чинок.
А тодi, зi срiблом Кадарi?, полишить вiн Абу Амара i зразу ж пiде в
порт i взна?, коли перший вiтрильник-дхау виходить в Арабське море, щоб
досягти за тим моря-океану, а за морем-океаном славного мiста Калiкута. ?
вiн тодi, нiчого не сказавши Абу Амару, попливе назустрiч сво?й долi, щоб
здiйснити сво? мрi? i побачити чудеса далеких обрi?в.
Адже виходило з Абу Амаром погано. Алi не спитав на самiм початку про
платню за службу. А тепер вiн уже не мiг про це спитати. Язик не повертався,
та й було страшно. Бо в Абу Амара хоч скаженi ночi, i бiганина, i треба все
встигнути, та все ж Алi постiйно ма? на?док. ? якби не Абу Амар, то не
знати, що б i робив вiн у Басрi. Здихав би з голоду. Бо як зiбрались тут
кораблi з усiх усюд, то цiни на ?жу пiдскочили у кiлька разiв. ? вода,
смердюча й брудна, ну чисто з калюжi, та ще iз солонiстю морською, кошту? не
дешевше багдадського шербету!
? отак-от, з невеселими думками про свою службу в Абу Амара та мрiями
про дирхеми Кадарi?, Алi зрештою заснув. ? зовсiм не чув п'яного галасу,
коли вночi вийшли гостi вiд Абу Амара.
Сам Абу Амар iз п'яним музикою проводжали човна, стоячи на краю греблi,
i довго розмовляли зi стражником, що мав охороняти богословiв, кожного до
його оселi.
А потiм пiднялись удвох до покою Абу Амара, i Джарiя знов пiдглядала за
ними. Та юний багдадець всього цього не чув i не знав...
Алi прокинувся ще до вранiшньо? молитви. Зазирнув до Айшi. Вона
стогнала увi снi. Тому розбудив ?? i дав води й дурманного лiкарського
зiлля. Джарiю не став будити, а поспiшив нагору до кiмнати Абу Амара.
Дверi були зачиненi на ключ, i йому нiхто не вiдповiв.
Тодi хлопець зазирнув крiзь дiрку вiд сучка. .
У сутiнках, бо завiси зовсiм були спущенi на решiтки, побачив - у
кiмнатi нiкого нема?. Подушки розкиданi, скатертина з перевернутими чашами,
баклажками i глечиками з-пiд вина, лушпинням i недо?дками не прибрана. Алi
зняв ключi з пояса, та жоден з ключiв не пiдiйшов до замка кiмнати Абу
Амара.
Тодi вирiшив не витрачати марно часу, а поспiшати до кварталу повiй.
Прихопив у дорогу жменi двi родзинок та трохи сушених смужок динi.
За фалс перебрався до кварталу, де жили християни, а тодi вже по мостах
високих та по низьких плавучих мостах дiстався до широкого каналу, на
другому березi якого були веселi кварталi повiй з шинками, харчевнями,
крамницями, де торгували вином та закусками.
Знову за фалс вiн був на другому березi. О славна Басра! За все, за все
тут треба заплатити хоч би фалс!
Якщо всi квартали пiсля вранiшньо? молитви вибухали всiма можливими
звуками - галасували човнярi, продавцi, дзвенiли ?? стукотiли молотками й
молоточками ковалi, мiдники та золотарi; вихваляли сво? страви базарнi
кухарi; закликали подивитися всякi штучки й витребеньки базарнi фiглярi - то
в кварталi повiй панувала тиша. Геть усi вiкна завiшенi, а дверi замкненi.
Лише дво? смiттярiв затертими пальмовими мiтлами змiтали бруд з
хiдникiв. Та ще дво? зiгнутих водонош з величезними бурдюками на плечах
стукали у дверi шинкiв - пропонували наповнити за нiч спорожнiлi глеки.
Ще один водовоз куняв на деменi пузатого човна, наповненого
здоровенними корчагами та бурдюками, i час вiд часу торкався сво?м
зморшкуватим чолом зiгнутих колiн.
Лише на кiнцi кварталу, бiля рогу, де iнша вуличка перетинала головну,
були вiдчиненi дверi знайомого будиночку, i вiдтiля чувся легенький
передзвiн струн.
Алi вмить упiзнав мелодiю "Фатiми", з яко? й почалося його знайомство з
цi?ю малесенькою жiнкою з кварталу повiй. Аж у грудях млосно зробилося вiд
срiбного дзвону акордiв... Усiм вона вiдрiзнялася вiд повiй, але жила тут.
Та спитати, чому вона тут, Алi не насмiлювався. Адже мужчина не ма? права
задавати чужiй жiнцi питання. Вiн не пам'ятав такого, щоб хтось iз чоловiкiв
розмовляв з чужою жiнкою. Хоча от довелось таки йти до не?, бо зовсiм iнша
справа, якщо в людинi тiй ? якась потреба.
Алi, дiйшовши до дверей, зупинився, невидимий за дверима, але й не
пiдступав упритул до дверей, щоб не вийшло, що вiн пiдгляда? та пiдслухову?.
? чекав, поки Кадарiя скiнчить грати.
Слухаючи срiбний дзвiн аль-ута, вiн забув про перстень, про сво?
невдалi розмови з капiтаном, навiть про мандри. ? про те, що служба в Абу
Амара ста? для нього образливою. Вiн поплив у тих прозорих звуках музики
нiби та чайка, про яку два днi тому спiвала Нiссо. Вiн стояв, опустивши
голову, i схаменувся тiльки тодi, коли перед ним постала Кадарiя без плаща,
i очi не були в не? пiдфарбованi сурмою. Блiдi щоки тепер вiдкрились у
сво?му справжньому виглядi - геть обсипанi ластовинням, мов усе обличчя
облiпили просяною лускою. Вуста не були яскраво-червонi, а здавались якогось
темно-фiалкового кольору. А очi були стомленi, iз припухлими повiками, як у
хворо? людини. Алi здригнувся вiд ?? голосу.
- Ти прийшов вiд Абу Амара?
Алi похитав головою.
- А вiд кого? Чи та?мниця?
Алi озирнувся на всi боки, приклав пальця до вуст.
- Тодi заходь до мо?? оселi.
Вiн переступив, через порiг. Присiв пiд стiною, мовчки розмотав свою
згустку, розв'язав вузлик на кiнцi хустки i видобув звiдтiля
iскристо-кривавий лал.
Кадарiя скрикнула.
- Той самий?!!
- Так, моя господине!
- Як ти його видобув?!!
Алi почув в ?? словах захват, i йому закортiло похвалитись. Бо питання
було без жодного вiдтiнку зневаги, геть не схоже на Абу Амаровi слова й
питання: "Так ти себе вважа?ш мужчиною?! Вважа?ш себе чоловiком?" ? Алi
розповiв ?й про смужку свинцю, знайдену в купi смiття на подвiр'? Айшi, як
раз на те мiсце, де вона, Кадарiя, стояла. Як сам пiрнув за свинцем та
знайшов i свинець, i золотий перстень.
- Правда? - просто проспiвала зачудована Кадарiя, i ?? щоки порожевiли.
Алi видлубав з пояса нерiвний свинцевий бублик.
- Дай я тебе поцiлую! - ? воза обхопила його голову, притисла до себе i
гучно поцiлувала в обидвi щоки. Обняла, притисла, i Алi вiдчув, якi в не?
пiд одягом маленькi i гострi груди.
Враз рвучко Кадарiя вiдтрутила вiд себе хлопчину i, лишивши його в
хмарi тонкого дорогоцiнного запаху камфори, схилилась до тахта, застеленого
червоним вiрменським килимом, найдорожчим на тi часи. Видобула з глибини
невеличку черепахову коробочку. З самого закутка витягла перстень, зроблений
iз товсто? смужки золота. А посерединi смуги сидiв темно-синiй гранчастий
камiнь. Такого каменя хлопцевi не доводилось бачити. Хоча часом добрi
сазанчики були йому нiби живою перепусткою до найдорожчого базару в Багдадi
- там торгували дорогоцiнним камiнням, фарбами та благовонними. Здалеку
бачив блакитний цейлонський сапфiр, бачив бiрюзу афганську та лазурит, яспис
i онiкс, агат i халцедон, двiчi свiтили йому променi марiйських 3
смарагдiв, бачив, як променiла, наче золотий мед, купка бурштину з далеких
кра?в русiв. ? не були для нього дивом купки густо-зеленого сiнайського
малахiту.
О багдадськi базари-суки! Чого там тiльки не побачиш! Про що не
довiда?шся! Про що тiльки не придба?ш знання й розумiння!
А синiй камiнь у перснi свiтився незвично - несхоже на жоден з бачених
там. Здавалося, що вiй випромiню? назовнi свiтло стократ сильнiше за те
свiтло, що пада? на нього iз зовнi. До всього камiнь було вiдшлiфовано не
круглим горбочком, а його гострi природнi гранi пiдсилено ретельною i
вправною шлiфовкою.
Кадарiя взяла стиснену правицю Алi, розтисла його пальцi i поклала на
долоню перстень - не дуже великий, та ваговитий.
Хлопчина нахилився до персня, i густе ?мне промiння просто рiзало йому
очi. ? закрiплено було камiнь дивовижно - з трьох бокiв його тримали
малесенькi золотi руки. Робота велико? вправностi - на кожному пальчику
викарбуванi всi суглоби i нiгтики!
Пройшла перша мить здивування й радостi, i гiрко стислося серце -
згинула враз уся надiя на дирхеми. А зi срiблом i спокiйна, певна подорож до
Калiкута.
Та попрохати срiбло не посмiв. Тут сталося ще гiрше - вiн нараз вiдчув,
що хоче володiти цим перснем i що зовсiм не бажа? повернути перстень
Кадарi?.
Перстень сво?ю коштовнiстю лягав тягарем на його плечi,
пов'язував його путами - було шкода вiддати дивний скарб i попрохати замiсть
нього жменьку дирхемiв.
? подорож до ?ндi? вiддалилася кудись за туманний гарячий обрiй Басри
на непевний час...
Затис перстень-скарб, аж нiгтi побiлiли, i порачкував до дверей. Все
мовчки, тiльки сопiв вiд напруги.
Вже стоячи на порозi, лицем до Кадарi?, видобув iз сво?? пам'ятi слова
оповiдачiв-фiглярiв на багдадських базарах. Такими словами у ?хнiх оповiдках
нiби говорили люди вельможнi, багатi та освiченi.
- Хай на тебе впаде благословення Аллаха, моя господине... за цей
царський дарунок!.. Бо мо? здивування тво?ю щедрiстю дiйшло межi можливого!
Дякую i припадаю до тво?х нiг!!! ? хай твоя царська щедрота буде тобi
воздаватись тисячу тисяч разiв добром i радiстю!!! Хай на тебе впаде
благословення Аллаха i захист його!!!
Малий порачкував, а тодi повернувся i просто побiг по вулицi, ледь не
штовхнувши двох смiттярiв. Вони зчепилися над купою смiття i намагалися
видерти один в одного уламок дирхема. Певно, його вночi загубив якийсь
пiдпилий моряк...
Взагалi, з кожним днем у Басрi життя ставало бiльш гучне, неспокiйне.
Бо прибували новi й новi кораблi по Шатт-аль-Арабу зi сво?ми товарами аж iз
верхiв'?в Тiгру та ?вфрату.
Всi за?зди-хани були забитi купцями, ?хнiми домочадцями та слугами
матросами i корабельниками, торговцями та шейхами iз сусiднiх озерних та
степових племен.
Всi чекали й не могли дочекатись, коли ж почнеться лiтнiй вiтер. Але
щось не було чути нiяко? звiстки нi вiд рибалок, що виходили в море за
рибою, нi вiд ловцiв перлин i збирачiв коралiв. Весь час вiтри зненацька
зривалися з рiзних частин свiту, крутили над морем, рвались на рiзнi боки,
проносились шквалами та закручувались у небо чорними стовпами смерчiв.
Постiйний же вiтер, що в лiтнi мiсяцi дме в одному напрямку i несе
крутобокi арабськi вiтрильники до берегiв ?ндi?, нiяк не починався.
А басрiйськi завжди можна було пiзнати серед iнших кораблiв по ?хнiх
бiлих боках, бо тiльки в Басрi вживали таке чисте бiле вапно в сумiшi з
акулячим жиром для обмазки дощок дхау.
? от Алi прибiг до кiнця кварталу.
А Кадарiя тим часом гралася перснем, крутила на всi боки, милуючись
багряним промiнням, що вогненними пучками виривалося iз глибини кристалу.
Музика визирнула з дверей, озирнулася на всi боки - чи не йде хто до ??
помешкання - i швидко зачинила дверi. Тодi пiдскочила до вiкна. З-пiд вiкна,
пiд рамою витягла невеличкого дерев'яного чiпа, встромила в дiрочку
перстень. Закрила згори чiпом i, послинивши пальця, замазала крейдою iз
стiни, щоб не було знаку.
Алi спинився в кiнцi кварталу i сiв на палi над водою. Алi махав рукою,
та човнярi пропливали мимо - у всiх у них були пасажири. Хлопець озирнувся.
Осторонь, де в дамбi вирубанi сходинки й укладено акацi?вi дошки,
припала вже знайома йому широкобока лодiя, вся заставлена корчагами з водою
i обложена попiд бортами величезними бурдюками з водою. На деменi сидiв
могутнiй мулат, розпустивши товстеннi червонi губи i сопучи увi снi. А руки
сторожко тримав на довгому шестовi, яким вiн гальмував рух, щоб течi?ю не
вiдвело човен вiд причалу.
Дво? його помiчникiв, один, мабуть, молодший брат, такий же могутнiй
мулат, i другий, певно курд, високий та стрункий, тягали корчаги з водою.
Алi вiдвернувся вiд них i розкрив пальцi. За ту мить, що перстень лежав
вiдкритим, сонце впало на камiнь. Сонячний промiнь наче кудись
глибоко-глибоко занурився, а тодi вибухнув назовнi рiзким, яскравим свiтлом.
. Синiй промiнь вдарив йому в очi. Хлопчик аж здригнувся вiд нестерпного
блиску. ? тодi вдiяв так само, як i з перснем-лалом - зав'язав у хустку.
Сидiв Алi i розмiрковував, що ж далi робити. З грошей, що дав Абу Амар,
у нього лишився якийсь мiзер. А частку дирхема вiд законника i батькiвський
дирхем вiн волiв нiзащо не чiпати.
Синiй камiнь не можна вiддати Абу Амаровi. Бо якщо Кадарiя не
винагородила хлопця грошима за таку безцiнну послугу, то хто зна?, як
мосулець вчинить?!! Що скаже? А продати синiй камiнь неможливо!
Хто повiрить хлопцевi, що вiн цей перстень не вкрав, а йому
подарували?! Таке трапля?ться лише в казках! У життi, тут, ось зараз,
подiбного не бува?! Чудеса трапляються десь там, далеко за обрi?м i не
сьогоднi! Траплялися давно, вчора. Або трапляться в далекому завтра. Це вже
Алi зрозумiв, бо всi чудеса, про якi говорилося й кричалося в Багдадi, потiм
виявились або брехнею, або помилкою... А десь далеко чудеса таки
трапляються! Це всi стверджували i нiхто не сумнiвався, i всi вiрили, i
разом з усiма вiрив Алi. Чудеса бiльше бувають страшнi, а бувають i веселi.
А чудо з перснем не ма? нiяко? назви. ? з ним зовсiм не весело - воно лягло
на хлопця мов камiнна брила.
Думав, але нiчого не мiг придумати.
Може б, ця пожадлива Айша купила перстень пота?мно? А може, i забрала б
собi, нiчого не давши? А що ?й зробиш? Та головне - вона зараз хвора i нi до
чого не здатна. Якби Рустем був удома, може, вiн купив би синiй камiнь?!
Дати камiнь комусь iз капiтанiв, щоб вони його вiдвезли до ?ндi?? А якщо
вона перстень вiзьмуть, а самого продадуть пiратам, щоб нiхто й не знав, хто
?м цей камiнь дав? Подiбне чув на базарi, де збиралися торговцi кiньми... Та
й до капiтанiв у нього була велика пересторога - вiн добре запам'ятав ?х
зневагу, коли хотiв найнятись на корабель. Вови всi кепкували з його
худорлявостi, наче це були не вiдважнi мореплавцi, а бруднi кухарi з
рiчково? сафiни.
? раптом вiн вирiшив - пiти до Бен Сахла i в обмiн на синiй камiнь
подивитись на чудесну бiло-червону троянду - справжн? диво Басри.
За мiдяки вiн купив собi найгiрших, найсухiших фiнiкiв, i це була для
нього добра ?жа. В Багдадi вiн i такi рiдко куштував. А пундики зi стола в
Амара ще його не розбестили. Те, що вiддасть синiй камiнь, його вже не
бентежило. Лише б не взнав Абу Амар про лал. Та, певно, вже Абу Амар не
цiкавиться тими Нiссо i Кадарi?ю. Можливо, коли мосудець знову з ними
здиба?ться, якщо таки здиба?ться, то кораблi попливуть у море. ? хтось iз
капiтанiв або купцiв вiзьме Алi в ?ндiю. Вiн так сподiвався цього, що був
просто переконаний - його вiзьмуть! Йому усмiхнеться доля!
Хлопець проговорив до мулата:
- Ви у той бiк пливете?
- Га? Що? Що таке? - стрепенувся спросоння мулат. Звiв угору голову i,
побачивши над собою хлопця, спитав: - Тобi води? Ми кухлями не прода?мо!
Лише мiхами!
- Я не про воду! Ви пливете он туди?
- А тобi що?
- А менi туди треба! - i показав рукою до Зеленого базару.
- Пливемо туди! Але людей ми не возимо.
- Я плачу фалс! Менi дуже треба!
Мулат довго чухав потилицю, зрештою вирiшив:
-- Прийдуть мо? хлопцi - й тодi попливемо.
Алi перебрався в широкий, товстопузий човен i примостивсь у щiлину мiж
бурдюками.
Йому все ще хотiлося ?сти i вiн не змiг втриматись, щоб не витягти
смужку сушено? динi. Але ?сти одному в присутностi iншо? людини вiн не мiг -
Алi знав, яка то мука i образа, коди хтось ?сть, а тебе не пригоща?! Вiн
витяг ще смужечку динi i подав мулатовi.
- Пригощайся, дядечку!
- А ти щедрий! - ? той простягнув коричневу вузлувату руку, наче
вирiзьблену iз старого горiхового корiння, на яку наклали рибальську сiтку,
так випирались з-пiд шкiри судини.
Алi ще витяг залишки родзинок, може, з пiвтори дюжини дрiбних зморщених
ягiд. Роздiлив на долонi порiвну. Одну частку схопив у пучку та в рота, а
другу переклав у мозолясту долоню мулата.
Повернулися носi?-здорованi i поставили на мiсце порожнi корчаги.
Був час повного припливу, i тому молодий мулат з курдом схопилися за
весла й вдарили ними по каламутно-зеленiй водi. ? човен бадьоро поспiшив
уперед, б'ючись iз плюскотом крутими боками об дрiбну хвилю.
Ось i Зелений базар.
Веслярi пiдiгнали човна до насипу, а малий полiз у пояс, щоб вiддати ?м
фалс.
- Нi, нi, хлопче! - мулат закрутив сивою головою. - Спасибi тобi за
пригощення. Ти хлопець добрий i без гонору!
- А який гонор? - спитав Алi здивовано, вже тримаючись рукою за палю,
щоб вилiзти на греблю.
- Хе! - виставив уперед пiдборiддя старший мулат. - Тут у Басрi люди
жорстокi - кожен себе вважа? вищим i кращим за iншого! Араб за перса; перс
вважа? себе вищим за iндiйця.... i таке iнше... i взагалi... Тут кожен перед
кожним пнеться. А нас, темношкiрих, весь час упослiджують... Хоча були, були
колись часи... Отож я й кажу - у Басрi люди злi й пихатi.
- А ти, дядечку, хiба ти не з Басри?
- Ми оманцi зi славного мiста Маската.
- А чого ж ви опинилися в Басрi?
- Так сталося. Колись зустрiнемось - розповiм. Ну, бувай здоров, бо нам
час далi рушати. Треба цю воду продати та й поспiшати по свiжу. Ти хiба не
зна?ш, що коли вода з вiдпливом у каналах спада?, тодi там, у
Шатт-ель-Арабi, вода не така солона. ? нам треба нею наповнити всi корчаги й
бурдюки! - Вiн чомусь засмiявся, повiв мозолистою рукою над зморщеними,
обпалими шкiрами бурдюкiв. - У Басрi хлiба нiхто не подару?! Може, тiльки з
радiстю подадуть хлiбець-закурi 4, коли потрапиш до в'язницi.
Амiнь!
Алi, призвавши на водовозiв усi можливi щедроти Аллаха, вiдштовхнув
носа човна i видряпався на верх греблi.
11. Д?АМАНТ ? ТРОЯНДА
Алi поспiшив через Зелений базар.
А на базарi вирував людський натовп.
З усiх бокiв до кварталу пiдпливали по трьох каналах усе новi й новi
човни. Привозили всяку зелень, яку тiльки можна зростити на острiвних
городах та в садах. Цибулю червону й бiлу, круглу й довгу, мов корiнь
солодко? тростини, капусту, часник зовсiм молодий - i часник дозрiлий,
кожною головкою завбiльшки з добрий кулак м'ясника, цiлi снопи петрушки,
кропу, оберемки темного бадилля духмяно? кiндзи, невеличкi корзинки
соковитих пахучих каперсiв1, редьку й моркву у великих корзинах,
огiрки та ще всяку-всяку всячину. Ну й лакiтки з пустелi - корзини бiлих
круглих грибiв. Беду?ни привезли ?х до Шатт-ель-Арабу, а там у них гриби
перекупили спритнi зеленярi.
Алi не мiг затримуватись i доклав усiх сил i спритностi, щоб пробитись
через вируючий людський тлум. Коли виходив з базару, угледiв - бiля першого
мосту сидить дервiш iз каландарiв2. Голова непокрита, виголена,
вусiв i бороди нема?, брови вищипанi. Шия у зморшках, мов черепахова. Перед
ним стояла на дерев'яних плахах хiдника чаша iз шкаралущi кокосового горiха.
? в нiй кiлька стертих фалсiв.
Алi проминув каландаря, але потiм повернув i поклав йому в чашу останню
смужку динi.
Чоловiк з голим видом уважно подивився на хлопця.
? по цьому погляду Алi наче вiдчув - каландар зна? його, пiзнав його.
Та сам хлопець не мiг пригадати нiяк, чи вiн його вже бачив у Басрi, десь у
юрмi, чи не бачив.
Каландар розкрив сухi вуста. ? безлiч зморшок по куточках рота
розправились i склались у якийсь дивовижний вiзерунок.
- Благословення тобi Аллаха, хлопчику, за щедре подання!
- ? тобi благословення i щедрiсть Отверзаючого Браму!
Та й побiг далi по мосту.
Коли бiг по горбатому мостовi, що зводився над каналом наче дуга
напнутого арбалета, вiдчув на собi погляд безбрового дервiша. ? коли вже
спускався вниз iз мосту, обернувся й побачив, що каландар пильно дивиться
йому услiд. Вiд того Алi стало наче аж моторошно. Тiльки, правда, на хвилю.
Бо далi вiн уже бiг вулицею кварталу, де торгували кiзяками, вугiллям,
деревом, хмизом, очеретом, сухим пальмовим листям - усяким паливом, одним
словом. Наче повернувся в рiдний Багдад.
Далi продавали канати, линви, грубу пряжу, полотно для вiтрил та
всiляке моряцьке начиння.
По другому мостовi перебiг до кварталу, де жили перси-ши?ти.
А вiд кварталу персiв через мiст дiстався до дiльницi, де селилися не
мусульмани.
Вiн знав, що в самому кiнцi цього кварталу розташована садиба Бен
Сахла. Трохи було дивно для Алi, чому цей iудей не поселився в сво?му
кварталi. Та хiба ж його спита?ш? Не личить та й не за звича?м, щоб питати
сину смiттяра про такi речi в торговця. Звичай не закон - його не можна
обходити. Звичай визнача? життя людини, i це обов'язок - слiдувати звичаю.
Лавка Бен Сахла теж була вiдчинена - тiльки з вулицi. Розкритi i дверi,
i вузеньке вiкно. А на пiдвiконнi лише невеличкi глечички iз соками.
Зате всерединi вся пiдлога лавки була заставлена запечатаними глечиками
з вином. Господар сидiв пiд стiною на широкому тахтi i, низько схилившись
над суво?м, читав.
Алi привiтався i став перед порогом крамницi.
- А, це ти?! Кмiтливий слуга славного господина! Прийшов подiлитися зо
мною сво?м прибутком? Бачу, ти хлопець чесний!
- Мiй господине, - сказав Алi i замовк, бо не доводилося йому мати
справу з iудеями i не знав вiн, чи. належить йому iновiрця величати
господином? Чи не належить? Та й до всього вiн не пам'ятав, щоб при ньому
хтось iз дорослих розмовляв iз багатими iудеями. А батько, коли ходив,
платити за "житло", то нiколи не брав iз собою сина... Тим пак, що багато на
базарi всякого розповiдали про iуде?в. Та й самому Алi багато хто з базарних
iуде?в не подобався сво?м виглядом i одягом.
- Нi, мiй господине!.. Прибуток у мене нiякий. Нема чим дiлитись, - i
Алi показав уламочок срiбного дирхема.
- Ай-ай-ай! - похитав головою Бей Сахл. - Ну скiльки раз говорено й
загадано законом - не псуйте, монету! Адже при рубаннi монети якась крихта
срiбла впаде ва землю, i на зубилi лишиться! Величезнi втрати, якщо
подумати, скiльки монет рубають i скiльки губиться крихiток срiбла! А якщо
?х скласти докупи - яка втрата! Ти уявля?ш? Срiбло ж усе дорожча? i
дорожча?... ?, до речi, гiрша?. ? правителi, i простi люди псують монету...
- ? до тебе, мiй господине, велика та?мниця!
- О, це вже цiкаво! - зразу ж стрепенувся огрядний бородань,
примруживши лiве око i схиливши горбоносу голову до лiвого плеча. - Ну-ну,
розповiдай, яка там у тебе та?мниця!
- Нi, мiй господине! Я не розповiдатиму, я тобi ?? покажу. Тiльки не
тут! 3 вулицi хтось може побачити...
- Ну, заходь, до лавки, щоб нiхто не побачив з вулицi.
- Але в лавцi в тебе темно, мiй господине!
- То може, ти хочеш ще й до мого помешкання зайти? - з насмiшкою спитав
Бен Сахл.
- Нi. До помешкання менi негоже вступати, - вiдповiв йому щиро Алi. - А
на подвiр'я я можу зайти. Де вчора стiл стояв.
- Ну добре! Побачимо, що в тебе за та?мниця. ? вiн провiв хлопця межи
глечиками з вином i поставив пiд стiною. Сам же швидко замкнув дверi i
закрив вiкно. Стало в лавцi зовсiм чорно. Бен Сахл прошелестiв шовковим
халатом повз Алi i десь у глибинi коридору вiдкрив завiшанi циновками дверi.
- Проходь! Тiльки не нароби шкоди.
Вони ступили на подвiр'я, те саме, де вчора Бей Сахл продавав заможним
гультяям вино i квiти. Стiл стояв трохи далi пiд муром, але якраз туди вже
дiставало сонце.
Обернувся на всi боки, чи хтось не зирить на них з яко?сь шпаринки?
Потiм став так, щоб де було видно, якби хто пiдглядав у шпарку брами.
Розв'язав хустку на кiнчику i поклав на долоню Бен Сахла густо-синiй
iскристий камiнь у золотiй оправi. На камiнь впало сонячне промiння, камiнь
зразу ж поглинув його i викинув через бокову грань, мов блискавку, густий
синiй промiнь.
Промiнь вдарив ?м обом в очi - i хлопцевi, i Бен Сах-ловi. ? Бен Сахл,
досвiдчений, битий i тертий торговець, не стримався - вiн був захоплений
зненацька появою такого чуда! Розчепiрив пальцi правицi i заволав:
- Ай-ай! Ай-ай! Це той камiнь!
Вiн почав крутити перстень на долонi, не забуваючи тепер, як i Алi,
стати спиною до ворiт. При кожному поруховi камiнь зсередини просто бив
спалахами густих синiх променiв.
- Де ти його дiстав? Чи може ти скажеш, що ти його знайшов у купi золи
на хазяйському подвiр'?, чи мiж палями в щiлинi на причалi? Га?
- Нi мiй господине. Менi його подарувала Кадарiя за те, що я витяг з
каналу ?? перстень з лалом.
- Присягаюсь здоров'ям, це все не так! Вода у нас брудна. Гидота, а не
вода, справжн? холерне лайно! В морi - повiрю! Тут ти не мiг знайти!
Тодi Алi видобув з пояса смужку крученого свинцю.
- Я кинув у канал ось цей свинцевий перстень. ? пiрнув зразу в те
мiсне. Намацав пiд водою i золотий, i свинцевий перстеньки. Ну й витяг ?х!
Знову Бен Сахл звiв розчепiренi пальцi правицi над головою i вигукнув:
- Ай-ай! Який кмiтливий хлопець!
Далi Алi розповiв, як вiднiс лал музицi Кадарi?, а вона в дарунок йому
вiддала синiй камiнь. Знов, утрет?, Бен Сахл звiв правицю i наче аж
заголосив, таким сумним голосом вiн проговорив:
- Ай-ай! - Що то значить - жiнка! Покласти на хлопця те, що сама не в
силах...- але урвав на .пiвсловi сво? причитання i почав знов милуватися
грою каменя, перевертаючи його на долонi.
- На, потримай! - вiддав перстень Алi та, пiдхопивши поли халату, мов
жiнка подiл сукнi, поспiшив, до крамницi.
З крамницi вiн прибiг, несучи тонкого скла чашу дамасько? роботи.
Чаша була по вiнця налита водою.
Бен Сахл обережно опустив у чашу перстень. ? крiзь воду, i крiзь скло
синiй камiнь свiтив, коли на нього падало сонце, все таким же ясним i
пронизуючим синiм променем.
Бен Сахл порожевiв, очi його блищали, на високому шишкуватому чолi
виступили росою краплини поту. Вiн прицмокував, схиляв голову то на одне
плече, то на друге, примружував то лiве око, то праве.
- Скiльки я чув про цей камiнь, але вперше ним милуюся, тримаю в сво?х
руках! - виголосив зрештою.
Обережно випив воду iз склянки, вiддихнувся i сказав:
- Така чиста вода фалс кошту?!
? волохатими пальцями витяг з чашi перстень.
- На! Забирай!
- Але ж я вам його принiс!
- Я його не можу купити... У мене у всьому домi! - Та тут, як Алi в
Кадарi?, цей досвiдчений купець знiтився на пiвсловi. - Нi, я його не можу
купити!..
- Тодi я хочу з тобою на нього замiнятись.
- На що? - вирячив очi Бен Сахл, i густi брови його полiзли до чорно?
високо? шапки. - На що?!
-Я тобi вiддам перстень. А ти, мiй господине, дозволиш менi подивитись
на бiло-червону троянду!..
Бен Сахл стояв, кусав собi губи, i тодi ?жачилась на пiдборiддi густа
борода iз сивиною. Зiбрав пучками пальцiв шкiру на лобi i отак довго мовчки
стояв.
- Ну добре. Пiшли! - вицiдив нарештi з себе торговець. - Троянду я тобi
покажу, але перстень лишай при собi!
- У мене нема? бiльше нiчого, чим би я мiг заплатити.
- Яка з тебе плата? На тебе скинули таку ношу... Пiшли! Не можу гаяти
часу - а раптом покупець прийде - збитки!
Вiн пройшов назад з хлопчиною у темну лавку. А з лавки були дверi в
заднiй стiнi у довгий коридор. Вони йшли, i Бен Сахл говорив:
- Я йду з гостем, я йду з гостем!
Алi знав, що в iуде?в жiнки не закривають лиця i наче не ховаються при
стороннiх мужчинах. Адже ввечерi пишнокоса дiвчина подавала ?м квiти. Певно,
донька його.
Так вони пройшли довгим проходом i стали перед цегляною стiною. Тут уже
було свiтло, бо згори в отвiр стелi падало сонячне промiння.
Бен Сахл покликав когось незрозумiлою мовою. ? була вона не схожа нi на
iудейську, нi на перську мови, якi вiн вряди-годи чув на базарах у Багдадi i
тим пак у Басрi.
З-за товсто? цегляно? стiни йому вiдповiв старечий рипучий голос такою
ж самою мовою.
Тiльки тодi Бен Сахл дiстав ключа i вiдчинив вузесеньку хвiртку. ? вони
з напiвтемряви переходу ступили пiд рiзке промiння сонця у чарiвний
смарагдовий садок.
Стояли пiд самим муром двi низенькi пальми. У невеличкому басейнi-хаузi
був острiвець, а з середини острiвця стирчала мiдна чапля i з ?? розкритого
дзьоба тонкою цiвкою плюскотiла на камiнцi вода. У самому хаузi порозпускали
пелюстки фiолетовi водянi лiлi? з темно-червоними серцевинами. На кущах
квiтучого жасмину у клiтках стрибали чорнi, з червоними дзьобами й ногами
птахи i несамовито кричали арабською та перською мовами.
Просто перед хлопцем, на другому боцi пiщано? стежки виростав
трояндовий кущ. Невисокий, може, до грудей Алi.
Троянда виростала з розпушено? чорно? землi, що була навколо викладена
блакитними полив'яними цеглинами.
На кущi було, Алi вмить порахував, п'ять нерозпущених бутонiв, а чотири
квiтки вже розгорнули сво? пелюстки.
Де пелюстки розгорнулися, то верх пелюсток був бiлого, майже до
половини, кольору, а далi йшов багряно-кривавий колiр.
? таке було враження, що на багряну квiтку згори накле?ли бiлу квiтку.
Алi затамував подих.
Почув над собою голос Бен Сахла:
- Можеш пiдступити ближче. Тiльки не торкайся руками!
Алi пiдступив до куща троянди. Справдi - наче одна квiтка, червона,
зрiзана бритвою, а на зрiз накле?ли бiлу квiтку! Та що найдивнiше - не було
нi рисочки, нi слiду мiж червоним i бiлим. Просто обривалося червоне, i
зразу ж починалося бiле.
Хлопець злегка потяг носом повiтря. Запах був слабенький i аж нiтрохи
не кращий за аромат придорожньо? шипшини.
- О мiй щедрий господине i Хай нiколи не полиша? тебе благословення
Аллаха! Хай завжди в тво?му домi будуть здоров'я та грошi!11 Але,
скажи менi, найдостославнiший володарю квiтки, чому у не? нема?... майже
нема? запаху?!
Бен Сахл здiймався над хлопцем, випнувши черево i склавши руки на
ньому. Великими пальцями крутив один навколо одного. Вiн посмiхався
поблажливою, зверхньою посмiшкою.
- О нерозумний хлопчику! Слiд тобi знати, що ? речi, якi радують
людський нiс, а ? речi, що радують людське око. Нiс можна швидко втомити
радiстю. А око нiколи не насичу?ться тим, що бачить! ? нiколи не насичу?ться
улесливими словами людське вухо. Як сказано в Писаннi - "Та не насититься
око баченим, та не насититься вухо слуханим". Амiнь!
? вже зовсiм по-iншому, суворо:
- Пiшли! Не гаймо бiльше часу! Я не збираюсь втрачати покупцiв.
Алi обернувся, поклонився двоколiрнiй трояндi i поспiшив поперед Бен
Сахла в ту малесеньку хвiртку. Кра?м ока схопив, як уже вступав у отвiр, що
за пальмою в затiнку сто?ть дiдусь-iндi?ць, в чалмi i в бiлiй спiдницi. У
руцi тримав довгу бамбукову палицю з кривим ножичком на кiнцi,., `
Тi?ю ж самою дорогою вони поверталися до лавки.
Бен Сахл вiдчинив дверi та вiкно i визирнув на вулицю. Нiкого нiде.
Алi стояв посеред лавки i не рушав з мiсця.
- ?ди вже! Все! Досить!
- Мiй господине! Поясни менi, чому ти не бажа?ш володiти цим перснем?
Вiн дуже коштовний! Я це напевно знаю! У Багдадi я бував на базарi
золотарiв. ? там бачив блакитнi сапфiри з Цейлону. Покупцi дивились крiзь
них на сонце. У них не така блакить i не такий гострий блиск. Це не сапфiр.
Це щось надзвичайне! Це чарiвний камiнь...
- Ти майже вгадав, - повагом i без дратливостi проговорив Бен Сахл,
хоча за мить перед тим намагався швидше спекатись хлопчика. - Я тобi
розповiм!
Тiльки домовились - про те, що ти був у мене з ним, нiколи й нiкому не
говорити! Ти можеш присягтися? Так? Присягнись!
- Присягаюсь iменем Аллаха милостивого, милосердного! Присягаюсь
мовчати, хто б мене про тебе i про камiнь не випитував!
- Добре! - одказав Бен Сахл. - Бачу, що ти хлопець поважний. Отож
слухай цю страшну iсторiю. У одного купця була жiнка. Вона й зараз нiби
жива. ? купець нiби десь ще прожива?. Жiнка ж, про яку мова, походила iз
султанського роду. Казали, що ?? бабка народилася вiд наложницi султана
Му'iзз ад-дiна Санд-жара3... Купцевi продали ?? десь у
Кашгарi4.
- А чому вона була продана купцевi?..
- Не знаю... Чи, може, вона втекла... Чи, може, як, не знаю... Та?мниця
для мене, i нiхто не зна?. Потiм цей купець повернувся до Басри. Накупив
собi кiлька добрих будинкiв, вiдкрив лавки, збудував кораблi i посилав сво?х
капiтанiв у рiзнi кра?. Було в нього багато наложниць i рабинь. Пройшов
якийсь час - i ця, султансько? кровi, дружина народила йому доньку. Донька
вiд самого початку, тiльки стала говорити, зразу й заспiвала. Вона могла з
одного разу запам'ятати всю мелодiю й проспiвати ?? вiд початку до кiнця!
Навiть досвiдченi гравцi на аль-утi не могли так точно повторити мелодiю, як
вона. Для дiвчинки батько замовляв у найкращих майстрiв малесенькi
iнструменти, а найкращi вчителi музики приходили ?? навчати. А собою вона
була мiзерна ? зовсiм непоказна. ? от коли вона вже пiдросла i вибилась на
дiвчину, до ?? батька в гостi прибув сам намiсник Басри. Кажуть, що його так
трактували в домi купця, нiби вiн був не намiсником, а батьком халiфа! Щоб
задобрити нашого намiсника, щоб ублажити його, купець велiв сво?м наложницям
i невiльницям танцювати перед гостем з вiдкритими лицями!!! Та намiсника це
зовсiм не задовольнило, i вiн побажав, щоб донька купця грала для нього на
аль-утi. Почав тодi благати його купець: "О найдостойнiший з найдостойних!
Ти зна?ш, як я тебе люблю i поважаю i впадаю перед тобою в порох, але - в
iм'я Аллаха! - не побажай, щоб моя донька стала перед тобою з вiдкритим
обличчям!" ? вона грала за завiсою на аль-утi i спiвала.
Намiсник заплакав, як почув ?? гру. А коли вона скiнчила грати, то вiн
сказав, що кращо? гри вiн не чув i що за ним дарунок, достойний подiбно?
музики... А потiм вiн дiйсно прислав дарунок... Оцей перстень, що ти його
трима?ш!.. ? як же хитро прислав - у футлярi три флейти зi слоново? кiстки,
оздобленi золотими обручками. ?, як обручка, на одну був цей перстень iз
синiм каменем вдягнений, i коли вона роздивилась, що перстень iз каменем, а
не золотий обручик, посланець вже вiдбув... А через кiлька днiв прибув брат
намiсника до купця домовитись про весiлля дiвчини i намiсника Басри. Вона б
мала стати його четвертою дружиною. Купець плакав i дуже побивався з цього,
бо не хотiв вiддавати свою доньку за намiсника Басри. Намiсник не лише рокiв
на двадцять п'ять старший за дiвчину. Вiн брутальний i нестримний. У нього
безлiч наложниць i рабинь. Та ще й до всього у нього були завжди коханки -
жiнки тих купцiв та капiтанiв, що надовго забарились у сво?х дiлових
мандрах. Отож плакала i жiнка купця, в жилах яко? текла султанська кров. Та,
видно, шалу султансько? кровi ?й не передали нi баба, нi мати, бо вона лише
плакала. А от дiвчина перейняла кров вiд предкiв. Коли ?й сказали про
посланця намiсника, вона захотiла через завiсу поговорити з братом емiра.
Батько ?й дозволив. Тiльки вона попрохала, щоб нi батько, нi мати не були
приявнi при тiй розмовi. Дiвчина вийшла до брата намiсника i, стоячи за
завiсою, вiдмовилась вiд замiжжя. ? ще щось додала ядуче та образливе про
намiсника. Про якусь його ваду, про яку знали лише близькi родичi. А вона ж
лише один раз бачила його крiзь шпарочку в завiсi! Посланець вибiг iз дому
купця мов ошпарений i поскакав зi сво?м почтом назад до палацу намiсника. ?
ще до вечора того дня привiз гонець лист-наказ - переселитися доньцi купця
до кварталу повiй. Може бути блудницею, може не бути, це ?? приватна справа,
але жити повинна в кварталi повiй! За одну нiч купець винайшов дуже гарне
помешкання в кварталi повiй i поселив туди свою непокiрну доньку, правнучку
султансько? наложницi, з двома служницями-охороницями темношкiрими. Тi двi з
кра?ни зiнджiв були з племенi, де й жiнки разом iз чоловiками виступають на
вiйну... Сам же купець намагався ви?хати з Басри до Багдада. Тiльки для
цього йому потрiбнi грошi готiвкою i паперовi сакки на золото в Багдадi. А
вiн же був компаньйоном скупердяги Рустема. Вони вдвох робили величезнi,
неймовiрнi грошi. ? без того, щоб вилучити грошi iз справи спiльно? або
одержати сакк без пiдпису Рустема, не мiг вiн i ворухнутись.
Не вдалося йому сво?часно прибути до Багдада, пiдкупити вiзира i через
нього добитися скасування жорстокого наказу проти дiвчини. А спритний Рустем
зрозумiв, що свого приятеля можна обдерти до кiсток!.. Довго розповiдати,
але кiнець ось який: Рустем за безцiнь придбав собi i його будинки, i палац.
Потiм найкращий будинок пограбованого друга продав новому сво?му приятелевi.
Той був великий знавець на фiнiках, але поганий купець. То Рустем його
вiдправив як прикажчика чи молодшого компаньйона до Сiрi? налагоджувати
склади для басрiйських фiнiкiв. Щоб, значить, не вiддавати басрiйських
фiнiкiв перекупцям, а самим з цього прибуток мати. Вiн по?хав, а в будинку
поселив старшу сестру, вдову - Айшу. Ось тепер розумi?ш, чому Кадарiя кинула
перстень у канал?.. Тiльки скажи менi - що вона хотiла вiд Айшi за перстень?
? на що Айша не згодилась?
Тодi Алi оповiв, що нiби Кадарiя сказала Айшi, що коли вона, Айша,
протанцю? голяка перед гостями, тодi одержить перстень.
Бен Сахл пробурмотiв собi щось у бороду i звiв руки вгору, виголосивши:
"Амiнь!"
- Вельмиласкавий мiй господине, скажи менi i витлумач, що означають
слова тво? тво?? мови?
- Я проказав слова нашо? молитви. В молитвi кожного ранку чоловiк дяку?
боговi перш за все, що вiн не створив його жiнкою. Це Величезна мудрiсть,
але ти ще цього не можеш зрозумiти. Слухай: ти чув про мудрого царя нашого
Соломона?
- А! Я чув про нього на базарi мiдникiв! Вiн мав чарiвний перстень i
завдяки йому знав усi мови всiх тварин i птахiв.
- Перстень Соломона - дрiбничка з усiх його чудес! Головним чудом була
його неймовiрна мудрiсть! Вiн сказав одну рiч - i запам'ятай ?? на все
життя: "Хто стереже сво? вуста, той зберiга? свою душу, хто ж свого рота
невгамовно роззявля?, тому погибель!" Зрозумiв? А тепер iди собi i не
заважай мо?й працi!
Алi хотiв вiддати йому уламок дирхема, який вручив учора вчений муж, та
Бен Сахл вiдтрутив його руку.
- Не поспiшай! Може, ця лусочка срiбла вряту? тобi життя!
- А мо?му життю нiщо не загрожу? - ось вiддам Кадарi? перстень, i все
буде в повному порядку, - впевнено проказав Алi.
- Ти ще справдi малий i недосвiдчений! Нашому життю повсякчас щось
загрожу?! Наприклад, мо?му життю сьогоднi загрожував твiй синiй камiнь. Вiн
спокушав мене, але я його не взяв. Але я щасливий, що врештi-решт на нього
подивився! Багато про нього чув. Вiн привезений одним капiтаном iз ?ндi?.
Його купив у капiтана за всi сво? гаразди один купець-ши?т. Хотiв вiдвезти в
Кербелу на могилу Аль-Хусейна 5. Та його закололи i заволодiли
перснем. Злочинцiв через якийсь час схопили стражники. Вони всi належали до
рiзних родiв i не змогли домовитись i привласнити перстень. Тому вiддали
його намiсниковi. Через якийсь час загинули всi стражники по-дурному. Один
впився i захлинувся власною блювотиною. Другий потонув у багнi пiд час
вiдпливу. Третiй сонний упав з даху. А четвертого забив у конюшнi його
власний кiнь! Пiсля цього, певно, намiсник шукав випадку, щоб комусь
подарувати перстень. Купцям не мiг, бо тiльки вони йому дарували. Послати
комусь iз старшини ж Багдад боявся - а раптом у Мiстi Миру вже знають про
нещасливий перстень? А рантом це трактуватимуть як чаклування, замах на ?хн?
життя? ? вiн вирiшив, щонайкраще вiддати перстень за султанську правнучку. ?
знов, бачиш, синiй камiнь наробив лиха! Певно, Кадарiя й вирiшила iншим
перснем, тим, що з лалом, перебити долю. Перша спроба - i Айша напiвжива. А
тут ти поверта?ш лал. ? тодi вона мiня? лал на синiй камiнь. Це вже чари. ?
тепер вже ти в халепi.
- Але це неправда! Я вiддам ?й дiамант, i вона його забере. Вона нiчого
не хотiла менi заподiяти. Вона така, вона така...
- Свята? - засмiявся Бен Сахл.
- Так! Вона як свята! Вона склада? такi пiснi, вiд яких плачеш, вiд
яких серце тво? десь летить над водою. Он вона яка!
- Хлопче! Ти ще не зна?ш, який то страх - глибина жiночо? душi! Глибша
за всякий океан! До речi. Як ти назвав камiнь - дiамант? Чому ти вирiшив, що
це дiамант? Вiн же синiй!
- Бо й перлини бувають чорнi. А завжди вони рожевi! Значить, i дiамант
може бути синiм.
- Ай-ай! А ти метикуватий хлопець. Слухай, менi ось що на думку
спало... Ти довго роздивлявся перстень з лалом?
- Добре роздивився. Можу навiть намалювати! Дай менi каламар i папiр -
я вмить вималюю.
- Слухай, ти ж мусульманин - хiба можна порушувати заповiти вiри?
- Не можна малювати живих iстот. Сам чув суперечки про це у мечетi.
Перстень з каменя й золота -- без дихання - зовсiм iнша рiч!
Бен Сахд подав клаптик тоненького паперу, каламар i калам 6.
- Це знаменитий самаркандський папiр....
- Це в тiм краю, де Бухара i Мерв? Динi там знаменитi.... Я сам чув
запах динi, що коштувала сто динарiв...
- Що динi?! Там мо? родичi живуть, у Бухарi i в Мервi. Правда, вони
бiднi люди - шкiри виробляють, тканини фарбують... А от у Мiсрi мiй
двоюрiдний брат - то великий умiлець! Вiн оправля? в золото найвибагливiший
камiнь - смарагд! ?з крихким смарагдом треба вмiти поводитись.
Хлопчик став навколiшки, поклав на вiко тахта папiр i обережно
вималював перстень з лалом. Особливо ретельно вiзерунок навколо гнiзда, куди
було вставлено лал. Бен Сахл аж здригнувся, коли пiднiс ще мокрий малюнок до
очей.
- Тихо! Мовчання! За цим перснем напевно смерть. Мiй брат його робив у
Ка?рi, для одного вiдчайдушного мандрiвця i дуже вдалого купця. Вiн десь
родом iз Дамаска... Багатий i в дружбi з багатьма сильними свiту цього. Якщо
цей лал Абу Амар подарував Кадарi?, то його володар загинув. Або з ним
сталося страшне нещастя, що вiн мав позбутися свого улюбленого персня!
Ай-ай! Тепер слухай - ти присягся Аллахом мовчати! Швидше йди та .вiддай ?й
перстень! Краще втратити цей скарб i лишитися цiлому, нiж володiти мить
скарбом, для того, щоб втратити i тiло, i душу!
- Менi так хотiлося пошвидше потрапити в кра?ну чудес ?ндiю.
- Потерпи трохи, i мрiя твоя здiйсниться. Як сказав премудрий цар
Соломон: "Вiдсунута надiя - мука серця, а здiйснення бажання - дерево
життя", ?ди i поспiшай позбутися небезпеки! Поспiшай же!
Алi, призвавши мир i благословення на Бен Сахла та його дiм, пiдiйшов
до дверей. Визирнув iз крамницi на всi боки. Пересвiдчився - нiкого нема.
Вискочив назовнi.
Попiд стiнами пробiг пiвкварталу, а тодi перейшов на самий край вулицi
просто над каналом. Пострибав по палях, нiби випробовуючи i долю, i свою
вправнiсть - чи прискаче по верхах паль до кiнця кварталу.
Не зiрвався, навiть не похитнувся i не перечепився. Коли повертав за
рiг, зирнув назад. Бен Сахл стояв у дверях крамницi. Вiн пiднiс руку до
обличчя - чи то пейси собi закручу?, чи то напучу? Алi, мовляв: "Поспiшай,
поспiшай! Все буде гаразд..."
Коли хлопчик зник за рогом, Бен Сахл вiдчув велику втому i тремтiння в
колiнах. Прочвалав у куток лавки i витяг iз схованки невеликий глечик,
запечатаний зеленим воском. Тихо покликав:
- Мадхi! Заходь!
Вiдчинилися дверi, i зайшов той самий садiвник у бiлому тюрбанi i
бiлому запиналi на стегнах.
- Ти все чув? - спитав Бен Сахл виснаженим голосом.
- Все.
- Як мiрку?ш - пощастить малому виплутатись? - Бен Сахл налив у
малесенькi чашi бурштинову запашну рiдину.
?ндус встромив палець у чашу, бризнув напо?м на пiдлогу.
- Не пий анi краплi вина! Бо в нiй усе зло, як сказав колись пророк
Всевишнього й милосердного! Хай буде славне його iм'я i хай буде з ним
Аллах! - ? малесенькими ковтками почав смакувати вино. Десь на половинi чашi
проговорив: - Хотiлося б, щоб бiда i смерть цього разу схибили... Але все
буде, як хоче Аллах! Все в його руцi!
- Ти, Мадхi, кажеш, що все в руцi Аллаха. ? я вважаю, що все вiд Бога.
Але для чого ж тодi людинi ?? бажання, ?? воля?
Бен Сахл заплющив очi, понюхав вино, кiнчиком язика покуштував, а
потiм, цiдячи крiзь зуби, висмоктав чашечку, вiддихнув i виголосив:
- Ай-ай!
Тодi старий iндус чемно спитав:
- Ти покликав мене, щоб про щось запитати?
- Я й сам знаю, але в мене ? сумнiви. Не може бути, щоб усе було так
просто! Тому я хотiв би знати твою думку.
- Бен Сахл! Ти правильно подумав. Я добре роздивився камiнь, коли його
пiд сонцем ти крутив на всi боки. Той камiнь. Один iз трьох. Ти зна?ш - на
мо?й батькiвщинi ще й сьогоднi ходять казки про три синi дiаманти. Занадто
велика цiна йому, щоб люди не спокушались ним! Тому навколо нього стiльки
жаху розвели люди базiканням i сво?ю пожадливiстю.
- Ти правильно дума?ш, мiй старий друже. Тiльки i маю тобi сказати, що
я вiрю в каббалу 7. Вiрю в силу цифр i лiтер. Треба буде
вирахувати найближчим часом, чи ? справдi в цьому каменi воля сатани?
- Не вважаю цю спокусу дi?ю сатани. Спокуса дорогоцiнностi в тому, що
через ?? тiлесну малiсть нею легко заволодiти. Навiть дитина може ?? взяти й
сховати. Та як же неймовiрно важко ?? втримати! Менi зда?ться, що понад сили
пересiчно? людини зберегти подiбний скарб. Я геть вражений, що камiнь
опинився в руках хлопчиська!
- Чого ти хочеш? Кадарiя ображена i обпльована навiки-вiкiв. Вона краща
музика та й, думаю, поетеса в сьогоднiшнiй Басрi. А ??, султансько? кровi
особу, он як упослiджують! ? раптом ?й вдалося майже вбити володарку
батькiвського будинку! Лал поверта?ться до не? - i вона з легкiстю
позбува?ться фатального дарунка! Можливо, вона дума?, що, вiддаючи в руки
безвинного хлопця перстень, вона знешкодить чорнi сили i таким чином змiнить
свою долю i сво?? родини. Можливо, що вона, проживаючи вже не один рiк серед
повiй, ворожок, звiдниць i всяко? портово? нечистi, навчилася чаклувати.
Закляла хлопця, щоб його душею та тiлом викупити не тiльки себе i батька, а
й знищити намiсника?!
- ? таке може бути, - ствердив сумнiви Бен Сахла старий садiвник-iндус.
- Починаю думати, як i ти, що все ж у цьому перснi ? злi духи. Перший камiнь
розбили майже сто рокiв тому. А бачиш, один з його уламкiв явив нам сво?
лице. Та ми, слава Всевишньому, утримались вiд спокуси...
- Дiйсно, сьогоднi ми виявилися сильнiшi за диявола! Давай з цього
випадку вип'?мо ще по однiй нашого найкращого вина! Нехай нашiй головi буде
радiсть i тiлу втiха, а нашiй калитi збиток!
- О мiй хазя?не! Збитку сьогоднi не буде. Вiтер усе ще крутить. Кораблi
стоять не тiльки бiля причалiв, а й у головному каналi. Комори ханiв
заваленi паками попiд самi стелi. Нiхто не хоче ризикувати сво?ми кораблями
й товарами... Зовсiм не схоже на минулий рiк!
- Ну що ж - чим гiрша погода для мореплавства, тям краще для нашого
старого вина.
- ? час хороший для молодого невистояного - додав iндус i усмiхнувся: -
Й для пальмового дурманного теж.
Вони випили втрете. Зразу ж iндус зник, безшумно ступаючи в плетених з
пальмового волокна сандалях.
А в ту ж мить на порозi лавки стали дво? покупцiв - майже чорнi й?менцi
в довгих строкатих спiдницях....
У Бен Сахла почалася хороша торгiвля.
12. СХОВАНКА ДЛЯ СКАРБУ
З дрiбних грошей у малого було iде кiлька фалсiв та половина дирхема. ?
вiн стрибнув у човен, щоб поспiшити на Зелений ринок.
А там спинився перед лавкою з фiнiками i подав прикажчиковi половину
дирхема. Попрохав дати йому фiнiкiв два ратлi. Зневажливо кривлячи соковитi
вуста, стрункий прикажчик iз рухами скорiше дiвки, нiж юнака, недбало
вiдрахував хлопцевi мiдяки i накидав у шапку в'ялених фiнiкiв.
Алi присiв тут просто пiд стiною давки i з'?в половину фiнiкiв, а решту
сховав у рукав.
Отож iз дрiбною монетою в поясi, iз на?дком у рукавi пiшов вiн
роздивлятися по базару, все думаючи, як би його швидше добутись до кварталу
повiй.
Йому пощастило -- кiлька пiдпилих морякiв купували у християнина вино i
голосно гомонiли проте, що краще на базарi вино купувати, нiж у лупанарiю -
там i дорожче воно, i з усякими домiшками.
Коли вони спустилися до човнярiв i винайняли одного, щоб вiн ?х вiдвiз
до дiвчат. Алi теж пiдскочив до човна ? попрохав перевiзника, щоб i його
взяв.
Моряки пiдняли Алi на кпини з усякими соромiцькими примовками. А
човняревi жартома почали погрожувати, що вони донесуть на нього мухтасiбу -
вiн-бо возить маленьких хлопчикiв для втiхи старих шльондр.
Та човняр не вiдгукнувся на ?хнi п'янi жарти, а суворо спитав Алi:
- Ти чого туди ?деш? Чого тобi там треба?
- Мене послали до Нiссо.
- Аж он воно як! - з повабою виголосив човняр, а тодi до матросiв, уже
добре пiдпилих серед бiлого дня: - Вiн, зна?те, до кого? ?де до Нiссо - наша
славна спiвачка, хоча й персiянка. Якщо не слухали -послухайте. День чи два
тому такi спiви влаштувала на каналi... Сторожа навiть розганяла людей, ??,
Нiссо, хотiли схопити i кинути до в'язницi. Та люди захистили вiд чортових
тюркiв-стражникiв. Так що ви не дуже насмiхайтеся над хлопцем...
Бiльше вiн нiчого не питав i нiчого не пояснював пiдпилим оманцям. Всi
вони були темнiшi шкiрою за басрiйцiв, товстогубiшi. Носили короткi чорнi
шаровари i пiдперезували ?х яскравими широкими поясами, з-за яких стирчали
роговi колодки широченних гнутих ножiв. На головах у них були якiсь хустки,
а в декого лише маленька шапочка...
Отож вiн iз цими моряками прибув до кварталу повiй. Вiд ранку в
кварталi все змiнилося. На вулицi виходили дiвчата iз закутаними обличчями.
Та в розрiзах ?хнiх сорочок i суконь свiтилися голi груди. Деякi - навпаки,
це, певно, були християнки чи ще яко?сь iншо? вiри, простоволосi, без
усякого покривала на головi. Зате тонкi сорочки й халати-мали туго
пiдв'язанi пiд самим горлом, за звича?м далеких хiн, i туго пiдперезанi
поясами, так ще шовк облипав тiло, мов намочений водою. ? вiд того повi?
були не менш привабливi, нiж тi, хто безсоромно висунув у розрiз сво??
сорочки бiлi, незасмаглi груди з пiдфарбованими сосцями.
Алi проскакував повз повiй, напахчених i розфарбованих наче дешевi
християнськi ляльки, збурених одна проти одно?, прослизав мiж ними, як
дрiбна рибка крiзь сiтки.
Оббитi величезними мiдними цвяхами дверi були зачиненi. Вони вiдповiли
на удари литого мiдного кiльця дзвiнким вiдлунням. Всерединi нiщо не
порушилось.
Нiхто не вiдповiв iз помешкання. Тiльки вгорi в еркерi вiдвернулася
вiконна решiтка, i звiдтiля висунулась бiлолиця, наче фарбована в гiпс,
дiвка.
- Твiй хазя?н ще один перстень навiженiй приготував?! Скажи йому, що
незайманицю купили капiтани. Вони ?й такого перстеника зроблять...- Дiвка
засмiялася хрипким високим смiхом, i ?? великi оголенi груди заметелялись з
боку на бiк.
Алi задер голову, а очi скосив кудись на раму, не бажаючи оглядати ??
зло? голизни.
- Жiнко! Скажи, а спiвачка Нiссо вдома?
- Жiнка?! Ти пес дурний, а сука - тобi мама! Яка я тобi жiнка?! Я
дiвчина!
- Господине моя ласкава! Не гнiвайся на слова. Вибач менi, малому й
недосвiдченому...- заговорив Алi мовою базарних багдадських лицедi?в. -
Аллах потьмарив мiй слабкий розум, i я мовив дурницю. Вибач менi дурiсть i
слабiсть голови. Але де зараз, моя господине ласкава, спiвачка Нiссо?
Хлопець враз вирiшив продати Нiссо синiй дiамант. За безцiнь, звичайно,
бо хiба ж у не? знайдеться бiльше пiвсотнi прихованих десь у стiнi чи в
одвiрку динарiв? Хоча повi? дуже добре заробляють - по два динари за
вiдвiдини. А Нiссо ще й спiвачка. Вiн продасть ?й перстень i з першим же
кораблем вийде в Арабське море.
Повiя зовсiм роз'ятрилась.
- Ах ти ж дурень! Яка ж вона спiвачка?! Вона вересклива папуга i
п'яниця, а не спiвачка... Подалася кудись у сади скиглити сво? дурнi
пiсеньки для при?жджих дурнiв... Слухай! У тебе господар - хворий чи з тобою
спить, що йому не потрiбнi добрi дiвчата?! Скажи йому, якщо твiй повелитель
на щось здатний, ми з подругою йому задарма покажемо наше мистецтво. Тiльки
нехай вiн згодиться. Передаси йому?! Скажи: найкращi дiвчата задарма хочуть
його втiшити
Вона зареготала на все горло, i з-за ?? спини визирнули ще двi оголенi
повi?, реготали вони i кривили, наче мавпи, сво? розмальованi лиця-маски, а
безлiч дешевих прикрас на них брязкотiли, нiби збруя на базарному мулi.
Алi опам'ятався i прослизнув помiж тих повiй, що зразу з'юрмились, як
тiльки почули, що заколочу?ться якась пригода. За якусь хвилину хлопець був
бiля сходень пристанi. I битий мiдний фалс перенiс його до iншо? пристанi,
вiд яко? вже Алi бiг через чужi квартали й мости без зупинки до самого
занедбаного палацу хворо? Айшi. Вiн вiдкрив бокову хвiртку, що навпроти
кварталу пересiв, i тiльки ступив на захаращене подвiр'я, як почув з будинку
стукiт молоткiв i дзвiнкi удари тесла й сокири. Алi зупинився пiд засохлого
пальмою, мiркуючи, чи видертися на стовбур i подивитись, що там роблять у
кiмнатах Абу Амара, чи пiти в будинок i все побачити там. "Невже Абу Амар
найняв майстрiв, щоб вони забили щiлини i тi красунi Рустемовi бiльше не
заглядали до покою? Що ж тодi страшного i пота?много вiн, Абу Амар, замислив
зробити, щоб треба було й дiрки забити?! Адже вiн тим багачкам показав усе,
що тiльки можна показувати. Хiба що який злочин готу?ться i не можна, щоб тi
його побачили... Але який злочин, який грiх?!" Цi думки так збентежили
хлопця, що вiн навiть уголос повторив; "Який злочин? Який грiх?" Потiм
подумав, що на пальму дертися марна справа -- сонце зараз шалене i високо
сто?ть -- у кiмнату не проникають похилi променi i не освiтлюють середину.
Поки вiн так думав, вискочила з дому Джарiя, зазирала йому в очi, гладила
його по плечу i трiскотiла.
Тiльки ти пiшов, повернувся Абу Амар i привiв ?х,-- вона розмахувала
руками, витрiпувала сво? здоровеннi очi, плямкала варгами i клацала язиком,
вишкiряла рiвненькi бiлi, блискучi зуби.-- Вони зразу заходилися дверi
лагодити, тi, до його покою. Такi вправнi
майстри. Тiльки грюк-цюк-цюк! -- i вже готовi дверi. Клинцi позабивали
в щiлини, замок змастили, завiси пiдтягли, одвiрки скобами скрiпили. I
зсередини дверi укрiпили залiзними штабами.
Ти що -- пiдглядала i бачила все?
Нiчого я не бачила! Я все чула. Потiм вони перестукали всi стiни. I
один iз них казав Абу Амаровi через кожних два-три лiктi простукано? стiни:
"Тут нiчого не вийде... Нiчого не може бути..." I так поки вони не дiсталися
до кута кiмнати. Тодi ?хнiй ра?с3 сказав ?м: "Тут щось, може, й
вийде" I почали вони обережно довбати дерево теслами... А потiм, а потiм! --
Джарiя наблизила до Алi спiтнiле лице i гаряче дихала у вухо хлопцевi: --
Вони нiчого не говорили бiльше, тiльки все довбали й довбали, Потiм щось
впало. Загуркотiло. I ?хнiй ра?с скрикнув: "О Аллах! " А Абу Амар затулив
йому рота, i вiн далi нi слова не говорив. Тiльки всi вони повзали по
пiдлозi i щось шкрябали... Потiм вони довбали стiну в кутку, забивали
гвiздки в дерево, обшкрябували i збивали тиньк...
Абу Амар з ними? -- перебив Алi. Йому вже хотiлося пошвидше вiддати
свiй синiй камiнь, хоч би й Абу Амаровi! Тiльки щоб по швидше позбутись
його. Бо йому вiд митi, коли вiн вислизнув iз лавки Бен Сахала, здавалось,
що за ним увесь час хтось стежить i намага?ться його схопити й вiдiбрати
дорогоцiнну прикрасу. Те, що камiнь над дорогий, надкоштовний, Алi зрозумiв
хоча б з того, як Бен Сахал ним милувався i як тремтячими руками вiддавав
назад. Що навколо цього каменя бродить бiда та небезпека, i дуже велика,
свiдчило найбiльше те, що Бен Сахал не схотiв, а по правдi -- побоявся його
взяти. Ще й видобув з хлопця клятву Аллахом, щоб той мовчав про свою розмову
з ним, з Бен Сахалом. Заклятий, виходить, цей синiй дiамант! Треба його
продати чи вiддати навiть, поки перстень не видерли в нього, а його самого
не вдавили та не кинули в болото.
Абу Амар, як трохи минуло часу, спустився вниз, спитав мене, чи не
казав ти менi, куди пiшов... Потiм сам розбудив цю,-- Джарiя показала
великим пальцем через плече на будинок,-- говорив ?й якiсь слова, тiльки я
?х недобрала -- жодного слова не второпала. Вiн сам напо?в ?? лiками. Тепер
ця спить... Ти ?сти хочеш?
Я натовкла проса цiлу чашку! -- Джарiя закотила очi пiд лоба.-- Пiшли,
посмаку?мо млинцями.-- Вона вивернула голову до плеча, заглядала в очi Алi.
Тобi вiн що-небудь говорив?
Нi, тiльки щоб я доглядала цю... Давай по?мо млинцiв i потiм ти менi
загра?ш, а я потанцюю. Я знайшла маленький барабан серед мотлоху, що ця
брала в заставу... От яка радiсть! Пiшли. Побенкету?мо уволю. Показимося
досхочу!
Не базiкай. Абу Амар повернеться -- душу видере.
Вiн що -- тебе бив?
Нi. Але зна?ш, який у нього погляд!..
Пусте! Абу Амара три днi не буде.
Ти звiдки зна?ш?
Вiн ?м,-- вона розчепiрила всi пальцi i показала великим пальцем за
плече на будинок,-- сказав, щоб вправились iз роботою за три днi, бо вiн на
три днi вiдправля?ться на полювання... Я думаю, що його туди запросили або
шейхи беду?нiв, або кадiб " емiра Басри.
Це правда?!
Присягаюсь усiма могилами предкiв та ?хнiми духами-- вiн сказав: "Три
днi! Повернусь i зразу ж бенкет. Зробiть усе, закликаю вас iм'ям
Отверзаючого Браму". Ось якi слова вiн сказав. Джарiя схопила хлопця за руку
i потягла в темний отвiр дверей.
Слухай, Алi! Давай побенкету?мо. Я тобi танець такий потанцюю, який
нашi жiнки для сво?х коханцiв танцюють. Мене старi жiнки вчили в лiсi. Це
вже потiм мене спотворили вашi м'ясники, Тепер я покалiчена...
Нiякого я калiцтва в тобi не бачу,-- здивувався Алi.
Мо? ?ство покалiчили5. Так пiдло й недбало втяли ножем, що я
вже вмирала... Якби не моя матiнка, викинули б мене на смiтник... Тепер я
всього позбавлена! - Алi вiдчув переляк i водночас наче вiдразу до дiвчини.
Добре! -- збрехав вiн.-- Пiду до купця-нiсранi 6 й куплю
солодкого вина. А ти зготуй оладки i добре розiгрiй барабан, щоб шкiра
напнулась. Та гляди не перегрiй, бо шкiра трiсне.
Ти дуриш мене...-- засмутилася Джарiя.-- Ти не хочеш зо мною
бенкетувати... Звичайно, я рабиня... А ти вiльно бiга?ш по мiсту, там i
знайшов собi якусь бiлу сучку.,,
Я хiба щось таке?! То дорослi всяке таке роблять... То старшi весь час
тiльки про всяке таке товкмачать i пiснi спiвають, i вiршi складають...
А ти хiба не дорослий? -- сплеснула руками Джарiя.-- Я тебе оглянула --
i ти такий, як i всi дорослi чоловiки...
Так то ти мене шарпала, коли я спав?
Авжеж...
Для чого?
Хотiла подивитись, чи з тобою можна любитись. Бо ти дуже гарний i
добрий. Полюбимося? Згода? - Вона обхопила Алi за шию притислася до нього
всiм тiлом. Вiд гарячого подиху на сво?й ши?, вiд пружного тiла, вiд
обiймiв, мiцних обiймiв, у Алi аж голова запаморочилась, i вiн сказав
Джарi?:
Я тобi збрехав, ти правду вiдчула -- зараз я не хочу з тобою
бенкетувати... Я повернусь увечерi, i тодi ми влашту?мо танцi... А зараз
менi треба на Корабельний острiв... Винеси менi ?жi. ?ду аж до вечiрньо?
молитви. Тiльки ти не кажи, де я. Добре, не викажеш?
Клянусь духами предкiв -- не викажу! А для чого ти туди ?деш? --
зашепотiла Джарiя.
Потiм розповiм. А зараз швидше збери менi ?жi з собою. Я пiшов до
хвiртки. Та поспiши!
Алi став у запасному виходi. Озирнувся, нiби обдивляючись облуплену
стiну. А насправдi стежив, чи не визира? хтось iз робiтникiв. Нi, нiкого.
Тодi вiн вiдiмкнув запори i тихо вiдхилив вузькi, але товстеннi дверi.
Присiв навкарачки i обережно-обережно визирнув назовнi. Бiля складiв
робiтники займалися сво?ми вантажами, човнярi, здасться, так поринули в свою
гру па костi, що нiчого не чули й не бачили. Дiтей не було видно. Жiнок теж
нiде жодно?.
Алi примiтив ще вчора внизу одвiрка, майже на рiвнi хiдника,
припорошений брудом i пилом сучок. Вiн ледь виступав над деревною. Алi
вхопив його за вершечок, похитав з боку на бiк i висмикнув iз гнiзда.
Хлопець ще раз визирнув назовнi, обернувся до подвiр'я i тiльки тодi всунув
палець до отвору, що утворився на мiсцi сучка. Глибина якраз по довжинi
пальця. Алi миттю вивiльнив перстень iз хустки i занурив його у дiрочку вiд
сучка. Та коли закрив сучком-затичкою, то сучок вилазив над болонком i
свiтив незабрудненою смужкою деревини. Хлопчина знову витяг сучок i, ледь не
викришуючи собi зуби, почав гризти. От коли Алi пошкодував за тим ножем, що
йому i подарував, i вiдiбрав Абу Амар. Та зрештою, спльовуючи дерев'яну
труху, вiн заткнув дiрку, i сучок точно пiдрiвнявся до болонка. Алi вмить
пiдвiвся, i не руками, а ногами засипав брудом свiй тайник. Тут i Джарiя
з'явилась, несучи хлопцевi маленьку й?менську торбинку, туго напхану ?жею.
Заглядала хлопцевi в очi, але вiн робив вигляд, що не помiча? цього, i все
визирав нiби вiльного човняра. Джарiя хотiла вийти назовнi, та хлопець
вiдтрутив ?? i, не зиркнувши навiть па не?, запер прохiд iз зовнi i поспiшив
до пристанi.
13. АЛ?-БАРАБАНЩИК
Де кiнчалося мiсто, де чатували вiд пiвдня -- Аль-Джанубу
вежi-охоронцi, де зводились просто в небо стрiли сторожових маякiв, де на
маленьких островах починались пальмовi га?, там був Корабельний острiв.
Там були тепер i суднобудiвна верф, i доки. Бiльшi i кращi, нiж в
Убуллi.
Човен з робiтниками стрiмко плив повз нескiнченнi штаби дерев'яних
дощок, бочонкiв i просто стовбурiв, неочищених, нерозроблених.
У зеленкувато-жовтуватих струменях вiдбивалися бiлi колоди тикового
дерева, в'язки тонких сандалових стовбурiв, золотистi болонки левантiйського
кедра.
Рядами стояли довгi сара? на палях з тикового дерева -- найкращого для
всiх корабельних споруд: у водi не гни?, добре вигина?ться. ?з сара?в
робiтники тягли паки кокосового волокна, джутовi линви, несли на головах
корзини з дерев'яними кiлочками, вживаними замiсть гвiздкiв. Пiд навiсами
стояли ряди корчаг iз акулячим жиром.
Коли робiтники переливали в казани i вiдра жир, павiтер розносив
гострий дух по всьому острову. Той запах перекривав i аромат живицi
левантiйського кедра, i благовоння сандалових гiлок, i бальзамний дух
тополино? кори, i гiркоту вербово? кори, i терпкi пахощi акацi?...
Човен пропливав повз довжелезний сарай.
Алi побачив, як з-за даха сарая рядами зводяться в син? небо дерев'янi
бруси, наче бiлi гнутi iкла. Невже ребра-шпангоути майбутнього корабля?! Але
ж який величезний буде корабель, якщо його остов пiдiйма?ться над сара?м?!
Та будiвля скiнчилася, вiдпливла кудись назад.
Перед очима Алi постав нiби скелет невiдомого звiра. Товстенний хребет
з могутнього стовбура втисся в пiсок. А бiлi гнутi ребра стрiмко зводились у
син? небо. Щоб той остов-скелет вiд сво?? неймовiрно? величини не
перекинувся, його ребра-шпангоути попiдпирали товстими окоренками.
Навколо майбутнього корабля клопоталися майстри. Вони дзвiнко вдаряли
гострими, не гiрш бритви, теслами, довбали долотами, стукотiли дерев'яними
молотками, щось свердлили бронзовими свердлами. ?ншi примiряли дошки до
ребер-шпангоутiв, вiдмiряли, скiльки линви треба для укрiплення, заклякли
навпочiпки над дошками i кiлочками iз залiзного дерева проколупували
дiрочки.
Високий скулений старий поволi ступав уздовж цього дерев'яного скелета
i оглядав, обмацував, обстукував кожне з'?днання. Зосереджене обличчя
старого було якогось жовто-оливкового кольору. Тiльки на нижнiй щелепi
лишилася смужка сиво? бороди.
За велетенським каркасом майбутнього вiтрильника виднiвся наполовину
вже обшитий корабель. Аж слiпив очi бiлими, рiвненько витесаними дошками.
Коло друго? корабельно? будови було багато метушнi, галасу, i найбiльше
метушнi там створював мiцно? будови чолов'яга. Кирпатий i банькатий. Риси
його лиця здавалися негритянськими, а от шкiру мав набагато свiтлiшу, нiж у
худого будiвничого першого корабля.
Човен наближався до причалу, та Алi повернувся назад i не мiг нiяк
вiдiрвати погляду вiд слiпучо? деревини майбутнiх вiтрильникiв.
Бiля самiсiнького причалу робiтники розпускали товстенний стовбур
тикового дерева на грубi болонки. У товстiшому кiнцi, на торцi вони
вiднайшли невеличку трiщину i, вставивши туди клин почали заганяти його в
деревину двома молотами. Клин занурювався все глибше, а трiщина поволi
повзла все далi й далi по стовбуру.
Крiзь гупання i дзвiн молотiв було чути, як репа?ться, трiщить i
розрива?ться, розколю?ться уздовж волокна бiле тикове дерево.
Алi зачудувався роботою персiв, бо на базарi, де торгували будiвельним
деревом, i на будовах у Багдадi Алi не бував, i якщо здаля бачив теслярiв чи
столярiв, то до ?хньо? роботи не приглядався. А тут могутнiй стовбур,
привезений аж iз далеко? ?ндi? через море-океан, i всього лишень два
чоловiки розривають кiлками наче яку трiску.
Прибулi вилiзли iз човна на дерев'яний причал i поспiшали кожен у сво?х
справах.
Виявилось, що навпростець до каркаса першого корабля не пройдеш. Тому
Алi разом з iншими прибулими поспiшив помiж велетенськими штабами деревини,
як по тiнистому коридору. А той коридор виявився справжнiм лабiринтом. Вiн
петляв то праворуч, то лiворуч, то повертав назад.
Коли ж прохiд урвався, Алi побачив -- просто попереду, на схилу берега
стоять два коловороти. А вiд них тягнуться товстеннi линви з дерев'яними
блоками до пошарпаного корабля, що притулився попiд самiсiньким берегом. Тi
линви закрiплюють на щоглах i на задерикувато вигнутому форштевнi. I матроси
геть усi темнi - негри й мулати. Та всi велетенського зросту. Корабель же
увесь геть подертий, дошки борту побитi, яскравi вiзерунки наполовину здертi
i облупленi.
Осторонь вiд коловоротiв маленький чоловiчок щось втокмачував двом
здоровенним чорношкiрим. Сивi пасма волосся вилазили в нього з-пiд високо?
шапки, обгорнуто? тюрбаном, спадали аж на плечi. Широченна полотняна сорочка
метелялася по пiску. Вдягнений був не багатше жебрака-каландаря з
багдадського базару. А проте лiве вухо його майже до плеча вiдтягувала
ваговита золота серга з дiамантом i двома лалами. Цей чоловiчок задер голову
до двох негрiв, що мов казковi джини2 височiли над ним.
I ще поруч стояв старий негр невеличкого зросту, сухорлявий. Борода i
кучерi мов бiлий смушок, прикле?ний до обгорiло? деревини. Через плече в
нього висiв довгий й?менський барабан, а в руках тримав два била до барабана
i довгу очеретяну флейту.
Маленький чоловiчок тикав однi?ю рукою в груди негра, а другу здiймав
угору i лаявся. Тут прилетiла i почала над ним кружляти чи то оса, чи який
?едзь. Вiн вiдмахнувся вiд комахи, озирнувся i побачив зачудованого Алi.
Подивився уважно на його й?менську торбу пiд рукою i крикнув хлопцевi щось
незрозумiле ?менською говiркою. Та Алi i половини слiв не добрав. Тодi
сивокосий спитав його звичайною мовою:
Хлопче! Ти що робиш?
Прийшов просто! -- I призвав на помiч цим людям Аллаха, зрозумiвши, що
цi люди зараз почнуть працю з тим пошарпаним кораблем.
Слухай, а ти на сопiлцi гра?ш? -- спитав невеличкий чоловiчок.
Нi, на сопiлцi не вмiю.
А в барабан можеш бити?
Ну, барабан -- це звичнiше!
Ану спробуй.
Пiдкликав до себе старого негра i хлопця.
Негр перекинув шлею барабана хлопцевi через плече, дав замашнi калатала
з круглими виполiруваними кулями на кiнцях. Барабан був iз добро? вироблено?
коричнево-чорно? шкiри. А посерединi вона вiд постiйного вибивання
вибiлилася.
Цей маленький чоловiчок звернувся до Алi.
-- От уважно прислухайся -- потiм повториш менi, як вибивав.-- I почав
ляскати в долонi з рiзною силою та рiзними iнтервалами.
Алi зразу повторив за ним усе, вибиваючи дерев'яними кульками палиць по
барабану.
Так кожен може,-- зауважив маленький чоловiчок.-- А тепер от так
спробуй.
Алi за ним повторив -- вибив бiльш складний ритм. Тодi чоловiчок дав ще
складнiший ритм, i Алi без усяко? напруги вiдтворив його на барабанi.
Тепер ти! -- тицьнув пальцем у груди старому
негровi.-- Дай йому ритм.
I негр почав. Пiдняв пальцi, розчепiрив, набрав повiтря в груди,
виплеснув стрибаючу, перепадаючу мелодiю. I тон то пiдвищувався, то
знизився, ритм же то сповiльнювався, то стрiмко нiсся кудись.
Алi спробував за ним повторити, але при самiм кiнцi збився.
Негр захитав головою i замукав, як нiмий, що, мовляв, так не годиться.
Алi був просто вражений -- що це за нiмий негр, який так добре чу? i
бездоганно веде ритм.
I тодi Алi сказав, бо тут вiн уже був не слуга чийсь i мiг собi
дозволити вiльнiсть:
Пiдожди, старий. Я тобi зараз дам ритм.
Швидко застукотiв тонкими кiнцями барабанних паличок той танець, який
добре пам'ятав з самого малечку, коли повзав по пiдлозi в шинках на березi
Тiгру бiля Мiдного млина. Пiд цей ритм танцювали циганки. I негр вилупив на
нього сво? вирлатi баньки, коли почув цей танцювальний ритм лiсових циганiв.
Але потiм його товстi губи розсунулись просто до вух, вiн хапонув повнi
легенi повiтря, закотив очi пiд лоба. Приставив довжелезну сопiлку до
товстих сво?х африканських варг i щосили задув, повторюючи ритм циганського
танцю, що вибив Алi на барабанi.
Алi вдарив паличками в барабан -- i понеслася весела мелодiя, пiд яку
непристойно танцювали лiсовi циганки. Тi два негри, яким давав пояснення
чоловiк у тюрбанi, не змогли встояти на мiсцi, пританцьовували, клацали
пальцями. Алi побачив, що невеличкий чоловiк пiднiс руку до вуст i щосили
дмуха? у срiбний сюрчок у виглядi ящiрки. Зразу ж перестав грати на сопiлцi
негр. Алi перепинив рiзкi стрибки дерев'яних калатал.
Негри вiдiйшли вiд чоловiка iз сюрчком i стали до коловоротiв. Тi, що
перед цим обплутували корабель линвами, спустилися з корабля в човен i
пiдпливли до причалу, Невеличкий чоловiчок пiдiйшов до Алi i пояснив:
Битимеш щосили от на такий рахунок: "Раз! Два! Три! Р-раз!! Раз! Два!
Три! Рраз!!!" Три рази сильно, а один раз зовсiм з усi?? сили. Зрозумiв
мене? I так лупитимеш, поки я не свисну спинитись. А зараз приготувались!
Вiн вилiз на купу окоренкiв i був на кiлька голiв тепер вищий за
найвищого негра. Надув щоки, аж очi сховались у глибоких зморшках, приклав
до вуст-п'явок сюрчка.
Пронизливий срiбний свист заляскотiв у вухах.
Алi вдарив билами в барабан.
I зразу ж сивий негр почав дмухати у довжелезну очеретяну сопiлку. I
пронизливий писк, просто нестерпне дзижчання рознеслося над усiм берегом.
Моряки бiля коловороту, важко видихнувши, ступили по колу,
Почали накручуватись на товстенну пальмову вiсь линви, якими був
пригнутий корабель. Пошарпаний, подертий корабель зрушив з мiсця, збурюючи
звивистi хвилi, i посунувся до берега, до похилих дерев'яних сходень.
Ось на хвильку корабель нiби спiткнувся, наче сiв на мiлину дном, i
почав хилитись лiвим боком, боком i поволi, потроху пiдлазячи до дерев'яного
схилу, добре змащеного акулячим жиром. Робiтники тягли з усiх сил,
напружуючи могутнi м'язи, занурюючи ноги аж по литки в пiсок. Корабель
зовсiм завалився набiк, залилася вода на палубу, заструмiла в усi отвори. Та
вже через хвилю якусь корабель поповз по слизьких дошках нагору на берег.
Алi весь час себе стримував, щоб не вдарити швидше, щоб не збити ритм
на прискорення. Весь час вiн бив i споглядав, як напружуються м'язи, як
надимаються жили на руках робiтникiв, як набрякають на скронях i шиях
судини. Просто, зда?ться, лопнуть. Пiт зросив робiтникам лоби, чурiв з ши?,
з-пiд пахов, по грудях, бризкав на брудний пiсок.
Алi почав вiдчувати, що вiн наче трохи прискорю? ритм. I тому, щоб не
збитися вiд цього захоплення дi?ю, заплющив очi i почав рахувати подумки,
гальмуючи все в сво?й головi... "Раз, два, три! Раз! Раз, два, три! Раз!"
Зносилася поруч нього мелодiя, висока й скiмлива. Здавалося, лiворуч вiд Алi
вона вироста? блискучим лезом.
Хлопець, так i не розплющуючи очi, проказував подумки: "Раз! Два! Три!
Р-раз!!!", притопував ногою i з усiх сил калатав билами по туго напнутiй
шкiрi барабана. Поки мiцна рука не вхопила його за плече.
Алi повернув обличчя, розклепив повiки i побачив -- бiля його лиця
пiдстрибу? цапина борiдка...
Плюскотiла й шумувала вода, виливаючись iз перевернутого, покладеного
на лiвий борт корабля. Моряки камешились бiля днища, оброслого пасмами
зелених i бурих водоростей, бiлими скойками ракушок i морських жолудiв.
Метушилися бiля днища негри-велетнi, заганяючи в пази слипу
здоровеннi бруси акацiйового дерева, якi мали утримувати корабель на
слизькому схилi. А iншi негри ставили в колеса коловоротiв бруси для
гальмування. Коли було вiдпущено кiлька кiлець линви, а корабель лише
заскрипiв i зовсiм не порушився з мiсця, тодi чоловiчок щосили засюрчав у
срiбну ящiрку. I негри похапали тесла, долота, дерев'янi молоти i чимдуж
кинулись вискоблювати, оббивати, обтесувати заросле днище корабля.
Тi ж моряки, що були свiтлiшi шкiрою, мовби коричневi, з голеними
головами i всi геть високi й дуже худорлявi, тi вiдiйшли подалi й сiли
колом.
I нiхто на них не звертав нiяко? уваги. Тiльки негр-музика потяг до
?хнього гурту Алi.
I ось вони вж? сидiли мовчки пiд навiсом у затiнку, а поруч
потрiскувало вогнище з двома казанами на ньому. В одному починала закипати
вода, а в другому булькала й важко схлипувала густа пшенична каша.
Вiд гурту вiддiлилися дво? чоловiкiв i в одну мить забили двох здорових
кiз. Один повицiджував з обох кiз у здоровенну дерев'яну чашу кров. Обмочив
у кров правицю i, бризнувши на пiсок навхрест, щось промовив i вивернув чашу
я казан з кашею. Швидко i щосили заходився кописткою перелопачувати кашу.
А другий тим часом лупив кiз i тельбушив ?х, подаючи шматки третьому, i
той опускав ?х у вируючий окрiп.
Тiльки-но кров добре розiйшлась у кашi, як казан пiдхопили i поставили
на пiсок.
Пiд казан з козлятиною все пiдсипали й пiдсипали сухi фiнiковi кiсточки
та стружки. Плавали пасма ядучого диму над казаном. Вода вирувала, бризкала,
i разом з парою навколо розпливався гострий запах козлятини.
Один з коричневошкiрих, той, що, напевно, був за кухаря, почав
залишками кровi з чашi малювати якiсь знаки на великiй тацi. А затим разом
iз одним молодиком вiн пiдхопив казан i вони вивернули казан кашi на тацю.
Солодкуватий запах варено? кровi оповив усiх проявних.
Алi сидiв, як i всi вони. А лице старого негра-музики посiпувалося вiд
нетерпiння, вiд бажання посмакувати на?дком.
Кухар кописткою вирiвняв густу кашу i вiддiлив кожному його частку.
Хапали жменями те вариво i з великою втiхою вiдправляли собi в рота.
Алi зрозумiв, що вiн про?авив мить, коли можна було пiти вiд ?хнього
гурту i уникнути ?хньо? нечисто? ?жi4. Якщо ж вiн зараз устане,
коли i йому видiлили частку, то образить ?хню трапезу, а значить, i ?хнiх
богiв. Вiн i злякався нечисто? ?жi, i водночас ?сти хотiлося. Тодi набрав
повну жменю прегусто? кашi, заплющив очi i обережно взяв губами кiлька
розварених зернин. На?док виявився не таким уже й бридким, як вiн думав.
Потiм вiн розсмакував i ?в уже з насолодою, та очi не розплющував.
Раптом навколо настала тиша -- не чулося плямкання його
спiвтрапезникiв, i Алi вiдчув, що на нього хтось пильно дивиться. Розклепив
повiки -- над ним стояв маленький чоловiчок i впирався здивованими й злими
очима на Алi. Вiн спитав хлопця:
Ти хiба не мусульманин? Ти що, перс чи вiрменин? Чи, може, ти тюрок?
Може, ти необрiзаний?
Мусульманин,-- вiдповiв Алi, облизуючи вуста.
Ну, тодi ти менi сво?м байдацтвом подоба?шся! Чий ти? Звiдкiля ти? Що
ти тут робиш? Барабанщик ти милiстю божою. Це в тебе в кровi. Якщо цього
нема?,
то нема?, i нiхто не навчить, ? нiяка вправа не допоможе. Розкажи менi,
хто ти?
Я Алi з мiста славного Багдада, обителi халiфiв. Син Хасана. Вiн працю?
на М'ясному базарi.
А що вмi?ш?
Я вмiю ловити рибу. Вмiю нiж кидати з пращi. Вмiю добре плавати й
пiрнати. Я плив вiд Зеленого базару до Золотого млина з жаровнею в руках. А
на жаровнi смажилась риба. Купець Омар програв шинкаревi Бурдусу три динари.
А тобi що дали?
А менi дали жаровню.
А рибу?!
Риба була моя.
А ким ти хочеш бути?
Мандрiвником.
То ти вже мандрiвник!
Так, але я хочу побачити чудеса свiту. Я хочу побачити рибу кашалота. Я
хочу побачити птаха Рух, Я хочу побачити водянi гори...
Досить, досить,-- сказав бородатий чоловiчок. - Беру тебе на свiй
корабель. Мене тут звуть Малюк. Такi, як ти менi потрiбнi. Призначаю тобi
плату один динар.
Господине мiй ласкавий! Щедрiсть твоя велика, але мiй батько Хасан
заробля? два динари, а вiн робить просту роботу на базарi. Чоловiчок
засмiявся i показав хлопцевi два пальцi на однiй руцi i один палець на
другiй.
Твiй батько заробля? двi монети на мiсяць, а я тобi плачу монету за
добу. На кораблi мiряють час не днем i нiччю, а добою.
Алi клiпав очима i мовчав, а володар корабля спитав:
Ти десь мешка?ш чи мечеть тобi пристанищем?
Нi, я в одно? хазяйки живу. Вона зараз хвора.
Ти ?й не заборгував?
Я нiчого не заборгував, але мо? речi в не? зберiгаються. Треба ?х
забрати.
Дурниця! Якi в тебе можуть бути речi? Я тобi дам грошi, i ти собi купиш
усе потрiбне... В отому куренi будеш жити.
Господине мiй ласкавий i щедрий! Я повинен забрати сво? одежi i зброю.
Там у мене добрi стрiли... Зброю я не можу нiкому полишити.
Ти нiкого не бо?шся в мiстi?
Алi здвигнув плечима.
Мiй господин тiльки може бути страшним. Але вiн на полюваннi. I вiн не
казав менi про днi роботи на нього. Я з ним не укладав угоду про час i строк
служби. Сказав вiн: "Хочеш пiти до мене?" Я й пiшов до нього, але вiн не
сказав, на скiльки вiн бере мене до себе.
Ну, добре.-- Малюк показав гострим, наче гвiздок, пальцем на високого
коричневошкiрого, з голеною головою чоловiка: -- Ти,-- i заговорив до нього
якоюсь дивною мовою з приклацуванням, висвистуванням. Нiби спiвала й
трiскотiла дзьобом якась птаха. Алi здивувався, аж очi в нього округлились.
Тодi бритоголовий пiдвiвся, взяв жовтого плаща, накинув на лiве плече, а
праве лишив голим. I взяв списа з дуже довгим вiстрям, направленим як
бритва. I попростував за Алi до причалу.
14. БАШТА ТОРТУР
Коли вони вже майже наблизились до причалу, хлопцевi переступив шлях
чоловiк. Вiн виринув невiдомо звiдки. Голос його був рiзкий i наче водночас
застуджений. Сказав вiн таке:
Малий! Не водись iз безбожними iдолопоклонниками! Ти ?в з ними нечисту
кров! Тобi слiд пройти очищення. Якщо ти не викона?ш очищення, тебе
вiдведуть до кадi! Не спiлкуйся з тими, якi не шанують Аллаха i його
пророка!
Алi здивувався i лише змiг виправдатись у такий спосiб:
Я сам нiчого... Мене потягли до гурту, бо я ?м барабанив... I потiм, ?м
же дозволили тут бути, то я й подумав, що нiчого такого не буде, якщо я з
ними посиджу...
Це не твоя справа, кому дозволили, а кому нi! Ти ж повинен
дотримуватися закону i звичаю! ?ди швидше геть! Полиш Корабельний острiв i
поспiши очиститись вiд скверни! Ти согрiшив! Якщо сам цього не зробиш, тебе
знайдуть люди кадi, i покарання буде жорстоке!
Чоловiк говорив таким злим голосом, водночас так впевнено i
переконливо, що Алi затремтiв вiд страху. Але тут коричневошкiрий виступив
уперед Алi i спис нахилив вiстрям до лиця незнайомого. I той аж вiдсахнувся.
I вони пiшли далi. Алi обернувся i покивом голови подякував
бритоголовому, що той вiдiгнав цього скаженого незнайомця, який пророчив
малому всякi лиха. Коли вони спустились до причалу, там якраз стояла лодiя,
готова щохвилини вiдплисти до мiста. В нiй сидiли робiтники, дво? якихось
здоровенних наче вантажникiв валялися просто на днi, нiби впилися дешевим
пальмовим вином.
Ще сидiли якiсь вантажники, два торговцi хлiбом.
Старший човняр на лодi? побачив Алi та його темношкiрого супутника i
закричав:
Давай стрибай швидше!
Алi розiгнався i стрибнув до човна, ледь-ледь не промахнувшись. Та все
ж зачепився колiном бо в той момент лодiя хитнулась на хвилi. Хлопець
нахилився, почав розтирати забиту ногу й зовсiм не звергнув увагу, чи
стрибнув за ним у лодiю його супутник. Вiн отямився тiльки тодi, коли вже
веслярi дружно скаламучували зелену воду гостроконечними лопотями весел.
Вони дружно й вмiло загрiбали, аж здавалось, ?хнi м'язи прорвуть засмаглу
шкiру. Вже був не один десяток метрiв вiд причалу. А там виросли нiби з-пiд
землi стражi у персидських бойових коротких куртках i вiдтручували
коричневошкiрого супутника Алi подалi вiд води.
Алi звiвся на повен зрiст, замахав йому рукою i закричав:
Нiчого, нiчого! Я небавом повернусь! Почекай мене!
На нього цитьнув один з тих, хто нiби спав, i подивився на нього зовсiм
не п'яним i не сонним поглядом.
Ану заткни хавку! I сядь тихо!
Алi вiдчув, як у нього все скипiло всерединi, а проте вiн спокiйно
вiдповiв:
Я нiчого не роблю... Того чоловiка послали зi мною...
Цить! -- гаркнув вантажник i махнув рукою. Алi вiдчув, як його схопили
ззаду за плечi, заломили руки i перегнули навпiл, вдаривши пiд колiна
долонею.
Хлопець гепнувся на колiна, а головою вдарився об мокру дерев'яну
решiтку на днi човна.
Йому було страшно до безтями i таки добре болiло. Та швидка думка
врятувала його: "Не рипайся, бо гiрше буде!" I вiн закляк, не ворушився, щоб
не викликати ще бiльшу жорстокiсть у цих душогубiв.
Дихати було важко, серце калатало, а в ротi пересохло, та ще й каша при
кожному поштовху лодi? пiдкочувалась хлопцевi пiд горло. Кров стугонiла в
скронях, i вiн подумки питав себе: "Що робити? Що робити? Що тепер робити?"
Усвiдомлював, що це лише початок всяких бiд i тортур, якi отак раптом
впали на його голову. На пiратiв i викрадачiв дiтей вони не скидались. Та й
Алi вже не дитина! Просто вiн дуже малий i страшенно худий. А крали зовсiм
iнших хлопчикiв -- тим потрiбнi були гарненькi i пухкенькi. "Хто ж цi
душогуби?! -- волав подумки Алi.-- I наче вони тут на човнi всi схожi...
Ой!.. Та тi дво?, що нiби торговцi хлiбом на деменi,-- то ж стражi емiра..."
I Алi до кожно? риси згадав ?х, коли побачив того незабутнього вечора пiсень
i знайомства з Кадарi?ю та Нiссо, коли вiн ходив з Айшою квартал повiй
Дар-ель-Кихаб винаймати дiвок для Абу Амара та купцiв. Це, напевне, вони.
Тi, якi йшли хiдником над каналом i були готовi схопити дiвчат, що спiвали.
Та й того човняра, що взявся вiдвезти цих порушниць мусульманського
благочестя!
Зараз вони сидiли на деменi непорушно, люди з круглими тюркськими
личинами та рiдкою рослiстю на бородах. I хоча на них були пов'язанi
звичайнi тюрбани, хлопець добре ?х запам'ятав у високих шапках стражникiв,
охоронцiв емiра.
Алi зрозумiв -- його везуть у фортецю. Тому що скрiзь у фортецях були
в'язницi -- i в Багдадi, i в Васiтi, i в невеликiй Убуллi, i тут, у квiтучiй
Басрi.
Алi охопив жах, нiби його вже прирекли на смерть. Серце калатало, i вiн
не знав, що з ним робитимуть. Враз усi його думки кинулись до синього
дiаманта. Подумав, що будуть в нього випитувати, куди вiн подiв синiй
дiамант? Щоб вiн вiддав ?м синього дiаманта! Бо за ним он скiльки людей
полю?! А спочатку Алi, тручись лобом об ослизле смердюче дерево, вирiшив,
що, як тiльки його приведуть до старшого, вiн зразу скаже, де перстень. I
нехай вони його собi забирають. Вiн бiльше не хоче тримати в себе цю
прокляту коштовнiсть. Потiм подумав: "Але якщо я отак зразу вiддам, може,
ефiопи мене прирiжуть?" I вiд страху, що прирiжуть, його почало дрiбно
лихоманити. Тут Алi схопили, перевернули на бiк. Один iз стражникiв прикрив
йому здоровенною долонею рота, линвами його зiгнутi пiд пiдборiддям ноги ще
раз сплутав i пов'язав з руками. Запхали його в здоровенну корзину, в якiй з
Корабельного острова привозять у мiсто на паливо кору, стружку й тирсу.
Закрили згори циновкою.
Що лодiя пристала до берега, Алi взнав по тому, як судно ударилось об
щось, струснулось i завмерло.
Корзину взяли дво? стражникiв, просунули жердину в ручки i поклали собi
на плечi. Заколисало поборканого Алi вiд ?хнiх швидких крокiв. I рота йому
було зав'язали хусткою, тiльки носа лишили вiдкритим, щоб мiг дихати. Бачив
лише мерехтiння свiтла й тiнi крiзь лозини. Чув, як тупають ногами люди,
шваркають сандалями об дерев'янi палi хiдника.
Як зупинились носi? i почали перемовлятись ?х чи?мось, Алi зрозумiв --
його принесли до фортецi, де були i митниця, i казна, i склад збро? i диван
2 пошти i порту в Басрi. Тут, Алi чув розмови, правив головний
пiсля емiра чоловiк Басри -- начальник порту i митницi.
Зарипiли, загуркотiли стулки брами i знов корзина загойдалась i
попливла вперед.
Потiм хлопця наче потягли вгору. Корзина весь час билася правим боком
об мур, лозини чиркали об цеглу. Зарипiли дерев'янi стулки i, проказавши
привiтання, носi? опустили корзину i почали призивати благословення Аллаха
на голову тих, хто був у тiй кiмнатi.
Зрештою голоси носi?в почали вiддалятись i зовсiм затихли. Зарипiли
стулки дверей. Наче знайомий голос звернувся до когось на ймення i наказав
вiдкрити корзину.
Тепер уже Алi не сумнiвався -- то говорив страж, той, що влаштував
веремiю у помешканнi Айшi в ту глупу п'яну нiч. Чи?сь могутнi, здоровеннi
руки схопили хлопця за лiктi, висмикнули з вербово? в'язницi i поклали на
пiдлогу.
Алi лобом вперся в дерев'яну бiлу й вишкрябану дошку.
А тепер розв'яжи йому рота! -- знов наказав голос стража.
Коли чорнi пальцi розмотали хустку з його голови, вiн змiг трохи
вiддихатись. Хлопчина обережно-обережно ледь пiдвiв голову i зиркнув уперед.
Побачив просто над собою на червоних подушках рожевi, майже бiлi, шаровари,
поли зеленого тонкого каптана, капцi iз золотими великими намистинами.
Руки, мiцнi, засмаглi, лежали поверх пiл халата на колiнах. На пальцях
поблискували й iскрились перснi з каменями -- смарагдом малюсiньким, чималим
гранатом i великою кулькою -- бiрюзою. Як ще вище позирнув, то побачив Алi
мiцне, випнуте вперед, а водночас i широке пiдборiддя з глибокою ямочкою.
Мiцно стуленi вузькi вуста. Навколо вуст кучерява руда борода та вуса.
Роздутi нiздрi прямого носа. Ще вище темнi, уважнi i водночас лютi очi. Над
очима нависали темно-рудi кутцi брiв. Над усiм бiлий головний плат з чорним
крученим обручем -- так, як носять беду?ни. I той рудий сказав:
Ти Алi з Багдада?
Алi привiтався з усi?ю повагою, як ма? вiтати малий великого, i призвав
благословення Аллаха на голову рудого.
На що рудий скривився, потягнув у посмiшцi лише правий кут вузьких губ.
Я Алi з Багдада, син Хасана.
--- Що робиш у Басрi?
Я служив сво?му пану Абу Амару з Мосула.
Чого ти з'явився на Корабельному островi? Хто тебе туди надiслав?
Тому що хочу найнятись на корабель i поплисти в ?ндiю.
Ти не брешеш?
Я не брешу, присягаюсь Аллахом!
А ти зна?ш Бен Сахла?
Алi помовчав, подумав, зрештою озвався:
Я в нього купував виноградний i яблучний сiк для гостей мого
господина...
Хто тебе надiслав продати йому перстень з лалом?!
Кому?
Ти що, придурю?шся?! Б?н Сахлу! Вiдповiдай!
I сво? пальцi з колiн зняв, стис у кулаки i струснув ними в повiтрi.
Алi, лежачи перед ним, нiби поборканий пiвник на м'ясному базарi,
вивернув голову набiк i дивлячись iз тремтiнням в лютi очi сильника, сказав
тихо, але виразно:
Я перстень з лалом нiкому нiколи не продавав!
Брешеш! Ти продав перстень з лалом цьому паскудному iуде?вi, цьому
падлу на золотiм мiшку!!!
Мiй ласкавий пане, найсвiтлiший, найрозумнiший! Я не знаю, хто ти, але
по тво?му одягу я бачу, що ти вельможний i достойний чоловiк, в очах тво?х
незрiвнянна мудрiсть i над тобою повсякчас благословення Аллаха! Я тобi
присягаюсь хлiбом щоденним i водою житт?дайною, що я не продавав Бен Сахлу
персня з лалом. I не носив йому нiякого персня з лалом. Я правду кажу! Щиру!
На слова Алi чоловiк розчепiрив пальцi i лiву руку опустив на лiве
колiно, а пальцями правицi клацнув.
I зразу ж злiва виступили чорнi ноги з бiлими товстими нiгтями, нiби
зробленими з коров'ячого рогу. Алi почув над собою свист, який блискавкою
впав на нього. Оперiщив спину й обидва боки i зачепив нижню губу, так що
вона трiснула i бризнула на пiдлогу кров'ю. Бiль був гострий, нiби сотнi ос
вдарили жалами по спинi, по руках i по губi.
Рудий гидливо зморщив перенiсся,
Обережно! Пiдлогу не брудни! Без кровi, але так, щоб вiн всю правду
виклав!
I на Алi посипались удари довгого гранчастого канчука. Алi чув, що в
далекiй Ефiопi? такими батогами з бегемотовi шкiри б'ються за дiвчат юнаки.
I, згадавши це, засмiявся. I вже нiби не вiдчував так гостро болю.
Досить! А ти чого смi?шся, шакаленя? -- засичав рудий.
Найяснiший i найдостойнiший мiй пане, накажи мене розв'язати, тодi
скажу.
Он як? Ти ще вiд мене чогось вимага?ш? Син повi? i золотаря! Та я
тебе!!! Ану пiддай йому трохи, щоб знав цей шакал, як просити i кого
просити!
Чорнi ноги вiдступили вiд Алi, та водночас удари почали падати з
особливою точнiстю. По ши?, по плечах, по головi, по руках, по спинi.
Особливо пронизував бiль у п'ятах, так що Алi аж забило дух i вiн уже не
тiльки не мiг нi смiятись, нi говорити, а навiть вiльно дихнути. Поки вiд
одного сильного удару по п'ятах вiн шарпонувся i впав набiк.
Досить! -- ляснув у долонi рудий.-- Значить, ти кажеш, що ти не
продавав перстень з лалом Бен Сахловi?! I нiхто тебе не посилав продавати
цей перстень? I нiхто тобi не наказував спитати в Бен Сахла цiну того
персня?
Я й без Б?н Сахла знаю, що перстень коштовний! Там одного золота не
менше, як на двадцять каратiв 3 буде.
Ага! Так ти, значить, тримав перстень у руках, як ти його вагу зна?ш?!!
Алi замовк, проклинаючи себе за необачнiсть. Страж, що влаштував
веремiю в Абу Амара, виступив уперед.
Господине мiй! Дозволь, я його поспитаю?
Питай,-- мляво ворухнув правицею рудобородий,
Скажи, де ти дiстав перстень? Чи тобi дав його хто, чи ти пiрнав за
ним? Бо ? люди, якi свiдчать, нiби ти пiрнав за ним i знайшов його на днi
каналу. Яким же чином ти його знайшов?
I тут Алi вирiшив: щоб не наговорити проти себе дурниць, за всяку цiну
мовчати.
Коли не вiдповiв, страж звiдкiлясь висмикнув пучок тамарисково? лози i
вперiщив хлопця по п'ятах.
Нiби безлiч гвiздкiв вп'ялися йому в пiдошви. Вiн шарпонувся i впав на
другий бiк. Здоровенний же страж перiщив i перiщив його, поки рудий не
припинив мордування.
Досить! Це нiчого не да?. Розв'яжи його зовсiм!
Страж смикнув за кiнець линви i зразу ж пута спали.
Звестися на рiвнi ноги побоявся. Тому перевернувся з боку i, спершись
руками в пiдлогу, став навколiшки...
От що! ? свiдоцтво того, що ти i пiрнав за перснем у каналi, i витяг
його. Потiм ти з цим перснем пiшов до повi? Кадарi?...
Вона не повiя!..-- не втримався Алi, хоч i дав собi слово перед тим
мовчати й не говорити нiчого зайвого.
Наказав наш емiр ?й жити в кварталi повiй i платити податок з ремесла
повiй -- значить, повiя!.. Отож ти пiшов до Кадарi? з лалом, а вона послала
тебе до Бен Сахла продати лал...
Алi мовчав.
Ти пробув у Бен Сахла досить довго. I пiсля того пiшов вiд нього в
протилежний бiк вiд кварталу ель Кихаб, i золото було в тебе i за пазухою, i
в поясi. Потiм ти прийшов на Зелений базар i купив фiнiкiв. Розмiняв срiбну
частку дирхема. На?вся фiнiкiв i рештки фiнiкiв кинув за пазуху. Потiм ти
сiв у човен з п'яними матросами i повернувся в Дар-ель-Кихаб. Казав, що ти
?деш до спiвачки Нiссо. Отже, ти заплутував слiди, щоб нiхто не знав, що ти
?деш владнати грошову справу Кадарi?. Скiльки тобi Кадарiя заплатила за
послугу? Скiльки тобi сказала вона просити в купця-iудея за перстень?
Скiльки вiн дав за цей перстень?
Алi мовчав.
Знiми з нього всi його лахи! -- клацнув пальцями рудий.
Негр здер з хлопця одяг. Лишалася тiльки на поясi в нього здоровенна
в'язка ключiв. Уперше рудий посмiхнувся.
Я бачу, що тi дурнi мали його ключi за золото! Кажуть менi: "Бряжчало
золото пiд сорочкою!" Йолопи! Певно, нiколи не чули, як бряжчить золото!
Невiгласи! Але вони добре прослiдкували його шлях... Я можу тобi, сину
золотаря й базарно? повi?, сказати, де й коли ти був. Чу?ш мене?!! Гнила ти
лушпайка! - I ледь вимовив лайку рудий, як бегемотiв батiг рiзонув у п'яти
вогнем. Вперше Алi не стримався i заверещав.
Шугони його так, щоб дихання забрало.
Негр врiзав Алi по п'ятах. I свiтло вибнухло в очах Алi червоними й
зеленими колами. Потiм свiтло розкололося на безлiч зелених скалок. I зразу
очi залило зеленим мороком i все попливло нiби в туманi. Вiдчув, що пада? в
молочно-зелений морок. Його занудило, i вiн втратив розумiння всього...
Коли хлопець почав приходити до тями, то вiн не мiг ще розплющити очi й
тiльки вуха ловили слова, що промовлялись над його головою.
Хлопець або сам дiстав, або Кадарiя його напоумила i показала мiсце, з
якого перстень кинула...
Ви всi були пiдпилi, i Кадарiя могла кинути iнший перстень. А справжнiй
перстень сховала в рукав, або за пазуху, або за щоку...
Я бачив -- це був той перстень з лалом!
Я знаю -- ти п'?ш, як християнська свиня! Ти впива?шся, як
монах-несторiанин! Знаю я тво? звички! I якби не ласка правителя, ти зна?ш,
що я покарав би тебе доброю карою за тво? гидоти... Та зараз справа не в
тобi!.. Ось лежить передi мною малюнок персня. Ти призна?ш, що це малинок
того персня?.. Цю пожадливу сучку я добре знаю!... Вона не могла кинути лал.
Вона кинула iнший перстень. Але побоялась вийти iз свого кварталу i пiти до
Бен Сахла. Вона зна?, що Бен Сахл пiд добрим мо?м наглядом! I вона пiд мо?м
пильним оком!
Але ж ?й треба було за цей перстень одержати грошi.
Для чого ?й потрiбнi такi грошi? Просто так ця прожерлива сучка нiчого
не робить... Щось вона задумала!.. Ти зна?ш, хоча б приблизно, скiльки
кошту? такий перстень?! Та цiна, що ти ?? зна?ш, то лише частка його
справжньо? цiни... Ось у мене в руках малюнок персня... Дивись!.. Бачиш,
який дорогий i тонкий папiр?!
Сотнi джмелiв гудiли в головi Алi. Вiн лежав, притиснутий до пiдлоги
безсиллям, i млость накочувалася на нього хвиляста. Якiсь слова пливли,
гудiли, перекривали одне одного, то нiби розтягуючись у пiсню, то скачучи,
як удари калатала в бубон.
Минув якийсь час, i знов Алi почав розрiзняти слова.
Письмена арабськi, але якщо читати, то виходить щось незрозумiле. Якась
iнша мова. Я покликав iндуса-капiтана. Вчений чоловiк, зна? граматику й мови
кiлькох народiв. Вiн послухав i сказав, що нiчого не розумi?... Перську мову
знаю не гiрше, нiж ти. Нiчого подiбного в листi! Тюркську мову знаю! Жодне
слово не звучить схожим на твою мову. Я закликав вiрменина i прочитав йому
оцей та?мний лист. I вiн стояв навшпиньки i ловив кожен звук. Але так i не
впiзнав жодного слова. Я покликав тих, хто iз Кра?ни Хiнд, хто зна? мову
тамiлiв4. З'явився один тамiл, поважний моряк, зна? граматику i складання
вiршiв. Вiн сказав, що мова не тамiльська... Яка це мова? Це не iудейська! Я
iудейську трохи розумiю!.. Цi слова, що написанi арабським письмом, звучання
?х не пiдходить до жодно? з мов, якi можна почути в Басрi, чи й Маскатi, чи
в Хормузi. Якби цих кiлька слiв означали арабською або iудейською мовою, ми
б точно знали, що це писав Бен Сахл. Але як я доведу, що це писав вiн?! Коли
це писано нi iудейською, нi арабською, нi iндiйською, яку вiн теж зна?! I
кому, кому нiс голуб малюнок i слова?!! Дивись, який тонкий папiрець! Це
самаркандський папiр з кори тутового дерева! Хоча, може, й з бавовняних
ганчiрок. Мо? молодцi, мо? соколики-шахiни5 взяли його голуба за кiлька миль
вiд Басри, за болотами...
Мiй шановний повелителю, але звiдки ти зна?ш, що це його
голуб?!--плавав у вухах Алi улесливо медовий голос.-- В Басрi багато
голуб'ятникiв! Вважай, всi рух-бани6 тримають голубiв... Он у
Рустама аж двi голуб'ятнi... Одна, правда, занедбана. Та все ж два ?внухи
опiковуються голубами... Його гiнцi, я певно знаю, вiд'?здять вiд нього з
його голубами i прибувають до нього з чужими голубами...
Все так, все так!.. А давай повторимо знов -- бачили хлопця в Кадарi?
вранцi? Бачили! Щось вона йому передавала? Передавала! Нiс вiн щось iудею?
Був у нього чимало часу? Був! I потiм я спитав, коли це все було. Менi точно
вказали висоту сонця! Бен Сахл мiг дати цей папiрець?.. I потiм, подивись,
якою твердою, вправною рукою намальовано перстень i слова!
Бен Сахл не вмi? малювати... Крiм того, вiн, як клiщ, трима?ться сво??
вiри...
Що ти верзеш йолопе! Коли йдеться про такi грошi i про таке дiло, хто
тут трима?ться яких заповiтiв i заборон?! Яку завгодно покуту можна потiм
прийняти, аби лишень у сво?х руках тримати... Та й не тiльки про цей скарб
мова! Якщо я вiд пацюка матиму достеменну вiдомiсть про те, що вiн продав
цей перстень iудею, то iудей цього разу буде в мо?х пазурах i не вислизне
нiкуди! Я б йому за все заплатив... Але менi потрiбне справжн? свiдоцтво, а
не вимушене свiдчення!..
Шейх, о найславнiший шейх, я знаю, що ти на нього ма?ш найбiльшу лють у
свiтi! I вiн це зна? також! Хiба ти сумнiва?шся? Вiн хитрий i обережний... I
знов тебе обведе навколо пальця... Вiн мене майже обiграв... Та не зовсiм...
У цього хлопця треба взнати, чи носив вiн перстень продавати цьому
лихваревi? Чи продав?
Ну, нiчого, нехай вiн отямиться. Я з ним порозмовляю, може, вiн бачив,
як Бен Сахл цей перстень малював?
Мiцнi пальцi вiдiрвали Алi вiд пiдлоги, i хтось тицьнув йому пiд носа
чи якийсь розчин гостропахнучий, чи якусь сiль, i вiн швидко почав приходити
до тями. Його тримали за лiктi, i вiн стояв на колiнах перед рудобородим.
Ти, худющий глистюк! Син байстрюка i сам байстрюк! Ти скажи -- це
малюнок Бен Сахла?!
Бен Сахл не бачив персня з лалом! Перстень з лалом бачив я, бачила
Айша, бачили тi, хто були на пиятицi.
Вони брали в Кадарi? подивитися перстень?!!
Не знаю. Я на пиятицi не був...
А як же ти бачив цей перстень?
Алi замовк i похнюпив голову.
Тодi цей сильник i вельможа покликав когось, хто стояв у сусiднiй
кiмнатцi за завiскою.
Чжан! Спробуй взнати в цього базарного глистюка, чи бачив вiн, як Бен
Сахл малював персня?
Алi тодi заговорив, тремтячи вiд жаху -- яка ж нова тортурна його
чека?:
Присягалось Аллахом! Я не брешу! Бен Сахл цього персня не бачив.
Тодi скажи -- де ти бачив перстень? I чи правильно намальовано перстень
з лалом на паперi? I взагалi, це той перстень, що його кинула у воду
Кадарiя? - Чоловiк у зеленому простяг перед очi Алi його ж власний малюнок.
Папiр було обрiзано до самого креслення, а з другого боку
розмальовано прегусто лiтерами арабсько? в'язi. Папiр був добре зiм'ятий i
наче навощений.
Ти письменний, шакале ти мерзенний?
Нi, я не знаю грамоти. Я не мав часу, щоб учитись, а батько не мав
грошей, щоб мене вчити...
Скажи -- це малював iудей?
Нi, не Бен Сахл.
А звiдки ти зна?ш, що малював не Бен Сахл? Значить, ти його малював?
Я неписьменний, присягаюсь Аллахом!
Ну добре , зараз ти нам скажеш тодi всю правду -- хто ж таки малював
цей малюнок?
Ззаду негр схопив Алi за руки, голову затис сво?ми лiктями, а пальцi
хлопцевi простягнув уперед.
Перед ними з'явився чоловiк у синьому дешевому халатi i чорнiй шапочцi
на круглiй голенiй головi. З верхньо? губи спускались чорнi, тонкi, як
пацючi хвости, вуса, i з пiдборiддя теж обвисали довгi чорнi волосини. Лице
зовсiм жовте, i на ньому чорнi щiлини очей.
У лiвицi жовтошкiрий тримав пучок тоненьких, загострених каламiв.
Такими очеретяними каламами ой як вправно пишуть листи i всякi прохання
багдадсько? базарнi писарчуки.
Тримав! Добре тримав! -- проговорив люб'язно жовтий негровi. Вiн
висмикнув iз пучка каламiв один i гострим кiнцем потонув пiд нiготь великого
пальця лiво? руки Алi.
Алi навiть не мiг скрикнути чи застогнати -- вiд дикого болю перехопило
горло, притисло шлунок. I вiн лише засопiв носом, мовби з нього, як iз
старенького мiха, видавлювали повiтря. Жовтолиций всадив пiд нiготь
вказiвного пальця другий калам. Потiм третю очеретину загнав пiд нiготь,
потiм четверту. Коли вiн загнав очеретину пiд нiготь мiзинця, тог зрештою,
легенi вiдпустило. Алi набрав повнi груди повiтря i заверещав несамовито, як
собака вищить, з якого живцем луплять шкiру на бубон.