... Приклика? безодня безодню на гуркiт тво?х водоспадiв... Заплющила востанн? очi, щоб уже не дивитися на свiт, вiддалася останньому спогаду. Це був спогад про спогад, ?х роздiляли вiдстань i час, час струменiв мiж ними перлистим маревом, виблискував у просторi слiпучим сяйвом, i ?й на мить видалося, що могла б утекти вiд смертi, обдурити ??, тiльки б по?хати звiдси далеко-далеко, щоб не зоставатися серед цих звiрiв. Лелеко-лелеко, понеси мене далеко... I знала, що не зможе зворухнутися. Жила в Топкапи, як у мармуровiй корстi, тут мала й умерти, тут умовкнуть ?? пiснi i пiснi для не?. Задзвонили срiбнi ключi, понад морем б'ючи... Задзвонили та й вiддзвенiли. Впiзнавала сво? спогади, як навiки втрачених людей, i дiм батькiвський приходив до не? з-за вишнево? зорi, може, розметала його буря, поточив шашiль, покрили мохи, а в пам'ятi далi свiтився медом i золотом,- ?дине мiсце для ?? безсмертя i вiчностi. I коли вже не буде ?? власно? пам'ятi i ?? спогадiв, то з'явиться чиясь пам'ять про не? i спогади про ?? спогади - i в цьому теж буде запорука й обiцянка вiчностi, бо людина приходить на землю й пiд зорi, щоб навiки полишити свiй слiд. Мулла читав над нею коран, а вона ще жила, ще зринув ?й у пам'ятi псалом з дитинства, i хоч не могла промовити й слова, згадувала безмовно. Там-бо захотiли вiд нас слова пiснi i радостi тi, що в неволю нас брали, знущалися над нами. Як же нам пiсень господнiх на чужiй землi спiвати? Вмирала, знала, що вже кiнець без вороття, але воскресла, ожила в стогонi, в зойку, в останньому вiдча?: "Мамо, порятуй свою дитину!" Вона померла не вiд часу, а вiд страждань. Султан звелiв поховати Роксолану бiля мiхраба мечетi Сулейманi? i над ?? могилою спорудив розкiшну гробницю. Кам'яна восьмигранна споруда пiд загостреною банею, яка опира?ться на колони з бiлого мармуру й порфiру. За горiховою масивною балюстрадою посерединi мавзолею сто?ть самотня кам'яна гробниця, вкрита бiлою дорогою шаллю. Стiни викладенi мистецькими фаянсами. Яснi кольори - синiй, червоний гранат, бiрюзовий, зелений, квiти й листя на гнучких стеблах. Стебла чорнi, як розпач, а вгорi пiд куполом алебастровi розети, бiлi, як безмежнiсть самотностi. Тiльки роси та дощi знаходитимуть дорогу до заховано? пiд iсламським каменем цi?? дивно?, тяжко самотньо? й по смертi жiнки, яка не загубилася й не згубилася навiть у вiк титанiв. Ки?в - Стамбул, 1978-1979 ВТIШАННЯ IСТОРI?Ю Авторське пiсляслово. Цей роман не мiг далi продовжуватися. Вiн вичерпався зi смертю головно? геро?нi. Про що цей роман? Про час, страх i смерть? Цiлком можливо, але не так безпредметно, бо автор не фiлософ i навiть не iсторик, а тiльки лiтератор. Щоправда, чимало авторiв iсторичних романiв часто похваляються сво?ми вiдкриттями, якi вони буцiмто зробили вгадуванням документiв, знайдених уже пiсля ?х опису в романах, знаходженням ланок, яких бракувало для цiльностi то? чи iншо? теорi?, проникненням у те, що лежало перед людством за сiмома замками й печатями. Автор цi?? книжки далекий вiд таких амбiцiй. Письменник - не вчений. Ми повиннi щиро визнати, що наука да? лiтературi незмiрно бiльше, нiж може ?й дати лiтература. Письменниковi слугу? все: документи, легенди, хронiки, випадковi записи, дослiдження, речi, навiть нездiйсненi задуми. А чим може прислужитися iсториковi сам письменник? Спостереженнями й дослiдженнями непередаваностi людського серця, людських почуттiв i пристрастей? Але iсторiя далека вiд пристрастей, вона позбавлена серця, ?й чужi почуття, вона ма? "добру й злу внимать равнодушно", бо над нею пану? неподiльно сувора диктатура iстини. ?дине, що може письменник,- це створити iсториковi, як i всiм iншим людям, той чи iнший настрiй, але й це, як менi вида?ться, не так уже й мало. Пишучи iсторичний роман, ти вихоплю?ш з мороку забуття окремi слова, жести, риси обличчя, постатi, образи людей або лиш ?хнi тiнi, та й це вже так багато в нашому впертому i безнадiйному змаганнi з вiчнiстю. Людська пам'ять входить до iсторичного роману таким самим неодмiнним знаряддям, як елемент пiзнання до твору про сучаснiсть. Iсторiя в звичному для нас розумiннi стала вiдомою стародавнiм грекам у творiннях мiлетських учених Анаксiмена i Анак-сiмандра. Осмислювати iсторiю, минуле людина стала тiльки тодi, коли усвiдомила себе iстотою суспiльною, себто навчилася судити про те, що вiдбудеться в майбутньому. Питання про вiдношення минулого й сучасного не тiльки актуальне в iдеологiчних битвах дня нинiшнього,- воно ма? величезне практичне значення для тих способiв i масштабiв, з допомогою яких досвiд i культура епох минулих помага? нам творити сьогоднiшн? життя. Маркс зазнача? з цього приводу: "Так званий iсторичний розвиток грунту?ться взагалi па тому, що новiтня форма розгляда? попереднi як ступенi до само? себе" (К. Маркс i Ф. Енгельс, Твори, т. 12, й, 688). Ленiн прямо говорив: "...тiльки точним знанням культури, створено? всiм розвитком людства, тiльки переробленням ?? можна будувати пролетарську культуру" (В. I. Ленiн, Повне зiбрання творiв, т. 41, с. 290). Можуть спитати: а чому автор обрав саме XVI столiття i не когось iз титанiв Вiдродження, а слабу жiнку? Справдi: Леонардо да Вiнчi, Мiкеланджело, Тiцiан, Дюрер, Еразм Роттердамський, Лютер, Торквемада, Карл V, Iван Грозний, Сулейман Пишний - скiльки iмен i яких! I зненацька проламу?ться крiзь ?хнi гущавини iм'я жiноче, ста? на боротьбу з самою Iсторi?ю, отриму? навiть деякi перемоги, ста? славним, але згодом ста? здобиччю легенди, мiфа. П'ятнадцятилiтню доньку рогатинського попа Анастасiю Лi-совську захопила в полон татарська орда, дiвчину продали в рабство, вона потрапила в гарем турецького султана Сулеймана, вже за рiк вибилася з простих рабинь-одалiсок в султанськi жони (?х не могло бути згiдно з кораном бiльше чотирьох), стала улюбленою жоною султана, баш-кадуною, майже сорок рокiв потрясала безмежну Османську iмперiю i всю ?вропу. Венецiанськi посли-ба?ли в сво?х донесеннях iз Стамбула називали ?? Роксоланою (бо так по-латинi звано тодi всiх руських людей), пiд цим iм'ям вона зосталася в iсторi?. Але зосталася лише тiнню й легендою - то навiщо ж воскрешати тiнi минулого? Хiба щоб поповнити пантеон укра?нського народу ще й жiночим iменем? Мовляв, греки мали Та?с, римляни - Лукрецiю, ?гиптяни - Клеопатру, французи - Жанну д'Арк, руськi - бояриню Морозову, а ми - Роксолану? А може, слiд, нарештi, по?днати iсторiю цi?? жiнки з iсторi?ю ?? народу, з'?днати те, що було так жорстоко й несправедливо роз'?днано, бо зведена докупи доля окремо? особи i цiлого народу набува? нового вимiру. Так багато запитань, так багато проблем, i все ж автор вирiшив замахнутися на ще значнiше. Досi Роксолана належала переважно легендi, мiфологi? - в романi зроблено спробу повернути ?? психологi?. Досi постать Роксолани була безплотною, часто ставала об'?ктом псевдопатрiотичних захоплень, використовувалася деякими авторами як сво?рiдний рупор для ?хнiх розумувань,тут вона, як принаймнi зда?ться авторовi, вiднаходить тi необхiднi вимiри i якостi, якi роблять ?? особистiстю. Власне, роман - це iсторiя боротьби нiкому не знано? дiвчини й жiнки за свою особистiсть, за те, щоб уцiлiти, зберегти i вберегти себе, а тодi вознестися над оточенням, може, й над цiлим свiтом. Бо, як сказав ще Гете: (Народи, раби й переможцi завжди визнавали, що найвище благо людини - ?? особистiсть). Бува? життя таке жорстоке, що не лиша?ться жодно? хвилини для розмiрковувань над абстрактними проблемами, воно ставить перед людиною тiльки найконкретнiшi питання, тiльки "так" чи "нi", тiльки "бути" чи "не бути". Таким видалося все життя Роксолани. Навiть у каторжникiв па турецьких галерах, зда?ться, було бiльше вiльного часу, нiж у цi?? жiнки, нестерпно самотньо?, виснажено? змаганням за сво? життя, за свою iндивiдуальнiсть. Тим цiннiша й повчальнiша ?? перемога над самою собою. Значення тако? перемоги не втрача?ться i в наш час, на жаль, такий багатий спробами знищити людську особистiсть, знiвелювати ??, позбавити неповторностi, затоптати, не зупиняючись для цього нi перед якими засобами. I ось приходять з минулого великi тiнi й дають нам моральнi уроки. Невже ми станемо вiдмовлятися вiд них? Леонардо да Вiнчi казав: "Гарний живописець повинен писати двi головнi речi: людину i уявлення ?? душi". В цьому романi два протилежнi полюси - Роксолана i Сулейман. Як вони уявляються авторовi? Коли зняти з них усi нашарування, всi соцiальнi оболонки, вони постають перед автором просто людьми, але людьми неоднаковими, бо над Роксоланою тяжi? археологiя знання: "Що я можу знати?", а Сулейман перебува? пiд гнiтом генеалогi? влади: "На що я можу сподiватися?" Тiльки трет? запитання з вiдомо? кантiвсько? трiади по?дну? ?х: "Що я маю робити?" Але й тут ?хнi шляхи розходяться: Роксолана йде за розумом, Сулейман - за силою. Вся наша гiднiсть i наш порятунок - у думцi, в розумi. Тiльки думка, мисль возвиша? нас, а не простiр i час, яких нам нiколи нi подолати, нi заповнити. В цьому вiдношеннi Роксолана сто?ть вище вiд Сулеймана, який змагався з простором i часом, тодi як вона змагалася тiльки з стражданням i ?дину зброю мала для цього - мисль, розум! А як казав Паскаль, слiд схилятися i перед тими, хто шука? iстину, навiть зiтхаючи. Шiстнадцяте столiття для нас - це Сiкстинська капела Мiкеланджело i "Монна Лiза" Леонардо да Вiнчi, Реформацiя i Селянська вiйна в Нiмеччинi та "Утопiя" Томаса Мора, великi географiчнi вiдкриття i безлiч технiчних винаходiв, якi знаменували настання ери прогресу. Однак не забуваймо, що автора "Утопi?" англiйський король Генрiх VIII стратив за те, що той став на завадi в його черговому одруженнi, нiмецька реформацiя скiнчилася тим, що Лютер зрадив простий люд, вiдступившись вiд нього в рiшучу хвилину, а поряд з могутнiми, повними життя творiннями Мiкеланджело, Леонардо, Тiцiана i Дюрера тодi ж таки з'явилися похмурi видiння I?ронiма Босха, що змогли розтривожити навiть черству душу Фiлiппа Iспанського, а Брейгель, прозваний Мужицьким, у сво?х дивовижних картинах вiдверто знущався з безглуздо? су?ти довколишнього життя, висмiював нiкчемну метушняву i дрiб'язок, та навiть цьому закорiненому в просте життя фламандцевi ставало моторошно в тих жорстоких часах безвиходi й безнадi?, i тодi вiн писав такi картини, як "Слiпцi", де в кiлькох зрозпачених постатях зображено мовби все людство, яке наослiп мчить, спотикаючись, не знати куди й навiщо. Коли ми сьогоднi говоримо, що шiстнадцяте столiття було столiттям титанiв, то вимушенi визнати, що титанiзм той виявлявся, на жаль, не тiльки в звершеннях корисних i плiдних, але й у злочинах. Шекспiровi, який сво?м генi?м мав завершити епоху Вiдродження, не треба було вигадувати нi кривавих королiв, нi королев, якi не могли вiдмити рук од людсько? кровi,- для цього досить було озирнутися довкола. Скажiмо, прототипом ледi Макбет могла стати будь-яка з тогочасних королев Англi? або Шотландi? - ?лизавета, Марiя Тюдор чи Марiя Стюарт. Сучасники, звиклi до жорстокостi й пiдступностi володарiв, ставали занадто легковiрними, коли йшлося про злочини й убивства. Не маючи точних свiдчень, не сподiваючись на встановлення iстини, iноземнi посли, мандрiвники, дi?писцi, полемiсти мерщiй хапалися за першi-лiпшi чутки, ставали жертвами маловартiсних i не вельми ймовiрних поголосок. Так з непевностi, та?мничостi, плiток i наклепiв, якими щiльно оточена була постать Роксолани в час ?? життя, вже для сучасникiв, надто ж для потомних, ця жiнка постала не тiльки всемогутньою, мудрою i незвичайною в сво?й долi, але й незрiвнянно злочинною, такою собi ледi Макбет з Укра?ни. Цьому сприяли неперевiренi, часом вигаданi донесення з Царгорода венецiанських послiв Наваджеро i Тревiзано, листи австрiйського посла Бусбека, звiстки французького посла у Венецi? де Сельва, позбавлена будь-якого наукового значення компiляцiя бургундця Миколи Моффанського, видана у Франкфуртi-на-Майнi 1584 р., та iлюстрована праця Буасарда "Життя й портрети турецьких султанiв" (Франкфурт-на-Майнi, 1596 р.). Ми не диву?мося османським iсторикам Алi-Челебi (XVI ст.), Печевi й Солак-заде (XVII ст.), якi .вiльно й розлого переповiдають неперевiренi чутки про пiдступнiсть Роксолани, бо не в традицiях мусульманських компiляторiв було дошукуватися iстини тодi, коли йшлося про жiнку, та ще й чужинку. Вiдомо ж, що коли склада?ться якась традицiя, то ламати ?? вже нiхто не хоче. Вже в 1979 р. в Стамбулi вийшла книжка Зейнепа Дурукана "Гарем палацу Топкапи", де автор знову змальову? Роксолану-Хуррем як жiнку пiдступну, злочинну i жорстоку, хоч, щоправда, й намага?ться пояснити цю жорстокiсть прагненням порятувати себе i сво?х дiтей. ?вропейськi письменники не вiдiйшли вiд цього задавненого погляду на Роксолану, i ще польський поет Самюель Твардовський (1595-1661) у сво?й поемi "Велике посольство" повторив усi звинувачення проти Роксолани, хоч мiг би спростувати бодай деякi з них, скориставшись сво?м перебуванням у Стамбулi. Про Роксолану написали романи нiмецький письменник Йоганн Тралоу i фiнський Мiкi Вальтарi. У Тралоу Роксолана стала чомусь донькою кримського хана, яку захопили в полон запорозькi козаки, а вже вiд них вона потрапля? в гарем турецького султана. Роман, власне, всуцiль буду?ться на таких анахронiзмах i дивних вигадках i не заслугову? нi на яке серйозне прочитання. Вальтарi в сво?х iсторичних писаннях взагалi полюбля? жахи, а ще бiльше - нехтування навiть вiдомими iсторичними джерелами. Це вiн продемонстрував, скажiмо, в сво?му iсторичному романi "?гиптянин Сiнух", в якому вiд вiдомого в науцi папiрусу Сiнуха не зосталося нi слiду, зате пану? невтримна i неконтрольована авторська фантазiя. Те саме Вальтарi зробив i з Роксоланою, зобразивши ?? вже й не просто ледi Макбет з Укра?ни, а такою собi вiдьмою з Лисо? гори. Не вельми прислужилися менi у встановленнi iстини й писання укра?нських авторiв рiзних часiв. Там теж пану? незадокументована вигадка, щоправда, характеру вже всуцiль апологетичного: Роксолана зображу?ться мало не святою, вона бореться за свободу рiдно? землi, домага?ться у султана припинення татарських нападiв на Укра?ну (насправдi ?х було понад тридцять за час ?? панування), розбудову? й змiцню? Запорiзьку Сiч (насправдi Сiч поста? тiльки по смертi Роксолани) i т. д. Все це принижу? i саму Роксолану i ?? невдалих славохвальцiв. Автор цього роману вирiшив пiти шляхом якнайточнiшого дотримання iсторично? iстини, використовуючи для цього тiльки вiрогiднi джерела i документи i жорстоко вiдкидаючи все непевне. Мимоволi виникала спокуса наповнити книжку якомога бiльшим числом документiв, але знаючи, якими обтяжливими стають документи у багатьох сучасних книжках, автор намагався утримуватися вiд цi?? спокуси, тiльки вряди-годи включаючи в текст роману автентичнi листи Роксолани (до Сулеймана i до польського короля Зигмунта Августа), уривки з деяких ?? вiршiв, взiрцi тогочасно? стилiстики з султанських фiрманiв, османських i вiрменських хронiстiв та ще, ясна рiч, зразки схiдно? поезi?. Лише зрiдка автор, не сподiваючись мати потрiбний документ, iшов шляхом логiчно? вибудови, але й тут намагався пiдпирати сво? будування фактами, якi оточували б його й пiдтримували так само, як кам'янi контрфорси пiдтримують споруду готичного собору. Це можна було б проiлюструвати на прикладi роздiлу "Днiпро". Про експедицiю дяка Ржевського по Днiпру вiдомо з росiйських лiтописiв, писали про не? всi iсторики, починаючи вiд Карамзiна i Соловйова, але нiде не знайдемо пояснень виникнення цi?? незвичайно? експедицi? i майже не зна?мо докладних подробиць. ? непевна згадка про полоненого, який "вибiг з Криму" i сказав про можливий напад кримцiв, хоч це не могло б стати причиною для спорядження такого великого походу. Хронологiчно експедицiя Ржевського припада? саме на тi каламутнi часи, коли в Туреччинi сталося повстання Лжемустафи, коли боротьба за султанський престол була в розпалi, коли Сулейман так виснажив свою державу, що вимушений був укласти мир з перським шахом i вiдступити з порожнiми руками пiсля мало не трирiчно? вiйни. Мабуть, Роксолана саме в цей час слала й слала свого повiреного Гасан-агу (постать не вигадана, бо названа в листах Роксолани) до польського короля, намовляючи того вдарити по кримському васалу султана. Цiлком iмовiрно, що, знаючи нерiшучiсть Зигмунта Августа, могла Роксолана звелiти Гасановi в разi невдачi у короля кинутися до молодого й забiяцького московського царя Iвана Васильовича, який уже завоював на той час Казанське царство i мiрився зробити те саме з Астраханню. З iсторичних джерел вiдомо, що римськi папи, вже починаючи з XV столiття, зав'язують тiснi дипломатичнi вза?мини з Москвою, намагаючись використати могутнiх московських князiв у сво?й нестихаючiй вiйнi з османською Туреччиною. Флорентiйський собор, шлюб Софi? Палеолог з Iваном III-ось тi кроки (хай i невдалi), якi робило папство в цьому напрямку ще в XV ст. В XVI ст. значення Московi? як полiтично? сили виросло неймовiрно. "Изумленная Европа, в начале царствования Ивана едва замечавшая существование Московии, стиснутой между татарами й литовцами, была поражена внезапным появлением на ее восточных границях огромного государстваа (Цитую за виданням: Академия наук СССР. Институт всеобщей истории. Средние века. Сборник. Выпуск 34. М., "Наука", 1971, с. 206-207). Папа Лев Х намагався домовитися з росiйським урядом про церковну унiю i спiльну боротьбу з турками. Хоч йому це не вдалося, папа Климент VII продовжу? полiтику перетягування Москви на свiй бiк. Вiдомий з тих часiв великий лист астронома й теолога Альберта Пiттiуса, що писав пiд псевдонiмом Кампензе,- це фактично перша полiтична брошура про Московську державу. Цiкавiсть до Московi? була така велика, що на замовлення архi?пископа Казенського iталi?ць Паоло Джовiо робить опис Московсько? землi зi слiв Дмитрiя Герасимова, посла Василiя III до папи Климента VII. Вся перша половина XVI столiття - це наростання зацiкавленостi католицького свiту сво?м iмовiрнимспiльником у боротьбi проти поганих, про що свiдчать досить вiдомi посольства в Москву Сигiзмунда Герберштейна, а також його славетнi "Записки про Московськi справи", так само, як "Трактат про двi Сарматi?" Матвiя Мiховського (Кракiв, 1517, 1521). Чи ж треба доводити, що в сво?х пошуках сили, яка могла б виступити проти султана, Роксолана, що прекрасно знала полiтичну обстановку, теж могла б, зрештою, звернути свiй погляд па далеку Московiю, надто що там жили ?динокровнi брати ?? нещасного народу? Та?мний посол турецько? султаншi мiг бути саме потрiбним поштовхом для спорядження експедицi? Ржевського, бо без цього поштовху ми не знайдемо для не? нiякого вiрогiдного пояснення. Iсторики й не пробували знайти це пояснення, бо ?м бракувало документiв. Романiст ма? право пiти шляхом припущення. Лiтература тим i приваблива, що в нiй все можна вигадати. Окрiм психологi?. Автор доволi скептично ставиться до сво?х писань, сумнiви шарпали його серце i пiд час роботи над першою книгою Я не можу сказати, що написав занадто багато, iсторичних романiв, зате можу з усi?ю вiдповiдальнiстю стверджувати, що списав уже досить багато паперу на цi книжки. I що ж? Головне в лiтературi - написати. Але написати так, щоб люди прочитали, по?днати людськi серця, примусити ?х здригнутися. Бо коли нема? отого здригання людського серця, нема? й лiтератури, хоч що б там хто казав. Час можна приголомшити на якусь коротку мить, але пiдкорити, примусити схилятися перед фальшивими цiнностями - нiколи не вдавалося i не вдасться нiк "Роксолани". Втiшання iсторi?ю? Якби ж то! В написанiй п'ять рокiв тому "?впраксi?" я згадував книжку вбитого напiвписьменним варварським монархом Теодорiхом католицького фiлософа Боецiя "Соnsolatio рhilosophiае" ("Втiшання фiлософi?ю"). В першiй книзi сво?? працi Боецiй писав: "Яко? ж свободи ми могли ще сподiватися? О, якби хоч яка-небудь була можлива!" Я вiдчував дедалi виразнiше, що "Роксолана", коли й лиша? менi якусь свободу, то хiба що свободу для сумнiвiв i зневiри. I ось я в Стамбулi i стою коло пiвденно?, повернено? до Мекки, стiни найбiльшо? стамбульсько? мечетi Сулейманi? перед гробницею-тюрбе жiнки з Укра?ни. Роксолана, Хуррем, Хасекi- все це ?? iмена, пiд якими вона знана свiтовi. Турки ще й сьогоднi звуть ?? Хуррем. У Стамбулi велика мiська дiльниця носить iм'я Хасекi, на тiй дiльницi - збудована Роксоланою мечеть, притулок для убогих, лiкарня - все це на мiсцi Аврет-базару, на якому колись продавали людей у рабство. А тут, коло мечетi Сулеймана Пишного, поряд з його величезною восьмигранною гробницею,- теж кам'яна i теж восьмигранна усипальниця його жони Роксолани, ?дино? султаншi в тисячолiтнiй iсторi? могутньо? Османсько? iмперi?, взагалi ?дино? в усiй iсторi? цi?? землi жiнки, яка удосто?на тако? честi. Чотириста рокiв сто?ть ця гробниця. Всерединi пiд високим куполом Сулейман звелiв вирiзьбити алебастровi розети й прикрасити кожну з них безцiнним смарагдом, улюбленим самоцвiтом Роксолани. Коли помер Сулейман, його гробницю гак само прикрасили смарагдами, забувши, що його улюбленим каменем був рубiн. Де тi смарагди? Надто багато тяжких часiв було за цi чотириста рокiв, щоб збереглися безцiннi коштовностi. Але гробницi стоять. I бiля узголiв'я Роксоланиного кам'яного саркофага лежить на потемнiлiй вiд часу дерев'янiй пiдставцi ветхий коран. Понад триста рокiв читав тут ходжа священну книгу мусульман. У нiй можна знайти чимало гiрких слiв про людське життя. "I коли похована живою буде спитана: за який грiх вона вбита?" На жаль, таких слiв тут нiколи не читали, а тiльки тi, де аллах великий i всемогутнiй i де вiн грозиться простiй людинi, де невтомно заклика?: "Бийте ?х по шиях, бийте ?х по всiх пальцях!" I ось там, стоячи коло Роксоланино? гробницi, автор чомусь подумав, що ця жiнка мав помогти йому в його намiрах, хоч би якi зухвалi (або й безнадiйнi!) вони не були. Взагалi коли почина?ш писати роман (надто ж iсторичний), створю?ться враження, нiби все тобi йде до рук, з'явля?ться безлiч людей, що готовi прийти на помiч, несподiвано виходять з друку потрiбнi тобi книжки, хоч досi вони могли лежати десь цiлi вiки, археологi? викопують те, про що нiхто й не мрiяв, теоретики висувають теорi?, без яких твiй роман був би неможливий. Чим це все пояснити? Мiстика, неприроднiсть? Може, це те, що звуть осяянням? Ти вiдчув ту мить, коли можна братися за те чи iнше, i тодi як винагорода за смiливiсть - злива несподiваних дарункiв. Ти син часiв сво?х i ма?ш вiдчувати ?хнiй голос, ?хнiй поклик. Можна було б назвати безлiч людей, якi прийшли авторовi на допомогу в його роботi над цим романом, чи то даючи поради, чи надсилаючи рiдкiснi книги, чи роблячи виписки з архiвiв i навiть таких славетних книгосховищ, як ?реванський Матенадаран. Можна б перелiчити працi великих наших тюркологiв Кримського й Гордлевського, австрiйського орi?нталiста Хаммера i югославського Самарджича. Можна б описати мандри авторовi в усi тi землi, про якi йдеться в книжцi. Можна б просто укласти список джерел, як це водиться в учених публiкацiях. Але ж лiтература - не наука i автор - не дисертант. "Роксолана" - це тiльки роман. Автор зробив усе, що мiг. Тепер настала черга для читача. Може, йому буде часом тяжко над сторiнками цi?? книжки. Авторовi теж було нелегко. Iсторi?ю не завжди можна втiшатися - в не? треба ще й учитися. [1] Кадрига- галера. [2] Миср -- давня назва ?гипту. [3] Д ж а м i я - велика (соборна) мечеть. [4] А с п р а - грошова одиниця. [5] У л е м - мусульманський вчений. [6] Бастурма- шашлик з яловичини. [7] Хамам - лазня. [8] Хафiз- чоловiк, який зна? напам'ять коран. [9] Уртак - купець. [10] Бейефендi- вельмишановний (звертання) [11] Чарчаф- жiноче запинало для обличчя. [12] Л у т - мiра [13] Чи робила ти, як iншi жiнки, для вдоволення сво?? хтивостi... [14] Бак - дивись. [15] Чухра? йаджеми - придворнi пажi. [16] Баб-ус-сааде- Брама блаженства в султанському палацi. Так називано також султанський гарем. [17] Кадiй, кадi - мусульманський суддя. [18] Абу Ханiф, Малiкi, Несай- найвiдомiшi авторитети в галузi мусульманського права - шарiату. [19] Суфiй- вчений. Послiдовник однi?? з мусульманських сект. [20] Бейт - двовiрш. [21] Чауш- нижчий чин в армi?, а також слуга, що викону? рiзнi доручення. [22] "Тасаввурат" - "Метафiзика" Арiстотеля в мусульманськiй обробцi. [23] Т о г р а - печать, в якiй зашифровано iм'я султана i його титул. [24] Санджак- область. [25] Диван- тут збiрка вiршiв. [26] Сераскер- головнокомандуючий. [27] Р а й я - феодально-залежне сiльське населення в Турецькiй iмперi?. [28] Невбет- щоденне биття в барабани на знак торжества незалежностi. Тут iронiя: сова кричить невбет - знак втрати незалежностi [29] П е р д е д а р - той, що вiдсува? запону, щоб впустити до палацу вiдвiдувачiв. Павук-пердедар - так само iронiя. [30] М i х р а б - частина мечетi типу вiвтаря в християнських храмах. [31] Девшiрме - так званий "податок кровi", який Османи збирали в пiдкорених християнських кра?нах. Маленьких хлопчикiв силомiць забирали в батькiв, везли в Стамбул, де вiддавали в школи аджемiв, якi готували майбутнiх яничарiв. [32] Кизилбашами звано тодi персiв. [33] Кеха?- сiльськi старости. [34] Азан - молитва. [35] Сiпехсалар- збро?носець. [36] Ю р ю к - кочовик. [37] Дурбашi - кати. [38] Фетх-наме- послання про перемогу. [39] Г у л я м п - сторожа. [40] Т а б у т - вiдкрита труна, в якiй переносять небiжчикiв. [41] Зiндан - пiдземна в'язниця. [42] На гiлцi двi черешнi. Одна червона, друга недоспiла. Я насолодився вже смаглявкою. Та нiяк не мiг ще обняти бiлолицьо?. [43] Каба тюркче- вульгарний турецький, простонародний. (Зневажлива назва усно? народно? мови в устах панiвно? верхiвки). [44] Х а д i с - перекази про вислови та вчинки Мухаммеда. [45] А н с а р - прибiчник, послiдовник пророка Мухаммеда. [46] Д и р л и к и- земельнi надiли. Те саме - тiмари, зеамати. [47] Т а х а л л у с- псевдонiм. [48] Т а р i х - iсторiя, лiтопис, напис. [49] Ч о р б а - юшка. [50] Б ю р а к - легендарний кiнь, на якому нiбито пророк Мухаммед здiйснив подорож на небо. [51] Н у х - мусульмансько iм'я Ноя. [52] Ф е т в а - послання глави мусульмансько? церкви. [53] А й н е д а р- носiй дзеркал. [54] I б н а л ь -Ф а к и х - власне iм'я (син знавця законiв шарiату. Факих - знавець шарiату. [55] В а к у ф - майно, записано на справи благодiйництва. [56] Буквально: перевертай казани. Перевернутi казани були ознакою яничарського невдоволення. Згодом цей термiн став означати яничарський заколот. [57] М i х м а н д а р - церемонiймейстер, комендант кортежу. [58] П у к и- литки. [59] О р с а к- похiдна колона, обоз, кортеж. [60] Д ж е б е д ж е ? т - гармаш. [61] С у н н а - уснi мусульманськi перекази, що мають силу законiв. [62] М у н к а р i Н е к i р - ангели смертi у мусульман. [63] Ч а м л i т - коштовна тканина. [64] Б а г а з i я - тканина бавовняна [65] М у х а ? р- шовкова тканина. [66] Б у л ю к - великий вiйськовий загiн, точнiше, вiйськове з'?днання. [67] С ю н н е т- мусульманський обряд обрiзання хлопчикiв. [68] М а к т у л- убитий. [69] С у р н а м е- урочистi подi?. [70] Н е д и м - спiвбесiдник. [71] М е й з а р (або - не так вульгарно - "изар") - вузька запаска, без яко? мусульманин нiколи не ми?ться в лазнi. [72] Пiсенька османських наркоманiв XVI ст. [73] Д е м - гашиш. [74] Турецький жаргонний вислiв, який означа? одурманення людини гашишем. [75] О д ж а к- об'?днання кочовикiв з тридцяти родин [76] Л у к м а н (або Л о к м а н) - легендарний лiкар у мусульман. [77] Т е з к i р е- антологiя. Тут: укладач антологi?. [78] А ш и к - поет. [79] Б е р а т- тут: султанська грамота про призначення пенсi?. [80] I ш т а к а р а н - iсторик, лiтописець. [81] D i х i (лат.) - я сказав. [82] С а д р а з а м- титул великого вiзира. [83] Ритуальний мусульманський вигук. Буквально що бажа? бог. Тут: гiркота, здивування - оце так! [84] Ма?ться на увазi турецька приказка: "Мечеть завалилася, а мiхраб сто?ть" (про старих, але молодих душею людей). [85] Б е р i - вiльний, незалежний. Тут - прiзвисько: Вiльний Мустафа. [86] К р у т ь к о - гострий камiнь, довкола якого вир. [87] Б у ч о к-камiнь, через який перевалю?ться вода i реве, бучить. [88] Щ i т к а- мiсце скупчення каменiв. [89] Ч е р i н ь- суцiльне кам'яне дно. [90] У п а д - водопад. [91] О д м i т ь- вир навколо каменя або трохи а. [92] К о с я к- тонкий довгий канат. [93] К ю р е т е к а ш i л а - галери.