иш Ступач чи партизан Морозенко, який аж сiм ешелонiв сковирнув з рейок, а полiцiя встигла зафотографувати тiльки його плечi. Обернiться! Ступач обернувся. Стьопочка вийняв фото, звiрив його з плечима Ступача i залишився невдоволений. А тим часом вiдчинилися дверi i коло них став заснiжений Данило Бондаренко. Вiн теж був у формi полiцая. Глянула Яринка на Данила, злякалася, зробила якийсь знак рукою, та партизан не зрозумiв ??, посмiхнувся i почав прислухатися до слiв Стьопочки. - Ану, товаришу Ступач, сiдайте осьдечки i гарненько розкажiгь, як i звiдки пригуцали на територiю рейху? - Не скажу. Стьопочка зверхньо вiдкопилив губу. - Скажете! Коли людську душу поставити на колiна, вона все скаже! Ступач вражено скрикнув: - Мо? слова! - Тепер вони мо?, вашого нiчого нема, - i тут Стьопочка побачив Данила, витрiщився на нього. - А-а-а... - Бе! - Бондаренко насмiшкувато глянув на полiцая. - Здоров, "вiнець природи". Пiзнав, може? "Вiнець природи" скривився. - Пiзнати - пiзнав, - i мимоволi торiшувся рукою до ши?. - Але де ти взявся, як опинився в полiцi?, i вообче? Говори! - Це в пана Ступача спитай - вiн менi допомiг. У Стьопочки очi полiзли на лоба, вiн з переляку одразу обм'як. - Пан Ступач допомiг?.. Ой, пробачте, пане Ступач! Я так i догадувався, що ви в та?мному начальствi, як пан Басаврюк, i вообче. Але обов'язок служби заставив перевiрити навiть вас. Пробачте, може, чарочку вип'?мо? Ярино, горiлки на двi парсуниi Як ви генiально провели свою роль! I не витримав Ступач, з презирством глянув на полiцая: - Цить, блазню! Я i до смертi залишусь радянською людиною. Стьопочка спочатку розгубився: - Радянською? Як це зрозумiти?.. А-а-а! Ану у дверi! Побачимо, як на допитах загра? твоя шкура. Ми iз тебе швидко зробимо тiнь. Бач, нiмцi везуть до Москви мармур на монумент переможцям i залiзнi хрести навалом везуть, а хтось ще про радянське дума?. Бондаренко насмiшкувато перебив Магазаника: - Почекай про мармур i хрести. А тим часом не думав, що я маю бiльше права на Ступача? - Е, нi, це мiй трофей. - Я тобi, Стьопочко, за цей трофей дам вiдкупного. По руках? Полiцай задумався, потiм махнув рукою: - Де вже не пропадало мов - давай тисячу i роби з цим приблудою, що хочеш. I тепер заволав Ступач: - Стьопочко, не вiддавай мене йому. Ти зна?ш: вiн без солi з'?сть мене. - А мене особистi рахунки не цiкавлять, - я людина державна. Ступач у розпачi охопив руками голову, сiв на стiлець. Безвихiдь згорбила його, як старця. Бондаренко ж вийняв з кишенi грошi, дав ?х Стьопочцi, а той спокiйно почав ?х перелiчувати. - Усе вiрно. I добре, що грошi новенькi. То й бувай. Яринко, я пiзнiше розплачуся з тобою. - I Стьопочка скрадливо, ходою дрiбного хижачка, вийшов з корчомки. Данило не то з жалем, не то з насмiшкою глянув на того, хто покалiчив його найкращi роки. Чи хоч вiйна навчила тебе чого? Ступач пiдвiв припухлi повiки, пiд якими спалахувала ненавидь. - Тепер тво? зверху. От тiльки шкода, що в свiй час я не добрався до тво?? душi. Данило поморщився, втомлено подивився на Ступача. - Самодуром ви були колись, а ким залишились - не знаю. Iдiть з очей. - Як це iти?! - остовпiв, розгубився Ступач i пiдвiвся з стiльця. - Куди йти? - Хоч пiд три чорти, якщо це здогада?тесь знайти кращо? дороги. Тiльки мамлюкам, отаким, як Стьопочка, не попадайтесь, Ступач скрикнув, притримав уста рукою i нiби крiзь туман подивився на Бондаренка: - Данило Максимовичу, то ви?.. - То я... Iдiть! Тут небезпечно. Ступач хотiв кинутись до Данила, та засумнiвався, зiтхнув, пiшов до дверей i зпик за ними. А до Данила припала, вткнулась йому в груди Яринка. - Даниле Максимовичу, рiдний, тiкайте звiдси, бо тут уже тричi був з та?мно? полiцi? Басаврюк. - Басаврюк?! - сторожко глянув на дверi. - Тодi, Яринко, зразу ж тiкай звiдси. - Куди? - До тiтки Зосi i разом з нею в партизанський загiн. Щось менi ?? Дiвчина кинулась до комiрчини, винесла ремiнну валiзку. - Ось вам. - А тепер бiжи. Я сам замкну твою корчму. Ох i вi? в тебе, Яринко. Вiд таких вiй, певне, повiкам важко. - Найшли час пiдсмiюватись, - зiтхнула дiвчина. Вони поцiлувалися. Яринка, похапцем одягнувшись, вибiгла з корчомки i кинулась у пристанцiйну пiвтемiнь. Данило ж пiдiйшов до дверей, над якими висiв пучок червоно? калини. Вiн i тут нагадував Яринцi i добрим людям про безсмертне червоне знамено, пiд яким народилася ?хня доля i доля ?хньо? землi. Погасивши свiтло, вийшов iз корчомки, замкнув ?? i, згинаючись вiд ударiв вiтровiю, подався до привокзально? площi, де стояв його мотоцикл. За станцi?ю Данила наздогнав шалений спалах, а потiм вибух. "Восьмий!" - обернувся, сам собi сказав чоловiк i скорiше пiшов до свого вкраденого коня, у колясцi якого незворушно сидiв заснiжений Петро Саламаха. - Чули? - трусонув шапкою i снiгом у бiк станцi? i посмiхнувся. Цей бiлявий велет з чорними пiддашками брiв мав по-дiвочи зворушливу посмiшку. - Чув, Петре. - То недарма гнали краденого коня, - приплескав снiг на кабiнi i обережно почав з-пiд кожушка виймати автомат. Коли вони, долаючи чорний вiтер, ви?хали з площi, навперейми ?м iз собачнею кинулося кiлька бангофжандармiв, гестапiвцiв та полiца?в, серед них були Стьопочка i якийсь у лахмiттi старець. Стьопочка скрикнув, рукою показав на Данила. Фашисти i полiца?, хапаючись за зброю, кинулись до мотоцикла; рвучи поводи, люто загавкотiли собаки. Саламаха, майже не цiлячись, прострочив усе це кодло чергою автомата, а Данило вихопив з кишенi гранату; як i в перший раз бiля далеко? степово? станцi?, зубами зiрвав кiльце, i лимонка, розриваючи смертельний ланцюг, звiльнила дорогу. За спинок" озвалися зойки i скавчання. На повнiм ходу вiн проскочив контрольно-пропускну заставу i, чуючи за собою погоню, вирвався в поле, де ще гiрше шаленiла негода. I тут, розсiкаючи чорний вiтер, ?х почало наздоганяти хистке нерiвне свiтло. Ось уже воно Захопило всю дорогу, ось уже просвистiв свинець, i коло них сумирним снуванням затремтiли червонi, золотi, жовтi, нiжнозеленi пунктири трасуючих куль. Данило крикнув Саламасi: - Пригинай, Петре, голову! Той примружив очi, посмiхнувся: - Нема перед ким пригинати голову. Летiть! - Лечуi Застрибали, наче хотiли вилетiти зi сво?х гнiзд, придорожнi, з бiлими рушниками на стовбурах дерева, iз темряви здиблювалася i з гудiнням, з рокотом вiдлiтала земля, а дорогу все розтинали i розтинали мечi погонi. Назустрiч з долини тяжко пiднялася вантажна машина. Коли вона, ослiплюючи, порiвнялась iз ними, Саламаха вдарив iз автомата: може, скрутить ?? на дорозi. Напевне, скрутило, бо на якусь часинку вiдстали i плетиво трасуючих куль, i мечi погонi, а потiм знову почали промацувати ?х. Та ось щось цюкнуло Данила мiж плечi, на груди впала кров. Не мiг притримати ??, бо треба було долати чорний вiтер, i Данило мовчки, без слова, без стогону долав його, все нижче i нижче схиляючи обважнiлу голову до ручок мотоцикла. Ще трохи, ще трохи - i вiн добереться до журавлиного броду, а далi мотнеться кригою на татарський. По кризi нiмцi побояться вести машини. А за татарським бродом вже й до лiсу подати рукою - до пшеничних кiс Мирослави, до Сагайдака, до Чигирина, до близнюкiв, до сво?? добро? рiднi, серед яко? недаремно минули його лiта. Щось заговорив Саламаха. Тiльки що? Вiн хоче пересадити його в коляску? Так це ж займе, може, найдорожчу хвилину... Треба не виказати, що знесилля вже натiка? в руки. Отак i дола? неминучiсть. Вiн вiдчував, як вона викволюв все його тiло, i жаль стало тих днiв, що не прийдуть до нього, i того дiлечка, що вже не зробить вiн... i любовi жаль... Iще боляче товклась i товклась думка, що комусь мав допомогти, та не допомiг. Але кому?" Негадано запахли суницi, прибився дiвочий голос, i вiн згадав... Коли мотоцикл, наослiп проскочивши байрак, почав спускатись до рiчки i в знемогу ввiйшло якесь полегшення, Данило ледь повернув голову до Саламахи: - Петро, ми мали привезти в загiн Ганнусю Ворожбу. Тепер привезеш ?? сам. Не забудеш? - I?е забуду, - зiтхнув чоловiк i тернув рукою очi. - Зда?ться, вiдiрвались, - вже не сказав, а прошелестiв неслухняними устами. Чорний вiтер почав мiнитись йому на червонi кола, на калиновий вiтер, який хилив i нахиляв достиглi грона. А звiдти, де починався чи закiнчувався калиновий вiтер, вийшла Мирослава з дитям бiля грудей. А вони ж i весiлля свого не грали... I тепер до нього стали наближатись, оживати весiльнi рушники, що були розвiшенi на стовбурах дерев, а вже з броду заспiвали невидимi дружки: Ой думай, думай, Чи перепливеш Дунай... У Данила ще вистачило сили повернути на журавлиний брiд, вистачило снаги й посмiхнутись усьому свiту, бо недаремно жив у ньому i, як мiг, дуже нелегко, але чесно перепливав свiй Дунай... - Ось уже й татарський брiд! - гукнув Петро Саламаха, щоб якось втiшити його. Еге ж, татарський. Тут нiколи восени i взимку не вiдпочивають i поздовжнi i поперечнi вiтри, а весна б'? у бубни човнiв, i пречистими лiлеями, i пречистими дiвчатами розквiта? лiто. А за татарським бродом конi топчуть яру руту i туман. За татарським бродом iз сивого жита, з червоного маку народжу?ться мiсяць, i коло козацько? могили, як повiр'я, висiка?ться старий вiтряк, що увесь вiк старався людям на хлiб. А коло броду на долонях бережкiв пiдснiжниками зiйшли хати-бiлянки i чекають, i чекають, i чекають сво?х дiтей iз вiйни, i сльозами матерiв, i сльозами похилих верб допитуються: коли ж повернуться сини, бо життя трима?ться на синах... Ой броде татарський, два береги, два сонця тут, а життя одне - _та й те неповне. Чому ж? Чому?! XXII А життя? Зi страхом та болем ляга?ш, зi страхом та болем уста?ш, i навiть у снах нема вiд них порятунку. Змiнився свiт, змiнились i люди. Одних так прибило горе, що вони стали нiби тiнями в подобi людськiй: ми нiкому нiчого... А iншi, дивись, неначе з-пiд грому та грози вийшли. От такими Стали i ?? дiти, i ?? спокiйний Лаврiн. Та що Лаврiн? Вiн хоч у германську бiля кулемета вовтузився, привiз ?й з вiйни замiсть подарунка довгi кулеметнi стрiчки. Вiд цього дарунка в не? сльози закипiли, а вiн витирав ?х пальцями i туркотiв, що вона горличка, лебiдонька i голубка заразом. Вiд "голубки" й прояснилась, бо ж знала свiй характер... Що вже говорити про чоловiка, коли навiть у дiда Ярослава ? своя та?мниця. Оце ж недавно почав збиратися нiби кудись у гостi. Олена принесла йому деко разових коржикiв i шматок сала, почала впаковувати ?х у вузлик, а старий узяв кобзу, щоб укласти ?? у велику заплiчну торбу. Олена помiтила, заважкою стала кобза кобзаревi. А коли вiн поставив ?? навсторч, з не? вискочило мiдне тiльце патрона. Старий нагнувся за ним i так, нiби нiчого й не сталося, знову кинув у кобзу, а потiм пильно подивився на Олену, ще й вусом повiв. - Бачила? - Бачила, - похитала головою вона. - I нащо це вам? - Виходить, треба. - Оце ж ма?те нести в гостi? - Подарунок непоганий. - А нащо ви його в кобзi хова?те? - не знайшла чого кращого запитати. - Бо полiца? ще не здогадались робити кобзам трус, а людям роблять, - добряче посмiхнувся i доконав ?? вчешiм словом: - Конспiрацiя! - Ой тату, тату, - зажурилась вона, - Увесь наш рiд уже перейшов на конспiрацiю, опрiч мене. I всi ви, навiть Яринка, дурите мене, наче маленьку. - А ти для мене, донечко, i досi маленька, - неждано розчулився старий i прикрилив ?? руками, точнiсiнько так, як Лаврiн в "оту давню годину вишнево? заметiлi. Чи це в них таке родом переда?ться? I чи справдi була та бентежна заметiль вишневого цвiту? Напевне ж була. Бо й весiлля, i хрестини пiшли пiсля не?, бо й досi на горищi лежать колиски Ярини й близнят. Тiльки нi Ярини, нi близнят нема бiля не?. I чи будуть? Бо що тепер життя? I розплакалась вона з жалю до них, з жалю до себе. - От чого не треба, того не треба, - почав ?? заспокоювати старий, далi пiдiйшов до скринi, вiдкинув ляду й з-пiд рушникiв, сорочок, скатертин з доброго дива вийняв тернову хустку и червоних, з росою трояндах, розгорнув ?? на вузлатих руках. - Оце ж я тобi, донечко, перед самою вiйною купив, бо дуже сподобалася тут роса, хотiв подарувати в тво?х повних сорок п'ять рокiв. - Вiн хусткою витер ?й очi. - Вiзьми i вважай, що я перший тебе поздоровив з народженням... - Спасибi вам, тату, за хустку.. за роси... Тiльки ж бережiть сво? лiта. Хай молодшi ходять з патронами. Закопайте ?х на городi. - Прийде, донечко, час - i саму смерть закопа?мо, але спершу ?? треба зломити. Посидьмо перед дорогою, - та й сiв пiд бо* гани, сивий, гарний у сво?й мудрiй старостi i рiшучостi. Потiм пiдвiвся, торкнувся ?? плечей пiдсохлими руками i рiвно, i строго пiшов до когось у гостi чи в конспiрацiю. А ?й тепер доводиться чекати не тiльки Лаврiпа, Яринку, Романа i Василя, а й старого. Не такий малий у не? рiд, а хата пусткою сто?ть, то й говори тепер, жiнко, не до роду, а до мовчазних стiн, до прихованого зерна, до вiдмерзлих кетягiв калини пiд вiкнами, до голубiв у солом'яних голубниках i думай про всiх i вся... Знадвору почувся натруджений скрип саней. Вона стрепенуаась, пiдбiгла до вiкна, напiвроздягнута кинулась надвiр i тут полегшено зiтхнула. Понад плотом, тримаючись заволохаченого памороззю коня, поволi iшов ?? Лаврi, з його золотих вусiв звисали крижанi бурульки. Ось вiн зупинився бiля ворiт, широко розчинив ?х, i стомлена шкапа втягнула на подвiр'я сани з блакитною, мов небо, грабиною. - Лаврiне! - гукнула й кинулась до нього. - I чого б ото роздягненою вибiгати на мороз? - посмiхнувся, заворушив клешнi криги, що наросла на вусах. - Бiжи до хати. - А дiтей не бачив? - стишила голос i завмерла. - Бачив. - Ой! - Не ойкай, а мотай в оселю. I вона побiгла, прикриваючи рукою груди. Як довго ж Лаврiн випряга? та заводить у ста?нку вiйною прикалiченого коня, як поволi заклада? йому корм. Нарештi з билинками сiна на кире? чоловiк iде до хати, а вона йому вiдчиняв дверi. - Говори ж, Лаврiне, говори. - Почекай хвильку, - вiн скида? шапку, рукавицi, кирею, переломлю? па сусах крижинки й починав мити руки. I хоч би десь одним рухом поквапився. Нарештi витира?ться червоними пiвнямд на рушниках i мерзлякувато поводить плечима. - Замерз. У лiсi од холоду дерево так стрiля?, наче теж вою? з кимось. - Говори ж, Лаврiне, - уже простогнала вона. - ' От зараз i почну, - ста? навпроти не?. - До лiсу до?хав спокiйно - пi полiца?в, нi iншо? поганi не зустрiчав. А вже в лiсi перепинили партизани i спровадили до командира. Погомонiли з ним, далi сам Сагайдак повiв мене до тi?? землянки, де нашi дiти живуть. Спустився я туди, а там залiзна, з бочки, пiчка жарi?, старий партизан дрiвця в не? пiдкида? i щось курника? пiд нiс, ре"дивляюсь, аж на дерев'яному полу, розкидавшись, сплять нашi дiти, бо вночi вони в дозорi були. Сiв я бiля них на скриньку з патронами, дивлюсь, а вони такi чубатi, такi гарнi, такi молоденькi, та й журюсь потроху: хiба ж ми для во?н кохали ?х? Аж тут поворухнувся Василь, пiдвiвся на лiкоть i завмер, а далi, не вiрячи собi, й пита?: - Це ви, тату, чи сон? - Я, сину. Оце ж i при?хав, сиджу i надивитись не можу на вас, - та й лiзу до торбини. Тодi вiн засмiявся, кинувся мене обнiмати i зразу ж про тебе запитав: - Як наша мама? - Що то меншенький, - зiтхнула i потягнулась рукою до вiй Олена. А Лаврiн тiльки гмикнув, бо ж дивно дiлити близнят на меншенького й старшого, але матерi виднiше. - Говори ж, Лаврiне. - Далi Василь збудив Романа, сiли вони бiля мо?х плечей та й погомонiли трохи... Сказав ?м, що завтра пiдуть на них карателi, а сини тiльки посмiхнулись: "Зустрiнемо, як треба". I стрiнуть... Дуже хвалив ?х Сагайдак, дякував i менi, i тобi... - Та й задумався, не помiчаючи, що з вусiв уже почала скапувати вода. - Про що ти, Лаврiне? - Думаю собi. - Про них? - Про них i про нас. Що то взавтра буде?.. - Чоловiк склепив потемнiлi од вогкостi вi?, прихилив голову до дружини i сказав одне слово: - Життя... Ще сивою памороззю волохатились-димували понад бродами явори, верби i калини, як до лiсу на танкетках, на бронемашинах, на .гарматних запряжках, на грузовиках, на мотоциклах, на лижах i навiть на велосипедах посунули карателi. I тiльки однi полiца? з сякими-такими гвинтiвками пiшодрала доганяли й догнати не могли сво?х хлiбодавцiв i зверхникiв. ?хнi чорнi шинелi, немов гайвороння, нерiвною хвилею замикали гiтлерiвцiв. Але чого вони такi безпечнi? Навiть розвiдки нема попереду. Напевне, гер полковник i новий комендант мiста сподiваються навалом задушити партизанiв. Уже ж пробували так, правда, меншим коштом. А тепер, не надiючись на силу крайсу, перекинули з гебiту два батальйони. Лункий морозний ранок ще довго доносив до татарського броду натужне бурчання машин, форкання коней, голоси карателiв i гавкiт псiв. А коли студене сонце розлило по снiгах свою розрiджену кров, з лiсiв чи бiля лiсiв один за одним озвалося кiлька вибухiв. "На мiни напоролися!" - визначив Лаврiн, що тепер завис на воротях, прислухаючись до всього. Вiн бачив, нiби вони були перед ним, усi три дороги, якi вели до лiсiв, бачив на них чужi машини i чужих воякiв, бачив у густому молодняку, за яким починався справжнiй лiс, застави Сагайдака з кулеметами i автоматами i самого Сагайдака. Нелегко йому тепер орудувати однi?ю рукою, тому й змiнив маузер на легшу зброю. I дiтей сво?х бачив Лаврiн: прича?лись десь на фланзi, щоб у слушну годину вдарити в лоб чи в спину фашистам. Що не кажи, "максим", та добрi конi зимою - велике дiло. А ось пiсля вибухiв загупали гармати. Гупайте, гупайте, лiси в нас великi. - Лаврiне! - гукнула Олена, ставши бiля порога на млинове коло. - Чого тобi? Жiнка смутно подивилась на нього. - Боюся без тебе. Вiн неохоче пiшов до хати, сiв бiля вiкна i провалився у сво? думки та гадки, а згодом знов одягнув кирею, насунув на лоба шапку й на подвiр'я. Здалеку, вже вiд лiсу, забурчали машини. Ось вони, буксуючи, пiд'?хали до присiлка i почали повертати на кригу. На них навалом лежали побитi фашисти. Далi заскрипiли сани, вони про?хали повз його хату, на них кульчились од холоду i стогнали сяктак перебинтованi солдати. А ще пiзнiше, несучи голови не на шиях, а на грудях i скособочених плечах, розхитуючись, горбатячись, кульгаючи i падаючи на снiг, виткнулись пораненi полiца?. Для них у хлiбодавцiв i зверхпикiв по вистачило нi машин, нi саней. Тепер покалiченi служаки проклинали свою судьбу, i нiмцiв, i ?хнi на низьких пiдйомах чоботи, що калiчили ноги. А в присiлку наглухо почали зачинятися ворота, хвiртки i дверi. Щоб не стрiтися з фашистськими приклонниками, люди навiть побiгли ховатись по клунях i коморах. Лаврiн не став ховатися, а все сновигав i сновигав подвiр'ям, прислухаючись до вiдлуння бою. Хоч би одним оком побачити, що там робиться. Сагайдак сказав, як, не_ переможе фашистiв, то обдурить. Кiлька разiв до Лаврiна вибiгала Олева, тягнулась вухом до лiсу, а чоловiка тягла до оселi. Вiн нiби й слухав ??, та через якусь хвильку знову опинявся в дворi, над яким з усiх дерев понависали блакитнi шати паморозi. I знову коло лiсу чи в лiсах гупали гармати, а на татарському бродi трiщала i трiщала крига. Морозi Хоч би в таку холоднечу не вiдмовила зброя його синiв, 66 взимку таке траплялось i в нього. I тiльки подумавши про це, вiн побачив на бездорiжжi в полях снiгову куряву. Вода, набухаючи, наближалась до присiлка. Раащемiло серце в Лаврiна. Чого б то? Згодом з куряви вибились конi, ?хнi гарячi гриви метлялись, наче вогонь. За кiньми з боку на бiк заточувались легкi санчата. Тiльки чого ж нiкого не видно на них? Ось конi зникли у вибалку, далi замигтiли помiж деревами, вискочили на вулицю i, збiльшуючись в очах, понесли прямо до нього розпатланi вогнi грив. - Що ж це воно робиться?.. I Лаврiн, чогось жахаючись, вiдступа? вiд ворiт. А конi добiгають до них, як стiй зупиняються i тривожно дивляться на чоловiка почервонiлими очима, ?м дуже хочеться щось сказати, але вони не знають людсько? мови, а людина т^с^ Набули свою i тiльки хапа?ться рукою за груди, бо вже побачила, що на санях, уткнувшись головами в кулемет, лежать його присипанi курявою сини. - Лаврiле! - нiби з далеко? далини чув зойк Олени, та не зверта?ться до не?, в, заiiотуючие iде до ворiт. Конi кладуть йому голови на плечi, i за ними вiн уже не бачить синiв. Пригнувшись, руками i грудьми чоловiк вiдводить ворота до самого краю. - Лаврiле!.. Та, одразу постарiвши, мовчить чоловiк, тiльки рукою тягнеться до шапки, витираючи нею обличчя. Повз нього з притихлими вогнями грив, проходять конi, поскрипують сани, де голова в голову, чуб у чуб лежать його закривавленi дiти. Усе тьмариться в очах Лаврiна, i вiн тепер не зна?, де лежить Роман, а де Василь. I враз страшний зойк розiтнув тишу, приглушив дальнiй гуркiт гармат. - Сини мо?, синочки... Сини мо?, синочки... Лебедята мо?..,, Голосячи, Олена хрестом упала на дiтей, шукаючи ?хнi руки, ?хнi голови, ?хнi чуби. - Синочки мо?, синочки... Лаврiв, стерявшись, якусь часину мовчки дивився i на дiтей, i на дауэракву, догiм вiдiйшов до саней i почав од них i дiтей одривати Олену. - Ще наголосишся в хатi, - пробубонiв, кусаючи уста. - А дiтей треба занести в тепло. Олена гойднулася, головою упала на сани, а вiн бережно взяв з них на руки Романа чи Василя i, заточуючись од цi?? найтяжчо? ношi, пiшов до хати. Вiн поклав свою дитину на широкий стiл, за яким перше стiльки сидiло людей i всi бажали ?м здоров'я. Потiм пiшов за Василем чи Романом, бо все тепер переплуталось у головi. Пiд голосiння Олени вiн скинув з дiтей чоботи, кожушки, шапки, тiльки не наважився скинути паморозь iз ?хнiх брiв i очей, I вперше в його хатi забилася жiнка головою об стiл, все торкаючись i торкаючись до синiв. А вiн мовчки стояв бiля них i лише зрiдка проводив рукою по очах. I несподiвано запитав: - Олено, де ж Роман, а де Василь? Спочатку жах мигнув в очах жiнки, та, збагнувши все, вона поклала напiвживу руку на неживу. - Ось старшенький наш, - i знов заголосила. А в хату крiзь розчиненi дверi проривався i проривався вiдгомiн битви. Лаврiн чув його, i душа чоловiка була не тiльки бiля дiтей, а й у лiсах. Вiн витер долонею обличчя, нахилився- до столу, поцiлував Романа, далi Василя, уклонився ?м, поклав руки на плечi дружинi. - Олено, прости мене раз, i вдруге, i втрет?... - Куди ж ти, Даврiпе?! - жахнулась вона. - Туди, де були нашi дiти. Ще раз прости. Iнакше не можна, iнакше не можу, - вiн пригорнув ??, тричi поцiлував вкритими смагою устами i пiшов здiймати свою важку кирею. - Лаврiне, а як же я? - зойкнула дружина. - Ти подумав?.. - Подумав, - твердо сказав вiн. - Клич тата, клич людей, i чекайте мене. Я при?ду. Догорить бiй - i неодмiнно при?ду. - Iз шапкою в руках вийшов на подвiр'я. Тут вiн руками стер паморозь на конях, поправив упряж, нахилився до кулемета, вiдкрив кришку коробки, перевiрив, чи нема перекосу патрона, далi заглянув у скриньку з набоями i аж потiм вискочив на сани. Стоячи, рiвно ви?хав з двору. Ще кивнув головою Оленi, яка застигла на млиновому колi, що ожило i перемелювало ??. Конi з копита взяли галоп i потягнули за собою не тiльки снiгову куряву, а ввесь присiлок, всi броди, всю ?? душу, все ?? життя. Постать Лаврiна все меншала й меншала, аж поки ?? не змили курява i далина. Не ногами - самим болем, що розтинав, розшарпував, розломлював ?? всю, вона зайшла в оселю, в безнадi? хотiла опуститись перед дiтьми i раптом побачила, що з вiй Романа скочу?ться на скроню сльоза. Чи це снiг розтанув, чи це справдi жива сльоза? - Дитино моя! - скрикiгула вона, торсаючi? його плече. Сльозина зi скронi Романа скотилась вниз, а на вiях з'явилася друга. - Романе, Романочку мiй... I в старшенького ледь-ледь ворухнулись обмерзлi уста. - Ма-мо, - не сказав, а зiтхнув. I мати, припадаючи до сина, так охопила його, як охоплювала в грозу, коли вiн був ще маленький. А далi притулилась до Василя, слiпо шукаючи його серця. Озвися ж, сину, заговори. I тебе, i долю твою благаю - озвися... I вона вже не чула, як iшов, зупинявся, каменiв i знову прокидався час; i не вчула, як став оживати присiлок, не побачила, як його почали затоплювати партизани, як скрiзь метнулися люди, вiдчиняючи дверi i ворота, як жiноцтво, припадаючи до стремен, плакало i запрошувало в оселi вчорнiлих вiд бою i морозу бiйцiв. От i на ?? подвiр'я, метляючи багаттям грив, влетiли конi з Лаврiном, позад нього на легкокрилих санях сидiла якась дiвчина чи молодиця. Вона першою скочила на землю i, притримуючи рукою сумку з червоним хрестом, метнулася до хати, посковзнулась на млиновому колi i чайкою влетiла в оселю. Те, що вона побачила з порога, на мить зупинило ??, а рука потягнулась до очей, стерла з вiй паморозь, потiм кинулась до близнят, нахиляючись над Романом, пальцями охопила його зап'ясток, стала прислухатись до життя чи небуття. I негадане ожили, переломилися в подивi брови партизана. - - Ольго... Олю. Це ти чи марево? - Я, Романочку. Тiльки мовчи. I тодi ледь-ледь посмiхнулись парубочi вуста, прошепотiли: - А хто ж тодi скаже за мене, що ми тебе любимо? - Мовчи, Романе. - Вже мовчу. Василя виходжуй, а я, мабуть, самотужки оживу... - Сини мо?... синочки...