йди i
танцюй!  Та  дивись менi, щоб  з Й?менськими придиханнями, з  негритянськими
вихиляннями, з  магрiбiнськими зойканнями. Дiвчина потяглася до сорочки,  та
стражник боляче вдарив ?? по руцi.
     - Танцюй так, щоб усi бачили, що ти дiвчина!
     Ляснула  долонею  одна  блудниця  в  невеличкий  бубончик,  а  друга  -
застрекотiла кастань?тами.
     Напiвоголена  схопила з пiдлоги  пояс i  пiд стукiт бубонця  вийшла  на
середину помешкання, обгортаючи довгий червоний пояс навколо тонкого стану.
     Дiвчина танцювала  добре, i  навiть спiвачка i  гостi  почали ляскати в
такт танцю.
     -  Тихо!  -  нараз  закричав  стражник  i,  не  чекаючи,  звернувся  до
басрiйських купцiв: - А раптом той бiглий раб ?внух або  гермафродит? Як ви,
шановнi, вважа?те? Може так бути?!
     Обидва купцi весело й п'яно закричали:
     - Може, може бути!
     Мосулець з усмiшкою схилив голову, але слова не подав.
     Стражник пiдкликав  до себе танцiвницю i почав сам на нiй  розкручувати
пояс.
     Без  пояса шовковi  шаровари  зiслизнули  з ??  худих  нiг  i впали  на
пiдлогу.
     - Слава Аллаху! Дiвчина! А то вже думав - доведеться  полишити шляхетну
компанiю i вiдвести втiкача до мiняйла... Танцюй, дiвко, i звеселяй нас!
     Крутилася в шаленiм танцi блудниця - вуста  розкритi, очi безтямнi. Але
тiло вiдгукувалось на кожен удар бубонця i трiскотiння кастань?т.
     На  здивування  всiх,  музика  Кадарiя  пiдстро?ла  аль-ут  i  дрiбними
краплями задзвенiли його струни. Всi  аж пiдстрибували на  мiсцi,  шарпались
тiлом, трусили плечима. А Нiссо сп'янiлим солодким голосом завела соромiцьку
пiсню.
     Стражник  раптом  пiдхопився  i,   згарбавши  танцiвницю   здоровенними
лабетами, понiс ?? пiд стiну на м'якi подушки...
     Музики  замовкли,  приголомшенi  дiями  стражника,  але мосулець в тишi
промовив:
     - Музики! Продовжуйте гру!
     Тонесеньким  голоском засмiялася Кадарiя  на  зауваження  Абу  Амара  i
задзвенiла  струнами. Загуркотiла бубоном  блудниця, заклацала  кастань?тами
друга. Старий i молодий купцi плескали в долонi...
     Гармидер  настав  неймовiрний!  Всi  просто   оскаженiли,   споглядаючи
стражника i блудницю.
     Алi не  витримав  i пiдвiв голову, щоб подивитись на шпарку  пiд стелю.
Вiн просто вже не мiг побороти заборону -  його цiлий вечiр тягло подивитися
на ту щiлину, та?мницю яко? вiн перший узнав. В щiлинi  блищали чи?сь чотири
ока.
     Алi зразу  ж нахилився до глечикiв з водою, щоб нiхто не перехопив його
погляду. Та було  пiзно -  Абу Амар  вже кликав  його  до  себе i  зашепотiв
хлопцевi на вухо:
     - Важиш головою! На перший раз - вибачаю, вдруге повториш - годуватимеш
крабiв  у каналi!  - ? голоснiше, щоб  усi чули: - Вiдчини дверi  в  сусiдню
кiмнату, вони зразу за килимом! Запали в кiмнатi свiтильник, постав воду!
     В напiвтемрявi Алi нечутно вiдхилив край  килима, зразу за ним  намацав
дверi, i  вони  без звуку вiдвернулись  усередину невеличко? кiмнатки. Крiзь
високе вiконце пробивався промiнь мiсяця i клав дивний вiзерунок на долiвку.
Хлопець, полишивши мiдного глека i тазик, поспiшив до хазя?на.
     - Там видно й без свiтильника - мiсяць через вiконечко пада?.
     - Я бачу, ти стомився й тому верзеш дурницi, - зашепотiв йому мосулець.
     А всi навколо дiйшли до сказу, спiвали дурними голосами похабну базарну
пiсеньку.
     - Вiзьми халви та родзинок i поспи.
     - Де?
     - В кiмнатi Айшi. Скажи ?й, що я наказав.
     Алi в темрявi загрiб зi  скатертини в шапку добрi куски халви та  жменi
родзинок.  Ще  йому межи пальцi попали  фiсташки,  фiнiки,  медовi  колобки,
сушенi  смокви,  але  з цього  вiн  не  прихопив  нiчого.  Джафаровi  фiнiки
вкарбувалися йому назавжди.
     Коли вiн  штовхнув дверi,  то вдарив  по  лобi  господиню  Айшу  - вона
пiдглядала в дiрочку вiд сучка, але раптово? появи  хлопця не помiтила i  не
встигла вiдхилитись.
     Вона не втрималась  i  гепнулася  на сiдницi, ледь  не загуркотiвши  по
сходах.
     - Це ти, дурнику? Ледь не вбив мене, бiдолашну... Я тво?му хазя?ну несу
вино, а ти...
     Вона не вигадала що далi сказати i сидiла так на краю сходiв.
     Алi  стояв i дивився на ?? заголенi ноги, а ступити не мiг -  вона йому
перегородила шлях.
     - Куди ти йдеш? - зрештою здогадалася спитати.
     - Хазя?н наказав менi перепочити в тво?му помешканнi, хазяйко.
     - Ну добре, iди спи, тiльки не базiкай там багато...
     - Добре! - погодився Алi, хоча так i не второпав, чому "не базiкати". ?
де не базiкати - "там" унизу, в помешканнi Айшi, чи "там" нагорi, з хазя?ном
сво?м? Га?!
     Вiн пiшов униз, i коли вже завертав, то пiдняв голову - господиня Айша,
зiгнувшись, заглядала в дiрочку.
        7. ПЕРСТЕНЬ З ЛАЛОМ
     У кiмнатi Айшi тонкий вогник лампи вiдсвiчували  стократ глеки, казани,
тази i чашi.
     Бiля жаровнi клопоталася маленька, чорна дiвчина з прекоротким крученим
в кiлечка волоссям. Дiвчина  обернулась i прикрила розтуленого рота пальцями
правицi.
     - Ти хто? - спитав Алi.
     - Рабиня Айшi.
     Вона помiшувала ложкою  якесь вариво  в  мiднiм казанку. Казанок був не
закiптюжений, зовсiм свiтлий. Тому Алi вiдразу  второпав - тут рiдко готують
- бо купують ?жу в якiйсь харчевнi.
     - А тво? як iм'я?..
     - Джарiя. Я з кра?ни зiнджiв.
     - Не слiпий, бачу, хто ти така! Але все ж, як тебе мати звала?
     - Те iм'я тiльки мо?... А я чую, хто ти такий!
     - Як так?
     - Слухом чую - мова твоя багдадська. Базарна мова. ? йдеш ти стомленими
ногами. Сова?ш, човга?ш ногами - спати хочеш.
     - Пригости мене юшкою, а я тебе халвою та родзинками...
     - Халви нiколи не куштувала...- i голос негритяночки затремтiв.
     Вона швидко  насипала хлопцевi в чашку гарячо? сочевично?  юшки i  дала
шмат черствого коржа. Сама ж вихопила з  шапки грудку халви, вiдщипувала вiд
не? по крихтi i кидала в червонi, наче обдертi до кровi вуста.
     Вона  сидiла, так  розставивши ноги, щоб полотняна  сорочка натяглася i
жодна крихта не  впала  на  долiвку.  Вирячила на Алi величезнi чорнi  очi з
такими iскристими  бiлками,  що - здавалося, нiби  вони  свiтились  у мороцi
кiмнати.
     Поки  Алi  висьорбав  половину сочевично? юшки, вона  злизала  з тонких
пальцiв  найдрiбнiшi крихточки  халви. Тодi хлопець видiлив  ?й щедру  жменю
родзинок.
     Вiд погляду - такого  вдячного  вiн нiколи не  бачив у  жодно? людини -
хлопець вiдвернувся.  Йому  соромно  стало, що себе вважав  часом  бiдним  i
нещасним. Ось де бiдна iстота -  за грудочку халви i жменю  родзинок  вважа?
тебе сво?м найбiльшим благодiйником!
     Водночас Алi дуже хотiлося спитати  в  негритяночки про багато речей, а
те, що вона зна? про цi речi, вiн не сумнiвався.
     - Скажи менi, Джарi?, чому в цьому домi не живуть пожильцi? Адже вони б
вiддавали  Айшi багато  грошей!  ? куди  виходить мур  цього будинку з  тi??
кiмнати, де зараз бенкетують?
     - Тому тут не живуть люди, що ранiше багато людей жило! А потiм ?? один
пожилець пограбував i втiк. Вiн ?? полюбовником був i втiк невiдомо  куди  з
усiм ?? золотом i  срiблом. Тодi мiняйло-перс, звуть його Рустем, порадив ?й
прогнати  всiх пожильцiв, а вiн платитиме ?й,  як  би в будинку жили люди...
Ну, як би  вiн  платив за всiх пожильцiв, тiльки щоб ?х не було... Зрозумiв?
Вiн  боявся, щоб хтось iз пожильцiв не  зробив до нього  пiдкоп. Тому вiн  i
?внухiв трьох трима?, сторожiв значить,  i кiлькох собак... Собаки  прелютi,
?х привезли  з Хорасану<sup>2</sup> ще цуценятами. А ще Айша  грошi заробля?
тим,  що  вiдда?  в найми  глеки,  казани й тазики рiзним  людям. Всiх  вона
пам'ята?, нiкого  нiколи не  переплута?  i  не  забуде!.. Ще  вона ходить  i
скупову? пряжу в замiжнiх жiнок, бо це не брудний заробiток у них, у  бiлих,
вважа?ться... Ти,  правда,  теж  бiлий, але  ти не злий. ?  не вважа?ш  мене
пiдлою...
     - А чому я повинен тебе вважати пiдлою?
     -  Тому,  що  всi бiлi  люди вважають себе найкращими,  найчеснiшими, а
темних людей найбрехливiшими!
     - Ну добре, нехай воно так... Але хто така Айша? Чому це ?? будинок?
     - Вона сестра одного  багатющого  купця.  Вiн  тепер живе в  Магрiбi. А
будинком управляти лишив ??.
     -  Слухай,  Джарi?!   А  куди  виходить  стiна  iз  кiмнати,  де  зараз
бенкетують?
     - Упритул до старих Рустемових  голуб'ятень. Рустем  страшенно бо?ться,
щоб злодi? не проколупали дiрку в його мурах, чи щоб не прорили нори до його
скарбiв! А тiльки я знаю - його старша донька удвох iз одною наложницею самi
зробили дiрку в будинку Айшi та й пiдглядають потихеньку, що тут робиться...
     - А що ж тут можна побачити? Тепер же у вас нема? пожильцiв...
     -  Е-е-е,-  протягла негритяночка,- коли Рустем вiд'?здить  до моря  на
два-три  днi,  тодi  Айша зда? на нiч  чи  на двi знайомим для утiх якусь iз
кiмнат. Або всього на кiлька годин  - якщо це сiмейнi люди i нi вiн, нi вона
не можуть полишити домiвку на нiч... А тi пiдглядають i мовчать. Певно, Айша
зна? щось про них, то  вони й мовчать... Ех,  якби знати ?хнi секрети! Тихо!
Спуска?ться Айша!.. Давай сюди мерщiй миску, нiби це я з'?ла!
     Зайшла в кiмнату Айша. На ходу вихопила грудку халви у хлопця i заразом
сподобилась прихопити ще й з десяток родзинок.
     - Смачнi  родзинки... Лягай спати отам! - вона кивнула на купу мотлоху.
-  Ти, мавпо, дивись не блудствуй з ним! Всi  ви чорнi розпусницi! - ?  вона
солодко потяглась, аж пальцями хруснула. - А  ти менi, гляди, не пригощай ??
солодощами, бо  хазя?ну  скажу! Адже правильно кажуть  -  не  годуй  досхочу
собаку, бо вона тебе зжере!
     Як  Айша  знов пiшла  нагору, Джарiя почала  гладити  себе по череву  i
радiсно посмiхатись.
     - От смачно, от смачно! Як вино п'янить... Айша  ще грошi заробля? тим,
що зводить молодих гультя?в з  жiнками купцiв i  мореплавцiв, коли тi десь у
далеких мандрiвках. А  пожадлива! На  вулицi  пiднiме  фiнiкову  кiсточку  i
притягне в садибу! А в само?  найкращого сорту пальма засохла, бо не вмi? за
нею  доглядати.  Чоловiкiв бо?ться найняти - дума?, ще пограбують  ??!  Та й
платити треба  не менше,  нiж iншi платять... У дворi  i жасмин  рiс, i кущi
троянд були! Все пропало!
     - А ти? Хiба ти не любиш квiтiв?
     - Квiти - то забавка для вiльних...  Якби ?х можна було з'?сти... отодi
б я...
     - Слухай! Ось  тобi шапка. Тут ще трохи родзинок i крихти халви. Як усе
вибереш, надягнеш менi на голову!.. - ? впав на мотлох,  уже стятий глибоким
сном.
     Прокинувся  Алi  одразу, iз неспокiйним  вiдчуттям,  що  почалося  щось
дивне.
     Дiйсно, на сходах почулися розлюченi жiночi, п'янi чоловiчi голоси, якi
нiби намагалися  заспоко?ти жiнок, втишити. Та чоловiчi  голоси таки здорово
були п'янi - варнякали з великим зусиллям. Навiть  голос Абу Амара i той був
уже п'яний.
     Всi пройшли повз кiмнату, i хтось вiдпер дверi на хiдник до каналу.
     Нi хвилю  не вагаючись,  Алi побiг на другий поверх  i вiдкрив дверi до
кiмнати з еркером. Чомусь у цiй кiмнатi не було запори, а сама ця кiмната не
мала  нi  жодного тахта,  нi  циновки,  нi  килимка  на  стiнi,  та й нiяких
вiзерункiв чи прикрас.
     За Алi поспiшила  i  чорношкiра Джарiя. Вони вдвох притисли обличчя  до
товсто? решiтки вiкна.  Внизу стояли всi принаявнi  в цьому будинку,  навiть
напiвроздягнений стражник i напiвгола танцiвниця.
     Двi повi? благали музику Кадарiю:
     - Не кидай!!! Подумай, що ти робиш?!!
     - Та кидай вже швидше -  пiдбурювала персiянка Нiссо напарницю. -  Вона
здохне, як таке побачить! Клянусь Аллахом!
     -  Можеш кидати - рубав стражник  хрипливим басом. - Але тодi я  накажу
мо?м людям витягти перстень з багна... ? подарую його мо?й любiй Зуламi.
     Вiн при всiх торсав ?? за оголенi груди. Кадарiя пiдступила до Айшi:
     -  Протанцю?ш  стiльки,  скiльки  танцювала  Зулама  -  перстень  твiй!
Присягаюсь Аллахом!
     Господиня  Айша  трохи  похитнулась  (видно, i  ??  добре напо?ли), але
нiчого  не  говорила,  тiльки водила головою  за перснем,  що  ним  перед ??
обличчям розмахувала Кадарiя.
     Зрештою Кадарi? те все набридло. Вона пiдiйшла швидкими кроками до краю
хiдника,  невдало розмахнулась  i жбурнула  перстень  -  щедрий  дарунок Абу
Амара.
     Зойкнули розпачливо двi повi?.
     Радiсно скрикнула Нiссо.
     Алi та Джарiя, не змовляючись, поспiшили вниз, на  вулицю,  щоб затягти
непритомну жiнку до будинку.
     Хлопець  разом  iз рабинею  перетягли  зомлiлу господиню  в помешкання.
Тепер Алi пересвiдчився, яка важка i незручна для ношi непритомна людина.
     Всi ж iншi  з п'яними  спiвами та  смiхом i кепкуванням над  пожадливою
хазяйкою пiднялися на третiй поверх.
     Чорна рабиня, вкрай перелякана, сидiла бiля сво?? володарки i нiчого не
робила.
     А хлопець то хапався  терти скронi зомлiлiй  жiнцi (десь таке  чув), то
класти мокру ганчiрку на чоло.
     Заскрипiли, дверi.  Негритяночка наче  й не чула, злякано  дивилась  на
потемнiле лице хворо?. Вступили мосулець i стражник.
     -  Що б не  сталося  -  спочатку  знайди  мене! Я все уладнаю  -  слово
во?на... Спасибi тобi - вже кiлька рокiв я так не веселився, як цi?? ночi!
     - О  шейх! -  Мосулець приклав руку  до серця.- Тако? дотепно? витiвки,
яку  ти  втнув  з отим "рабом",  я ще  нi  вiд кого  не чув! ?  скажу  тобi,
вельмишановний та  вельмидостойний,  не чув  навiть  про подiбний  жарт,  ба
навiть не читав! - i мосулець захихикав.
     А  стражник зареготав  на  все горло  i ляснув  здоровенною правицею по
плечу Абу Амара.
     -  Поклич  пiсля молитви  лiкаря ?бн  Юсуфа.  Вправний християнин. Якщо
хочеш  взнати про  грошовi справи цi??  гi?ни - пiдмаж мiняйла  Бен Закарiю.
?удей бере у не? грошi й пуска? ?х в обiг... А ти,  хлопче, знайди, де в не?
оцет i м'ятна настойка, та й зроби ?й ганчiрки  мокрi на чоло i  скронi... У
нас при  допитах  i дужим  чоловiкам оцет  допомага?, а  м'ята  поверта?  до
тями...
     - Лишайся бiля Айшi, поки я не покличу, i дивись, щоб чорна робила все,
що потрiбно! - наказав мосулець, i  чоловiки пiшли на сходи. Дерев'янi щаблi
спiвали пiд ?хнiми ногами якусь рипучу мелодiю.
     Щоб дiстати оцет та м'ятний  настiй, довелося заголювати Айшу i знiмати
з  не?  тонкий пояс  з  цiлою силкою рiзних  ключiв. Нiяково було  й страшно
торкатись хлопцевi жiночо? голизни...
     Негритяиочка швидко вiднайшла ключ вiд комiрчини з припасами.
     В комiрчинi  тхнуло гiрким баранячим ло?м, цвiлими сухарями, прокислими
фiнiками та смердiло сушеним акулячим м'ясом.
     Поки Алi шукав лiки, Джарiя з радiсним криком вихопила горщик, засунула
туди руку i напхала собi повен рот проса. Далi вона потягла з полицi глиняну
баклажку i вибiгла геть.
     Алi опiкувався господинею i чув, як у сусiднiй кiмнатi рабиня гуркотить
товкачем - трощить пшоно на грубе борошно.
     Потiм  з-за  дверей крiзь  темний коридор поплив  гiркий чад  деревного
вугiлля, просто як iз кузнi. Алi зрозумiв -  негритяночка заправила  жаровню
паленими фiнiковими кiсточками.
     Чи то вiд турбот Алi, чи вiд ?дкого диму, але господиня Айша розплющила
очi, пiдвела голову, втягнула з шумом повiтря, сперлася на лiктi.
     - Хто  без мого дозволу готу? млинцi? - Тремтячою рукою помацала в себе
на животi. - Де ключi?!! Погра-бували-и! - з розпачем закричала Айша i впала
навзнак.
     Голова  в  не?  повернулася набiк, i  з носа тонкою цiвкою  текла темна
кров.
     Алi пiдставив пiд лице глибоку мiдну  тацю i сам  метнувся до сусiдньо?
кiмнати. При слабому свiтлi вiд жаровнi Алi побачив, як негритяночка полива?
пригорiлий  оладок кунжутною олi?ю,  посипа?  грубою сiллю i пха?  до  свого
широченного рота.
     - Пiшли швидше! Айша кона? - в не? кров носом чурить! - закричав Алi. -
А ти тут оладки жереш!
     - Пусте! Не здохне,- спокiйно вiдповiла рабиня, облизуючи, чорнi пальцi
з рожевими  нiгтями.  - Як пiшла кров, то небавом ?й  стане легше.  Таке вже
бувало - як iде носом кров, то за день-два оклига?. Сiдай, скуштуй оладка...
Зна?ш, вiдколи мене схопили людолови, не ?ла я наших пшоняних оладкiв!
     Алi завагався лише  на хвилю, бо враз вiдчув, що ?сти йому хочеться, аж
у черевi смокче.
     А потiм i собi,  обпiкаючи пальцi, згорнув трубочкою вогненного оладка,
змастив запашною олi?ю i посипав темною сiллю.
     А  Джарiя тим  часом вже плюскала на  розпечену  сковороду  нову порцiю
рiдкого пшоняного розчину.
     Алi впорався з другим оладком i поспiшив назад до Айшi.
     Йому стало бридко i страшно - таця переповнилась кров'ю, та з  носа вже
не лилося.
     Алi повернувся до дiвчини.
     - ?ди, винеси i вимий кров! Обмий ?й лице!
     - А ти? - здивовано спитала негритяночка.
     - Я мусульманин. Менi пiсля кровi треба очищатись!
     -  Скiльки  ви  вбива?те людей,  а  кровi  бо?тесь! - ледь  не  кричала
негритяночка,  а сама  все  струшувала  сковороду  з  млинцем,  щоб  вiн  не
пригорiв.- Ну почекай трохи - ось цей оладок лишень з'?м i  все зроблю... Ну
почекай! - Вона заплакала.
     Тодi Алi махнув рукою i пiшов чекати ?? бiля хворо? Айшi...
     Перед  самiсiньким  сходом   сонця,  перед  молитвою,  весела  компанiя
вивалилася iз занедбаного будинку-палацу.
     Алi виглядав у еркер i бачив, як на  свист  стражника з-за рогу  каналу
випливли  два  великi  човни, а  в  них  люди  нiчно? стражi. До одного  сiв
начальник стражi, до другого - купцi з дiвками.
     Була повна вода, i хвилi плюскали пiнистими бризками аж до верха паль.
     Мосулець стояв на самiсiнькiм кра?чку греблi i махав рукою вiдпливаючим
гостям.
     Алi був бiля господинi, коли всередину зайшов мосулець.
     - Слухай уважно - неси нагору жаровню, сковороду, мiдний кухоль, ступку
i глек води. Та швидко!
     Без жодно? похибки i зупинки виконав Алi наказ господаря.
     Мосулець  кинув з трiскотом жменю  якихось  зелено-оливкових  зернин  у
ступку i зачав розбивати ?х товкачем.
     - Мiй господине! Давай я все добре зроблю! - вихопився Алi.
     - Не заважай! ?ди вниз - доглянь, чи все гаразд, потiм прийдеш.
     Та хлопець не спустився зразу  до Айшi й рабинi, а завернув у кiмнату з
еркером. Притисся до мiцних ?рат, зроблених з дубових брускiв.
     Просто пiд  баштою еркера коливався на припливнiй хвилi човен.  У човнi
було дво?: якийсь рибалочка  i чоловiк з пов'язкою  на обличчi, загорнутий у
широкий плащ.
     Десь з-за обрiю  пробилися  променi сонця, заспiвали на мiнаретах темнi
муедзини.
     А чоловiк у плащi й  не  чув заклику до молитви, а показував, як музика
жбурнула перстень i де вiн нiбито занурився у воду.
     ? тодi Алi впiзнав у ньому стражника.
     Спостерiг -  стражник помиля?ться -  нiкчемнi сили дiвчини ввели його в
оману - показував  рибалцi  набагато ближче  до берега,  нiж вона кинула той
царський дарунок.
     Рибалка роздягся i пiрнув у вируючу воду.
     Пiд водою  вiн так затримався, що тюрок (а стражниками, як i  скрiзь по
халiфату, буди або  тюрки, або курди) почав непоко?тись i  все  заглядати  у
воду.
     Алi подумки засмiявся - такi всi скаженi, тiльки б i лили людську кров,
а вода ?х ляка?!
     Випiрнув рибалка без персня.
     ? вдруге так само.
     ? втрет? без нiчого.
     ? ще багато разiв.
     Алi бачив, що  рибалка не там шука?,  але вiн був  не такий дурний, щоб
пояснити цьому рiзниковi про  його помилку. Пiсля срамно? п'яно? ночi  в Алi
не лишилось i крихти поваги  до стражника. Шкода тiльки зусиль рибалки. Та й
рибалка хлопцевi  не  сподобався  -  пiрна?  незграбно,  вiддихувавсь  якось
безладно, невмiло.
     Зрештою  хлопець  згадав, що хазя?н Абу  Амар наказав йому все оглянути
внизу  i пiднятись до поко?в. Внизу  нiчого  не  змiнилось - Айша лежала без
пам'ятi, а негритяночка все ще пекла тоненькi пшонянi млинцi.
     Коди Алi пiднявся до помешкання мосульця, то його чутливi нiздрi вразив
дивний i та?мничий  запах  смаженого зерня.  Пахло наче i  жирним, i гiрким,
чимось таким, що водночас заспокою?  i  бадьорить, що  одним  тiльки запахом
пiдiйма? пiдупалi сиди, вiдганя? втому...
     Коли Адi вiдхилив дверi, то мосулець стояв  навколiшки перед жаровнею i
сипав  якесь терте  листя в  кухоль.  А кухоль повнився варивом,  бризкав на
вугiлля, i тодi дзвiнкий  i солодкуватий, приторний запах  вибухав iз повною
силою.
     Мосулець зняв  кухоль i дав  вiдстоятись,  а потiм налив собi невеличку
чашу. Обпiкаючись  i  кривлячись, ковтав пахучу, темну рiдину.  Нiздрi  його
роздувались,  очi  заплющенi,  а  на  обличчi  з'явилось  очiкування  чи  то
насолоди, чи то радостi.
     - Розповiдай, що взнав! - наказав мосулець не вiдкриваючи очей.
     Алi  все виклав - крiм  одного, що  стражник не  зна? точного мiсця, де
впав перстень, а вiн, Алi, добре запам'ятав точку падiння.
     Алi сам хотiв дiстати перстень. Хлопцевi  праглося знайти перстень, щоб
його винагородили - дали трохи грошей. Тодi вiн не до?дав би окрушини, а мiг
би  купити  добрий  на?док.  Та  наперед  хвалитись  Алi  боявся.  Вiн добре
пам'ятав, як  уся вулиця  над ним кепкувала, коли вiн похвалявся, що витягне
з-пiд млина великого вусача. ? цей вусач вирвався з його пальцiв. Пiсля того
наперед вiн нiколи не хвалився i не зарiкався.
     - Молодець!  -  похвалив  мосулець. - Ось  тобi грошi на лiкаря й лiки.
Айшу треба добре лiкувати, бо ще помре. А зараз поспiши на кiнець кварталу -
там вже човнярi пропливають - i поклич  менi  човен. Та  не гайся!  Потiм на
базар.  Зелень,  хлiб,  смажена  риба, акуляче  м'ясо в'ялене.  Запам'ятав?!
Добре!  - Мосулець на  очах  порожевiв,  очi  в  нього  бадьоро заблищали. -
Нагодуй з нашого на?дку Айшу та негритянку - помiчникiв треба прикормлювати,
щоб були слухнянiшi... Хочеш моккансько? та?мницi  скуштувати?.. Бо?шся?! Це
не вино i не хашиш - не дурманять людину цi зерна, а дають бадьорiсть i силу
до дi?...
     Вiн простяг чашу iз залишками темно-зеленого питва.
     Алi зробив  кiлька ковткiв гарячого  варива,  а далi була  темно-зелена
гуща  товчених зерен. З  незвички обпекло  стравохiд  i  гаряче розлилося  в
шлунку. На язику терпко гiрчило i було навiть бридко...
     Та  коли  пiд мурами складiв поспiшав до початку  кварталу, вiдчув - до
нього поверта?ться бадьорiсть i веселий  настрiй. Наче й не було божевiльно?
ночi! У головi не крутилось, як вiд вина, i рухи були зграбнi й упевненi.
     Спiвали, тягли молитви муедзини на гостроверхих мiнаретах.
     Господар вiдплив, ще раз наказавши покликати лiкаря для Айшi.
     Тiльки-но  човен  завернув за рiг кварталу,  як Алi  швидко спустився з
хiдника  i примостився  на  палi.  Миттю розiбрався i склав сво? одежини  на
другу палю.
     Примiрявся i  кинув  шматочок свинцю  туди, куди ще в  сутiнках Кадарiя
жбурнула перстень з лалом.
     Приплив наче скiнчився, i вода в каналi  заспоко?лась. Бруд  i каламуть
опадали на дно.
     Хлопчина  ще з вiкна еркера добре  примiрився, де йому  пiрнати. Вибрав
собi i добре запам'ятав вказiвники - на каналi з того боку три свiжi палi, а
на цьому боцi - дверi будинку Айшi.
     Без жодного плюскоту слизнув у воду та швидко й тихо поплив на потрiбне
мiсце.
     Зупинився  наче  в  потрiбнiм  мiсцi,  перекрутився  у водi,  обдивився
будинки  Айшi  та мiняйла  Рустема  - чи  не  пiдгляда?  за  ним хто? ? йому
здалось,  наче  за  густою решiткою  еркера  блиснули  очi. Може,  це Джарiя
пiдгляда??.. Проте як вiн не вдивлявся пильно, бiльше нiяких ознак людини за
решiткою не примiтив.
     Ще трохи почекавши i все розглядаючись на всi боки - чи нема де кого? -
швидко занурився пiд воду.
     Коли хлопець наблизився до дна, вiдчув - його  зносить  придонна течiя.
На  всяк випадок пошарудiв пальцями  по купах смiття, що скупчилося  на  днi
каналу. Нi шматка свинцю, анi персня не знайшов. Випiрнув i побачив, що його
знесло  лiворуч. Вiдплив  праворуч i  пiрнув з надi?ю, що течiя пронесе його
над потрiбним мiсцем.
     Хоч  намул i спав, проте у  водi ще  були сутiнки. ?  коли  його почало
зносити втрет? лiворуч,  раптом  у густiй  зелено-жовтiй каламутi  спалахнув
жовтий - промiнь i зразу ж загас. Алi випiрнув, добре вiддихався i спустився
якомога  обережнiше  i швидше.  Вiн  дуже поспiшав, бо  повiтря  тягло  його
нагору,  у  скронях  коливався  тонкий  дзвiн  i  ось-ось  хотiлося хапонути
повiтря.
     Вiн затримався  над  купкою  череп'я i  почав швидко-швидко  перебирати
уламки, скалки. Ось i винагорода  - в денцi глечика пальцi намацали шматочок
свинцю. Значить, перстень десь зовсiм поруч.
     Хотiлося   хапонути  на  повнi  груди  повiтря.  Дзвiн   у  вухах  став
нестримний. Та хлопець знав  - зараз i тiльки цi?? митi вiн повинен шукати i
знайти перстень з  лалом! Доказ цьому -  шматочок свинцю! Золото десь поруч,
зовсiм  поряд!  При  другому  зануреннi  хто  зна,  чи  пощастить  потрапити
точнiсiнько в це мiсце! Вiн поволi  почав вести рукою по  колу, все  ширше й
ширше роблячи круги... ? ось пальцi слизнули по твердiй опуклостi лала. Наче
вишенька,  опуклiсть багряного лалу. Алi затис здобич правицею i з  усiх сил
поспiшив на поверхню. У хлопця вистачило тями, щоб  не роздивлятися перстень
i не милуватись ним при яскравому свiтлi.
     Вилiзши  на  палю,  швидко  зав'язав перстень  у  кiнчик  хустки,  якою
обгортав шапочку.
     Вiн,  вiн,  Алi,  син  багдадського смiттяра,  витяг, видобув скарб  iз
брудного каналу!
     А коли вiддасть його Амару? Це вже потiм... Поки що треба не думати про
перстень,  а  швидко  виконувати  накази хазя?на  - знайти  лiкаря  i купити
на?дки...

        8. КВАСОЛЯНЕ НАМИСТО
     Алi вiдiмкнув важкi заплiснявiлi дверi i тихо прослизнув до примiщення.
     Господиня  Айша щось бурмотiла i стогнала, та  не було зрозумiло, чи це
сон в не?, чи марення.
     Негритяночка спала  на  пiдлозi в сусiднiй кiмнатi, ледь  не торкаючись
сiро-рожевими п'ятами розпечено? жаровнi.
     Алi не розбудив ??, а сам винiс  жаровню на подвiр'я, а потiм позамикав
усi  дверi, сховав  ключi, як  i Айша,  на  голому  тiлi.  Вислизнув тихо  й
непомiтно через запасну хвiртку до бiчного каналу.
     Тiльки  пробiг  пiд стiнами  складiв до перехрестя каналiв, як зразу  ж
здибав човняра. ? винайняв його до полуденно? молитви за  дирхем. Човняр був
радий, що знайшов такого дурника, а хлопець зрадiв,  що не треба тепер знову
кожного разу шукати човняра - вiн буде напохватi.
     З лiкарем було гiрше.
     Коли  огрядний, сивобородий християнин  взнав,  що його  викликають  до
Айшi, вiн замахав пухкими руками.
     - Нiкуди не рушу й кроку! Ця гi?на буде кричати, що вона вдячна менi на
динар, а  заплатить  битий  фалс! З  мiсця  для не?  не  рушу!  Це  справжня
басрiйська скупердяйка!
     - Ось тобi,  господине, два дирхеми, як задаток.  Справжнi, не "чорнi"!
Це  мiй  хазя?н,  Абу  Амар,  мосулець,  кличе тебе до  господинi  Айшi. Вiн
платить. Бачиш оце - тобi монети! Якщо ?й допоможеш...
     Лiкар узяв монету, довго крутив межи пальцями. Зрештою прикусив мiцними
бiлими зубами шматочок карбованого срiбла.
     - ?ду! Срiбло - не золото, проте рiч переконлива!
     Коли Алi завiв  лiкаря  у  цей пота?мний  будинок,  з-за дверей почувся
стукiт у дошки та плач.
     Алi  не  вiдiмкнув негритяночку, поки лiкар  не  оглянув хворо?  та  не
призначив рiзних лiкiв i не пояснив,  де й у кого ?х купити,  i як ?х давати
хворiй.
     Тодi  тiльки   Алi  вiдiмкнув  дверi.  Негритянка  вискочила   стрiлою,
перечепилась i розтовкла собi носа.
     Лiкар весело i вдоволено розсмiявся.
     - Тепер i в рабинi кровотеча, i в  хазяйки! Недарма ж кажуть, що собака
й рабиня схожi на господаря!
     Негритяночка  витерла  кров кулаком i кинулась iз  обуреним вереском до
хлопця.
     - Зачинив мене, мов собаку?!! Куди ти йдеш?! Вiзьми мене iз собою!
     - Цить, чорна мавпо! - Лiкар обурився. - Ти рабиня, а  вiн мусульманин!
Ти  що -  збожеволiла?<sup>8</sup> Якщо  хочеш на вулицю  пiти, то поклонись
йому низько i попроси  та й одягни на  шию  свою рабську кулю. ? - А тодi до
Алi i  теж обуреним голосом:  - Чого на мене дивишся? З рабами  треба тiльки
суворо! Добра i  ласки  вони не розумiють.  Сядуть тобi  на  шию, як  Дiд на
Сiндбада-Морехода. ? не скинеш, i не знiмеш.
     З такими напучуваннями вони й сiли до човна. Алi думав  вiдвезти лiкаря
до його дому, проте лiкар попрохав, щоб його вiдвезли до садиби купця Сахла.
     - Правда, господине, що  в того Сахла ? чудо з  чудес  - серед квiтiв -
троянда  з  пелюстками  наполовину червоними, наполовину бiлими? Я  так хочу
побачити чудову троянду!
     - ?. А  чого  тобi, хлопче, дивитись? Ти ж простолюдин,  слуга... А щоб
зрозумiти  красу чи  квiтiв,  чи ще чого iншого, треба бути i  освiченою,  i
вихованою  людиною.  А ти ж, певно, до  всього i не вчився нiколи i не зна?ш
навiть грамоти?
     Алi нiчого не вiдповiв i сумно  опустив голову - все була чиста правда.
Звiдкiль синовi Хасана-смiттяра знати грамоту?
     ? хлопчина вiдчув себе таким малим i ницим вiд зневажливих слiв лiкаря,
що ладен був упасти каменем на дно каналу i бiльше не виринати.
     Тiльки щодо краси  - то тут Алi обурився, та не посмiв перечити лiкарю.
Хiба  вони,  цi  багатi й письменнi, помiчають красу  цього  свiту i  рiзних
людських витворiв? От хоча б Джафар - хiба його цiкавить просто краса?! Йому
треба, щоб вона дорого коштувала, а вiн за не? щоб мало заплатив! Тодi краса
для нього справдi краса... А сам лiкар?! Говорить  про освiту i вихованiсть,
а жодного разу не зиркнув  на дивну штукову стелю, що в кiмнатi Айшi зависла
над головою, нiби золотi пришпиленi соти...
     Човняр спинив свою посудину бiля  кварталу, де жили рiзнi iновiрцi. Алi
добре  запам'ятав, що до  садиби купця  Сахла можна потрапити i по водi, i з
ремiсничого кварталу, перейшовши по чотирьох мостах.
     Потiм човен помчав до Зеленого базару.
     Ранок коливався блакитним маревом, а марево протинали золотi променi.
     ?  Басра, з  усiма  сво?ми  палацами,  будинками,  мечетями  й  шпилями
мiнаретiв,  здавалася  велетенською флотилi?ю, що стала на припонi в  каналi
Шатт-ель-Арабу.
     А коли  глибокими  каналами пропливали бiлобокi морськi кораблi - дхау,
могло примаритись, що то зрушив з мiсця бiлостiнний будинок.
     Найбiльшi кораблi не допливали до басрiйських базарiв - глибина безлiчi
проток  i  каналiв була недостатня.  Вони  зупинялись в  Убуллi -  там  була
найглибша гавань. А звiдтiль товари до Басря перевозили меншi кораблi...
     Небавом  вони  прибули  на  Зелений  базар,  i  тут  негритяночка  себе
показала.  Поки Алi  питав цiну  редьки  та  огiркiв, вона вже  заглядала  в
корзини,  перегортала  бадилля,  пiдiймала  круглi,  блискучо  бiлi  головки
редьки, стискала  ?х  пальцями,  нюхала  огiрки, для чогось пiдносила ?х  до
вуха.  Алi здавалось, що  всi люди  придивляються до них,  озираються. А вiн
цього страх не любив!  Алi прикрикнув на не?, щоб вона тихо  стояла. Дiвчина
полишила зелень, та крутила головою на всi боки, на все заглядалась, клацала
язиком, ще й до всього притупувала ногою, немов хотiла затанцювати.
     Хлопця  те  ??  тупотiння  вкрай роздратувало, вiн  облишив  розмову  з
торговцем i суворо крикнув:
     - Ти що - збожеволiла?! Чого танцю?ш?
     - А ти хiба не чу?ш? Он там, на тому березi, за складами в шинку грають
на бубонi й ребабi. Певно, хтось iз бахрейнцiв.
     - ? ти це чу?ш, мавпо? - спитав здивований торговець зеленню.
     -  Я все  чую! Ось зараз iще хтось  iз ними  заграв.  На  вашiй  дудцi,
отакiй, що бiля пищика гарбузик приладнаний...
     -  Гаджа!  -  закричав торговець  зеленню. -  Ану поспiшай до  шинку за
перехрестя i подивись, якi музики там грають!
     Вибiг iз комори-сховища молодий, кругловидий тюрок i  поспiшив  у човнi
до шинку.
     Алi повибирав редьки, огiркiв, в'язку молодих пагонiв цукрово? тростини
i хотiв розплатитись iз торговцем, але той вiдтрутив його монети.
     - Якщо  твоя негритяночка збрехала про музику, присягаюсь  Аллахом,  ти
менi сплатиш удвiчi за товар,  щоб не влаштовував отут веремi? i не лазив по
всiх корзинах i коробах.
     -  Але ж,  господине! Я  нiчого  не влаштовував  i нiчого  не чiпав!  -
обурився юний багдадець.
     - А  негритянка?!! Вона носить корзину,  i в не?  рабська куля на  ши?.
Значить, ти вiдповiда?ш за не?!
     Алi  тодi  мовчки  вiдрахував подвiйну  цiну  за  зелень  i  поклав  на
перегорнуту корзину.
     Потiм сказав Джарi?, показавши на корзину iз зеленню:
     - Неси, чортова душо!
     - Не понесу! Нехай його тюрок повернеться! Ось побачиш - я не збрехала!
     - Неси! - розлютився Алi.
     - Не  понесу, i все! Не понесу,  бо я  не збрехала!.. А ти вiддаси менi
грошi, якщо вiн поверне тобi?
     - Вiн не поверне...- Алi хотiв сам понести корзину,
     Але негритяночка вчепилася в не?, а хлопець не мiг ?? подужати.
     -  Ти  дума?ш,  що  вiн  пожадливiший  Рустема?  -  жваво  поцiкавилася
негритяночка.
     Цi слова пiдкинули на рiвнi ноги торговця зеленню.
     -  Ах  ти смердюча собако! Ти мене,  чистокровного араба, порiвню?ш  iз
жалюгiдним персом?!! Та я зараз покличу сторожу! Та я вам,  чортовi  шахра?,
покажу! Обiкрасти мене хотiли  та ще й насмiхаються?!! - репетував торговець
зеленню.
     ?х почали обступати  люди, цiкавитись, що сталося.  Здiймався  галас. ?
Алi  вiдчув  себе в  пастцi.  Звичайно, якби  не  рабиня,  то вiн  би  зразу
викрутився...
     Галас i сварка розпалювались...
     Якраз тодi проштовхався крiзь натовп тюрок-слуга.
     - Там грають дво? бахрейнцiв - один  на ребабi, другий на бубонi,  а ще
там й?менець з дудкою... Кажуть, що вiн гра?  краще за  всiх на  дудцi. ? ще
кажуть, що вiн був колись пiратом на Сокотрi...
     - Вiддавай половину грошей! - сердито мовив Алi.
     - Як ти, шмаркачу,  розмовля?ш iз старшим? Та я зараз покличу базарного
стража!
     -  Присягаюсь Аллахом,  ти  хочеш  здерти з  мене подвiйну цiну, але не
вийде! До того ж  ти  пiдступний, як мiняйло, i пожадливий, як Рустем! Бо ти
посилав свого  хлопця,  щоб спiймати нас на брехнi  i  злупити з нас  грошi!
Тепер ти продав сво? слово правовiрного за шiсть фалсiв. Я пiду до мухтасiба
- нехай вiн розсудить нашу суперечку -  чи присягання Аллахом вимiрю?ться за
шiсть фалсiв?!
     З лавочника почали смiятись.
     - ?-ii, чортове сiм'я! -  захрипiв зеленяр i посунув по дну перекинуто?
корзини монети. Алi  розв'язав  капшук i запхав ?х  туди. ? тут  знов почала
негритяночка:
     - Дай менi два фалси! Дай менi, дай!
     - Не мо? грошi, а господаревi!
     -  Дай менi два фалси  - я собi  куплю на один фалс бiло? квасолi, а на
другий  - червоно?.  ? зроблю  намисто.  ? буду  тодi  така  гарна!  -  Вона
заклацала, закотила очi до лоба, засвiтивши бiлками.
     - Дурна! Хiба намисто тобi вид замiнить! Кому яке лице  Аллах дав, таке
й буде!
     Вони  вiдiйшли  вiд  злого  торговця зеленню  i  проштовхувалися  серед
натовпу  уздовж корзин,  коробiв,  глечикiв  та циновок  з усiма  рослинними
дивами пiвденного краю.
     Джарiя захлипала i втерла носа сiрою, наче злинялою долонею.
     - Як менi, так ти два фалси шкоду?ш на прикраси! А сам он який перстень
видобув!
     - Тихо, - шарпонув  Алi за руку негритяночку, а самому все  аж похололо
всерединi, зацiпило просто. -  Розкричалася! Ось тобi три фалси, i купи собi
яку хочеш квасолю! Тiльки не в цього змiя!
     - Та хiба я  кричу !  - заверещала  негритяночка. -  Я  про  той чортiв
перстень бiльше нiкому й слова не скажу!
     ? вона поспiшила до рядiв iз зерням.
     А хлопець  зупинився i  подумав:  "Треба вiддати пошвидше той  перстень
Амаровi. Бо ще хтось його в мене забере!"
     Та  якийсь нiби iнший голос сказав йому: "Може, краще вiддати  Кадарi??
Це ж ?й подарував Абу Амар"...
     Негритяночка купила  собi квасолi, а потiм вони без  галасу й суперечок
докупили iншi на?дки, замовленi Абу Амаром.
     ? повернулись у твердиню Айшi.
     Джарiя кинулася робити намисто з яскравих зернин, але хлопець схопив ??
за комiр сорочки.
     -  Попорай Айшу! Напiй ?? холодною водою, обмий лице i руки. Дай лiки з
чорно? пляшки!
     Дiвчина вiдкрила товстогубого рота, щоб  заперечити,  та, зустрiвшись з
лютим поглядом хлопця, плямкнула губами i на згоду закивала головою.
     Алi розклав у посуд рiзнi на?дки i заходився готувати для себе та iнших
трапезу.
     Вiн швидко  почистив  та попатрав морських окунiв i кинув  на розпечену
сковороду. Запах  кунжутно?  олi?, обсмажено? риби та  кислуватий чад жару с
фiнiкових кiсточок заспоко?в його.
     Ось тепер вiн втаму? i голод i якусь бридку напругу, що наче аж трусила
його пiсля базарно? сутички i дуростi Джарi?.
     Вона  ж,   попоравши  напiвживу  господиню,  пiдскочила  до  базаринок,
висмикнула пагiн цукрово? тростини i наполовину запхала до свого широченного
рота.
     - Сiдай ?сти! Риба найкраща! Свiжа, свiжесенька!
     Та Джарiя щось замукала напханим ротом i кинулась до сво?? квасолi.
     Звичайно,  був лише полудень i  годилося тiльки помолитись  та, випивши
води, з'?сти якусь ягоду чи плiд, а обiдати можна десь пiд захiд сонця, коли
почне вщухати спека.
     Та  з  таким  госдодином,  як  Абу Амар,  асе  змiнилось  -  не було  i
справжнього снiданку, i ?сти хотiлося, аж рiзало в животi.
     Поки Алi небавом  розкошував смаженими  морськими окунями та пшеничними
оладками, чорношкiра рабиня насиляла яскравi квасолини на товсту нитку.
     По  рибi,  на закуску,  хлопець  щедро  собi  насипав  на мiдну  тарiль
кавунового насiння, шматочкiв сушено?  динi  та лущеного горiхового зерня...
Алi так смакувала ?жа, що в тiлi розпливлося солодке тепло i на сон хилило.
     Тому, коли перед ним постала оголена Джарiя,  вiн аж головою струсив  i
очима заклiпав, щоб пересвiдчитись, чи вiн не спить.
     Вона була геть гола, тiльки вузенька  стрiчка,  обмотана навколо пояса,
спадала вниз i прикривала лоно.
     -  Бачиш, яка я гарна? А ти не вiрив?  Якщо  прикраси ? - зразу дiвчина
ста? красивiша!
     Тут тiльки Алi збагнув, що вона  показу? йому сво? намисто  з квасолi i
обручки з тi?? ж квасолi на зап'ястях рук i на литках.
     Хлопець  здивувався  -  i як вона могла так швидко проколоти i насилити
насiнини?
     -  Ну скажи, -  вимагала Джарiя  в  хлопця, - правда ж,  я  тепер  дуже
гарна?!
     Алi хвилю повагався,  хотiв  сказати ?й, що вона як  була мавпою, так i
лишилась, та  вiн ще раз  уважно  поглянув на не?  i з  великим  здивуванням
пересвiдчився,  що вона  зовсiм не  така бридка, як у подертiй i  замизканiй
довгополiй сорочцi.
     - Тепер гарна...- видавив  хлопець.  -  Тiльки ти без встиду  -  голяка
крутишся перед мужчиною!.. Треба сорочку одягти!..
     - "Сорочку, сорочку"!..-  перекривила  Джарiя.- У ваших сорочках усi ви
мов опудала! От матуся моя - зна?ш, яка була красуня?! Куди менi  до не?!  А
лишень  вдягали  на не? вашi чортовi лахи,  так i вона ставала, мов опудало!
Слухай, вiзьми он тазик.
     - Принеси сама, - Алi здвигнув плечима i кинув у рота шматочок  сушено?
динi.
     Дiвчина миттю принесла тазик. Алi перевернув  його, обтер ганчiркою вiд
сажi i вдарив злегка кiстками пальцiв. Мiдь вiдгукнулася чистим дзвоном.
     Замахала Джарiя  руками,  закрутила стегнами, заколивалась спиною. Вона
крутилась,  пiдстрибувала, ляскала собi сама в долонi i схиляла голову, нiби
прислухаючись, чи правильно вона дрiботить худими тонкокiстними стопами.
     Обернула сяюче обличчя з виряченими бiлками очей.
     - Давай швидше! Швидше!
     Хлопець  забарабанив  з такою  швидкiстю, на яку тiльки спроможнi  його
руки.
     -  Швидше, швидше! - прохала  Джарiя, не перестаючи  крутити  стегнами,
дрiботячи стопами i обертаючись навколо себе.
     ??  чорна шкiра  зволожилась вiд рясного поту, заблищала  наче воронове
крило.
     Алi трiскотiв пальцями обох рук по дну  тазика.  Споглядаючи, як пружно
пiдскакують  перса  Джарi?  з набряклими  сосцями  вiдчув,  що наче в  нього
почина? швидше битися серце, наче його почина? опановувати неспокiй, чекання
чогось невiдомого, тiло наповню? нiби млость.
     Вiн  здивувався  сво?му  вiдчуттю  i  перевiв погляд на  невтомнi  ноги
Джарi?. Хвилювання пропало.
     Та  коли  дiвчина,  крутячись  по  колу,  наблизилась майже  впритул до
хлопчини,  повернулася до нього лицем i просто вгорi над ним застрибали тугi
перса, Алi вiдчув, що йому аж горло перехопило.
     Спочатку  вiн  спробував  не  дивитися  на танцiвницю.  Та  якась  сила
повернула його голову. ?  вiн бiльше й не намагався вiдвертатись. У головi в
нього наче  злегка наморочилось,  а  серце  починало  калатати все швидше  й
швидше. Вiн той бiг серця намагався випередити швидкими ударами пальцiв.
     Нараз iз кiмнати Айшi хлопець почув сильний стогiн, потiм тихе волання.
     Алi  урвав стукiт  по  тазику.  Та  Джарiя ще  хвилини двi,  не  менше,
дрiботiла ногами, крутила лискучими сiдницями.
     Нарештi  вона рiзко  спинилась.  Кинула  вниз  руки,  стулила  тремтячi
колiна, розкрила величезнi  очi, засвiтила бiлками, провела яскраво-червоним
язиком по сiро-синiх товстенних губах.
     - Що?! - впiрилась невидющими очима в лице Алi.
     - Ти що - глуха?! Айша он як стогне i вола?! Пiди допоможи ?й!
     Джарiя  ступила  з  мiсця  так  як була  -  гола  i в сво?х  квасоляних
прикрасах. ? ноги в не? ще не йшли, вони все ще пританцьовували.
     - Куди гола полiзла? - Алi прикрикнув на не? .- Сорочку вдягни!..
     ?  Джарiя,  пританцьовуючи,  повернула  назад,  схопила  з  тахта  свою
благеньку одiж i, так само пiдстрибуючи, пiшла до  хворо?. Тiльки-но  Джарiя
зникла в другiй  кiмнатi, як Алi захотiлося спати. Вiдчув, що зараз впаде на
пiдлогу. Тому  вiн пiдвiвся i перейшов пiд стiну.  Тiльки пiдклав пiд  спину
стару, замизкану подушку, як нестримний сон пов'язав солодкою вагою все його
тiло...
     Часом  на якiсь митт?востi пелена  важкого сну вiдпливала кудись, i вiн
тодi  усвiдомлював,  що поруч нього сидить Джарiя  i  запиха?ться  оладками,
рибою, чавить зубами соковитi пагони цукрово? тростини. Що вона товче  просо
в ступi, i вiд ударiв  товкача аж весь будинок двигтить i плюскотять  великi
хвилi в каналi за стiною.
     Часом  наче  пахло  смаженою  кунжутною  олi?ю,  п'янкими   родзинками,
розсипчастими фiнiками. Потiм знов важкою  глиною навалився сон. ? невiдомо,
скiльки часу та хвиля сну покривала хлопця. Вiн не прокинувся, вiн не мiг нi
крикнути,  нi поворухнути нi рукою,  нi  ногою. Та вiдчував  усе,  що  з ним
роблять.
     Його вiдiрвали  вiд  стiни  i  поклали на  м'якi  подушки.  Чи?сь  руки
закасали  його  сорочку  до  грудей.  Далi  гарячi тонкi  пальцi  заходились
розв'язувати мотузок на штанях.
     Крiзь  пута  сну хотiв  крикнути,  що  вiн  не дозволить, щоб  у  нього
поцупили з пояса ключi.
     Та крику не  вийшло,  а рухатись вiн i зовсiм був неспроможний. Та й не
треба  було кричати, бо тi настороженi пальцi, розв'язавши вузол, вiдтрутили
ключi кудись набiк.
     Наче тi пальцi обмацували його одiж, торкалися тiла...
     Потiм сiрий туман сну геть залляв по вiнця його вiдчуття i  руки кудись
зникли.
     Потiм йому снилося, вiн  напевно знав, що сниться, як повiя-танцiвниця,
геть нага, танцю? перед ним.
     Притуля?ться  до  нього  сво?ми  округлими  й  холодними, мов  чашi  iз
шербетом, грудьми...
     З жахом Алi прокинувся.. В сутiнках кiмнати вiн оглянув себе i побачив,
що одяг його зiм'ято, пошарпано, зав'язки розв'язано... Червоний, мов буряк,
вiд  сорому,  трусячись  вiд  страху, щоб нiхто  його  отак  не побачив, вiн
пiдскочив,  так-сак оправив одiж,  схопив кумган<sup>2</sup> i поспiшив, щоб
очиститись, обмитись...
     Коли вiн повернувся до будинку, щоб узяти свою корзинку та й побiгти до
лазнi, його згори покликав Абу Амар.
     Алi тицьнув у закуток кумган i побiг нагору.
     - Добре виспався? Тепер поспiши по вино та сiк  до Сахла. Ось монети! ?
зразу ж готувати обiд! Щоб пiсля заходу сонця все було на скатертинi.
     - ? вино?
     - Що?! Хiба ти християнин чи iудей, що не зна?ш - обiдають люди окремо,
а вино  п'ють окремо?! Хоча простолюдини розпустилися  i геть стали схожi на
невiрних!..
        9. ВЧЕН? МУЖ?
     Коли сонце впало за незлiченнi канали, коли згубились гаркавi  й гунявi
волання  муедзинiв  у  безкра?х  пальмових гаях,  тодi сам Абу Амар  вiдкрив
вуличнi  дверi  i запросив увiйти трьох  статечних мужiв i одного молодика з
дорогою, поцяцькованою лютнею.
     Падала густа  синя нiч мiсяця азара. Абу  Амар  наказав запалити чотири
свiтильники.  Кiмната сповнилась золотими зблисками, якi  розлилася золотим,
наче шафрановим пилком.
     Пiсля  довгих  вiтань<sup>1</sup> i найщирiших, найшляхетнiших побажань
господаревi вiд гостей, а гостям вiд господаря почали  обiд з кавуна. (Потiм
Алi скуштував  одну скибку, яка лишилася. Власне, подiлив iз Джарi?ю). Кавун
був так собi. Але гостi  хвалили його без мiри. Адi здогадався чому  - кавун
бахрейнський,  з першого завозу.  Бо тут  пiд Басрою  кавуни ще й не  думали
дозрiвати.
     Пiсля  кавуна  Алi подав  ?м бургуль  -  пшеничну  густу кашу на  тацi,
поливши ?? топленим коров'ячим маслом.
     Смажених  окунiв, витриманих перед  готуванням  у  солонiм соусi, гостi
просто захвалили,  обсмоктали  кожну  кiсточку.  ? Алi  зрадiв  i  подякував
подумки Аллаховi, що вiн зразу  по  базарюванню здогадався засмажити  собi й
дiвчинi по окунцевi.
     Алi  задивився на  цих трьох сивих довгобородих мужiв.  Рухи розмiренi,
спини рiвнi, обличчя приязнi.
     Повага один до одного велика.
     А самоповага ще бiльша.
     Говорили кожний по черзi.  ? нiхто нiкого  не  перебивав! Усi вихваляли
господаря, один одного, а потiм спiвака.
     До  того дня  малий  мандрiвник  i  не  чув нiколи за один раз  стiльки
хвалебних слiв i вiншувань.
     Словами старi вправлялися не  гiрше, нiж багдадськi  циркачi жонглювали
яблуками.
     А  на  ?хнiх  тацях пiсля кожного  блюда не лишалось нi  крихточки,  нi
зернини, нi краплi олi?, нi краплi соусу.
     Джарiя весь час була напохватi за дверима i, звичайно ж,  пiдглядала та
пiдслуховувала. Коди Алi винiс  посуд для  миття, вона спитала, вирячивши  в
сутiнках сво? вирлатi, здоровеннi очиська:
     - Слухай, Алi ? А що  вони  таке  говорять, один  до одного?  Мова наче
ваша, а що за слова - я не знаю...
     - Вченi люди! Шейхи, одним словом. Книжники й мудрецi!
     - От  цiкаво!  -Джарiя приклацнула  язиком.  - Скiльки  живу,  а  таких
цiкавих людей не чула й не бачила, як гостi твого Амара. Така спiвачка вчора
була! У мене  сукня  змокла  вiд слiз, коли я  слухала ??  пiснi!  А цей,  з
аль-утом, теж спiватиме?.. Га?
     - Хiба я можу спитати? Я слуга!
     На  закуску-мазза  всi приявнi брали  iндiйськi  маслини,  потiм лущене
горiхове зерня, сушене насiння кавунiв. ? тут Абу Амар завiв розмову про те,
що   йому  сняться   щоночi   двi   красунi.  У   них  чарiвнi  очi,   як  у
перi<sup>2</sup>, величини небувало?, осяйностi слiпучо?, доброти  i  любовi
незрiвнянно?. Що серце його розрива?ться,  бо кохання  його  до обох красунь
однакове  i прагнення побачити  ?х втiлення пiд  сонцем серед людей  висушу?
його душу. Його пота?мне кохання таке, що вiн ось-ось збожеволi?! Бо де ж це
чувано,  щоб вiн запросив до себе трьох  повiй,  молодих i красивих,  чудову
спiвачку на додаток до всього  i незрiвнянну музику-лютнистку, але не було в
нього нiякого бажання з жодною  iз них злягтись.  Бо його та?мне кохання  не
дозволя? йому зрадити сво?м сновидим красуням!
     - Що зi мною дi?ться?!  О шейхи,  пояснiть менi! - заволав Абу  Амар iз
сльозами на очах i тремтiнням у голосi.
     Перший сивий муж погладив свою пухнасту бороду i прорiк:
     - Це вiддзеркалення потреби тво?? шляхетно? душi.
     Другий теж погладив свою розкiшну бороду, пiдняв палець i виголосив:
     - Отверзаючий Браму<sup>3</sup> явив тобi лик  краси. А краса ? часткою
вищо? правди. А правда ? часткою Всевишнього.
     Третiй мовчав довше, нiж першi два, але й вiн погладив бороду i мовив:
     - Свiт -  це дзеркало  Аллаха. ?.  в дзеркалi свiту  Аллах бачить  сво?
вiддзеркалення. А свiт бачить  у Всевишньому сво?  вiддзеркалення.  ?  таким
чином до безкiнця, до безкраю! ? тво?х нiчних красунь Отверзаючий Браму явив
тобi, як вiддзеркалення вищо? правди у виглядi неземно? краси!..
     Абу  Амар восславив  Аллаха  за  те, що вiн  напоумив  його, простого i
неосвiченого, вiдкрити свою пекучу та?мницю найславетнiшим шейхам ?раку!
     Всi  восславили  Аллаха i  по одному пiшли  змивати руки  до  сусiдньо?
кiмнати.
     - Алi! -  покликав Абу Амар.  - Ще два свiтильники в маленьку  кiмнату.
Пiдготуй все для винопиття. Та не заходь, поки не покличу!
     Хлопчина сполiскував чашi, обтирав глеки з вином  i соками та розкладав
на тарелях ?стiвну  землю з  Хорасану,  фiсташки, шпичаки цукрово? тростини,
вимоченi в трояндовiй водi, помаранчi-наранджi та айву з Балху.
     - Слухай, Алi! Дай  менi покуштувати  хорасансько?  землi! Кажуть, вона
така, така смачна! - просто лице в лице пiдступала Джарiя.
     - Не така смачна, як дорога, - буркнув Алi i вiдтрутив негритяночку.
     Вона  таки вiдщипнула крихiтку  i запхала за  товстеннi варги, а  очима
крутила, аж бiлки блискали i смiялись.
     - А я все геть чула! Тiльки про яке люстерко вони говорили?.. Нiчого не
зрозумi?ш у цих вчених шейхiв!.. Слухай, а те, що твiй Абу Амар розповiв про
цих двох  красунь, то це точнiсiнько  вiн про його наймолодшу жiнку... Я  ?х
бачила рiк тому. У жiнки чорнi очi, а в доньки карi. ? отакеннi,  завбiльшки
як у наших чорних антилоп. А самi бiлi-бiлi! ?  все тiло  нiби з й?менського
цукру злiплене! На тiлi в них жодно? волосинки - нi пiд пахвами, нi на лонi,
нi на  ногах,  нi  на  руках. Аж блищить!.. Ти уяви собi,  Рустем ?х  просто
голодом  морить  -  от  скупий! А ревнивий!  До ?хнього свята навруз-байраму
<sup>3</sup> готувались, i вiн  наказав  сво?м  ?внухам  лазню  витопити для
свого жiноцтва. Але не дозволив навiть ?внухам у лазнi ?м прислужувати. Лише
менi дозволив з  ними бути, щоб прислужувала. Вiн  за  чотири фалси винайняв
мене в Айшi.  ? ?й не  дозволив  iз сво?ми бабами пiти в лазню. Бо  вона ще,
мовляв, з  кимось  зведе  його  самиць.  Менi  ж  дозволив дивитися  на свiй
курятник. Всiх роздивилась!  Всiх геть запам'ятала!  Тiльки я зовсiм дурна -
все про кожну розповiла Айшi. А вона зна?ш як менi за це  подякувала?! Цiлий
рiк,  нi, вже бiльше року, не випускала  мене з дому, навiть  смiття в канал
висипати!.. У старшо?  Рустемово? жiнки, матерi тi?? карооко? красунi, у не?
очi недобрi, урочливi - геть блакитнi! ? волосся таке бiле, як нiби сиве. Ти
зна?ш, а  вони всi завжди  голоднi!  У мене були  у вузлику  фiнiки-падалки,
битi. Вони менi за тi фiнiки дали довгу стрiчку червону й тонесеньку хустку.
Не  нову, але  тiльки в  одному мiсцi латану... Ця гi?на все собi забрала...
Слухай, а про що там говорять? Пiду послухаю...
     - Тiльки  спробуй!  - Алi  пiдвiвся  i  став проти Джарi?. -  Коли менi
сказали, щоб я йшов геть, то й  нiхто iнший не може бiля дверей  товктись. Я
правдою служу!
     -  Ну й  дурень! Всi  слуги обдурюють  сво?х хазя?в. А якщо трапляються
такi навiженi як ти, то ?х хазя? обдурюють! ?накше не бува?!
     - А я не обдурюю i не дозволю себе обдурювати.
     - Побачиш, що тебе  обдурять! - iз спiвчуттям i жалем вигукнула i зразу
ж додала; - Твiй iде до дверей. Вiдчиня?... Зараз покличе!
     Згори почувся голос Абу Амара,  а хлопець  уже схопив  дзбан  червоного
вина i  понiс по  сходах. Дзбан Алi поставив на голову, а лiвою рукою тримав
тацю з чашами i хорасанською землею (якби лишив при Джарi?, хто зна, скiльки
б вона собi прихопила?).
     Свiже повiтря впливало  крiзь розчинене вiкно, син? небо висвiтлював на
обрi?  здоровенний мiсяць i чiтко-чiтко вирiзьблював чорнi стрiли  мiнаретiв
та вiзерунчастi вершки-опахала високих пальм.
     Алi  розлив у чашi  густе червоне  вино i  не  став  чекати, поки гостi
почнуть пити, а побiг униз по цукрову тростину, горiхи, помаранчi та айву.
     Стрибнув униз  сходами  i подумав,  що застане Джарiю  за  шкодою.  Але
Джарiя кудись зникла, щоправда лишивши вiдкритою тацю iз шпичаками тростини.
Вiн покликав ??.
     Та на його слова вiдгукнулась стогоном господиня Айша. Алi поспiшив  до
не? в закуток.
     Мiсячнi  променi  кинули чорну  тiнь  вiконно?  решiтки  на потрiскану,
колись визолочену  стiну. Айша пiдвелась  на лiктi i попросила  пити. Алi не
став   кликати  негритяночку,  а   сам  нацiдив  у  чашу   холодно?  води  з
неполив'яного  вогкого глека.  Це був тут,  у  Басрi, ?диний спосiб  дiстати
холодну воду  -  налити  в  обпалений та  неполив'яний глиняний  глек.  Коли
почина?   вода  просочуватися  крiзь  пористу  глину,  всерединi  вона,  хоч
зменшу?ться в об'?мi, почина? охолоджуватись.
     Айша вiддихалась  i попросила дати  ?й  лiки  вiд болю.  Хлопчина й  це
виконав швидко i хотiв йти, та вона вхопила його за руку.
     - Посидь зо м-мною... .Менi однiй страшно... Я боюсь вмерти...
     - Господине моя  матiнко! Зараз вiднесу захуску-маззу  мо?му  хазя?ну i
прийду до тебе.
     Хлопець знову побiг нагору.
     Джарi? не було i на сходах, i в кiмнатi з глеками вона не з'являлась.
     Поставив  тихо тацю  з  горiхами  й тростиною  i малесеньку корзинку  з
помаранчами.
     Спiвак  пробував  дзвiнкi  струни  свого  поцяцькованого аль-ута.  Дво?
шейхiв смакували  з чаш маленькими  ковтками  вино. Третiй жував хорасанську
землю. Абу Амар,  заплющивши очi, малесенькими  ковточками надпивав  вино  i
довго-довго його розсмаковував.
     Перед спiваком стояла вже порожня чаша.
     Абу Амар пiдкликав Алi.
     -  Поспiшай  до Сахла.  Попрохай  у  нього квiтiв:  жасмину,  гвоздик i
ромашок.
     - Але ж пiзно, мiй господине! - вихопився Алi.
     -  Тихше, -  шарпнув  його  за  сорочку Абу Амар.  - Сахл пiзно  ляга?.
Скiльки вiн скаже - стiльки й плати.
     Алi спустився вниз по корзину - Айша вже мiцно спала.
     Коли  хлопець  поспiшав  двором,   згори  в  нього  жбурнули  фiнiковою
кiсточкою.
     Алi пiдняв голову: на краю даху сидiла навкарачки Джарiя.
     -  Пiдiймись  нагору  - я тобi щось покажу!  -  зашепотiла,  наставивши
долоню трубою до вуст.
     - Як я пiдiймусь? - запитав  пошепки Алi,  бо знав - Джарiя його одначе
почу?.
     -  Вiдiмкни  он тi дверi  кривим товстим ключем i давай нагору.  Тiльки
обережно, бо там схiдцi крутi й поламанi...
     Так  хлопець  i зробив.  Щоправда,  добре  забруднився порохом i кiлька
разiв навiть чхнув, але за хвилю вже був на даху.
     - Я сюди залiзла, - шепотiла Джарiя, - щоб краще чути спiвака. Тут таке
мiсце, що крiзь вiкно звуки краще чутнi, нiж пiд дверима слухати!  - А  тодi
тихiше зашепотiла: -  Вони обидвi прийшли - i донька, i жiнка!  Хочеш на них
подивитись?!
     Алi аж в ротi пересохло вiд хвилювання - вiн ще нiколи  не  бачив жiнок
багатi?в. Кивнув негритяночцi головою.
     - Тодi  тихо повзи за мною,  -  шепотiла  на вухо  йому  Джарiя. - Вони
вилiзли  через стелю до  покинуто? голуб'ятнi. ? тепер схованi з усiх бокiв.
Сидять собi  i слухають  крiзь стiну, що в нас дi?ться. От зараз побачиш, як
вони голову в щiлину мiж стовпами встромили...
     Негритяночка  i  хлопець  проповзли  весь  дах i  зазирнули вниз  через
невисокий парапет.
     ?  все  було  так,  як сказала  рабиня.  Злам  стiни  сараю  i  велико?
голуб'ятнi   створювали   затишний  закапелок.   От  у  цьому   закапелку  й
примостилися двi  простоволосi жiночi  постатi i  зазирали кудись  межи двох
грубих тикових болонкiв.
     Почулися голоснi,  дзвiнкi  акорди аль-ута, i  голос спiвака заволав на
найвищiй нотi пiсню славетного Абу Рабiя.

     ? сам я не гадав, а все ж згадав
     Я про жiнок, на диво схожих!
     ? ?хнiх нiг струнких, i бiлих пишних стегон
     Я до останньо? життя хвилини не забуду...
     Ой скiльки ж насолоди
     Торсати пружкi перса молодi?!
     Я присягаюсь i Машрiком i Магрiбом -
     Грiха нема? в тому, люди!
     Голос спiвака був високий, майже  жiночий, чистий-пречистий. Але чомусь
то? млостi, що вiд голосу Нiссо, хлопчина не вiдчув.
     Вiн поповз назад до ляди в даху, а Джарiя  поспiшила до сво??  схованки
над вiкном...
     По  головному  каналу   пливли  човни,  переповненi  людьми,  освiтленi
лiхтарями i свiтильниками. Та порожнього човна довелося все ж почекати.
     А в садибi Бен Сахла дiйсно не спали. Ворота були наполовину розчиненi.
Чорнi  мiсячнi тiнi на першому подвiр'?  розривало червоне свiтло  нафтового
лiхтаря.  Пiд лiхтарем,  за довгим столом сидiв  Бен Сахл i продавав  якимсь
багато   вбраним  молодикам   запечатанi   глеки   та  трояндовi  пагони   з
блiдорожевими, дуже запашними квiтами.
     Коли молодики пiшли з двору,  Алi пiдступив до торговця i, не знаючи як
вiтати iудея в його садибi, побажав миру цьому дому i його господаревi.
     Мiцний  пишнобородий чоловiк  схилив голову до лiвого плеча,  примружив
праве око i спитав:
     - Вiд кого ти, хлопчику? Я тебе вперше бачу.
     - Я слуга мосульського купця Абу Амара.
     - А сам ти не мосулець?
     - Я зi  славно? оселi халiфiв, з Мiста  Миру i Спокою, -  кланяючись  i
притискаючи руку до грудей, вiдповiв Алi.
     - ? чого ж бажа? твiй мосулець? - Хазя?н посмiхнувся такою посмiшкою, в
якiй була i повага до Абу Амара, i  сумнiв наче  в тому, що вiн, Абу Амар  -
"мосулець", i готовнiсть задовольнити всi побажання цього "мосульця".
     Алi виклав усi побажання  Абу Амара. Хазя?н  ляснув у долонi. З  дверей
вийшла висока дiвчина з  вiдкритим  лицем i  розпущеним, пухнастим, як пiна,
волоссям.
     -  Збери з дiвчатами квiти.  Та зачекай,  не йди! - А тодi знову схилив
голову  до Алi, тiльки  до  правого плеча, але  око примружив лiве. -  А хто
прийшов до твого хазя?на? Це не та?мниця?
     Алi розповiв i про мужiв, i  про спiвака. Тiльки ж, звичайно, не сказав
жодного слова про сни  Абу Амара i про люстро Аллаха. ?новiрцю негоже про це
знати. Та й багато злого розповiдали базарнi люди про iуде?в.
     Тодi Бен Сахл, вислухавши, повернувся до дiвчини.
     - З ромашок сплетiть п'ять вiнкiв!  Жасмин i гвоздики зв'яжiть пучками.
?ди!
     Бен  Сахл, випитуючи в Алi про закуски на учтi  в Абу Амара, посунув по
дошках три запечатанi глеки.
     - Вино.  Ось бачиш - на печатцi мо? iм'я та позначка, що це вино з мо??
крамницi. А ось тобi,  - вiн пiдсунув до хлопця  найбiльший глек, -  глек  з
вином. Але я ставлю на ньому свою печатку i пишу на восковi, що це пальмовий
сiк.  Його  поставиш  перед  тим шейхом, в якого родимка  на  щоцi.  ? скажи
голосно, що це пальмовий сiк. Побачиш, той шейх нагородить тебе за цей глек.
     - Але  для  чого обдурювати?..  -Хлопець не встиг  договорити, бо  його
перебив Бен Сахл:
     - Знаю  як облуплених тих  мудрецiв-шейхiв!  ? вподобання кожного з них
добре знаю. Побачиш - вони вп'ються i захочуть одягти вiнки. А вiнки в  тебе
вже будуть готовi. ? знов же-тебе нагородять... А тепер давай грошi!
     Алi припечатав на липкi вiд вина дошки столу ваговитi динари.
     - Якщо  тебе  винагородять за  вино  i вiнки,  то  прийдеш  i подiлишся
прибутком зi мною, згода?
     Алi хотiв сказати, що Абу Амар йому особисто не давав нi фалса i нiчого
не обiцяв навiть.
     Побачивши, що хлопець завагався, Бен Сахл посмiхнувся.
     - Що, шкода подiлитися з iншим сво?м прибутком?
     - Клянусь Аллахом, нi! - заприсягся Алi.
     - Дивись, ти поклявся iм'ям Отверзаючого Браму...- задоволено засмiявся
торговець.
     Пишноволоса все щось  не приносила квiтiв,  i Алi спостерiгав,  як  над
глеком з трояндами зависли зразу три нiчних метелики-бражники... А  Бен Сахл
з любов'ю роздивлявся на кожну монету, що вторгував за сьогоднiшнiй вечiр. ?
хлопцевi  зовсiм  не  хотiлося  покидати подвiр'я з таким яскравим  нафтовим
лiхтарем.  ?  ще  -  так  хотiлося побачити бiло-рожеву троянду! Аж калатало
серце i пересохло в ротi.
     -  Господине! Я чув, що  ти володар надзвичайного дива... Червоно-бiло?
троянди...
     - Де ти про це чув?
     -  У  Багдадi,  в кварталi золотарiв.  Казали на тому базарi,  що  один
торговець вином у Басрi ма? таку троянду...- збрехав Алi.
     - А ти хiба бував у тому кварталi?
     - Я по всiх кварталах, по всiх ханах i суках бував.
     - А ти, часом, не багдадський базарний злодюжка?
     - Аллах менi свiдок - нi! Я носив ?м рибу.
     - Яка ж риба найкраща? Яка найгiрша?
     -  Сазан   -  окраса  святково?  трапези,  вусач  да?  мiць   i  вбива?
недосвiдчених, сом - аль-кармут - ?жа бiдняка.
     - Зна?ш...
     - Господине мiй! благаю тебе - дай поглянути лише  раз  на червоно-бiлу
троянду!..
     Торговець випростався за столом i зразу став наче бiльший удвiчi.
     Голос його забринiв холодно й неприязно:
     - Для чого тобi зазирати на диво? Ти слуга, i знай сво? мiсце!
     -  Я  слуга випадком.  Дочекаюсь щастя i  попливу до ?ндi?. Я ж полишив
домiвку,  щоб побачити дива свiту, про  якi чув  у Багдадi.  Твоя троянда  -
перше диво.
     - Нi, це неможливо! Ми  рiзно? вiри, а в  мо?м саду жоден чужий чоловiк
не бував.
     ? Алi зрозумiв, що прохати i молити про ласку - зайве.
     Пишноволоса  принесла  квiти, й  Алi поскладав  ?х  до  корзини, поверх
глечикiв.
     Човняр лаявся, що Алi змусив його стiльки чекати.
     Та зайва монета заткнула  йому пельку, i вiн в одну  мить пригнав човна
до садиби Айшi.
     Коли Алi вiдчинив пота?мну хвiртку i зайшов на подвiр'я, то почув, як з
розчиненого вiкна неслися пiсня i ляскання в долонi.
     Джарiя покликала його  згори, але хлопець не спинився i не  пiднявся до
не? на дах, а поспiшив до бенкетуючих.
     У  кiмнатi  чадiли  свiтильники,  пахло  розлитим вином  i  розкритими,
розлущеними помаранчами...
     Всi  були пiдпилi  i то добре  - i спiвак, i  Абу Амар, i обидва шейхи.
Третiй  же,  похмурий,  мов  хворий крук, сидiв  i жував  стеблину  цукрово?
тростини.
     Алi полiз до корзини i доставив перед ним великий глек.
     - Що ти менi ставиш? Я виконую всi заповiти Магомета i вина не вживаю!
     -  О  достославний i  найшановнiший!  Тут ось  печаткою  вiдтиснуто  на
восковi, що ще сiк, пальмовий сiк.
     - Ну наливай, побачимо, чи не шахра? нашi торговцi!
     Алi стало страшно - раптом Бен Сахл жорстоко над ним посмiявся? Що тодi
буде?!
     Шейх понюхав, зробив кiлька великих ковткiв золотавого прозорого вина.
     Вiддихнув, заплющив очi, облизав губи.
     Всi принишкли.
     Шейх поколупався в поясi i витяг звiдтiля тонесеньку половину дирхема.
     - Ти вгадав мо? побажання, хлопчику! Це найкращий сiк, який я будь-коли
пив! А ?м подай вино!  - наказав  старий, наче  вiн, а  не  Абу Амар тут був
господарем...
     -  Молодець! - шепнув  Абу Амар i стис лiкоть  малому, коли Алi наливав
йому у чашу багряне вино.
     - Грошi лишились, - зашепотiв Алi господаревi.
     - Грошi потiм, - також пошепки до  Алi, а тодi голосно до всiх: - Пиймо
i славимо життя! Спiваймо, поки спiва?ться!
     Спiвак  вдарив  по струнах i  аль-ут голосно  вiдповiв йому, наповнивши
дзвоном усю кiмнату i вилившись у зоряне син? вiкно.
     - Ех,  якби  ще  й  квiти  буди  на  нашiй шляхетнiй  учтi! - виголосив
наймовчазнiший шейх.
     Абу Амар ляснув у долонi. Алi миттю принiс корзину iз запашним жасмином
та пряно-терпкими гвоздиками.
     Додатковi глеки зовсiм неймовiрно подiяли на шейхiв.
     Дво?  пiдвелися  i почали  танцювати,  намагаючись  наслiдувати виверти
танцiвниць.
     А той, що пив "пальмовий сiк", не мiг пiдвестися i тiльки прохав:
     - Менi для повного кейфу не вистача? вiнка на головi.
     - Стiйте! -  закричав добре-таки  пiдпилий Абу Амар. - Скажiть, о шейхи
преславнi, чи дiйсно не вистача? вiнкiв?
     - Не вистача?...- проспiвали два  шейхи, вихляючи стегнами i потрясаючи
руками.
     А третiй закивав головою по-кiнському.
     - Алi! - звернувся вперше до  нього по iменi мосулець.  - Можеш сплести
вiнки?
     - Можу! - збрехав Алi (хоча в життi  нiколи  не рвав квiтiв i не бачив,
як то дiвчата плетуть вiнки) й вискочив з кiмнати.
     В поко? знов зчинилась веремiя i заголосила п'яна пiсня.
     Хлопець пiдкрiпився оладками,  з'?в  рештки  сушених  смоков,  а  тодi,
надiвши на руки, понiс нагору ромашковi вiнки.
     Його появу зустрiли оплесками i радiсними вигуками.
     Старi,  огряднi  шейхи  скакали,  наче  обiсiлi цапи,  бризкали один на
одного вином, вмочали бороди у вино i спiвали непристойних пiсеньок,  що  ?х
спiвають козолупи та золотарi у шинках.
     Алi  крадькома  поглянув  на  щiлину пiд  стелею.  Двi пари очей уважно
стежили за тим, що вiдбува?ться у помешканнi.
     Тут шейх, який пив "пальмовий сiк", покликав Алi.
     - Слухай, малий!.. ? ти слухай, музико!.. Ти заграй нам танцювально?, а
ти потанцюй нам, як маленька циганочка!.. Тобто голяка, - пояснив вiн п'яним
i хитрим усмiхом.
     Алi  аж млосно стало  вiд  несподiванки й страху - ось  яко? ганьби вiд
нього  вимагають!  Мало ?м  того, що вони, мов  рiзники, повпивалися, так ще
його хочуть у  лайно  закаляти?!! ? лють  шибонула  йому  в  голову  гарячим
струмом.
     Але тут не сафiна,  а  Абу Амар не лоцман-манде?ць - не заступиться! Он
вiн як смi?ться на всi зуби! Тому Алi вгамував себе вмить i вiдповiв:
     - Не  можна менi! Бо, по-перше, я мужчина,  а по-друге, я рибалка, а не
танцiвник.
     - А чим ти доведеш, що ти  мужчина? - спитав, п'яно  похитуючи головою,
Абу  Амар, зневажливо  посмiхаючись. -  Хоча...  ось  тобi  нiж, -  Абу Амар
звiдкiлясь висмикнув ножа з чорним держаком i недбало кинув хлопцевi.
     Алi перехопив його на льоту, i всi схвально загукали.
     - Попадеш в отой одвiрок - i нiж твiй!
     Алi розмотав  хустку з шапочки,  той кiнець,  що з перснем, обкрутив на
зап'ястi,  склав  удво? i вiльний кiнець  прихопив  двома пальцями. Натягнув
хустку i вставив у складку колодку ножа, а лезо повернув до себе.
     Крутонув щосили, щоб нiж не випав.
     Десь на десятiм обертi розiгнав  отаку пращу до повно? сили i вiдпустив
кiнчик хустки. Нiж зблиснув  гостренним  лезом  i майже на третину зайшов  у
кедровий рiзьблений одвiрок.
     Дерево аж задзвенiло вiд сили удару, мов хто по ньому сокирою рубонув.
     - Я можу йти? - спитав змучено Алi, втираючи пiт з чола.
     - Вiзьми ножа, вiн твiй.
     - Бог iз ним, у мене рука болить, - викрутився Алi. Тут пiдпилий музика
вхопився  за  колодку i  почав шарпати  з  дерева  лезо. Та  марно -  нiж не
пiддавався.
     - Зачекай, злама?ш пiдвiвся Абу  Амар, якимось невловимим рухом шарпнув
ножа i витяг з дерева.
     Але  вiд того  порушився трохи одвiрок, зi  стiни  вiдпав  великий шмат
тиньку - i перед очима присутнiх вiдкрились яскравi малюнки.
        10. ПОДАРУНОК МУЗИКИ
     Як вiдкрилась стiна, i на старому тиньку побачили яскравi малюнки, то й
пiдпилi шейхи, i спiвак поспiшили до стiни.
     Абу Амар зупинив рукою Алi, що разом з  усiма кинувся,  щоб роздивитись
та?мницю.
     Та мосулець узяв хлопця за плечi i повернув до дверей.
     - ?ди вниз i вiдпочивай! А коли треба - я тебе покличу!
     Алi  вiдкрив рота, щоб  сказати, що вiн хоче теж  подивитись. Абу  Амар
опустив повiки  на сво?  блискучi  чорнi  очi,  нiби  говорячи,  що  розмову
закiнчено i слiд миттю виконувати його побажання.
     Засмучений Алi  повернув до дверей, Абу  Амар  пiшов за  ним  i зачинив
дверi на засув.
     Хлопчина опустився вниз, де Джарiя знову пекла собi тонесенькi, як лист
самаркандського паперу<sup>1</sup>, пшонянi оладки.
     Негритяночка, побачивши, що вiн сильно засмучений, пiдскочила до  нього
i подала  йому  гарячих оладкiв.  Зазирала  хлопчиковi  в  лице,  гладила по
кучерях масними пальцями.
     - З'?ж  оладкiв,  з'?ж! Як по?си,  зразу стане  на душi  легше! Без ?жi
нема? нiяких радощiв! Як ото сидиш  голодна i заперта,  то не дума?ш, чи щоб
подивитись  у  вiкно, чи  щоб вирватись на вулицю. От  коли по?си,  тодi вже
кортить i на вулицю дiстатись, i до сусiдiв зазирнути. А якби ще й на базарi
побувати,  то справжн?  свято!.. Вже рiк вiд минулого рамадану  <sup>2</sup>
оця гi?на, - Джарiя тицьнула пальцями в той покiй, де лежала Айша, - тримала
мене в будинку i нiкуди не випускала! Поки твiй Абу Амар не з'явився! З  ним
стало справжн? свято!.. Ось  вони зараз танцюють i спiвають про пекаря i про
його коханця пухленького. Хе-Хе!.. Пiду подивлюся, що вони там роблять.
     ? Джарiя пiдвелася в нерiшучостi, чи Алi не заборонить  ?й пiднятись до
кiмнати.
     Та  Алi стало геть  усе байдуже. Вiн думав про сво?. ?  поки там  вгорi
Джарiя  споглядала  пиятику  найзнаменитiших  законникiв  Басри, вiн  поволi
пережовував  родзинки. Без усякого  смаку по?дав смачнiшi дольки помаранчi i
пiдсохлу пшеничну пампушку.
     Алi  найприкрiше стало вiд випробування Абу Амара.  Невже не видно i не
зрозумiло  - вiн,  Алi, стара?ться з усiх сил, пнеться,  щоб  бути корисним!
Зовсiм не так, як iншi хлопцi,  з якими вiн виростав на багдадських вулицях.
Тi завжди намагались обдурити одне одного i старших, десь щось поцупити. Вiн
же  хотiв  усе зробити  сам,  сво?ю, вправнiстю.  Адже коли приносив у шинки
свiжу рибу, нiхто до нього не ставився iз зневагою, що вiн нiчого не вартий,
нiчого не вмi?!
     А вiдтодi,  як почалася подорож на сафiнi, i кухар, i Джафар, а тепер i
Абу Амар та й усi iншi думають, що вiн якесь ледащо.
     Гарячi  сльози  пiдкотили пiд горло хлопцевi, але вiд  цього,  коли вiн
вiдчув, що ось-ось заплаче, його охопила гостра лють. ? вiн враз вирiшив, що
аж нiяк перстень  з  лалом не ма? належати Абу  Амару. Зрештою, не  Абу Амар
жбурнув перстень у канал. ? сам Абу Амар нi словом, анi рухом не виявив тодi
сво??  злостi,  що i  вiн у такому збитку опинився, подарувавши перстень цiй
навiженiй  музицi.  А  вона  звела  все  на  пси!..   Алi   вирiшив  вiддати
променисто-кривавий  лал музицi.  Без  сумнiву, в не? ма? бути i  срiбло,  i
золото,  дирхеми  i  динари.  Вiн  назавжди запам'ятав ??  житло з  дорогими
вiрменськими килимами, рiзьбленими тахтами з червоного дерева, вишитi шовком
подушки,  i поцяцькованi два аль-ута на стiнi, i чорного дерева ребаб, суво?
рукописiв на полицi, дорогоцiнний каламар, зроблений з гiрського кришталю...
В не?  мають бути монети. Вона живе  в малесенькому примiщеннi, але  в ньому
бiльше затишку й краси,  нiж у всьому цьому старовинному занедбаному будинку
Айшi.
     Коли  вiв  остаточно  упевнився,  що  вiддасть  перстень  музицi,  йому
захотiлось ?сти. ? вiн з'?в половину того на?дку, що був призначений на всiх
них - Айшу,  Джарiю та Алi.  Вiн упер недо?дки  без жодного вагання. Бо весь
час Джарiя, немов  божевiльна, смажила  собi  просянi млинцi,  Айша  вiд ?жi
вiдмовлялась.  Лише  пила й пила воду. Та й до  всього, пiсля чарочки  лiкiв
вона мiцно засинала на кiлька годин.
     Вiн умостився на вузькому тахтi, загорнувшись у  стару  попону, i довго
крутився, все намагався уявити собi, скiльки ж дасть йому  срiбла музика. Бо
що перстень - справжнiй скарб,  вiн одразу зрозумiв, як  почув, що  сп'янiлi
повi? прохали,  благали  Кадарiю не  викидати його, не  топити  в  каналi. А
спiвачка Нiссо, аж заходячись вiд  люто?  заздростi, намагалась пiдштовхнути
?? на цей безглуздий в