---------------------------------------------------------------
     © Copyright Юрий Логвин
     E-mail: hadeda@ukrpost.net
     OCR: KYTY3OB mchief@komos.ru, 07.09.2001
---------------------------------------------------------------

     Yuri Logvyn "Traces on the plynth"
     © Cоpyright Юрий Логвин, 2001
     Подготовка, корректура 15.11.2001 by KYTY3OB
     Данное художественное произведение распространяется в электронной форме с
     ведома  и  согласия автора  произведения на  некоммерческой  основе при условии
     сохранения  целостности   и  неизменности  текста,  включая  сохранение настоящего
     уведомления. Любое  коммерческое  использование настоящего  текста  без ведома и
     прямого согласия автора HЕ ДОПУСКАЕТСЯ.
     По   вопросам   коммерческого    использования   данного   произведения обращайтесь
     непосредственно к автору по адресу:
     E-mail:    luo_wentong@yahoo.com   Тел.    (380    44)    235-2595   Юрий Логвин (Yuri Logvyn)









     Стар?ючий  майстер  ретельно позначив  ус? болонки зрубу, позначив  ус?
частини будови - в?д в?конець-заволок до сволок?в на вс?х поверхах. Тому в?н
не втручався тепер у роботу хлопц?в - знав, усе добре зроблять.
     Здоров?, вправн? хлопц? поскидали кожухи та свитки ?, закасавши рукава,
м?цно  п?дперезавшись, зн?мали в?нець  за  в?нцем  дубового  зрубу. Дзвен?ло
вистояне  дерево,  з  шерхотом  ?   тр?ском  обсипався  тиньк  помальованих,
помережаних ст?н.  ?дучий  пил туманом  розповзався  подв?р'ям,  викочувався
через в?дкрит? ворота на вулицю.
     Тихо, тихо с?ялись сн?жинки, десь сп?вали величальну п?сню молодому.
     А старий майстер забирав усе сво? добро з Верхнього М?ста.
     Наче  зац?пен?лий, дивився в?н  на  хмари крейдяного пилу,  що огортали
залишки зрубу. Як гаряче зараз його роб?тникам! Он то один, то другий утирав
з чола рясний п?т.
     А майстров?  прохолодно. Холод  тепер  часто  пройма?  його спрацьоване
т?ло.  А ще  част?ше  прохолодою проймало  його душу, колись таку веселу  та
гарячу.
     Коли вони з  дядьком повернулись ?з далеких сонячних Обез?в  ?  йшли на
укл?н до городника, то  побачили  за  паколлям  предовгого  тину мури  Соф??
Свято?,  зведен?  не менш,  як  на  дв?  косих  сажен?.  Мури згори  накрит?
солом'яними кулями. ? ?х згори притрусив перший сн?г.
     Коли вони збиралися в далек? Обези по золото, свинець ? м?дь, то будова
була велетенським мурашником, а гом?н стояв, плив зв?дс?ля над м?стом.
     Тепер  за  паколлям тину не було колотнеч?, гомону, гуркоту, не  рип?ли
вози, не дзвен?ли сокири й молотки. Т?льки в?д ям з вапном клубочилась густа
пара.
     ? все довкола  засипав, зас?вав  пухкий сн?г. Сн?г невагомим покривалом
огортав золоте, ще не опале листя, ховав  у  б?лому смарагдов?  стеблини  ще
живо? трави.  В?н тод?  зняв обезьку  кошлату шапку  ?  зв?в до  неба  лице.
Прохолодн? сн?жинки гамували лихоманку чекання... Ось зарип?ли ворота. Зараз
в?дкриються навст?ж,  ? через них ви?здять сани з  болонками. А  на болонках
позначки, поставлен? його рукою. Повезуть  ц?  болонки на Под?л, ? почне в?н
там складати ?х у зруб на новому подв?р'?.
     А  тут, у  Верхньому  М?ст?, на  будов? Свято?  Соф??, на впорядкуванн?
подв?р'я  ?  служби,  на  виведенн? Золотих  вор?т проминуло  б?льш  н?ж три
десятил?ття його життя.
     Клубочилась ?дуча курява, а майстров?  згадалися тумани над ?рп?нськими
болотами,  як  вони в  такий  туман  переходять бродом на правий берег. Знов
згадалась золота  подорож в Обези. Найщаслив?ша подорож його  життя. У син?й
вод?  в?ддзеркалення  крутобокого,  наче  ?з золотих  дошок,  бойового човна
варязького.  С?чуть золот? весла б?рюзу води, напнулось колесом, засв?тилось
ср?блом в?трило. Дзвенять  в?д  напружено?  гонитви крут? боки  човна,  р?же
високий ? гострий  н?с  теплу  дн?прову  воду. А  в?н,  самотужки п?дбираючи
мелод?ю, сп?ва? в?ншування могутн?м веслярам.
     Он там далеко-далеко внизу  в  одну мить скресла  крига, опали сн?ги  з
дерев  ? луг?в,  зацв?ли  ?  осипали  золотим пилом верби  ?  шелюг,  ?  все
зазелен?ло, зацв?ло, ? пов?нь в одну мить опала. ?  пливе-плине далеко внизу
човен,  мина?   одм?лини,  темн?  смуги   вогко?  р?н?,  смарагдов?  зарост?
прибережних га?в.
     В?н сто?ть тут угор?, на  височенних ки?вських кручах, ще скутих довгою
зимою, ?  згаду?, як в?н, малий тод?, видерся по штагах  на рею, примостився
на   сам?м  вершечку   ?   спогляда?  близьк?   смарагдов?,   а   далек?   -
блакитно-б?рюзов? - придн?провськ? гори.
     ?  не озирнеться  назад,  власне, не зазирне в  майбутн?, щоб  побачити
засипан?  ще  сн?гом  схили Верхнього  м?ста ?  вглед?ти  десь високо-високо
самого  себе. Сивого,  у  с?р?й  вовч?й  шапц?,  згорбленого,  ?з  глибокими
зморшками на худому обличч?,
     А  в?н,  сивоусий  майстер  бачить його,  малого, веселого  мандр?вця й
сп?вця, як в?н дряпа?ться по штагах на рею.
     ? н?чого майстров? не шкода з ус?х л?т прожитих.
     Т?льки шкода т??? безжурност?, що минула, розв?ялась, пролет?ла птахом,
продзвен?ла  п?снею ? розтала  над  блакиттю  Дн?прових плес?в, над  золотом
Дн?прово? р?н?.
     За цей час збудували Святу Соф?ю.
     Господар Рус?, великий каган Ярослав укр?пив  життя ? порядок  "Руською
Правдою", зм?цнив во?в ? ощадливо з?брав ср?бло ? злато.
     Минули й славн? походи супроти ворохобних сус?д?в.
     Наближався час братовбивчих чвар межи нащадками Ярослава.
     Н?хто з його  син?в не  зможе бути ?диним  справжн?м каганом, стовпом ?
опорою влади на Рус?.
     ? стар?ючий майстер знав про це ? полишав Верхн? М?сто. Зда?ться, тепер
от ? настав час згадати  слова тмутороканського ?удея-м?няйлу, що казав тод?
хлопчику: "Люби працю, зневажай багатство ? не приязн? ?з владою!'
     Тод?  малий не  м?г  второпати,  чого ж цей  багатий м?няйла каже  так?
слова. Все, здавалось, заперечувало  йому. Х?ба то праця - м?няти золото? Чи
м?г  в?н зневажати багатство,  на якому сид?в? ?  чому не водити  дружби  ?з
владою? Якби в?н сам  не пригощав ключника  князя Мстислава, х?ба б в?н так?
достатки  з?брав  у Тмуторокан??.. Але тепер майстер дещо починав розум?ти з
того початку в Тмуторокан?... Хоча, власне, почалось все не в Тмуторокан?, а
тод?, в  к?нц? травня, у далекому древлянському  сел?. ? все  почалось через
дядька його.




     Малий б?гав за сво?м дядьком, ? тому його прозвали П?вником.  Бо дядько
прозивався П?вень.  ? був  людиною п?днев?льною. В?н  потрапив  до боярина у
кабалу. Позичив ср?бло, щоб купити соб?  коня.  Та  к?нь за чотири дн? здох.
Отож лишився дядько без коня ? ср?бла ? став закупом боярина Судомировича.
     Тому, коли з Ки?ва до садиби  прибув княжий гонець ? загадав  людей  на
спорудження ки?вських укр?плень, боярський управитель  загадав ?хати во град
дядьков? П?внев? та ще к?льком челядникам.
     Як почув про те П?вник, одразу поб?г у село. Був в?н малого  зросту, та
й л?тами ще не вийшов, а проте в?дзначався км?тлив?стю ? тямуч?стю.
     Зразу  кинувся  до прапрабаби, бо  ??  вс? поважали, слухали  ?  нав?ть
побоювались.
     П?вник пав перед  нею навкол?шки ? почав  прохати, щоб вона заступилась
перед батьком та мат?р'ю, ? щоб вони в?дпустили його з дядьком до Ки?ва.
     - А дуже хочеш до Ки?ва по?хати?
     - Б?льше за все на св?т?!
     Прапрабаба заплющила оч?. Довго, довго мовчала, пот?м ?? рука на голов?
хлопчика  здригнулась ?  вона  тихим, але твердим  голосом проказала: "П?ди,
поклич батька!", що без сумн?ву  значило  - П?вник по?де  до  Ки?ва  разом з
дядьком П?внем.
     ? ось тепер з дозволу ? благословення батька й матер? в?н м?г ?хати  до
Ки?ва разом з дядьком П?внем.
     Нараз його посвистом покликали ?з чагар?в. Хлопчина озирнувся  - он  за
купою зелен? сховався дядько П?вень.  В?н мовчки п?дманив  пальцем  до  себе
хлопчика.
     ? ось  вони йдуть болотною стежкою, дядько  несе здоровенний кош?ль для
вуг?лля.
     - Ось що. П?внику! Слухай уважно! Йдемо  не по вуг?лля. Йдемо по мед. А
в кошел? всю снасть сховано. Не б?йся - я не злод?й. Ми йдемо не до липового
гаю, а  на старе  болото. Ти добре зна?ш - там, де сходяться земл? боярська,
княжа та с?льська. Там н?чия земля.
     - Де ж там борт?? Там усе хирявий п?дл?сок та стар? крив? сосни.
     - Побачиш!..
     ?  ось вони стоять  п?д старою  товстою в?льхою. П?д ногами хлюпа? руда
болотна вода.
     На чорн?й  кор?,  невисоко над  кор?нням  вир?зано  дядькового  знака -
здибленого коня.
     Дядько пов?сив  кош?ль на криву сосонку  ? витяг линву. На одному к?нц?
м?цна рогулька,  а на  другому к?нц?  -  ще  рогулька, ? до  не? припасован.
дощечки.
     Дядько прив'язав до  мокрих постол?в зал?зн? пазур?, обв'язався линвою,
а стовбур обперезав сиром'ятним пасом. В?дкинувся  назад ? почав рухатись по
чорному стовбуру. В?дкинеться на  ремен?,  п?дтягне  одну ногу, пот?м другу,
добре  втискуючи  зал?зн? пазур? в кору, ? швидко тод? вже  випростову?ться,
ослабивши рем?нь.
     П?вник  внизу,  задерши голову  ? затамувавши подих,  пригляда?ться  до
кожного поруху дядька .
     Дядько д?стався до ?овсго'? г?лки, став на  не?.  Рипить. Малому все аж
стисло - в?льха дерево слабке, ненад?йне.
     Ось дядько перекида? рогульку на линв? за товстенний сучок. П?дтяга? на
линв? с?дало, перев?ря?  його.  Обережно  с?да? на нього. Вив?льнивши ноги ?
в?дв'язавши пас, стравлю? линву ? плавко  спуска?ться  до  верх?вок очерету.
Зависа? над головою П?вника.
     - Подавай швидше торбу з горщиками, глек ? личину! ? ножа!
     Дядько  надяга? шапку-личину з берести  та  к?нського волосу.  Обв'язу?
линвочками сорочку ? штани, щоб бджоли не проникли п?д полотно.
     - Ти в?зьми лика  ?  все обв'яжи! Та шапку  добре  натягни! Та  в?д?йди
подал?! Та дивись пильно на вс? боки! Прислухайся.
     Дядько  тягне  в?льний  к?нець линви,  ? линва,  повол? посуваючись  по
змазаному салом гаку рогульки, п?дносить дядька П?вня вгору, до само? борт?.
     Зав'язавши м?цним, але простим вузлом линву, роздмуху? жар у  глечику з
д?рочками.
     Б?лий молочний дим  огорта?  все  навколо туманом.  Дядько  з-за  спини
вихоплю? стару, надщерблену сокирку ? двома ударами розширю? д?рку дупла.
     П?вень  занурю? руку  в дупло  ? переклада?  в горщик  здоровенну  кулю
золотих щ?льник?в.
     Затим наповню? друг? горщики золотими щ?льниками.
     Глечик з трутом висить на г?лц? ? курить молочним димом.
     Бджоли,   гудучи,   мов   далека   буря,   обл?пили  дядька   суц?льним
золотаво-чорним шаром. Дядько щось кричить небожу, але зрозум?ти важко.
     Зрештою, дядько розв'язу? вузол линви ? просто  летить униз. А, щоб  не
обпекти пальц?, обхоплю? линву полою свити.
     За дядьком пада? хмара бдж?л.
     Малий  п?длазить  п?д  перевернутий  кош?ль,  але все  ж  к?лька  бдж?л
проникли у схованку.  Вчепились  в  його сорочку.  ?  гудуть так страшно, що
серце холоне. ?, до того ж, не зна?ш, зв?дк?ля вони вжалять.
     Дядько п?дхоплю? все начиння  ?, розмахуючи  димлячим глечиком,  швидко
руша? до чагар?в.
     Малий зводиться на тремтяч? ноги ? посп?ша? за ним.
     А над обома добичниками мстиво гудуть бджоли.
     Густ? чагар? рятують бортник?в од бджолино? помсти. ? дядько, засипавши
в д?рчастий глек з?лля, розводить ще б?льший, ще ?дуч?ший дим.
     Тод? вже розбира?ться. Почина? струшувати, обирати спухлими пальцями ?з
себе бдж?л. Хоча  в?н надягав личину,  у нього спухле  лице, шия  ?  руки. У
малого одне вухо в?двисло ледь не до плеча.
     Дядько  ?з дна  торби  д?ста? ладунку  з жовтим мастилом ?  змащу? вухо
небожу.
     Пот?м береться за свою губу.
     Пекучий б?ль спочатку перетворю?ться на щ?мливу'сверблячку, а  пот?м  ?
геть затуха?.
     - Дядьку! Вони не прилетять сюди? Ви ?х потравили димом?
     - Що, що, П?внику! Я ?м ? сот?в з медом лишив, щоб вони не подохли. Ось
восени  повернемось  ?з Ки?ва, ? ще  в?зьмемо...  Ми цього  року перш? взяли
борть.  Глек дамо ковалев? за роботу. Решту  в?зьмемо до Ки?ва.  Багат? люди
люблять  подарунки...  Ну, а  наш?й  прапрабаб?  понесеш  шматок забоценя. А
б?льше - н?-н?!
     - Можна мен? ножа полизати?
     - Бери.
     Кривий бортницький н?ж, що ним соти п?др?зають, П?вник довго облизував.
     А дядько лише сво? пальц? обсмоктав, як зав'язав горщики липовим лубом.






     Челядники  боярськ? пакували  припаси  з комори, начиння для  роботи на
будов?.
     А  дядьков?  П?внев? хот?лося  мати  в Ки?в?  добру  сокиру  ?  справну
рогатину.
     От  в?н ?  вир?шив  зварити крицю  та й  понести до  ?хнього с?льського
коваля, що славився сво?ю вправн?стю по вс?х околицях.
     Дядько  й  неб?ж,  т?льки  задн?ло, взяли дерев'яний  заступ,  молоток,
здоровенний  кош?ль  на шлеях, щоб  за спиною тягти,  та й  почимчикували до
висохлого болота через п?щан? пагорби.
     Дядько, поплювавши на долон?, заходився в?дкидати верхн?й  шар земл?, в
якому  поспл?талося  кор?ння трави, в?дкрив чималий шмат п?щаного п?д?рунтя,
розкопирсав  п?сок  ?  д?стався до  важко? червоно? речовини,  що нагадувала
водночас ? глину, ? перетл?ле рослинне кор?ння.
     Дядько так  старався, що  п?т  з  його  чола аж  сипався  на п?сок,  на
п?дсохлу св?тлу руду ? лишався там значками темних плямок.
     Малий теж не байдикував - з  кожно? грудки руди в?н старанно обтрушував
п?сок,  занадто  велик? розбивав  молотком. Небавом  ? кошик  був повний  до
верха.
     Коли дядько, крекнувши в?д напруги, п?дв?вся  з повним кошелем на р?вн?
ноги, лозини аж зарип?ли.  Однак  дядько посп?шив уперто в  глибину  л?су до
вугляр?в,
     П?вник п?дтипом пострибав за ним, тягнучи на плеч?  заступи, молоток  ?
гострий кийок для подр?бнення руди.
     П?д легким пав?тром над ними шелест?ли молодими листочками берези.
     А кр?зь аромат кв?т?в на сонячних галявинах вже пробивався здаля ?дучий
запах дьогтю.
     Небавом  перед подорожн?ми в?дкрилась  чи  то  галявина, чи то вирубка,
посеред яко? стояли чи то курен?, чи то копиц? с?на.
     Одн? висок?  гостроверх? вибудови  гор?ли червоним  полум'ям  ?  чад?ли
чорним димом, друг? були огорнен? сивим прегустим димом, зовс?м чорн? копиц?
чад?ли тонесенькими ц?вками диму.
     Люди були б?ля довго? буд?вл?.
     Люди переливали дьоготь ?з невеликого барила в д?жку ? ставили на колу.
     Дядько  полишив П?вника з  вантажем  ?  рудою  п?д  великим  деревом  у
мерехтливому блакитному зат?нку.
     До дядька  з риканням  кинулись  здоровенн? пси.  Та дядько схилився до
них, щось ?м лаг?дно проговорив, ? вони до нього зразу ж прив?тливо замахали
кудлатими хвостами.
     Поки  дядько розмовляв ?з старшими  роб?тниками,  ?нш?  вугляр? ставили
новий конус ?з дзв?нких дубових болонк?в.
     Дядько з вуглярами у приязн?. Йому, вправному мисливцев?, вдавалось без
усяких  сл?д?в брати  дичину  ?з княз?вського л?су,  з боярського гаю. ? в?н
здобиччю д?лився з роб?тниками.
     Приязн?  вугляр?  насипали  дядьков?  ц?лий м?х  дзв?нкого  та  легкого
дубового вуг?лля.
     Дядько  та  неб?ж  довго не затримувались  у вугляр?в,  а посп?шили  до
рудного яру.
     Яр починався за с?льським  валом. Там люди  брали глину, що т?льки  тут
виходила серед п?ск?в та торфовищ нагору б?ля ?хнього села.  Тут  вс? варили
крицю для власних потреб.
     Видно було  чимало покинутих  домниць  р?зного розм?ру. Одна  невеличка
домниця була згори розламана, ? дядько ?? загодя п?дмазав, п?дрихтував.
     А тепер  в?н швидко заповнив усю домницю вуг?ллям та рудою, пересипавши
?х шарами.
     Як заправив ? замазав  домницю, то  с?ли попо?сти,  бо  вже  смоктало й
р?зало в кишках, так ?сти хот?лося.
     ?  були хл?б-загреба з попелом  на под? та  розварен? тогор?чн?  гриби,
смачн?ш? за святков? на?дки.
     По  ?ж? дядько  в?д?йшов  наб?к,  повернувшись  до болота,  вклякнув на
кол?на. Читав та?мний загов?р на  добру крицю.  Так говорили  вс?  люди, але
малий  знав,  що то  люди  кажуть молитву богу  Сварогу,  старому богу. А за
молитви старим богам карали ? церква, ? княжа влада.
     По молитв? П?вень  витяг ?з  короба  м?хи  ? приладнав ?х  до  глиняних
трубок, що стирчали з домниц?, ? нав'язав до палиц? камен?-важел?.
     Ось затис П?вень л?вицею гриб-трутовик ? крем?нь жовтий, наче восковий.
Змах  правиц?,  удар  смужкою   криц?,  червоний  р?й  ?скор.  Дал?  дим?ння
берестяно? смуги.
     Ось ? вуг?ль зачервонився в домниц?. Дядько швидко забив отв?р глиняним
здоровим ч?пом, примазав густою глиною ? вхопився, потяг за ручки м?х?в.
     Малому просто доводилось лягати на палицю,  щоб вага  йшла  вгору, а за
тим, щоб притискувала м?х, ? пов?тря з нього щоб вийшло.
     У домниц?, в глибин? ?? нутра почали народжуватись як?сь непевн? звуки.
Щось  там  н?би  схлипувало, булькот?ло,  кахикало.  А з  гор?шнього  отвору
виривався сн?п ?скор, сльозився прозорою смужкою чад.
     Домниця  роз?гр?лась  так,  що навколо  паш?ло  жаром, ? мокре в?д поту
волосся вмить просихало в?д гарячого пов?вання.
     В?д небувалого жару св?жа глина  п?шла павутинними  тр?щинами, ?  з них
тягло кисло-солодким чадом.
     П?внику запаморочилось у голов?.
     Дядько  в?дтяг  його  наб?к,  лаючи себе  за  необачн?сть,  ?  зразу  ж
заходився гнати обидва м?хи.
     Якщо  хоч трохи згаяти час  ? не задувати м?хами  пов?тря, все пропаде.
Треба буде розколупувати домницю ? все починати спочатку.
     Малий на прохолодному в?терц?, що  пов?вав в?д л?су, поступово отямився
в?д чаду. Т?льки сили не було н?яко? в м'язах.
     А дядько  все  б?гав  в?д  м?ху  до  м?ху  ? щосили  вдував  пов?тря  в
розпечену, що аж св?тилася рожевим, домницю.
     Коли дядько зауважив:  через отв?р  не вил?тають вже вогнен? з?рочки  -
вир?шив: час зак?нчувати. Значить, вуг?лля вже вигор?ло.
     Довгою м?цною  гострою  на к?нц? дубовою  жердиною довбонув  П?вень  по
л?тнику  у  глиняну  замазку.  Палиця  зайшла,  в?н  крутонув нею ? вивернув
назовн? глиняного чопа. К?нець  палиц?  спалахнув син?м  вогнем.  З  отвору,
бризкаючи  вогненими краплями, вилився шлак. На  пов?тр? в?н  почав темн?ти,
тахнути ? швидко густ?ти.
     Дядько  сид?в  неподал?к  домниц?.  Добре  було  в?д  ??  тепла.  Вона,
здавалось,  ?  не збира?ться  вичахати. Хлопчик притулився до дядька ? зразу
заснув.
     За валом, за гострим паколлям, у тесових стайнях засп?вали перш? п?вн?.
     Старший  прикрив  свитою  меншого ?  заходився все приводити  до  ладу:
начиння, ?жу, одяг, а тод? й коло домниц? заходився.
     ? врешт?-решт д?стався  до нестерпимо-гарячо? криц?.  Вона  застигла на
дн? н?би товстим сталевим оладком. Мочаючи щораз рукавиц?  у воду, обпалюючи
вуса  та  коротеньку бор?дку,  П?вень все  ж видобув  на  гору темноблакитну
крицю.
     Кинув крицю на один ?з великих камен?в, що  виростали  тут ?з земл?, ?,
не жал?ючи себе, заходився в?дбивати молотом, поки вона геть не затверд?ла.
     В?д гуркоту й дзвону малому сон в?длет?в умить, ? в?н схопився на ноги.
     - Давай, допоможу! Давай!
     Дядько,  кивнувши на  згоду,  передав ручки  щипц?в малому  ? заходився
об?руч гатити по криц?.
     П?сля кожного удару криця п?дскакувала разом ?з щипцями, ?  хлопець теж
п?дскакував.
     Дядько  досить швидко  вправився  з проковкою,  ? товстий  оладок криц?
перетворився на с?ро-син?й брусок металу.
     Була   вже  глибока  н?ч,   як  вони  п?дкр?пили  сво?   сили   сушеною
ведмежатиною, яку ще восени заготував дядько П?вень.
     ?ти до коваля вноч? вони не наважились ? продр?мали б?ля домниц?.
     Запугав  пугач  у соснов?м  л?с?,  ?  п?сля  того вони вже  не проспали
п?вн?в.
     П?шли п?щаним белебнем до п?щаного яру.
     За дубовим гостроверхим  тином село досипало останн? хвил?, додивлялось
останн? мит? сн?в.
     Далеко  за  сивим житн?м полем чорн?в  л?с,  над  яким згасали  останн?
з?рки.
     На  узл?сс?  хрипко  ?  сумко,  востанн?, певно,  перед днем, закричала
дремлюга.
     Мов  малесенька  фортеця за селом,  за  валом  стояла  окремо  Ковалева
садиба. Про всяк випадок - щоб ?з кузнею не вигор?ло все село.
     Кузня стояла нижче, в яру,  окремо в?д садиби. Проста кузня, один зруб.
Паколля ще врите з трьох бок?в. А вгор?  була зав?са  з  розколотого лемеху.
Усередин? все було ретельно обмазане грубим шаром б?ло? глини.
     Правда, по роках  б?ла глина просякла  к?птявою, димом ? зробилась геть
чорна, як глупа н?ч.
     Коли дядько з небожем  досягли само?  кузн?, вгор? над  ними з? скрипом
роз?йшлися стулки вор?т, ? з'явився сам знаменитий коваль.
     Доброго зросту, у коротк?й л?тн?й свит?. Ставши на воротах, бризкнув ?з
чаш? на корову води, а тод? сказав у глибину двору:
     - Пускай!
     -  Бач, який  хитрун! - Зашепот?в П?вень небожев?. - Вигоня?  худобу на
пасовище ? кропить водою з чаклунського гульбища. А  сам хрещений! Нав?ть на
кузн? хрест вир?зано!
     - А це допоможе?
     -  Коли  допоможе християнська  молитва...  А коли  бува? ?  поганський
загов?р.
     Дядько п?дв?вся, наказавши П?внику сид?ти ? не рипатись.
     Вони кланялись один одному, кивали головами. Пот?м  щось перейшло з рук
дядька до рук коваля.
     Пот?м говорив дядько, а коваль лише головою кивав.
     Кузню коваль в?д?мкнув довгим ключем.
     Може  б люди ? дор?кали ковалев? за замок, за те, що людей стережеться.
Але ? ключ, ? замок були його власно? роботи, ? н?хто н? слова не вимовив.
     Вийшов ?з кузн? коваль у шк?рян?м лискуч?м фартус?. В?н н?с повну жменю
жевр?ючого вуг?лля.
     Як П?вник те побачив, йому аж п'яти запекло.
     Коваль висипав жарини в купу вуг?лля.
     Дядько вхопився за важ?ль м?ха, щосили потяг.
     Фуркнув  м?х,  злет?ла хмарка  чорного  пилу, ?  чорне  вуг?лля  почало
жевр?ти. Пот?м полет?ли ?скри, знялась хмарка вуг?льно? куряви.
     Коваль  всунув  крицю   до  горна.  ?  вона  почала  набувати  кольору,
розкв?тати сяйвом.
     Коваль  ухопив  губчастими щипцями  смугу ?  передав П?внев?.  Поставив
зубило на смугу, ударив молотом ? розс?к смугу на два шмати.
     Один кинув на  землю, другий знов запхав у горнило. Коли метал розп?кся
до б?лого, коваль вихопив його ? кинув на ковадло.
     Знов тримав дядько П?вень, а ковадь почав  той  шмат  кувати, загинаючи
навколо зал?зно? палиц?.
     Смуга сходилась сво?ми к?нцями, водночас вичахаючи.
     Коваль,  взявши  з?гнуту  смугу,  п?шов  до  зруба.  ?  щось  там довго
колупався з нею.
     П?вник хот?в туди ступити й подивитись, та  дядько мовчки прихопив його
за руку, зробивши страшне лице: "Ти куди пха?шся?"
     Вийшов  коваль ?з зал?зом, умащеним якимось  глиняним мастилом  там, де
к?нц? сходилися.
     Коли  мастило  трохи п?дсохло, вони удвох ?з дядьком поклали  в горнило
метал ? заходились щосили, в чотири руки, надимати м?хи.
     Дядько стрибав, вигинався, налягав грудьми  на палицю, а коваль  т?льки
зд?ймав руку то вгору, то вниз.
     Коваль дивився  похмуро,  а коли над  обмазаним металом почали  зл?тати
?скри, та так? сл?пуч?, що аж в очах бол?ло, в?н  н?би повесел?шав. ? згадав
про малого.
     -  Оце варимо  крицю,  -  пояснив в?н, -  щоб не було шву видно, а тод?
доку?мо вже лезо сокири.
     Коваль витяг заготовку сокири. Прокував  тонесенькими молоточками. Враз
злет?ла  глиняна  шкаралупа  й  окали,  ?  хлопчик  побачив зал?зо, блакитне
суц?льне зал?зо, наче й не було склепане з двох к?нц?в.
     Малий  ?з захватом дивився, як  коваль вир?вню? обух, ку?-в?дтяга? вниз
лезо сокири.
     Загартовував у цебр? з якимись настоями. Бо зашип?ла, забулькала вода ?
по кузн? розплився запах ?дкого з?лля.
     Жало леза направляв коваль, а ручку  точила щосили ганяв дядько П?вень,
в?двернувши лице в?д густого потоку ?скор, що виривались з-п?д зал?за.
     Якраз, коли коваль в?дкладав сокиру, щоб перепочити, ?з садиби вийшла ?
наблизилась до  них чорнобрива  д?вчинка. Ще  без  запл?ток,  лише  в  сам?й
сорочц?, без фартушка  нав?ть, т?льки  крайкою  п?дперезана. Нап?вд?вка,  як
сказали б люди, але через тонке полотно вже пнулися гостр?  груди. Вона була
дивна  -  волосся б?ле-б?ляве,  аж жовте, як золотий цв?т кульбаби, ? чорн?,
геть зросл? брови на смагляв?м обличч?.
     Вона принесла батьков? короб з на?дком, але до самого зрубу не  йшла. А
стала  н?би на як?йсь невидим?й меж? ? чекала, коли п?д?йде  ?? батько ? все
забере...
     Вона пильно розглядалася на П?вника.
     А в?н теж прикип?в до не? поглядом.
     Коваль подивився по черз? на малих ? з усм?хом спитав у доньки:
     - Що ти на нього загляда?шся? В?н - малий.
     А  д?вчинка  в?дкинула  з  очей  пасмо  золотого  волосся  ?  впевнено,
беззастережно в?дпов?ла батьков?:
     - Поки що малий, але як виросте, буде вищий за П?вня.
     - Ти його соб? вподобала? Чого?
     - Бо в?н  хваткий  ?  везучий, - ан?  трохи  не застидавшись, в?дказала
д?вчинка батьков?.
     Батько  ?й  н?чого  не  сказав,  ?  вона  мовчки  повернулась  ? почала
п?дн?матись п?щаним схилом.
     Вже вгор? вона обернулась ? всм?хнулася  П?внику, поправила волосся, що
л?зло ?й в оч?, ? враз н?би кр?зь землю провалилася.
     Коди сьорбали житн?й кис?ль  ?  жували чорний черствий хл?б,  П?вень  ?
коваль жартували над д?тлахами.
     А  П?вник  все  думав  сво?:  "Певно,   не  т?льки  коваль  чарод?й,  а
чарод?йством  в?да?  ?  його мала донька. Не  ?накше,  що мала чарод?йка! Бо
зв?дки ?й знати,  що мен? поталанило, казково пощастило, ? я по?ду з дядьком
до Ки?ва?!"
     Наконечник рогатини,  що був  н?би  здоровенний  н?ж,  коваль виготував
набагато швидше. ?дине, що трохи затримало - зварення рурки для держака.




     Дядько П?вень  у  кузн? насадив  сокиру на  добре  грушеве  топорище, а
рогатину приладнав до ясеневого дзв?нкого ратища.
     ? хоча коваль  зробив ?  рогатину, ? сокиру найкращ?, однак  до себе  в
садибу до трапези не запросив.
     Значить, вважа?, що П?вень уже сторонн?й, невезучий. ? з  ним нема чого
знатись.
     Неб?ж теж це зрозум?в, але боявся спитати дядька П?вня, чому це так.
     Дядько крокував  похмурий,  похиливши  патлату  голову.  ?  повол?-вол?
звертав у пущу.
     Спочатку  хлопчик думав, що  дядько  з?брався на  пота?мне полювання  в
нетрях.
     Але коли вони дв?ч?  поминули лося з молодими рогами, в?н  зрозум?в, що
вони йдуть до Священного джерела.
     Пота?мне то було м?сце.
     Туди  все  поривався  д?статись  п?п-гречин,  що  при?здив  до  боярина
Судомировича сина хрестити. Та н?хто йому туди дороги не виказав.
     А сам боярин не знав дороги.  Бо в?н  не  з деревлян  був, а  ?з старих
християн, що ще за княгин? Ольги одержали тут ма?тност?.
     Сонце ще не зайшло, але тут у пущ? вже запали блакитн? сут?нки.
     На велику галявину вони вийшли якось раптово,  малий  аж охнув, як вони
опинились на смарагдов?й галявин?, залит?й золотим передзах?дним пром?нням.
     Було чути, як десь у дубов?м густ?м верхов?тт? стогне дикий голуб.
     Протарабанив дв?ч? по сухому суков? дятел, ? б?льше н?яких звук?в.
     На т?й галявин?  було  в?льне м?сце, ?  там грало блакиттю  малесеньке,
зовс?м малесеньке озерце.
     Малий  хот?в  спитати  дядька,  як  оце  в?н,   що  весь  час  молиться
християнському Богов?  ?  зна?  б?льше за  ?нших молитов,  прийшов  сюди  до
святого  поганського  джерела.  Як  же в?н  може  молитись  Берегин? ?  Роду
великому, ? вс?м Роженицям?
     Б?льше  птахи  не  обзивались,  ? тепер  тишу  перебивав  лише  плюск?т
джерела,  що  випливало  з-п?д  величезно?  гран?тно?  брили  та  впадало  в
малюс?ньке-премалюс?ньке озерце з кам'яними берегами.
     Дядько поклав  перед  собою  сокиру, рогатину, став  навкол?шки  ? зв?в
угору руки з благанням до Берегин?.
     А тод? кинув у смоляну глибину озерця маленького к?стяного коня.
     Малий  став  навкол?шки  за  дядьком ? не  знав, що йому  робити,  який
принести дарунок Берегин?.
     Дядько,  мов  би прочитав  думки малого ? простягнув йому важку кам'яну
намистину.
     Хлопчик  т?льки  з?брався  з  духом,  щоб  вимовити  сво?  закляття, як
хруснула  п?д  чи?мись  ногами суха г?лка. ?  дядько,  ? неб?ж одноразово  й
рвучко обернулись. Вони побачили молодицю.  Б?ле  запинало  було якось дивно
пов'язане - ан? так, як у зам?жн?х, а н? так, як у вдовиць.
     Була набагато вища за дядька П?вня ? в  правиц? тримала довгого костура
з  ч?ткими  карбами  в?зерунк?в.  Обличчя  бл?де,  чорнооке  й чорнобриве  з
б?лопопелястими косами не в?щувало н?чого доброго.
     П?вник зразу вп?знав ??, хоча  й н? разу не бачив. ? про не? наче довго
чи багато н?хто  не говорив. Але якщо колись, якось та  десь хтось хоч слово
казав, що ?? стосувалось, в?н  все  запам'ятовував. Що пота?мно в пущ?  живе
чар?вниця,  вправно людей  л?ку?, знаходить  пропажу, може  порчу  на худобу
навести,  ? до людей часом  бува?  лиха.  Особливо до тих, хто  стар? звича?
забува? ? пост?йно б?га? до  нових церков. ?  ревним християнам вона жодному
не допомогла. Хто казав, що вона донька якогось ворожбита, хто - вона небога
головного  волхва  вс??? пущ?,  що простяглась до  само?  р?чки  Прип'ят?. А
одного  разу  чув П?вник  бес?ду старезних д?д?в, що  вона  пра-праправнучка
одн???  з  ж?нок-полонянок  самого князя  Мала, того Мала,  що став на прю з
княгинею Ольгою.
     Страх напружив все т?ло П?вника п?дкинув на р?вн? ноги.
     За ним дядько  п?дхопився  ?  постав  ?з порожн?ми  руками, зовс?м  без
збро?.
     Зневажливий см?х чарод?йки в?дбився багатоголосим в?длунням в?д Святого
озерця, кам'яних брил ? десь загогот?в у верхов?ттях дуб?в.
     В?д переляку в П?вника зацокот?ли зуби.
     А чар?вниця все била словами, проклинаючи ? заклинаючи дядька П?вня:
     - Рабам нема? сюди  шляху-дороги! Раби тут не моляться! А ти, П?вень, у
рабств? в боярина, у рабств? в гречина-попа! Боярин господар  твого т?ла,  а
рабський бог  служить хитрому Гречину. Я  була,  була на в?дправ?,  коли ваш
грек припхався на наш? земл?! ? що в?н вам казав?! Що в?н вам казав - що вс?
ви раби  господа бога! ? брав з ус?х мзду! З ус?х брав! З мисливця - б?лкою,
з  ратая - м?рою жита, з бортника - медом чи вощиною, з боярина - ср?блом! ?
от ти, виходить, раб раб?в! Бо тв?й боярин, в?н ? раб бога, ? князя, а князь
раб  бога, а ти ?хн?й раб. Раб раб?в ? пес смердючий!  Пес смердючий, що сам
соб? ошийок  шука?! Ти  у Ки?в  збира?шся  ? дума?ш там п?днестись у  сво?му
рабств? до гридн?в?!! Як станеш  во?м, то вже ти не  раб?  Во?н, витязь свою
землю, свою хату ? р?дню  захища?, а вой княжий? Сьогодн? в?н  ?де  з князем
проти степовик?в, ?де завтра проти суперника княжого у сво?й земл?! ? грабу?
?динокровц?в  так само, як  ? клятих степовик?в! Т?льки раб  з наказу р?же ?
грабу?  однокровного  чолов?ка!  Геть в?д святого  м?сця ?з  сво?м  рабським
смородом! Геть ?з  ладаном  ? св?чами! Щоб тебе не обминули н? лихоманка, н?
трясовиця, н? громовиця, я? ломовиця!  Бодай п?д  тобою пали вс? тво?  кон?!
Нехай  здригнеться  твоя правиця! Нехай тоб? каменем  зависне тв?й  хрест на
ши?!!!
     Вона замовкла,  щоб перевести  дух, бо ?? душила  лють. ?  вона  хапала
в?дкритим ротом пов?тря. П?т рясно котився з ?? чола! Вона л?вицею шарпонула
за ком?р сорочки ? роздерла ?? до пояса. Оголилась ??  довга шия. А  навколо
ши?  обвилась  товста  с?ра  гадюка  ?  голову  вниз  опустила.  Розхитувала
невеличкою  трикутною  гол?вкою  м?ж  оголених  важких  грудей.   Чар?вниця,
виставивши наготу, рушила на них.
     ? зм?я за ?? кроками погойдувалась межи важких набряклих грудей.
     Чарод?йка розтулила вуста, щоб, певно,  ще якесь закляття проказати, як
малий  завищав,  як  за?ць  у пазурях рис?, ?  щосили пожбурнув намистину. ?
важка  кам'яна намистина вдарила у в?дкритого  рота чарод?йки. Хруснув б?лий
зуб, ? вона виплюнула його разом ?з кров'ю.
     Дядько п?дхопив  зброю, на другу руку - П?вника, що  був нап?вживий в?д
хвилювання, ? поб?г з галявини.
     Ступив  на  пота?мну мисливську  стежку, яко?,  певно,  ? чарод?йка  не
знала.
     Малий був  ледь живий  ? все цокот?в зубами. Тому П?вень вир?шив вранц?
п?ти до паламаря, щоб в?н молитвою в?дв?в чари в?д хлопця.
     Поклав хлопчика в  людськ?й на кожус? ? сам примостився поруч, щоб бути
напохват?, якщо яка  б?да  трапиться, ? щоб вранц? п?ти до  паламаря. Та так
заспався, що його збудив П?вник.
     В?н зразу ж, на одному диханн?, виклав дядьков?.
     - Я вже був у бабус?! Вона сказала мен?, що на мен? н?якого чарод?йства
нема?. Бо та намистина  заговорена  ще ?? д?дом. Як  в?н  на грек?в  ходив у
Царгород. Греки тод? ?х живим вогнем спалили. На ньому все шмаття згор?ло, а
намистина на мотуз? лишилась ц?ла! Он як!  Зна?ш, якби ми п?шли туди, я б ??
знайшов.
     - Цур тоб?? Пек тоб?! Збожевол?в! Та вона нас так заклене, що ми десь у
болот? втопнемо!
     П?вник замотав головою:
     - Над? мною вона сили не ма?! Я ?? вже не боюсь. Я ?й зуба вибив!
     На це  дядько н?чого не зм?г в?дпов?сти небожев?. Звичайно, вони б?льше
до того озерця не ходили.


     Хоча н?хто  з  родич?в за  П?внем, кр?м ловчих  зд?бностей, не визнавав
н?яких достойностей, ? вс?  вважали його  одр?заною скибкою,  майже  ?зго?м,
саме на нього поклали  вс? турботи про  збори П?вника в  далеку дорогу. Мати
П?вника в дорогу не опоряджала.
     В не?  було  ще семеро  старших,  а ще  одного  вона  чекала. А  роботи
пребагато.
     Та й час косити с?но п?дходить.
     ? боярин злостився, що в нього  за уроком  до стольного граду забирають
людей. Та  н? хлопам, н?  родин?,  тим пак княжому г?нцев?  не подав н?якого
виду.  Судомирович  був  не  простою  людиною. А з  давн?х християн. Та й до
всього був три роки  в Корсун? в  грецьких попин?в чи то як г?сть, чи  то як
учень, чи то як заложник.
     А перед дорогою ще  й сам  перев?рив, чи готов? до мандр?вки його люди.
Нав?ть  в?рному  ключнику не  пов?рив  на слово  -  скр?зь  сам  зазирнув. А
оглядати  було  що - ш?сть воз?в п?д важкими дубовими болонками. Здоровенний
в?з-короб повен доб?рного вуг?лля для княжих зброярень. Один в?з навантажили
начинням  - заступами,  теслами,  стругами, сокирами,  кошиками,  горщиками,
клепаними казанами. На ?нших возах короби з житом, ячменем для коней, в?всом
для кис?ля, короби  з  сочевицею ? бобами,  д?жка з борошном грубого помолу,
глеки  конопляно?   ол??,  в'язанки  вже  проростаючого  часнику,  барило  з
баранячим ло?м. Ступа дерев'янна та ручн? жорна з  б?лого зернистого каменю.
Були ще торби з л?карськими травами й барило питного меду.
     Управитель сл?дом за боярином б?гав ?  все списував  ще раз  на берест?
гострим бронзовим писалом.
     Дядько П?вень грамоти не знав, але в?н  ходив за  сво?м  господарем  та
його управителем ? робив соб? карби на чотирьох грушевих цурпалках.
     Малому  П?вень наказав стати неподал?к  ? добре все запам'ятовувати, де
що запаковано ? ск?льки чого.
     ...  П?сля ретельних  ? приск?пливих оглядин  закликав  П?вня  до  себе
боярин.
     П?вень  зняв  шапку  за дверима  ? запхав за пояс, щоб не зн?мати шапку
перед боярином у св?тлиц?.
     ? ступив до св?тлиц? простоволосий.
     Боярин Судомирович це зрозум?в ? невдоволено насупив брови.
     В?н не  п?д?ймав очей  в?д списаних аркуш?в  берести ? говорив  повол?,
часто перепиняючись:
     - Ти, П?вню, поки що ?дина нап?вв?льна людина. ? тому будеш старший. Ти
в?дпов?датимеш   за  все.  ?   за   мо?х   коней,  ?   за  начиння,   ?   за
роб?тник?в-бранц?в. Якщо вправитесь з  уроком, буде  вдоволений  городник, ?
над м?ру не буде  в тебе втрати н? в конях, н?  в людях,  скину зразу з тебе
дв? гривни ср?бла. Бо якщо трапиться велика втрата, мен? ще дв? гривни будеш
винен.
     Дядьков? зайшлося серце - вовчу пастку ставить йому боярин Судомирович,
? отак без страху й сорому серед б?лого дня заганя? туди християнина. П?вень
мовчав.
     - Можеш в?дмовитись. Тод? старшим по?де ключник. А ти лишишся в мене на
косовиц? в?дробляти сво? гривни. Та будеш ще собак вчити.
     Лють вибухла напругою в скронях П?внев?.
     ? раптом спалахнуло в його голов? - чар?вницю малий вжучив намистиною з
переляку, тобто дав ?й здач?, коли вона його перелякала. "Треба згодитись! А
коли  й  щось  трапиться,  то  в?н  втече  - у  Ки?в?  не  вловлять! Там  же
тьма-тьмуща  людей. Ой, зламаю  твою пастку, боярине!"  - засм?явся подумки,
просто розреготався П?вень.
     Серед  боярського  двору  п?вколом, налазячи один на другий,  поставили
к?нськ? упряж?.
     Перед  самою  дорогою  боярський  ключник   прин?с  дядьков?  здорового
червоного  п?вня у кл?тц?. Це був найб?льш задерикуватий п?вень.  Бився ?  з
птахами, ? з собаками, ? з худобою повсякчас, а сп?вав тихо ? хрипко.
     Але  в  подорож?  ?м  ?  такого  крикуна  вистачить,  щоб  не  проспали
мандр?вц?.
     А сам  дядько  П?вень взяв у дорогу  великого кудлатого, полово?  маст?
собаку на ?м'я Реп'ях. Його н?хто не жалував  на конюшн? - бо  ?  видом  був
незугарний  - одне  вухо висить,  друге  стирчить,  хв?ст кудлатий, бубликом
завернутий.  Реп'яха  не  брали  на  полювання, а  лишали охороняти боярську
садибу.
     Але дядько П?вень так захопився цим незугарним здоровим псом ? принадив
його до  себе,  що за якийсь час вже н?хто  не м?г ним,  кр?м дядька  П?вня,
керувати.
     Зараз дядько  П?вень  надяг  собац?  широку обручку  з гострими  шипами
назовн? - захист ? проти чужих пс?в, ? проти татей ? вовк?в.
     Надяг обручку ? сказав собац?:
     - П?демо до Ки?ва.
     ? вже пес в?д нього н?куди не в?дступав.
     Т?, хто  був п?ший ? мав  у дороз? сид?ти на  боярськ?м  воз?, в садиб?
стояли б?ля воз?в.
     А дядько П?вень та  ще один  старий  холоп  боярина  на ?м'я Талець, та
другий холоп, молодший  за Тальця,  а на ?м'я  Будий, були верхи. Дядько мав
найкращого  коня.  Вони  були при  повн?й збро?. Талець  ?  Будий з  довгими
рогатинами,  луками  ? великими  ножами при  пояс?.  ?  до того ж,  кожен ?з
подорожн?х мав свою сокиру.
     Найкраще упоряджений був дядько П?вень. Рогатина, сокира,  лук, стр?ли,
ще  й за  поясом стирчав грушевий держак обушка,  а добрий  мисливський н?ж,
придатний для всяко? роботи, погойдувався на пояс?.
     Нарешт? настав час рушати.
     Паламар, що був зам?сть попа, вийшов ?з р?зьбленим дерев'яним хрестом ?
благословив ус?х в?дбуваючих.
     Тод? дядько П?вень дзв?нко ? сильно хльоснув батогом.
     Рипнули колеса воз?в.
     ? валка почала виповзати ?з боярсько? садиби.
     Тупот?ли копита на суглинистому шляху.
     Боярська челядь, холопи ? дворов? люди - вс? проводили роб?тник?в.
     Найдовше за валкою йшли ж?нки полонених Ляха та Н?мця.
     Управитель не радив боярину Судомировичу надсилати бранц?в на роботу до
Ки?ва.
     - Х?ба  ти сам добре  не зна?ш, що Лях ? Н?мець  найг?рш? мо? холопи? А
хл?б жеруть добре! Нехай ?дуть ? роблять урок великому князю. А щоб вони там
не байдикували, оцей молодик п?клуватиметься. Чи ти вважа?ш, що я  найкращих
д?лател?в маю надсилати великому князю, а тут нехай усе занепада??!
     Та  ключник-управитель мав  одну п?льгу серед ус?х  ?нших  челядник?в -
часом говорити хазя?ну щиру правду.
     - Я боюся, що вони втечуть.
     - Якщо десь вони загубляться в  нетях,  тод? в мене  в  с?тях лиша?ться
П?вень. А його я не в?ддам  ? за к?лькох холоп?в. Ти зна?ш, що  в?н  зо мною
угоду скр?пив? Тепер в?н за ними  стежитиме, щоб не втекли. А  як  втечуть -
ж?нки ?хн?  ?з синами-перв?стками в мене  в рабств? лишаються! П?дростуть  -
будуть мен? робичами.
     Коли валка  воз?в  ? вершник?в ? к?лькох пов?дних коней прийшла до меж?
боярсько? земл?, вс? проводжаюч? спинились.
     ? дал? вже н?хто не йшов.
     Коли  вони посувались  дорогою п?щаною  на узвишш?,  то  с?льськ?  люди
т?льки де-де  роз?гнулись  в?д сво?? прац?,  приклали руки до очей ? провели
поглядом ту валку, що плуганилась звивистою дорогою.
     Вони вже минали село, огороджене валом ? гостроверхим тином, ? звертали
праворуч,  щоб  заглибитись  у  л?с, як  в?д  кузн? до  шляху виб?гла донька
коваля. П?дступила ? подала П?внику намистину, ту сам?с?ньку, якою в?н вибив
зуба чар?вниц!
     Мандр?вц?  повернулись  до  малих,  подивились,  але н?хто з  них ?  не
стишував ходи.
     Валка йшла ? йшла вперед.
     Дядько П?вень зв?вся в стременах, озирнувся на малого, ледь усм?хнувся,
та в?двернувся, ? б?льше не обертався.
     Реп'ях, витягши шию, нюхтив - чим пахне в?д доньки коваля.
     - В?зьми. Це тв?й обер?г!
     - А зв?дки в тебе?
     - Бо чарод?йка наша родичка. Вона закляла  на твого дядька  ?  на тебе,
щоб ви н?коли не вернулись сюди... Намистину я знайшла в пота?мному л?с?.
     -  То ти  з нею ходиш  туди? - Бовкнув П?вник,  хоча  добре знав  - про
чарод?йство ? чарод?йськ? м?сця не  говорять ? не питають. Бо за це чарод??,
волхви ? ворожбити можуть наслати порчу.
     - ? я, ? м?й батько! Т?льки ти не кажи дядьков?! А чаклунка моя т?тка.
     - Ти не зрадила ???
     - Чому?
     - Ну,  бо  ти  в?ддала  мен? намистину... Вона ж чарод?йка  -  зна? все
пота?мне ? тебе покара?!
     - Дурне! Вона сильна, як ? вс? чарод??, проти чужих. А м?й батько добре
на  ворожб? зна?ться. Його сила мене захистить. ? я  вже в соб? починаю силу
в?дчувати. Вона сво? зна?, а я сво? знаю. ? вона цього не зна?! Он як! А про
це вже н? вона, н? батько не знають.
     Намистина  лежала  в  д?вчинки на долон?,  насилена на  тонкий шк?ряний
пасочок.
     П?вник узяв ? одяг на шию. ? намистина зразу ж лягла теплою ваговит?стю
поруч  ?з нат?льним  бронзовим  хрестом  ? олов'яним  зм??виком, що боронить
людину в?д усяко? недуги.
     - А що сильн?ше - хрест, зм??вик чи намистина?
     -  Думаю,  що  намистина  найсильн?ша!  -  В?дказала  д?вчинка.  Бо  н?
оберегом,  н?  хрестом   ти  не  вибив  ?й  зуба.  ?  до  всього,  намистина
ц?ла-ц?л?с?нька лишилась.
     Вони стояли один навпроти одного ? мовчали.
     А валка невпинно сунулася шляхом ? все в?ддалялася в?д села.
     ? пес загарчав занепоко?но, н?би прикликаючи П?вника наздоганяти валку.
     Тод? П?вник,  н?би намагаючись запам'ятати д?вчинку уважно,  оглянув ??
усю в?д голови до н?г.
     - А що тоб? привезти з Ки?ва?
     - Ну, ти н?чого з Ки?ва мен? не привезеш, бо  ти не повернешся сюди. Бо
т?тка таке проти вас закляла ? наворожила, що аж страшно, ? головне - щоб ви
додому н?коли не повернулись.
     - А я не боюся тво?? т?тки! Що тоб? привезти?
     Д?вчинка подивилась на нього згори вниз ? мовчки усм?хнулась.
     -  Я тоб?  об?цяю  таке, таке щось гарне...  Нав?ть сам не  знаю... Але
таке, таке!
     ? зразу схопився з м?сця ? чимдуж поб?г за валкою. Реп'ях поруч.
     Д?вчинка прокричала йому всл?д:


     Пружиниста  дорога,  що йшла  торфовищем,  ск?нчилась,  ?  велика валка
виповзла до л?су.
     Дорога звузилась ? зазм??лась межи височенними стовбурами.
     Сонце п?дн?малось вгору ? там  блакиттю набиралось небо, а  тут ще була
сут?нь.
     Кон? бадьоро товкли л?сову  дорогу, але п?сок  поглинав  туп?т копит. А
колеса скрип?ли, пищали, сп?вали кожне сво?м голосом ? на свою силу.
     Отако  в сут?н?  зелен?й межи товстенними  стовбурами йшли  ц?л?с?нький
день до самого вечора.
     Зупинились на в?дпочинок неподал?к в?д дороги на велик?й галявин?.
     Дядько розпорядився, щоб вози колом розташувати - оборона з ус?х бок?в.
     Коней розпрягли ? поставили посеред табора.
     Старий Талець невдоволено зауважив П?внев?.
     - Нехай би кон? попаслися. Трави тут добр?. То ? ячм?нь би заощадили. У
Ки?в? буде важка праця, чим годуватимеш? Де ячменя в?зьмеш?
     Тут дядько П?вень  поклав правицю за спину,  на  сокиру,  а  л?ву  ногу
виставив  уперед  ? заговорив  тим  голосом,  якого малий н?коли не чув. Так
говорила прапрабаба, коли щось ?й було ненависне.
     П?вень говорив тихо ? дивився Тальцю в оч? нев?дривне.
     -  Коней не пущу на  пашу  -  тат?  можуть звести. ?, кр?м того,  Лях ?
Н?мець, вони не того т?ста, що ти, в?рний боярський раб. Вони полоненники. ?
вони спокусяться втечею. А я не хочу, щоб вони т?кали на мо?х конях.
     - Кон?,  вони поки що боярськ?... Чи ти ?х у нього купив?.. -  Говорив,
глузливо всм?хаючись, п?дстаркуватий боярський холоп.
     -  Ти помовч, поводирю! Я з боярином уклав угоду, що в?дпов?даю  за все
на  будов?  ?  в  дороз?.  Але  боярин  не  сказав  мен?  й  слова,  що мен?
забороня?ться когось ?з вас покал?чити за  непослух. Це  я на власний розсуд
робитиму... - ? в?н повернувся до полоненик?в ? наказав: - Принес?ть води та
розбийте отой дубовий  пень на  паливо. ?  розпал?ть багаття.  А ти,  Будий,
звари кашу. Мусиш краще за нас все це вм?ти - адже в тебе батько ск?льки вже
рок?в боярам куховарить.
     Пот?м  дядько вийшов за вози, ? П?вник за ним. Дядько оглянув ус? вози,
зазирнув п?д колеса, перев?рив ос? й дишла.
     Поступово П?вень заспоко?вся ? зайшов назад межи вози.
     П?д  начищеним  лискучим  казаном  грало веселе полум'я,  а над казаном
схилився патлатий Будий ? щось копирсав кописткою у паруюч?м варев?.
     Вечеряли вже при з?рках.
     На н?ч дядько розпод?лив три варти. Соб?  призначив другу. Визначив, де
кому спати.
     Старш? холопи почали ремствувати - х?ба не однаково, де кому лягати? Де
хто вмостився, там ? спить!
     - Тат? бродять  по  л?сах! Княж? дружини  пос?кли  полки ворож?, а мал?
згра? розпорошились по л?сах та пущах. Наша валка - золота здобич для татей.
     П?вник  взяв  кл?тку ? покликав  Реп'яха, щоб вмоститися б?ля тахнучого
багаття.
     Але дядько в?дтяг небожа в зат?нок воза.
     - Отут спи!  -  Кинув попону з?  свого  коня.  -  Б?ля  вогнища, нав?ть
невеличкого, ти добра ц?ль для лучника. В?н тебе бачить, а ти його - н?!
     Малий прокинувся не в?д  того, що п?вень Червень кричав, а в?д того, що
дядько П?вень заворушився, в?дчуваючи настання сво?? черги.
     Дядько поклав спати на  сво?му з?гр?тому м?сц?  першого стража  Буда, а
сам  п?шов  по малому  табору  межи возами.  Робив крок  ? надовго завмирав,
уважно прислухався. А разом ?з ним прислухався ? його неб?ж.
     Хропли час в?д часу кон?, подзвонювали вуздечками.
     З л?су час в?д часу пливли  сумн? крики др?млюги, та на тому боц? ручая
пугав пугач, ? к?лька раз?в пробрехала лисиця.
     А дал? знов тиша.
     Дядько  П?вень  п?дкинув  жменю дубових  ск?пок у  затахле  багаття,  ?
червон? зблиски осв?тили таб?р. Вс? спали.
     Нав?ть кон? стояли заклякл?, ? лише часом ледь-ледь отрушували шк?рою.
     Малий перекинувся гол?черва, ?  йому  аж дух захопило в?д яскравост? та
незл?ченност? з?рок.
     В?н довго  вдивлявся в них, ? йому здалось, що одн?  були зелен?, друг?
б?л?,  трет?  блакитн?, а ще були наче й рожев?. Одн?  св?тили яскраво, ?нш?
час в?д  часу наче блимали.  ? в?д  ?х  далекого-предалекого мигот?ння ? в?д
шепоту дядьково? молитви, бо в?н молився, щоб не хот?лося спати, малого наче
заколисало, ? в?н заснув.
     Б?льше до самого ранку П?вник не прокидався...
     ...По  сн?данню  та  год?вл?  коней рушили  дал?  по  звивист?й л?сов?й
дороз?, яку заливали часом холодн?, пронизлив? хвил? туману.
     ? знов рип?ли-сп?вали колеса, кожне на св?й голос.
     Сьогодн?  вже  холопи не крокували  поруч  воз?в, а  попримощувались на
возах ? куняли. Лише Н?мець ? Лях не куняли, а сторожко придивлялись до вс?х
зворот?в дороги.
     Дядько взяв малого поперед себе на коня.
     -  Бачиш, як зирять? Запам'ятовують. Не забувають  про волю,  бач! Хоча
вже й д?тей тут наплодили.
     А сам  подумав:  "П?сля  княжого уроку  можете т?кати.  Та  ?  я вже не
повернуся до цього павука, що на людей с?т? плете!"
     Реп'ях трюхав поруч коня, бувало, виб?гав уперед, нюхтив пов?тря.
     П?вень  Червень  упродовж всього дня походжав по болонках  ? щось там у
кор? наче видзьобував.
     П?д  веч?р  вибрали  гарне  м?сце  для  ноч?вл?  - високий  пагорб  над
заболоченим лугом.
     Сонце лише котилося за далекий чорний л?с, як зварили кулешу.
     ?  друга н?ч минула  спок?йно,  хоча П?вень весь час був  напоготов?, ?
вартових зм?няв дв?ч?.
     Трет?й  день вони посувались кр?зь темну  похмуру пущу. Лише раз?в  три
кр?зь прориви в деревах на людей ? коней впали згори золот? сонячн? промен?.
     Четвертого дня дорога вийшла у св?тлий сосновий л?с.
     Талець попередив дядька - дал? будуть болота.
     Тому задовго до вечора зупинились.
     ? почали все ретельно, в котрий уже раз, усе перев?ряти.
     ? якось трапилось  так,  що п?вень  Червень  опинився  далеко в?д сво??
кл?тки. В?н розгр?бався п?д кущем шипшини  ? призивно кокот?в, закликаючи до
трапези сво?х не?снуючих  ж?нок. Реп'ях  був  при  п?внев?.  Реп'яха  н?хто,
звичайно, не вчив сторожувати курей, але в?н був поряд ?з п?внем.
     ?  тут раптом з-за високих  дерев вилет?в здоровенний  яструб ? каменем
упав на п?вня.
     Хлопчик з несамовитим  криком  кинувся через ручай  на  пагорб  ? встиг
схопити яструба за крило ?  за горло.  А  в друге  крило вчепився Реп'ях.  А
яструб одною лапою вп'явся в спину п?вня Червеня, а другою в чубок Реп'яха.
     Дядько миттю  п?досп?в на допомогу - дуже злякався, що  яструб  вдарить
малого в оч?.
     П?вень, зв?льнившись в?д нищ?вних пазур?в яструба,  кинувся до людських
н?г, як до над?йного захисту й притулку.
     Реп'ях в?д?йшов осторонь ? заходився ретельно зализувати чубок.
     А  П?вень,  не дарма ж в?н такий хист мав до лов?в, в одну мить сплутав
яструбу його жовт? пазурист? лапи ? заходився прошивати махов? пера.
     Яструба посадовили в кл?тку.
     А побитого  ? переляканого Червеня хлопчик взяв на руки. Птах  сид?в на
руках принишкло, лише час в?д часу вивертав голову ? дивився в небо.
     У кл?тц? шален?в яструб.


     Через  болото  йшли  обережно, неквапно.  Весь час  тримали  напоготов?
жердини ? линви.
     ? дядько,  ? Будий сп?шились. Т?льки старий  Талець ?хав верхи,  бо п?д
ним був к?нь, який дв?ч?  пройшов цю дорогу. Адже  в?домо,  що  те,  чого не
запам'ята? людина, тварина враз охоплю?.
     Дорога, ск?льки вони йшли через болото, коливалась п?д ногами.  М?сцями
болотна руда  вода  заливала ?хн?й  шлях  ?  здавалось, що  ось  роз?йдеться
трясовина ? поглине усю ?хню валку.
     На  безкра?й болотн?й низовин? то буяли  очерети та купини осоки, то по
хирявих вербичках зм??лись цупк? бер?зки.
     Дорога на болот? петляла вужем. Але  вс? добре знали  - можна  йти лише
ц??ю крученою  дорогою. До всього, та  це й  головне - к?нь п?д Тальцем ?шов
спок?йно ? неквапно.
     Ось стало видно вже й  узвишшя  протилежного  берега. Малий добре бачив
велетенськ?  присадкуват? сосни, що розстелили сво? могутн? в?ття низько над
землею.
     ? раптом упряжка попереднього воза шарпонулась, задн? колеса опустились
?з шляху в трясовину.
     Дядько П?вень закричав передн?м Тальцев? ? Будому щоб вони вели вози до
берега не  гаючись.  ?ншим наказав витягати воза на шлях, що був укр?плений,
чи просто накладений мостками, плетеними ?з лоз.
     Люди похапались  за  дишло,  за  збрую коней, за  передн? колеса воза ?
тягли на гатку, аж ?м хребти тр?щали ? оч? рогом л?зли.
     Останн?м був в?з ?з начинням, ? б?ля нього П?вник. В?н тримав коней п?д
вузду ? не знав, що ж дал? робити.
     Люди тягли ? не могли зрушити воза з м?сця.
     ? тут  хлопчик побачив  -  йому  зв?дс?ль  було добре  видно - чому  це
сталося.  Завалений  на б?к  в?з тримала  м?цна, як  зал?зо,  жердина!  Вона
встромилась знизу межи спиц? правого заднього колеса.
     Люди метушились б?ля возу, п?дставляюча п?д передок сво? плеч? й слини.
П?д?ймуть трохи воза, а з  ним ?  гатку п?дн?мають. ? почала  потроху  гатка
розхитуватись, розповзатись.
     Тут  П?вник  зрозум?в, що досить людям  ще раз п?дтягти  воза,  а пот?м
в?дпустити, тод? все - к?нець!  Плетен? мостини розповзуться,  ? кон? й люди
посунуться в трясовину.
     В?н не став ан?  кричати, ан? пояснювати,  а схопив сокиру, що стирчала
м?ж паками, ? метнувся до задн?х колес воза рубати жердину.
     Якби малий почав кричати чи пояснювати,  може  б старш? на нього  й  не
звернули б уваги.
     Та  коли  в?н  став  цюкати  сокирою,  старш?  опинились  ?  вмить  все
зрозум?ли.
     - Тихо! - Загорлав дядько П?вень. - Тримайте так, а я зараз!!!
     В?н схопив свою нову сокиру, оголив лезо ? пол?з через передок воза.
     ?  зависаючи  правою ногою  в  трясовину,  заходився  с?кти  сокирою по
жердин?.
     Роб?тники напружились  ? щосили  тримали  воза, щоб в?н не  порушився з
гатки.
     Ось, нарешт?, жердина п?д сокирою тр?сла.  Люди  та кон? потягли, ? в?з
вил?з на гатку...
     З великою обережн?стю,  прислухаючись до  кожного кроку, дядько ? неб?ж
провели останн?й в?з через порушену гатку.
     Поки вони провели останн?й в?з ?з начинням, на узвишш? уже ставили вози
табором, випрягали коней, розкладали багаття.
     Дядько  аж почорн?в  од злост?,  що така  халепа сталася, що доведеться
затриматись на ноч?влю  отут -  б?ля  болота,  щоб завтра плести з верболозу
мостини ? лагодити ту чортову гатку.


     За болотами п?шли соснов? л?си.
     Тепер  ?шли   через  св?тлий  сосновий  л?с,  що  перебивався  великими
галявинами.
     К?лька  раз?в оддал?к  бачили гостроверх? тини  невеликих л?сових  с?л.
Стали ?м ? люди траплятися.
     Подорожники  ?  повозники  з  к?ньми та  поклажею,  п?шц? з  торбами  й
коробами. ? вс? посп?шали на п?вденний сх?д, до славного стольного града.
     Ось нарешт? ? вони д?стались до ?рпеня.
     ? тут пригода сталася,  т?льки вже  не  з ними. На в?дм?лину  наскочила
здоровенна лод?я-берлина. На н?й до  Ки?ва  везли брили рожевого  каменю.  З
цього каменю  робили  прясла  та веретена, ф?гурки  до гри в  тавле?,  р?зн?
невеличк?  обереги  для д?тей. Це П?вник знав,  але  щоб  отак?  брили цього
дорогого каменю вживати на будов??! Це було неймов?рно!
     П'ятеро гребц?в з берлини благали допомогти ?м - швидше стягти  лод?ю з
м?лини.
     Дядько П?вень, подумавши трохи, згодився. Т?льки спочатку перев?в через
бр?д на правий берег ус? вози, а тод? вже заходився рятувати човна.
     Волочити спробували з м?лини. Та гай-гай, н?чого не виходило, бо швидка
теч?я вже встигла намити навколо п?сок.
     Довелося чимало вантажу, м?ж ?ншим, ? камен?в, перенести на берег.
     Припрягати коней до берлини ? стягувати на глибоке.
     Берлина  важко  зарип?ла,  зашелест?ла дном, голосно затр?щала в основ?
щогли й поповзла по м?лин? на глибоке й темне плесо води.
     Берлину човняр? п?д?гнали до берега ? добре прив'язали до велетенського
дубового пенька.
     Та й вир?шили ночувати разом.
     Човняр? були  кияни, княж? люди. А плавали вони по ?рпеню та  по  ?нших
р?чках на Правобережж?. Торгували каменем-шифером, смолою,  воском та всяким
крамом ? деревом.
     З  Ки?ва  возили  на продаж, на  обм?н глини б?ло?  ки?всько?  горщики,
кухл?, св?тильники, склян? обручки, перстеньки, малесеньк? пляшечки, намисто
скляне.
     Торгували  в  селах,  п?д?ймаючись по ?рпеню та ?нших р?чках у  глибин?
земл? Древлянсько?.
     Зараз у ?хн?й берлин? було два великих  короби з хутром, глеки  з медом
тогор?чним, велик? балабушки пахучого воску.
     ?м пощастило, що вони застрягли  якраз на брод?,  коли дядько П?вень  з
ус?ма  холопами  переправлялися  через  р?чку. Тому  вони  й  були  щедр?  й
пригощали хм?льним медом боярських людей.
     П?внику  вони  подарували свистульку-коника  з  д?рочками на  боц?, щоб
вигравати на ньому, як на справжн?й соп?лц?.
     Дядько П?вень пив обережно, щоб н? в якому раз? не  сп'ян?ти. В?н добре
пам'ятав, що в?дпов?да? за всю валку, за вс?х ? холоп?в, ? коней.
     Один весляр зв?дк?лясь  витяг бубон, другий соп?лку, ? п?шло гульбище з
музикою, танцями. ? навприсядки, ? з прискоком, ? вихилясом.
     П?внику так сподобалось, що в?н схопив свого дарованого коника ? взявся
п?д?гравати веслярам. ? н?чого - виходило. Встигав за старшими, не  збивався
ан? з мелод??, ан? з ритму.
     П?вень  бачив,  як  дядьков?  аж  руки-ноги  пос?пуються,  так в?н хоче
танцювати,  та дядько  стримався. В?н  т?льки з  якоюсь натягнутою  усм?шкою
споглядав веселощ?.
     Поклалися спати далеко за п?вн?ч, а збудив малого дядько зовс?м рано.
     - ?ди - полюй! Треба твого яструба добре годувати...
     Поки люди  по?ли  та попорали коней,  поступово приходячи  до тями  в?д
учорашнього хмелю, хлопчик куницею прослизнув межи кущами ? з одного  помаху
пращ? поклав п?д берегом куличка.
     Крижан? роси  жалили ноги,  а гостра осока рвала штани, коли в?н  лугом
б?г до табору.
     Ось-ось випливе сонце, бо небо вже зрожевилось. А над ?рпенем, над його
зарослими берегами, над болотами й лугами варився, клубочився, лягав важкими
пасмами туман.
     П?вник  запхав  кулика  до кл?тки  жовтоокому  птаху, а  сам  заходився
сьорбати вже холодну в?всяну кашу.
     Сн?данок зак?нчили.
     Кон? запряжен?. Будий, Талець ? дядько верхи, останн? холопи на возах.
     Весляр?  стали  до берлини-лод??.  Розут?  вс?, ?з закасаними  холошами
ногавиць.
     Посунули, попхали судно на глибоке.
     Спочатку повол?, дал?  швидше.  Весляр?,  п?дстрибуючи, перевалились  у
берлину, с?ли на лавки-бес?дки, потягли до себе весла.
     ? п?шла-п?шла, понеслася лод?я по швидк?й вод?.
     ? ось  ще  мить, ?  темна берлина наче  розчинилась у  пасмах  рожевого
туману.
     Дядько П?вень  зв?в св?й могутн?й тулуб над конем,  ставши в стременах,
лунко вистр?лив нага?м. ? коняки зрушили рипуч? вози.
     Рип?ли  колеса, дишла,  драбини воз?в, порипуючи  та потр?скуючи  вс?ма
сво?ми частинами.
     Покотилися  вози  до  на?жджено? дороги, що вивела  вже  ?х до  прямого
широкого шляху на Ки?в.
     А по  тому шляху все  йшли  та йшли люди, скакали верх?вц?, плуганилися
валки воз?в ? брели турми худоби.
     ?хню валку випереджало чи к?лька вершник?в, чи к?лька воз?в з поклажею.
     Тепер дорога  йшла  по горбах ?  спускалась в долину. ? чим довше  вони
просувались ц??ю дорогою, тим вищ? ставали горби ? глибш? долини.
     Ус?  позлазили  з воз?в, а вершники сп?шилися  - вс? були насторожен? -
щоб при спусков? не перекинулись, не покотились вози.
     А  як  нагору  дерлися, то  доводилось  людям п?дштовхувати  вози,  щоб
допомогти коням.
     Ще одна н?ч була на шляху до Ки?ва.
     Спинились осторонь  шляху п?д глинистою горою на розлогому белебен?. Як
завжди, стали вози колом...
     Малий прокинувся в?д гострого почуття небезпеки. Ясний м?сяць усе добре
? без  вогню багаття осв?тлював. Дядько П?вень  сто?ть,  наставлена вперед ?
вгору  блискуча  рогатина.  А над возом  височить к?нська голова  ?  над нею
вершник. Вершник свого списа трима?  вгору клюгом. ? на шишаку  шолома, ? на
спин?  ?скриться блакитне  сяйво  м?сяця.  Малий  викотився  з-п?д  лах?в  ?
наштовхнувся на  Реп'яха,  що напружився ? нюхтив, чим пахне в?д незнайомого
н?чного гостя.
     Малий обережно, наче ласочка, проповз п?д возами, щоб подивитись - а чи
нема? там ?ще ?нших вершник?в.
     Н?, т?льки цей один.
     Особливо увагу малого  привернув к?нь вершника. Весь у  п?н?, у  мокрих
смугах.  П?на спадала на землю  шматами  з вудил,  з  грудей, з паху. Круп ?
стегна були  мокр?, наче дощем  вимит?. Дядько ?  вершник  певно  вже  давно
перемовлялись. Зрештою, вони д?йшли згоди, ? П?вень сказав.
     -  Зл?зь ?з коня  ? в?д?йди дал? в?д воз?в.  ? списа подай. Я тоб? його
зразу поверну.
     Вершник невдоволено хекнув, але списа обернув ? подав дядьков? ратищем.
     Вершник  скочив  на  землю,  але  так  захитався,  що  ледь  встояв  на
розкарячених ногах.
     Зросту  був  високого,  при  стегн?  погойдувався важкий  меч,  як  в?н
в?дступав в?д свого зап?неного коня.
     Дядько ж потяг один в?з  за дишло ? створилась  якраз така  щ?лина, щоб
через не? коня провести. Дядько покликав.
     - Веди, П?внику, коня сюди. ? швидше!
     ? зразу ж  з-за воза з'явились П?вник ? Реп'ях. Малий прихопив коня  за
мокру вуздечку, а к?нь не пручався, а пок?рно п?шов за малим межи вози.
     А дядько П?вень тим часом уже розпутував ? с?длав свою кобилку.
     -  Що  ти  мен? п?дсунув?!!  - Обурився вояк,  коли малий  п?дв?в  йому
ос?длану кобилку.
     - Вона найсильн?ша ? найвитривал?ша серед ус?х коней! Якби не була така
потворна, то боярин би лишив ?? соб?. Не  пожалку?ш! Ще  згада?ш мене добрим
словом.  А с?дло  тво? на не?  зараз не час п?дганяти. Сам кажеш -  нагальна
справа...
     - Та я тебе! - Засичав вершник, п?дбиваючи кобилку просто до воза.
     Та не дарма дядько П?вень прославився, що в чотирнадцять рок?в в?д роду
запоров рогатиною ведмедицю при двох ведмежатах.
     В?н п?дбив спис вершника знизу ? вб?к, а пот?м пригнув збоку ? вниз.
     Може,  ?  погнув би  вояк,  врешт?  решт,  дядька  П?вня,  але  хлопець
висмикнув ?з сагайдака стр?лу ?, мов дарду, метнув, у вершника.
     Стр?ла вдарила вояка у п?дбор?ддя.
     На мить вояк ослабив руку ? дядько щосили вдарив по ратищу рогатиною. ?
лезом-наконечником розколов його, ратище, повздовж.
     Та й  дядько його не  зм?г  би д?стати  рогатиною,  бо  вояк вм?ло здав
кобилу назад.
     - Ну, холопе! Ти мене ще згада?ш!
     - Я не холоп!  Я боржник! Якщо я в?ддам борг боярину, тод? й ти в?ддаси
мен? борг. А зараз пр?ч зв?дс?ля! Бо п?дн?му холоп?в!
     Та боярських  людей не довелось будити. Вони вс? попрокидались. Будий ?
Талець нап'яли луки, ?нш? похапались за рогатища та сокири.
     Вершник розвернув кобилу ? мовчки помчав у темряву.
     ? усл?д йому,  н?би  отямившись ?  вибачаючись  за затримку,  прокричав
Червень, та так чисто й голосно, як н?коли ран?ше.
     Вони удвох ?з  малим,  П?вень  ?  неб?ж,  довго  порпалися  б?ля  коня.
Витирали,  розминали м'язи, знов витирали, геть  стомились,  поки  хоч трохи
обходили тварину.
     До св?танку ?м лишалось спати не б?льше  години, ? все ж, уже засинаючи
в дядька п?д важким плащем, малий спитав:
     - Хто в?н?
     - Якщо не бреше, то  княжий гонець. Прийде  час, взна?мо, чи  не здурив
в?н нас. Та хоч ? здурив - який к?нь, сам бачиш, та й с?дло коштовне... А ти
в нас заговорений... Не дарма прабаба вс? заговори над тобою проказувала. Бо
ти був такий кволий, як народився. Тому ото, що ти заговорений, ти й поц?лив
його в щелепу...


     По лазоревому небосхилу в?терець гнав крутобок? б?л? хмари. ? на збитий
широкий  шлях  хмари  кидали  м'яку  т?нь,  а  в?терець  злегка  охолоджував
розпаш?л? обличчя.
     Старий Талець сказав.
     - Ось ? прямий шлях до Ки?ва. Просто до Ки?ва.
     Чужий к?нь ?шов сумирно на повод?, лише намагався в?дбитись хвостом в?д
ро?в мушви, що зависала хмарами над шляхом.
     А  назустр?ч  роб?тникам посувались  перехож?  з  кошиками, коробами та
м?хами  на  плечах,  плуганилися  убог?  коли  з?  смердами,  часом  вихором
прол?тали вершники в чистому одяз? при блискуч?й збро?.
     ? от горби тут б?ля Ки?ва перетворились на справжн? гори ? на них де-де
височ?ли  могутн?  престарезн?  дуби.  Коли  гори  розступалися,  в  долинах
видн?лися блакитн? дзеркальця ставк?в та озерець.
     ?  дор?жок,  стежок,  стежин,  на?жджених  кол?й  з  ус?х  бок?в  тепер
сходилося до головного шляху.
     А людей! Людей скр?зь ? усюди було повно!
     З одного озерця  ось тягло  к?лька  чолов?к  с?тку  -  то княж?  холопи
старались для княжого столу.
     Оно купками б?дн?, об?дран? ж?нки та д?ти тягли ?з л?су в'язанки хмизу.
     На широк?й зелен?й левад? ц?лий косяк червоно? маст? кобил  з лошатами.
А сторожувало ?х к?лька верхових пастух?в при повн?м  вояцьк?м обладунку. Та
ще й здоровенн?, б?льш? за вовка собаки були при пастухах.
     -  Княж? матки при пастухах!  - Пояснив бувалий Талець. - У нього таких
косяк?в з  молодняком нав?ть ?  н?хто  не зна?  ск?льки.  При б?д? й холоп?в
зможе на коней посадовити, не те, що свою дружину...
     ?х  наздогнали ? випередили  три вози  ? так в?д них пахло медом, що не
треба було гадати.  Та  на запитання Тальця, чи не цього року вже мед взяли,
холоп посм?явся.
     -  Та н?! Зарано! А  це в?ск  веземо - бо люди  заборгували того року ?
тепер треба розплачуватись.
     ? ось вони ви?хали  на  високу  глинисту гору, ? перед ними  в?дкрились
безмежн? виднокруги.  А там попереду, ген-ген у прозор?й далин? на блакитних
горах, на горбах зм??лися б?л?  пасма - ст?ни-заборола граду з гостроверхими
вежами, наче во?ни на чатах. А над ст?нами-заборолами зводились р?зн? висок?
буд?вл? всередин? м?ста-града.
     Малий поводив очима в?д одного  краю до  другого  краю м?ста. ? не йняв
в?ри, що  таке  може бути. Адже тин-паркан, що оточував  ?хн?  село,  був не
б?льший, н?ж в?дстань м?ж двома бойовими вежами у ки?вських ст?нах.
     А Талець тим часом пояснив П?внев?:
     - Якщо  просто  ?хати, то на  Либед? треба за перев?з платити.  А  якщо
бродом через Либ?дь, то треба добрий гак робити.
     Дядько П?вень  розв'язав великий капшук  ? витяг м'як?  грош?  - зимов?
с?р? хутра б?лок. Талець здвигнув плечима: мовляв,  тоб? доручив  боярин ус?
клопоти - ти ? турбуйся.
     Вони неквапно спустилися до Либед?.
     ? вгору  проти  теч??, ?  вниз  по Либед?  пропливали лод??,  вантажен?
паками, барилами, коробами та м?хами шк?ряними просмоленими.
     Вони йшли  на веслах, з?  спущеними в?трилами ? складеними  щоглами. Бо
саме тут було напнуто через р?чку линву для перевозу.
     Закликали  перев?зника з  того берега, ?  в?н  разом ?з  сво?ю  дебелою
чорноокою  донькою  перегнав  два  здоровенних  човни, з'?днаних  дерев'яним
щитом. Вози затягли на перев?з, а коней уплав через р?ку пустили.
     Т?льки коли  гнали коней, дочка перев?зника скрикнула  раптом: "Ой!"  ?
зразу ж себе вдарила по губах, та полохливо озирнулась на батька. Але батько
був заклопотаний саме тим, що п?дкладав п?д колеса дерев'ян? колодки.
     Д?вчина-перев?зниця прис?ла  навкарачки б?ля малого,  щоб  батьков?  не
було видно.
     - Хлопчику! Де ви цього рудого коня купили?
     - То наший к?нь,.. - не дуже впевнено збрехав П?вник.
     - Не  бреши, малий  ловець, - вона подивилась на яструба,  що зирив  ?з
кл?тки жовтим холодним оком. - На кон? княже знамено - тризуб!
     Малому стало соромно ? в?н в?дхилився наб?к ? проказав:
     - Цього коня  сьогодн? вноч?  зам?няв на  боярську кобилу один  вусатий
чолов?к. ? лихий!..
     - Х?ба той вусатий злий?
     - Бо в?н хот?в дядька погнути! Якби не я, в?н би погнув дядька...
     - А ти що?!
     - А я його поц?лив у лице...
     - Та як ти посм?в?! - Скинулась д?вка. - Ти зна?ш, цуценя, що це самого
князя гонець?! То в?н був страшно змучений ? тому не стер вас на порох!..
     - Не здола?, бо я заговорений! - Похвалився П?вник.
     -  Ой,  стереж?ться, ой,  начувайтеся, обшарпан?  деревляни! - Злостиво
проказала кр?зь зуби. Та й п?шла до батька, що вже вдруге кликав ??.
     Коли запрягали коней на тому берез?, П?вник усе виклав дядьков? П?вню.
     Той спохмурн?в ? спитав:
     - А вона н?чого б?льше не говорила?
     - Жодного слова.
     Дядько став ще  б?льше насуплений ?  наказав пильно доглядати г?нцевого
коня.
     -  Та ти сам  ведеш коня?! Як же це я доглядатиму, дозиратиму,  коли ти
ось?!
     - Не годиться мен? все головою крутити, роздивлятись на вс? боки. Зразу
пом?тять, а як дитина непосидюща - н?хто не зверне уваги...
     По  схилах сугорб?в, що  поросли тут  яблунями чи  грушами, розкидались
купками невелик? садиби з ?стобками, коморами, кур?нями.
     Ще один високий пагорб  подолали ? вже тепер на його шпил? затримались.
П?д ними виросла  незл?чена к?льк?сть будов:  ?  величезн? рублен? та мазан?
хати, ? двоповерхов? зруби з опасанням, обнесен? тинами та парканами, а дал?
вже  за  цими  буд?влями  зводились дерев'янн?  мазан?  б?лою  глиною  зруби
городень. В одному  м?сц?  за гострими  верхами дубових  паль височ?ли  гори
болонк?в  тесаних ? стовбур?в ще необчухраних, купи  б?лого каменю, червоно?
глини. У к?лькох м?сцях стрим?ли наче щогли товстенн? з перекладиною нагор?,
а там п?дв?шен? кол?щата. Через кол?щата перекинут? товстенн? линви,  ? тими
линвами  гурти роб?тник?в п?дтягали  вгору ? перекладали  найтовст?ш? дубов?
стовбури.
     По  вс?х пагорбах навколо м?ста лет?ла луна в?д  удар?в сокир,  цюкання
тесел, удар?в молот?в, рип?ння кол?щат на колодах, крик?в людей.
     П?вников? аж голова обертом п?шла в?д такого камеш?ння та ?валту на ц?й
будов? укр?плень.
     Реп'ях  теж збентежився вс??ю сво?ю собачою  натурою, ? тому тулився до
воза ? хвоста припустив.
     ?  ось уже валка на узвишш?. Тут якраз  роб?тники  сокирами-потесами та
теслами на ш?сть граней обчухрували дубов? болонки.
     Дядько П?вень, обсмикнувши одяг, скочив  на землю.  Малому було ц?каво,
що  говоритиме  з  людьми  його  дядько,  та  наказ  пильнувати  коня  треба
виконувати.
     А на рудого коня д?йсно звернули увагу  т?  роб?тники,  що  розколювали
клинами коротк?, на зр?ст людини, болонки.
     Люди  ж  робоч?  направили дядька до середини м?ста,  туди,  де  мешкав
городник.
     А в?н  мешкав  у  садиб?  п?д самим  валом. Садиба невелика, але  м?цно
поставлена. Парканом  обнесена гостроверхим,  ворота  з  кованими штабами. ?
хата в два поверхи, з гострим дахом високим.
     Дядько  застукав  до вор?т.  ? зразу  ж  рипнули двер?,  ?  на  галерею
виступив високий чолов?к. Оч? в нього глибоко запали п?д навислими бровами.
     -  Хто  такий? - Гостро  спитав високий  ? задер п?дбор?ддя  з коротким
стриженим волоссям.
     - Я П?вень.  Я в?д боярина Судомировича.  Прив?в його  холоп?в на княжу
роботу. Прив?з дерево, вуг?ль, смолу, живицю, в?ск.
     - Зайди на подв?р'я.
     А тод? спитав, спустившись з галере? крутими сходами:
     - Ск?льки вас холоп?в?
     - Холоп?в десять. Два полоненика. Ще я ?  м?й неб?ж,  - в?дпов?в дядько
П?вень ? чомусь схопив П?вника за руку ? випхав перед себе.
     Тим часом двер?  в п?дкл?т? на  перш?м поверс? розчинилися  ?  зв?дт?ля
визирнуло на дядька  П?вня ? на П?вника п'ять дитячих облич.  Ус? з великими
карими очима, геть б?ляв?, ? вс? п'ятеро - д?вчатка.
     Старша,  що вже до  отроковиц? наблизилась, глянула уважно  на дядькове
заплетене в  коси волосся, що звисало на груди, сказала щось молодшим, ? вс?
весело захихикали. Бородатий невдоволено насупився.
     - Чого так мало тв?й хазя?н, холопе, прислав людей?
     - Я поки що не його холоп. Я боржник на три роки. В?дроблю - ? в?льний.
     -  Слухай  мене  уважно,  -  суворо  мовив до  П?вня городник.  -У мене
списано, ск?льки роботи  мають зробити  тво? люди. Як  ск?нчите  -  зразу  ж
в?дпущу.
     - Господине, в?д боярина тоб? гостинц?. Куди накажеш скласти?
     - Заводь  коней у дв?р,  - вже лаг?дн?ше озвався городник  ?  обернувся
кудись у с?ни. - Ганно! Ходи в?дчини ворота.
     ? висока дебела чорноброва д?вка в?двела важк? стулки вор?т.
     Коли  дядько   переносив  борошно,  гречку,   сочевицю  та  барильце  з
конопляною ол??ю, городник стояв поруч ? все списав  у малесеньку книжечку з
берестяних листочк?в. А писав бронзовим писалом, видавлюючи риси на берест?.
     - Ще щось ма?ш?
     - Та то...  в?д мене...  гостинець... Ви  якщо... то  мене... с?рого...
вибачайте.
     Дядько витяг ?з рибальського начиння глек ?з медом. Городник  розв'язав
луб, в?дхилив покришку.
     - Ого! Травневий! Що хочеш в?д мене?
     - Щоб мене в?дпускали до церкви молитись...
     - Он як? Ну йди, йди, влаштовуйся. У покинут?й хат?. Там  за городнями,
праворуч в?д вор?т. Вона там одна, не схибиш. Ну, йди з Богом!
     ? знов ?м довелось про?хати п?д  склеп?нням брами, яка поки що не  мала
другого поверху ? не називалась Золотими воротами.
     Спинились    перед    довгим    присадистим     житлом    ?з     трьома
в?концями-заволоками, вкритим грубим прогнилим лемехом.
     В ?стобц?  було  вогко,  темно  ? стояв, вис?в  важкий  дух  в?д пр?ло?
соломи, перекислих онуч та сировиц?, смерд?ло мишиним духом.
     Дядько  П?вень  розпалив  ск?пку ? вставив ?? в  зал?зн? вилки держака.
Довго обдивлявся на вс? боки.
     - Ти ?  ти,  бер?ть  кошика  ?  виносьте см?ття. Ти,  Будий,  допоможеш
Тальцев?  п?ч в?дрихтувати. Останн? зо  мною п?шли -  вози зв?льнимо!..  Ну,
рушили!
     ? з його окрику закип?ла праця.
     П?д н?ч у вичищене ? п?дрихтоване  житло перенесли вс? лахи та начиння,
що привезли ?з собою.
     А вечеряли  вже поноч?  за новим столом,  збитим ?з  грубих  дерев'яних
дошок ? плах.
     Дядько  П?вень сид?в  на  покутному  м?сц?,  поруч  Талець ?  Будий.  А
навпроти себе посадовив Ляха ? Н?мця, щоб весь час ?х бачити. Малий же сид?в
б?ля дверей ? бачив лице тих, кого не бачив дядько.
     - Якщо  я не почую ? не побачу, то  ти все побачиш та почу?ш. Зрозум?в?
Затямив?
     Малий ночував у хат? разом з ус?ма, а дядько з Будим на воз? при конях.
     Коли  перед  св?танком засп?вав п?вень  Червень, знадвору почулося наче
гарчання  ?  скиглення  Реп'яха,  камеш?ння  та  ?ржання   коней.  П?вников?
привид?лось  кр?зь  сон наче, що  той во?н-гонець  знов  вимага?  в?д дядька
св?жого коня ? знов змагаються на списах.
     Та стомленого прибиранням сон  так  пов'язав м?цно, що в?н не зм?г  ан?
оч? розкл?пити, ан? рукою поворушити.
     Малий прокинувся,  бо дядько  П?вень торсав  його за плече. Вигляд  мав
дядько  дивний  - сорочка була на  ньому  без  рукав?в,  а п?д  обома  очима
розпливались синц?.
     - Води  принесеш.  П?длогу п?дметеш, посуд поми?ш,  ? головне, попора?ш
Строкату. Щоб як лялечка мен? була! Чув?
     Строката,  перелякана  ?  забрьохана,  ?з сплутаною гривою  ?  хвостом,
спок?йненько соб? стояла при конов'яз?.
     При  ?стобц?  лишився т?льки  Будий - в?н мав готувати  об?д.  А малий,
висьорбавши  миску вже  захололо?  зат?рки  та проковтнувши к?лька  кавалк?в
черствого хл?ба,  кинувся виконувати  дядькове завдання. А ще  ж  був п?вень
Червень та яструб у кл?тц?.
     По воду малий спускався  в глибокий яр до джерела.  Коли вил?з ?з яру ?
став перепочити,  опустивши  повне цебро на  спориш,  ось  яке видовище його
захопило. За широким ровом, який опер?зував верх гори, на його крутих схилах
валу зеленого в  к?лькох м?сцях видн?лися латки голо? земл?. Б?ля цих жовтих
плям  порпалися робоч?  люди.  Одн? висипали  на схил  кошиками глину,  ?нш?
прибивали,  ущ?льнювали схил, трет?  тягли  повн? корзини  зеленого дерну на
пружних  коромислах. Ще  одн? брали т?  зелен? пласти ? укладали ретельно по
схилу, щоб н?де  н? шва, н? щ?лини не було м?ж ними. В трьох м?сцях вал було
розкопано, а дерев'ян? зруби, що були в земл?, роз?брано.
     Коли вони  п?д'?здили,  то здавалось  здалеку, що  на смарагдових валах
зазм??лись  б?л?  ст?ни  кам'ян?.  Тепер  завдяки тому,  що  зруби  городень
роз?брали,  було видно, що вся ця б?ла "ст?на" складена з  дубових зруб?в. У
нижн?й  частин?  зруб?в-городень  збер?гались  вс?ляк?  в?йськов?  запаси  -
кам?ння, д?жки  ?з смолою, в?дра, казани для смоли та окропу, дрова,  п?сок,
драбини,  бухти канат?в, сокири, в'язки спис?в, дард ? стр?л. Бо  коли рок?в
три  тому п?д час колотнеч? зруби  п?дгор?ли, ?х  так-сяк помазали глиною  ?
лишили до кращих час?в.
     Та т?льки випала перерва м?ж битвами,  князь великий  ки?вський наказав
укр?пити  оборону.  В?н  суворо  загадав  сво?м  городникам  ус?  зруби,  що
попсувались у Велику Пожежу, в?дновити й укр?пити.
     ? от у цих щербинах в?д роз?браних городень сновигали  незл?ченн? люди.
На високих  кодолах зависали товстенн? п?дйомники, а  пот?м переносились  до
свого  м?сця належного. Досв?дчен?, вправн? тесляр? вкладали болонки один до
одного,  а позначен? вони були ще  на земл?,  коли зруб клали ? п?дганяли на
земл?. Як виводили на людський  зр?ст зруб, розбирали болонки. Т?льки лишали
останн?й в?нець, ?  на нього знов нарощували болонки.  ?,  позначивши,  знов
розбирали на болонки. ? так зводили на с?м-в?с?м людських зрост?в. А тод? за
допомогою кодоли-п?дйомника ставили на  сво?  м?сце. Перев'язували з пом?ччю
паз?в ? клин?в  ?з сус?дн?ми зрубами. Щоб горюч? ворюж? стр?ли не  п?дпалили
городн?, ?х обмазували ретельно масною б?лою глиною.
     А п?д валом роб?тники  гострими  стругами-скобелями та широкими теслами
вир?внювали  дубов?  порожн?   колоди,  складен?   з  двох  половинок.  Тими
колодами-рурами  в?дводили  спусками  з  вал?в  воду  сн?гову та  дощову  до
глибокого фортечного рову.
     На сн?данок яструбу малий з першого помаху пращ? двох  горобц?в прибив.
Оце так удача!
     - Будий, Будий! Я одним каменем двох горобц?в зняв! От!..
     - Теж диво! Розкудкудакався!.. От якби ти голуба зняв...
     - Як можна голуба?! То ж людський птах!
     - Ти  т?льки його поц?ль! Б?дн? кияни голуб?в не тримають, а багат? в?д
втрати одного не зб?дн?ють. Б?даки у  м?ст? не  живуть...  - ? Будий  кивнув
головою  на  багат?  верхи  будинк?в  боярських  та княз?вських палац?в,  що
зводились над ки?вськими валами та заборолами.
     Малий сипонув  жменю проса б?ля конов'яз? ? миттю  злет?лися горобц? та
зафуркот?ли крильми, спадаючи згори, сиз? голуби.
     Свиснув кам?нець, ? сизий здоровенний голуб завалився на крило.
     Малий кинув його Будому п?д ноги.
     - Го-го-го! - Аж  затанцював  Будий. -  Колись нашими  голубами княгиня
Ольга спалила наш? городи! А тепер ми всмажимо ки?вських голуб?в!
     Не дарма  ж казали,  що Будий походив ?з старого  роду, який  допомагав
воювати князю Малу проти княгин? Ольги. Люди казали, що во?н?в  ?хнього роду
майже вс?х пос?кли варяги на капусту, а  живих полонили ? зробили  рабами. ?
м?ж собою под?лили. Отак стали  родич? Будого ? сам Будий холопами. У словах
Будого  була пекуча  зненависть  до княгин?  Ольги,  що  П?вник пригадав, як
поважно про не?  говорив дядько П?вень: "Княгиня наймудр?ша  серед ж?нок!  ?
н?хто  н?коли  ?? не здурив -  н?  прост? древляни,  н? лестив? греки. Тако?
пов?к вже  не  буде!  Нав?ть  той  п?п, Гречин, що  при?здив до  боярина, це
визнав."
     Поки чистив Строкату, ще прилет?ли  голуби, ? знов рука не схибила!  Ще
два голуби кинув до ?стобки Будому.
     Вони  зак?нчували обсмоктувати крильця,  як  до ?стобки нечутно вступив
дядько П?вень. Майже чорн? синц? обмальовували обидва ока. Погляд був просто
скажений, але не кричав, говорив тихо:
     - Голуб?в пожира?те? - В?н схопив ? п?дняв малого за вухо. -  Ти що, не
зна?ш, - голуб?в не годиться ч?пати! Та ще й людських?
     - Та це я, - промимрив Будий. - Я малого пригостив.
     - В?н  збив голуба,  а  ти  його пригостив?!  Ну  добре.  Першого  разу
вибачаю...  Випери  мою  сорочку,  а  я посплю. Як оце  отуди т?нь  впаде  -
розбуди! - ? в?н показав топорищем на т?нь в?д конов'яз?,
     ? завалився п?д кожуха на п?л.
     Малий  прав сорочку  в цебр? з попелом ? гарячою водою,  ? сльози  його
душили горло. В?д образи, що дядько його при холопов? за вухо схопив. Але ж,
по-правд?, ?  в?н не повинен був бити голуб?в. Тут не л?си деревлянськ?. Тут
земля вже полянська ? град стольний ще й до всього!!!
     Вив?сив сорочку  на перетинку  в?д  конов'яз?  п?д пекуче сонце,  ?  не
встигла вона  ще добре  висохнути, як дядько  П?вень  с?в на  пол?. Сид?в ?з
заплющеними очима,  загорнувшись у кожушину.  К?лька раз?в глибоко дихнув  ?
розплющив заплил? синцями оч?.
     Помацав сорочку - ще вогка.
     - Плесни мен? води! - Наказав малому.
     Умиваючи лице та  обмиваючи  шию рухав  сво?ми могутн?ми руками,  ?  за
кожним рухом п?д тонкою шк?рою переливались, перекочувались бугрист? м'язи.
     Будий варив кашу ? зам?шував т?сто для корж?в.
     Малий сид?в на пороз? ?стобки ? оббивав кам?нчики, щоб були округл?ш? й
краще лягали в шк?ру пращ?.
     В  цей час за  м?ськими  валами бовкнули дзвони,  скликаючи в?руючих до
об?дньо? в?дправи.
     Зразу ж опав гурк?т ? галас на валах, ? чулись лише окрем? голоси.
     3вичайно,  до  церкви  п?дуть  лише  городники  та  майстри.  А  прост?
роб?тники - д?лател?  об?датимуть та в?дпочиватимуть, щоб невдовз? стати  до
важко? прац?.
     З брами, яку п?зн?ше надбудуть  церквою ? зватимуть Золотими  воротами,
ви?хало шестеро ?хн?х воз?в ? потяглись до ?стобки. За якийсь час ще четверо
роб?тник?в прийшло до становища ?хнього.  Перекалян? жовтою глиною,  заступи
на плечах, а на заступах висять велик? кошики.
     Ще к?лька хвилин, ? подв?р'я перед ?стобкою ожило рухом, загомон?ло.
     Дядько вдяг химерну безрукаву сорочку ?  кинувся оглядати вози ? коней.
Обмацав ?хн? ноги, перев?рив, як на ши? пульсу? кров.
     Поки  холопи  не попорали коней ? не засипали  ?м  в  шальки  товченого
ячменю, в?н не наказав Будому ставити на ст?л кашу ? гаряч? корж?.
     За столом, стоячи, дядько П?вень почав читати "Отче наш..."
     Але  Лях  ?  Н?мець  мовчали. Тод?  дядько П?вень  перервав  молитву  ?
виголосив.-
     -  Мовчите?  Значить, ?стимете кашу  ? корж?. А товчене сало з часником
?ншим разом одержите. ? солонину теж!
     ? пов?в  дал?  молитву. ?нш? за ним повторювали. Нав?ть  Н?мець голосно
вимовляв,  перекручував слова.  Т?льки  Лях затято  мовчав. ? лишився,  як ?
об?цяв  дядько  П?вень,  без  товченого  сала  з  часником  ? доброго  шмата
солонини.
     Ось на валу б?ля брами сухо застукот?ло било.
     Холопи насуплено п?двелися з-за столу, розбираючи сво? шапки та брил?.
     Зарип?ли, засп?вали колеса шести воз?в, цвьохкали батоги ? гупали важк?
копита об вибиту землю.
     Дядько П?вень покидав подв?р'я  останн?й. ?шов ? уважно  придивлявся до
коней та воз?в, мов чекав яко?сь напаст?.
     Увечер? знов  з?бралися вс?  до ?стобки,  ?  Будий  вс?х  годував кашею
крутою та коржами з  конопляною ол??ю. Р?вно  палала суха  березова ск?пка в
зал?зних вилках, т?льки  час в?д часу обгор?лий вуглик з дзвоном  падав униз
на зал?зне коритце - щоб пожеж? не було.
     П?сля вечер?  П?вень зробив на св?жо обтесаному  стовпов?,  що п?дпирав
сволок, зас?чки сокирою, а на держаку сокири карби ножем поробив. Це в?н так
"записав" виконану за день роботу.
     Як ? першо? ноч?, дядько ? Будий були надвор?, б?ля коней, а неб?ж спав
разом з ус?ма в ?стобц?.
     Малий швидко заснув, але коли його поторсали  ?з словами: "Ану перев?р,
чи спить вишкрябок?" в?н прокинувся ? не спав б?льше.
     - Та спить... - зашепот?ли десь поруч у темряв?.
     - Люту? цей боярський пес... Карби  карбу?  на стовпов?. Треба пор?зати
?х ус?...
     - У  нього реза й на сокир?. Не тре... Дарма т?льки роздрочиш  псюгу...
патлача...
     - Бач, розпустив патли, коси  запл?в, як вояка князя Мала... А такий же
раб, холоп, як ? ми...
     - Е, брате, - озвався хтось. - В?н не такий, як ? ми. В?н лише боржник.
В?дробить сво? ? в?льний птах - лети, куди хочеш!
     - Ото в?н нашими шиями сво? ярмо в?дкупа?!
     - Не каж?ть, брате, - голос старого  Тальця. -  Ви сам? бачили,  як в?н
сьогодн? плинфу вантажив, на верхи тягав,
     -  Тю на  нього, на  нав?женого!  Пнеться  перед  городником  та  перед
майстрами, може пом?тять та похвалять!
     - В?н не для похвальби пнеться...
     Малий зача?в подих - це говорив Лях.
     -  ...в?н пнеться,  щоб його пом?тили ?  до  себе  взяли,  щоб  до  них
прир?внятися...
     - Хе-хе! Далеко куцому до зайця...
     - Н?! Цей виб'?ться  нагору. Де на сво?му черев? проповзе, де на  ваших
горбах ви?де,.. - сказав Лях ? замовчав. ? б?льше н? слова.
     ?нш роб?тники ще  за щось лаяли дядька, але останн? слова, що чув кр?зь
сон малий, були слова Будого:
     - Набридло  мен? корж?  пекти.  П?ду  до городниково? служниц?, попрошу
ковша закваски. ? випечу добрий хл?б житн?й.
     Та  наступного  дня, ще на  сам?м  св?танку  при?хав  верхи  городник ?
загадав  ус?м посп?шати на Под?л та вантажити перепалений вапняк ? возити до
будови Соф??.
     ? ц?лий день П?вник був сам на господарств?.
     Нав?ть кашу зварив.
     Хоч  була  каша недосолена  ? вуг?лля в не?  чимало налет?ло, ?ли вс? з
насолодою ? мовчки. Один т?льки Будий невдоволено зауважив.
     - Вуг?лля забагато в цьому варев?.
     -  А тебе н?хто  не примушу?  ?сти  вуг?ль!  -  Гостро зауважив  дядько
П?вень, кл?паючи  запаленими  червоними пов?ками. - Замочуй ячм?нь на  кашу.
Гриб?в  не  жал?й. Вранц?  сходи  до  городника. Його  ключниця  тоб?  дасть
закваску на  хл?б. Завтра божий день  -  нед?ля. Прац? не буде. Т?льки коней
поженете  на Либ?дь випасати. Городник сказав,  що нам дозволили випасати на
л?вому  берез? Либед?.  А  Лях ?  Н?мець п?дуть до  городника на  подв?р'я ?
сид?тимуть у нього в колодках...
     Вс? застигли, просто отетер?ли.
     Першим п?дняв голос Талець.
     - П?вню! Ти... ти що вигаду?ш? У боярина вони в колодках не сид?ли!
     -  У  боярина  добр?  ловч?  пси  ?  во?ни  ?,  в?рн?  холопи  ?.  Пущ?
древлянськ?,  болота чужого не приховають. А в мене пес та малий хлопчик. От
?  вся моя челядь. Як п?дуть  бранц? ? сховаються в земляк?в та знайомих. Бо
вони соб? зажили  приятел?в за окаянного Святополка. ? тод? мен? вс?  дн?  з
вами з рабського  корита  сьорбати ? боярську руку лизати?! Не  тому я в?рно
служу боярину, щоб  завжди гнутись, а тому, що я боржник йому. В?дроблю йому
борг ? тод?  вс? ви хоч в  ?р?й лет?ть, як крила  ма?те. ?  пальцем не рушу,
вуста не отверзну! Ви мене зрозум?ли?! - Гостро спитав у Ляха ? Н?мця.
     Т? закивали. Н?мець пок?рно, показуючи вс?м видом, що розум?? обставини
? жорстокий наказ. А Лях хоч ? кивав, та не стримався.
     - Ти ?сть жорстокий кат!
     -  Не гн?ви мене, Ляше! Не  з  охоти давлю тебе. То мо?ми руками боярин
тебе держить!..
     Малий  прокинувся, бо в?дчув, що  дядько П?вень дивиться  на нього. В?н
розкл?пив пов?ки -  д?йсно, в  розчинених дверях стояв  дядько  ? пронизливо
дивився на хлопчика.
     Поки  Будий  варив  кашу,  дядько  ?  неб?ж  викупались  у  теплих,  не
скаламучених струменях Либед?. Роса  пекла холодом ноги, а над плесом слався
туман.
     З кущ?в вербових, з тернових заростей на пагорбах солов'?на п?сня била,
тьохкала, аж в голов? наморочилось.
     Десь ?з заростей болотних прор?зався н?жний голос очеретянки, ? здалеку
неслось настирливе теркот?ння деркачика.
     Дядько П?вень утер т?ло  ? лице довгим рушником, пот?м обтер тремтячого
небожа.
     - Спат-ти х-х-хочеться! - Цокот?в зубами хлопчик.
     А дядько мовчки натягував св?жу, вишивану червоним, сорочку.
     ?з ком?рчини, з-п?д рибальських снастей дядько витяг сво? припаси - два
глеки меду,  голову  воску ?  ще  щось  у  м'якому  липовому  кошел?.  Малий
здогадався,  що то хутро.  Сам дядько не ?в ?  малому не дозволив,  а т?льки
воду пив, поки вс? сн?дали. Пот?м в?н кивнув Ляхов? й Н?мцев?, ? вони вийшли
з-за столу.
     Залога при брам? здивовано вибаньчилась  на дядька, що йшов позаду двох
чужинц?в з рогатиною ? сокирою за поясом, а за ним плуганився сонний хлопчик
з великим берестяним коробом за плечима.
     Лишивши  полонених  ?  зброю  в городника,  дядько  ?  неб?ж  крокували
неквапно х?дниками  Верхнього М?ста.  Вулиц?  були р?вн? та  вузьк?,  мощен?
дубовими колодами. Вздовж  вулиць тяглися паркани соснов? й березов?, дубов?
та кленов?.
     Проте не  на  вс?х подв?р'ях  чулось  життя, не над  ус?ма мовницями та
?стобками вились дими. Раз по раз розписан?,  оздоблен? ?  р?зьбою, ? фарбою
буд?вл?  мали  закрит?  дошками  в?конниц?,  а  перед  вор?тьми   на  стежц?
пробивався пухнастий спориш.
     - Дядьку! Чого ц? двори мертв?? У Ки?в? пошесть була?!
     -  Не  пошесть,  а  лядський  король  Болеслав,  як  т?кав  ?з окаянним
Святополком  ?з Ки?ва, забрав соб?  у  полон не смерд?в  простих,  а  тисячу
ки?вських бояр! Тепер вони далеко в полон? сидять!
     - А де ж ?х тут тисяча назбиралася? - Малий аж спинився ? рота розкрив.
     - Ну? Чого спинився? Ми до заутрен? йдемо - там ?х ? побачиш.
     Вони поминули велику площу, огороджену  гострим паколлям. З-за  гострих
пакол?в  визирали  рожево-с?р?  та рожево-б?л?  мури, виведен?  на  людський
зр?ст.
     Дядько притишив кроки ? не стримався.
     - Оце сюди ми возили вчора  вапняк! Його тепер гасять у ямах...  Бачиш,
як би б?лий дим клубочився? Ото,  знай, там у ямах вапно  гаситься. Як вапно
ще не  вигасилось  ?  туди в  яму щось  живе кинути, то вапно  його  з'?сть,
розчинить ? сл?ду не лишиться.
     - ? в?д к?сток н?чого?!
     - ? в?д к?сток! - Ствердив дядько...
     Вони вийшли до брами Володимирового М?ста якось неспод?вано. Звернули у
завулок л?воруч - ? зразу перед брамою мурованою з  каменю  ? цегли  плинфи,
затинькованою ? поб?леною якоюсь,  аж наче рожевою, крейдою. Та й розписаною
дивними в?зерунками р?зного з?лля понад самими стулками вор?т.
     Пройшли по дзв?нких плахах п?дйомного моста ? стали перед вартою.
     Воротар?, при збро? ? в лускат?м броньов?м обладунку спитали:
     - Хто так?? Куди йдете?
     - Я П?вень, на ?м'я Павло, ?з земель Вруцьких...
     - Древляни?
     - Ага. А це  м?й неб?ж, П?вник. ?демо на заутреню  до собору  Пресвято?
Богоматер?.  А в короб? жертва попинам. На мене чар?вниця закляття  вчинила.
Хочу в Богородиц? захисту просити...
     - А що сильна чарод?йка? - Спитав другий вартовий, певно, добр?ший, н?ж
перший.
     -  Молода ?  ма? багато сили чарод?йсько?. -  В?дказав  дядько, хитаючи
розпачливо головою.
     - Мен? б таку чарод?йку, щоб одну д?вку приворожити. Чу?ш,  Степане,  а
пропусти цього смерда, нехай ?де.
     Перший, не говорячи н?чого, показав рукою: "?д?ть".
     А  як вступили  вони  до Володимирового М?ста, так  здалось малому,  що
потрапили вони у ту казку, яку розпов?дав прапра-прад?д, прабабин дядько, як
вони ходили походом на Царгород проти грек?в.
     У Володимиров?м М?ст? були не т?льки висок? кам'ян? палаци, виб?лен? та
розписан? дивним  узороччям,  а були й  так? кам'ян? палаци, прикрашен? наче
самоцв?тами, що переливались, ?скрились, наче веселка на ст?ну впала.
     ? церков було на кожному роз?.
     А  як  вони вийшли  на  широкий майдан,  де  збирались купц? з  дорогим
крамом, то  побачив  П?вник чотирьох м?дних коней,  позелен?лих в?д часу.  ?
стояли вони на пагорб? над  торжищем, наче жив?. Так? вони були правдив?, що
не здавалось, що вони зараз п?дуть, а здавалось, що вони  вже йдуть,  т?льки
цокоту не чути. Малий в?д захвату заплескав у долон?.
     -  Ти-х-хо!  -  Засичав  дядько,  шарпаючи  його  за  рукав.  Вже  вони
п?дступали  до  вор?т,  що  в трет?й  оборонн?й  ст?н?  м?ста, за якою  була
Ки?вська гора з ус?ма княз?вськими палацами та церквою Богородиц?.
     Коли до них п?дступив попин.
     Довговолосий,  чорнобородий  ?  дуже  смаглявий  попин  н?с   на  руках
здоровенну стерлядину.
     В?н розпитав родич?в про ?хн? турботи.
     Дядько П?вень ? неб?ж посп?шили за ним. Дядько П?вень  у поклон? низько
схилився ? попрохав.
     - Отче! Давай я тоб? рибу понесу.
     - Я сам, сам, - в?дтрутив його попин. - А що в короб??
     - В?ск на св?чки.  Мед  у глеках. ? горноста?в? та кун'? шкурки.  Це на
церкву, бо в мене н? ср?бла, н? злата нема?.
     - А чого просиш?
     - Щоб мене слухали холопи на  будов? храму, щоб кон? були  здоров?, щоб
городник був до мене ласкавий, щоб  я боярину борг в?ддав, щоб  Лях ? Н?мець
не втекли, щоб у мене був добрий к?нь, ? щоб мене князь на службу взяв...
     Чорновидий попин уважно й наче сп?вчуваючи, як  ото доросл?, поблажливо
слухав дитяч? забаганки.
     -  Багатосл?в'я марне. Треба просити, щоб Богородиця вибачила тоб? тво?
гр?хи ? помогла тоб?  ? захистила  тебе  по  вс? дн?. Молитись треба щиро, з
в?рою ? без сумн?ву, з повною покорою. Молитись треба завжди ? за натхненням
Святого Духа. Ам?нь!
     Дядько витяг глек меду з короба ? простягнув попинов?.
     -  Дякую, сину м?й!  Я солодкого не  вживаю. Неси все  в  храм ? в?ддай
отцев? Симеону. ? щиро помолись, ? тоб? пощастить. ?д?ть!
     ?  п?п  перехрестив  ?  п?дштовхнув  на  шлях,  що  в?в  до  величного,
могутнього храму.
     Малий  ступив  до  храму,  високо  зв?вши   вгору   оч?  ?  намагаючись
роздивитись в?зерунки над в?кнами неймов?рно? величини.
     Але так  сталось, чи корч з ним  причинився, чи в?д хвилювання, що його
нога на гладенькому камен? сп?ткнулась, перечепилась,  але в?н ледь-ледь  не
впав,  ?  тод? глянув  униз.  ?  побачив - обаб?ч  чисто?,  метено?, мощено?
брилами св?тлого  каменю  дороги сид?ли  й стояли  страшн? потвори. Люди без
рук, люди без н?г, люди без очей, люди без вух, люди з обтятими носами, люди
з виразками на  покал?чених  к?нц?вках. Горбат?, соплив?, клишорук?,  крив?.
Ус? виставляли навмисне, на огляд, сво? кал?цтво, наче дорогу прикрасу.
     Вони  протягли до х?дника  сво? ув?чн? руки,  хворими смажними  вустами
благали, молили, вимагали подаяння.
     - Дядьку, хто вони?! - Скрикнув П?вник, вчепившись у дядькову руку.
     - Х?ба не бачиш? Старц?. - Байдуже в?дказав дядько П?вень.
     - А ти коли ?х бачив?
     - Бачу вперше, а чув багато.
     - А  я про це в  сво?му житт?  н?коли не чув, а бачу вперше!  - Ледь не
кричав П?вник, з острахом придивляючись  до чужого горя ? вбогост?. - А чого
вони  так??! Чого вони тут сидять?! Х?ба нема? кому ?х доглядати?! А де ?хн?
родич??! - Не заспокоювався П?вник.
     - Тихо! - Дядько П?вень шарпонув за руку так, що ледь короб  не злет?в.
- Мовчи! Ми перед храмом.
     ? почав хреститись. П?вник за ним.
     Дядько П?вень спитав  у служки при дверях, кому можна замовити молитву,
? той в?д?слав ?х у б?чний прох?д.
     Вони  йшли  межи  стовп?в  кольорових  камен?в.   Небаченим  н?коли  ще
розма?ттям виблискували моза?чн? в?зерунки.
     Попин,  що звався Симеон, був широкоплечий  м?цний чолов?к, з довгим  ?
м'яким, як у д?вчини, волоссям, прив?тно зустр?в П?вня.
     - Добре чиниш, сину м?й, що  прийшов до нашого храму. Особливо рад?сно,
що ти  з древлянських пущ. А там у вас ще пребагато поганства та волховання.
Добре, що  тебе Господь сподобив, Вс? тво? побажання  виповняться.  Над?йся!
Молись! ? наберись терп?ння.
     Малий  ? рота не розорив,  але питання, як ? перед тим,  його мучили. А
голоси гугняв?, хрипк?, благання про милостиню забивали ангельський сп?в  на
хорах. Сп?вали Давидов? псалми.
     Он ? калугер у ср?бних ризах.
     В?н дивився ? не бачив ср?бного гаптування на  заморських оксамитах, що
прикривали боярськ? та княж? т?ла.
     ? ще його мучило - а чому цих страшних кал?чних людей пустили п?д двер?
найкрасив?шого храму.
     П?вник  примостився п?д ст?ну  поруч дядька.  Дядько ревно  молився,  а
хлопчик все поривався назовн?, до убогих.
     Храм  наповнився людьми вщерть. ?  все то були  не прост?,  с?р?, а все
бояри, княз?, гридн?, дружинники.
     На хори п?днялась ? вся родина великого князя.
     Та   малого   хлопця   це  зараз  не   дуже  ц?кавило,   хоча  в?н  все
запам'ятовував, сам того не усв?домлюючи.
     ? коли всередин?,  в храм? сп?вали псалми, ? вгор?, на  хорах, ? внизу,
малий потиху в?дступаючи, рачкуючи полишив храм.
     П?дступив до убогих.
     Хто з  них молився, гугнявлячи т? сам? псалми,  що сп?вали в храм?. Хто
куняв,  хто жував, перекочував беззубими яснами якусь поживу. Хто подал? в?д
х?дника, т? колупалися в лахах, нуж? шукали.
     Хлопчик  п?д?йшов  до  найближчого  безногого   чолов?ка  ?з  засохлою,
виламаною л?вицею.
     - Чого з  тобою отаке сталося?  - Спитав по довг?й мовчанц? хлопчик, бо
було не сила стояти над людиною ? мовчати.
     - Бог покарав, - похмуро в?дпов?в чолов?к, струшуючи могутн?ми плечима.
- В бою на Лет? з печен?гами. В?дступився бог в?д мене за мо? гр?хи ? в?ддав
п?д удари поган. Пос?кли мене шаблями, погнули стр?лами.
     Дал? запитав у сус?да з обр?заним носом ? з одним оком.
     - А з тобою що, чолов?че, сталося?
     - Бог покарав,
     - Х?ба  може Бог обр?зати  вуха ? носа, ?  око виколоти?!  - Не  вгавав
малий.
     -  Дурню  ти!  Бог  мене  видав у  руки  грекам!  Вони мене полонили  ?
скал?чили...
     - ? тебе Бог покарав? - Спитав горбатого клишорукого сус?да.
     Той  п?дняв  гостре  п?дбор?ддя межи  кривими  плечима.  ?  з  горд?стю
пов?домив:
     - Мене  не покарав. В?н  покарав  мо?х батьк?в.  А мене  бог  в?дзначив
благодаттю.  Бо хто муча?ться при житт?, той по смерт? потрапля?  в  царство
небесне.
     -  А  тебе за що  Бог  покарав? -  П?дступив  П?вник  до  чорнобородого
широкоплечого красеня, що виклав на кол?на безпал? культ? рук.
     Чорнобривий посм?хнувся.
     - Зв?дк?ль  я знаю?  Арканом мен? печен?ги руки скрутили. Вноч? я вт?к.
Та руки попухли, пот?м загнили пальц?. Тепер от! - В?н п?дн?с до П?вникового
лиця культ?. Солодкий смор?д шпигонув хлопчиков? в н?здр?.
     Хлопчик  ?шов уздовж х?дника ?  все питав, питав.  А йому  в?дпов?дали:
"Бог покарав... Печен?ги полонили... Бог покарав... Боярин мордував...  Ляхи
полонили... Бог покарав... Греки осл?пили... Пошесть напала..."
     Пот?м  почали ?з  храму виходити л?пш? люди,  ? жебраки  покинули всяк?
розмови.
     А завели сво? скиглення ? прохання милостин?.
     Дядько П?вень п?сля служби вийшов, аж св?тився в?д щастя.
     П?вник таким його н? разу не бачив.
     В?н нав?ть його не вилаяв, що зник ?з храму до к?нця служби.
     Лише  за  першою   брамою  дядько  надяг  свого  гостроверхого  ковпака
повстяного.
     - П?внику, П?внику! Я в?дчуваю, я знаю, Богородиця мен? допоможе! - В?н
знов зняв шапку ? широко перехрестився...
     В?ддаючи  П?внев?  зброю  та  зв?льняючи  ?з  сараю  бранц?в,  городник
см?явся.
     - Ну й вигадав ти, П?вню! З тебе вийшов би  добрий воротар чи варт?вник
при поруб?. Треба буде во?вод? сказати!..
     Коли вони вс? - дядько, неб?ж та  полоненики  прийшли до ?стобки, хтось
?з холоп?в спитав глузливо:
     - Ну, як там у городника? Прохолодно ? проголодно було у стайн??
     - Не було жарко... Ж?нка  дати теплий б?лий хл?б...  Городник дати пити
мед ?з хмелем...
     Ну, а Лях затято мовчав.
     П?сля об?ду дядько з Будом, Тальцем ? полонениками погнав коней пасти.
     А П?вник лишився в ?стобц? прибирати.
     Але весь час думав про кал?к-жебрак?в.
     ?  страх  хвилями напливав на нього, ?цо в?н п?шов до сх?дного кута, де
дядько пов?сив глиняного  Бога  ?з сяйвом  навколо голови, ? почав молитись,
щоб Бог був ласкавий до тих  кал?к-б?дак?в.  Щоб н?коли Бог не покарав його,
не в?дступився в?д нього ? не зробив його жебраком.
     Коли  П?вник помолився перед  Богом, вил?пленим  на глинян?й  дощечц? ?
розфарбованим яскравими фарбами, йому стало легше.
     ? в?н страшенно зрад?в, бо зрозум?в, що Бог його почув...
     Веселий,  щасливий, в?н поб?г на полювання  - треба  годувати  яструба.
Щось починав яструб занепадати.


     Та  у  в?второк,  коли  П?вник  знов лишився на ц?лий день  в ?стобц? ?
розм?шував в?всяну кашу кленовою кописткою,  Реп'ях  загарчав. Це  вже  було
щось надзвичайне.
     Визирнув на подв?р'я ? вглед?в дивного чолов?ка, ви т?льки  соб? уяв?ть
- у шк?ряних штанях. На палиц? через плече в?н н?с ц?лу  низку переп?лок. За
ним посп?шали два собаки  б?л? та строкате,  чорне з б?лим, порося. Оце  так
диво.
     Хлопчик виб?г до дороги й прив?тався з чолов?ком. Той спинився ? сперся
на коротку дарду.
     - Порося сподобалось?
     - Авже. Такого не бачив.
     Чомусь П?вник в?дчув, що  йому зовс?м байдужий жовтоокий  яструб. Хижак
поступово  п?дупадав ? наближався до загибел?. П?р'я поламане на к?нцях, без
полиску.  Годинами  птах сид?в непорушно, хворобливо наставивши  п?р'я.  Без
лету, без св?жо? кров? хижий птах гине. Це вс?м в?домо,
     - Давай зам?ня?мось на порося.
     - А що ти на обм?н ма?ш? - як р?вний у р?вного спитав мисливець.
     - Доброго яструба. Отакенного! Як орел! Ти ще такого не бачив.
     -  Хе-хе! Оце я ? не  бачив -  розвеселився мисливець.  Та  коли П?вник
притяг кл?тку з крилатим бранцем, в?н т?льки й вимовив:
     - Ого.
     ? зразу ж погодився зам?няти на порося.
     Без  сумн?ву, мисливець  був людиною щирою  ? в?ддав  П?внику порося  з
пов?дцем,  щоб  не  втекло,  п'ять переп?лок ?  ножик з  к?стяною  мережаною
ручкою.
     Коли ввечер? пригнали коней, дядько зразу ж спитав:
     - Де яструб?
     А перед тим, ск?льки вже  були дн?в у Ки?в?,  наче й не пом?чав птаха ?
те, як в?н занепада?.
     Холонучи  в?д страху,  що  вчинив  без  дядькового  дозволу ?  не  став
справдовуватись, просто в?дпов?в:
     - Зм?няв на строкате порося.
     - А це? - Кивнув дядько на ножа при очкур?.
     - ? це за яструба. ? ще переп?лок дав. Я тоб? з кашею зварив.
     На мить дядько насупився, та зразу ж махнув рукою.
     -  Шкода. Хот?в на Под?льському торжищ? продати. Посп?шив  ти, П?внику.
Ми добру монету втратили...
     Порося виявилось  навдивовиж веселе  ?,  не дивлячись на сво?  свинське
походження, охайне. ? одну дивну зд?бн?сть  виявив хлопчик у поросяти - воно
мало незг?рший нюх, н?ж Реп'ях.
     В?н це пом?тив при так?м випадку.
     Якось малий  розмочував,  за наказом  дядька,  шмат  волячо?  шк?ри для
лагодження збру?.
     В?н  поклав ??  у  траву  ? наказав  Реп'яху в?днести до ?стобки.  Так,
заради забави. ? пес поволочив шк?ру не стежкою, а просто вгору, по схилу.
     А  порося  припнув  до  л?щинового  куща,  коли спускався  з цебром  до
джерела.
     З повним вже цебром  П?вник п?днявся  до  поросяти,  в?дв'язав  його  ?
попрямував до стежки.
     Та порося зарохкало, заметушилося ? потягло хлопчика вгору  по схилу. ?
п'ятачком нишпорило  по  трав?, принюхувалось,  наче шукало сл?ди Реп'яха. ?
таки повело до ?стобки точно по Реп'яхових сл?дах.
     Тод? малий намочив ганч?рку рештками житнього кис?лю ? потягав ганч?рку
подв?р'ям, а пот?м закопав у п?сок.
     А рештки кис?ля на пальц? дав понюхати поросят?.
     Порося  кув?кнуло  ?  кинулося подв?р'ям б?гати  ?  нюхтити землю, поки
в?днайшло м?сце схованки.
     ? порося в?н назвав Ходою. Як ото в стар?й загадц?:
     Хода ходить,
     Виса висить.
     Виса впала,
     Хода з'?ла!
     З часом П?вник зауважив, що Хода також,  як ?  Реп'ях,  викону? накази:
"Ст?й. Лежи. В?зьми..."
     Але часом  на  порося нападали так?  веселощ?, що воно  ставало  просто
скажене, розбишакувало, як т?льки могло.
     Добре, якщо це траплялося б?ля ?стобки, або десь на вигон?...
     Зовс?м ?нше, коли це находило на порося в м?ст?.
     Городник  на  той   час  приставив  дядька  П?вня  на  подв?р'я  будови
Соф?йського собору.
     Добрий гостроверхий паркан з ус?х бок?в огороджував величезну будову.
     А всередин? огорож? ? п?днев?льн? холопи, ? в?льн? смерди, ?  запрошен?
майстри-муляр? в?д зор? до зор? невтомно зводили будову.
     Х?ба що  трохи  випадало  ?м  подр?мати п?сля  об?ду, поки годували  та
перепрягали коней.
     Отут  зводились рожев?  мури майбутнього найб?льшого собору, а  навколо
них кип?ла напружена праця багатьох сотень людей.
     Таке ж полчище людей, що товклись  б?ля мур?в на п?дмостинах, п?двозило
все потр?бне  для  будови.  Це були  ? дошки  для  опалубок,  ?  найр?вн?ш?,
найкращ? стовбури дубов?, вистоян? не один р?к.
     Вози  дзв?нко?  рожево?,  жовто? та червоно?  цегли-плинфи, що  скор?ше
нагадувала   коротк?  товст?   дошки,   дике  кам?ння,   брили  п?сковику  ?
темновишневого шиферу.
     Звозили  на  подв?р'я ? перепален? брили вапняку, трощили ?х молотами ?
скидали у воду в  довг? глибок? ями. Шип?ла, кип?ла, вирувала  б?ла вода,  ?
над ямами клубочилась молочно-б?ла пара.
     Ще привозили  вози  перепалено?  бито? цегли  -  ?? додавали до розчину
вапна.
     Не вся  плинфа була прив?зна На п?вн?ч в?д мур?в майбутнього храму кон?
? люди м?сили глину для цегли. Холопи носили вироблену глину цеглярам, а  т?
вже  заправляли глину в  дерев'ян? форми,  вир?внювали дощечками-правилками,
посипали б?лим вис?яним п?ском. ? швидким, в?дпрацьованим порухом перекидали
форму на вир?вняну землю. Таке справжн? цегляне  поле розляглося за будовою.
Цегла на земл? п?дсихала, тверд?ла, ? вже затверд?лу ?? закладали в гончарну
п?ч.  За  печами  були  гончарн?  майстерн? та склодувн?. Там робили посуд ?
глечики-голосники, щоб пот?м  замурувати  ?х у ст?ни ?  щоб вони  посилювали
людський голос. ? надсилали його у найпота?мн?ш? закапелки будови.
     Склодуви  варили  кольорове  скло,  виготовляли  скло  ?з  золотом  для
майбутн?х  моза?к, ? просто непрозору кольорову пасту  - смальту. Ще казали,
що там склодуви робили посуд ? прикраси склян? - перстеньки та обручки.
     Отож, городник поставив дядька П?вня ? ще двох холоп?в возити  п?сок до
склодувно? майстерн?.
     Талець сид?в з повередженою ногою ? готував ?жу. Тому хлопець мав змогу
? до м?ста п?ти, ? роздивлятись на все, що там д?ялось, ск?льки душа бажа?.
     Дядько брав його з собою.  П?сок копали  п?д горою  за Боричевим Током.
Там же, п?д горою, прос?вали зразу через решето б?лий, як сн?г, п?сок.
     Щоразу вони про?здили повз м?дних коней на Бабин?м Торжку. Злет?ли вони
над старовинним торжищем!
     А як?  в?зерунки виведен? навколо в?кон Ольжиного палацу!  ? смарагд та
золото на сходинках Володимирового.
     В так? походи П?вник часом ? Ходу з собою на пов?дц? тягав.
     На  подв?р'?  Соф?йсько?  будови,  на  зах?дному  краю,  стояв  великий
тризрубний будинок. Там списували книги ? малювали ?кони.
     Отож, дядько з малим привезли п?сок для склодув?в.
     На  подв?р'я Соф?? зразу ж за ними  при?хали  вершники  ? к?лька  п?ших
погонич?в придибало. Вс? одягнен? по-степовому.
     Погонич? затягли на подв?р'я будови в'ючних кошлатих верблюд?в.
     Як  пот?м  П?вник  дов?дався, вони  привезли  земляну  червону фарбу  з
далекого степового Л?вобережжя.
     В?д споглядання горбатих кошлатих велетн?в П?внику дихання збило.
     Малого найб?льше вразили горби. С?дай м?ж них  - ? с?дла не треба!  Шия
вигнута, як у лебедя. Але ж товстенна ? м?цна!
     Такому, як П?вник, можна й у вигин? ши? примоститись.
     В?н стояв ? роздивлявся на степових дивних, химерних  велетн?в, аж рота
розкривши.
     Ну, й  руку з пов?дцем  послабив. ? не звернув уваги, так захопився, що
пов?дець висмикнувся ?з пальц?в.
     ? посп?шив нестримний  Хода вперед та вперед, бо його  рожевий п'ятачок
вловив чудовий кислий, такий смачний запах  в?всяних вис?вок,  намазаних  на
телячу  шк?ру. Бо кушн?ри  готували дорогоц?нний матер?ал - харатею-пергамен
для списування книжок.
     Реп'ях,  в?дтод?, як  П?вник  придбав  Ходу,  повсякчас був  поруч  при
поросят?. Хоч його ? вивчив для полювання дядько П?вень, та все ж в?н був ?з
породи  пастуших  собак. Тепер  йому  було кого  доглядати ? берегти. Реп'ях
застережливо гавконув ? кинувся за Ходою. А неслухняний Хода поб?г по вогк?й
плинф?. ? добре сл?ди ратицями карбував по глин?, за ним пес пострибав - теж
сл?ди ставив.
     Хлопчик, не тямлячи себе в?д жаху, мов ув? сн?, теж поб?г по плинф?.
     Знав,  що чинить страшну шкоду, а про те - не м?г  спинитись. Стрибав ?
стрибав  по плинф?. Гонитва тривала недовго,  але  Хода,  Реп'ях  ?  хлопчик
позначили чимало цеглин.
     Дядько  П?вень стояв  перед  митрополичим чолов?ком ?  пок?рно  опустив
голову.
     Йому протягував  служка того чолов?ка церковного дощечку з  надряпаними
по восков? знаками.  Ск?льки плинф з?псували сл?дами Хода, ск?льки Реп'ях, а
ск?льки необачний неб?ж, ? ск?льки плинф розваляла весела компан?я. Усе було
списано - до ?диного сл?ду.
     - У тебе ? грош? сплатити збитки?
     - Нема?. Я боярський боржник.
     - Тод?, кр?м княжого уроку, ти ще в?дробиш два тижн?!
     - Спасиб? за  ласку.  - Дядько низько,  низько вклонився  митрополичому
чолов?ков?, ? його служц?. Набагато нижче, н?ж треба ?м кланятись.
     А малий  знав, що дядько так низько кланя?ться, щоб не було видно, як у
нього  поб?л?ли  стиснут? губи.  ?  щоб  цей пос?пака, наглядач  чорт?в,  не
прим?тив, як шаленою люттю налива?ться погляд П?вня...
     Дядько лише дв?ч? опер?щив батогом небожа. Кр?зь стулен? зуби проц?див:
     -  Б?гом додому! Та не трапляй  мен?  на оч?, поки не в?д?йду... Прости
мою гн?влив?сть, Боже! - ? в?н трич? широко перехрестився.
     Малий т?кав в?д будови храму, немов за ним гналися чи вовки, чи болотн?
духи. А пов?дець  Ходи стискав ?з такою напругою, що н?гт? зб?л?ли. Шк?ра на
плечах ? спин?, руках палала, мов обварена окропом.
     В ?стобц? малий допом?г Тальцю куховарити, помив посуд, наносив воду...
? т?льки тод?, коли побачив, що ?з Золотих вор?т  ви?здять ?хн? кон?, схопив
торбу  та й поб?г на  Оболонь. Туди  мали  вигнати коней Будий  ще й четверо
?хн?х холоп?в.
     Звичайно, Ходу в?н потяг за собою, ? Реп'ях з ними подався.
     Веч?р западав  швидко, ? в тернинах на схилах пробували голоси солов'?.
Вже  п?дходив к?нець ?хн?х сп?в?в, все менше й менше чулося сп?вак?в у син?х
густих сут?нках.
     Малий прив'язав до куща порося ? пол?з  до тепло?, майже гарячо?  води.
В?н печерував. Все брав: ? рибу, ?  рак?в, що траплялися ? сам? йшли в руки.
Отож, коли  пастухи  пригнали  коней, мав  ц?лу купу  риби ?  рак?в.  Холопи
зрад?ли,  як малий прин?с свою рибу, ? посадовили  до свого  гурту. Дядька з
них н?хто не жал?в,  що йому додалося роботи. ? малого не лаяли. Т?льки один
митрополичий чолов?к у вс?х викликав злостив?сть. Т?льки  шука?, де б здерти
шеляги й вив?рки.  Х?ба не однаково, чи буде там поросячий знак, чи собачий,
чи п'яти  людськ?? Все одно плинфа  п?де у мур, заллють ??  вапном  ? хто ??
бачитиме? П?вник теж  так думав. Але  в?н особисто вир?шив, що  таку  покару
наклав наглядач  тому, що ця  плинфа була призначена  для  храму. ?  д?йсно,
плинфа  з?  сл?дами  П?вникових  п'ят  ?  ратиць  Ходиних  потрапили  в мури
Соф??вського собору. А плинфи ?з сл?дами Реп'яха в?двезли до Золотих вор?т ?
поклали  в мур  на  другому поверс? над брамою, де незабаром мала п?двестися
надбрамна церква.
     Що це - щира правда, можна було переконатися в Соф??вському музе?, бо в
експозиц?? протягом багатьох рок?в були виставлен? плинфи  ?з сл?дами ратиць
? дитячо? ноги. А плинфи  ?з сл?дами  Реп'яха знайшли  при розкопках Золотих
вор?т у 1980 роц?, коли готували реконструкц?ю ц??? споруди.




     Наближалося  свято  Купали, ?  по вс?х  церквах, мурованих  на Гор?, по
дерев'яних  -  на  Подол?,  попи-греки  ?  наш?  почали пропов?дувати  проти
поганських старих звича?в. Застер?гати проти хоровод?в ? купальських вогнищ,
проти  б?с?вського сп?ву, танцювання та  стрибання через вогнища. Митрополит
призначив на  Купальську н?ч всенощну службу  в церквах  ? передав  у  наказ
калугерам сво?м, себто попам, щоб споглядали, хто з прихожан не з'явиться на
молитву.  Але прост? люди,  особливо на Подол?, на Копиров?м  к?нц?,  ще  за
день,  потихеньку вийшли  з м?ста. ? п?шли у в?ддален? д?брови до  пота?мних
л?сових руча?в, р?чок та озерець. Дядько П?вень був у розпач?, в?н хот?в ?ти
на всенощну  до  Десятино?  церкви.  Та  не приведеш ?з собою вс?х боярських
холоп?в  туди. Та й хто гляд?тиме-за к?ньми ? самою  ?стобкою, за припасами,
зрештою? Лишити холоп?в  - без сумн?ву -  подадуться  на ?грища б?с?вськ?, а
полонен? можуть  втекти. Тод? П?вень  мучаючись, ?  клянучи  долю,  попрохав
огородника на Купальську н?ч потримати у стайн? п?д замком Ляха ? Н?мця. В?н
також  вир?шив  коней  не гнати  на пасовища,  а  тримати  на  конов'яз?.  А
роб?тник?в-холоп?в  городник  йому порадив не  утискати ? не неволити, нехай
буде Богу щира молитва одного П?вня, н?ж шамот?ння  дюжини байдужих холоп?в.
Дядько ц?й порад?  зрад?в,  бо в  нього  голова  аж пухла  в?д  повсякчасних
турбот.  ?,  певно,  зовс?м  забув про П?вника, бо  не взяв його ?з собою на
всенощну в?дправу. П?вник нагодував ? п?вня ? порося, ? Реп'яха, ? взявся за
коней. Вич?сував  ?м  гриви  ? хвости, вичищав кошлат? бабки. Це були л?сов?
кон?:  товст?, ?з здоровенними  тулубами, грубими  короткими шиями ?  густим
волос?нням на ногах. По конях зразу вп?знавали, що вони древляни.
     А в княжих людей як? ж гарн?  були кон?! Висок?,  струнк?, тонконог?  й
зовс?м без кошлатост?. Казали, що князь тих коней закуповував ? в угр?в, ? в
грек?в  царгородських,  ?  нав?ть  в  п?дступних  кровожерних печен?г?в.  Що
правда, п?сля того, як князь Ярослав розбив окаянного Святополка, казали, що
печен?ги кудись  зникли, розпорошились,  подались геть, чи пошесть ?х  якась
подушила.  А деяк? люди казали, ? малий  П?вник це сам чув, бо в?н до всього
прислухався,  що печен?ги просто розбрелись по степових  околицях  Ки?всько?
земл?. ? час в?д часу проб?гають по селах прикордонних ? полюють на людей.
     П?вник  чекав темряви, щоб  непом?тно  зникнути  з  подв?р'я.  ? ще в?н
пом?тив,  як  к?лька молодших холоп?в,  потиху крадучись, п?шли  з двору.  А
Талець ? Будий ? ще старш? розвели багаття на подв?р'?.
     Малий  з  подиву  уздр?в,  як  зв?дк?лясь з  туману виплила городникова
служниця. ? тримала вона в руках  глечик. В таких глеках настоювали хм?льний
мед.
     Спадала темрява  найкоротших  л?тн?х ночей,  як до ?стобки ще  п?д?йшло
к?лька д?вочих постатей. Талець  нагр?в бубон над вогнем,  а Будий спробував
струни гудка, хтось продував соп?лку.
     П?вник озирнувся й тихо-тихо в?дступив  межи кон? .  Вперше за вс?  дн?
посп?шав сам  без  Ходи ? Реп'яха. Хода, добре нагодований, спав п?д возом у
с?н?, а Реп'ях його охороняв.
     Малий п?шов у густих сут?нках швидкою ходою непом?тними, але добре йому
в?домими стежками. Тут, на Ки?вських горбах, у глибоких  долинах,  неможливо
заблукати. Тут  нема жодного м?сця, яке було  б  схоже на  друге. То в земл?
древлянськ?й ? в прип'ятських оболотах можна заблукати.
     П?вник одяг постоли, а в постоли на ноги навернув м'якеньк? онуч? ще  й
моху наклав,  щоб не так ноги  тупали об  землю, хоч  його хода ?  так  була
нечутна. За десять перелет?в  стр?ли в?н уже був на узвишш?, в  Липов?м гаю.
Зв?дси, з високого м?сця, було видно: на далеких верхах горб?в  запалювались
вогнища.
     П?вник посп?шав на п?вдень до Либ?д?, т?льки не до  перевозу, а  значно
дал?, вниз по  теч??. За  вогнищами на пагорбах, почали св?титись вогн? ?  в
долинах, глибоких ярах. Не в?д б?гу,  а в?д хвилювання в  малого  закалатало
шалено серце. Було  страшно, бо не знав, чи не прича?лись де княж? люди, щоб
хапати  тих, хто поганськ?  ?грища  водить.  Було страшно,  щоб не  пом?тили
парубки ? д?вчата його малол?тнього, за  таке  зухвальство  йому можуть бути
велик?  непри?мност?. ?  ще йому хот?лося подивитися,  як д?вки  ворожать на
вод?, як скачуть через вогонь парубки ? д?вчата, як спалюють опудало Купали.
     Малий  посп?шав  через  гай ?  на якийсь час дерева закривали вогн?  на
найвищих  пагорбах.  Коли  ж  в?н знов вийшов на  хвилясту р?внину,  покриту
невисокими чагарями,  то  побачив, що к?льк?сть далеких вогн?в  зб?льшилась.
З'явились  на  схилах  ?  рухом?  вогн?.  Одн? з  тих  вогн?в  крутились  на
невеличкому простор? -  то зникаючи,  то з'являючись з-за  чорних куп дерев.
Друг? вогн?  виникали на горбах  ?  котились униз  ?з  шаленою швидк?стю. Ще
здавалося,  н?би за ними, по  всьому  схилу гори  тягнуться червон?  вогнян?
хвости. Спочатку малий не м?г второпати, що це воно, аж раптом став ? вдарив
себе по лоб?.  Та тож вогнене колесо вогненно? колесниц? бога Сонця.  Добре,
що тут так? височенн? гори ? можна сонячн? колеса пускати.  Ось стежка п?шла
вгору серед густих  чагар?в. Коли П?вник подряпався  на греб?нь  горба, йому
просто в  в?ч? вдарили вогн?.  В?н в?дскочив  назад п?д  захист т?н? густого
куща. Добре обдивився осв?тлену галявину  ? здивувався: посеред галявини, на
г?лках засохлого дуба  палили  в'язанки  сухо? берести.  Н?де  н?кого. Малий
н?чого не зрозум?в спочатку. ? тому обминув осв?тлену галявину в кущах, дал?
по  стежц? прийшов  вгору  над  урвищем  ? побачив багаття,  б?ля  якого теж
н?кого. А знизу  св?тло  в?д багаття  проривалось  кр?зь кленове  верхов?ття
червоними променями ?  сполохами  золотих ?скр.  ?скри  високо  лет?ли вгору
роями густих  вогняних  бдж?л.  Але  дал? як?сь  темн?  т?н? по  навск?сному
пагорб?  над р?кою  скакали навколо трьох  величезних  вогнищ. Малий  згадав
розмову старших,  що сперечалися  м?ж собою ?  гадали, чи попини  цього разу
випросять  у князя  стражу, щоб  ганяти купальськ?  ?грища. Певно,  от?  вс?
вогн?,  про  всяк  випадок, розпалили  юнаки,  щоб  сплутати,  а  одночас  ?
подратувати страж?в. Але  малий  чув ще й таке. Говорили  м?ж собою  поважн?
каменяр? на Соф??вському подв?р'?: "Не буде наш каган поп?вським  забаганкам
потурати  -  не  посилатиме  стражу  проти  купальських  ?грищ".  "Авжеж,  -
погодився  другий.  - П?сля  того, як препадлючий Анастас?й покрав ус? княж?
скарби ? подався до  лях?в,  каган став обачн?ший. Не  всяке  слово  грецьке
зразу чу?... Б?дна  наша земля... На Бога мен? не шкода останнього шеляга...
Але ж наше золото й ср?бло, ? хутра на церкву, пливуть до Царграда". "Тихше,
-  ще хтось почу?! "- ? каменяр? р?вно задовбали важкими  теслами по рожевих
шиферних плитах.
     П?вник по  з?рках побачив, якраз п?вн?ч  настала. Настав час ворож?ння.
Тепер треба перейти  ще два пагорби ? там, за тими долинками  чар?вне м?сце.
Там,  де влива?ться  повноводий  ручай  до Либ?д?. Там,  говорили м?ж  собою
старш?,  ворожать,  за  поганським звича?м,  д?вчата на  в?нках.  Потихеньку
переказували,  що  в  тому  м?сц?,  хто  ворожить,  в  того  все  збува?ться
точн?с?нько! Чи погане,  чи хороше - як наворожилось! Тому в це м?сце не вс?
в?дважувались прийти, а раптом горе наворожиш?!
     Либ?дь круто звернула на зах?д.  ?  було видно  далеко  вс?  пагорби  в
вогнях.  Було видно, як  оддал?к на одн?й  галявин? водили вол?в  ? кор?в з?
св?чками на рогах. Он на тих водах з човн?в пускали в?нки з? св?чками.
     П?вник подивився вниз на галявину, вона була р?вна-р?внесенька до само?
води, поросла  шовковистою травою.  З  ус?х бок?в ??  оточували  велетенськ?
топол?. Св?тло йшло знизу кр?зь в?ття ? малому  здавалося не таким яскравим,
як ?нш?  багаття. Але см?х чувся  лише д?вочий. Висвистували весело кугички,
гуд?ла  сопеля, ? раз  по раз лупав бубон. Малий йшов стежкою обережно, тихо
спускався  униз до  р?чки.  Кр?зь  кущ? пробивалося червоне  св?тло,  все на
галявин?  починало  рухатися  швидше  й  швидше.  Коло танц?вниць  крутилося
навколо  яскравого багаття.  Спалахи вогню то висв?тлювали людськ? постат? з
ус?ма  подробицями,  то робили  ?х  чорними т?нями.  Чорн?  т?н? зм?нювались
б?лими постатями, червоне  св?тло заливало  черв?нню половину лиця, половину
ховало в т?н?. П?д укв?тчаним деревом клена шарпалося три осв?тлен? постави.
Одна  метеляла  головою  ?  з  неймов?рною  швидк?стю  видобувала  свист  ?з
очеретяних   з'?днаних   свистульок-кугичок.   Друга   притупувала   ногами,
рвзгойдувалася, метеляла довжелезними косами ? дула в довгу соп?лку, брови в
не?   п?дн?мались  на  лоба   ?  оч?   закочувались  догори,  т?льки   б?лки
в?дблискували червоним в?д вогню. Третя була геть дебела, ? мала голову, так
покриту  нам?ткою,  що  й лиця не було видно. Вона щосили гатила калаталом у
бубон, притоптувала ногою.  ? чим швидше в?дбивала вона калаталом по бубону,
тим швидше  неслися в танц? танц?вниц?.  Крутилося живе колесо людських т?л,
розвивалися  ?хн?  коси, мерехт?ли нам?тки  зам?жних,  бряжчало  намисто  на
д?вочих шиях, а  на  головах у них у вс?х були в?нки,  а  в довгому  волосс?
розвивалося з?лля  любистка  ?  м'яти,  ?  васильк?в,  ?  довголисто?  трави
л?пника.
     Та  трава збиралася д?вчатами, щоб  приворожити  до себе  хлопц?в,  щоб
знайти соб? чолов?ка.
     Свист  кугичок ? калатання  бубона досягло  тако? сили  й швидкост?, що
малий  затамував подих,  ?  враз  ланцюг живий  луснув  ?  роз?рвався, малий
видихнув з  полегк?стю. Але рух  ще б?льше  посилився, т?льки тепер почалося
стрибання  через   вогнища.  Танц?вниц?  схопили  ляльку   солом'яну  всю  в
прикрасах, що  стояла п?д деревом, ? почали з нею  стрибати  через  багаття.
Вони передавали  ляльку  з рук до рук, ? коли одна розб?галася ? стрибала  з
лялькою  через  вогонь,  ?нш?  починали  ще  сильн?ше  ляскати  в  долон?  ?
присп?вувати:  "Ой, грайте,  грайте, в  дудочку  грайте, Купалу  вславляйте!
Купалу вславляйте!"
     Малий  ?  незчувся,  як  почав  п?дсп?вувати:  "Ой,  грайте, грайте!.."
притупувати  ногою по кореню  старезного  похиленого  клена.  В?н  до  нього
прихилився,  просто  лежав на  ньому животом, в?н притупував ногою ? поводив
плечима, як ? танц?вниц? внизу. В?н цього ? не пом?чав, що  в?н  п?дсп?ву? ?
пританцьову?, захоплений купальськими ?грищами.
     Ось  одна  ж?нка  в нам?тц? ? васильковому в?нку наблизилась до  вогню,
схопилась за  под?л сорочки,  ?  пригнувшись,  одним рухом  стягла  ?з  себе
сорочку ? кинула ?? до вогню. На хвилю сорочка збила полум'я  ? стало темно.
Коли за мить вогонь  огорнув сорочку, нага ж?нка вже доб?гла до краю берега,
? високо  знявши руки, стрибнула в р?чку. Останн? знову схопились за  руки ?
знов  навколо  вогню  закрутилось живе  коло. Сп?вали, гукали, а музики  так
вигравали, що п?т  ?х  зливав ручаями. П?вников? було видно, що ?хн? сорочки
на плечах, п?д  пахвами, на  стегнах потемн?ли ?  облипли по т?лу. За першою
молодицею до багаття стала друга. Але вона, роздягшись, свою сорочку  лишила
на земл?,  а до вогню  кинула  дитячу сорочечку. П?вник  добре знав,  що  це
значить:  перша молодиця сама хвор?ла, через те не могла понести, а в друго?
хвор?ла мала дитина. Разом ?з сорочками у купальському вогн? спалювали ж?нки
й хвороби.
     Ось  ?з-за пагорб?в почало  св?тл?шати небо.  Сходив м?сяць.  Як виплив
майже повний м?сяць - вс? закликали в один голос!
     Коло  рухалося  швидше,  швидше!  Враз ж?нка з бубоном викинула  руку з
калаталом  ? торкнулась  плеча  наймолодшо? д?вчини.  Була вона роки  на три
старша  за П?вника,  може на р?к  старша  за  доньку коваля. Ось  чому та, з
бубоном, поводила  головою, немов шукала  когось. Вона стежила за  д?вчиною.
Д?вчина  в?дпустила руки ?  вистрибнула в середину кола на  яскраве  св?тло.
Тремтячими руками тягла  з  себе сорочку  ? заплуталась у  рукавах.  А  коло
танцюристок  шалено крутилося, вже не маючи сили спинитись. ? вс? волали, аж
у  вухах  лящало: "Купало, Купало,  Купало!"  Д?вчина зняла  з голови в?нок,
затисла його м?ж  кол?ньми,  ? одним рухом в?дкинула на землю  сорочку. Тод?
взяла в?нок на голову, перескочила  на край  вогню, прослизнула  м?ж  руками
д?вчат, стрибнула з берега у  воду.  В?нок  спав з  ??  голови  ? поплив  на
середину р?чки. Сама вона вил?зла з води ? вскочила до кола.  Вил?зли з води
й молодиц? ? теж  стали до  танцю. ? ?хн?  велик?, особливо першо?, провисл?
груди метелялися з  боку  на б?к, скакали вгору ? вниз ? ляскали по  мокрому
т?лу.  М?сяць  геть зовс?м  п?днявся вгору. Тод?  музика враз  ув?рвалася. А
танцюристки  все  неслися навколо вогнища. Тро? ж?нок-музик пожбурнули  сво?
?нструменти, скинули одяг ? вскочили до кола. П?вник тепер бачив лише ту, що
вибивала калаталом  по бубону.  Вона б?гла у швидкому верт?нн?  танцю ? було
дивно,  як вона, гака дебела, швидко й зграбно  руха?ться! Одн? груди в  не?
були завб?льшки з  голову  П?вника  кожна. Довжелезн?, з чорними  набряклими
сосцями. Могутн? чресла,  з глибокими  ямками на  крижах ? т?ло ??  так само
блищало у св?тл? багаття, як ? в тих, що вил?зли з р?чки.
     Коло ще раз?в три пронеслося навкруги багаття ? розпалося.  В?н дивився
в ?? лице з ледь вирлатими очима, ?з роздутими н?здрями кирпатого носа.
     Рвонувся назад за дерево.
     Оступився. Завалився навзнак  ?, боляче вдарившись об кор?ння  головою,
покотився на галявину вниз.
     Товстуха щосили заволала.
     - Тихо! Мовч?ть! Пропаде ворож?ння. На мен? все зависа?! Цур! Цур! Цур!
     Вс? заклякли нерухомо.  Нав?ть декотр? з  розкритими ротами. ? в очах у
вс?х був розпач - пропало ворож?ння!!!
     Малий лежав гол?черва ? не ворушився - все т?ло його затерпло.
     -  Слухайте  мене! -  В голос? товстухи  в?дчувалась  така сила, що вс?
зразу ж  мовчки п?дступили  до  не?.  - Ти,  ти  й  ти! -  Вона тицьнула  на
наймолодших д?вчат. - Тримайте його руки, ноги,  голову! А ти, - вона  взяла
за руку наймолодшу купальницю, - закрий йому оч?.
     П?вник зан?м?в в?д страху ? не пручався.
     Коли над  ним  схилились  наг?  т?ла, коли до його обличчя  наблизились
тремтлив? перса, мокр? гаряч? долон? легко лягли на його пов?ки.
     Пот?м важка  гаряча рука лягла йому не серце. ? м?ж чужими пальцями в?н
в?дчув,  як в?стря  ножа  дотика? його  кр?зь сорочку. Пот?м  руку в?дняли ?
в?стрям ножа провели по сорочц? хрест на хрест. ? зразу ж на сорочку злилась
хм?льна медова р?дина.
     Гучний голос спов?стив:
     - Кров пролилась! Т?ло кидайте у воду.
     ? П?вника п?днесли вгору ? б?гцем, б?гцем понесли до води.
     Щосили розгойдали. Кинули у р?чку.
     Тепла вода ?з страшним шумом з?йшлась над його головою.
     В?н зрад?в - живий! Його не закололи!
     Незважаючи на одяг,  що  облипав його  т?ло ? заважав рухатись,  поплив
навпростець на правий берег Либед?.
     Та його наввимашки наздогнала молодиця.
     - Не т?кай! Вертай до берега.
     А з берега танц?вниц? стрибали у в?нках. В?нки зл?тали з ?хн?х гол?в.
     Тод? вилазили на берег ? б?гли по берез?  до  звороту  р?ки, стежачи за
сво?ми в?нками. Вгадували свою долю.
     Дал? звороту н?хто не ходив.
     В?д звороту поверталися до багаття,  ? знов водили танок п?д кугички та
сопелю.
     Товстуха, т?льки  почула музику, зразу ж роз?брала донага хлопця, в?н ?
писнути не встиг та й не посм?в.
     - П?шли до багаття. Поведемо танок! ? товстуха вр?залась у коло там, де
була наймолодша д?вчина.
     За л?вицю його тримала найтовст?ша, найгрудаст?ша ж?нка, а за правицю -
наймолодша д?вчина.
     Спочатку в?н не б?г, а його просто тягли, несли  за руки, а пот?м звуки
кугичок  та сопел? почали пробиватись кр?зь шум до його  слуху. ?  наповнили
його  т?ло полегк?стю  ?  рад?стю. В?д  цього й  сила,  й  прудк?сть у ногах
з'явились. ? в?н вже гнав ? гнав з ус?ма по колу, щосили б'ючи п'ятами.
     Дебела вирвала його ?з ланцюга танцюристок ? помчала до вогню.
     Вони вдвох просто перелет?ли через тахнуче вогнище.
     Коло знов розпалось.
     Його хапали за руки ?нш? ? стрибали з ним через вогонь.
     Коли в?н  почав стомлюватись,  зв?дк?лясь з'явилась  товстуха  кирпата,
вирлата. Вона тягла великий оберемок св?жостятого очерету.
     Пожбурнула його на яскраве полум'я.
     Св?тло згасло.
     Зашип?ло й затр?скот?ло мокре бадилля на жаринах.
     Над багаттям заклубочився густий б?лий дим. ? покрив усю галявину.
     Тод?  товстуха  схопила св?й  ?  хлопчик?в  одяг  ?  п?д  покривом диму
подалась у кущ?. Хлопчик за нею.
     Межи  темного  г?лля  попереду  викручуються,  хилитаються  пишн?  б?л?
стегна.
     Ось т?льки руки простягни ? торкнись.
     В?н не втримався - простягнув руку ? торкнувся.
     ? вона стала ? повол? повернулась до нього, просто в?ддаючи себе всю на
огляд ? на дотик!
     В?н  гладив ?  гладив  ?? великий шовковистий жив?т,  торсав величезн?,
неймов?рн? груди, м'яв пальцями набрякл?, тверд? сосц?.
     Та ось вона в?дкинулась  назад,  в?дхилилась ?  стегнами, ?  животом, ?
рука П?вника зависла в пов?тр?.
     Знов в?н б?г за нею по добре витоптан?й стежц?.
     Ось вони  з  розгону  вискочили  на  галявину, залиту ср?блом м?сячного
св?тла. Старезна засихаюча липа така чорна, наче обгор?ла в?д блискавки.
     Ж?нка стала п?д  липою,  а  П?вник з розгону  налет?в на не?, занурився
лицем межи пишних гарячих грудей.
     Вона  впустила на ср?блясту траву його мокрий  одяг  ?  показала рукою:
"Вдягайся!".
     В?н  розбирав,  розправляв  св?й  одяг,  а вона стояла  в  якихось двох
кроках, не б?льше, в?д нього ? повол? обертала нам?тку.
     П?вник в?дчув, як в?д не?, в?д  ??  мокрого важкого волосся тягне димом
багаття ? тонким ароматом любистку ? ще якогось з?лля.
     З ус?х  горб?в  ?  яр?в над Либ?ддю долинали несамовит? п?сн? та шалена
музика.
     Десь за горбами, на сход? проп?яв далекий п?вень.
     Малий подивився на зор? - ? здивувався - вони  т?льки-т?льки зрушились.
А йому здавалось, що проминула вся н?ч ? вже ось-ось настане св?танок.
     Ж?нка широко розчеп?рила пальц? ? притисши до ключиць навхрест складен?
руки  з силою натискала  на сво?  т?ло,  огладила  всю по  набряклих  важких
персах,  по  животу,  по  рвзлогих  стегнах,  пружно  з?гнулась,  пройшлась,
втискаючи пальц? в т?ло по кол?нах ? гом?лках.
     Рвучко розправилась, ? велетенськ?  перса  загойдались,  заметелялись з
боку на б?к.
     Заметеляла головою.
     З ус?х  пагорб?в ? мис?в р?ки долинали шален? ритми танц?в ? нестримн?,
запальн? голоси сп?вачок.
     Десь за пагорбами проп?яв ще раз п?вень.
     ?  оголена  товстуха  схопилась  за  од?ж  ?  миттю накинула  сорочку ?
вправними рухами доправила нам?тку, п?дперезала сорочку крайкою.
     Ж?нка вже вдяглася, а малий обмотував ще онуч? ? натягав постоли.
     Коли в?н п?дв?в голову, щоб ще  раз подивитись на цю зграбну  товстуху,
б?ля дерева н?кого не було.
     П?вник розчаровано похитав головою, а йому ж  так корт?ло спитати,  хто
вона ? зв?дки вона.
     Тут в?н, обгортаючи крайку, з жалем  згадав свого ножа. ? лезо добре, ?
ручка поцяцькована.
     Хоча добре, що ножа т?льки забрали,  а могли ж  ? втопити. ? хто б  там
почав  допитуватись  -  хто  втопив?  Сам пол?з  у  воду  на  Купала,  от  ?
захлинувся.
     В?н уже збирався полишити галявину  ? озирнувся  на  остаток. Високо на
стовбур?, йому  треба  п?дстрибнути щосили, або  подертись, встромлено  його
н?ж, а на н?ж зав?шено в?нок ?з волошк?в.
     От  яка  добра  та  кирпата товста  молодиця  -  приворожила йому якусь
синьооку.  ? хитро як наворожила - в?н ? не прохав. Адже йому такого ще й не
належить,  в?н ще малий,  щоб  заклинати  й ворожити на  якусь  д?вку. А  ця
чар?вниця-товстуха сво?ю зграбною рукою потнула ножа в суху липу.
     З розгону п?дстрибнувши. П?вник видер ножа, ? в?нок  сам насунувся йому
на руку.
     Та на руц? в?н його нести не став, а натяг на голову.
     ? тут в?н зрозум?в -  ця  добра товста молодиця  була  й хитрюща - вона
вивела його з  ?грищ  ?  не дала йому  додивитись  найголовн?шого  - коли на
передденн? будуть топити  Марену ? спалять Купалу.  ? водночас  вона зробила
його учасником пота?много,  найпота?мн?шого ворож?ння на пл?дн?сть. Саме про
це  ворож?ння  в?н,  ще  зовс?м  безштаньком,  чув,  як  говорили  молодиц?,
озираючись, щоб не було де д?тлах?в старших.  А на нього, безштанька, вони ?
уваги не звертали.
     В?н  зрозум?в,  що коли  в?н голий з голими купальницями стрибав  через
багаття,  що в?н був уособленням Ярила, що розпалю?  х?ть, яр?сть ? опл?дню?
все живе.
     А цим в?нком ? ножем товстуха н?би говорила: "Ось тоб? щаслива ворожба!
Тоб?  випало, б?льш н?ж  кому,  тоб?  дозволили б?льш, н?ж кому! Отож ?ди  ?
мовчи,  як належить  дитин?! Як мовчить в?нок,  як мовчить н?ж,  як  мовчить
сухий стовбур!"
     В?н посп?шив додому швидко й рад?сно.
     Переб?гав з пагорба в долину, ? з долини знов на пагорб.
     ? ще П?вник вир?шив мертво про все мовчати.
     ?  тод?  той, м?ський  Бог,  зроблений  на глинян?й  дощечц?, з  сяйвом
навколо голови, н?чого не знатиме.
     Н?,  в?н  його  не  обдурюватиме,  бог?в  дурити  не  можна. Просто в?н
мовчатиме, бо той Бог м?ський.  В?н там всим розпоряджа?ться. В?н новий Бог.
А стар? боги живуть ? в деревах, ? в камен?, ? в джерелах, ? в блискавках...
     А  позаду н?ч купальська сяяла  вогнями, вибухала сп?вом. Та повол? все
затихало, бо в?н в?ддалявся в?д р?чки ? наближався до осель.
     Та коли вже до пагорба лишалось зовс?м трохи, в?н побачив к?нськ? т?н?,
що  рухались  безшумно  через белебень до невеличкого гайка. Вп?знав  коней.
?хн? кон?.  Але  не  йдуть,  а  пливуть без  звуку. ?  копита  не  б'ють  об
затверд?лу, як кам?нь глинисту стежку!
     Не ?ржуть ? не порскають.
     В?н припав п?д кучу.
     Уважно придивившись,  побачив на спин? в Гн?до?,  а саме це  була вона,
розпластану людську постать.
     А з гайка пропищала др?млюга.
     ?, лежачи на Гн?д?й, т?нь теж в?дпов?ла голосом др?млюги.
     Отже, це тат?. ? вони зводили п'ятьох ?хн?х коней.
     Малий натяг через  голову в?нок на  шию ? потиху попрямував в?д куща до
куща. Униз.
     Щоб  наблизитись  непом?ченим  до гаю.  Це  йому  вдалося.  Чутке  вухо
хлопчика вловило слова суперечки двох:
     -  Чого ти один прийшов?.. Ви що, з ним  подур?ли?... Трьох  коней було
мало?.. Що в?н там робить?..
     - Тих-х-хо!  - Шип?в певно той, що при?хав, лежачи на Гн?д?й. - Там  ще
добрих дв? кобили. В?н ?х ось-ось приведе!..
     - Ану швидше в?дправляйся  до нього ? давай назад. Час уже до схованки.
Ось-ось почнуть з ?грищ вертатись ? нас побачать!
     ?  схопив,  певно, за  горлянку  того татя,  що  пригнав коней, бо  в?н
захрип?в.
     - Зараз я,.. та зараз же...
     ? зразу ж в?д купини дерев в?дд?лилась т?нь ?  поб?гла п?дтюпцем  через
в?дкрите м?сце ? вмить щезла за пагорбом.
     П?вник тихо-тихо, обережно-обережно посувався м?ж кущами вперед ? молив
подумки  нового  Бога ? вс?х старих бог?в, щоб вони розчистили його  шлях до
коней в?д сухих г?лок.
     О  диво, справжн? диво, певно, хтось почув  його  мол?ння, благання, бо
жодна суха г?лка не тр?сла п?д його постолами, поки в?н переходив до гаю.
     Один  чолов?к  при оголен?м меч?, бо  лезо зблисло, мов блакитна вода в
чорн?м мороц?, перед Гн?дою прис?вши, обмацував ?й бабки.
     Дв? ?нш? кобили теж були в путах.
     Ще дв? ?нш? були  прив'язан?  до груш?-дички ? тупцювали стривожено, та
тупот?ння  ?хнього не  було  чутно.  На  мордах хлопчик  чи  розглед?в,  чи,
скор?ше, вгадав, - були затягнут? закрутки.
     Малому стислося серце в?д уяви, який то б?ль терплять кон?.
     Копита  у вс?х  добре  були  завинут?  ганч?рками.  Все  було  так,  як
розпов?дали стар?  холопи на боярськ?й кухн?. Т?льки от зброя в татя була не
обушок, не н?ж, не сокира, а дорогоц?нна, яку може придбати т?льки дружинник
чи багатий купець.
     Хлопчик  припадав  до   земл?,  часом  повз   навкарачках,  ?  все   до
груш?-дички, до прив'язаних коней.
     Йому вдалося  з  першого  поруху в?дв'язати вуздечку  одн??? кобили,  ?
навкарачках пол?з, пол?з, тягнучи за собою пов?д.
     В?н затяг ?? за кущ?. Помацав путов? суглоби - не боркана.
     Тод? зразу ж  вхопився за закрутку, щоб  зв?льнити ?й дихання. Спочатку
н?як  не п?ддавалася закрутка - так  була линва  перекручена.  Та все  ж,  з
рештою-решт, п?шла, ? морда зв?льнилась.
     ? кобила, задерши  вишк?рену пащу,  щосили за?ржала,  аж  луна лупонула
горбами.
     Хлопчик, мов вив?рка, скочив на кобилу ? вдарив ?? п'ятами.
     Поруч виросла т?нь з  п?днятим  лискучим мечем. Меч  свиснув то?  мит?,
коли кобила робила перший стрибок.
     Клинок свиснув ? торкнув по в?нку ? по ши? кобил?.
     Кобила, збрикуючи, здиблюючись, геть очман?ло понесла  малого  вгору до
белебеня перед Золотими воротами.
     Малий вчепився руками, ? зубами прихопив густу гриву.
     З рани прискала кров ? бризкала малому на лице, на праву руку ? ногу.
     В?н припав, прил?пився до кобили, молив ус?х  бог?в ?  дух?в не скидати
його з об?с?ло? кобили.
     ?  тому в?н не бачив, як на просад? м?ж кущами з'явилось дво?. Один вже
зготувався - розкручу? над головою обушок.
     Вони не боялися налякано? кобили. Але вони не бачили, що вона зранена в
шию.
     Один свиснув зненацька.
     Кобила н?би затрималась.
     ? то? ж мит? другий опустив гирьку обушка на голову хлопцев?.
     Та ц??? чар?вно?  ноч? удача була з П?вником. Гранчаста гирька розс?кла
в?нок ?  понеслась дал? вниз,  розриваючи сорочку  на  малому  ? зриваючи  з
хлоп'ячо? спини довгу смугу шк?ри.
     В?д  болю  малий  заверещав наче  сп?йманий  за?ць.  Кобила п?дпала  на
передн? ? щосили п?дкинулась задн?ми.  ? закрутила, понесла хто  зна  куди -
через чагар?,  через  бур'яни,  по схилах, по  дороз?. Та  все з вибриком, з
гогот?нням.
     Малий н?чого не  тямив,  в голов?  гули джмел?,  а з рота  накочувалась
солона кров - то в?н гривою пор?зав соб? губи.
     Головне не впасти. Куди б не занесла його об?с?ла кобила - вона в?днесе
його подал? в?д тат?в-душогубц?в!
     Кобила не п?двела.  Попетлявши та покрутивши схилами й белебенями, вона
принесла П?вника до ?стобки.
     ? впала б?ля конов'яз?.
     Саме  тод?  -  як  роз'юшений до  краю  дядько  П?вень схопив Тальця  ?
закручував на ши? аркан, хот?в зав?сити на стовп? конов'яз?.
     А ?нш? холопи вс? були п'ян?.
     Хто де попадав, там ? лежав.  В?д них  смерд?ло  перегаром  хм?льним, ?
н?хто з  них  геть  н?чого не тямив. Власне, вони спали  п'яним  небуттям  ?
н?якими зусиллями ?х не можна було розбудити.
     Ось валявся Будий ? чиясь служниця.
     Багаття  було  чимале,  ?  хоч  воно  вже  й  тахло,  проте  все  добре
осв?тлювало навколо.
     П?вень кинув Тальця, ? той завалився на землю снопом.
     Схопив скривавленого хлопчика.
     - Ти живий?
     Малий  витер  з лиця кров ? закл?пав пов?ками, щоб хоч  щось  нормально
бачити.
     -  Зовс?м  живий! Це  к?нська  кров...  Вони там  у кленов?м гаю...  ?х
тро?... Один з мечем...
     - Можеш на кон? сид?ти?!
     - ? можу сид?ти, ? можу й ускач гнати!
     - Зн?ми сорочку! Вдягни свитку! Шапку!
     Сам  кинувся до  стр?хи  ?  вихопив з-п?д  стр?хи рогатину, А з ?стобки
вин?с лук, стр?ли та сокиру.
     Скочив  охляп на  Строкату.  М?цна  кобила -  та  дуже прим?тна. ??  не
наважились звести.
     П?д'?хав  до  Будого  ?  осатан?ло опер?щив  його.  ?  чи?йсь  служниц?
перепало.
     Будий важко застогнав ? в?дкрив оч?.
     - Скотина, пес! Кобилу доглянь! Чи не бачиш - кона? б?долашна? ? Тальця
печи вогнем, водою одливай, поки не отямиться.
     Реп'ях  ще де взявся,  крутився  п?д ногами. Чогось  скиглив чи  брехав
жал?сливо.
     -  У!  -  Замахнувся   нага?м  на  здоровенного  собаку.  Собака  впав,
перекинувся на спину ?  задер  лапи. Малий теж  скочив  охляп  ? вони  вдвох
поскакали через пагорби ? белебень до кленового гаю.
     Настав переддень.
     Клубочився  теплий  туман  над купальськими водами.  Тахли, покривались
попелом яскрав? багаття. Поп?д берегами  в очеретах  попритискалися заблудл?
купальськ? в?нки.
     Деяк? нав?ть з обгор?лими св?чками. Чад?ли на пагорбах рештки вогнищ.
     Де-де серед заростей проб?гали крадькома людськ? постат?,
     Дядько спльовував ? хрестився.
     - У, с?м'я поганське! Сосуди гр?ховн?! Через вас ц? йолопи повпивалися!
Все, все через хм?ль, блуд ?  поганство! О  Боже! Дай в мо? руки  хоч одного
татя!!! Молю Тебе!!!
     Б?ля  кленового  гаю  було  добре  видно  на  пом'ятих   травах  бризки
почорн?ло? кров?.
     Дядько дав пов?д  Строкато?, а сам сп?шився ? обдивлявся  все ретельно,
нав?ть обнюхував, мов мисливський пес.
     Зал?зши на Строкату, довго сид?в мовчки.
     Сид?в, голову похнюпив.
     Цмокнув,  рушив, направив  Строкату до  р?чки.  П?дняв  стр?ли  й  лука
високо, коли кобила зайшла у воду. Дядько не знав цього м?сця - думав - кон?
попливуть.  Та виявилось,  що  тут було  м?сце  пота?много  броду. Вони тому
швидко перейшли на той берег. ? дядько П?вень показав, що в?н не  т?льки був
ловцем в?дчайдушним, а м?г сл?д ? по людин? гнати, ? по зв?ров?.
     Вони до?хали до того м?сця, де тат? роз?йшлися двома стежками.
     Л?воруч  з  трьома  к?ньми,  праворуч  - один  вершник.  Дядько  уважно
роздивився мокр? ганч?рки з к?нських копит. ?х тут, за непотребом, викинули.
В?н ?х в?ддав П?вников?.
     Вивчав сл?ди, щось мимрив п?д носа:
     - Це Соловая. Вона його скине. Вона ненавидить вершник?в...  А в?н ? не
найкращий  вершник... Бач,  ось як ?дуть сл?ди... В?н  погано  нею управля?.
Скине!.. - Пророкував ? рад?в ?з свого пророцтва П?вень.
     Вони ще про?хали по  заболочен?й л?сист?й долин? з версту ? почули з-за
густих очерет?в к?нське слабе ?ржання.
     Межи  шуворами  Соловая  кобила  загрузла  задн?ми  ногами,  а  передн?
закинула на купину.  Силувалась, пружилась, намагалась, аж стогнала, витягти
задн? ноги ?з трясовини.
     Дядько   сп?шився  ?   спробував   д?статись  до  кобили.  Та  зразу  ж
заколивалась,  заворушилась  зелена тонка покр?вля трясовини. Захлюпала руда
смердюча вода кр?зь в?конце в зелен?м покривал?.
     Дядько бачив, що трясовина не в?дпустить свою жертву, свою здобич.
     В?н вибрав  найгостр?шу  стр?лу ? наклав на тятиву. Напнув тугого лука.
Не зм?г пустити стр?лу. Заклав назад у сагайдак.
     В?дв'язав  в?д пояса аркан. Одним к?нцем обв'язав Строкату по грудях, а
аркан, тобто петлю, спром?гся накинути на шию Солов?й.
     Здав Строкату назад, ? вона потягла линву.
     ? витягла Солову з трясовини, водночас ледь ?? не задушивши. Ще б мить,
? Солова вдавилася би у аркан?. Та дядько  П?вень не пожал?в аркану - розтяв
гострим клюгом рогатини. Кобила  ледь п?двелася. Тремт?ла вс?м ?ством. З не?
ст?кала руда болотна жижа.
     Але дядьков? було байдуже.  В?н об?ймав ?? за шию, огладжував по щоках.
Ледь що не ц?лував.
     Вони  по?хали дал? по сл?дах межи верболозами. За тим, що був з  трьома
к?ньми.
     На зручн?й,  неприм?тн?й  галявинц?  дядько закляв  ?  вир?шив  вертати
назад.
     - Тут ?х хтось чекав. Ще один. От дивись - сл?ди.
     Пот?м вони  за?хали в ручай.  ? нев?домо куди  п?шли - вниз по теч?? чи
вгору? Он там на п?сочку на т?м боц? сл?д?в нема?... А там ?ще озера...
     Вони повернули, ? на зворотньому шляху забрали Соловую.
     Вона н?куди не йшла. ? траву не скубла, а стояла, понуривши голову.
     Нараз дядько спинився ? схопив П?вника за плече.
     П?вник закуняв, сидячи охляп на кобил?. Хоч як не  пекла рана на спин?,
а проте спати хот?лось смертельно, н?який б?ль не розв?ював сон.
     - Ти ?х запам'ятав?!
     -  Н?...  Т?льки  зда?ться,  той,.. що з  обушком... схожий на  тих, що
тод?... верблюд?в привели...
     - Печен?г?!
     - Хто зна... Мен? так здалось...
     - А де ти, де ти був? В?д п?вноч? де ти шлявся?
     Малий ворушив спухлими пор?заними губами, але н? слова не в?дпов?дав.
     Що там  говорити -  саме в?н в?дпов?дав  за зведених коней. Раз не було
при ?стобц? дядька, значить, в?н повинен був за вс?м доглядати. Зведен? кон?
були  ц?ною дядьково?  свободи. Хоч боярин  про  це ще не  знав,  але зг?дно
угоди-ряду  в?д  ц??? купальсько? ноч? дядько  П?вень ставав холопом боярина
Судомировича. Ставав ще одним рабом ?з його нечисленно? челяд?.
     Та вс? ц? думки коливалися в стомлен?й, сонн?й голов? хлопця наче густа
болотна жижа. Йому хот?лося спати.
     Дядько поторсав небожа за плече. Застогнав малий, але очей  не мав сили
розкл?пити.
     - Скажи мен?, коли ти п?шов з ?стобки, там н?кого з чужих не було?
     - Н?кого...  -  в?дпов?в  хлопчик,  облизуючи запечен? вуста.  В?н ? не
думав сказати, що бачив, як  прийшла  городникова служниця з глеком.  Яка  ж
вона чужа? Кожен день бачились у всяких справах.  ? його  до не? посилали не
один раз по всяк? др?бнички господарськ?.
     - А та, що з Будим об?ймалася, коли вона прийшла? Коли? Ти бачив?
     Хлопець щось мимрив недоладне ? обм'як, мов куль.
     Щоб малий не впав п?д копита, П?вень взяв його до себе на Строкату.
     Так вони й притюпали на трьох конях до ?стобки.
     Дядька  мучила  страшна  спрага. Просто палило всього.  Тому  в?н почав
шукати, чого б напитись.  Води н?де не  було, а р?занку з водою хтось, певно
по пиятиц?, перекинув.
     Побачив у  закутку  п?д полом глечик  зелено? поливи. У велик?м глечику
наче ще лишилось меду.
     Одним духом дядько допив глечик.
     Дивився на глечик ? н?як  не м?г зрозум?ти, чи це  глечик боярський, чи
н?.
     Хот?в спитати малого, але той м?цно спав.
     В голов?  в дядька п?сля  гонитви, п?сля всього,  що трапилося, гуло  ?
дзвен?ло.
     В?н пошукав очима Будого. Нема? Будого. ? ще когось нема?... Ага,  т???
д?вки, що спала, обнявши Будого! Ну, прийде Будий...
     Сон незборним тягарем почав натискати на пов?ки юнаков?,  ? в?н так-сяк
пройшовши по хат?, д?стався до полу ? впав на гол? дошки.
     Коли п?сля полудня П?вень збудився в?д важкого мороку, в?н вже знав - у
мед п?дсипано з?лля.
     ? став в?д того дня П?вень тихий, сонний. Майже не говорив.
     Похнюплений. Все соб? п?д ноги загляда?. З людьми не хот?в розмовляти.
     Одного разу, коли н?кого поруч не було, хлопчик почав просити, благати,
щоб п?ти до ворожки хорошо?, щоб вона в?дворожила, зняла з нього порчу.
     Дядько  повол?-повол?  обкрутився  на  вс?  боки,  з-п?д-лоба  позирнув
туди-сюди ? посм?хнувся до небожа, хитро ? впевнено.
     - Малий! Ти не б?йся! Боярин не одержить нового раба.
     - А тод? вони мене схоплять! Я пропаду!
     - Ти х?ба мен? син? Якщо раптом я втечу, ти т?кай на Под?л до човняр?в.
Вони тебе  п?сля жнив довезуть до  Вручого, а  там на ярмарку бувають люди з
нашого краю. От ти з ними й д?станешся додому.
     - А коли т?катимеш?
     - Е! Дурне пита?ш! Коли добудусь свого, те лише Бог в?да?!
     - Ти про кобил кажеш?
     Дядько махнув рукою ? зразу ж зробився похмурий ? сонний...
     Холопи з?тхнули з полегшенням.  ? спочатку обережно,  а пот?м  в?дверто
почали справляти ледаря. Бувало, що дехто  зовс?м на роботу не виходив. Вони
колупалися  з возами, немов ?х лагодили, чи вдавали,  що  л?кують  коней, чи
сво? болячки, бо, мовляв, тат? на коней ? на людей порчу ? слаб?сть наслали.
     Городник  з  прикр?стю  спостер?гав за П?внем. Вир?шив  дати якусь ?ншу
роботу П?внев?, щоб в?н якось оклигав.
     ? в?н в?д?слав його з роб?тниками на Рось.
     Роб?тники з волячими упряжками направлялись на Рось. Там в одному м?сц?
обвалився берег ? оголилось ц?ле  кладовище морених дубових стовбур?в. Хтось
?з княжих людей, чи т?ун, чи ще хто, наказав пошвидше вивезти ?х з Рос?.
     А що в  тих м?сцях  н?би  з'являлись час  в?д часу  розб?йники, то дали
роб?тникам  охорону.  ?  роб?тник?в  охоронити, ? розв?дати,  що там справд?
д??ться. Що то за тат? там об'явились?
     А  П?вень був зам?сть одного  найманця,  що на  ловах плече  повередив.
Тепер хвор?в. А з других десятк?в н?хто не хот?в на його м?сце йти.
     От тод? городник ? попрохав свого знайомого десятника взяти П?вня.
     Коли дядько П?вень при новому убор? - рогатин?, луков?, стр?лах, сокир?
та обушков?, у сво?й старосв?тськ?й одежин?,  у клобуц? з вовчою опушкою, на
строкат?й кобил? з'явився  б?ля  княжих конюшень, там  ледь з  коней  вс? не
попадали.
     А П?вень сид?в смиренно на Строкат?й, ? наче це не  з  нього реготали ?
вояки, ? конюхи, ? служки.
     Десятник  поблажливо  всм?хнувся.  В?н  не  реготав, але й не  поставив
строкату  кобилу серед рудих  скакун?в. Наказав ?хати при воз? з обладунками
та  начинням.  Наказав добре сторожити,  бути пильним, бо не вс? печен?ги ще
вигнан? з? степу.
     Наказ десятника П?вень виконав якнайкраще.
     Коли  через дванадцять дн?в заг?н вертав до Ки?ва, дядько вже  возс?дав
на степовому  тонконогому  румаков? ? тягнув  за пов?д Строкату. А на н?й  в
дерев'ян?м с?дл? возс?дав полонений печен?г.
     П?вень, як ? попередньо, був сумний, похнюплений, ? дивився кудись межи
вуха скакунов?. А на Строкат?й возс?дав,  випнувши груди, смаглявий печен?г.
Був в?н скручений по руках ?  по ногах. Ликом. На глум, звичайно.  Звичайним
ликом з  молодо? липи. Ликом,  з  якого деревляни личаки  плетуть, в'язаний,
борканий, а всм?хався згорда, зиркав зневажливо. Наче не його вловили ? ледь
не замордували, а  наче це в?н тягнув  на повод? похнюпленого ?  остовп?лого
П?вня. Зброю печен?га дядько П?вень приторочив до п?слища, ? вона метелялась
б?ля його н?г.
     Коли П?вень  хот?в  отако за?хати на т?унове подв?р'я,  десятник спинив
його.
     - Ти тут  не потр?бен.  Давай сюди пов?д ?  ходи  з богом! - В?н протяг
руку до Строкато?.
     Але дядько прихопив  його  руку  ? в?дтрутив. Десятник п?дв?в здивовано
брови - в?н не чекав тако? м?ц? в руках П?вня.
     - Не  тягни руки. Кобила моя. А  бранець  мен? не потр?бен. Не збираюсь
його годувати. Бер?ть його соб?. ? лика мен? не шкода. Тих, хто в мене коней
покрав, я зав?шу на верболоз?!
     - Тю на тебе! Ти якийсь наврочений!
     Дядько  розтяв  лико  на  ногах бранця  ?  легко зняв його  ?з с?дла  ?
поставив на землю.
     П?внику дядько розпов?в лише ст?льки:
     - У них у  степу посуха.  ? мор  почався. Одн? п?шли у Лукомор'я. Друг?
подались  служити  ляхам.  Та, певно, збились  ?з  шляху.  На  них  наш полк
наскочив.  Вони  розб?глися.  В  чагарях  ?  гаях поховались.  Гайок, де м?й
схоронився, дружинники ? моя десятка, ?  т?, з городка, ?з залоги, раз?в три
про?хали ? туди, ? сюди. А я зразу побачив,  що в?н там. Просто я чекав, щоб
вони п?шли вс?. Тод? я зможу його взяти. А в?н сильний головою.  Коня поклав
у заростях очерету, а сам з води вийшов ? вил?з на вербу. Як залога рушила з
гаю,  я зал?пив  йому ззаду в  хребет тупою  стр?лою. В?н з  дерева злет?в ?
лежить. Оч?  закотив.  Я  не  п?дходжу. В?н  белькотати  почав. К?нь  його з
очерету  виходить ? до нього. К?нь навчений ? заворожений. Став його к?нь на
кол?на ? чека?, коли той на нього зал?зе. В?н  ще до тями не прийшов, а я до
нього. П?дсадив його в с?дло ? в одну мить стриножив румака...
     - А де триногу взяв, пута ?хн??
     - Ач який ти  ц?кавий, небоже! При с?дл? у чортового х?новина була!  Он
як! А румаков? цьому ц?ни нема?! Зна?ш, ск?льки в?н вартий?
     -  Дядьку! Продай його, або зам?няй на робочих кобил. Тод? ти викупишся
з боярського закупу. Ну за тих, покрадених кобил!
     - А от ти мене, хлопче, не вчи, що робити, краще на б?с?вськ? ?грища не
б?гай. Краще треба було гляд?ти боярських кобил. З т??? ноч? я мав у рабств?
гинути!..  Мовчиш?..   В?нок  тв?й  розбитий  обушком.  По  тво?х  сл?дах  ?
загублених волошках я липу знайшов. А липа  б?с?вська. В не? чотири кабаняч?
скилиц?  вживлено! Там  знак  в?д  твого ножа!  А за кору  в?д  твого  в?нка
пелюстки  зачепились.  ? сл?ди тво?х н?г ?  яко?сь товсто? б?с?всько? ж?нки.
Ось ? обер?г ?й уломився. Мосянжовий. Ключик... Ну добре, ти заговорений. Ти
завжди поряту?шся!  А  мен? як?  Тво?  пригоди мен?  вже на  голову падають.
Посидь тихо, поки я татей знайду сл?д та удавлю ?х!
     Малому аж шк?ра пуп'янками п?шла на руках.  Це  не була пуста похвальба
чи погроза - дядько знайде сл?д ? вдавить татей. В?н  не мав жодного сумн?ву
щодо  дядькових  сл?в.  ? був переконаний,  що дядько  найближчим  часом  це
зробить.
     Але минав  день, другий,  трет?й.  А  дядько  н?куди не  зникав  ?  все
працював на  подв?р'?  Соф??  чи  б?ля Золотих  Вор?т. А то  разом  з  ус?ма
холопами   розбивав   вапняк   для   печей  ?   трощив  грудки   перепалено?
глини-цем'янки.
     Коня вдень стер?г ? доглядав П?вник. Вноч? П?вень сам був б?ля коня.
     ? вдень, ? вноч? дядько ? неб?ж  привчали коня  до мови. А  все останн?
к?нь знав - в?н ум?в  ?  сид?ти на задн?х, як собака, ? лягав, ? перекидався
гол?черва, ? м?г довго тупцювати на задн?х ногах.
     Т?льки одне було, погано - румак не любив Реп'яха. Хлопчик чекав, що от
кудись подасться дядько, влашту? зас?дку ? жорстоко повбива? тат?в.
     Але  дядько,  здавалось,  ?  забув  про  свою  об?цянку.  А  тим  часом
наблизилась ярмарочна п'ятниця. ? великий  каган,  володар найвищого стола в
м?стах Рус?, дозволив на ярмарку весел? ?грища.




     У цей день на  Бабин?м  Торжку були ?грища  з  дозволу  великого  князя
ки?вського Ярослава.
     Казали,  що на  к?нськ?  змагання  при?де сам князь. Адже князь  завжди
?здив верхи. ? п?шого його майже н?хто не бачив. Нав?ть до Десятинно? церкви
в?н при?здив верхи, сп?шувався перед баштою ? п?д?ймався  гвинтовими сходами
на  хори.  В?н  не  любив,  щоб  споглядали, як в?н кульга?, п?д?ймаючись по
моза?чних сходинках.
     Тому  в?н п?д?ймався  сам ,  а  тод? вже за ним вс? останн? заходили на
хори.
     Змагання були ? на Бабин?м Торжку, ? на Подол? б?ля ?лл?нсько? церкви.
     На базарн?м  майдан? рухались тлуми людей. ? не ст?льки тут було охочих
пом?рятись силою та вправн?стю, як просто глядач?в. Вони важко працювали вс?
дн?. А тепер ?х  чекали розвага, буйне видовисько,  ? це було справжн? свято
?хньо? душ?. Бо ?м важка, безк?нечна праця  в?дбирала вс? сили, всю наснагу,
що ?х можна витрачати на змагання.
     Отож,  було на Бабин?м  Торжку сила-силенна людей. А там, де збира?ться
багато  людей, зразу  ж з'являються всяк? торговц? та  пот?шники.  В коробах
вони тягали вс?ляк? дешев? на?дки, ласощ?, а також р?зн? др?бнички та дешев?
прикраси. Дуд?ли  в дуди  та  вибринькували  на гуслях, сп?вали та  верещали
скоморохи. А от дорогого краму, чи чогось великого, ба й скотини, в цей день
не випадало продавати.
     Перш? змагались стр?льц?.
     На чисто  виметених  дубових плахах  провели  рису  за сто  крок?в  в?д
Под?льсько? брами.
     Б?ля  брами  поставили  три  стовпи ? насадили б?л?  дошки, якби абриси
людських т?л.
     П?сля того, як у церквах зак?нчилась вран?шня в?дправа, вийшов базарний
староста  ?з двома пом?чниками. Один з бубоном, другий  ?з сурмою.  Засурмив
сурмач,  закалатав  у  бубон  другий.  Як  вони  ск?нчили, староста оголосив
початок.
     Лучник?в з?бралось чимало. Серед них була чи не половина стражник?в, що
у будн? дн? стояли при м?ських брамах.
     Також було чимало мисливц?в,  що  з дозволу т?уна, за  певну  мзду мали
право на полювання в княжих л?сах.
     Були стр?льц?  з  найманц?в - печен?г?в, хазар, з  яс?в. Були  й б?ляв?
св?тлоок? чудини. Були рудуват? низькоросл? ятвяги.
     Заможн?  були  й  крамар?,  що   полюбляли  стр?льбу  ?  лови.  Кожному
дозволялось стр?ляти  трьома стр?лами.  Сперечались,  кому першому стр?ляти.
Вже й  до  лайки д?йшло.  Тод?  втрутився базарний  староста.  Певно, що в?н
багатьох ?з  стр?льц?в знав з  попередн?х змагань.  В?н  в?д?брав  тих, кого
вважав найслабшими ? поставив до риси.
     Кожному три стр?ли. Т?льки першим п?льга - одна пробна стр?ла.
     Сурмач  закинув на  перев'яз? за  спину сурму,  взяв довгого л?щинового
бича, а з-за халяви витяг гострого ножа.
     У вс?х трьох лучник?в стр?ли вп'ялися в ц?ль. У двох в дошки, де ширше,
як би в груди, ? т?льки в одного одна стр?ла н?би в голову.
     Лучники накладали на тятиву стр?ли, п?дтягали двома пальцями правиц? до
вуха, п?др?внювали напрямок стр?ли ? розгинали пальц?.
     Дзижчали, бринькали тятиви ? стр?ли з? свистом мчали до ц?л?.
     З  першо? тр?йки найкраще стр?ляв той, хто мандрував по княжих землях ?
полював на всяке др?бне птаство.
     Сурмач без жарт?в ? зневаги закарбував стр?ли трьох перших  стр?льц?в ?
викликав наступних.
     ?  з кожною тр?йкою  нових стр?льц?в стр?ли  лягали  все купн?ше ?  все
вище. В "груди" ц?лям вже н?хто й не посилав стр?л.
     Стр?ляли печен?ги  з невеликих, майже зовс?м рогових лук?в. Чудини - ?з
довгих наб?рних дерев'яних лук?в.
     П?вник був при румаков?. А румака дядько поставив п?д паколля боярсько?
садиби.  Хлопчик  возс?дав у карбован?м дерев'ян?м с?дл?.  Одн??ю  рукою в?н
стискував пов?д, а другою вхопився за верх пакола.
     ?  коли  почали  силитись  у натовп? крики,  гам?р,  см?х, ?  до всього
засурмила сурма ?  вдарили по бубону, малий  в?дчув,  що шк?ра в коня  стала
гаряч?ша, а дихання зробилося р?дшим ? глибшим.
     Згори П?вников? було добре видно лучник?в при б?л?й смуз?.
     Чи з-за малого зросту, чи того, що  в?н стояв н?би осторонь,  ? його не
прим?тив  зразу  сурмач,   але   П?внев?  п?д?йшло  стр?ляти  з   найкращими
стр?льцями.
     ?  коли  сурмач призначив  стати  до риси  ще  трьом,  то  один з  них,
б?лобровий червонолиций варяг сказав намалювати людську личину на його ц?л?.
На товст?й м'язист?й ши? мав кручену ср?бну гривну - нагороду князя.
     Один з отрок?в швидко видерся на стовпа ? вуг?ллям намалював "лице".
     Варягов? стр?ли попали одна в око, друга в носа, а третя - межи оч?.
     Його суперники теж непогано  стр?ляли, але все ж у  нього  стр?ли лягли
купн?ше.
     П?сля варяга став  ще  один з ярославових во?н?в  - т?верець.  Зарослий
чорним пухнастим волоссям ? по грудях ? по руках чолов?к. Лук у нього був чи
не найменший з ус?х стр?льц?в. ? не ст?льки було в  ньому дерева, як пластин
з рог?в сайгака та варених турячих сухожиль.
     Т?верець  теж попрохав намалювати личину. ? бив  так точно, що вс?  три
стр?ли вп'ялися в праве око.
     Натовп  захоплено  кричав, славив  т?верця, бо так, як в?н, ще сьогодн?
н?хто не стр?ляв.
     Д?йшла, зрештою, черга до П?вня.
     Поряд  з ним  стояв  чубатий  стр?лець, один з молодших княжих  во?н?в.
Казали люди, це малий  власними вухами чув, що  це  один з  охоронц?в самого
кагана Ярослава. Хтось сказав, що мечник  в?н найвправн?ший. ? в?н  попрохав
намалювати ц?ль.
     А дядьков? П?внев? д?сталась варягова ц?ль.
     Дядько  П?вень нап'яв  свого великого товстенного  лука.  Був  в?н весь
ретельно  обвитий  тонкою  шовковистою  смужкою  берести,   щоб  волога   не
послабляла дерева. Лук у  дядька був такий великий, н?би його зробили не для
стр?льця, а щоб на самостр?л насторожувати проти л?сового зв?ра.
     Лук найб?льший, а зросту П?вень серед стр?льц?в найменшого.
     Наклав  П?вень  на   тятиву  кленову  легку  стр?лу  з  каленим  тонким
наконечником. Як напинав тятиву, було чути,  як тр?скотить, рипить дерев'яна
кибить луку.
     У натовп? голосно засм?ялись.
     Та П?вень лише  закусив нижню губу  р?вними  б?лими зубами.  Але... Але
?кла  в нього виходили за меж? ?нших зуб?в. ? це зразу кидалося в оч? людям.
Один чи дво? глядач?в пом?тили дядьков? ?кла ? з острахом замовкли.
     Дядько видихнув, завмер ?  зразу ж пустив тятиву. Удар стр?ли був тако?
сили, що вона пройшла кр?зь дошку ? виткнулась в?стрям  на зворот?  майже на
два пальц?.
     С?верянин легко нап'яв лука, в?дпустив тятиву ?  легко, без шуму стр?ла
вп'ялася в око ц?л?.
     Другу  стр?лу дядько  П?вень  довго не  пускав.  Все  не м?г  вир?вняти
дихання.   Друга  стр?ла  вдарила  збоку   в   наконечник  першо?.  ?  перша
др?бно-др?бно затремт?ла опереним древком.
     Натовп  захоплено  зарев?в,  заплескав  у долон?.  С?верянин  ?  другий
стр?лець одночасно в?дпустили тятиви. У с?верянина стр?ла вп'ялася в те саме
око, у другого - в ?нше око "личини'.
     Настав час третьо? стр?ли.
     С?верянин легко нап'яв лука ? його стр?ла впала в купу до перших двох.
     Трет?й стр?лець ледь схибив - стр?ла в?д?йшла наб?к трохи.
     Дядько набрав повн? леген? пов?тря, натяг тятиву,  видихнув спок?йно  ?
зразу ж  випустив  стр?лу, не давши  остаточно  вир?внятись  диханню. Калена
стр?ла дзв?нко вп'ялася в к?нець мальованого носа.
     Натовп  розчаровано  загогот?в, почулося  голосне кепкування.  Хоча  за
хвилю перед тим йому кричали славу, ляскали в долон?.
     Хтось крикнув,  що  в  нього не лук, а  самостр?л,  що  йому нема  чого
змагатись, хай би краще овес в?д кабан?в стер?г.
     Але дядьков? стр?ли, а це вс? бачили, найсильн?ше били по ц?л?. Вс? три
стр?ли пройшли кр?зь дошку в?стрям.
     Б?льше  охочих лучник?в  не було.  ?  сурмач задуд?в к?нець стр?льби. ?
показав  св?й довгий бич з позначками-карбами.  ? отроки, що м?ряли в?дстан?
м?ж стр?лами ? карбували на сво?х бичах, показали сво? рези.
     ? все сходилось. Н?яких суперечок не  було. Найкращим лучником виявився
т?верець. Пот?м с?верянин. Пот?м варяг. А дядько П?вень був четвертим.
     Староста прив?тав стр?льц?в ? пересипав у шапку все, що поставив кожний
?з стр?льц?в  п?д  заставу.  Хто  резану,  хто  ногату,  хто  намистину, хто
перстень, хто сережку, хто нав?ть литу пряжку.
     Переможець одержував всю заставу.
     Т?верець  подякував старост?  ?  закликав  лучник?в  до  за?зду  випити
доброго грецького вина.
     Стр?льц? прокричали йому славу ? понесли до за?зду на руках.
     Вже  над головами сво?х  нос??в т?верець  закликав дядька в за?зд.  Але
дядько П?вень мовчки показав: "н?!" ? лишився змагатись у боротьб?.


     У боротьб? дядько подолав лише чотирьох городян, що були трохи важч? за
нього. В?н ?х ус?х кинув на землю.
     Але  коли проти нього  став варяг, н?чого дядько  П?вень не м?г уд?яти.
Варяг схопив дядька за пояс ?  легко перекинув  через  стегно. Дядько сильно
вдарився лицем об землю. Кров зачур?ла в нього з  носа ?  з губи. В?н не м?г
н?як  спинити кров, йому довелося спуститись  вниз через Под?льську Браму до
джерела-водограю ? там змивати крижаною водою розтовченого носа.
     В?н  повернувся  на торжище  тод?, коли  молодий купчина  притис варяга
спиною до земл?. ? вс?х ?нших поклав чорновидий киянин. За свою перемогу в?н
не взяв ан? шеляга. А ще й пригостив брат?ю барилом меду.
     П?вня цей молодий купчина заприм?тив зразу ? сам п?дн?с йому чашу меду.
     - Це в тебе кобил звели тат?? - Спитав ласкаво.
     - У мого боярина. - Насупився дядько П?вень.
     - Що - ти робичич?
     - Н?, боржник. На коня позичив пов?дного. А к?нь здох.
     - ? то все?!!  - Здивувався купець. - Слухай! Плачу за тебе борг! А  ти
йди до мене служити охоронцем. К?нь, кожух ? кулеша мо?. ? ще плата - дюжина
р?зан. Р?зана в м?сяць! Зрозум?в?
     -  Зрозум?в,  м?й господине. Дякую за ласку, та  мен? треба боярину тих
кобил повернути. У мене ряд складений з боярином.
     - Як зна?ш! Я завжди тебе в?зьму до себе. Приходь, коли схочеш!




     М?ж боротьбою та навкулачними боями була перерва, бо радились м?ж собою
староста, його  пом?чники та мечник  Верхнього М?ста,  чи зводити т?льки  за
вагою та зростом, чи як завжди - хто кого побажа?, той ? виклика?.
     Поки йшла рада, дядько П?вень протиснувся через натовп до малого.
     Печен?зький румак зразу зв?в  вгору свою лебедину шию ? нашорошив вуха.
Його опукл? кар? оч? дивились уважно ? напружено.
     Хлопчиков?  аж тепло стало всередин?  -  от яку здобич  взяв  дядько на
Рос?.
     Дядько огладив коня, пригостив б?лим пшеничним коржем.
     - Зараз ось почнуть навкулачн? бо?, ? я почну перший.
     - Ти стомився. Тебе он як вдарив варяг об землю. Ти пропадеш!
     - Н?чого! Я помолився Богородиц?. Вона мене не видасть. Битимусь!
     - А як же застава? Що поставиш супроти?
     -  Ой боже! Що ж мен? ставити? - П?вень в розпач? схопився за голову. -
О! Я поставлю лук ? стр?ли печен?га.
     - А х?ба реч? ставлять? Я все бачу, що ставлять грош? або прикраси...
     Дядько  послав малого до ?стобки  по  лук ? стр?ли.  Хлопчик скочив  на
землю ? щосили потяг румака за вузду.
     - Не посп?шай! Я ще раз п?ду до храму ? помолюсь...
     За брамою  Володимирового м?ста  П?вник  видряпавсь у  с?дло  ?  погнав
скакуна  до Золотих  Вор?т.  А  там  стражники не перепиняли  його,  бо  вже
зап?знали його ? пам'ятали.
     Ось в?н в ?стобц?.
     Схопив сагайдак, лук та помчав, не м?г утерп?ти, до Бабиного Торжка.
     Але як повернувся  з  конем на сво?  м?сце  п?д  паркан, то  навкулачн?
б?йц?, добр? молодц?, вже гамселили один одного, що було сили.
     А що дал? - на тац? ср?бла ставало все б?льше.
     Коли з храму прийшов дядько,застава вже була в три монети в?д голови.
     П?вень вихопив у хлопчика  зброю  ? кинувся до ряд?в, де сид?ли лихвар?
та м?няли.
     По його роз'юшеному ? збудженому вигляд? вони без напруги зрозум?ли, що
йому конче потр?бн?  грош?. ? не давали за добру зброю б?льше трьох монет. А
зброя була  найкращо? саркельсько?  роботи. Та дядько ?  цим трьом  потертим
кружальцям металу був страшенно радий.
     П?вень  ступив у коло, де змагались б?йц?. Якраз п?д валом,  де не була
земля мощена колодами. Якщо  на мощений х?дник збити людину, то з не? може й
душа вилет?ти.
     Ой як  добре, що дядько  встиг ?з сво?ми трьома монетами. Ще б трохи, ?
довелося б шаблю продавати.
     П?вень по одн?й поклав по  монет? на тацю базарного  старости. Натяг на
т?м'я свого клобука, в?дкасав рукава та туг?ше п?дтягнув пояса.
     Проти нього був один  ?з гончар?в, чолов?к, що, певно, полюбляв кулачн?
бо?, бо носа мав стовченого, звернутого наб?к. Вищий  на голову за  П?вня, у
плечах не такий  широкий,  та руки  м'язист?, довг?,  а  кулаки  просто,  як
молоти.
     Гончар  перший  п?шов на дядька,  розвернувся,  замахнувся  на всю силу
правиц?.
     П?вень  назустр?ч йому  зробив  два маленьких  кроки  швидких, прихилив
голову. ? рука гончарева збила т?льки шапку з  голови П?вня. Водночас дядько
вдарив гончара в п?дбор?ддя. Гончар похитнувся.
     Дядько додав йому л?вицею п?д бока, пот?м правицею знов у п?дбор?ддя.
     Гончар с?в на землю. Очман?ло крутив головою.
     П?вень стояв над ним ?  чекав, поки гончар п?дведеться. Не  п?дводився.
Дядько взяв його п?д пахви ? повол?к п?д схил валу та й посадовив там.
     Дядько частину грошей згр?б з тац? ? сказав, що  другу половину ставить
у заставу.
     Проти  нього вийшов  один  з княжих конюх?в.  Поклав  одну важку монету
проти дядьково? купи.
     Не попер необачно на П?вня, як то зробив гончар. Але все ходив  навколо
дядька  ? все перед себе л?вою розмахував. Це  щоб дядько на його довгу руку
наштовхнувся. А за тим щоб вр?зати правицею чи в груди, чи в лице.
     Дядько  метнувся вперед. ?  конюх певно  подумав, що в?н його  вдарить.
Розмахнувся на повну силу правою. Та П?вень в?дскочив наб?к ? знизу, з ус???
сили вдарив конюха по щелеп?. Конюх опустив руки, нав?ть пальц? розтис.
     - Хто ?нший вийде? - Спитав дядько.
     Та конюх хрипко видобув ?з себе.
     - Я ставлю ще одну монету.
     Похитуючись, п?д?йшов до тац? ? кинув на не? важку ср?бну монету.
     ? цього разу  в?н кинувся вперед, прикривши себе нап?вз?гнутими руками.
Кружив навколо П?вня ? намагався застигнути його зненацька ? щосили вдарити.
     Та дядько був прудк?ший. П?дловив конюха, коли той широко  розмахнувся.
З  щосили  вдарив  конюха  в п?дребер'я.  Удар  завалив  конюха  на  кол?на.
Нахилився вперед ?, щоб не впасти обличчям на землю, обперся обома кулаками.
На нього напала гикавка. Та все  ж в?н якось зв?вся ? з?гнувшись, тримаючись
за боки, п?шов з кола.
     Т? княж? конюхи, що були з кулачним б?йцем, загорлали.
     - В?н ударив його нижче пояса!
     - Проти правил, проти правил!!!
     П?вень б?гцем до старости.
     - Заверни його! Нехай в?н задере сорочку! Тод? вс? побачать!  Я не  бив
нижче пояса!
     А конюхи закричали, що це ганьба, заголювати при вс?х людину!
     Роз'юшений П?вень п?дскочив до конюх?в ? заволав:
     - Нехай подивиться один лише староста!!!
     Але конюхи не  схот?ли н?чого такого робити ? в?двели свого товариша до
конюшень.
     Виступив варяг, зн?маючи ?з ши? гривну ? обережно кладучи на тацю.
     - Б'?мося до кров?... До третьо? кров?.
     А дядько П?вень, згаряча забувши, що йому потовкли носа ? розбили губу,
погодився ? висипав проти гривни вс? сво? монети.
     Вони  стояли один проти одного. Найнижчий стр?лець ? найб?льший богатир
?з княжих  найманц?в. Один роз'юшений, необачний у сво?й затятост?. А другий
спок?йний, впевнений у тому, що поставив над?йну пастку супротивников?.
     Люди замовкли, бо  П?внева  перемога  над  ?ншими б?йцями  здавалась ?м
чимось неймов?рним, якоюсь чаклунсьюю справою.
     Дядьков?й прудкост?, вправност? ? в?дваз? не сп?вчували.
     Так само, як не сп?вчували вони ? чужинцев?.
     Б?йц? кружляли один навколо одного.
     Т?льки варяг  кидався на  дядька  П?вня, як той блискавично в?дскакував
назад, як л?совий к?т.
     Т?льки  П?вень  кидався на  варяга,  як  варяг  миттю  виставляв  руку.
Дядьков? удари не досягали н? голови, н? тулуба  варяга.  Вс? удари попадали
по руках варяга.
     А ще до всього дядько так ударив по л?в?й варягу, що розбив соб? в кров
пальц?.
     Сурмач задуд?в ? опов?стив вс?х охочих до забав.
     - Перша кров! Перша кров! Ус? бачили?!
     ? зробив р?зу на сво?му посохов?.
     Дядько в?д под?бно? халепи так роз'юшився, що не встиг варяг ? мигнути,
як в?н  п?дскочив угору ? зал?пив кулаком по губах. Бризнула кров  на льняну
сорочку. Сурмач засурмив ? поставив р?зу на сторон? варяга.
     - Перша кров! У варяга перша кров!
     Тепер варяг  не розмахував рукою, а намагався  вдарити  знизу  вгору. ?
таки зачепив. Розбита губа закровила.
     - Друга кров!!! - Загорлали в натовп?.
     П?вень п?дстрибнув ? вдарив варяга кулаком, наче ножем утяв.
     Червона,  обпечена сонцем шк?ра на  вилиц?  тр?сла  ?  кров бризнула на
плече.
     Поки  дядько  П?вень в?дходив назад, варяг раптом ожив. Наче  запалився
якимось вогнем. Наздогнав П?вня на в?дступ? ? зачепив  по носов?. Розбитий в
боротьб? н?с не витримав ? легкого удару. Кров полилась на груди.
     - Третя кров! - Заволав сурмач. - Варяг перем?г!
     Але поки  в?н  встиг  засурмити в сурму, П?вень розмахнувся, як ус?, на
повну в?дкриту руку ? вгатив варяга кулаком у черево.
     Варяг   з?гнувся   навп?л,  затискаючи   пальцями  сво?   черево.  В?н,
нап?вз?гнутий, п?дчапав до тац? ? з?шкр?б ?з не? все соб? в капшук.
     А дядьков? П?внев? знов довелось ?ти через Под?льську Браму до водограю
? обмивати сво? спотворене, розпухле лице.
     Малий  не  п?шов за  ним.  В?н сид?в  на румаков? ? тримався  за  пак?л
дубовий.
     Хлопчик знав, що дядько в?дми?ться ? причапа? знов на Бабин Торжок.
     Ще буде змагання коней.
     Що ж дядько поставить в заставу на к?нських змаганнях?
     Лишилась т?льки печен?зька шабля.




     Вс?  судна, що творились тут  на берез? Глибочиц?, мали  в сво?й основ?
довбанки-моноксили. На них пот?м нарощували дошки.
     А цей  човен був наб?рний.  Основа всього - р?вний,  як струна, дубовий
киль -  в?н хребет ? опора вс?х ?нших частин човна. Вгору в?д киля в?дходили
ребра-шпангоути,  плавко вигнут?,  мов роги велетенських лук?в, ? утримували
напружен?  тонк? й предовг? дубов? дошки.  А  корма ?  н?с  однаково? висоти
зводились круто вгору ? ув?нчувались ф?гурним р?зьбленням.
     Малий  спинився  на  половин?  гори  ?  милувався   спогляданням  цього
розб?йницького човна.
     "Завдовжки буде в?с?м з половиною  косих сажен?в. А завширшки - п?втори
сажен? "- подумав П?вник.
     Коли  в?н  вим?ряв  довжину  човна  кроками ? все ствердилось,  в?н  аж
запишався, що так точно визначив!
     ? не зчувся, як над  ним  вир?с високий чолов?к у шк?рян?й  безрукавц?,
стягнут?й широким пасом.
     - Ну що, горобчику, подоба?ться тоб? цей човен?
     -  Я не  Горобчик, я -  П?вник... Красив?шого човна я  не бачив. Просто
казка!
     - Варязький дракар! А збудували ми його удвох з новгородцем Сидором. Бо
варяги наш? н? чорта не вм?ють робити, т?льки мечами  с?чуться та вряди-годи
верем?ю зд?ймають.
     - А ти, господине, х?ба не варяг? Ти так чудно вимовля?ш слова.
     - Я з?  сх?дного  берега Бурштинового моря.  Вс? мо?  родич?  -  т?льки
рибалки.  Але  я дуже  неспок?йний,  гарячий,  -  повол? ? н?би трохи  сонно
говорив високий  чолов?к. -  Закорт?ло  мен?  побачити  св?ту,  ? вт?к я  ?з
варязькими купцями.  ? в?дтод? весь час ?з варягами на вод?. Навчився в  них
човни будувати. Б?льше, н?ж десять рок?в витратив, а навчився.
     - А коли ж ти, господине, воював?
     - Ти на ц? позначки, горобчику, дивишся? - В?н торкнувся пальцями свого
потаврованого обличчя.  - Це  не з бою. В б?й  мене  варяги не дуже  брали -
берегли. Бо ?м була потр?бна не моя сила й в?двага, а мо? вм?ння...
     - А х?ба так бува?, щоб не варяг творив краще в?д варяг?в ?хн? човни?
     -  Он як? Ти, видать, з головою,  якщо допиту?шся!  Бува?! Х?ба не тв?й
вуй виграв к?нськ? змагання? Чи не так?
     - Так... Одначе к?нь печен?зький!
     - А хто цього румака печен?зького натравив на вороного угорця?
     - Дядько,..  -  протягнув  хдопчик ?  подумки  додав: "Якби в?н  не дав
болотного з?лля  печен?гу,  х?ба б в?н отак  оскажен?в? "А перед  очима враз
постала  верем?я  на Бабин?м  Торжку.  Курява, збита  к?нськими  копитами  ?
людськими ногами, маячня яскравого вбрання, галас ? шалена музика.
     Хазя?н вороного угорця поставив на к?н  три златника Володимира. Запала
тиша.
     ?  тод? дядько П?вень потяг за  вузду печен?зького жеребця. ? малий  на
ньому верхи.
     - Дядьку, що ти робиш? - Зашепот?в хлопчик, не здогадуючись з?стр?бнути
на землю. - Постав шаблю! Постав шаблю!!! - Шепот?в йому згори хлопчик.
     - Цить! Чим з?тну голови татям? - Проц?див кр?зь стиснут? зуби.
     Притяг коня п?д  самий палац,  де на  галере? сид?в князь ?з родичами ?
старшою дружиною.
     П?вников?  з висоти коня було  найближче до князя.  Великий князь  щось
говорив вп?воберта до якогось л?тнього во?на.
     Ось в?н повернув суворе худе лице ?,  зв?вши  праву густу брову, уважно
глянув на хлопчика.  ?  на якусь мить наче здивувався ?  ледь всм?хнувся. Ще
мить, ? знову  риси  худого лиця  набрали владного  виразу та незворушност?.
Т?льки оч? пильно ? зац?кавлено стежили за низькою поставою дядька П?вня.
     Базарний же  староста вислухав недоладну  дядькову  промову  ?  голосно
спитав хазя?на вороного, чи згоден в?н вважати самого полового заставою?
     Стрункий високий во?н здивовано зиркнув на  дядька  П?вня,  на полового
огиря. Затримався поглядом на синцях ? спухл?й бров? дядька.
     - А, це ти, болотна личино?! Давай сюди печен?га та йди по гриби!
     - Я на тво?му вороному по?ду по опеньки! - Злостиво просичав дядько.
     - Як так, то зводимо!
     Дядько  скинув П?вника на  землю  ? зразу ж  щосили  скрикнув  ? протяг
жеребця палицею.
     Во?н опер?щив свого жеребця нага?м.
     За мить  жеребц? важко з?тнулись грудьми, за?ржали,  розв?яли  вихорами
сво? гриви ? товкли, гризли, копали один одного.
     Ось вороний в?дскочив в?д полового ? поб?г  по колу межи  розставленими
возами.
     Половий за ним, ставав дибки, намагався столочити передн?ми.
     Во?н навперейми вороному. Та  збитий  з  н?г власним  конем  шкереберть
полет?в п?д воза.
     Дядько  П?вень хот?в  перейняти  свого об?с?лого печен?га,  та  й  соб?
опинився на земл?.
     - Б?да! Помагайте, люди добр?! - Заволав дядько П?вень.
     ?  йому  з линвами й  кийками зразу  ж  кинулись  допомагати.  Спочатку
в?д?гнали печен?га в?д вороного, а пот?м ? спутали коней.
     Щоб  огир вгамувався, дядько посадовив на нього П?вника, хоча П?вник аж
трусився в?д пережитого страху.
     Бо  в?н не ховався за вози. А стояв, притисшись спиною до муру  княжого
палацу. К?лька раз?в скажен? тварюки вдарялись  об  мур поруч малого, т?льки
дивом не розтовкли його на мокре.
     Бо к?нь все  ще  вихав, хлопчик  не почув, що  сказав староста П?внев?,
т?льки бачив, як дядько попрямував за княжим слугою на галерею.
     - Князю, в?таю тебе ? зичу  здрав?я  многая л?та!.. Мене звати П?внем ?
родом я з Нижньо? Рудниц?. А ?м'я мо? Павло.
     - Зв?дки в тебе цей огир? - Спитав старий ?з золотою гривною на ши?.
     -  ? його, ?  його господаря я захопив  на Рос?. Печен?га в?ддав княжим
людям, а огиря взяв соб?.
     - То це, значить, ти полонив печен?зького витязя? - Подав голос великий
князь.
     - Так, м?й князю! Я його тупою стр?лою ?з дуба зсадив.
     -  Молодець!..  ?ване, - Кивнув головою назад великий князь. - Дай йому
ногату за  печен?га,  за  витязя! -  А тод?  обернувся  до  во?на ?з золотою
гривною. - ? з Петра взяти в  казну гривну! Щоб, не розв?давши досконало, не
посп?шав, чи треба нагороджувати во?в ср?бною гривною, коли можна нагородити
шелягом! Вч?ться  господарювати!  А  ти, молодцю, старайся! -  Великий князь
махнув рукою, в?дпускаючи дядька П?вня.
     - Князю! Я дуже хочу тоб? служити!
     - Ти х?ба не служиш?
     - Я прив?в урок людей робити. До городн?х роб?т.
     - Ск?нчиш урок - в?дпускай людей - ? на Берестове до конярень!
     - Дякую, князю, дякую, князю!  - ? кланяючись  низько, в?дступив боком,
боячись обернутись спиною до великого князя...
     Дядько П?вень п?дхопив п?д вузду огиря ? пов?в, пов?в швидко на Под?л.
     Там у т?сн?й золотарськ?й майстерн? йому  пробили д?рочки в золотнику ?
в ногат?.
     Просто тут, у майстерн?, прив?сив до нат?льного хреста княжу ногату.
     На  роз?  б?ля найстаршо?  ки?всько?  церкви  святого ?л??  в?н полишив
малого на кон?, накинувши пов?д на гостре пак?лля чийогось тину,
     Довго не було дядька. Повертався, випнувши груди, ?  призивно протяг до
небожа правицю.
     - ?ди ? подивись, як наш золотник ся? на ?кон? самого святого ?лл?!
     Споглядаючи  велику  ?кону  з  великим багряним  сонцем,  до  якого  на
червон?й  кол?сниц? мчав  володар  грому ?л?я, малий  так  ? не второпав, де
висить дарований церкв?  золотник.  Бо весь низ ?кони було  обв?шано дорогим
намистом та  золотими  та ср?бними монетами,  карбованими  у  вс?х  краях  ?
язиках...
     - Бачив?! - П?дн?сши вгору правицю, завзято виголосив П?вень. - То ж бо
й воно!
     ? так само швидко покрокував, ведучи коня за вузду.
     - Куди ми?
     - Тьху на тебе!  Наврочиш мен?  все д?ло сво?ми "кудиками"! - Злостився
П?вень на малого.
     Десь неподал?к вдарили в бубон ? засвист?ли кугички. Опинились просто в
широко розчинен?й брам? за?зду.  П?д ст?ною за?зду з'юрмився натовп. Вибухав
реготом, вигуками, плесканням в долон?.
     - Дядьку, можна я подивлюсь?
     - ?ди та не барись! Бо мен?... - не доказав дядько.
     Малий  ? не  озирнувся  туди,  куди дивився дядько П?вень.  Хлопчина  з
великою  напругою  продерся  кр?зь т?сне коло  людей ? ледь  не викотився на
майданчик, де в?дбувалося д?йство.
     Д?вка  з  розфарбованим  лицем  щосили  дмухала  в  кугички,  а  л?тн?й
здоровань похмуро товк билом у бубон ? щосили тупав ногою.
     П?д  голосну  музику танцювало  дво?  - коза  та  хлопчик. Т?льки  коза
п?дстрибувала на задн?х ногах, а хлопчик, вдягши на  руки постоли,  танцював
догори ногами.
     "От би мен? так ?з Ходою навчитись!" - ?з заздр?стю подумав хлопчик.
     ? тут його штовхнули, ? в?н, щоб утриматись, прихопив когось за плахту.
     - Ану не шарпайся! - Долинув згори знайомий д?вочий голос.
     П?вник задер обличчя - над ним височ?ла дебела перев?зникова  донька. А
??  прихопив  правицею  н?чний гонець. А  л?вицею в?н обхопив служницю. Так,
служницю городника. ? вс? тро? п?дпил?.
     "Невже  вона така  п'яна, що не  вп?знала мене?" -  3 тривогою  подумав
хлопчина. ? став прислухатись до того, що шепот?в гонець д?вкам.
     Т?льки зрозум?в,  що  щось сором?цьке. Вони йому н?чого не в?дпов?дали,
хихикали та попискували, коли в?н засильно лапав ?х.
     "У город? все не так, як у нас!"- Вир?шив П?вник ? хот?в знов  дивитись
на чудас?ю, як почув той голос, який купальсько? ноч? керував татями.
     Малий вивернувся, щоб бачити того...
     - Чу?ш, Волосе! - Шепот?в у потилицю княжому гонцев? ставний чорновидий
молодик. - Дурник у за?зд? ?з сво?м стрибунцем...
     -  На  те  в?н  ? дурник,  щоб  сюди  припертися ?з  стрибунцем,  -  не
обертаючись, в?дпов?в гонець, ще м?цн?ше торсаючи д?вок.
     - Тю на тебе, ребра злама?ш! - Засичала служниця.
     - То  йди до  Гречина,  може  ти  йому мил?ша за  коняку! -  Прошепот?в
гонець, торкаючись пухнастими вусами палаючого д?вочого вуха.
     Д?вка приснула, але не в?дпов?ла.
     - Скажи Зорян?, нехай почасту?,.. - шепот?в чорновидий.
     - Не тре,  - вперше обернувся гонець. -  Стрибунець прим?тний. Сьогодн?
взяв йому три сонечка на Бабин?м! Поведеш кр?зь браму - прим?тять зразу. Сам
нехай виведе...
     - Довго чекати...  А гост?  скоро  п?дуть  до... Хто тод?  в?зьме?.. Не
перефарбу?ш...
     - Поговоримо ввечер?,.. там, де завжди. А зараз - згинь!
     ? д?йсно, Гречин за мить  наче  кр?зь  землю провалився,  хоча ось  тут
стояв.
     Дядько П?вень вхопив за ком?р небожа.
     - Оце так недовго?!
     - Дядьку! Тут така та?мниця! Я тоб? скажу!..
     - Тс-с-с!  Що  тут у нього  ?з суглобами?  - Голосно проказав  дядько ?
прис?в до жеребцевих копит. - Говори пошепки.
     - Дядьку! Т?льки-но був отой! Вони ?з княжим гонцем зговорювались проти
тебе...
     - Зв?дки зна?ш, що про мене?
     - Вони золотники сонечками  називали, а жеребця -  стрибунцем.  ? хот?в
Гречин, щоб Зоряна почастувала тебе, тобто п?дпо?ла...
     - У-у! - Захрип?в П?вень ? аж збл?д. - Ти... лишайся при... конев?... Я
п?ду меду вип'ю та подумаю.
     Т?льки дядько зник  у дверях за?зду,  в?н видерся на коня, ? йому тепер
через голови глядач?в було добре видно лицед??в.
     Хлопчик  стояв  у  розмальовано?  д?вки на  плечах  ?  жонглював трьома
редьками, а д?вка трьома захалявниками.  Нищ?вн? леза  мигот?ли в  пов?тр? ?
зблискували на сонц? сл?пучими спалахами.
     Ось хлопчина впустив одну редьку, ? вона в пов?тр? накололась на в?стря
ножа. За тим друга ? третя.
     Вс? загукали, заплескали.
     Хлопчик  скочив  на  землю ?, втираючи рясний  п?т  ?з засмаглого чола,
почав з тацею обходити глядач?в.
     Поки одн? щось подавали, ?нш? тим часом швиденько в?дступали, н?би й не
вони т?льки-но голосно захоплювались спритними скоморохами.
     П?вник теж не став розсиджуватись на кон?, а скочив на землю.
     Натовп   розпорошився,   ?   п?д   ст?ною  на  колод?  лишився   сид?ти
хлопчик-лицед?й  поруч велико?  торби. Коза  намагалась  встромити  морду  в
торбу, а хлопчик ?? в?дштовхував.
     - Ти зв?дки? - Спитав П?вника, надкусуючи пишний калач.
     - Зв?дт?ля! - Махнув П?вник на Верхн? М?сто.
     - Не бреши, ти не киянин!
     - Та  х?ба я брешу? Я  з Нижньо? Рудниц?. Ми до граду прийшли на княжий
урок.
     - То ви княж? холопи?
     - Н?.  Дядько боржник боярина Судомира. А вс? ми  в?льн? рата?. То  в?н
один такий...
     - А  к?нь не ваший? Боярський? - Спитав малий лицед?й, в?дломлюючи шмат
калача ? подаючи П?вников?.
     - Дякую  красно!  То дядько печен?га полонив на  Рос?, а  огиря  забрав
соб?. В?н сьогодн? на  Бабин?й  Торжку виграв три володимирових златники!  -
Похвалився П?вник, заковтуючи смачний калач.
     - Див?ться, щоб тат? його не звели!
     - Чого мають звести?
     - Бо де хорош? кон?, зразу ж там Гречин з'явля?ться. А сьогодн? ось тут
вигулькнув. Сам бачив.
     - Який в?н ?з себе, той Гречин? - Схитрував П?вник.
     - Чорнявий такий, з  лиця гарний. За  ним д?вки просто сохнуть. А  йому
т?льки кон?. В?н ?х м?ня?,  прода?.  Кажуть, що в?н  всяку  татьбу  на коней
направля?. Але поки-що його н?хто не зловив. Спритний, гадюка...
     - А в?н справд?  Гречин? Чи  так  назвали, бо в?н на гречина  схожий? -
Спитав П?вник.
     -  Бо в?н байстрюк,  -  малий  лицед?й  в?дштовхнув  козу в?д  торби ?,
озирнувшись,  наблизив лице  до П?вника. - ? кажуть люди, що  його мати була
полюбовницею Анастаса.
     - Якого Анастаса? - Так само тихо спитав П?вник.
     -  Тю на тебе!  Що то значить  не киянин! Гречина Анастаса до Ки?ва сам
Володимир прив?з ? поставив головним при Десятинн?й церкв?. А хто головний у
Десятинн?й - той головний над ус?ма попинами. Той Анастас був найбагатший на
Рус?. ?з золотих мисок  ?в  ?  з  кришталевих келих?в  мед  пив!  Його князь
Ярослав,  як здобув Ки?в, поставив головним над сво?ми скарбами. Ну, а пот?м
ляхи  добули  Ки?в,  а  Ярослав ут?к  до Новгорода. Тод? зразу  той  Анастас
перекинувся  до короля  лях?в Болеслава ? його  зятя,  окаянного Святополка.
Пот?м  кияни  ?  проста  чадь по вс?й Рус?  п?днялись проти лях?в.  Стало ?м
непереливки, вони похапали великий-превеликий полон ? всякого добра нашого ?
чкурнули у сво? земл?. ? хитрий Анастас, загарбавши скарби Ярослава,  теж ?з
ними дременув. Сам чув - люди старш? говорили, що й Гречин  ?з ляхами поб?г,
а  пот?м повернувся. Княж? слуги його  мордували,  щоб вив?дати в  нього про
Анастаса. Та в?н затявся на сво?му, що  н?чого про Анастаса не зна?, ?  н?би
Анастас йому нав?ть не батько. Н?би його батько - то слуга Анастаса...
     - ? зв?дки ти все зна?ш?!
     - Бо ми все межи людей товчемося! А люди завжди щось розкажуть! .
     - Слухай! А можна порося навчити? Ну, щоб воно, як ото коза, танцювало?
     - Що порося?  От кота важко навчити.  У мене  ? к?т.  Мурк?т. На гуслях
гра?! Бере отако пазурами ? струни щипле! Ото штука!
     - А мо? порося, Ходу, можна привести до тебе, щоб ти навчив?
     - Можна... Т?льки що ти мен? даси?
     - Ножа! - ? П?вник висмикнув лезо ?з п?хов.
     - Давай ножа ? завтра приходь
     - Е, н?! Спочатку навчи.
     - Ну, тод? приходь завтра зранку, т?льки не годуй в?д  ноч? ? тримай на
прив'яз?. Ми отамо живемо, за тим пак?ллям ус?м родом... Тебе як звати?
     - П?вником! А тебе?
     - Лютом мене  звати... Дивись, дивись! - Зашепот?в маленький лицед?й. -
Гречин п?шов  на Оболонь до коняр?в. Вони  там  вноч? збираються  -  в кост?
грають, вино-мед п'ють. До них туди ? чуж? ж?нки б?гають на гульбища...
     По  соснових болонках х?дника  легко крокував  ставний Гречин. Бурякове
корзно на л?вому плеч?. Кий з бронзовою рукояттю заклав за плеч?.
     Десь на сус?дн?й вулиц? наче ср?бний дзв?н бамкав до веч?рньо? служби.
     - У них,  зна?ш, найб?льший  дзв?н на  Подол?. Завб?льшки  ?з  цебро! -
Пояснив Лют.
     Тут виступив  ?з дверей за?зду  здоровань, вдоволено  втираючи вуса. За
ним д?вка щось несла у фартушин?.
     Лют п?дморгнув П?вников? ?,  схопивши  важку  торбу на плече, а козу за
пов?дець, посп?шив за дорослими. А в за?зд? все тнула весела музика. Небавом
?  дядько  П?вень з'явився у дверях. Зразу коня за вузду, ? швидко  потяг ?з
двору
     Хрестячись  п?сля  кожного перебору  дзвон?в,  просто б?г до  Верхнього
М?ста.
     Малий,  озираючись на вс? боки, загикуючись  в?д хвилювання, виклав ус?
новини, ? нав?ть про кота, що на гуслях гра?.
     Дядько спинився за  зворотом,  п?д урвищем,  ? наказав  повторити  все.
Пот?м ще раз.
     Н?чого  не  в?дказав  ?. знов  потяг коня нагору.  Вже  перед  вор?тьми
в?дв'язав капшук ? видобув другий золотник.
     - Заведи коня до городника. Дай йому оцього золотника ? скажи:  "Найми,
господине, роб?тника на зам?ну мо?му дядьку П?вню'.
     - Та за нього можна дюжину найняти!.. Я рахував!..
     -  Не перебивай! Тоб?  б  т?льки все рахувати, та м?ряти. Сам ти забери
сво? порося та Реп'яха, та йди на Под?л до хазя?на берлини...
     - То?, що с?ла на м?лину?
     - Ага! Слухай  уважно  - попрохай  у нього,  щоб сховав тебе.  Про мене
н?чого не кажи. А йому  поясни  так - дядько кудись подався, а боярськ? люди
хотять тебе продати в неволю...
     - Х?ба таке може бути?! - Затремт?в хлопчик.
     -  Все може  бути. П?длотою все  життя наповнено.  Якщо я  до  жнив  не
повернусь,  просись  ?з ним на лод??  до ?скоростеня.  Там на ярмарку  питай
людей  ?з  нашого краю.  Когось  обов'язково  знайдеш.  Ось тоб? три ногати.
Т?льки не марнуй грош?! Чу?ш?!! Посп?шай! Чу?ш?!!
     - А ти? Я з тобою! Я допоможу!..
     - Зараз головос?к буде! А до того я сл?д гнатиму. Це тоб? не  п?д силу.
Заважатимеш... ?ди з Богом!..
     Перехрестив хлопчика, а сам просто кинувся б?гцем назад на Под?л.
     П?вник усе зробив, як наказав дядько - огиря лишив у городника ? в?ддав
золотого на роб?тника, а Ходу ? Реп"яха забрав ?з робочого подв?р"я.
     Геть п?д н?ч д?стався П?вник на Под?л ? наскочив на довгий х?д. Було ?х
може  з  дюжину, скоморох?в. Ж?нок, д?вчат, хлопц?в ? чолов?к?в. Нав?ть  д?д
старий з гуслями  дибав.  Вели  козу ? ведмедя. Попереду з л?хтарем глиняним
здоровий  молодик. В к?нц? ходу виступав кароокий Лют. ?  теж  н?с л?хтар на
довг?м дерев'ян?м держаку.
     - Гей, П?внику!  - Першим  прим?тив  знайомого малий  скоморох. - Йдемо
забавляти гостей-купц?в до ?лл?нського за?зду. Ход?мо!
     - А старш? що?
     - Н?чого! П?шли! Я тебе запрошую!..
     Та все ж переб?г наперед ? спитав у  вуя  Лютового. Похмурий  здоровань
махнув рукою, мовляв - нехай ?де.
     П?вник, притримуючи на пов?дцях невгамовного Ходу та похмурого Реп"яха,
що все гарчав на ведмедя, почимчикував кривими под?льськими вулицями.
     Ц?лу н?ч вони пробули у найбагатш?м за?зд? под?льськ?м, б?ля ?лл?нсько?
церкви.
     П?вник н?чого сам не робив ? зв?р? його н?чого не  робили, а проте йому
вдалося  пригоститись  ? гор?хами, ? ф?гами, ? калачами, ? коржами...  ?  ще
чого т?льки не покуштував ?з пундик?в хлопчина!
     А  ск?льки всього  побачив  та  почув!  Особливо  ж  його  вразили дво?
скоморох?в - той перший силач, що з л?хтарем був, ? старезний д?дусь-гусляр.
Молодому для вправи натягли м?цну линву м?ж горищем комори та конюшн?. ? в?н
пройшов по линв? туди й назад.
     А д?д сп?вав  п?д гусл? про походи ?горя на грек?в,  про  смерть в?щого
Олега, про хлопця-отрока, що здурив печен?г?в ? визволив киян.
     А коли вс? стомлен?  н?чною верем??ю вертались на  св?танку додому,  то
П?вник не йшов, а, здавалось, танцював, ? рад?сть ? бадьор?сть тримали  його
в сил?.
     ? так йому хот?лося стати вправним  ? см?ливим скоморохом, що  може  по
линв? ходити  ? мечами  жонглювати, ? хот?лося побачити  Царгород золотий, ?
хот?лося чуж? мови знати, як славний ки?вський отрок.
     В?н  зовс?м не бачив, як? стомлен?, п?дупал? духом лицед??. В?н чув, що
вони говорять, ? зовс?м не брав соб? в голову,  що господар пожадливий, ? що
його челядники все за ними назирали, щоб вони чого не  поцупили, а заплатили
?м удв?ч? менше, н?ж було об?цяно.
     П?вник  мовчав, а  душа  його сп?вала  в?д  радост?. Та  ще здоровенний
медовий пряник  за пазухою переконливо св?дчив, що  життя веселе та щедре. А
ведм?дь, що поруч тр?скот?в пазурями по х?днику, стверджував н?би  - воно до
всього ще й казкове!
     Як  прийшли  додому,  то  просто  попадали на  лавки та п?л ?  спали до
полудня.
     Кр?м старого гусляра, П?вника та  його зв?рят,  що шастали подв?р'ям  ?
все обнюхували, досл?джували
     Побачивши,  що П?вник не ляга? спати, гусляр попрохав допомогти. Поклав
розбовтан?,  розладнан?  гусл?  соб?  на  кол?на,  а  П?вника  поставив  при
справних. ?  сказав  вдаряти  по  струнах. А  сам  п?д т? звуки  п?дстроював
розладнан?.  Ударить  к?лька раз?в по сво?х гуслях старий,  прислуха?ться, а
тод? просить малого П?вника повторити те ж саме на добрих гуслях. ?  н?чого,
до ладу виходило.
     Так вони чимало часу на гусл? витратили, поки старий сказав:
     - З тебе добрий пом?чник. П?шли, пооб?да?мо, ми добре попрацювали.
     Коли вони ласували купецькими пирогами, пробудились Лют ? канатоходець,
? зразу ж до столу.
     Канатоходець, в?н ще й з мечем танцював, невдоволено зауважив старому:
     -  Ти,  д?ду,  так  гостей  часту?ш, н?би  ти отаман.  Хто  зна?,  який
зароб?ток буде завтра на базар?.
     П?вников? в?д  сорому, що про нього таке виговорюють стар?й  людин?, та
ще за столом, шмат застряг у горл?.
     - Коли я помру - хто вам ус?м гратиме? Кого ви зараз можете запросити з
гусляр?в? Хто в таке кодло п?де? Гусляр? хорош? не люблять ср?блом д?литись.
     - То ти  його  збира?шся вчити?  Ск?льки рок?в  ти  сам вчився? Ск?льки
рок?в витратив?
     - Оце вже  не тво? свиняче д?ло!  Мене не було  кому  вчити. А його - я
вчитиму!
     П?вников?  аж серце закалатало в?д радост?,  що  такий  гусляр сам його
обрав для навчання.
     П?сля ц???  коротко? сутички за столом на  П?вника вже н?хто не звертав
уваги, не зиркав, що в?н на дурнячка у них хл?б ?сть.
     А  коли  Лют  пробудився,  то  його  зразу  П?вник  попрохав,  щоб  в?н
кота-гусляра показав. Лют подивився на хлопчика округлими очима.
     - Ну й забувака ти! Я ж тоб? вже казав, що в?н жив у нас, а пот?м п?шов
на Житн?й базар. Там  страшенно багато  мишей у коморах. Туди коти з? всього
Подола зб?гаються.
     П?вник сперечатись не став, але зрозум?в - Лют бреше йому ? не мигне.
     З того дня сивобородий старець  може по  п?вдня  навчав П?вника. С?дали
один  проти  другого.  Гусляр показував,  як  щипати струни, як  вдаряти  по
струнах, як приглушувати звук.
     Коли старезний гусляр бачив, що П?вник стомився, в?н говорив:
     - Щось у мене пальц? зомл?ли... Що то значить стар?сть. П?ди,  П?внику,
п?ди пограйся. Он хай тебе Лют навчить ножа метати. В?н хоч брехун великий ?
хвалько, але ножа кида? добре... Я, коли ?з Святославом ходив, дуже мене н?ж
виручав. Якось на мене печен?г з  булавою  напав, а я метнув  ножа - точно в
горлянку. Гай, гай, спливло, минуло!..
     Старий п?дн?мав над дзв?нкими струнами вузлуват? тремтяч? пальц?.
     - Йди, йди П?внику! Н?ж - зброя найперша! Без  ножа чолов?к н?що! Хто б
в?н не був - чи смерд, чи городянин, чи  боярин!  Н?ж тебе поряту?  скр?зь ?
завжди - ? вноч?, ? вдень, ? за столом, ? в л?жку...
     -  А  я ножа пооб?цяв  Люту, якщо в?н навчить  Ходу танцювати. Як  же я
тепер?..
     - Не переймайся. Якщо ти ножа свого в?ддаси Люту, я тоб? свого подарую.
В?н ?з далеко? агарянсько? земл?.
     ? б?логоловий старець  видобув з-за пазухи ножа з вузькою  колодочкою ?
широким лезом. Зачепив товстим н?гтем блакитне лезо, ? почувся звук дзв?нкий
? чистий, наче ср?бний.
     Гусляр дотримав слова ? в?ддав П?вников? ножа саме тод?, коли вс? лаяли
П?вника ? кепкували з нього.
     Т?льки гусляр-д?дусь см?явся.
     - Та чи ви показились  - з-за чужого ср?бла  перейматись.  Може то його
Господь Бог  випробовував?.. Давай, дитино, гусл? настро?мо, якщо  пальц? не
болять.
     -  Та  н?, вже не  болять, -  озвався П?вник,  а думкою до т???  суботи
повернувся. У  п'ятницю  вони  ходили  на Под?льське  торжище. Грали,  грош?
заробляли.  Тут   щоп'ятниц?   був   ярмарок.  Повертались  оп?вноч?.  П?сля
спекотного  дня задуха була страшенна, ? старий  гусляр просто  умл?вав  в?д
болю в  серц?.  Спадаючим  голосом  благав Господа дати  йому  побачити сх?д
сонця. До подв?р'я його тягли п?д руки, бо ноги вже не тримали старого.
     ? саме тод?  завили в?тров?? над Верхн?м М?стом, засв?тились незл?ченн?
зм??ст? спалахи. Земля й пов?тря здригнулись в?д громовиверження.
     Обернувшись до старого,  П?вник побачив при блакитному сполоху - старий
ожива?! Дихання його вир?внялося ? в?н починав зводитись на л?кт?.
     Хлопчик  зрад?в  ?,  не зважаючи на  страшний гурк?т  грому  ?  сл?пуч?
блискавки, примостився на лав? ? миттю заснув.
     Пот?м наче на св?танн? хтось п?д?йшов ? збудив  його  в?д липучого сну.
?дине, що в?н м?г ствердити пот?м - одяг у того, когось, був наче золотавий.
     П?вник  протер оч?. Двер?  в?дхилен?.  ?  кр?зь  двер?,  ? кр?зь  в?кно
вливалося холодне вологе пов?тря.
     Ще раз протер оч?. Б?ля лавки н?хто не стояв - вс?х поборкав нестримний
сон...
     Пот?м в?н н?коли  так ? не зм?г усв?домити, чому саме в?н п?шов  нагору
до  Десятинно?,  а  не до  ?лл?нсько?  церкви,  наприклад.  Знав,  що  треба
чимскорше помолитись, щоб вид?ння - коли воно добре  -  поскор?ше збулось, а
як погане - щоб не збулось.
     Та двер? храму зачинен?. Занадто рано.
     Т?льки  на мокр?, мармуров?  плити виповзли кал?ки. Знов,  як  ?  тод?,
першого  разу, П?вника охопив розпач ? жах при спогляданн? людсько? б?ди. Не
зм?г б?льше стояти на виднот? ? кинувся т?кати в?д храму. Поб?г кр?зь браму,
бо вже у Верхн? М?сто заповзали валки з вантажами.
     Спочатку П?вника потягло до ?хньо? ?стобки. ? знов, коли здаля  побачив
скоцюрбленого Тальця,  що запрягав  коней,  його охопив сором, наче  це  в?н
полишив холоп?в у б?д?, а сам по-зрадницькому вт?к.
     В?д такого почуття в?н зовс?м зн?тився, ? вир?шив повернути до м?ста.
     Нараз  подивився праворуч, де на схил? гори стояв велетенський дуб.  Та
що це?! Дуба нема?.
     Тобто  половина  дубового  стовбура  стирчала  вгору, сяючи  розламаною
деревиною наче жовтий риб'ячий зуб,  ? т?льки вгор? в?дходила на б?к могутня
крива г?лка  зелена. А вся крона, ? друга  половина, б?льша лежала  внизу за
багато сажен?в в?д пня.
     При основ?  уц?л?ло? г?лки  з  розщеп?в  деревини  наче визирав зелений
горщик.
     Не роздумуючи, П?вник помчав по мокр?й трав?, що холодом обп?кала ноги.
     Обережно, щоб не  поранитись  об гостр?  пласти  деревини, що  стирчали
лезами нож?в, пол?з в?н угору.
     Дряпався вгору повол?-вол?.
     Ось  ?  г?лка. А в  ?? основ? тепер розкрилось дупло старе ?  в?д нього
стирчали на вс? боки велетенськ? скалки деревини.
     Зелений горщик був ц?л?с?нький.
     П?внику здалося, що в?н не дочека?ться, поки д?станеться до земл? ? там
вже розкри? горщик.
     Тому в?н  не  став злазити, а отут, на рипуч?й  г?лц?, в?дколупав ножем
просмолену затичку.
     В  обличчя йому бризнуло  сонце,  в?дбите в?д б?лих  ? жовтих кружалець
монет, за?скрилось вогняним полиском кам?нного намиста, засяяло на маленьк?й
блакитн?й оздоб?,  по як?й розпустило  сво? вибаглив? в?ття-в?зерунки Дерево
Життя.
     - Ось чого до мене приходив... - уголос промовив П?вник, та не ск?нчив,
бо не знав, як те вид?ння назвати.
     -  ?  не  сказав  мен?, - зашепот?в  хлопчик, розглядаючи  самоцв?ти  ?
блакитну п?дв?ску ?з золотим Деревом, - що мен? з цим усим робити?.. Ой, а я
дурний! - Майже прокричав П?вник. - Та це ж подарунок ковалев?й доньц?!
     Тут  в?н  на мить прислухався. Його чутливе вухо вловило далекий дзв?н.
"До заутрен? кличуть!"
     Бовкали дзвони ? в ближн?х церквах.
     Не гаячи часу, П?вник по частинах видлубав монети  ?з глечика ? опустив
за пазуху. Важим холодом вони вкололи шк?ру живота та грудей.
     Глечик,  намисто ? блакитну  п?дв?ску  в?н  поклав на  дно  розколотого
дупла.
     Йому так хот?лося роздивитись ус? монети,
     Але треба посп?шати! П?вник просто б?г до Десятинно?. Треба справедливо
роздати все кал?кам убогим.
     Т?льки хто воно приходив напереденн??
     Той Бог, якому дядько молиться  щодня?  Чи хтось  ?з л?сових бог?в? Але
яка  турбота  л?совим  богам  до пон?вечених, упосл?джених, покинутих  ус?ма
кал?к? Н?, певно, що  це  таки був  дядьк?в  Бог. ?  це в?н виказав  П?внику
скарб. А  скарб старий, не  християнський, бо на жодн?й  монет?  нема? знаку
хреста, знаку нових бог?в. А може, П?вник просто не роздивився.
     Малий не  втримався ? видобув з-за пазухи одну монету. Спалахнуло жовте
кружальце, ? на ньому зблисли риски ? позначки, наче шашелев? ходи на стар?й
дошц?.
     В рот? у П?вника пересохло, серце калатало, а у вухах вс? бадьор? звуки
суботнього ранку п?днеслись до тако?  сили,  що здавалось,. навколо вчорашня
буря гримить.
     Сталося  так, що коли П?вник витяг  першу  монету  ?  подав найближчому
жебраков?,  кр?зь  розчинен? врата храму вибухло врочисте "Ал?луйя, ал?луйя.
ал?луйя!" - рад?сне, врочисте ? нестримне.
     Ця мить по?днала ? сонячн? промен?, ? ангельськ? голоси хору, ? рад?сть
в?д  здатност? дарувати, дарувати ?ншим людям. Все злилося в якесь  сяйво, в
якийсь вогонь, що з?гр?в, осв?тив, заполонив усе ?ство хлопчика.
     В?н  наче  не йшов,  а  наче  плив  над  мармуровим  х?дником. Ось  в?н
п?дл?та?, п?дплива? до наступного кал?ки, пода? йому блискуче кружальце.
     Кал?ки тягли до нього розкрит? долон?.  Та ось в?н побачив, що вже вони
тягнуть  до  нього  скрючен?, мов пазур? зв?рин?,  пальц?,  хапають його  за
холош?, за под?л  сорочки, за пояс.  Ось в?н зависа?  в пов?тр?. А вони його
тягнуть  униз  ?  униз, ?  щось обрива?ться,  ?  в?н  летить униз,  униз  до
розчеп?рених безжальних пазур?в.
     Йому не стало чим  дихати, сонце враз вибухнуло в очах ?скрами, загасло
зразу ж за чорною смердючою пеленою...
     П?вник плив, то в гарячих, то в холодних струменях ? розум?в, що спить.
Ось йому стало видно - до його лави п?дходить  той  хтось  у золотав?м одяз?
променист?м ?  протягу? руку. Не чекаючи,  поки його  торкнуться,  -  с?в на
лав?. Розкл?пив пов?ки -  над ним у св?тл?й ряс?, залит?й золотими променями
сонця сто?ть чорновидий попин. Той самий, якого вони зустр?ли першого разу,
     П?вник  ледь  повернув  голову, щоб  обдивитись, де  в?н  опинився.  Та
гострий б?ль пронизав йому шию.
     - Ой! - Не втримався хлопчик.
     - Потерпи. Ще довго бол?тиме.  А знаходишся  ти в мо?й кел??. При храм?
Богородщ?. Мене ти вп?зна?ш?
     - Вп?знаю. Ти попин. Ти стерлядь ?з Подолу тягнув.
     - Все так. Т?льки годиться мене звати - отець. Отець Онуфр?й.
     П?вник подумав: "Та який ти мен? отець? Ти просто попин.
     - ?сти хочеш?
     - Хочу.
     -  Треба в?дпов?сти:  "Так, м?й отче!"  - П?вник здивовано  вирячив  на
нього  оч?,  але  добре  усв?домлюючи, що в?н у влад?  цього  попина,  тобто
"отця", вир?шив за л?пше п?дкоритись.
     - Так, м?й отче!
     - От ? добре! С?дай до столу.
     На  стол?   поруч  ?з   накритим   гарячим   горщиком  пишний  буханець
хл?ба-загреби,  дв? дерев'ян? ложки, н?ж ?  на  дерев'ян?й  тац? б?ла редька
молода, молода цибуля  з  п?р'ям ? часник. ?  ще  стояв на  стол? берестяний
коробок ?з суницями.
     - Ти, спод?ваюсь, хрещений у православну в?ру?
     - Авжеж! - Бадьоро в?длов?в П?вник ?, згадавши, додав. - Так, м?й отче!
     -  Якщо хрещений, то повинен знати,  що  перед трапезою треба прочитати
молитву. А ти зразу  до ложки  тягнешся. Отож, проказуй за  мною: "Отче наш,
?же ?си на небеси... Да святиться ?м'я Тво?, да при?деть Царств?? Тво?..."
     П?внику було рад?сно повторювати  незвичн? ?  врочист? слова. ? хлопчик
?х просто висп?вував за чорнобородим попином...
     По  молитв?,  проказавши: "Господи,  благослови!", попин насипав соб? ?
хлопчиков? в миски  осетрово? юшки, в?дломив по щедрому шмату хл?ба. Юшка  з
головизни  була  така  смачна,  духовита ?  гаряча, що  П?вник  не  м?г себе
стримати ? голосно  сьорбав, обсмоктував хрящ? та  плямкав губами. ? на ст?л
крапав  з ложки... Попин зауважень не робив,  лише  стиха посм?хався у  свою
розк?шну бороду.
     П?сля об?ду попин  почав П?вника  випитувати все-все  про його дядька ?
про  нього  самого. Про вс?  б?ди П?вник  перепов?в. Лише змовчав, що живе у
скоморох?в на  Подол?. Що попини люто  ненавидять скоморох?в та лицед??в,  ?
волох?в, ? чар?вник?в, добре знав.
     - То ти  кажеш, тв?й  дядько  ревний християнин ?  весь  час  на службу
ходив, св?чки ставив, на церкву жертвував?
     - Так, м?й отче!
     - Ну, тод? помолимося разом за його безпеку. Повторюй:
     "Скоро  предвар?,  прежд?  даже  не  поработимся врагом  хулящим  Тя  к
претящим нам Христе Боже наш погуб? хрестом Тво?м, борющие нас..."
     -  Тепер ти можеш ?ти до тих, у  кого живеш. Та перед  тим послухай мо?
напучування. Знай -  ти впав  у  гр?х гордин?. Бо ти вир?шив обласкати  тих,
кого бог позначив убог?стю... То ангел тебе випробовував. В?н тебе прив?в на
дерево до скарбу. Ти ж, як добрий християнин, повинен  був прийти з? ср?блом
та злотом до храму  ?  збагатити його скарбницю, щоб на т? монети свят? отц?
прикрасили храм сосудами, ризами та божественними книгами, щоб дали подаян?е
жебракам! А  ти взявся виправляти чуже горе по сво?му  слабкому розум?нню. ?
вийшло - спокусив  убогих та ницих!.. А  спокусити жебрак?в -  великий гр?х!
Зрозум?в, м?й сину?..
     П?вник  тод?  н?чого не зрозум?в.  Йому  т?льки  нестерпно хот?лося  до
скоморох?в, до веселого Ходи  ? похмурого Реп'яха.  ?  в?н подивився  в  оч?
чорного попина.
     -  Так, м?й отче! ?ншим разом, коли знайду скарб, я спитаю тебе,  як ?з
ним чинити... або... або зразу в?ддам до храму...
     ? раптом, сам нав?ть не знаючи, чому, спитав:
     -  А  чого  ви  вс?, попини - чорн?? Ви вс?  греки?  От ти, за лицем ти
гречин, а мова в тебе чиста ки?вська. Чому так?
     - У мене батько був гречин. Його з ?ншими отцями до Ки?ва прив?з у в?р?
людей наставляти сам Володимир... А мати ?з цих земель.
     -  Так ти,  як ? Гречин  Коняр, покруч? У нього так само, як ?  в тебе,
батько попин... тобто святий отець, - виправився миттю П?вник.
     - М?й батько був чолов?к учений ? благородний.  ?  з мо?ю  мат?р'ю, хоч
вона була рабиня, взяв  християнський  шлюб. А  той  гульв?са, про якого  ти
сказав, зачатий у  блуд? ? рабств? ? вихований у мерзот?. Бо хто його батько
-  чи Анастас, чи  його  служка Агатос,  не зна? ?  сама його мат?р! Та буде
проклятий  цей  Анастас  без  покаяння! Гр?ховодник  ? содом?ст,  зрадник  ?
злод?й! П?дла, п?дла личина! Коли цей смрадний пес був тут, в?н мене утискав
? не давав служити богу  ?  людям на всю силу. Тепер же через нього до  нас,
грек?в, нема? дов?ри... ? знов я змушений....
     Дал?  в?н  не  став говорити,  гн?вно насупився. Пот?м  перехрестився ?
замирено сказав:
     - Господи! Вибач мен? мою гн?влив?сть та  злосл?в'я. Дитино моя,  ?ди з
богом!
     Повертався на Под?л без капшука ?з ногатами ? без мисливського ножа при
пояс?.
     За  день  в?н сходив  подивитись, що сталося ?з рештками  велетенського
дуба.
     Дуба не  було.  Не  було  н? г?лля; н? пенька нав?ть.  Т?льки на крут?м
зелен?м схил? жовт?ла заглибина. Нав?ть кор?ння викорчували.




     Коли вони збирались  йти до  за?зду на  веч?рню забаву, старий  наказав
малому:
     -  Бери й  ти  гусельц?. Сьогодн? ми  з тобою  почина?мо в?ншування. Як
вдарю  по струнах перебором мелод?ю,  ти тод?  на  бас? за мною. А  як почну
сп?вати - ти вже веди голосом дал? до самого к?нця. Зрозум?в?
     - Та я ж... н?чого ще не вм?ю, ще...
     - Злякався? Н?чого, поки д?йдемо, заспоко?шся. Треба, щоб ус? бачили  -
ти м?й  учень, дарма хл?ба не ?си...  Хоч в?н б?льше  не прис?ку?ться, однак
вони думають, що ти ледащо...
     ?  поки  вони  йшли  веч?рн?ми  вулицями,  малого  справжня  пропасниця
тр?пала.
     Та  лише   д?д-гусляр  перебором   струн   почав  п?сню,  як  тремт?ння
ск?нчилось. Сп?вав хлопчик голосно, дзв?нко, але й не витягуючи на таку силу
й  висоту,   щоб  з?рватись.  Усл?д  за  д?дом  затяг   славу  купцям-гостям
новгородським,  як  завжди  -  припливали  вони  в  жнива по  добру ки?вську
пшеницю.
     П?сля  в?ншування коза з Лютом танцювали, ведм?дь через голову качався,
канатоходець ? д?вка перекидались гострими захалявниками.
     Хлопчик  ? д?дусь  в?д?йшли п?д ст?ну, а пот?м до них ? Лют при?днався.
Лют зашепот?в.
     - Сестриц?  важко догодити,  але  вона сказала, що  в тебе  голос чисте
ср?бло. ? ще дядько сказав - як  гусл? опану?ш краще - сам в?ншуватимеш. Д?д
вже слабий, а в тебе добре виходить.
     П?внику  в?д  Лютових  сл?в  чи  не  найб?льша  була  рад?сть  -  стане
гуслярем-скоморохом  ? буде  по  вс?х святах ходити  ? людей розважати ? сам
веселитись!..
     Та вже вранц? на базар?, як п?шли вони з Лютом та його сестрою купувати
рибу, П?вника покликали знайомим свистом.
     Озирнувся  - дядька поблизу не було. Лише б?ля вуглярсько?  коли прис?в
об?драний  чумазий чолов?к ? щось длубався  з колесом. П?вник хот?в доганяти
Люта,  та  чолов?к знов свиснув  ?, не озираючись, поманив брудними пальцями
його до себе.
     - Я зараз,.. я дожену!.. - Гукнув П?вник, метнувся до чорно? коли.
     - Слухай мене -  щоб  з об?ду чекав мене при дороз?. На  друг?м зворот?
б?ля Бабиного яру. Сховайся в кущах ? чекай мене. Т?льки ж гляди - н?кому не
кажи н?чого, куди йдеш! А тепер ?ди!
     - А Реп'ях, а Хода?
     - Н?куди не тягай! ?ди, йди швидше в?д мене. Швидше...
     ...П?вник  довго  лежав у тепл?й шовковист?й трав?  п?д кущем,  що не з
чувся, як ? заснув.
     Прокинувся,  бо в?дчув  -  на нього  пильно дивляться. С?в  - а над ним
навпроти стояв дядько П?вень у вуглярськ?м вбранн?.
     -  Ти що,  чортова душо, виробля?ш?!  Старц?в золотом обсипа?ш?!!  ? це
саме тод?,  коли тв?й  дядько р?дний ось-ось стане  повним холопом?!! Просто
боярин  ще не зна?, що тут трапилось з? мною! Ще не в?домо, чи викуплюсь я з
боргу!..
     -  Ти викупишся!  А  вони  кал?ки.  У них  н?коли  н?  руки, н? ноги не
пов?дростають. ? ?х н?хто  не догляне. А якщо ти станеш кал?кою, тебе ми вс?
доглянемо.
     - Тьху на  тебе, дурня! Ще наврочиш! - Спересердя сплюнув дядько П?вень
?  трич? перехрестився.  - Спаси мене, Д?во Пречистая, сохрани ? помилуй в?д
кал?цтва! А тепер, личино чортова, ход?мо. ?ди ? слухай, що ма?ш робити...
     Перш за все  дядько П?вень  забрав одяг  у  П?вника ?  перемазав його в
залишках вуг?лля, ще й смолою де-де пошмарував.
     Пот?м, як тряслись на передку коли, П?вень пояснив,  що належить робити
П?вников?,  що  ма?  робити,  коли вони заскочать татей-конокрад?в  у  ?хн?й
схованц?.
     Удвох  вони заскочили чотирьох татей. ?х дво? - м?зерний хлопчик ? його
дядько, гарячий, запеклий, затятий.
     А тих було - Гречин, син перев?зника, гонець княжий та конюх-печен?г.
     Дядько  заздалег?дь вив?дав усе, винюхав,  виповзав  на  черев? плазом.
Почав  за ними полювання в?д т??? ноч?, коли подався потайки  на  Оболонь до
конярського  зб?говиська.  По  ?хн?х  сл?дах  в?н д?стався  до  остр?вця  на
болотах. Там конокради  ховали коней.  Перетавровували ?х,  масть  м?няли  ?
крадене хоронили.
     Першим П?вень поц?лив конюха-печен?га. Крижем розкинувши руки,  печен?г
завалився  б?ля  багаття.  Син  перев?зника кинувся по гатц? на другий берег
протоки.  Але в трьох кроках в?д берега в?н перечепився. Дзизнула тятива,  ?
в?н з розпачливим зойком с?в на хмиз.
     Печен?г теж завивав б?ля вогнища.
     Гречин  не встиг сховатися межи коней, як  мисливськ?  стр?ла  вп'ялася
йому межи лопаток. Стр?ла не звичайна, а вилочка.
     Лише гонець п?сля  першо? стр?ли впав плазом на землю ?  в?дкотився в?д
багаття у смоляну т?нь.
     -  Волосе,  Волосе! - На  повен голос  благав  Гречин.  - Витягни  мен?
стр?лу.  О-о-о-о-о-о! -  Волав в?н. - Як пече, як  пече!!! Волосе, Волосе! -
В?н простягав руки в б?к густо? чорно? т?н?. - Молю, благаю тебе, Волосе!
     ? зразу ж туди одна за другою свиснули три стр?ли.
     Спочатку  П?вников?, що  споглядав  усе  з висоти  на  вербов?й  г?лц?,
здалося - стр?ли поминули ц?ль.
     Бо з трави високо? н?якого звуку.  Т?льки Гречин скиглив та стогнав син
перев?зника.  Печен?г б?ля  багаття  голосно харчав.  Дядько  теж мовчав, не
рухався.
     Аж  ось  в  останн?х  спалахах тахнучого  багаття  побачив  П?вник,  як
заколивались вершки трави ? над ними зв?вся княжий гонець. З л?вого  плеча в
нього  стирчало  зламане древко  стр?ли,  а  в  напружен?й  правиц? кривавим
плиском дзеркалився меч.
     ? зразу  ж дзизнула тятива,  ? стр?ла вп'ялася  в  зап'ястя  правиц?. З
в?дчайдушним  прокльоном, ?з смертельним зойком розпачу в?н випустив меча. ?
п?дняв л?вою рукою правицю, з  яко?  стирчала  стр?ла. В?н не  зм?г стояти ?
впав на кол?на, наче п'яний. ? вже зубами намагався вирвати стр?лу з рани.
     Гречин когось кликав то грецькою, то польською мовами.
     Хоча П?вник напружено прислухався,  проте не почув,  як дядько бр?в  до
остр?вця.
     Т?льки  П?вень виник  на остр?вц?, то? ж мит?  в нього  з  темряви  про
свист?ла стр?ла.  П?вень падав навзнак  ? хлопчик  бачив, що стр?ла  вдарила
дядьков? в скроню.
     Чи то в?терець пов?яв, чи то жар до п?дсохлого хмизу п?дкрався, затахле
вогнище спалахнуло ? вибухло ро?м сл?пучих ?скор.
     З-за куща витикався  повол? човен. На нос? зводив тугого лука лях! А на
демен? безшумно орудувала правилкою городникова служниця.
     Лях ц?лився туди, куди завалився дядько П?вень.
     Та лях не встиг до  к?щя напнути лука. Зустр?чна стр?ла вдарила його  в
кол?но. Навмання випустивши свою стр?лу, в?н ос?в на дно човна.
     - За кугу! За  кугу! - Крикнув лях городников?й служниц?. Та вона й без
нього все втямила ? одним глибоким ? довгим гребком завернула човна за густу
ст?ну очерету. Тепер човен був недосяжний для стр?л П?вня.
     А служниця добре знала тут вс? ходи й протоки
     ? нараз дзенькнула тятива, точн?с?нько, як гусельна струна.
     - Ой, мамо, мамо!  - Скрикнула служниця ? з гуркотом покотилася на щось
дерев'яне в човн?.
     - О-о-о! - Застогнав розпачливо на дн? човна Лях.
     П?вник   почав   спускатись  униз.  Тихо,   обережно,  зупиняючись   та
прислухаючись. Та н?чого  не м?г роз?брати  кр?зь кумкання болотних  кряк?в.
?хн?й  переполох  минув,  ?  вони тепер  з подво?ною  бадьор?стю кумкали  та
кректали, аж у вухах лящало.
     При миготливому св?тл? багаття спостер?г - як човен приткнувся носом до
кучугури, так ? не рухався.
     У два голоси на  дн? човна стогнали  ?  служниця, ? Лях. Коли П?вник  з
великим зусиллям продерся до берега, так, щоб не пор?шити самого себе трет?м
настороженим самостр?лом, в?н  побачив - з берега нечутно спуска?ться у воду
його дядько П?вень.  Голий геть, обличчя наполовину залите кров'ю. А в зубах
затиснув колодку тонколезого захалявника.
     Наче видра, швидко й без плюскоту  поплив за кучугуру очерету.  Мить  -
розчинився у чорн?й теплин? ноч?.
     Та за якийсь час на осв?тлену воду виплив  човен ? посунувся до берега,
де  в  кушах прича?вся П?вник.  В  найзручн?шому м?сц?,  де  гатка була  п?д
ногами,  П?вень щосили погнав човна до берега ? майже наполовину випхав його
на траву. ? зразу ж тишу роз?тнув розпачливий зойк.
     Над човном  виросло б?ле т?ло дядька П?вня ? зразу ж ?з човна п?двелась
служниця ?з сокирою ?|хот?ла бити його сокирою в голову. Та П?вень ухилився,
вивернувся  ? заломив  ?й  руку  за спину  ?  щосили кинув назад у човна. ??
голова дзв?нко вдарилась об дерево.
     Тим часом  П?вник бачив, як ?з носа човна перевалю?ться в траву Лях. Не
те, щоб в?н його добре бачив - в?н бачив, що щось камешиться ? чув звук.
     Та перше, н?ж П?вник зготувався туди метнути ножа, дядько вже був там ?
вдарив Ляха п'ятою. Лях гикнув ? затих.
     - Принеси вогню ? хмизу!
     - Тут глибоко! А там же гонець. Я боюсь...
     - Швидко! Бо небавом св?танок!
     Тремтячи б?льше в?д страху, ан?ж в?д холоду, П?вник побр?в по глибок?й,
для нього, вод? до остр?вця.
     - Що там? - Спитав дядько П?вень, роздмухуючи вогонь б?ля човна.
     -  Печен?г  п?дсмажив соб? бока ? лежить як мертвий,  але диха?. Гречин
лежить  ? важко диха?.  Гонця корч? крутять:  всю траву, куди руки  сягають,
повидирав...
     Ось  багаття  яскраво спалахнуло, ?  П?вник  аж затрусився, як  побачив
служницю на дн? човна. З розбитим лицем, вся перекаляна кров'ю скоцюрбилась.
Тепер П?вник побачив,  як ?? д?стала самостр?льна пастка. Стр?ла протнула ?й
праву грудь ? ще п?д  шк?рою  застрягла. Д?вка роздерла на соб? сорочку, щоб
якось зв?льнитись в?д наконечника ? уламк?в древка. Та не змогла.
     У  Ляха на губах п?нилась жовта  слина ? в?н важко  дихав,  оч? в нього
блищали, мов у хворого на пропасницю.
     Межи  служницею  ?  Ляхом, займаючи б?льше  половини човна, лежали  два
короби ? дв? ц?л? теляч? шк?ри.
     Поки  П?вник  роздивлявся  на все, дядько  повивертав  за  спину руки ?
служниц?, ? Ляху, та  й позав'язував ?м ? руки, й ноги сировицею. Пов'язаних
кинув на траву. Вивалив короби ? телятину трохи осторонь.
     У  зв?льненому човн? перев?з на берег гонця ? Гречина, сина перев?зника
? печен?га.
     Вс? четверо були наче п'ян?, пускали слину ? важко  дихали. П?вень  теж
?х  пов'язав ?  поклав  рядочком, але  так,  щоб  не могли дотягтись один до
одного.
     -  Назирай за ними. Т?льки почнуть повзти - бери  ? тни отут!  - Дядько
показав на п?дщелеп'я печен?гу.
     П?вень зганяв  човна на остр?в ? перев?з усе, що  там знайшов.  ? коней
перегнав. Десять коней. ? самостр?ли  позн?мав.  ? пон?с  кудись  в темряву,
туди, де п?дковою стояли висок? верби.
     "Для чого в?н ставить там? Щоб за нами не погнались?" - подумав П?вник.
     Вранц?,  н?,  ще в  переддення,  все зрозум?в. ?нш?, полонен? тобто, що
потроху починали оклигуватись в?д якогось дурману, чи що, теж зрозум?ли.
     П?вень по одному п?дтяг  ?х  до верб ?  поприв'язував до  стовбур?в.  ?
поприпинав ?х ?хн?ми ж линвами ? сировицею.
     В?д насторожених у трав? самостр?л?в до бранц?в протягнув м?цн? жилки.
     "? де в?н ?х узяв?!"- Очман?ло подумав П?вник.
     А П?вень, стоячи збоку в?д служниц?, вже питав:
     - Для чого короби ?м? Ти зна?ш?
     Служниця  н?чого  йому  не  в?дпов?ла  ?  в?двернула  голову.  Тод? в?н
п?д?йшов до Ляха.
     - Для чого короби? Чи? вони?!
     - Якби  ти був  лицарем, я б тоб? в?дпов?в.  Але  ти  п?дступний холоп,
хитрий, смердючий пес! Поставив пастки, не г?дн? во?на! Ти ? т?лом  ?  душею
раб, холоп, бидло, руська худоба!
     -  Ляше! Не гн?ви  мене, не бреши на мене. Я в?льна людина! Якщо я твою
голову кину суддям  ? приведу зведених коней ? весь ваш тат?вський реманент,
- н?  княжий,  н?  церковний  суд  не визна? мене винним,  ? боярин мене  не
одержить  в холопи! Але не про це  мова! Скажи  - для чого ц? короби ти сюди
пер? ? я тебе зразу ж в?дпущу. Слово даю!
     - Рабське слово сили не ма?! Зрада - зброя раб?в!
     - Даю слово - твою полюбовницю зв?льню, стр?лу з не? витягну ? коня вам
найсильн?шого дам. Тод? пов?риш?
     - Спочатку ?? зв?льни!.. - Прохрип?в Лях.. Служниця подумала, що П?вень
?? чи мордуватиме,  чи ?валтуватиме,  тому вона, як  в?н наблизився, плюнула
йому в лице. А в?н  у  в?дпов?дь ?? вдарив по вилиц?. ?  зразу ж блискавично
видер ?з рани уламки стр?ли.
     П?вник стояв поруч ? заглядав, як то дядько чинить.
     - Не дивись, не дивись на мою голизну, личино древлянська!
     - Я й не таке бачив! А ти, а  ти... це ти в зелен?м  глечику принесла в
?стобку отру?ний мед.
     -  Не  баз?кай!  Приведи Кошлатого! -  Не обертаючись,  наказав  дядько
П?вень. - Я  тебе  в?дпускаю.  Можеш  нав?ть  ?хати  за п?дмогою.  Т?льки  я
спочатку поприбиваю до верб!
     - Не по?ду я н?куди... В?дпусти його!
     - Нехай в?н скаже - для чого короби!
     -- В?н не скаже...
     - Тод? ? в?н скона?, як оця поганська личина! - П?вень широкими кроками
рушив до печен?га.
     ?шов ? з? свистом розс?кав пов?тря блакитним лезом меча.
     Служниця мовчала.
     Ось  три кроки до  конюха-печен?га.  Ср?бним променем спалахнув  меч. ?
глухо вдарила стр?ла в печен?гов? груди,
     - Ой мат?нко! -  Закричала служниця. А П?вень вже йшов  до г?нця  ? с?к
мечем пов?тря. Нав?ть не  зиркнувши на мертвого печен?га - стр?ла йому серце
пробила.
     - Не  тре, не тре! Я  все  скажу! - Заголосила служниця. - Це для того,
щоб...
     - Тихо!  Не  галасуй! А ти в?д?йди! - Кинув дядько через плече П?внику,
що йшов сл?дом за ним.
     Тому П?вник не чув, що вона шепот?ла дядьков?.
     Дядько стояв,  може на голову  нижчий в?д не?,  схилив голову  на  л?ве
плече, п?дставив угору вухо, наче недочував ? все кивав ? кивав на ?? слова.
     Мовчки зв?льнив в?д пут служницю ? ?? коханця  Ляха ? п?дв?в ?м м?цного
коня. Лях мовчки розглядався на  поранену  спухлу  руку,  з? здивуванням  на
обличч? обмацував пальц?.
     - А де ваш? припаси? - Спитав П?вник.
     - Там у схованц?,.. - в?дказала служниця. Нараз почувся кашель, мов хто
водою чи слиною поперхнувся, а тод? високий голос гречина.
     - Ти ?х в?дпуска?ш?! А вони  ж тебе здурили... Вона йому твого полового
огиря  з м?ста вивела!!! А  ти ?х в?дпуска?ш?.. - Спадаючим голосом зак?нчив
гречин.
     Лях ? служниця кинулись б?гти до заростей, та рани ? пута ослабили ?х..
     Першого П?вень  наздогнав Ляха ?  вдарив кулаком по т?мен?.  Лях снопом
упав у мочарину. А служниця, хоч сильно поранена, вже д?сталася до кущ?в. Та
в темряв? П?вень ? ?? збив з н?г ударом в потилицю.
     Прив'язав обох до кошлатого коня ? тягнув, волочив назад, до верб.
     -  Де м?й половий  коник? - Питав  П?вень,  наступаючи на горло  Ляхов?
подертим вуглярським личаком.
     Лях п?сля останнього  дядькового удару,  певно, перестав уже  в?рити  в
свою фортуну. ? не огризався ? не ображав П?вня, але мовчав затято.
     ? знов служниця сказала.
     - Розв'яжи мене - я приведу коня... Т?льки ти в?дпустиш нас?..
     - В?дпущу. ?ди. Ск?льки тебе чекати?
     - Як  сонце он п?д  ту  г?лку д?стане, - показала на  низьку  товстенну
вербу.
     ? вона  п?шла  в ранковий туман по ледь пом?тн?й стежц?  ?  ?? мов  в?д
м?цного хмелю хитало й заносило.
     - Дядьку! - Зашепот?в П?вник, шарпаючи за рукав. - Вона впаде ? скона?!
Або в багно завалиться...
     - Н?! Служниця - страх, яка витривала! ?нший би в?д тако? рани... - В?н
озирнувся на поборканих татей. Вс? вони повернули голови за служницею. ? в?н
зашепот?в  П?вникув  - Ти б?жи н?би туди, до коли  сховано?...  А  там через
ручай ?й навперейми ? за нею сл?дкуй. Та обережно мен?! - А тод? вголос, але
не дуже сильно. - Зб?гай,- перев?р коней та принеси штиль ? сокиру.
     Служниця йшла не  посп?шаючи, то  просто б?гла, то с?дала перепочити на
купину. Назад озиралась, обертаючись ус?м тулубом - певно, що рана пекла  ??
нестримно ? не давала в?льно рухатись.
     Щоразу,  коли вона починала  обертатись, П?вник встигав  схоронитись за
кущем, за шуворами, за купинами чи просто прис?сти у височенну траву.
     Перед невеличким гайком вона спинилась ? довго обдивлялась на вс? боки.
     Стиха покликала. Коли ?й  неголосно в?дпов?ли з-за чагарника, тод? вона
п?шла в зарост?.
     П?вник, просто припадаючи до земл?, наблизився до заростей.
     - А все? - Спитав старий перев?зник. П?вник зразу вп?знав його глухий ?
хрипкий голос.
     -  На остров?. Перевезли. ?  не зна?  в?н... Дума?, що воно там, де в?н
сховав... Ой, сестрице, обережн?ше...  Ой болить, ой пече.... ? стр?ли, можу
присягтись,  у  нього  отру?н? вс?.  Вс? стали  як  дурн? п?сля блекоти... У
нього,  б?долашного,  рука  розпухла...   Одна  над?я  -  встигнете...  Якщо
сп?знимось, дурник ?х заб'?.
     - Терпи, терпи, небого! Я вже рушаю!
     -  Дядечку!  Посп?шай  до хлопц?в.  Вс?х родич?в  п?дн?ми!!! Ой болить,
болить мен?! А в очах кружала плавають. Ой хоча б не вмерти в?д отрути!..
     П?вник не став слухати дал?, а  плазом, плазом порачкував до  стежки, а
там заростями навпростець.
     ?  тремтячи  в?д  страху, що потрапить у трясовину,  ?  маючи над?ю, що
уникне трясовини, поб?г, поб?г навпростець до дядька П?вня.
     П?вень мав слух не зг?рший, ан?ж малий, ? вискочив йому назустр?ч.
     - Зрада... - Прошепот?в П?вник ? с?в просто в мочарину там, де стояв. -
Вона...  тебе... зрадила... - Плакав хлопчик. - Скарби тут десь на  остров?.
Вони пливли по скарби... Тут на остров?... Десь тут,.. на остров?!..
     - Зрозум?в! Ти  пильнуй ?х! Т?льки  зн?меться верем?я, почу?ш - обтинай
струни. А  Ляху горлянку розчикриж! Не тни в?стрям, а р?ж,  як теля  - поп?д
скилицею, як би косою р?зав! Н?ж у тебе добрий!
     Сам поб?г назад межи верби ? вмить вилет?в зв?дт?ля  охляп на кон?, але
при збро?.
     ?  тнучи  п'ятами  кобилу п?д  ребра,  пустив  ??  по вузьк?й  болотн?й
стежц?...
     П?вник йшов  повол? до верб ? ледь не сп?знився. Бо Лях п?дкочувався до
жилки,  що  ?днала напнутий самостр?л ?  ретяз?  Гречина. Гречин з розкритим
ротом не м?г вимовити н? слова, закам'ян?в, задуб?в, як жаба перед вужем.
     П?вник, ще не  прийшовши в силу п?сля шаленого б?гу,  тремтячими руками
витяг ?з купи захопленого добра карбований, мережаний кий Гречина.
     Зв?в над  головою ? опустив  на плеч?  Ляхов?. Пот?м по  голов? бив, по
руках, по череву, по ногах.
     - В?дповзай, в?дповзай, в?дповзай!!!
     Сили в  малого ще не  в?дновились,  але кий  був  замашний,  з  якогось
п?вденного дерева, наче зал?зний.
     Лях пробував закритись зв'язаними руками. Лях перевернувся на черево.
     П?вник важко п?дносив кий ?  гатив полоненого по  хребту, по ребрах, по
голов?.
     В?н об?с?в  геть ? не усв?домлював, що кричить ? проклина? Ляха. Наче в
хворому маренн? в?н змахнув ки?м ? вдарив по ногах Ляха, Той с?понувся, наче
в корчах, ? зачепив жилку в?д самостр?ла.
     Стр?ла свиснула, продерши П?внику  сорочку п?д л?вою пахвою,  чирконула
по шк?р?, обп?каючи гарячим болем,  але, втративши св?й  напрям, вп'ялася  в
плече г?нцев?.
     В?н не зойкнув, не захрип?в. Т?льки шарпонувся ус?м т?лом  ?  провис на
линв?.
     Лях  теж зац?пен?в, увесь  закривавлений  ? потовчений. А Гречин  ? син
перев?зника стукот?ли зубами з? страху.
     Малий враз утратив усяку ц?кав?сть до полонених татей ? лють в?дпустила
його.
     Зовс?м  забувши  про  обережн?сть, вийшов  з  укриття. В  к?нц?  стежки
побачив вершника ? коня на повод?. Попереду коней ?шли тро?.
     Дво? д?вчат ? простоволосий сутуловатий чолов?к.
     П?внику  стало  все  байдуже.  Змучений, зморений, безсилий прис?в  п?д
крайньою вербою.  ?  т?льки прихилившись спиною  до стовбура, в?дчув б?ль  у
л?вому боц?. Помацав у пазус? ? побачив на пальцях густючу липку кров.
     Вид кров? пройняв його крижаним жахом. Заплакав ревно та г?рко.
     Якраз ? дядько пригнав двох д?вчат ? вимоклого перев?зника.
     Побачивши, що з гонцем, П?вень кинувся до малого.
     - Ти?!! - ? торсав його за плеч?, аж малий клацав зубами ? гикав. - Ти,
дурню?!!
     -  Чолов?че!  -  Заскиглив  Гречин. -  Малий  не  винний!  Це  он  той,
проклятий, все!..
     - Ага!.. - Вигукнув дядько.  - Зрозум?в! А цього  за що ти змордував?!!
За що?!!
     - За  що,  за  що?.. За те,..  -  сонно проказав  П?вник,  вмощуючись у
висок?й шовковист?й трав? п?д деревом.
     Н?що не могло збадьорити П?вника. В?н спав.
     Кр?зь  сон  чув  голос?ння доньки  перев?зника,  плач служниц?, стогони
поранених, хрипке благання перев?зника.
     Пот?м був  гурк?т, лайка П?вня, благальн? голоси д?вчат. А за  тим ?хн?
завивання й прокльони, крики, голос?ння.
     Наче пахло спаленим м'ясом.
     Прокинувся  П?вник  вже верхи на кон? п?д  веч?р, коли вони  ви?хали на
шлях. Перш  за все П?вник порахував  коней.  Дев'ять.  В?н з дядьком ?хав на
полов?м печен?гов?.
     У дядька  була голова  перемотана уривком сорочки. Дядько скоса позирав
на зашмаровану вуглярську колу.  Там, у висок?м короб?,  на якихось шк?ряних
паках, пов'язаний, наче сп?йманий вовк, скорчився Гречин.  В?н, ск?льки м?г,
в?дхилив лице в?д двох гол?в людських - печен?гово? та гонцево?. Голови були
в потьоках засохло? темно? кров?, наче смолою замазан?.
     - Дядьку! - Знов забила П?вника пропасниця. - Це ти чи я?!!
     - В?н сам себе погубив! Коли я зв?льнив його з пут, в?н витяг  з чобота
р?зака ?  штрикнув  мене  в груди.  Дурень!  Я його в?дпускав, бо  вс?  мене
благали, а в?н хот?в мене позбавити життя! Дурень, от же дурень!
     - А т??! А т??!!
     - Я ?м вуха пообр?зав. Як у Письм? сказано: "Око за око, зуб за зуб'!
     -  А Онуфр?й  казав мен?, що треба  п?дставити другу  щоку,  якщо  тебе
вдарили по одн?й...
     -  Нехай мене Бог  вибачить!  - трич?  перехрестився  П?вень. -  Каюсь,
забув, забув.
     - А д?вкам теж?
     - Н?, лише Ляху ? сину перев?зника,
     - А... А що тепер будемо робити?
     - Як до?демо до шляху великого - б?жи до сво?х скоморох?в. Скажи ?м, що
дядьков? допомагав коней шукати...
     - Дядьку, а як ти зв?льнишся  тепер? Ти ж Ляха не встер?г, виходить, ти
його  в?дпустив.  Значить,  ти  тепер  холоп?! Така  ж у  тебе була угода  з
боярином.
     - Ха-ха! Мене князь в?дкупить! Бо не хто-небудь, а я власноручно вертаю
йому вкраден? скарби.
     - Ти бачив, ти бачив?!! Дивився?! Заглядав у паки?!!
     - Це княжий скарб. ? не годиться н? мен?, а н? тоб? туди заглядати.
     - ? ти не подивишся?
     - Н?, П?внику. Це майно нашого господина.
     - Ой, а я так хот?в подивитись на княж? скарби! Так хот?в!!!
     - Н?, П?внику. Нам цього не можна!
     - Дай, я хоч на печатку подивлюсь!
     - Дивись! Це нам з тобою можна.
     П?вник скочив з коня ? видерся на колу.
     Гречин лежав якраз на короб?, де печатки п?дв?шен?.
     - Посунься!
     -  Не  можу... Розв'яж?ть мене,.. - заскиглив Гречин. Лице в нього було
спухле ? паш?ло жаром.
     П?вник напружився, вперся ногами в ст?нку короба ? з?штовхнув Гречина з
м?сця.
     Ось вони, важк? свинцев? печатки.
     Покрутив у пальцях, потримав на долон?.
     На одн?м боц?  був карбований ч?ткий княжий  тризубець, на  друг?м боц?
трохи з?м'ятий во?н з? списом у правиц? ? щитом при л?в?й ноз?.
     Т?нь впала на хлопчика.
     Над ним височ?в широкоплечий дядько. Здавався велетом, коли був верхи -
такий широкий, м'язистий, гр?зний нав?ть у сво?му повстяному ковпаку.
     В?н вийняв з в'язанки товсту стр?лу ? ткнув у  вишк?рен? зуби  г?нцево?
голови.
     - Смердючий пес! Продав  свого  господина! Дивись,  небоже,  така  доля
чека? на кожного зрадника.
     - Гречин теж зрадник. А ти ж його не вбив!
     - Каже, щоб я його в?дв?з до князя.  Наче щось ма?  таке князю сказати,
що  ?ншим не  можна  слухати...  Нав?ть як  в?н мене  дурить, його  ябедники
замордують... Ну, подивився? Тепер б?жи! Оно вже шлях великий!..
     - У мене нема? н?чого. Дай хоч резану...
     -  Дурню! Зв?дки  у мене можуть  бути грош?, коли  я  коней шукав ?  по
вуг?лля ?здив?!
     - Але ж ми взяли таку здобич!
     - Здобич п?де на храм  божий! Ця здобич нам не  належить. Це Бог в?ддав
нам ворог?в  у руки. Я  повинен за  це  в?ддячити Богов?...  Посп?шай! Скоро
ворота зачинять. Бачиш - вже сонце с?да??..
     ? П?вник заб?г на Под?л з останньою к?нською батовою. В?н б?г ? чув, як
риплять  спиц?  коловороту  ?  поскрипу?  м?сток,  п?дносячись  над протокою
Глибочиц?.
     П?вника ледь  не  збили на землю Реп'ях та Хода. Реп'ях дибки ставав та
облизував хлопця, а Хода  дзи?ою крутився навколо н?г  хлопця ?  все рохкав,
рохкав без перерви.
     Вс?  були при стол?,  ? П?вник  розводив  теревен?,  як  в?н  допомагав
дядьков? коней шукати. Як подер сорочку об тернину, як бока роздер до кров?.
     - Так ти тепер до дядька п?деш? - Запитав канатоходець.
     - Та якби... Дядько завтра кудись ?де по кам?нь... На Тетер?в десь... А
з хлопами що мен? робити? Я краще у вас буду.
     - То  будь, - ствердив похмурий бубонист, дядько Лют?в. Так що все було
гаразд.
     Т?льки от по трапез? гусляр сказав хлопчиков? сво?м тихим голосом:
     - Проведи  мене  до мого старого бойового друга. Лише  зв?р?в сво?х  не
бери. Я от гусельц? сво? прихопив. Засп?ва?мо старому старих славних п?сень.
Нехай послуха?, який голос у мого учня.
     - Д?ду! Ти не дуже розсп?вуйся - завтра до боярина йдемо.
     - Н?чого не трапиться.
     Та коли вони  д?стались до садиби д?дового  друга,  старий  спинився  ?
довго тримався за груди, чи так серце вгамовував?
     - Час тоб?, дитино, т?кати  з Ки?ва. Б?ля нашо?  садиби крутилося  дво?
жебрак?в.  У сус?д?в  питали, чи не  живе тут поблизу той хлопчик, що золото
роздавав жебракам б?ля  Десятинно? церкви? Н?, не старц? вони, а вив?дувач?.
Я  вив?дувач?в по  духу  чую, хто  б  вони не були:  чи  наш?,  чи греки, чи
мусульмани. Я  чотири рази був у полон?. Дв?ч? викупили, дв?ч? мене в?дбили.
Соглядата? скр?зь схож?.
     - Куди ж мен? под?тись?
     -  Пересидиш у  добрих  людей!  Поки  ми  з  мо?м другом сп?ватимемо  й
гратимемо, щоб на вулиц? чули, ти  перел?зеш  через  тин  ?  п?деш... - Дал?
старий, прикриваючи  рота  долонею,  пояснив,  куди  ?ти та що  й  кому  ма?
говорити...
     Вголос гусляр пояснив:
     -  Ми, удвох ?з  другом мо?м, ?дин?  во?ни Святославов?,  що дожили  до
сьогодн?шнього  дня. Останн? звитяжц?. Запам'ятай  це.  Колись  сво?м  д?тям
розпов?си, що бачив останн?х витяз?в Святославових. Ось ? господар.
     Той господар з л?хтарем глиняним у л?виц? д?йсно  був казковим витязем.
Б?льше таких велетенських д?д?в П?вник н?коли не бачив.
     Одною  рукою  велетень  об?йняв  ?х  обох -  висохлого  д?дуся  ?  його
м?зерного учня.
     - Ну ж, ну ж, заграй, хлопче! - Пробасив старезний во?н.
     - Грати в?н ще не годен  перед людьми, а  от голосок у нього ср?бний, а
пам'ять - як чекан для монети! З одного разу всю п?сню пам'ятае!
     - Невже новий Боян народився? - Лаг?дно ? з над??ю спитав велетень.
     ?  д?д  вдарив  по  струнах,  а  вони вдвох  затягли  п?сню  про  пох?д
Святослав?в на Хвалинське море.
     Старий велетень  ридма ридав, розхитуючись з  боку на б?к.  Як ск?нчили
сп?вати старець ? малий, велетень перестав плакати.
     - Брате-друже! Диви, малий який: ? не киянин, а он як п?сню веде. Як не
перевелись голоси в наших землях, то й звитяга не переведеться!
     - Так  воно так, брате-друже! Та т?льки  малого хтось вистежу?. Чи воно
княж? люди,  чи  церковн?. Гадати  хто та  що - часу  нема?.  Треба  сховати
хлопчика.
     ? тод?,  коли стар?йшини сп?вали  в два голоси  про красунь з Дербенту,
малий перел?з через тин-паркан гостроверхий ? нишком д?стався до Гончар?в.
     Там, назвавши пота?мне слово в?д старого во?на, перебув к?лька дн?в.
     Поки  не  передали  хлопчику,  щоб  ?шов  до бойового  човна,  що  його
збудували на глибочицьк?м берез? б?ля Житнього базару.
     ? ось в?н тепер б?ля бойового човна сто?ть ? огладжу? дзв?нк? напружен?
дошки, що бронею накривають одна одну.
     При?хали вози  з припасами,  прийшли муж?. Все молод?,  зграбн?,  худ?,
м'язист?.  Принесли весла довг?, щоглу лискучу  ? св?тле  в?трило,  намотане
туго на рею.
     З розгону по колодах пустили човна на воду.
     Н? весла не вдаряли, н?  в?трило не розпустилось, а човен р?зав ? р?зав
синю воду, а вона дзеркалила його золот? блискуч? боки.
     Та мить  споглядання  золотих  гнутих  бок?в, золоте  в?ддзеркалення  у
безодн?й  син? тепло?  дн?прово?  хвил? пот?м розтяглась на  весь  час  його
плутаного, химерного шляху життя.
     Йому здалось, що бачить в?н себе в той давно витрачений, розтриньканий,
змарнований,  спалений ? водночас казково дзв?нкий  час,  коли в?н самотужки
п?дбира? мелод?ю ? сп?ва? в?ншування могутн?м веслярам.
     Напружилось в?трило колесом, засв?тилось  ср?блом,  тремтять,  дзвенять
в?д  напружено?  гонитви  крут?  боки  човна,  р?же  високий  ? гострий  н?с
чорно-синю воду.
     Он там далеко-далеко внизу пливе-лине золотий човен по найтемн?шому, по
найглибшому звиву русла, мина? сл?пуч? одм?лини, бронзов? смуги вогко? р?н?,
смарагди та ср?бло прибережних га?в та заростей шелюги.
     В?н сто?ть  отут вгор? на височенних ки?вських  кручах ?  спогляда?, як
в?н,  малий тод?, видерся по  штагах на рею ? примостився на сам?м  вершечку
щогли, спогляда? блакитн? далек? придн?провськ? гори.
     ?  не бачить його, сивого, сутулого,  з  глибокими зморшками на  худому
обличч?.
     А в?н сивоусий бачить його, малого, веселого мандр?вця ? сп?вця, як в?н
дряпа?ться по штагах на рею.
     А в?н, той меткий хлопчина, не бачить сивоусого п?дтоптаного мужа.
     Мужа мудрого, знаючого, ум?лого ? вправного у р?зних ремеслах.
     ? н?чого  йому не  шкода з  ус?х  рок?в  прожитих.  Т?льки  шкода  т???
безжурност?,  що минула, розв?ялась, пролет?ла  птахом, продзвен?ла п?снею ?
розтанула над блакиттю Дн?прових плес?в, над золотом Дн?прово? р?н?.
     Вже в?д Витачева  в?н плив разом  з  дядьком  П?внем у найдальше руське
м?сто Тмуторокань.  А  там ще дал? в Обези, що горами зривались у син? хвил?
Чорного  моря.   Щоб   там  за   соболине  хутро,  риб'ячий  зуб   та  б?лих
сокол?в-сапсан?в д?стати в  Обезах золотого п?ску, свинцю та м?д?. ? все для
храму ки?всько? свято? Соф??.
     Сам князь великий  послав П?вня.  Князь ? дов?рив усю справу ?  рятував
в?рного слугу в?д помсти в Ки?в?. Князев? в?н був потр?бен, ?  водночас знав
князь,  що  не вибачать  родич? г?нця  в?дданого князев? чолов?ка... Тому  й
в?дсилав в?д помсти подал?, а для себе з великою вигодою -  знав, що  т?льки
смерть нагла завадить смердов? виконати княз?вський урок.
     А Малого П?внев? дозволив т?ун взяти. Щоб доглядав повсякчас за чотирма
б?лими  сапсанами.  У дарунок  князям обезьким.  Але  П?вень  т?льки  одного
подарував, а трьох пром?няв на золоту смальту.
     Вони привезли  все загадане  -  золото, свинець,  м?дь.  Нав?ть  золоту
обезьку смальту для майбутн?х моза?к.  ? за смальту князь  сам подав в?рному
слуз? ср?бну гривну на шию.
     Коли  вони  повернулись  до  Ки?ва ? йшли на поклон  до  городника,  то
побачили - мури свято? Соф?? виведен? не менш,  як на дв? косих сажен?. Мури
згори накрит? солом'яними кулями. ? ?х згори притрусив перший сн?г.
     За пак?ллям тину не було колотнеч?, гомону, гуркоту, не рип?ли вози, не
дзвен?ли сокири й  молотки. Т?льки в?д ям з вапном клубочилаоь густа пара. ?
все довкола присипав пухкий сн?г.
     Сн?г завис на золотому, ще не опалому лист?,  на ще зелен?й трав?. Сн?г
припав незайманим вес?льним запиналом на дубових х?дниках Верхнього М?ста.
     Сн?г рип?в п?д  збитим, подертим взуттям. Поодинок? сн?жинки  падали на
розпаш?л?, засмагл? до бронзового щоки.
     П?вник зняв обезьку баранячу кашлату шапку ? зв?в до неба лице.
     Прохолодн? сн?жинки гамували лихоманку чекання.
     ? з с?рого теплого неба сипались пухнаст? сн?жинки.
     Для П?вника починалась  перша ки?вська зима  при  будов?  храму  свято?
Соф??.
     Тихо, тихо с?ялись сн?жинки,  ? десь неподал?к сп?вали величальну п?сню
молодому.
     Ще й тепер,  б?льш, н?ж через тридцять рок?в, пам'ятав сивоусий майстер
той сн?г на золотому лист?.
     Так, б?льш,  н?ж  три десятил?ття проминуло  тут  у Верхньому М?ст? при
будов?,  при оздоб?  свято? Соф??,  при впорядкуванн? подв?р'я  ?  службових
будов.
     ?  знов в?н побачив  себе  на вершку  щогли, над ср?бним в?трилом,  над
золотим човном, який р?зав гострим носом  блакитн? в?дбиття хмар у дн?прових
струменях.
     ? цього дня, коли в?н забирав сво? добро  з Верхнього М?ста,  теж падав
сн?г. Т?льки не перший, а останн?й  березневий сн?г. ? не хот?лося майстров?
зн?мати вовчу шапку ? п?дставляти лице в?зерунчастим сн?жинкам.
     Холод тепер  часто  проймав його  спрацьоване т?ло,  ? холодом  занадто
часто ов?вало колись таку гарячу та веселу душу,
     Збудували святу Соф?ю.
     Ск?нчилось володарювання великого кагана Ярослава.
     Минули буйн? походи проти сус?д?в.
     Наближались братовбивч? чвари межи нащадками Ярослава.
     ? стар?ючий майстер знав про це ? полишав Верхн? М?сто.
     Була весна 1054 року.
     ? падав останн?й р?денький сн?жок.



Популярность: 6, Last-modified: Fri, 16 Nov 2001 20:04:56 GMT