ми до  мiста через  здоровеннi-  здоровеннi
фортечнi  ворота. Я  ?ду  верхи, а мо? татарськi конi арканом всi  пов'язанi
один  до одного батовою.  Пан  Ян  попереду  верхи  на  сво?му  здоровенному
нiмецькому огирi, мов гетьман, виступав. Люди з ним вiтаються, а на мене всi
так i зирять. А я нiби нiкого не бачу, тiльки пильную, куди пан Ян заверта?.
Ну, поли свитки я розпустив, щоб бачили краков'яни мою кольчугу iз зерцалом.
Воно на  сонцi золотом краще вигра?, нiж  всi  ?хнi лядськi кiраси.  От так!
Коли  бачу:  пiдступа?мо  до  кованих  ворiт  у   кам'янiй  брамi.  Брама  у
височенному цегляному мурi. Виходить, що в самому мiстi ?  правдивi фортецi.
Я  миттю  пiдперезався,  шапку  набакир збив.  Вiдчинилась  кована брама,  i
вступили  ми  у великий  чотирикутний  двiр.  А з усiх бокiв двору височеннi
палати... Я спiшився i притяг  за аркан всiх сво?х коней до купи. I став  зi
сво?ми бахматами якраз  навпроти  високого  бiлого   анку. Цей   анок  рiвно
посерединi  головного  палацу.  [анок не простий, а  мармуровий.  Мармур, то
такий бiлий камiнь,  дуже дорогий, з якого найкраще висiкати всякi фiгури...
I от на мармуровий  анок вийшов сам пан каштелян. Плащ на ньому оксамитовий,
червоний,  горить  вогнем. Шапка з чорного соболя з бiлим страусовим пiр'ям.
На поясi-златоглавi висить  шабля, вся в самоцвiтах. Ступив пан  каштелян на
мармуровий  анок - все завмерло. Охоронцi- гайдуки  з алебардами застигли по
боках вiд  анку, наче стату?... Пан Ян шапку на лiву руку i бiгцем  вгору по
сходах до пана каштеляна доповiдати  про  подорож на Укра?ну. Що вiн  там ще
доповiдав, чути не було. Хоч тиша у палацовiм дворi була така, як при виходi
самого короля. Щось сказав пан каштелян пану Яну. Той спустився вниз до мене
i  сказав показати пану каштеляну  татарський луп. Ну а я,  нiчого такого не
передбачаючи,  поки ми  з Бердичева  мандрували, я  ?х усiх об'?здив.  I пiд
сiдлом,  i  охляп. На однiй смирнiй кобилцi навiть без  вуздечки мiг ?здити.
Показав я пану каштеляну все, що я з ними  в дорозi робив. Великий пан добре
посмiявся, дивлячись,  як я гасаю на кошлатих бахматах по бiлих каменях його
двору.  I  сказав цей вельможний  пан: "Цих коникiв  триматиму  за  блазнiв.
Потiшатиму гостей цими потворами. Нехай цей кумедний  русин ?х догляда?. Без
нього вони не матимуть виду! "  Той вельможний  пан каштелян  не просто собi
був великий пан... Вiн у добрих конях знався досконало. I навiть сам злучкою
займався. I коники в нього  справдi були найкращi. У нього була i стайня, як
палац. А  в стайнi  в нього  були  конi всяких порiд i  з найдальших кра?в i
земель. Я тодi по-?хньому ще мало тямив. Особливо, коли швидко говорили. Але
запам'ятав слово в слово, якби записав  у головi. I тiльки потiм розкумекав,
що пан каштелян мене за  блазня  при потворних конях лишив.  Але навiть коли
мови навчився (а це  в  мене пiшло дуже швидко!  ) i зрозумiв, за  кого мене
лишили, не образився. То ж чужi люди
 - ляхи. I мова в них чужа. Вони мене блазнем вважають. А я ?х
гультяями.  Бо серед них найбiльше нероб. Нiмцi щось майструють,  вiрмени та
юде?  щось продають,  купують.  А  цi  тiльки  бенкетують,  щодень  гульбища
справляють. Отож, у  палацi  було таки  весело.  Весь час до  пана каштеляна
вельможнi? гостi прибувають. Обiди,  банкети, танцi щоночi. Ще бували ви?зди
на  полювання  та кiнськi  перегони...  Ну,  менi не  до  банкетiв:  я сво?х
татарських  коникiв  тримаю, як лялечок -  завжди вони напо?нi,  нагодованi,
вигулянi i вичищенi, ще i гриви позаплетенi... Часом пан каштелян казав менi
вивести  коникiв i показати його  вельможним гостям.  Я старався, показував.
Всiм весело.  Часом,  як я щось викину - чи на скаку пiд черевом пролiзу, чи
стоячи на двох конях одночасно, прогарцюю через усе подвiр'я, вельможнi пани
менi i злотого подарують... Було б у  мене добре затишне життя, та в  палацi
пана  каштеляна була  панночка  Ядзя. У  нашому  палацi  цiлi табуни молодих
панночок та задрочених  паничiв у похлiбниках ходили... Але панночка Ядзя не
просто  так  гуртувалась  там з  тими  похлiбниками.  А  доглядала  вона  за
здоровенним  бiлим папугою. Коштував  вiн  грубi пенязi.  Цього папугу  панi
каштеляновiй подарував якийсь гiшпанський герцог... Отож,  та панночка  Ядзя
походила  iз дуже знаменитого роду.  Казали, я так чув,  що ?хнiм  родичем у
старосвiтськi часи був навiть один ?хнiй король. Але то колись було. А тепер
вона жила при панi  каштеляновiй i доглядала за ?? живою цяцькою. Вона часом
i у двiр виносила папугу у здоровеннiй сталевiй клiтцi. Круглiй такiй.
     - А чому в сталевiй?
     -  Бо дзьоб  у  нього  такий  здоровенний та  сильний,  що  вiн  гiлку,
завтовшки з палець, - раз! i перекусив. Ото дзьоб!
     - Як в орла?
     - Може й бiльший! I ще, зна?ш, вiн лапою, як людина, брав горiхи i клав
собi  в  дзьоба.  Але  головне  -  по-людському  говорив.  По-гiшпанськи.  Я
запам'ятав  тi слова. I потiм, коли сидiв у  мавританськiм узилищi, спитав в
одного  iспанця,  якi тi слова. Iспанець  довго  реготався - папугу  навчили
найгiршим моряцьким  лайкам. Певно,  тому  й  подарував  герцог папугу  пани
каштеляновiй.  Хто  ж  триматиме в  себе  такого базiку?! Отож  закохався  в
панночку Ядзю.  А вона на мене й не гляне. З iншими з челядi i поговорить, i
пожарту?. А  до мене - нi! Думав я, думав, що такого зробити, щоб привернути
?? увагу? Вирiшив показати, який я коняр. У кам'яному дворi сво?х татарських
коней муштрую, всякi фiглi на них роблю. Всi аж жахаються, як  бачать,  що я
на  тих конях виробляю. Бо  пiд ногами  не трава - камiнь! Та  Бог милував -
сохранив  мене  у  мо?й глупотi.  Отож гасаю  подвiр'ям,  блазнюю... Та  моя
укоханая Ядзя  на мене й  не зиркне... Потiм нагода трапилась себе показати.
Вiдпустили челядь на ярмарку погуляти. А там славнi ?хнi борцi змагались. От
повернулись дворовi i все згадують, як там борцi змагались. Та й собi почали
силу пробувати. Спочатку жартома, а потiм завелись -  по-справжньому  почали
змагатись. Як гайдуки пана каштеляна  зачали боротись, тодi навiть шляхтянки
повиходили подивитись.  Як угледiв  я,  що панна  Ядзя на  мармурових сходах
спинилась, то i я  полiз боротись. Ось коди виявилось, що в мене найсильнiшi
вiд  усiх пальцi. Як  прихоплю кого, то вже не вирветься, поки сам пальцi не
розiжму! Я  був наймолодший серед борцiв, але не змiг подолати тiльки двох -
нiмця-кнехта  та одного здоровенного мазура. Виявилось,  що я третiй по силi
на  тому  дворi!..  А  Ядзя навiть не додивилась, як  я  зборов здоровенного
гайдука. Всi  тiльки  ахнули, як я  його поклав. А Ядзя повернулась  i пiшла
геть. А нiмця я теж перемiг. Тiльки вже в  стрiльбi  з  лука.  Якось там пан
каштелян оголосив збори  на  полювання. Ну й  почали  збиратись  його гостi,
ясновельможнi пани.  Поки  пани  у  палатах вiтались  та  вiншувались,  ?хнi
челядники та гайдуки вихвалялись сво?ю вправнiстю та спорядженiстю до ловiв.
Влаштували стрiльбу з куш та лукiв, Я не тiльки краще всiх лучникiв поцiлив.
Мо? всi стрiли пробили дошку. Он  як! Нiмець був богатир i славний стрiлець,
а я  його перевершив! А Ядзя i не зиркнула на  мене. Жодного разу! Подумав я
тодi: "А може, Ядзя на  мене не  дивиться, бо на менi одiж благенька? I як я
про це не подумав?  "  I вирiшив я продати  свiй найкращий луп - кольчугу iз
зерцалом. Пiшов я до лихваря. Сидить вiн в мурованiм малесенькiм склепику. А
вiкно  отакенне,  здорове  над  ним.  I  те  здоровенне  вiкно  складене  iз
невеличких скляних плиточок.  I кожна скляна  плиточка -  прозора,  як вода.
Геть все видно,  що на вулицi робиться. Навiть у  палацi пана  каштеляна  не
було такого прозорого скла... I чого там тiльки не було в тiй лавцi лихваря.
Чого тiльки  люди не  позаставляли пiд грошi  лихваревi!.. Стояли там  повнi
полицi з нiмецькими срiбними  кубками,  флорентiйськими розписними  блюдами,
срiбними  i  кришталевими ?гипетськими карафками.  Стосами стояли  товстеннi
книги в дорогоцiнних палiтурках,  оздоблених  срiблом i  позолотою. А збро?,
збро?! Стiльки  - можна було озбро?ти цiлу роту.  Мечi та кончари, шпаги  та
палашi, а ще й шабель, шабель.  Та всi не  простi, а з золотим вiзерунком на
клинках.  Рукоятi  iз  слоново?  або  риб'ячо?  кiстки.  На  пiхвах  срiбло,
позолота,  сап'ян i  оксамит, i  самоцвiти.  А  шоломiв  рiзних - гартованих
чорнених, з позолотою, як горщикiв  у багато? господинi  на  тинi. Була ще й
кiраса мiлансько?  найкращо? роботи.  Вся iз золотим  ритинуванням:  рослин,
тварин  i  всяких поганських  богiв... Отож,  принiс я лихваревi кольчугу iз
зерцалом, щоб продати, бо менi були потрiбнi  грошi. Вiн менi й вiдказу?, що
вiн  не  купу?.  А от пiд  заставу може взяти  в  мене доспiх i видати  менi
стiльки  грошей,  скiльки менi на дiло треба. Я  стою  i думаю, скiльки менi
грошей потрiбно, щоб купити лунського сукна, заплатити  кравцевi за пошиття,
скiльки  коштуватимуть  чоботи сап'яновi iз пiдкiвками  срiбними та ще онучi
добрi, та  шкiряний пояс з кишеньками та ще смушева шапка... Лихвар i пита?,
чому  це я  мовчу. Я йому кажу, що я рахую,  що менi потрiбно i скiльки воно
коштуватиме. "Не мордуй свою голову - кажи менi, що треба. Я в одну мить все
пiдрахую. " - I тягне до себе рахiвницю з кiстяними кульками на дротинках. Я
й почав все, що менi треба,  називати. Вiн да? кожнiй речi цiну i склада? до
купи.  А служка його сто?ть при дверях. У наш бiк i не  дивиться, так,  наче
йому дуже цiкаво,  що  там на вулицi робиться.  Та  тiльки  лихвар  перестав
рахувати, служка миттю зник.  Я розумiв, що грошi, якi менi да? пiд кольчугу
-  дрiбничка  до ??  справжньо?  цiни. Тому  я не  згодився i пiшов до iнших
лихварiв на тiй вуличцi.  Але  там  менi давали  ще  менше... Довелось  менi
повернутись до першого  лихваря... Коли я взяв грошi в лихваря, тут i служка
об'явився. Вiн i каже служцi: "Проведи  до  Гершка-кравця. Нехай  вiн паничу
кунтуш поши?. " - А  тодi до  мене. - "Паничу, вiн  тобi добре поши?! Гершко
майстер на цiлий Кракiв! А до нiмцiв не ходи  - вони дуже довго  шиють! I до
вiрмен  не ходи -  то такi  шахра?, що свiт не бачив! "  I  вiдвiв мене його
служка до  Гершка-кравця...  Якось, коли  я вже  збирався  покинути  Кракiв,
здибав я того Гершка-кравця. Вiн менi i  сказав, що лихвар ще  з  нього взяв
монету за те, що вiн мене до нього направив. Отакi лихварi по всьому свiту -
i  з чужого  живцем  шкуру здере,  i зi свого хоч  крихту,  а вхопить!.. Але
Гершко таки справдi мав золотi руки
 - пошив менi такий кунтуш, як самому вельможному пану. Менi тiльки тому
городськi владцi козу  не  заправили, бо гадали, що то  така  забаганка мого
пана каштеляна, щоб  його фiгляр по-шляхетському  був убраний. Там  у  них у
метрополi? з цим суворо...
     - Батьку, а яка у них там у Краковi метрополiя?..
     -  Метрополiя, то по-латинi значить  - столиця.  Себто i ? Кракiв... Не
можна  було  менi,  посполитому,  православному  та  ще  й  неповнолiтньому,
справляти собi  панський одяг,  та ще  такий  розкiшний.  Однак,  якось воно
обминуло  мене, те  лихо... У новому нарядi, як павич, походжаю я по  двору,
нага?чкою  по  сап'янових  чобiтках себе похльоскую.  А  Ядзя дивиться крiзь
мене, нiчого  не  бачить... Скiльки я старався, на якi збитки пiшов,  а  все
дарма... Нi, боронь Боже,  я i  тодi,  i  зараз  не шкодую за  кольчугою  iз
зерцалом... Я до  того, що такi от люди i таке от життя:  однi в скрутi тобi
пособлять, iншi з тебе живцем шкуру злуплять... Засмутився я  дуже, але ще в
мене якась  надiя була. Все  думаю,  а щоб менi таке  вигадати, щоб все-таки
здивувати Ядзю.  I вирiшив  я навчити  свою кобилку  кланятись i  на  колiна
ставати, коли Ядзя двором iде. З кожi вилазив, а навчив. I кланя?ться, i  на
колiна опуска?ться, як я ?й знака подам. А Ядзя i не гляне в наш бiк! Отут я
засумував по-чорному. Ну нiчого  не хочеться робити. Через силу коней пораю,
сиджу все у конюшнi i все думаю, думаю. I ?сти не хочеться, тiльки воду п'ю.
I десь може за три днi нарештi вигадав: куплю твореного золота i фарбуватиму
сво?й кобилi копита. Тут вже таки Ядзя не втрима?ться i скаже: "Для чого ти,
дурню, кобилi копита золотом фарбу?ш? " А я ?й  тодi  i скажу: "Справдi, для
чого я копита золотом фарбую.  Пiшли краще помилу?мося! "  Так я i зробив. У
слушний час  вивiв свою кобилку,  якраз проти тих  дверей, якими  найчастiше
Ядзя виходила. Отож, сиджу i малюю золотом  копита сво?й кобилi. I якось так
сталось, що нiкого на плацi межи будiвлями нiкого нема. I саме тодi виходить
Ядзя. Пiдступила до  мене, кладе менi на плече свою бiлую ручку  i каже менi
на вухо:  "Дурню!  Для чого  кобилi  золотиш копита?  Пiшли  краще до  мене.
Посидимо, помилу?мося. " Я тiльки рота розкрив i слова вимовити не можу... I
провела  мене Ядзя до себе на самий верх палацу... Й почала мене  Ядзя вчити
всяким шляхетським звичаям  - як панночкам ручки цiлувати, як руку подавати,
коли  попереду  йти  панни,  коли  позаду, як паннам всякi  при?мнi  дурницi
говорити... Все наче дурницi -  бо нащо вони козаковi, але потiм, коли тiкав
з  неволi,  дуже знадобилось...  I вiд  того часу почав я  до  панночки Ядзi
лазити в гостi....
     - Батьку! Хiба ви п'янi були, що лазили?!
     - Тю! Таке вигада?ш! Та хiба такий козак, як я, мiг п'яний лазити перед
шляхетною панною... Я до не? по плетенiй драбинi пiд самий дах палацу лазив.
Як повна нiч настане - вона викине з вiкна плетену драбину. Я спiймаю кiнець
драбини i тодi вже, як куна, подеруся до самого ?? вiкна...
     - Батьку, чому плетеною драбиною? У них такий звичай?
     - Таке вигада?ш!  Це тому, що ми зустрiчались потайки  вiд усiх!  Треба
було так нам милуватись, щоб нiхто, нiхто  i не помислив i не запiдозрив, що
ми бачимося.
     - А чому?
     -  А тому,  синку, що я православний, а вона латинсько? вiри.  Тому, що
вона iз знаменитого шляхетського роду, а я сирота, невiдомо, хто  мо? батько
й мати. Якби хто взнав,  що вона зi мною водиться, то ?й була б найстрашнiша
ганьба вiд шляхти. ?й би тодi або руки на себе накласти або з Польщi втекти.
     - А чого така ганьба?
     -  Синку! Скiльки  б  я тобi  не  пояснював, ти не  зрозумi?ш, поки  не
виростеш. Ти зараз запам'ятовуй усе, що  я тобi оповiдаю. А потiм ти вже сам
все-все зрозумi?ш... I ще навчила мене Ядзя грати - на лютнi по нотах. Ноти,
то такi значки для музики, як лiтери для книжного читання. Ото  було дiло! Я
грамоти нi нашо?, нi  латинсько?, бач, не  знав, а  ноти  вивчив! I грати, i
спiвати  навчився... От тiльки ?хньо?  грамоти Ядзя мене не навчила. Бо я не
сказав,  що я  неписьменний, а вона  про це i не здогадалась... Ой, який був
час!  ?й Богу, все менi в руки  йшло. Я вже пiсля сво??  кобилки легко  всiх
мо?х бахматiв навчив i кланятись  панським гостям, i на колiна  ставати.  Як
гостi  менi  яку монету  кидали,  я  не  ховав  до  калити,  а купував  вина
стражникам. А  вони  за те  менi показали, як  шаблею  орудувати, як палашем
рубати, як з алебардою вправлятись. I  я до них так навмисне   речно,  як до
найбiльших  панiв у Краковi.  А ?м те, як нiби  медом  по  душi помастили...
Отож, коли проминув мiй золотий, щасливий рiк, сказав я пановi  каштеляновi,
що  вже час менi або  кунтуш дати за службу, або сукна  вiдмiряти, щоб я сам
собi  новий справив.  Зареготався  пан  каштелян  до  свого почту:  "Бачите,
хлопцi,  якi русини гумористи? Свого  кунтуша  ще не подер, а  на новий  вже
сукно править... Iди, цуцику, кобилам  копита  фарбуй i  дякуй Боговi, що  в
мене  сьогоднi добрий гумор! " Образив  мене пан  каштелян - я  цiлий рiк на
совiсть  йому служив. I тiльки те,  що ?в, то й усе, що  я вiд нього  мав...
Сказав я тодi Ядзi, що пiду  вiд пана каштеляна. Ядзя менi й каже:  "Задурно
нiхто не служить!  За плату вiзьми  та й злучи свою татарську потвору з його
найкращим арабським скакуном! " Послухався  я сво?? прекрасно? панночки Ядзi
i так i  вчинив.  I от коли я побачив, що  кобилка моя понесла, постановив я
тiкати. Почав я  потихеньку запасатись у нiмцiв копченою ковбасою,  сушеними
щуками та сухарями...  Тим  часом  i  моя  прекрасна  панночка  Ядзя  почала
збиратись у дорогу. Бо панi каштелянова мандрувала до самого Парижу. I брала
з  собою  улюбленого   папугу  i   при  ньому,  звичайно,  панночку  Ядзю...
Попрощались ми  в  сльозах iз  мо?ю прекрасною  панночкою, i на  згадку вона
подарувала менi свою лютню...
     А  в тi  днi  на одному ринку  почув я,  що  один  чернець-домiнiканець
пiдмовля? у  хрестовий  похiд  проти невiрних туркiв. Тодi  спитав я в  його
помiчникiв,  яка  платня  за  хрестовий похiд на турка? I менi  сказали,  що
гульден на мiсяць. Подумав я тодi: "А чого менi думати - воювати турка чи не
воювати?  Татар  бив! Ну то  й  туркiв поб'ю! Та  й з  мiста краще  в  гуртi
чкурнути, а нiж самому при повнiм нарядi повз кустодiю тiкати... I  тодi сiв
я на  свою  татарську  кобилку  i  разом  iз iншими  волонтерами  ви?хав  iз
королiвського мiста Кракова. I востанн? засурмив свiй хейнал сурмач для мене
на Вежi Мар'яцькiй.
     Омелько раптом пiдвiвся,  кiлька разiв глибоко вдихнув, пiднiс складенi
долонi до вуст i з силою подув у них. I над пагорбом, над долинкою i ближнiм
лiсом полинув  нiби справжнiй  сумний спiв сурми.  Зростав,  зростав  i враз
урвався.
     - Батьку, чого ви? Духу не стадо?
     - Е нi! То i в Краковi  так хейнал  урива?ться. Це  як  пам'ять ?хньому
сурмачу,  що йому горло татари стрiлою пробили, коли вiн тривогу проти татар
сурмив... Отож, синку, з веселим братством помандрував  я в далекi  свiти. I
нiчого не  думав про те, що далi зо мною буде. Менi тiльки жаль серце краяв,
що розпрощався я з милою панною Ядзею. Вийняв я з торби ?? дарунок, наладнав
струни  i  заграв тих  пiсень,  що вона  мене навчила. I всi мене  хвалили i
слухали. I поки ми не дiстались до  самого Дунаю, я всю  дорогу  нашу батову
потiшав музикою та пiснями.
     Ну от, поки ми  з тобою оповiдки оповiдали, i кулiш майже дiйшов. Тепер
сюди тараню  роздеремо.  Щоб була замiна на дичину...  Сьогоднi добре дичина
пiдв'ялилась... Через день-два можна ?сти...
     Омелько i малий неквапно смакували паруючим  кулешем.  А з-за  пухнатих
соснових гiлок виповзав тонесенькою скибкою червоно-мiдний мiсяць.
     -  Дивися, синку! Як он остання хатка  мiсяця убува?.  На  третiй  день
почнеться перемiна.  Тодi тiльки зорiтимуть на небi зiрки. Лиско тут ходив -
вiн  нас  i  вночi  виведе  на  старi  козацькi  проходи.  А  вони вночi  не
рипнуться... Диви,  як Бубка - сьогоднi вiн розкошу?. Кулешу не просить, все
кiстки морду?...
     - Батьку, розкажiть, що далi було. Я спати зовсiм не хочу.
     -  Нi,  синку.  На сьогоднi  досить! Завтра рано  встанемо.  Треба  все
ретельно передивитись, перепакувати i далi, далi козацькими проходами.
     Омелько  розрiвняв  теплий пiсок  поруч iз земляною пiчуркою.  Постелив
свiй жупан. I поклав на одну полу малого, а другою його накрив.
     - Спи! Сьогоднi вже я казанок  почищу - i помию. Бубка тебе стерегтиме.
Спи...
     4

     3


        8. ТУРЕЦЬКI ПСИ
     Малий прокинувся  на  урiзi ночi,  коли  ще  на  чорнiй  небеснiй  банi
несамовито  сяяли всi зорi.  А тонесенька скибка мiсяця, що  перейшов у свою
останню квартиру, горiла розплавленим срiблом.
     Було так тихо, що чулось все:  як дихають Буланко i Лиско, як далеко за
долиною деркотить дрiмлюга,  як бо-зна  де  бреше  лисиця.  I  все  заливало
дзюрчання цвiркунiв - головних музик липнево? ночi.
     Бубка кудись зник. Певно тому й прокинувся хлопчик, що пес не грiв йому
бiльше спину.
     Не було пiд сосною  i козака. "Невже оце батько  досi  чистять  казан i
вiдмивають  бiля джерел начиння? А  може де пiшли полювати  i  Бубку взяли з
собою?  А  вони  менi  сказали, щоб я не  боявся, бо мене стерегтиме Бубка".
Малий хотiв покликати Бубку. Та не наважився, йому наче зацiпило. Здавалось,
що  десь тут  поруч щось дi?ться  невiдоме. Вiн прислухався. I справдi, його
вухо вловило  незвичнi  звуки  -  наче  тупотiння  якесь,  i  з  невеличкими
промiжками  часу наче легенький  свист. Малий  потихеньку  вилiз iз козачого
жупана. I навкарачки, потихеньку,  завмираючи i  спиняючись, поповз до  краю
груда.  Вiн проплазував  стежкою  межи тернинами i  визирнув з-за останнього
куща. Внизу, на малесенькiм лисiм клаптику землi горiли чотири свiчки. Якраз
по чотирьох  кутах. По самiсiнькiй серединi цього клаптика  крутився  батько
Омелько.  Голий  по  пояс.  Шаровари,  закасанi  до  колiн,  роздувались при
швидкому  русi,  мов спiдниця.  На  головi  не смушева  шапка,  а  накручено
шовковий пояс. Омелько, нi на мить не спиняючись,  крутився  з права налiво.
Босою лiвою ногою  вiн нiби встромився в  заглибину, а правою сильно, швидко
вiдштовхувався. Розкручувався все швидше i швидше. Пiсля кожних семи обертiв
пiдстрибував  i шаблею  рубав повiтря. Помахи  шаблi  прискорювались,  свист
повiтря  все  посилювався.  Вертiння  перетворилось  у   шаленi  стрибки  iз
блискавичними ударами шаблi.
     Вогники  свiчок  трiпотiли,  коливались, схилялись  до  землi,  але  не
згасали.
     Хоч  малий  нiколи не бачив  чародi?в i не  знав, як вони  чаклують, та
зразу зрозумiв - це чародiйство.
     Тим  часом козак досяг тако?  швидкостi, що здавався велетенською живою
дзи? ою межи чотирьох палахкотливих свiчок.
     I враз вiн... нiби, нiби до половини занурився пiд землю! Зробив кiлька
шалених  обертiв.  I раптом  викинув руку iз шаблею вперед.  За  один розмах
зрубав вогонь усiх чотирьох свiчок.
     Темрява заслiпила очi хлопчиковi. Тiльки з чорно? глибини свiтився один
червоний волосок догораючого? ноту.
     Якихось  певних  звукiв  хлопчик  не мiг  розрiзнити,  бо  до дзюрчання
цвiркунiв додались чи то  схлипування,  чи то  приглушене  хихотiння в кiнцi
долини.
     Хлопчика почало трусити.
     Потiм його вдарило гарячим i всього облило потом. Вiн порачкував назад,
назад до сосни, швидко i тихо. Боявся повернутись спиною до схилу.
     Приповз пiд сосну, залiз у жупан. Знов кинуло в холод. Вiн закрутився у
цупкий суконний жупан. Жупан мiцно тхнув болотом, свiжим дьогтем i козацьким
потом.
     "Що робити, що робити? Виходить,  батько,  названий, - а чародiй?  А як
мене  теж зачаклу?! Треба тiкати! Почне сiрiти  - втечу!  А зараз прикинусь,
нiби сплю... Од татар втiк i вiд чародiя втечу! I Бубку заберу... "
     Вiд тих думок малому  вiдпустило,  i напливла  на нього тепла млость, i
вiн розчинився у важкiм снi.
     У нього  стугонiло  i калатало  серце  вiд  сильного жару,  було  важко
дихати... I  ще  з обох бокiв  крiзь жупан боляче тиснули  сосновi коренi. У
головi паморочилось, ставало млосно. Вiн наче гойдався в сiдлi на конi, а не
лежав  пiд важким  козацьким жупаном. Вiд  спекоти в нього пересохло в ротi.
Спробував вилiзти з-пiд жупана, щоб пiти до ручаю i напитись холодно? води.
     - Синку! Куди ти пнешся - впадеш пiд копита! - Схилився над ним Омелько
- довговусий, зарослий тижневою бородою.
     - Га?! - Скрикнув малий i розклiпив очi. - Я пити хо-чу, пити хочу!
     - Слава тобi, Господи!  Пий, синку, пий! Зразу легше стане.  -  Омелько
однi?ю  рукою пiдняв за  плечi малого, другою  притиснув до пересохлих  вуст
баклагу. Малий зробив кiлька ковткiв.
     - Гiрка вода. Вiд не? нудить.
     - Пий, синку! Це вiд лихоманки. То ти надихався отам в долинцi гарячого
болотного  повiтря, коли ми  зiлля зрiзали.  От  тебе й почало  тiпати. Ти й
марив i зовсiм зомлiлий лежав.
     Малий  пiдвiв  голову i обдивився навколо.  Побачив,  що вiн висить  на
ношах  межи  Буланком  i  Лиском.  А  ношi зроблено  з двох  довгих  жердин,
козацького  жупана  i  липового лика.  Жердини  добре  прив'язанi  до сiдел.
Буланко iде попереду - Лиско позаду.
     - Батьку! А Лисковi важко. У нього рани...
     - Нiчого. Тiльки двi ранки ще не затяглись. Але шисти ?х не торкаються.
Твiй Лиско вже оклигав, тепер твоя черга. Видужуй - швидше в сiдло сядеш.
     - Батьку, дайте ще зiлля! Я хочу на коня сiсти.
     - Оце козацька розмова! Пий та видужуй. Зiлля заговорене.
     Малий кривився, морщив носа, здригався, але пив.
     -  Батьку, а  ви псiв  заговорили? -  По  якомусь  часi  спитав  малий,
прикриваючись вiд сонця лiктем.
     -  Ще на псiв  силу витрачати? Та я ?м у падлi пiдкинув  цар-зiлля.  Як
знайдуть собаки  нашу  стоянку, обов'язково  падла  вхоплять. Нi собака,  нi
вовк,  нi лисиця  не  можуть  падло обминути!  Коли ми  з  тобою  дiйдемо до
Козацького броду, зiлля ?х задушить.
     - А як це задушить?
     - Ну, це страшна та?мниця. Вiд  цар-зiлля нема лiку. Вiд нього  i  кiнь
всохне,  i людина i, звичайно, собака.  Боронь Боже!  Давати цар-зiлля  -  i
великий  грiх,  i страшенний  злочин. Цар-зiлля  вживають тiльки несамовитi,
проклятi Богом i людьми, злочинцi.  Якби не  поганi прикмети та не  скрута з
тво?ю лихоманкою, ось тобi, синку,  святий хрест, нiколи  б не те що собацi,
але й яничаровi не поклав би.
     - А як вони не вiзьмуть падла?
     - Еге! Я ж тобi кажу, що собакам, вовкам та лисицям падло - то лакiтки.
Вони, як  знайдуть  падло, то качаються по  ньому, i  тодi  бiжать до  сво?х
родичiв. Тi  ?х обнюхують i собi  бiжать по запаху  падла скуштувати... Ще й
ведмiдь  любить падло, але  тут ведмедiв нема?... Ну, а якщо  вовки й лисицi
на?дяться отру?ного падла i  здохнуть, то що? Ти сам бачив - скiльки  нашого
християнського  трупу подзьобаного та об'?деного по  шляхах  валя?ться. Якщо
поздихають звiрi-трупо?ди, то на менi i грiха нема!.. А цi гади, бач, женуть
за мною... Бог менi свiдок  - я ж ?м турка,  мою лицарську здобич, вiддав. А
вони хотiли ще й тебе забрати.  Щоб  ти ?хньому пану за  крiпака був?! Двiчi
тебе хотiли сиротою зробити! I мене хотiли полонити. До
     ката на  допит i  тортури  вiддати. Ще  й стрiляли в  мене.  I ще  вони
божевiльного чоловiка зацькували собаками. А це що - не  грiх i  не злочин?!
Отож, коли ?хнi пси пожеруть принаду i сконають, то чи буде на менi  грiх? А
не  буде... А  вони  лишаться  без  сво?х  псiв-людоловiв. I якщо ти  зовсiм
одужа?ш - я з ними битимусь. Якщо будеш слабенький - втечемо вiд  них нашими
проходами.  Отож,  синку, ти  не  бiйся.  ?м  нас не схопити, як би вони  не
пнулись.
     - Батьку! Не бiйтеся, що я ?х боюсь. Я тепер нiкого не боюся.
     - Справдi не бо?шся. Чого це.
     - Бо ви, батьку, чародiй! Ви ?х зачару?те?.. А де Бубка?

     - Бубка на арканi, щоб не вернувся та не вхопив падла. Сердиться вiн на
мене, але я  не хотiв легковажити. Нема? живо? тварi без слабини... В однi??
iспансько?  панi,   знаменито?  i  багатющо?,  була  дуже  коштовна   сучка.
Отакiсiнька, як цуценятко. Розумна на диво...
     - Розумнiша за Бубку?
     - Куди там  Бубцi!.. Але собака ? собака - тiльки виведуть ?? вигуляти,
обов'язково людське гiвно знайде i нажереться...

     - Батьку, а у вас був свiй собака, ну зовсiм свiй?..
     - Не собака, а  сука була... Може не така розумна, як у  тi?? герцогинi
сучка, але дуже вiрна. А завбiльшки така, що може вдвiчi бiльша за Бубку.
     - Невже такi собаки бувають?
     - Бувають ще бiльшi. Але то вже iнша справа. Тих собак я лише бачив.
     - Де ви ?х бачили?
     - Та в Гiшпанi?,  коли втiк з полону вiд  маврiв.  Вони  там  охороняли
гiшпанськi фортецi. А на шию ?м вдягають обручки iз сталевими колючками.
     - Для чого?
     - Щоб  нi вовк, нi чужий собака не могли  ?м горло перегризти. А людина
не могла задушити.
     - От би нашому Бубцi зробити колючу обручку!
     - Дай час, i  обов'язково зробимо,  тiльки спочатку цих псарiв кривавих
упора?мо. Зараз найголовнiше, щоб вони наш слiд не загубили до самого броду.
Ми  повиннi йти так, нiби  ми не зна?мо, що вони за нами женуться. Для цього
треба  на видних  мiсцях вогонь розводити, десь якусь гiлку,  нiби вона  нам
заважа?,  зламати. Десь на  молодiй  липцi пас лика  зiдрати... Нам з тобою,
синку, потрiбно, щоб вони пiдiйшли  десь за днiв два пiсля нас до Козацького
броду. Там iз чверть  милi до броду  дорога йде у вузенькiм ярку  iз крутими
стiнами. Точнiсiнько така, як ота  дорога, де я сво? перше геройство учинив.
Коли  тiльки  вони  пiд'?дуть  до  броду,  ми  за ?хньою спиною перегородимо
дорогу. I вони у пастку потраплять...
     - А в нас возiв нема!...
     - Молодець, синку 1  Бачу, в тебе голова козацька! Та на те, що  нема у
нас возiв,  ?  рада. Там над самiсiнькою дорогою ростуть старi липи. Ми одну
чи двi  липи  пiдруба?мо.  Коли  тi про?дуть майже  весь ярок,  ми  повалимо
пiдрубанi липи. Вони впадуть i завалять дорогу. Отодi я з ними i побесiдую.
     - Батьку! Ми за спиною ?м липами  загородимо дорогу, а вони тодi од нас
через брiд перебредуть i втечуть на той берег.
     - Добре мислиш, хвалю.  Але щоб не перейшли броду, я перед самою  водою
ямки покопаю, гострi кiлочки у них постромляю... Зараз нам треба привести ?х
до броду.  Яке там мiсце  гарне  -  сам побачиш.  Цей  берег низький.  Лiсом
порослий. Але перед самим бродом, лiворуч над дорогою пiднiма?ться земля, як
здоровенна,  просто велетенська, кругла  могила. I на нiй  старезнi кучерявi
липи.  На  тому  боцi  трохи  вище  берег  i  весь  кам'яний. Навiть  скелi,
завбiльшки з хату. Межи скелями вузький прохiд до броду. Прохiд теж не важко
загородити гострими кiлками. А в iншому мiсцi вони на берег нiде не вийдуть.
Там берег i вниз, i вгору по течi? кам'яний та урвистий.
     Дво?  коней, один спереду,  другий позаду, з ношами посерединi та пiший
козак посувались  пiд височенними ясенами.  До сiдла переднього мускулистого
буланого коня  був прив'язаний  чорний  одновухий  пес.  Часом  пес  починав
скавулiти. Тодi козак на нього цитькав.
     Хлопчик пiдвiвся на лiктях.
     -  Батьку!  Вiдпустiть Бубку  з аркана.  Його  нiколи  дядько  Семен на
прив'язi не тримали.
     -  Нехай потерпить до вечора.  Поки  не  затагану?мо. Нехай  звика?  до
ошийника. Ти ж сам схотiв, щоб ми йому зробили колючий ошийник....
     - Ага... А у вашо? суки був колючий ошийник?
     -  Хотiв  справити,  та все  щось  заважало... Але  перед тим,  як вона
потрапила до  мене, у не?  був чудовий сталевий ошийник. Може то вiн якраз i
врятував  ??. Ту суку  один  гусар все водив за собою. Гусар був не  з нашо?
роти, а  з  тi??,  що  залогою  стояла в сусiднiй  фортецi.  Той  гусар  був
гiшпанець i. дуже затятий. Вiн сво?ю шпагою не одного покалiчив, а кiлькох i
поклав сво?ю  шпагою.  Шалений був чоловiк, одним словом. Так ото про  суку.
Отака здоровенна, височенна в ногах. I хвiст  довгий,  з густим волосом. Вся
вона мишаста, тiльки морда майже чорна.  I  була вона  вусата i бородата.  I
шерсть  на нiй розкуйовджена.  Не  стара  ще сука...  Але  я почну  про  все
здалеку, щоб ти зрозумiв,  з яко? бiди ця  сука  мене  витягла, i як вона до
мене потрапила.
     Отож  пiсля  всяких  пригод  та  довгенько? подорожi, прибули  ми,  всi
найманцi,  до Угорщини за Дунай.  У тi  кра?,  що навивають Дунантул.  Земля
угорська, але влада там австрiяцька. Ну, як  оце у нас  - ми живемо, а влада
вся  лядська.  Прибули ми у  велику  фортецю. Якраз на третiй  день мав бути
парад ново? роти. У них,  синку, там так:  який- небудь князь чи  герцог, чи
граф  винайма? собi якогось  полковника, щоб вiн  йому  створив вiйсько. Той
полковник  найма?  менших   -  капiтанiв.  Капiтани  наймають  ще  менших  -
лейтенантiв. Ну, а  лейтенанти  вже наймають воякiв, простих ландскнехтiв. I
всi  тi  командири  з панських грошей  кожен щось собi поцупить.  Тому  й не
можуть  набрати  стiльки  кнехтiв,  щоб  вистачило  для  вiйни.  Тому,  коли
влаштовують парад i присягу...
     - А що то таке - парад?
     -  Це коли всi вояки:  i  пiшi,  i кiннi  шикуються в  одному  мiсцi  i
показують старшим командирам, що вони готовi до  вiйни... От  на тих парадах
командири-крадi?   виставляють   замiсть   навчених  кнехтiв   переодягнених
хлопчикiв i  жiнок  i,  взагалi, цивiльних всяких  людей. Ставлять ?х десь у
середину гурту,  щоб  не було ?х  добре видно. Цих пiдставних  людей  зовуть
"пасивоволантами" - слово, бач, яке, язик вузлом зав'яжеться. А в тих нiмцiв
так: спiймали пасивоволанта - нiс можуть  вiдрiзати.  Бач, як воно виходить:
грошi крадуть капiтани, а носи рiжуть посполитим. Я тодi, на жаль, цього  не
знав.  У нашiм кодлi, що з  Польщi прибуло, кiлька найманцiв мали папери, що
вони вже служили у вiйську. То ?х одразу на парад поставили. А все одно - не
вистача? кiрасирiв.  Прибiгають до мане,  бо бачили, що я верхи  при?хав  до
фортецi.
     Вдягли  на  мене  кiрасу,  здоровенний шолом  насунули.  Посадовили  на
здоровенного рудого  коня. Дали  довжелезного списа. А  при сiдлi ще й отакi
два пiстолi.  I, як водиться  в такому дiлi, поставили мене  поглибше... Всi
бiгають, гелгочуть. Коли стихло  - полковник i князь  при?хали.  Ну, сурмачi
грають,  барабани  б'ють. Щось  вони там наче оглядали, потiм  якусь грамоту
читали. Аж тут один пiдпилий кiрасир вiзьми  та й  штовхни мого рудого сво?м
конем. Мiй шарпонувся. Я його за узду i в гарячцi кажу: "Стiй! Чортова душо!
Тпру! " Вiн вiд мо?х слiв як рвоне. I винiс мене перед всi?ю командою. Шолом
менi на очi наповза?. I кiрасу погано припасували - вона перекособочилась...
Як  знявся  рейвах,  полковник  щось  кричить  менi,  бо  вiн до мене зовсiм
близько. Я нi  чорта не розумiю i на всяк випадок кажу по-нiмецькому, все що
я тодi знав: "Пане! Дя-ку-ю! Добрий день. До побачення! Будь ласка. " Вiн ще
щось  кричить. Нарештi зрозумiв,  що вiн наказу? менi спiшитись. Я спiшився.
Тут пiдбiгли пахолки i  забрали в мене  коня i  списа. А полковник  репету?!
Фельдфебель i капрал бiгають, когось  шукають. Потiм взнав - мого вербовщика
шукали, щоб вiн перекладав, як мене допитуватимуть. Зрештою, пiдбiгають вони
до полковника, руками  розводять - нема?!  Вiн ?м щось  як гарикне. Вони  до
мене, схопили за плечi i потягли до князя. А князь зна?ш, як при?хав? Як оце
ти точнiсiнько, межи двох  коней.  Тiльки  в  золочених ношах.  Закритих, як
вiзок, навiть iз скляним вiконцем його в тих ношах золочених  возили, бо вiн
такий був гладкий, що не мiг на коня залiзти. Полковник схилився  до вiконця
у   золоченiй  халабудi  i   нiби  пита?.  Князь   тодi   голосно   проказав
"пасивоволант" i махнув рукавичкою у вiконце, мовляв
 - дiйте, що тут розпатякувати. Полковник як гарикне! Капрал i
фельдфебель мене немов у лещата затисли. Починають руки за спину заламувати.
Я не даюсь! I  якось озирнувся - а в  мене перед лицем  здоровенний ножака i
отакенна лапа - ось-ось мене за горло вхопить.
     Як  крутнусь  я,  як  рвонусь  я!  Видерся  вiд  мо?х  катiв.  Капрал i
фельдфебель нiби  розгубились,  а  цей  з ножем набiга?  на  мене. Пропав я!
Пiдняв я лiвицю,  щоб якось вiд ножа  захиститись. I  бачу - на руцi в  мене
татарська нагайка метеля?ться. Я й забув про  не?. Хоч i не лiвша  я, синку,
та як лупону його по пицi. З такою силою бив  смертною, що i на перенiссi, i
на вилицях м'ясо до кiстки розтяв. З одного удару все лице йому юшкою залив.
А ревiв як баба, катюга сраний. Вiн репету?,  а я пiдскочив до нього i шпагу
iз  його пiхв -  смик!..  I тут  вже  в мене  не переляк,  а таке завзяття -
порiшити ?х трьох. Кинувся зi шпагою на капрала i фельдфебеля.  А  капрал зi
шпагою, а  фельдфебель iз тесаком. А  я  ?х не  боюсь i отако на них, отако,
отако згори роблю випади!
     Омелько  спинив коней, вихопив шаблю iз пiхв. Пiдняв  руку вище голови,
?ломань вивернув униз i почав швидко-швидко робити рiзкi випади.
     Хлопчик звiвся на ношах,  уп'явшись щосили у  шисти. Вiн аж тремтiв вiд
хвилювання, споглядаючи "бiй" Омелька iз нападниками.

     Омелько  зробив ще  три блискавичнi  випади  вивернутою шаблею. А  тодi
розвернувшись на  всю руку,  розмахнувся шаблею по колу  i  невловимим рухом
встромив, нi - просто метнув нищiвний клинок у тонку щiлину пiхв.
     -  Ннно, рiдненькi,  пiшли.  - Видихнув Омелько i засвiтився до  малого
всiм обличчям.
     Хлопчик знесилено вiдкинувся на ношi.
     - А що було далi? - Прошелестiв малий.
     - Нiчого. Лишився живий. Хоча, по  правдi кажучи, ще трохи - i  вони  б
порiшили мене. Вони ж були кнехти бувалi, а я "молодик"... А, може б, i я ?х
порiшив.  Бо  в мене  тодi  в  душi  неймовiрна, нелюдська  злiсть кипiла, а
прудкостi й  витривалостi мiг кому завгодно позичити... Чую позаду крик - то
"мiй" капрал прибiг. Полковник щось наказав. I мiй капрал кинувся межи нами.
Ну, ми  спинились.  Вийшов прапорщик  iз  знаменом,  i ми зразу склали  йому
зброю. Тодi мене i мого капрала кличе князь.  Я озираюсь через крок, чи нема
кого позаду з ножакою? Нi. Всi стоять. Наказав полковник - закон!  Нiмецький
порядок. Пiдiйшли до князя.  Вiн аж дверцята сво?? будки вiдкрив,  щоб  мене
краще бачити. Переклада? менi мiй капрал: "Доведи,  що ти не  пасивоволант i
не шахрай. Можеш показати, що ти  дiйсно вiйськового вмi?ш? " Я ще не охолов
i  в запалi  кажу: "Нехай принесуть оберемок  сухо? соломи,  полiняку, отаку
завтовшки, i гострий палаш. " Це я згадав, як у пана  каштеляна один славний
гайдук  показував - перерубав  на  снiговiй кучугурi отакенну полiняку. Поки
принесли солому,  полiняку  та гострий палаш,  я  вкляк навколiшки i  молюся
Пречистiй Дiвi. I чую, Святий Хрест, що наче крила шерхотять за мо?ю  спиною
легенько,  легенько  i  тихий  ангельський  голос  каже: "За  тобою  правда!
Вставай.  " Я пiдводжусь,  а  вже здорова купа соломи з полiнякою  на нiй  i
палаш готовi. Я покрутив палашем,  щоб  добре вiдчути його вагу, i як вiн на
мою  руку ляга?. А тодi, повiр менi  (я  нiкому  цього не  розповiдав, бо не
повiрять) наче  не я сам, а  хтось пiднiмав  у мо?й руцi  палаш i кида? його
вниз на полiно. Розрубав чисто навпiл. Князь маше на  мене рукавичкою i каже
полковнику  здивовано: "Берсеркi! Берсеркi! " Я спитав  у мого капрала, а що
то значить?  Вiн каже,  що  те  слово  не  нiмецьке, а  якесь вчене.  Потiм,
пiзнiше, коли  я  пiдучився  нiмецько?,  один  канонiр- дуньчик  пояснив, що
"берсерк" значить шалений, навiжений... А  потiм я у тiй фортецi добру науку
пройшов. Стрiляти  з мушкета нас вчив нiмець- капрал. А венецi?ць  вчив  нас
фехтуванню та як конем по науцi правити. А мене ще потай вчив, як з пороху i
шроту бомби готувати, як у  карти  правильно грати, i,  головне, як  простим
кулаком  битись i з  ножем  управлятись... Який вчений  був чоловiк,  хоч  i
чорнокнижник, i некромант... Зна?ш, я йому служив, як рiдному татовi! I коня
його доглядав,  як лялечка  завжди був  жеребець. А сорочки  як я йому прав?
Жодна молодиця так  не  випере. Найжирнiших сазанiв йому смажив,  найбiльших
ракiв  приносив. Та  раптом його покликали до столицi. Тiльки до столицi вiн
не до?хав. Десь  взяв i щез... При ?здив до фортецi один латинський чернець,
та?мний  чоловiк. Все мене про  венецiйця  випитував  i записував все, що  я
сказав. А  що я йому мiг розповiсти, як i  мови до пуття не розумiв? Так-сяк
розповiв йому все  те, що  й усi знали... Що ж  я йому, шпиговi цiсарському,
розповiм про карти i про некромантiю i про бомби зi шротом.  "А дулю йому! "
Тим часом  моя кобилка привела лошатко. Господи,  яке ж воно було гарне,  як
намальоване!  Бiле,  як  сметана,  у  дрiбну свiтлу гречку.  I  очi в  нього
фiалковi, як кажуть: " сорочi очi. " I от у той час, коли я був  у  замку  i
опановував вiйськову  науку,  прикликав мене  до себе отой самий  полковник.
Доручив вiн  менi з його вiрними хлопцями, перевдягненими на туркiв, потайки
перейти через потiк на кордонi.  I, не  здiймаючи галасу, пробратись в  одне
мiстечко. I там ми здорова поживились - у турецького митника забрали податки
зi всього комiтату. За те менi дiстався  вiд полковника  угорський  кiнь,  i
шабля, i  одяг  турецький.  Але  потiм  полковника вiдкликали  до  Вiдня.  А
комендант i каже менi, що я заборгував i за харч, i за житло, i за фураж для
мо?х коняк. Я ж думав, що за все платить полковник, бо вiн же мене прикликав
на та?мний похiд. Довелось свою частку здобичi продати, щоб  розплатитись iз
боргами. Нiчого, продав коня, ще й два гульдени  лишилось на  гульки... Коли
приходить лист  iз  прикордонно? фортецi, що ?м потрiбен добрий стрiлець. Бо
дуже, мовляв,  вже  близько  почали  пiдходити турки. I  комендант з великою
радiстю i чимшвидше вирядив мене у дорогу. Бо почала його донька задивлятись
на мене.  Особливо, коли я грав на мо?й чарiвнiй лютнi i спiвав тi пiснi, що
мене  навчив венецi?ць... Отож, сiв я на свою муцу татарську кобилку, взяв у
руки  свою прекрасну лютню i потрюхав на  пiвдень. I  мо? лошатко зо мною. Я
граю  на лютнi, а воно дрiботить  поруч сво?? матки,  ну просто витанцьову?.
Всi, хто нас на шляху зустрiчав, всi милувались мо?м лошатком. А спека  в тi
днi  там  була страшна. Зараз у нас у полудень припiка?, але i рiвняти  нема
чого  з тi?ю  спекотою, що впала тодi на Дунантул... ?хав я, ?хав, спiвав та
спiвав,  поки  горло   пересохло.  I   вирiшив  я  спинитись,  викупатись  i
перепочити. А коли  спека спаде, продовжу свiй шлях. Спустився я з  дороги в
долину  до рiчки. Знайшов над рiчкою затишну купу старих верб.  Напо?в сво?х
гривастих друзяк, поставив  ?х у затiнок... Та рiчка була там дуже вередлива
- то слаба течiя i глибоченнi ями, то шалено мчить по каменях, гоготить так,
що i крику не чути.  Ну й, звичайно, може об тi каменi не те, що людину, а й
коня розбити... Вiдiйшов  я вiд сво?х  коней  трохи вниз по течi? i  залiз у
затишну  ковбаню. Розлiгся  на  округлих камiнчиках -  вiдмокаю вiд  поту  i
пилюки. I душа  аж млi? вiд тако? насолоди в таку спеку. Коли чую  крiзь шум
води,  нiби смiх i  галас  на тому боцi. Пiдвiвся я з  купелi i визираю з-за
кущiв.  I бачу:  на  тому боцi, майже  навпроти мене,  на  тому боцi дiвчата
купаються. Як побачили мене, почали дрочитись: i так, i так виставляються...
З кошикiв  черешнi дiстають, дразнять-кличуть: "Iди до нас. Черешень дамо. "
Знають, сучi дочки, що нiхто тут, може, на пiвмилi рiчку не перейде, та й не
перепливе.
     Омелько замовк, притишив хiд i нiби до чогось прислухався.
     Малий теж мовчав, пригадавши, як батько Омелько розповiдав, розповiдав,
а тодi замовк, нiби заснув. А потiм продовжив розповiдь, як би  й на мить не
переривався. Так i зараз  батько Омелько замовчав.  А  малий не питав  його,
чекав, коли козак сам почне далi розповiдь.
     Омелько йшов iз заплющеними очима, мiцно i, водночас, сторожко тримаючи
вуздечку.  I  знов  йому  гула  у  вухах  шалена  рiчка, хлюпали  i бризкали
прохолоднi струменi.
     На  тому  боцi  над мiлкою затокою четверо голих чи  то дiвчат,  чи  то
молодих жiнок викручувались, гасали, дрочились. Показували одна на одну: якi
у  то? гарнi цицьки, а  в ото? - якi округлi сiдницi, чи  он  у то? волосiнь
кошлата.  Ну, тодi, побачивши, що вони  нiчого не  стидаються, вийшов i собi
з-за кущiв. Руки пiдняв угору, м'язи напружив, живота втяг, а пiвень у нього
вже  стримiв, як кiлок. Дiвчата  як  побачили,  почали смiятись,  за  животи
хапатись.  Показують  пальцями, що  в  нього пiвень  маленький.  Тiльки одна
товстуха якось мляво руха?ться, пiднесла руку до очей, щоб вiдблиск вiд води
не бив у очi,  i  пригляда?ться  до Омелька. А дiвчата чорнявi казяться - за
цицьки одна одну хапають, за сiдницi щипають, себе по животах ляскають, сво?
груди долонями стискають докупи i на Омелька наставляють.
     Не  витримав  Омелько  i  кинувся  у  шаленi  струменi.  Понесло  його,
закрутило,  кiлька  разiв  накрило  хвилею  з головою.  Але  вiн  виборов це
змагання iз течi?ю, виплив на повiльнi води. I коли зачепив пальцями камiнне
дно, став на ноги.
     Його  швидкою водою знесло може  на  сотню  сажнiв нижче купальниць. То
йому довелось брести до них по мiлкiй, але бурхливiй, водi. На берег було не
ступити  - кущi  зависли корiнням просто у пiнисту воду. Як Омелько плив,  у
водi  все у нього опало.  Але  тепер почало  напружуватись.  Дiвчата чорнявi
якусь  мить стояли  iз  виряченими очима.  А тодi  з вереском похапали  сво?
шмаття та  кошики i кинулись вузькою мулистою стежкою межи густими вербовими
кущами.  Товстуха  стояла  мовчки,  пiдпершись  рукою в  круте пухле стегно.
Омелько наблизився  i добре роздивився,  якi в не? величезнi  рожевi  груди,
обсипанi наче золотим  ластовинням.  I  обличчя,  i шия,  i  плечi.  Омелько
кинувся до не?. Вона ж раптом метнулась i заскочила у воду. Зайшла по пояс у
воду i  почала вивернутою долонею плюскати на нього водою. Омелько побрiв на
не?, не вiдвертаючи лиця  вiд  струменiв води. I  ось вiн вхопив ?? за мокрi
гарячi плечi i притяг  щосили до себе. Але вона вислизнула iз  його обiймiв,
оступилась i з плюскотом гепнулась  у воду. Вода накрила ?? з головою i вона
почала захлинатись. Омелько,  не гаячи й митi, пiдхопив  товстуху i витяг ??
на самий урiз води,  на гарячий  рiдкий  намул. I вона розвела ноги. I вiн з
першого  поштовху загнав ?й  пiвня  до  самого  кореня. Вони  вовтузились  у
рiдкому  гарячому намулi.  Але  Омелько вiдчув, що  ця товстуха ще не зовсiм
роз'ятрилась, i тому не поспiшав, але намагався занурюватись  якомога глибше
i сильнiше. Щоб вона вiдчула всю його силу. I коли вона, зрештою, почала вся
аж  тремтiти,  вiн кiлькома сильними  i  швидкими ударами  докiнчив  справу.
Товстуха зарепетувала  на  весь  голос,  засучила  ногами. I  почала  хапати
жменями  намул  i  мазати Омельковi лице i  спину...  Потiм  вони пiднялись,
зайшли у воду  i, не  змовляючись, почали один одного обмивати вiд намулу...
Коли вони  вiдмились, вона показала: "Ходiмо поласу?мо  черешнями... "  Вони
сидiли  один навпроти одного,  ?ли черешнi i стрiляли черешневими кiсточками
один в  одного. ?й це  страшенно сподобалось, особливо, як Омелько поцiлював
?й у сосцi...
     - Ото,  синку, зробив я дурницю. Поперся,  добра б йому не було, на той
берег.  До тих чорнявок. Нi, брешу, тiльки  тро?  були чорнявi. А  четверта,
Магда,  була  руда.  Всi вони йшли на ярмарок,  несли повнi кошики черешень.
Коли  чорнявки  побачили,  що  я перебрався  через ту бурхливу  рiчку,  вони
втекли.  А  Магда  лишилась. Вона  була  просто  вражена,  що  я  не  тiльки
наважився, а й  неушкодженим подолав бистрину. Посмiха?ться менi так приязно
i запрошу? скуштувати черешень та ?? коржикiв. Потiм витяга? вона таку дивну
пляшку - внизу пузата, а горло тонке i отаке довге. I каже, що це найсолодше
угорське  вино  i  да? менi, щоб  я  скуштував. Я  так, може три-чотири рази
ковтнув.  А  менi  як  зашумить  у  головi,  як  закрутиться. Отут  би  менi
схаменутись, а я ще й ще ковтаю. Смiшно менi зробилося, що я враз сп'янiв...
Був я  геть п'яний,  а все ж згадав про кобилку. Вийшов на берег  iз  кущiв.
Дивлюсь на свiй берег i не бачу нi кобилки, нi лошати. Як тверезий я полiз у
воду, то тепер, геть п'яний, нi митi не вагаючись, кинувся у  шалений потiк.
I нараз вiдчуваю: руки й ноги наче скаменiли, не хочуть мене слухатись  i на
дно тягнуть... Ледь-ледь не захлинувся i виповз на свiй  берег. Та якось вже
вчепився за лози та й звiвся на  ноги. А ноги мене ну зовсiм не тримають. Та
треба йти шукати мо?х рiдненьких коникiв...
     - Батьку! Ота Магда - вона чародiйка i чародiйським вином вас напо?ла.
     - Е-е-е-е, синку. Тут  не в  чарах  справа -  я  себе виснажив  важкими
вiйськовими  вправами. У  мене тодi отакеннi м'язи наросли. Вiд вправ я став
сильним, як нiколи, а до  пиття геть, ну геть,  ослаб... Ну, пiдвiвся я, щоб
бiгти та шукати коней. I тут, я-ак  лупоне мене ззаду в потилицю. Раз! - все
перекинулось догори ногами, розлетiлось на всi боки. Прийшов я до пам'ятi, а
рухатись так важко, так  важко...  Тiльки ступлю крок - бiль б'? в тiм'я i в
потилицю, все в очах тьмариться. ?й Богу, якби мiг плакати,  то  плакав би -
легше  б  стало... Якось  вже додибав туди, де  лишив кобилу  з  лошам... Нi
кобилки, нi лошати. На  травi  i  по кущах  розкиданi рештки  мо?х  лахiв...
Добре, що шапку в розвилку  мiж гiлками не помiтили  та шаблю не здогадались
бiля  ковбаньки шукати. Але пiхви поцупили. I сiдло татарське лишили  - дуже
примiтне. Позбирав все, що лишилось. Пiдперезався сагайдачний ременем поверх
сорочки,  бо й  штани  забрали,  повiсив лук  i сагайдак. Пов'язав  сiдло  з
порожнiми торбами i на одне плече поклав. Голу шаблю на друге плече i виповз
на шлях... Чвалаю битим шляхом - а нi де нi душi. В  головi раз по  раз наче
хто з мушкета  стрiля?. Як крiзь туман бачу: ось i село на обрi? об'явилось.
Але зовсiм менi млосно зробилось. Зiйшов я зi шляху та сiв пiд деревом. I не
доберу: чи то я умлiваю вiд болю, чи дрiмаю вiд слабостi... Коли щось рипить
i наче  гуркотить. Визирнув я  обережно з-за дерева. Бачу:  товстий дядечко,
наче на корчмаря схожий, штовха? поперед себе возика. I просто в тi заростi,
де я притулився. I  все вiн озира?ться, все оберта?ться. I видно, дуже, дуже
поспiша?... Я  вiд болю геть  здихаю, але я якось  напружився i вийшов  з-за
дерева. Як побачив  мене цей  товстун iз  шаблею в  руцi - як дремене  геть.
Пострибав,  як кiзонька,  хоча  отакенне  черево  мав. Возик вiн кинув. А  у
возику лежала ота сама мишаста сука. Помордована вона  була страшенно. Шкiра
з  голови з  половиною вуха  висить на  око. Обидвi переднi лапи перебитi. З
розпорото? пахвини звиса? петля кишок. Але ще дихала.
     Сам я конаю вiд болю,  а, вiрнiше, вiд слабостi. Але шкода менi  стало:
живе сотворiння. Пов'язав  ?й лапи ликом - щоб не сiпалась. Перетяг з возика
на чисту траву. Першим дiлом запхав кишки в рану. Взяв свою голку улюблену -
чогось вона в мене була  на рiвна, а крива, i двiчi прошив  рану. А шити  не
боявся, бо бачив, як  наш  псар зашивав панського  хорта пiсля  полювання на
вепра. Цi  падлюки поцупили  мiй  турецький  мушкет, але  порохiвницю,  бач,
лишили.  А в нiй  було повно  найкращого  пилку вiд плавуна. Цей  пилок i  в
затравочний порох найкращий, i  для ракет незамiнний.  А як  рани го?ть - ти
сам на Лисковi  бачив. Присипав  я  зашиту  рану  та  й заходився над мордою
бiдолашно?  суки...  Перебитi лапи поприв'язував до паличок. Накосив  шаблею
здоровенну купу татарського зiлля. I вмостив на ньому на возику пiдрихтовану
суку. Та ще й вмостив на возик сiдло i спорожнiлi мо?  сакви. I попер возика
по  шляху...  Дивна  штука: почав  конаючу суку доглядати -  i самому  стало
легше.  Довго  я  йшов,  довго  й  важко.  Але,  зрештою, дiйшов  до  Чорно?
фортецi... Збiглася вся  залога i поселяни, що фортецю  ремонтували. Всi, як
один, вирячились  на  мене. А  я кажу  ?м,  щоб коменданта покликали. Вийшов
комендант  i почав кричати на мене, чого я в такому виглядi i де я пропився?
Я не став йому нiчого пояснювати,  тiльки витяг листа iз шапки i подав йому.
Комендант  прочитав листа  i  тiльки сказав: "Гут". Став я  служити в Чорнiй
фортецi...  Все,  що належить  по  службi  вояцькiй  робити,  робив.  Ну  i,
звичайно, iз сукою порався.
     Спочатку кiлька  днiв вона була геть погана: здавалось,  що наче ось ще
один подих  - i скона?. Але  я все одно ?? доглядав  як  рiдну  дитину, рибу
навiть  ловив  i мiняв  у поселян-робiтникiв на яйця й молоко.  Вiвсяну кашу
цiдив крiзь ганчiрку i тим слизом через дудку, що вставляв у горлянку, живив
суку!  I почала вона оклигувати... Так воно одне  до одного  пiдiйшло, що  я
може  бiльше за  всiх стирчав на мурах  фортецi.  З  височенних мурiв Чорно?
фортецi я побачив, як на широку долину у вигинi нашо? рiчки щодня приганяють
табун коней. Бо тут у невисоких горах хоч якiсь дощi випадали, а в туркiв iз
весни посуха.  От  вони найкращих коней i приганяли сюди, на цю  велетенську
оболонь. Я  й питаю в словака Янiчка, мого напарника: "Невже  нiхто й жодно?
кобилки не звiв? Тут бiля води стiльки кущiв та очерету! Такi схованки. "
     Янiчек i каже:  "Турок не дурень. Вони перед табуном висилають попереду
цiлу зграю псiв. Один такий пес-карабаш вовка загризе. Тi карабашi оббiгають
всi кущi i купини. Хiба ти не бачив псiв? "
     "Та бачив, -  кажу. - Тiльки не зауважив, як вони по кущах нишпорять...
" От  тодi я й замислив  одну хитрiсть. Тiльки без суки нiчого  б не вийшло.
Тому я з усiх сил старався, щоб сука прийшла в повну силу. У борги залiз - а
купував курчат, варив юшку, бовтанкою з молока та  я?ць  годував. Посуха тим
часом  скаженiла.  Рiчка мiлiла, руча? з  наших гiр все слабiшали. Турки все
ближче  й ближче почали пiдганяти свiй табун  до Чорно?  фортецi.  Бо тут ще
добра трава  лишилась.  Моя  сука, я ?? Магдою назвав на зло  отiй, що  мене
вином  напо?ла, стала весела, дуже грайлива. Я зрозумiв  тодi: час настав. У
мене вже був заготовлений ланцюг i  ошийник з колючками...  I я посадовив ??
на ланцюг i запер у сво?й келi?. Зброю  приготував, як  на останнiй смертний
бiй. У поселян купив два шкiряних мiхи. У цигана-коваля купив закрутку. Коли
все приготував, попрохав у коменданта день вiдпустки, бо хочу рибу в ямах за
горбами половити. Комендант  похитав головою i каже:  "Дурно  головою важиш.
Туди турки можуть наскочити. I гайдуки там бувають. "  Я тодi кажу: "Зо мною
Магда. Як я  не дочую - вона почу?.  " "Ну, дивися... " Взяв я велику вершу,
що сам ?? заздалегiдь виплiв, i вийшов iз  фортецi. А  у вершу я поклав все,
що треба для мого походу проти туркiв. Був саме шалено спекотний полудень. Я
пiшов через горби, нiби  до  рiчки на захiд. Але тiльки я заховався вiд очей
сторожi,  що вартувала на вежi, то зразу побiг до потiчку.  Там, де  потiчок
допливав тонкою цiвкою до рiчки, я спинився. Я швидко  надув шкiрянi  мiхи i
пов'язав  ?х мiж собою. Припасував до них зброю, линви та вуздечки. А  згори
все  прикрив хмизом,  немовби  то - купа смiття, що  потоком несе.  А  вершу
поставив  у яму, де потiчок  вливався у рiчку... Та й  поплив, прикриваючись
хмизом. I Магда поруч мене - я ?? за обручку тримаю. Коли доплив до низького
берега  Оболонi, я  пiдштовхнув Магду,  щоб  вона вилазила  на  берег.  Вона
вилiзла  i сто?ть, хвостом  метеля? - мене  на берег запрошу?. Тодi я махнув
рукою i кажу: "Iди". Тут з оболонi повiяв вiтерець i потягло густим кiнським
духом.  Менi  аж серце  закалатало!  Магда  теж захвилювалась,  як  вiтерець
повiяв. Пiдняла морду, покрутила туди-сюди носом - i як  помчить на пасовище
через купини  i  ковбанi. Я  тихо,  але  швидко, поплив до  першого  звороту
берега.  Там було  найнебезпечнiше мiсце - майже  не росли там нi очерет, нi
осока. Нiщо мене  вiд  берега  там  не прикривало. Коли я обережно i  швидко
обминув перший зворот берега, потихеньку пiдплив до кущiв рогози.
     Визирнув:  а що там  робиться на  оболонi.  I бачу ось  що: межи кущами
верболозу гаса? моя Магда. А за нею цiла череда  отакенних карабашiв... Менi
аж дух перехопило, коли подумав, що оцi песики могли мене заскочити... I  я,
скiльки було сил, поплив до броду, де турки переганяють  табун на оболонь...
Звичайно,  якби була велика  залога в Чорнiй  фортецi,  турки б  i  носа  не
потикали на оболонь. Або платили вiдступне, щоб ми по
     них iз  гакiвниць  не стрiляли. Як вилiз  я бiля броду,  зразу  натерся
свiжим кiнським кiзяком, намулом i зiллям. Зробився сущим чортякою - брудний
i смердючий. Але  головне, що цими пахощами людський  дух перебив. I плазом,
плазом, та якомога  швидше, поспiшив на  черевi  до  купи коней. Вони  якраз
позаходили у хирявий затiнок вербичок. Отут,  справдi, ? чим похвалитись. Як
вужака я  прослизнув  до  найкращо? кобилки  i спокiйно  загнуздав ??.  Менi
навiть  не вiрилось,  що  я  зможу так легко впоратись  iз  гнiдою кобилкою.
Прив'язав ?? до куща. I ще двох кобилок  прихопив. На однiй була вуздечка, а
другiй просто петлю на шию накинув.  I вона не  пручалась. Пов'язав ?х трьох
однi?ю  линвою  i потихеньку, прихиляючись до них, прикриваючись ними, повiв
до води. Певно таки тодi зо  мною була Матiр Божа. I закрила мене полуденною
югою  вiд   невiрних  бусурман.  От  дивлюсь:  вилiз  турок  iз  благенького
курiнчика, подивився просто на  "мо?х" кобилок, за якими я стояв. Подивився,
подивився  i  спокiйненько  залiз назад у  затiнок. Але я  боявся,  що  мене
почують карабашi.  Дуже була страшна слава про  них. Та ?м було  не  до мого
запаху.  Вони справдi  показилися.  Карабашi  гризлися шалено,  без гавкоту.
Тiльки  харчали i тихенько гарчали.  Кожен хотiв вибороти собi суку... Ну, а
я, тим часом, перегнав кобилок через оболонь i переплив з ними через  рiчку.
Мiсце там було зручне -  яр пiдходив до самiсiнько? води. Вилiз iз рiчки - i
зразу  в лiсi. Перегнав я кобилок до ручаю крутими проходами. I дуже щасливо
-  жодна не зiрвалась,, жодна  не  повередилась.  Такi  добронравнi  кобилки
дiстались.  Я  добре ?х заховав  у зеленiй ущелинi  -  там i струмочок з-пiд
скелi  ще витiкав i  ще й  трава  не вигорiла.  Ну, першим дiлом одмився вiд
бруду. Потiм витяг вершу. Видно  в той день  зо мною i святий Миколай був! У
вершi сидiв оттакенний сом... Вiднiс я сома  комендантовi. I вiдпросився я в
нього на кермесу, тобто на ярмарок iз гулянкою.
     А та кермеса мала бути в тому селi, бiля якого мене пограбували...  Про
те,  як  я  продавав   турецьких   кобилок  -  що  говорити.  Поторгувались,
поторгувались та  й  ударили по  руках... Ну  й пiшов я до корчми, як продав
кобилок.  Нi, боронь  Боже,  не пити. Корчмар до мене  зразу  з  такою самою
пляшкою,  як i  ота  в муро? Магди. Я  показую: "Геть вино! Неси гуляш. " У!
Добре я тодi нажерся. На цiлий тиждень наперед на?вся.
     А  чого?  А того,  що мене схопили гайдуки одного  князя, володаря  тих
земель...
     - Батьку! Хiба ви не могли ?х подужати?
     -  Подужати...  Я  виходжу  з  корчми - з  обох  бокiв  менi  пiд ребра
пiдставленi. А  ззаду пiд лопатку так легенько поколюють... Я й не пручався,
як руки в'язали - до горлянки ятаган турецький приставили...
     - А що вони з вами далi зробили?
     - Погнали мене пiшки  на арканi, як полоненого, до  замку. 1 всiх трьох
турецьких  кобилок  погнали  до  замку.  Люди,  що   в  мене  коней  купили,
репетували,? валт  зняли, вимагали, щоб ?м грошi  вiддали... Але хто ?х  там
слухав?  Де селянина  слухають? Та  нiде в  свiтi!.. Привели  мене  до  того
вельможного князя. I вiн почав щось менi говорити. Я  кажу,  що я не розумiю
по-угорському. Вiн  зразу як завола?. Пiдскочили  гайдуки  i почали  нагаями
мене шмагати.  Куди  менi  до  них  iз мо?ю татарською  нагайкою.  Так  мене
вiдрихтували, що весь одяг  у кровi був.  Одшмагали i кинули до льоху.  Цiлу
добу лежав i  нiхто  й води  не  дав. Без серця  народ.  Потiм  знайшли десь
тлумача, нашого, православного десь iз Дуклявського перевалу... Привели мене
до князя знов. I пита? вiн мене ось що: з ким я викрав княжих маток i кому i
де  я продав  iнших кобилок?  Я тодi  розлютився вiд несправедливостi i кажу
князевi  що це  мене  на його  землi пограбували:  забрали в мене кобилку  з
бiлозорим лошам. А цi кобилки - то моя турецька здобич. Не вiрять менi, знов
б'ють. Я ?м кричу,  що за тиждень  у  мо?? суки тiчка  кiнчиться i вона сюди
прибiжить. I це доказ, що я  коней у туркiв викрав.  За  тi слова мене  знов
вiдшмагали. Я тодi прошу князя,  щоб  вiн надiслав гiнця до Чорно? фортецi i
комендант ствердить, що я  козак, а служу  в  нього стрiльцем на мурах. Отут
сам  князь мене як вжучить  в  лице. I  аж зайшовся в лайцi. Тлумач переклав
менi, що його свiтлiсть,  князь, з нiмецьким  гiвном не  зна?ться, що i  сам
комендант i його кнехти -  гiвно, злодi?, брехуни i боягузи. Тодi я замовчав
i не став бiльше  нi справдовуватись, нi просити. Мене ще пошмагали  i  знов
кинули до льоху пiд вежею...  Слава Богу,  хоч цебро води поставили i  миску
сухарiв.  Пiдупав  я  духом: якщо Магда  не прибiжить  сюди  -  менi кiнець.
Повiсять. Та доля знов зглянулась надi мною. На якийсь день приходять тлумач
i стражник, обидва  смiються: "Магда прибiгла. " Ну, я зрадiв: всi побачать,
що я  не брехав.  Гiшпанська  сука  - мiй  головний доказ... Пiднiма?мося  в
кордегардiю. При дверях, мiж вартовими сто?ть ота мура Магда. А кошика в не?
вигляда?  та  чортова  зелена  пляшка  з  тим  чортовим  вином. Я  тодi кажу
тлумачевi: "Скажи ?й, що через оту пляшку в мене кобилу i дивне лоша вкрали.
Через те я й сюди  потрапив. Бо на кий бiс менi тi турецькi кобили,  якби  в
мине лишились мо? конi?! " А вона смi?ться: "Тут у  тебе нiчого не вкрадуть,
можеш пити! Я тобi принесла коржiв i сиру i винограду. Чого тобi ще треба? "
Я  кажу: "Пiди в  Чорну  фортецю.  Нехай дасть листа, що  я його  кнехтi.  "
"Добре, - смi?ться  Магда, - пiду. Тiльки дай, я тебе поцiлую. "  I так  при
всiх мене в губи як засмокче... Листа вiд коменданта Цумбуша вона дiстала. А
тiльки  до  княжо? фортецi  не  донесла. Бо мене вже випустили i я  з  сукою
повертався до Чорно? фортецi.
     - Що, справдi, сука прибiгла туди? Як вона дорогу знайшла?
     -  Того менi не об'явлено,  як вона знайшла... А  той князь був великий
любитель  собак. Вiн страшенно розчулився,  коли йому сказали, що Магда бiля
замково?  брами  скавулить. Сам до мене  в льох спустився i наказав вiдкрити
грати.... Хотiв вiн погладити Магду - вона як загарчить на нього. Тут вiн ще
бiльше розчулився i каже  менi:  "Я вiд  тебе  чекаю  подарунка: ощениться -
принеси менi  сучку i песика. " Я кажу: "Якщо  свiтлiший князь вiддасть менi
мою турецьку кобилу. Бо пiшки та ще босому важко кам'янистим шляхом iти. А в
мене тво?, найсвiтлiший князю, гайдуки чоботи забрали. "
     Князь менi й каже:  "Турецьку кобилу ти собi сам добудеш, хитрий русiн.
А турецьких цуцикiв  я  обов'язково  чекаю.  "  Так  i  не  вiддав менi  цей
найсвiтлiший  гiвнюк мо?? частки з турецького  лупу... А  коли я  повертався
додому  iз княжо? в'язницi, здибав мурую  Магду  на битiм  шляху. Вона несла
князю листа вiд мого Цумбуша...
     - Батьку, батьку! А що було далi?
     - О! Багато чого було. Потiм про мене весь той кордон тiльки й говорив.
Одне геройство було, поки з Магдою був...
     - З тi?ю гiшпанською сукою? Ви з нею ще коней викрали?,
     - Та нi... Я про руду Магду... А конi турецькi теж були. I дукати були.
Справжнi, червонi, як сонце... I  княжим гайдукам вiдплатив. Як  живi,  то й
зараз  пам'ятають... А  найсвiтлiшому  угорському князю  я  пiднiс турецьких
цуцикiв, добра б йому не було!.. Ну от - вже й час таганувати...  I  Омелько
спинив коней i собаку на затишнiй зеленiй галявинi пiд височенними тополями.


        9. КРОВ НА ПОГАНОЙ ЛУЖЕ
     Ще  день  i  двi ночi  вони  йшли  до  броду.  I коли  вони рано вранцi
пiдступили до липового гаю над дорогою, малий  вже i  не пам'ятав про гостру
набiжну лихоманку.
     Все було  точнiсiнько так, як розповiдав Омелько. Особливо  були  гарнi
височеннi  липи, що  нiби  просадом накривали глибоку  осадку дороги.  А вiд
могутнiх сiрих скель на тому боцi рiчки аж дух захоплювало.
     Вони про?хали  цим  нiби  ровом,  проходом пiд липовим отишшям.  Прохiд
кiнчався перед самiсiнькою водою.
     Спiшились i розвантажили коней.
     - Треба перевiрити, чи весняна повiнь не вимила ями.
     Коней вели через прозорi струменi i пiщане дно було наче перед очима.
     Тепла, як  парне  молоко,  вода  в  найглибших мiсцях сягала  малому до
пiдборiддя.
     Коли  вони  вже  виходили  на схил скелястого берега, мiж ?хнiми ногами
пронеслася зграя наполоханих риб.
     - Батьку! Риби! Живi риби!
     - Хочеш вловити?
     - Ага. У нас  на хуторi нема? рiчки. Коли я був маленьким, нам принесли
здалеку карасiв, живих. Баба цiлу пательню насмажила.
     - Гаразд, зроблю тобi вудку. Але спочатку подивимось, що там нагорi.
     Повели коней крученим проходом мiж велетенськими брилами каменю.
     Вийшли  на рiвне. Лiворуч, нiби позначаючи звиви рiчки, великими купами
пiдiймались срiблястi верби  та  темно-зеленi  розлогi  тополi. Просто перед
ними стелилась рiвнина, заросла
     буйними травами та поодинокими кущами, а далi на узвишшi  чорнiла стiна
соснового лiсу.
     - Он бачиш: така нiби  плямка  перед лiсом? То  старезна сосна, розбита
блискавкою. Вiд не? почина?ться  дорога на хутiр...  А тепер ходiмо на лiвий
берег. Я липи пiдсiкатиму, а ти лови рибу. Щоб нам добра юшка була...
     Омелько витяг iз перекидно? торби  малесенького  козубочка.  А звiдтiля
клубок волосiнi, сплетено? iз бiлого кiнського  волосу  та маленький кований
гачок. Приладнав до волосiнi грузило iз шматочка кулi та поплавець прив'язав
iз сосново? кори.  А тодi озирнувся,  чи нема поблизу  де добро? лiщини, щоб
вирiзати вудлище. Просто над ними, на схилi круглого пагорба пiднялись майже
до липових гiлок три здоровенних кущi лiщини.
     Вони видерлися по крутому схилу округлого горба до тих кущiв. Вирiзаючи
найдовший пагiн, Омелько нахилився до самого корiння.
     - Синку,  щось  там  зблиснуло.  У  тебе  руки маленькi  - межи пагонiв
пролiзуть.
     Малий  засунув  руку  межи пагонiв i  витяг  блискучу  жовту  трубку  з
округлим навершям.
     - Ого, синку!  Та  це  золота рукоять  меча.  Бачиш:  ось наче  iржавий
вухналь стирчить. Оце все, що вiд  клинка лишилось. З'?ла iржа  крицю... Бог
iз  ним, iз  золотом...  Принеси  менi коникiв, я один раз  тобi наживлю  на
гачок. Потiм сам управляйся. Тiльки не закидай туди, де кущi й корчi.
     Малий  побiг з вудкою  до води, а  Омелько,  пiдкинувши кiлька разiв на
долонi ваговиту золоту трубку, недбало жбурнув ?? до торби.
     Омелько  вiдрубував двi  крайнi липи  там, де,  на його гадку, найкраще
перекривався прохiд.  I за кожним ударом його  замашно? сокири прокочувалась
луна над водою, вiдбиваючись вiд сiрих скель.
     Тiльки малий  закинув снасть  з великим рожевокрилим  коником, як якась
велика риба об'явилась iз коричнево? глибини i рвонула наживку.
     Довелось бiгти у заростi високо? трави i ловити принаду. I  знов прудка
риба  зiрвала  коника,  лишивши  хлопчиковi голого гачка.  Риба  була.  Риба
вистрибувала просто  на  коника, що  падав у воду. Але хлопчик  нiяк  не мiг
пiдсiкти рибу - занадто-швидко смикав i все витягав голий гачок.
     Вiд невдач  вiн розхвилювався i вколов собi пальця,  коли насаджував на
гачок  останнього коника.  Закинувши снасть, вудлисько  затис  пiд  пахвою i
почав висмоктувати кров iз пальця. Тому й пропустив ту мить, коли риба хапа?
наживку,  i  не  смикнув поспiшно. А тiльки  тодi  отямився, коли  вудлисько
щосили  шарпонуло,  i воно ледь не вилетiло  з-пiд  пахви. Схопив прут обома
руками. Вудилисько зiгнулось  до води горбатою дугою,  а волосiнь бiгала  то
туди, то сюди, з бризками розсiкаючи воду.
     - Я вловив! Я вловив! Поможiть!
     На крик хлопчика першим прискакав Бубка,  а тодi вже пiдiйшов Омелько з
сокирою в руцi.
     - Диви, добрим рибалкою станеш. - Похвалив  Омелько,  перебираючи з рук
хлопчика вудлище. Вiн поводив, поводив,  щоб  риба заморилась  i тiльки тодi
витяг прудкого чорноспинного головеня, може в лiкоть завдовжки.
     - Тепер дiло пiде. Але треба спочатку копанку зробити.
     - А для чого?
     - Щоб риба живою лишалась, поки ти на юшку наловиш.
     Малий притяг лопату, Омелько копнув  кiлька  разiв, i вода вмить залила
ямку. Голованя й пустили туди.
     - Лови. Може з тебе рибацький отаман буде.
     Хоч у  малого ще не раз  зривало  наживку, а  проте  на  добру юшку вiн
наловив.
     Юшку  варили без  цибулi та петрушки, окропу i моркви. I хлiба в них не
було.
     Та однак все, до останнього плавця обсмоктали. Аж посоловiли вiд цiлого
казана густо? юшки.
     - Тепер,  синку, добре вимий  казанок. Та  звари вiвсянку Бубцi з мало?
торбинки. А менi ще треба ясеневих кiлочкiв нарубати.
     Поки малий чистив казанок та  варив  вiвсянку  Бубцi i  годував  його з
широкого  лопухового  листа, Омелько з шаленою швидкiстю  нарубав  кiлочки з
молодих ясенiв.
     - А тепер пiдкинь у вогонь трiсок - треба добре кiлки обпалити.
     - Для чого?
     -  Обпаленi  вiстря набагато  твердiшi. Таким  вiстрям як  наконечником
можна людину  протнути...  Поки я  гартуватиму  кiлки,  повизбируй всi свiжi
трiски  в  одну купу  отамо  в опадку. До найменшо?  трiсочки.  Щоб не  було
нiякого слiду.
     Та не тiльки наказав хлопчиковi позбирати слiди цi?? хитро? роботи. Вiн
порубаний бiлий стовбур затер сумiшшю землi, вугiлля i розтерто? зеленi.
     Козак викопав ямки при  виходi дороги з опадки. На  дно встромив гострi
обпаленi кiлки.
     Удвох iз малим вони  обклали кiлки рогозою, а згори притрусили  землею.
Ще й гiлками розрiвняли, щоб нiчого не було помiтно.
     - Заморився? - Спитав Омелько, нагрiбаючи у шкiряне вiдро,  видобуте iз
Степаново? торби  зайву  землю... -  Iди  по ласуй смородиною.  Ягода зовсiм
дозрiла.
     - Я... хочу ще рибу половити.
     - Спробуй. Хоча ще не час кльову... Iди...
     Було пiсля полудника, але спекота не спадала. Легенька юга розпливалась
над  рiчкою,  над  деревами. I  сонце на  безхмарнiм  небi  наче  огорталось
золотистою пеленою. Все завмирало, наче потроху затамовувало подих.
     У  високих  прибережних  травах малий з  великим зусиллям зловив кiлька
коникiв.
     До обiду вони злiтали з-пiд нiг цiлими  роями. А тепер, мов крiзь землю
провалились.
     З  першого закиду снастi риба взяла, i малий, о диво, пiдсiк ?? i витяг
довгасту срiбнобоку рибу.
     Не  встиг другий коник пiти пiд воду, як знов  взяло. Майже без перерви
вiн взяв п'ять свiтлосрiблястих прудких рибок.
     Пустив рибок у копанку. Та знов побiг на лужок ловити коникiв.
     Бiгав,  бiгав,  аж  захекався,  толочив  траву i,  нарештi,  з  великим
зусиллям вловив трьох коникiв.
     Одного насадив на гачка, двох заховав у ?диний закасаний рукав.
     Помчав  назад  до  броду  -  адже  риба  сама на гачок  чiплялась. Коли
пiдскочив до броду, то побачив, що вода скаламутилась
     Вода залива? рiнь. Вода покривала копанку з його срiблястим половом. На
його очах  iз копанки,  виставивши спиннi плавцi над поверхню, випливали  на
глибоку воду одна за одною всi п'ять рибинок.
     - Батьку! Вода! - Заволав малий. Але нiхто не вiдгукнувся.
     Малий  озирнувся - Омелька не було бiля  пасток на дорозi.  I коней  не
було видно з-за узвишшя.
     Малий озирнувся на рiчку -  каламутний плин  води  вже заливав  початок
проходу мiж скелями на тому боцi.
     Тодi побiг вiд рiчки до ?хнього стiйбища. Конi стояли, поклавши один на
одного  голови.  Бiля загасаючого багаття  сидiв  "батько"  Омелько.  Голову
поклав на  колiна, а колiна обхопив  руками.  Поруч лежали лук i  стрiли,  i
валялась шапка.
     - Батьку, батьку! Вода iде!
     Але Омелько не поворухнувся. Малий пiдскочив впритул до козака.
     Побачив: через густу  щетину  на  тiменi проходить тонкий  бiлий  шрам.
Чогось цей рiвний,  нiби пiд нитку, шрам  злякав хлопчика бiльше, нiж висока
вода i жовте гало навколо сонця.
     Вiн  почав  торсати   "батька"  Омелька   за  плече.   Омелько  лишався
непорушним.
     Але ожила його  рука  i наче сама собою вхопила  шапку i  кинула  ?? на
давно неголений череп. За  правицею ожила  лiвиця i запхала  лук  у налуччя.
Права тим часом заклала стрiлу в сагайдак.  I зразу ж за  цими дiями Омелько
встав  на весь  зрiст.  Його очi, завжди темнi, зараз зробились  свiтлими, а
зiницi звузились до чорних крапок.
     -  Плавати  вмi?ш?  -  Глухим, наче  не  сво?м  голосом  спитав  козак,
уп'явшись у малого сво?ми страшними зiницями.
     - Нi.
     - Тодi швидко на той берег. Знiмай лахи. Добре! Скручуй отако... Добре!

     Омелько щосили  свиснув  у пальцi, i наче з-пiд  землi вискочив Бубка з
висолопленим язиком.
     Омелько,  не сiдлаючи,  загнуздав  обох  коней  i повiв до  броду. Вода
вливалась пiнистими струменями у вовчi пастки з кiлками. Козак подивився  на
цi каламутнi потоки i махнув рукою.
     -  Бач,  як бува?:  копали,  ладнали... Та  на  все  Божа воля!.. Добре
вчепися у гриву i тримайся. Рота не вiдкривай. I не бiйся - я поруч.
     Омелько повiв коней вище  по течi? до  верболозу i там ступив  у  воду.
Бубка за ними полiз.
     ?х  зразу понесло  -  тiльки конi  вiдiрвались вiд  грунту  - i  швидко
прибило до правого берега. Малий вiд тако? швидкостi не встиг i злякатись.
     - Ти сиди тут i чекай мене. Лиска гляди. I Бубка буде з тобою. Все буде
гаразд. Не бiйся!
     I  швидко  потяг  Буланка у  воду. Коня  i людину крутонуло, пiдхопило,
понесло на середину води i затягло за зворот берега.
     З правого, вищого, берега хлопчик побачив, як, зрештою, кiнь i "батько"
Омелько  з'явились на  бистринi i попливли до лiвого. По стрiмкiй каламутнiй
водi, де ще  годину назад був пiщаний  схил, Омелько  прямував до покинутого
стiйбища.... ... Тiльки козак переправив на Буланковi цiлу копицю ?хнiх торб
i всякого начиння, раптом настали рудi сутiнки.
     Вiн завiв обох коней у затишок межи  скелями.  У  велику заглибину  пiд
середнiм, найбiльшим виступом кам'яно? стiни поскладав i  перекиднi торби, i
сiдла,  i мушкет, i лопати,  i  сокиру i  хлопчикову вудку. I туго скручений
жупан, i чоботи запхав туди.
     Вдяг козак сорочку i шаровари, а ноги не взував. I сказав:
     - Пiсля перших десь пiвнiв почнеться горобина нiч. А я до перших пiвнiв
вiдпочину. Щось менi дрiма?ться.  А ви з Бубкою,  глядiть,  добре  стережiть
мене.
     Омелько скоцюрбився,  притиснувся спиною до гарячого  каменя  i в  одну
мить заснув...
     Вiн вже добре поспав, коли хлопчик розбудив його.
     - Що там сталося? - З-пiд руки спитав Омелько.
     - Бiда, батьку! Бубка пропав.
     - Як пропав?
     -  Стрибнув  у  воду i  поплив  на той берег. Там  ще  гавкав.  А потiм
перестав...
     - А чи вiяв вiтер з того берега?
     - Тiльки що потягло з того берега. Аж сюди чути, як смородина пахне.
     - Отож  бо! Вони зараз у  дiбровi. Звiдсiля милi пiвтори, може  двi. Як
Бог дасть, завтра тут будуть.
     - Батьку, батьку! Ви все зна?те. А куди то Бубка подався?
     - Та я тобi й кажу - Бубка до них подався. Бо з ними сука, у яко? тiчка
почалась. При вiтрi добрi пси i за двi милi суку почують. От Бубка й  почув.
То й поперся пiд бурю та ще й через воду до  суки. Така вже його собача доля
- важити сво?ю собачою головою з-за  суки... А ти, ти - чатуй. Я ще полежу -
чогось менi дрiма?ться...
     За  якийсь  час  запанувала повна  темрява.  Простiр  темряви, гарячий,
липучий,  наповнився  плюскотом  води, шерхотом листя,  якимось  рипiнням  у
верховiттях верб, якимись криками i нiби плачем десь у лiсi.
     Малому чулося,  що хтось, i не один, пiдкрада?ться до  ?хньо?  затишно?
схованки  пiд  скелями. А батько його  не  захистить. Бо щось  дивне  з  ним
сьогоднi  дi?ться: спить, як п'яний, коли треба  стерегтись. I очi  в  нього
страшнi  зробились. Малому  стало дуже-дуже шкода самого себе. I вiн вiдчув,
що ось-ось вiн заплаче.
     - Синку! - Проказав iз темряви веселим i бадьорим голосом Омелько. - Ти
не  бiйся темряви, бо  скоро таке свiтло буде, що чорти в пеклi засумують. А
ми з тобою помолимось, щоб бiда нас обминула...
     Вони  вклякли навколiшки -  i малий повторював за  Омельком  всi  слова
молитви.
     I враз, тiльки вони скiнчили молитву,  на заходi, за вербами спалахнуло
небо високою рожевою загравою.
     Та грому не було ще чути.
     По  молитвi  Омелько  пiдвiвся,  огладив   обох  коней.  Бо  щось  вони
тупцювали, скидували головами. I коли небо спалахувало да легкими зiрницями,
було видно, як хвилюються тварини, як вони козирять наляканими очима.
     Небо на заходi все частiше спалахувало рожево-блакитним сяйвом.
     I десь, далеко-далеко, наче з-пiд землi починав чутись глухий гуркiт.
     - Не бiйся! Матiр Божа не видасть, блискавка не вдарить... ?сти хочеш?
     - Не хочу... А горобина нiч обов'язково буде?
     - А вона вже почалась.  Хiба не чу?ш, як  гуркiт наближа?ться? Хiба  не
бачиш,  як  блиска??.. Зранку вже  було видно, що пiде дощ - сьогоднi з ночi
роса  не випала.  А от що буде горобина  нiч, то тiльки тодi вiдчув,  коли у
тiменi запекло.
     - Батьку! То вас шаблею чи стрiлою по тiменi вдарили?
     - А ти вже  i шрам той роздивився? Зiркий ти, одначе! То i не шабля,  i
не стрiла. То позначка вiд Антихриста...
     - Батьку! То ви i з Антихристом зустрiчались?
     - Та зустрiвся, добра б йому не було!
     - А в якiй бусурменськiй землi ви його бачили?
     - Та в якiй там бусурменськiй!? У християнськiй Москвi!
     - А де це? Далеко?
     - Ота  Москва  знаходиться  у Московi?.  I  воно  далеченько. Хай  воно
сказиться!
     - А чого сказиться? Ви хiба там у полонi були?
     - Боронь  Боже,  синку!  I не  говори такого.  Хто з  нашого товариства
воював у Лiвонi?  з московитами i потрапив у полон - нiхто не повернувся. ?х
усiх доконали  у ту страшну зиму, коли Антихрист захопив Твер. Там  у  Тверi
однi  полоненi нiмцi,  половчани i нашi козаки сидiли у  в'язницi.  А хто  з
полоненикiв i  по хатах у тамтешнiх людей проживав. I нiхто  з чорних  людей
бранцiв  не  обкрадав, кривди  ?м не  чинив. Поки  не  прийшла ?хня смертная
година.  Бо той Антихрист, цар  ?хнiй Московський, Iван Васильович  ?хав  iз
усiм сво?м вiйськом воювати i грабувати сво? мiсто Новгород...
     - Батьку? Хiба таке бува?, щоб свiй город цар воював?
     - Синку! Чого тiльки у тiй Московi? не бува?... Там ото через рiк пiсля
тi?? зими  була  чума.  Так  щоб  пошесть не пiшла далi,  стрiльцi  забивали
дошками хати i хлiви  i усiх отако: i живих,  i хворих, мертвих i  скотину -
все геть палили...
     - Як татари у нас свиней на хуторi?
     - Точнiсiнько... А  потiм ще через рiк  вiд царського розору в Московi?
почався голод i скрiзь по селах люди ?ли людей... Ну, та цур йому, пек йому,
такому  гидкому. Слухай краще,  що далi було  у ?хнiй Тверi.  Його вiйсько -
опричниками називаються i носять чорнi  ряси з  каптуром - грабувало  кiлька
днiв те мiсто Тверь.  А що його опричники не могли потягти з собою на возах,
те Антихрист наказав спалити. Один простий чоловiк у Москвi розповiдав менi:
льон, коноплi,  сало, вiск, мед, кожi, полотно, вовну, збiжжя - отакою горою
склали  на  торжищi.  I  кiлька разiв  пiдпалювали,  поки  воно  все  почало
горiти...  I  перш, нiж по?хати  далi у  Новгород,  наказав  Антихрист  всiх
полонених до рiки ?хньо? Волги вивести. Як вивели, то ?х  порiзали, посiкли,
покололи i пiд кригу в  ополонки повкидали. Пiсля того Антихрист по?хав далi
грабувати  i  вбивати  сво?х  пiдданих... Другий  добрий  чоловiк  у  Москвi
оповiдав, що з того походу цар привiз пiвтисячi возiв добра: золото, срiбло,
самоцвiти,  парча  i всякi  iншi  коштовностi...  Отож,  всiх  лютих вигадок
турецьких,  татарських,  мавританських, гiшпанських, нiмецьких i лядських не
вистачить, щоб зрiвнятись iз московськими кровопивствами...
     - А чого ви, батьку., по?хали в таке страшне мiсто? Ви не знали, що там
такi лихi.
     -  Та  переказували бiглi московськi люди... Але вповнi  не  йняв вiри,
поки сам не побачив... Та й не сам я туди попхався... Прикликали мене старшi
козаки  i сказали: "Тiльки  ти  можеш  туди пiти по однiй нагальнiй справi i
назад вернутись.  "  Добре мене  вирядили. О  дву-кiнь  iшов. Ще й дали менi
провiдника  Iвашку.  Вiн  родом  був  iз  Московi?. Був вiн козак  справний,
моторний.   Кирпу  не  гнув,  братство  поважав,  грошей   не  жалiв...   Не
страхополох.  На турка  й  татарина у першiй  лавi  йшов.  I з  самопалу бив
влучно. Одним словом, добрий козак.
     А  як вже пiшли  ми московськими  землями,  страшними пущами, ще бiльше
прихилилось мо?  серце  до  нього. Бо  дорогу  знав,  як сво? п'ять пальцiв.
Такими  нетрями  веде, вже,  зда?ться: пропали!  Раз - i вивiв на просiлкову
стежку. Я його питаю: "Звiдки ти так добре зна?ш дорогу? " Вiн  смi?ться: "Я
цими стежками вiд лихих  людей бiгав... " Та коли вже лишилось до Москви два
днi  шляху,  почав  вiн  жалiтись:  "Треба  в  баньку  сходити,  попаритись.
Занедужав.  I нужа  почина? за?дати.  Треба  попаритись,  бо  пропаду!  "  Я
подивився на нього: справдi, аж сiрий зробився чоловiк, на гриву хилиться. Я
питаю: "А де а тут баня? " Iвашка  менi вiдказу?: "Он за тими перелiсками на
ямськiй дорозi... " Ви?хали ми до тi?? ямсько? дороги, i  там були i корчма,
i за?зд i велика баня над рiчкою... А добра б ?й не було!  Яка та баня була,
добру  казку  можна  розказати... Скажу тiльки,  щоб  ти  знав:  там  каменi
розжарюють до  бiлого,  а  тодi на них воду  ллють iз зiллям.  Вiд того пара
вибуха? цiлою хмарою.  I вiд то? пари, як хворий, то видужа?ш. А в здорового
i серце може луснути. З пари вибiгають на двiр геть голi.  Червонi вiд жару,
як печенi раки, люди стрибають у холодну рiчку.
     - I ви, батьку, стрибали?
     - Стрибав!  Бо не можна, щоб хтось у тобi чужого запримiтив... Парились
ми, парились,  та  й  не зчувся  я,  як  у  мого  Iвашки  приятелi  найлiпшi
об'явились.  Пиво принесли, потiм  оковита з'явилась. Хто з цього товариства
вдягнений,  хто голий.  П'ють, кричать... Танцювати й спiвати  почали всяких
дурних  пiсень... Десь дiвки й  молодицi взялись. I  теж -  хто  голяка, хто
вдягнений. Содом, справжнiй содом! Я почав потихеньку Iвашцi казати, щоб вiн
збирався, бо нас братство послало.  А вiн просто озвiрiв вiд оковито?. Всiма
керму?, на  всiх гирка?... Кричить  на мене: "Ти мене братством не лякай!  Я
сам  собi  отаман. Дивiться  на  нього!  - На мене пальцями тицька?.  -  Цей
посланець у  Москву самоцвiти везе... А як же - Москва поднос любiт. " Хто з
тих  пиякiв  нiчого  вже не тямить.  А  кiлька дебелих мужiв починають  мене
обступати. Мовчки. Хтось уже до дверей поспiша?, щоб коней мо?х захопити.  Я
двох ближчих як схоплю, як зiтну ?х лобами. Та на двiр, до коней. Тi вибiгли
за мною. Репетують: "Литовський шпигун. Тримайте його! " I хоч - п'янi, а на
сво?х коней видерлись i  погнались, собаки, за мною. Та мо? конi були кращi.
А  що дорога  та пряма  на  Москву, то наступного дня  був у стольнiм  градi
Москвi. На заставi не затримали, бо дав  стрiльцям по таляру. Сказав  ?м, що
по-п'янi грамоту  загубив,  то  й нема? в мене  подорожнього  листа...  Бач,
правду  сказав навiжений  той Iвашка:  "Москва  поднос любiт. " Торговi люди
мене  прихистили,  коней до  сво??  стайнi  поставили. Та бачу,  щось погане
дi?ться в  них у домi, якась гризота ?х мучить. Я думав,  що то, може,  з-за
мене?  Питаю.  Та  нi, говорять...  Тодi я змикитив i  питаю  у  найтихiшо?,
найубогiшо? дворово? дiвки: "Скажи менi, голубонько, чого це у вас люди такi
марнi  ходять?  "  Вона менi  й каже:  "А ти, казаче, аль  не в?да?ш  - царь
Грозний, Iван  Васiль?вiч,  завтра  на Поганой  Луже  буд?т  казнямi казнiть
люд?й. " "А яких людей? " "А всякiх i вс?х, сказивают. Кабацкий слуга Ванька
Холуй сказивал - брьов?н целу тищу возов свезлi на Поганую Лужу. Да прiв?злi
цепi ж?л?зния, да крюкi  мяснiцкiя. Да поставiлi котли о сто  вьод?р.  Да ти
сам,  соколiк, аль не слишiш, как топори стучат? " Прислухався - наче якийсь
гуркiт чути. Ну,  а я  вже  вiд господаря  наслухався про мученицьку  смерть
наших хлопцiв у  Тверi  та про царськi кровопивства у Новгородi тi?? зими. I
подумав  тодi: "Ось, Омельку,  вже справдi  твоя смерть  пiдступа?... "  Дав
таляра дiй  дiвцi: "Купи собi плат найгарнiший. " А вона мою руку з таляром,
ти  чу?ш: з  таляром вiдхиля?: "Завтра  вс?м смерть. Зачем мне на адiн  д?нь
дорогой плат?.. " Я ?й кажу: "Хочу один помолитись. Скажи, де менi пiти, щоб
менi нiхто не завадив? " Вона вiдповiда?: "Iдi ко мне в кл?тушку над хл?вом.
Туда кто пол?зет? " Пiднявся я туди i почав молитись.  Всi молитви, що знав,
проказав. I вiдчув: "Нi,  не згину завтра. "  I дiвцi дворовiй кажу: "Вiзьми
таляра! Як вiзьмеш, то нi ти не загинеш, нi я не загину... " А господарi мо?
вiд страху пили  всю нiч. Я,  щоб не пиячити  i ?м  перед  очима не маячити,
просидiв там собi над хлiвом... А там,  у Москвi, лiтнi ночi  дуже короткi i
свiтлi, як у нас темнi сутiнки... I от, коли розвиднiлось  зовсiм, от тодi я
добре почув,  як за тихими вулицями  стукотiли дзвiнкi сокири.  Далi  почали
фуркотiти  вози  по вуличних колодах. Задзвонили у дзвони  всi сорок-сороков
московських церков на вранiшню службу. А на вулицях мертво. Потихеньку вилiз
на  самiсiнький верх. Дивлюсь: на вулицях  жодно?  людини посполито?! Тiльки
скачуть туди i сюди отi людожери-опричники  зi  сталевими  ослопами в руках.
Ото найстрашнiшi  царськi пси!.. Потiм i ?х  на вулицях  не  стало... Тiльки
безпритульнi пси швендяли... Сонце пiднялось - скоро полудень.
     I тут - як вдарять  бубни та завиють сурми  у ?хнiй  головнiй фортецi -
Кремлi. Менi добре видно:  вiд Кремля  ?де на дивному  бiлому конi у золотiм
каптанi.  Оце, значить, i ?  ?хнiй цар,  ?хнiй Антихрист.  А  за ним  гарцю?
опрична братiя у чорних рясах з каптурами. Як поглянеш - серце заходиться! А
далi стрiльцi у червоних каптанах. Може й тисяча ?х було, а може й бiльше. I
ота  вся армада вела  юрму  пошарпаних, побитих нещасних в'язнiв у  залiзних
путах... Це побачивши, я заспоко?вся: якщо ведуть вже приречених на страту -
на  кий бiс хапати нових людей  та ще й на  вулицях...  I  отой  весь полк i
нещаснi  попрямували  на торжище. Потроху  i  бубни, i  сурми вiддалились  i
затихли... Я  вже вниз  лiзу, коли тут по  всiх вулицях  i провулках почався
страшенний  рейвах. Конi  iржуть, копитами  по  колодах гримлять,  у  садиби
ослопами -  опришники,  а стрiльцi бердишами б'ють: виганяють усiх чоловiкiв
на вулицю. I  все тi нелюди горлають: "Гойда! Гойда! Дивлюсь: на вулицях вже
повно  чоловiкiв.  Нiхто ?х не жене  - самi далi  на  Поганую Лужу  iдуть. Я
притьмом  спустився: знав, якщо ховатимусь - мене зi страху викажуть. А тодi
менi гаплик!  Тiльки загуркотiли - я  з  усiма чоловiками вийшов на  вулицю.
Iдуть тлуми  людей мовчки, тiльки тисячами нiг тупотять по соснових колодах.
Аж  за  серце  почина?  брати.  Зрештою прийшов я  на торжище, що на Поганой
Луже...  А там, а там, чого тiльки нема?: загорода,  як на  худобу, зроблена
вправними теслями. Новенькi  шибеницi стрiмлять у небо.  Два ряди  стовпiв з
гаками добре  вкопанi. Отакi хрести поставленi, як святого Андрiя  повiсили.
Ну, а людей -  кого вже за ребро гаком  зачепили, кого над казаном  киплячим
пiдвiсили  за  ноги...  А одного  дебелого  чоловiка,  прив'язали до отакого
навхресного  хреста i ллють йому окрiп на голову. Вiн захлина?ться, харчить,
корчиться,  аж собi суглоби  виверта?. А той  московський Антихрист зi свого
бiлого аргамака схилився i загляда?. Загляда?  на муки людськi, як сорока до
кiстки!  Ось почали  тi  опричники  у  чернецьких  рясах колi?вськими ножами
сiкти, як  капусту. А цей  цар- Антихрист ще ближче схилився i  нiяк не може
надивитись,  як той  у  судомах  корчиться... Однi  рожевi кiстки  на хрестi
висять, та пiд  хрестом кривавим -  купа кривавого м'яса та лайна:  iз нього
кишки випустили i розтоптали  по землi. Антихрист поморщив носа покляпого та
й вiд'?хав геть... Коли бачу: зiйшов на лобне мiсце.
     Всi замовкли. Нi пари  з  вуст.  Тiльки чути, як недорiзанi ще харчать.
Пiдняв  Антихрист  залiзний  свiй  ослоп i почав  щось казати. Я  всього  не
дiбрав. Бо й не близько стояв, та й мова московська, хоч i зрозумiла, та все
ж не наша. Тiльки добре  запам'ятав,  як вiн  на кiнець сказав: "Слухай, мiй
народ, мо? вiрнi? холопи. Мали  ми на думцi вимордувати  вас усiх до одного.
Але ми вже  зняли з вас свiй гнiв, холопи... "  Спочатку було зовсiм тихо, а
тодi як загорлають всi. Шапки кидають  угору, шапками вимахують i ревуть, аж
заходяться:  "Живi пр?благой  царь! Ти  хорошо  казнiш  iзменнiков... Смерть
злод?ям.  "  Ну  що за люди,  синку, скажи менi:  кат кривавий хотiв ?х усiх
вирiзати в  пень... а вони кричать йому: "Многая  л?та жiвi, пр?благой царь!
"?!!
     Омелько спересердя сплюнув i замовчав.
     Iз  заходу накочувався  гуркiт. Все  частiше небо  спалахувало  якимось
фiалковим свiтлом.
     - Батьку! А що вони йому зробили, що вiн ?х усiх рiзав?!
     - А хто його зна?? Добрi люди казали, що цар шука? все якусь зраду. Ну,
а  зрада, це  i  дiтям вiдомо,  завжди бува?  серед сво?х. Казали менi добрi
люди, що вiн уже половину сво?х старих друзiв  вирiзав. Та не  в тому злочин
Антихриста:  вiн  вирiзав  до ноги всю  челядь  тих бояр, яких  запiдозрив у
зрадi...  Чим  винен  конюх i його  дiточки  малi, яких  опричники у конюшнi
спалили?! Царськi  опричники навiть воду iз ставкiв випускали, щоб  риба без
води здохла... А що говорити? Антихрист вiн i  ? Антихрист. Як ото  вiн зняв
опалу  з  московитiв,  то  далi  почалось  таке,  що  нiякими  словами цього
розповiсти не  можна. До  самого полудника в'язнiв  кололи, рубали,  вiшали,
поливали окропом, варили в парi над казанами!.. Я  пiсля того кiлька днiв не
мiг ?сти. Пив  тiльки воду та оковиту... Це  ?диний раз  у життi було, щоб я
пиячив аж три днi...  Мо?  хазя? теж пили. Але вони закусювали. А  я не  мiг
нiчого в  рота взяти. I зараз оце тобi розповiдаю, а мене  знов нудить. Нiби
менi смердить  юшкою з людського м'яса та гарячим кривавим  лайном... А  мух
поназлiталось на Поганую Лужу!  Мабуть, з  усi??  Московi?.  Потiм Антихрист
удвох iз синком, той  теж  колов людей, об'?хали всю площу: перевiряли, а чи
всi,  що лежать у  кровi, справдi  поздихали.  Як  вiн  повернувся до  сво?х
ченцiв-душогубiв, вони  як  загорлають знову: "Гойда!  Гойда! " Вiн  щось ?м
сказав. Тут вони  як гикнуть, як вдарять нагаями, як потнуть острогами сво?х
коней.  I  всi вершники на людей поперли. Охопив страшний  жах  усю  Поганую
Лужу. Кинулися люди врозтiч. Хiба пiший кiнного пережене? Крайнi вiдскочили,
а  середнi збились купою,  тупцюють  на  мiсцi. Одне  одного давлять. I мене
затисли: не можу нi руки пiдняти, нi вдихнути на повнi груди. I бачу я через
людськi голови -  Антихрист скаче просто  на мене. I  тiльки чути несамовитi
зойки, хрускiт кiсток.  Ось  вiн вже за  двi саженi вiд мене. З-за  кiнсько?
морди бачу тiльки,  як горять його очi,  ну, чисто звiринi!  Як увi снi все:
наче поволi пiднiма? Антихрист свiй гострий ослоп i опуска? на мою голову. А
я нiяк  не можу вiдхилитись i  уникнути  удару.  Коли  Антихрист дiстав мене
ослопом, я почув, як трiснула моя шкiра на тiменi, i  як скригнуло вiстря по
кiстцi мого черепа. I так менi страшенно запекло, наче  справдi вогнем. I  в
очах, i у вухах, i в зубах. Хоча в мене  зуби нiколи не болiли.  Нiколи... I
от пiсля того,  як заго?лась рана, почала траплятись зо мною  напасть: перед
дуже, дуже сильною грозою  та перед сильною заметiллю  почина?  менi  вогнем
пекти голову. Нiби  хто вдяга? менi на череп розпечену залiзну сiтку. А тодi
враз засинаю мертвим сном. Слава Богу, що сплю мало. Це  сьогоднi тiльки так
довго спав. Це певний знак, що буде шалена гроза...
     Коли Омелько доказав  останнi слова,  спалахи  блискавок вже раз-по-раз
запалювали всю небесну баню.
     Гуркотiло все ближче i ближче. Але дощ не капав.
     Тiльки захiдний  вiтер  тягнув  все  пружнiше  над каменями над  водою,
гостро шелестiв тонким вербовим листям, гудiв у могутнiх кронах липового гаю
на лiвiм березi. У  закапелок  пiд  скелею,  де  сховались мандрiвцi,  несло
зiрванi  листки, сухi бадилини, трiски,  пiсок i грудочки землi. I крутило в
проходi все це смiття тугим стовпом. Ось i блиснуло шалено слiпучим свiтлом.
I  зразу ж,  без перерви лупонув  страшний грiм, аж  земля струсилась. Гроза
примчала до  них.  Вiтер  вдарив  пронизливим свистом.  Знов  бiлий слiпучий
спалах.
     Одночасно зi спалахом лупонув грiм. Вiд нього i земля заколивалась.
     Вiд нього заклало вуха.
     Конi шарпались за кожним вибухом грому. Та козак мiцно тримав поводи. I
вiн пiднявся на повен зрiст, щоб краще стримувати тварин.
     При  спалахах малий  бачив, як Омелько намага?ться огладити, заспоко?ти
обох гриванiв, наче щось ?м говорить. Але бачив тiльки,  як ворушаться вуста
козака.
     Малий  нiчого не  чув -  кожний  удар  грому робив  його  на якийсь час
глухим.
     I,  нарештi, злива  вдарила  з  неба  справжнiм потопом. Гарячi  пружнi
струменi  били навскiсно у землю, у скелi з такою  силою, що  розбивались на
водяний пил.
     Конi перестали вихати, здригатись усi?ю шкiрою.
     Вони обо? притиснулись до Омелька мордами. I вiн, не випускаючи поводiв
з лiвицi, правицею гладив по черзi то Буланка, то Лиска.
     Через короткi й  рiвнi промiжки часу спалахували блискавки одночасно  з
оглушливим громом i двигтiнням землi.
     Блискавки  били звiдусiль.  Вибухало, розколювалось гуркотом  все небо.
Злива  несла  сво?  шаленi струменi  i вдаряла ними  i  у кам'яний  захисток
втiкачiв. При  вибухах свiтла  було видно, як струменi, вдарившись  у скелi,
перетворюються на водяний молочно-бiлий дим.
     Нараз  спалахнуло i  вдарило  iз  неймовiрною,  шаленою  силою за самою
скелею.
     Вiд струсу вивалився  уламок каменю i впав поруч iз Омельком. Уламок не
менший кiнсько? голови.
     Омелько промок до нитки, як  тiльки звiвся на ноги.  Малий, хоч сидiв у
затишку,  та  цупке  полотно  просякло  вологою вiд  того  водяного пилу, що
наповнив собою весь простiр.  Коли  малий  вiдчув, що вiн геть вимок, вiн не
став ховатись  у  закуток пiд скелею,  а  теж  пiдвiвся  i став до  "батька"
Омелька, прихопив сво?ми пальчиками мокрi поводи.
     Коли спалахнуло  блакитне  сяйво блискавки, малий побачив,  що "батько"
повернув до нього мокре вусате лице i кивнув  схвально:  "Молодець! Дбай про
коней! " Козак i малий стояли удвох  у проходi мiж  скелями, а  гаряча  вода
потiчками стiкала зi скелi i обмивала ?м ноги.
     На  якусь  мить блискавки наче  припинились. Омелько тодi  нахилився  i
промовив хлопчиковi:
     - Тако? гарячо? зливи я i в Африцi не пам'ятаю...
     Вiн  певно щось  ще  говорив,  та  за  рiчкою проти них  постала  стiна
слiпучого свiтла, i все навколо струсонулось у гуркотi грому.
     По слiпучому  вибуховi  блискавки  запала чорна  щiльна темрява. Тiльки
невпинний шум оскаженiло? рiчки i  зливи.  Омелько прихопив малого за плече,
нахилився до нього i сказав йому:
     - Злякався?
     -  Батьку!  Я нiчого  не чую.  Менi вуха  позакладало. Омелько поляскав
малого по плечу: "Не бiйся, i все буде гаразд. "
     I знов ударили блискавки одна за  одною на тому боцi. Якраз  у  круглий
пагорб iз старезними липами.
     Коли громова луна  вiдлетiла, i козак i хлопчик почули трiск за рiчкою.
Але iз-за скелi вони не бачили, що там сталося.
     Вiтер поволi видихався.
     I злива вже не хльоскала тугими струменями, а просто ливма лила.
     I блискавки наче зачепились за лiс i били там, i били.
     - Батьку! Я пiду подивлюсь, що там трiщало.
     - Не рипайся! Рiчка пiднялась  просто до нас. Ще яких пiв-саженi - ноги
нам поми?. Хiба не чу?ш?
     Аж тут знов на лiвому березi вдарила блискавка i освiтила все навкруги,
як удень.
     Малий у повнiй темрявi вiдчайдушно зарепетував.
     - Батьку! Батьку! Змi?! До нас повзуть змi?!.. Високо в хмарах над ними
пролетiла  блискавка  i грiм  упав ?м на  голови.  Та  блискавка  висвiтлила
холодною блакиттю прохiд мiж скелями.
     У каламутних дощових струмках чорнi лискучi  гади  прудко долали прохiд
мiж скелями. Вони поспiшали на луки, звиваючись iз неймовiрною швидкiстю.
     Омелько прокричав малому на вухо:
     - То не змi?! То вугрi! Дуже смачна риба.
     - А-а-а... Я зараз, як блисне, вловлю.
     У цю мить вище по течi?, над старими вербами, вибухнула блискавка.
     Козак i малий  в  просвiтi мiж каменями  побачили, як розкололась крона
найвищо? верби, i ?? частини опадають у темряву.
     - Стiй на мiсцi! Не час!
     Блискавки знов почали  наздоганяти одна одну.  Земля,  вода  i  повiтря
струшувались вiд громових ударiв.
     А вугрi все плазували проходом.  Потiм якось  непомiтно, а злива почала
вщухати.  Блискавки  кудись вiдлетiли  на  схiд,  i  тiльки  ще  довго-довго
звiдтiля чувся гуркiт.
     Ось i дощ бiльше не крапав. Темрява послабилась. Потроху стало видно.
     Але сiре хмарне небо, здавалось,  все  придавлю?  до землi. В  сутiнках
стало видно, як iде тепла пара вiд затихаючих струменiв води.
     Чорнi води  рiки не дiйшли до мандрiвцiв може на пiвсаженi. I з них все
ще  час  вiд часу виринали вугрi  i змi?лись  проходом, не  звертаючи нiяко?
уваги на коней i людей.
     Тут вже при свiтлi сiрого  ранку малий не втерпiв i кинувся ?х  ловити.
Схопити йому вдавалось, але втримати ?х вiн не мiг.
     -  Облиш! Куди  там  вугря i в'юна руками ловити?  Кудись вони на берег
лiзуть, значить, така ?х доля...
     Малий  невдоволено  вiдiйшов  вiд череди вугрiв i визирнув з проходу на
рiчку.
     - Батьку, нашi липи поваляло.
     Омелько, все ще не випускаючи поводiв iз рук, визирнув iз схованки.
     На тому боцi буря повалила не тiльки  пiдрубанi липи. Половина круглого
горба була оголена.
     Потрощенi  липи  велетенськими  купами  покрили схiдний  схил  круглого
пагорба. Тепер по горбу була вiльна дорога до само? води. Далi на схiд лiвий
берег занурився у воду до самих верхiвок шелюгу та лiщини.
     Тепер, щоб переправитись конем уплав,  треба було з крутого горба зразу
спуститись у воду i плисти до скель. Вiд заходу не було нiяко? можливостi  -
з рудо? води скрiзь стирчали вершки кущiв та напiвзатонулi поламанi верби та
тополi.
     Ще блискавка вiдколола вiд найбiльшо?  та найвищо? липи половину крони.
Ця гора  гiлок i  листя  упала точно  на прохiд.  Вiд  уцiлiло? частини  над
проходом навскiсно стирчала товстенна гiлка.
     По козацькому проходу з-пiд уламкiв липи випливали каламутнi потоки.
     Рiчка розлилась  на повну  силу  i стрiмко несла каламутнi води. Пружнi
струменi  закручували  всяке  смiття,  невеличкi  деревця,  поламанi  гiлки,
загиблих птахiв. Бiля стовбурiв i бiля пагонiв кущiв  шумувала брудна пiна i
збиралось смiття.
     Малий таки  не  втримався  i кинувся на  вугрiв,  що продовжували  свою
незрозумiлу путь на луки.
     Вiн  плазом упав  у проходi, намагаючись схопити цих прудких  довженних
риб.
     Та вугрi вислизали з-пiд його рук.
     Вiн борсався в грязюцi, намагаючись схопити здобич, яка ось пiд руками,
а не вiзьмеш.
     Омелько,  сторожко тримаючи поводи притихлих  коней, з веселою усмiшкою
споглядав, як хлопчик намага?ться спiймати вугря.
     Однi  риби  блискавичними  кидками змi?ного  тiла  уникали  хлопчикових
пальцiв. Iншi вислизали вже тодi, коли  вiн таки прихоплював ?х i пiднiмався
з грязюки, щоб вiднести до перекидних торб.
     I ось найбiльший, може, у  три лiктi, вислизнув з хлопчикових пальцiв i
рвонувся за зворот скелi, до густо? трави. Малий скочив на ноги i кинувся за
рибою. Ось зараз зеленоспинний, срiбнобокий вугор зануриться у густi заростi
мокро? трави. Малий у вiдчайдушному стрибку просто впав  на слизьку  рибу. I
впився в рибу пальцями. Риба викручувалась, вигиналась  кiльцями, звивалась,
як справжня змiя.
     А малому пальцi звело судомою,  так вiн стиснув рибу. I ось перекаляний
грязюкою,  потовченою травою,  риб'ячим  слизом,  хлопчик  звiвся  на  ноги.
Пiдiйшов до Омелька з пiднятими руками.
     - ?й же Богу, з тебе щось буде! - Засмiявся Омелько. - Пiднеси ближче!
     I Омелько рiзким рухом сво?х залiзних пальцiв притиснув голову вугревi.
Риба кiлька разiв сильно шарпонулась i обвисла срiблястим пасом.
     - Ми зваримо з не? юшку?
     - I не зваримо, i не вжаримо. Вода - он яка руда  жижа. I сухого дерева
нiде а нi трiски.
     - А що ж тодi з нею робити?
     - Тримай коней. Я ?? посолю та скручу i загорну в ганчiрку.
     Коли в лiсi  затагануемо, тодi спечемо...  А  тепер - роздягайся.  Дай,
викручу тво? дахи...
     Малий  голяка  стрибав по  мокрiй  травi  за  скелею,  цокотiв зубами i
приказував:
     - А менi не холодно! А менi не холодно!
     - Синку,  iди сюди!  -  Покликав Омелько  вiд закапелка  пiд скелею.  -
Вдягай  оцю  сорочку.  Буде тобi як ряса. Це Кринчина сорочка,  царство йому
Небесне. Вдягай, вдягай, не бiйся, вона  не з мерця знята. Ти  ж сам  бачив:
татарськi пси все з нього здерли... У них теж нема сухого палива. I вони теж
порають коней. Як тiльки вони чогось пiдснiдають, зразу поженуть за нами...
     - А може ?х грiм побив?
     - Якби... Але я вiдчуваю, що скоро вони тут будуть. Отож, збираймося.
     Вони сухим шматтям,  що  було в торбах,  обтерли  насухо коней. Кожного
оглянули вiд храпа до крупа, вiд чубка до копит. I напо?ли чистою водою,  бо
Омелько здогадався пiдсадити хлопчика на скелю i той  iз заглибини  на верху
скелi начерпав  кiлька казанкiв  чисто? води.  Ще  й у  баклагу нацiдили  на
Дорогу.
     Поки  Омелько  сiдлав коней  та приладнував торби й iнше сво?  начиння,
малий побiг вздовж берега. Щоб краще роздивитись, що  там ще сталося на тому
боцi. Та й за якусь хвилю повернувся:
     - Батьку! Там вода опада?. I там ще таке страшне...
     - Знов хтось на деревi об'явився?
     - Нi-i-iiii! Там  людськi кiстяки  i черепи  голiв об'явились.  Там  зi
сходу схил обвалився i воно все об'явилось!
     - Добре!  Подивимось,  що воно за кiстяки  вилiзли... А  от  штани тво?
покладемо на круп Лисковi. У нього кров гаряча - нехай сушить.
     - А вашi, батьку?
     - Я i вогкi вдягну. У мене  шкiра витривала. А в тебе вiд мокрих штанiв
можуть  на срацi  вавки пiти... Тепер  засиплемо нашим гриваням останнiй наш
овес. Якщо живi лишимося, треба вже на базар ?хати.
     Коли  Омелько надягав на Лиска шальку,  вiд  дотику  його  руки кiнська
грива  пiднялась вгору  i  так  стояла. Омелько  перехрестився  i  здивовано
протяг:
     - А таки щось сьогоднi таки та буде.
     - Буря? Знов буря?
     - Нi. У мене голова ясна, як нiколи. Я на три днi наперед виспався.
     - А я не спав i спати не хочу!
     - А ?сти хочеш?
     - Хочу. От якби мого вугря покуштувати...
     -  Ну, до вугря ще довго.  Та й козлятина ще не  готова.  Вiзьмемо ми з
тобою  по таранi.  А одну  на запас лишимо. По?мо та й пiдемо подивимось  на
кiстяки.
     Козак i  малий  вилiзли на  пiдсохлий верх  брили. Малому випала пузата
тарань з iкрою. Вiн  зразу  видер iкру всю i поклав  поруч  на  камiнь,  щоб
смачним  закусити. Вони швидко з'?ли рибу, i малий  вже потягся  до iкри, як
Буланко нашорошив  вуха i пiдвiв  високо голову.  Лиско  теж задер  голову i
нашорошив вуха на лiвий берег.
     -  Ну,  синку, час штани натягати.  Та  сорочку добре заправ. Та очкура
хороше засиль.
     Омелько схопив малого за руки i швидко спустив униз на вогку землю, сам
легко зiстрибнув i вмить був у шароварах i при збро?.
     I, низько пригнувшись, прича?вся у кам'яному проходi.
     -  Що тепер буде? - Спитав  малий, пiдскакуючи до коней i хапаючи Лиска
за повiд.
     - Як добре подивимось, то побачимо. Як побачимо - то й зрозумi?мо.
     I розбитi липи, i кущi i розмита земля круглого пагорба - все оповивала
вогка блакитна юга. Немов у повiтрi склився блакитний димок.
     В  паркому  теплому  повiтрi  кожен, кожен шерхiт,  кожен плюскiт  наче
помножувався багатократно i розлiтався на всi боки.
     Спочатку  втiкачi почули хрускiт гiлок, плюскiт води,  слабкий, хрипкий
собачий брехiт. Далi - i напруженi людськi голоси.
     Вершники неквапно, притримуючи раз по  раз  коней,  ви?хали  на вершину
круглого пагорба.
     За  останнiми двома вершниками,  а всього ?х було десятеро,  на  сворах
плуганилось  п'ять  гончакiв.  Собаки  все  спинялись.  Хворобливо  вигинали
хребти, немов  хотiли спорожнитись, здригались у судорогах i знов тяглися за
псарями.
     - Впiзнав? - Прошепотiв Омелько до малого.
     - Ага! Отой у бiлiй свитi був. Отой худий у синiм жупанi був... Iще отi
два псарi були... А оцього, чепурного, не було...
     -  Т-с-с-с!..  Це ?хнiй сотник. Бач,  як цей покатоличений  перевертень
убрався? Ото на головi в нього блищить  сталева мiсюрка. I кольчуга справна.
Карабiн  за  плечима. Дивися:  i лук, i  стрiли,  i шабля i спис.  Ще й  два
пiстолi при сiдлi в кобурах. Та ще й сталевий  щит взяло i кончар... Це  вiн
на  одного мене так вирядився.  А  де  ж це  стерво було, як людей на  зарiз
гнали?!
     Омелько поклав руку на плече хлопчику.
     - Тихо веди коней за