ессараг!.. Старець або не чув, або не хотiв чути того, що вона сказала. Говорив дальше з екстазою в очах, уже без ?? запиту: - Заходило сонце за святиню Божу... як тебе продали на Авретбазарi... i сумерк западав... коли ти входила... у дiм Сулеймана... Великого султана... ним Бог благословив... його власний нарiд... а тяжко покарав... народи нессараг... - Що було зi мною дальше? - Бачу бiлий ясмин... ясний мiсяць ся?... очей молодих двi пари зустрiча?... твiй перший наречений... тебе благословля?... бо ти не вiдкида?ш... святий для тебе знак... не хочеш замiняти... за сигнет султанiв... в тiй хвилi залюбився в тобi Сулейман... - О старче Божий! Скажи менi правду, чи вiн не перестане... любити мене? - Сильний вiл, моя доню, зрива? воловiд... великий чоловiк не ломить слова... ось в'яне личко тво?... бо Господнiй посол... нiкому невидимий... сильнiший вiд залiза... вже час наспiва?... в палату Сулеймана... у святу нiч Байраму[100]... приведуть дiвчину... найкращу квiтку... зi всiх земель султана... а вiн не прийме[101]... Султанка Мiсафiр вiдiтхнула глибоко i вже спокiйно запитала: - Що буде зi мною дальше? - Зараз, доню моя... ти могла зробити... зi сво?м чоловiком... все при Божiй волi... чу?ш, доню?.. все... як вiн з народом сво?м... i тво?м... а ти замiсть доконати великого дiла... вкрала одну душу... i кри?шся з краденим... доню моя, доню!.. - Ти не мослемський дервiш, ти монах нессараг!.. Довшу хвилю панувала мовчанка. Старець молився. Султанка блукала очима по нутрi його кам'яно? печери i збирала вiдвагу, щоб запитати про те, чи здiйсниться ?? найбiльша мрiя. Нарештi перервала мовчанку. - Чи Мустафа, син Сулеймана, засяде на престолi султанiв? Обличчя старця захмарилося. Вiн остро вдивився в могутню султанку i твердо вiдповiв, якби сокирою рубав: - Мустафа... син Сулеймана... правний наслiдник його... не сяде на престолi... батька i дiда свого!.. - Чому? - Уб'? його могутня султанка Мiсафiр!.. Султанка побiлiла як полотно i виглядала як береза, обвiяна снiгом. Вся кров збiгла ?й з обличчя, i вiддих в нiй заперло. Коли прийшла до себе, кинула одно рiзке слово: -Як? - Рукою мужа свого... i батька Мустафи... - Ти зна?ш план ???! - закричала з забобонним острахом. - Бачу, дитино моя... бачу ученого... котрий пiдкуплений султанкою... фальшу? листи невинного Мустафи... фальшу? так... що й сам Мустафа... не годен перед батьком... вiдрiжнити сво?х листiв вiд пофальшованих... I гине Мустафа смертю невинного... - То такий сильний блиск золота i самоцвiтiв? - запитала з укритим задоволенням, котре ледви здержувала в собi в почуттю, що посiда? ту велику силу. - Я вже бачив, як жовтий блиск золота i свiтло дорогого камiння з князiв робило убийникiв i не одну жiнку, не одну дiвчину спонукало вiддати свiй найбiльший скарб, чистоту свою, за перли i камiння, що мало прикрасити тiло ??. Я бачив рубiни, котрих огниста i глибока червень робила чесних мужчин злочинцями, а шанованих жiнок - упавшими. Я бачив перли, котрих матовий, нiжний блиск руйнував життя цiлим родинам, сiяв зiпсуття, нечесть i смерть... - Чи й я так люблю тi рiчi? - запитала з острахом. - Нi! Ти, як уроджена цариця, любиш тi рiчi так, як любиться цiнних людей за ?х властиву вартiсть, за те, що кождий з них iнакший i ма? цiннiсть особи в собi. Бо всему сила Божа дала обличчя сво?, та найбiльшу цiннiсть ма? душа людини. - А що буде з дiтьми мо?ми? - Грiх робить мати, котра бiльше любить дiтей, нiж Бога i заповiдi його. Дiтьми кара? матiр сила Божа. Скоро по смертi Мустафи побачиш чашу кари в руцi Селiма. - I що тодi зроблю? - Зажада?ш вiд мужа свого, щоб вiн право престола перенiс на Баязеда. - А муж? - Вiн послуха? закона Османiв про право первородства i вперве та востанн? опреться волi тво?й. - А що зроблю я? - Ти даш Баязедовi, молодшому синовi свому, багато золота i самоцвiт-камiння на збунтування агiв i вiйська падишаха. А свого мужа наклониш хитрiстю, щоби зробив його намiсником Анатолi?. I пiде син твiй Баязед вiйною на батька i на брата свого та й Анатолi кине на Румiлi. Заграють гармати, а син твiй Баязед кривавими руками сягне вiд Скутарi на острови Принцiв, на Дiвочу Вежу i на Долину Солодких Вiд. I зачне обступати пишну столицю Стамбул, i бити в довгу на милю касарню яничарiв, i в серай батька свого, де колись стояла колиска його. А дикий розрух закривавить улицi Стамбула... Султанка слухала, дрижачи на всiм тiлi - з жаху i з почуття гордостi, що ?? син, кров ??, буде в силi здобутися на таке дiло. Зi зворушення ледви могла вимовити слова: - А що буде з ним дальше? - Вiд вечера до ранку ревiтимуть гармати Баязеда на столицю батька. А за ту нiч покажуться бiлi, як срiбло, нитки в волоссi побожного мужа твого. А як ранок засвiтить, вiн ви?де з сераю, з молитвою на устах, на чорно-чорнiм конi, пiд зеленим прапором Пророка, проти ру?нника i сина свого. I трьома ударами розiб'? на три частi силу Баязеда, i чергою зiпхне в Чорне море, i в Босфор бурливий, i в море Мармара. I огнем з гармати буде ще плювати на трупи ?х. - Побiдить?.. - прошепотiла султанка й поблiдла.- I довiда?ться про мою участь у бунтi? А що зробить зi мною? - Побiдить, i довiда?ться про твою участь, i нiчого тобi не зробить... Тiльки залл? кров'ю коридори й кiмнати сераю, найгарнiша квiтко в городi Аллага! Останнi слова старця звучали немов глум. Вона вiдчула се й запитала скромно: - А що робить людину гарною? - Не тiло ??, i не розум ??, i не знання ??, тiльки мир у нутрi й дiяльнiсть, згiдна з заповiдями Бога. А того не осягне нiхто без чистоти душi. - А як осягнути ту чистоту душi? - Не уповати на себе, бо людина слаба i кволий дух ??. Не рахувати на людей, бо вони непостiйнi й минущi. А кождо? днини i перед кождим дiлом сво?м радитися в дусi Бога, бо тiльки Вiн вiчно постiйний, наилучший i наймудрiший. Скривилася, бо не чула в собi змоги радитися з Богом про те, що задумала. Запитала: - А що буде з мо?м сином Баязедом? - Згине з рук батька свого, подiбно як Мустафа... Впала на долiвку пiд вагою тих слiв i лежала, мов у памороцi. Немов у пiвснi, чула, як старець говорив: - Далеко в пiвнiчних горах, у землях перського шаха, сто?ть оборонний замок, на недоступних скелях. Там схорониться син твiй Баязед перед гнiвом батька, шукаючи опiки у ворога свого i його. Та посли падишаха знайдуть його i там. I як ти золотом пiдкупиш вiйсько султана, так вони золотом пiдкуплять замкову сторожу i серед ночi викрадуть живого Баязеда. I серед диких гiр, пiд синiм наметом Аллага, вiдчитають йому батькiвський вирок i приб'ють йому його ятаганом на серце i скинуть у пропасть, де дикi звiрi розiрвуть тiло його. Голосно заридала, а вiдгомiн ?? ридання заповнив скельну печеру й понiсся пустинею. Та скоро перемогла себе. Обтерла слези i запитала: - Чи потомство мого сина Селiма вдержиться на престолi султанiв? - Удержиться, дитино моя,- вiдповiв з сумом старець,удержиться, аж поки мине круг часiв, призначений всемогучим Богом. Подумала хвилю й запитала напiвсвiдомо: - Хто я, старче Божий, бо чужа я вже й сама собi... - Ти велика людина, нещасна доню моя... Бо ма?ш сильну волю у змаганнi сво?м. Але твоя воля звернена до зла, до непошани заповiдей Божих. I тому ти чужа сама собi, що ти вiдчужилася вiд Бога. Султанка склонилася глибоко, дякуючи за потрясаючу розмову. - Не знаю, чим надгородити тебе, старче Божий,сказала, помалу вимовляючи кожде слово. - Мене - нiчим, хiба змiною злих замiрiв тво?х,вiдповiв зiтхаючи. Усмiхнулася й, нiчого не кажучи, вийшла з кам'яно? келi? старця. Ще вiд отвору вiдвернулася i сказала: - Надгороджу милостинею багатьох убогих, яких зустрiну на шляху свого життя. Тепер старець не вiдповiв нi слова. Вiн похилився на кам'яну долiвку й потонув у молитвi. * * * Пiсковою пустинею Нефуд iшла каравана султанки в напрямi на пiвнiч i пустинею Гамед дiйшла до свято? землi. А як побачила ?рихон, чудове "мiсто роз i пальм", серед диких яруг та печер, задержалася бiля криницi ?лисея з солодкою водою. Тут спочила султанка Мiсафiр i вiдси пiшла оглядати глибокi береги Йордану з трьома терасами. А з ?рихону йшла дикими ярами, помiж нагi гори, до Мутесарiфлiку[102]. Серце султанки товклося, мов птичка в клiтцi, то немов завмирало, коли в'?здила у святе мiсто, котре бачило муки Спасителя. Хвилями не ставало ?й вiддиху. Ще раз, останнiй раз, завагалася на тiй землi, по котрiй спливала свята кров Iсуса, але з упертим смутком в душi вiдкинула вагання. Казала ?хати просто до велико? святинi Омара й роздiлювати милостиню по всiм мiстi без рiжницi вiри: магометанам, жидам i християнам. I була султанка сiм днiв i сiм ночей у святiм мiстi Христовiм. Не спала спокiйно нi одно? ночi. А днями блукала зi сво?ми дiтьми i з пишним оточенням сво?м по всiм городi. Була на горi Голгофтi, була й на Безеттi-Морiяг i бачила всi бiльшi стави ?русалима, Ель-Батрак, Iсраiн i Сiттi Марям, i Бетесду, i Мамiллю, й Еш-Султана, i численнi цистерни. Об'?хала обороннi мури, котрi наказав будувати ?? муж, i двiчi пере?хала попри дуже сумну й обдерту церкву Господнього гробу, але не вступала до не?. А як пере?здила попри Мур Плачу, почула несподiвано з товпи жiнок жидiвських оклик у сво?й рiднiй мовi: - О велика панi! Змилосердися над нами!.. Глянула в той бiк. Оподалiк стояла ?? приятелька з Кафи, Кляра, з пiднесеними, мов до молитви, руками. Султанка казала здержати свою лектику i, вся паленiючи на обличчi зi зворушення, вимовила тiльки одно слово: - Кляра! - Настуню! - вiдповiла несмiливо ?? товаришка зi школи невольниць. - Чи не погордиш мною? - Чого б я мала гордити? Прийди до мого помешкання бiля Гарам еш Шерiфу! - Знаю, знаю! - вiдповiла врадувана Кляра, глибоко кланяючись разом з оточенням сво?м. Ще того дня приняла ?? султанка разом з великою депутацi?ю ?вре?в, котрi просили полекшi в доступi до свого Муру Плачу. Султанка зараз наказала не робити ?м нiяких перешкод, а закликавши сина свого Селiма, сказала до нього при депутацi?: - Може, ти матимеш колись з волi батька владу намiсника у сiм святiм мiстi. Не забудь тодi подарувати жидiвському народовi бодай сей Мур Плачу в ?русалимi[103]. Опiсля вiдiйшла з Клярою до сво?х кiмнат i довго говорила з нею та тiшилася ?? долею, бо Кляра оповiла ?й, як по двох лiтах невольництва купив ?? поважний i добрий ?врейський купець з ?русалиму та взяв за жiнку. В недiлю рано дзвонили дзвони в християнських церквах ?русалиму й опускала святе мiсто султанка Мiсафiр. Мiсто муки Спасителя мало сiру-сiру краску, тiльки де-не-де виднiла зелень деревини. Султанка ?хала в лектицi назустрiч кривавим подiям, якi мала викликати. В нутрi серця свого мала завзяту певнiсть, що осягне свою цiль, хочби прийшлося ?й прибити на хрест муки два народи, свiй i свого мужа. А над Юдейськими горами, що стрiмко спадають до Мертвого моря, сходило тодi сонце, й побожнi мослеми, лицем оберненi до Мекки, розпочали азан, молитву свою. Так вiдбула султанка Роксоляна свiй другий Гаддж. А третiй Гаддж вiдбуде до всевiдучого Бога, коли небо розколеться, i коли звiзди розсипляться, i коли води змiшаються, гiркi з солодкими, i гроби обернуться, i коли Бог зажада? рахунку вiд усе? тварi, що ма? образ i подобi? духа Його. Бо коли незнищимий жаден атом порошини, то мусить бути безсмертний i дух людини. I коли вiчно дiла? кождий рух вiтерця, то мусять вiчно дiлати i наслiдки наших дiл. I тому кождий з нас вiдбуде великий Гаддж до Творця свого. ПРИМIТКИ I ПОЯСНЕННЯ Роксоляна - се iсторична постать. Жила вона на переломi Середньовiччя й Нових Часiв, коли люде бiло? раси вiдкрили Новий Свiт, бусолю, друк, класичнi книги й себе як iндивiдуальнiсть, коли "рушили з основ землю й задержали сонце". В тiм великiм часi виступа? на iсторичнiй аренi ?вропи багато славних i дiяльних жiнок. Укра?нський нарiд переживав тодi якраз найглибший упадок. Державнiсть його зруйнована була так основне, що затратилися навiть спогади про не? в пам'ятi укра?нського народу. Вiн був тодi майже тiльки безпросвiтне темною масою, яка в тяжкiй неволi коротала свiй вiк i не мала змоги видати з себе навiть славних мужiв, не то славних жiнок. Але немов на знак, якi великi спосiбностi криються в народi нашо? землi, видвигнула з нього Божа воля якраз в тiм часi одну жiнку як найбiльшу жiночу постать свiтово? iсторi? то? епохи. Тою жiнкою була Анастазiя Лiсовська, дочка нашого священика. Про сю наймогутнiшу з тодiшнiх жiнок, про радiсну й веселу, повну енергi? Настуню Лiсовську, знану в iсторi? пiд iменем Роксоляни, й написана ся повiсть. Присвячую укра?нським дiвчатам сю працю про велику укра?нку, що блистiла умом i веселiстю, безогляднiстю й милосердям, кров'ю i перлами. Присвячую на те, щоб вони навiть у найтяжчих хвилях свого народу i сво?х не тратили бодростi духу i були пiдпорою сво?х мужiв i синiв та дiяльними одиницями свого народу,- передовсiм опанувавши якусь працю i полюбивши ??. Тiльки таким способом можна доконати дiла. Але воно, хоч доконане, не приносить добра, коли людина тратить у душi сво?й вiчний iдеал Божий i ломить постанови його. Я не доказую сего в сiй повiстi. Я тiльки стверджую сей правдивий факт, iлюстрований дивним життям велико? султанки, котра сво?м грiхом розпочала розвал могутньо? свiтово? держави. Розвал той iшов уже нестримно аж до наших днiв... Впливи - укра?нськi, схiднi, византiйськi, захiднi, ренесансовi й iншi - сплiтаються в барвистий килим тла, по якiм, мов свiтла комета, перелетiла Роксоляна, той укра?нський Одiссей в жiночiй сукнi. Се тло тим труднiше представити, що нi у нас, нi в iнших народiв нема досi нi одно? працi про синтезу тих чинникiв, як вони сплелися в тiм часi на Сходi. Бодай нi менi, нi тим, з котрими я говорив про тi часи, невiдома нi одна така праця. Нехай же ся перша спроба - вжитися в тi часи заохотить письменникiв будучих поколiнь укра?нсько? нацi? краще i лучше представити ту епоху й найвеличнiшу постать ??, яка столiттями звертатиме увагу на себе. Бо, ставши сво?ю красою жiнкою султана, виключно сво?м блискучим умом i волею стала вона необмеженою панею двора i велико? держави. Була безоглядна, як ?? час. Але серце мала добре i скарбiв свого мужа часто уживала на зменшення людського терпiння. Була благородна, скромна i велика, мимо сво?х грiхiв, котрi тяжко спокутувала сама i ?? потомство. Для тих, що зацiкавляться особою Роксоляни, подаю тут деякi найбiльш доступнi жерела про не?: 1) Hammer: Geschichle des Osmanischen Reiches, groesstenteils aus bisher unbenuetzten Handschriften und Archiven. Друге, поправлене, видання, Пешт, 1834. Головно Том II-ий. (Але для пiзнання Туреччини треба перечитати всi томи). Се величезний i дуже докладний твiр нiмецького ученого. Iсторики iнформували мене, що, хоч тому творовi вже сто лiт, то вiн все ще належить до найлучших. 2) Niemcewicz: Zbior pamiatek о dawnej Polsce. Warszawa, 1822. Том II. 3) Szajnocha: Sxkice historyczne. III. 4) Zegota Pauh: Starozytnosci galicyjskie, 1840. Вiн циту? в оригiналi реляцiю венецького посла Петра Брагадiно про Роксоляну з 1526 p.: "questa domna di natione Rossa, giovine, non bella, ma grassiada..." Те, що пише iталiйський (венецький) посол, котрий бачив Роксоляну як султанку, значить, що та панi, по народностi русинка, не була гарна, але при?мна. Та кождий ма? сво? поняття про красу. Портрет Роксоляни, котрий знаходиться в пашiм Нацiональнiм музе? у Львовi, роботи iталiйського майстра, вказу?, на мою думку, що вона була дуже гарна: дуже делiкатна, дуже скромна i дуже спокiйна з вигляду,- така спокiйна, що успокоюе навiть погляд на ?? портрет. Кромi сего прегарного портрета Роксоляни, бачив я ще оден, роботи нiмецького артиста, на котрiм крiсло ?? й буквально весь ?? одяг висадженi великими перлами. В нашiм Нацiональнiм музе? ? два ?? портрети 5) Польський посол Твардовський, який був у Царгородi в 1621 р., чув вiд туркiв, що Роксоляна походила з Рогатина. Iншi вiстки кажуть, що вона походила зi Стрийщини; Гославський пише, що з мiстечка Чемерiвцi на Подiллi[104] Наша народна традицiя, яку пригадую собi ще з дiточих лiт, в'яже ?? походження з Рогатином, що пiдтверджу? привезене Твардовським свiдоцтво туркiв, яким та ?х султанка мусiла глибоко вбитися в пам'ять - з рiжних причин. 6) 3 белетристичних опрацьовань теми вiдома менi iсторична повiсть "Роксоляна, или Анастазiя Лисовская", печатана в "Подольских Епархиальных Ведомостях" з 1880 р., мала поема Старицько?, печатана в Ки?вi, й лiбретто до опери Д. Сiчинського, печатане в Станиславовi. 7) Кромi того, вiдомо менi, що в бiблiотецi одного з iталiйських унiверситетiв знаходиться по-латинськи написана книжка про Роксоляну пiд заголовком "Roksolana uхог Suleimani". Я робив усякi можливi заходи, щоб одержати ту книжку до перечитання, але менi не удалося. Звертаю увагу будучих наших письменникiв, що для докладного пiзнання то? епохи i теми треба пiзнати i сю працю. 8) Кромi згаданих тут праць, якi я мiг роздобути, користав я ще з рiжних iнших iсторiй схiдних держав, з описiв подорожникiв, з докладних мап Стамбула i т. п. А шлях, котрим татаре гнали Роксоляну в ясир, вiдбув я в деякiй частинi возом в часi вiйни i приглядався, очевидно змiненiй тепер, природi тих околиць. Кромi того, мав я в часi вiйни нагоду докладно оглянути Рогатин, церковцю св. Духа й околицю, бо недалеко вiдтам стояв довший час кiш укра?нських сiчових стрiльцiв, у якiм я працював при його пресовiй кватирi. Народне передання про Роксоляну, писана iсторiя про не? й особистi вражiння з мiсць, па котрих вона перебувала, зложилися в мо?м умi й уявi на сю працю. 9) До орi?нтацi? в релiгiйних поглядах i почуваннях послужили менi м. i.: "Причинки до iсторi? фiльософi? середньовiччя, тексти й розслiди", виданi професорами Баймгером зi Штрасбурга[105] й Гертлiнгом з Мiнхена[106], особливе том VI, часть 3: Д-ра Георга Грiнвальда: "Iсторiя доказiв на iстнування Бога в середньовiччу аж до кiнця високо? схоластики", Мiнхен, 1907. 10) Д-ра Марiiна Вiтмана: "Становище св. Томи з Аквiну до Авенцеброля (Iбн Гебiроля)", Мiнстер, 1900. 11) Проф. Рауля Рiхтерi?: "Фiльософiя релiгi?", Липськ, 1912. 12) Д-ра Е. Люца: "Психологiя Бонавентури", Мiнстер, 1909. 13) До психологi? релiгiйних почувань взагалi - твiр Вiлiяма Джемса "Релiгiйний досвiд в його рiжноманiтносiи, матерiяли i студi? до психольогi? и патольогi? релiгiйного життя", Лнпськ, 1907 (?? нiмецькiм перекладi). 14) Розумi?ться, уживав я також повного перекладу св письма мусульман - Корану й особливо цiкавих турецьких приповiдок, котрих назбирав значну скiлькiсть з рiжних творiв. 15) 3 укра?нських праць користав я з велико? iсторi? проф М. Грушевського, зi студiй про старий Львiв д-ра Iв. Крип'якевича, з iпорi? Туреччини Кримського, з рiжних томiв Записок Наук. Тов Шевченка у Львовi i iн. 16) Святоафонськi легенди взяв я з росiйських творiв про монастирi на св. Афонi. Виписки з гих творiв десь заподiлися в мо?х подорожах, тому не подаю ?х заголовкiв. Будучий автор, котрий схоче докладнiше опанувати тему, мусiтиме знати особливо перську мову, бо культура на султанськiм дворi була в тiм часi бiльше перська, нiж турецька й навiть арабська. В галицько-руськiй бiблiографi? Емiлiяна Левицького записано, що ма?мо ще невелику "полiтично-iсторичну" драму "Роксоляна", печатану в Коломи? в 1869 р. (ст. 77), рецензiя на не? була в 22 ч. львiвсько? "Правди" з 1869 р. Але я, на жаль, не мiг роздобути го? драми. Про такi вiдомi твори, як Буркгарда, Хлендовського й iншi, не згадую докладнiше. Взагалi до се? теми треба вжити також творiв, що описують вчаснiшi або пiзнiшi часи ?? епохи, бо вчаснiшi мали вже в собi зерна, якi доспiли щойно за часiв Роксоляни, а пiзнiшi - се овочi тих зерен, якi повставали в ?? часах. Шо лучаються жiнки, котрi до само? смертi дiлають сво?ю красою,- про се свiдчить вiдома iсторiя славно? тулузанки Павлi де Вiнь?, сучасницi Петрарки (1304 - 1374). Французькi й iталiйськi письменники описують, що вона не могла вийти на вулицю, щоб зараз не почали збиратися товпи народу, зложенi не тiльки з молодих мужчин, але i зi старих та й навiть з дiтей i жiнок, котрi подивляли ?? красу. Доходило до того, що при ?? появi на вулицi комунiкацiя в мiстi ставала неможлива й рада мiста була приневолена заборонити ?й виходити без заслони. Павля де Вiнь? згодилася на те. Але коли вiстка про се розiйшлася по Тулузi, товпа грозила явним бунтом за позбавлення ?? такого виду. Прийшло до ново? постанови: гарна Павля мала два рази в тижнi показуватися народовi без заслони у вiкнi свого помешкання, а на мiсто виходити тiльки в заслонi. Сучаснi пишуть, що Павля де Вiнь? до смертi, котра наступила и глибокiй старостi, дiлала ще на мужчин красою сво?? постави i при?мним видом. Подiбним феноменом, який сильно дiдав на вiдомого з твердосii характеру султана Сулеймана Великого, була, очевидно, й одинока його жiнка Роксоляна, котра задержала вплив т нього аж до сво?? смертi. Навiть коли з вiком зiв'яла вже давня краса ?? й вороги ?? впливу хотiли пiдсунути Сулеймановi молоду прегарну дiвчину та й уже привели ?? до палати султана,- Роксоляна спротивилася тому. Султан пiддався ?? волi й не приняв молодо? дiвчини. Так обстояла вона до кiнця моногамiчне подружжя сво?? кра?ни, всупереч звичаям народу мужа свого. Надзвичайно драматичнi i високо трагiчнi подi? з ?? дальшого життя зломали ?? передвчасно: вона померлi?, зуживши сили надмiрним проявом сво?? енергi? та гризотою iз-за сво?х синiв. Наскiльки вiдбилося на ?? душi i здоровлю вiдступство вiд вiри батькiв, трудно виробити собi поняття. Але що й се му сiло з лiтами дiлати на не? - в тих часах ще дуже твердо? вiри, особливо на Сходi,- не пiдляга? сумнiву. Все те могло б бути предметом окремо? працi про ту дуже цiкаву й визначну жiнку. Тут треба ще пiдчеркнути, що мiж рiжинми реляцiями про походження Роксоляни не конче мусить бути суперечнiсть. Напр [иклад], коли Гославський пише, що Роксоляна родом з Чемеровець, а гурки казали польському пословi Твардовському, що вона походила з Рогатина,- то правдою може бути одно i друге. Бо уродитися вона могла в Чемерiвцях, а виростала в Рогатинi, куди перенiсся батько. Родина ж ?? могла походити зi Стрийщини (Самбiрщини), як твердять iншi. На всякни випадок, походила вона з укра?нсько? землi, й, може, колись устiйнять точно, з котро? саме мiсцевостi. При тiм хибно було б уважати польськими або московськими студi? таких письменникiв, котрi походили з Укра?ни, а писали по-польськи чи по-ро-сiйськи. Такi працi, очевидно, належа?ь до укра?нського письменства, все одно в якiй мовi вони писанi. Бо територiя (земля) рiша? в першiй мiрi про приналежнiсть людини, а тим самим i про ?? духа та творчiсть. Про се у культурних народiв нема вже нiякого сумнiву, i, наприклад, американцям i на думку не прийде уважати не-американцем людину, котра уродилася па американськiй землi, хоч би ту людину навiть зараз по уродженню вивезли, напр [иклад], до Польщi й вона була там довгi лiта. Так само дивиться на всiх уроженцiв сво?? землi кождий культурний нарiд. Мова - се рiч, яку можна основне забути й основне навчитися. Тому мова зовсiм не рiша? про те, хто куди належить. Так само не рiша? т. зв. кров, бо нема найменшо? контролi, чия кров укра?нська, а чия неукра?нська. Головна рiч - се територiя, земля, котра згодом асимiлю? навiть дiйсного чужинця до бiльшостi населення дано? землi, коли та бiльшiсть проявить у собi потрiбний порядок i культуру. А коли не проявить того, то згодом з'асимiлюють на ?? власнiй землi. I годi вся творчiсть ?? дiтей буде зарахована без апеляцi? до творчостi iнших лiгераiур i культур, як пiдрядна частинка ?х, хочби у творчостi то? незорганiзованоi людностi були не знати якi гарнi iскри й огнi та й iндивiдуальностi тако? величi, яку проявила Роксоляна. Живемо в часi переломовiм, коли важиться, власне, наша доля. Коли потрафимо при помочi твердо? моралi, ясно? iде? й дисциплiни приготовитися до здобуття сво?? держави, будемо колись становиш окрему силу. А як пустим вереском i руйництвом зруйну?мо в народi всяку пошану до свого Авторитету,- тодi i вся наша творчiсть, i всi пам'ятки по нiй увiйдуть у склад чужих культур i чужих пам'яiок тих народiв, котрi перевищать нас пошаною для сво?х Авторитетiв i тому загорнуть настало нашу землю. Се сталося вже з не одним народом i з не одною землею. Вкiнцi почуваюся до обов'язку зложити найщирiшу подяку за пересилання наукових книгзбiблiотек Наукового Товариства iменi Шевченка, унiверситетсько? й Оссолiнеум у Львовi, котрi потрiбнi були до опанування матерiялу для виконання сеi працi, та за вказiвки при вишуканню потрiбних книг i мап до iсторi? туркiв i кримського Манату з бiблiотек у Вiднi - двом особам, котрi тепер знаходяться на большевицькiй територi? i котрi, коли б я назвав ?х iмена, могли б там мати прикростi, навiть за колишнi "вза?мини з контрреволюцiонерами". Румiлi - турецьке слово - Рум-iлi - край римлян або византiйцiв, котрi називали себе роме?, а не византiйцi i не греки. "Румiлi" - се була ?вропейська територiя Туреччини (з ви?мком Албанi?, Босни й Море?), пiд одним беглербегом, що резидува" звичайно в Софi?. (Т. зв. Схiдну Румелiю видiлено щойно в 1878 р., вона мала 32 594 км i столицю Фiлiпополь). Румiлi не треба мiшати з Ромунi?ю. Селямлiк - турецьке слово, утворене правдоподiбно вiд арабського "селям" (мир, спасения, привiт). Перше його значiння - авдi?нцiя, послухання, нарада, дальше: кiмната i палата, доступна тiльки для мужчин, в котрiй вiдбуваються приняття й дiловi наради. Слово "селямлiк" мало ще i локальне, стамбульське значiння, а саме: означало воно торжественну ?зду султана в п'ятницю до моще? з вiйськовою парадою. Анатолi, або Анадолi - турецьке означення Мало? Азi?. Слово се походить вiд грецького "анатол?" - вихiд, ранок, вiдси "кра?на Сходу", розумi?ться сонця. Султанка - такого поняття турки не знали, у них була тiльки жiнка султана. В повiстi уживав я слова "султанка" в примiненню до Роксоляни. котра була ви?мково впливова жiнка султана. РОДОВIД СУЛЕЙМАНА ВЕЛИКОГО 1. СУЛЕЙМАН 1 помер 1231 2. ЕРТОГРУЛ 1231 - 1288 3. ОСМАН[107] 1288 - 1326 4. УРХАН 1326 - 1359 5. МУРАД I 1359 - 1389 6. БАЯЗЕД I 1389 - 1402 7. МАГОМЕД I 1403 - 1421 8. МУРАД II 1421 - 1451 9. МАГОМЕД II 1451 - 1481 10. БАЯЗЕД II 1481 - 1512 11. СЕЛIМ I 1512 - 1520 12. СУЛЕЙМАН ВЕЛИКИЙ 1520 - 1566 Повiсть сю писано в часi велико? вiйни i революцi?, ни Укра?нi й на емiграцi?, у Львовi, в Кам'янцi на Подiллi, у Благодатнiй чи Херсонщинi. у Вiднi й Фiладельфi? в Америцi, в pp. 1918- 1926, у значних вiдступах бурливого часу, разом з iншою iсторичною, ще не печатаною повiстю "Проти орд Джiнгiсхана", а перероблено у Львовi в pp. 1927-1929. [1] Автентичний опис обiду.- Тут i далi примiт. Автори. [2] Meatus Tartans, Via Nigra, по-турецьки Керван Йолi Шлях сен мав ще й iншi iмена так у нашого народу, як i в чужих. [3] Автентичне повiр'я нашого народу про татар. [4] 3 оглядiв естетичних не пода?мо тут описiв iще далеко гiрших знущань над полоненими, котрi стверджують автентичнi жерела очевидцiв. [5] Вiрменський оклик. [6] Дефтердар - генеральний поборець податкiв. Дефтердарiв було рiвно часно бiльше Були се дуже впливовi люде. [7] Кафа, тепер Феодозiя, де тодi продавали невольникiв i невольниць на великих торговицях. [8] Автентичне, як i iншi описи з недолi невольниць на Сходi. [9] Автентичне. [10] Розумi?ться, тiльки Бог Алла? [11] Везир - мiнiстр. Великий везир - премi?р мiнiстрiв [12] Селiм I. (Батько Сулеймана Великого) - знаний в турецькiй iсторi? пiд iменем: "Грiзний" i "Жорстокий". Уже батько .Селiма Баязед пустошив укра?нськi землi аж поза Самбiр i Перемишль. А Селiм побiдив Персiю та загорнув Сирiю i ?гипет, де на його приказ утопили турки в Нiлi 20 000 полонених мамелюкiв. Селiм поводився жорстоко i з найближчими родичами. Помер наглою смертю в подорожi 1520 р. [13] Аллагу Акбар! - Боже всемогучий! [14] Iсторичнi данi про Сулеймана i рiд його: Сулейман В. царствував 46 лiт (1520-1566). Скоро по вступлению па престол пiшов вiйною проти Угорщини i показався вiдразу грiзним сусiдом християнського свiту та дуже здiбним вождом. Вiн здобув Бiлгород над Дуна?м та всi околичнi замки, скрiзь витинаючи впень залоги, подiбно як його батько. Папа Лев Х голосив раз у раз круцiяти проти нього. В рiк опiсля обляг Сулейман в силi 300 во?нних кораблiв зi 100 000 вiйська остров Родос i здобув його вiд Лицарiв св Iоанна (вiдомих опiсля пiд iменем Мальтанських) по тяжкiй 5-мiсячнiй облозi, признавши ?м за хоробрiсть почесну капiтуляцiю (вони боронилися поки ?м стало пороху). В другiм походi проти Угорщини побив ?? короля Люд-вика II пiд Могачем i страшно знищив угорську армiю та весь край здовж Дунаю.. В р. 1529 пiшов вiйною проти Австрi?, обступив Вiдень i довго бив у ту крiпость з 300 гармат. В тiм походi товаришила йому його жiнка Роксоляна. Золотi намети ?? стояли в селi Сiммсрiнгу. (Тепер ХI округ Вiдня). Вдоволився потому щорiчним гарачом вiд Фердинанда в сумi 100 000 золотих дукатiв. Опiсля пустошив береги Iталi?. Армiю мав поверх пiвмiлiонову i 15 000 гвардi? яничарiв дуже здисциплiнопаних. Доходи його виносили коло 500 мiлюнiв аспрiв рiчно. Силi його не було рiвнi в цiлiм тодiшнiм свiтi. Був твердого характеру, вiдважний, робучий, розумний i справедливий, раз даного слова все вiрно додержував. Любив молитву (сам укладав побожнi псальми), лови i вiйну. Се перший монарх нових часiв, що з державно? каси виплачував постiйнi значнi платнi ученим, поетам i артистам. Росту був високого, рухи мав поважнi, вираз обличчя дивно лагiдний, в поведению самостiйний. Не пiдлягав нiкому, опрiч сво?? жiнки Роксоляни, "невольницi з русько? кра?ни", з котрою жив у моногамi? - одинокий зi всiх султанiв. Але тiй однiй улягав страшно. Пiд впливом ?? тонко? хитростi казав на сво?х очах удусити дорослого i здiбного, первородного сина свого вiд першо? жiнки, Мустафу - в переконанню, що вiн "заговiрщик", хоч той був невинний. Цiлi полки турецького вiйська так плакали на похоронi Мустафи, аж заходилися з плачу. Убиття сина було одиноким поганим дiлом найбiльшого законодавця Туркiв-Османiв. Але й воно було доконане в добрiй вiрi, що кара? ру?нника права i держави. Сулейман помер у глибокiй старостi, переживши всiх сво?х ворогiв й улюблену жiнку Роксоляну, котру любив аж до ?? смертi. Вона осягнула свою цiль: забезпечила трон султанiв свому синовi Селiмовi II. Але ще побачила на нiм палець Божий як на престоло-наслiднику: вiн розпився (Селiм Софт - п'яниця). Вiд нього зачалася ру?на сильно? держави Османiв. Син Сулеймана i Роксоляни, Селiм II царсiвував несповна 9 лiт (1566-1574) i помер з надмiрного пиянсiва и уживання життя, оставивши 10 синiв. По нiм царствував 22 роки внук Роксоляни Мурад III (1574-1595), чоловiк людський, але слабо? волi, яку одiдичив по батьку-алкоголiку. Бачачи се й побоюючись замiшань у державi, рада улемiв постановила для забезпечення кдиновласiя перевести безоглядно стару, але жорстоку засаду туркiв: вимордувати всiх братiв султана. 18 годин опирався ?й у диспутi султан Мурад III, вкiнцi уляг зi слезами в очах i начальниковi нiмо? сторожi подав сво?ю рукою 9 хусток, щоб удусила ного 9 братiв, що й сталося. По нiм царствували дальшi потомки: Магомет III (1595-1603), Ахмед I (1603-1617) i т. д. Нi оден не осягнув уже могутностi Сулеймана, але сприт ?х прабабки проявився ще не раз у ?? потомствi. [15] Невольники Порти, яничари й сiпаги, солдатеска. [16] "Грiш на ячмiнь" з доходiв державних дiбр. [17] Т зв. "Грiш заслони", удiлюваний султанським жiнкам i одалiскам. [18] Слово двоякого значiння- "Гiсть, чужинка" i "Дуже шанована". [19] Рання зоря й утрення молитва. [20] T. зв. чорний камiнь Авраама, пiсля передання ужитий на фундамент наисвятiшо? святинi мусульман серед арабсько? пустинi. [21] Християнах. [22] _Призначiння._ [23] Авретбамiр - жiноча торговиця, на котрiй продавали невольниць. [24] Царгород, Византiя, Константинополь, по-турецьки Iстамбул (або Стамбул), одно з найкращих мiст на землi. Турки здобули його вiд сварливих византiйцiв раненько, дня 29 мая, 1453 р. за Сулейманового предка Магомета II. [25] Каравелi - кораблi без чердакiв. [26] Святий мiсяць посту мослемiв, дев'ятий мiсяць в ?х роцi. [27] Ага - генерал, або високий достойник на султанськiм дворi. Генерали мали титул зовнiшнiх агiв, високi достойники сераю - внутрiшнiх агiя. З внутрiшнiх агiв найвищi були: Капу-Ага (майстер церемонiй i завiдатель двора) та Кiзляр-Ага (управитель гарему султана). Перший був бiлий ?внух, другий начальник чорних ?внухiв. [28] Серай - комплекс султанських палат, взагалi резиденцiя султана. [29] Висока брама, звана Царською (в напрямi Гагii Софi?); на нiй застромлювано голови страчених достойникiв i злочинцiв. [30] "Кiмната Катiв" - внутрi т. зв. Середньо? Брами, бiля Площi яничарiв, з двома воротами. Там схоплювали везнрiв i пашiв, що попали в -неласку султана, в хвилi, коли перейшли першi ворота. Других уже вiдчинити не могли. Всерединi ?х замучувала на смерть нiма сторожа. [31] Безпосередня ксровниця гарему, яка одержувала се мiсце тiльки пiсля довго? служби. [32] Поклик до молитви. [33] Брама щастя (гарем). [34] Радiсна русинка. [35] Ученi в державних i церковних науках, котрi у мусульман були в тих часах нерозлучнi (ВЗахiднiиСвропiт зв Вiдродження, котре в дiйсностi було скептичне и навiть ате?стичне, розбило вже було ту лучнiсть i доводило до крайнього зiпсуття суспiльностi) Улеми могли не бути священиками, але часто священики бували улемами. [36] Хатун - панi. [37] Учений (улем), що по скiнченню 10 наук вчився ще найменше 7 лiт. [38] Iмами - духовнi, що завiдували мечетами (святинями мусульман), виконували треби й читали спiльнi молитви. Вони мусiли мати богословську освiту i затвердження влади. Вiдзнаки ?х в одiжi; бiлий турбан i бiлi рукави. [39] Хатiби - духовнi, що мали обов'язок проводити (целебрувати) богослужения у п'ятницi, читати молитви й виголошувати перед тим мови ("хутба" або "хатба"). Хатiби мали обов'язок "хутби" не тiльки в п'ятницi, але i в iншi свята. [40] Кухня для убогих. [41] Лiчниця. [42] Купелевий дiм. [43] Школи для хлопцiв. [44] Бiблiотека. [45] Дiм для божевiльних. [46] Блющ. [47] Грузiя. [48] Се оповiдання, як i дальше, взято з прегарних легенд святоафонських. [49] 1147р. [50] ?вропи.- На Афонi вiдпочивай Олександр Великий, найбiльший завойовник старинного свiту, котрий на схiд сонця дiйшов побiдно дальше, нiж Сулейман Великий, бо аж до Iндiй. [51] "Весiльний дар для знайди з Чорного Шляху".- "Калим" був дар, який наречений складав батькам дiвчини. "Калим" у монгольських народiв був влас гиво цiною купна дiвчини. В давнiх часах виносив найменше 27 кобил або 2 кобили i 5 верблюдiв. У пiзнiших часах заступали се дорогоцiннi рiчi, вiдповiдно до стану i майна нареченого, та помалу ставали не то вiном, не то приданим дiвчини. [52] Селямлiк - прийомнi кiмнати султана. [53] Авентичне. [54] Формула, якою прийма?ться магометанську вiру. [55] Тими словами Коран постiйно означа? невольниць. [56] Роздiл. [57] Автентичне. Та жiнка Сулеймана не носила заслони i навiть давалася портретувати чужим малярам. [58] Замкненi нiшi в мусульманських святинях, де привагнi люде складали золото i клейноди на переховання (так званi аменети). Навiть найбiльшi деспоти не важилися конфiскувати i их у святинях зложених дорогоцiнностей. [59] Нессараг - християн__. __ [60] Стара турецька вага: 400 дiргем iшло тодi на одну окку, котра рiвнялася теперiшнiм 1284 кг. Одначе, ii ваги були при рiжних предметах рiжнi, хоч назви мали тi самi. 100 окка - 1 кантар. Двi останнi турецькi назви уживанi ще досi в галицьких мiсточках ремiсниками, хоч в iнакшiм значiнню. [61] 12 сiчня. [62] Дервiшi - магометанськi монахи. Щойно вiд 12 столiття жили вони також у монастирях. Переважно знали вони рiжнi ремесла й доводили в них до майстерства. Дивними танцями вправляли вони себе в мiстичну вдумчивiсть i заглиблення в Бозi. Мандруючi дервiшi переходили всi кра? iсламськi як проповiдники або жебраки. Вони мали й великий полiтичний вплив. [63] 29 мая. [64] Автентичне. [65] Менажерiя. [66] 50 аспрiв- 1 дукат. [67] Омар Кгаiям - висококультурний перський поет, учений i фiлософ, реформатор схiдного календаря. Уродився в половинi XI столiття як син ремiсника, ткача наметiв, у мiстi Нiшапур, в кра?нi Хоразан, славнiй сво?ю пшеницею, шовком i виробами з вовни та копальнями туркусiв i малахiту. Був  скептиком i песимiстом, але згодом осягнув радiсний свiтогляд, опертий на вiрi в ласку Божу. Так званим рубайятом (коротким чотиристихом) висказував найглибшi думки в гарнiй i милiй формi, й був улюбленим поетом мусульмансько? аристократi? духу на всiм Сходi. В зенiтi турецько? влади за Сулеймака сей поет i перська культура взагалi були високо цiненi. Цiкаво, що сей поет i тепер, в часi зенiту великобритансько? влади, також високо цiнений англiйською аристократi?ю, про що свiдчать новi переклади i студi? над ним. [68] "Царю двох частей свiту i володарю двох морiв, стороже двох святих мiст (Мекки i Медини), пане трьох престольних городiв (Константинополя, Адрiянополя i Брусси) i Каiра могутнього, i Дамаска, як рай прекрасного, i величавого Галебу i Бiлгорода - дому свято? вiйни i (Багдада) - дому спасения й побiди!" (Се оден з титулiв султана в тих часах). [69] Призначення, якого - по вiруванням мусульман - не можна нiчим вiдвернути вiд себе. В нашiм народi ? зовсiм подiбне повiр'я про "долю", котро? "нi обiйти, нi конем об'?хати не можна". [70] Мiграб - нiша, в якiй лежить свята книга, Коран; се головний вiвтар мусульмансько? святинi. [71] Мiнбер - пiдвищення, з якого хатiб щоп'ятницi голосить право верховладства iсламу. [72] Хатiб-святочний проповiдник. У мусульман святочний день п'ятниця. [73] Максура - емпора, в якiй султан слуха? богослужения. [74] Меджiд - мiсце молитви, по-еспанськи "mezquito", з чого перекручено "мошея". [75] Цю святиню Роксоляни в Царгородi будував Сулейман сiм лiт i видав на не? сiмсот тисяч дукатiв. На тi часи - величезна сума. Се найбiльша ошея в Царгородi, небагато менша вiд великанського храму свято? Софi?. [76] Гамом - лазня. [77] Бог всемогучий! Нема Бога, лиш Аллаг! А Магомет Пророк Божий! Спiшiть на молитву!.. Спiшiть на молитву!.. Спiшiть на молитву! [78] Лист султанки Роксоляни до польського короля, в котрiм ? згадка про тi, в наших часах дивнi, а тодi моднi дари (разом з iншими листами), оповiщений в оригiналi у "Kwartalniky historycznym". [79] Автентичне. Так i представлений Сулейман у славнiй галере? воскових подоб султанiв. Подоби всiх iнших султанiв прибранi в найдорожчi одяги i клейноди - з ви?мком подоби Сулеймана В. [80] Бiн-Бiр-Дiрек ("Цистерна Тисячi й Одно? Колюмн"), крита студня в Царгородi з величавим басейном, величини церкви Нотр Дам у Парижi, сегодня вже висла. Дах ?? на 16 рядах колюмн. [81] ?нi-Батан-Серай ("Запавшася Пiдземна Палата"). Була се також величава цистерна в Царгородi, збудована ще византiйським царем Юстинiяном (на 1000 лiт перед Сулейманом). Дах то? цистерни опирався на 336 мармурових колюмнах, на 6 м. високих, уставлених симетрично в 26 рядах. Помiж тими колюмнами тихо пливала лодка по басейнi води об'?му близько 10км(140х70м.). [82] У вереснi 1529 (перша облога Вiдня). Дiялося се в 37 лiт по випертю мусульман з Гранади в Еспанi?, котрi там мали гарну державу вiд року 1238 до р.1492. [83] Тодi село, тепер XI округ Вiдня. [84] Мудшагiди - мусульманськi борцi за вiру, учасники свято? вiйни Джiгаду. [85] Дев'ята сура Корану, вiрш 41. [86] Слiдуючi описи взятi зi старих i нових описiв очевидцiв тих околиць. [87] Так призначено. Дослiвно: так написано. [88] Джебсль I арун. [89] Постiй бiля джерела Невольникiв. [90] Мiсто Пророка. Магомет уродився в Меццi, одначе в Мединi знайшов притулок у найтяжчiй хвилi свого життя, коли його прогнано з родинного мiста. Тому в Мединi знаходиться грiб його, хоч Мекка iз-за Кааби - се найсвятiше мiсто мослемiв. (Трет? в них щодо святостi мiсто - ?русалим, званий Ель-Кудс - Святий). Правовiрний мусульманин згадував Мекку й грiб Магомета немов опчим вiддихом, хоч вони досить далекi вiд себе. [91] Дому молитви. [92] Авiентичне повiр'я мусульман. [93] Подвiйну дектику. [94] Дiм Бога, манни Каао*. Се великий гранчак, 12 метрiв довгий, 10 широкий, 15 високий. Будову цю по iсламським легендам мав побудува?и iце праотець Авраам зi сином Iзма?лом (вiд жiнки Агар), родоначальником мослемiв. [95] Садж - рифмована проза, дуже старий спосiб висловлювання думок в Арабi? та на всiм Сходi. [96] Гiкгма - прислiв'я мудростi. [97] Тифсiр - пояснення Корану. [98] Фiкг - практичнi релiгiйнi приписи. [99] Гадiт - вискази Пророка Магомета, переданi традицi?ю, та взагалi традицiя. (В бiльшескладових словах наголос на останнiм складi). [100] Баiйрам - турецький Великдень. [101] Автентичне Коли султанка Роксоляна зачала в'янути в красi сво?й, ворожа ?й партiя вишукала найкращу молоденьку дiвчину й привела ?? до палати Сулеймана, щоб подарувати йому. Роксоляна довiдалася про се i положилася на порозi палати, щоб не допустити суперницi. Коли про се повiдомлено Сулеймана, вiн, вiрний раз даному слову, заявив, що поки живе його жiнка Роксоляна, не прийме жадно? iншо?. I додержав свого слова до кiнця. [102] ?русалим, по-турецьки Мутесарiфлiк, по-?врейськи ?рушала?м, по-арабськи Ель-Кудс (Святий). Найдавнiша його назва, вiдома з асирiйських клинових надписiв, Урсалiма. [103] Селiм, син Роксолянн, ставши султаном, дiйсно подарував жидам Мур Плачу. [104] A owaz to Roksolanka Co to trzesla calym Wschodem, Byle nasza Podolanka Z Czemerowiec rodem. М. Goslawski, "Podole" (II [105] Ма?ться на увазi Страсбург.- (Ред.). [106] Ма?ться на увазi Мюнхен.- (Ред.). [107] Османа уважають властивим основником могутностi Туреччини. Вiд нього й почесна назва туркiв - османе. Вiд нього й рахують ряд властивих турецьких володарiв i Сулейман Великий знаний пiд iменем десятого султана, рахуючи вiд Османа.