юсь, як колись молився боговi. Пiсля Москви мене з групою товаришiв послали в Ленiнград. Нашу бригаду очолив Микитенко 11. В готелi нам дали спiльний номер з Микитенком. Був вихiдний день, i ми мали пiти в Ермiтаж 12. До мене прийшла знайома, яка сподобалась Микитенковi, i вiн запросив ?? до себе в кiмнату. Через кiлька хвилин моя знайома, обурена, вийшла з кiмнати Микитенка, а за нею - вiн, червоний i розлючений. Микитенко (домене): - Ти iдеш в Ермiтаж? Я: - До мене прийшла знайома, i в Ермiтаж я пiду пiзнiше. Микитенко вийшов i сердито грюкнув дверима. Потiм, пiсля Ермiтажу (я не ходив), ми обiдали в ресторанi готелю, i Микитенко як накинувся на мене при товаришах, як почав менi читати нотацiю: - Який ти делегат! I, перейшовши на росiйську мову: - Мы, когда приедем на Украину, тебя в дугу согнем! Я обурився i жахливо вилаяв Микитенка, назвавши його вождем з епiтетом, що непри?мно пахне. Вiн почервонiв од лютi, кинув ложку i перестав ?сти. Сидiв i думав. Довго думав. А потiм каже: - Давай помиримся. - I простягнув менi руку. А коли при?хали на Укра?ну, почалося биття. Я почав писати поему "Мазепа". Уривок iз не?, власне, початок я послав у журнал "Життя й Революцiя", а там "Мазепу" надрукували, тiльки було зазначено, що то не уривок, а поема! Образ був ще тiльки ембрiоном, а мене навiть за ембрiон почали бити. I очолювали це биття Микитенко i Кулик. Наслiдком такого биття була збiрка "Серце", в якiй я гiперболiзував образ поета, що приходив щоночi п'яний i бив свою бiляву дружину, словом, розкладався, забувши про заводське оточення, з якого вийшов. Редактор газети "Комунiст" т. Таран зрозумiв це, нiбито я писав про себе (я писав, як лiрик, од першо? особи), i наслiдком цього непорозумiння була стаття в "Комунiстi" "Жовта муть". Тодi я прийшов до Тарана в його редакцiйний кабiнет i, задихаючись од гнiву, сказав, дивлячись в ненависне i спокiйне обличчя: - Що, куркульська мордо?.. Радi?ш?.. Але знай, що ти не Савченко, а я не Чупринка! А Таран, у синьому костюмi, випещений i спокiйний (це було при його пiдлеглих), тiльки пальцi його дрiбно i нервово вистукують по столi, каже: - Iдiть, iдiть! Я: - Я то пiду, а от тебе винесуть звiдси вперед ногами... I, повний гнiву i одчаю, я ходив по золотих вулицях Харкова, зацькований "лiтературною сараною" на зразок поета Каца 13. що кричав на мене з трибуни на письменницьких зборах: - Мерзавець! А потiм голод, i в 1934 роцi-Сабурова Дача. Мене кинули в не? обманним чином Кулик, Микитенко - був закулiсним керiвником, за освiтою вiн був невропатолог. Я був доведений цькуванням i тим, що бачив в 1933 роцi в Харковi i на Нiкопольщинi, майже до вогняного стану. Коли менi передали фразу дружини Микитенка: "Сосюра!? Та це ж фашист!", - то я, узнавши, що ?? брата було заслано, як крупного спекулянта, в Соловки, зустрiв ?? з холу?м Микитенка Дубровським i сказав ?й: - Я тобi покажу, чортова спекулянтка, який я фашист! Ну ясно, що я божевiльний, бо як же я смiв таке сказати па всевладну дружину лiтературного деспота Микитенка, у якого навiть походка стала начальницькою i тiнi якого боялися всi, бо вiн же був вхож до Хвилi14 i розправлявся з кожним, хто хоч крапельку його критикував, як з класовим ворогом. Мене кинули по записцi Кулика в будинок божевiльних машиною Затонського (його дружина була директрисою всiх психiатричних закладiв Укра?ни), в машинi був переодягнений мiлiцiонер, а шофером машини був т. Богатирьов. Менi народ усе говорить. Я навiть знав, що про мене казав т. Затонський, якого як члена Радянського уряду трохи не розстрiляли червоногвардiйцi в Ки?вi за громадянсько? вiйни, коли Муравйов 15 - цей зрадник i провокатор - дав наказ розстрiлювати за кожне укра?нське слово. I не дивлячись на це, Затонський писав у сво?й брошурi "Нацiональне питання" чи "Про нацiональне питання", що кожний червоногвардi?ць, який розстрiлював за кожне укра?нське слово, "об'?ктивно боровся за Радянську владу!" Який кривавий цинiзм i приниження! Такi червоногвардiйцi нiчим не вiдрiзнялися вiд контрреволюцiонерiв, раз вони так ретельно виконували контрреволюцiйний наказ. В порядку революцiйно? совiстi вони могли не виконувати цього страшного наказу, що був скерований на дискредитацiю перед укра?нським народом Радянсько? влади. Правда, далеко потiм Муравйова розстрiляли, як зрадника, але духовно не розстрiляли за Ки?вський погром укра?нцiв. А духовний розстрiл Муравйова i таких, як вiн, це - укра?нiзацiя, за яку я всiм серцем, тим бiльше, що проти укра?нiзацi? були троцькiсти. Дивна рiч, у т. Кулика були i хорошi риси, за що я любив його, i одна з них запам'яталася менi на все життя. Це було в 1923 роцi в "Хараксi" (пiвденний берег Криму). Товариш Кулик i колишнiй редактор Ки?всько? газети "Пролетарська правда" говорили про укра?нiзацiю (а я слухав). Кулик був за, а той редактор, троцькiст i великодержавний шовiнiст, був проти укра?нiзацi?. Т. Кулiiк сказав: - Ленин говорил: "Тот коммунист, который, живя и работал на Украине, не знает украинского языка, - плохой коммунист". А троцькiст йому: - Мало ли какими словечками бросался Ленин! Це вже тепер на зборах письменникiв виступив т. Червоненко 16 i говорив, що не можна одним розчерком пера виправити всi викривлення ленiнсько? нацiонально? полiтики, що держава не може втручатися в цi справи (в мовнi справи). Я мовчав. Але через два-три днi я прочитав у "Правдi", що в Узбекистанi чи в Таджикистанi, я не пам'ятаю, але пам'ятаю точно, що в однiй iз середньоазiатських республiк, держава премiями заохочу? серед учителiв краще викладання росiйсько? мови. Ясно, що якби "Правда" надрукувала до зборiв це повiдомлення, на яких виступив Червоненко, я б йому сказав: - Значить, на Укра?нi держава не втруча?ться в мовнi справи, а в Середнiй Азi? втруча?ться! Значить, мене штовхають на печальнi i гнiвнi роздуми, що держава росiйськiй мовi - мати, а нашiй - мачуха. Але я вiрю, що це - неправда, я маю свiтлi надi? на те, що раз держава i народ - це одне i те ж, то укра?нська мова займе таке мiсце, яке належить 45-мiлiонному народовi, що да? гiгантський вклад в нашу спiльну побудову комунiзму, i не тiльки матерiальний, а i духовний. Ще в 1926 роцi т. Затонський казав про мене на Полiтбюро ЦК КП(б)У, що зi мною треба "расправиться ножом", а т. Любченко Панас Петрович 17 вiдборонив мене од смертi. I про це менi говорив народ. Я все знав, що про мене ? i в МГБ, про це менi теж говорив народ. Ви уявля?те, познайомився я з таким собi бог?мнпком Мазюкевичем, який, за його словами, теж був у Петлюри, а потiм у 1-му Чорноморському полку з полонених петлюрiвцiв i денiкiнцiв при 4-й Галицькiй бригадi, що од денiкiнцiв перейшла на бiк Червоно? Армi?. I коли цей полк повстав проти Радянсько? влади i мене хотiли розстрiляти, (але) нiби вiн на старшинському зiбраннi (Мазюкевич) виступив за мене, мовляв "Сосюра наш, тiльки загiтований бiльшовиками". Ось про цього Мазюкевича, що при?хав з Чехословаччини на Укра?ну, один студент, що теж при?хав iз Чехословаччини, сказав менi, що Мазюкевича виключили iз чехословацько? компартi? як провокатора. Одного разу (я не був алкоголiком, але iнодi за компанiю випивав, i добренько таки випивав, iнодi до самозабуття). I от, коли в мене були в гостях Фореггор 18, корiвппк тодi балету Державоперп, Плстньов, балорун, i двi чи три балерини, коли я випив таки добренько, Мазюкевич, iдучи по кiмнатi зi мною, голосно, щоб усi чули, сказав менi: - Помнишь, как мы с тобой расстреливали комиссаров?.. Я був настiльки п'яний, що замiсть викинути провокатора разом iз його компанi?ю, яка на чолi з Форейгером насторожено слухала, обняв його лiвою рукою за його гадючий тулуб i лагiдно i спокiйно сказав йому: - Ты фантазируешь. Були й такi "знайомi" в мене. А скiльки ?х було, особливо серед жiнок... А коли я ?х викривав, вони зникали i замiсть ?х з'являлися iншi. Не марно в Одесi одна бiдна слiпа iнтелiгентка-жебрачка, якiй я, коли проходив повз не?, давав завжди (?й) грошi,сказала: - Остерiгайся женщин. I це ж саме сказав менi через багато рокiв товариш Назаренко 19, тодi секретар ЦК КПУ, коли "законники" репресували мою дружину Марiю: - Не доверяй женщинам. I от я в будинку божевiльних, куди мене привезли пiзньо? ночi, в психiатричному вiддiлi, який вiв професор Юдiн Тихон Iванович. Приймала мене його асистентка Вiра Василiвна Яблонська. Я почав обурено лаятись, кричати на не?, навiть назвав ?? брудним словом, яким звуть вуличних женщин, i, щоб налякати ??, зробив короткий жест право? руки ребром долонi до ?? горла i на зльотi спинив долоню, бо все ж вона жiнка. Але в ту мить, коли я на пiвдорозi спинив руку, вона очима дала знак, i... На мене моторошним градом кинулися ззаду i з бокiв санiтари... Того, що кинувся на мене спереду, я одкинув ударом ноги мiж ноги нижче живота, але це йому не дуже зашкодило, бо вiн був у шкiрявому фартуцi. А ззаду мене схопила рукою за горло, обнявши мою шию залiзною рукою (середньовiчний прийом "хомут"), людина, вища за мене на зрiст, i так менi здавила горло, що менi стало нiчим дихати i я перестав боротись. Як розп'ятому, руки менi витяглi? в сторони i зробили укол, од якого наче гори упали на мо? серце, - чи витрима?, чи нi, - але серце витримало, а я став весь як холодець, безвольний i покiрний, i чомусь в менi воскресло дитяче... Бо коли лiкпом Бородiн, що душив мене середньовiчним прийомом за горло, вiв мене з санiтарами в буйний дiм,я плакав i просився: - Дядя, я больше не буду!.. Мене привели в буйну ("неспокойное отделение") i, брутально зiрвавши з мене одежу, кинули, як хмиз, на залiзне, майже голе лiжко... А навколо мене ад, повний безперервного руху i марення. Один бiга? коло лiжок i кричить, що вiн горить, що вiн потопа?, а другий - паралiтик пiсля лю?са просить у мене закурити, а в мене нема?, i вiн щипа? i крутить мою шкiру гострими гибкими нiгтями... А я лежу безвольний i байдужий. Менi не страшно, особливо я став веселiше дивитися на свiт у тому безладдi, коли хлопчпк в однiй бiлизнi, що бiга? круг свого лiжка, крикнув: - Цвiте Червона Укра?на! Я подумав, що раз мене i божевiльнi знають, то чого ж я буду боятися? А на ранок мене перевели з буйного, поставили менi лiжко за стiною бiля нього, бо вхiд туди не мав дверей. Прийшли лiкар з професором. I один з них сказав менi, подивившись в мо? очi: - У вас очень сильное сознание, но зрачки расширены. Я: - Доктор! Если бы вам впрыснули столько наркотической гадости, как мне, то у вас глаза б повылазили. Менi дозволили ходити в межах коридора i знайомитись з хворими. Я зайшов до курилки, де тро? божевiльних колективно складали вiршi. Один каже: Буря мглою небо кроет. другий: Выхожу один я на дорогу, сквозь туман кремнистый путь блестит. А третiй: Что ты спишь, мужичок, ведь весна на дворе, ведь соседи твои работают давно... Я: - Товарищи! Ведь это не ваши стихи. Это - Пушкина, это - Лермонтова, это - Кольцова... Тодi вони, як тигри, приготувалися кинутись на мене i крикнули: - Ты что на нас наседаешь!.. Була вiдкрита кватирка, i я попросив ?х: - Товарищи! Закройте, пожалуйста, форточку!.. I вони всi втрьох чемно полiзли закривати кватирку, а я вийшов iз курилки. Назустрiч менi йшов Юдiн. Я йому сказав: - Професор, что же вы посадили меня с безнадежными! Якось,_ коли я узнав, що хворим роблять рентгензнiмки мозку, я попросив професора зробити i менi такий знiмок. Професор показав собi пальцем на лоба: - У вас здесь все в порядке. Я: - Зачем же вы здесь меня держите? Вiн: - Инструкции. Менi все стало ясно. I я вирiшив утекти з Сабурово? Дачi. Хворi мали на собi тiльки бiлизну, халати й капцi. Менi ж професор на мо? прохання дозволив повернутi? мою сорочку, штани й черевики. Була хороша чергова, студентка, що любила мо? поезi?, i вона дозволила менi вийти погуляти на подвiр'я. Божевiльнi, як правило, тiкали, через проломи у мурi, а там по ярках, i санiтари швидко назцогапяли ?х. А я пiшов повз прохiдно? через ворота, i мене вартовий пропустив, бо подумав, що я один iз працiвникiв Сабурово? Дачi. Мiж iншим, лiкарi мене втiшали, що на Сабуровiй Дачi лiкувався Гаршин 20. Мовляв, май за честь, що ти мучишся там же, де мучився Гаршин. Санiтари вже, мабуть, гасають по ярках, шукаючи "божевiльного" Сосюру, а я ще почекав бiля трамвайно? зупинки, що була метрiв за сто, а то й бiльше вiд Сабурки, i при?хав додому. Дома,звичайно,панiка. Уже було темно, i в коридорi я зачепився за цинкове корито. Дружини не було, а сестра ??, Сiма, iстерячна особа, пiдняла страшний крик, бо подумала, що я розбиваю квартиру. Один тiльки синок мiй, дворiчний Вова, сонячно усмiхнувся менi i пiшов на руки. Вiн дуже зрадiв менi. Дружина i ?? сестра вважали мене за божевiльного i безнадiйного, бо так сказав ?м Ха?м Гiльдiй. Мiж iншим, перед мо?ю утечею професор казав менi, що перебування дальше в його вiддiлi буде мене пригнiчувати. I я втiк не тiльки тому, що сам цього хотiв. I от прийшов за мною (Сiма кудись втекла, i я лишився один iз синочком на руках) санiтар. Це був волохатий i високогрудий гiгант, бiльше схожий на троглодiта, з тупим i байдужим вузьколобим обличчям дегенерата. Я взяв плитку од електричного утюга i сказав йому, що, як ханьку, розколю його порожню голову, коли вiн доторкнеться до мене. А син плаче i ла? мавпоподiбну потвору за мене, маха? на нього маленькими рученятками, а той насторожено сидить на канапi i все робить рухи, наче хто його шпига? електричним током нижче спини, щоб кинутись на мене, та плитка утюга, гострим кiнцем обернена до нього, спиня? його. I вiн знову сидить i все хоче кинутись на мене горою сво?х мускулiв i тваринно? лютi. Очi йому горiли, як у вовка, i вiн усе чекав слушно? митi... А син все плакав, i моторошна нiч заглянула у вiкно. Таке напруження довго не могло тривати, i сталося б щось страшне. I санiтар це вiдчував, бо очi мо? теж, мабуть, горiли вогнем i ще гострiшим, нiж у нього, та я з усiх сил стримував себе, щоб не кинутись на нього i не ударити його гостряком плитки так, щоб угрузла в його ненависний череп (вона). Я знав, що це - машина, тупий виконавець, i цим стримував себе. Нарештi зайшов Iван Кириленко i почав умовляти мене повернутись до божевiльнi. Наближалась партчистка, i я товаришам говорив (до божевiльнi), що виступлю проти Микитенка за те, що вiн сховав од партi? сво? соцiальне походження як син куркуля, а не незаможника, як вiн писав у анкетi. Менi ж народ усе говорить. Це було невигiдно Микитенковi, i мене зробили божевiльним. А Куличок ненавидiв мене за мо? "ухили" в нацiональному питаннi, хоч вiн са.м любив свою нацiональну дрiбну буржуазiю. Коли ми обговорювали статут ВУСППу i Ха?м Гiльдiй внiс пропозицiю, щоб записати в статутi пункт i про боротьбу з ?врейським шовiнiзмом (головував Кулик), то Кулик сказав, що такого пункту включати в наш статут не треба, бо це "нетактовно". Микола Терещенко21 нiяково усмiхнувся, пiдтримав його. А я виступив i сказав: - Коли ми цього пункту не включимо в наш статут, то ми будемо не пролетарською органiзацi?ю, а дрiбнобуржуазною. Партiя записала на сво?х знаменах i цей пункт, а Кулик хоче, щоб ми були вищi партi??]. Але пройшла пропозицiя Кулика. Гiльдiй мовчав. I ще: товаришi говорили, жартуючи мiж собою, що "божевiльний Сосюра пише вiршi краще, нiж нормальний Кулик". Попереду я писав, що голод на Укра?нi i цькування, очоленi Микитенком, довели мене до психiчно? хворостi. Це було майже так. Я був майже божевiльний, коли розбурхана душа от-от перехлюппеться за гранi свiдомостi... Мiж iншим, коли па чистцi т. Скуба (а я був тодi у божевiльнi) спитав Микитенка, чи це правда, що вiн сив куркуля, Микотенко: - А хто вам це сказав? Скуба: - Сосюра. Микитенко: - Так Сосюра ж божевiльний!.. I цим одвiв од себе удар. Я повертаюсь до мо?? втечi. - Це ж правда, що Микитенко приховав од партi? сво? соцiальне походження? - спитав я Кириленка. Кириленко: - Правда, але про це ЦК зна?. Вiн сво?ю творчiстю реабiлiтував себе. Я: - Навпаки, вiн сво?ю творчiстю ще поглибив злочин приховання од партi? свого соцiального походження. Я мав на увазi його "Справу честi" 22, яку гостро критикував мiж товаришами, а за це Микитенко дивився на мене, як на класового ворога. - Так ти не поверта?шся назад? - спитав мене Кириленко. Я: - Нi! Я вимагаю негайного консилiуму тут, на мiсцi. I от при?хав з лiкарями професор Гейманович, i почався консилiум. Мене переконали, що переведуть до Москви (як я просив), тiльки з умовою, щоб я повернувся до Сабурки, бо iнакше не можна оформити перевод. I я повернувся до божевiльнi. Професор Юдiн сказав: - Вы хорошо сделали, что убежали. Это их встряхнуло. До Москви мене супроводили в капцях, не дали навiть за?хати додому, щоб взятi? штиблети. Супроводив мене той, що душив за горло, - лiкпом Бородiн. У Москвi мене влаштували в санаторiй для невротикiв на Покровському-Стрешн?во. Менi дозволяли, як я просив, бувати в мiстi. I я часто ?здив до Спiлки письменникiв. Мене любив Лахутi 23, i я його дуже любив, хоч менi не дуже подобалось, що вiн дивиться на Сталiна, як на бога. А взагалi, Лахутi був прекрасна людина. Вiн не цурався мене, як божевiльного, i прп всiх ходив зi мною в примiщеннi Спiлки письменникiв, пригощав мене обiдом у письменницькiм клубi, давав менi грошi. Потiм, пiзнiше, вiн передав менi те, що говорив йому Ставськпй 24 про мене: "Й охота тебе возиться с этим сумасшедшим поэтом! Его не сегодня-завтра арестуют". А Лахутi не повiрив Ставському i, як брат, не одривав сво?? тепло? i добро? руки вiд змучено? мо??. Вiчна слава i хвала тобi, мiй генiальний i смуглявий брате! Ти в найстрашнiшi хвилини мого жаття не вiдступився вiд мене. мужнiй, прекрасний i вiрний! Да. Який же ти великий i благородний, народе Росi?, за тво? прислiв'я, що випромiню? твоя свята душа! "Товарищи познаются только в беле". "В беде познаются товарищи". LVII Коли я повернувся з Москви, столицею Укра?ни вже став Ки?в, i я сумно дивився в вiкно, як мо? соратники по перу радiсно готувалися до пере?зду, бо мене, як опального, не брали до Ки?ва. Цькування продовжувалось. Кулик сказав мо?й дружинi, коли вона його спитала, чому круг мого iменi змова мовчання: - Мы не заинтересованы в популяризации Сосюры. I от письменники пере?хали в основнiй сво?й масi до Ки?ва, а я й ще [дехто] .i не .браних залишився в Харковi, якийi одразу нiби щось загубив, став теж сумний i не такий шумливий i радiсний, коли був столицею. Через деякий час iз Ки?ва при?хав Мпкитенко, як секретар парткомiтету Спiлки письменникiв (ки?вського), виключати мене з партi? за поему "Розгром"1, яку я починав на волi, а закiнчив за гратами божевiльнi. Поема була скерована проти нацiоналiстiв, до яких я, вiрячи нашим органам безпеки, зараховував i Вишню 2, що вже був репресований, i Рiчицького 3, i Мiшу Ялового, бо офiцiйна партiйна думка була така ж. Але про Хвильового i Скрипника я написав з болем, як за людей, що були комунiстами i, обдуривши себе, стали ворогами народу. I за те, що я так про них написав (хоч я погодився змiнити думку про них, як вимагала рецензiя т. Щербини 4, тодi головредактора письменницького видавництва), мене вирiшили виключити з партi?. I от Микитенко при?хав iз Ки?ва розправитися зi мною, бо не мав надi? на харкiв'ян. Почалися партзбори. Я бачив, що все робиться за командою зверху i питання про мене давно вже вирiшено, майже не боровся. Я казав, що поема мала була прийнята до друку (менi навiть виписали гонорар), тiльки треба було переробити два мiсця. Виходить один старий з довгою бородою i каже: - Сосюра говорить неправду, що йому пропонували переробити поему. Я: - Як вам не соромно! Такий старий i брешете! Микитенко: - Як ви смi?те ображати таку поважну людину! Я: - А чого ж вiн бреше? То був Крушельницький 5, що при?хав iз Галичини. Два сини його були репресованi. Я цього не знав. Виходить Антiн Лiсовий 6 i каже: - Сосюра - як гнилий овоч, упав з дерева. Фефер 7; - Поэма "Червона зима" - махновская поэма. А Городськой 8, так той прямо так i сказав: - Сосюра? Да это же литературный паразит! А коли я, доведении до одчаю, говорив, що поему я написав у станi психiчно? хворостi, Городськой глузливо сказав: - А почему Сосюра не сошел с ума большевистски, а сошел националистически? Ясно, мене хотiли зробити полiтичним трупом i майже зробили ним, коли руки пiдвелися угору, щоб я пiшов униз... Товаришка Логвiнова, секретар з пропаганди нашого райкому, послала мене технiчним секретарем багатотиражки на фабрику "Червона нитка". Я там працював з осени 1934 року до лiта 1935-го. Студенти приходили на фабрику i сумно дивилися на мене... Я не витримав, покинув технiчну роботу на фабрицi i по?хав до Ки?ва. В Ки?вi я зайшов до Наркомосу на нрпйом до т. Затонського. В коридорi Наркомату я зустрiв Копиленка, який спитав мене: - При?хав за правдою? Я сказав, що так, i Копиленко, байдужий i чужий, заклопотано пiшов, гарно одягнений у чорний iз смокiнгового сукна костюм, в сво?х справах, а на менi був старий-старий не костюм, а мiшок... Затонський мене прийняв. Тiльки дво? його охоронцiв майже нависли ззаду над мо?ми плечима. Може, вони думали, що я прийшов застрелити товариша Затонського?!. Нарком спитав мене: - Чому ви звернулись iменно до мене? Я сказав: - Тому, що я знаю вашу думку про мене. Затонський: - Могло б бути гiрше... Я: - Чому? Вiн: - А що ви ляпали? Я мовчав. Тодi Затонський спитав мене, над чим я працюю. Я сказав, що переклав поему "Демон" Л?рмонтова. Вiн попросив мене прочитати йому переклад. Я йому прочитав з пам'ятi початок, i вiн сказав: - Як в оригiналi. Потiм вiн дав розпорядження, щоб менi виписали двiстi карбованцiв на дорогу до Харкова i подзвонив до Спiлки письменникiв, сказавши, щоб я зайшов туди. Я ж був виключений i з Спiлки письменникiв! Я прийшов до голови Спiлки Антiна Сенченка 9 - лисого красеня з жагучими чорними бровами - i сказав йому, шо хочу жити i працювати в Ки?вi. Вiн вiдповiв, що це залежить тiльки вiд мене, i подзвонив до видавництва, щоб зi мною склали договiр на збiрку вибраних поезiй, i дав розпорядження, щоб менi купили новий костюм i видали путьовку в ?сентуки мо?й хворiй дружинi. Вiн менi говорив, що за костюм грошей повертати не треба, але я сказав, що я не жебрак i грошi поверну. Вiн погодився зi мною. Щоб це все реалiзувати, треба було прожити в Ки?вi кiлька днiв, а менi не було де ночувати, i я одну нiч ночував на Шевченкiвському бульварi, i так же склав у головi i вдень записав вiрша: "Сьогоднi я такий щасливий!" Удень я сумно йшов по вулицi Короленка повз будинок ЦК 10, який мiстився в страшному потiм N 33. Бiля входу в ЦК аж до панелi важко i багряно звисали прапори. Я проходив повз них. Було лiто, повiяв теплий вiтер, i червоний прапор обняв всього мене, як брата, з голови до нiг... Серце мо? ледве не розiрвалося од щастя, i я подумав: "Нi! Бiльшовики не виключили мене з партi?!" LVIII З Ки?ва, де зi мною боялися навiть вiтатися ("Не сегодня-завтра он будет арестован...") i де в гуртожитку курсiв молодих поетiв Геня Брежньов 1 i Боря Котляров 2 "зайцем" влаштували мене, i я в них тайно од коменданта ночував у будинку на вулицi Комiнтерну, я по?хав додому. Гонорар, власне, аванс за збiрку вибраних поезiй, я тримав за пазухою, щоб не украли. Там же була i путьовка для Марi?. Настрiй у мене був ще не дуже веселий, бо все в перспективi було таке непевне i неясне. Коли я заходив у вагон, червоноармiйцi, що ?хали в ньому, заспiвали "Пiсню про Якiра" (мо? слова, музика Козицького 3), що тодi ставала народною, i я, колишнiй комунiст, слухаючи ??, тяжко заридав у душi... Але що це я все про сумне! Треба i про веселе. Повернуся ще трохи назад, коли були живi тi, кого мiж нами нема?. В Харковi у клубi Блакитного був влаштований диспут па тему "Шляхи укра?нського театру". Зiбрався весь цвiт радянсько? iнтелiгенцi?. З Кпква при?хали артисти на чолi з Гнатом Юрою 4. Доповiдь робив Лесь Курбас 5, що потiм з трагiчним обличчям стояв бiля тiла Хвильового, що з одчаю розбив собi голову кулею, та й сам пiшов за ним. Головував т. Озерський 6, прекрасна й незабутня людина. Пiсля доповiдi почалося обговорення. Були хорошi виступи, що не повторювали один одного. Але мене вразив один iз промовцiв, що повчально пiдняв пальця вгору i почав: "Колись Маркс сказав" (циту?). "А Енгельс сказав" (циту?). "А Луначарський сказав..." I тут я не витримав i перед його черговою цитатою врiзався в мовчання запитанням iз публiки: - А ви що сказали? Всi гримнули оглушливим смiхом i майже полягли на стiльцi вiд цього. А промовець так розгубився, що не мiг далi продовжувати i свою промову в писанiй формi вiддав т. Озерському, що все пiдтримував свого живота, який пiдстрибував од смiху, i крiзь смiх казав: - Товаришу Сосюра! Товаришу Сосюра! До мене пiдiйшов драматург Мамонтов i попросив мене ще утнути щось аналогiчне, але я йому вiдповiв: - Хорошего - понемножку. LIX В 1937 роцi я з сiм'?ю пере?хав до Кiи.ва Менi дали в "Ролiтi" 1-будинку письменникiв- квартиру на шостiм поверсi, а потiм на третьому, пiсля того, як репресували Семиволоса 2, а потiм Проня 3. Було сумно на горi iншах. яке виходило не з мо?? волi, будувати сво? поетичне кубельце. Я продовжував свiй лiтературний шлях i хоч був формально позапартiйний, але духовно нi на мить не вiдривався вiд партi?. Коли мо? виключення з партi? санкцiонувало бюро Харкiвського мiськкому, то секретар мiськкому, довговусий укра?нець (хоч вiн говорив i росiйською мовою) сказав менi: - Мы оставля?м двери партии открытыми для тебя. Только ты докажи своим творческим трудом, что тяжкие свои ошибки перед партией исправил (мене ж виключили як "зоологiчного нацiоналiста", и мы возвратим тебя в свои ряды. Мiж iншим, пiсля того бюро ми вийшли на Сумську з Кузьмичем 4, що був секретарем нашо? партiйно? органiзацi?, i вiн менi сказав: - Ну, Володю, вiддай менi партквиток... Я весь внутрiшньо затремтiв од страшного одчаю, душа моя заридала, закричала, а права рука одiрвала од серця (чи разом з серцем) i вiддала Кузьмичевi мо? щастя, мо? все, чим я жив, що менi свiтило, i пiшов в морок... Чому я вiддав партквиток, а не боровся за нього? Я знав, що все погоджено з тими, що "свыше", i що з мо?? боротьби нiчого не вийде. Навiть не погоджено, а "свыше" сказано голосом Затонського: "Он не наш. Пусть у него хоть двадцать партийных билетов, но он не наш". 1939 року за видатнi заслуги в галузi розвитку укра?нсько? радянсько? художньо? лiтератури я був нагороджений нашим урядом орденом "Знак Пошани". Був урядовий банкет, зв'язаний з iменем безсмертного Шевченка. Корнiйчук мене спитав: - Хочете познайомитись з Микитою Сергiйовичем? Я сказав, що хочу. Тодi вiн пiдвiв мене до товариша Хрущова i познайомив мене з ним. Микита Сергiйович сказав менi: - Я думал, что вы гораздо старше выглядите. Вы извините меня, что я так говорю. Я вiдповiв: - Если бы я меньше пережил, я б выглядел еще моложе. Тримався я спокiйно, але в душi - буря од згадок про все. так страшно пережите... А Микита Сергiйович дивиться на мене сво?ми зеленими (чи, може, вони менi здалися зеленими од електрики, а вони карi?!) i безкiнченно чулими очима, i в мою душевну бурю входить, як промiнь сонця з укритого грозовими хмарами неба, його спокiйний, батькiвський голос: - Получите орден Ленина. I моя буря одразу стихла, i розбурхане море душi стало спокiйним, як очi товариша Хрущова. LX А мука, що я за лавами партi?, все росла, i настав момент, коли я подзвонив у ЦК, що хочу поговорити з Микитою Сергiйовичем в особистому питаннi, тим бiльше, що на урядовому банкетi Микита Сергiйович менi говорив: - Жаль, что в таких условиях нет возможности поговорить как следует. Але помiчник Микити Сергiйовича товариш Гапочка вiдповiв менi, що йому доручено поговорити зi мною. Я ж хотiв бути прийнятий безпосередньо т. Хрущовим. Та скiльки я не дзвонив у ЦК, Гапочка спочатку вiдповiдав, а потiм вiн став кудись виходити, то на доповiдi, то на наради. I я написав лпста товаришевi Сталiну. Лист був такий: "Дорогой товарищ Сталин! Пусть меня извинит Никита Сергеевич, что я через его голову обращаюсь к вам, но я никак не могу пробиться к нему через его бездушно-глухое окружение вроде всяких Гаиочек п Нагорных. В 1934 году меня исключили из партии как зоологического националиста, а я не мыслю жизни без партии. Меня доводили до мысли о самоубийстве, но я не сделал этого потому, что слишком много страдал украинский народ, чтобы его поэты стрелялись". I я так ридав над листом, що кров трохи не розiрвала мого обличчя. Особливо над закiнченням: "Ты мое единственное спасение и прибежище. Отец! Спаси меня!!!" Точно я листа не пам'ятаю, але про народ i порятунок точно. Я послав листа авiапоштою. Але я не знав, що дружина розпечатала листа i вклада туди довiдку од психiатра. Так що лист до тов. Сталiна пiшов з довiдкою, здасться, професора Абашева. I вiдповiдь прийшла як блискавка. Менi в обкомi сказали, що прийшов од товариша Сталiна хороший лист про мене. Я питав про змiст листа, але менi не сказали. А лист був такий: "Восстановить в партии. Лечить". Це я так гадаю, бо на бюро мене викликали без представника нашо? письменницько? органiзацi? т. Городського i розбирали справу без нього. Тiльки менi не сподобалось, що товариш, який доповiдав про мене, говорив тiльки погане плюс i те, що я був у петлюрiвцях. Вiн замiсть Сосюра сказав Петлюра. Мене це обурило, i [я] сказав спокiйним людям, що сидiли за довгим червоним столом: - Неужели товарищ, который докладывает обо мне, не мог найти ничего хорошего, что я сделал для народа, а все только плохое, и даже вместо Сосюра назвал меня Петлюра?! Секретар обкому спитав мене: - Как вы считаете, былп у вас уклоны? Я вiдповiв: - Да. По национальному вопросу. Тодi секретар обкому каже: - Я считаю, что товарища Сосюру надо восстановить в партии с прежним стажем, с мая 1920 года, но записать перерыв с 1935 года до 1940 и предложить Ленинскому райкому выдать ему партбилет. I кiмната захиталась i попливла пiд мо?ми ногами. Од щастя я став легкий i крилатий. А люди за довгим червоним столом спокiйно дивились на мене добрими очпма братiв i усмiхались менi. Я сказав ?м, не я, а моя залита сльозами щастя душа: - Спасибо, дорогие товарищи! Вклонився ?м i, не чуючи пiд собою пiдлоги, вийшов. Мене зустрiли очi тих, що в черзi, то тривожнi, то спокiйнi, то повнi надi? й благання, i по мо?му блаженному обличчю узнали все ще до того, як я сказав ?м: - Восстановили. I, щасливий до нестями, я швидко ходив по шумливих, повних сонця, фарб i кольорiв вулицях Ки?ва i, зустрiвши знайомого, в короткому словi "поновили" - дiлився з ним сво?м щастям i бiг далi, щоб побути самому з собою, з сво?ю такою майже екстатичною радiстю..._ LXI I який я забудько! Добре, що прийом кiнонапливу менi допомага?. Лахутi, Смуглявий-смуглявий, дуже схожий на iндуса, вiн при?хав до Ки?ва i вручив нам членськi квитки Спiлки письменникiв СРСР. Це було на Ленiна, 7, в 1936 роцi. Була урочиста атмосфера. Я, ще не поновлений в партi?, пiдiйшов до столу, за яким стояв Гасем. Вiн мене спитав: - Что ты будешь делать, если тебе насыпать земли в карманы? - Я ее выброшу. - сказав я. - Так вот, брось это! - I Гасем показав на порожнi пляшки вiд боржому. Я дав слово, що кину. Та знов я лечу не крiзь туманнiсть i не вгору, як в дитинствi, а вперед, крiзь радiсть, у якiй зростав разом з народом, як зростав з ним i у горi, в грiзний 1941 рiк, повний громiв i тривоги мiлiонiв, тривоги, яку серце передчувало, але в яку розум не хотiв повiрити, - така вона була смертно несподiвана. Не встиг я прийняти в Кисловодську кiлька ванн, як почалась Велика Вiтчизняна вiйна. В Харковi я був трохи не заарештований, як диверсант, бо при?хав туди небритий i в костюмi не з нашо? матерi? та чемоданом у руках. Маленький син був у ?впаторi? 1 з такими ж, як вiн, дiтьми на оздоровленнi, а дружина в Ки?вi. Смерть уже переривчасте гула над головами мiльйонiв, i серпе здригалося од тривоги i гнiву. Почався бiй людей з потворами i машин з машинами. Небо i земля були повнi смертi... Вони дивилися в нашi розширенi зiницi i в звуженi зiницi горил у стальних шоломах, що йшли й котилися на мiлiонах шин за бронею машин по нашiй залитiй кров'ю, огнем i сльозами землi, що стогнала од вибухiв, якi терзали ?? материнськi грудп... В Ки?вi, як i скрiзь, куди досягав вогонь ворога, де на землi, а де з неба, з неба - далi, а на землi ще не так близько, страшне дихання вiйни вiдчувалося в переривчастому, повному гадючо? лютi ревi фашистських моторiв та в безумному скреготi сталi од гiгантських розривiв у Днiпрi мiж мостами через рiднi водп, що гнiвно бiiли в береги i кликали до вiдплати синiв Укра?ни i ?х червоних братiв з неосяжних просторiв нашо? зоряно? чатерi. Якось на фонi того гiгантського i страшного в сво?й сподiванiй несподiваностi незручно i нiяково говорити про особисте. Словом, дружина була евакуйована з письменниками старого поколiння в Уфу. Що сталося з спiюм, я не знав. ЦК розбило нас, письменникiв, на агiтгрупи, i ми виступали перед населенням. Я був у парi з Кобилецьким Юрком 2. Вiн виступав з промовами, а я читав вiршi пiд небом, що скоро мало бути не нашим, безкiнченно рiдним небом мо?? свято? Укра?ни... Мене тiльки вразила телеграма з Уфи. Один вiдомий поет, якого вже нема? в живих не з його волi, а з волi тих, кого теж уже нема? в живих, у цiй телеграмi питав, коли кров уже лилась морями i мiста кричали до неба гуркотом пожеж, повнi ран, як i люди, цей поет питав: "Как моя квартира?" А в його квартирi був штаб, а на покрiвлi будинку (я називав цей будинок "феодальним", а наш "плебейським"), де вiн жив, стояла зенiтка i гостро i гулко кашляла в грiзне небо... Штаб, звичайно, письменницький, де Бажан 3 видавав нам ще залитi маслом пiстолети "Тете". А перед тим у вiйськовому вiддiлi ЦК нам видали офiцерське обмундирування. Його одержала i Ванза Василевська 4 i стала дуже схожа на жiнку часiв громадянсько? вiйни, жiнку вiйськового комунiзму. Менi сподобалось, що вона не боялась, а була спокiйна i зосереджена. ЦК знову розбило нас, але вже на двi групи: одну вiдправляли в тил, а другу на фронти. В письменницькому садку пiд переривчастим гулом фашистсько? смертi над золотим i закривавленим Ки?вом на лавi лежав Вадим Собко5 i спокiйно читав книжку. Його посилали на фронт. А Iван Нехода 6, що теж iшов у вогняне море останньо? битви з тьмою, казав менi, такий же спокiйний, як i _Вадим: - Ви в тилу, а ми на фронтi будемо робити одне спiльне дiло. А менi було гостро соромно, що мене посилали туди, де ще горить по ночах електрика i люди можуть спокiйно спати за вiкнами, не залiпленими хрестами паперових стрiчок. Але бойовий наказ ЦК. Дисциплiна серця, яке звикло слухатись голосу партi?, повела мене в Харкiв крiзь вогняний вихор ударiв з неба. В Харковi ми теж працювали збро?ю слова. У мене вийшла там перша збiрка вогняних рядкiв "Червоним во?нам" 7. Та ночами i Харкiв почав заливати небо вогняними пунктирами куль i снарядами, бо i над ним усе частiше почали лiтати залiзнi птицi i кидалп яйця смертi на землю, з яко? дiти худенькими скривавленими кулачками посилали прокльони убiйникам з "цивiлiзованого" Заходу. А вони, нахабнi сво?ю тимчасовою перевагою, на сво?х залiзних воронах, поблискуючи троглодитними очима за шкельцями пенсне, ганялися навiть за коровами... I от мене знову посилають ще далi i вже у глибший тил. Уфа. Що ти скажеш про землю, яка одкрила нам теплi обiйми i прийняла, як сво?х змучених синiв з братньо? землi далеко? Укра?ни. Скажу тiльки, що я нiколи не забуду Башкири7 i буду любити ??, як полюбив ?? синiв i дочок, а особливо ?? поетiв, виразникiв ?? велико? душi, Сайфi Кудаша8, Баяна 9 i ще багатьох, таких рiдних i незабутнiх. Сина дружина знайшла в Харкiвському вокзалi i з iншими дiтьми привезла в Башкирiю. Там же (в Уфi) була i наша Академiя 10. Там же було й наше письменницьке видавництво i виходила лiтгазета, в якiй Городськой ("Сосюра? Да это же литературный паразит!") писав про "золоту лiрику Сосюри..." i т. iн. Там же я написав вiрш "Коли додому я прийду" 12, який вважаю центральним вiршем мого серця, якщо можна так сказати. Вiдтiля ж полетiв ешелонами i лiтаками "Лист до землякiв" 13 i над поневоленим, але нескореним Донбасом розлiтався бiлими метеликами i тихо опускався ними на золоту землю мо?? любовi, юностi мо??... Але що це я, все про себе та про себе. I Павло Григорович Тичина, i Рильський Максим Тадейович, i всi ми злились в один збройний табiр слова, вiдданого служiнню Батькiвщинi. Батькiвщина! Крiм не?, крiм ?? страждань i гнiву, крiм ?? боротьби для нас не iснувало нiчого. I коли нам часом було i холодно, i голодно, то одна золота думка гартувала нашi серпя, повнi любовi до партi?, до синiв Вiтчизни, що у стальних шоломах, як ангели вiдплати, стояли муром сердець i залiза проти озбро?ного зла, озбро?на правда проти озбро?ного зла, i ми, коли нам ставало дуже важко, думали: "А на фронтi ше важче". Нам хоч смерть не дивилась у вiчi, а там... Там... В те вогняне "там", де вирiшувалась доля не тiльки наша, всiх простих i чесних людей на землi, летiли нашi думи i серця... Восени 1942 року частину нас, письменникiв, запросили до Москви на лiтвиступи. В Москвi я зайшов до т. Коротченка 14, що сидiв за столом з намагнiченими гнiвом i безсонням сталевими очима. Я спитав його: - Какой у меня способ мышления... I серце мо?, що здригнулося вiд щастя, почуло: - Большевистский. Я сказав: - Я хочу працювати в Москвi, тут ближче до фронту. Дем'ян Сергiйович погодився. Тодi я попросив дозволу його поцiлувати. I вiн вийшов iз-за столу, i я поцiлував його, як брата, як батька... Такий я був наелектризований бурею, що гримiла i в серцi, i кругом... Я працював i в укра?нському радiокомiтетi, як поет, i в Укра?нському партизанському штабi у т. Строкача 15, куди мене послав т. Корнi?ць 16. Партизанам я писав вiршi i навiть одержав листа од т. Ковпака, де вiн писав про те, що вiн робить на черепах фашистiв: "Це тiльки цвiточкп, а ягодки будуть впередi!.." LXII Микита Сергiйович викликав нас на фронт-Тичину, Рильського i мене. Тичину тодi призначили наркомом освiти Укра?ни, яку ще мали тiльки звiльнити, а Рильський працював над словником 2, i вони не по?хали. По?хали Головко, Малишко 3 i я. Про це я багато сказав у поемi "Вiтчизна" 4.., яку Прожогiн так нечесно "критикував", коли мене потiм били за вiрш "Любiть Укра?ну!". Але про це - потiм. Ми бували iнодi на передовiй, маючи базу глибокого тилу, при штабi Воронезького фронту. Годували нас не дуже гарно. Перше було завжди з трофейних картопляних очисткiв, i в мене дуже болiв живiт. Микита Сергiйович iнодi запрошував нас до ?дальнi штабу фронту i пiдгодовував нас. Я на?дався так, що в мене живiт ставав, як тугий мавританський барабан. Одного разу Микита Сергiйович показав нам фото свого сина льотчика, що загинув смертю хоробрих. Коли Микита Сергiйович розповiдав нам про смерть свого сина, вiн якраз тримав у правiй руцi повну ложку супу, а в лiвiй фото сина. I мене вразило, що ложка супу в його руцi не здригнулась, не пролилося з не? нi краплi, хоч у душi срiбноголового во?на бушувала буря... Я iiю бурю чув сво?м серцем, повним любовi до людини, що так любила i любить Укра?ну, що уособлювала для нас ??, якiй, як i йому, належали нашi гарячi i вiрнi серця. Я з захопленням дивився на нього, на цей залiзний спокiй батька, серце якого обливалося кров'ю жалю за сином. А от i веселе, власне, це веселе могло кiнчитися дуже сумнi?м. Ми були в Сьомiй гвардiйськiй армi?. Наша "база" була в селi, де розташувався полiтвiддiл армi?. Коли ми при?жджали з передово?, - вона проходила берегом Дiнця - золото? рiки мого дитинства, - i нiмцi били з-за не? по нас iз важких гармат, так хлопчик господаря хати, де ми жили, завжди зустрiчав нас так: - Ну, как дела, пацаны? Закурить есть? I от стою я у дворi в солдатському - в солдатськiй гiмнастерцi, в офiцерських темно-синiх галiфе й кирзових чоботях, пiлотцi й портупе?, з "тете" на боцi та "Знаком Пошани" бiля серця. Ми тодi ще не були атестованi i не мали звань. Пiдлiта? до ворiт подвiр'я, в якому я стояв, мотоцикл з передово?. Мотоцикл iз човником, у якому сидiв маленький, нервовий i гарячий генерал. Рукою в чорнiй рукавицi вiн зробив владний i гострий жест, мовляв, бiжи! Я йду до нього. Тодi вiн кричить менi: - Эй, ты! Бегом! Я йду до нього. Пiдходжу до човника i кажу маленькому генералу: - Вы поосторожнее. Вiн: - Ты кто такой! Я: - Писатель украинский. Вiн: - А-а! Извиняюсь. Скажите, пожалуйста, где здесь политотдел армии? - Я не знаю. Но здесь есть товарищи, которые должны знать. Генерал вилазить iз човника i йде за мною, нетерпляче хльоскаючи стеком по блискучiй халявi свого чобота. Я трохи вiдчинив ворота сарая, де Головко, Малишко i кореспондент "Радянсько? Укра?ни" майор Купцов грали в карти i випивали горiлку. Я тихо сказав Малишковi: - Андрiю! Тут тебе хоче бачити один громадянин. Малишко вийшов, позiхаючи i мутно клiпаючи сво?ми японськими оченятами та ще з рухами скуки, байдужостi i втоми. Вiн ще як слiд не розгледiв генерала, як той бурею гнiву налетiв на нього: - Ты как стоишь!.. I т. д. Малишко тiльки злякано i зблiдло стояв, виструнчившись перед генералом, а той одводив на ньому свою душу. А потiм лукаво глянув на мене i спитав: - А может быть, это тоже писатель? Я сказав: - Да. Писатель. Тодi генерал з словами: "Я тоже люблю лiтературу", - пiшов вiд нас, нервово хльоскаючи стеком по блискучiй халявi свого чобота. А Малишко гiрко образився: - А чого ж ти менi не сказав? Вiн же мiг мене розстрiляти... А я пiшов за сарай i заплакав з образи, що генерал кричав на мене i називав "ти". LXIII Танковий корпус нагородили гвардiйським званням, i ми були в цьому корпусi. Мене вразив командир танкового батальйону, молодий хлопець в парусинових чобiтках, що швидко i заклопотано ходив мiж танками. Вiн був невисокого зросту i дiйсно нагадував менi пiдлiтка. Всi танкiсти були молодi, молодi. Це ж було перед битвою, а вони себе тримали так, нiби не вони мають ринути крiзь океани ворожого вогню визволяти рiдну землю Укра?ни. Серед них були сини рiзних народiв нашо? Батькiвщини, i всi вони були, як брати, що йшли з вогню в вогонь вiд легендарного Сталiнграда. У блiндажi один танкiст, що недавно був кавалеристом, гаряче доводив усi переваги коня над танком, як живо? енергi? i дружби кавалеристiв над дружбою танкiстiв. Але його розбили по всiх пунктах, i вiн, тяжко зiтхнувши, погодився. Мабуть, вiн сумував за сво?ми друзями i конем... Перемагають армi? з молодим командним складом. Я чув чи читав про це. Я написав для танкiстiв вiд ?х iменi вiрш "Клятва танкiста" з нагоди близького вручення ?м гвардiйського прапора i читав йото ?м. В цьому вiршi, що потiм поклав на музику фронтовий композитор i виконувала фронтова капела, танкiсти клялися визволити Укра?ну, на священну землю яко? вони уже вступили i стали грiзними армiями над Дiнцем, клялися нищити ворогiв i вiдплатити ?м за муки нашого народу. Клялися сини всiх народiв разом iз синами Укра?ни, i ця клятва звучала, як грiм у мо?му серцi. Вони менi сказали (молодi, запорошенi, прекраснi в сво?й геро?чнiй i жертвенiй молодостi): - Товарищ Сосюра! Не беспокойтесь, все будет сделано! Вони потiм бронею i серцем зустрiли на Курськiй дузi безумнi орди бронiровано? ночi, трохи угнулись ?х зорянi лави, але не прорвав ?х ворог, бо угнутi ряди геро?в майбутнього комунiзму туго вдарили в криваве лице нападника, i армi? переслiдування, що були напоготовi, погнали фашистiв туди, де Укра?на простягла сво?м молодим визволителям руки в напiврозiрваних ланцюгах... Але я вже не був свiдком гiгантсько? битви на Курськiй дузi, бо рука, що берегла мене, повернула мене в Москву. Сказали, що телеграмою викличуть мене знову на фронт. Але я так i не дочекався тi?? телеграми. I почалося щастя мiлiонiв, щастя визволення загарбаних ворогом мiст i сiл Батькiвщини. Все далi i далi на захiд iшли полки визволення й вiдплати. Салюти, салюти, салюти!.. Небо Москви ритмiчно гримiло гарматними [салютами] i сiяло рiзнобарвними огнями iлюмiнацiй, щовечора воно сiяло... Уже Харкiв залило сонце Батькiвщини... Донбас обнiмав крилатих вiсникiв весни людства... А вогненна лавина визволення котилася все далi й далi... Полтава!.. I нарештi - Ки?в!!! Урядовим по?здом ми летiли полями Укра?ни, що витирала сльози щастя з сво?х безсмертних очей, ми летiли на мiтинг iнтелiгенцi?, що мав бути з нагоди визволення Ки?ва. Минуло кiлька днiв, як одгримiли битви за серце Укра?ни Ки?в... I от уже це серце б'?ться в грудях соцiалiзму. Ми по?здом ?хали до Дарницi, а там машинами [i] через понтонний мiст у Ки?в. Днiпро... Нiякi слова не передадуть нашого щастя... А повз нас гримiли танки, вони, сивi од iнею, йшли i йшли по Шевченкiвському бульвару туди, де йшов грандiозний бiй за все новi мiста i села Укра?ни. Це ж саме творилось i в бою за визволення iнших республiк Кра?ни Рад, тимчасово залитих гадючою тьмою свастичних ночей... Ру?ни, i рани, i щастя, щастя, щастя... Воно переважало все, йому пiдкоренi були i нашi серця, i серця блiдих, виснажених братiв i сестер, що вийшли до нас iз печер ночi, назустрiч сонцевi i щастю, щастю, щастю... Звичайно, бiль незлiченних ран i втрат iще тьмою муки за сяйвом радостi в очах врятованих коливався, як нiч, що вiдходила перед багряними прапорами свiтання... Моя особиста радiсть, радiсть повороту i перемоги, зникла в загальнiй радостi, i вiд того здавалося, що серце не витрима? щастя, що потоками заливало його, що летiло в нього з мiльйонiв таких же сп'янiлих од щастя сердець... Але ворог зробив останню спробу повернутi? Ки?в. Вiн узяв Житомир, i ми вже чули глухий i зловiсний гуркiт канонади, що поволi, але невпинно наближалась до нас. Мiтинг не вiдбувся, i нас перекинули на лiвий берег Днiпра. I знову по?зд летiв, а його шукали фашистськi самольоти i нiяк не могли знайти. Ворога одiгнали. Та уряд i ЦК були ще в Харковi. Коли ж ворога одiгнали ще далi, знову засiяли перед нами Лавра i коло?ш будинку ЦК над Днiпром, знову рiднi вулицi, чорнi ру?ни Хрещатика, вiтер в покрученому вибухами залiзi i, як очi мерцiв, порожнi вiкна розбитих гнiзд, вiдкiля до вiйнп лунали музика i смiх щасливого життя, що ще не знало смертно? тривоги, не чуло переривчастого реву фашистських моторiв над золотими голiвками дiтей... LXIV Там, на заходi, iще гримить битва гiгантiв, щоправда, фашистський гiгант, коли тiкав вiд нас, ставав все меншим i меншим, поки не обернувся на гнома пiд безпощадними ударами меча Червоного богатиря... Але ще ворог пручався i намагався удавати, що вiн не гном, а той же бронiрований гiгант, що топтав нашi поля i серця сво?ми чобiтьми, залитими кров'ю i мозком масових розстрiлiв, тортур i погромiв. Тепер мiлiонний месник iшов по його полях з сходу i заходу, з двох бокiв били фашистського звiра... А тут, на визволенiй землi нашо? спiльно? Матерi, всемогучий труд почав загоювати страшнi рани... I ру?н ставало все менше, вони танули, наче снiг на сонцi... Битва за хлiб кипiла на полях Батькiвщини... Ну, та це все вiдоме вам, дорогi читачi... А де ж, ви скажете, Третя Рота? А Третя Рота в мо?му серцi, як море в краплi його води. I про Третю Роту ще буде мова. LXV Повний щастя перемоги i радостi повороту на Укра?ну, я в 1944 роцi написав вiрш "Любiть Укра?ну", який студенти просили мене по кiлька разiв читати ?м на лiтвечорах. Поет Олекса Новицький 1 надрукував "Любiть Укра?ну" в "Ки?вськiй правдi", а Леонiд Новиченко 2, як редактор, передрукував його в нашiй "Лiтературнiй газетi". Цього вiрша я написав внаслiдок таких фактiв... Ще в Башкирi?, в Уфi, коли Укра?ну розпинали кривавi окупанти, одна така сказала при менi й Юрi Кобилецькому: - Как я соскучилась за украинским салом! Кобилецький: - А за украинским народом вы не соскучились? I в Москвi теж одна така сказала, коли ми з молодим проза?ком iз Захiдно? Укра?ни Ткачуком 3 iшли з нею по вулицi Горького: - Для меня Родина - там, где мене хорошо. Ткачук сказав: - Свиняча фiлософiя. I ще Валентин Бичко 4 пожалiвся менi, що днями за порадою т. Ману?льського5 з одного номера газети "Зiрка" знято шапку з такими словами: Учiтеся, брати мо?, думайте, читайте. I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!..6 I ще: Мова рiдна, слово рiдне, хто вас забува?, той у грудях не серденько, а лпш камiнь ма?...7 Я не буду називати авторiв цих слiв... У вiдповiдь на це i те, що було перед цим, я написав "Любiть Укра?ну". LXVI Часто я ходив i ходжу повз Софi?вський собор, золотий гомiн якого ще колись лунав над Ки?вом разом iз гомоном Лаври (дзвони...), що оспiвав у чудесних вiршах молодий Тичина ', i згадую веселого, з свiтлими й смiливими очима, як у сiльських парубкiв, Григорiя Косинку 2, що жив у флiгелi соборського подвiр'я разом iз сво?ю високогрудою жiночкою. Я до них часто ходив, коли в 1925 роцi вiдпочивав у Дарницi. Я так любив Григорiя, золоте i спiвуче життя якого обiрвала куля ката, i не фашистського одвертого ката, а ката, що пiдступно, кривавою гадюкою залiз у нашi лави i як багато i смертельно покусав вiн жалами куль серця нашого цвiту!.. Фашистське вимели смiття полки визвольною грозою... И багряний прапор надi мною благословля нове життя. Тут над штикiв колючим га?м був клич; "Вперед, товаришi?" I образ Ленiна сiя? в мо?й закоханiй душi. I ще я згадував, як я листувався з Грицем, якi прекраснi укра?нськi листи вiн менi писав. Якби вiн жив, вiн став би нашим Турген?вим у прозi, бо, як i Тургенев, вiн був поетом у прозi. Ленiн... З iменем цим так багато зв'язано в нас. Це iм'я пiдтримувало наш дух у тяжкi години вiдступу i окрилювало в години гнiву i вiдплати. Я знов лечу у споминах назад. Був призов ударникiв у лiтературу, по сутi, шкiдлива i непотрiбна справа, яка пошкодила i виробництву, i робiтникам (молодi робiтничiй), яким задурили голову, що вони одразу стануть генiями. Щоправда, найталановитiшi з них лишилися в лiтературi (одиницi), а багато, багато були тiльки скалiченi духовно, i нiчого з них не вийшло. Мiж ударникiв, призваних в лiтературу, походжали, як ?гипетськi жерцi, i "священнодiяли" мiж них, хизуючись знанням Маркса, Ленiна i Сталiна, цитуючи ?х твори (така-то сторiнка i такпй-то абзац, згори чи знизу) критики Коряк, Щупак i Коваленко. Я запропонував ?м при ударниках зачитати уривок з статтi одного критика: "Його всi цитують, не друкують, а я вважаю, що це - хороший критик". Вони поблажливо усмiхнулись: - Просим, просим! Я ?м зачитав цей уривок росiйською мовою, де йшлося про право людини на фантазiю. Коряк сказав: "Целевое ребячество". Щупак 3: "Це правий ухил". А Коваленко 4: "Та це i- справжня контрреволюцiя". Я сказав: "Товаришi! Це - з Ленiна". Картина. Але я знов повертаюсь до себе i знов лечу на чарiвному конi уяви в близьке минуле, в Ки?в 1944 року, з якого я полетiв у Харкiв тридцятих рокiв. Та чогось мiй норовистий кiнь, як тiльки побачив золоту башню Лаври (?х було двi - одну разом iз тiлом церкви зiрвали нiмецькi фашисти), метнувся на Донбас, правда, на мить, а потiм знов у Харкiв, щоб уже в Кп?вi продовжувати свiй бiг у вiчнiсть, щоб я сам собi (був) яснiшим i для себе, й для сво?х читачiв. Колись моя мати, побачившi?, що я складаю вiршi на паперi, гнала мене на шахти збирати вугiлля: - Iди, сукин син, на шахти, нiчим уже топити в хатi. А вiршi хлiба не дадуть. Потiм, пiзнiше, у Харковi, коли я став вiдомим поетом i коли в мене не було настрою писати, вона менi казала: - Синочок! Чого ти не пишеш? Я тобi вже й чорнила i бумаги приготовила... I я тодi написав "Днiпрельстан". (I ще кiнь метнувся на Донбас). Мати мене часто била, коли я був пiдлiтком, за сестру Зою, що мала дуже поетичну уяву i гiперболiзувала все, що я робив iз нею, перед матiр'ю, а та, не розiбравшись, у чiм справа, i вiрячi? тiльки Зо?, люто накидалась на мене i била полiняками або полумиском по головi. Нарештi менi набридло наставляти свою бiдну голову пiд полумиски та полiняки, i я почав утiкати вiд матерi. Та спочатку вона мене повертала пiд сво? удари, удаючи, що хоче розiрвати кофту на грудях, i iстерично гукаючи мене. Та потiм я не повертався уже, бо коли побiг раз i мати кофти не порвала, бiльше вже не вiрив ?й. Менi дуже не подобалось, що вона на мене кричала: - Сукин синi Якось я ?й сказав: - Мамо! Чого ви себе лаете? Я ж не сучкин син, а ваш! У матерi було довге й чорне, аж до синi воронячого крила, волосся, i мiй улюблений братик Олег дивився якось на нього задумано-захопленими карими оченятами i сказав: - Мамо! Яке в тебе гарне волосся! Як у собаки!.. I знов Ки?в... Перон, дзвiнки... Ми ?демо в Москву для проведення декади укра?нсько? лiтератури та мистецтва. Скiльки радостi! В Москвi нас дуже гостинно i гарно зустрiчали - поетiв, спiвакiв, артистiв... Росiяни дуже люблять укра?нцiв, як i ми ?х, бо ми ж брати. Радiсно ми поверталися до Ки?ва... Та от, як удар страшного i несподiваного грому з безхмарного iiеба, редакцiйна стаття "Правди" 5, в якiй мене за вiрш "Любiть Укра?ну", за любов до Укра?ни "в стягiв багряному шумi" названо, по сутi, нацiоналiстом за те. що я нiбито пишу за Укра?ну поза часом i простором (а "знамен червоний шум!.." "Зойки гудкiв") i що Укра?на ("мiж братнiх народiв, мов садом рясним, сiя? вона над вiками!")... Справа в тому, що "Правда" критикувала перший варiант "Любiть Укра?ну", написаний у 1944 роцi, сiм рокiв тому, де був рядок: "Без не? - нiщо ми, як порох i дим, розвiяний в полi вiтрами", i цей варiант переклав Прокоф'?в, А в збiрцi "Щоб сади шумiли", за яку я був нагороджений Сталiнською премi?ю 1-го ступеня, був надрукований вiрш "Любiть Укра?ну", в якому рядок: "Без не?-нiщо ми..." я замiнив рядком: "мiж братнiх народiв...", щоб показати Укра?ну не iзольовано од сво?х соцiалiстичних побратимiв i посестер. Але "Правда" почала мене бити за перший варiант "Любiть Укра?ну", що пiд цим вiршем пiдписалися б такi недруги укра?нського народу, як Петлюра i Бандера 6... I скiльки я не казав (коли мене почали бити у всеукра?нському масштабi, - всi органiзацi?!.. - i навiть у всесоюзному - шукали в кожнiй республiцi свого "Сосюру" - ламали йому ребра, били пiд душу, як мене на Укра?нi), i скiльки я не казав, що я виправив "Любiть Укра?ну", менi не вiрили i били до самозабуття. Корнiйчук на пленумi письменникiв Укра?ни кричав на мене (мабуть, з переляку, бо його теж критикували, але чемно i в мiру): - За який нацiоналiстичний грiш ви продалися? А Малишко вмiстив в газетi "Радянська Укра?на" цiлий пiдвал, у якому "доводив", що раз я був у петлюрiвських бандах, то менi не можна вiрити, що я на кожному вирiшальному етапi становлення Радянсько? влади на Укра?нi "був не з нами". Його стаття була, по сутi, iдеологiчним ордером па мiй арешт. I теж Малишко робив це, як i Корнiйчук, щоб одвести вогонь крптпкп од себе i сконцентрувати на менi, бо його, як i Корнiйчука, сво?м крилом зачепила критика. Прожогiн шукав нацiоналiзм в мо?й поемi "Вiтчизна" i "знайшов" його там, де я писав про Укра?ну, хоч у тiй же поемi я з такою любов'ю писав про Бiлорусiю, про Росiю i Москву, як серце Вiтчизни!.. Н. 7 дописався до того, що "Сосюра вже перестав бути прикладом для лiтературно? молодi!". Одразу ж пiсля появи статтi в "Правде" "Об идеологических извращениях" мене викликав перший секретар ЦК КПУ т. Мельников 8. Вiн менi говорив, що я "представитель рабочего класса в украинской поэзии", що "у нас нет ни тени сомнения по отношению к Вам". Внаслiдок розмови з ним я написав покаянного листа 9, що був надрукований у "Правде". А ще перед тим кореспондент прогресивно? газети укра?нцiв в Канадi при?хав, щоб перевiрити, чи я ще ? на свiтi, бо нацiоналiстичнi газети в Канадi писали, що я заарештований, i мене з цим кореспондентом у ВОКСi 10 сфотографували. Коли я при?хав у Сталiне 11, iшла конференцiя молодi, на якiй виступав секретар Сталiнського обкому КСМУ. Вiн говорив про "Любiть Укра?ну", про те, що пiд цим вiршем пiдписалися б Петлюра i Бандера. Закiнчивши промову, вiн сказав: - А теперь слово имеет товарищ Сосюра! Мене зустрiла електрична буря аплодисментiв. Якось я сумно iшов по Червоноармiйськiй бiля Бессарабки 12. Вулицею переходив юнак у мiському костюмi з чемоданом у руках. Мабуть, студент. Вiн пiдiйшов до мене i спитав: - Ви - Володимир Сосюра? - Я. - Дозвольте потиснути вашу руку!.. Вiн потиснув менi руки i, не сказавши бiльше нi слова, швидко i схвильовано пiшов вiд мене. Я так розгубився вiд радiсних слiз, що залили мою душу, що навiть забув спитати його, хто вiн такий. То менi потиснула руку укра?нська молодь. I тiльки це мене втримало вiд божевiлля або самогубства, сталiнськi13 аплодисменти i цей потиск руки... Але серце не витримало, i в мене почалися спазми коронарних судин, а потiм досягла свого апогею гiпертонiя. Тiльки це вже галузь медицини, а не iдеологi?, i за це я прошу пробачення у вас, мо? золотi читачi! Тiльки медицина все ж зв'язана з iдеологi?ю, власне, з iдеологiчною боротьбою i любов'ю. Серце почало протестувати уже пiсля арешту мо?? дружини 14, яку викликали в Мiнiстерство Державно? Безпеки телефоном, коли мене не було дома. Так. Серце не витримало i почало давати грiзнi сигнали. Муки особистi не такi вже й цiкавi, тiльки у нас трудно сказати, де почина?ться особисте i де кiнча?ться громадське. Наскiльки чудесний наш соцiалiстичний лад, що в ньому злитi з "ми" во?дино "я" кожного з нас. Колись менi одна стара бiльшовичка сказала: - Переживайте всегда с народом. Если радость, она будет большей, а если горе - оно будет меньшим. I в цьому мо? щастя, а може, й сила, що я ще до поради старо? бiльшовички переживав завжди (i переживаю) з народом. Я знав, що не в мене одного таке горе, хоч я ще вiрив, що НКВС - меч диктатури пролетарiату, i раз заарештували Марiю - значить, було за що. Це говорила моя свiдомiсть, а серце кричало, i плакало, i билось об ребра кривавими крилами, як пiдстрелена птиця. I я страшно угнувся духовно, як поет i як людина... Це дало право С. сказати на поетичнiй секцi? про мене: "Сосюра - вже смердючий труп". Правда, товаришi, i навiть Малишко (вiн iнодi бува? хорошим), всипали С. за мене. А вiн щось белькотiв, що вiн так сказав для користi лiтератури... Та товаришi в переносному смислi зробили iз С. "смердючий труп". Це було ще за доби "культу". До Ки?ва при?жджали росiйськi письменники, i з ними при?хав Назим Хiкмет 15. I теж цо було ще за Сталiна. Хiкмет попросив Малишка познайомити його зi мною i при товаришах сказав менi: - Я читал ваше стихотворение "Люби Украину" и никакого национализма в нем не нашел. Пiсля Сталiна почалося [оздоровлення] лiтературно? атмосфери. Стало легше дихати i спiвати. Але за кiлька днiв до розгрому Берi?16 i його бандитiв уночi - дзвiнок. Дзвонив той же, що заарештував дружину: - Зайдите в министерство. За вами придет машина (з таким-то номером), вы садитесь в нее и приезжайте к нам. Я вийшов. Машина з указаним номером уже чекала на мене. В нiй був один в чорному. I я з ним по?хав в Мiнiстерство безпеки. Ще до цього за мною вже ходила тiнь смертi. В не? були жовтi штиблети, свiтло-шоколадний костюм i безбарвне обличчя нальотчпка. В мiнiстерствi той, що мене привiз, завiв до одного кабiнету i зник. В кабiнетi було дво? в вiйськовому. Один стояв, а другий сидiв за столом. Я показав свою перепустку, i той, що сидiв за столом, забрав ?? в мене i замкнув до шухляди. Ясно. Менi сказали, щоб я почекав. Сиджу, чекаю... А вони. тi дво?, про щось жваво i весело розмовляють, зда?ться, про концерт, про гру артисток... Мовляв, вжиття уже летить повз тебе, а ти, птичко, уже в клiтцi", Довго я так чекав, а вони не звертали на мене уваги, нiби я - порожн? мiсце. Очевидно там, нагорi, по прямому проводу питали згоди на мiй арешт одну людину, що простягла благовiсну руку над мо?ю головою i сказала: - Сосюру не трогать! I чорна рука, що вже добиралась до мого серця, щоб стиснути його смертно сво?ми гострими, закривавленими кiгтями, одiйшла в морок... Тодi зроблено було такий крен. Заходять дво? у вiйськовому, рангом вищi за тих, що застосовували до мене прийом "психологической пытки", i один з них сказав: - Владимир Николаевич! С вами хочет поговорить министр. Ми пiшли нагору. Зайшли до кабiнету мiнiстра. Це був Мешiк 17, потiм розстрiляний разом iз Берi?ю й iншими претендентами на криваву владу над тероризованим народом. Вони хотiли навалити Гiмала? трупiв до тих, що вже навалили, але... не вийшло! Мешiк, коли я привiтався з ним, запросив мене сiсти. Я сiв. Вiн дивиться на мене i мовчить. Я теж мовчу. Мешiк: - Чого ви мовчите? - Я жду, що ви менi скажете. Мешiк: - Чого ви не да?те до друку ваших вiршiв? Ви що, протесту?те проти критики?! Я: - Нi, я не протестую. Вiршi я пишу, але мене не друкують. Мешiк: - Хто вас не друку?? Я: - Газети, i журнали, i видавництва. Я вже давно, давно дав у "Радянський письменник" велику збiрку поезiй "За мир", але ?? й досi маринують. Мене. мiж iншим, уже не друкували два роки нiде i не дозволяли виступати перед народом. Тобi кажуть "виправляйся", а не друкують, як же я буду виправлятись? Смiлянський правильно говорив, коли його били: - Коли шахтьор помилився, то його ж не виганяють iз забою, а дають йому змогу там же, в забо?, i виправлятися!.. Мешiк: - До вас нiхто не заходив з нацiоналiстичного пiдпiлля? Я: - Нi! Навпаки. Менi присилали загрозливi листи. Мешiк: - А як ви живете матерiально? Я: - Не вилажу з ломбарду. [Здав] речей на 10 000 крб. Мешiк: - Так ви менi напишiть листа про те, хто вас не друку?, i завтра у вас буде наш товариш. Ви передайте йому лiiста до мене i дасте йому переписати номери ломбардних квитанцiй. Я попрощався з ним i пiшов. А той, що вiдiбрав у мене перепустку i замкнув ?? в шухляду письмового столу, з такою люттю i темною ненавистю у схiдних очах дивився на мене, а рука, рука ката, вiддавала менi перепустку. Я, не попрощавшись iз ними, вийшов. А через деякий час та рука, що сказала сво?м благовiсним жестом: "Сосюру не трогать", повернула менi з далеко? заснiжено? тайги мою дружину. Це вже було пiсля розгрому Берi?. LXVII Вiчно сiятимуть у вiкнах зорi легендарного Сталiнграда, де почався гiгантський розгром синьомундирних нападникiв, кривавих слуг ночi людства, що хотiли поглинути наше сонце. Вiчно сiятиме у вiках прапор перемог, що злетiв над пожарами фашистського Берлiна, як багряна _птиця вiдвойованого щастя мiлiонiв. Вiчно сiяти стягам народно? влади над столицями вiльних серед вiльних, кому простягнули _мiлiони червоних переможцiв свiтлу i добру руку допомоги на Заходi i на Сходi. З вiчним вiдсвiтом останнього зльоту свiтово? перемоги в серцях ми живемо i творим Комунiзм. I нiякi атомнi i водневi грози не зупинять ходи мiлiонiв на верховини вселюдського щастя. З кожним днем ми все дужчi, а вороги миру - все слабшi. Це так, як ще за громадянських битв юнак, червоноармi?ць, що потрапив в полон бiло? смертi, сказав оскаженiлим ворогам (це було в днi агонi? контрреволюцi?): - Мы все прибываем, а вы все малеете... Так. Ми все прибува?мо, а вороги все малiють, i це вже не в масштабах колишньо? Росi?, а на всiй земнiй планетi. I якось на фонi гiгантських подiй у всьому свiтi трохи чудно i нiяково говорити про долю поета, що вийшов iз золото? Третьо? Роти i снiгами Червоно? Зими йшов крiзь огнянi контрасти грози, що гримiла над Батькiвщиною, йшов i йде з мiлiонами весни мiльйонiв, з п'ятикутною зiркою на чолi i в серцi. Я - крапля в багряному океанi народно? боротьби, i в менi, його краплi, вiдбилась уся його краса i велич, i в менi ревли його бурi, коли вiн iшов грiзними валами на збройний штурм фортець старого свiту, i в менi вiн сiя чудесною красою в цi днi, коли вiн iде на трудовий штурм старого свiту во iм'я Миру i Комунiзму. Пiслямова В клубi Ради Мiнiстрiв були збори активу радянсько? iнтелiгенцi?, якi вели письменники. Збори були присвяченi пiдсумкам роботи XX з'?зду нашо? партi?. Всi радiсно вiтали все те, що генiально накреслив iсторичний з'?зд переможцiв ночi. Було урочисто й святково. I от виступа? Корнiйчук i в сво?й промовi, мiж iншим, сказав: - Марно критикували Сосюру за вiрш "Любiть Укра?ну". Нiчого ворожого в цьому вiршi нема?. Це патрiотичний вияв душi поета. Я дивився на обличчя, i всi вони злилися в мо?х очах в одну туманну пляму од слiз, що залили мо? очi... Потiм виступав Малишко i теж у сво?й промовi - палкiй i пристраснiй, в якiй його серце од гнiву на ворогiв народу навiть кинуло сво? полум'я i на тих, хто нi сном, нi духом до них не причетний, Малишко теж сказав про мене, що марно мене били, що нiзащо мене калiчив Каганович... I я од радостi все простив - i те, що кричав на мене Корнiйчук, i статтю Малишка в "Радянськiй Укра?нi" проти мене, i все i всiм дезорi?нтованим братам, що били мене так, що аж серце гуло од ударiв. Ви ж зна?те, як у нас умiють бити! Я всiм прощаю i всiх люблю. Люблю навiть Н. i С. К. А ще дужче я люблю свою Донеччину i Третю Роту, що провiдною зорею свiтла, свiтить i буде свiтити менi на поетичнiй путi, зливаючи сво? сяйво з зорями Комунiзму, що все бiльше i все ближче сiяють на нашому трудовому небi. Лiто 1926 року - Харкiв. Зима 1942 року - Москва. Зима 1959 року - Ки?в. Поетичну музу Володимира Сосюри справедливо називають голосом нiжностi i правди, адже вона могла звучати не тiльки солов'?не, а й бути "мов вибух динамiта" у днi заграв та суспiльних бiд, а якими доводилося не раз стрiчатися поетовi на нелегкiй, а iнодi й тернистiй житт?вiй дорозi. Дитинство i юнiсть майбутнього поета минали в донецькому краю, де звучала здебiльш росiйська, це сво?рiдно вiдбилося у лексицi роману, а вже потiм укра?нська, молдавська, грецька та iншi мови, але там найдзвiнкiше лунала пiсня укра?нська. Багато пiсень знала й спiвала мати смуглявого первiстка Антонiна Дмитрiвна Сосюра, а ще бiльше вiн чув ?х у часи мандрiвного дитинства, коди в пошуках заробiткiв батько з сiм'?ю часто переходив вiд села до села, вiд селища до селища, та знову й зiюву повертався в задимлений рiдний Донбас. Мабуть, тому "красу i силу" шахтарсько? землi В. Сосюра оспiвав так, як, певне, нiхто з iнших радянських поетiв, бо амалолiт пiзнав цiну скибки хлiба й копiйки, здобутих власними руками. Про це i почина?ться розповiдь в романi "Третя Рота", "як золотий дитинний сон" перетворився в страшну реальнiсть для сiм'? Сосюр - жити пiсля смертi батька у чужiй хатi-хворостяндi i бути постiйно голодними. Багато цiкавих i досi не знаних фактiв iз житт?пису поета розкривають сторiнки цього автобiографiчного твору, над яким В. Сосюра працював з перервами в 1926-1930-му, в 1942-му i 1959 роках. В листку по облiку кадрiв, заповненому 17 травня 1957 p., В. Сосюра про сво? навчання i трудову дiяльнiсть повiдомляв таке: "Лiто 1909 - осiнь 1909 - учень бондарного це-ау_ Донецького содового заводу, м. Верхн?. Зима 1909 - весна 1910 - телефонiст Донецького содового заводу, м. Верхн?. Лiто 1910-осiнь 1910 - чорноробочий у каменоломнях. Весна 1911-лiто 1911-чорноробочий Донецького содового заводу, м. Верхн?. Осiнь 1911-лiто 1914 - учень двокласного мiнiстерського училища, м. Верхн?. Осiнь 1914 - осiнь 1915 - учень трикласного нижчого сiльськогосподарського училища на станцi? Яма Пiвнiчно-Донецько? залiзницi. Осiнь 1915-лiто 1916-учень маркшейдерського бюро Донецького содового заводу, м'. Верхн?. Осiнь 1916-осiнь 1918-учень трикласного нижчого сiльськогосподарського училища на станцi? Яма. Осiнь 1918- зима 1918-член повстансько? робiтничо? дружини Донецького содового заводу, м. Верхн?. Зима 1918 - осiнь 1919 - козак петлюрiвсько? армi?. Осiнь 1919 - зима 1920 - вiйськовополонений денiкiнсько? армi?. Лютий 1920-квiтень 1921 - червоноармi?ць, курсант вiйськових полiткурсiв, полiтпрацiвник. Весна 1921 - осiнь 1921 - iнструктор преси при ЦК КП(б)У. Осiнь 1921 - осiнь 1922 - член оргбюро Пролеткульту Укра?ни. Осiнь 1922 - лiто 1923 - студент Комунiстичного унiверситету iменi Артема. Осiнь 1923 - лiто 1925 - робфакiвець Харкiвського iнституту народно? освiти. 1923-1925, 1925-1941 - лiтературна робота, Харкiв, Ки?в. Лiто 1941-лiто 1944 - пропагандист при ЦК КП(б)У, старший спiвробiтник Академi? наук Укра?ни, лiтпрацiвник партизанського штабу Укра?ни, вiйськовий кореспондент фронтово? газети. З 1944 р. - на лiтературнiй роботi". Цi?? ж хронологiчно? канви В. Сосюра дотримувався i в романi "Третя Рота", де за кожним видiленим вiдрiзком часу, за кожною датою - цiкавi роздiли книги його життя. Про роботу над романом "Третя Рота" ма?мо цiннi авторськi свiдчення, насамперед iз архiву поета, а також iз розповiдей його сучасникiв, яким часто доводилося бути i його першими слухачами, i критиками. Поет майже нiколи не мав творчих та?мниць, мiг навiть творити на людях, повнiстю поринаючи у свiт поетичних образiв, у чому можемо переконатися, прочитавши цей роман. Одне з найповнiших авторських свiдчень про iсторiю написання "Третьо? Роти" таке: "Я почав писати прозою роман-трилогiю про сво? життя ще в 1926-30-х роках. Уривок цього роману був надрукований в журналi "Червоний шлях", N10, за 1926 рiк ("З минулого"). Весь же роман назива?ться "Третя Рота" - 1. "Володька"; 2. "Крiзь вогонь"; 3. "Поет". Надрукований уривок був про громадянську боротьбу на Укра?нi, про трагiчний перiод мо?? молодостi... Я вiдклав його i через 12 рокiв повернувся до нього, в 1942 роцi, в Москвi. Так як не було машинiстки, яка б могла друкувати укра?нською мовою, то я диктував ?й на росiйськiй мовi (почав з дитинства, вiрнiше, повернувся до нього, щоб потiм писати про роки юностi i дiйти до старостi). Я продиктував машинiстцi шiстдесят сторiнок i цей початок роману давав читати Клименту ?фремовичу Ворошилову як мо?му земляковi. Вiн теж iз Третьо? Роти, i його соратником по громадянськiй вiйнi був мiй дядя Iван Локотош, двоюрiдний брат мо?? матерi, бувшо? робiтницi патронного заводу в м. Луганську. Товариш Ворошилов прочитав початок роману i побажав менi через Пономаренка успiху. (Я передавав рукопис через т. Пономаренка, у якого був друг по батрацькiй молодостi кубанець Сосюра iз станицi Брюховецько?, де живе половина Сосюр). Тов. Ворошилов побажав менi успiху i порадив випустити фiзiологiчнi моменти, що я i зробив. Пiсля Вiтчизняно? вiйни, осiнню 1959 року, я повернувся знову до роботи над романом i в чорновому виглядi закiнчив всi три книги трилогi? весною I960 року. Редакцiя газети "Молодь Укра?ни" попросила у мене (т. Семенець, редактор) цей роман, щоб друкувати його з номера в номер газетним варiанто"!, про що повiдомила сво?х молодих читачiв" 1. Але газетну публiкацiю роману було обiрвано буквально на першому словi - вольове рiшення одного дiяча виявилося сильнiшим вiд бажання молодих читачiв республiки ознайомитися з цим новим в укра?нськiй лiтературi i оригiнальним твором мемуарного характеру. Адже в той час жанр мемуаристики ще не був таким популярним, як тепер, тим бiльше - писати гостро й смiливо про недавн? минуле, згадувати добрим, а iнодi й критичний словом декого iз сво?х сучасникiв-для цього треба було мати мужнiсть великого поета. Радостi автора, який побачив початок роману на сторiнках молодiжно? газети, здавалося, не буде меж. Але не меншою була й гiркота, коли одним телефонним дзвiнком було вирiшено долю цього твору. Як спомин про тi гiркi часи, залишилася байка В.Сосюри "Дрозд i Соловей", яка теж дещо дода? до iсторi? газетно? публiкацi?, принаймнi допитливий читач може легко визначити, хто ж був тим "вольовим дiячем", що припинив друкування роману. Дрозд-бюрократ послухав Солов'я I подзвонив в редакцiю, де птицi Усi пiдлеглi: "Забороняю я Вам друкувати Солов'я дурницi. Вiн нацiоналiст! Усе за зорi лине. В поезiях його не труби, а трава!.. Його не раз, не два вже били за Вкра?ну Так, що у другого одпала б голова, А вiн не ка?ться i все спiва, спiва..." Та Соловей не змовк, Дрозда вiн не злякався, - Вiн знову заспiвав, що аж за боки взявся, Як вiн спiвав в години злих заграв, I байку про Дрозда й про себе написав. 25.III.60. Третьою спробою донести до читача цей твiр уже пiсля смертi автора стала скорочена публiкацiя в десятому томi творiв поета (Ки?в, "Днiпро", 1972, с. 84-155). Iз наявних в останньому зведеному, авторському варiантi ? понад шiстдесят роздiлiв, а до видання потрапило лише двадцять шiсть (за редакторською нумерацi?ю). До того ж i надрукованi роздiли були пiдданi значному скороченню без вiдповiдних позначок, примiток i т. iн. Найширшу публiкацiю роману здiйснено в журналi "Ки?в" (1988, NN 1-2). Невеликi фрагменти друкувалися також у днi 90-рiччя з дня народження поета в газетах "Лiтературна Укра?на", 7 сiчня 1988 p., "Вечiрнiй Ки?в", 4 лютого 1988 р. та в "Литературной газете", 11 травня 1988 р. (переклад H. Висопько?). Дана публiкацiя-це повний текст останньо? авторсько? редакцi?, що зберiга?ться у вiддiлi рукописiв Iнституту лiтератури iменi Т. Г. Шевченка АН УРСР у фондi В. Сосюри. "Третя Рота" ма? багато варiантiв i редакцiй, починаючи з раннiх рукописiв i кiнчаючи останньою зведеною (роман-трилогiю перероблено в один твiр), що була передана до публiкацi? газетi "Молодь Укра?ни". Цю редакцiю можна вважати виявом останньо? волi автора, оскiльки, як видно iз цитованого вище свiдчення В. Сосюри, трилогiю було завершено "в чорновому виглядi". Навiть в останнiй, зведенiй редакцi?, автор не змiг уникнути повторiв у описi деяких подiй, а в чорновому варiантi трилогi? ?х порiвняно чимало. Ширший варiант, незважаючи на свою незавершенiсть, теж заслугову? на публiкацiю, але в академiчному виданнi, де основним текстом, очевидно, вважатиметься остання зведена редакцiя 1959 p. У багатьох вiршах i поемах В. Сосюри, починаючи з "Червоно? зими", можна прочитати рядки, якi мають пряме вiдношення до бiографi? поета. В одних творах лiричний герой легко ототожню?ться з автором, а iншi, без сумнiву, повнiстю присвячувалися якiйсь конкретнiй подi? з його життя, тобто ? сторiнками бiографi?, трансформовано? через творчу уяву. От де можна майже без заперечення погодитися iз давньою iстиною, що життя поета - у його творах. У поемах "Оксана" (1922), "Вiра" (1923), в епопе? "Залiзниця" (1923-1924; склада?ться iз п'яти поем), "Вчителька" (1928-1929), "Заводянка" (1927), "Минуле" (1930), "Галичанка" (1931) i особливо у вiршованому романi "Червоногвардi?пь" (1937-1940) зустрiча?мо опис тих же подiй i тi ж iмена геро?в, якi набагато ширше i конкретнiше описанi в "Третiй Ротi". Очевидно, як слушно зауважував i сам В. Сосюра, "про рiзнi речi есть i рiзний спiв, i рiзнi форми, бо життя строкате...". Паралельне вiдтворення яодiй в поезi? i прозi було викликане, очевидно, не лише бажанням докумепталiзувати свою бiографiю: можливо, автор усвiдомлював той факт, що поезiя може бути лише пiснею сво?му народовi, а не лiтописом його доби. Якщо в поетичних творах В. Сосюра мав право на творчий домисел, то в автобiографiчному романi вiн з документальною точнiстю прагне вiдтворити побачене i пережите ним на житт?вiй дорозi. "Третя Рота" - це твiр, в якому автор намагався сконцентрувати все те, про що частково йшлося в багатьох поезiях: i про важке дитинство, i про буремно-трагiчну юнiсть, i про першi кроки в лiтературi, якi вiн робив при допомозi вiдомих укра?нських письменникiв. Часто автор не обминав й трагiчних моментiв нашо? iсторi?, i сво? власнi невдачi тракту? як наслiдок всенародного горя, коли вiд окрайця хлiба, од лихого чи доброго слова залежало людське життя. Напо?ний романтикою революцi? i громадянсько? вiйни, а також численними гаслами про соцiальне й нацiональне визволення, В. Сосюра, як i багато його сучасникiв, не змiг вникнути у полiтичний змiст тогочасних гасел, а тому й зазнав тяжкого "ходiння по муках". Поет iз гiркотою й болем зiзна?ться 1924 року: I пiшов я тодi до Петлюри, бо у мене штанiв не було. Скiльки нас отаких бiля мурiв од червоно? кулi лягло!.. Згодом чи?юсь "дбайливою" рукою були "полiпшенi" останнi два рядки цi?? строфи: Скiльки нас, отаких, через журу покидали востанн? село! Можливо, це редагування належить i самому автору, але його можна вiднести до того часу, коли пошуки "автобiографiзму" в творах призводили часто до трагiчного завершення людських доль i до такого явиша як самоцензура: письменник змушений був писати не все те, що думав i мав сказати читачевi. У романi "Третя Рота" описано сцену розстрiлу гайдамаками двох бiлих льотчикiв, яких випадково збили на станцi? Нирковiй. ('Один капiтан (поранений), а другий-стрункий i спокiйний, з мармуровим шляхетним обличчям, нащадок графа Потьомкiна. Цей, з мармуровим обличчям, зняв з пальця свого персня, подав його осавуловi нашому i сказав: "Передайте моей жене..." В лютому 1926 року поет пише лiричну баладу "Перстень", яку друку? тодi ж у журналi "Червоний шлях". У тому ж роцi вiн розпочав i роботу над споминами "З минулого", надрукованими в десятому номерi "Червоного шляху", що увiйшли згодом до роману "Третя Рота" iз незначними скороченнями. Трагiчнi епiзоди з перiоду громадянсько? вiйни на Укра?нi не давали поетовi спокою навiть у пiсляво?нний час. 25 червня 1948 р. В. Сосюра пише вiрш про моторошну сцену розстрiлу петлюрiвцями махновцiв, яку йому довелося свого часу спостерiгати i описати в "Третiй Ротi": Я пам'ятаю дзвiн церковний бiля огради, край села, команди крик i жах безмовний, де кров розстрiляних текла. Я одного забуть не смiю, як умирав вiн в ту зиму... Йому штиком пробили шию, i з рота вийшов штик йому. Було це зранку, пiсля бою, На бiлий снiг багряний мак... Юнак поблiдлою рукою Схопив кривавий той гостряк... Кругом розстрiлянi лежали, а вiн отак i занiмiв, неначе смертi чорне жало iз горла видерти хотiв. У поемi "Розстрiляне безсмертя" (1960) В. Сосюра ще раз поверта?ться до цього жахливого епiзоду, переконуючи i себе, i читача, що "цього не викреслиш iз серця", що такi трагедi? були можливi лише тодi, коли "весь свiт стогнав в гiгантськiм герцi, й земля кипiла в боротьбi..." Недаремно епiграфом до "Поеми друго?" в епопе? "Залiзниця" поет з гiркотою запису? щире зiзнання: "Я прийшов на станцiю Революцiя, коли ударив другий дзвiнок". Поема "Володька", над якою В. Сосюра працював у лютому 1943 р. в Москвi (паралельно з романом "Третя Рота"), була спробою описати в поетичнiй формi спогади про сво? дитинство i юнiсть: Де гнуться рейки од заводу i над Дiнцем рида? _дим, _менi приснилась Третя Рота i я собi, як був малим. Ведуть батьки мене за руки по золотiй, в пiснях землi, i тонко, тонко _закаблуки _об рейки стукають _малi... _Сидить дiдусь у кабiнетi i пише щось... Життя _мов! Ти, як стрiла в бринливiм летi... О Укра?ни пiснечари, мiй золотий дитинний сон! I, нарештi, в архiвi В. Сосюри залишилися спроби вiршованого роману "Третя Рота", публiкувати якi автор не став, знаючи, очевидно, що пiсля багатьох автобiографiчних вiршiв i поем цей твiр буде переспiвом створеного ним ранiше. В. Сосюра визнача? жанр "Третьо? Роти" як роман (за первiсним задумом-роман-трилогiя). I, очевидно, з таким визначенням слiд погодитися, хоч i не всi ознаки цього жанру проявилися в цьому творi. "Третя Рота" - це розповiдь про власне життя, яким було - без прикрас, без самовихваляння i самолюбування. Ця розповiдь спiвзвучна контекстовi епохи, в яку жив поет. Можливо, в деяких мiсцях автор допуска? елементи суб'?ктивiзму (i це неминуче!) чи й помиля?ться в оцiнцi людських вчинкiв чи певних явищ, але в цьому вiн щиро зiзна?ться на сторiнках цього ж роману. Складнi житт?вi обставини iнодi загострювали стосунки iз деякими його колегами по перу, але на спiльному шляху боротьби i шукань поет залишився вiрним найвищим людським iдеалам, не погрiшив проти правди. Переповiдаючи, наприклад, про тимчасове загострення сво?х вза?мин iз I. Куликом чи I. Микитенком, В. Сосюра нiтрохи не применшу? ?хнього внеску в не лише загальну лiтературну справу, але й у вирiшення долi його лiтературного таланту. А на вiдстанi часу ?хню трагiчну загибель вважа? трагедi?ю всього народу. Багато дослiдникiв, вiдзначаючи документальну вiрогiднiсть мемуарiв, чомусь вважають сво?м обов'язком застерегти читача: мовляв, це джерело не позбавлене суб'?ктивних оцiнок автора, а дехто просто називав це суб'?ктивiзмом, не вникаючи в значення цього термiна. Iнодi в сучаснiй науковiй лiтературi (навiть тодi, коли йдеться про документальнi джерела) вжива?ться термiн суб'?кi ивнiсть як ознака, що знижу? ?хню iсторичну достовiрнiсть. Не переоцiнюючи значення творiв такого жанру, слiд вiдзначити, що де - документи найповнiшого самовиявлення i характеру людини, i способу ?? мислення, i пiдходу до оцiнки певних явищ. Якщо ж автор, пишучи твiр такого жанру, буде постiйно думати про те, як сприймуть його сучасники або прийдешнi поколiння, то мимоволi стане рабом самопензури, позбавляючи таким чином науку найцiннiших надбань - розкриття iндивiдуального (нехай навiть i суб'?ктивного!) пiзнання людини, суспiльних явищ i т. iн. Намагання бути об'?ктивним часто призводило до пристосування сво?х думок до традицiйних, що iнодi будувалися не на достовiрних фактах, а на загальних теоретичних судженнях. "Чим бiльше i щирiше мемуарист силку?ться перенести вповнi, з усiма фарбами i тонами, той образ давно минулих подiй, який лишився в його душi, - писав Iван Франко, - тим бiльша небезпека, що вiн до того образу додасть щось зайвого, пiзнiшого, нанесеного течi?ю часу". В. Сосюра нiде не силу? свого таланту, не прихову? вiд читача навiть, здавалося б, невигiдно? йому правди, довiряючи йому найсокровеннiше i найболючiше, що траплялося в його життi. I навiть наявнi елементи романтичного максималiзму, а iнодi й на?вностi доросло? людини нiтрохи не знижують художнiх вартостей цього твору. Роман "Третя Рота" - це яскравий зразок мемуарно? прози. При вiдсутностi щоденникiв i наявностi дуже невелико? кiлькостi листiв В. Сосюри цiннiсть такого автобiографiчного матерiалу надзвичайно велика. О. Пушкiн дуже високо цiнував твори такого жанру. У "Подорожi в Арзрум" вiн шкоду?, що Грибоедов не залишив автобiографiчних записiв, i написати бiографiю поета - це обов'язок його друзiв. "Замечательныг люди исчезают у нас, не оставляя по себе следов. Мы ленивы и нелюбопытны!" - ось який докiр кида?ться сучасникам видатних майстрiв слова, що ма? бути пересторогою для всiх прийдешнiх поколiнь. Говорячи про "Записки Бййрона", Пушкiн немовби радi? з того, що вони пропали, але насправдi бере пiд оборону генiя, який часто бував незахищеним вiд натовпу з його iнодi нездоровим iнтересом до iнтимних i побутових подробиць приватного життя: "Зачем жалеешь ты о потере записок Байрона? черт с ними! слава богу, что потеряны. Он исповедался в своих стихах, невольно, увлеченный восторгом поэзий. В хладнокровной прозе он бы лгал и хитрил, то стараясь блеснуть искренностью, то марая своих врагов. Его бы уличили, как уличили Руссо, - а там злоба и клевета снова бы восторжествовали. Оставь любопытство толпе и будь заодно с гением... Мы знаем Байрона довольно. Видели его на троне славы, видели в мучениях великой души, видели в гробе посреди воскрешающей Греции. - Охота тебе видеть его па судне. Толпа жадно читает исповеди, записки etc., потому что в подлости своей радуется унижению высокого, слабостями могущего. При открытии всякой мерзости она в восхищении. Он мал, как и мы, он мерзок, как мы! Врете, подлецы: он мал и мерзок - не так как вы - иначе" '. Але така думка не виключа? й iншо? позицi? Пушкiна: у листопадi 1825 p. вiн писав сво? мемуари, якi змушений був знищити пiсля грудневого повстання декабристiв. При цьому вiн iз властивим йому захопленням вiдзначав: "Писать свои Memoires заманчиво и приятно. Никого так не любишь, никого так не знаешь, как самого себя. Предмет неистощимый. Но трудно. Не лгать - можно; быть искренним - невозможность физическая. Перо иногда остановится, как с разбега перед пропастью - на том, что посторонний прочел бы равнодушно. Презирать - braver - суд людей не трудно; презирать суд собственный невозможно". Ще й досi багато щирих шанувальникiв таланту В. Сосюри - письменникiв, лiкарiв, учителiв, вчених - розповiдають цiкавi епiзоди, що перетворилися в легенди, як поет натхненно читав той чи iнший твiр, який так i залишився неопублiкованим i невiдомим сучасному читачевi. Мiг навiть дати почитати рукопис i не вимагати його повернення, що й траплялося а його недрукованими творами. Створене своею поетичного уявою вiн не вважав тiльки сво?ю власнiстю - воно вже належало народу. Тепер же ця легенда став реальнiстю - читач одержу? твори, якi десятилiттями лежали в архiвах i не були доступними навiть найвужчому колу дослiдникiв. Павло Тичина, даруючи авторовi "Червоно? зими" видання "Вибранi твори" (1957) у трьох томах, на першiй книзi зробив такий напис: "Дорогому Володимиру Миколайовичу Сосюрi-одному з найбiльших поетiв Радянсько? Укра?ни, - та нi, - поетiв усього свiту? Лiрик, - а разом з тим смiливий, дерзновенний. Задушевний - а разом з тим - бойовий у нього тон, наступальний. Та хiба можна в короткому цьому напису висловити все те, що я про В. М. почуваю! З любов'ю давньою, "непреходящей" любов'ю П. Тичина". Задушевнiсть, смiливiсть i дерзновеннiсть вiдчутнi у романi "Третя Рота", в якому-життя Людини i Поета, вiддане сво?му народовi. КОМЕНТАРI? ПРОЛОГ Третя Рота - шахтарське селище в Донбасi (тепер селище Верхн?, що входить до м. Лисичанська Ворошиловградсько? областi). Засноване 1721 p. як сторожовий пост Iзюмського козацького полку. Пiсля лiквiдацi? козаччини там знаходилася Третя рота Бахмацького гусарського полку, звiдки й походить назва. 1. Дебальцево - тепер мiсто обласного пiдпорядкування Донецько? областi, засноване в 1878 p. 2. Пономаренко Пантелеймон Кiндратович - товариш В. Сосюри, через якого В. Сосюра передавав для ознайомлення К. ?. Ворошилову в 1942 р. у Москвi рукопис роману "Третя Рота". 3. ...Я вiддав у Харковi оригiнал цi?? поеми дiда в музей iменi Шевченка... - Йдеться про музей поета в Харковi при Iнститутi Тараса Шевченка, на базi якого 1933 p. було створено галерею картин Т. Г. Шевченка в Харковi, а 1949 p. - Державний музей Т. Г. Шевченка в Ки?вi. Про долю рукопису поеми дiда В. Сосюри тепер нiяких вiдомостей нii виявлено. 4. ...вiн став учнем штейгерсько? школи. - Йдеться про навчання гiрничо? справи (маркшейдерi?), що стосу?ться просторово-геометричних вимiрювань у надрах землi i на ?? поверхнi з наступним зображенням контурiв корисних копалин, гiрничих виробок на планах i картах. 5. "Макар телят не ганяв". - Дуже далеко, в суворих пеобжитих мiсцях. 6. Гарiбальдi Джузеппе (1807-1882) -народний герой Iталi?, один iз керiвникiв революпiйно-демократичного крила руху Рисорджименто - вiдродження нацiонально-визвольного руху iталiйського народу. 7. "Андрiеве стояния". - Очевидно, йдеться про свято на честь Андрiя Первозванного (помер у серединi I ст. н. е.) - одного з дванадцяти апостолiв Iсуса Христа, який, за руськими лiтописами, проповiдував християнство серед слов'ян Древньо? Русi, побував бiля Киева i на днiпровському березi встановив хрест. На цьому мiсцi збудовано Андрi?вську церкву. I 1. ...заводська "кукушка" - побутова назва тодiшньо? марки невеликого маневрового паровоза. II 1. Локотош Радя - двоюрiдний брат матерi поета Антонiни Дмитрiвни Сосюри. IV _ 1. Юзiвка - тепер м. Донецьк. VII 1. Кольцов Олексiй Васильович (1809-1842) - росiйський поет, автор вiршiв про красу росiйсько? природи, значна кiлькiсть яких покладена на музику i стала народними пiснями. Писав твори також i укра?нською мовою; бував на Укра?нi, де збирав пiснi та прислiв'я, написав твори про тяжку долю укра?нського народу. 2. "Ну, тащися, сивка..." - В. Сосюра наводить слова iз "Пiснi орача" 0. В. Кольцова. 3. Нiкiтiн Iван Савич (1824-1861) - росiйський поет, у творах якого показано народне життя i висловлено протест проти самодержавства. 4. "Вырыта заступом яма глубокая..." - В. Сосюра не зовсiм точно циту? вiрш I. С. Нiкiтiна, написаний в 1860 p. 5. Саваоф (вiд давньо?врейського Цебаот) - одна iз назв бога Ягве - верховного божества в iуда?змi. IX 1. ..."перпетуум мобiле" (вiд лат. perpetuum mobile-безперервне, вiчно рухливе) - те саме, що й вiчний двигун. Йдеться про уявну машину, яка, пущена в дiю, виконувала б роботу як завгодно довго, не беручи енергi? ззовнi, що суперечить закону збереження енергi?. XI 1. "Вiчна пам'ять" - заупокiйна молитва у православних християн. 2. Верн Жюль (1828-1905) - французький письменникфантаст i автор праць з географi? та iсторi? географiчних вiдкрить. 3. "Ветхий завiт" ("Старий завiт")-перша частина Бiблi?, що визна?ться за "священне писання" в iуда?змi та християяствi. Книга створювалася протягом IX - II ст. до н. е. iудейськими священнослужителями на основi легенд i мiфiв Стародавнього Сходу. 4. ...шукали землю Ханаанську... -Давня назва територi? Сiрi?, Палестини i Фiнiкi? на Близькому Сходi. 5. Фiлiстимляни - древнi племена, якi проживали на схiдному березi Середземного моря i грунтувалися в II тисячолiттi до н. е. В кiнцi XIII-на початку XII ст. до н. е. фiлiстимляни почали захоплювати територiю Палестини i Сiрi?. 6. Серафимович (справжн? прiзвище Попов) Олександр Серафимович (1863-1943) -росiйський радянський письменпик. 7. ...братiв Маккаве?в... - Йдеться про братiв Iуди Маккавея-вождя народного повстання II ст. до н. е. в Iуде? проти влади Селевкiдiв. Пiсля його загибелi боротьбу продовжували його брати до завоювання Iудеею полiтично? незалежностi в 142 р. до н. е. 8. Самсон - герой бiблiйно? легенди, iзра?льтянин, який одружився з дiвчиною з ворожого племенi фiлiстимлян Далiлою. Самсон мав надзвичайну фiзичну силу, що мiстилася в його волоссi, але пiдступна жiнка обрiзала його i вiддала чоловiка в полон фiлiстимлянам. Полоненому Самсону викололи очi i закували в кайдани. В полонi волосся вiдросло, до Самсона повернулася сила, i вiн зруйнував храм, де його ув'язнили, в ру?нах якого загинув i сам з ворогами. 9. Iсус Навiн - за бiблiйною мiфологi?ю слуга i сподвижник Мойсея; не е автором Книги Iсуса Навiна iз "Старого завiту". 10. "В тумане тысячелетий" - як видно iз подальшого пояснення В. Сосюри, автором книги був письменник Красновсъкий. 11. А юнак Давид з його пращею, якою вiн знищив велетня Голiафа... - В Бiблi? (1-а Книга Царiв, 17) розповiда?ться, як юнак Давид убив каменем iз пращi фiлiстимлянського богатиря-велетня Голiафа. 12. I?рихонськi труби. - Пiсля виходу iуде?в з ?гипетського полону на сво?му шляху в Палестину вони обложили мiсто I?рихон, але зруйнувати мiцнi укрiплення не було можливостi. I?рихонськi мури впали вiд священних труб, завдяки чому мiсто було взято. XVI 1. "Iлiада", "Одiссея"-давньогрецькi епiчнi поеми, що приписуються Гомеру. 2. Уланд Лгодвiг (1787-1862) - нiмецький поет, драматург, iсторик лiтератури. XIX 1. Рiд Томас Майн (1818-1883) -англiйський письменник. Автор авантюрно-пригодницьких романiв, в яких вiдображено життя i побут iндiанцiв. 2. "Вершник без голови" - пригодницький роман Т. М. Рiда. XXI 1. Нат Пiнкертон - герой серi? аноншпих книг iз оповiданнями про пригоди слiдчого, якi були створенi, очевидно, як реклама американського "агентства розшуку Алана Ната Пiнкертона i його синiв". Не дивлячись на низький лiтературний рiвень цих книг, у дореволюцiйнiй Росi? вони мали успiх i широке розповсюдження, особливо серед молодi. 2. Нiльсон Аста (1881-1972) -датська актриса, яка завоювала популярнiсть у нiмому кiно. 3. Максимов - очевидно, йдеться про актора театру i кiно Максимова (справжн? прiзвище - Самусь) Володимира Васильовича (1880-1937), який знiмався з 1911 p. 4. Лiндер Макс (справжн? прiзвище - Габрi?ль Лев'?ль; 1883-1925) - французький кiноактор. XXII 1. Белий Андрiй (справжн? прiзвище - Буга?в Борис Миколайович; 1880-1934) - росiйський радянський поет, теоретик символiзму. XXVI 1. Лпухтiн Олексiй Миколайович (1840-1893) -росiйський поет. 2. Надсон Семен Янович (1826-1887) - росiйський поет. XXVII 1. Бальмонт Костянтин Дмитрович (1867-1942)-росiйський поет. Iз 1920 p. перебував в емiграцi?. 2. Северянiн Iгор (справжн? iм'я та прiзвище Iгор Васильович Лотарьов; 1887-1941) -росiйський поет. Iз 1918 p. жив в Естонi?. XXVIII 1. "Нива" - росiйський щотижневий журнал для сiм'?, що видавався в Петербурзi в 1870-1918 pp. i був одним iз пайпопулярнiших у Росi?. В 1894-1916 pp. виходили щомiсячнi лiтературнi додатки до журналу; з 1891 p. безплатним додатком до "Ниви" видавались зiбрання творiв багатьох росiйських та зарубiжних письменникiв, що забезпечувало журналу великi тиражi i популярнiсть. 2. Цензор Дмитрiй Михайлович (1877-1947) - росiйський радянський поет. Сво? твори друкував iз 1894 р., в 1905- 1907 pp. - в нелегальнiй пресi. 3. Фофанов Костянтин Михайлович (1862-1911)-росiйський поет. 4. Дон-Жуан - герой старовинно? iспансько? легенди; людина, яка все сво? життя проводить у любовних пригодах. Дон-Жуан став персонажем багатьох творiв свiтово? лiтератури, в тому числi драми Лесi Укра?нки "Камiнний господар". 5. "Милый, милый, смешной дуралей!" - рядок iз вiрша С. ?сенiна. 6. ?сепiн Сергiй Олександрович (1895-1925) - росiйський радянський поет. В. Сосюра переклав десять .вiршiв С. ?сенiна ("Береза", "Пороша", "Жебрачка", "Пiсня про собаку" та iн.). 7. ...не любив читати Толстого. - Очевидно, йдеться про твори Л. М. Толстого, що були складними для сприйняття юнаком В. Сосюрою. Пiзнiше, i особливо в пiсляво?нний час i останнi роки свого життя, поет по-новому перечитував класикiв свiтово? лiтератури, i твори Л. М. Толстого викликали його захоплення. 8. Шерлок Холмс - герой оповiдань англiйського письменника Копан-Дойля (1859-1930), освiчений сищик (детектив), який розкривав злочини шляхом логiчного аналiзу, спiвставляючи рiзнi, навiть такi, що здаються незначними, ознаки злочину. XXIX 1. Плюшкiн - один iз геро?в поеми М. В. Гоголя "Мертвi душi" (1842), помiщик-скнара, скупердяйство якого стало манi?ю. "Плюшкiнство" - синонiм хворобливо? скупостi. XXX 1. А нiмцi вже захопили Харкiв. -У квiтнi 1918 p. Харкiв загарбали нiмецькi окупанти. Мiсто визволили червонi вiйська 3 сiчня 1919 p. XXXI 1. ...гетьманська варта пiсля розгону нiмцями Центрально? Ради. - 29 квiтня 1918 p. нiмецькi окупанти розiгнали Центральну раду, замiнивши ?? марiонетковим "урядом" на чолi з колишнiм царським генералом П. П. Скоропадським, правлiння якого у квiтнi-груднi 1918 p. увiйшло в iсторiю пiд назвою "гетьманщини". 2. Олесь Олександр (справжн? прiзвище - Кандиба Олександр Iванович; 1878-1944) - укра?нський поет. 3. Вороний Микола Кiндратович (1871-1942) -укра?нський радянський поет, театрознавець, перекладач (переклав укра?нською мовою "Iнтернацiонал". "Марсель?зу", "Варшав'янку"). XXXIII 1. "Артишок" - прiзвисько, що походить вiд назви рослини родини складноцвiтих - артишок, поширено? в кра?нах Середземномор'я i на Канарських островах. Культиву?ться в СРСР i на Укра?нi як овочева культура. XXXV 1. ...трима? фронт проти дончакiв... - Йдеться про автономну Донську область, утворену пiсля контрреволюцiйного заколоту заможного донського козацтва, очолюваного генералом Каледiним. 2. Кащенко Андрiан феофенович (лiтературнi псевдонiми - I. Тертишний, А. Будiй; 1858-1921) - укра?нський письменник, в iсторичних повiстях i романах якого висвiтлено iсторичне минуле Укра?ни., зокрема iсторiю козацтва. 3. Цум вафен - до збро? (нiм.)._ 4. Це тi, що в сiчнi 1918 року розстрiляли в Ки?вi червоний "Арсенал"... - Йдеться про придушення в сiчнi 1918 p. збройного повстання робiтникiв i революцiйних солдатiв Ки?ва проти Центрально? ради. Центром повстання був завод "Арсенал". XXXVI 1. Потьомкiн Григорiй Олександрович (1739-1791)-росiйський державний i вiйськовий дiяч, генерал-фельдмаршал, князь. Був фаворитом i найближчим помiчником iмператрицi Катерини II; з його iнiцiативи зруйновано Залорозьку Сiч. Епiзод, описаний В. Сосюрою iз полоненим us _щадком Потьомкiна, згодом був використаний поетом у лi ричнiй баладi "Перстень" (1926). XXXVII 1. НЕП (нова економiчна полiтика) - економiчна полiтик. КПРС i Радянсько? держави в перехiдний перiод вiд капi талiзму до соцiалiзму, запроваджена на основi рiшенi Х з'?зду РКП (б) (1921 p.). Основу непу становили: замiнi продрозверстки продподатком, допущення вiльно? торгiвл при регулюваннi ?? органами Радянсько? влади, здача в орен ду частини дрiбних державних пiдпри?мств приватним осо бам, дозвiл на органiзацiю невеликих приватних пiдпри?мств допущення в певних межах оренди землi та iн. 2. Ми спiвали "Чумака".народну чумацьку пiсню, 3. Петлюра Симой Васильович (1879-1926) - один iз керiвникiв укра?нсько? буржуазно-нацiоналiстично? контр революцi?; iз лютого 1919 p. - голова Директорi?. 4. "Плуг" - спiлка укра?нських радянських селянськм письменникiв, що iснувала в 1922-1932 pp. (в 1931 р. "Плуп було переименовано на Спiлку пролетарсько-колгоспних письменникiв). 5. Мазепинський полк - гайдамацький полк вiйська С. В. Петлюри, що носив iм'я гетьмана Мазепи Iвана Степановича (1644-1709). 6. Гайдполк - гайдамацький полк. 7. ...лiвi есери - дрiбнобуржуазна полiтична партiя в Росi?, яка сформувалася в кiнцi 1917 p. з лiвого крила партi? есерiв. Лiвi есери входили до складу Радянського уряду, користувалися довiр'ям частини трудового селянства i мали угоду з бiльшовиками. Влiтку 1918 р. стали на контрреволюцiйний шлях. На Укра?нi лiвi есери пiдтримували деиiкiиську i петлюрiвську контрреволюцiю. 8. Махно Нестор Iванович (1889-1934) -один iз керiвникiв дрiбнобуржуазно? контрреволюцi? на пiвднi Укра?ни в роки громадянсько? вiйни, анархiст. В 1921 p. втiк у Румунiю. В. Сосюра написав поему "Махно" (близько 1924 p.), що не збереглася; опису? ного втечу за кордон у поемi "Розстрiляне безсмертя" (1960). 9. Чингал -