айшла б. - А може, й нi? - Може, й нi. Вона пiдiйшла до борту, подивилася на воду i потiм глянула поверх наших голiв, нiби спостерiгала десь потрiбнi ?й сигнали. - До берега Пао при?хали ми того разу на вечiр. Нас зустрiли, як завше, дружина й дочка хазя?на. Ставши на червонiй землi над водою, вони скидалися на блискучi стату? ясно? бронзи в тихiй, затишнiй затоцi острова Пао. Наш хазя?н - мала?ць - хижий i старий морський розбишака, сiдав на човен - проа - i плив до берега перший. Потiм судно вiдтягали туди, де берег був високий, - i ховали його в густiй тiнi дерев, що хилилися над водою. Корабель розвантажували. Далi, в глиб острова пiд кокосовими пальмами був наш склеп. Стiни в нього були плетенi, а дах - листя кокосiв. Над землею його пiдлога пiдiймалася на десять метрiв. Як добре я пригадую той склеп! Часто цiлими мiсяцями я не брався нi за холодну воду. Збивши кокосового горiха, я випивав з нього молоко i по?дав нiжну зелену масу кокоса. Мене цiлком задовольняло таке життя. Офiцiйно ж - я вважався за вартового бiля краму. Кажу, того разу все йшло, як завше. Позносили ми крам, пограбований з пароплава, повечеряли з мiцною рижовою горiлкою i полягали спати, де хто хотiз: однi - на палубi пiд брезентом, другi - пiшли на острiв, де було приховано ?хнiх жiнок. Щоб не забути i потiм до цього не повертатись, я розповiм вам про випадок у той наш рейс. Формально - ми зафрахтувалися перевезти вантаж, а фактично - шукали когось, щоб пограбувати. Мала?ць - наш хазя?н - був прирожденний моряк. В тих краях морем здебiльшого ходять малайцi, а яванцi не сперечаються з ними за цю честь. Яванцi - красивий народ, декого з них наче зроблено з золота, тiло так i ся? розкiшними золотими фарбами, стрункi вони, гнучкi i люблять спiвати. Помiж них мала?ць вида?ться чорнявим жуком. Вiн меткий, швидкий, очi вузенькi, як щiлини, говорить багато, руха?ться проворно, добрий купець i смiливий розбiйник. Коли гра?ться юрба дiтей i одно з них верховодить, б'? iнших, забира? ляльки - то це обов'язково буде мала?ць. Такi яванцi i малайцi. Мiй хазя?н був одружений з яванкою, i вiд ?хнього шлюбу народилася дiвчина, що мала характер батька i красу матерi. Вона любила... та я бачу, що вже збився. Почну знову. Значить, везучи наш вантаж, ми шукали пригод. Ми вже й здали вантаж, а цiкавого нiчого не зустрiли. Роздратованi - вистоювали ми в затишку бiля островiв, пливли далi до iнших мiсць, де мали звичку ходити пароплави. Пригаду?те, я вам розповiдав, що тодi була вiйна, скрiзь на простих шляхах блукали ворожi вiйськовi судна, i капiтани пароплавiв вибирали iншi дороги - помiж островами, серед глушини, подалi вiд вiльного моря. З цього користався мiй хазя?н: пiдiйшовши вночi до пароплава, брав його на абордаж i, забравши потрiбнi речi, пускав пароплав на дно. Тодi таким чином багато зникало пароплавiв, але годi було дошукатися причин ?хньо? загибелi. Нарештi нам пощастило зустрiти здобич. Це було маленьке судно. Ми причепилися до його борту. Машини глухо гуркотiли, везучи й нас. Команда була в панiцi. Ми полiзли на пароплав з усiх бокiв. Капiтан пароплава розрядив сво? обидва револьвери, забивши й поранивши трьох наших, а потiм шпурнув зброю просто в юрбу i за цим разом набив добру гулю на головi в нашого хазя?на. На хвилину цей знепритомнiв, а капiтан вихватив у безвухого китайця рушницю i, стрiляючи, перебiг корму. Доки хазя?н очуняв, доки розбишаки поралися з командою, капiтан зник. Вiн утiк на човнi. Бачили б ви, що робилося з хазя?ном! Як тигр, лiтав вiн по палубi. Капiтан пароплава добереться до сво?х! Пiсля цього треба буде забиратися десь у глушину i чекати тихо, - хай пересердяться бiлi дияволи. Кита?ць ховався вiд хазя?на, де тiльки мiг. Та, врештi, попався. Хазя?н бив його доти, доки в ньому була хоч маленька iскра життя. Потiм наказав його викинути за борт. Зробивши такий вiдступ, я розповiм за той вечiр, коли ми повернулися з грабунку. Я вже казав, що дехто спав на палубi, а дехто пiшов до жiнок на острiв. Мен? було тодi шiстнадцять рокiв. Як ви дума?те, куди я пiшов? Не вгада?те, бо пiшов я на побачення. - З дочкою малайця? - поцiкавилася Тайах. Вона уважно слухала, стоячи бiля борту. - Вiдкiля ви зна?те? Так, справдi з нею. Звали ?? Баджiн - так називають яванцi вивiрку. Вона була й справдi рухлива й поворотка, як вивiрка. Тiльки я ?? називав "матта-апi", що значить - "вогненнi очi". Це не було перебiльшення: очi розбишацькi, жовтi, як у "мачана" (тигра), мала дiвчина. Вона, смiючись, казала на мене "боая" (кайман, щось подiбне до крокодила), "праху" (човен), бо я був тонкий i довгий, як ця легенька споруда для плавання. Баджiн трохи запiзнилася, прибираючися для зустрiчi зi мною. "Тудун" - капелюшок iз пальмового листя лежав на ?? "конде" - вузлi волосся на головi. Легенький "сарон" покривав ?? стегна, на яких була ще "ка-хiн" - спiдниця, що дуже подiбна до шароварiв. У руцi вона тримала "рампе" - квiти магнолi? i тримала ?х так, нiби не квiти то були, а золотий "пайон" (парасоля) - найвища ознака благородства. "Мiнтак ампон, - сказала вона, - але клаппа пошарудiла сво?м листям i не велiла менi поспiшати. Вона ще з часу останнього захiдного монсуна, коли йшли дощi так довго, стала менi за порадницю. Вона сказала, що мiй криластий кiдан повернеться живий i здоровий, i вона завше проганяла вiд мого лiжка понтiанака - злого духа, що iнодi злазить iз сво?х дерев i сниться жiнкам, особливо вагiтним". Ми пiшли до мого житла, зайшли за кламба, що висiла на дверях, i сiли на балебале - бамбукову лежанку. Та нам не сидiлося. Я страшенно чогось боявся. Нiби я сидiв на вогнi. Це горiла моя перша любов. Баджiн була молодша за мене на два роки, проте почувала себе зовсiм дорослою i кепкувала з мене, як умiла. "Ти не кiдан, а риба, - казала вона, торкаючи мiй "кле-ван" - шаблю, яку я носив iз гордiстю юнака, - ти повiсь собi бамбукову палицю, а менi вiддай твiй клеван". Пiвденнi зорi цокотiли за кламба хатини. Тьмяна пристрасна нiч нависла над Пао, вчепилася до дерев, стелилася долi, як напо?не отрутою листя. Було зовсiм темно. Торкаючись голих плечей дiвчини, я здригався, як той, кого охопив амок - безум. "Ти мачан, - вiдсунулася вона вiд мене, - ти бiлий тигр". (Так лають на Явi ?вропейцiв). Але голос ?? не вiдштовхував. Я згадав свiй перший сон про жiнку. Це був вiн. Я взяв Баджiн до себе на колiна й почав казати ?й иа вухо мiльйон слiв. - Далi нам вiдомо, - глухо сказала Тайах, - далi в таких випадках iде все, як по писаному. Вона стала вашою, ця дика яваночка? - Не поспiшайте, - спокiйно зауважив Богдан, цюкаючи молотком по долотi i працюючи бiля колоди, - ми сидiли так досить довго. Можливо, що ми й цiлувалися, але я цього не пам'ятаю: так горiло у мене все всерединi. Ми сидiли, потiм лежали, ходили пити воду, i, нарештi, я пiшов на судно за подарунком, що ного я привiз дiвчинi. Проходячи по палубi, я побачив на провi вогник. Я зата?вся за мачтою. Вогник коливався, нiби хтось дмухав на нього. Така поведiнка невiдомо? людини менi не сподобалася: вона скидалася на зiочин. Я витяг з пiхов свiй клеван i пiшов тихо вздовж борту. Я боявся вогню не через те, що вiн мiг вчинити шкоду хазя?новi, а через те, що тодi я втрачав надiю повернутися коли-небудь на батькiвщину. Вогонь на кораблi - завше небезпека: вiн гiрший за тайфун, за чуму i за голод. Коли на кораблi з'явля?ться блискучий, високий, гойдлпвий полумiнь - треба боятися за життя. Я мiцно стискав клеван i потроху посувався до прови. Якась людина, заховавшися за купою старих канатiв, робила ганебне дiло. Купка трiсочок уже розгорiлася, почали обгорати й товщi шматки дерева. Людина була вдоволена з сво?? роботи. Пiдвелася, шукаючи обабiч пальних речей. На момент свiтло дiстало ?? обличчя: це був безвухий кита?ць. Я знав добре, що його мали викинути в море, i здивувався, нiби побачивши небiжчика. його хтось iз матросiв пожалiв, заховавши до купи лахмiття на провi, i вiн збирався вiддячити тепер командi i в першу чергу хазя?новi. Чекати довше - було нiкуди. Вогонь розгорався. Кита?ць, його звали... (Нiяк ке можу пригадати його iменi. Вже ось кiлька разiв про це думав, та наче зовсiм воно вивiтрилося з пам'ятi!) кита?ць мовчки скалив зуби, i то був диявольський регiт. Я згадав увесь бiль вiд його кулакiв, згадав свою юнацьку клятву, i на спинi в мене наче настовбурчилась шерсть. Я вийшов до вогню, грiзно пiднявши клеван. Китайця наче вiтром вiдкинуло назад. Вiн вихватив з-за пояса крис i набiг на мене, але зустрiв мiй клеван. Кита?ць пiсля того як його попобив хазя?н, не мав iще сво?? справжньо? сили i не був дужчий за мене. А я, помщаючись за свою юнацьку честь, нiби виростав разом з мо?ю злiстю. Вогонь тим часом розгорався. Кита?ць хитрував: удавав iз себе кволого й знеможеного, тiльки захищався, не нападаючи, i все хотiв опинитися близько до мене, щоб пустити в дiло ножа. Я пiдбiг до вогню i вже хотiв ногою розкидати жар, щоб вiн не набирав сили. Але вчасно згадав, що без освiтлення я загину вiд ножа китайця. Я став знову наступати i тут побачив зовсiм несподiвану рiч: кита?ць щосили зганяв мене до вогню, щоб зайнялася на менi одежа. Вже вогонь лизнув одну мою штанину, я погасив ??, потерши ногою об ногу. У мене стомилася рука вiд клевана. Очi застеляв якийсь морок. У цей час я побачив мою Баджiн. Вона збiгла на корабель, тримаючи бамбукову палицю. Кита?ць завагався, у нього подво?лося ворогiв. Скориставшися цим моментом, я ударив його клеваном. Вiн поточився до борту i, ловлячи повiтря руками, полетiв у воду. Баджiн розкидала палицею жар. Ми загасили головешки i повикидали ?х за борт. Палуба знову стала темною i порожньою. На ранок там могли знайти лише сажу вiд вогнища та крис китайця. А ми, взявшися за руки, перерiзали лiс аж до мо?? хатини. Ми йшли, як муж i жона. Напо?вши ненависть юнацтва, я виходив з нього на дорогу до мужностi - зухвало? i суворо?. Тропiчна нiч мовчазна i задушлива. Вона таму? в людинi цноту, i спокiй. Нiби у велетенський океан виносяться тодi кораблi людсько? снаги... - Я почуваю запах диму, - сказала стурбовано Тайах. Ми понюхали повiтря. - То вам зда?ться. Ми говорили про пожежу, i завше в таких випадках люди гостро вiдчувають i продовжують собi розповiдь. - Та я справдi чую дим. Ми знову замовкли. Над гаванню ширяв вечiр. Сонця вже не було. Нитка диму лiтала над бригом. Можливо, ?? занесла течiя повiтря з сусiдньо? палуби, можливо, вона була лише уявною. З нас нiхто не палив на палубi. Ми мовчки тривожилися. - Я пiду подивлюся, - запропонувала дiвчина. - Куди? - Наниз, до трюму й до кают. Вона полiзла по драбинцi вниз. Ми посiдали на палубi, звiсивши ноги в люк. - Шукайте там добре! - кричали ми i смiялись. - Понюхайте всi кутки! - Ей, хто на палубi? - гукнув до нас з берега жiночий голос. - Заходьте, - вiдповiв я. До нас пiдбiгла жiнка. Це була Поля. Ми простягли руки, здоровкаючись i висловлюючи ?й нашу любов за врятування вiд смертi. Але вона не слухала i, освiтливши драбину в трюм сiрником, полiзла по нiй хутко i стурбовано. Ми не розумiли тако? поведiнки. Знизу ми почули ?? заклопотаний голос: - Тут хтось ?? Одiйдiть трохи - дайте я присвiчу сiрником. Ви ще нiчого не знайшли? Будемо шукати разом. Хазя?н трамбака бiжить теж i швидко тут буде. У мене ноги проворнiшi. Бачите, я взнала вiд однi?? людини, що в трюмi покладено спецiальний гнiт, який, догорiвши до сiрникiв i клоччя, мусить запалити трюм. Нi, я не скажу, звiдки я взнала. Тут нiде нiчого не видко. Пiдемо нижче. Розмова Полi почала доходити ще глухiше - очевидячки, жiнки перейшли до трюму через незабиту стiну. - Тут дивiться уважнiше - воно десь тут. Тепер я гасю сiрника - треба заплющити очi, потiм подивитися навкруги: вогник десь мусить себе показати. Ще очей не розплющуйте. Я скажу коли. Раптом ми почули, як унизу щось пихнуло, по стiнi коридора метнувся вiдблиск свiтла, i крiзь щiлину ми побачили глибоко пiд нами вогонь. У трюмi жiнки закричали. На палубу вибiг, брязкаючи вiдром, хазя?н трамбака. Усi гуртом ми побiгли до трюму. Дiвчата били вогонь сосновою дошкою. Хазя?н трамбака допомiг водою. У трюмi зробилося темно. - Вийдемо звiдси, - прошепотiла менi Тайах i обняла мене за шию. Помацки ми вийшли на палубу. Наше хвилювання ще зросло, коли ми знищили небезпеку. Поля голосно розповiдала Богдановi про те, як вона бiгла. ?? голос тремтiв i був вогкий, як нiжнiсть. Ми йшли з гаванi мовчки. Нас iшло четверо. Колоду з горiха Професор приховав до дня, коли шхуна-бриг був зовсiм готовий. До того часу вона лежала в потайному мiсцi: в трюмi на стружках, до не? приходив Богдан i в самотностi рiзьбив ?? та довбав. У трюмi було тихо та радiсно. Чути було сплескзд хвиль по боках i тi ледве помiтнi стогони, що звича?м вчуваються в нових будинках. З горiхово? колоди вилуплювалася червона дiвчина, ?? обличчя нагадувало обличчя Баджiн. Дiвчина пiднiмала руки над головою, нiби пiрнаючи пiд воду. Вона була навiть без сарон. ?? гладеньке тiло оживало, груди набували пружностi, дерев'янi стегна - принадностi. Майстром корабля мала бути жiнка. Каюти всерединi сполiровано, в кожнiй - двi койки i стiл, над столом - iлюмiнатор. Коридори встелено товстим брезентом. Загальна ?дальня затишна, як садок. Бiблiотека мiстилася в крихiтнiй каютi. На кораблi порожньо: люди, збудувавши його, пiшли геть. Гойдаються стиха ре?. Паруси всi змотано. Грот-мач-та зовсiм гола: гафель не пiднято. Палуба пахне смолою. Кормовий якiр лежить пiд бортом. На провi - люк у чорний трюм. Борти похитуються. Все пахне живим деревом i лiсовою нудьгою. Кожне дерево не втратило ще iндивiдуальностi. Дуб кричить, що вiн дуб, сосна стогне, що вона сосна, негнiй-дерево крекче й собi сво? iм'я. Ще нема? одностайностi. Кожну дошку, кожну планку защемлено мiж чужими: аж смола вiд цього виступа?, мов пiт. Дубовий брус придавлено тисом та буком. Усiм вiд цього нелегко. Позвикавши в лiсi на волi розхитувати черево, надимати груди, розмахувати руками, - дерева тут вiдчувають, що перевернувся свiт. Сосни-мачти стогнуть не менше за iнших: де подiлася зелена дзвiнка хвоя, якою можна було ловити вiтер або сипати ?? собi пiд ноги зеленавим дощем? Голови позрубано, ноги вiдтято, рип-рип, як тяжко, рип-рип, як тоскно, недо-обре! Але перше ж горе - об'?дна? всi дерева. У вiльному морi заскиглить, засвистить у вантах вiтер. Забiлiють на хвилях баранцi. "Держись! - гукне бом-брам-рея до брам-стеньги. - Бачиш, як багато вiтру налетiло в мiй парус?!" - "I до мене теж!" - крикне брам-рея. "Держись! - гукне брам-стеньга до марс-стень?и. - Бачиш, як тяжко тримати бом-брам-парус та брам-парус?!" - "Держись i ти, - попросить марс-стеньга спiдню мачту, - на менi брам-стеньга з парусами, i мiй марс-парус - он як надувся!" Спiдня мачта мiцнiше упреться в кiль-свинку i кiль: "Братики, виручайте! На вас надiя, ласкавi дубе й буче!" Не витримають i шпанти - корабельнi ребра: хвиля на них тиснутиме з обох бокiв. Звернуться шпанти до сволокiв iз негнiй-дерева, що йдуть упоперек корабля, розпирають ребра i тримають на собi палуби: "Не гнiться, хлопцi! Бо загинемо всi разом, як погнетесь. Одне за всiх, i всi за одного". А сволоки з негнiй-дерева i собi мусять когось просити, вони озвуться до соснових дощок на палубi: "Дошки-сестрички, тiснiше ляжте! Хай хвиля по вас слизне i в море полетить. Не пускайте води до нас!" Забудуть тодi дерева сво? листя i свою хвою, вони зробляться однокровними частками великого корабля. Пiд бугшпритом дiвчина - бронзова Баджiн. Вона вестиме корабель, пiдставляючи сво? горiхове тiло всiм вiтрам. XVIII Дiвчина роздягалася. Я сидiв, тримаючи в руках бронзового Будду. Звiдси, з театру, ми збиралися пiти вдвох просто на бриг. Там чекав на нас Сев. На кораблi ми приготували вечерю i вина. Цього вечора бриг мав приймати гостей. Нiч - перша нiч, коли на бриговi ночуватимуть люди. Викiнчений корабель треба виповнити людським диханням, бадьорими словами, сласнiстю i чутливiстю. До цього ми готувались з острахом та болем. Викiнчений корабель набував у нашiй уявi ознак живо? iстоти: як йому сподоба?мося ми i наша подруга, яких снiв наснить вiн нам першо? ночi? Театр потроху завмирав. Хвиля людей вже викотилася з нього. Тепер стукали дверi скрiзь за кулiсами, випускаючи акторiв. Спектакль закiнчено. Всi поспiшають вийти на вулицю i податися до домiвок. Кiмната, де передягалася Тайах, виходила дверима до коридора,по якому виходили актори. Я розглядав Будду, переглядав газету, чекаючи, доки Тайах закiнчить усi сво? передягання. Одеколон, пудра, грим, розiгрiте вiд танка жiноче тiло - всi запахи змiшалися докупи, дурманили i викликали темне хвилювання. Почувся плескiт води: дiвчина приймала душ. Бризки розлiталися по кiмнатi. Став дуже пахнути одеколон; Тайах посвiжила себе пiсля води. Потiм тиша. Жiнка робила туалет. - Менi якось особливо млосно сьогоднi. Цiлий день мене щось тривожить. Танцювала я наче крiзь сой, люди, всi стоять далеко вiд мене. Дим заволiка? всiх. Роблю я все машинально. Думаю лише про те, що мило треба покласти на сухе, що одеколон треба заткнути пробкою, сукню одягти пiсля сорочки, треба закрутити кран. Нiби мене несе велика вода до водоспаду, менi годi думати за врятування, я фiксую очима всi деревця, що стоять на березi, хмарки, що йдуть над ними, коней, що схилилися iз берега i п'ють воду. Сьогоднi щось трапиться. Ти не бо?шся нiчого? Вона пройшла босими ногами по пiдлозi i зупинилася бiля мене. Я мовчав. - Ти розумi?ш мiй стан? - торкнула вона мене рукою. - Розумiю. Сьогоднi пiде дощ. Теплий, липкий, краплистий дощ. Я перевiв сво? очi з Будди на Тайах, що стояла поруч мене. Я зiбрав усю свою мужнiсть i подивився на не?, в вiчi. Я став тремтiти так, що Будда ледве не випав у мене з рук. - Я знаю, що буде, - казав я, - збудеться мрiя. Мачти засвистять, i гойднуться ре?. Тiльки прошу тебе - не забудь мене. Я знову став дивитися на божка, i закiнчив зовсiм тихо: - Мiж iншим, на тобi нема? й клаптика одежi, а вам швидко вже йти. Ми вийшли на вулицю - в темну нiч. Палуба брига трохи виступала з темряви. На марсi стояв лiхтар, розливаючи тьмяне свiтло. Ми пере?хали до брига човном i вилiзли по плетенiй драбинi. На палубi було порожньо. Хазя?н трамбака, на якого покладено охорону корабля, десь знову пiшов до друзiв. Я присвiтив електричним лiхтариком, оглядаючи кутки i темнi мiсця: на палубi не було нiкого. Ми зiйшли вниз. Проходячи коридором до каюти, де чекав нас Сев, ми зупинилися бiля дверей до кухнi: там сидiв Богдан, стиха пiдспiвуючи i чистячи картоплю. Вiдро з лушпайками стояло в нього бiля нiг, а миска з водою - поруч. його задуманiсть була спокiйна i розважлива. Ми пройшли тихо далi. Каюту освiтлювала одна свiчка, що стояла в пляшцi на столi. Я поставив бiля пляшки й божка. Свiтло падало на нього згори, бронзове обличчя стало хитрим i лукавим. Усмiшка в куточках губ ворушилася разом з тiнню, коли рухався поломiнь свiчки. Ми всi тро? почували урочистiсть. Тихо роздяглися i сiли до столу. На столi, що вкритий був бiлим полотном, стояла ?жа i вино. Ми розломили хлiб на три частини й посипали його сiллю. Сев налив усiм вина. Перед далекою дорогою сходяться отак друзi, щоб ?сти з одного шматка i пити з одного струменя. Вiдколи миготять на небi зорi - люди будуть брататися за спiльною ?жею й питвом. Ми ?ли посолений хлiб i запивали кислим вином. - Я буду сьогоднi за хазя?на, - каже Тайах, - з мо?? руки ви питимете й ?стимете. - Тост! - кричимо ми. - Кажи тост! Тайах уста? з мiсця i пiдносить склянку. - Любi мо?, - почина? вона, - менi нема? за що пити. Я п'ю за страх перед неминучим. За той страх, що ? ознакою людського виростання. Як дитина пада? ввi снi й вiдчува? страх, так i ми плека?мо його, зростаючи. Я п'ю за дощ - липкий i краплистий, який збуджу? в менi вiдчування фарб i запахiв. Я п'ю за життя. - Не люблю нiчого сентиментального, - каже Сев. коли приходить йому черга говорити, - а жiнкам подобаються такi речi. Я п'ю за руки i за ноги, за рот i за шлунок. Щоб мiй нiс не минав нiчого достойного, язик - щоб одночасно встигав смакувати ?жу i пропускати слова з горлянки, руки - щоб любили тiло й дерево, тiло й метал. П'ю за болото, через яке бредуть ноги, за всю землю, що чека? ще мо?х нiг. - Випити треба за надiю, - кажу я, - бо ?? репрезенту? якiр. Чому якiр? А тому, що вiн любить землю. На якiр дивляться з надi?ю тодi, коли море топить кораблi. Якiр нагаду? порт, де спокiйна i неглибока вода, де можна перестояти бурю. Якiр, упавши на дно бухти, зари?ться в землю i триматиме корабель. - Знову сентименти, - бурчить Сев. Але ми й на цей тост перехилили склянки. Вино потроху розходилось по жилах. Ми поспiшно ?ли доти, доки спорожнили весь стiл. Свiчки згорiло бiльше вiд половини. - Тепер дозвольте нам за вас поторгуватися, - сказав Сев так рiшуче, що Тайах здригнулась. - Як саме? - Нас тут дво?, - вiв вiн далi, i тяжко було зрозумiти - жарту? вiн чи говорить серйозно, - дво? нас тут, i кого ви вибира?те? - Я вибираю обох, - розгнiвано вiдповiла дiвчина. - Це ненормально. Я думаю що ви мусите обрати мене. Редактор ще молодий - вiн собi знайде другу. Менi вже нiкуди шукати - у мене сивi скронi й спустошене серце, як оця пляшка. Треба налити в не? вина. - Я не знала, що я можу бути бочкою. - Редактор менi уважить - молодiсть нiчого не жалку?, навiть вина! У друзiв такi питання вирiшуються легко. Так я кажу? - Не так поспiшно, - вiдповiв я, - я не керую тим, що менi не належить. Ось вона сидить тут i не дума? про нас. Не розводьте драм i сентиментiв. Сев зрозумiв, що треба розрядити атмосферу. Вiн голосно засмiявся, дiстав з коробки два сiрники, зломив у одного сiрку i махнув рукою в повiтрi. - Тепер тягнiть, - звернувся вiн до Тайах, показуючи ?й iз жменi кiнчики двох сiрникiв, - вгадайте того, що з сiркою. Тайах дiйсно витягла незломленого сiрника. - Це ви витягли мене, - урочисто сказав Сев, - можете попрощатися з iншими.Тайах зблiдла iз злостi. - Добре, я попрощаюся. Вона поцiлувала мене, а потiм Сева. Потисла нам руки мiцно та рiшуче. Встала од столу. Вона важко дихала. - Прощайте. Дверi каюти зачинилися за нею помалу i щiльно. Ми зостался бiля столу з свiчкою та божком, нiби на перонi станцi?, спiзнившися до по?зда. Вiн пiшов у далеч, грюкаючи колесами, пихкаючи парою, i тiльки самотнiй вогник гойдався на останньому вагонi. - В Буддi мусить бути щось найдорожче для людини, - сказав я Севовi, - а ми зна?мо, що воно допiру вiд нас пiшло. Давайте хоч подивимось, що цiнувати велить мудра давнiсть. Я вiдломив бога вiд його трону. На стiл випало кiлька речей: папiр iз значками, тро? трiсочок i зернятка i рижу. Жодного камiнчика. Ми уважно розглянули все, що знайшли. - Риж - праця, ?жа i продовження життя. Трiсочки - вогонь, якого можна здобути тертям дерева об дерево, це те, з чого треба починати, виходячи в путь. Папiр - молитва. Свiчка в пляшцi догорiла до краю. Ми рушили йти з каюти, бо там одразу стало так задушливо й тiсно, що можна було задихнутися. Закортiло вийти на палубу, стати проти вiтру i притулитися плечем до мачти. Проходячи повз кухню, ми почули смiх дiвчини i голосну мову Богдана, який щось розповiдав. Бiля борту стояти було зручно. Вiн злегка похитувався, нiби сiдло, коли дише кiнь. Безлiч зiр вiддзеркалювалося в темнiй водi. Лiхтар на марсi блимав, на нього подував вiтер. Раптом я взяв Сева за руку й пiдвiв його до свiтла. Вiн не заперечував, здивовано i запитливо поглядаючи на мене. - У вас ? шрам? - запитав я, закочуючи рукав на його лiвiй руцi. - Який шрам? Але я вже бачив, що тiло було гладеньке, аж до лiктя. Я сам бачив, що шраму на цiй руцi не було нiякого. У мене завихрилися тисячi думок. "Значить, не вiн? - думав я. - Значить, iнший?" Я вiдчув, що я безпомiчний, як немовля. Дивна рiч - менi i на думку не спало з'ясувати щось Севовi. Ми вiдiйшли знову в тiнь, Нашу увагу вiдтягли на себе новi люди. ?х було дво?. Обережно вони перелiзли через борт i опинилися на палубi. Ми не сходили з мiсця, дослуховуючись до ?хнiх намiрiв. Вони зупинилися близько бiля нас. - Глуши i тiкай, - сказав один. Я впiзнав голос отамана рибальсько? ватаги, якого ми побили за Полю. - Скiльки ?х там? - запитав другий. - Один Богдан. Старого моряка я бачив на березi. - Треба було зброю взяти. - I так подужа?мо. Раз видужав вiд мого ножа, а вдруге - не встане. Пiсля цих слiв я вiдчув, як болить мiй шрам. Рука моя пiднеслася в повiтрi, i, не тямлячи себе вiд гнiву, я ударив кулаком рибалку. Вiн похитнувся, але я з лiво? руки вирiвняв його. З несподiванки вони обо? не захищалися. Поки що перемога була за нами. Захопившися гонитвою, ми не помiтили весла, що лежало на палубi, i попадали всi через нього. Менi пощастило одскочити набiк, а Сева схватили i почали м'яти рибалки. Я з розпачу ухватив весло i замахнувся так, нiби хотiв перебити рибалку надво?. Весло зачепилося за ванту, ударилося об мачту, переломилося, шматок весла полетiв угору вище всiх рей, а шматком - я таки вдарив того, на кого намiрявся. Вiн заскавучав вiд болю i покотився по палубi. У цей момент перший шматок весла, падаючи згори, розбив i погасив лiхтар. Я покинув свою зброю, непотрiбну в темнотi, i помацки став шукати в клубковi людей Сева. Вiн боровся з другим рибалкою. Здавалося, що хтось молотить на палубi горох. Я простяг у напрямку до борцiв руки й одержав кiлька добрих стусанiв у щелепи. Я вiдскочив, кленучи свою безпомiчнiсть. Машинально став шукати по кишенях сiрникiв i намацав електричний лiхтар, з яким я прийшов на бриг. Я обережно направив його на поле бою, - туди, звiдки чулося гупання кулакiв. При свiтлi я побачив, що той, кого я ударив веслом, повзе до борту, а другий бореться з Севом. Я дав першому цiлковиту змогу втекти, поспiшивши сам на помiч до Сева. Ми вдвох хутко втихомирили рибалку. Вiн став проситися, лежачи долi i спльовуючи кров з рота. Ми з Севом одiйшли вiд нього, i я погасив лiхтарика. - Рахую до трьох, - сказав я, - забирайтесь моментально за борт. Через пiвхвилини, повiвши лiхтариком по палубi, я освiтлив лише порожн? мiсце. Ми знову залишилися самi. Було зовсiм темно стояти бiля борту, тiсно притулившися один до одного. Сев часом плював за борт i витирав хусткою обличчя. Вiтер став дмухати дужче. Але задуха почувалася, як перед зливою. - Товаришi, - пролунав над палубою голос Богдана, - ви зна?те, як звали китайця? Сiн-Бао звали його. Аж тепер я це згадав. Чути було, як Богдан iшов по палубi. Ми почули його лайку. - Знову вiтер лiхтаря погасив! Сказився вiн, чи що - на мою голову? Який уже раз доводиться запалювати! Ми гукнули на Богдана. Вiн пiдiйшов i став поруч нас. - Яка тиха i спокiйна нiч, - сказав вiн, - нiби зовсiм нема? нiде людей. Я думав, що ви давно вже по?хали на берег. Ми не вiдповiли нiчого, тiльки Сев витер щось з обличчя. Хазя?н трамбака пiдпливав до брига човном i простягав свiй голос аж до парусiв, запитуючи небо, куди мiг подiтися корабельний лiхтар. Я вiдгукнувся до нього, а Богдан полiз свiтити вогонь на марсi. - Чорт! Лiхтар розбитий! - Там у каютi ? iнший, - порадив йому хазя?н трамбака, - громадяни, хто з вас хоче на берег? За одним заходом я це й зроблю. Сiвши в човен i вiдштовхнувшися вiд брига, ми побачили, як на палубi з'явилося свiтло. Богдан нiс лiхтар, а за ним, як тiнь, iшла дiвчина. Коли вже ми були близько вiд берега, лiхтар почав пiдноситися по вантах вище й вище i зупинився на марсi. Рiвний вогник його один пробивався крiзь нiч. Все iнше вкривала чорна шарудлива мантiя ночi. XIX Сиве волосся до чогось зобов'язу?. Я виконав це зобов'язання. Осiнь i зиму я сидiв бiля мо?? кани, пригадуючи минуле. Тепер уже лiто. Кани нема? потреби топити. Майк i Генрi одвiдали мене на зламних точках мемуарiв: коли осiнь зустрiча?ться вночi з зимою i коли весна переборю? зиму. Мо? сини як зима i весна. Старший - меткий i проворний, як задерикуватий зимовий день. Молодший - неврiвноважений, як весняна повiнь. Його я чекаю побачити швидко з подругою, бо я вiдчуваю в його рядках жiночi впливи. Кана моя чорнi? без вогню, ?? паща, де звично пiдстрибували, гойдалися, перебiгали i гомонiли вогники, вигляда?, як беззубий рот. У нiй перегорiло все значне та мiзерне, смолисте i виснажене. Дерево горiло те, що не йде на будову. Сучкуватi вiти, поламанi бурею стовбури, покалiченi негодою й звiром iнвалiди - обростали в мо?й канi вогнем i розповiдали безлiч iсторiй, помалу зотлiваючи й розсипаючись на попiл. Я розумiв цi iсторi? i часто навiть записував ?х, але iнодi вони так настирливо турчали у вухо, що я просив ?х замовчати i не перешкоджати мо?й власнiй думцi. Тепер ранок. Крiзь дверi на балкон я бачу, як прокида?ться Мiсто. За бульварами видко порт, де снують щогли й димарi. Менi не хочеться вже почувати пiд собою хистко? палуби. Я зайшов до порту й кинув якiр. Пiд мо?ми парусами виросли молодi кораблi - сини. Тепер хай вони роблять рейси по морях. Багате досвiдом життя лежить передi мною, як мапа мо?? Республiки. Я бачу, як повиростали заводи i фабрики. Розмножилися дороги. Вода рiки вiдда? сво? мiльйони сил. Коло плугiв працю? веселий народ. Сонце смажить радiснi обличчя. Армi? дiтей пищать по садках, голосять, спiвають, сьорбають носятами, плачуть, смiються, жують землю i по?дають трави. Я ходжу по кiмнатi, коли до мене стука? Генрi. Вiн заходить. Ми довго розмовля?мо про все на свiтi. З Генрi - я люблю бiльше Майка, а з Майком - вiддаю перевагу Генрi. Вони обо? нiби з одного шматка. Чи ба! Та цей же шматок я сам! Я впiзнаю себе i в Генрi, i в Майковi. Я бачу своЮ кров у обох. А мати? Вона теж поклала свою долю працi й матерiалу. Менi соромно. Не для мене ж одного повiшено язика в мо?му ротi? Але нехай про це iншим разом. Стара, ти не образишся, що я тепер горнуся до молодостi? Тебе я не зраджував - ти зна?ш. А Генрi допиту?ться, чи не була ти в Iталi?. Вiн дума? мене зловити й ототожнити дiвчину в купальному костюмi (на березi в Гену?) з тобою. Та в нашi з тобою справи ми його не пустимо. Правда? Генрi бере дочитувати мо? мемуари, вiн хоче звiдти про щось дiзнатися, а я, хитрий старий лис, виходжу на балкон. Менi - сiмдесят. Але й нинi я гостро вiдчуваю запах саду, що я посадив. Велике Мiсто лежить передi мною. Я вгадую всю кiлькiсть людей, що мандру? тепер до мiсць працi. Жiнки годують дiтей. Безперервний, дедалi зростаючи й зростаючи, пливе над Мiстом сигнал до роботи. Я чую безлiч нiг, що топчуть землю. Я бачу ?? всю - вогку i плiдну, родющу планету Землю. З кiмнати лине до мене з радiотелефону голос Майка. "Тату, - кричить вiн, - лечу над пiвденними морями i згадав тебе. Бiля мене сидить гарненька пасажирка. Вона просить мене проспiвати "Пiсню капiтанiв". А тобi я обiцяв ?? мелодiю. Слухай!" Я чую його голос i смiх кокетно? пасажирки. З останнiми рядками пiснi заходить Генрi. Таким чином, уся родина вкупi. Я нiби знову починаю жити. Попiд нами знайома земля, Капiтан! Кораблi пiдняли якоря, Капiтан! 1927 - 1928 [1] Мапа - карта. [2] Лiнiя краси (англ.). [3] Вихiдна точка (фр.). [4] Затишок (нiм.). [5] Чи ти нiмець, чоловiче? (Нiм.) [6] Перекладач (iт.). [7] Iсторiя iталiйського мистецтва (фр.) [8] Свобода дiй (фр.). [9] Слова iснують, щоб приховати нашi думки (фр.).