уплю ногами на свою гординю, я впаду на колiна перед князiвським снемом, аби лиш випросити згоду князiв на викуплення мо?х во?в з неволi!.. Поплач, поплач!.. Сльози бринiли в Iгоревих очах i в Iгоревiй мовi. Вiн уже зараз наступив на свою гординю, вiн уже зараз плакав. I це було так несподiвано й страшно, що Ждан на якийсь час забув про сво? горе. Адже князь нiколи не плакав. Навiть уявити було важко, щоб вiн плакав коли-небудь. А тут - сльози. Очi вщерть наповнилися слiзьми, що коливалися, бринiли i ось-ось мали покотитися по змарнiлих щоках. I Ждан з подивом почав усвiдомлювати, що князь - така ж людина, як i всi, зi сво?ми людськими слабостями i болями, iз надiями i сумнiвами. I вiн тодi уткнувся Iгоревi в груди i голосно заридав. Вивiв ?х iз зацiпенiння Янiв голос: - Там хтось ?! Вигляда? з-за стогу! Клянусь, там хтось хова?ться! Всi глянули в бiк левади. Стiг стояв одиноко, як i ранiш, i нiхто з-за нього не виглядав. - Тобi привидiлось, - буркнув Рагу?л. Та Жданове серце вже здригнулося вiд яко?сь неясно?, тривожно? надi?, i вiн швидко метнувся по стежцi вниз. Всi поспiшили за ним. Бiля стогу зупинилися, прислухалися. Тихо. Нi звуку. Тодi обережно ступив за один рiг, за другий - i остовпiв: майже вiч-у-вiч зiткнувся з Любавою, яка, притиснувши до колiн Жданка, злякано прищулилася за стогом. - Любаво! Ти? - Жданку! ?? змарнiле обличчя ще бiльше зблiдло, губи здригнулися, як у ображено? дитини, ноги пiдкосилися, i вона поволi посунулася по сухому сiнi додолу. - Жданку... Вiн пiдхопив ??, мiцно притиснув до грудей, вiдчуваючи, як ?? сльози зрошують його сорочку. - Любаво, ладонько моя дорога! - шепотiв вiн ?й найнiжнiшi слова, якi знав. - Це просто чудо, сон! Ти жива! Ти тут, серед цього царства смертi! I Жданко з тобою... - Бiльше нiкого не залишилося, любий... I матуся, i Варя, i Настуня... там... А ми зi Жданком саме прали бiлизну i встигли втекти через рiчку в лiс... Довго блукали, поки не зустрiли сво?х... I повернулися додому, бо подумали, що коли ти живий, то теж повернешся сюди... - Де ж ви живете? Що ?сте? - У стозi вирили нору - там спимо... А харчу?мося рiзним зiллям, ягодами, знайшли на березi чи?сь ятерi - ловимо рибу, догляда?мо i до?мо приблудну корову... Так i живемо... I князь Iгор, i Рагу?л, i Янь, i Овлур мовчки дивилися на них, слухали ?хню мову, що велася так безпосередньо, нiби вони не були тут присутнi, i скрушно похитували головами. Безперечно, важко було вмирати воям у далекому полi Половецькому, на берегах бистро? Каяли, важко i бранцям у неволi поганськiй, та не легше, а набагато важче було жонам i дiтям ?хнiм тут, дома, пiд шаблями половецькими... Мовчанку знову порушив Янь. Вiн пiдiйшов до Ждана i поплескав дружньо по плечах. - От бачиш, я ж казав тобi, що хтось та залишиться з тво?х... Не одне горе зустрiло тебе тут, а й радiсть! - Дякую, Яню. Пiдiйшов Iгор. - Якi тво? намiри, Ждане? Зостанешся тут чи по?деш з нами? Якщо зостанешся, то я скажу в Путивлi тисяцькому Вовку, щоб допомiг вам чим зможе... Ждан задумався. Що робити? Як жити на цих згарищах? I як ?хати звiдси, не поховавши прах матерi, родичiв та землякiв сво?х? I куди ?хати? В Новгород-Сiверський до князя? Чи в Ки?в до Саму?ла та Славути? Вiн ще нiчого не знав i не мiг нiчого сказати певного. Знав одно: доля залишила йому частку щастя. Любава з ним, Жданко з ним - отже, ? для кого жити на свiтi! У нього знову ожила душа, розпростуються крила, а куди полетить - покаже майбутн?. * * * За двадцять верст вiд Новгорода-Сiверського, неподалiк вiд села святого Михайла, трапилася пригода, яка мало не коштувала життя князю Iгорю. Дорога йшла лiсом, по широкiй долинi. Десь збоку жебонiв невидимий у густих заростях струмок. Хоча всю весну i майже пiвлiта стояла суша i трави на полях сохли, жовтiли, а листя, в'янучи, облiтало з дерев, тут було прохолодно, з обох сторiн зеленiла густа стiна дубiв, берез, вiльхи, лiщини. Увесь ранковий лiс гомонiв веселим пташиним спiвом. Нiщо не вiщувало бiди. Вершники ?хали швидко: Iгор поспiшав, бо хотiв надвечiр добратися додому, i мчав попереду. До Новгорода-Сiверського залишалося пiвдня ?зди. Несподiвано з заростей вискочив кабан-сiкач i кинувся прямо князевому коневi пiд ноги. Кiнь шарахнувся вбiк, i князь в одну мить опинився на землi. Вепр злякався теж i хутко зник у кущах, а Iгор, охкаючи, намагався пiдвестися i не мiг. - Княже, що? - Зда?ться, я дуже забився... Допоможiть менi! Його пiдвели. Вiн не мiг стати на ногу. - Хоча б не перелом, - забiдкався Рагу?л. - I треба ж такого нещастя! Майже дома - i на тобi! Князя гуртом посадили на коня, та, щоб ?хати верхи, уже не могло бути й мови: кожен рух вiддавався гострим болем. Поволi ведучи князевого коня на поводi, добралися вони до села, завернули до крайнього двору. Господар, смерд Василько, молодий привiтний чоловiк, дiзнавшись, що перед ним князь Iгор i що тiка? вiн з полону, кишнув на замурзаних дiтей: - Геть! Щоб i духу вашого тут не було! - А чорнявiй молодицi, пов'язанiй полотняною хустиною, кинув: - Фросино, рiж пiвня, вари борщ. Та позич борошна - князевi i його людям на вареники! Та хутчiй! А я в садку помощу сiна, щоб князь мiг спочити... Смерд був меткий, розторопний. Намостивши у затiнку пiд вишнями кiлька оберемкiв сiна, понакривав його ряднами, принiс глек сирiвцю i липовий ковшик. - Пий, княже... Холодний - з погреба... А я миттю приведу костоправа Демидка чи бабу-шептуху Якилину - хай подивляться на твою ногу! - Не треба, Васильку, - поморщився вiд болю Iгор. - Не треба нi костоправа, нi баби-шептухи... Краще знайди огнищанина - хай сповiстить у Новгород про мене... Княгинi... - Княже, для чого огнищанин? Поки я його знайду, поки вiн знайде гiнця та коней, мине пiвдня! Дозволь менi скочити до Новгорода - я хутко! Одна нога тут, друга - там! - Тодi бери наших коней, скачи! - погодився князь. * * * Ярославна пiд'?хала до Василькового двору. Тут уже було пiвсела. Люди товпилися на вулицi, в дворi, поза тинами. Перед княгинею розступилися. А вона пташкою спурхнула з воза i полетiла через подвiр'я в садок. Iгор сидiв на невисокому ослонi вiдпочилий, умитий м'якою рiчковою водою, яко? Янь та Овлур принесли повне цебро, причесаний. Рагу?л перев'язував йому розбите колiно. - Княже мiй! Ладоньку! - скрикнула Ярославна, простягаючи до нього руки. - А де ж син наш - князь Володимир[74]? Iгор зблiд, подався вперед, i вона ластовенятком упала йому на груди i залилася сльозами. Вiн гладив ?? коси, цiлував мокрi щоки, а в самого теж туманились очi. - Як дiти? - Всi живi, здоровi. - Слава богу - все тут гаразд... Одно лихо - мiй нерозумний похiд... Вiн не стримався i заридав. Люди обступили Василькове обiйстя - теж плакали, примовляючи: - Мученик! - Вирвався iз неволi погансько?! - Проторив стежку й iншим... Тепер почнуть повертатися i нашi синочки - хто живий зостався! - Викупить князь! - Тому й тiкав! Хоча мiг накласти головою! До Iгоря долiтав цей гомiн, i вiн тут, у цьому звичайному сiверянському селi, серед простих поселян - севрюкiв, зрозумiв, усвiдомив, що з вуст людських не злетiло жодного слова осуду, хоча вiн з тривогою чекав його, що люди ждуть вiд нього захисту вiд нових половецьких нападiв i визволення сiверянських во?нiв iз неволi... Його перенесли на воза, i чималий князiвський по?зд рушив у зворотну путь. А дзвони гучали святковим благовiстом, що линув i линув довкiл усього шляху, по якому про?здив Iгор до свого стольного города, наповнюючи людськi серця надi?ю, що лихо тепер вiдступить. Затихав благовiст в одному селi - вiдразу ж починав звучати в наступному. I люди виходили назустрiч i вiтали князя, бо вже Сiверська земля знала i про його рани, i про його муки, i про його мужнiсть, i про незвичайну втечу, коли не один раз вiн мiг загинути. Кожен розумiв, що ця втеча рятувала вiд неволi не лише одного князя та кiлькох його супутникiв, а й наближала визволення всiх полонених руських во?нiв. Бо хто ж потурбу?ться про них бiльше, як не вiн? Ця втеча знiмала з Сiверсько? землi неймовiрно важкий тягар - викуп за князя, бо двi тисячi гривень, що складали кiлькарiчний прибуток Новгород-Сiверського князiвства i якi потрiбно було сплатити половцям, тепер залишалися на батькiвщинi. Нарештi, всi сподiвалися, що, будучи на свободi, Iгор зумi? подбати про оборону Сiверсько? землi, бо це ж найголовнiша турбота князя... Iгор пiд'?здив до свого стольного города. Тут, над Новгородом-Сiверським, теж ясно гули дзвони, усмiхалося чисте сонце, у синьому небi шугали бiлi голуби. Усi, хто мiг ходити, висипали на вулицi та майдани, вiтали князя з визволенням та поверненням додому, плакали вiд горя, що поселилося майже пiд кожною стрiхою, майже в кожному сiверському серцi. Коли за?хали на гору, звiдки вiдкривався широкий кра?вид на могутню фортецю на крутому шпилi, на голубу Десну та синi задеснянськi бори, Iгор змахнув сльозу, що раптом защемiла в оцi, i, повернувшись до Ярославни, схвильовано прошепотiв: - Боже, я дома!.. Дома!.. А серце мо? там, на Каялi, з мо?ми воями-соратниками, живими i загиблими. Поки житиму, пам'ятатиму про це!.. Загиблим - вiчна пам'ять, а про живих подумати i подбати повинен я! Це мiй найперший обов'язок!.. Як тiльки зможу сiсти на коня, вiдразу ж помчу до Чернiгова та Ки?ва - просити допомоги у князiв. А сво? вiддам усе: золото i срiбло, сережки та перснi, оксамити та хутра, стада та отари. Залишуся голий i босий, а витязiв сво?х визволю з неволi половецько?[75]... - Ладоньку мiй! - пригорнулася до нього Ярославна. - Ладоньку! А як же iнакше! Недовго затримався Iгор у Новгородi-Сiверському. За кiлька днiв, поки знахар Гук лiкував йому ногу, трохи оговтався пiсля страшного потрясiння на Каялi, вiдпочив пiсля важко? i небезпечно? дороги з половецького Тору до рiдно? Десни, оглядiвся довкола себе, зiбрав усi вiйськовi сили, якi можна було спорядити за такий короткий час, i послав до Путивля - стерегти рубежi Сiверщини, а потiм, ще не зовсiм видужавши, вирушив у путь. "Iз Новгорода iде ко брату Ярославу к Чернiгову, помощi прося на Посем'я. Ярослав же обрадовася йому i помощь дати обiща. Iгор же оттолi ?ха ко Ки?ву, к великому князю Святославу, i рад бисть йому Святослав, так-же i Рюрик, сват його", - записав лiтописець. До Ки?ва князь Iгор прибув у передостаннiй день липня. Могутнi городськi вали, що темнiли в передвечiрнiй iмлi вiд Копиревого кiнця аж до Хрещатого яру, зустрiли його веселим гомоном ластiвок та горобцiв, якi гнiздилися в дубових заборолах, та перегуком сторожi на вежах. Тьмяно поблискував хрест надбрамно? церкви на Золотих воротах. Сюди поспiшали призапiзнiлi подорожнi: ворота на нiч ось-ось мали зачинитись. Iгор з невеликим почтом в'?хав у город i, як це водилося серед князiв з часiв Ярослава Мудрого, вклонився святiй Софi?, а вже потiм, завернув не до Святослава на Ярославiв двiр, бо було пiзно, а в тихий провулок до боярина Славути. На стукiт пiднялося оглядове вiконце i чийсь, як здалося князевi, знайомий голос запитав: - Хто? - Iгор, князь Сiверський. За вiконцем хтось радiсно скрикнув. Грюкнув засув - i важкi дубовi ворота, обкованi залiзними шпугами, розчинилися. З них вибiг Ждан. - Княже! - i притиснувся щокою до Iгоревого колiна. - Який я радий бачити тебе при доброму здоров'?! Iгор обережно, щоб не зашкодити хворiй нозi, зiйшов з коня i, на подив усьому почетовi, мiцно обняв колишнього свого конюшого. - Ждане! Ти? Тут? Отже, подався-таки до Славути! Я так i знав!.. Ну що ж, Славута - добра душа, i тобi з Любавою у нього буде непогано... Чи дома старий? Веди мене до нього хутчiй! Та Славута, почувши на подвiр'? шум, уже поспiшав сам. Сходячи з високого ганку, якийсь час пильно приглядався у сутiнках до при?жджих, потiм раптом охнув i простягнув руки для обiймiв. - Княже! Iгорю! Сину мiй! Живий! У Ки?вi! От радiсть несподiвана. Злегка накульгуючи на пошкоджену ногу, Iгор кинувся до нього. - Славуто! Учителю дорогий! Вони обнялися, розчуленi. - Ти таки прибув сюди! Це добре! - Прибув... З поклоном до князiв, - з гiркотою в голосi тихо промовив Iгор. - I це добре!.. Казав колись вiщий Боян: "Тяжко тобi, голово, без плiч, зле тобi, тiло, без голови!" Це треба розумiти так: Ки?ву одному, без сво?х плiч - Сiверсько? землi та Волинсько? - не вистояти супроти ворогiв, що напирають зi степу, а тiлу, тобто Русi, без голови, без Ки?ва, без великого князя ки?вського теж не втриматися! Тож добре, що ти, княже, у важкий для себе час при?хав сюди. - Славута взяв Iгоря пiд руку, завiв до хоромини, посадив за стiл. - Святослав незабаром збира? князiвський снем, щоб спiльними силами рятувати Русь вiд кочовикiв. Ти вчасно нагодився... Бо зле Руськiй землi без Iгоря. Iгор важко зiтхнув. - Який же я був нерозумний, учителю, що не послухався тебе!.. Скiльки разiв давав ти слушнi, як тепер менi стало ясно, поради, а я... Е-е, та що говорити! ? каяття, та нема вороття!.. От мушу йти з поклоном до Святослава та Рюрика, щоб дали вiйськову силу для захисту Посем'я, грошей - для . викупу полоненикiв, збро? - для оснащення i спорядження нового вiйська. Бо який я князь без вiйська? А вiйська без збро? не поставиш! Людей зберу, та чого вони вартi без мечiв, лукiв, списiв та iншого вiйськового обладунку!.. За цим при?хав! Що великi князi скажуть на це? Як гада?ш? Славута вiдповiсти не встиг. Розчинилися дверi - i молодий служник внiс на великiй дерев'янiй мисi вечерю: м'яса тушкованого та судака вареного, хлiба з тмином та пирогiв з капустою, куманець солодко? сити медяно?, жбан холодного сирiвцю. Поставивши все це на стiл, простелив князевi i бояриновi на колiна вишитi рушники, щоб витирати руки, i зник так же тихо й непомiтно, як i зайшов. Розмова на якийсь час припинилася. Славута наповнив келихи ситою i проникливе, з любов'ю глянув на гостя. - Ти живий, княже, i на волi, а це найголовнiше... За тво? здоров'я! - Дякую, вчителю. I за тво? здоровi! Вони заходилися бiля смаженини та смачного днiпровського судака. А коли перше, найсильнiше почуття голоду втамували, Славута вiдклав ложку - На тво? запитання, Iгорю, вiдповiсти менi нелегко. Бо хто вiда?, на яку ногу завтра встане Святослав або Рюрик?.. Однак, я гадаю, нi в одного, нi в другого нема? пiдстав вiдмовити тобi у допомозi. Допомагаючи тобi, вони захищатимуть i сво? володiння, i всю Русь. Та й я докину слово за тебе... До речi, Святослав уже дiлом допомiг тобi - послав на Посем'я сво?х синiв, i тi витурили звiдти Кзу! Допоможе й зараз. Вiйська дасть, а може, i грошей... А от про зброю - не знаю. Навряд. Зброя - то найбiльше, многоцiнне багатство князiвське. А тобi ж ?? немало треба! По Iгоревому обличчю промайнула тiнь. - Немало... Адже вся моя зброя в руках кочовикiв... - Скiльки ж? - Щоб заново озбро?ти таке вiйсько, яке я вiв до Дону великого, потрiбно вiсiм тисяч мечiв, лукiв, списiв, щитiв, ножiв, сiдел... А ще ж одяг, взуття... - От бачиш!.. Думаю, нi Святослав, нi Рюрик не дадуть тобi i десято? частини того, що ти попросиш у них... - Що ж менi робити? - в Iгоревому голосi забринiв вiдчай. Славута поклав теплi долонi на мiцно стиснутi князевi кулаки. - Вихiд ?! - Який? - Треба поклонитися не тiльки великим князям, а й ки?вському купецтву! Воно постачить тобi i зброю, i одяг, i взуття для цiло? дружини! - Ки?вське купецтво! - розчаровано вигукнув Iгор. - Та воно й слухати мене не захоче! Купцям потрiбне золото, срiбло! А де я його вiзьму? Пiсля того, як я викуплю з неволi брата, племiнника, сина, во?в сво?х, я жебраком пiду по Русi! - Якщо розумно повести дiло, то зброю тобi постачать у борг. - У борг? Це зневага для мене! Ти гордий, Iгорю. А коли подумати, то нiчого зневажливого в цьому нема?... Святослав не раз користувався купецькими позичками. Рюрик теж. - Ну, гаразд, згоден... Та як це зробити? Не стану ж я переступати порiг кожного купецького дому! - I не треба. Поклонишся Пирогощiй богоматерi! Iгор спантеличено заклiпав очима. - Не розумiю. - Що ж тут розумiти! Адже ти ма?ш намiр вiдвiдати хоч один ки?вський храм... Хiба не так? - Звичайно. Я хочу побувати або в Софi?, або в Кирилiвськiй церквi, де похований мiй старий - великий князь Всеволод... - Ну, так от, побува?ш на Подолi, в Пирогощiй церквi. - В Пирогощiй? Але ж це зовсiм невеликий, незначний, нiчим не примiтний храм! - вигукнув здивований Iгор. - Ну й що? Зате це храм ки?вського купецтва! Там ти зустрiнешся з найбагатшими людьми Ки?ва i потолку?ш з ними... Я теж поговорю, Саму?л замовить слово - от, дивись, i буде дiло! Iгор задумався. - Невже це можливо? - Це ?диний шлях до купецько? казни, - упевнено вiдповiв Славута. - I ним ти повинен скористатися! А щоб тобi поталанило на цьому шляху, ми вихилимо ще по одному келишку... - Тiльки не сити, - заперечив Iгор. - З дороги хочеться сирiвцю. Кияни умiють його готувати. Довго ще сидiли вони удвох за столом, згадували давноминуле, якого обидва були учасниками або свiдками. Згадували i те, що зовсiм недавно вiдшумувало кривавим вином у степу Половецькому, на берегах бистро? Каяли... Iгор повiдав про життя в полонi, про Овлура[76], про сво? вагання - тiкати чи не тiкати, про втечу i тi жахливi плюндрування, яких завдав Кза Посем'ю. - Каюся, винен, один я винен, що так трапилося, - зiзнався зрештою князь. - Та лихо стало спiльним, I зараджувати йому треба гуртом, бо одному менi незмога! Коли проспiвали першi пiвнi, вони встали з-за столу, i Славута провiв Iгоря на спочинок. - Спи, княже, спи спокiйно, бо завтра нелегкий день - зустрiч з великими князями! А сам узяв свiчку, пройшов у свою хоромину-бiблiотеку i сiв на твердий дерев'яний стiлець з високою рiзьбленою спинкою. Довго сидiв замислений, заглиблений у пота?мнi думи, у якусь свою гризоту, що, мов шашiль, точила серце I душу i не давала нi спочинку, нi спокою. Потiм дiстав пiснi Бояна, потримав книжку в руках, нiби зважував, яка в нiй вага, полистав, хоча знав там кожне слово напам'ять, врештi рiшуче вiдсунув набiк, поклав перед собою чистий аркуш пергаменту, розгладив його рукою i вмокнув бiле гусяче перо в каламар. Зiтхнув: - Ну, великий Бояне, допоможи менi. Ти ж зумiв, вiщий! Потрiскувала i миготiла у бронзовому пiдсвiчнику воскова свiчка, тихо озивався у темному закутку цвiркун, з городського валу долiтав приглушений крик сторожi: слухай! Та вiн того не чув i не бачив. Перед його внутрiшнiм зором зринали одна за одною картини недавно вiдшумiло? битви: криваве сонце, що ледь просвiчувало крiзь куряву, протяжний посвист половецьких стрiл, грiм щитiв, iржання коней, згра? вороння, що злетiлися з усього Половецького степу i затьмили пiвнеба, крики поранених, мольби i прокляття вмираючих... То Iгоревi во? списами скородили чорну землю, кровiю поливали, а трупами засiвали. Тугою зiйшов той посiв на Руськiй землi... I тодi рука твердо вивела: Не лепо ли ньi бяшеть, братие, начяти старыми словесы трудных повестий о полку Игореве, Игоря Святославича? Начати же ся той песни по бьылинам сего времени, а не по замышлению Бояню... * * * Ки?в. Лiтня нiч 1185 року. Дерев'яний боярський дiм. Простора кiмната, начинена книгами та збро?ю. Горить, потрiскуючи, свiча. А за столом схилився над аркушем пергаменту життям умудрений, лiтами усрiблений муж, книжник, громадянин, якого далекi нащадки через багато-багато столiть назвуть генiальним поетом. Тут, у тихому завулку, неподалiк вiд Золотих ворiт та свято? Софi?, того вечора почало творитися чудо, творитися безсмертне "Слово о полку Iгоревiм". Славута! Назвемо спiвця так. Назвемо цим прекрасним прадавнiм словом, поки щасливий випадок не вiдкри? нам його справжнього наймення. У грiзну годину лихолiття, коли хоробрий, але необачний князь Iгор вiдчинив ворогам ворота на рiдну землю, весняним громом, вiчовим дзвоном пролунав його могутнiй голос, звернутий до всiх руських князiв: досить чвар i мiжусобиць, опустiте вже стяги сво?, вкладiть у пiхви мечi сво?, пощербленi у братовбивчих вiйнах, черленими щитами загородiте Полю ворота на Русь! Мовкне пiд зорями Ки?в. Скрипить перо. Гуде у жилах кров. Горить свiча... [1] Половцями нашi предки називали кипчакiв, тюркомовнi племена, що кочували в степу (полi) мiж Волгою та Дуна?м. Пiзнiше мешканцiв степу стали називати степовиками, степняками. [2] Т а м г а - тавро, клеймо, родовий знак. [3] Кошма - повсть, товста ковдра з повстi. [4] Огнищанин - управитель князiвських ма?ткiв. [5] Треба жертвоприношення. [6] Курт - вовк, вовками називалися охоронцi хана. [7] Узороччя - одяг, прикрашений узорами - вишивкою, гаптуванням тощо. [8] Укра?на - кра?на, край. [9]Гридниця - велике примiщення в князiвському палацi або прибудоване до нього для гриднiв, тобто молодих князiвських дружинникiв, та прийому гостей. [10] Iсторичний факт. [11] Тисяцький - начальник "тисячi", боярин, якому належала влада в мiстi. [12] Тiун - управитель в ма?тку князя або боярина. [13] Поприще - давня мiра довжини, дорiвнювала в рiзнi часи вiд 120 до 240 метрiв. Також - денний пiший або кiнний перехiд. [14] Смерд - селянин. [15] Ногата - дрiбна грошова одиниця в Ки?вськiй Русi. [16] Гонт - тонкi дощечки. [17] Вуй - дядько, брат матерi. [18] Блават - волошка, а також шовкова тканина блакитного кольору. [19] Кощiй - раб, смерд, кочовик; походить вiд половецького "коччi", "кощi" - кочовик. [20] Корзно - верхнiй одяг, схожий на плащ. [21] Сестринець - племiнник, син сестри. [22] Тул - сагайдак, тобто шкiряна сумка для стрiл. [23] Кмети - тут кiннi во?ни [24] Котора - сварка, чвара, мiжусобиця. [25] Двуумвiрат - спiльне правлiння двох осiб. [26] Торки - тюркське плем'я, що було на службi у руських князiв. [27] Вежа - половецька юрта на возi, кибитка. [28] По фронту. [29] Кiш - вiйськовий табiр, обоз, мiсце розташування кочовикiв [30] Пекладник - постельничий. [31] Снем - з'?зд князiв. [32] Закуп - той, хто взяв у феодала позику ("купу") i за це викону? феодальнi повинностi. [33] Беренде? - тюркське плем'я, що на початку XII ст. осiло на Ки?вськiй, Переяславськiй та Чернiгiвськiй землях i почало служити руським князям. [34] Поруб - тюрма, збудована ("зрубана"), як правило, з дерева i найчастiше - в пiдземеллi. [35] Тор - почесне мiсце в юртi. [36] ? вiдомостi, що половцi iнодi скальпували вбитих ворогiв. [37] Чоловi - тi, що попереду. [38] Баранжа - розбiйницький напад з метою захопити худобу. [39] Гривня - у Стародавнiй Русi була основною грошовою одиницею, що дорiвнювала майже фунту (400 гр.) срiбла. [40] Дешт-i-Кипчак - Половецький степ. [41] Йок - нi. [42] Катуна - жона. [43] Князь Ярослав Осмомисл помер через три роки пiсля цi?? розмови, в жовтнi 1187 року. [44] Справдi, три сини Iгоря та ?вфросинi?, покликанi на Галицький стiл, були через чверть вiку повiшенi у Галичi боярами. [45] Синовець - племiнник. Святослав був двоюрiдним братом Iгоря, але майже вдвiчi старший за нього, тому називав i його синовцем. [46] Вита - сторожовий пост, сигнальний вогонь. [47] Тепер Баришiвка. [48] Кову? - тюркськi племена, що були на службi у князiв. [49] Серен - ожеледиця. [50] В навороп - в авангард. [51] Шелом'я - височина, гряда. [52] Шахиншах - титул монарха в Iранi [53] Нефт (перс.) - нафта. [54] Руською землею первiсно називалася Ки?вська земля. [55] Верховенськi володiння - землi Святослава у верхiв'ях Десни (Вщиж, Брянськ, Карачiв). [56] Гоги та магоги - мiфiчнi дикi племена, про якi згаду?ться в Бiблi? та Коранi. [57] Сумний - кiнь для перевезення збро? та припасiв у сумках, тобто в мiхах, торбинах. [58] Баба-ага (тюрк.) - старий чоловiк, старiйшина роду. З цього слова в нашiй мiфологi? i витворився казковий персонаж Баба Яга [59] Тут - похiд. [60] Первiсне значення слова "полк" - плем'я, народнiсть (порiвн. нiмецьке та англiйське фольк, фолк - народ), коли всi члени племенi при потребi ставали во?нами. Пiзнiше, зокрема в XII ст., слово "полк" стало синонiмом слiв "похiд, рать, вiйсько". Тому в назвi поеми "Слово о полку Iгоревiм" це слово не слiд тлумачити звужено, як лише похiд, бо це поема не тiльки про похiд, а й про Iгореве вiйсько, про геро?чно-трагiчну долю цього вiйська - Iгоревого полку. [61] У пiвденнослов'янських мовах одуд i досi ма? назву "диб", "диеб", "деб", що дуже близька до "дива" iз "Слова о полку Iгоревiм". У давньоруськiй мiфологi? див виступав вiсником нещастя [62] Сакма (тюрк.) - шлях. Iзюмська сакма вела з приазовських степiв понад р. Осколом до Курська [63] Обiдня, або лiтургiя - церковна служба, що правиться пiсля утренi. Обiдня бува? рання i пiзня. [64] Суурлик (тюрк.) - вода, що бурлить. Тепер це р. Гола Долина. Витiка? з-пiд вапняного пагорба, де б'ють джерела. [65] Шуйця - лiва рука. [66] Курултай - збори, нарада, з'?зд, свято. [67] Дунай - тут: рiка. [68] Бебряний - шовковий. [69] Пiзнiше його прозвуть Всеволодом Велике Гнiздо, бо мав вiн дванадцятеро дiтей - вiсiм синiв i чотирьох дочок. [70] Могути - витязi, лiпшi мужi [71] Iван - давньоруське мiсто-фортеця, теперiшнiй Ржищiв. [72] Чучйн - давньоруське мiсто-фортеця, залишками якого ? городище на правому березi Днiпра, бiля с. Белико-Щучинка Кагарлицького району Ки?всько? областi. [73] Цi рани стали, по сутi, причиною смертi Володимира Глiбовича, бо вони вкрай пiдiрвали його здоров'я. Вiн довго хворував, а напровеснi 1187 року, не зовсiм видужавши, пiшов разом з князями в новий похiд i в полi тяжко захворiв. На похiдних носилках привезли його в Переяслав, де вiн i помер 18 квiтня 1187 року. Це був хоробрий князь, що багато сил поклав для захисту Переяславщини i всi?? Русi вiд степовикiв. Лiтописець пiсля його смертi записав: "I плакалися по нiм всi переяславцi, бе бо любя дружину... бе бо князь добр i крепок на ратi i мужьством крепко показаяся i всякими добродетелями наполнен. О нiм же Укра?на много постона..." Це перша лiтописна згадка Укра?ни. [74] Князь Володимир Iгоревич, перебуваючи в полонi, одружився з Кончакiвною, i в них народилася донька. Влiтку 1187 року разом з сiм'?ю вiн поверта?ться (треба гадати, не без згоди Кончака) в Новгород-Сiверський. Там при хрещеннi на пам'ять про визволення назива? дочку Свободою. [75] Протягом наступних двох рокiв при допомозi iнших князiв Iгор викупив або вимiняв усiх бранцiв. [76] Овлура Iгор пiзнiше одружить з дочкою Рагу?ла, надiлить землями та iншими угiддями, i колишнiй половецький чабан ста? руським боярином.