бокiв. Фари наближалися, рiзали менi в очi, але я все одно дивився прямо в них i махав обома руками, шепочучи: "Вiзьмiть, дядьку... Вiзьмiть, дядьку... - А серце як не вискочить, штовха?ться об комбiнезон на грудях. - Вiзьмiть, дядьку..." Вже стало чути мотор. Вiн гув на всю потужнiсть, i фари не пригасали, як те бува?, коли шофер збира?ться зупинитися i "скида? газ". "А може, вiн не бачить, може, ?де i дрiма? потроху? Невже не стане? Та не ста? ж!" Коли машина порiвнялася зi мною, я закричав що сили до ледь освiтлено? приладами кабiни: - Заберiть мене, дя'! Тут вовк!!! Але машина проревла мимо, ударила в мене снiговим пилом та бензиновим духом. У заметi вона трохи забуксувала, заднi колеса занесло вбiк, мотор заревiв ще дужче. Я рвонувся вперед i, захлинаючись димом з вихлопно? труби, вчепився пальцями за обмерзлий бук сирний гак. Це була пiвторатонка... Я ще нi разу без Василевих рук не дiставав до борта, i якби не вовк, якби не його очi, якi тiльки-но зеленим холодом зорили менi в душу, я, напевно, так i не пiдчепився б. А то - дiстав. I вдержався. I нiяка сила не вiдiрвала б мене вiд борта... Далi було просто: виважився (недаром дрова тягав та рубав щодня, вистачило сили виважитись), i опинився в кузовi. Пiшов до кабiни, заточуючись вiд того, що кузов пiдкидало, та й ноги зморилися, доки бiг, тримаючись за гак. Брезентовий верх кабiни хлопав на вiтрi, а в кузовi, коли сiв на дно, пахло теплим борошном. Я нiколи не чув, щоб борошно пахло холодно, завжди вiд нього дише теплом... Обмацав мiшки, чотири чи п'ять, - так i ?: борошно або дерть. Я злiг на них боком, дотягся до забужавiлого кабiнного вiконця i крикнув: - Дядю! Там попереду два хлопцi йдуть, вiзьмiть ?х! Скло помалу опустилося, i я почув: - Таки вчепився, гадьонок! Ну, я тебе покатаю! Ти в мене поката?шся!.. Машина рвонула ще швидше i засигналила довгим злостивим сигналом. Я став колiньми на мiшки - попереду i свiтлi фар махали руками Василi, Силка та Обора. - Спинiться, дядьку! - закричав я, нахилившись близько до вiконця. - Ми на снiданок запiзню?мося. I вовки кругом! - I побачив на шоферовi шапку з козирком. "Фрiц! Це ж вiн!" - Я вас -вiзьму-у... Ви в мене поката?тесь! - сказав Фрiц якимось звiрячим голосом. Що за людина?.. Вовк - i той був смирнiший. А цей завезе кудись та ще, може, й поб'?. Нiчого, бiля олiйницi, бреше, загальму?. Бiля олiйницi вибо?ни такi, що швидко не перескочить. А там ще й коло мосту, перед самим настилом виямок буде. Якось устану. Але нi супроти олiйницi, нi бiля мосту шофер не за гальмував, i я ледь не перелетiв через борт, якби не втримався за мiшки. На вулицi, ?динiй широкiй вулицi райцентру, не видно було й душi. Тiльки фари били по вiкнах та бляшаних дахах одноповерхових будиночкiв. Шофер знову трохи опустив вiконце i спитав мирно так, аж лагiдно: - Ти мiй номер бачив? - Нi, дядьку, не бачив, - сказав я, не розумiючи, чого вiн про це пита?. Номера я справдi не бачив, бо вся машина в снiгу та й поночi. - Тобi до емтеесу? - знову спитав шофер. - До емтеесу. У нас сьогоднi практика, - крикнув я. - Угу. То я там напроти базару пригальмую, зiскочиш. Менi стояти нiколи... Хай, думаю, од базару до училища я й пiшака дiйду. Машина проскочила центр на повнiй швидкостi, порiвнялася з базарною площею. Уже видно було крайнi хатки за нею, а далi дорога падала в яр. - Давай! - крикнув шофер. Машина з ходу загальмувала i пiшла боком. Я, заточуючись, побiг до заднього борту, перекинув одну ногу, намацуючи нею гак... I в цей час пiвторатонка так рвонула з мiсця, що борт вирвався з мо?х одубiлих пальцiв, i я перекида полетiв на брукiвку. Вже лежачи i силкуючись проштовхнути в грудях хоч ковток повiтря - так забило дух - бачив, як червоний вогник стоп-сигнала хова?ться в яр. Разом з ним сховалося менi й небо, низьке, у пасмах летючого снiгу, i вогники в МТС, i прилавки на базарi, приметенi снiгом. Перше, що я почув, опритомнiвши, - жiночий голос. Жiнка говорила дуже швидко, аж захлиналася! - Вийшла я до базарiвського колодязя по воду, гляну - чорнi? щось на дорозi. Зразу злякалася та - назад у двiр. Тодi таки насмiлилась, пiдходжу, дивлюся: людина. I хворма ваша, бачу ж. Збiгала, покликала матiр, занесли його в хату - легенький, як пiр'?ночка. I стогне - страх. То я мерщiй до вас... Хто ж його так ото покалiчив, сердегу... О, дивiться: розплющився! В очах менi стояла червона пляма, i я не одразу розiбрав, що то наша пiч. Ми всi?ю групою, разом з майстром, робили ?? з залiзно? бочки, як захолодало, гуртом склiпували i проводили крiзь шибку у вiкнi довгу жерстяну трубу, щоб тепло вiд не? розходилося по всiй майстернi. Бiля мене сидiв навпочiпки майстер i обома руками притискав до лоба щось холодне. "Снiг..." - упiзнав я. I чув, як по мо?х щоках за комiр, по плечах i грудях .стiкають крапельки води й лоскочуться. Нiде не болiло менi, тiльки в головi щось нiби спiвало нудну тоненьку ноту. Я спробував поворухнутися i скрикнув: весь лiвий бiк - ногу, половину грудей, плече - нiби ножем полоснуло, а в головi закалатав глухий дзвiн. - Не ворушитися! Не во-ру-ши-ти-ся, - лагiдно на казав майстер. Довкола стояла вся наша група. Хлопцi дивилися на мене мовчки, дехто злякано, дехто похмуро. Серед них я одразу впiзнав i двох Василiв. - Васи'... - сказав я так тихо, що ледве сам себе почув. - То - Фрiц... Я козирок бачив... - Який Фрiц? - спитав майстер, нахилившись близько до мого обличчя. - Шофер. Вiн смикнув... нарошне... щоб я номера не побачив. - А який номер - не помiтив? - Майстер нахилився ще ближче. - Хоч одну цифру? - Я знаю номер! - вигукнув Силка, - Я ще восени запам'ятав: ЩЦ-41-18. Точно! Я запам'ятав. Вiн ще тодi за нами ганявся... Майстер пiдвiвся. - Староста! - Я! - Гришуха виструнчився. - Берiть десять душ i на дорогу. Тiльки обережно. О-бе-реж-но! - Зробимо, товаришу майстер, - сказав Гришуха, нiби аж весело, - Од нас не втече. I вiн почав називати прiзвища сво?х, дитбудинкiвських. Я знаю ?х. I подумав; "Од них - не втече..." - I в лiкарню, негайно пошлiть когось у лiкарню, - сказав майстер. - Вже послано, Федоре Демидовичу. Гришуха присiв напроти мене, дивився менi в очi прямо, смiливо, зiницi йому були густо-чорнi й суворi. Вiн дiстав з-за пазухи шинелi снiданкову пайку, розгорнув менi долоню i вклав у не? окрайчик. - Бери. Пiдкрiпись. Це твоя. Пiдрубай. Полегша?. Я глянув собi на долоню: у хлiбовi тьмяно зблискували вдавленi дрiбки солi. Дивлюся, а в грудях тисне щось - отак недуже, м'яко... [1] Сеге - сiльськогосподарських [2] На рубон - ?сти [3] Лата - довга жердина або дошка, до яко? прибивають щтахети. [4] Медiатор - пластинка з загостреним кiнцем, якою грають на деяких музичних iнстоументах. [5] Ком на хауз-перекручений нiмецький вираз "йти додому".