ругвами обходить кладовище, спiваючи величальних пiсень Боговi. Коли урочисте шестя закiнчу?ться, люди родинами розсiдаються помiж могилками, а чи на зроблених для цього лавах i починають тризну. Спершу виливають по чарцi на могили, також кладуть на кожну могилу по крашанцi i декiлька цукерок, якi збирають малi дiти до семирiчного вiку. Дарують старцям крашанки i бабку. Перед першою чаркою приговорюють: -- Царство Небесне. Хай з нами пригостяться всi нашi родичi. Поволi обiдають, згадують померлих, не вживаючи слова "покiйний", а так нiби про живого. По закiнченню тризни хтось з старших говорить: -- Спасибi, чим хата багата, тим i радi, спочивайте та й нас дожидайте. Пiсля цього розходяться по домiвках, а якщо пiшов дощ, то тризну влаштовують у найближчiй хатi когось iз родичiв. 6. АРЕЙ Арей справля?ться 25 квiтня. Це свято вiйськовозобов'язаних чоловiкiв i тих, хто вже служив у армi?, i тих, хто ще буде служити. Люди збираються в центрi села. Вiйськовозобов'язанi чоловiки шикуються у колону по чотири, яка проходить понад лобним мiсцем. В кiнцi колони у вiйськовiй формi iдуть хлопцi, якi прийшли з армi? минулого року, i хлопцi, якi мають iти в армiю цього року. Колона зупиня?ться i поверта?ться фронтом до трибуни. Сто?ть лицем чотирма шеренгами до трибуни. На трибунi голова, отаман i волхв. Отаман оголошу? iмена юнакiв, якi мають iти в армiю. Голова дару? iменнi подарунки вiд громади i напучу?, щоб старанно служили, захищаючи Араяну. Потiм волхв чита? "Проповiдь сили" i речення No27, No33, No40. За командою отамана колона чоловiкiв обходить майдан чи ближнi вулицi навколо центру села з маршовими вiйськовими пiснями. Повернувшись на головний майдан, влаштовуються силовi iгри на визначення, хто найдалi кине списа, гранату, хто бiльше разiв пiднiме двопудову гирю. Бiгають навипередки, борються руками, корпусами, перетягують канат. Якщо ? боксерський реманент, влаштовують вiдкритi для всiх бажаючих кулачнi бо?. Надвечiр влаштову?ться урочистий обiд. 7. РАХМАНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ У четверту недiлю пiсля великодньо? недiлi благочестивi люди вiдзначають Рахманський Великдень. Рахмани -- це люди, якi жили праведно i сво?м праведним життям та благополучною смертю були угоднi Боговi i вiдомi серед людей. Вони прожили сво? життя чесно, згiдно приписiв книги "Бережа", вiрували в ?диного Бога Ягну i ?? перевтiлення, i ?хнi душi потрапили в Рай. В цей день люди нiчого не роблять, окрiм необхiдних у господарствi справ, згадують праведникiв, запалюють у ?хню честь свiчки на покутi. 8. ЗЕЛЕНI СВЯТА Зеленi радуницi починаються з суботи перед 23 червня. З 23 на 24 червня найсильнiше ярi? Дарбог, тому навколо цього числа укра?нцi святкують цiлий тиждень. Головним святом тижня ? вечiр 23 червня. Якщо на 23 червня потрапля? субота, то Зеленi радуницi починаються з суботи за тиждень до 23 червня. Саме на Зеленi свята, коли Дарбог ярi? якнайсильнiше, людська кров найсильнiше нурту?, запалена любовною жагою. Саме в цей день Ладо у лiсi наздогнав Ладу, стрибаючи за нею через струмок, i вони попадали у воду. Тому хлопцi i дiвчата, якi обливалися водою на Великдень, обмiнюючись крашанками, на Купала випробовують сво? кохання любов'ю. Дiти, якi можуть народитися вiд гульнi мiж неодруженою молоддю на Зеленi свята, вважаються посланнями Бога Лада, шануються i вирощуються в сiм'? молодо? матерi, навiть якщо iз якихось причин восени шлюб не вiдбувся. Цi дiти, як правило, здоровi i здiбнi. Материнство шлюбне чи позашлюбне шану?ться в родах арiйцiв якнайвище. Проте купальське радiння здебiльшого закiнчу?ться щасливим шлюбом восени, в такiй сiм'? росте багато здорових дiтей. Розпорядником на радiннях ? Головний волхв села, а також бережа у парубочiй i дiвочiй громадах. Купала Пiсляобiд 23 червня хлопцi i дiвчата збираються на лузi пiд лiсом бiля води окремими громадами. Дiвчата приносять з собою стрiчки, городнi квiти: любисток, рожi, м'яту, барвiнок, братки, чорнобривцi, а також цукерки, печенi з тiста голуби, бублички, варенi фарбованi яйця, ковбасу, сало. Хлопцi приносять вино. Зносять також з села непотрiбне сухе дерево, а також збирають у лiсi сухi гiлки. Коли дрова зiбранi, ватага хлопцiв iде по деревце. Це може бути вершок берези, верби, тополi, клена, вишнi. Зрубане деревце вкопу?ться на рiвному просторому мiсцi i дiвчата починають його вбирати стрiчками, кольоровим папером, голубами, цукерками та живими квiтами. На гуляння Купала можна приходити i одруженим парам, дивитися не заважаючи i закушувати на свiжому повiтрi. Пiд час уборiв деревця дiвчата спiвають: Як пiшла Лада в Дунай по воду, та ступила Лада на хитку кладку, Лада моя панна, ягода червона. Кладка хитнулась, Лада упала, як потопала, тричi кричала, Лада моя панна, ягода червона. ?? крик почув Ладо молодий, за нею стрибнув, у воду пiрнув, Лада моя панна, ягода червона. Вiн Ладу впiймав, дiвоцтво забрав, кладка хиткая, Лада молода, Лада моя панна, ягода червона. Не берiть, люди, в Дуна? води, в Дуна? вода -- Ладина сльоза, Лада моя панна, ягода червона. Не ломiть, люди, в луках калини, в луках калини -- Ладина краса, Лада моя панна, ягода червона. Не косiть, люди, по луках трави, по луках трава -- Ладина коса, Лада моя панна, ягода червона. Оздобивши деревце, яке може бути також тичкою з прив'язаними до не? гiлками рiзних дерев, дiвчата сiдають навколо нього малим колом -- сiм наймолодших найкращих дiвчат. Тодi навколо малого кола сiда? бiльше коло -- 21 дiвчина, участь у якому розiгру?ться: в шапку кида?ться стiльки личок, скiльки ? дiвчат, проте бiлих серед них лише 21. Дiвчата тягнуть лички, кому потрапля? бiла, той сiда? в друге коло, кому червона, той сiда? в трет?. Дiвчата починають плести вiнки кожна для себе, а хлопцi в цей час запалюють вогонь, але не всi дрова, а так, щоб пiдтримувати вогонь протягом всi?? гульнi. Коли вогонь розгора?ться, дiвчата встають i починають вести коловод. Якщо кола два, то менше коло крутиться так, як оберта?ться Сонце, тобто проти годинниково? стрiлки, а бiльше коло -- за годинниковою стрiлкою. Дiвчата спiвають: Перше коло: Ой, вербице, вербице, час тобi, вербице, розвиватися. Друге коло: Ой, ще не час, не пора! Перше коло: Час тобi, Iван-Ладо, женитися. ВСI РАЗОМ: Ой ще не час, не пора, ой ще ж моя дiвчини молода. Та нехай до лiта, до Купала, щоб моя дiвчина погуляла. Та нехай до лiта, до лiта, щоб моя дiвчина пiдросла. Тут хлопцi набiгають па дiвочий коловод, намагаються прорватись до деревця. Дiвчата не пускають. Хлопцi борються з дiвчатами, але так, щоб не зробити боляче. Врештi хлопцi прориваються, хапають деревне, розривають його, тодi збирають шматки i кидають у сво? вогнище. Дiвчата розбiгаються в рiзнi боки. Хлопцi ловлять дiвчат i несуть до вогню. Коли хлопець ставить дiвчину бiля вогню, вона вже нiкуди не бiжить, а чека?, доки переловлять усiх. Хлопцi нiкого не полишають iз дiвчат, якi вже належать до дiвочо? громади, переловлюють усiх, тодi всi вперемiшку -- один хлопець, одна дiвчина -- беруться за руки i ведуть коло за ходом сонця. Всi разом спiвають: Три мiсяцi ясних -- три молодцi красних. Купало! Грало сонечко на Iвана. Перший мiсяць -- молодий Ладо, Купало! Грало сонечко на Iвана. Другий мiсяць -- молодий Янко. Купало! Грало сонечко на Iвана. Третiй мiсяць -- молодий Славко. Купало! Грало сонечко на Iвана. Три зiроньки ясних -- три дiвоньки красних. Купало! Грало сонечко на Iвана. Перша зiронька -- молода Лада. Купало! Грало сонечко на Iвана. Друга зiрочка -- то Мар'яна. Купало! Грало сонечко на Iвана. Третя зiронька -- то Милана. Купало! Грало сонечко на Iвана. Ладо наш каже -- я Ладу люблю. Купала! Грало сонечко на Iвана. Янко наш каже -- я Мар'яну люблю. Купала! Грало сонечко на Iвана. Славко наш каже -- я Милану люблю. Купала! Грало сонечко на Iвана. Спiвати можуть i бiльше пiсень, як скоманду? бережа. Тодi за командою бережi дiвчата знову розбiгаються. Тепер кожен хлопець ловить свою дiвчину, беруться за руки i стрибають через вогонь. Потiм пускають на воду вiнки, якщо ? текуща вода, i починають купатися. По тому одягаються, i кожна пара iде куди схоче: хто в лiс по зiлля, хто в луг по трави. Хто не ма? пари, водять коло, спiвають, гойдаються на орелях. Колись був звичай, що одруженi чоловiки i жiнки в нiч на Купала iшли в сад-город i голi качались по росi. На другий день 24 червня дiвчата, котрi на виданнi, ще до сходу сонця iдуть до криницi. Витягнувши води, дiвчина робить ковток з вiдра, тодi набира? воду в пригорщi i вмива?ться. В сiнях дочку з водою зустрiча? мати. Дочка iде в горiдчик, рве любисток, м'яту, чорнобривцi. Мати грi? воду, кида? цi квiти у воду i ми? дочцi голову. В нiч на Купала, пiсля 12 години ночi, знахарi збирають помiчне зiлля, яке на цей час визрiло. Зiлля можна збирати до 10-? години 24 числа. Великi оргi? Кожен вiруючий у Ягну повинен хоч раз в життi, а то i щороку, побувати на Великих Оргiях, якi вiдбуваються кожного року в мiстi Корсунi, де ? мiсце Храму, присвяченого Богу Ар. Оргi? починаються в нiч з 23 на 24 червня i тягнуться три днi. Вирушаючи на Великi Оргi?, подорожнiй повинен взяти з собою плащ i таку одежу, щоб можна було переночувати надворi одну чи дво? ночей. Мати на головi вiнок iз дубових галузок з листям, а чи дубову гiлку, пришпилену до грудей, один кiлограм землi з мiсця проживання для насипання Пагорба Оргiй, палку-патерицю довжиною два метри, яка пiде на велике вогнище перед сходом сонця 24 червня, ?жу, зручну для зберiгання, i хмiльний напiй, певно, безпечний для здоров'я. Головними дiйствами Великих Оргiй ? насипання Гори формою кола, посеред яко?, як жовток у яйцi, округла заглибина в перетинi 63 метри, запалювання Сварги в цiй заглибинi та зустрiч сходження Дарбога. По тому учта. На Великi Оргi? можна ?хати, а можна йти пiшки з усiх куточкiв землi, де живуть тар'ягни. Зелена субота Зелена субота святку?ться в останню суботу перед днем 23-го червня. В хатi i в дворi старанно прибирають. Господиня готу? сiм страв, щоб туди входила м'ясна, з риби, крашанки, молочна страва i круп'яна, а також мед. Наприклад. 1. Капуста тушена або капусняк. 2. Печеня (тушене м'ясо з овочами i пiдсмаженою мукою). 3.Холодець. 4. Риба смажена, тушена чи заливна. 5. Бабка з локшини з яйцями. 6. Варенi пофарбованi яйця. 7. Колово (вiд слова "коло" -- тобто сонце) -- густо зварена пшенична, ячмiнна, пшоняна чи рисова каша з сушеними фруктами та медом. Дiвчата прибирають i полють квiтничок-горiдчик i нарiзують зiлля для вбирання хати. Хлопцi йдуть у луг та лiс по татарщину чи лепеху, листя папоротi, гiлки липи, клена, берези, верби, дуба. З ближчого поля дiвчата приносять чебрецю та материнки. Трусять долiвку чебрецем, м'ятою, любистком, материнкою, лепехою. За образи, над вiкнами, в кутках, над дверима розвiшують гiллячки липи, верби, дуба, клена, явора, ясеня, папоротi. В дворi гiлочки цих дерев чiпляють на воротях, дверях клунi, хлiва, обори, на пасiцi. Перед вечором господиня набира? в коновку кринично? води, запалю? на сковородi чи на каменi дванадцять вербових галузок i чита? речення No57. Кида? три гарячi вуглини у воду i кропилом з трьох колоскiв чи пiр'?н кропить хату, родину, двiр. Тодi сiм'я сiда? за стiл. Господар чита? речення No56. Тодi каже: "Милосердний Боже, Дарбоже, Зоря ясна, Мiсяцю красний, Вiтре буйний. Дощику рясний, Дiди-прадiди нашi -- гостимо вас, з Ягном-Купалом вiта?мо". Спочатку ?дять колово, згадують предкiв. За другою стравою господиня каже: "Русалоньки-мавоньки нашi, русу косу чешiть, росу пийте, в рясцi купайтесь, квiтками величайтесь, на вiтах гойдайтесь, на межах грайтесь, наших хлопцiв та дiвчат не чiпайте, жита не ламайте -- будьте собi. При мiсяцi грайтесь, злиднiв не ведiть, лиха не чинiть -- будьте собi На щастя, на здоров'я, на врожай -- будьте собi". По вечерi нiхто нiкуди не ходить. Зелена недiля В Зелену недiлю пiд обiд всi одруженi iдуть до Храму. В Храмi волхв чита? проповiдь "Про любов" та речення No11, No24, No29. Дiвчата i хлопцi вiком шiстнадцяти рокiв i бiльше iдуть на вигiн до води, беруть з собою крашанки, пироги, сир, вино. Хлопцi роблять урочистий стiл з дерну, а дiвчата збирають квiти для вiнкiв. Вибирають пару -- дiвчину i хлопця, якi мають восени одружитись. Вбирають ?х у вiнки, а також чiпляють зеленi гiлки до одежi. Тодi дiвчину, яку називають "Ляля", садовлять на стiл i складають коло не? кожна свiй вiнок. Тодi дiвчата i хлопцi беруться за руки i водять коло, спiваючи: По саду ходжу, виноград саджу, посадивши, та й поливаю, ой, поливши, та й нащипаю, нащипавши, вiночка зав'ю, вiночка завивши, на воду пущу, хто вiночка вiзьме, той мене вiзьме. Бережа, яка веде коло, розрива? його i пiдходить до Лялi, яка надяга? ?й на голову вiнок, так, по черзi, пiдходять всi дiвчата i Ляля кладе ?м на голови вiнки. Тодi за руки беруться самi дiвчата i творять коло, а хлопцi теж беруться за руки i творять зовнiшн? коло. Дiвоче коло iде проти годинниково? стрiлки, а парубоче за годинниковою стрiлкою. Дiвчата i хлопцi спiвають: Ой зав'ю вiнки та на всi святки, ой на всi святки, на всi празники, на всi святочки та годовi?, на всi радiння та роковi?. Ой, мiй батеньку, мiй голубчику, чи ти вiда?ш, чи ти слуха?ш, дунай-море навкiл розлива?ться, князi краснi? iз'?зжаются. Тут Ляля команду?: -- Врозтiч. Всi пускають руки i розбiгаються на всi боки. Ляля знову гука?: -- В коло. Дiвчата i хлопцi чимдуж бiжать до Лялi, беруться за руки, утворюють ?дине коло -- хлопець, дiвчина. Ведуть коло за ходом сонця, спiваючи: Проти Iвана сонце iграло, ой рано, рано, на Купала. А де ж, Дарбоже, ночувало, ой рано, рано, на Купала. А ночувало у Сварга, ой рано, рано на Купала. А що ж Ярило вечеряло, ой рано, рано на Купала. Вечеряло ж варенички, ой рано, рано на Купала. Iз маком, iз сметаною, ой рано, рано на Купала. Пiсля цi?? пiснi коло розпада?ться, усi пiдходять до Лялi, навколо яко? на дерновому столi, застеленому рушниками, лежать на?дки i вино. Пригостившись, молодь лашту?ться в урочистий похiд. Попереду дво? парубкiв ведуть вбрану у весiльний вiнок Лялю, за ними дво? дiвок ведуть вбраного у весiльний вiнок Леля. За ними дiвчата з хлопцями пiд руку. Процесiя вируша?, спiваючи: Посiю я рожу, поставлю сторожу. Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. Непевна сторожа, виламана рожа. Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. ?хало на конях та три сонця красних. Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. Та три сонця красних, три козаки ясних. Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. Що перший князенко молоденький Лельо. Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. Що другий князенко молоденький Яньо. Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. Що третiй князенко молоденький Славко. Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. Вийшло ?м назустрiч та три зiрки ясних. Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. Три зiрочки ясних, три дiвочки красних. Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. Першая дiвочка молоденька Ляля. Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. Другая дiвочка молода Мар'яна. Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. Третяя дiвочка молода Милана, Стороною дощик iде, стороною, над мо?ю рожею червоною. Спiвають разом з купальськими i весiльнi пiснi. Лялю i Леля приводять до дому дiвчини, яка вбрана в Лялю. Батьки ?х урочисто зустрiчають. Пiсля чого розходяться. Зелений понедiлок У понедiлок бува? освячення рiки чи ставу, на березi яко? лежить село. Люди збираються бiля Храму рано-рано. Попереду Головний волхв, а за ним ще одинадцять людей, вбраних у волхвiв, несуть хоругви, бунчуки i криж. Iдучи спiвають. Над морем глибоким сто?ть явiр високий. Грай, море, грай, море, радуйся, земле, вiк до вiку. На тiм яворi сиз орел сидить. Грай, море, грай, море, радуйся, земле, вiк до вiку. Сиз орел сидить, у воду глядить. Грай, море, грай море, радуйся, земле, вiк до вiку. У воду глядить, рибi говорить. Грай море, грай море, радуйся, земле, вiк до вiку. Ти менi, рибо, пара, будем в одного пана. Грай море, грай море, радуйся, земле, вiк до вiку. Тобою гостей вiтати, пером листи писати. Грай море, грай море, радуйся, земле, вiк до вiку. Коли шестя пiдходить до води, назустрiч ?м вiд води iде почесний господар з цього ж села з господинею i пiдносять Головному волхвовi хлiб-сiль. Господар каже: -- Свята вода хай очиститься вiд усього лихого, а хто ?? питиме чи купатиметься в нiй, хай здоров буде. Хай буде вода чиста, а риба смачна. Господиня каже: -- А всi лихi сили хай iдуть на болота, на очерети, куди пiвнячий голос не доходить. Волхв бере хлiб-сiль i кладе на стiл, який сто?ть бiля води, застелений бiлою скатертиною. Бiля хлiба ставлять нове вiдро з тiльки що набраною водою. Перед столом запалю?ться вогнище, а волхв чита? речення No42, No36, No33. Пiсля читання волхв умоча? у вiдро криж i вкида? три гарячi вуглини. Пiдручний бере вiдро, ще один пiдручний бере хлiб, Головний волхв бере кропило. Вони рушають понад водою. Волхв кропить воду, а пiдручний лама? хлiб i кида? у воду. З ними рушають всi iншi, спiваючи: Дiвчина край моря сидiла, сама до себе так говорила: -- Ой милий ти мiй, Боже, чи ? що ширше над море, чи ? що довше над поле, чи ? що швидше вiд коня, чи ? що над мед солодше, чи ? що над брата дорожче? А риба ?й говорила: Мало ти, дiвчино, зна?ш. Ширше? небо над море, довше? море над поле, швидшi вiд коня ? очi, вiд меду солодше кохання, над брата милий дорожчий. Коли шестя пiдходить до очеретiв, з очеретiв виходить Водяник i Русалки (перевдягненi дiвчата i хлопцi). Вони спiвають: На зелен-недiлi русалки сидiли, русалки сидiли, сорочки просили, молодi дiвочки, дайте нам сорочки, жiночки-сестрички, дайте нам спiднички. Краснi молодички, дайте нам намiтки, хоч не тоненько?, аби бiленько?. А бiлий дiдуньо по городi ходить, вiн оре, скородить, конопельки сi?, менi ?х не брати, бiлих рук не драти, в русалки одежа -- бiлая береза. При наближеннi шестя, Водяник i Русалки ховаються в очеретi. Пiсля цього на березi рiчки вiдбува?ться спiльний бенкет в складчину. Зелений вiвторок У Зелений вiвторок люди по кутках чистять криницi. Зранку бiля криницi збираються чоловiки i починають виливати воду, лагодити дашок, коловорот i цямрини, пiд обiд приходять ?хнi жiнки. Ставлять стола. Плетуть вiнки i обкладають ними криницю. Кидають у воду кiлька стебел татарщини i любистку. Жiнки i дiти приносять з собою калатала, наймають також тро?сту музику чи гармошку. Гра? гармошка, б'ють у сковороди, ложки i дека. Запалюють вогонь, на який ставлять казан, у якому вариться спiльна страва: картопля з м'ясом. Тодi бережа кида? у криницю три жарини, набира? з криницi свiжо? води i кропить криницю i людей. Чита? речення No34. Тодi почина?ться спiльна страва, пiснi i танцi. Зелена середа В Зелену середу до обiду всi жителi села прибирають у себе в дворi i на тiй частинi вулицi, яка приляга? до ?хнiх дворiв. На всьому теренi села наводиться порядок, лагодяться i фарбуються загорожi. По обiдi всi жителi збираються на майданi, стають у колону i йдуть оглядати прибране село. Попереду Голова села, Головний волхв i отаман, за ними хор дiвчат i всi жителi. Iдуть, спiваючи рiзних веселих пiсень, зокрема про провадження русалок. Проводили русалочок, проводили, щоб вони до нас не ходили, та нашого житечка не ломили, та наших дiвочок не ловили. Шестя доходить до кiнця села, тодi поверта?ться назад, якщо можна, iншою дорогою. Коли прийдуть знову на майдан, розпалюють вогнище посеред майдану, i кожен кида? в вогонь трiску, галузку чи полiно. Тодi розходяться по домiвках. Зелений четвер У Зелений четвер замiжнi жiнки проводять радiння, яке назива?ться "Гонiння шуляка". Попоравши вранцi господарство, господарка склика?, курей до сараю, году? добiрним зерном. Бiля порога кладе сокиру i вербовою гiлкою вигонить курей iз сараю. Тодi да? сiм'? раннiй обiд i склада? собi у вузлик ?жу i вино. Виходить на горбочок до криницi, де збираються жiнки з кутка. Коли жiнки зберуться, то йдуть за село на вигiн, куди приходять жiнки з iнших куткiв. Одягаються жiнки в цей день у святкову барвисту одежу. Коли зберуться, починають спiвати: Ой Шуляко, чорна птахо, в село не лiтай, ой Шуляку-шулячисько, людей не лякай, ой Шуляку, чорна птахо, курей не хапай. Спiвають, пританцьовують i махають хустками. Потiм сiдають колом, розстелюють сво? хустки зi стравами, п'ють по чарцi, примовляючи: -- Дай, Боже, здоров'я, щоб нас чорнi птахи не знали, щоб нам кури-гуси водились, а курчата лупились. Через деякий час група чоловiкiв-мисливцiв приносять сюди вбитих i прив'язаних на тичках шулякiв чи ворон. Можна вирiзаних з чорно? матерi? "птахiв", щоб там було означено голову, крила i хвiст. Жiнки згортають у хустки ще не торкану страву, пiднiмають тички з шуляками i галасливо, з пiснями iдуть до гаю. Ой, Шуляку-розбишако, крильми не махай! Ой, гай, гай! Людей не займай! Ой, Шуляку-злодiяко, курей не хапай! Ой, гай, гай! Курей не хапай! А ми тебе заб'?мо! Ой, гай, гай! Тобi курей не дамо! Тво? крила всiчемо! Ой, гай, гай! Всiчемо! Старшi жiнки залишаються на вигонi, спiвають: Смерте наша коханая, нам вiд Бога посланая! Зажди, Смерте, час-годину, покiль зберу всю родину. Жiнки у цей час входять у гай i спiвають. Ой, гай, гай! Ти, Яструбе, утiкай, до нас в село не лiтай. Зайшовши на галявину, всi розбiгаються, ламають гiлки i вбирають ними себе, затикаючи за крайку, квiтчають голови i беруть гiлки в руки. Ой, лiсочку-гайочку, не плоди яструбочка, його занехай. гнiзда поскидай, ой, гай, гай! Птице чорна, смерте наша, ти нас не займай, май, май, май. Чорний ворон, чорний Шуляк, ти нас обминай. Плещуть у долонi, вигукують "у-гу-гу", "а-га-га", лякаючи птиць. Махають хустками. Тодi збiгаються до середини галявини, встромлюють у землю тички з шуляками i стають у коло. Ведуть коло спершу проти годинниково? стрiлки, а тодi за годинниковою стрiлкою, спiваючи: Ой яструбе, яструбоньку, в село не лiтай, не лiтай. Наших людей не займай, не займай. Наших курей не хапай, не хапай. А ми тебе злапа?м, злапа?м, гу-ку-гу! Гу-ку-гу! Почепимо на гаку, на гаку, ку-ку-ку, птице, чорна смерть, геть, геть, геть! Тодi обтикають тички з шуляками колом iз зелених гiлок, а бiля кола розкладають ?жу i вино i починають вгощатися. Пiсля учти, встають у коло i спiвають пiснi про гай i про Зеленого Шума. А нумо, нумо, гуляти в Шума, в Шума гуляти, Шума заплiтати. А в нашого Шума зеленая шуба, звила йому мати з пахучо? м'яти. Тодi розкладають вогонь, двi жiнки беруть одного птаха, вiдрубують йому крила, а iншi спiвають: Ой, Шуляку-розбишако, крилом не махай! (Всi завмирають) Ой, Шуляку, чорна птахо, людей не чiпай, курей наших не хапай, бо ми курей не дамо, (Махають руками вiд себе) тво? крила всiчемо, тво? кiгтi зiтнемо, голову вiдiрвемо. Тодi копають яму i кидають туди всiх шулякiв. Згортають туди головешки вiд вогню, ллють воду i закидають землею. Iншi спiвають: Чорний ворон у землi, у землi, а ми з вами при життi, при життi. Умер Шуляк, умер чорний, його закопали, його поховали. Тiштесь люди, пiйте пiвнi, птахи веселiться. Загортають яму, затоптують, танцюють i скачуть. Це радiння цiлком жiноче, чоловiки обходять його десятою дорогою. Веселою юрбою жiнки повертаються в село. Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо, ворона гони -- гай! Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо, Шум оборони, Луг оборони. Зелена п'ятниця В Зелену п'ятницю громада всiм селом iде на поля. В шестi беруть участь всi -- вiд старого до малого. Усi святково вдягнутi, беруть з собою ?жу та вино i збираються на майданi до того, як зiйде сонце. Рушають з хоругвами так, щоб зустрiти Сонце в полi. Хлопчики i дiвчатка до семи рокiв у вiнках з польових квiтiв, дорослi незамiжнi дiвчата теж у вiнках з польових квiтiв, а хлопцi у гiрляндах з житнього колосу через плече. Одруженi жiнки та чоловiки молодшого вiку одягнутi рiзно, на лицях личини рiзних свiйських тварин i звiрiв, йдуть також сiльськi музики з трубами, бубнами, сопiлками. Хлопчики i дiвчатка безперервно б'ють у калатала. Попереду Головний волхв веде козу, прибрану у квiти. Як тiльки блиснуть першi променi Дарбога, всi стають на колiна i з простягнутими до Сонця руками спiвають: Вийди, виглянь, Сонечко, усмiхнись, вище зело-житечко, колосись. Виглянь, виглянь, Сонечко, усмiхнись, наливайся, житечко, колосись. Головний волхв чита? речення No28. Тодi шестя знову руша? в обхiд полiв. Музика гра?, ряженi стрибають, волхв кропить жита свяченою водою. За шестям ?де вiз iз ?жею i напоями, обiйшовши поля, шестя зупиня?ться на лужку, на галявинi, бiля польово? криницi. Бережа розпалю? вогнище, господарi розiгрiвають зварену вдома ?жу. Люди розташовуються сiм'ями, кутками, споживають страву i п'ють вино та солодку воду. Пiсля того гуртом рушають до села, пританцьовуючи i спiваючи: Роси, роси, дощику, ярину, рости, рости, житечко, на лану. Спiвають рiзних пiсень про поле i врожай. 9. СВЯТО РОДИ I РОДА Радiння Родi i Роду проводяться в останню недiлю перед 23 вересня. Люди домовляються, в кого на кутку будуть святкувати свято врожаю i зносять туди все, що потрiбно для спорудження багатого столу з усього того, що вродило в полi i виросло на лузi. Голова села розпоряджа?ться, щоб у недiлю на головний майдан привезено не молочених снопiв жита, пшеницi, вiвса, ячменю i iншого збiжжя. Старшi жiнки роблять iз соломи двi великi фiгури жiнки i чоловiка з явно вираженими статевими ознаками. Молодшi жiнки плетуть квiтку з колоскiв. Це дванадцять маленьких високих снопикiв, перевитих стрiчками i прикрашених квiтами, зв'язаних в одну квiтку. Дiвчата готують вiнок для найкращо? дiвчини з колоскiв i квiтiв. Гра? громадська музика. Сiльський хор спiва?: Зашумiла дiброва, залящала дорога. По дорозi женцi йдуть, золотий вiнок несуть. Мiсяце-мiсяченьку, свiти нам дорiженьку. Щоб ми не заблудили, вiнок не загубили. Бо наш вiночок красний, як мiсяченько ясний. Iще вищий вiд плота, ще дорожчий вiд злота. Iще вищий вiд гори, ще яснiший вiд зорi. Коли фiгури Роди i Рода готовi. Головний волхв лашту? людей у колону. Попереду ставлять хлопчика 12-рокiв i дають йому у руки снiп, перевитий червоною стрiчкою. За ним iде найкраща сiльська дiвчина у вiнку з колоскiв, яку ведуть пiд руки дво? статечних господарiв. За ними семеро парубкiв везуть воза, на якому посадженi фiгури Роди i Рода, за возом iде хор, музики i всi iншi. Всi спiвають: Ой весело, господарю, весело, що ми вiночок несемо. А ще буде веселiй, як покладемо на столi. Маяло житечко, маяло, поки в полi стояло, та не будеш вже маяти, як будеш в стодолi лежати. Так iз обжинковими пiснями шестя обходить коло, за сонцем, чи то по сiльському майдану, чи навколо центру села по вулицях. Потiм посеред майдану Роду i Рода знiмають з воза. Роду кладуть навзнак на землю, на не? Рода, а на них зверху квiтку i вiнок. Головний волхв чита? речення No19 i пiдпалю? солому. День вже хилиться до вечора. Хор спiва?: Закотилось сонечко за зелений бiр, ми пiдем вечеряти у багатий двiр. А в багатому дворi хлiба-солi на столi, i хлiба, i солi, i всього доволi: вареники в масельцi, горiлочка в куманцi. Коли солома згорить, ?? заливають водою. Таким чином докону?ться акт одруження вогню i води. Пiсля цього люди розходяться в тi хати, де вони склались на учту. Снiп, котрий нiс хлопчик перед шестям, заноситься в примiщення Ради села, i його використовують пiд час запису шлюбу i новонароджених. XVII. ПОДI? 1. ПОХОРОН Якщо людина здорова i вела розумний спосiб життя, вона живе довго i смерть до не? приходить як сон. Серце повiльно замира? i душа лине до Ягни. Таких людей мало. Бiльшiсть зловжива? земними благами або зловживали чи грiшили ?хнi батьки чи дiди, завiвши спадковi хвороби, тому кожному зокрема Бог посила? смерть вiдповiдно до заслуг. Полегшення перед лицем смертi да? людинi те, що пiсля не? залишились дiти, внуки i правнуки, i в земному життi вона правдиво ? безсмертною, отож постарiле тiло просить до себе земля, а душа лине в Рай. Найпочеснiша для арiйця ? смерть у бою за благо народу кра?ни Араяна. Коли арi?ць гине як герой, його душа сiм разiв переселя?ться в тiло внукiв i правнукiв. Коли помира? стара людина, то вона це вiдчува? i просить, щоб родичi i сусiди прийшли попрощатися. Особливо тих, з якими мала ворожнечу. Помираючий говорить: Даруйте, якщо кому свiдомо чи по необачностi заподiяв зло, i по перше, i по друге, i по трет?. Той, до кого звертаються, i вiн дiйсно гнiвався, говорить: -- Прощаю вам, хай вам Бог простить, i по перше, i по друге, i по трет?. В той час як людина вмира?, не можна плакати, щоб смерть була легшою. Умираючому дають у руки свiчку. На столi ставлять воду в мисцi, щоб душа скупалася, як вийде з тiла, i охолодилася. Як тiльки людина вмре, зразу дають знати у мiсцевий Храм, i дзвонар ударя? в дзвони. Дзвонять по мерлецевi три рази: вранцi, в полудень i увечерi. Коли покiйник розлучився з душею, йому закривають очi, а хто-небудь з бабiв цi?? родини iде кликати чужих баб, двi чи три, убирати покiйника. Зайшовши в хату до тi?? баби, яку закликають прибирати мерлеця, вiсниця каже: -- Добрий день. Почувши вiдповiдь на привiтання, говорить: -- Панi Марi?, прийдiть, будьте ласкавi, до нас допомогти убрати покiйного. (В народi заведено не вiдмовляти у допомозi сiм'?, у яко? покiйник). -- А кого у вас Бог прибрав? -- Та, такий-то Богу душу вiддав. -- Царство йому небесне, -- i покладе на груди криж. Родню померлого сповiщають як через сво?х, так i через чужих. Стороннiх людей навмисне не сповiщають. Сусiди i люди з кутка приходять прощатися по добрiй волi. Похорони, по можливостi, роблять на другий чи на третiй день пiсля настання смертi. Запрошенi баби знiмають померлого з постелi i кладуть на розiслану солому. Одежу роздирають, а тодi знiмають. Обмивають теплою водою з милом чужi баби, з близьких рiдних нiхто тiла померлого не торка?ться, якщо без цього можна обiйтися. Шматок мила повинен бути непочатий. Якщо померлий не хворiв заразною хворобою, одежу, постiль i мило вiддають бабам, якi мили тiло. Воду вiд миття разом з волоссям вiд пiдстригання, i обрiзаними нiгтями, а також гребiнець, яким розчiсували, виливають у яму у такому мiсцi, де не ходять люди i скотина та закидають землею. Стару непотрiбну одежу померлого складають посеред двору i спалюють, ту, що ще добра, перуть, чистять, i ?? можна носити. Близько покутi лаштують мiсце для тiла, яке буде там лежати для прощання. Тiло кладуть на лавi чи на зiставлених ослонах. Спершу лава, а чи покладенi на стiльцi дошки, застеля?ться сiном, яке потiм обгорта?ться бiлим простирадлом. Потiм на нього кладеться одягнутий мерлець головою до покутi, а ногами до дверей. В головах мерлеця ставиться карафка, повна зерна, у зерно вставля?ться свiчка. Свiчка запалю?ться i змiню?ться, коли догора?, гаситься, як тiльки труну з померлим винесуть з хати. Померлого чоловiка одягають у чисту бiлу сорочку i темнi штани, на ноги одягають шкарпетки, якщо ? така можливiсть, одягають пiджак i взувають у мешти. Померлу жiнку одягають у чисту одежу, як i при життi: сорочку, плаття, светр темного кольору. Коси не заплiтають, а вкладають пiд голову. Голову зав'язують темною хусткою попiд бороду, тодi через лоб i понад вухами червоною стрiчкою, а чи тонкою червоною шаллю. Померлого парубка, а чи малого хлопця вбирають у чисту бiлизну, бiлу сорочку, чистий костюм. За пояс затикають червону хустку як жениху. Померлу дiвчину чи дiвчинку вбирають як молоду. В бiле плаття, вiнок з барвiнку та яскравих квiтiв. На шию одягають намисто. Коси не заплiтають, а розчiсують i викладають на грудях з одного i з другого бокiв. В руки померлого, якi покладенi одна бiля одно? на грудях, дають восковий, дерев'яний, а чи солом'яний криж. Хвiртка двору i ворота вiдчиняються i ? вiдкритими, аж поки мерлеця не винесуть на цвинтар. Померлого вкривають по руки бiлим серпанком. Тi, хто приходить прощатися, кладуть на бiлий серпанок лiву руку i, схиливши трошки голову, шепочуть або кажуть подумки слова прощання. Нiхто, нi близькi рiднi, нi сусiди, пiсля того, як мерлець вбраний i його руки складенi, не торка?ться оголеного тiла мерлеця. Поправля?, якщо щось iзсунулось, баба-розпорядниця -- чужа. Так само прощаються рiднi з померлим перед закриттям труни вiком бiля могили: поклавши лiву руку на серпанок, не торкаючись правою рукою, якою сi?ться збiжжя, не обнiмаючи i не цiлуючи. Пiсля того як мерлець покладений на лаву, в хатi прибрано, солома спалена в грубi, ближчi сусiди похилого вiку збираються в хатi i стережуть тiло. Один з них, а чи з рiдних покiйного, чита? книгу "Бережа", починаючи з будь-якого мiсця i до кiнця, а потiм спочатку. Господарi час вiд часу наливають тим, хто сторожують хмiльне, дають закусити. Дiти i молодшi родичi перебувають у сусiднiй кiмнатi. Вони можуть провадити розважальнi iгри. Смiються, коли в процесi гри виника? така ситуацiя, i дорослi ?х не притлумлюють. Старшi люди, якi сидять у тiй кiмнатi, де лежить мерлець, можуть змiнюватись, говорити помiж себе про всякi житейськi справи. Труну замовляють сiльському майстровi iз його, а чи iз сво?х дощок. Робота майстра оплачу?ться. Труну також можна купувати в магазинi. Домовина робиться iз дубових, соснових, букових чи вербових дощок. Тонка стружка потiм кладеться в домовину вперемiшку з сiном, накрива?ться бiлим простирадлом i тодi кладеться мерлець. Якщо похорон влiтку, пiд голови кладуть вирiзану в лузi зелену дернину, яку покривають червоною хусткою, зимою кладуть подушку, напхану сiном. Труна може бути на колiр гембльованого дерева (тобто бiла, нефарбована), може бути обтягнута свiтлою а чи червоною матерi?ю, може бути пофарбована в червоний колiр. Яма копа?ться в той день, у який ма? вiдбутись похорон, на нiч не копа?ться. Для копання ями наймаються чоловiки, ?м дають iз собою закуску i хмiльне на роботу. Пiсля роботи, в кiнцi тризни, ?х ще також вгоща? господар, вони забирають собi також по однiй хустцi, якi прив'язуються до мар. Якщо, могила викопана, вона затворя?ться крижем: на вiнця могили кладеться двi дерев'янi галузки навхрест. Кладуть мерлеця в труну, виносять з хати, або тi люди, якi копали могилу, або родичi в других. Об кожен порiг чи одвiрок хати пiд час виносу стукають три рази труною. Поперед тими, хто виносить домовину з хати, iде хтось iз родичiв померлого iз хлiбиною, обсипаною сiллю. Потiм ця хлiбина залиша?ться пiд вiнками на могильному пагорбку, ?? можуть забирати старцi. Коли чоловiки винесуть труну з мерлецем у двiр, вони зупиняються, а господар чи господиня двору обходить ?х три рази по колу за ходом сонця, посипаючи зерном. Куховарки роздають дiтям пирiжки i цукерки. Виносити труну з хати треба пiсля того, як проб'? дванадцяту годину дня. Вагiтним жiнкам не можна проводити покiйника. Перед виносом з хати хор спiва? над мерлецем три Божистi пiснi. На похорон часто запрошу?ться духова музика, яка гра? жалiбний марш пiд час виносу з хати i на кожному роздорiжжi на шляху до могилок. Коли з двору виноситься труна, вiдчиняються стайнi i комори. Процесiя лашту?ться у такому порядку. Попереду несуть криж, потiм вiнки, потiм вiко, тодi Головний волхв з хором, тодi несуть труну, за якою iдуть найближчi родичi, а за ними всi, хто проводить. Якщо похорон влiтку, то на дорогу пiд час походу кидають рiзнi квiти. Коли несуть покiйника, то не годиться переходити йому дорогу. Як правило, труну з мерлецем перевозять до цвинтаря спецiальним повозом (авто чи кiньми), в спецiальних автомобiлях, труба, з яко? iде дим вiд двигуна, повинна бути виведена вгору, щоб не чадiли люди, якi iдуть за авто, яке повiльно ?де. Могилу копають iз сходу на захiд. Труна опуска?ться на вiрьовках чи на довгому полотнi головою на захiд так, щоб лице дивилося на схiд. Криж ставлять у ногах, щоб мерлець "дивився" на його перетинку. До могили можна кидати дрiбнi грошi. Коли процесiя приходить до могили, мари з труною ставляться вздовж ями головою на захiд. Родичi прощаються з померлим, так як сказано вище. Можна говорити урочисто-жалiбнi промови. Хор спiва? три Божистих пiснi. Оркестр гра? жалiбний марш. Тi чоловiки, якi копали яму, накривають вiко i забивають дерев'яними а чи залiзними цвяхами, опускають труну на дно. Пiсля цього ближчi родичi кидають у могилу по грудцi землi, копачi докiнчують роботу i здають похоронний реманент, а також хоругви до сiльського Храму. Коли копачi починають закидати яму лопатами, хтось iз ближчих старших родичiв говорить до присутнiх: -- Люди добрi, милостi просимо на тризну. Тризна, або поминальний обiд, робиться (якщо родичi заможнi) цього ж дня, на дев'ятий день, на сороковий i через рiк. Якщо сiм'я бiдна, то робиться лише поминальний обiд в складчину в день похорону. На дев'ятий день, сороковий i через рiк в Храмi ставиться свiчка i замовля?ться молитва "За упокiй душi". На тризнi голосiнь не бува?. Приплакують i голосять лише пiд час несення труни на могилки. Обов'язковою стравою на тризнi ? колово: булка чи бублики, покришенi i политi медовою водою. Пiсля похорону на покутi ставиться склянка з водою. Там вона сто?ть три днi. Три днi по похоронi не годиться шити. Три днi треба носити жалобу: перев'язаний чорною стрiчкою рукав. Три днi пiсля похоронiв у кiмнатi, де лежав покiйник, горить лампа. Родичi ходять вiдвiдувати могилу перших дев'ять днiв i потiм по душевнiй потребi. У роковi радiння в означенi днi згадуються всi померлi. Пiсля похоронiв i пiд час поминань звичай забороня? впадати в глибоку тугу i ридання, щоб не викликати таким чином душу з Того свiту i не тривожити ??. ГОЛОСIННЯ Пiдчас виносу тiла мерлеця з хати хтось iз близьких рiдних голосить, або, як ще кажуть, приплаку?. Пiд час походу процесi? на цвинтар вона зупиня?ться перший раз у дворi, вдруге на першому ж роздорiжжi i так на кожному роздорiжжi, яке трапля?ться на шляху. Як правило, голосить хтось один з близьких родичiв чи дво?-тро? поперемiнно: мати, дочка, тiтка. ГОЛОСIННЯ ГОСПОДИНI ЗА ГОСПОДАРЕМ Господарю мiй, порадонько ж ти моя, хто ж менi тепер порадить, хто ж мене пожалi?, хто ж мене приголубить, хто ж мене втiшить? Що ж менi робити з дрiбними дiтьми без тебе? Таку ж тобi хату збудували. Сонце там не зiгрi?, не освiтить, вiтер на тебе не дихне. Ти ж мене не бив, не сварив, в господi порядкував. На кого ж ти нас покида?ш, горенько ж ти мо?? ДОЧКИ ЗА МАТIР'Ю Мамцю наша ласкавая, мамцю наша гарная, на кого ж ви нас покида?те? Хто ж нас в голову поцiлу?, хто ж нас приголубить, хто ж нам одежину справить? Та ми ж вас бiльше не дiждемо, та ми ж вас бiльше не побачимо. Та з яко? ж сторони вас виглядати, та на що ж нам бiльше сподiватись? Сонечко вас не зiгрi?, вiтер не обвi?, нiхто не погука?. Та як же вам у сирiй землi бути, самiй-саменькiй для всiх нас милiй? Та хто ж нас до ладу доведе, замiж видасть, в люди пустить, поженить? МАТЕРI ЗА ДИТИНОЮ Дитино ж моя солоденька, щебетушка моя! Людськi дiти жиють, а мо? пропада?. Порадонько ж моя, потiхо ж ти моя. I чого ж ти на мене розгнiвалась, чого мовчиш, словечка не вимовиш? Чи я ж тебе не годувала, а чи я ж тебе не доглядала? А чи я ж за тобою нiченьки не досипала? Дитино ж моя нерозважливая, голубко моя сизая. Та чого ти собi вибрала таку хату смутную, та таку невеселую, та таку безнадiйную? Що туди зайти, а назад нема вороття? Ой, Боже ж мiй, Боже, як же менi тепер бути, як же менi тепер жити, без мо?? ластiвки, без мого щастячка, без мо?? надi?, без мо?? розваги? МАТЕРI ЗА ДИТИНОЮ Дитяточко мо? миле?, да куди ж ти убира?шся, да куди ж ти споряджа?шся? Вiдкiль тебе виглядати, вiдкiль тебе, визирати? Чи тебе соловейки одщебетали, Чи тебе зозулi одкували? Яка ж твоя дорiженька смутна та невесела, яка твоя хатина темна, непроглядна. Що нi дверей, нi оконечка, нi праведного сонечка. Як яблучко вiд яблунi вiдкотилося, так i ти вiд мене вiдродилося. Звiдки ж ти тепер iтимеш, звiдки тепер звiстку даси? Донечко, моя ягiдко (Синочок, мiй колосочок). На кого ж ти нас покида?ш, на який догляд сподiва?ш? Приймай мене до себе, пригортай мене до себе. Де тобi мiстечко знайшлось, що мене покида?ш? Серце мо? зажурилося, серце мо? одiрвалося. Чи ж ти зозулею прилетиш, чи соловейком, чи ти нам перекажеш, чи листа пришлеш? Не почую тебе i не побачу, мо? соколятко, мо? голуб'ятко, моя кришечка, моя кровиночка. ЗА ДОРОСЛОЮ ДОЧКОЮ Донечко моя, князiвна моя! Ой, куди ж ти вбралася, куди уквiтчалася? Яке ж я тобi сумне та невеселе весiлля справляю. Куди ж оце я тебе виряджаю? Я ж не сподiвалася, я ж не готувалася. Я ж тiшилась, що виправлю весело до вiнця, до шлюбу, а прийшлося до темно? могили. Хто ж менi тепер буде помiч давати, по дворi походжати, у городi лад давати? Чого ж ти мовчиш, слова не зрониш, не засмi?шся? Хата твоя темная, доля моя нещасная, ой! ЗА НЕЖОНАТИМ СИНОМ Ой, сину ж мiй, сину, куди ж ти вбрався такий молоденький? Який же з тебе князь сумний, що нам суму-горя наробив. Я ж iз тобою надiю стратила, радiсть збавила, горечка зазнала. Хто ж тепер нам допоможе, дров наруба?, водицi принесе? Яка ж твоя дорога тяжка, яка ж наша доля смутна, яка ноша страшна. Устань та подивися, якi тво? товаришi iзiйшлися. Скажи ж ?м слово, подякуй за дружбу. Ти ж менi нiколи згiрдного слова не сказав. Я ж на тебе надiю покладала. При кому ж я тепер сво? костi зложу! Я ж гадала, що ти мене будеш вiдправляти, а не я тебе. ВДОВЦЯ ПО ЖIНЦI Господине наша, господине! Ой! Ти ж то вже не журишся, ти ж то вже нас не жалу?ш. Хто ж про дiтей буде дбати, хто ж ?х буде пестити? Хто ж ?м голiвки поми?, кiсоньки розчеше, по голiвцi погладить, слiзоньки витре? Хто ?х догляне, сорочки справить, приголубить? Сироти ви мо?, хто ж вас у свiтi привiта?, як добро? мами тепер нема?? Голубонько наша, надiя наша безнадiйна! На кого ж ти нас полиша?ш, до темно? могили вiд'?жджа?ш, ой! СЕСТРИ ЗА СЕСТРОЮ Ой, сестричко рiдна, ластiвко моя дорогенька, та на кого ж ти нас покинула, та за що ж ти на нас прогнiвалась? Смерте неймовiрна, смерте нагла, чого ж ти в лiсi не заблудилась, в болотi не втопилась. Мене з рiдного сестрою розлуча?ш, горе-сум на душу наклада?ш? Ти ж менi, сестро, порадоньку давала, ти ж мене змалечку любила. Тепер же ми та й не зустрiнемось, тепер же ми та й не обнiмемось, i не пожуримось, i не порадi?мо, зозулько моя. СЕСТРИ ЗА БРАТОМ Братику мiй любий, срiбний, солодкий! Чим я тебе вразила, чим прогнiвала, що ти зi мною не радишся, добрим словом не дiлишся? Обрав собi хату-тiснину -- домовину. Тепер нас розлучають, тепер тебе проводжають. Товаришi i сестри, i батько i мати. Тепер повiк не побачимось, не привiта?мось. Чи ж я тобi сорочки не прала, чи ж тобi кучерiв не пiдтинала? Чи я тобi пiсень не спiвала, чи я ж тобi правду не казала, соколику мiй? А ти все одно нас покида?ш, ти в цiм свiтi себе не лиша?ш. Оборона моя, надiя моя, радiсть моя, прощавай! ЗА БАБОЮ Бабуню моя рiдна, та навiщо ти нас покинула. Хто нас буде на ум настановляти, хто ж нам буде тепер порядок давати? Сива голубко, наша порадо, наша матусе! Та було ж ти i в лiто i в зиму за всiм догляда?ш, да за всiм пильну?ш, та всьому лад да?ш. А тепер без тебе хата сумуватиме, внуки сумуватимуть, дiти сумуватимуть. Та хто ж внукiв по голiвцi погладить, та хто дiтей у скрутi добрим словом втiшить? Нащо ж ви нас покида?те, та чого ж це ви вiд'?жджа?те? Там сонце не свiтить, вiтер не вi?, дощик не сi?. Ой! ЗА ДIДОМ Дiдуню наш бiленький, дiдуню наш рiдненький! Та куди ж ви вiд нас вибира?тесь, та куди ж ви вiд нас виряджа?тесь? Що то за горе, що то за сум, що то за жаль? Чи ж ми вам, дiдуню, надо?ли, що ви з нами жити не захотiли? Хто ж нас тепер приголубить, хто приласкавить, хто пожурить? Хто ж нас, дiдуню, буде учити, як у свiтi жити? Нi на якiй дорозi вже вас не стрiнемо, нi на якiй стежцi не спiтка?мо. Горе нам без вас, сум i печаль! Ой! 2. ВЕСIЛЛЯ Весiлля -- це найбiльше свято для укра?нцiв, це вишнiй закон живого, який успадкували Лада i Ладо, i за ?хнiм прикладом дiвчина i хлопець прагнуть вза?мно? любовi. Пiсля свята урожаю 23 вересня i свята весiлля Свiчки в нiч з 23 на 24 вересня почина?ться сезон весiль, який тягнеться аж до 21 грудня. За рiк, починаючи з Рiздва, на Великдень i на Зеленi свята молодi люди, якi досягли певного вiку, пiдшуковують собi пари, i коли засилають сватiв, то вже, напевне, знають, що матимуть згоду. Дiвчина може виходити замiж у 16 рокiв, а хлопець женитись у 18. Проте бажано, щоб дiвчина брала шлюб у 18, а хлопець у 25--30 рокiв. Перед одруженням юнак повинен вiдслужити в армi?, здобути професiю, завдяки якiй зможе утримувати сiм'ю. До взяття шлюбу молодi (i хлопець i дiвчина) повиннi з усiх сил утримуватись вiд зайвого пиття хмiльного i курiння. Перед самим шлюбом треба пройти медичне обстеження з аналiзами кровi. Найкраще весiлля, коли молодий з молодою вже випробували одне одного в любощах, знають, що пiдходять одне одному, що ?х вабить одне до одного, що ?м подоба?ться запах тiла одне одного, що вони люблять одне одного i, обнiмаючись та цiлуючись, вiдчувають любовне збудження. Арiйський шлюб не передбача? уведення у вищий закон незайманостi дiвчини а чи парубка перед шлюбом. Проте деякi юнаки i дiвчата занадто сором'язливi, не можуть самi вiдшукати собi пари. Доля не звела ?х на Купальськi свята, але вони хотiли б жити сiмейним життям. Укра?нський звичай дозволя? для цього змовини за допомогою батькiв, дядькiв, свах. При чому, сватiв може засилати дiвчина до хлопця або хлопець до дiвчини. Ранiше переважав звичай, коли сватiв засилала дiвчина, тепер переважно сватiв засила? парубок. Старшим у новостворенiй сiм'? може бути i жiнка i чоловiк, в залежностi вiд розуму, твердостi характеру i снаги. Головне, щоб у сiм'? була любов. СВАТАННЯ Юнак, який вирiшив одружитись, запрошу? двох поважних чоловiкiв у свати. Старшим сватом, зазвичай, береться хтось iз двоюрiднiх братiв молодого, старший за нього, другий сват теж бажано, щоб був iз близько? рiднi i середнього вiку. Проте можна брати за сватiв i добрих знайомих чи сусiдiв, щоб цi дво? чоловiкiв були легкими на язик i, частуючи потiм гостей на весiллi, веселили гостей дотепними примовками. Вони беруть з собою великi палицi-патерицi, хлiбину, обсипану сiллю, i надвечiр разом з молодим iдуть до дому бажано? дiвчини. Старший сват стука? в дверi i пита?: -- Чи ? мир у цьому домi? -- ?. -- Якщо ?, то просимо пустити до хати на пильну розмову. -- З миром прийма?мо добрих людей, просимо заходити. Зайшовши всi тро? в хату, скидають шапки, кажуть "Добрий день", хрестяться тричi на покуть. Господар чи господиня, наперед знаючи, що це свати, це видно i по патерицях, i по хлiбовi у старшого свата, питають: Що ви за люди i звiдкiля вас Бог принiс? Чи здалека, чи зблизька? Може, ви мисливцi, а може, козаки? Старший сват: Ми люди сво?. Iдемо з села ближнього, з кутка Березанщини. Бо ж була впала пороша. Я й кажу товаришу, що по припорошенiй землi добре видно слiди i птаха, i звiра. Ходiмо, може, що вполю?мо. От ми iшли та й iшли, аж назустрiч нам князь. Вiн нам i каже: "Бачу, що ви мисливцi-молодцi, пояснiть менi слiди оцi". Ми стали до слiду приглядатись, до вашо? хати наближатись. Аж до ваших дверей привiв слiд, так i втрапили до вас на обiд. Признайтесь, чи у вас живе куниця -- красна дiвиця. Як по-нашому, то видно, що цей звiр та пiшов у ваш двiр, а з двору в хату, та й засiв у кiмнату. Оце ж нашому слову кiнець, а ви дайте дiлу вiнець. Кажiть же дiлом: чи вiддасте, чи нехай пiдросте. Пiсля цих речей батько а чи мати iдуть у свiтлицю на перемову з дiвчиною. Отримавши згоду, батько з донькою виходять iз свiтлицi. Батько каже: -- Хлiб-сiль прийма?мо, доброго слова не цура?мось. Бере у свата хлiб, цiлу? хлiбину i кладе на стiл. Старший сват бере юнака правою рукою за праву руку i з'?дну? з правою рукою дiвчини. Батько молодо? говорить: -- Щоб ви нас не лякали, що ми перетриму?мо дiвку, ми вас рушниками пов'яжемо. Чу?ш, дочко, давай чим оцих мисливцiв пов'язати. Дiвчина iде в свiтлицю i на тарiлцi виносить два рушники i червону хустку. Старости беруть рушники i один одного перев'язують з правою плеча пiд лiву руку. Дiвчина затика? за пояс юнаку хустку. Пiсля цього батько молодо? каже: -- Просимо сiдати. Всi сiдають за стiл. Молодий з молодою. Молода вiд молодого з право? руки. ?м на двох ставлять одну чарку. Першу чарку всi п'ють до молодих. Сват говорить: Будьмо здоровi! Дай нам, Боже, щасливо того дня дожити, щоб наших дiтей на все життя порiднити, щоб вони одне одного поважали та щоб одне одному догоджали. Чарку пiднiма? молодий, випива? половину i вiдда? молодiй. Вона випива?, i бiльше молодi на цiй вечiрцi не п'ють вина. Всi iншi пригощаються за бажанням. Не засиджуючись довго, старший чи молодший сват заводять: У садочку двi квiточки. На сватаннi були (2) та горiлочку пили. За малую та часиночку найшли собi та родиночку. У садочку двi квiточки. Першая квiтка -- то ж Iванко. На сватаннi були (2) та горiлочку пили. За малую та часиночку найшли собi та родиночку. У садочку двi квiточки. Другая квiтка -- то ж Марi?чка. На сватаннi були (2) та горiлочку пили. За малую та часиночку найшли собi та родиночку. Пiсля цi?? пiснi свати дякують за все i йдуть до хати молодого оповiстити про те, як закiнчилось сватання. Там ?х ще частують за добре почату справу. На прощання батьки молодо? дають сватам по сво?й хлiбинi. Сватання може вiдбуватись за тиждень до весiлля, за мiсяць i за пiвроку. Проте за тиждень до весiлля молодий i молода визначають кожен собi гурт, який буде виконувати на весiллi головнi звича?. Пiснi, примовляння i порядок ведення весiлля треба вивчати в школi. Якщо дозволяють статки, молодий купля? двi каблучки i чоботи молодiй. Молода готу? молодому вишиту сорочку, три великi подушки, ковдру, дво? простирадл i рушник. Всi iншi подарунки робляться згiдно звичаю в цьому селi i достатку батькiв молодих. Сватання може бути i пишнiше. Бува?, родичi домовляються про одруження сво?х дiтей, ще коли вони малi, або сiм'? живуть близько i знають про дружбу молодят давно. Тодi, за попередньою домовленiстю, в недiлю родичi молодого: батько, мати, ?хнi рiднi брати i сестри, а також юнак, який ма? женитися, iдуть пiшки а чи ?дуть до дому наречено?. Везуть iз собою напо?. Рiдня наречено? готу? закуски i теж запрошу? на цей день найближчих родичiв. Проводять спiльну бесiду за святковим столом, домовляються про те, де молодi будуть жити, чим ?м можна допомогти в першу чергу. Пiсля сватання родичi молодого звертаються до родичiв молодо? словами "свахо", "свате". Пiсля весiлля один тиждень молода живе у молодого, а тодi вони починають жити там, де для них ? мiсце: в новiй хатi чи в молодо?. Тому хiд весiльного дiйства вiдбува?ться так, що молодий у недiлю веде молоду до свого дому. П'ЯТНИЦЯ Вранцi в п'ятницю десь на дев'яту годину до хати i молодо? i молодого збираються запрошенi перед цим коровайницi та почет. Почет молодого склада?ться з двох сватiв, перев'язаних рушниками, старшого боярина (хороший нежонатий товариш молодого по молодiжних iграх або брат у других чи в третiх), який вiдзнача?ться великою червоною квiткою на вилозi пiджака, i ще шiстьох бояр з червоними квiтками меншого розмiру. Також двi свiтилки -- сестри молодого вiком до 12-ти рокiв. Почет молодо? склада?ться з двох сватiв, старшо? дружки, яка носить трохи не такий пишний вiнок, як молода, а всього три стрiчки, i шiстьох дружок, якi вiдрiзняються великими бiлими паперовими квiтами з червоними бантами, пришпиленими до грудей. Також два брати вiком до 12-ти рокiв. У МОЛОДОГО Зранку гра? музика. Бояри встановлюють в хатi столи так, як будуть розмiщуватися гостi, але в першу чергу той стiл, за яким сидiтимуть молодi. Дво? старост лаштують снiп жита, пшеницi або збiрний iз всiх хлiбних рослин. На покутi лаштують посад -- встановлюють лавку i застеляють вивернутим догори вовною кожухом. Позад лавки прилаштовують снiп так, що коли молодi будуть сидiти на покутi, снiп виглядав помiж ?хнiх голiв. Молодий iз старшим боярином у цей час знаходиться в коморi чи iншiй кiмнатi: одяга?ться до весiлля, чепуриться. Вiн може бути вдягнений або в загальнонацiональний костюм, або в мiсцевий народний костюм, або в цивiльний костюм. Зайшовши у хату зi снопом i кожухом, старший сват вiта?ться: Слава Богу! Йому вiдповiдають: -- Навiки Богу слава! -- Пане господарю, дозвольте добре дiло починати. Батько а чи мати молодого вiдповiдають: -- З Богом. Старости ставлять снiп i стелять кожух. Всi бояри i свати сiдають за стiл снiдати, а коровайницi ?х частують. Пiсля недовгого частування старший сват вста? i говорить: Пане господарю, дозвольте слово мовити. Батько вiдповiда?: -- Радi слухать. -- Благословiть батьки вести князя до шлюбу. . -- Бог благослови. -- Благословiть батьки вести князя до шлюбу. -- Бог благослови. -- Благословiть батьки вести князя до шлюбу. -- Бог благослови. Старший боярин i двi свiтилки iдуть у комору. Свiтилки дають молодому хустку, вiн за не? береться, а свiтилки тримають хустку одна за один, а друга -- за другий кiнець. Попереду руша? боярин з патерицею (патериця -- це довга обстругана палиця з червоним бантом на вершку) за ним свiтилки ведуть молодого. Пiдiйшовши до порога свiтлицi, боярин тричi стука? патерицею об порiг. Всi коровайницi, бояри i свашки встають. Боярин каже: Доброго дня! Всi вiдповiдають: Будьте здоровi. Боярин: -- Шановнi батьки, благословiте князя на посад. -- Бог благословить. -- Благословiте князя на посад. -- Бог благословить. -- Благословiте князя на посад. -- Бог благословить. Свашки (сестри i тiтки молодого) заводять: Кланяйся, Iвасю, кланяйся, молодче, (2) отцю i матiнцi, брату i сестроньцi (2) i всiй родиноньцi, отцю й матiночцi, (2) брату i сестроньцi i всiй родиночцi. (2) Низько й покiрненько, було б хорошенько. (2) Кожен тобi мовить, що Бог благословить. (2) Молодий тричi по три рази кланя?ться, говорячи за кожним третiм поклоном: Прошу благословення. Батьки вiдповiдають: -- Бог благословить. Пiсля цього молодий сiда? на посад i мати розчiсу? йому чуба, розчiсують також сестри. Позад молодого в той час, як його розчiсують, стоять двi свiтилки i тримають над головою в молодого пiдсвiчник з трьома запаленими свiчками. По тому як молодого прихорошать, свiтилки гасять свiчки. Знову дають молодому хустку i за два кiнцi виводять iз-за столу надвiр. Попереду iде боярин з патерицею, за ним двi свiтилки ведуть молодого, за ними два свати, а тодi всi iншi бояри. Пiд час виходу з хати свашки спiвають: Ой у сiнях голубець гуде, (2) а Iвась до вiнця iде. Женитися намiря?ться, (2) свого батенька пита?ться. Порадь менi, мiй батеньку, (2) яку брати дружиноньку. Бери собi дружиноньку (2) i всю ?? родиноньку. Близенькую i далекую, (2) i вбогую i багатую. Багатая для славоньки, (2) убогая для порадоньки. Багатая -- ?сти й пити, (2) а вбогая -- говорити. У МОЛОДО? Все вiдбува?ться так, як i в молодого, аж до моменту введення молодо? у свiтлицю. Доки дружки вбирають молоду в коморi чи окремiй кiмнатi у весiльну одежу, iншi дружки разом з матiр'ю лаштують вiнок. Паперовi вощенi квiти, барвiнок i смуга вербово? кори для основи вiнка заготованi заздалегiдь. Вiнок почина? шити мати, тодi переда? дружкам. До вiнка, крiм квiток, причеплю?ться ще багато довгих рiзнокольорових стрiчок. Кольори переважають червонi. Коли вiнок готовий, його кладуть перед посадом на столi, на хлiбину, обсипану сiллю. Дружки спiвають: У василечку запашнiм, у барвiночку зеленiм дiвка Маруся вiнок в'?, за нею батько послiв шле. Дiвко Марi?, iди до хати, час русу косу розплiтати. Молода не виходить, дружки продовжують: А я до хати не пiду, покiль вiночка не зiв'ю. Нехай музики заграють, нехай дружечки спiвають. Тодi я пiду до хати, дам свою косу розплiтати. До молодо? iдуть два ?? братики, старша дружка i два свати. Брати дають молодiй у руки хустку. Попереду старша дружка з патерицею, за нею брати ведуть молоду, за ними дво? сватiв рушають у свiтлицю. Пiдiйшовши до порога, дружка тричi стука? патерицею об порiг. Тодi всi заходять у свiтлицю. Дружка говорить: Добрий день. Всi вiдповiдають, уставши: -- Будьте здоровi. -- Шановнi батьки молодо?, благословiть князiвну на посад. -- Бог благословить. -- Благословiть князiвну на посад. -- Бог благословить. -- Благословiть князiвну на посад. Бог благословить. Дружки спiвають: Кланяйся, Марiйко, кланяйся низенько (2) отцю i матiнцi, брату i сестроньцi (2) i всiй родиноньцi, отцю й матiночцi, (2) брату i сестроньцi i всiй родиночцi. (2) Низько й покiрненько, було б хорошенько. (2) Кожен тобi мовить, що Бог благословить. (2) Молода тричi по три рази кланя?ться, говорячи за кожним третiм разом: Прошу благословення. Батьки вiдповiдають: -- Бог благословить. Пiсля цього молода сiда? на посад. Мати перша почина? ?? розплiтати, тодi батько, брати i сестри, дружки починають прихорошувати молоду. Перед покладанням вiнка дружки спiвають: Ненько ж моя та рiднесенька, змий же менi та головоньку бiлими та рученьками, (2) дрiбненькими та слiзоньками, як не медом, то горiлкою, (2) бо не буду я вже дiвкою. Покладаючи вiнок, дружки спiвають ще: Ой тихо, тихо Дунай воду несе; (2) а ще тихiше Мар'? косу чешуть. (2) Ой, що начешуть, то на Дунай знесе, (2) що назривають, за водою пускають. (2) Ой пливи, пливи, кiсонько, за водою, (2) за годину, за двi я зараз за тобою. (2) Будемо плисти, сядемо спочити, (2) сядемо, спочинемо, листи напишем, (2) листоньки напишем, до батька вiдiшлем, (2) нехай батько зна?, за кого дочку да?. (2) Ой знаю, знаю, за кого тебе даю, (2) тiльки я тобi долi не вгадаю. (2) В цей час прибува? молодий з боярами. При входi в двiр "запорожцi" його не пускають i вiн да? ?м пляшку горiлки. В двiр виходять батько i мати молодо? i трохи дружок. Молодий ?м кланя?ться i вiта?ться: Доброго дня. Вони вiдповiдають: Доброго дня. Ласкаво просимо до хати. В цей час дружки молодо? спiвають: Не сиди, Марi?чко, не сиди, одчини кватирочку, погляди, чи високо сонечко на небi, чи багато бояр у дворi. Свашки молодого вiдповiдають: Мати Iванка родила, (2) мiсяцем обгородила, сонечком пiдперезала, в дорiженьку випроводжала. Да ?дь, синочку, не барись, вiзьми Мир'?чку та й вернись. Дружки молодо? спiвають: Ой летять галочки да у три рядочки, зозуленька попереду. Що усi галочки по вишеньках сiли, зозуленька та закувала. Ой iшли дружечки та у три рядочки, а Марусенька попереду. Що усi дружечки по лавочках сiли, а Марусенька на покутi. Всi дружечки молодi? гарно заспiвали, а Маруся та заплакала. Чи жаль тобi батькового та подвiр'?чка, а чи вишневого саду? Ой не жаль менi вишневого саду, жаль менi русо? коси. Свашки молодого спiвають: Пусти, свате, в хату, тут нас небагато. Ми тобi не докучимо, ми Марусю собi вiзьмемо. Боярин попереду з патерицею, а свiтилки за ним ведуть молодого за кiнцi хустки в сiни. Перед порогом у свiтлицю при вiдчинених дверях зупиняються. Боярин ставить праву ногу на порiг iз сiней, а дружка ставить праву ногу на порiг iз свiтлицi i мiняються патерицями. Тодi всi заходять у хату, i молодий хоче сiсти поряд з молодою, але на тому мiсцi сидить один з ?? братiв. Старший боярин кладе на тарiлку перед братом три карбованцi i просить звiльнити мiсце для молодого. Брат каже, що сестра йому дуже дорога, i перелiчу? скiльки довелося стратити харчiв, доки вона виросла. Назива?: три вози бурякiв, скирту сiна, сто овечок i таке iнше. Боярин накида? по карбованцю. Торг умовний. Не затягуючи довго торгу, брат звiльня? мiсце. Молодий сiда? поряд з молодою з право? руки (бо вiн у хатi молодо?, а коли вони запишуться, то вже молода сiда? з право? руки вiд молодого). Дво? братикiв i дво? свiтилок тримають над головами молодих запалену Трiйцю (пiдсвiчник на три свiчки). До молодих, навпроти через стiл, наближа?ться мати молодо? з хлiбиною, обсипаною сiллю. Торка?ться хлiбиною спершу голови молодого, а тодi молодо? зi словами: -- Благословляю на шлюб щасливий. Молодi тихо сидять, трошки схиливши голови. Тодi батько молодо? бере в матерi хлiбину i так само благословля? молодих. Пiсля цього всi встають. Свiтилки ведуть за хустку молоду, за нею iде, тримаючись за руку, молодий, далi всi iншi, хто з ким, беруться за руки у вервечку i за ходом сонця тричi обходять стола, на якому лежить той хлiб, яким батьки благословляли. Вiдтак виходять у двiр, а мати обсипа? ?х зерном. У дворi, щоб iти до машин а чи пiшки до дому урочистостей, шикуються у такому порядку. Попереду дво? сватiв молодо? з патерицями. За ними дво? бояр ведуть попiдруки молоду, за ними дво? дружок ведуть попiдруки молодого, тодi бояри з дружками попарно попiдруки i також свiтилки з молодшими братиками молодо?. Позаду дво? сватiв молодого з патерицями. Пiсля запису шлюбу в Храмi, а чи в Палацi урочистостей молодi виходять вже парою, молодий трима? молоду пiд руку, дво? сватiв попереду, дво? позаду, а дружки з боярами теж пiд руку. При входi у хату молодо? мати знову обсипа? ?х зерном, а батько кропить водою. Посадивши молоду на посад, молодий зi сво?м почтом iде додому i бере участь у обрядi печiння Короваю, а молода в себе. КОРОВАЙ-ДИВЕНЬ Бгати i пекти Коровай-Дивень треба в п'ятницю. Для цього мати молодого i молодо? запрошують поважних жiнок з благополучних сiмей. Розведенi або вдови не запрошуються бгати Коровай. Число коровайниць ма? бути непарним: три, п'ять, сiм. Залежно вiд звичаю в цьому селi, борошно i приправи для короваю зносять коровайницi, а чи заготовляють батьки. Коровай -- це обрядова страва для всiх спiвучасникiв весiлля. Перед тим як почати мiсити Коровай, дво? сватiв стають па протилежних кiнцях кiмнати, i молодший сват говорить: Пане старосто. Старший сват вiдповiда?: -- А ми радi слухать. -- Благословiть Коровай бгати. -- Бог благословить. -- Благословiть Коровай бгати. -- Бог благословить. -- Благословiть коровай бгати. -- Бог благословить. Тодi коровайницi спiвають: Благослови, Боже, пречиста Госпоже, i отець, i мати, сво?му дитятi цей Коровай зiбгати. Пiсня Друга. Та повiй, вiтре, в розi, (2) та повiй по свiтлоньцi, та на тисовi столи, та на мужнi? жони, на молодi коровайницi, що хороше коровай бгають, маслом поливають, навколо тетерючка, всерединi перепiлочка. Так з пiснями коровайницi виставляють дiжу посеред хати i починають мiсити: У нашо? печi, та у нашо? печi золотi? плечi, а челюстi здвигаються, Короваю сподiваються. Наша пiч регоче, Короваю хоче. Замiшене тiсто ставлять сходити в тепле мiсце. Коли тiсто сходить, в хатi не говорять голосно, не грюкають, не рипають дверима, не спiвають -- поводяться дуже урочисто. Коровайницi також допомагають батькам молодих готувати iншi страви до весiлля. Коли тiсто готове, з нього лiплять Коровай, шишки, книшi, калачi. Ранiше Коровай мостили на житню солому, яку укладали навхрест i садили на виметену гарячу черiнь. Коли Коровай дiлили, нижню його частину не розрiзували. Тобто пiдошву залишали цiлою i вiддавали ?? "запорожцям", парубкам, якi стовбичили в сiнях. Зараз Коровай мостять на залiзне деко розмiром 70x70 см, змазане тоуком. Буду?ться Коровай таким чином. Частину дозрiлого тiста розкачують, щоб вийшов корж товщиною 10 сантиметрiв на величину дека. Це пiдошва. В пiдошву мати втика? три монети. Кому, при розподiлi, потраплять цi монети, той буде щасливий. На пiдошвi в чотирьох мiсцях (згiдно чотирьох сторiн свiту) кладуться навхрест по два колоски пшеницi. Тодi на кожен криж iз колоскiв кладеться зварене i облуплене куряче яйце. Потiм розкачу?ться ще один такий корж i наклада?ться зверху. Робиться з тiста двi довгi качалки i з кутка в куток дека виклада?ться косий криж. Посерединi двох протилежних трикутникiв, якi утворилися внаслiдок покладення качалок з тiста, втика?ться двi вишневi гiлки, якi б височiли над поверхнею Короваю на 21 сантиметр. Боковi гiлочки на цих двох гiлках попередньо обрiзуються, залишаються лише по три сучки довжиною три сантиметри. Тодi двi гiлки разом з сучками обмотуються тiстом. Вся iнша поверхня Короваю вбира?ться гребiнками i шишками, лише помiж двох гiлок садиться два голуби з тiста дзьобами один до одного. Коли Коровай-Дивень спечеться, цi двi вишневi гiлочки перев'язуються-з'?днуються червоною стрiчкою, а на сучки чiпляються яскравi червонi паперовi квiточки iз зеленим листям. Пiд час дiлення Короваю в першу чергу вирiзуються цi двi гiлки з голубами i кладуться на одну тарiлку перед молодим i молодою. Перед садiнням Короваю в натоплену пiч черiнь промiта? хтось iз братiв молодо? (молодого), норовлячи обмазати лиця чи ноги коровайницям тим вiником, яким вимiталася пiч. За це коровайницi вимазують йому лице борошном. Щоб нести Коровай на припiчок i поставити деко на лопату, за деко беруться чотири коровайницi, коли ж Коровай лопатою садять у пiч, за лопату беруться всi коровайницi, примовляючи: -- Свiти жар в печi ясно, печись, печись, Дивень, красно, гостям на велике диво, молодим на щастя, на долю, на родину. Печись, Дивень, не схилися, не пригори, молодим серце не зсуши. Тодi коровайницi починають мити стола i дiжу. Воду пiсля миття мати у вивернутому кожусi виносить з хати i вилива? пiд плодове дерево. Помивши руки вiд тiста, коровайницi пiдходять до молодо? (молодого) i теплими чистими руками гладять лице молодо?, нiби умиваючи. Сват висмику? з Дiдуха (снопа пашницi) по два колоски, затика? кожнiй коровайницi за намiтку, цiлуючи ?? у щоку. Коли все прибрано, а Коровай у печi, господарi частують коровайниць. Коровайницi спiвають: Все дiло поробили, Коровай усадили, думайте та гадайте, нам горiлочки дайте. Це гуляння чисто жiноче, присутнiй лише музикант i то коли коровайницi вже почастувались i захотiли потанцювати. Коли Коровай готовий, його виносять у комору. Виставляють на стiл тодi, коли вiдбува?ться урочистий обiд всiх гостей з дарами. Шишки подають на стiл як бiле солодке печиво i обдаровують ними дiтей, якi ходять за дорослими. Увечерi, якщо молодий з цього ж села, вiн iз сватами i боярином ?де або йде до молодо? з книшем. Книш -- це довгий бiлий хлiб, обвинутий рушником i перев'язаний стрiчкою. Несе його сват у кошику з пляшкою вина. Заходячи в хату, сват говорить: Молодички-коровайнички, будьте здоровi при доброму дiлi. ?м вiдповiдають: -- Будьте здоровi й ви. Сват да? кошика з книшем матерi молодо?, а вона йому да? кошика з калачем -- кругла бiла хлiбина з дiркою посерединi. Свати i боярин вгощаються, молодий, якщо хоче, вечеря?, але хмiльного не п'?. Потiм молодий iз сватами iдуть додому. Перед тим як розходитись по домiвках, коровайницi спiвають: Спечiть менi Коровай красний, (2) як на небi мiсяць ясний. Спечiть менi шишечки краснi, як на небi зiроньки яснi. Спечiть менi Коровай з шишками, бо вже менi розлука з дружечками. Ой стану я на билиноньцi та гукну я по родиноньцi. Ой збирайся, родинонько, на деньочок, та й на суботу. I близькi?, i далекi?, i вбогi?, i багатi?. СУБОТА У суботу о дев'ятiй годинi ранку старша дружка вбира? молоду. Тодi вони удвох iдуть запрошувати родичiв i сусiдiв на весiлля в недiлю i подружок та друзiв на "Деревце" у суботу на вечiр. Молодий так само запрошу? на подiл Короваю в недiлю i на "Деревце" в суботу вдвох з старшим боярином. Молода з дружкою заходять у двiр, господарi запрошують ?х у хату. Вони вiтаються ще й у хатi, тодi молода кланя?ться i каже: -- Просили батько й мати i я прошу до нас на весiлля в недiлю. Господарi дякують i запрошують сiдати. Молода з дружкою або сiдають, або кажуть, що ?м ще багато ходити, i йдуть далi. У суботу о 18 годинi у молодо? збира?ться почет молодо? i молодого: бояри i дружки. На цей вечiр родина молодо? готу? на?дки, а молодий приносить з собою напо?. Молодий приносить також двi верхiвки сосни, ялини а чи вишнi. Бояри з дружками сiдають за стiл, де розкладений кольоровий папiр, пiр'я, ножицi i м'який дрiт. Дружки спiвають: Дiвич-вечiр дивно зряжен, та рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Не так зряжен, як посажен, да рано-рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. У три стiни кам'янi?, да рано-рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Четвертая золотая, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. А в тiй стiнi оконечко, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. На оконцi макiвочка, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. На макiвцi ластiвочка, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Ластiвочка в'? гнiздечко, да рано, рано, дiвич-псчiр дивно зряжен, да ранесенько. В'? гнiздечко, несе я?чко, да рано рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Вивела дiток однолiток, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Перше дитя -- то ж Iванко, да рано-рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. Друге дитя -- то ж Маруся, да рано, рано, дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько. На вершок обох деревець дружки чiпляють по великiй червонiй квiтцi. Вона робиться з калини, пiвнячого пiр'я, колоскiв. Молода сто?ть бiля свого деревця, а молодий бiля свого i дякують кожному, хто почепив на деревце квiтку. Потiм всi разом прибирають. Дружки спiвають: Куди, доню, собира?шся, (2) що бiленько умива?шся? Не йди, доню, мiж чужi? люди, (2) бо там тобi не з медом буде. Там свекруха норовистая, (2) вона тобi норови покаже. ?сти схочеш, аж серденько в'яне, (2) хлiба вiзьмеш -- вона скоса гляне. На стiл ставлять закуски i напо?, щоб дружки i бояри повечеряли. Дружки спiвають. Що Марi?чка в батька на вiдходi, (2) посадила горiха в городi. Рости, рости, горiх, не хилися, (2) iди, iди, доню, не журися. Рости, батьку, другую такую, (2) так як зростив мене молодую. Ростив батько доньку як паняночку, (2) вiддав ?? людям як за наймичку. Кохав дочку воли поганяти, (2) вiддав ?? людям замишляти. В цей час на подвiр'?, а чи на дорозi бiля двору молодо? гра? музика i сюди збира?ться неодружена молодь вiком 16 i бiльше рокiв потанцювати. Тодi до молодi виходять дружки з тацями, на яких стоять холоднi закуски i весiльнi шишки, за ними йдуть бояри з тацями, на яких стоять чарки i пляшки з мiцними i солодкими нехмiльними напоями. Наливають по чарцi всiм бажаючим. Через якусь годину з хати виходить старший боярин з деревцем, за ним молодi. Дружки з боярами знову всiх частують, молодi танцюють разом з усiма. Бiля дванадцято? години почет молодого разом з деревцем ?де або йде додому. Музика гра? стiльки, скiльки замовля? молодий, який ?? наймав. Молодий залиша?ться в домi молодо?. Дiвич-вечiр закiнчу?ться. НЕДIЛЯ В недiлю на дванадцяту годину дня у домi молодо? i молодого збираються ?хнi родичi -- гостi. У молодого десь о першiй годинi сiдають за столи. Свати ?м наливають, припрошують закушувати. Гуляють лише замiжнi пари i дiти до 16 рокiв. Десь пiсля третього частування свати запрошують гостей танцювати. У дворi гра? музика, i танцюють всi бажаючi, в хатi свашки спiвають весiльних пiсень, чекають молодих. О четвертiй годинi дня всi виходять з-за столу. Куховарки прибирають столи, миють посуд i починають знову накривати столи. Вносять Коровай, кладуть на столi перед посадом i накривають навхрест двома рушниками. У молодо? гостi теж о першiй годинi дня сiдають за стiл. Молодi поряд сидять на посадi, молода вiд молодого з право? руки i далi бiля не? старший боярин, з другого боку бiля молодого -- старша дружка. Свати наливають гостям, боярин налива? молодим сухого вина а чи шампанського. Головний волхв а чи бережа з громади парубкiв чита? речення No27. Батько й мати молодо? в цей час стоять з повними чарками (горiлки чи води) перед столом молодих. Пiсля закiнчення читання мати каже: Бажа?мо молодим щастя, здоров'я, мiцно? сiм'?, гарних дiтей, а гостям хороше погуляти. Батько продовжу?: -- Хай молодi живуть дружно, люблять одне одного, прощають одне одному, хай буде у ?хнiй сiм'? лад. Вип'?мо, люди добрi, за це по чарцi. Всi п'ють, а дружки спiвають: Тиха в Дуна? вода, (2) добра наша згода. Щоб ся ми погодили, (2) на посад посадили, старосту iз свашечкою, дружку iз дружбочкою, Iвана з Марi?чкою. Через певний час свати наливають по другiй. Свати з першого ж слова слухають гостя, якщо вiн каже налити йому пiвчарки, налива?ться половина, якщо вiн налива? собi замiсть горiлки воду, сват цього не помiча?. Можуть бути загальнi припрошування: "Пийте, люди добрi, закушуйте на здоров'я", але не можна силувати гостя пити хмiльне. Дружки спiвають: Ти, рiчечко бережистая, ти, Марi?чко, норовистая. Не цiлувавши, не милувавши, не пiдходь, Iванку, кохати, бо зiпхне з полатi. За третiм частуванням менший брат молодо? вiком до 12-ти рокiв пiдходить до Короваю i знiма? з нього рушники. Бiля нього стають обо? сватiв. Брат перев'язу? сватам ще по одному рушнику навхрест. Дружки спiвають: Дружба Коровай кра?, I золотий ножик ма?, золотую тарiлочку, обдарову? родиночку. Спершу вирiзу?ться колом середина Короваю з двома гiлочками вишнi i двома голубами i кладеться молодим на одну тарiлку. Тодi Коровай розрiзують навхрест i рiжуть на шматки так, щоб вистачило всiм. Якщо шматок виходить малий, до нього ще кладеться шишка. Дружки спiвають: Благослови, Боже, (2) I отець, i мати, сво?му дитятi цей рiд дарувати. I в другий раз та в добрий час. Благослови, Боже, (2) i отець, i мати, сво?му дитятi цей рiд дарувати. I в третiй раз та в добрий час. Благослови, Боже, (2) i отець, i мати, сво?му дитятi цей рiд дарувати. Старший сват бере тарiлку з шматком Короваю в обидвi руки, пiднiма? на рiвень свого лоба i гука?: -- Десь тут у нашого молодого i молодо? ? дiд Славко i баба Оляна. Названi гостi встають, щоб ?х бачили. Старший сват несе ?м на тарiлцi Коровай, а молодший iде за ним. Дiд чи баба говорить: -- Дару?мо нашим любим дiтям ковдру. Щоб тепло спали та дiтей дбали. Пiсля цих слiв кладуть подарунок на тацю сватовi. Викликати починають з рiдно? баби i дiда, тодi Божатих батькiв i далi по списку, який склада? мати. Рiдних батькiв не викликають, бо вони дарують дiтям весiлля. Всi iншi гостi в цей час слухають: кого викликають, що хто дару?, п'ють i закушують, пiдкидаючи жарти до побажань. Дружки спiвають: Та чи ми ж тобi, Марусю, не казали? Чи ми ж твого серденька не втiшали? Було не йти та до броду по воду, та було б тобi не слухати, не слухати голубонькiв, де два загуде. Бо тi ж тобi голубоньки та й нарадять, од батенька до свекорка переманять. О п'ятiй годинi вечора прибувають бояри вiд молодого, з ними кiлька рiдних тiток i сестер (кiлькiсть гостей може бути обумовлена). ?х садовлять за тiльки-но накритий стiл. Пiсля недовгого пригощання вони встають, i ?хнi свати кажуть, щоб молодi з приданим збиралися до дому молодого. З боку батькiв молодо? не може бути нiякого зволiкання, бо на молодих чекають гостi у батькiв молодого. Дружки спiвають: Да, ой, чого сидиш, Марi?чко, чом не дяку?ш батеньку? Ой, спасибi вам, та мiй пан-отченьку, за вашую та розкошеньку. Чого, сватове, сидите, чого додомоньку не йдете? Додому, свати, додому, по?ли конi солому. Молода почина? прощатися з дружками. Часту? ?х, примовля?, цiлу?. Вони спiвають: Жаль же нам, сестричко, за тебе, ще вчора просила до себе. А сьогоднi одсила?ш вiд себе, ця розлука наша з тобою, як iз рiдненькою сестрою. Старший боярин виводить молоду за руку з-за столу, за руку молодо? трима?ться молодий. Мати з батьком сидять. Молодi стають перед ними i кланяються. Мати пiднiма? в двох руках хлiбину, посипану сiллю, i каже: Дай, Боже, щасливо до?хати. Да? молодiй хлiбину, молодий бере деревце, яке стояло перед ними на весiльнiм столi, i вони рушають з хати. Мати посипа? ?х i дорогу перед ними зерном i дрiбними грiшми. У воротях розстеляють куль соломи i запалюють. Вони виходять на дорогу через вогонь. Дружки пiднiмають молодiй весiльне плаття. Бояри, ще до виходу молодо?, винесли придане i вклали на вiз. Виносячи придане, бояри, жартуючи, норовлять взяти ще щось: корито, дiжку, але дружки i свашки не дають. Пiдводи чи машини рушають, а дружки лишаються i спiвають: Загрiбай, мати, жар, жар, буде тобi дочки жаль. Укидай у пiч дрова, оставайся здорова. Ой увiйду у свiтлицю -- дочки нема, ой увiйду у комору -- скринi нема. Ой вийду я за ворота -- аж ?? слiд: по дорозi василечки поросли, туди мою донечку повезли. З молодою ?де лише старша дружка i стiльки родичiв, скiльки при?здило вiд молодого. Весiлля у молодо?, пiсля вiд'?зду, продовжу?ться до 12-? години ночi. Тодi музика гра? марш, а це знак розходитись. Як зачують родичi молодого, що вiн везе молоду, виходять зустрiчати за ворота. У воротях розстелюють куль соломи i запалюють. Молодi i весь по?зд пере?жджають або переходять через жар. Свашки спiвають: Да вийди, матiнко, погляди, кого тобi бояри привезли. А чи ягницю, чи ярку, чи невiсточку кохану. Батько i мати зустрiчають ?х хлiбом-сiллю. Мати да? молодiй свiй хлiб, а молода матерi свiй. Тодi свiтилка да? молодiй кiнець хустки i веде за стiл, за руку молодо? трима?ться молодий, а за ним всi гостi вiд молодо?, а за ними всi гостi молодого, якi ?х тут чекали. Молодi сiдають на посад. Свiтилки запалюють Трiйцю i пiднiмають у них над головами. До молодих, навпроти через стiл, наближа?ться мати молодого з хлiбиною, посипаною сiллю. Торка?ться хлiбиною спершу голови молодо?, а тодi голови молодого зi словами: -- Благословляю на життя щасливе. Молодi тихо сидять, трошки схиливши голови. Тодi батько молодого бере в матерi хлiбину i так само благословля? молодих. Потiм Головний волхв, а чи бережа з громади парубкiв чита? речення No 27. Тодi свати наливають усiм бажаючим по чарцi, мати i батько теж беруть у руки чарки. Мати каже: -- Бажа?мо молодим щастя, здоров'я, мiцно? сiм'? i гарних дiтей. Батько продовжу?: -- Хай молодi живуть дружньо, люблять одне одного, прощають одне одному, хай буде у ?хнiй сiм'? лад. Вип'?мо, люди добрi, за це. Пiсля першо? чарки до Короваю пiдходить брат молодого вiком до 12 рокiв i два свати. Сват оголошу?: -- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити. -- З Богом, дiлiть. -- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити. -- З Богом. -- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити. -- З Богом. Дiлять Коровай у такому ж порядку, як i в молодо?. Пiсля подiлу Короваю пiдпилi гостi кричать "гiрка", молодi встають i цiлуються. Пiсля поцiлунку гостi кричать "солодка". Об одинадцятiй годинi вечора молодий i молода беруть кожен сво? деревце i виходять у двiр. Посеред двору запалю?ться куль соломи, вони кидають туди кожен сво? деревце. Разом з гостями беруться в коло i ведуть його за ходом сонця навколо вогню. По тому молодi iдуть спати, а гостi гуляють до 12-? години. Коли музика загра? марш, гостi розходяться. 3. РОДИНИ Коли жiнка вiдчу?, що завагiтнiла, вона призна?ться лише чоловiковi, а потiм свекрусi. Хоча свекрусi, каже лише якого мiсяця, а не якого дня. Це для того, щоб легше родити. Жiнка уника? пiднiмати важке, не бiга?, рiзко не перехиля?ться. Намага?ться не дивитись нi на страшне, нi на бридке, щоб дитина була гарною. Не бере нiчого чужого, щоб дитина потiм не крала. Як прийде час родити, ранiше кликали бабу-повитуху, а тепер везуть у пологовий будинок. Баба прийма? дитину i кладе на припiчок, злегка стукаючи головою об притулу (заслiнку), щоб голова була мiцна, як залiзо. Купа? дитину у прокип'яченiй i охолодженiй до тепло? водi, яку на нiч з хати не виносить, щоб спанн? не винести. Коли жiнка народила в лiкарнi i лiкарi дозволяють породiллi iти додому, батько дитини бере гарний букет квiтiв, подарунок лiкарю, який приймав пологи, приходить в лiкарню i забира? матiр з дитиною додому. На перший день в хатi повинен бути хтось iз дорослих жiнок, якi вже мають дiтей, -- рiдна мати, баба чи кума, -- щоб допомогти породiллi. Уклавши сповиту дитину на печi, баба готу? постелю для породiллi. Ранiше, коли хата складалася з кухнi з пiччю та полатями i свiтлицi, на полатях (дощатий настил бiля печi висотою бiля одного метра) влаштовувалась рiд-паравана, закуток для матерi i дитини. Баба застеля? половину полатiв сiном, сiно кропить свяченою на Ярдана водою, накрива? простирадлом i вклада? туди матiр. Причiплю? до жертки простирадло -- полог, яким завiшу? мiсце, де лежить мати з дитиною, вiд постороннiх очей. На простирадлi вiд сторони хати вiша?ться стяжка з намистом, якщо народилась дiвчинка, або червона квiтка, якщо народився хлопчик. Так само можна зробити, якщо породiллю розмiщують у окремiй кiмнатi. Поклавши матiр па приготовлену постiль, баба зав'язу? ?й у фалд сорочки зубець часнику, а обiч кладе залiзнi ключi, щоб мати при собi залiзо, бо воно ма? мiць вiдганяти нечисту силу. Так i потiм, коли дитину виносять на люди чи вдома ? чужi люди, до одежi дитини пришпилюють залiзну шпильку вiд урокiв. Першу нiч по пологах в хатi горить свiтло, хтось iз рiдних не спить i глядить не ношену до крижма дитину. В день прибуття породiллi з лiкарнi додому, а чи на другий день по народженню, якщо роди були вдома, в хатi готуються до прийому гостей. Печуться паляницi iз бiлого солодкого тiста, а чи купляються такi в магазинi, тушать картоплю з м'ясом, голубцi, холодець, купляють сир, ковбасу -- на розсуд господинi, господар купля? солодкого вина, щоб породiлля могла вгостити родиниць -- так звуться жiнки, якi ?? провiдують. Цього дня знайомi жiнки, своячки i сусiдки, не змовляючись, кожна поокремо, провiдують породiллю. Вiдвiдувати можна i в пiзнiшi днi. Входячи в хату, кажуть: -- Слава Богу, дай, Боже, на щастя, чи з сином, чи з дочкою, чи з плугатарем, чи з прялею. З собою жiнка приносить подарунок: або щось з одягу для дитини, або трохи зерна чи борошна, або хлiбину. Приступа? до полiжницi, якщо вона лежить у родi-параванi, кладе подарунок, а породiлля налива? ?й чарку-двiйнятко (колись були такi парнi обрядовi посудини) або двi чарочки поряд вина. Гостя п'? обидвi чарки пiдряд, якщо не п'?, або недопива?, то хлюпа? пiд стелю. Випивши, говорить: -- Дай, Боже, щоб скорiше здоров'я вернулось, щоб скорiше потiхи дочекатись. Тодi закусить печивом, спита? як здоров'я i йде додому. Батьки тим часом загадують бабi, щоб пiшла покликала в куми тих, кого вони задумали. Кликати в куми може також чоловiк породiллi. Зазвичай, в куми беруть друзiв чи подруг, з якими гулялося перед замiжжям, або швагра та невiстку, котрi живуть окремо. Рiдних у куми не запрошують, але брат чи сестра ста? кумом чи кумою природно, коли в куми запрошу?ться швагро чи невiстка. Проте головними кумами (хрещеними, крижмовими чи Божатими, на яких дитина потiм каже "тату" чи "мамо") ? тi, що тримають дитину при записi, а чи в Храмi при обливаннi. Куми можуть бути тi самi до всiх дiтей у родинi або до кожно? дитини окрема пара. Куми -- це, так би мовити, запаснi батьки для дитини i на випадок втрати батькiв, вони пiклуються дiтьми замiсть них. Також, якщо в родинi захворi? жiнка а чи чоловiк, то кум а чи кума допомагають по господарству зробити чоловiчу роботу (якщо вiдсутнiй чоловiк) або жiночу (якщо вiдсутня жiнка). В укра?нськiй народнiй творчостi ? багато пiсень про те, що кум залиця?ться до куми чи навпаки, в яких тимчасовi вза?мнi послуги кумiв не осуджуються. Прийшовши до бажаних кумiв, баба говорить: -- Просив Iван i Марiя бути в них за кумiв. ? також неписаний звичай про те, що коли кого запрошують бути крижмовим, то не годиться вiдмовляти. Якщо досягнуто згоди, то майбутня кума бере шматок тонкого бiлого полотна на крижмо, а кум хлiбину i йдуть до дому породiллi. Батько в цей час iде до Храму i домовля?ться про те, що прийдуть хрестити, а також замовля?, щоб справили службу "Хвала Божа". Перед тим, як нести дитину до Храму, ?? купають i одягають: на голову пеленку, яка зветься наголовничок, на тiло пеленку, яка зветься пiдручничок. Мати витира? лице дитини подолком сво?? сорочки. Тодi загортають у чисту чоловiчу сорочку, в правий рукав яко? зав'язано окрайчик хлiба, того, який принiс кум, i дрiбок солi. Потiм загортають у ковдру i перев'язують навхрест червоною стрiчкою або поясом. Перед виходом з хати пiд порогом кладуть сокиру, котрась з жiнок кропить куму з дитиною свяченою водою i перша переступа? через порiг, за нею йдуть куми. При?хавши до Храму, кума бере на руки дитину, а пiд руку крижмо, кум бере хлiбину i грошi. В Храмi кум кладе хлiбину i грошi за обряд на стiл, кума огляда? дитину i, якщо треба, обмива? i переда? Головному волхву. Якщо це хлопчик, то кум вистрига? йому на головi хрест. Волхв огляда? голу дитину, переда? кумовi, i той трима? ?? вертикально головою вгору, а волхв, проказавши коротку молитву, вилива? дитинi на голову склянку води кiмнатно? температури так, щоб вода стекла по всьому тiлi. В цей час кума трима? на простягнутих руках крижмо, кум кладе на нього дитя i вона його загорта?. Куми помiчають, якщо дитина, облита водою, випрямилась, то вона стiйка для того, щоб жити, якщо стиснулася, то кажуть: "Дасть Бог -- виживе", тобто дитина слабка. Очевидно, давнiше в цьому обрядi було те, що волхв весi оцiнював, чи житт?здатна дитина i дозволяв ?й жити, малюючи на ?? тiм'? криж. Волхв Барбара заповiда?, що пологовi будинки треба перетворити у храми Бога Рода, де б народжувану дитину в час пологiв приймав лiкар у присутностi ще шiстьох старих лiкарiв, котрi б безпомильно визначали право дитини на життя i не випускали в свiт калiк вiд народження. При?хавши вiд Храму до дому породiллi, куми вiддають батькам освячену дитину, i ?х запрошують за святковий стiл. Перед тим, як випити першу чарку, господар чита? речення No24. Пообiдавши, всi встають, а кум i каже: -- Дяку?мо вам за хлiб, за честь i за все добре, дай, Боже, аби дитя вигодували, потiхи дочекались, аби ще й на весiлля покликали. Тодi всi сiдають, аби добро сiдало, i господар налива? чарку старшому куму, кладучи на тарiлку бiля чарки паляницю. Кум пiднiма? чарку i зверта?ться до породiллi: -- Кумо, кумо, дай, Боже, здоров'я, аби вискочила з того вiвса, як сарна з лiса, аби сина (дочку) вигодувала, потiхи дочекалась. Кладе на тарiлку грошi для куми. Так пiдносять чарку всiм кумам, вони теж дарують на дитину. Якщо розпорядницею була баба-повитуха, вона теж налива? старшому кумовi чарку i пiдносить на тарiлцi, говорячи: -- Скиньтесь бабцi на капцi. Всi куми скидають потроху грошей бабi. Тодi закушують i розходяться. Пiсля того як куми пiдуть, надвечiр породiлля посила? когось iз сiм'? запросити тих жiнок, якi ?? провiдували, або ж вони самi приходять на той час, на який ?х запросила породiлля, коли вони ?? провiдували. Коли жiнки зiйдуться, вип'ють по першiй чарцi i трошки переговорять про сво?, приходять ?хнi чоловiки, але в свiтлицю не заходять, а чекають в сiнях, поки котрась iз жiнок не вигукне: "А де ж це наш коваль?" Всi разом починають спiвати: Спасибi тобi, ковалю, що ти нам дитину скував. I в рученьки не хукав, i нiжкою не тупав, i тепло, i добре кувати було. Чоловiки заходять у хату, а жiнки спiвають: Зелена, зелена в лузi трава, милая й люба в мужа жона. А вiн ?? зажартував, кунiю шубоньку попорвав. Кунiя шубонька зшита буде, ми з тобою жити будем. Будемо жити. Бога хвалити, дочок вiддавати, синiв женити. Чоловiки сiдають за стiл i гуляють разом з жiнками. Через три чи чотири тижнi пiсля пологiв куми приходять приспособити матiр до виходу на люди: до Храму, а чи просто пройти по селу з дитиною. Мати чепурненько вбира?ться, пришпилю? до сповитку залiзну шпильку, а також бере з собою цiлушку хлiба i зубець часнику. Разом з кумами вони вирушають з дому. Пiд час виходу не прикривають дитинi очей, щоб уроки не брались. Тодi повертаються додому i справляють урочистий обiд. На цей обiд куми приходять iз сво?ми хмiльними напоями. ПРИМIТКИ 1. В книзi подаються описи лише головних календарних i свiтських свят в загальних рисах. Розпис iнших арiйських свят i бiльше ?хн? наповнення деталями зроблять послiдовники Барбари. Спецiальнi збiрники пiсень iгор i танцiв, якi могли б використовувати волхви пiд час обрядiв, будуть упорядкованi пiзнiше учнями i послiдовниками Барбари. Поки це станеться волхви можуть використовувати вже ранiше видрукуванi збiрники обрядових пiсень, iгор i танцiв, очищуючи ?х вiд юдо?вангельських домiшок. До кожного обряду, крiм вказаних номерiв речень, волхв може пiдбирати речення на свiй розсуд з тих, якi публiкованi в главi "РЕЧЕННЯ". Пiзнiше учнi, якi закiнчуватимуть сiм класiв загально? школи, повиннi будуть складати екзамен на знання обов'язкового мiнiмуму пiсень, iгор i танцiв. Всi числа подаються за сучасним календарем. 2. Нотний рядок до пiсень весiльного обряду можна знайти у книзi "Весiлля", Наукова думка, К., 1970р., том I, стор. 88, 267,287, 216, 114, 115, 223, I49, 255, 228, 324, I40, 327, 326, 124, 125, 130, 131, 131, том II, стор. 137, 138, 137, 377, 359, 360.