---------------------------------------------------------------
     © Copyright Юрий Логвин
     E-mail: hadeda@ukrpost.net
     OCR: KYTY3OB mchief@komos.ru, 07.09.2001
---------------------------------------------------------------

     Yuri Logvyn "Traces on the plynth"
     © Cоpyright Юрий Логвин, 2001
     Подготовка, корректура 15.11.2001 by KYTY3OB
     Данное художественное произведение распространяется в электронной форме с
     ведома  и  согласия автора  произведения на  некоммерческой  основе при условии
     сохранения  целостности   и  неизменности  текста,  включая  сохранение настоящего
     уведомления. Любое  коммерческое  использование настоящего  текста  без ведома и
     прямого согласия автора HЕ ДОПУСКАЕТСЯ.
     По   вопросам   коммерческого    использования   данного   произведения обращайтесь
     непосредственно к автору по адресу:
     E-mail:    luo_wentong@yahoo.com   Тел.    (380    44)    235-2595   Юрий Логвин (Yuri Logvyn)









     СтарЁючий  майстер  ретельно позначив  усЁ болонки зрубу, позначив  усЁ
частини будови - вЁд вЁконець-заволок до сволокЁв на всЁх поверхах. Тому вЁн
не втручався тепер у роботу хлопцЁв - знав, усе добре зроблять.
     ЗдоровЁ, вправнЁ хлопцЁ поскидали кожухи та свитки Ё, закасавши рукава,
мЁцно  пЁдперезавшись, знЁмали вЁнець  за  вЁнцем  дубового  зрубу. ДзвенЁло
вистояне  дерево,  з  шерхотом  Ё   трЁском  обсипався  тиньк  помальованих,
помережаних стЁн.  ?дучий  пил туманом  розповзався  подвЁр'ям,  викочувався
через вЁдкритЁ ворота на вулицю.
     Тихо, тихо сЁялись снЁжинки, десь спЁвали величальну пЁсню молодому.
     А старий майстер забирав усе сво? добро з Верхнього МЁста.
     Наче  зацЁпенЁлий, дивився вЁн  на  хмари крейдяного пилу,  що огортали
залишки зрубу. Як гаряче зараз його робЁтникам! Он то один, то другий утирав
з чола рясний пЁт.
     А майстровЁ  прохолодно. Холод  тепер  часто  пройма?  його спрацьоване
тЁло.  А ще  частЁше  прохолодою проймало  його душу, колись таку веселу  та
гарячу.
     Коли вони з  дядьком повернулись Ёз далеких сонячних ОбезЁв  Ё  йшли на
уклЁн до городника, то  побачили  за  паколлям  предовгого  тину мури  СофЁ?
Свято?,  зведенЁ  не менш,  як  на  двЁ  косих  саженЁ.  Мури згори  накритЁ
солом'яними кулями. ? ?х згори притрусив перший снЁг.
     Коли вони збиралися в далекЁ Обези по золото, свинець Ё мЁдь, то будова
була велетенським мурашником, а гомЁн стояв, плив звЁдсЁля над мЁстом.
     Тепер  за  паколлям тину не було колотнечЁ, гомону, гуркоту, не  рипЁли
вози, не дзвенЁли сокири й молотки. ТЁльки вЁд ям з вапном клубочилась густа
пара.
     ? все довкола  засипав, засЁвав  пухкий снЁг. СнЁг невагомим покривалом
огортав золоте, ще не опале листя, ховав  у  бЁлому смарагдовЁ  стеблини  ще
живо? трави.  ВЁн тодЁ  зняв обезьку  кошлату шапку  Ё  звЁв до  неба  лице.
ПрохолоднЁ снЁжинки гамували лихоманку чекання... Ось зарипЁли ворота. Зараз
вЁдкриються навстЁж,  Ё через них ви?здять сани з  болонками. А  на болонках
позначки, поставленЁ його рукою. Повезуть  цЁ  болонки на ПодЁл, Ё почне вЁн
там складати ?х у зруб на новому подвЁр'?.
     А  тут, у  Верхньому  МЁстЁ, на  будовЁ Свято?  СофЁ?, на впорядкуваннЁ
подвЁр'я  Ё  служби,  на  виведеннЁ Золотих  ворЁт проминуло  бЁльш  нЁж три
десятилЁття його життя.
     Клубочилась ?дуча курява, а майстровЁ  згадалися тумани над ЁрпЁнськими
болотами,  як  вони в  такий  туман  переходять бродом на правий берег. Знов
згадалась золота  подорож в Обези. НайщасливЁша подорож його  життя. У синЁй
водЁ  вЁддзеркалення  крутобокого,  наче  Ёз золотих  дошок,  бойового човна
варязького.  СЁчуть золотЁ весла бЁрюзу води, напнулось колесом, засвЁтилось
срЁблом вЁтрило. Дзвенять  вЁд  напружено?  гонитви крутЁ боки  човна,  рЁже
високий Ё гострий  нЁс  теплу  днЁпрову  воду. А  вЁн,  самотужки пЁдбираючи
мелодЁю, спЁва? вЁншування могутнЁм веслярам.
     Он там далеко-далеко внизу  в  одну мить скресла  крига, опали снЁги  з
дерев  Ё лугЁв,  зацвЁли  Ё  осипали  золотим пилом верби  Ё  шелюг,  Ё  все
зазеленЁло, зацвЁло, Ё повЁнь в одну мить опала. ?  пливе-плине далеко внизу
човен,  мина?   одмЁлини,  темнЁ  смуги   вогко?  рЁнЁ,  смарагдовЁ  заростЁ
прибережних га?в.
     ВЁн сто?ть тут угорЁ, на  височенних ки?вських кручах, ще скутих довгою
зимою, Ё  згаду?, як вЁн, малий тодЁ, видерся по штагах  на рею, примостився
на   самЁм  вершечку   Ё   спогляда?  близькЁ   смарагдовЁ,   а   далекЁ   -
блакитно-бЁрюзовЁ - приднЁпровськЁ гори.
     ?  не озирнеться  назад,  власне, не зазирне в  майбутн?, щоб  побачити
засипанЁ  ще  снЁгом  схили Верхнього  мЁста Ё  вгледЁти  десь високо-високо
самого  себе. Сивого,  у  сЁрЁй  вовчЁй  шапцЁ,  згорбленого,  Ёз  глибокими
зморшками на худому обличчЁ,
     А  вЁн,  сивоусий  майстер  бачить його,  малого, веселого  мандрЁвця й
спЁвця, як вЁн дряпа?ться по штагах на рею.
     ? нЁчого майстровЁ не шкода з усЁх лЁт прожитих.
     ТЁльки шкода тЁ?? безжурностЁ, що минула, розвЁялась, пролетЁла птахом,
продзвенЁла  пЁснею Ё розтала  над  блакиттю  ДнЁпрових плесЁв, над  золотом
ДнЁпрово? рЁнЁ.
     За цей час збудували Святу СофЁю.
     Господар РусЁ, великий каган Ярослав укрЁпив  життя Ё порядок  "Руською
Правдою", змЁцнив во?в Ё ощадливо зЁбрав срЁбло Ё злато.
     Минули й славнЁ походи супроти ворохобних сусЁдЁв.
     Наближався час братовбивчих чвар межи нащадками Ярослава.
     НЁхто з його  синЁв не  зможе бути ?диним  справжнЁм каганом, стовпом Ё
опорою влади на РусЁ.
     ? старЁючий майстер знав про це Ё полишав Верхн? МЁсто. Зда?ться, тепер
от Ё настав час згадати  слова тмутороканського Ёудея-мЁняйлу, що казав тодЁ
хлопчику: "Люби працю, зневажай багатство Ё не приязнЁ Ёз владою!'
     ТодЁ  малий не  мЁг  второпати,  чого ж цей  багатий мЁняйла каже  такЁ
слова. Все, здавалось, заперечувало  йому. ХЁба то праця - мЁняти золото? Чи
мЁг  вЁн зневажати багатство,  на якому сидЁв? ?  чому не водити  дружби  Ёз
владою? Якби вЁн сам  не пригощав ключника  князя Мстислава, хЁба б вЁн такЁ
достатки  зЁбрав  у ТмутороканЁ?.. Але тепер майстер дещо починав розумЁти з
того початку в ТмутороканЁ... Хоча, власне, почалось все не в ТмутороканЁ, а
тодЁ, в  кЁнцЁ травня, у далекому древлянському  селЁ. ? все  почалось через
дядька його.




     Малий бЁгав за сво?м дядьком, Ё тому його прозвали ПЁвником.  Бо дядько
прозивався ПЁвень.  ? був  людиною пЁдневЁльною. ВЁн  потрапив  до боярина у
кабалу. Позичив срЁбло, щоб купити собЁ  коня.  Та  кЁнь за чотири днЁ здох.
Отож лишився дядько без коня Ё срЁбла Ё став закупом боярина Судомировича.
     Тому, коли з Ки?ва до садиби  прибув княжий гонець Ё загадав  людей  на
спорудження ки?вських укрЁплень, боярський управитель  загадав ?хати во град
дядьковЁ ПЁвневЁ та ще кЁльком челядникам.
     Як почув про те ПЁвник, одразу побЁг у село. Був вЁн малого  зросту, та
й лЁтами ще не вийшов, а проте вЁдзначався кмЁтливЁстю Ё тямучЁстю.
     Зразу  кинувся  до прапрабаби, бо  ??  всЁ поважали, слухали  Ё  навЁть
побоювались.
     ПЁвник пав перед  нею навколЁшки Ё почав  прохати, щоб вона заступилась
перед батьком та матЁр'ю, Ё щоб вони вЁдпустили його з дядьком до Ки?ва.
     - А дуже хочеш до Ки?ва по?хати?
     - БЁльше за все на свЁтЁ!
     Прапрабаба заплющила очЁ. Довго, довго мовчала, потЁм ?? рука на головЁ
хлопчика  здригнулась Ё  вона  тихим, але твердим  голосом проказала: "ПЁди,
поклич батька!", що без сумнЁву  значило  - ПЁвник по?де  до  Ки?ва  разом з
дядьком ПЁвнем.
     ? ось тепер з дозволу Ё благословення батька й матерЁ вЁн мЁг ?хати  до
Ки?ва разом з дядьком ПЁвнем.
     Нараз його посвистом покликали Ёз чагарЁв. Хлопчина озирнувся  - он  за
купою зеленЁ сховався дядько ПЁвень.  ВЁн мовчки пЁдманив  пальцем  до  себе
хлопчика.
     ? ось  вони йдуть болотною стежкою, дядько  несе здоровенний кошЁль для
вугЁлля.
     - Ось що. ПЁвнику! Слухай уважно! Йдемо  не по вугЁлля. Йдемо по мед. А
в кошелЁ всю снасть сховано. Не бЁйся - я не злодЁй. Ми йдемо не до липового
гаю, а  на старе  болото. Ти добре зна?ш - там, де сходяться землЁ боярська,
княжа та сЁльська. Там нЁчия земля.
     - Де ж там бортЁ? Там усе хирявий пЁдлЁсок та старЁ кривЁ сосни.
     - Побачиш!..
     ?  ось вони стоять  пЁд старою  товстою вЁльхою. ПЁд ногами хлюпа? руда
болотна вода.
     На чорнЁй  корЁ,  невисоко над  корЁнням  вирЁзано  дядькового  знака -
здибленого коня.
     Дядько повЁсив  кошЁль на криву сосонку  Ё витяг линву. На одному кЁнцЁ
мЁцна рогулька,  а на  другому кЁнцЁ  -  ще  рогулька, Ё до  не? припасован.
дощечки.
     Дядько прив'язав до  мокрих постолЁв залЁзнЁ пазурЁ, обв'язався линвою,
а стовбур обперезав сиром'ятним пасом. ВЁдкинувся  назад Ё почав рухатись по
чорному стовбуру. ВЁдкинеться на  ременЁ,  пЁдтягне  одну ногу, потЁм другу,
добре  втискуючи  залЁзнЁ пазурЁ в кору, Ё швидко тодЁ вже  випростову?ться,
ослабивши ремЁнь.
     ПЁвник  внизу,  задерши голову  Ё затамувавши подих,  пригляда?ться  до
кожного поруху дядька .
     Дядько дЁстався до ?овсго'Ё гЁлки, став на  не?.  Рипить. Малому все аж
стисло - вЁльха дерево слабке, ненадЁйне.
     Ось дядько перекида? рогульку на линвЁ за товстенний сучок. ПЁдтяга? на
линвЁ сЁдало, перевЁря?  його.  Обережно  сЁда? на нього. ВивЁльнивши ноги Ё
вЁдв'язавши пас, стравлю? линву Ё плавко  спуска?ться  до  верхЁвок очерету.
Зависа? над головою ПЁвника.
     - Подавай швидше торбу з горщиками, глек Ё личину! ? ножа!
     Дядько  надяга? шапку-личину з берести  та  кЁнського волосу.  Обв'язу?
линвочками сорочку Ё штани, щоб бджоли не проникли пЁд полотно.
     - Ти вЁзьми лика  Ё  все обв'яжи! Та шапку  добре  натягни! Та  вЁдЁйди
подалЁ! Та дивись пильно на всЁ боки! Прислухайся.
     Дядько  тягне  вЁльний  кЁнець линви,  Ё линва,  поволЁ посуваючись  по
змазаному салом гаку рогульки, пЁдносить дядька ПЁвня вгору, до само? бортЁ.
     Зав'язавши мЁцним, але простим вузлом линву, роздмуху? жар у  глечику з
дЁрочками.
     БЁлий молочний дим  огорта?  все  навколо туманом.  Дядько  з-за  спини
вихоплю? стару, надщерблену сокирку Ё двома ударами розширю? дЁрку дупла.
     ПЁвень  занурю? руку  в дупло  Ё переклада?  в горщик  здоровенну  кулю
золотих щЁльникЁв.
     Затим наповню? другЁ горщики золотими щЁльниками.
     Глечик з трутом висить на гЁлцЁ Ё курить молочним димом.
     Бджоли,   гудучи,   мов   далека   буря,   облЁпили  дядька   суцЁльним
золотаво-чорним шаром. Дядько щось кричить небожу, але зрозумЁти важко.
     Зрештою, дядько розв'язу? вузол линви Ё просто  летить униз. А, щоб  не
обпекти пальцЁ, обхоплю? линву полою свити.
     За дядьком пада? хмара бджЁл.
     Малий  пЁдлазить  пЁд  перевернутий  кошЁль,  але все  ж  кЁлька  бджЁл
проникли у схованку.  Вчепились  в  його сорочку.  ?  гудуть так страшно, що
серце холоне. ?, до того ж, не зна?ш, звЁдкЁля вони вжалять.
     Дядько пЁдхоплю? все начиння  Ё, розмахуючи  димлячим глечиком,  швидко
руша? до чагарЁв.
     Малий зводиться на тремтячЁ ноги Ё поспЁша? за ним.
     А над обома добичниками мстиво гудуть бджоли.
     ГустЁ чагарЁ рятують бортникЁв од бджолино? помсти. ? дядько, засипавши
в дЁрчастий глек зЁлля, розводить ще бЁльший, ще ?дучЁший дим.
     ТодЁ вже розбира?ться. Почина? струшувати, обирати спухлими пальцями Ёз
себе бджЁл. Хоча  вЁн надягав личину,  у нього спухле  лице, шия  Ё  руки. У
малого одне вухо вЁдвисло ледь не до плеча.
     Дядько  Ёз дна  торби  дЁста? ладунку  з жовтим мастилом Ё  змащу? вухо
небожу.
     ПотЁм береться за свою губу.
     Пекучий бЁль спочатку перетворю?ться на щЁмливу'сверблячку, а  потЁм  Ё
геть затуха?.
     - Дядьку! Вони не прилетять сюди? Ви ?х потравили димом?
     - Що, що, ПЁвнику! Я ?м Ё сотЁв з медом лишив, щоб вони не подохли. Ось
восени  повернемось  Ёз Ки?ва, Ё ще  вЁзьмемо...  Ми цього  року першЁ взяли
борть.  Глек дамо ковалевЁ за роботу. Решту  вЁзьмемо до Ки?ва.  БагатЁ люди
люблять  подарунки...  Ну, а  нашЁй  прапрабабЁ  понесеш  шматок забоценя. А
бЁльше - нЁ-нЁ!
     - Можна менЁ ножа полизати?
     - Бери.
     Кривий бортницький нЁж, що ним соти пЁдрЁзають, ПЁвник довго облизував.
     А дядько лише сво? пальцЁ обсмоктав, як зав'язав горщики липовим лубом.






     Челядники  боярськЁ пакували  припаси  з комори, начиння для  роботи на
будовЁ.
     А  дядьковЁ  ПЁвневЁ хотЁлося  мати  в Ки?вЁ  добру  сокиру  Ё  справну
рогатину.
     От  вЁн Ё  вирЁшив  зварити крицю  та й  понести до  ?хнього сЁльського
коваля, що славився сво?ю вправнЁстю по всЁх околицях.
     Дядько  й  небЁж,  тЁльки  заднЁло, взяли дерев'яний  заступ,  молоток,
здоровенний  кошЁль  на шлеях, щоб  за спиною тягти,  та й  почимчикували до
висохлого болота через пЁщанЁ пагорби.
     Дядько, поплювавши на долонЁ, заходився вЁдкидати верхнЁй  шар землЁ, в
якому  посплЁталося  корЁння трави, вЁдкрив чималий шмат пЁщаного пЁд?рунтя,
розкопирсав  пЁсок  Ё  дЁстався до  важко? червоно? речовини,  що нагадувала
водночас Ё глину, Ё перетлЁле рослинне корЁння.
     Дядько так  старався, що  пЁт  з  його  чола аж  сипався  на пЁсок,  на
пЁдсохлу свЁтлу руду Ё лишався там значками темних плямок.
     Малий теж не байдикував - з  кожно? грудки руди вЁн старанно обтрушував
пЁсок,  занадто  великЁ розбивав  молотком. Небавом  Ё кошик  був повний  до
верха.
     Коли дядько, крекнувши вЁд напруги, пЁдвЁвся  з повним кошелем на рЁвнЁ
ноги, лозини аж зарипЁли.  Однак  дядько поспЁшив уперто в  глибину  лЁсу до
вуглярЁв,
     ПЁвник пЁдтипом пострибав за ним, тягнучи на плечЁ  заступи, молоток  Ё
гострий кийок для подрЁбнення руди.
     ПЁд легким павЁтром над ними шелестЁли молодими листочками берези.
     А крЁзь аромат квЁтЁв на сонячних галявинах вже пробивався здаля ?дучий
запах дьогтю.
     Небавом  перед подорожнЁми вЁдкрилась  чи  то  галявина, чи то вирубка,
посеред яко? стояли чи то куренЁ, чи то копицЁ сЁна.
     ОднЁ високЁ  гостроверхЁ вибудови  горЁли червоним  полум'ям  Ё  чадЁли
чорним димом, другЁ були огорненЁ сивим прегустим димом, зовсЁм чорнЁ копицЁ
чадЁли тонесенькими цЁвками диму.
     Люди були бЁля довго? будЁвлЁ.
     Люди переливали дьоготь Ёз невеликого барила в дЁжку Ё ставили на колу.
     Дядько  полишив ПЁвника з  вантажем  Ё  рудою  пЁд  великим  деревом  у
мерехтливому блакитному затЁнку.
     До дядька  з риканням  кинулись  здоровеннЁ пси.  Та дядько схилився до
них, щось ?м лагЁдно проговорив, Ё вони до нього зразу ж привЁтливо замахали
кудлатими хвостами.
     Поки  дядько розмовляв Ёз старшими  робЁтниками,  ЁншЁ  вуглярЁ ставили
новий конус Ёз дзвЁнких дубових болонкЁв.
     Дядько з вуглярами у приязнЁ. Йому, вправному мисливцевЁ, вдавалось без
усяких  слЁдЁв брати  дичину  Ёз князЁвського лЁсу,  з боярського гаю. ? вЁн
здобиччю дЁлився з робЁтниками.
     ПриязнЁ  вуглярЁ  насипали  дядьковЁ  цЁлий мЁх  дзвЁнкого  та  легкого
дубового вугЁлля.
     Дядько  та  небЁж  довго не затримувались  у вуглярЁв,  а поспЁшили  до
рудного яру.
     Яр починався за сЁльським  валом. Там люди  брали глину, що тЁльки  тут
виходила серед пЁскЁв та торфовищ нагору бЁля ?хнього села.  Тут  всЁ варили
крицю для власних потреб.
     Видно було  чимало покинутих  домниць  рЁзного розмЁру. Одна  невеличка
домниця була згори розламана, Ё дядько ?? загодя пЁдмазав, пЁдрихтував.
     А тепер  вЁн швидко заповнив усю домницю вугЁллям та рудою, пересипавши
?х шарами.
     Як заправив Ё замазав  домницю, то  сЁли попо?сти,  бо  вже  смоктало й
рЁзало в кишках, так ?сти хотЁлося.
     ?  були хлЁб-загреба з попелом  на подЁ та  розваренЁ тогорЁчнЁ  гриби,
смачнЁшЁ за святковЁ на?дки.
     По  ?жЁ дядько  вЁдЁйшов  набЁк,  повернувшись  до болота,  вклякнув на
колЁна. Читав та?мний заговЁр на  добру крицю.  Так говорили  всЁ  люди, але
малий  знав,  що то  люди  кажуть молитву богу  Сварогу,  старому богу. А за
молитви старим богам карали Ё церква, Ё княжа влада.
     По молитвЁ ПЁвень  витяг Ёз  короба  мЁхи  Ё приладнав ?х  до  глиняних
трубок, що стирчали з домницЁ, Ё нав'язав до палицЁ каменЁ-важелЁ.
     Ось затис ПЁвень лЁвицею гриб-трутовик Ё кремЁнь жовтий, наче восковий.
Змах  правицЁ,  удар  смужкою   крицЁ,  червоний  рЁй  Ёскор.  ДалЁ  димЁння
берестяно? смуги.
     Ось Ё вугЁль зачервонився в домницЁ. Дядько швидко забив отвЁр глиняним
здоровим чЁпом, примазав густою глиною Ё вхопився, потяг за ручки мЁхЁв.
     Малому просто доводилось лягати на палицю,  щоб вага  йшла  вгору, а за
тим, щоб притискувала мЁх, Ё повЁтря з нього щоб вийшло.
     У домницЁ, в глибинЁ ?? нутра почали народжуватись якЁсь непевнЁ звуки.
Щось  там  нЁби  схлипувало, булькотЁло,  кахикало.  А з  горЁшнього  отвору
виривався снЁп Ёскор, сльозився прозорою смужкою чад.
     Домниця  розЁгрЁлась  так,  що навколо  пашЁло  жаром, Ё мокре вЁд поту
волосся вмить просихало вЁд гарячого повЁвання.
     ВЁд небувалого жару свЁжа глина  пЁшла павутинними  трЁщинами, Ё  з них
тягло кисло-солодким чадом.
     ПЁвнику запаморочилось у головЁ.
     Дядько  вЁдтяг  його  набЁк,  лаючи себе  за  необачнЁсть,  Ё  зразу  ж
заходився гнати обидва мЁхи.
     Якщо  хоч трохи згаяти час  Ё не задувати мЁхами  повЁтря, все пропаде.
Треба буде розколупувати домницю Ё все починати спочатку.
     Малий на прохолодному вЁтерцЁ, що  повЁвав вЁд лЁсу, поступово отямився
вЁд чаду. ТЁльки сили не було нЁяко? в м'язах.
     А дядько  все  бЁгав  вЁд  мЁху  до  мЁху  Ё щосили  вдував  повЁтря  в
розпечену, що аж свЁтилася рожевим, домницю.
     Коли дядько зауважив:  через отвЁр  не вилЁтають вже вогненЁ зЁрочки  -
вирЁшив: час закЁнчувати. Значить, вугЁлля вже вигорЁло.
     Довгою мЁцною  гострою  на кЁнцЁ дубовою  жердиною довбонув  ПЁвень  по
лЁтнику  у  глиняну  замазку.  Палиця  зайшла,  вЁн  крутонув нею Ё вивернув
назовнЁ глиняного чопа. КЁнець  палицЁ  спалахнув синЁм  вогнем.  З  отвору,
бризкаючи  вогненими краплями, вилився шлак. На  повЁтрЁ вЁн  почав темнЁти,
тахнути Ё швидко густЁти.
     Дядько  сидЁв  неподалЁк  домницЁ.  Добре  було  вЁд  ??  тепла.  Вона,
здавалось,  Ё  не збира?ться  вичахати. Хлопчик притулився до дядька Ё зразу
заснув.
     За валом, за гострим паколлям, у тесових стайнях заспЁвали першЁ пЁвнЁ.
     Старший  прикрив  свитою  меншого Ё  заходився все приводити  до  ладу:
начиння, ?жу, одяг, а тодЁ й коло домницЁ заходився.
     ? врештЁ-решт дЁстався  до нестерпимо-гарячо? крицЁ.  Вона  застигла на
днЁ нЁби товстим сталевим оладком. Мочаючи щораз рукавицЁ  у воду, обпалюючи
вуса  та  коротеньку борЁдку,  ПЁвень все  ж видобув  на  гору темноблакитну
крицю.
     Кинув крицю на один Ёз великих каменЁв, що  виростали  тут Ёз землЁ, Ё,
не жалЁючи себе, заходився вЁдбивати молотом, поки вона геть не затвердЁла.
     ВЁд гуркоту й дзвону малому сон вЁдлетЁв умить, Ё вЁн схопився на ноги.
     - Давай, допоможу! Давай!
     Дядько,  кивнувши на  згоду,  передав ручки  щипцЁв малому  Ё заходився
обЁруч гатити по крицЁ.
     ПЁсля кожного удару криця пЁдскакувала разом Ёз щипцями, Ё  хлопець теж
пЁдскакував.
     Дядько  досить швидко  вправився  з проковкою,  Ё товстий  оладок крицЁ
перетворився на сЁро-синЁй брусок металу.
     Була   вже  глибока  нЁч,   як  вони  пЁдкрЁпили  сво?   сили   сушеною
ведмежатиною, яку ще восени заготував дядько ПЁвень.
     ?ти до коваля вночЁ вони не наважились Ё продрЁмали бЁля домницЁ.
     Запугав  пугач  у сосновЁм  лЁсЁ,  Ё  пЁсля  того вони вже  не проспали
пЁвнЁв.
     ПЁшли пЁщаним белебнем до пЁщаного яру.
     За дубовим гостроверхим  тином село досипало останнЁ хвилЁ, додивлялось
останнЁ митЁ снЁв.
     Далеко  за  сивим житнЁм полем чорнЁв  лЁс,  над  яким згасали  останнЁ
зЁрки.
     На  узлЁссЁ  хрипко  Ё  сумко,  востанн?, певно,  перед днем, закричала
дремлюга.
     Мов  малесенька  фортеця за селом,  за  валом  стояла  окремо  Ковалева
садиба. Про всяк випадок - щоб Ёз кузнею не вигорЁло все село.
     Кузня стояла нижче, в яру,  окремо вЁд садиби. Проста кузня, один зруб.
Паколля ще врите з трьох бокЁв. А вгорЁ  була завЁса  з  розколотого лемеху.
УсерединЁ все було ретельно обмазане грубим шаром бЁло? глини.
     Правда, по роках  бЁла глина просякла  кЁптявою, димом Ё зробилась геть
чорна, як глупа нЁч.
     Коли дядько з небожем  досягли само?  кузнЁ, вгорЁ над  ними зЁ скрипом
розЁйшлися стулки ворЁт, Ё з'явився сам знаменитий коваль.
     Доброго зросту, у короткЁй лЁтнЁй свитЁ. Ставши на воротах, бризкнув Ёз
чашЁ на корову води, а тодЁ сказав у глибину двору:
     - Пускай!
     -  Бач, який  хитрун! - ЗашепотЁв ПЁвень небожевЁ. - Вигоня?  худобу на
пасовище Ё кропить водою з чаклунського гульбища. А  сам хрещений! НавЁть на
кузнЁ хрест вирЁзано!
     - А це допоможе?
     -  Коли  допоможе християнська  молитва...  А коли  бува? Ё  поганський
заговЁр.
     Дядько пЁдвЁвся, наказавши ПЁвнику сидЁти Ё не рипатись.
     Вони кланялись один одному, кивали головами. ПотЁм  щось перейшло з рук
дядька до рук коваля.
     ПотЁм говорив дядько, а коваль лише головою кивав.
     Кузню коваль вЁдЁмкнув довгим ключем.
     Може  б люди Ё дорЁкали ковалевЁ за замок, за те, що людей стережеться.
Але Ё ключ, Ё замок були його власно? роботи, Ё нЁхто нЁ слова не вимовив.
     Вийшов Ёз кузнЁ коваль у шкЁрянЁм лискучЁм фартусЁ. ВЁн нЁс повну жменю
жеврЁючого вугЁлля.
     Як ПЁвник те побачив, йому аж п'яти запекло.
     Коваль висипав жарини в купу вугЁлля.
     Дядько вхопився за важЁль мЁха, щосили потяг.
     Фуркнув  мЁх,  злетЁла хмарка  чорного  пилу, Ё  чорне  вугЁлля  почало
жеврЁти. ПотЁм полетЁли Ёскри, знялась хмарка вугЁльно? куряви.
     Коваль  всунув  крицю   до  горна.  ?  вона  почала  набувати  кольору,
розквЁтати сяйвом.
     Коваль  ухопив  губчастими щипцями  смугу Ё  передав ПЁвневЁ.  Поставив
зубило на смугу, ударив молотом Ё розсЁк смугу на два шмати.
     Один кинув на  землю, другий знов запхав у горнило. Коли метал розпЁкся
до бЁлого, коваль вихопив його Ё кинув на ковадло.
     Знов тримав дядько ПЁвень, а ковадь почав  той  шмат  кувати, загинаючи
навколо залЁзно? палицЁ.
     Смуга сходилась сво?ми кЁнцями, водночас вичахаючи.
     Коваль,  взявши  зЁгнуту  смугу,  пЁшов  до  зруба.  ?  щось  там довго
колупався з нею.
     ПЁвник хотЁв туди ступити й подивитись, та  дядько мовчки прихопив його
за руку, зробивши страшне лице: "Ти куди пха?шся?"
     Вийшов  коваль Ёз залЁзом, умащеним якимось  глиняним мастилом  там, де
кЁнцЁ сходилися.
     Коли  мастило  трохи пЁдсохло, вони удвох Ёз дядьком поклали  в горнило
метал Ё заходились щосили, в чотири руки, надимати мЁхи.
     Дядько стрибав, вигинався, налягав грудьми  на палицю, а коваль  тЁльки
здЁймав руку то вгору, то вниз.
     Коваль дивився  похмуро,  а коли над  обмазаним металом почали  злЁтати
Ёскри, та такЁ слЁпучЁ, що аж в очах болЁло, вЁн  нЁби повеселЁшав. ? згадав
про малого.
     -  Оце варимо  крицю,  -  пояснив вЁн, -  щоб не було шву видно, а тодЁ
доку?мо вже лезо сокири.
     Коваль витяг заготовку сокири. Прокував  тонесенькими молоточками. Враз
злетЁла  глиняна  шкаралупа  й  окали,  Ё  хлопчик  побачив залЁзо, блакитне
суцЁльне залЁзо, наче й не було склепане з двох кЁнцЁв.
     Малий  Ёз захватом дивився, як  коваль вирЁвню? обух, ку?-вЁдтяга? вниз
лезо сокири.
     Загартовував у цебрЁ з якимись настоями. Бо зашипЁла, забулькала вода Ё
по кузнЁ розплився запах ?дкого зЁлля.
     Жало леза направляв коваль, а ручку  точила щосили ганяв дядько ПЁвень,
вЁдвернувши лице вЁд густого потоку Ёскор, що виривались з-пЁд залЁза.
     Якраз, коли коваль вЁдкладав сокиру, щоб перепочити, Ёз садиби вийшла Ё
наблизилась до  них чорнобрива  дЁвчинка. Ще  без  заплЁток,  лише  в  самЁй
сорочцЁ, без фартушка  навЁть, тЁльки  крайкою  пЁдперезана. НапЁвдЁвка,  як
сказали б люди, але через тонке полотно вже пнулися гострЁ  груди. Вона була
дивна  -  волосся бЁле-бЁляве,  аж жовте, як золотий цвЁт кульбаби, Ё чорнЁ,
геть зрослЁ брови на смаглявЁм обличчЁ.
     Вона принесла батьковЁ короб з на?дком, але до самого зрубу не  йшла. А
стала  нЁби на якЁйсь невидимЁй межЁ Ё чекала, коли пЁдЁйде  ?? батько Ё все
забере...
     Вона пильно розглядалася на ПЁвника.
     А вЁн теж прикипЁв до не? поглядом.
     Коваль подивився по черзЁ на малих Ё з усмЁхом спитав у доньки:
     - Що ти на нього загляда?шся? ВЁн - малий.
     А  дЁвчинка  вЁдкинула  з  очей  пасмо  золотого  волосся  Ё  впевнено,
беззастережно вЁдповЁла батьковЁ:
     - Поки що малий, але як виросте, буде вищий за ПЁвня.
     - Ти його собЁ вподобала? Чого?
     - Бо вЁн  хваткий  Ё  везучий, - анЁ  трохи  не застидавшись, вЁдказала
дЁвчинка батьковЁ.
     Батько  ?й  нЁчого  не  сказав,  Ё  вона  мовчки  повернулась  Ё почала
пЁднЁматись пЁщаним схилом.
     Вже вгорЁ вона обернулась Ё всмЁхнулася  ПЁвнику, поправила волосся, що
лЁзло ?й в очЁ, Ё враз нЁби крЁзь землю провалилася.
     Коди сьорбали житнЁй кисЁль  Ё  жували чорний черствий хлЁб,  ПЁвень  Ё
коваль жартували над дЁтлахами.
     А  ПЁвник  все  думав  сво?:  "Певно,   не  тЁльки  коваль  чародЁй,  а
чародЁйством  вЁда?  Ё  його мала донька. Не  Ёнакше,  що мала чародЁйка! Бо
звЁдки ?й знати,  що менЁ поталанило, казково пощастило, Ё я по?ду з дядьком
до Ки?ва?!"
     Наконечник рогатини,  що був  нЁби  здоровенний  нЁж,  коваль виготував
набагато швидше. ?дине, що трохи затримало - зварення рурки для держака.




     Дядько ПЁвень  у  кузнЁ насадив  сокиру на  добре  грушеве  топорище, а
рогатину приладнав до ясеневого дзвЁнкого ратища.
     ? хоча коваль  зробив Ё  рогатину, Ё сокиру найкращЁ, однак  до себе  в
садибу до трапези не запросив.
     Значить, вважа?, що ПЁвень уже стороннЁй, невезучий. ? з  ним нема чого
знатись.
     НебЁж теж це зрозумЁв, але боявся спитати дядька ПЁвня, чому це так.
     Дядько крокував  похмурий,  похиливши  патлату  голову.  ?  поволЁ-волЁ
звертав у пущу.
     Спочатку  хлопчик думав, що  дядько  зЁбрався на  пота?мне полювання  в
нетрях.
     Але коли вони двЁчЁ  поминули лося з молодими рогами, вЁн  зрозумЁв, що
вони йдуть до Священного джерела.
     Пота?мне то було мЁсце.
     Туди  все  поривався  дЁстатись  пЁп-гречин,  що  при?здив  до  боярина
Судомировича сина хрестити. Та нЁхто йому туди дороги не виказав.
     А сам боярин не знав дороги.  Бо вЁн  не  з деревлян  був, а  Ёз старих
християн, що ще за княгинЁ Ольги одержали тут ма?тностЁ.
     Сонце ще не зайшло, але тут у пущЁ вже запали блакитнЁ сутЁнки.
     На велику галявину вони вийшли якось раптово,  малий  аж охнув, як вони
опинились на смарагдовЁй галявинЁ, залитЁй золотим передзахЁдним промЁнням.
     Було чути, як десь у дубовЁм густЁм верховЁттЁ стогне дикий голуб.
     Протарабанив двЁчЁ по сухому суковЁ дятел, Ё бЁльше нЁяких звукЁв.
     На тЁй галявинЁ  було  вЁльне мЁсце, Ё  там грало блакиттю  малесеньке,
зовсЁм малесеньке озерце.
     Малий  хотЁв  спитати  дядька,  як  оце  вЁн,   що  весь  час  молиться
християнському БоговЁ  Ё  зна?  бЁльше за  Ёнших молитов,  прийшов  сюди  до
святого  поганського  джерела.  Як  же вЁн  може  молитись  БерегинЁ Ё  Роду
великому, Ё всЁм Роженицям?
     БЁльше  птахи  не  обзивались,  Ё тепер  тишу  перебивав  лише  плюскЁт
джерела,  що  випливало  з-пЁд  величезно?  гранЁтно?  брили  та  впадало  в
малюсЁньке-премалюсЁньке озерце з кам'яними берегами.
     Дядько поклав  перед  собою  сокиру, рогатину, став  навколЁшки  Ё звЁв
угору руки з благанням до БерегинЁ.
     А тодЁ кинув у смоляну глибину озерця маленького кЁстяного коня.
     Малий  став  навколЁшки  за  дядьком Ё не  знав, що йому  робити,  який
принести дарунок БерегинЁ.
     Дядько,  мов  би прочитав  думки малого Ё простягнув йому важку кам'яну
намистину.
     Хлопчик  тЁльки  зЁбрався  з  духом,  щоб  вимовити  сво?  закляття, як
хруснула  пЁд  чи?мись  ногами суха гЁлка. ?  дядько,  Ё небЁж одноразово  й
рвучко обернулись. Вони побачили молодицю.  БЁле  запинало  було якось дивно
пов'язане - анЁ так, як у замЁжнЁх, а нЁ так, як у вдовиць.
     Була набагато вища за дядька ПЁвня Ё в  правицЁ тримала довгого костура
з  чЁткими  карбами  вЁзерункЁв.  Обличчя  блЁде,  чорнооке  й чорнобриве  з
бЁлопопелястими косами не вЁщувало нЁчого доброго.
     ПЁвник зразу впЁзнав ??, хоча  й нЁ разу не бачив. ? про не? наче довго
чи багато нЁхто  не говорив. Але якщо колись, якось та  десь хтось хоч слово
казав, що ?? стосувалось, вЁн  все  запам'ятовував. Що пота?мно в пущЁ  живе
чарЁвниця,  вправно людей  лЁку?, знаходить  пропажу, може  порчу  на худобу
навести,  Ё до людей часом  бува?  лиха.  Особливо до тих, хто  старЁ звича?
забува? Ё постЁйно бЁга? до  нових церков. ?  ревним християнам вона жодному
не допомогла. Хто казав, що вона донька якогось ворожбита, хто - вона небога
головного  волхва  всЁ?? пущЁ,  що простяглась до  само?  рЁчки  Прип'ятЁ. А
одного  разу  чув ПЁвник  бесЁду старезних дЁдЁв, що  вона  пра-праправнучка
однЁ??  з  жЁнок-полонянок  самого князя  Мала, того Мала,  що став на прю з
княгинею Ольгою.
     Страх напружив все тЁло ПЁвника пЁдкинув на рЁвнЁ ноги.
     За ним дядько  пЁдхопився  Ё  постав  Ёз порожнЁми  руками, зовсЁм  без
збро?.
     Зневажливий смЁх чародЁйки вЁдбився багатоголосим вЁдлунням вЁд Святого
озерця, кам'яних брил Ё десь загоготЁв у верховЁттях дубЁв.
     ВЁд переляку в ПЁвника зацокотЁли зуби.
     А чарЁвниця все била словами, проклинаючи Ё заклинаючи дядька ПЁвня:
     - Рабам нема? сюди  шляху-дороги! Раби тут не моляться! А ти, ПЁвень, у
рабствЁ в боярина, у рабствЁ в гречина-попа! Боярин господар  твого тЁла,  а
рабський бог  служить хитрому Гречину. Я  була,  була на вЁдправЁ,  коли ваш
грек припхався на нашЁ землЁ! ? що вЁн вам казав?! Що вЁн вам казав - що всЁ
ви раби  господа бога! ? брав з усЁх мзду! З усЁх брав! З мисливця - бЁлкою,
з  ратая - мЁрою жита, з бортника - медом чи вощиною, з боярина - срЁблом! ?
от ти, виходить, раб рабЁв! Бо твЁй боярин, вЁн Ё раб бога, Ё князя, а князь
раб  бога, а ти ?хнЁй раб. Раб рабЁв Ё пес смердючий!  Пес смердючий, що сам
собЁ ошийок  шука?! Ти  у Ки?в  збира?шся  Ё дума?ш там пЁднестись у  сво?му
рабствЁ до гриднЁв?!! Як станеш  во?м, то вже ти не  раб?  Во?н, витязь свою
землю, свою хату Ё рЁдню  захища?, а вой княжий? СьогоднЁ вЁн  Ёде  з князем
проти степовикЁв, Ёде завтра проти суперника княжого у сво?й землЁ! ? грабу?
?динокровцЁв  так само, як  Ё клятих степовикЁв! ТЁльки раб  з наказу рЁже Ё
грабу?  однокровного  чоловЁка!  Геть вЁд святого  мЁсця Ёз  сво?м  рабським
смородом! Геть Ёз  ладаном  Ё свЁчами! Щоб тебе не обминули нЁ лихоманка, нЁ
трясовиця, нЁ громовиця, яЁ ломовиця!  Бодай пЁд  тобою пали всЁ тво?  конЁ!
Нехай  здригнеться  твоя правиця! Нехай тобЁ каменем  зависне твЁй  хрест на
ши?!!!
     Вона замовкла,  щоб перевести  дух, бо ?? душила  лють. ?  вона  хапала
вЁдкритим ротом повЁтря. ПЁт рясно котився з ?? чола! Вона лЁвицею шарпонула
за комЁр сорочки Ё роздерла ?? до пояса. Оголилась ??  довга шия. А  навколо
ши?  обвилась  товста  сЁра  гадюка  Ё  голову  вниз  опустила.  Розхитувала
невеличкою  трикутною  голЁвкою  мЁж  оголених  важких  грудей.   ЧарЁвниця,
виставивши наготу, рушила на них.
     ? змЁя за ?? кроками погойдувалась межи важких набряклих грудей.
     ЧародЁйка розтулила вуста, щоб, певно,  ще якесь закляття проказати, як
малий  завищав,  як  за?ць  у пазурях рисЁ, Ё  щосили пожбурнув намистину. ?
важка  кам'яна намистина вдарила у вЁдкритого  рота чародЁйки. Хруснув бЁлий
зуб, Ё вона виплюнула його разом Ёз кров'ю.
     Дядько пЁдхопив  зброю, на другу руку - ПЁвника, що  був напЁвживий вЁд
хвилювання, Ё побЁг з галявини.
     Ступив  на  пота?мну мисливську  стежку, яко?,  певно,  Ё чародЁйка  не
знала.
     Малий був  ледь живий  Ё все цокотЁв зубами. Тому ПЁвень вирЁшив вранцЁ
пЁти до паламаря, щоб вЁн молитвою вЁдвЁв чари вЁд хлопця.
     Поклав хлопчика в  людськЁй на кожусЁ Ё сам примостився поруч, щоб бути
напохватЁ, якщо яка  бЁда  трапиться, Ё щоб вранцЁ пЁти до  паламаря. Та так
заспався, що його збудив ПЁвник.
     ВЁн зразу ж, на одному диханнЁ, виклав дядьковЁ.
     - Я вже був у бабусЁ! Вона сказала менЁ, що на менЁ нЁякого чародЁйства
нема?. Бо та намистина  заговорена  ще ?? дЁдом. Як  вЁн  на грекЁв  ходив у
Царгород. Греки тодЁ ?х живим вогнем спалили. На ньому все шмаття згорЁло, а
намистина на мотузЁ лишилась цЁла! Он як!  Зна?ш, якби ми пЁшли туди, я б ??
знайшов.
     - Цур тобЁ? Пек тобЁ! ЗбожеволЁв! Та вона нас так заклене, що ми десь у
болотЁ втопнемо!
     ПЁвник замотав головою:
     - НадЁ мною вона сили не ма?! Я ?? вже не боюсь. Я ?й зуба вибив!
     На це  дядько нЁчого не змЁг вЁдповЁсти небожевЁ. Звичайно, вони бЁльше
до того озерця не ходили.


     Хоча нЁхто  з  родичЁв за  ПЁвнем, крЁм ловчих  здЁбностей, не визнавав
нЁяких достойностей, Ё всЁ  вважали його  одрЁзаною скибкою,  майже  Ёзго?м,
саме на нього поклали  всЁ турботи про  збори ПЁвника в  далеку дорогу. Мати
ПЁвника в дорогу не опоряджала.
     В не?  було  ще семеро  старших,  а ще  одного  вона  чекала. А  роботи
пребагато.
     Та й час косити сЁно пЁдходить.
     ? боярин злостився, що в нього  за уроком  до стольного граду забирають
людей. Та  нЁ хлопам, нЁ  родинЁ,  тим пак княжому гЁнцевЁ  не подав нЁякого
виду.  Судомирович  був  не  простою  людиною. А з  давнЁх християн. Та й до
всього був три роки  в КорсунЁ в  грецьких попинЁв чи то як гЁсть, чи  то як
учень, чи то як заложник.
     А перед дорогою ще  й сам  перевЁрив, чи готовЁ до мандрЁвки його люди.
НавЁть  вЁрному  ключнику не  повЁрив  на слово  -  скрЁзь  сам  зазирнув. А
оглядати  було  що - шЁсть возЁв пЁд важкими дубовими болонками. Здоровенний
вЁз-короб повен добЁрного вугЁлля для княжих зброярень. Один вЁз навантажили
начинням  - заступами,  теслами,  стругами, сокирами,  кошиками,  горщиками,
клепаними казанами. На Ёнших возах короби з житом, ячменем для коней, вЁвсом
для кисЁля, короби  з  сочевицею Ё бобами,  дЁжка з борошном грубого помолу,
глеки  конопляно?   олЁ?,  в'язанки  вже  проростаючого  часнику,  барило  з
баранячим ло?м. Ступа дерев'янна та ручнЁ жорна з  бЁлого зернистого каменю.
Були ще торби з лЁкарськими травами й барило питного меду.
     Управитель слЁдом за боярином бЁгав Ё  все списував  ще раз  на берестЁ
гострим бронзовим писалом.
     Дядько ПЁвень грамоти не знав, але вЁн  ходив за  сво?м  господарем  та
його управителем Ё робив собЁ карби на чотирьох грушевих цурпалках.
     Малому  ПЁвень наказав стати неподалЁк  Ё добре все запам'ятовувати, де
що запаковано Ё скЁльки чого.
     ...  ПЁсля ретельних  Ё прискЁпливих оглядин  закликав  ПЁвня  до  себе
боярин.
     ПЁвень  зняв  шапку  за дверима  Ё запхав за пояс, щоб не знЁмати шапку
перед боярином у свЁтлицЁ.
     ? ступив до свЁтлицЁ простоволосий.
     Боярин Судомирович це зрозумЁв Ё невдоволено насупив брови.
     ВЁн не  пЁдЁймав очей  вЁд списаних аркушЁв  берести Ё говорив  поволЁ,
часто перепиняючись:
     - Ти, ПЁвню, поки що ?дина напЁввЁльна людина. ? тому будеш старший. Ти
вЁдповЁдатимеш   за  все.  ?   за   мо?х   коней,  Ё   за  начиння,   Ё   за
робЁтникЁв-бранцЁв. Якщо вправитесь з  уроком, буде  вдоволений  городник, Ё
над мЁру не буде  в тебе втрати нЁ в конях, нЁ  в людях,  скину зразу з тебе
двЁ гривни срЁбла. Бо якщо трапиться велика втрата, менЁ ще двЁ гривни будеш
винен.
     ДядьковЁ зайшлося серце - вовчу пастку ставить йому боярин Судомирович,
Ё отак без страху й сорому серед бЁлого дня заганя? туди християнина. ПЁвень
мовчав.
     - Можеш вЁдмовитись. ТодЁ старшим по?де ключник. А ти лишишся в мене на
косовицЁ вЁдробляти сво? гривни. Та будеш ще собак вчити.
     Лють вибухла напругою в скронях ПЁвневЁ.
     ? раптом спалахнуло в його головЁ - чарЁвницю малий вжучив намистиною з
переляку, тобто дав ?й здачЁ, коли вона його перелякала. "Треба згодитись! А
коли  й  щось  трапиться,  то  вЁн  втече  - у  Ки?вЁ  не  вловлять! Там  же
тьма-тьмуща  людей. Ой, зламаю  твою пастку, боярине!"  - засмЁявся подумки,
просто розреготався ПЁвень.
     Серед  боярського  двору  пЁвколом, налазячи один на другий,  поставили
кЁнськЁ упряжЁ.
     Перед  самою  дорогою  боярський  ключник   принЁс  дядьковЁ  здорового
червоного  пЁвня у клЁтцЁ. Це був найбЁльш задерикуватий пЁвень.  Бився Ё  з
птахами, Ё з собаками, Ё з худобою повсякчас, а спЁвав тихо Ё хрипко.
     Але  в  подорожЁ  ?м  Ё  такого  крикуна  вистачить,  щоб  не  проспали
мандрЁвцЁ.
     А сам  дядько  ПЁвень взяв у дорогу  великого кудлатого, полово?  мастЁ
собаку на Ём'я Реп'ях. Його нЁхто не жалував  на конюшнЁ - бо  Ё  видом  був
незугарний  - одне  вухо висить,  друге  стирчить,  хвЁст кудлатий, бубликом
завернутий.  Реп'яха  не  брали  на  полювання, а  лишали охороняти боярську
садибу.
     Але дядько ПЁвень так захопився цим незугарним здоровим псом Ё принадив
його до  себе,  що за якийсь час вже нЁхто  не мЁг ним,  крЁм дядька  ПЁвня,
керувати.
     Зараз дядько  ПЁвень  надяг  собацЁ  широку обручку  з гострими  шипами
назовнЁ - захист Ё проти чужих псЁв, Ё проти татей Ё вовкЁв.
     Надяг обручку Ё сказав собацЁ:
     - ПЁдемо до Ки?ва.
     ? вже пес вЁд нього нЁкуди не вЁдступав.
     ТЁ, хто  був пЁший Ё мав  у дорозЁ сидЁти на  боярськЁм  возЁ, в садибЁ
стояли бЁля возЁв.
     А дядько ПЁвень та  ще один  старий  холоп  боярина  на Ём'я Талець, та
другий холоп, молодший  за Тальця,  а на Ём'я  Будий, були верхи. Дядько мав
найкращого  коня.  Вони  були при  повнЁй збро?. Талець  Ё  Будий з  довгими
рогатинами,  луками  Ё великими  ножами при  поясЁ.  ?  до того ж,  кожен Ёз
подорожнЁх мав свою сокиру.
     Найкраще упоряджений був дядько ПЁвень. Рогатина, сокира,  лук, стрЁли,
ще  й за  поясом стирчав грушевий держак обушка,  а добрий  мисливський нЁж,
придатний для всяко? роботи, погойдувався на поясЁ.
     НарештЁ настав час рушати.
     Паламар, що був замЁсть попа, вийшов Ёз рЁзьбленим дерев'яним хрестом Ё
благословив усЁх вЁдбуваючих.
     ТодЁ дядько ПЁвень дзвЁнко Ё сильно хльоснув батогом.
     Рипнули колеса возЁв.
     ? валка почала виповзати Ёз боярсько? садиби.
     ТупотЁли копита на суглинистому шляху.
     Боярська челядь, холопи Ё дворовЁ люди - всЁ проводили робЁтникЁв.
     Найдовше за валкою йшли жЁнки полонених Ляха та НЁмця.
     Управитель не радив боярину Судомировичу надсилати бранцЁв на роботу до
Ки?ва.
     - ХЁба  ти сам добре  не зна?ш, що Лях Ё НЁмець  найгЁршЁ мо? холопи? А
хлЁб жеруть добре! Нехай Ёдуть Ё роблять урок великому князю. А щоб вони там
не байдикували, оцей молодик пЁклуватиметься. Чи ти вважа?ш, що я  найкращих
дЁлателЁв маю надсилати великому князю, а тут нехай усе занепада??!
     Та  ключник-управитель мав  одну пЁльгу серед усЁх  Ёнших  челядникЁв -
часом говорити хазя?ну щиру правду.
     - Я боюся, що вони втечуть.
     - Якщо десь вони загубляться в  нетях,  тодЁ в мене  в  сЁтях лиша?ться
ПЁвень. А його я не вЁддам  Ё за кЁлькох холопЁв. Ти зна?ш, що  вЁн  зо мною
угоду скрЁпив? Тепер вЁн за ними  стежитиме, щоб не втекли. А  як  втечуть -
жЁнки ?хнЁ  Ёз синами-первЁстками в мене  в рабствЁ лишаються! ПЁдростуть  -
будуть менЁ робичами.
     Коли валка  возЁв  Ё вершникЁв Ё кЁлькох повЁдних коней прийшла до межЁ
боярсько? землЁ, всЁ проводжаючЁ спинились.
     ? далЁ вже нЁхто не йшов.
     Коли  вони посувались  дорогою пЁщаною  на узвишшЁ,  то  сЁльськЁ  люди
тЁльки де-де  розЁгнулись  вЁд сво?? працЁ,  приклали руки до очей Ё провели
поглядом ту валку, що плуганилась звивистою дорогою.
     Вони вже минали село, огороджене валом Ё гостроверхим тином, Ё звертали
праворуч,  щоб  заглибитись  у  лЁс, як  вЁд  кузнЁ до  шляху вибЁгла донька
коваля. ПЁдступила Ё подала ПЁвнику намистину, ту самЁсЁньку, якою вЁн вибив
зуба чарЁвниц!
     МандрЁвцЁ  повернулись  до  малих,  подивились,  але нЁхто з  них Ё  не
стишував ходи.
     Валка йшла Ё йшла вперед.
     Дядько ПЁвень звЁвся в стременах, озирнувся на малого, ледь усмЁхнувся,
та вЁдвернувся, Ё бЁльше не обертався.
     Реп'ях, витягши шию, нюхтив - чим пахне вЁд доньки коваля.
     - ВЁзьми. Це твЁй оберЁг!
     - А звЁдки в тебе?
     - Бо чародЁйка наша родичка. Вона закляла  на твого дядька  Ё  на тебе,
щоб ви нЁколи не вернулись сюди... Намистину я знайшла в пота?мному лЁсЁ.
     -  То ти  з нею ходиш  туди? - Бовкнув ПЁвник,  хоча  добре знав  - про
чародЁйство Ё чародЁйськЁ мЁсця не  говорять Ё не питають. Бо за це чародЁ?,
волхви Ё ворожбити можуть наслати порчу.
     - ? я, Ё мЁй батько! ТЁльки ти не кажи дядьковЁ! А чаклунка моя тЁтка.
     - Ти не зрадила ???
     - Чому?
     - Ну,  бо  ти  вЁддала  менЁ намистину... Вона ж чародЁйка  -  зна? все
пота?мне Ё тебе покара?!
     - Дурне! Вона сильна, як Ё всЁ чародЁ?, проти чужих. А мЁй батько добре
на  ворожбЁ зна?ться. Його сила мене захистить. ? я  вже в собЁ починаю силу
вЁдчувати. Вона сво? зна?, а я сво? знаю. ? вона цього не зна?! Он як! А про
це вже нЁ вона, нЁ батько не знають.
     Намистина  лежала  в  дЁвчинки на долонЁ,  насилена на  тонкий шкЁряний
пасочок.
     ПЁвник узяв Ё одяг на шию. ? намистина зразу ж лягла теплою ваговитЁстю
поруч  Ёз натЁльним  бронзовим  хрестом  Ё олов'яним  змЁ?виком, що боронить
людину вЁд усяко? недуги.
     - А що сильнЁше - хрест, змЁ?вик чи намистина?
     -  Думаю,  що  намистина  найсильнЁша!  -  ВЁдказала  дЁвчинка.  Бо  нЁ
оберегом,  нЁ  хрестом   ти  не  вибив  ?й  зуба.  ?  до  всього,  намистина
цЁла-цЁлЁсЁнька лишилась.
     Вони стояли один навпроти одного Ё мовчали.
     А валка невпинно сунулася шляхом Ё все вЁддалялася вЁд села.
     ? пес загарчав занепоко?но, нЁби прикликаючи ПЁвника наздоганяти валку.
     ТодЁ ПЁвник,  нЁби намагаючись запам'ятати дЁвчинку уважно,  оглянув ??
усю вЁд голови до нЁг.
     - А що тобЁ привезти з Ки?ва?
     - Ну, ти нЁчого з Ки?ва менЁ не привезеш, бо  ти не повернешся сюди. Бо
тЁтка таке проти вас закляла Ё наворожила, що аж страшно, Ё головне - щоб ви
додому нЁколи не повернулись.
     - А я не боюся тво?? тЁтки! Що тобЁ привезти?
     ДЁвчинка подивилась на нього згори вниз Ё мовчки усмЁхнулась.
     -  Я тобЁ  обЁцяю  таке, таке щось гарне...  НавЁть сам не  знаю... Але
таке, таке!
     ? зразу схопився з мЁсця Ё чимдуж побЁг за валкою. Реп'ях поруч.
     ДЁвчинка прокричала йому вслЁд:


     Пружиниста  дорога,  що йшла  торфовищем,  скЁнчилась,  Ё  велика валка
виповзла до лЁсу.
     Дорога звузилась Ё зазмЁ?лась межи височенними стовбурами.
     Сонце пЁднЁмалось вгору Ё там  блакиттю набиралось небо, а  тут ще була
сутЁнь.
     КонЁ бадьоро товкли лЁсову  дорогу, але пЁсок  поглинав  тупЁт копит. А
колеса скрипЁли, пищали, спЁвали кожне сво?м голосом Ё на свою силу.
     Отако  в сутЁнЁ  зеленЁй межи товстенними  стовбурами йшли  цЁлЁсЁнький
день до самого вечора.
     Зупинились на вЁдпочинок неподалЁк вЁд дороги на великЁй галявинЁ.
     Дядько розпорядився, щоб вози колом розташувати - оборона з усЁх бокЁв.
     Коней розпрягли Ё поставили посеред табора.
     Старий Талець невдоволено зауважив ПЁвневЁ.
     - Нехай би конЁ попаслися. Трави тут добрЁ. То Ё ячмЁнь би заощадили. У
Ки?вЁ буде важка праця, чим годуватимеш? Де ячменя вЁзьмеш?
     Тут дядько ПЁвень  поклав правицю за спину,  на  сокиру,  а  лЁву  ногу
виставив  уперед  Ё заговорив  тим  голосом,  якого малий нЁколи не чув. Так
говорила прапрабаба, коли щось ?й було ненависне.
     ПЁвень говорив тихо Ё дивився Тальцю в очЁ невЁдривне.
     -  Коней не пущу на  пашу  -  татЁ  можуть звести. ?, крЁм того,  Лях Ё
НЁмець, вони не того тЁста, що ти, вЁрний боярський раб. Вони полоненники. ?
вони спокусяться втечею. А я не хочу, щоб вони тЁкали на мо?х конях.
     - КонЁ,  вони поки що боярськЁ... Чи ти ?х у нього купив?.. -  Говорив,
глузливо всмЁхаючись, пЁдстаркуватий боярський холоп.
     -  Ти помовч, поводирю! Я з боярином уклав угоду, що вЁдповЁдаю  за все
на  будовЁ  Ё  в  дорозЁ.  Але  боярин  не  сказав  менЁ  й  слова,  що менЁ
забороня?ться когось Ёз вас покалЁчити за  непослух. Це  я на власний розсуд
робитиму... - Ё вЁн повернувся до полоненикЁв Ё наказав: - ПринесЁть води та
розбийте отой дубовий  пень на  паливо. ?  розпалЁть багаття.  А ти,  Будий,
звари кашу. Мусиш краще за нас все це вмЁти - адже в тебе батько скЁльки вже
рокЁв боярам куховарить.
     ПотЁм  дядько вийшов за вози, Ё ПЁвник за ним. Дядько оглянув усЁ вози,
зазирнув пЁд колеса, перевЁрив осЁ й дишла.
     Поступово ПЁвень заспоко?вся Ё зайшов назад межи вози.
     ПЁд  начищеним  лискучим  казаном  грало веселе полум'я,  а над казаном
схилився патлатий Будий Ё щось копирсав кописткою у паруючЁм варевЁ.
     Вечеряли вже при зЁрках.
     На нЁч дядько розподЁлив три варти. СобЁ  призначив другу. Визначив, де
кому спати.
     СтаршЁ холопи почали ремствувати - хЁба не однаково, де кому лягати? Де
хто вмостився, там Ё спить!
     - ТатЁ бродять  по  лЁсах! КняжЁ дружини  посЁкли  полки ворожЁ, а малЁ
згра? розпорошились по лЁсах та пущах. Наша валка - золота здобич для татей.
     ПЁвник  взяв  клЁтку Ё покликав  Реп'яха, щоб вмоститися бЁля тахнучого
багаття.
     Але дядько вЁдтяг небожа в затЁнок воза.
     - Отут спи!  -  Кинув попону зЁ  свого  коня.  -  БЁля  вогнища, навЁть
невеличкого, ти добра цЁль для лучника. ВЁн тебе бачить, а ти його - нЁ!
     Малий прокинувся не вЁд  того, що пЁвень Червень кричав, а вЁд того, що
дядько ПЁвень заворушився, вЁдчуваючи настання сво?? черги.
     Дядько поклав спати на  сво?му зЁгрЁтому мЁсцЁ  першого стража  Буда, а
сам  пЁшов  по малому  табору  межи возами.  Робив крок  Ё надовго завмирав,
уважно прислухався. А разом Ёз ним прислухався Ё його небЁж.
     Хропли час вЁд часу конЁ, подзвонювали вуздечками.
     З лЁсу час вЁд часу пливли  сумнЁ крики дрЁмлюги, та на тому боцЁ ручая
пугав пугач, Ё кЁлька разЁв пробрехала лисиця.
     А далЁ знов тиша.
     Дядько  ПЁвень  пЁдкинув  жменю дубових  скЁпок у  затахле  багаття,  Ё
червонЁ зблиски освЁтили табЁр. ВсЁ спали.
     НавЁть конЁ стояли закляклЁ, Ё лише часом ледь-ледь отрушували шкЁрою.
     Малий перекинувся голЁчерва, Ё  йому  аж дух захопило вЁд яскравостЁ та
незлЁченностЁ зЁрок.
     ВЁн довго  вдивлявся в них, Ё йому здалось, що однЁ  були зеленЁ, другЁ
бЁлЁ,  третЁ  блакитнЁ, а ще були наче й рожевЁ. ОднЁ  свЁтили яскраво, ЁншЁ
час вЁд  часу наче блимали.  ? вЁд  ?х  далекого-предалекого миготЁння Ё вЁд
шепоту дядьково? молитви, бо вЁн молився, щоб не хотЁлося спати, малого наче
заколисало, Ё вЁн заснув.
     БЁльше до самого ранку ПЁвник не прокидався...
     ...По  снЁданню  та  годЁвлЁ  коней рушили  далЁ  по  звивистЁй лЁсовЁй
дорозЁ, яку заливали часом холоднЁ, пронизливЁ хвилЁ туману.
     ? знов рипЁли-спЁвали колеса, кожне на свЁй голос.
     СьогоднЁ  вже  холопи не крокували  поруч  возЁв, а  попримощувались на
возах Ё куняли. Лише НЁмець Ё Лях не куняли, а сторожко придивлялись до всЁх
зворотЁв дороги.
     Дядько взяв малого поперед себе на коня.
     -  Бачиш, як зирять? Запам'ятовують. Не забувають  про волю,  бач! Хоча
вже й дЁтей тут наплодили.
     А сам  подумав:  "ПЁсля  княжого уроку  можете тЁкати.  Та  Ё  я вже не
повернуся до цього павука, що на людей сЁтЁ плете!"
     Реп'ях трюхав поруч коня, бувало, вибЁгав уперед, нюхтив повЁтря.
     ПЁвень  Червень  упродовж всього дня походжав по болонках  Ё щось там у
корЁ наче видзьобував.
     ПЁд  вечЁр  вибрали  гарне  мЁсце  для  ночЁвлЁ  - високий  пагорб  над
заболоченим лугом.
     Сонце лише котилося за далекий чорний лЁс, як зварили кулешу.
     ?  друга нЁч минула  спокЁйно,  хоча ПЁвень весь час був  напоготовЁ, Ё
вартових змЁняв двЁчЁ.
     ТретЁй  день вони посувались крЁзь темну  похмуру пущу. Лише разЁв  три
крЁзь прориви в деревах на людей Ё коней впали згори золотЁ сонячнЁ променЁ.
     Четвертого дня дорога вийшла у свЁтлий сосновий лЁс.
     Талець попередив дядька - далЁ будуть болота.
     Тому задовго до вечора зупинились.
     ? почали все ретельно, в котрий уже раз, усе перевЁряти.
     ? якось трапилось  так,  що пЁвень  Червень  опинився  далеко вЁд сво??
клЁтки. ВЁн розгрЁбався пЁд кущем шипшини  Ё призивно кокотЁв, закликаючи до
трапези сво?х неЁснуючих  жЁнок. Реп'ях  був  при  пЁвневЁ.  Реп'яха  нЁхто,
звичайно, не вчив сторожувати курей, але вЁн був поряд Ёз пЁвнем.
     ?  тут раптом з-за високих  дерев вилетЁв здоровенний  яструб Ё каменем
упав на пЁвня.
     Хлопчик з несамовитим  криком  кинувся через ручай  на  пагорб  Ё встиг
схопити яструба за крило Ё  за горло.  А  в друге  крило вчепився Реп'ях.  А
яструб одною лапою вп'явся в спину пЁвня Червеня, а другою в чубок Реп'яха.
     Дядько миттю  пЁдоспЁв на допомогу - дуже злякався, що  яструб  вдарить
малого в очЁ.
     ПЁвень, звЁльнившись вЁд нищЁвних пазурЁв яструба,  кинувся до людських
нЁг, як до надЁйного захисту й притулку.
     Реп'ях вЁдЁйшов осторонь Ё заходився ретельно зализувати чубок.
     А  ПЁвень,  не дарма ж вЁн такий хист мав до ловЁв, в одну мить сплутав
яструбу його жовтЁ пазуристЁ лапи Ё заходився прошивати маховЁ пера.
     Яструба посадовили в клЁтку.
     А побитого  Ё переляканого Червеня хлопчик взяв на руки. Птах  сидЁв на
руках принишкло, лише час вЁд часу вивертав голову Ё дивився в небо.
     У клЁтцЁ шаленЁв яструб.


     Через  болото  йшли  обережно, неквапно.  Весь час  тримали  напоготовЁ
жердини Ё линви.
     ? дядько,  Ё Будий спЁшились. ТЁльки старий  Талець ?хав верхи,  бо пЁд
ним був кЁнь, який двЁчЁ  пройшов цю дорогу. Адже  вЁдомо,  що  те,  чого не
запам'ята? людина, тварина враз охоплю?.
     Дорога, скЁльки вони йшли через болото, коливалась пЁд ногами.  МЁсцями
болотна руда  вода  заливала ?хнЁй  шлях  Ё  здавалось, що  ось  розЁйдеться
трясовина Ё поглине усю ?хню валку.
     На  безкра?й болотнЁй низовинЁ то буяли  очерети та купини осоки, то по
хирявих вербичках змЁ?лись цупкЁ берЁзки.
     Дорога на болотЁ петляла вужем. Але  всЁ добре знали  - можна  йти лише
цЁ?ю крученою  дорогою. До всього, та  це й  головне - кЁнь пЁд Тальцем Ёшов
спокЁйно Ё неквапно.
     Ось стало видно вже й  узвишшя  протилежного  берега. Малий добре бачив
велетенськЁ  присадкуватЁ сосни, що розстелили сво? могутн? вЁття низько над
землею.
     ? раптом упряжка попереднього воза шарпонулась, заднЁ колеса опустились
Ёз шляху в трясовину.
     Дядько ПЁвень закричав переднЁм ТальцевЁ Ё Будому щоб вони вели вози до
берега не  гаючись.  ?ншим наказав витягати воза на шлях, що був укрЁплений,
чи просто накладений мостками, плетеними Ёз лоз.
     Люди похапались  за  дишло,  за  збрую коней, за  переднЁ колеса воза Ё
тягли на гатку, аж ?м хребти трЁщали Ё очЁ рогом лЁзли.
     ОстаннЁм був вЁз Ёз начинням, Ё бЁля нього ПЁвник. ВЁн тримав коней пЁд
вузду Ё не знав, що ж далЁ робити.
     Люди тягли Ё не могли зрушити воза з мЁсця.
     ? тут  хлопчик побачив  -  йому  звЁдсЁль  було добре  видно - чому  це
сталося.  Завалений  на бЁк  вЁз тримала  мЁцна, як  залЁзо,  жердина!  Вона
встромилась знизу межи спицЁ правого заднього колеса.
     Люди метушились бЁля возу, пЁдставляюча пЁд передок сво? плечЁ й слини.
ПЁдЁймуть трохи воза, а з  ним Ё  гатку пЁднЁмають. ? почала  потроху  гатка
розхитуватись, розповзатись.
     Тут  ПЁвник  зрозумЁв, що досить людям  ще раз пЁдтягти  воза,  а потЁм
вЁдпустити, тодЁ все - кЁнець!  ПлетенЁ мостини розповзуться,  Ё конЁ й люди
посунуться в трясовину.
     ВЁн не став анЁ  кричати, анЁ пояснювати,  а схопив сокиру, що стирчала
мЁж паками, Ё метнувся до заднЁх колес воза рубати жердину.
     Якби малий почав кричати чи пояснювати,  може  б старшЁ на нього  й  не
звернули б уваги.
     Та  коли  вЁн  став  цюкати  сокирою,  старшЁ  опинились  Ё  вмить  все
зрозумЁли.
     - Тихо! - Загорлав дядько ПЁвень. - Тримайте так, а я зараз!!!
     ВЁн схопив свою нову сокиру, оголив лезо Ё полЁз через передок воза.
     ?  зависаючи  правою ногою  в  трясовину,  заходився  сЁкти  сокирою по
жердинЁ.
     РобЁтники напружились  Ё щосили  тримали  воза, щоб вЁн не  порушився з
гатки.
     Ось, нарештЁ, жердина пЁд сокирою трЁсла.  Люди  та конЁ потягли, Ё вЁз
вилЁз на гатку...
     З великою обережнЁстю,  прислухаючись до  кожного кроку, дядько Ё небЁж
провели останнЁй вЁз через порушену гатку.
     Поки вони провели останнЁй вЁз Ёз начинням, на узвишшЁ уже ставили вози
табором, випрягали коней, розкладали багаття.
     Дядько  аж почорнЁв  од злостЁ,  що така  халепа сталася, що доведеться
затриматись на ночЁвлю  отут -  бЁля  болота,  щоб завтра плести з верболозу
мостини Ё лагодити ту чортову гатку.


     За болотами пЁшли сосновЁ лЁси.
     Тепер  Ёшли   через  свЁтлий  сосновий  лЁс,  що  перебивався  великими
галявинами.
     КЁлька  разЁв оддалЁк  бачили гостроверхЁ тини  невеликих лЁсових  сЁл.
Стали ?м Ё люди траплятися.
     Подорожники  Ё  повозники  з  кЁньми та  поклажею,  пЁшцЁ з  торбами  й
коробами. ? всЁ поспЁшали на пЁвденний схЁд, до славного стольного града.
     Ось нарештЁ Ё вони дЁстались до ?рпеня.
     ? тут пригода сталася,  тЁльки вже  не  з ними. На вЁдмЁлину  наскочила
здоровенна лодЁя-берлина. На нЁй до  Ки?ва  везли брили рожевого  каменю.  З
цього каменю  робили  прясла  та веретена, фЁгурки  до гри в  тавле?,  рЁзнЁ
невеличкЁ  обереги  для дЁтей. Це ПЁвник знав,  але  щоб  отакЁ  брили цього
дорогого каменю вживати на будовЁ?! Це було неймовЁрно!
     П'ятеро гребцЁв з берлини благали допомогти ?м - швидше стягти  лодЁю з
мЁлини.
     Дядько ПЁвень, подумавши трохи, згодився. ТЁльки спочатку перевЁв через
брЁд на правий берег усЁ вози, а тодЁ вже заходився рятувати човна.
     Волочити спробували з мЁлини. Та гай-гай, нЁчого не виходило, бо швидка
течЁя вже встигла намити навколо пЁсок.
     Довелося чимало вантажу, мЁж Ёншим, Ё каменЁв, перенести на берег.
     Припрягати коней до берлини Ё стягувати на глибоке.
     Берлина  важко  зарипЁла,  зашелестЁла дном, голосно затрЁщала в основЁ
щогли й поповзла по мЁлинЁ на глибоке й темне плесо води.
     Берлину човнярЁ пЁдЁгнали до берега Ё добре прив'язали до велетенського
дубового пенька.
     Та й вирЁшили ночувати разом.
     ЧовнярЁ були  кияни, княжЁ люди. А плавали вони по ?рпеню та  по  Ёнших
рЁчках на ПравобережжЁ. Торгували каменем-шифером, смолою,  воском та всяким
крамом Ё деревом.
     З  Ки?ва  возили  на продаж, на  обмЁн глини бЁло?  ки?всько?  горщики,
кухлЁ, свЁтильники, склянЁ обручки, перстеньки, малесенькЁ пляшечки, намисто
скляне.
     Торгували  в  селах,  пЁдЁймаючись по ?рпеню та Ёнших рЁчках у  глибинЁ
землЁ Древлянсько?.
     Зараз у ?хнЁй берлинЁ було два великих  короби з хутром, глеки  з медом
тогорЁчним, великЁ балабушки пахучого воску.
     ?м пощастило, що вони застрягли  якраз на бродЁ,  коли дядько ПЁвень  з
усЁма  холопами  переправлялися  через  рЁчку. Тому  вони  й  були  щедрЁ  й
пригощали хмЁльним медом боярських людей.
     ПЁвнику  вони  подарували свистульку-коника  з  дЁрочками на  боцЁ, щоб
вигравати на ньому, як на справжнЁй сопЁлцЁ.
     Дядько ПЁвень пив обережно, щоб нЁ в якому разЁ не  сп'янЁти. ВЁн добре
пам'ятав, що вЁдповЁда? за всю валку, за всЁх Ё холопЁв, Ё коней.
     Один весляр звЁдкЁлясь  витяг бубон, другий сопЁлку, Ё пЁшло гульбище з
музикою, танцями. ? навприсядки, Ё з прискоком, Ё вихилясом.
     ПЁвнику так сподобалось, що вЁн схопив свого дарованого коника Ё взявся
пЁдЁгравати веслярам. ? нЁчого - виходило. Встигав за старшими, не  збивався
анЁ з мелодЁ?, анЁ з ритму.
     ПЁвень  бачив,  як  дядьковЁ  аж  руки-ноги  посЁпуються,  так вЁн хоче
танцювати,  та дядько  стримався. ВЁн  тЁльки з  якоюсь натягнутою  усмЁшкою
споглядав веселощЁ.
     Поклалися спати далеко за пЁвнЁч, а збудив малого дядько зовсЁм рано.
     - ?ди - полюй! Треба твого яструба добре годувати...
     Поки люди  по?ли  та попорали коней,  поступово приходячи  до тями  вЁд
учорашнього хмелю, хлопчик куницею прослизнув межи кущами Ё з одного  помаху
пращЁ поклав пЁд берегом куличка.
     КрижанЁ роси  жалили ноги,  а гостра осока рвала штани, коли вЁн  лугом
бЁг до табору.
     Ось-ось випливе сонце, бо небо вже зрожевилось. А над ?рпенем, над його
зарослими берегами, над болотами й лугами варився, клубочився, лягав важкими
пасмами туман.
     ПЁвник  запхав  кулика  до клЁтки  жовтоокому  птаху, а  сам  заходився
сьорбати вже холодну вЁвсяну кашу.
     СнЁданок закЁнчили.
     КонЁ запряженЁ. Будий, Талець Ё дядько верхи, останнЁ холопи на возах.
     ВеслярЁ  стали  до берлини-лодЁ?.  РозутЁ  всЁ, Ёз закасаними  холошами
ногавиць.
     Посунули, попхали судно на глибоке.
     Спочатку поволЁ, далЁ  швидше.  ВеслярЁ,  пЁдстрибуючи, перевалились  у
берлину, сЁли на лавки-бесЁдки, потягли до себе весла.
     ? пЁшла-пЁшла, понеслася лодЁя по швидкЁй водЁ.
     ? ось  ще  мить, Ё  темна берлина наче  розчинилась у  пасмах  рожевого
туману.
     Дядько ПЁвень  звЁв свЁй могутнЁй тулуб над конем,  ставши в стременах,
лунко вистрЁлив нага?м. ? коняки зрушили рипучЁ вози.
     РипЁли  колеса, дишла,  драбини возЁв, порипуючи  та потрЁскуючи  всЁма
сво?ми частинами.
     Покотилися  вози  до  на?жджено? дороги, що вивела  вже  ?х до  прямого
широкого шляху на Ки?в.
     А по  тому шляху все  йшли  та йшли люди, скакали верхЁвцЁ, плуганилися
валки возЁв Ё брели турми худоби.
     ?хню валку випереджало чи кЁлька вершникЁв, чи кЁлька возЁв з поклажею.
     Тепер дорога  йшла  по горбах Ё  спускалась в долину. ? чим довше  вони
просувались цЁ?ю дорогою, тим вищЁ ставали горби Ё глибшЁ долини.
     УсЁ  позлазили  з возЁв, а вершники спЁшилися  - всЁ були настороженЁ -
щоб при спусковЁ не перекинулись, не покотились вози.
     А  як  нагору  дерлися, то  доводилось  людям пЁдштовхувати  вози,  щоб
допомогти коням.
     Ще одна нЁч була на шляху до Ки?ва.
     Спинились осторонь  шляху пЁд глинистою горою на розлогому белебенЁ. Як
завжди, стали вози колом...
     Малий прокинувся вЁд гострого почуття небезпеки. Ясний мЁсяць усе добре
Ё без  вогню багаття освЁтлював. Дядько ПЁвень  сто?ть,  наставлена вперед Ё
вгору  блискуча  рогатина.  А над возом  височить кЁнська голова  Ё  над нею
вершник. Вершник свого списа трима?  вгору клюгом. ? на шишаку  шолома, Ё на
спинЁ  Ёскриться блакитне  сяйво  мЁсяця.  Малий  викотився  з-пЁд  лахЁв  Ё
наштовхнувся на  Реп'яха,  що напружився Ё нюхтив, чим пахне вЁд незнайомого
нЁчного гостя.
     Малий обережно, наче ласочка, проповз пЁд возами, щоб подивитись - а чи
нема? там Ёще Ёнших вершникЁв.
     НЁ, тЁльки цей один.
     Особливо увагу малого  привернув кЁнь вершника. Весь у  пЁнЁ, у  мокрих
смугах.  ПЁна спадала на землю  шматами  з вудил,  з  грудей, з паху. Круп Ё
стегна були  мокрЁ, наче дощем  вимитЁ. Дядько Ё  вершник  певно  вже  давно
перемовлялись. Зрештою, вони дЁйшли згоди, Ё ПЁвень сказав.
     -  ЗлЁзь Ёз коня  Ё вЁдЁйди далЁ вЁд возЁв.  ? списа подай. Я тобЁ його
зразу поверну.
     Вершник невдоволено хекнув, але списа обернув Ё подав дядьковЁ ратищем.
     Вершник  скочив  на  землю,  але  так  захитався,  що  ледь  встояв  на
розкарячених ногах.
     Зросту  був  високого,  при  стегнЁ  погойдувався важкий  меч,  як  вЁн
вЁдступав вЁд свого запЁненого коня.
     Дядько ж потяг один вЁз  за дишло Ё створилась  якраз така  щЁлина, щоб
через не? коня провести. Дядько покликав.
     - Веди, ПЁвнику, коня сюди. ? швидше!
     ? зразу ж  з-за воза з'явились ПЁвник Ё Реп'ях. Малий прихопив коня  за
мокру вуздечку, а кЁнь не пручався, а покЁрно пЁшов за малим межи вози.
     А дядько ПЁвень тим часом уже розпутував Ё сЁдлав свою кобилку.
     -  Що  ти  менЁ пЁдсунув?!!  - Обурився вояк,  коли малий  пЁдвЁв  йому
осЁдлану кобилку.
     - Вона найсильнЁша Ё найвитривалЁша серед усЁх коней! Якби не була така
потворна, то боярин би лишив ?? собЁ. Не  пожалку?ш! Ще  згада?ш мене добрим
словом.  А сЁдло  тво? на не?  зараз не час пЁдганяти. Сам кажеш -  нагальна
справа...
     - Та я тебе! - Засичав вершник, пЁдбиваючи кобилку просто до воза.
     Та не дарма дядько ПЁвень прославився, що в чотирнадцять рокЁв вЁд роду
запоров рогатиною ведмедицю при двох ведмежатах.
     ВЁн пЁдбив спис вершника знизу Ё вбЁк, а потЁм пригнув збоку Ё вниз.
     Може,  Ё  погнув би  вояк,  врештЁ  решт,  дядька  ПЁвня,  але  хлопець
висмикнув Ёз сагайдака стрЁлу Ё, мов дарду, метнув, у вершника.
     СтрЁла вдарила вояка у пЁдборЁддя.
     На мить вояк ослабив руку Ё дядько щосили вдарив по ратищу рогатиною. ?
лезом-наконечником розколов його, ратище, повздовж.
     Та й  дядько його не  змЁг  би дЁстати  рогатиною,  бо  вояк вмЁло здав
кобилу назад.
     - Ну, холопе! Ти мене ще згада?ш!
     - Я не холоп!  Я боржник! Якщо я вЁддам борг боярину, тодЁ й ти вЁддаси
менЁ борг. А зараз прЁч звЁдсЁля! Бо пЁднЁму холопЁв!
     Та боярських  людей не довелось будити. Вони всЁ попрокидались. Будий Ё
Талець нап'яли луки, ЁншЁ похапались за рогатища та сокири.
     Вершник розвернув кобилу Ё мовчки помчав у темряву.
     ? услЁд йому,  нЁби  отямившись Ё  вибачаючись  за затримку,  прокричав
Червень, та так чисто й голосно, як нЁколи ранЁше.
     Вони удвох Ёз  малим,  ПЁвень  Ё  небЁж,  довго  порпалися  бЁля  коня.
Витирали,  розминали м'язи, знов витирали, геть  стомились,  поки  хоч трохи
обходили тварину.
     До свЁтанку ?м лишалось спати не бЁльше  години, Ё все ж, уже засинаючи
в дядька пЁд важким плащем, малий спитав:
     - Хто вЁн?
     - Якщо не бреше, то  княжий гонець. Прийде  час, взна?мо, чи  не здурив
вЁн нас. Та хоч Ё здурив - який кЁнь, сам бачиш, та й сЁдло коштовне... А ти
в нас заговорений... Не дарма прабаба всЁ заговори над тобою проказувала. Бо
ти був такий кволий, як народився. Тому ото, що ти заговорений, ти й поцЁлив
його в щелепу...


     По лазоревому небосхилу вЁтерець гнав крутобокЁ бЁлЁ хмари. ? на збитий
широкий  шлях  хмари  кидали  м'яку  тЁнь,  а  вЁтерець  злегка  охолоджував
розпашЁлЁ обличчя.
     Старий Талець сказав.
     - Ось Ё прямий шлях до Ки?ва. Просто до Ки?ва.
     Чужий кЁнь Ёшов сумирно на поводЁ, лише намагався вЁдбитись хвостом вЁд
ро?в мушви, що зависала хмарами над шляхом.
     А  назустрЁч  робЁтникам посувались  перехожЁ  з  кошиками, коробами та
мЁхами  на  плечах,  плуганилися  убогЁ  коли  зЁ  смердами,  часом  вихором
пролЁтали вершники в чистому одязЁ при блискучЁй збро?.
     ? от горби тут бЁля Ки?ва перетворились на справжнЁ гори Ё на них де-де
височЁли  могутнЁ  престарезнЁ  дуби.  Коли  гори  розступалися,  в  долинах
виднЁлися блакитнЁ дзеркальця ставкЁв та озерець.
     ?  дорЁжок,  стежок,  стежин,  на?жджених  колЁй  з  усЁх  бокЁв  тепер
сходилося до головного шляху.
     А людей! Людей скрЁзь Ё усюди було повно!
     З одного озерця  ось тягло  кЁлька  чоловЁк  сЁтку  -  то княжЁ  холопи
старались для княжого столу.
     Оно купками бЁднЁ, обЁдранЁ жЁнки та дЁти тягли Ёз лЁсу в'язанки хмизу.
     На широкЁй зеленЁй левадЁ цЁлий косяк червоно? мастЁ кобил  з лошатами.
А сторожувало ?х кЁлька верхових пастухЁв при повнЁм  вояцькЁм обладунку. Та
ще й здоровеннЁ, бЁльшЁ за вовка собаки були при пастухах.
     -  КняжЁ матки при пастухах!  - Пояснив бувалий Талець. - У нього таких
косякЁв з  молодняком навЁть Ё  нЁхто  не зна?  скЁльки.  При бЁдЁ й холопЁв
зможе на коней посадовити, не те, що свою дружину...
     ?х  наздогнали Ё випередили  три вози  Ё так вЁд них пахло медом, що не
треба було гадати.  Та  на запитання Тальця, чи не цього року вже мед взяли,
холоп посмЁявся.
     -  Та нЁ! Зарано! А  це вЁск  веземо - бо люди  заборгували того року Ё
тепер треба розплачуватись.
     ? ось вони ви?хали  на  високу  глинисту гору, Ё перед ними  вЁдкрились
безмежнЁ виднокруги.  А там попереду, ген-ген у прозорЁй далинЁ на блакитних
горах, на горбах змЁ?лися бЁлЁ  пасма - стЁни-заборола граду з гостроверхими
вежами, наче во?ни на чатах. А над стЁнами-заборолами зводились рЁзнЁ високЁ
будЁвлЁ всерединЁ мЁста-града.
     Малий поводив очима вЁд одного  краю до  другого  краю мЁста. ? не йняв
вЁри, що  таке  може бути. Адже тин-паркан, що оточував  ?хн?  село,  був не
бЁльший, нЁж вЁдстань мЁж двома бойовими вежами у ки?вських стЁнах.
     А Талець тим часом пояснив ПЁвневЁ:
     - Якщо  просто  ?хати, то на  ЛибедЁ треба за перевЁз платити.  А  якщо
бродом через ЛибЁдь, то треба добрий гак робити.
     Дядько ПЁвень  розв'язав великий капшук  Ё витяг м'якЁ  грошЁ  - зимовЁ
сЁрЁ хутра бЁлок. Талець здвигнув плечима: мовляв,  тобЁ доручив  боярин усЁ
клопоти - ти Ё турбуйся.
     Вони неквапно спустилися до ЛибедЁ.
     ? вгору  проти  течЁ?, Ё  вниз  по ЛибедЁ  пропливали лодЁ?,  вантаженЁ
паками, барилами, коробами та мЁхами шкЁряними просмоленими.
     Вони йшли  на веслах, зЁ  спущеними вЁтрилами Ё складеними  щоглами. Бо
саме тут було напнуто через рЁчку линву для перевозу.
     Закликали  перевЁзника з  того берега, Ё  вЁн  разом Ёз  сво?ю  дебелою
чорноокою  донькою  перегнав  два  здоровенних  човни, з'?днаних  дерев'яним
щитом. Вози затягли на перевЁз, а коней уплав через рЁку пустили.
     ТЁльки коли  гнали коней, дочка перевЁзника скрикнула  раптом: "Ой!"  Ё
зразу ж себе вдарила по губах, та полохливо озирнулась на батька. Але батько
був заклопотаний саме тим, що пЁдкладав пЁд колеса дерев'янЁ колодки.
     ДЁвчина-перевЁзниця присЁла  навкарачки бЁля малого,  щоб  батьковЁ  не
було видно.
     - Хлопчику! Де ви цього рудого коня купили?
     - То наший кЁнь,.. - не дуже впевнено збрехав ПЁвник.
     - Не  бреши, малий  ловець, - вона подивилась на яструба,  що зирив  Ёз
клЁтки жовтим холодним оком. - На конЁ княже знамено - тризуб!
     Малому стало соромно Ё вЁн вЁдхилився набЁк Ё проказав:
     - Цього коня  сьогоднЁ вночЁ  замЁняв на  боярську кобилу один  вусатий
чоловЁк. ? лихий!..
     - ХЁба той вусатий злий?
     - Бо вЁн хотЁв дядька погнути! Якби не я, вЁн би погнув дядька...
     - А ти що?!
     - А я його поцЁлив у лице...
     - Та як ти посмЁв?! - Скинулась дЁвка. - Ти зна?ш, цуценя, що це самого
князя гонець?! То вЁн був страшно змучений Ё тому не стер вас на порох!..
     - Не здола?, бо я заговорений! - Похвалився ПЁвник.
     -  Ой,  стережЁться, ой,  начувайтеся, обшарпанЁ  деревляни! - Злостиво
проказала крЁзь зуби. Та й пЁшла до батька, що вже вдруге кликав ??.
     Коли запрягали коней на тому березЁ, ПЁвник усе виклав дядьковЁ ПЁвню.
     Той спохмурнЁв Ё спитав:
     - А вона нЁчого бЁльше не говорила?
     - Жодного слова.
     Дядько став ще  бЁльше насуплений Ё  наказав пильно доглядати гЁнцевого
коня.
     -  Та ти сам  ведеш коня?! Як же це я доглядатиму, дозиратиму,  коли ти
ось?!
     - Не годиться менЁ все головою крутити, роздивлятись на всЁ боки. Зразу
помЁтять, а як дитина непосидюща - нЁхто не зверне уваги...
     По  схилах сугорбЁв, що  поросли тут  яблунями чи  грушами, розкидались
купками невеликЁ садиби з Ёстобками, коморами, курЁнями.
     Ще один високий пагорб  подолали Ё вже тепер на його шпилЁ затримались.
ПЁд ними виросла  незлЁчена кЁлькЁсть будов:  Ё  величезнЁ рубленЁ та мазанЁ
хати, Ё двоповерховЁ зруби з опасанням, обнесенЁ тинами та парканами, а далЁ
вже  за  цими  будЁвлями  зводились дерев'яннЁ  мазанЁ  бЁлою  глиною  зруби
городень. В одному  мЁсцЁ  за гострими  верхами дубових  паль височЁли  гори
болонкЁв  тесаних Ё стовбурЁв ще необчухраних, купи  бЁлого каменю, червоно?
глини. У кЁлькох мЁсцях стримЁли наче щогли товстеннЁ з перекладиною нагорЁ,
а там пЁдвЁшенЁ колЁщата. Через колЁщата перекинутЁ товстеннЁ линви,  Ё тими
линвами  гурти робЁтникЁв пЁдтягали  вгору Ё перекладали  найтовстЁшЁ дубовЁ
стовбури.
     По  всЁх пагорбах навколо мЁста летЁла луна вЁд  ударЁв сокир,  цюкання
тесел, ударЁв молотЁв, рипЁння колЁщат на колодах, крикЁв людей.
     ПЁвниковЁ аж голова обертом пЁшла вЁд такого камешЁння та ?валту на цЁй
будовЁ укрЁплень.
     Реп'ях  теж збентежився всЁ?ю сво?ю собачою  натурою, Ё тому тулився до
воза Ё хвоста припустив.
     ?  ось уже валка на узвишшЁ. Тут якраз  робЁтники  сокирами-потесами та
теслами на шЁсть граней обчухрували дубовЁ болонки.
     Дядько ПЁвень, обсмикнувши одяг, скочив  на землю.  Малому було цЁкаво,
що  говоритиме  з  людьми  його  дядько,  та  наказ  пильнувати  коня  треба
виконувати.
     А на рудого коня дЁйсно звернули увагу  тЁ  робЁтники,  що  розколювали
клинами короткЁ, на зрЁст людини, болонки.
     Люди  ж  робочЁ  направили дядька до середини мЁста,  туди,  де  мешкав
городник.
     А вЁн  мешкав  у  садибЁ  пЁд самим  валом. Садиба невелика, але  мЁцно
поставлена. Парканом  обнесена гостроверхим,  ворота  з  кованими штабами. ?
хата в два поверхи, з гострим дахом високим.
     Дядько  застукав  до ворЁт.  ? зразу  ж  рипнули дверЁ,  Ё  на  галерею
виступив високий чоловЁк. ОчЁ в нього глибоко запали пЁд навислими бровами.
     -  Хто  такий? - Гостро  спитав високий  Ё задер пЁдборЁддя  з коротким
стриженим волоссям.
     - Я ПЁвень.  Я вЁд боярина Судомировича.  ПривЁв його  холопЁв на княжу
роботу. ПривЁз дерево, вугЁль, смолу, живицю, вЁск.
     - Зайди на подвЁр'я.
     А тодЁ спитав, спустившись з галере? крутими сходами:
     - СкЁльки вас холопЁв?
     - ХолопЁв десять. Два полоненика. Ще я Ё  мЁй небЁж,  - вЁдповЁв дядько
ПЁвень Ё чомусь схопив ПЁвника за руку Ё випхав перед себе.
     Тим часом дверЁ  в пЁдклЁтЁ на  першЁм поверсЁ розчинилися  Ё  звЁдтЁля
визирнуло на дядька  ПЁвня Ё на ПЁвника п'ять дитячих облич.  УсЁ з великими
карими очима, геть бЁлявЁ, Ё всЁ п'ятеро - дЁвчатка.
     Старша,  що вже до  отроковицЁ наблизилась, глянула уважно  на дядькове
заплетене в  коси волосся, що звисало на груди, сказала щось молодшим, Ё всЁ
весело захихикали. Бородатий невдоволено насупився.
     - Чого так мало твЁй хазя?н, холопе, прислав людей?
     - Я поки що не його холоп. Я боржник на три роки. ВЁдроблю - Ё вЁльний.
     -  Слухай  мене  уважно,  -  суворо  мовив до  ПЁвня городник.  -У мене
списано, скЁльки роботи  мають зробити  тво? люди. Як  скЁнчите  -  зразу  ж
вЁдпущу.
     - Господине, вЁд боярина тобЁ гостинцЁ. Куди накажеш скласти?
     - Заводь  коней у двЁр,  - вже лагЁднЁше озвався городник  Ё  обернувся
кудись у сЁни. - Ганно! Ходи вЁдчини ворота.
     ? висока дебела чорноброва дЁвка вЁдвела важкЁ стулки ворЁт.
     Коли  дядько   переносив  борошно,  гречку,   сочевицю  та  барильце  з
конопляною олЁ?ю, городник стояв поруч Ё все списав  у малесеньку книжечку з
берестяних листочкЁв. А писав бронзовим писалом, видавлюючи риси на берестЁ.
     - Ще щось ма?ш?
     - Та то...  вЁд мене...  гостинець... Ви  якщо... то  мене... сЁрого...
вибачайте.
     Дядько витяг Ёз рибальського начиння глек Ёз медом. Городник  розв'язав
луб, вЁдхилив покришку.
     - Ого! Травневий! Що хочеш вЁд мене?
     - Щоб мене вЁдпускали до церкви молитись...
     - Он як? Ну йди, йди, влаштовуйся. У покинутЁй хатЁ. Там  за городнями,
праворуч вЁд ворЁт. Вона там одна, не схибиш. Ну, йди з Богом!
     ? знов ?м довелось про?хати пЁд  склепЁнням брами, яка поки що не  мала
другого поверху Ё не називалась Золотими воротами.
     Спинились    перед    довгим    присадистим     житлом    Ёз     трьома
вЁконцями-заволоками, вкритим грубим прогнилим лемехом.
     В ЁстобцЁ  було  вогко,  темно  Ё стояв, висЁв  важкий  дух  вЁд прЁло?
соломи, перекислих онуч та сировицЁ, смердЁло мишиним духом.
     Дядько  ПЁвень  розпалив  скЁпку Ё вставив ?? в  залЁзнЁ вилки держака.
Довго обдивлявся на всЁ боки.
     - Ти Ё  ти,  берЁть  кошика  Ё  виносьте смЁття. Ти,  Будий,  допоможеш
ТальцевЁ  пЁч вЁдрихтувати. ОстаннЁ зо  мною пЁшли -  вози звЁльнимо!..  Ну,
рушили!
     ? з його окрику закипЁла праця.
     ПЁд нЁч у вичищене Ё пЁдрихтоване  житло перенесли всЁ лахи та начиння,
що привезли Ёз собою.
     А вечеряли  вже поночЁ  за новим столом,  збитим Ёз  грубих  дерев'яних
дошок Ё плах.
     Дядько  ПЁвень сидЁв  на  покутному  мЁсцЁ,  поруч  Талець Ё  Будий.  А
навпроти себе посадовив Ляха Ё НЁмця, щоб весь час ?х бачити. Малий же сидЁв
бЁля дверей Ё бачив лице тих, кого не бачив дядько.
     - Якщо  я не почую Ё не побачу, то  ти все побачиш та почу?ш. ЗрозумЁв?
Затямив?
     Малий ночував у хатЁ разом з усЁма, а дядько з Будим на возЁ при конях.
     Коли  перед  свЁтанком заспЁвав пЁвень  Червень, знадвору почулося наче
гарчання  Ё  скиглення  Реп'яха,  камешЁння  та  Ёржання   коней.  ПЁвниковЁ
привидЁлось  крЁзь  сон наче, що  той во?н-гонець  знов  вимага?  вЁд дядька
свЁжого коня Ё знов змагаються на списах.
     Та стомленого прибиранням сон  так  пов'язав мЁцно, що вЁн не змЁг  анЁ
очЁ розклЁпити, анЁ рукою поворушити.
     Малий прокинувся,  бо дядько  ПЁвень торсав  його за плече. Вигляд  мав
дядько  дивний  - сорочка була на  ньому  без  рукавЁв,  а пЁд  обома  очима
розпливались синцЁ.
     - Води  принесеш.  ПЁдлогу пЁдметеш, посуд поми?ш,  Ё головне, попора?ш
Строкату. Щоб як лялечка менЁ була! Чув?
     Строката,  перелякана  Ё  забрьохана,  Ёз сплутаною гривою  Ё  хвостом,
спокЁйненько собЁ стояла при конов'язЁ.
     При  ЁстобцЁ  лишився тЁльки  Будий - вЁн мав готувати  обЁд.  А малий,
висьорбавши  миску вже  захололо?  затЁрки  та проковтнувши кЁлька  кавалкЁв
черствого хлЁба,  кинувся виконувати  дядькове завдання. А ще  ж  був пЁвень
Червень та яструб у клЁтцЁ.
     По воду малий спускався  в глибокий яр до джерела.  Коли вилЁз Ёз яру Ё
став перепочити,  опустивши  повне цебро на  спориш,  ось  яке видовище його
захопило. За широким ровом, який оперЁзував верх гори, на його крутих схилах
валу зеленого в  кЁлькох мЁсцях виднЁлися латки голо? землЁ. БЁля цих жовтих
плям  порпалися робочЁ  люди.  ОднЁ висипали  на схил  кошиками глину,  ЁншЁ
прибивали,  ущЁльнювали схил, третЁ  тягли  повнЁ корзини  зеленого дерну на
пружних  коромислах. Ще  однЁ брали тЁ  зеленЁ пласти Ё укладали ретельно по
схилу, щоб нЁде  нЁ шва, нЁ щЁлини не було мЁж ними. В трьох мЁсцях вал було
розкопано, а дерев'янЁ зруби, що були в землЁ, розЁбрано.
     Коли вони  пЁд'?здили,  то здавалось  здалеку, що  на смарагдових валах
зазмЁ?лись  бЁлЁ  стЁни  кам'янЁ.  Тепер  завдяки тому,  що  зруби  городень
розЁбрали,  було видно, що вся ця бЁла "стЁна" складена з  дубових зрубЁв. У
нижнЁй  частинЁ  зрубЁв-городень  зберЁгались  всЁлякЁ  вЁйськовЁ  запаси  -
камЁння, дЁжки  Ёз смолою, вЁдра, казани для смоли та окропу, дрова,  пЁсок,
драбини,  бухти канатЁв, сокири, в'язки списЁв, дард Ё стрЁл. Бо  коли рокЁв
три  тому пЁд час колотнечЁ зруби  пЁдгорЁли, ?х  так-сяк помазали глиною  Ё
лишили до кращих часЁв.
     Та тЁльки випала перерва мЁж битвами,  князь великий  ки?вський наказав
укрЁпити  оборону.  ВЁн  суворо  загадав  сво?м  городникам  усЁ  зруби,  що
попсувались у Велику Пожежу, вЁдновити й укрЁпити.
     ? от у цих щербинах вЁд розЁбраних городень сновигали  незлЁченнЁ люди.
На високих  кодолах зависали товстеннЁ пЁдйомники, а  потЁм переносились  до
свого  мЁсця належного. ДосвЁдченЁ, вправнЁ теслярЁ вкладали болонки один до
одного,  а позначенЁ вони були ще  на землЁ,  коли зруб клали Ё пЁдганяли на
землЁ. Як виводили на людський  зрЁст зруб, розбирали болонки. ТЁльки лишали
останнЁй вЁнець, Ё  на нього знов нарощували болонки.  ?,  позначивши,  знов
розбирали на болонки. ? так зводили на сЁм-вЁсЁм людських зростЁв. А тодЁ за
допомогою кодоли-пЁдйомника ставили на  сво?  мЁсце. Перев'язували з помЁччю
пазЁв Ё клинЁв  Ёз сусЁднЁми зрубами. Щоб горючЁ ворюжЁ стрЁли не  пЁдпалили
городнЁ, ?х обмазували ретельно масною бЁлою глиною.
     А пЁд валом робЁтники  гострими  стругами-скобелями та широкими теслами
вирЁвнювали  дубовЁ  порожнЁ   колоди,  складенЁ   з  двох  половинок.  Тими
колодами-рурами  вЁдводили  спусками  з  валЁв  воду  снЁгову та  дощову  до
глибокого фортечного рову.
     На снЁданок яструбу малий з першого помаху пращЁ двох  горобцЁв прибив.
Оце так удача!
     - Будий, Будий! Я одним каменем двох горобцЁв зняв! От!..
     - Теж диво! Розкудкудакався!.. От якби ти голуба зняв...
     - Як можна голуба?! То ж людський птах!
     - Ти  тЁльки його поцЁль! БЁднЁ кияни голубЁв не тримають, а багатЁ вЁд
втрати одного не збЁднЁють. БЁдаки у  мЁстЁ не  живуть...  - ? Будий  кивнув
головою  на  багатЁ  верхи  будинкЁв  боярських  та князЁвських палацЁв,  що
зводились над ки?вськими валами та заборолами.
     Малий сипонув  жменю проса бЁля конов'язЁ Ё миттю  злетЁлися горобцЁ та
зафуркотЁли крильми, спадаючи згори, сизЁ голуби.
     Свиснув камЁнець, Ё сизий здоровенний голуб завалився на крило.
     Малий кинув його Будому пЁд ноги.
     - Го-го-го! - Аж  затанцював  Будий. -  Колись нашими  голубами княгиня
Ольга спалила нашЁ городи! А тепер ми всмажимо ки?вських голубЁв!
     Не дарма  ж казали,  що Будий походив Ёз старого  роду, який  допомагав
воювати князю Малу проти княгинЁ Ольги. Люди казали, що во?нЁв  ?хнього роду
майже всЁх посЁкли варяги на капусту, а  живих полонили Ё зробили  рабами. ?
мЁж собою подЁлили. Отак стали  родичЁ Будого Ё сам Будий холопами. У словах
Будого  була пекуча  зненависть  до княгинЁ  Ольги,  що  ПЁвник пригадав, як
поважно про не?  говорив дядько ПЁвень: "Княгиня наймудрЁша  серед жЁнок!  ?
нЁхто  нЁколи  ?? не здурив -  нЁ  простЁ древляни,  нЁ лестивЁ греки. Тако?
повЁк вже  не  буде!  НавЁть  той  пЁп, Гречин, що  при?здив до  боярина, це
визнав."
     Поки чистив Строкату, ще прилетЁли  голуби, Ё знов рука не схибила!  Ще
два голуби кинув до Ёстобки Будому.
     Вони  закЁнчували обсмоктувати крильця,  як  до Ёстобки нечутно вступив
дядько ПЁвень. Майже чорнЁ синцЁ обмальовували обидва ока. Погляд був просто
скажений, але не кричав, говорив тихо:
     - ГолубЁв пожира?те? - ВЁн схопив Ё пЁдняв малого за вухо. -  Ти що, не
зна?ш, - голубЁв не годиться чЁпати! Та ще й людських?
     - Та це я, - промимрив Будий. - Я малого пригостив.
     - ВЁн  збив голуба,  а  ти  його пригостив?!  Ну  добре.  Першого  разу
вибачаю...  Випери  мою  сорочку,  а  я посплю. Як оце  отуди тЁнь  впаде  -
розбуди! - ? вЁн показав топорищем на тЁнь вЁд конов'язЁ,
     ? завалився пЁд кожуха на пЁл.
     Малий  прав сорочку  в цебрЁ з попелом Ё гарячою водою,  Ё сльози  його
душили горло. ВЁд образи, що дядько його при холоповЁ за вухо схопив. Але ж,
по-правдЁ, Ё  вЁн не повинен був бити голубЁв. Тут не лЁси деревлянськЁ. Тут
земля вже полянська Ё град стольний ще й до всього!!!
     ВивЁсив сорочку  на перетинку  вЁд  конов'язЁ  пЁд пекуче сонце,  Ё  не
встигла вона  ще добре  висохнути, як дядько  ПЁвень  сЁв на  полЁ. СидЁв Ёз
заплющеними очима,  загорнувшись у кожушину.  КЁлька разЁв глибоко дихнув  Ё
розплющив заплилЁ синцями очЁ.
     Помацав сорочку - ще вогка.
     - Плесни менЁ води! - Наказав малому.
     Умиваючи лице та  обмиваючи  шию рухав  сво?ми могутнЁми руками,  Ё  за
кожним рухом пЁд тонкою шкЁрою переливались, перекочувались бугристЁ м'язи.
     Будий варив кашу Ё замЁшував тЁсто для коржЁв.
     Малий сидЁв на порозЁ Ёстобки Ё оббивав камЁнчики, щоб були округлЁшЁ й
краще лягали в шкЁру пращЁ.
     В  цей час за  мЁськими  валами бовкнули дзвони,  скликаючи вЁруючих до
обЁдньо? вЁдправи.
     Зразу ж опав гуркЁт Ё галас на валах, Ё чулись лише окремЁ голоси.
     3вичайно,  до  церкви  пЁдуть  лише  городники  та  майстри.  А  простЁ
робЁтники - д?лателЁ  обЁдатимуть та вЁдпочиватимуть, щоб невдовзЁ стати  до
важко? працЁ.
     З брами, яку пЁзнЁше надбудуть  церквою Ё зватимуть Золотими  воротами,
ви?хало шестеро ?хнЁх возЁв Ё потяглись до Ёстобки. За якийсь час ще четверо
робЁтникЁв прийшло до становища ?хнього.  ПерекалянЁ жовтою глиною,  заступи
на плечах, а на заступах висять великЁ кошики.
     Ще кЁлька хвилин, Ё подвЁр'я перед Ёстобкою ожило рухом, загомонЁло.
     Дядько вдяг химерну безрукаву сорочку Ё  кинувся оглядати вози Ё коней.
Обмацав ?хнЁ ноги, перевЁрив, як на ши? пульсу? кров.
     Поки  холопи  не попорали коней Ё не засипали  ?м  в  шальки  товченого
ячменю, вЁн не наказав Будому ставити на стЁл кашу Ё гарячЁ коржЁ.
     За столом, стоячи, дядько ПЁвень почав читати "Отче наш..."
     Але  Лях  Ё  НЁмець  мовчали. ТодЁ  дядько ПЁвень  перервав  молитву  Ё
виголосив.-
     -  Мовчите?  Значить, ?стимете кашу  Ё коржЁ. А товчене сало з часником
Ёншим разом одержите. ? солонину теж!
     ? повЁв  далЁ  молитву. ?ншЁ за ним повторювали. НавЁть  НЁмець голосно
вимовляв,  перекручував слова.  ТЁльки  Лях затято  мовчав. ? лишився,  як Ё
обЁцяв  дядько  ПЁвень,  без  товченого  сала  з  часником  Ё доброго  шмата
солонини.
     Ось на валу бЁля брами сухо застукотЁло било.
     Холопи насуплено пЁдвелися з-за столу, розбираючи сво? шапки та брилЁ.
     ЗарипЁли, заспЁвали колеса шести возЁв, цвьохкали батоги Ё гупали важкЁ
копита об вибиту землю.
     Дядько ПЁвень покидав подвЁр'я  останнЁй. ?шов Ё уважно  придивлявся до
коней та возЁв, мов чекав яко?сь напастЁ.
     УвечерЁ знов  зЁбралися всЁ  до Ёстобки,  Ё  Будий  всЁх  годував кашею
крутою та коржами з  конопляною олЁ?ю. РЁвно  палала суха  березова скЁпка в
залЁзних вилках, тЁльки  час вЁд часу обгорЁлий вуглик з дзвоном  падав униз
на залЁзне коритце - щоб пожежЁ не було.
     ПЁсля вечерЁ  ПЁвень зробив на свЁжо обтесаному  стовповЁ,  що пЁдпирав
сволок, засЁчки сокирою, а на держаку сокири карби ножем поробив. Це вЁн так
"записав" виконану за день роботу.
     Як Ё першо? ночЁ, дядько Ё Будий були надворЁ, бЁля коней, а небЁж спав
разом з усЁма в ЁстобцЁ.
     Малий швидко заснув, але коли його поторсали  Ёз словами: "Ану перевЁр,
чи спить вишкрябок?" вЁн прокинувся Ё не спав бЁльше.
     - Та спить... - зашепотЁли десь поруч у темрявЁ.
     - Люту? цей боярський пес... Карби  карбу?  на стовповЁ. Треба порЁзати
?х усЁ...
     - У  нього реза й на сокирЁ. Не тре... Дарма тЁльки роздрочиш  псюгу...
патлача...
     - Бач, розпустив патли, коси  заплЁв, як вояка князя Мала... А такий же
раб, холоп, як Ё ми...
     - Е, брате, - озвався хтось. - ВЁн не такий, як Ё ми. ВЁн лише боржник.
ВЁдробить сво? Ё вЁльний птах - лети, куди хочеш!
     - Ото вЁн нашими шиями сво? ярмо вЁдкупа?!
     - Не кажЁть, брате, - голос старого  Тальця. -  Ви самЁ бачили,  як вЁн
сьогоднЁ плинфу вантажив, на верхи тягав,
     -  Тю на  нього, на  навЁженого!  Пнеться  перед  городником  та  перед
майстрами, може помЁтять та похвалять!
     - ВЁн не для похвальби пнеться...
     Малий зача?в подих - це говорив Лях.
     -  ...вЁн пнеться,  щоб його помЁтили Ё  до  себе  взяли,  щоб  до  них
прирЁвнятися...
     - Хе-хе! Далеко куцому до зайця...
     - НЁ! Цей виб'?ться  нагору. Де на сво?му черевЁ проповзе, де на  ваших
горбах ви?де,.. - сказав Лях Ё замовчав. ? бЁльше нЁ слова.
     ?нш робЁтники ще  за щось лаяли дядька, але останнЁ слова, що чув крЁзь
сон малий, були слова Будого:
     - Набридло  менЁ коржЁ  пекти.  ПЁду  до городниково? служницЁ, попрошу
ковша закваски. ? випечу добрий хлЁб житнЁй.
     Та  наступного  дня, ще на  самЁм  свЁтанку  при?хав  верхи  городник Ё
загадав  усЁм поспЁшати на ПодЁл та вантажити перепалений вапняк Ё возити до
будови СофЁ?.
     ? цЁлий день ПЁвник був сам на господарствЁ.
     НавЁть кашу зварив.
     Хоч  була  каша недосолена  Ё вугЁлля в не?  чимало налетЁло, ?ли всЁ з
насолодою Ё мовчки. Один тЁльки Будий невдоволено зауважив.
     - ВугЁлля забагато в цьому варевЁ.
     -  А тебе нЁхто  не примушу?  ?сти  вугЁль!  -  Гостро зауважив  дядько
ПЁвень, клЁпаючи  запаленими  червоними повЁками. - Замочуй ячмЁнь на  кашу.
ГрибЁв  не  жалЁй. ВранцЁ  сходи  до  городника. Його  ключниця  тобЁ  дасть
закваску на  хлЁб. Завтра божий день  -  недЁля. ПрацЁ не буде. ТЁльки коней
поженете  на ЛибЁдь випасати. Городник сказав,  що нам дозволили випасати на
лЁвому  березЁ ЛибедЁ.  А  Лях Ё  НЁмець пЁдуть до  городника на  подвЁр'я Ё
сидЁтимуть у нього в колодках...
     ВсЁ застигли, просто отетерЁли.
     Першим пЁдняв голос Талець.
     - ПЁвню! Ти... ти що вигаду?ш? У боярина вони в колодках не сидЁли!
     -  У  боярина  добрЁ  ловчЁ  пси  Ё  во?ни  ?,  вЁрнЁ  холопи  ?.  ПущЁ
древлянськЁ,  болота чужого не приховають. А в мене пес та малий хлопчик. От
Ё  вся моя челядь. Як пЁдуть  бранцЁ Ё сховаються в землякЁв та знайомих. Бо
вони собЁ зажили  приятелЁв за окаянного Святополка. ? тодЁ менЁ всЁ  днЁ  з
вами з рабського  корита  сьорбати Ё боярську руку лизати?! Не  тому я вЁрно
служу боярину, щоб  завжди гнутись, а тому, що я боржник йому. ВЁдроблю йому
борг Ё тодЁ  всЁ ви хоч в  ЁрЁй летЁть, як крила  ма?те. ?  пальцем не рушу,
вуста не отверзну! Ви мене зрозумЁли?! - Гостро спитав у Ляха Ё НЁмця.
     ТЁ закивали. НЁмець покЁрно, показуючи всЁм видом, що розумЁ? обставини
Ё жорстокий наказ. А Лях хоч Ё кивав, та не стримався.
     - Ти ?сть жорстокий кат!
     -  Не гнЁви мене, Ляше! Не  з  охоти давлю тебе. То мо?ми руками боярин
тебе держить!..
     Малий  прокинувся, бо вЁдчув, що  дядько ПЁвень дивиться  на нього. ВЁн
розклЁпив повЁки -  дЁйсно, в  розчинених дверях стояв  дядько  Ё пронизливо
дивився на хлопчика.
     Поки  Будий  варив  кашу,  дядько  Ё  небЁж  викупались  у  теплих,  не
скаламучених струменях ЛибедЁ. Роса  пекла холодом ноги, а над плесом слався
туман.
     З кущЁв вербових, з тернових заростей на пагорбах солов'?на пЁсня била,
тьохкала, аж в головЁ наморочилось.
     Десь Ёз заростей болотних прорЁзався нЁжний голос очеретянки, Ё здалеку
неслось настирливе теркотЁння деркачика.
     Дядько ПЁвень утер тЁло  Ё лице довгим рушником, потЁм обтер тремтячого
небожа.
     - Спат-ти х-х-хочеться! - ЦокотЁв зубами хлопчик.
     А дядько мовчки натягував свЁжу, вишивану червоним, сорочку.
     ?з комЁрчини, з-пЁд рибальських снастей дядько витяг сво? припаси - два
глеки меду,  голову  воску Ё  ще  щось  у  м'якому  липовому  кошелЁ.  Малий
здогадався,  що то хутро.  Сам дядько не ?в Ё  малому не дозволив,  а тЁльки
воду пив, поки всЁ снЁдали. ПотЁм вЁн кивнув ЛяховЁ й НЁмцевЁ, Ё вони вийшли
з-за столу.
     Залога при брамЁ здивовано вибаньчилась  на дядька, що йшов позаду двох
чужинцЁв з рогатиною Ё сокирою за поясом, а за ним плуганився сонний хлопчик
з великим берестяним коробом за плечима.
     Лишивши  полонених  Ё  зброю  в городника,  дядько  Ё  небЁж  крокували
неквапно хЁдниками  Верхнього МЁста.  ВулицЁ  були рЁвнЁ та  вузькЁ,  мощенЁ
дубовими колодами. Вздовж  вулиць тяглися паркани сосновЁ й березовЁ, дубовЁ
та кленовЁ.
     Проте не  на  всЁх подвЁр'ях  чулось  життя, не над  усЁма мовницями та
Ёстобками вились дими. Раз по раз розписанЁ,  оздобленЁ Ё  рЁзьбою, Ё фарбою
будЁвлЁ  мали  закритЁ  дошками  вЁконницЁ,  а  перед  ворЁтьми   на  стежцЁ
пробивався пухнастий спориш.
     - Дядьку! Чого цЁ двори мертвЁ? У Ки?вЁ пошесть була?!
     -  Не  пошесть,  а  лядський  король  Болеслав,  як  тЁкав  Ёз окаянним
Святополком  Ёз Ки?ва, забрав собЁ  у  полон не смердЁв  простих,  а  тисячу
ки?вських бояр! Тепер вони далеко в полонЁ сидять!
     - А де ж ?х тут тисяча назбиралася? - Малий аж спинився Ё рота розкрив.
     - Ну? Чого спинився? Ми до заутренЁ йдемо - там ?х Ё побачиш.
     Вони поминули велику площу, огороджену  гострим паколлям. З-за  гострих
паколЁв  визирали  рожево-сЁрЁ  та рожево-бЁлЁ  мури, виведенЁ  на  людський
зрЁст.
     Дядько притишив кроки Ё не стримався.
     - Оце сюди ми возили вчора  вапняк! Його тепер гасять у ямах...  Бачиш,
як би бЁлий дим клубочився? Ото,  знай, там у ямах вапно  гаситься. Як вапно
ще не  вигасилось  Ё  туди в  яму щось  живе кинути, то вапно  його  з'?сть,
розчинить Ё слЁду не лишиться.
     - ? вЁд кЁсток нЁчого?!
     - ? вЁд кЁсток! - Ствердив дядько...
     Вони вийшли до брами Володимирового МЁста якось несподЁвано. Звернули у
завулок лЁворуч - Ё зразу перед брамою мурованою з  каменю  Ё цегли  плинфи,
затинькованою Ё побЁленою якоюсь,  аж наче рожевою, крейдою. Та й розписаною
дивними вЁзерунками рЁзного зЁлля понад самими стулками ворЁт.
     Пройшли по дзвЁнких плахах пЁдйомного моста Ё стали перед вартою.
     ВоротарЁ, при збро? Ё в лускатЁм броньовЁм обладунку спитали:
     - Хто такЁ? Куди йдете?
     - Я ПЁвень, на Ём'я Павло, Ёз земель Вруцьких...
     - Древляни?
     - Ага. А це  мЁй небЁж, ПЁвник. ?демо на заутреню  до собору  Пресвято?
БогоматерЁ.  А в коробЁ жертва попинам. На мене чарЁвниця закляття  вчинила.
Хочу в БогородицЁ захисту просити...
     - А що сильна чародЁйка? - Спитав другий вартовий, певно, добрЁший, нЁж
перший.
     -  Молода Ё  ма? багато сили чародЁйсько?. -  ВЁдказав  дядько, хитаючи
розпачливо головою.
     - МенЁ б таку чародЁйку, щоб одну дЁвку приворожити. Чу?ш,  Степане,  а
пропусти цього смерда, нехай Ёде.
     Перший, не говорячи нЁчого, показав рукою: "?дЁть".
     А  як вступили  вони  до Володимирового МЁста, так  здалось малому,  що
потрапили вони у ту казку, яку розповЁдав прапра-прадЁд, прабабин дядько, як
вони ходили походом на Царгород проти грекЁв.
     У ВолодимировЁм МЁстЁ були не тЁльки високЁ кам'янЁ палаци, вибЁленЁ та
розписанЁ дивним  узороччям,  а були й  такЁ кам'янЁ палаци, прикрашенЁ наче
самоцвЁтами, що переливались, Ёскрились, наче веселка на стЁну впала.
     ? церков було на кожному розЁ.
     А  як  вони вийшли  на  широкий майдан,  де  збирались купцЁ з  дорогим
крамом, то  побачив  ПЁвник чотирьох мЁдних коней,  позеленЁлих вЁд часу.  ?
стояли вони на пагорбЁ над  торжищем, наче живЁ. ТакЁ вони були правдивЁ, що
не здавалось, що вони зараз пЁдуть, а здавалось, що вони  вже йдуть,  тЁльки
цокоту не чути. Малий вЁд захвату заплескав у долонЁ.
     -  Ти-х-хо!  -  Засичав  дядько,  шарпаючи  його  за  рукав.  Вже  вони
пЁдступали  до  ворЁт,  що  в третЁй  обороннЁй  стЁнЁ  мЁста, за якою  була
Ки?вська гора з усЁма князЁвськими палацами та церквою БогородицЁ.
     Коли до них пЁдступив попин.
     Довговолосий,  чорнобородий  Ё  дуже  смаглявий  попин  нЁс   на  руках
здоровенну стерлядину.
     ВЁн розпитав родичЁв про ?хнЁ турботи.
     Дядько ПЁвень Ё небЁж поспЁшили за ним. Дядько ПЁвень  у поклонЁ низько
схилився Ё попрохав.
     - Отче! Давай я тобЁ рибу понесу.
     - Я сам, сам, - вЁдтрутив його попин. - А що в коробЁ?
     - ВЁск на свЁчки.  Мед  у глеках. ? горноста?вЁ та кун'? шкурки.  Це на
церкву, бо в мене нЁ срЁбла, нЁ злата нема?.
     - А чого просиш?
     - Щоб мене слухали холопи на  будовЁ храму, щоб конЁ були  здоровЁ, щоб
городник був до мене ласкавий, щоб  я боярину борг вЁддав, щоб  Лях Ё НЁмець
не втекли, щоб у мене був добрий кЁнь, Ё щоб мене князь на службу взяв...
     Чорновидий попин уважно й наче спЁвчуваючи, як  ото дорослЁ, поблажливо
слухав дитячЁ забаганки.
     -  БагатослЁв'я марне. Треба просити, щоб Богородиця вибачила тобЁ тво?
грЁхи Ё помогла тобЁ  Ё захистила  тебе  по  всЁ днЁ. Молитись треба щиро, з
вЁрою Ё без сумнЁву, з повною покорою. Молитись треба завжди Ё за натхненням
Святого Духа. АмЁнь!
     Дядько витяг глек меду з короба Ё простягнув попиновЁ.
     -  Дякую, сину мЁй!  Я солодкого не  вживаю. Неси все  в  храм Ё вЁддай
отцевЁ Симеону. ? щиро помолись, Ё тобЁ пощастить. ?дЁть!
     ?  пЁп  перехрестив  Ё  пЁдштовхнув  на  шлях,  що  вЁв  до  величного,
могутнього храму.
     Малий  ступив  до  храму,  високо  звЁвши   вгору   очЁ  Ё  намагаючись
роздивитись вЁзерунки над вЁкнами неймовЁрно? величини.
     Але так  сталось, чи корч з ним  причинився, чи вЁд хвилювання, що його
нога на гладенькому каменЁ спЁткнулась, перечепилась,  але вЁн ледь-ледь  не
впав,  ?  тодЁ глянув  униз.  ?  побачив - обабЁч  чисто?,  метено?, мощено?
брилами свЁтлого  каменю  дороги сидЁли  й стояли  страшнЁ потвори. Люди без
рук, люди без нЁг, люди без очей, люди без вух, люди з обтятими носами, люди
з виразками на  покалЁчених  кЁнцЁвках. ГорбатЁ, сопливЁ, клишорукЁ,  кривЁ.
УсЁ виставляли навмисне, на огляд, сво? калЁцтво, наче дорогу прикрасу.
     Вони  протягли до хЁдника  сво? увЁчнЁ руки,  хворими смажними  вустами
благали, молили, вимагали подаяння.
     - Дядьку, хто вони?! - Скрикнув ПЁвник, вчепившись у дядькову руку.
     - ХЁба не бачиш? СтарцЁ. - Байдуже вЁдказав дядько ПЁвень.
     - А ти коли ?х бачив?
     - Бачу вперше, а чув багато.
     - А  я про це в  сво?му життЁ  нЁколи не чув, а бачу вперше!  - Ледь не
кричав ПЁвник, з острахом придивляючись  до чужого горя Ё вбогостЁ. - А чого
вони  такЁ?! Чого вони тут сидять?! ХЁба нема? кому ?х доглядати?! А де ?хнЁ
родичЁ?! - Не заспокоювався ПЁвник.
     - Тихо! - Дядько ПЁвень шарпонув за руку так, що ледь короб  не злетЁв.
- Мовчи! Ми перед храмом.
     ? почав хреститись. ПЁвник за ним.
     Дядько ПЁвень спитав  у служки при дверях, кому можна замовити молитву,
Ё той вЁдЁслав ?х у бЁчний прохЁд.
     Вони  йшли  межи  стовпЁв  кольорових  каменЁв.   Небаченим  нЁколи  ще
розма?ттям виблискували моза?чнЁ вЁзерунки.
     Попин,  що звався Симеон, був широкоплечий  мЁцний чоловЁк, з довгим  Ё
м'яким, як у дЁвчини, волоссям, привЁтно зустрЁв ПЁвня.
     - Добре чиниш, сину мЁй, що  прийшов до нашого храму. Особливо радЁсно,
що ти  з древлянських пущ. А там у вас ще пребагато поганства та волховання.
Добре, що  тебе Господь сподобив, ВсЁ тво? побажання  виповняться.  НадЁйся!
Молись! ? наберись терпЁння.
     Малий  Ё рота не розорив,  але питання, як Ё перед тим,  його мучили. А
голоси гугнявЁ, хрипкЁ, благання про милостиню забивали ангельський спЁв  на
хорах. СпЁвали ДавидовЁ псалми.
     Он Ё калугер у срЁбних ризах.
     ВЁн дивився Ё не бачив срЁбного гаптування на  заморських оксамитах, що
прикривали боярськЁ та княжЁ тЁла.
     ? ще його мучило - а чому цих страшних калЁчних людей пустили пЁд дверЁ
найкрасивЁшого храму.
     ПЁвник  примостився пЁд стЁну  поруч дядька.  Дядько ревно  молився,  а
хлопчик все поривався назовнЁ, до убогих.
     Храм  наповнився людьми вщерть. ?  все то були  не простЁ,  сЁрЁ, а все
бояри, князЁ, гриднЁ, дружинники.
     На хори пЁднялась Ё вся родина великого князя.
     Та   малого   хлопця   це  зараз  не   дуже  цЁкавило,   хоча  вЁн  все
запам'ятовував, сам того не усвЁдомлюючи.
     ? коли всерединЁ,  в храмЁ спЁвали псалми, Ё вгорЁ, на  хорах, Ё внизу,
малий потиху вЁдступаючи, рачкуючи полишив храм.
     ПЁдступив до убогих.
     Хто з  них молився, гугнявлячи тЁ самЁ псалми,  що спЁвали в храмЁ. Хто
куняв,  хто жував, перекочував беззубими яснами якусь поживу. Хто подалЁ вЁд
хЁдника, тЁ колупалися в лахах, нужЁ шукали.
     Хлопчик  пЁдЁйшов  до  найближчого  безногого   чоловЁка  Ёз  засохлою,
виламаною лЁвицею.
     - Чого з  тобою отаке сталося?  - Спитав по довгЁй мовчанцЁ хлопчик, бо
було не сила стояти над людиною Ё мовчати.
     - Бог покарав, - похмуро вЁдповЁв чоловЁк, струшуючи могутнЁми плечима.
- В бою на ЛетЁ з печенЁгами. ВЁдступився бог вЁд мене за мо? грЁхи Ё вЁддав
пЁд удари поган. ПосЁкли мене шаблями, погнули стрЁлами.
     ДалЁ запитав у сусЁда з обрЁзаним носом Ё з одним оком.
     - А з тобою що, чоловЁче, сталося?
     - Бог покарав,
     - ХЁба  може Бог обрЁзати  вуха Ё носа, Ё  око виколоти?!  - Не  вгавав
малий.
     -  Дурню  ти!  Бог  мене  видав у  руки  грекам!  Вони мене полонили  Ё
скалЁчили...
     - ? тебе Бог покарав? - Спитав горбатого клишорукого сусЁда.
     Той  пЁдняв  гостре  пЁдборЁддя межи  кривими  плечима.  ?  з  гордЁстю
повЁдомив:
     - Мене  не покарав. ВЁн  покарав  мо?х батькЁв.  А мене  бог  вЁдзначив
благодаттю.  Бо хто муча?ться при життЁ, той по смертЁ потрапля?  в  царство
небесне.
     -  А  тебе за що  Бог  покарав? -  ПЁдступив  ПЁвник  до  чорнобородого
широкоплечого красеня, що виклав на колЁна безпалЁ культЁ рук.
     Чорнобривий посмЁхнувся.
     - ЗвЁдкЁль  я знаю?  Арканом менЁ печенЁги руки скрутили. ВночЁ я втЁк.
Та руки попухли, потЁм загнили пальцЁ. Тепер от! - ВЁн пЁднЁс до ПЁвникового
лиця культЁ. Солодкий сморЁд шпигонув хлопчиковЁ в нЁздрЁ.
     Хлопчик  Ёшов уздовж хЁдника Ё  все питав, питав.  А йому  вЁдповЁдали:
"Бог покарав... ПеченЁги полонили... Бог покарав... Боярин мордував...  Ляхи
полонили... Бог покарав... Греки ослЁпили... Пошесть напала..."
     ПотЁм  почали Ёз  храму виходити лЁпшЁ люди,  Ё жебраки  покинули всякЁ
розмови.
     А завели сво? скиглення Ё прохання милостинЁ.
     Дядько ПЁвень пЁсля служби вийшов, аж свЁтився вЁд щастя.
     ПЁвник таким його нЁ разу не бачив.
     ВЁн навЁть його не вилаяв, що зник Ёз храму до кЁнця служби.
     Лише  за  першою   брамою  дядько  надяг  свого  гостроверхого  ковпака
повстяного.
     - ПЁвнику, ПЁвнику! Я вЁдчуваю, я знаю, Богородиця менЁ допоможе! - ВЁн
знов зняв шапку Ё широко перехрестився...
     ВЁддаючи  ПЁвневЁ  зброю  та  звЁльняючи  Ёз  сараю  бранцЁв,  городник
смЁявся.
     - Ну й вигадав ти, ПЁвню! З тебе вийшов би  добрий воротар чи вартЁвник
при порубЁ. Треба буде во?водЁ сказати!..
     Коли вони всЁ - дядько, небЁж та  полоненики  прийшли до Ёстобки, хтось
Ёз холопЁв спитав глузливо:
     - Ну, як там у городника? Прохолодно Ё проголодно було у стайнЁ?
     - Не було жарко... ЖЁнка  дати теплий бЁлий хлЁб...  Городник дати пити
мед Ёз хмелем...
     Ну, а Лях затято мовчав.
     ПЁсля обЁду дядько з Будом, Тальцем Ё полонениками погнав коней пасти.
     А ПЁвник лишився в ЁстобцЁ прибирати.
     Але весь час думав про калЁк-жебракЁв.
     ?  страх  хвилями напливав на нього, Ёцо вЁн пЁшов до схЁдного кута, де
дядько повЁсив глиняного  Бога  Ёз сяйвом  навколо голови, Ё почав молитись,
щоб Бог був ласкавий до тих  калЁк-бЁдакЁв.  Щоб нЁколи Бог не покарав його,
не вЁдступився вЁд нього Ё не зробив його жебраком.
     Коли  ПЁвник помолився перед  Богом, вилЁпленим  на глинянЁй  дощечцЁ Ё
розфарбованим яскравими фарбами, йому стало легше.
     ? вЁн страшенно зрадЁв, бо зрозумЁв, що Бог його почув...
     Веселий,  щасливий, вЁн побЁг на полювання  - треба  годувати  яструба.
Щось починав яструб занепадати.


     Та  у  вЁвторок,  коли  ПЁвник  знов лишився на цЁлий день  в ЁстобцЁ Ё
розмЁшував вЁвсяну кашу кленовою кописткою,  Реп'ях  загарчав. Це  вже  було
щось надзвичайне.
     Визирнув на подвЁр'я Ё вгледЁв дивного чоловЁка, ви тЁльки  собЁ уявЁть
- у шкЁряних штанях. На палицЁ через плече вЁн нЁс цЁлу  низку перепЁлок. За
ним поспЁшали два собаки  бЁлЁ та строкате,  чорне з бЁлим, порося. Оце  так
диво.
     Хлопчик вибЁг до дороги й привЁтався з чоловЁком. Той спинився Ё сперся
на коротку дарду.
     - Порося сподобалось?
     - Авже. Такого не бачив.
     Чомусь ПЁвник вЁдчув, що  йому зовсЁм байдужий жовтоокий  яструб. Хижак
поступово  пЁдупадав Ё наближався до загибелЁ. ПЁр'я поламане на кЁнцях, без
полиску.  Годинами  птах сидЁв непорушно, хворобливо наставивши  пЁр'я.  Без
лету, без свЁжо? кровЁ хижий птах гине. Це всЁм вЁдомо,
     - Давай замЁня?мось на порося.
     - А що ти на обмЁн ма?ш? - як рЁвний у рЁвного спитав мисливець.
     - Доброго яструба. Отакенного! Як орел! Ти ще такого не бачив.
     -  Хе-хе! Оце я Ё не  бачив -  розвеселився мисливець.  Та  коли ПЁвник
притяг клЁтку з крилатим бранцем, вЁн тЁльки й вимовив:
     - Ого.
     ? зразу ж погодився замЁняти на порося.
     Без  сумнЁву, мисливець  був людиною щирою  Ё вЁддав  ПЁвнику порося  з
повЁдцем,  щоб  не  втекло,  п'ять перепЁлок Ё  ножик з  кЁстяною  мережаною
ручкою.
     Коли ввечерЁ пригнали коней, дядько зразу ж спитав:
     - Де яструб?
     А перед тим, скЁльки вже  були днЁв у Ки?вЁ,  наче й не помЁчав птаха Ё
те, як вЁн занепада?.
     Холонучи  вЁд страху,  що  вчинив  без  дядькового  дозволу Ё  не  став
справдовуватись, просто вЁдповЁв:
     - ЗмЁняв на строкате порося.
     - А це? - Кивнув дядько на ножа при очкурЁ.
     - ? це за яструба. ? ще перепЁлок дав. Я тобЁ з кашею зварив.
     На мить дядько насупився, та зразу ж махнув рукою.
     -  Шкода. ХотЁв на ПодЁльському торжищЁ продати. ПоспЁшив  ти, ПЁвнику.
Ми добру монету втратили...
     Порося виявилось  навдивовиж веселе  Ё,  не дивлячись на сво?  свинське
походження, охайне. ? одну дивну здЁбнЁсть  виявив хлопчик у поросяти - воно
мало незгЁрший нюх, нЁж Реп'ях.
     ВЁн це помЁтив при такЁм випадку.
     Якось малий  розмочував,  за наказом  дядька,  шмат  волячо?  шкЁри для
лагодження збру?.
     ВЁн  поклав ??  у  траву  Ё наказав  Реп'яху вЁднести до Ёстобки.  Так,
заради забави. ? пес поволочив шкЁру не стежкою, а просто вгору, по схилу.
     А  порося  припнув  до  лЁщинового  куща,  коли спускався  з цебром  до
джерела.
     З повним вже цебром  ПЁвник пЁднявся  до  поросяти,  вЁдв'язав  його  Ё
попрямував до стежки.
     Та порося зарохкало, заметушилося Ё потягло хлопчика вгору  по схилу. ?
п'ятачком нишпорило  по  травЁ, принюхувалось,  наче шукало слЁди Реп'яха. ?
таки повело до Ёстобки точно по Реп'яхових слЁдах.
     ТодЁ малий намочив ганчЁрку рештками житнього кисЁлю Ё потягав ганчЁрку
подвЁр'ям, а потЁм закопав у пЁсок.
     А рештки кисЁля на пальцЁ дав понюхати поросятЁ.
     Порося  кувЁкнуло  Ё  кинулося подвЁр'ям бЁгати  Ё  нюхтити землю, поки
вЁднайшло мЁсце схованки.
     ? порося вЁн назвав Ходою. Як ото в старЁй загадцЁ:
     Хода ходить,
     Виса висить.
     Виса впала,
     Хода з'?ла!
     З часом ПЁвник зауважив, що Хода також,  як Ё  Реп'ях,  викону? накази:
"СтЁй. Лежи. ВЁзьми..."
     Але часом  на  порося нападали такЁ  веселощЁ, що воно  ставало  просто
скажене, розбишакувало, як тЁльки могло.
     Добре, якщо це траплялося бЁля Ёстобки, або десь на вигонЁ...
     ЗовсЁм Ёнше, коли це находило на порося в мЁстЁ.
     Городник  на  той   час  приставив  дядька  ПЁвня  на  подвЁр'я  будови
СофЁйського собору.
     Добрий гостроверхий паркан з усЁх бокЁв огороджував величезну будову.
     А всерединЁ огорожЁ Ё пЁдневЁльнЁ холопи, Ё вЁльнЁ смерди, Ё  запрошенЁ
майстри-мулярЁ вЁд зорЁ до зорЁ невтомно зводили будову.
     ХЁба що  трохи  випадало  ?м  подрЁмати пЁсля  обЁду, поки годували  та
перепрягали коней.
     Отут  зводились рожевЁ  мури майбутнього найбЁльшого собору, а  навколо
них кипЁла напружена праця багатьох сотень людей.
     Таке ж полчище людей, що товклись  бЁля мурЁв на пЁдмостинах, пЁдвозило
все потрЁбне  для  будови.  Це були  Ё дошки  для  опалубок,  Ё  найрЁвнЁшЁ,
найкращЁ стовбури дубовЁ, вистоянЁ не один рЁк.
     Вози  дзвЁнко?  рожево?,  жовто? та червоно?  цегли-плинфи, що  скорЁше
нагадувала   короткЁ  товстЁ   дошки,   дике  камЁння,   брили  пЁсковику  Ё
темновишневого шиферу.
     Звозили  на  подвЁр'я Ё перепаленЁ брили вапняку, трощили ?х молотами Ё
скидали у воду в  довгЁ глибокЁ ями. ШипЁла, кипЁла, вирувала  бЁла вода,  Ё
над ямами клубочилась молочно-бЁла пара.
     Ще привозили  вози  перепалено?  бито? цегли  -  ?? додавали до розчину
вапна.
     Не вся  плинфа була привЁзна На пЁвнЁч вЁд мурЁв майбутнього храму конЁ
Ё люди мЁсили глину для цегли. Холопи носили вироблену глину цеглярам, а  тЁ
вже  заправляли глину в  дерев'янЁ форми,  вирЁвнювали дощечками-правилками,
посипали бЁлим висЁяним пЁском. ? швидким, вЁдпрацьованим порухом перекидали
форму на вирЁвняну землю. Таке справжн? цегляне  поле розляглося за будовою.
Цегла на землЁ пЁдсихала, твердЁла, Ё вже затвердЁлу ?? закладали в гончарну
пЁч.  За  печами  були  гончарнЁ  майстернЁ та склодувнЁ. Там робили посуд Ё
глечики-голосники, щоб потЁм  замурувати  ?х у стЁни Ё  щоб вони  посилювали
людський голос. ? надсилали його у найпота?мнЁшЁ закапелки будови.
     Склодуви  варили  кольорове  скло,  виготовляли  скло  Ёз  золотом  для
майбутнЁх  моза?к, Ё просто непрозору кольорову пасту  - смальту. Ще казали,
що там склодуви робили посуд Ё прикраси склянЁ - перстеньки та обручки.
     Отож, городник поставив дядька ПЁвня Ё ще двох холопЁв возити  пЁсок до
склодувно? майстернЁ.
     Талець сидЁв з повередженою ногою Ё готував ?жу. Тому хлопець мав змогу
Ё до мЁста пЁти, Ё роздивлятись на все, що там дЁялось, скЁльки душа бажа?.
     Дядько брав його з собою.  ПЁсок копали  пЁд горою  за Боричевим Током.
Там же, пЁд горою, просЁвали зразу через решето бЁлий, як снЁг, пЁсок.
     Щоразу вони про?здили повз мЁдних коней на БабинЁм Торжку. ЗлетЁли вони
над старовинним торжищем!
     А якЁ  вЁзерунки виведенЁ навколо вЁкон Ольжиного палацу!  ? смарагд та
золото на сходинках Володимирового.
     В такЁ походи ПЁвник часом Ё Ходу з собою на повЁдцЁ тягав.
     На  подвЁр'?  СофЁйсько?  будови,  на  захЁдному  краю,  стояв  великий
тризрубний будинок. Там списували книги Ё малювали Ёкони.
     Отож, дядько з малим привезли пЁсок для склодувЁв.
     На  подвЁр'я СофЁ? зразу ж за ними  при?хали  вершники  Ё кЁлька  пЁших
погоничЁв придибало. ВсЁ одягненЁ по-степовому.
     ПогоничЁ затягли на подвЁр'я будови в'ючних кошлатих верблюдЁв.
     Як  потЁм  ПЁвник  довЁдався, вони  привезли  земляну  червону фарбу  з
далекого степового ЛЁвобережжя.
     ВЁд споглядання горбатих кошлатих велетнЁв ПЁвнику дихання збило.
     Малого найбЁльше вразили горби. СЁдай мЁж них  - Ё сЁдла не треба!  Шия
вигнута, як у лебедя. Але ж товстенна Ё мЁцна!
     Такому, як ПЁвник, можна й у вигинЁ ши? примоститись.
     ВЁн стояв Ё роздивлявся на степових дивних, химерних  велетнЁв, аж рота
розкривши.
     Ну, й  руку з повЁдцем  послабив. ? не звернув уваги, так захопився, що
повЁдець висмикнувся Ёз пальцЁв.
     ? поспЁшив нестримний  Хода вперед та вперед, бо його  рожевий п'ятачок
вловив чудовий кислий, такий смачний запах  вЁвсяних висЁвок,  намазаних  на
телячу  шкЁру. Бо кушнЁри  готували дорогоцЁнний матерЁал - харатею-пергамен
для списування книжок.
     Реп'ях,  вЁдтодЁ, як  ПЁвник  придбав  Ходу,  повсякчас був  поруч  при
поросятЁ. Хоч його Ё вивчив для полювання дядько ПЁвень, та все ж вЁн був Ёз
породи  пастуших  собак. Тепер  йому  було кого  доглядати Ё берегти. Реп'ях
застережливо гавконув Ё кинувся за Ходою. А неслухняний Хода побЁг по вогкЁй
плинфЁ. ? добре слЁди ратицями карбував по глинЁ, за ним пес пострибав - теж
слЁди ставив.
     Хлопчик, не тямлячи себе вЁд жаху, мов увЁ снЁ, теж побЁг по плинфЁ.
     Знав,  що чинить страшну шкоду, а про те - не мЁг  спинитись. Стрибав Ё
стрибав  по плинфЁ. Гонитва тривала недовго,  але  Хода,  Реп'ях  Ё  хлопчик
позначили чимало цеглин.
     Дядько  ПЁвень стояв  перед  митрополичим чоловЁком Ё  покЁрно  опустив
голову.
     Йому протягував  служка того чоловЁка церковного дощечку з  надряпаними
по восковЁ знаками.  СкЁльки плинф зЁпсували слЁдами Хода, скЁльки Реп'ях, а
скЁльки необачний небЁж, Ё скЁльки плинф розваляла весела компанЁя. Усе було
списано - до ?диного слЁду.
     - У тебе ? грошЁ сплатити збитки?
     - Нема?. Я боярський боржник.
     - ТодЁ, крЁм княжого уроку, ти ще вЁдробиш два тижнЁ!
     - СпасибЁ за  ласку.  - Дядько низько,  низько вклонився  митрополичому
чоловЁковЁ, Ё його служцЁ. Набагато нижче, нЁж треба ?м кланятись.
     А малий  знав, що дядько так низько кланя?ться, щоб не було видно, як у
нього  побЁлЁли  стиснутЁ губи.  ?  щоб  цей посЁпака, наглядач  чортЁв,  не
примЁтив, як шаленою люттю налива?ться погляд ПЁвня...
     Дядько лише двЁчЁ оперЁщив батогом небожа. КрЁзь стуленЁ зуби процЁдив:
     -  БЁгом додому! Та не трапляй  менЁ  на очЁ, поки не вЁдЁйду... Прости
мою гнЁвливЁсть, Боже! - ? вЁн тричЁ широко перехрестився.
     Малий тЁкав вЁд будови храму, немов за ним гналися чи вовки, чи болотнЁ
духи. А повЁдець  Ходи стискав Ёз такою напругою, що нЁгтЁ збЁлЁли. ШкЁра на
плечах Ё спинЁ, руках палала, мов обварена окропом.
     В ЁстобцЁ малий допомЁг Тальцю куховарити, помив посуд, наносив воду...
? тЁльки тодЁ, коли побачив, що Ёз Золотих ворЁт  ви?здять ?хнЁ конЁ, схопив
торбу  та й побЁг на  Оболонь. Туди  мали  вигнати коней Будий  ще й четверо
?хнЁх холопЁв.
     Звичайно, Ходу вЁн потяг за собою, Ё Реп'ях з ними подався.
     ВечЁр западав  швидко, Ё в тернинах на схилах пробували голоси солов'?.
Вже  пЁдходив кЁнець ?хнЁх спЁвЁв, все менше й менше чулося спЁвакЁв у синЁх
густих сутЁнках.
     Малий прив'язав до куща порося Ё полЁз  до тепло?, майже гарячо?  води.
ВЁн печерував. Все брав: Ё рибу, Ё  ракЁв, що траплялися Ё самЁ йшли в руки.
Отож, коли  пастухи  пригнали  коней, мав  цЁлу купу  риби Ё  ракЁв.  Холопи
зрадЁли,  як малий принЁс свою рибу, Ё посадовили  до свого  гурту. Дядька з
них нЁхто не жалЁв,  що йому додалося роботи. ? малого не лаяли. ТЁльки один
митрополичий чоловЁк у всЁх викликав злостивЁсть. ТЁльки  шука?, де б здерти
шеляги й вивЁрки.  ХЁба не однаково, чи буде там поросячий знак, чи собачий,
чи п'яти  людськЁ? Все одно плинфа  пЁде у мур, заллють ??  вапном  Ё хто ??
бачитиме? ПЁвник теж  так думав. Але  вЁн особисто вирЁшив, що  таку  покару
наклав наглядач  тому, що ця  плинфа була призначена  для  храму. ?  дЁйсно,
плинфа  зЁ  слЁдами  ПЁвникових  п'ят  Ё  ратиць  Ходиних  потрапили  в мури
СофЁ?вського собору. А плинфи Ёз слЁдами Реп'яха вЁдвезли до Золотих ворЁт Ё
поклали  в мур  на  другому поверсЁ над брамою, де незабаром мала пЁдвестися
надбрамна церква.
     Що це - щира правда, можна було переконатися в СофЁ?вському музе?, бо в
експозицЁ? протягом багатьох рокЁв були виставленЁ плинфи  Ёз слЁдами ратиць
Ё дитячо? ноги. А плинфи  Ёз слЁдами  Реп'яха знайшли  при розкопках Золотих
ворЁт у 1980 роцЁ, коли готували реконструкцЁю цЁ?? споруди.




     Наближалося  свято  Купали, Ё  по всЁх  церквах, мурованих  на ГорЁ, по
дерев'яних  -  на  ПодолЁ,  попи-греки  Ё  нашЁ  почали проповЁдувати  проти
поганських старих звича?в. ЗастерЁгати проти хороводЁв Ё купальських вогнищ,
проти  бЁсЁвського спЁву, танцювання та  стрибання через вогнища. Митрополит
призначив на  Купальську нЁч всенощну службу  в церквах  Ё передав  у  наказ
калугерам сво?м, себто попам, щоб споглядали, хто з прихожан не з'явиться на
молитву.  Але простЁ люди,  особливо на ПодолЁ, на КопировЁм  кЁнцЁ,  ще  за
день,  потихеньку вийшли  з мЁста. ? пЁшли у вЁддаленЁ дЁброви до  пота?мних
лЁсових руча?в, рЁчок та озерець. Дядько ПЁвень був у розпачЁ, вЁн хотЁв Ёти
на всенощну  до  Десятино?  церкви.  Та  не приведеш Ёз собою всЁх боярських
холопЁв  туди. Та й хто глядЁтиме-за кЁньми Ё самою  Ёстобкою, за припасами,
зрештою? Лишити холопЁв  - без сумнЁву -  подадуться  на Ёгрища бЁсЁвськЁ, а
полоненЁ можуть  втекти. ТодЁ ПЁвень  мучаючись, Ё  клянучи  долю,  попрохав
огородника на Купальську нЁч потримати у стайнЁ пЁд замком Ляха Ё НЁмця. ВЁн
також  вирЁшив  коней  не гнати  на пасовища,  а  тримати  на  конов'язЁ.  А
робЁтникЁв-холопЁв  городник  йому порадив не  утискати Ё не неволити, нехай
буде Богу щира молитва одного ПЁвня, нЁж шамотЁння  дюжини байдужих холопЁв.
Дядько цЁй порадЁ  зрадЁв,  бо в  нього  голова  аж пухла  вЁд  повсякчасних
турбот.  ?,  певно,  зовсЁм  забув про ПЁвника, бо  не взяв його Ёз собою на
всенощну вЁдправу. ПЁвник нагодував Ё пЁвня Ё порося, Ё Реп'яха, Ё взявся за
коней. ВичЁсував  ?м  гриви  Ё хвости, вичищав кошлатЁ бабки. Це були лЁсовЁ
конЁ:  товстЁ, Ёз здоровенними  тулубами, грубими  короткими шиями Ё  густим
волосЁнням на ногах. По конях зразу впЁзнавали, що вони древляни.
     А в княжих людей якЁ ж гарнЁ  були конЁ! ВисокЁ,  стрункЁ, тонконогЁ  й
зовсЁм без кошлатостЁ. Казали, що князь тих коней закуповував Ё в угрЁв, Ё в
грекЁв  царгородських,  Ё  навЁть  в  пЁдступних  кровожерних печенЁгЁв.  Що
правда, пЁсля того, як князь Ярослав розбив окаянного Святополка, казали, що
печенЁги кудись  зникли, розпорошились,  подались геть, чи пошесть ?х  якась
подушила.  А деякЁ люди казали, Ё малий  ПЁвник це сам чув, бо вЁн до всього
прислухався,  що печенЁги просто розбрелись по степових  околицях  Ки?всько?
землЁ. ? час вЁд часу пробЁгають по селах прикордонних Ё полюють на людей.
     ПЁвник  чекав темряви, щоб  непомЁтно  зникнути  з  подвЁр'я.  ? ще вЁн
помЁтив,  як  кЁлька молодших холопЁв,  потиху крадучись, пЁшли  з двору.  А
Талець Ё Будий Ё ще старшЁ розвели багаття на подвЁр'?.
     Малий  з  подиву  уздрЁв,  як  звЁдкЁлясь з  туману виплила городникова
служниця. ? тримала вона в руках  глечик. В таких глеках настоювали хмЁльний
мед.
     Спадала темрява  найкоротших  лЁтнЁх ночей,  як до Ёстобки ще  пЁдЁйшло
кЁлька дЁвочих постатей. Талець  нагрЁв бубон над вогнем,  а Будий спробував
струни гудка, хтось продував сопЁлку.
     ПЁвник озирнувся й тихо-тихо вЁдступив  межи конЁ .  Вперше за всЁ  днЁ
поспЁшав сам  без  Ходи Ё Реп'яха. Хода, добре нагодований, спав пЁд возом у
сЁнЁ, а Реп'ях його охороняв.
     Малий пЁшов у густих сутЁнках швидкою ходою непомЁтними, але добре йому
вЁдомими стежками. Тут, на Ки?вських горбах, у глибоких  долинах,  неможливо
заблукати. Тут  нема жодного мЁсця, яке було  б  схоже на  друге. То в землЁ
древлянськЁй Ё в прип'ятських оболотах можна заблукати.
     ПЁвник одяг постоли, а в постоли на ноги навернув м'якенькЁ онучЁ ще  й
моху наклав,  щоб не так ноги  тупали об  землю, хоч  його хода Ё  так  була
нечутна. За десять перелетЁв  стрЁли вЁн уже був на узвишшЁ, в  ЛиповЁм гаю.
ЗвЁдси, з високого мЁсця, було видно: на далеких верхах горбЁв  запалювались
вогнища.
     ПЁвник поспЁшав на пЁвдень до ЛибЁдЁ, тЁльки не до  перевозу, а  значно
далЁ, вниз по  течЁ?. За  вогнищами на пагорбах, почали свЁтитись вогнЁ Ё  в
долинах, глибоких ярах. Не вЁд бЁгу,  а вЁд хвилювання в  малого  закалатало
шалено серце. Було  страшно, бо не знав, чи не прича?лись де княжЁ люди, щоб
хапати  тих, хто поганськЁ  Ёгрища  водить.  Було страшно,  щоб не  помЁтили
парубки Ё дЁвчата його малолЁтнього, за  таке  зухвальство  йому можуть бути
великЁ  непри?мностЁ. ?  ще йому хотЁлося подивитися,  як дЁвки  ворожать на
водЁ, як скачуть через вогонь парубки Ё дЁвчата, як спалюють опудало Купали.
     Малий  поспЁшав  через  гай Ё  на якийсь час дерева закривали вогнЁ  на
найвищих  пагорбах.  Коли  ж  вЁн знов вийшов на  хвилясту рЁвнину,  покриту
невисокими чагарями,  то  побачив, що кЁлькЁсть далеких вогнЁв  збЁльшилась.
З'явились  на  схилах  Ё  рухомЁ  вогнЁ.  ОднЁ з  тих  вогнЁв  крутились  на
невеличкому просторЁ -  то зникаючи,  то з'являючись з-за  чорних куп дерев.
ДругЁ вогнЁ  виникали на горбах  Ё  котились униз  Ёз  шаленою швидкЁстю. Ще
здавалося,  нЁби за ними, по  всьому  схилу гори  тягнуться червонЁ  вогнянЁ
хвости. Спочатку малий не мЁг второпати, що це воно, аж раптом став Ё вдарив
себе по лобЁ.  Та тож вогнене колесо вогненно? колесницЁ бога Сонця.  Добре,
що тут такЁ височеннЁ гори Ё можна сонячнЁ колеса пускати.  Ось стежка пЁшла
вгору серед густих  чагарЁв. Коли ПЁвник подряпався  на гребЁнь  горба, йому
просто в  вЁчЁ вдарили вогнЁ.  ВЁн вЁдскочив  назад пЁд  захист тЁнЁ густого
куща. Добре обдивився освЁтлену галявину  Ё здивувався: посеред галявини, на
гЁлках засохлого дуба  палили  в'язанки  сухо? берести.  НЁде  нЁкого. Малий
нЁчого не зрозумЁв спочатку. ? тому обминув освЁтлену галявину в кущах, далЁ
по  стежцЁ прийшов  вгору  над  урвищем  Ё побачив багаття,  бЁля  якого теж
нЁкого. А знизу  свЁтло  вЁд багаття  проривалось  крЁзь кленове  верховЁття
червоними променями Ё  сполохами  золотих Ёскр.  ?скри  високо  летЁли вгору
роями густих  вогняних  бджЁл.  Але  далЁ якЁсь  темнЁ  тЁнЁ по  навскЁсному
пагорбЁ  над рЁкою  скакали навколо трьох  величезних  вогнищ. Малий  згадав
розмову старших,  що сперечалися  мЁж собою Ё  гадали, чи попини  цього разу
випросять  у князя  стражу, щоб  ганяти купальськЁ  Ёгрища. Певно,  отЁ  всЁ
вогнЁ,  про  всяк  випадок, розпалили  юнаки,  щоб  сплутати,  а  одночас  Ё
подратувати стражЁв. Але  малий  чув ще й таке. Говорили  мЁж собою  поважнЁ
каменярЁ на СофЁ?вському подвЁр'?: "Не буде наш каган попЁвським  забаганкам
потурати  -  не  посилатиме  стражу  проти  купальських  Ёгрищ".  "Авжеж,  -
погодився  другий.  - ПЁсля  того, як препадлючий АнастасЁй покрав усЁ княжЁ
скарби Ё подався до  ляхЁв,  каган став обачнЁший. Не  всяке  слово  грецьке
зразу чу?... БЁдна  наша земля... На Бога менЁ не шкода останнього шеляга...
Але ж наше золото й срЁбло, Ё хутра на церкву, пливуть до Царграда". "Тихше,
-  ще хтось почу?! "- Ё каменярЁ рЁвно задовбали важкими  теслами по рожевих
шиферних плитах.
     ПЁвник по  зЁрках побачив, якраз пЁвнЁч  настала. Настав час ворожЁння.
Тепер треба перейти  ще два пагорби Ё там, за тими долинками  чарЁвне мЁсце.
Там,  де влива?ться  повноводий  ручай  до ЛибЁдЁ. Там,  говорили мЁж  собою
старшЁ,  ворожать,  за  поганським звича?м,  дЁвчата на  вЁнках.  Потихеньку
переказували,  що  в  тому  мЁсцЁ,  хто  ворожить,  в  того  все  збува?ться
точнЁсЁнько! Чи погане,  чи хороше - як наворожилось! Тому в це мЁсце не всЁ
вЁдважувались прийти, а раптом горе наворожиш?!
     ЛибЁдь круто звернула на захЁд.  ?  було видно  далеко  всЁ  пагорби  в
вогнях.  Було видно, як  оддалЁк на однЁй  галявинЁ водили волЁв  Ё корЁв зЁ
свЁчками на рогах. Он на тих водах з човнЁв пускали вЁнки зЁ свЁчками.
     ПЁвник подивився вниз на галявину, вона була рЁвна-рЁвнесенька до само?
води, поросла  шовковистою травою.  З  усЁх бокЁв ??  оточували  велетенськЁ
тополЁ. СвЁтло йшло знизу крЁзь вЁття Ё малому  здавалося не таким яскравим,
як ЁншЁ  багаття. Але смЁх чувся  лише дЁвочий. Висвистували весело кугички,
гудЁла  сопеля, Ё раз  по раз лупав бубон. Малий йшов стежкою обережно, тихо
спускався  униз до  рЁчки.  КрЁзь  кущЁ пробивалося червоне  свЁтло,  все на
галявинЁ  починало  рухатися  швидше  й  швидше.  Коло танцЁвниць  крутилося
навколо  яскравого багаття.  Спалахи вогню то висвЁтлювали людськЁ постатЁ з
усЁма  подробицями,  то робили  ?х  чорними тЁнями.  ЧорнЁ  тЁнЁ змЁнювались
бЁлими постатями, червоне  свЁтло заливало  червЁнню половину лиця, половину
ховало в тЁнЁ. ПЁд уквЁтчаним деревом клена шарпалося три освЁтленЁ постави.
Одна  метеляла  головою  Ё  з  неймовЁрною  швидкЁстю  видобувала  свист  Ёз
очеретяних   з'?днаних   свистульок-кугичок.   Друга   притупувала   ногами,
рвзгойдувалася, метеляла довжелезними косами Ё дула в довгу сопЁлку, брови в
не?   пЁднЁмались  на  лоба   Ё  очЁ   закочувались  догори,  тЁльки   бЁлки
вЁдблискували червоним вЁд вогню. Третя була геть дебела, Ё мала голову, так
покриту  намЁткою,  що  й лиця не було видно. Вона щосили гатила калаталом у
бубон, притоптувала ногою.  ? чим швидше вЁдбивала вона калаталом по бубону,
тим швидше  неслися в танцЁ танцЁвницЁ.  Крутилося живе колесо людських тЁл,
розвивалися  ?хнЁ  коси, мерехтЁли намЁтки  замЁжних,  бряжчало  намисто  на
дЁвочих шиях, а  на  головах у них у всЁх були вЁнки,  а  в довгому  волоссЁ
розвивалося зЁлля  любистка  Ё  м'яти,  Ё  василькЁв,  Ё  довголисто?  трави
лЁпника.
     Та  трава збиралася дЁвчатами, щоб  приворожити  до себе  хлопцЁв,  щоб
знайти собЁ чоловЁка.
     Свист  кугичок Ё калатання  бубона досягло  тако? сили  й швидкостЁ, що
малий  затамував подих,  Ё  враз  ланцюг живий  луснув  Ё  розЁрвався, малий
видихнув з  полегкЁстю. Але рух  ще бЁльше  посилився, тЁльки тепер почалося
стрибання  через   вогнища.  ТанцЁвницЁ  схопили  ляльку   солом'яну  всю  в
прикрасах, що  стояла пЁд деревом, Ё почали з нею  стрибати  через  багаття.
Вони передавали  ляльку  з рук до рук, Ё коли одна розбЁгалася Ё стрибала  з
лялькою  через  вогонь,  ЁншЁ  починали  ще  сильнЁше  ляскати  в  долонЁ  Ё
приспЁвувати:  "Ой, грайте,  грайте, в  дудочку  грайте, Купалу  вславляйте!
Купалу вславляйте!"
     Малий  Ё  незчувся,  як  почав  пЁдспЁвувати:  "Ой,  грайте, грайте!.."
притупувати  ногою по кореню  старезного  похиленого  клена.  ВЁн  до  нього
прихилився,  просто  лежав на  ньому животом, вЁн притупував ногою Ё поводив
плечима, як Ё танцЁвницЁ внизу. ВЁн цього Ё не помЁчав, що  вЁн  пЁдспЁву? Ё
пританцьову?, захоплений купальськими Ёгрищами.
     Ось  одна  жЁнка  в намЁтцЁ Ё васильковому вЁнку наблизилась до  вогню,
схопилась за  подЁл сорочки,  Ё  пригнувшись,  одним рухом  стягла  Ёз  себе
сорочку Ё кинула ?? до вогню. На хвилю сорочка збила полум'я  Ё стало темно.
Коли за мить вогонь  огорнув сорочку, нага жЁнка вже добЁгла до краю берега,
Ё високо  знявши руки, стрибнула в рЁчку. ОстаннЁ знову схопились за  руки Ё
знов  навколо  вогню  закрутилось живе  коло. СпЁвали, гукали, а музики  так
вигравали, що пЁт  ?х  зливав ручаями. ПЁвниковЁ було видно, що ?хнЁ сорочки
на плечах, пЁд  пахвами, на  стегнах потемнЁли Ё  облипли по тЁлу. За першою
молодицею до багаття стала друга. Але вона, роздягшись, свою сорочку  лишила
на землЁ,  а до вогню  кинула  дитячу сорочечку. ПЁвник  добре знав,  що  це
значить:  перша молодиця сама хворЁла, через те не могла понести, а в друго?
хворЁла мала дитина. Разом Ёз сорочками у купальському вогнЁ спалювали жЁнки
й хвороби.
     Ось  Ёз-за пагорбЁв почало  свЁтлЁшати небо.  Сходив мЁсяць.  Як виплив
майже повний мЁсяць - всЁ закликали в один голос!
     Коло  рухалося  швидше,  швидше!  Враз жЁнка з бубоном викинула  руку з
калаталом  Ё торкнулась  плеча  наймолодшо? дЁвчини.  Була вона роки  на три
старша  за ПЁвника,  може на рЁк  старша  за  доньку коваля. Ось  чому та, з
бубоном, поводила  головою, немов шукала  когось. Вона стежила за  дЁвчиною.
ДЁвчина  вЁдпустила руки Ё  вистрибнула в середину кола на  яскраве  свЁтло.
Тремтячими руками тягла  з  себе сорочку  Ё заплуталась у  рукавах.  А  коло
танцюристок  шалено крутилося, вже не маючи сили спинитись. ? всЁ волали, аж
у  вухах  лящало: "Купало, Купало,  Купало!"  ДЁвчина зняла  з голови вЁнок,
затисла його мЁж  колЁньми,  Ё одним рухом вЁдкинула на землю  сорочку. ТодЁ
взяла вЁнок на голову, перескочила  на край  вогню, прослизнула  мЁж  руками
дЁвчат, стрибнула з берега у  воду.  ВЁнок  спав з  ??  голови  Ё поплив  на
середину рЁчки. Сама вона вилЁзла з води Ё вскочила до кола.  ВилЁзли з води
й молодицЁ Ё теж  стали до  танцю. ? ?хнЁ  великЁ, особливо першо?, провислЁ
груди метелялися з  боку  на бЁк, скакали вгору Ё вниз Ё ляскали по  мокрому
тЁлу.  МЁсяць  геть зовсЁм  пЁднявся вгору. ТодЁ  музика враз  увЁрвалася. А
танцюристки  все  неслися навколо вогнища. Тро? жЁнок-музик пожбурнули  сво?
Ёнструменти, скинули одяг Ё вскочили до кола. ПЁвник тепер бачив лише ту, що
вибивала калаталом  по бубону.  Вона бЁгла у швидкому вертЁннЁ  танцю Ё було
дивно,  як вона, гака дебела, швидко й зграбно  руха?ться! ОднЁ груди в  не?
були завбЁльшки з  голову  ПЁвника  кожна. ДовжелезнЁ, з чорними  набряклими
сосцями. МогутнЁ чресла,  з глибокими  ямками на  крижах Ё тЁло ??  так само
блищало у свЁтлЁ багаття, як Ё в тих, що вилЁзли з рЁчки.
     Коло ще разЁв три пронеслося навкруги багаття Ё розпалося.  ВЁн дивився
в ?? лице з ледь вирлатими очима, Ёз роздутими нЁздрями кирпатого носа.
     Рвонувся назад за дерево.
     Оступився. Завалився навзнак  Ё, боляче вдарившись об корЁння  головою,
покотився на галявину вниз.
     Товстуха щосили заволала.
     - Тихо! МовчЁть! Пропаде ворожЁння. На менЁ все зависа?! Цур! Цур! Цур!
     ВсЁ заклякли нерухомо.  НавЁть декотрЁ з  розкритими ротами. ? в очах у
всЁх був розпач - пропало ворожЁння!!!
     Малий лежав голЁчерва Ё не ворушився - все тЁло його затерпло.
     -  Слухайте  мене! -  В голосЁ товстухи  вЁдчувалась  така сила, що всЁ
зразу ж  мовчки пЁдступили  до  не?.  - Ти,  ти  й  ти! -  Вона тицьнула  на
наймолодших дЁвчат. - Тримайте його руки, ноги,  голову! А ти, - вона  взяла
за руку наймолодшу купальницю, - закрий йому очЁ.
     ПЁвник занЁмЁв вЁд страху Ё не пручався.
     Коли над  ним  схилились  нагЁ  тЁла, коли до його обличчя  наблизились
тремтливЁ перса, мокрЁ гарячЁ долонЁ легко лягли на його повЁки.
     ПотЁм важка  гаряча рука лягла йому не серце. ? мЁж чужими пальцями вЁн
вЁдчув,  як вЁстря  ножа  дотика? його  крЁзь сорочку. ПотЁм  руку вЁдняли Ё
вЁстрям ножа провели по сорочцЁ хрест на хрест. ? зразу ж на сорочку злилась
хмЁльна медова рЁдина.
     Гучний голос сповЁстив:
     - Кров пролилась! ТЁло кидайте у воду.
     ? ПЁвника пЁднесли вгору Ё бЁгцем, бЁгцем понесли до води.
     Щосили розгойдали. Кинули у рЁчку.
     Тепла вода Ёз страшним шумом зЁйшлась над його головою.
     ВЁн зрадЁв - живий! Його не закололи!
     Незважаючи на одяг,  що  облипав його  тЁло Ё заважав рухатись,  поплив
навпростець на правий берег ЛибедЁ.
     Та його наввимашки наздогнала молодиця.
     - Не тЁкай! Вертай до берега.
     А з берега танцЁвницЁ стрибали у вЁнках. ВЁнки злЁтали з ?хнЁх голЁв.
     ТодЁ вилазили на берег Ё бЁгли по березЁ  до  звороту  рЁки, стежачи за
сво?ми вЁнками. Вгадували свою долю.
     ДалЁ звороту нЁхто не ходив.
     ВЁд звороту поверталися до багаття,  Ё знов водили танок пЁд кугички та
сопелю.
     Товстуха, тЁльки  почула музику, зразу ж розЁбрала донага хлопця, вЁн Ё
писнути не встиг та й не посмЁв.
     - ПЁшли до багаття. Поведемо танок! ? товстуха врЁзалась у коло там, де
була наймолодша дЁвчина.
     За лЁвицю його тримала найтовстЁша, найгрудастЁша жЁнка, а за правицю -
наймолодша дЁвчина.
     Спочатку вЁн не бЁг, а його просто тягли, несли  за руки, а потЁм звуки
кугичок  та сопелЁ почали пробиватись крЁзь шум до його  слуху. ?  наповнили
його  тЁло полегкЁстю  Ё  радЁстю. ВЁд  цього й  сила,  й  прудкЁсть у ногах
з'явились. ? вЁн вже гнав Ё гнав з усЁма по колу, щосили б'ючи п'ятами.
     Дебела вирвала його Ёз ланцюга танцюристок Ё помчала до вогню.
     Вони вдвох просто перелетЁли через тахнуче вогнище.
     Коло знов розпалось.
     Його хапали за руки ЁншЁ Ё стрибали з ним через вогонь.
     Коли вЁн  почав стомлюватись,  звЁдкЁлясь з'явилась  товстуха  кирпата,
вирлата. Вона тягла великий оберемок свЁжостятого очерету.
     Пожбурнула його на яскраве полум'я.
     СвЁтло згасло.
     ЗашипЁло й затрЁскотЁло мокре бадилля на жаринах.
     Над багаттям заклубочився густий бЁлий дим. ? покрив усю галявину.
     ТодЁ  товстуха  схопила свЁй  Ё  хлопчикЁв  одяг  Ё  пЁд  покривом диму
подалась у кущЁ. Хлопчик за нею.
     Межи  темного  гЁлля  попереду  викручуються,  хилитаються  пишнЁ  бЁлЁ
стегна.
     Ось тЁльки руки простягни Ё торкнись.
     ВЁн не втримався - простягнув руку Ё торкнувся.
     ? вона стала Ё поволЁ повернулась до нього, просто вЁддаючи себе всю на
огляд Ё на дотик!
     ВЁн  гладив Ё  гладив  ?? великий шовковистий живЁт,  торсав величезнЁ,
неймовЁрнЁ груди, м'яв пальцями набряклЁ, твердЁ сосцЁ.
     Та ось вона вЁдкинулась  назад,  вЁдхилилась Ё  стегнами, Ё  животом, Ё
рука ПЁвника зависла в повЁтрЁ.
     Знов вЁн бЁг за нею по добре витоптанЁй стежцЁ.
     Ось вони  з  розгону  вискочили  на  галявину, залиту срЁблом мЁсячного
свЁтла. Старезна засихаюча липа така чорна, наче обгорЁла вЁд блискавки.
     ЖЁнка стала пЁд  липою,  а  ПЁвник з розгону  налетЁв на не?, занурився
лицем межи пишних гарячих грудей.
     Вона  впустила на срЁблясту траву його мокрий  одяг  Ё  показала рукою:
"Вдягайся!".
     ВЁн  розбирав,  розправляв  свЁй  одяг,  а вона стояла  в  якихось двох
кроках, не бЁльше, вЁд нього Ё поволЁ обертала намЁтку.
     ПЁвник вЁдчув, як вЁд не?, вЁд  ??  мокрого важкого волосся тягне димом
багаття Ё тонким ароматом любистку Ё ще якогось зЁлля.
     З усЁх  горбЁв  Ё  ярЁв над ЛибЁддю долинали несамовитЁ пЁснЁ та шалена
музика.
     Десь за горбами, на сходЁ пропЁяв далекий пЁвень.
     Малий подивився на зорЁ - Ё здивувався - вони  тЁльки-тЁльки зрушились.
А йому здавалось, що проминула вся нЁч Ё вже ось-ось настане свЁтанок.
     ЖЁнка широко розчепЁрила пальцЁ Ё притисши до ключиць навхрест складенЁ
руки  з силою натискала  на сво?  тЁло,  огладила  всю по  набряклих  важких
персах,  по  животу,  по  рвзлогих  стегнах,  пружно  зЁгнулась,  пройшлась,
втискаючи пальцЁ в тЁло по колЁнах Ё гомЁлках.
     Рвучко розправилась, Ё велетенськЁ  перса  загойдались,  заметелялись з
боку на бЁк.
     Заметеляла головою.
     З усЁх  пагорбЁв Ё мисЁв рЁки долинали шаленЁ ритми танцЁв Ё нестримнЁ,
запальнЁ голоси спЁвачок.
     Десь за пагорбами пропЁяв ще раз пЁвень.
     ?  оголена  товстуха  схопилась  за  одЁж  Ё  миттю накинула  сорочку Ё
вправними рухами доправила намЁтку, пЁдперезала сорочку крайкою.
     ЖЁнка вже вдяглася, а малий обмотував ще онучЁ Ё натягав постоли.
     Коли вЁн пЁдвЁв голову, щоб ще  раз подивитись на цю зграбну  товстуху,
бЁля дерева нЁкого не було.
     ПЁвник розчаровано похитав головою, а йому ж  так кортЁло спитати,  хто
вона Ё звЁдки вона.
     Тут вЁн, обгортаючи крайку, з жалем  згадав свого ножа. ? лезо добре, Ё
ручка поцяцькована.
     Хоча добре, що ножа тЁльки забрали,  а могли ж  Ё втопити. ? хто б  там
почав  допитуватись  -  хто  втопив?  Сам полЁз  у  воду  на  Купала,  от  Ё
захлинувся.
     ВЁн уже збирався полишити галявину  Ё озирнувся  на  остаток. Високо на
стовбурЁ, йому  треба  пЁдстрибнути щосили, або  подертись, встромлено  його
нЁж, а на нЁж завЁшено вЁнок Ёз волошкЁв.
     От  яка  добра  та  кирпата товста  молодиця  -  приворожила йому якусь
синьооку.  ? хитро як наворожила - вЁн Ё не прохав. Адже йому такого ще й не
належить,  вЁн ще малий,  щоб  заклинати  й ворожити на  якусь  дЁвку. А  ця
чарЁвниця-товстуха сво?ю зграбною рукою потнула ножа в суху липу.
     З розгону пЁдстрибнувши. ПЁвник видер ножа, Ё вЁнок  сам насунувся йому
на руку.
     Та на руцЁ вЁн його нести не став, а натяг на голову.
     ? тут вЁн зрозумЁв -  ця  добра товста молодиця  була  й хитрюща - вона
вивела його з  Ёгрищ  Ё  не дала йому  додивитись  найголовнЁшого  - коли на
передденнЁ будуть топити  Марену Ё спалять Купалу.  ? водночас  вона зробила
його учасником пота?много,  найпота?мнЁшого ворожЁння на плЁднЁсть. Саме про
це  ворожЁння  вЁн,  ще  зовсЁм  безштаньком,  чув,  як  говорили  молодицЁ,
озираючись, щоб не було де дЁтлахЁв старших.  А на нього, безштанька, вони Ё
уваги не звертали.
     ВЁн  зрозумЁв,  що коли  вЁн голий з голими купальницями стрибав  через
багаття,  що вЁн був уособленням Ярила, що розпалю?  хЁть, ярЁсть Ё оплЁдню?
все живе.
     А цим вЁнком Ё ножем товстуха нЁби говорила: "Ось тобЁ щаслива ворожба!
ТобЁ  випало, бЁльш нЁж  кому,  тобЁ  дозволили бЁльш, нЁж кому! Отож Ёди  Ё
мовчи,  як належить  дитинЁ! Як мовчить вЁнок,  як мовчить нЁж,  як  мовчить
сухий стовбур!"
     ВЁн поспЁшив додому швидко й радЁсно.
     ПеребЁгав з пагорба в долину, Ё з долини знов на пагорб.
     ? ще ПЁвник вирЁшив мертво про все мовчати.
     ?  тодЁ  той, мЁський  Бог,  зроблений  на глинянЁй  дощечцЁ, з  сяйвом
навколо голови, нЁчого не знатиме.
     НЁ,  вЁн  його  не  обдурюватиме,  богЁв  дурити  не  можна. Просто вЁн
мовчатиме, бо той Бог мЁський.  ВЁн там всим розпоряджа?ться. ВЁн новий Бог.
А старЁ боги живуть Ё в деревах, Ё в каменЁ, Ё в джерелах, Ё в блискавках...
     А  позаду нЁч купальська сяяла  вогнями, вибухала спЁвом. Та поволЁ все
затихало, бо вЁн вЁддалявся вЁд рЁчки Ё наближався до осель.
     Та коли вже до пагорба лишалось зовсЁм трохи, вЁн побачив кЁнськЁ тЁнЁ,
що  рухались  безшумно  через белебень до невеличкого гайка. ВпЁзнав  коней.
?хнЁ конЁ.  Але  не  йдуть,  а  пливуть без  звуку. ?  копита  не  б'ють  об
затвердЁлу, як камЁнь глинисту стежку!
     Не Ёржуть Ё не порскають.
     ВЁн припав пЁд кучу.
     Уважно придивившись,  побачив на спинЁ в ГнЁдо?,  а саме це  була вона,
розпластану людську постать.
     А з гайка пропищала дрЁмлюга.
     ?, лежачи на ГнЁдЁй, тЁнь теж вЁдповЁла голосом дрЁмлюги.
     Отже, це татЁ. ? вони зводили п'ятьох ?хнЁх коней.
     Малий натяг через  голову вЁнок на  шию Ё потиху попрямував вЁд куща до
куща. Униз.
     Щоб  наблизитись  непомЁченим  до гаю.  Це  йому  вдалося.  Чутке  вухо
хлопчика вловило слова суперечки двох:
     -  Чого ти один прийшов?.. Ви що, з ним  подурЁли?... Трьох  коней було
мало?.. Що вЁн там робить?..
     - Тих-х-хо!  - ШипЁв певно той, що при?хав, лежачи на ГнЁдЁй. - Там  ще
добрих двЁ кобили. ВЁн ?х ось-ось приведе!..
     - Ану швидше вЁдправляйся  до нього Ё давай назад. Час уже до схованки.
Ось-ось почнуть з Ёгрищ вертатись Ё нас побачать!
     ?  схопив,  певно, за  горлянку  того татя,  що  пригнав коней, бо  вЁн
захрипЁв.
     - Зараз я,.. та зараз же...
     ? зразу ж вЁд купини дерев вЁддЁлилась тЁнь Ё  побЁгла пЁдтюпцем  через
вЁдкрите мЁсце Ё вмить щезла за пагорбом.
     ПЁвник тихо-тихо, обережно-обережно посувався мЁж кущами вперед Ё молив
подумки  нового  Бога Ё всЁх старих богЁв, щоб вони розчистили його  шлях до
коней вЁд сухих гЁлок.
     О  диво, справжн? диво, певно, хтось почув  його  молЁння, благання, бо
жодна суха гЁлка не трЁсла пЁд його постолами, поки вЁн переходив до гаю.
     Один  чоловЁк  при оголенЁм мечЁ, бо  лезо зблисло, мов блакитна вода в
чорнЁм мороцЁ, перед ГнЁдою присЁвши, обмацував ?й бабки.
     ДвЁ ЁншЁ кобили теж були в путах.
     Ще двЁ ЁншЁ були  прив'язанЁ  до грушЁ-дички Ё тупцювали стривожено, та
тупотЁння  ?хнього не  було  чутно.  На  мордах хлопчик  чи  розгледЁв,  чи,
скорЁше, вгадав, - були затягнутЁ закрутки.
     Малому стислося серце вЁд уяви, який то бЁль терплять конЁ.
     Копита  у всЁх  добре  були  завинутЁ  ганчЁрками.  Все  було  так,  як
розповЁдали старЁ  холопи на боярськЁй кухнЁ. ТЁльки от зброя в татя була не
обушок, не нЁж, не сокира, а дорогоцЁнна, яку може придбати тЁльки дружинник
чи багатий купець.
     Хлопчик  припадав  до   землЁ,  часом  повз   навкарачках,  Ё  все   до
грушЁ-дички, до прив'язаних коней.
     Йому вдалося  з  першого  поруху вЁдв'язати вуздечку  однЁ?? кобили,  ?
навкарачках полЁз, полЁз, тягнучи за собою повЁд.
     ВЁн затяг ?? за кущЁ. Помацав путовЁ суглоби - не боркана.
     ТодЁ зразу ж  вхопився за закрутку, щоб  звЁльнити ?й дихання. Спочатку
нЁяк  не пЁддавалася закрутка - так  була линва  перекручена.  Та все  ж,  з
рештою-решт, пЁшла, Ё морда звЁльнилась.
     ? кобила, задерши  вишкЁрену пащу,  щосили заЁржала,  аж  луна лупонула
горбами.
     Хлопчик, мов вивЁрка, скочив на кобилу Ё вдарив ?? п'ятами.
     Поруч виросла тЁнь з  пЁднятим  лискучим мечем. Меч  свиснув то?  митЁ,
коли кобила робила перший стрибок.
     Клинок свиснув Ё торкнув по вЁнку Ё по ши? кобилЁ.
     Кобила, збрикуючи, здиблюючись, геть очманЁло понесла  малого  вгору до
белебеня перед Золотими воротами.
     Малий вчепився руками, Ё зубами прихопив густу гриву.
     З рани прискала кров Ё бризкала малому на лице, на праву руку Ё ногу.
     ВЁн припав, прилЁпився до кобили, молив усЁх  богЁв Ё  духЁв не скидати
його з обЁсЁло? кобили.
     ?  тому вЁн не бачив, як на просадЁ мЁж кущами з'явилось дво?. Один вже
зготувався - розкручу? над головою обушок.
     Вони не боялися налякано? кобили. Але вони не бачили, що вона зранена в
шию.
     Один свиснув зненацька.
     Кобила нЁби затрималась.
     ? то? ж митЁ другий опустив гирьку обушка на голову хлопцевЁ.
     Та цЁ?? чарЁвно?  ночЁ удача була з ПЁвником. Гранчаста гирька розсЁкла
вЁнок Ё  понеслась далЁ вниз,  розриваючи сорочку  на  малому  Ё зриваючи  з
хлоп'ячо? спини довгу смугу шкЁри.
     ВЁд  болю  малий  заверещав наче  спЁйманий  за?ць.  Кобила пЁдпала  на
переднЁ Ё щосили пЁдкинулась заднЁми.  ? закрутила, понесла хто  зна  куди -
через чагарЁ,  через  бур'яни,  по схилах, по  дорозЁ. Та  все з вибриком, з
гоготЁнням.
     Малий нЁчого не  тямив,  в головЁ  гули джмелЁ,  а з рота  накочувалась
солона кров - то вЁн гривою порЁзав собЁ губи.
     Головне не впасти. Куди б не занесла його обЁсЁла кобила - вона вЁднесе
його подалЁ вЁд татЁв-душогубцЁв!
     Кобила не пЁдвела.  Попетлявши та покрутивши схилами й белебенями, вона
принесла ПЁвника до Ёстобки.
     ? впала бЁля конов'язЁ.
     Саме  тодЁ  -  як  роз'юшений до  краю  дядько  ПЁвень схопив Тальця  Ё
закручував на ши? аркан, хотЁв завЁсити на стовпЁ конов'язЁ.
     А ЁншЁ холопи всЁ були п'янЁ.
     Хто де попадав, там Ё лежав.  ВЁд них  смердЁло  перегаром  хмЁльним, Ё
нЁхто з  них  геть  нЁчого не тямив. Власне, вони спали  п'яним  небуттям  Ё
нЁякими зусиллями ?х не можна було розбудити.
     Ось валявся Будий Ё чиясь служниця.
     Багаття  було  чимале,  Ё  хоч  воно  вже  й  тахло,  проте  все  добре
освЁтлювало навколо.
     ПЁвень кинув Тальця, Ё той завалився на землю снопом.
     Схопив скривавленого хлопчика.
     - Ти живий?
     Малий  витер  з лиця кров Ё заклЁпав повЁками, щоб хоч  щось  нормально
бачити.
     -  ЗовсЁм  живий! Це  кЁнська  кров...  Вони там  у кленовЁм гаю...  ?х
тро?... Один з мечем...
     - Можеш на конЁ сидЁти?!
     - ? можу сидЁти, Ё можу й ускач гнати!
     - ЗнЁми сорочку! Вдягни свитку! Шапку!
     Сам  кинувся до  стрЁхи  Ё  вихопив з-пЁд  стрЁхи рогатину, А з Ёстобки
винЁс лук, стрЁли та сокиру.
     Скочив  охляп на  Строкату.  МЁцна  кобила -  та  дуже примЁтна. ??  не
наважились звести.
     ПЁд'?хав  до  Будого  Ё  осатанЁло оперЁщив  його.  ?  чи?йсь  служницЁ
перепало.
     Будий важко застогнав Ё вЁдкрив очЁ.
     - Скотина, пес! Кобилу доглянь! Чи не бачиш - кона? бЁдолашна? ? Тальця
печи вогнем, водою одливай, поки не отямиться.
     Реп'ях  ще де взявся,  крутився  пЁд ногами. Чогось  скиглив чи  брехав
жалЁсливо.
     -  У!  -  Замахнувся   нага?м  на  здоровенного  собаку.  Собака  впав,
перекинувся на спину Ё  задер  лапи. Малий теж  скочив  охляп  Ё вони  вдвох
поскакали через пагорби Ё белебень до кленового гаю.
     Настав переддень.
     Клубочився  теплий  туман  над купальськими водами.  Тахли, покривались
попелом яскравЁ багаття. ПопЁд берегами  в очеретах  попритискалися заблудлЁ
купальськЁ вЁнки.
     ДеякЁ навЁть з обгорЁлими свЁчками. ЧадЁли на пагорбах рештки вогнищ.
     Де-де серед заростей пробЁгали крадькома людськЁ постатЁ,
     Дядько спльовував Ё хрестився.
     - У, сЁм'я поганське! Сосуди грЁховнЁ! Через вас цЁ йолопи повпивалися!
Все, все через хмЁль, блуд Ё  поганство! О  Боже! Дай в мо? руки  хоч одного
татя!!! Молю Тебе!!!
     БЁля  кленового  гаю  було  добре  видно  на  пом'ятих   травах  бризки
почорнЁло? кровЁ.
     Дядько дав повЁд  Строкато?, а сам спЁшився Ё обдивлявся  все ретельно,
навЁть обнюхував, мов мисливський пес.
     ЗалЁзши на Строкату, довго сидЁв мовчки.
     СидЁв, голову похнюпив.
     Цмокнув,  рушив, направив  Строкату до  рЁчки.  ПЁдняв  стрЁли  й  лука
високо, коли кобила зайшла у воду. Дядько не знав цього мЁсця - думав - конЁ
попливуть.  Та виявилось,  що  тут було  мЁсце  пота?много  броду. Вони тому
швидко перейшли на той берег. ? дядько ПЁвень показав, що вЁн не  тЁльки був
ловцем вЁдчайдушним, а мЁг слЁд Ё по людинЁ гнати, Ё по звЁровЁ.
     Вони до?хали до того мЁсця, де татЁ розЁйшлися двома стежками.
     ЛЁворуч  з  трьома  кЁньми,  праворуч  - один  вершник.  Дядько  уважно
роздивився мокрЁ ганчЁрки з кЁнських копит. ?х тут, за непотребом, викинули.
ВЁн ?х вЁддав ПЁвниковЁ.
     Вивчав слЁди, щось мимрив пЁд носа:
     - Це Соловая. Вона його скине. Вона ненавидить вершникЁв...  А вЁн Ё не
найкращий  вершник... Бач,  ось як Ёдуть слЁди... ВЁн  погано  нею управля?.
Скине!.. - Пророкував Ё радЁв Ёз свого пророцтва ПЁвень.
     Вони ще про?хали по  заболоченЁй лЁсистЁй долинЁ з версту Ё почули з-за
густих очеретЁв кЁнське слабе Ёржання.
     Межи  шуворами  Соловая  кобила  загрузла  заднЁми  ногами,  а  переднЁ
закинула на купину.  Силувалась, пружилась, намагалась, аж стогнала, витягти
заднЁ ноги Ёз трясовини.
     Дядько   спЁшився  Ё   спробував   дЁстатись  до  кобили.  Та  зразу  ж
заколивалась,  заворушилась  зелена тонка покрЁвля трясовини. Захлюпала руда
смердюча вода крЁзь вЁконце в зеленЁм покривалЁ.
     Дядько бачив, що трясовина не вЁдпустить свою жертву, свою здобич.
     ВЁн вибрав  найгострЁшу  стрЁлу Ё наклав на тятиву. Напнув тугого лука.
Не змЁг пустити стрЁлу. Заклав назад у сагайдак.
     ВЁдв'язав  вЁд пояса аркан. Одним кЁнцем обв'язав Строкату по грудях, а
аркан, тобто петлю, спромЁгся накинути на шию СоловЁй.
     Здав Строкату назад, Ё вона потягла линву.
     ? витягла Солову з трясовини, водночас ледь ?? не задушивши. Ще б мить,
Ё Солова вдавилася би у арканЁ. Та дядько  ПЁвень не пожалЁв аркану - розтяв
гострим клюгом рогатини. Кобила  ледь пЁдвелася. ТремтЁла всЁм ?ством. З не?
стЁкала руда болотна жижа.
     Але дядьковЁ було байдуже.  ВЁн обЁймав ?? за шию, огладжував по щоках.
Ледь що не цЁлував.
     Вони  по?хали далЁ по слЁдах межи верболозами. За тим, що був з  трьома
кЁньми.
     На зручнЁй,  непримЁтнЁй  галявинцЁ  дядько закляв  Ё  вирЁшив  вертати
назад.
     - Тут ?х хтось чекав. Ще один. От дивись - слЁди.
     ПотЁм вони  за?хали в ручай.  ? невЁдомо куди  пЁшли - вниз по течЁ? чи
вгору? Он там на пЁсочку на тЁм боцЁ слЁдЁв нема?... А там Ёще озера...
     Вони повернули, Ё на зворотньому шляху забрали Соловую.
     Вона нЁкуди не йшла. ? траву не скубла, а стояла, понуривши голову.
     Нараз дядько спинився Ё схопив ПЁвника за плече.
     ПЁвник закуняв, сидячи охляп на кобилЁ. Хоч як не  пекла рана на спинЁ,
а проте спати хотЁлось смертельно, нЁякий бЁль не розвЁював сон.
     - Ти ?х запам'ятав?!
     -  НЁ...  ТЁльки  зда?ться,  той,.. що з  обушком... схожий на  тих, що
тодЁ... верблюдЁв привели...
     - ПеченЁг?!
     - Хто зна... МенЁ так здалось...
     - А де ти, де ти був? ВЁд пЁвночЁ де ти шлявся?
     Малий ворушив спухлими порЁзаними губами, але нЁ слова не вЁдповЁдав.
     Що там  говорити -  саме вЁн вЁдповЁдав  за зведених коней. Раз не було
при ЁстобцЁ дядька, значить, вЁн повинен був за всЁм доглядати. ЗведенЁ конЁ
були  цЁною дядьково?  свободи. Хоч боярин  про  це ще не  знав,  але згЁдно
угоди-ряду  вЁд  цЁ?? купальсько? ночЁ дядько  ПЁвень ставав холопом боярина
Судомировича. Ставав ще одним рабом Ёз його нечисленно? челядЁ.
     Та всЁ цЁ думки коливалися в стомленЁй, соннЁй головЁ хлопця наче густа
болотна жижа. Йому хотЁлося спати.
     Дядько поторсав небожа за плече. Застогнав малий, але очей  не мав сили
розклЁпити.
     - Скажи менЁ, коли ти пЁшов з Ёстобки, там нЁкого з чужих не було?
     - НЁкого...  -  вЁдповЁв  хлопчик,  облизуючи запеченЁ вуста.  ВЁн Ё не
думав сказати, що бачив, як  прийшла  городникова служниця з глеком.  Яка  ж
вона чужа? Кожен день бачились у всяких справах.  ? його  до не? посилали не
один раз по всякЁ дрЁбнички господарськЁ.
     - А та, що з Будим обЁймалася, коли вона прийшла? Коли? Ти бачив?
     Хлопець щось мимрив недоладне Ё обм'як, мов куль.
     Щоб малий не впав пЁд копита, ПЁвень взяв його до себе на Строкату.
     Так вони й притюпали на трьох конях до Ёстобки.
     Дядька  мучила  страшна  спрага. Просто палило всього.  Тому  вЁн почав
шукати, чого б напитись.  Води нЁде не  було, а рЁзанку з водою хтось, певно
по пиятицЁ, перекинув.
     Побачив у  закутку  пЁд полом глечик  зелено? поливи. У великЁм глечику
наче ще лишилось меду.
     Одним духом дядько допив глечик.
     Дивився на глечик Ё нЁяк  не мЁг зрозумЁти, чи це  глечик боярський, чи
нЁ.
     ХотЁв спитати малого, але той мЁцно спав.
     В головЁ  в дядька пЁсля  гонитви, пЁсля всього,  що трапилося, гуло  Ё
дзвенЁло.
     ВЁн пошукав очима Будого. Нема? Будого. ? ще когось нема?... Ага,  тЁ??
дЁвки, що спала, обнявши Будого! Ну, прийде Будий...
     Сон незборним тягарем почав натискати на повЁки юнаковЁ,  Ё вЁн так-сяк
пройшовши по хатЁ, дЁстався до полу Ё впав на голЁ дошки.
     Коли пЁсля полудня ПЁвень збудився вЁд важкого мороку, вЁн вже знав - у
мед пЁдсипано зЁлля.
     ? став вЁд того дня ПЁвень тихий, сонний. Майже не говорив.
     Похнюплений. Все собЁ пЁд ноги загляда?. З людьми не хотЁв розмовляти.
     Одного разу, коли нЁкого поруч не було, хлопчик почав просити, благати,
щоб пЁти до ворожки хорошо?, щоб вона вЁдворожила, зняла з нього порчу.
     Дядько  поволЁ-поволЁ  обкрутився  на  всЁ  боки,  з-пЁд-лоба  позирнув
туди-сюди Ё посмЁхнувся до небожа, хитро Ё впевнено.
     - Малий! Ти не бЁйся! Боярин не одержить нового раба.
     - А тодЁ вони мене схоплять! Я пропаду!
     - Ти хЁба менЁ син? Якщо раптом я втечу, ти тЁкай на ПодЁл до човнярЁв.
Вони тебе  пЁсля жнив довезуть до  Вручого, а  там на ярмарку бувають люди з
нашого краю. От ти з ними й дЁстанешся додому.
     - А коли тЁкатимеш?
     - Е! Дурне пита?ш! Коли добудусь свого, те лише Бог вЁда?!
     - Ти про кобил кажеш?
     Дядько махнув рукою Ё зразу ж зробився похмурий Ё сонний...
     Холопи зЁтхнули з полегшенням.  ? спочатку обережно,  а потЁм  вЁдверто
почали справляти ледаря. Бувало, що дехто  зовсЁм на роботу не виходив. Вони
колупалися  з возами, немов ?х лагодили, чи вдавали,  що  лЁкують  коней, чи
сво? болячки, бо, мовляв, татЁ на коней Ё на людей порчу Ё слабЁсть наслали.
     Городник  з  прикрЁстю  спостерЁгав за ПЁвнем. ВирЁшив  дати якусь Ёншу
роботу ПЁвневЁ, щоб вЁн якось оклигав.
     ? вЁн вЁдЁслав його з робЁтниками на Рось.
     РобЁтники з волячими упряжками направлялись на Рось. Там в одному мЁсцЁ
обвалився берег Ё оголилось цЁле  кладовище морених дубових стовбурЁв. Хтось
Ёз княжих людей, чи тЁун, чи ще хто, наказав пошвидше вивезти ?х з РосЁ.
     А що в  тих мЁсцях  нЁби  з'являлись час  вЁд часу  розбЁйники, то дали
робЁтникам  охорону.  ?  робЁтникЁв  охоронити, Ё розвЁдати,  що там справдЁ
дЁ?ться. Що то за татЁ там об'явились?
     А  ПЁвень був замЁсть одного  найманця,  що на  ловах плече  повередив.
Тепер хворЁв. А з других десяткЁв нЁхто не хотЁв на його мЁсце йти.
     От тодЁ городник Ё попрохав свого знайомого десятника взяти ПЁвня.
     Коли дядько ПЁвень при новому уборЁ - рогатинЁ, луковЁ, стрЁлах, сокирЁ
та обушковЁ, у сво?й старосвЁтськЁй одежинЁ,  у клобуцЁ з вовчою опушкою, на
строкатЁй кобилЁ з'явився  бЁля  княжих конюшень, там  ледь з  коней  всЁ не
попадали.
     А ПЁвень сидЁв смиренно на СтрокатЁй, Ё наче це не  з  нього реготали Ё
вояки, Ё конюхи, Ё служки.
     Десятник  поблажливо  всмЁхнувся.  ВЁн  не  реготав, але й не  поставив
строкату  кобилу серед рудих  скакунЁв. Наказав ?хати при возЁ з обладунками
та  начинням.  Наказав добре сторожити,  бути пильним, бо не всЁ печенЁги ще
вигнанЁ зЁ степу.
     Наказ десятника ПЁвень виконав якнайкраще.
     Коли  через дванадцять днЁв загЁн вертав до Ки?ва, дядько вже  возсЁдав
на степовому  тонконогому  румаковЁ Ё тягнув  за повЁд Строкату. А на нЁй  в
дерев'янЁм сЁдлЁ возсЁдав полонений печенЁг.
     ПЁвень, як Ё попередньо, був сумний, похнюплений, Ё дивився кудись межи
вуха скакуновЁ. А на СтрокатЁй возсЁдав,  випнувши груди, смаглявий печенЁг.
Був вЁн скручений по руках Ё  по ногах. Ликом. На глум, звичайно.  Звичайним
ликом з  молодо? липи. Ликом,  з  якого деревляни личаки  плетуть, в'язаний,
борканий, а всмЁхався згорда, зиркав зневажливо. Наче не його вловили Ё ледь
не замордували, а  наче це вЁн тягнув  на поводЁ похнюпленого Ё  остовпЁлого
ПЁвня. Зброю печенЁга дядько ПЁвень приторочив до пЁслища, Ё вона метелялась
бЁля його нЁг.
     Коли ПЁвень  хотЁв  отако за?хати на тЁунове подвЁр'я,  десятник спинив
його.
     - Ти тут  не потрЁбен.  Давай сюди повЁд Ё  ходи  з богом! - ВЁн протяг
руку до Строкато?.
     Але дядько прихопив  його  руку  Ё вЁдтрутив. Десятник пЁдвЁв здивовано
брови - вЁн не чекав тако? мЁцЁ в руках ПЁвня.
     - Не  тягни руки. Кобила моя. А  бранець  менЁ не потрЁбен. Не збираюсь
його годувати. БерЁть його собЁ. ? лика менЁ не шкода. Тих, хто в мене коней
покрав, я завЁшу на верболозЁ!
     - Тю на тебе! Ти якийсь наврочений!
     Дядько  розтяв  лико  на  ногах бранця  Ё  легко зняв його  Ёз сЁдла  Ё
поставив на землю.
     ПЁвнику дядько розповЁв лише стЁльки:
     - У них у  степу посуха.  ? мор  почався. ОднЁ пЁшли у Лукомор'я. ДругЁ
подались  служити  ляхам.  Та, певно, збились  Ёз  шляху.  На  них  наш полк
наскочив.  Вони  розбЁглися.  В  чагарях  Ё  гаях поховались.  Гайок, де мЁй
схоронився, дружинники Ё моя десятка, Ё  тЁ, з городка, Ёз залоги, разЁв три
про?хали Ё туди, Ё сюди. А я зразу побачив,  що вЁн там. Просто я чекав, щоб
вони пЁшли всЁ. ТодЁ я зможу його взяти. А вЁн сильний головою.  Коня поклав
у заростях очерету, а сам з води вийшов Ё вилЁз на вербу. Як залога рушила з
гаю,  я залЁпив  йому ззаду в  хребет тупою  стрЁлою. ВЁн з  дерева злетЁв Ё
лежить. ОчЁ  закотив.  Я  не  пЁдходжу. ВЁн  белькотати  почав. КЁнь  його з
очерету  виходить Ё до нього. КЁнь навчений Ё заворожений. Став його кЁнь на
колЁна Ё чека?, коли той на нього залЁзе. ВЁн  ще до тями не прийшов, а я до
нього. ПЁдсадив його в сЁдло Ё в одну мить стриножив румака...
     - А де триногу взяв, пута ?хнЁ?
     - Ач який ти  цЁкавий, небоже! При сЁдлЁ у чортового хЁновина була!  Он
як! А румаковЁ цьому цЁни нема?! Зна?ш, скЁльки вЁн вартий?
     -  Дядьку! Продай його, або замЁняй на робочих кобил. ТодЁ ти викупишся
з боярського закупу. Ну за тих, покрадених кобил!
     - А от ти мене, хлопче, не вчи, що робити, краще на бЁсЁвськЁ Ёгрища не
бЁгай. Краще треба було глядЁти боярських кобил. З тЁ?? ночЁ я мав у рабствЁ
гинути!..  Мовчиш?..   ВЁнок  твЁй  розбитий  обушком.  По  тво?х  слЁдах  Ё
загублених волошках я липу знайшов. А липа  бЁсЁвська. В не? чотири кабанячЁ
скилицЁ  вживлено! Там  знак  вЁд  твого ножа!  А за кору  вЁд  твого  вЁнка
пелюстки  зачепились.  ? слЁди тво?х нЁг Ё  яко?сь товсто? бЁсЁвсько? жЁнки.
Ось Ё оберЁг ?й уломився. Мосянжовий. Ключик... Ну добре, ти заговорений. Ти
завжди поряту?шся!  А  менЁ як?  Тво?  пригоди менЁ  вже на  голову падають.
Посидь тихо, поки я татей знайду слЁд та удавлю ?х!
     Малому аж шкЁра пуп'янками пЁшла на руках.  Це  не була пуста похвальба
чи погроза - дядько знайде слЁд Ё вдавить татей. ВЁн  не мав жодного сумнЁву
щодо  дядькових  слЁв.  ? був переконаний,  що дядько  найближчим  часом  це
зробить.
     Але минав  день, другий,  третЁй.  А  дядько  нЁкуди не  зникав  Ё  все
працював на  подвЁр'?  СофЁ?  чи  бЁля Золотих  ВорЁт. А то  разом  з  усЁма
холопами   розбивав   вапняк   для   печей  Ё   трощив  грудки   перепалено?
глини-цем'янки.
     Коня вдень стерЁг Ё доглядав ПЁвник. ВночЁ ПЁвень сам був бЁля коня.
     ? вдень, Ё вночЁ дядько Ё небЁж  привчали коня  до мови. А  все останн?
кЁнь знав - вЁн умЁв  Ё  сидЁти на заднЁх, як собака, Ё лягав, Ё перекидався
голЁчерва, Ё мЁг довго тупцювати на заднЁх ногах.
     ТЁльки одне було, погано - румак не любив Реп'яха. Хлопчик чекав, що от
кудись подасться дядько, влашту? засЁдку Ё жорстоко повбива? татЁв.
     Але  дядько,  здавалось,  Ё  забув  про  свою  обЁцянку.  А  тим  часом
наблизилась ярмарочна п'ятниця. ? великий  каган,  володар найвищого стола в
мЁстах РусЁ, дозволив на ярмарку веселЁ Ёгрища.




     У цей день на  БабинЁм  Торжку були Ёгрища  з  дозволу  великого  князя
ки?вського Ярослава.
     Казали,  що на  кЁнськЁ  змагання  при?де сам князь. Адже князь  завжди
?здив верхи. ? пЁшого його майже нЁхто не бачив. НавЁть до Десятинно? церкви
вЁн при?здив верхи, спЁшувався перед баштою Ё пЁдЁймався  гвинтовими сходами
на  хори.  ВЁн  не  любив,  щоб  споглядали, як вЁн кульга?, пЁдЁймаючись по
моза?чних сходинках.
     Тому  вЁн пЁдЁймався  сам ,  а  тодЁ вже за ним всЁ останнЁ заходили на
хори.
     Змагання були Ё на БабинЁм Торжку, Ё на ПодолЁ бЁля ?ллЁнсько? церкви.
     На базарнЁм  майданЁ рухались тлуми людей. ? не стЁльки тут було охочих
помЁрятись силою та вправнЁстю, як просто глядачЁв. Вони важко працювали всЁ
днЁ. А тепер ?х  чекали розвага, буйне видовисько,  Ё це було справжн? свято
?хньо? душЁ. Бо ?м важка, безкЁнечна праця  вЁдбирала всЁ сили, всю наснагу,
що ?х можна витрачати на змагання.
     Отож,  було на БабинЁм  Торжку сила-силенна людей. А там, де збира?ться
багато  людей, зразу  ж з'являються всякЁ торговцЁ та  потЁшники.  В коробах
вони тягали всЁлякЁ дешевЁ на?дки, ласощЁ, а також рЁзнЁ дрЁбнички та дешевЁ
прикраси. ДудЁли  в дуди  та  вибринькували  на гуслях, спЁвали та  верещали
скоморохи. А от дорогого краму, чи чогось великого, ба й скотини, в цей день
не випадало продавати.
     ПершЁ змагались стрЁльцЁ.
     На чисто  виметених  дубових плахах  провели  рису  за сто  крокЁв  вЁд
ПодЁльсько? брами.
     БЁля  брами  поставили  три  стовпи Ё насадили бЁлЁ  дошки, якби абриси
людських тЁл.
     ПЁсля того, як у церквах закЁнчилась вранЁшня вЁдправа, вийшов базарний
староста  Ёз двома помЁчниками. Один з бубоном, другий  Ёз сурмою.  Засурмив
сурмач,  закалатав  у  бубон  другий.  Як  вони  скЁнчили, староста оголосив
початок.
     ЛучникЁв зЁбралось чимало. Серед них була чи не половина стражникЁв, що
у буднЁ днЁ стояли при мЁських брамах.
     Також було чимало мисливцЁв,  що  з дозволу тЁуна, за  певну  мзду мали
право на полювання в княжих лЁсах.
     Були стрЁльцЁ  з  найманцЁв - печенЁгЁв, хазар, з  ясЁв. Були  й бЁлявЁ
свЁтлоокЁ чудини. Були рудуватЁ низькорослЁ ятвяги.
     ЗаможнЁ  були  й  крамарЁ,  що   полюбляли  стрЁльбу  Ё  лови.  Кожному
дозволялось стрЁляти  трьома стрЁлами.  Сперечались,  кому першому стрЁляти.
Вже й  до  лайки дЁйшло.  ТодЁ  втрутився базарний  староста.  Певно, що вЁн
багатьох Ёз  стрЁльцЁв знав з  попереднЁх змагань.  ВЁн  вЁдЁбрав  тих, кого
вважав найслабшими Ё поставив до риси.
     Кожному три стрЁли. ТЁльки першим пЁльга - одна пробна стрЁла.
     Сурмач  закинув на  перев'язЁ за  спину сурму,  взяв довгого лЁщинового
бича, а з-за халяви витяг гострого ножа.
     У всЁх трьох лучникЁв стрЁли вп'ялися в цЁль. У двох в дошки, де ширше,
як би в груди, Ё тЁльки в одного одна стрЁла нЁби в голову.
     Лучники накладали на тятиву стрЁли, пЁдтягали двома пальцями правицЁ до
вуха, пЁдрЁвнювали напрямок стрЁли Ё розгинали пальцЁ.
     Дзижчали, бринькали тятиви Ё стрЁли зЁ свистом мчали до цЁлЁ.
     З  першо? трЁйки найкраще стрЁляв той, хто мандрував по княжих землях Ё
полював на всяке дрЁбне птаство.
     Сурмач без жартЁв Ё зневаги закарбував стрЁли трьох перших  стрЁльцЁв Ё
викликав наступних.
     ?  з кожною трЁйкою  нових стрЁльцЁв стрЁли  лягали  все купнЁше Ё  все
вище. В "груди" цЁлям вже нЁхто й не посилав стрЁл.
     СтрЁляли печенЁги  з невеликих, майже зовсЁм рогових лукЁв. Чудини - Ёз
довгих набЁрних дерев'яних лукЁв.
     ПЁвник був при румаковЁ. А румака дядько поставив пЁд паколля боярсько?
садиби.  Хлопчик  возсЁдав у карбованЁм дерев'янЁм сЁдлЁ.  ОднЁ?ю  рукою вЁн
стискував повЁд, а другою вхопився за верх пакола.
     ?  коли  почали  силитись  у натовпЁ крики,  гамЁр,  смЁх, Ё  до всього
засурмила сурма Ё  вдарили по бубону, малий  вЁдчув,  що шкЁра в коня  стала
гарячЁша, а дихання зробилося рЁдшим Ё глибшим.
     Згори ПЁвниковЁ було добре видно лучникЁв при бЁлЁй смузЁ.
     Чи з-за малого зросту, чи того, що  вЁн стояв нЁби осторонь,  Ё його не
примЁтив  зразу  сурмач,   але   ПЁвневЁ  пЁдЁйшло  стрЁляти  з   найкращими
стрЁльцями.
     ?  коли  сурмач призначив  стати  до риси  ще  трьом,  то  один з  них,
бЁлобровий червонолиций варяг сказав намалювати людську личину на його цЁлЁ.
На товстЁй м'язистЁй ши? мав кручену срЁбну гривну - нагороду князя.
     Один з отрокЁв швидко видерся на стовпа Ё вугЁллям намалював "лице".
     ВаряговЁ стрЁли попали одна в око, друга в носа, а третя - межи очЁ.
     Його суперники теж непогано  стрЁляли, але все ж у  нього  стрЁли лягли
купнЁше.
     ПЁсля варяга став  ще  один з ярославових во?нЁв  - тЁверець.  Зарослий
чорним пухнастим волоссям Ё по грудях Ё по руках чоловЁк. Лук у нього був чи
не найменший з усЁх стрЁльцЁв. ? не стЁльки було в  ньому дерева, як пластин
з рогЁв сайгака та варених турячих сухожиль.
     ТЁверець  теж попрохав намалювати личину. ? бив  так точно, що всЁ  три
стрЁли вп'ялися в праве око.
     Натовп  захоплено  кричав, славив  тЁверця, бо так, як вЁн, ще сьогоднЁ
нЁхто не стрЁляв.
     ДЁйшла, зрештою, черга до ПЁвня.
     Поряд  з ним  стояв  чубатий  стрЁлець, один з молодших княжих  во?нЁв.
Казали люди, це малий  власними вухами чув, що  це  один з  охоронцЁв самого
кагана Ярослава. Хтось сказав, що мечник  вЁн найвправнЁший. ? вЁн  попрохав
намалювати цЁль.
     А дядьковЁ ПЁвневЁ дЁсталась варягова цЁль.
     Дядько  ПЁвень нап'яв  свого великого товстенного  лука.  Був  вЁн весь
ретельно  обвитий  тонкою  шовковистою  смужкою  берести,   щоб  волога   не
послабляла дерева. Лук у  дядька був такий великий, нЁби його зробили не для
стрЁльця, а щоб на самострЁл насторожувати проти лЁсового звЁра.
     Лук найбЁльший, а зросту ПЁвень серед стрЁльцЁв найменшого.
     Наклав  ПЁвень  на   тятиву  кленову  легку  стрЁлу  з  каленим  тонким
наконечником. Як напинав тятиву, було чути,  як трЁскотить, рипить дерев'яна
кибить луку.
     У натовпЁ голосно засмЁялись.
     Та ПЁвень лише  закусив нижню губу  рЁвними  бЁлими зубами.  Але... Але
Ёкла  в нього виходили за межЁ Ёнших зубЁв. ? це зразу кидалося в очЁ людям.
Один чи дво? глядачЁв помЁтили дядьковЁ Ёкла Ё з острахом замовкли.
     Дядько видихнув, завмер Ё  зразу ж пустив тятиву. Удар стрЁли був тако?
сили, що вона пройшла крЁзь дошку Ё виткнулась вЁстрям  на зворотЁ  майже на
два пальцЁ.
     СЁверянин легко нап'яв лука, вЁдпустив тятиву Ё  легко, без шуму стрЁла
вп'ялася в око цЁлЁ.
     Другу  стрЁлу дядько  ПЁвень  довго не  пускав.  Все  не мЁг  вирЁвняти
дихання.   Друга  стрЁла  вдарила  збоку   в   наконечник  першо?.  ?  перша
дрЁбно-дрЁбно затремтЁла опереним древком.
     Натовп  захоплено  заревЁв,  заплескав  у долонЁ.  СЁверянин  Ё  другий
стрЁлець одночасно вЁдпустили тятиви. У сЁверянина стрЁла вп'ялася в те саме
око, у другого - в Ёнше око "личини'.
     Настав час третьо? стрЁли.
     СЁверянин легко нап'яв лука Ё його стрЁла впала в купу до перших двох.
     ТретЁй стрЁлець ледь схибив - стрЁла вЁдЁйшла набЁк трохи.
     Дядько набрав повнЁ легенЁ повЁтря, натяг тятиву,  видихнув спокЁйно  Ё
зразу ж  випустив  стрЁлу, не давши  остаточно  вирЁвнятись  диханню. Калена
стрЁла дзвЁнко вп'ялася в кЁнець мальованого носа.
     Натовп  розчаровано  загоготЁв, почулося  голосне кепкування.  Хоча  за
хвилю перед тим йому кричали славу, ляскали в долонЁ.
     Хтось крикнув,  що  в  нього не лук, а  самострЁл,  що  йому нема  чого
змагатись, хай би краще овес вЁд кабанЁв стерЁг.
     Але дядьковЁ стрЁли, а це всЁ бачили, найсильнЁше били по цЁлЁ. ВсЁ три
стрЁли пройшли крЁзь дошку вЁстрям.
     БЁльше  охочих лучникЁв  не було.  ?  сурмач задудЁв кЁнець стрЁльби. ?
показав  свЁй довгий бич з позначками-карбами.  ? отроки, що мЁряли вЁдстанЁ
мЁж стрЁлами Ё карбували на сво?х бичах, показали сво? рези.
     ? все сходилось. НЁяких суперечок не  було. Найкращим лучником виявився
тЁверець. ПотЁм сЁверянин. ПотЁм варяг. А дядько ПЁвень був четвертим.
     Староста привЁтав стрЁльцЁв Ё пересипав у шапку все, що поставив кожний
Ёз стрЁльцЁв  пЁд  заставу.  Хто  резану,  хто  ногату,  хто  намистину, хто
перстень, хто сережку, хто навЁть литу пряжку.
     Переможець одержував всю заставу.
     ТЁверець  подякував старостЁ  Ё  закликав  лучникЁв  до  за?зду  випити
доброго грецького вина.
     СтрЁльцЁ прокричали йому славу Ё понесли до за?зду на руках.
     Вже  над головами сво?х  носЁ?в тЁверець  закликав дядька в за?зд.  Але
дядько ПЁвень мовчки показав: "нЁ!" Ё лишився змагатись у боротьбЁ.


     У боротьбЁ дядько подолав лише чотирьох городян, що були трохи важчЁ за
нього. ВЁн ?х усЁх кинув на землю.
     Але  коли проти нього  став варяг, нЁчого дядько  ПЁвень не мЁг удЁяти.
Варяг схопив дядька за пояс Ё  легко перекинув  через  стегно. Дядько сильно
вдарився лицем об землю. Кров зачурЁла в нього з  носа Ё  з губи. ВЁн не мЁг
нЁяк  спинити кров, йому довелося спуститись  вниз через ПодЁльську Браму до
джерела-водограю Ё там змивати крижаною водою розтовченого носа.
     ВЁн  повернувся  на торжище  тодЁ, коли  молодий купчина  притис варяга
спиною до землЁ. ? всЁх Ёнших поклав чорновидий киянин. За свою перемогу вЁн
не взяв анЁ шеляга. А ще й пригостив братЁю барилом меду.
     ПЁвня цей молодий купчина запримЁтив зразу Ё сам пЁднЁс йому чашу меду.
     - Це в тебе кобил звели татЁ? - Спитав ласкаво.
     - У мого боярина. - Насупився дядько ПЁвень.
     - Що - ти робичич?
     - НЁ, боржник. На коня позичив повЁдного. А кЁнь здох.
     - ? то все?!!  - Здивувався купець. - Слухай! Плачу за тебе борг! А  ти
йди до мене служити охоронцем. КЁнь, кожух Ё кулеша мо?. ? ще плата - дюжина
рЁзан. РЁзана в мЁсяць! ЗрозумЁв?
     -  ЗрозумЁв,  мЁй господине. Дякую за ласку, та  менЁ треба боярину тих
кобил повернути. У мене ряд складений з боярином.
     - Як зна?ш! Я завжди тебе вЁзьму до себе. Приходь, коли схочеш!




     МЁж боротьбою та навкулачними боями була перерва, бо радились мЁж собою
староста, його  помЁчники та мечник  Верхнього МЁста,  чи зводити тЁльки  за
вагою та зростом, чи як завжди - хто кого побажа?, той Ё виклика?.
     Поки йшла рада, дядько ПЁвень протиснувся через натовп до малого.
     ПеченЁзький румак зразу звЁв  вгору свою лебедину шию Ё нашорошив вуха.
Його опуклЁ карЁ очЁ дивились уважно Ё напружено.
     ХлопчиковЁ  аж тепло стало всерединЁ  -  от яку здобич  взяв  дядько на
РосЁ.
     Дядько огладив коня, пригостив бЁлим пшеничним коржем.
     - Зараз ось почнуть навкулачнЁ бо?, Ё я почну перший.
     - Ти стомився. Тебе он як вдарив варяг об землю. Ти пропадеш!
     - НЁчого! Я помолився БогородицЁ. Вона мене не видасть. Битимусь!
     - А як же застава? Що поставиш супроти?
     -  Ой боже! Що ж менЁ ставити? - ПЁвень в розпачЁ схопився за голову. -
О! Я поставлю лук Ё стрЁли печенЁга.
     - А хЁба речЁ ставлять? Я все бачу, що ставлять грошЁ або прикраси...
     Дядько  послав малого до Ёстобки  по  лук Ё стрЁли.  Хлопчик скочив  на
землю Ё щосили потяг румака за вузду.
     - Не поспЁшай! Я ще раз пЁду до храму Ё помолюсь...
     За брамою  Володимирового мЁста  ПЁвник  видряпавсь у  сЁдло  Ё  погнав
скакуна  до Золотих  ВорЁт.  А  там  стражники не перепиняли  його,  бо  вже
запЁзнали його Ё пам'ятали.
     Ось вЁн в ЁстобцЁ.
     Схопив сагайдак, лук та помчав, не мЁг утерпЁти, до Бабиного Торжка.
     Але як повернувся  з  конем на сво?  мЁсце  пЁд  паркан, то  навкулачнЁ
бЁйцЁ, добрЁ молодцЁ, вже гамселили один одного, що було сили.
     А що далЁ - на тацЁ срЁбла ставало все бЁльше.
     Коли з храму прийшов дядько,застава вже була в три монети вЁд голови.
     ПЁвень вихопив у хлопчика  зброю  Ё кинувся до рядЁв, де сидЁли лихварЁ
та мЁняли.
     По його роз'юшеному Ё збудженому виглядЁ вони без напруги зрозумЁли, що
йому конче потрЁбнЁ  грошЁ. ? не давали за добру зброю бЁльше трьох монет. А
зброя була  найкращо? саркельсько?  роботи. Та дядько Ё  цим трьом  потертим
кружальцям металу був страшенно радий.
     ПЁвень  ступив у коло, де змагались бЁйцЁ. Якраз пЁд валом,  де не була
земля мощена колодами. Якщо  на мощений хЁдник збити людину, то з не? може й
душа вилетЁти.
     Ой як  добре, що дядько  встиг Ёз сво?ми трьома монетами. Ще б трохи, Ё
довелося б шаблю продавати.
     ПЁвень по однЁй поклав по  монетЁ на тацю базарного  старости. Натяг на
тЁм'я свого клобука, вЁдкасав рукава та тугЁше пЁдтягнув пояса.
     Проти нього був один  Ёз гончарЁв, чоловЁк, що, певно, полюбляв кулачнЁ
бо?, бо носа мав стовченого, звернутого набЁк. Вищий  на голову за  ПЁвня, у
плечах не такий  широкий,  та руки  м'язистЁ, довгЁ,  а  кулаки  просто,  як
молоти.
     Гончар  перший  пЁшов на дядька,  розвернувся,  замахнувся  на всю силу
правицЁ.
     ПЁвень  назустрЁч йому  зробив  два маленьких  кроки  швидких, прихилив
голову. ? рука гончарева збила тЁльки шапку з  голови ПЁвня. Водночас дядько
вдарив гончара в пЁдборЁддя. Гончар похитнувся.
     Дядько додав йому лЁвицею пЁд бока, потЁм правицею знов у пЁдборЁддя.
     Гончар сЁв на землю. ОчманЁло крутив головою.
     ПЁвень стояв над ним Ё  чекав, поки гончар пЁдведеться. Не  пЁдводився.
Дядько взяв його пЁд пахви Ё поволЁк пЁд схил валу та й посадовив там.
     Дядько частину грошей згрЁб з тацЁ Ё сказав, що  другу половину ставить
у заставу.
     Проти  нього вийшов  один  з княжих конюхЁв.  Поклав  одну важку монету
проти дядьково? купи.
     Не попер необачно на ПЁвня, як то зробив гончар. Але все ходив  навколо
дядька  Ё все перед себе лЁвою розмахував. Це  щоб дядько на його довгу руку
наштовхнувся. А за тим щоб врЁзати правицею чи в груди, чи в лице.
     Дядько  метнувся вперед. ?  конюх певно  подумав, що вЁн його  вдарить.
Розмахнувся на повну силу правою. Та ПЁвень вЁдскочив набЁк Ё знизу, з усЁ??
сили вдарив конюха по щелепЁ. Конюх опустив руки, навЁть пальцЁ розтис.
     - Хто Ёнший вийде? - Спитав дядько.
     Та конюх хрипко видобув Ёз себе.
     - Я ставлю ще одну монету.
     Похитуючись, пЁдЁйшов до тацЁ Ё кинув на не? важку срЁбну монету.
     ? цього разу  вЁн кинувся вперед, прикривши себе напЁвзЁгнутими руками.
Кружив навколо ПЁвня Ё намагався застигнути його зненацька Ё щосили вдарити.
     Та дядько був прудкЁший. ПЁдловив конюха, коли той широко  розмахнувся.
З  щосили  вдарив  конюха  в пЁдребер'я.  Удар  завалив  конюха  на  колЁна.
Нахилився вперед Ё, щоб не впасти обличчям на землю, обперся обома кулаками.
На нього напала гикавка. Та все  ж вЁн якось звЁвся Ё зЁгнувшись, тримаючись
за боки, пЁшов з кола.
     ТЁ княжЁ конюхи, що були з кулачним бЁйцем, загорлали.
     - ВЁн ударив його нижче пояса!
     - Проти правил, проти правил!!!
     ПЁвень бЁгцем до старости.
     - Заверни його! Нехай вЁн задере сорочку! ТодЁ всЁ побачать!  Я не  бив
нижче пояса!
     А конюхи закричали, що це ганьба, заголювати при всЁх людину!
     Роз'юшений ПЁвень пЁдскочив до конюхЁв Ё заволав:
     - Нехай подивиться один лише староста!!!
     Але конюхи не  схотЁли нЁчого такого робити Ё вЁдвели свого товариша до
конюшень.
     Виступив варяг, знЁмаючи Ёз ши? гривну Ё обережно кладучи на тацю.
     - Б'?мося до кровЁ... До третьо? кровЁ.
     А дядько ПЁвень, згаряча забувши, що йому потовкли носа Ё розбили губу,
погодився Ё висипав проти гривни всЁ сво? монети.
     Вони  стояли один проти одного. Найнижчий стрЁлець Ё найбЁльший богатир
Ёз княжих  найманцЁв. Один роз'юшений, необачний у сво?й затятостЁ. А другий
спокЁйний, впевнений у тому, що поставив надЁйну пастку супротивниковЁ.
     Люди замовкли, бо  ПЁвнева  перемога  над  Ёншими бЁйцями  здавалась ?м
чимось неймовЁрним, якоюсь чаклунсьюю справою.
     ДядьковЁй прудкостЁ, вправностЁ Ё вЁдвазЁ не спЁвчували.
     Так само, як не спЁвчували вони Ё чужинцевЁ.
     БЁйцЁ кружляли один навколо одного.
     ТЁльки варяг  кидався на  дядька  ПЁвня, як той блискавично вЁдскакував
назад, як лЁсовий кЁт.
     ТЁльки  ПЁвень  кидався на  варяга,  як  варяг  миттю  виставляв  руку.
ДядьковЁ удари не досягали нЁ голови, нЁ тулуба  варяга.  ВсЁ удари попадали
по руках варяга.
     А ще до всього дядько так ударив по лЁвЁй варягу, що розбив собЁ в кров
пальцЁ.
     Сурмач задудЁв Ё оповЁстив всЁх охочих до забав.
     - Перша кров! Перша кров! УсЁ бачили?!
     ? зробив рЁзу на сво?му посоховЁ.
     Дядько вЁд подЁбно? халепи так роз'юшився, що не встиг варяг Ё мигнути,
як вЁн  пЁдскочив угору Ё залЁпив кулаком по губах. Бризнула кров  на льняну
сорочку. Сурмач засурмив Ё поставив рЁзу на сторонЁ варяга.
     - Перша кров! У варяга перша кров!
     Тепер варяг  не розмахував рукою, а намагався  вдарити  знизу  вгору. ?
таки зачепив. Розбита губа закровила.
     - Друга кров!!! - Загорлали в натовпЁ.
     ПЁвень пЁдстрибнув Ё вдарив варяга кулаком, наче ножем утяв.
     Червона,  обпечена сонцем шкЁра на  вилицЁ  трЁсла  Ё  кров бризнула на
плече.
     Поки  дядько  ПЁвень вЁдходив назад, варяг раптом ожив. Наче  запалився
якимось вогнем. Наздогнав ПЁвня на вЁдступЁ Ё зачепив  по носовЁ. Розбитий в
боротьбЁ нЁс не витримав Ё легкого удару. Кров полилась на груди.
     - Третя кров! - Заволав сурмач. - Варяг перемЁг!
     Але поки  вЁн  встиг  засурмити в сурму, ПЁвень розмахнувся, як усЁ, на
повну вЁдкриту руку Ё вгатив варяга кулаком у черево.
     Варяг   зЁгнувся   навпЁл,  затискаючи   пальцями  сво?   черево.  ВЁн,
напЁвзЁгнутий, пЁдчапав до тацЁ Ё зЁшкрЁб Ёз не? все собЁ в капшук.
     А дядьковЁ ПЁвневЁ знов довелось Ёти через ПодЁльську Браму до водограю
Ё обмивати сво? спотворене, розпухле лице.
     Малий  не  пЁшов за  ним.  ВЁн сидЁв  на румаковЁ Ё тримався  за  пакЁл
дубовий.
     Хлопчик знав, що дядько вЁдми?ться Ё причапа? знов на Бабин Торжок.
     Ще буде змагання коней.
     Що ж дядько поставить в заставу на кЁнських змаганнях?
     Лишилась тЁльки печенЁзька шабля.




     ВсЁ  судна, що творились тут  на березЁ ГлибочицЁ, мали  в сво?й основЁ
довбанки-моноксили. На них потЁм нарощували дошки.
     А цей  човен був набЁрний.  Основа всього - рЁвний,  як струна, дубовий
киль -  вЁн хребет Ё опора всЁх Ёнших частин човна. Вгору вЁд киля вЁдходили
ребра-шпангоути,  плавко вигнутЁ,  мов роги велетенських лукЁв, Ё утримували
напруженЁ  тонкЁ й предовгЁ дубовЁ дошки.  А  корма Ё  нЁс  однаково? висоти
зводились круто вгору Ё увЁнчувались фЁгурним рЁзьбленням.
     Малий  спинився  на  половинЁ  гори  Ё  милувався   спогляданням  цього
розбЁйницького човна.
     "Завдовжки буде вЁсЁм з половиною  косих саженЁв. А завширшки - пЁвтори
саженЁ "- подумав ПЁвник.
     Коли  вЁн  вимЁряв  довжину  човна  кроками Ё все ствердилось,  вЁн  аж
запишався, що так точно визначив!
     ? не зчувся, як над  ним  вирЁс високий чоловЁк у шкЁрянЁй  безрукавцЁ,
стягнутЁй широким пасом.
     - Ну що, горобчику, подоба?ться тобЁ цей човен?
     -  Я не  Горобчик, я -  ПЁвник... КрасивЁшого човна я  не бачив. Просто
казка!
     - Варязький дракар! А збудували ми його удвох з новгородцем Сидором. Бо
варяги нашЁ нЁ чорта не вмЁють робити, тЁльки мечами  сЁчуться та вряди-годи
веремЁю здЁймають.
     - А ти, господине, хЁба не варяг? Ти так чудно вимовля?ш слова.
     - Я зЁ  схЁдного  берега Бурштинового моря.  ВсЁ мо?  родичЁ  -  тЁльки
рибалки.  Але  я дуже  неспокЁйний,  гарячий,  -  поволЁ Ё нЁби трохи  сонно
говорив високий  чоловЁк. -  ЗакортЁло  менЁ  побачити  свЁту,  Ё втЁк я  Ёз
варязькими купцями.  ? вЁдтодЁ весь час Ёз варягами на водЁ. Навчився в  них
човни будувати. БЁльше, нЁж десять рокЁв витратив, а навчився.
     - А коли ж ти, господине, воював?
     - Ти на цЁ позначки, горобчику, дивишся? - ВЁн торкнувся пальцями свого
потаврованого обличчя.  - Це  не з бою. В бЁй  мене  варяги не дуже  брали -
берегли. Бо ?м була потрЁбна не моя сила й вЁдвага, а мо? вмЁння...
     - А хЁба так бува?, щоб не варяг творив краще вЁд варягЁв ?хнЁ човни?
     -  Он як? Ти, видать, з головою,  якщо допиту?шся!  Бува?! ХЁба не твЁй
вуй виграв кЁнськЁ змагання? Чи не так?
     - Так... Одначе кЁнь печенЁзький!
     - А хто цього румака печенЁзького натравив на вороного угорця?
     - Дядько,..  -  протягнув  хдопчик Ё  подумки  додав: "Якби вЁн  не дав
болотного зЁлля  печенЁгу,  хЁба б вЁн отак  оскаженЁв? "А перед  очима враз
постала  веремЁя  на БабинЁм  Торжку.  Курява, збита  кЁнськими  копитами  Ё
людськими ногами, маячня яскравого вбрання, галас Ё шалена музика.
     Хазя?н вороного угорця поставив на кЁн  три златника Володимира. Запала
тиша.
     ?  тодЁ дядько ПЁвень потяг за  вузду печенЁзького жеребця. ? малий  на
ньому верхи.
     - Дядьку, що ти робиш? - ЗашепотЁв хлопчик, не здогадуючись зЁстрЁбнути
на землю. - Постав шаблю! Постав шаблю!!! - ШепотЁв йому згори хлопчик.
     - Цить! Чим зЁтну голови татям? - ПроцЁдив крЁзь стиснутЁ зуби.
     Притяг коня пЁд  самий палац,  де на  галере? сидЁв князь Ёз родичами Ё
старшою дружиною.
     ПЁвниковЁ  з висоти коня було  найближче до князя.  Великий князь  щось
говорив впЁвоберта до якогось лЁтнього во?на.
     Ось вЁн повернув суворе худе лице Ё,  звЁвши  праву густу брову, уважно
глянув на хлопчика.  ?  на якусь мить наче здивувався Ё  ледь всмЁхнувся. Ще
мить, Ё знову  риси  худого лиця  набрали владного  виразу та незворушностЁ.
ТЁльки очЁ пильно Ё зацЁкавлено стежили за низькою поставою дядька ПЁвня.
     Базарний же  староста вислухав недоладну  дядькову  промову  Ё  голосно
спитав хазя?на вороного, чи згоден вЁн вважати самого полового заставою?
     Стрункий високий во?н здивовано зиркнув на  дядька  ПЁвня,  на полового
огиря. Затримався поглядом на синцях Ё спухлЁй бровЁ дядька.
     - А, це ти, болотна личино?! Давай сюди печенЁга та йди по гриби!
     - Я на тво?му вороному по?ду по опеньки! - Злостиво просичав дядько.
     - Як так, то зводимо!
     Дядько  скинув ПЁвника на  землю  Ё зразу ж  щосили  скрикнув  Ё протяг
жеребця палицею.
     Во?н оперЁщив свого жеребця нага?м.
     За мить  жеребцЁ важко зЁтнулись грудьми, заЁржали,  розвЁяли  вихорами
сво? гриви Ё товкли, гризли, копали один одного.
     Ось вороний вЁдскочив вЁд полового Ё побЁг  по колу межи  розставленими
возами.
     Половий за ним, ставав дибки, намагався столочити переднЁми.
     Во?н навперейми вороному. Та  збитий  з  нЁг власним  конем  шкереберть
полетЁв пЁд воза.
     Дядько  ПЁвень хотЁв  перейняти  свого обЁсЁлого печенЁга,  та  й  собЁ
опинився на землЁ.
     - БЁда! Помагайте, люди добрЁ! - Заволав дядько ПЁвень.
     ?  йому  з линвами й  кийками зразу  ж  кинулись  допомагати.  Спочатку
вЁдЁгнали печенЁга вЁд вороного, а потЁм Ё спутали коней.
     Щоб  огир вгамувався, дядько посадовив на нього ПЁвника, хоча ПЁвник аж
трусився вЁд пережитого страху.
     Бо  вЁн не ховався за вози. А стояв, притисшись спиною до муру  княжого
палацу. КЁлька разЁв скаженЁ тварюки вдарялись  об  мур поруч малого, тЁльки
дивом не розтовкли його на мокре.
     Бо кЁнь все  ще  вихав, хлопчик  не почув, що  сказав староста ПЁвневЁ,
тЁльки бачив, як дядько попрямував за княжим слугою на галерею.
     - Князю, вЁтаю тебе Ё зичу  здравЁя  многая лЁта!.. Мене звати ПЁвнем Ё
родом я з Нижньо? РудницЁ. А Ём'я мо? Павло.
     - ЗвЁдки в тебе цей огир? - Спитав старий Ёз золотою гривною на ши?.
     -  ? його, Ё  його господаря я захопив  на РосЁ. ПеченЁга вЁддав княжим
людям, а огиря взяв собЁ.
     - То це, значить, ти полонив печенЁзького витязя? - Подав голос великий
князь.
     - Так, мЁй князю! Я його тупою стрЁлою Ёз дуба зсадив.
     -  Молодець!..  ?ване, - Кивнув головою назад великий князь. - Дай йому
ногату за  печенЁга,  за  витязя! -  А тодЁ  обернувся  до  во?на Ёз золотою
гривною. - ? з Петра взяти в  казну гривну! Щоб, не розвЁдавши досконало, не
поспЁшав, чи треба нагороджувати во?в срЁбною гривною, коли можна нагородити
шелягом! ВчЁться  господарювати!  А  ти, молодцю, старайся! -  Великий князь
махнув рукою, вЁдпускаючи дядька ПЁвня.
     - Князю! Я дуже хочу тобЁ служити!
     - Ти хЁба не служиш?
     - Я привЁв урок людей робити. До городнЁх робЁт.
     - СкЁнчиш урок - вЁдпускай людей - Ё на Берестове до конярень!
     - Дякую, князю, дякую, князю!  - ? кланяючись  низько, вЁдступив боком,
боячись обернутись спиною до великого князя...
     Дядько ПЁвень пЁдхопив пЁд вузду огиря Ё повЁв, повЁв швидко на ПодЁл.
     Там у тЁснЁй золотарськЁй майстернЁ йому  пробили дЁрочки в золотнику Ё
в ногатЁ.
     Просто тут, у майстернЁ, привЁсив до натЁльного хреста княжу ногату.
     На  розЁ  бЁля найстаршо?  ки?всько?  церкви  святого ?лЁ?  вЁн полишив
малого на конЁ, накинувши повЁд на гостре пакЁлля чийогось тину,
     Довго не було дядька. Повертався, випнувши груди, Ё  призивно протяг до
небожа правицю.
     - ?ди Ё подивись, як наш золотник ся? на ЁконЁ самого святого ?ллЁ!
     Споглядаючи  велику  Ёкону  з  великим багряним  сонцем,  до  якого  на
червонЁй  колЁсницЁ мчав  володар  грому ?лЁя, малий  так  Ё не второпав, де
висить дарований церквЁ  золотник.  Бо весь низ Ёкони було  обвЁшано дорогим
намистом та  золотими  та срЁбними монетами,  карбованими  у  всЁх  краях  Ё
язиках...
     - Бачив?! - ПЁднЁсши вгору правицю, завзято виголосив ПЁвень. - То ж бо
й воно!
     ? так само швидко покрокував, ведучи коня за вузду.
     - Куди ми?
     - Тьху на тебе!  Наврочиш менЁ  все дЁло сво?ми "кудиками"! - Злостився
ПЁвень на малого.
     Десь неподалЁк вдарили в бубон Ё засвистЁли кугички. Опинились просто в
широко розчиненЁй брамЁ за?зду.  ПЁд стЁною за?зду з'юрмився натовп. Вибухав
реготом, вигуками, плесканням в долонЁ.
     - Дядьку, можна я подивлюсь?
     - ?ди та не барись! Бо менЁ... - не доказав дядько.
     Малий  Ё не  озирнувся  туди,  куди дивився дядько ПЁвень.  Хлопчина  з
великою  напругою  продерся  крЁзь тЁсне коло  людей Ё ледь  не викотився на
майданчик, де вЁдбувалося дЁйство.
     ДЁвка  з  розфарбованим  лицем  щосили  дмухала  в  кугички,  а  лЁтнЁй
здоровань похмуро товк билом у бубон Ё щосили тупав ногою.
     ПЁд  голосну  музику танцювало  дво?  - коза  та  хлопчик. ТЁльки  коза
пЁдстрибувала на заднЁх ногах, а хлопчик, вдягши на  руки постоли,  танцював
догори ногами.
     "От би менЁ так Ёз Ходою навчитись!" - ?з заздрЁстю подумав хлопчик.
     ? тут його штовхнули, Ё вЁн, щоб утриматись, прихопив когось за плахту.
     - Ану не шарпайся! - Долинув згори знайомий дЁвочий голос.
     ПЁвник задер обличчя - над ним височЁла дебела перевЁзникова  донька. А
??  прихопив  правицею  нЁчний гонець. А  лЁвицею вЁн обхопив служницю. Так,
служницю городника. ? всЁ тро? пЁдпилЁ.
     "Невже  вона така  п'яна, що не  впЁзнала мене?" -  3 тривогою  подумав
хлопчина. ? став прислухатись до того, що шепотЁв гонець дЁвкам.
     ТЁльки зрозумЁв,  що  щось соромЁцьке. Вони йому нЁчого не вЁдповЁдали,
хихикали та попискували, коли вЁн засильно лапав ?х.
     "У городЁ все не так, як у нас!"- ВирЁшив ПЁвник Ё хотЁв знов  дивитись
на чудасЁю, як почув той голос, який купальсько? ночЁ керував татями.
     Малий вивернувся, щоб бачити того...
     - Чу?ш, Волосе! - ШепотЁв у потилицю княжому гонцевЁ ставний чорновидий
молодик. - Дурник у за?здЁ Ёз сво?м стрибунцем...
     -  На  те  вЁн  Ё дурник,  щоб  сюди  припертися Ёз  стрибунцем,  -  не
обертаючись, вЁдповЁв гонець, ще мЁцнЁше торсаючи дЁвок.
     - Тю на тебе, ребра злама?ш! - Засичала служниця.
     - То  йди до  Гречина,  може  ти  йому милЁша за  коняку! -  ПрошепотЁв
гонець, торкаючись пухнастими вусами палаючого дЁвочого вуха.
     ДЁвка приснула, але не вЁдповЁла.
     - Скажи ЗорянЁ, нехай почасту?,.. - шепотЁв чорновидий.
     - Не тре,  - вперше обернувся гонець. -  Стрибунець примЁтний. СьогоднЁ
взяв йому три сонечка на БабинЁм! Поведеш крЁзь браму - примЁтять зразу. Сам
нехай виведе...
     - Довго чекати...  А гостЁ  скоро  пЁдуть  до... Хто тодЁ  вЁзьме?.. Не
перефарбу?ш...
     - Поговоримо ввечерЁ,.. там, де завжди. А зараз - згинь!
     ? дЁйсно, Гречин за мить  наче  крЁзь  землю провалився,  хоча ось  тут
стояв.
     Дядько ПЁвень вхопив за комЁр небожа.
     - Оце так недовго?!
     - Дядьку! Тут така та?мниця! Я тобЁ скажу!..
     - Тс-с-с!  Що  тут у нього  Ёз суглобами?  - Голосно проказав  дядько Ё
присЁв до жеребцевих копит. - Говори пошепки.
     - Дядьку! ТЁльки-но був отой! Вони Ёз княжим гонцем зговорювались проти
тебе...
     - ЗвЁдки зна?ш, що про мене?
     - Вони золотники сонечками  називали, а жеребця -  стрибунцем.  ? хотЁв
Гречин, щоб Зоряна почастувала тебе, тобто пЁдпо?ла...
     - У-у! - ЗахрипЁв ПЁвень Ё аж зблЁд. - Ти... лишайся при... коневЁ... Я
пЁду меду вип'ю та подумаю.
     ТЁльки дядько зник  у дверях за?зду,  вЁн видерся на коня, Ё йому тепер
через голови глядачЁв було добре видно лицедЁ?в.
     Хлопчик  стояв  у  розмальовано?  дЁвки на  плечах  Ё  жонглював трьома
редьками, а дЁвка трьома захалявниками.  НищЁвнЁ леза  миготЁли в  повЁтрЁ Ё
зблискували на сонцЁ слЁпучими спалахами.
     Ось хлопчина впустив одну редьку, Ё вона в повЁтрЁ накололась на вЁстря
ножа. За тим друга Ё третя.
     ВсЁ загукали, заплескали.
     Хлопчик  скочив  на  землю Ё, втираючи рясний  пЁт  Ёз засмаглого чола,
почав з тацею обходити глядачЁв.
     Поки однЁ щось подавали, ЁншЁ тим часом швиденько вЁдступали, нЁби й не
вони тЁльки-но голосно захоплювались спритними скоморохами.
     ПЁвник теж не став розсиджуватись на конЁ, а скочив на землю.
     Натовп   розпорошився,   Ё   пЁд   стЁною  на  колодЁ  лишився   сидЁти
хлопчик-лицедЁй  поруч велико?  торби. Коза  намагалась  встромити  морду  в
торбу, а хлопчик ?? вЁдштовхував.
     - Ти звЁдки? - Спитав ПЁвника, надкусуючи пишний калач.
     - ЗвЁдтЁля! - Махнув ПЁвник на Верхн? МЁсто.
     - Не бреши, ти не киянин!
     - Та  хЁба я брешу? Я  з Нижньо? РудницЁ. Ми до граду прийшли на княжий
урок.
     - То ви княжЁ холопи?
     - НЁ.  Дядько боржник боярина Судомира. А всЁ ми  вЁльнЁ рата?. То  вЁн
один такий...
     - А  кЁнь не ваший? Боярський? - Спитав малий лицедЁй, вЁдломлюючи шмат
калача Ё подаючи ПЁвниковЁ.
     - Дякую  красно!  То дядько печенЁга полонив на  РосЁ, а  огиря  забрав
собЁ. ВЁн сьогоднЁ на  БабинЁй  Торжку виграв три володимирових златники!  -
Похвалився ПЁвник, заковтуючи смачний калач.
     - ДивЁться, щоб татЁ його не звели!
     - Чого мають звести?
     - Бо де хорошЁ конЁ, зразу ж там Гречин з'явля?ться. А сьогоднЁ ось тут
вигулькнув. Сам бачив.
     - Який вЁн Ёз себе, той Гречин? - Схитрував ПЁвник.
     - Чорнявий такий, з  лиця гарний. За  ним дЁвки просто сохнуть. А  йому
тЁльки конЁ. ВЁн ?х мЁня?,  прода?.  Кажуть, що вЁн  всяку  татьбу  на коней
направля?. Але поки-що його нЁхто не зловив. Спритний, гадюка...
     - А вЁн справдЁ  Гречин? Чи  так  назвали, бо вЁн на гречина  схожий? -
Спитав ПЁвник.
     -  Бо вЁн байстрюк,  -  малий  лицедЁй  вЁдштовхнув  козу вЁд  торби Ё,
озирнувшись,  наблизив лице  до ПЁвника. - ? кажуть люди, що  його мати була
полюбовницею Анастаса.
     - Якого Анастаса? - Так само тихо спитав ПЁвник.
     -  Тю на тебе!  Що то значить  не киянин! Гречина Анастаса до Ки?ва сам
Володимир привЁз Ё поставив головним при ДесятиннЁй церквЁ. А хто головний у
ДесятиннЁй - той головний над усЁма попинами. Той Анастас був найбагатший на
РусЁ. ?з золотих мисок  ?в  Ё  з  кришталевих келихЁв  мед  пив!  Його князь
Ярослав,  як здобув Ки?в, поставив головним над сво?ми скарбами. Ну, а потЁм
ляхи  добули  Ки?в,  а  Ярослав утЁк  до Новгорода. ТодЁ зразу  той  Анастас
перекинувся  до короля  ляхЁв Болеслава Ё його  зятя,  окаянного Святополка.
ПотЁм  кияни  Ё  проста  чадь по всЁй РусЁ  пЁднялись проти ляхЁв.  Стало ?м
непереливки, вони похапали великий-превеликий полон Ё всякого добра нашого Ё
чкурнули у сво? землЁ. ? хитрий Анастас, загарбавши скарби Ярослава,  теж Ёз
ними дременув. Сам чув - люди старшЁ говорили, що й Гречин  Ёз ляхами побЁг,
а  потЁм повернувся. КняжЁ слуги його  мордували,  щоб вивЁдати в  нього про
Анастаса. Та вЁн затявся на сво?му, що  нЁчого про Анастаса не зна?, Ё  нЁби
Анастас йому навЁть не батько. НЁби його батько - то слуга Анастаса...
     - ? звЁдки ти все зна?ш?!
     - Бо ми все межи людей товчемося! А люди завжди щось розкажуть! .
     - Слухай! А можна порося навчити? Ну, щоб воно, як ото коза, танцювало?
     - Що порося?  От кота важко навчити.  У мене  ? кЁт.  МуркЁт. На гуслях
гра?! Бере отако пазурами Ё струни щипле! Ото штука!
     - А мо? порося, Ходу, можна привести до тебе, щоб ти навчив?
     - Можна... ТЁльки що ти менЁ даси?
     - Ножа! - ? ПЁвник висмикнув лезо Ёз пЁхов.
     - Давай ножа Ё завтра приходь
     - Е, нЁ! Спочатку навчи.
     - Ну, тодЁ приходь завтра зранку, тЁльки не годуй вЁд  ночЁ Ё тримай на
прив'язЁ. Ми отамо живемо, за тим пакЁллям усЁм родом... Тебе як звати?
     - ПЁвником! А тебе?
     - Лютом мене  звати... Дивись, дивись! - ЗашепотЁв маленький лицедЁй. -
Гречин пЁшов  на Оболонь до конярЁв. Вони  там  вночЁ збираються  -  в костЁ
грають, вино-мед п'ють. До них туди Ё чужЁ жЁнки бЁгають на гульбища...
     По  соснових болонках хЁдника  легко крокував  ставний Гречин. Бурякове
корзно на лЁвому плечЁ. Кий з бронзовою рукояттю заклав за плечЁ.
     Десь на сусЁднЁй вулицЁ наче срЁбний дзвЁн бамкав до вечЁрньо? служби.
     - У них,  зна?ш, найбЁльший  дзвЁн на  ПодолЁ. ЗавбЁльшки  Ёз  цебро! -
Пояснив Лют.
     Тут виступив  Ёз дверей за?зду  здоровань, вдоволено  втираючи вуса. За
ним дЁвка щось несла у фартушинЁ.
     Лют пЁдморгнув ПЁвниковЁ Ё,  схопивши  важку  торбу на плече, а козу за
повЁдець, поспЁшив за дорослими. А в за?здЁ все тнула весела музика. Небавом
Ё  дядько  ПЁвень з'явився у дверях. Зразу коня за вузду, Ё швидко  потяг Ёз
двору
     Хрестячись  пЁсля  кожного перебору  дзвонЁв,  просто бЁг до  Верхнього
МЁста.
     Малий,  озираючись на всЁ боки, загикуючись  вЁд хвилювання, виклав усЁ
новини, Ё навЁть про кота, що на гуслях гра?.
     Дядько спинився за  зворотом,  пЁд урвищем,  Ё наказав  повторити  все.
ПотЁм ще раз.
     НЁчого  не  вЁдказав  Ё. знов  потяг коня нагору.  Вже  перед  ворЁтьми
вЁдв'язав капшук Ё видобув другий золотник.
     - Заведи коня до городника. Дай йому оцього золотника Ё скажи:  "Найми,
господине, робЁтника на замЁну мо?му дядьку ПЁвню'.
     - Та за нього можна дюжину найняти!.. Я рахував!..
     -  Не перебивай! ТобЁ  б  тЁльки все рахувати, та мЁряти. Сам ти забери
сво? порося та Реп'яха, та йди на ПодЁл до хазя?на берлини...
     - То?, що сЁла на мЁлину?
     - Ага! Слухай  уважно  - попрохай  у нього,  щоб сховав тебе.  Про мене
нЁчого не кажи. А йому  поясни  так - дядько кудись подався, а боярськЁ люди
хотять тебе продати в неволю...
     - ХЁба таке може бути?! - ЗатремтЁв хлопчик.
     -  Все може  бути. ПЁдлотою все  життя наповнено.  Якщо я  до  жнив  не
повернусь,  просись  Ёз ним на лодЁ?  до ?скоростеня.  Там на ярмарку  питай
людей  Ёз  нашого краю.  Когось  обов'язково  знайдеш.  Ось тобЁ три ногати.
ТЁльки не марнуй грошЁ! Чу?ш?!! ПоспЁшай! Чу?ш?!!
     - А ти? Я з тобою! Я допоможу!..
     - Зараз головосЁк буде! А до того я слЁд гнатиму. Це тобЁ не  пЁд силу.
Заважатимеш... ?ди з Богом!..
     Перехрестив хлопчика, а сам просто кинувся бЁгцем назад на ПодЁл.
     ПЁвник усе зробив, як наказав дядько - огиря лишив у городника Ё вЁддав
золотого на робЁтника, а Ходу Ё Реп"яха забрав Ёз робочого подвЁр"я.
     Геть пЁд нЁч дЁстався ПЁвник на ПодЁл Ё наскочив на довгий хЁд. Було ?х
може  з  дюжину, скоморохЁв. ЖЁнок, дЁвчат, хлопцЁв Ё чоловЁкЁв. НавЁть  дЁд
старий з гуслями  дибав.  Вели  козу Ё ведмедя. Попереду з лЁхтарем глиняним
здоровий  молодик. В кЁнцЁ ходу виступав кароокий Лют. ?  теж  нЁс лЁхтар на
довгЁм дерев'янЁм держаку.
     - Гей, ПЁвнику!  - Першим  примЁтив  знайомого малий  скоморох. - Йдемо
забавляти гостей-купцЁв до ЁллЁнського за?зду. ХодЁмо!
     - А старшЁ що?
     - НЁчого! ПЁшли! Я тебе запрошую!..
     Та все ж перебЁг наперед Ё спитав у  вуя  Лютового. Похмурий  здоровань
махнув рукою, мовляв - нехай Ёде.
     ПЁвник, притримуючи на повЁдцях невгамовного Ходу та похмурого Реп"яха,
що все гарчав на ведмедя, почимчикував кривими подЁльськими вулицями.
     ЦЁлу нЁч вони пробули у найбагатшЁм за?здЁ подЁльськЁм, бЁля ?ллЁнсько?
церкви.
     ПЁвник нЁчого сам не робив Ё звЁрЁ його нЁчого не  робили, а проте йому
вдалося  пригоститись  Ё горЁхами, Ё фЁгами, Ё калачами, Ё коржами...  ?  ще
чого тЁльки не покуштував Ёз пундикЁв хлопчина!
     А  скЁльки всього  побачив  та  почув!  Особливо  ж  його  вразили дво?
скоморохЁв - той перший силач, що з лЁхтарем був, Ё старезний дЁдусь-гусляр.
Молодому для вправи натягли мЁцну линву мЁж горищем комори та конюшнЁ. ? вЁн
пройшов по линвЁ туди й назад.
     А дЁд спЁвав  пЁд гуслЁ про походи ?горя на грекЁв,  про  смерть вЁщого
Олега, про хлопця-отрока, що здурив печенЁгЁв Ё визволив киян.
     А коли всЁ стомленЁ  нЁчною веремЁ?ю вертались на  свЁтанку додому,  то
ПЁвник не йшов, а, здавалось, танцював, Ё радЁсть Ё бадьорЁсть тримали  його
в силЁ.
     ? так йому хотЁлося стати вправним  Ё смЁливим скоморохом, що  може  по
линвЁ ходити  Ё мечами  жонглювати, Ё хотЁлося побачити  Царгород золотий, Ё
хотЁлося чужЁ мови знати, як славний ки?вський отрок.
     ВЁн  зовсЁм не бачив, якЁ стомленЁ, пЁдупалЁ духом лицедЁ?. ВЁн чув, що
вони говорять, Ё зовсЁм не брав собЁ в голову,  що господар пожадливий, Ё що
його челядники все за ними назирали, щоб вони чого не  поцупили, а заплатили
?м удвЁчЁ менше, нЁж було обЁцяно.
     ПЁвник  мовчав, а  душа  його спЁвала  вЁд  радостЁ. Та  ще здоровенний
медовий пряник  за пазухою переконливо свЁдчив, що  життя веселе та щедре. А
ведмЁдь, що поруч трЁскотЁв пазурями по хЁднику, стверджував нЁби  - воно до
всього ще й казкове!
     Як  прийшли  додому,  то  просто  попадали на  лавки та пЁл Ё  спали до
полудня.
     КрЁм старого гусляра, ПЁвника та  його звЁрят,  що шастали подвЁр'ям  Ё
все обнюхували, дослЁджували
     Побачивши,  що ПЁвник не ляга? спати, гусляр попрохав допомогти. Поклав
розбовтанЁ,  розладнанЁ  гуслЁ  собЁ  на  колЁна,  а  ПЁвника  поставив  при
справних. ?  сказав  вдаряти  по  струнах. А  сам  пЁд тЁ звуки  пЁдстроював
розладнанЁ.  Ударить  кЁлька разЁв по сво?х гуслях старий,  прислуха?ться, а
тодЁ просить малого ПЁвника повторити те ж саме на добрих гуслях. ?  нЁчого,
до ладу виходило.
     Так вони чимало часу на гуслЁ витратили, поки старий сказав:
     - З тебе добрий помЁчник. ПЁшли, пообЁда?мо, ми добре попрацювали.
     Коли вони ласували купецькими пирогами, пробудились Лют Ё канатоходець,
Ё зразу ж до столу.
     Канатоходець, вЁн ще й з мечем танцював, невдоволено зауважив старому:
     -  Ти,  дЁду,  так  гостей  часту?ш, нЁби  ти отаман.  Хто  зна?,  який
заробЁток буде завтра на базарЁ.
     ПЁвниковЁ вЁд  сорому, що про нього таке виговорюють старЁй  людинЁ, та
ще за столом, шмат застряг у горлЁ.
     - Коли я помру - хто вам усЁм гратиме? Кого ви зараз можете запросити з
гуслярЁв? Хто в таке кодло пЁде? ГуслярЁ хорошЁ не люблять срЁблом дЁлитись.
     - То ти  його  збира?шся вчити?  СкЁльки рокЁв  ти  сам вчився? СкЁльки
рокЁв витратив?
     - Оце вже  не тво? свиняче дЁло!  Мене не було  кому  вчити. А його - я
вчитиму!
     ПЁвниковЁ  аж серце закалатало вЁд радостЁ,  що  такий  гусляр сам його
обрав для навчання.
     ПЁсля цЁ??  коротко? сутички за столом на  ПЁвника вже нЁхто не звертав
уваги, не зиркав, що вЁн на дурнячка у них хлЁб ?сть.
     А  коли  Лют  пробудився,  то  його  зразу  ПЁвник  попрохав,  щоб  вЁн
кота-гусляра показав. Лют подивився на хлопчика округлими очима.
     - Ну й забувака ти! Я ж тобЁ вже казав, що вЁн жив у нас, а потЁм пЁшов
на ЖитнЁй базар. Там  страшенно багато  мишей у коморах. Туди коти зЁ всього
Подола збЁгаються.
     ПЁвник сперечатись не став, але зрозумЁв - Лют бреше йому Ё не мигне.
     З того дня сивобородий старець  може по  пЁвдня  навчав ПЁвника. СЁдали
один  проти  другого.  Гусляр показував,  як  щипати струни, як  вдаряти  по
струнах, як приглушувати звук.
     Коли старезний гусляр бачив, що ПЁвник стомився, вЁн говорив:
     - Щось у мене пальцЁ зомлЁли... Що то значить старЁсть. ПЁди,  ПЁвнику,
пЁди пограйся. Он хай тебе Лют навчить ножа метати. ВЁн хоч брехун великий Ё
хвалько, але ножа кида? добре... Я, коли Ёз Святославом ходив, дуже мене нЁж
виручав. Якось на мене печенЁг з  булавою  напав, а я метнув  ножа - точно в
горлянку. Гай, гай, спливло, минуло!..
     Старий пЁднЁмав над дзвЁнкими струнами вузлуватЁ тремтячЁ пальцЁ.
     - Йди, йди ПЁвнику! НЁж - зброя найперша! Без  ножа чоловЁк нЁщо! Хто б
вЁн не був - чи смерд, чи городянин, чи  боярин!  НЁж тебе поряту?  скрЁзь Ё
завжди - Ё вночЁ, Ё вдень, Ё за столом, Ё в лЁжку...
     -  А  я ножа пообЁцяв  Люту, якщо вЁн навчить  Ходу танцювати. Як  же я
тепер?..
     - Не переймайся. Якщо ти ножа свого вЁддаси Люту, я тобЁ свого подарую.
ВЁн Ёз далеко? агарянсько? землЁ.
     ? бЁлоголовий старець  видобув з-за пазухи ножа з вузькою  колодочкою Ё
широким лезом. Зачепив товстим нЁгтем блакитне лезо, Ё почувся звук дзвЁнкий
Ё чистий, наче срЁбний.
     Гусляр дотримав слова Ё вЁддав ПЁвниковЁ ножа саме тодЁ, коли всЁ лаяли
ПЁвника Ё кепкували з нього.
     ТЁльки гусляр-дЁдусь смЁявся.
     - Та чи ви показились  - з-за чужого срЁбла  перейматись.  Може то його
Господь Бог  випробовував?.. Давай, дитино, гуслЁ настро?мо, якщо  пальцЁ не
болять.
     -  Та  нЁ, вже не  болять, -  озвався ПЁвник,  а думкою до тЁ??  суботи
повернувся. У  п'ятницю  вони  ходили  на ПодЁльське  торжище. Грали,  грошЁ
заробляли.  Тут   щоп'ятницЁ   був   ярмарок.  Повертались  опЁвночЁ.  ПЁсля
спекотного  дня задуха була страшенна, Ё старий  гусляр просто  умлЁвав  вЁд
болю в  серцЁ.  Спадаючим  голосом  благав Господа дати  йому  побачити схЁд
сонця. До подвЁр'я його тягли пЁд руки, бо ноги вже не тримали старого.
     ? саме тодЁ  завили вЁтровЁ? над ВерхнЁм МЁстом, засвЁтились незлЁченнЁ
змЁ?стЁ спалахи. Земля й повЁтря здригнулись вЁд громовиверження.
     Обернувшись до старого,  ПЁвник побачив при блакитному сполоху - старий
ожива?! Дихання його вирЁвнялося Ё вЁн починав зводитись на лЁктЁ.
     Хлопчик  зрадЁв  Ё,  не зважаючи на  страшний гуркЁт  грому  Ё  слЁпучЁ
блискавки, примостився на лавЁ Ё миттю заснув.
     ПотЁм наче на свЁтаннЁ хтось пЁдЁйшов Ё збудив  його  вЁд липучого сну.
?дине, що вЁн мЁг ствердити потЁм - одяг у того, когось, був наче золотавий.
     ПЁвник  протер очЁ. ДверЁ  вЁдхиленЁ.  ?  крЁзь  дверЁ,  Ё крЁзь  вЁкно
вливалося холодне вологе повЁтря.
     Ще раз протер очЁ. БЁля лавки нЁхто не стояв - всЁх поборкав нестримний
сон...
     ПотЁм вЁн нЁколи  так Ё не змЁг усвЁдомити, чому саме вЁн пЁшов  нагору
до  Десятинно?,  а  не до  ?ллЁнсько?  церкви,  наприклад.  Знав,  що  треба
чимскорше помолитись, щоб видЁння - коли воно добре  -  поскорЁше збулось, а
як погане - щоб не збулось.
     Та дверЁ храму зачиненЁ. Занадто рано.
     ТЁльки  на мокрЁ, мармуровЁ  плити виповзли калЁки. Знов,  як  Ё  тодЁ,
першого  разу, ПЁвника охопив розпач Ё жах при спогляданнЁ людсько? бЁди. Не
змЁг бЁльше стояти на виднотЁ Ё кинувся тЁкати вЁд храму. ПобЁг крЁзь браму,
бо вже у Верхн? МЁсто заповзали валки з вантажами.
     Спочатку ПЁвника потягло до ?хньо? Ёстобки. ? знов, коли здаля  побачив
скоцюрбленого Тальця,  що запрягав  коней,  його охопив сором, наче  це  вЁн
полишив холопЁв у бЁдЁ, а сам по-зрадницькому втЁк.
     ВЁд такого почуття вЁн зовсЁм знЁтився, Ё вирЁшив повернути до мЁста.
     Нараз  подивився праворуч, де на схилЁ гори стояв велетенський дуб.  Та
що це?! Дуба нема?.
     Тобто  половина  дубового  стовбура  стирчала  вгору, сяючи  розламаною
деревиною наче жовтий риб'ячий зуб,  Ё тЁльки вгорЁ вЁдходила на бЁк могутня
крива гЁлка  зелена. А вся крона, Ё друга  половина, бЁльша лежала  внизу за
багато саженЁв вЁд пня.
     При основЁ  уцЁлЁло? гЁлки  з  розщепЁв  деревини  наче визирав зелений
горщик.
     Не роздумуючи, ПЁвник помчав по мокрЁй травЁ, що холодом обпЁкала ноги.
     Обережно, щоб не  поранитись  об гострЁ  пласти  деревини, що  стирчали
лезами ножЁв, полЁз вЁн угору.
     Дряпався вгору поволЁ-волЁ.
     Ось  Ё  гЁлка. А в  ?? основЁ тепер розкрилось дупло старе Ё  вЁд нього
стирчали на всЁ боки велетенськЁ скалки деревини.
     Зелений горщик був цЁлЁсЁнький.
     ПЁвнику здалося, що вЁн не дочека?ться, поки дЁстанеться до землЁ Ё там
вже розкри? горщик.
     Тому вЁн  не  став злазити, а отут, на рипучЁй  гЁлцЁ, вЁдколупав ножем
просмолену затичку.
     В  обличчя йому бризнуло  сонце,  вЁдбите вЁд бЁлих  Ё жовтих кружалець
монет, заЁскрилось вогняним полиском камЁнного намиста, засяяло на маленькЁй
блакитнЁй оздобЁ,  по якЁй розпустило  сво? вибагливЁ вЁття-вЁзерунки Дерево
Життя.
     - Ось чого до мене приходив... - уголос промовив ПЁвник, та не скЁнчив,
бо не знав, як те видЁння назвати.
     -  ?  не  сказав  менЁ, - зашепотЁв  хлопчик, розглядаючи  самоцвЁти  Ё
блакитну пЁдвЁску Ёз золотим Деревом, - що менЁ з цим усим робити?.. Ой, а я
дурний! - Майже прокричав ПЁвник. - Та це ж подарунок ковалевЁй доньцЁ!
     Тут  вЁн  на мить прислухався. Його чутливе вухо вловило далекий дзвЁн.
"До заутренЁ кличуть!"
     Бовкали дзвони Ё в ближнЁх церквах.
     Не гаячи часу, ПЁвник по частинах видлубав монети  Ёз глечика Ё опустив
за пазуху. Важим холодом вони вкололи шкЁру живота та грудей.
     Глечик,  намисто Ё блакитну  пЁдвЁску  вЁн  поклав на  дно  розколотого
дупла.
     Йому так хотЁлося роздивитись усЁ монети,
     Але треба поспЁшати! ПЁвник просто бЁг до Десятинно?. Треба справедливо
роздати все калЁкам убогим.
     ТЁльки хто воно приходив напереденнЁ?
     Той Бог, якому дядько молиться  щодня?  Чи хтось  Ёз лЁсових богЁв? Але
яка  турбота  лЁсовим  богам  до понЁвечених, упослЁджених, покинутих  усЁма
калЁк? НЁ, певно, що  це  таки був  дядькЁв  Бог. ?  це вЁн виказав  ПЁвнику
скарб. А  скарб старий, не  християнський, бо на жоднЁй  монетЁ  нема? знаку
хреста, знаку нових богЁв. А може, ПЁвник просто не роздивився.
     Малий не  втримався Ё видобув з-за пазухи одну монету. Спалахнуло жовте
кружальце, Ё на ньому зблисли риски Ё позначки, наче шашелевЁ ходи на старЁй
дошцЁ.
     В ротЁ у ПЁвника пересохло, серце калатало, а у вухах всЁ бадьорЁ звуки
суботнього ранку пЁднеслись до тако?  сили,  що здавалось,. навколо вчорашня
буря гримить.
     Сталося  так, що коли ПЁвник витяг  першу  монету  Ё  подав найближчому
жебраковЁ,  крЁзь  розчиненЁ врата храму вибухло врочисте "АлЁлуйя, алЁлуйя.
алЁлуйя!" - радЁсне, врочисте Ё нестримне.
     Ця мить по?днала Ё сонячнЁ променЁ, Ё ангельськЁ голоси хору, Ё радЁсть
вЁд  здатностЁ дарувати, дарувати Ёншим людям. Все злилося в якесь  сяйво, в
якийсь вогонь, що зЁгрЁв, освЁтив, заполонив усе ?ство хлопчика.
     ВЁн  наче  не йшов,  а  наче  плив  над  мармуровим  хЁдником. Ось  вЁн
пЁдлЁта?, пЁдплива? до наступного калЁки, пода? йому блискуче кружальце.
     КалЁки тягли до нього розкритЁ долонЁ.  Та ось вЁн побачив, що вже вони
тягнуть  до  нього  скрюченЁ, мов пазурЁ звЁринЁ,  пальцЁ,  хапають його  за
холошЁ, за подЁл  сорочки, за пояс.  Ось вЁн зависа?  в повЁтрЁ. А вони його
тягнуть  униз  Ё  униз, Ё  щось обрива?ться,  Ё  вЁн  летить униз,  униз  до
розчепЁрених безжальних пазурЁв.
     Йому не стало чим  дихати, сонце враз вибухнуло в очах Ёскрами, загасло
зразу ж за чорною смердючою пеленою...
     ПЁвник плив, то в гарячих, то в холодних струменях Ё розумЁв, що спить.
Ось йому стало видно - до його лави пЁдходить  той  хтось  у золотавЁм одязЁ
променистЁм Ё  протягу? руку. Не чекаючи,  поки його  торкнуться,  -  сЁв на
лавЁ. РозклЁпив повЁки -  над ним у свЁтлЁй рясЁ, залитЁй золотими променями
сонця сто?ть чорновидий попин. Той самий, якого вони зустрЁли першого разу,
     ПЁвник  ледь  повернув  голову, щоб  обдивитись, де  вЁн  опинився.  Та
гострий бЁль пронизав йому шию.
     - Ой! - Не втримався хлопчик.
     - Потерпи. Ще довго болЁтиме.  А знаходишся  ти в мо?й келЁ?. При храмЁ
БогородщЁ. Мене ти впЁзна?ш?
     - ВпЁзнаю. Ти попин. Ти стерлядь Ёз Подолу тягнув.
     - Все так. ТЁльки годиться мене звати - отець. Отець ОнуфрЁй.
     ПЁвник подумав: "Та який ти менЁ отець? Ти просто попин.
     - ?сти хочеш?
     - Хочу.
     -  Треба вЁдповЁсти:  "Так, мЁй отче!"  - ПЁвник здивовано  вирячив  на
нього  очЁ,  але  добре  усвЁдомлюючи, що вЁн у владЁ  цього  попина,  тобто
"отця", вирЁшив за лЁпше пЁдкоритись.
     - Так, мЁй отче!
     - От Ё добре! СЁдай до столу.
     На  столЁ   поруч  Ёз   накритим   гарячим   горщиком  пишний  буханець
хлЁба-загреби,  двЁ дерев'янЁ ложки, нЁж Ё  на  дерев'янЁй  тацЁ бЁла редька
молода, молода цибуля  з  пЁр'ям Ё часник. ?  ще  стояв на  столЁ берестяний
коробок Ёз суницями.
     - Ти, сподЁваюсь, хрещений у православну вЁру?
     - Авжеж! - Бадьоро вЁдловЁв ПЁвник Ё, згадавши, додав. - Так, мЁй отче!
     -  Якщо хрещений, то повинен знати,  що  перед трапезою треба прочитати
молитву. А ти зразу  до ложки  тягнешся. Отож, проказуй за  мною: "Отче наш,
Ёже ?си на небеси... Да святиться Ём'я Тво?, да приЁдеть ЦарствЁ? Тво?..."
     ПЁвнику було радЁсно повторювати  незвичнЁ Ё  врочистЁ слова. ? хлопчик
?х просто виспЁвував за чорнобородим попином...
     По  молитвЁ,  проказавши: "Господи,  благослови!", попин насипав собЁ Ё
хлопчиковЁ в миски  осетрово? юшки, вЁдломив по щедрому шмату хлЁба. Юшка  з
головизни  була  така  смачна,  духовита Ё  гаряча, що  ПЁвник  не  мЁг себе
стримати Ё голосно  сьорбав, обсмоктував хрящЁ та  плямкав губами. ? на стЁл
крапав  з ложки... Попин зауважень не робив,  лише  стиха посмЁхався у  свою
розкЁшну бороду.
     ПЁсля обЁду попин  почав ПЁвника  випитувати все-все  про його дядька Ё
про  нього  самого. Про всЁ  бЁди ПЁвник  переповЁв. Лише змовчав, що живе у
скоморохЁв на  ПодолЁ. Що попини люто  ненавидять скоморохЁв та лицедЁ?в,  Ё
волохЁв, Ё чарЁвникЁв, добре знав.
     - То ти  кажеш, твЁй  дядько  ревний християнин Ё  весь  час  на службу
ходив, свЁчки ставив, на церкву жертвував?
     - Так, мЁй отче!
     - Ну, тодЁ помолимося разом за його безпеку. Повторюй:
     "Скоро  предварЁ,  преждЁ  даже  не  поработимся врагом  хулящим  Тя  к
претящим нам Христе Боже наш погубЁ хрестом Тво?м, борющие нас..."
     -  Тепер ти можеш Ёти до тих, у  кого живеш. Та перед  тим послухай мо?
напучування. Знай -  ти впав  у  грЁх гординЁ. Бо ти вирЁшив обласкати  тих,
кого бог позначив убогЁстю... То ангел тебе випробовував. ВЁн тебе привЁв на
дерево до скарбу. Ти ж, як добрий християнин, повинен  був прийти зЁ срЁблом
та злотом до храму  Ё  збагатити його скарбницю, щоб на тЁ монети святЁ отцЁ
прикрасили храм сосудами, ризами та божественними книгами, щоб дали подаянЁе
жебракам! А  ти взявся виправляти чуже горе по сво?му  слабкому розумЁнню. ?
вийшло - спокусив  убогих та ницих!.. А  спокусити жебракЁв -  великий грЁх!
ЗрозумЁв, мЁй сину?..
     ПЁвник  тодЁ  нЁчого не зрозумЁв.  Йому  тЁльки  нестерпно хотЁлося  до
скоморохЁв, до веселого Ходи  Ё похмурого Реп'яха.  ?  вЁн подивився  в  очЁ
чорного попина.
     -  Так, мЁй отче! ?ншим разом, коли знайду скарб, я спитаю тебе,  як Ёз
ним чинити... або... або зразу вЁддам до храму...
     ? раптом, сам навЁть не знаючи, чому, спитав:
     -  А  чого  ви  всЁ, попини - чорнЁ? Ви всЁ  греки?  От ти, за лицем ти
гречин, а мова в тебе чиста ки?вська. Чому так?
     - У мене батько був гречин. Його з Ёншими отцями до Ки?ва привЁз у вЁрЁ
людей наставляти сам Володимир... А мати Ёз цих земель.
     -  Так ти,  як Ё Гречин  Коняр, покруч? У нього так само, як Ё  в тебе,
батько попин... тобто святий отець, - виправився миттю ПЁвник.
     - МЁй батько був чоловЁк учений Ё благородний.  ?  з мо?ю  матЁр'ю, хоч
вона була рабиня, взяв  християнський  шлюб. А  той  гульвЁса, про якого  ти
сказав, зачатий у  блудЁ Ё рабствЁ Ё вихований у мерзотЁ. Бо хто його батько
-  чи Анастас, чи  його  служка Агатос,  не зна? Ё  сама його матЁр! Та буде
проклятий  цей  Анастас  без  покаяння! ГрЁховодник  Ё содомЁст,  зрадник  Ё
злодЁй! ПЁдла, пЁдла личина! Коли цей смрадний пес був тут, вЁн мене утискав
Ё не давав служити богу  Ё  людям на всю силу. Тепер же через нього до  нас,
грекЁв, нема? довЁри... ? знов я змушений....
     ДалЁ  вЁн  не  став говорити,  гнЁвно насупився. ПотЁм  перехрестився Ё
замирено сказав:
     - Господи! Вибач менЁ мою гнЁвливЁсть та  злослЁв'я. Дитино моя,  Ёди з
богом!
     Повертався на ПодЁл без капшука Ёз ногатами Ё без мисливського ножа при
поясЁ.
     За  день  вЁн сходив  подивитись, що сталося Ёз рештками  велетенського
дуба.
     Дуба не  було.  Не  було  нЁ гЁлля; нЁ пенька навЁть.  ТЁльки на крутЁм
зеленЁм схилЁ жовтЁла заглибина. НавЁть корЁння викорчували.




     Коли вони збирались  йти до  за?зду на  вечЁрню забаву, старий  наказав
малому:
     -  Бери й  ти  гусельцЁ. СьогоднЁ ми  з тобою  почина?мо вЁншування. Як
вдарю  по струнах перебором мелодЁю,  ти тодЁ  на  басЁ за мною. А  як почну
спЁвати - ти вже веди голосом далЁ до самого кЁнця. ЗрозумЁв?
     - Та я ж... нЁчого ще не вмЁю, ще...
     - Злякався? НЁчого, поки дЁйдемо, заспоко?шся. Треба, щоб усЁ бачили  -
ти мЁй  учень, дарма хлЁба не ?си...  Хоч вЁн бЁльше  не присЁку?ться, однак
вони думають, що ти ледащо...
     ?  поки  вони  йшли  вечЁрнЁми  вулицями,  малого  справжня  пропасниця
трЁпала.
     Та  лише   дЁд-гусляр  перебором   струн   почав  пЁсню,  як  тремтЁння
скЁнчилось. СпЁвав хлопчик голосно, дзвЁнко, але й не витягуючи на таку силу
й  висоту,   щоб  зЁрватись.  УслЁд  за  дЁдом  затяг   славу  купцям-гостям
новгородським,  як  завжди  -  припливали  вони  в  жнива по  добру ки?вську
пшеницю.
     ПЁсля  вЁншування коза з Лютом танцювали, ведмЁдь через голову качався,
канатоходець Ё дЁвка перекидались гострими захалявниками.
     Хлопчик  Ё дЁдусь  вЁдЁйшли пЁд стЁну, а потЁм до них Ё Лют при?днався.
Лют зашепотЁв.
     - СестрицЁ  важко догодити,  але  вона сказала, що  в тебе  голос чисте
срЁбло. ? ще дядько сказав - як  гуслЁ опану?ш краще - сам вЁншуватимеш. ДЁд
вже слабий, а в тебе добре виходить.
     ПЁвнику  вЁд  Лютових  слЁв  чи  не  найбЁльша  була  радЁсть  -  стане
гуслярем-скоморохом  Ё буде  по  всЁх святах ходити  Ё людей розважати Ё сам
веселитись!..
     Та вже вранцЁ на базарЁ, як пЁшли вони з Лютом та його сестрою купувати
рибу, ПЁвника покликали знайомим свистом.
     Озирнувся  - дядька поблизу не було. Лише бЁля вуглярсько?  коли присЁв
обЁдраний  чумазий чоловЁк Ё щось длубався  з колесом. ПЁвник хотЁв доганяти
Люта,  та  чоловЁк знов свиснув  Ё, не озираючись, поманив брудними пальцями
його до себе.
     - Я зараз,.. я дожену!.. - Гукнув ПЁвник, метнувся до чорно? коли.
     - Слухай мене -  щоб  з обЁду чекав мене при дорозЁ. На  другЁм зворотЁ
бЁля Бабиного яру. Сховайся в кущах Ё чекай мене. ТЁльки ж гляди - нЁкому не
кажи нЁчого, куди йдеш! А тепер Ёди!
     - А Реп'ях, а Хода?
     - НЁкуди не тягай! ?ди, йди швидше вЁд мене. Швидше...
     ...ПЁвник  довго  лежав у теплЁй шовковистЁй травЁ  пЁд кущем,  що не з
чувся, як Ё заснув.
     Прокинувся,  бо вЁдчув  -  на нього  пильно дивляться. СЁв  - а над ним
навпроти стояв дядько ПЁвень у вуглярськЁм вбраннЁ.
     -  Ти що,  чортова душо, виробля?ш?!  СтарцЁв золотом обсипа?ш?!!  ? це
саме тодЁ,  коли твЁй  дядько рЁдний ось-ось стане  повним холопом?!! Просто
боярин  ще не зна?, що тут трапилось зЁ мною! Ще не вЁдомо, чи викуплюсь я з
боргу!..
     -  Ти викупишся!  А  вони  калЁки.  У них  нЁколи  нЁ  руки, нЁ ноги не
повЁдростають. ? ?х нЁхто  не догляне. А якщо ти станеш калЁкою, тебе ми всЁ
доглянемо.
     - Тьху на  тебе, дурня! Ще наврочиш! - Спересердя сплюнув дядько ПЁвень
Ё  тричЁ перехрестився.  - Спаси мене, ДЁво Пречистая, сохрани Ё помилуй вЁд
калЁцтва! А тепер, личино чортова, ходЁмо. ?ди Ё слухай, що ма?ш робити...
     Перш за все  дядько ПЁвень  забрав одяг  у  ПЁвника Ё  перемазав його в
залишках вугЁлля, ще й смолою де-де пошмарував.
     ПотЁм, як тряслись на передку коли, ПЁвень пояснив,  що належить робити
ПЁвниковЁ,  що  ма?  робити,  коли вони заскочать татей-конокрадЁв  у  ?хнЁй
схованцЁ.
     Удвох  вони заскочили чотирьох татей. ?х дво? - мЁзерний хлопчик Ё його
дядько, гарячий, запеклий, затятий.
     А тих було - Гречин, син перевЁзника, гонець княжий та конюх-печенЁг.
     Дядько  заздалегЁдь вивЁдав усе, винюхав,  виповзав  на  черевЁ плазом.
Почав  за ними полювання вЁд тЁ?? ночЁ, коли подався потайки  на  Оболонь до
конярського  збЁговиська.  По  ?хнЁх  слЁдах  вЁн дЁстався  до  острЁвця  на
болотах. Там конокради  ховали коней.  Перетавровували ?х,  масть  мЁняли  Ё
крадене хоронили.
     Першим ПЁвень поцЁлив конюха-печенЁга. Крижем розкинувши руки,  печенЁг
завалився  бЁля  багаття.  Син  перевЁзника кинувся по гатцЁ на другий берег
протоки.  Але в трьох кроках вЁд берега вЁн перечепився. Дзизнула тятива,  Ё
вЁн з розпачливим зойком сЁв на хмиз.
     ПеченЁг теж завивав бЁля вогнища.
     Гречин  не встиг сховатися межи коней, як  мисливськЁ  стрЁла  вп'ялася
йому межи лопаток. СтрЁла не звичайна, а вилочка.
     Лише гонець пЁсля  першо? стрЁли впав плазом на землю Ё  вЁдкотився вЁд
багаття у смоляну тЁнь.
     -  Волосе,  Волосе! - На  повен голос  благав  Гречин.  - Витягни  менЁ
стрЁлу.  О-о-о-о-о-о! -  Волав вЁн. - Як пече, як  пече!!! Волосе, Волосе! -
ВЁн простягав руки в бЁк густо? чорно? тЁнЁ. - Молю, благаю тебе, Волосе!
     ? зразу ж туди одна за другою свиснули три стрЁли.
     Спочатку  ПЁвниковЁ, що  споглядав  усе  з висоти  на  вербовЁй  гЁлцЁ,
здалося - стрЁли поминули цЁль.
     Бо з трави високо? нЁякого звуку.  ТЁльки Гречин скиглив та стогнав син
перевЁзника.  ПеченЁг бЁля  багаття  голосно харчав.  Дядько  теж мовчав, не
рухався.
     Аж  ось  в  останнЁх  спалахах тахнучого  багаття  побачив  ПЁвник,  як
заколивались вершки трави Ё над ними звЁвся княжий гонець. З лЁвого  плеча в
нього  стирчало  зламане древко  стрЁли,  а  в  напруженЁй  правицЁ кривавим
плиском дзеркалився меч.
     ? зразу  ж дзизнула тятива,  Ё стрЁла вп'ялася  в  зап'ястя  правицЁ. З
вЁдчайдушним  прокльоном, Ёз смертельним зойком розпачу вЁн випустив меча. ?
пЁдняв лЁвою рукою правицю, з  яко?  стирчала  стрЁла. ВЁн не  змЁг стояти Ё
впав на колЁна, наче п'яний. ? вже зубами намагався вирвати стрЁлу з рани.
     Гречин когось кликав то грецькою, то польською мовами.
     Хоча ПЁвник напружено прислухався,  проте не почув,  як дядько брЁв  до
острЁвця.
     ТЁльки  ПЁвень виник  на острЁвцЁ, то? ж митЁ  в нього  з  темряви  про
свистЁла стрЁла.  ПЁвень падав навзнак  Ё хлопчик  бачив, що стрЁла  вдарила
дядьковЁ в скроню.
     Чи то вЁтерець повЁяв, чи то жар до пЁдсохлого хмизу пЁдкрався, затахле
вогнище спалахнуло Ё вибухло ро?м слЁпучих Ёскор.
     З-за куща витикався  поволЁ човен. На носЁ зводив тугого лука лях! А на
деменЁ безшумно орудувала правилкою городникова служниця.
     Лях цЁлився туди, куди завалився дядько ПЁвень.
     Та лях не встиг до  кЁщя напнути лука. ЗустрЁчна стрЁла вдарила його  в
колЁно. Навмання випустивши свою стрЁлу, вЁн осЁв на дно човна.
     - За кугу! За  кугу! - Крикнув лях городниковЁй служницЁ. Та вона й без
нього все втямила Ё одним глибоким Ё довгим гребком завернула човна за густу
стЁну очерету. Тепер човен був недосяжний для стрЁл ПЁвня.
     А служниця добре знала тут всЁ ходи й протоки
     ? нараз дзенькнула тятива, точнЁсЁнько, як гусельна струна.
     - Ой, мамо, мамо!  - Скрикнула служниця Ё з гуркотом покотилася на щось
дерев'яне в човнЁ.
     - О-о-о! - Застогнав розпачливо на днЁ човна Лях.
     ПЁвник   почав   спускатись  униз.  Тихо,   обережно,  зупиняючись   та
прислухаючись. Та нЁчого  не мЁг розЁбрати  крЁзь кумкання болотних  крякЁв.
?хнЁй  переполох  минув,  Ё  вони тепер  з подво?ною  бадьорЁстю кумкали  та
кректали, аж у вухах лящало.
     При миготливому свЁтлЁ багаття спостерЁг - як човен приткнувся носом до
кучугури, так Ё не рухався.
     У два голоси на  днЁ човна стогнали  Ё  служниця, Ё Лях. Коли ПЁвник  з
великим зусиллям продерся до берега, так, щоб не порЁшити самого себе третЁм
настороженим самострЁлом, вЁн  побачив - з берега нечутно спуска?ться у воду
його дядько ПЁвень.  Голий геть, обличчя наполовину залите кров'ю. А в зубах
затиснув колодку тонколезого захалявника.
     Наче видра, швидко й без плюскоту  поплив за кучугуру очерету.  Мить  -
розчинився у чорнЁй теплинЁ ночЁ.
     Та за якийсь час на освЁтлену воду виплив  човен Ё посунувся до берега,
де  в  кушах прича?вся ПЁвник.  В  найзручнЁшому мЁсцЁ,  де  гатка була  пЁд
ногами,  ПЁвень щосили погнав човна до берега Ё майже наполовину випхав його
на траву. ? зразу ж тишу розЁтнув розпачливий зойк.
     Над човном  виросло бЁле тЁло дядька ПЁвня Ё зразу ж Ёз човна пЁдвелась
служниця Ёз сокирою Ё|хотЁла бити його сокирою в голову. Та ПЁвень ухилився,
вивернувся  Ё заломив  ?й  руку  за спину  Ё  щосили кинув назад у човна. ??
голова дзвЁнко вдарилась об дерево.
     Тим часом  ПЁвник бачив, як Ёз носа човна перевалю?ться в траву Лях. Не
те, щоб вЁн його добре бачив - вЁн бачив, що щось камешиться Ё чув звук.
     Та перше, нЁж ПЁвник зготувався туди метнути ножа, дядько вже був там Ё
вдарив Ляха п'ятою. Лях гикнув Ё затих.
     - Принеси вогню Ё хмизу!
     - Тут глибоко! А там же гонець. Я боюсь...
     - Швидко! Бо небавом свЁтанок!
     Тремтячи бЁльше вЁд страху, анЁж вЁд холоду, ПЁвник побрЁв по глибокЁй,
для нього, водЁ до острЁвця.
     - Що там? - Спитав дядько ПЁвень, роздмухуючи вогонь бЁля човна.
     -  ПеченЁг  пЁдсмажив собЁ бока Ё лежить як мертвий,  але диха?. Гречин
лежить  Ё важко диха?.  Гонця корчЁ крутять:  всю траву, куди руки  сягають,
повидирав...
     Ось  багаття  яскраво спалахнуло, Ё  ПЁвник  аж затрусився, як  побачив
служницю на днЁ човна. З розбитим лицем, вся перекаляна кров'ю скоцюрбилась.
Тепер ПЁвник побачив,  як ?? дЁстала самострЁльна пастка. СтрЁла протнула ?й
праву грудь Ё ще пЁд  шкЁрою  застрягла. ДЁвка роздерла на собЁ сорочку, щоб
якось звЁльнитись вЁд наконечника Ё уламкЁв древка. Та не змогла.
     У  Ляха на губах пЁнилась жовта  слина Ё вЁн важко  дихав,  очЁ в нього
блищали, мов у хворого на пропасницю.
     Межи  служницею  Ё  Ляхом, займаючи бЁльше  половини човна, лежали  два
короби Ё двЁ цЁлЁ телячЁ шкЁри.
     Поки  ПЁвник  роздивлявся  на все, дядько  повивертав  за  спину руки Ё
служницЁ, Ё Ляху, та  й позав'язував ?м Ё руки, й ноги сировицею. Пов'язаних
кинув на траву. Вивалив короби Ё телятину трохи осторонь.
     У  звЁльненому човнЁ перевЁз на берег гонця Ё Гречина, сина перевЁзника
Ё печенЁга.
     ВсЁ четверо були наче п'янЁ, пускали слину Ё важко  дихали. ПЁвень  теж
?х  пов'язав Ё  поклав  рядочком, але  так,  щоб  не могли дотягтись один до
одного.
     -  Назирай за ними. ТЁльки почнуть повзти - бери  Ё тни отут!  - Дядько
показав на пЁдщелеп'я печенЁгу.
     ПЁвень зганяв  човна на острЁв Ё перевЁз усе, що  там знайшов.  ? коней
перегнав. Десять коней. ? самострЁли  познЁмав.  ? понЁс  кудись  в темряву,
туди, де пЁдковою стояли високЁ верби.
     "Для чого вЁн ставить там? Щоб за нами не погнались?" - подумав ПЁвник.
     ВранцЁ,  нЁ,  ще в  переддення,  все зрозумЁв. ?ншЁ, полоненЁ тобто, що
потроху починали оклигуватись вЁд якогось дурману, чи що, теж зрозумЁли.
     ПЁвень по одному пЁдтяг  ?х  до верб Ё  поприв'язував до  стовбурЁв.  ?
поприпинав ?х ?хнЁми ж линвами Ё сировицею.
     ВЁд насторожених у трав? самострЁлЁв до бранцЁв протягнув мЁцнЁ жилки.
     "? де вЁн ?х узяв?!"- ОчманЁло подумав ПЁвник.
     А ПЁвень, стоячи збоку вЁд служницЁ, вже питав:
     - Для чого короби ?м? Ти зна?ш?
     Служниця  нЁчого  йому  не  вЁдповЁла  Ё  вЁдвернула  голову.  ТодЁ вЁн
пЁдЁйшов до Ляха.
     - Для чого короби? Чи? вони?!
     - Якби  ти був  лицарем, я б тобЁ вЁдповЁв.  Але  ти  пЁдступний холоп,
хитрий, смердючий пес! Поставив пастки, не гЁднЁ во?на! Ти Ё тЁлом  Ё  душею
раб, холоп, бидло, руська худоба!
     -  Ляше! Не гнЁви  мене, не бреши на мене. Я вЁльна людина! Якщо я твою
голову кину суддям  Ё приведу зведених коней Ё весь ваш татЁвський реманент,
- нЁ  княжий,  нЁ  церковний  суд  не визна? мене винним,  Ё боярин мене  не
одержить  в холопи! Але не про це  мова! Скажи  - для чого цЁ короби ти сюди
пер? ? я тебе зразу ж вЁдпущу. Слово даю!
     - Рабське слово сили не ма?! Зрада - зброя рабЁв!
     - Даю слово - твою полюбовницю звЁльню, стрЁлу з не? витягну Ё коня вам
найсильнЁшого дам. ТодЁ повЁриш?
     - Спочатку ?? звЁльни!.. - ПрохрипЁв Лях.. Служниця подумала, що ПЁвень
?? чи мордуватиме,  чи ?валтуватиме,  тому вона, як  вЁн наблизився, плюнула
йому в лице. А вЁн  у  вЁдповЁдь ?? вдарив по вилицЁ. ?  зразу ж блискавично
видер Ёз рани уламки стрЁли.
     ПЁвник стояв поруч Ё заглядав, як то дядько чинить.
     - Не дивись, не дивись на мою голизну, личино древлянська!
     - Я й не таке бачив! А ти, а  ти... це ти в зеленЁм  глечику принесла в
Ёстобку отру?ний мед.
     -  Не  базЁкай!  Приведи Кошлатого! -  Не обертаючись,  наказав  дядько
ПЁвень. - Я  тебе  вЁдпускаю.  Можеш  навЁть  ?хати  за пЁдмогою.  ТЁльки  я
спочатку поприбиваю до верб!
     - Не по?ду я нЁкуди... ВЁдпусти його!
     - Нехай вЁн скаже - для чого короби!
     -- ВЁн не скаже...
     - ТодЁ Ё вЁн скона?, як оця поганська личина! - ПЁвень широкими кроками
рушив до печенЁга.
     ?шов Ё зЁ свистом розсЁкав повЁтря блакитним лезом меча.
     Служниця мовчала.
     Ось  три кроки до  конюха-печенЁга.  СрЁбним променем спалахнув  меч. ?
глухо вдарила стрЁла в печенЁговЁ груди,
     - Ой матЁнко! -  Закричала служниця. А ПЁвень вже йшов  до гЁнця  Ё сЁк
мечем повЁтря. НавЁть не  зиркнувши на мертвого печенЁга - стрЁла йому серце
пробила.
     - Не  тре, не тре! Я  все  скажу! - Заголосила служниця. - Це для того,
щоб...
     - Тихо!  Не  галасуй! А ти вЁдЁйди! - Кинув дядько через плече ПЁвнику,
що йшов слЁдом за ним.
     Тому ПЁвник не чув, що вона шепотЁла дядьковЁ.
     Дядько стояв,  може на голову  нижчий вЁд не?,  схилив голову  на  лЁве
плече, пЁдставив угору вухо, наче недочував Ё все кивав Ё кивав на ?? слова.
     Мовчки звЁльнив вЁд пут служницю Ё ?? коханця  Ляха Ё пЁдвЁв ?м мЁцного
коня. Лях мовчки розглядався на  поранену  спухлу  руку,  зЁ здивуванням  на
обличчЁ обмацував пальцЁ.
     - А де вашЁ припаси? - Спитав ПЁвник.
     - Там у схованцЁ,.. - вЁдказала служниця. Нараз почувся кашель, мов хто
водою чи слиною поперхнувся, а тодЁ високий голос гречина.
     - Ти ?х вЁдпуска?ш?! А вони  ж тебе здурили... Вона йому твого полового
огиря  з мЁста вивела!!! А  ти ?х вЁдпуска?ш?.. - Спадаючим голосом закЁнчив
гречин.
     Лях Ё служниця кинулись бЁгти до заростей, та рани Ё пута ослабили ?х..
     Першого ПЁвень  наздогнав Ляха Ё  вдарив кулаком по тЁменЁ.  Лях снопом
упав у мочарину. А служниця, хоч сильно поранена, вже дЁсталася до кущЁв. Та
в темрявЁ ПЁвень Ё ?? збив з нЁг ударом в потилицю.
     Прив'язав обох до кошлатого коня Ё тягнув, волочив назад, до верб.
     -  Де мЁй половий  коник? - Питав  ПЁвень,  наступаючи на горло  ЛяховЁ
подертим вуглярським личаком.
     Лях пЁсля останнього  дядькового удару,  певно, перестав уже  вЁрити  в
свою фортуну. ? не огризався Ё не ображав ПЁвня, але мовчав затято.
     ? знов служниця сказала.
     - Розв'яжи мене - я приведу коня... ТЁльки ти вЁдпустиш нас?..
     - ВЁдпущу. ?ди. СкЁльки тебе чекати?
     - Як  сонце он пЁд  ту  гЁлку дЁстане, - показала на  низьку  товстенну
вербу.
     ? вона  пЁшла  в ранковий туман по ледь помЁтнЁй стежцЁ  Ё  ?? мов  вЁд
мЁцного хмелю хитало й заносило.
     - Дядьку! - ЗашепотЁв ПЁвник, шарпаючи за рукав. - Вона впаде Ё скона?!
Або в багно завалиться...
     - НЁ! Служниця - страх, яка витривала! ?нший би вЁд тако? рани... - ВЁн
озирнувся на поборканих татей. ВсЁ вони повернули голови за служницею. ? вЁн
зашепотЁв  ПЁвникув  - Ти бЁжи нЁби туди, до коли  сховано?...  А  там через
ручай ?й навперейми Ё за нею слЁдкуй. Та обережно менЁ! - А тодЁ вголос, але
не дуже сильно. - ЗбЁгай,- перевЁр коней та принеси штиль Ё сокиру.
     Служниця йшла не  поспЁшаючи, то  просто бЁгла, то сЁдала перепочити на
купину. Назад озиралась, обертаючись усЁм тулубом - певно, що рана пекла  ??
нестримно Ё не давала вЁльно рухатись.
     Щоразу,  коли вона починала  обертатись, ПЁвник встигав  схоронитись за
кущем, за шуворами, за купинами чи просто присЁсти у височенну траву.
     Перед невеличким гайком вона спинилась Ё довго обдивлялась на всЁ боки.
     Стиха покликала. Коли ?й  неголосно вЁдповЁли з-за чагарника, тодЁ вона
пЁшла в заростЁ.
     ПЁвник, просто припадаючи до землЁ, наблизився до заростей.
     - А все? - Спитав старий перевЁзник. ПЁвник зразу впЁзнав його глухий Ё
хрипкий голос.
     -  На островЁ. Перевезли. ?  не зна?  вЁн... Дума?, що воно там, де вЁн
сховав... Ой, сестрице, обережнЁше...  Ой болить, ой пече.... ? стрЁли, можу
присягтись,  у  нього  отру?нЁ всЁ.  ВсЁ стали  як  дурнЁ пЁсля блекоти... У
нього,  бЁдолашного,  рука  розпухла...   Одна  надЁя  -  встигнете...  Якщо
спЁзнимось, дурник ?х заб'?.
     - Терпи, терпи, небого! Я вже рушаю!
     -  Дядечку!  ПоспЁшай  до хлопцЁв.  ВсЁх родичЁв  пЁднЁми!!! Ой болить,
болить менЁ! А в очах кружала плавають. Ой хоча б не вмерти вЁд отрути!..
     ПЁвник не став слухати далЁ, а  плазом, плазом порачкував до  стежки, а
там заростями навпростець.
     ?  тремтячи  вЁд  страху, що потрапить у трясовину,  Ё  маючи надЁю, що
уникне трясовини, побЁг, побЁг навпростець до дядька ПЁвня.
     ПЁвень мав слух не згЁрший, анЁж малий, Ё вискочив йому назустрЁч.
     - Зрада... - ПрошепотЁв ПЁвник Ё сЁв просто в мочарину там, де стояв. -
Вона...  тебе... зрадила... - Плакав хлопчик. - Скарби тут десь на  островЁ.
Вони пливли по скарби... Тут на островЁ... Десь тут,.. на островЁ!..
     - ЗрозумЁв! Ти  пильнуй ?х! ТЁльки  знЁметься веремЁя, почу?ш - обтинай
струни. А  Ляху горлянку розчикриж! Не тни вЁстрям, а рЁж,  як теля  - попЁд
скилицею, як би косою рЁзав! НЁж у тебе добрий!
     Сам побЁг назад межи верби Ё вмить вилетЁв звЁдтЁля  охляп на конЁ, але
при збро?.
     ?  тнучи  п'ятами  кобилу пЁд  ребра,  пустив  ??  по вузькЁй  болотнЁй
стежцЁ...
     ПЁвник йшов  поволЁ до верб Ё ледь не спЁзнився. Бо Лях пЁдкочувався до
жилки,  що  ?днала напнутий самострЁл Ё  ретязЁ  Гречина. Гречин з розкритим
ротом не мЁг вимовити нЁ слова, закам'янЁв, задубЁв, як жаба перед вужем.
     ПЁвник, ще не  прийшовши в силу пЁсля шаленого бЁгу,  тремтячими руками
витяг Ёз купи захопленого добра карбований, мережаний кий Гречина.
     ЗвЁв над  головою Ё опустив  на плечЁ  ЛяховЁ. ПотЁм по  головЁ бив, по
руках, по череву, по ногах.
     - ВЁдповзай, вЁдповзай, вЁдповзай!!!
     Сили в  малого ще не  вЁдновились,  але кий  був  замашний,  з  якогось
пЁвденного дерева, наче залЁзний.
     Лях пробував закритись зв'язаними руками. Лях перевернувся на черево.
     ПЁвник важко пЁдносив кий Ё  гатив полоненого по  хребту, по ребрах, по
головЁ.
     ВЁн обЁсЁв  геть Ё не усвЁдомлював, що кричить Ё проклина? Ляха. Наче в
хворому мареннЁ вЁн змахнув ки?м Ё вдарив по ногах Ляха, Той сЁпонувся, наче
в корчах, Ё зачепив жилку вЁд самострЁла.
     СтрЁла свиснула, продерши ПЁвнику  сорочку пЁд лЁвою пахвою,  чирконула
по шкЁрЁ, обпЁкаючи гарячим болем,  але, втративши свЁй  напрям, вп'ялася  в
плече гЁнцевЁ.
     ВЁн не зойкнув, не захрипЁв. ТЁльки шарпонувся усЁм тЁлом  Ё  провис на
линвЁ.
     Лях  теж зацЁпенЁв, увесь  закривавлений  Ё потовчений. А Гречин  Ё син
перевЁзника стукотЁли зубами зЁ страху.
     Малий враз утратив усяку цЁкавЁсть до полонених татей Ё лють вЁдпустила
його.
     ЗовсЁм  забувши  про  обережнЁсть, вийшов  з  укриття. В  кЁнцЁ  стежки
побачив вершника Ё коня на поводЁ. Попереду коней Ёшли тро?.
     Дво? дЁвчат Ё простоволосий сутуловатий чоловЁк.
     ПЁвнику  стало  все  байдуже.  Змучений, зморений, безсилий присЁв  пЁд
крайньою вербою.  ?  тЁльки прихилившись спиною  до стовбура, вЁдчув бЁль  у
лЁвому боцЁ. Помацав у пазусЁ Ё побачив на пальцях густючу липку кров.
     Вид кровЁ пройняв його крижаним жахом. Заплакав ревно та гЁрко.
     Якраз Ё дядько пригнав двох дЁвчат Ё вимоклого перевЁзника.
     Побачивши, що з гонцем, ПЁвень кинувся до малого.
     - Ти?!! - ? торсав його за плечЁ, аж малий клацав зубами Ё гикав. - Ти,
дурню?!!
     -  ЧоловЁче!  -  Заскиглив  Гречин. -  Малий  не  винний!  Це  он  той,
проклятий, все!..
     - Ага!.. - Вигукнув дядько.  - ЗрозумЁв! А цього  за що ти змордував?!!
За що?!!
     - За  що,  за  що?.. За те,..  -  сонно проказав  ПЁвник,  вмощуючись у
високЁй шовковистЁй травЁ пЁд деревом.
     НЁщо не могло збадьорити ПЁвника. ВЁн спав.
     КрЁзь  сон  чув  голосЁння доньки  перевЁзника,  плач служницЁ, стогони
поранених, хрипке благання перевЁзника.
     ПотЁм був  гуркЁт, лайка ПЁвня, благальнЁ голоси дЁвчат. А за  тим ?хнЁ
завивання й прокльони, крики, голосЁння.
     Наче пахло спаленим м'ясом.
     Прокинувся  ПЁвник  вже верхи на конЁ пЁд  вечЁр, коли вони  ви?хали на
шлях. Перш  за все ПЁвник порахував  коней.  Дев'ять.  ВЁн з дядьком ?хав на
половЁм печенЁговЁ.
     У дядька  була голова  перемотана уривком сорочки. Дядько скоса позирав
на зашмаровану вуглярську колу.  Там, у високЁм коробЁ,  на якихось шкЁряних
паках, пов'язаний, наче спЁйманий вовк, скорчився Гречин.  ВЁн, скЁльки мЁг,
вЁдхилив лице вЁд двох голЁв людських - печенЁгово? та гонцево?. Голови були
в потьоках засохло? темно? кровЁ, наче смолою замазанЁ.
     - Дядьку! - Знов забила ПЁвника пропасниця. - Це ти чи я?!!
     - ВЁн сам себе погубив! Коли я звЁльнив його з пут, вЁн витяг  з чобота
рЁзака Ё  штрикнув  мене  в груди.  Дурень!  Я його вЁдпускав, бо  всЁ  мене
благали, а вЁн хотЁв мене позбавити життя! Дурень, от же дурень!
     - А тЁ?! А тЁ?!!
     - Я ?м вуха пообрЁзав. Як у ПисьмЁ сказано: "Око за око, зуб за зуб'!
     -  А ОнуфрЁй  казав менЁ, що треба  пЁдставити другу  щоку,  якщо  тебе
вдарили по однЁй...
     -  Нехай мене Бог  вибачить!  - тричЁ  перехрестився  ПЁвень. -  Каюсь,
забув, забув.
     - А дЁвкам теж?
     - НЁ, лише Ляху Ё сину перевЁзника,
     - А... А що тепер будемо робити?
     - Як до?демо до шляху великого - бЁжи до сво?х скоморохЁв. Скажи ?м, що
дядьковЁ допомагав коней шукати...
     - Дядьку, а як ти звЁльнишся  тепер? Ти ж Ляха не встерЁг, виходить, ти
його  вЁдпустив.  Значить,  ти  тепер  холоп?! Така  ж у  тебе була угода  з
боярином.
     - Ха-ха! Мене князь вЁдкупить! Бо не хто-небудь, а я власноручно вертаю
йому вкраденЁ скарби.
     - Ти бачив, ти бачив?!! Дивився?! Заглядав у паки?!!
     - Це княжий скарб. ? не годиться нЁ менЁ, а нЁ тобЁ туди заглядати.
     - ? ти не подивишся?
     - НЁ, ПЁвнику. Це майно нашого господина.
     - Ой, а я так хотЁв подивитись на княжЁ скарби! Так хотЁв!!!
     - НЁ, ПЁвнику. Нам цього не можна!
     - Дай, я хоч на печатку подивлюсь!
     - Дивись! Це нам з тобою можна.
     ПЁвник скочив з коня Ё видерся на колу.
     Гречин лежав якраз на коробЁ, де печатки пЁдвЁшенЁ.
     - Посунься!
     -  Не  можу... Розв'яжЁть мене,.. - заскиглив Гречин. Лице в нього було
спухле Ё пашЁло жаром.
     ПЁвник напружився, вперся ногами в стЁнку короба Ё зЁштовхнув Гречина з
мЁсця.
     Ось вони, важкЁ свинцевЁ печатки.
     Покрутив у пальцях, потримав на долонЁ.
     На однЁм боцЁ  був карбований чЁткий княжий  тризубець, на  другЁм боцЁ
трохи зЁм'ятий во?н зЁ списом у правицЁ Ё щитом при лЁвЁй нозЁ.
     ТЁнь впала на хлопчика.
     Над ним височЁв широкоплечий дядько. Здавався велетом, коли був верхи -
такий широкий, м'язистий, грЁзний навЁть у сво?му повстяному ковпаку.
     ВЁн вийняв з в'язанки товсту стрЁлу Ё ткнув у  вишкЁренЁ зуби  гЁнцево?
голови.
     - Смердючий пес! Продав  свого  господина! Дивись,  небоже,  така  доля
чека? на кожного зрадника.
     - Гречин теж зрадник. А ти ж його не вбив!
     - Каже, щоб я його вЁдвЁз до князя.  Наче щось ма?  таке князю сказати,
що  Ёншим не  можна  слухати...  НавЁть як  вЁн мене  дурить, його  ябедники
замордують... Ну, подивився? Тепер бЁжи! Оно вже шлях великий!..
     - У мене нема? нЁчого. Дай хоч резану...
     -  Дурню! ЗвЁдки  у мене можуть  бути грошЁ, коли  я  коней шукав Ё  по
вугЁлля ?здив?!
     - Але ж ми взяли таку здобич!
     - Здобич пЁде на храм  божий! Ця здобич нам не  належить. Це Бог вЁддав
нам ворогЁв  у руки. Я  повинен за  це  вЁддячити БоговЁ...  ПоспЁшай! Скоро
ворота зачинять. Бачиш - вже сонце сЁда??..
     ? ПЁвник забЁг на ПодЁл з останньою кЁнською батовою. ВЁн бЁг Ё чув, як
риплять  спицЁ  коловороту  Ё  поскрипу?  мЁсток,  пЁдносячись  над протокою
ГлибочицЁ.
     ПЁвника ледь  не  збили на землю Реп'ях та Хода. Реп'ях дибки ставав та
облизував хлопця, а Хода  дзи?ою крутився навколо нЁг  хлопця Ё  все рохкав,
рохкав без перерви.
     ВсЁ  були при столЁ,  Ё ПЁвник  розводив  теревенЁ,  як  вЁн  допомагав
дядьковЁ коней шукати. Як подер сорочку об тернину, як бока роздер до кровЁ.
     - Так ти тепер до дядька пЁдеш? - Запитав канатоходець.
     - Та якби... Дядько завтра кудись ?де по камЁнь... На ТетерЁв десь... А
з хлопами що менЁ робити? Я краще у вас буду.
     - То  будь, - ствердив похмурий бубонист, дядько ЛютЁв. Так що все було
гаразд.
     ТЁльки от по трапезЁ гусляр сказав хлопчиковЁ сво?м тихим голосом:
     - Проведи  мене  до мого старого бойового друга. Лише  звЁрЁв сво?х  не
бери. Я от гусельцЁ сво? прихопив. ЗаспЁва?мо старому старих славних пЁсень.
Нехай послуха?, який голос у мого учня.
     - ДЁду! Ти не дуже розспЁвуйся - завтра до боярина йдемо.
     - НЁчого не трапиться.
     Та коли вони  дЁстались до садиби дЁдового  друга,  старий  спинився  Ё
довго тримався за груди, чи так серце вгамовував?
     - Час тобЁ, дитино, тЁкати  з Ки?ва. БЁля нашо?  садиби крутилося  дво?
жебракЁв.  У сусЁдЁв  питали, чи не  живе тут поблизу той хлопчик, що золото
роздавав жебракам бЁля  Десятинно? церкви? НЁ, не старцЁ вони, а вивЁдувачЁ.
Я  вивЁдувачЁв по  духу  чую, хто  б  вони не були:  чи  нашЁ,  чи греки, чи
мусульмани. Я  чотири рази був у полонЁ. ДвЁчЁ викупили, двЁчЁ мене вЁдбили.
Соглядата? скрЁзь схожЁ.
     - Куди ж менЁ подЁтись?
     -  Пересидиш у  добрих  людей!  Поки  ми  з  мо?м другом спЁватимемо  й
гратимемо, щоб на вулицЁ чули, ти  перелЁзеш  через  тин  Ё  пЁдеш... - ДалЁ
старий, прикриваючи  рота  долонею,  пояснив,  куди  Ёти та що  й  кому  ма?
говорити...
     Вголос гусляр пояснив:
     -  Ми, удвох Ёз  другом мо?м, ?динЁ  во?ни СвятославовЁ,  що дожили  до
сьогоднЁшнього  дня. ОстаннЁ звитяжцЁ. Запам'ятай  це.  Колись  сво?м  дЁтям
розповЁси, що бачив останнЁх витязЁв Святославових. Ось Ё господар.
     Той господар з лЁхтарем глиняним у лЁвицЁ дЁйсно  був казковим витязем.
БЁльше таких велетенських дЁдЁв ПЁвник нЁколи не бачив.
     Одною  рукою  велетень  обЁйняв  ?х  обох -  висохлого  дЁдуся  Ё  його
мЁзерного учня.
     - Ну ж, ну ж, заграй, хлопче! - Пробасив старезний во?н.
     - Грати вЁн ще не годен  перед людьми, а  от голосок у нього срЁбний, а
пам'ять - як чекан для монети! З одного разу всю пЁсню пам'ятае!
     - Невже новий Боян народився? - ЛагЁдно Ё з надЁ?ю спитав велетень.
     ?  дЁд  вдарив  по  струнах,  а  вони вдвох  затягли  пЁсню  про  похЁд
СвятославЁв на Хвалинське море.
     Старий велетень  ридма ридав, розхитуючись з  боку на бЁк.  Як скЁнчили
спЁвати старець Ё малий, велетень перестав плакати.
     - Брате-друже! Диви, малий який: Ё не киянин, а он як пЁсню веде. Як не
перевелись голоси в наших землях, то й звитяга не переведеться!
     - Так  воно так, брате-друже! Та тЁльки  малого хтось вистежу?. Чи воно
княжЁ люди,  чи  церковнЁ. Гадати  хто та  що - часу  нема?.  Треба  сховати
хлопчика.
     ? тодЁ,  коли старЁйшини спЁвали  в два голоси  про красунь з Дербенту,
малий перелЁз через тин-паркан гостроверхий Ё нишком дЁстався до ГончарЁв.
     Там, назвавши пота?мне слово вЁд старого во?на, перебув кЁлька днЁв.
     Поки  не  передали  хлопчику,  щоб  Ёшов  до бойового  човна,  що  його
збудували на глибочицькЁм березЁ бЁля Житнього базару.
     ? ось вЁн тепер бЁля бойового човна сто?ть Ё огладжу? дзвЁнкЁ напруженЁ
дошки, що бронею накривають одна одну.
     При?хали вози  з припасами,  прийшли мужЁ. Все молодЁ,  зграбнЁ,  худЁ,
м'язистЁ.  Принесли весла довгЁ, щоглу лискучу  Ё свЁтле  вЁтрило,  намотане
туго на рею.
     З розгону по колодах пустили човна на воду.
     НЁ весла не вдаряли, нЁ  вЁтрило не розпустилось, а човен рЁзав Ё рЁзав
синю воду, а вона дзеркалила його золотЁ блискучЁ боки.
     Та мить  споглядання  золотих  гнутих  бокЁв, золоте  вЁддзеркалення  у
безоднЁй  синЁ тепло?  днЁпрово?  хвилЁ потЁм розтяглась на  весь  час  його
плутаного, химерного шляху життя.
     Йому здалось, що бачить вЁн себе в той давно витрачений, розтриньканий,
змарнований,  спалений Ё водночас казково дзвЁнкий  час,  коли вЁн самотужки
пЁдбира? мелодЁю Ё спЁва? вЁншування могутнЁм веслярам.
     Напружилось вЁтрило колесом, засвЁтилось  срЁблом,  тремтять,  дзвенять
вЁд  напружено?  гонитви  крутЁ  боки  човна,  рЁже  високий  Ё гострий  нЁс
чорно-синю воду.
     Он там далеко-далеко внизу пливе-лине золотий човен по найтемнЁшому, по
найглибшому звиву русла, мина? слЁпучЁ одмЁлини, бронзовЁ смуги вогко? рЁнЁ,
смарагди та срЁбло прибережних га?в та заростей шелюги.
     ВЁн сто?ть  отут вгорЁ на височенних ки?вських  кручах Ё  спогляда?, як
вЁн,  малий тодЁ, видерся по  штагах на рею Ё примостився на самЁм  вершечку
щогли, спогляда? блакитнЁ далекЁ приднЁпровськЁ гори.
     ?  не бачить його, сивого, сутулого,  з  глибокими зморшками на  худому
обличчЁ.
     А вЁн сивоусий бачить його, малого, веселого мандрЁвця Ё спЁвця, як вЁн
дряпа?ться по штагах на рею.
     А вЁн, той меткий хлопчина, не бачить сивоусого пЁдтоптаного мужа.
     Мужа мудрого, знаючого, умЁлого Ё вправного у рЁзних ремеслах.
     ? нЁчого  йому не  шкода з  усЁх  рокЁв  прожитих.  ТЁльки  шкода  тЁ??
безжурностЁ,  що минула, розвЁялась, пролетЁла  птахом, продзвенЁла пЁснею Ё
розтанула над блакиттю ДнЁпрових плесЁв, над золотом ДнЁпрово? рЁнЁ.
     Вже вЁд Витачева  вЁн плив разом  з  дядьком  ПЁвнем у найдальше руське
мЁсто Тмуторокань.  А  там ще далЁ в Обези, що горами зривались у синЁ хвилЁ
Чорного  моря.   Щоб   там  за   соболине  хутро,  риб'ячий  зуб   та  бЁлих
соколЁв-сапсанЁв дЁстати в  Обезах золотого пЁску, свинцю та мЁдЁ. ? все для
храму ки?всько? свято? СофЁ?.
     Сам князь великий  послав ПЁвня.  Князь Ё довЁрив усю справу Ё  рятував
вЁрного слугу вЁд помсти в Ки?вЁ. КнязевЁ вЁн був потрЁбен, Ё  водночас знав
князь,  що  не вибачать  родичЁ гЁнця  вЁдданого князевЁ чоловЁка... Тому  й
вЁдсилав вЁд помсти подалЁ, а для себе з великою вигодою -  знав, що  тЁльки
смерть нагла завадить смердовЁ виконати князЁвський урок.
     А Малого ПЁвневЁ дозволив тЁун взяти. Щоб доглядав повсякчас за чотирма
бЁлими  сапсанами.  У дарунок  князям обезьким.  Але  ПЁвень  тЁльки  одного
подарував, а трьох промЁняв на золоту смальту.
     Вони привезли  все загадане  -  золото, свинець,  мЁдь.  НавЁть  золоту
обезьку смальту для майбутнЁх моза?к.  ? за смальту князь  сам подав вЁрному
слузЁ срЁбну гривну на шию.
     Коли  вони  повернулись  до  Ки?ва Ё йшли на поклон  до  городника,  то
побачили - мури свято? СофЁ? виведенЁ не менш,  як на двЁ косих саженЁ. Мури
згори накритЁ солом'яними кулями. ? ?х згори притрусив перший снЁг.
     За пакЁллям тину не було колотнечЁ, гомону, гуркоту, не рипЁли вози, не
дзвенЁли сокири й  молотки. ТЁльки вЁд ям з вапном клубочилаоь густа пара. ?
все довкола присипав пухкий снЁг.
     СнЁг завис на золотому, ще не опалому листЁ,  на ще зеленЁй травЁ. СнЁг
припав незайманим весЁльним запиналом на дубових хЁдниках Верхнього МЁста.
     СнЁг рипЁв пЁд  збитим, подертим взуттям. ПоодинокЁ снЁжинки  падали на
розпашЁлЁ, засмаглЁ до бронзового щоки.
     ПЁвник зняв обезьку баранячу кашлату шапку Ё звЁв до неба лице.
     ПрохолоднЁ снЁжинки гамували лихоманку чекання.
     ? з сЁрого теплого неба сипались пухнастЁ снЁжинки.
     Для ПЁвника починалась  перша ки?вська зима  при  будовЁ  храму  свято?
СофЁ?.
     Тихо, тихо сЁялись снЁжинки,  Ё десь неподалЁк спЁвали величальну пЁсню
молодому.
     Ще й тепер,  бЁльш, нЁж через тридцять рокЁв, пам'ятав сивоусий майстер
той снЁг на золотому листЁ.
     Так, бЁльш,  нЁж  три десятилЁття проминуло  тут  у Верхньому МЁстЁ при
будовЁ,  при оздобЁ  свято? СофЁ?,  при впорядкуваннЁ подвЁр'я  Ё  службових
будов.
     ?  знов вЁн побачив  себе  на вершку  щогли, над срЁбним вЁтрилом,  над
золотим човном, який рЁзав гострим носом  блакитнЁ вЁдбиття хмар у днЁпрових
струменях.
     ? цього дня, коли вЁн забирав сво? добро  з Верхнього МЁста,  теж падав
снЁг. ТЁльки не перший, а останнЁй  березневий снЁг. ? не хотЁлося майстровЁ
знЁмати вовчу шапку Ё пЁдставляти лице вЁзерунчастим снЁжинкам.
     Холод тепер  часто  проймав його  спрацьоване тЁло,  Ё холодом  занадто
часто овЁвало колись таку гарячу та веселу душу,
     Збудували святу СофЁю.
     СкЁнчилось володарювання великого кагана Ярослава.
     Минули буйнЁ походи проти сусЁдЁв.
     Наближались братовбивчЁ чвари межи нащадками Ярослава.
     ? старЁючий майстер знав про це Ё полишав Верхн? МЁсто.
     Була весна 1054 року.
     ? падав останнЁй рЁденький снЁжок.



Популярность: 12, Last-modified: Fri, 16 Nov 2001 20:05:18 GmT